Реферат на тему: “Єгипет”
(економіко-географічна характеристика)
Єгипет — держава на північному сході Африки та Синайського півострова в Азії (близько 6% території). Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці та Червоному морі. На півночі країна омивається Середземним морем, на сході — Червоним морем. На заході межує з Лівією, на півдні — з Суданом, на північному сході — з Ізраїлем. З лютого 1958 року по вересень 1961 року входив до складу Об’єднаної Арабської Республіки (федерації з Сирією). Після виходу Сирії з федерації упродовж 10 років зберігав колишню назву.
Офіційна назва — Арабська Республіка Єгипет (АРЄ) — Jumhuriyah Misr al Arabiyah). Єгипет — республіка.
Географічне положення — розташована на північному сході Африки і частково Азії (Синайський півострів).
Адміністративний поділ — 26 губернаторств (мухафаз), губернаторства діляться на округи (маркази), округи — на райони (нахії).
Територія — 1001,4 тис. кв. км.
Населення — 67,9 млн. осіб (станом на 2002 рік).
Державна релігія — іслам.
Столиця — Каїр (Cairo). Населення столиці з передмістями (станом на початок 2002 року) становить понад 16 млн. жителів.
Найбільші міста країни: Олександрія, Порт-Саїд, Луксор, Ель-Файюм, Асуан.
Офіційна мова — арабська.
Національне свято: День революції — 23 липня (1952).
Державний прапор Єгипту складається з трьох рівних горизонтальних смуг: червоної (зверху), білої і чорної. У центрі білої смуги зображена національна емблема (щит, на якому зображений золотий орел, який тримає сувій з назвою країни арабською мовою).
Перший національний прапор Єгипту був прийнятий відповідно до Королівського Декрету в 1923 році, коли Єгипет здобув умовну незалежність від Великобританії в 1922 році. Прапор був зеленого кольору з білим півмісяцем і трьома зірками посередині. У 1958 році президентським декретом був затверджений новий прапор для Об’єднаної Арабської Республіки, яка тоді об’єднувала Сирію і Єгипет. Новий прапор містив три кольори — червоний, білий з двома зеленими зірками посередині і чорний. У 1972 році зірки були замінені золотим яструбом. У 1984 році яструб був замінений золотим орлом. Червоний колір прапора співвідноситься з часовим відрізком до 1952 року, коли при владі перебували військові. У той час Єгипет воював проти Британського диктату. Білий символізує революцію 1952 року, яка поклала край монархії без кровопролиття. Чорний колір означає припинення правління Британії над Єгиптом.
Грошова одиниця — єгипетський фунт = 100 піастрів.
Членство в міжнародних організаціях: СОТ, ЛАД, МБРР, МВФ, МФЧХ, ООН, ОАЄ. Економіка Єгипту
Організація виробництва
У змішаній економіці Єгипту домінуюча роль як і раніше належить державному сектору, який поступово скорочується у зв’язку з реалізацією програми реформування економіки і триваючим процесом приватизації колишніх державних підприємств. Приватний сектор економіки включає більшу частину сільськогосподарського виробництва, дрібні установи, пов’язані з торгівлею та обслуговуванням, і невеликі ремісничі виробництва з штатом менше 10 осіб, які спеціалізуються в основному на виробництві тканин, продуктів харчування, меблів, шкіряної галантереї і металовиробів. Широкомасштабне промислове виробництво, транспорт і зв’язок, торгівля і банківська справа з 1960-х років включені в державний сектор економіки. У власності держави знаходяться понад 200 великих промислових підприємств, на яких виробляється дві третини всієї товарної промислової продукції і зайнято близько половини всіх промислових робітників.
У 1991р. за рекомендацією МВФ уряд приступив до реалізації програми реструктуризації економіки. Ця програма включала лібералізацію відсоткових ставок, діяльності валютних бірж і цін та введення єдиного податку з продажу.
Національний доход
У 1999р. валовий внутрішній продукт (ВВП) Єгипту оцінювався в 200 млрд. дол. США (з них 17% припадало на сільське господарство, 32% — промислове виробництво, 51% — сферу послуг). Спостерігався швидкий розвиток економіки: у 1995/1996 фінансовому році реальний щорічний ріст ВВП досяг 5% і тримався на цьому рівні аж до 1999 (у 1991/1992 він становив всього 1,9%). У 1996р. частка ВВП на душу населення збільшилася до 3000 дол. США. Обсяг інвестицій станом на 1997р. (17% ВВП) був нижче середнього для країн, які розвиваються (26%).
Трудові ресурси
У 1999р. трудові ресурси Єгипту оцінювалися в 19 млн. осіб. Більш як третина з них зайнята в сільському господарстві.
Єгипет має велику кількість кваліфікованих робочих різних спеціальностей, але багато з них хотіли б мати високооплачувану роботу за кордоном. За кордоном також працює багато робітників низької кваліфікації. Безробітними є приблизно 12% працездатного населення.
Традиційно єгиптяни працювали переважно у державному секторі. Однак після початку впровадження в життя програми приватизації і підтримки приватного сектора держава виявилася не в стані забезпечити робітників місцями. Неформальний сектор — важливе джерело створення робочих місць (в основному у містах), щороку збільшувався на 2,8% і забезпечив роботою приблизно 40% трудових ресурсів, незайнятих у сільськогосподарському виробництві. Постійно зростала в економіці і частка приватного сектора — з 50% в середині 1970-х років до 65% у 1996. У нинішній час на приватний сектор припадає близько половини загального обсягу інвестицій, що забезпечує його швидкий розвиток.
Енергетика
Єгипет.
Висотна Асуанська плотина
Головним енергетичним ресурсом є нафта, що добувається в країні. Інші джерела — місцевий природний газ і гідроелектроенергія, що виробляється на двох ГЕС в районі Асуана. Приблизно три чверті електроенергії виробляється на теплових електростанціях, які працюють на викопному паливі, а п’ята частина припадає на ГЕС. У 1998р. в Єгипті було вироблено 63 млрд. квт/г електроенергії. Ця галузь цілком забезпечує внутрішні енергетичні потреби.
Гірничовидобувна промисловість
У Єгипті мало корисних копалин. Виняток становлять нафта і природний газ. Більша частина нафти споживається всередині країни. З 1983 по 1996р. щорічне виробництво сирої нафти збільшилося з 32,2 до 45 млн. т, виробництво природного газу за цей же період зросло більше ніж у 4 рази — з 2,6 до 11,3 млн. т. Країна має значні запаси будівельних матеріалів — піску, каменю і гравію, гіпсу і вапняку. В оазисі Бахарія ведеться розробка залізної руди. У невеликому обсязі розробляються багаті поклади фосфоритів західного узбережжя Червоного моря, а на території Синайського п-ова — марганцю.
Обробна промисловість
Незважаючи на постійні зусилля уряду щодо диверсифікованості промисловості, в середині 1980-х років в економіці провідні позиції зберігало виробництво споживчих товарів, насамперед текстильних і продовольчих. У кінці 1990-х років на перший план вийшли нафтовидобувна і нафтопереробна промисловість, за ними йшли харчова, текстильна і металургійна промисловість. Базові галузі промисловості зосереджені в державному секторі. Розвиток електротехнічної промисловості і машинобудування базується на складанні виробів з готових деталей. На підприємствах Єгипту складаються такі товари тривалого користування, як холодильники і телевізори, легкові і вантажні автомобілі, автобуси і трактори. Досить високою ефективністю відрізняються державні підприємства з випуску цементу і фосфатів. Металургійні комбінати мають низьку продуктивність.
Сільське господарство
До початку процесу індустріалізації в 1960-х роках сільське господарство відігравало домінуючу роль в економіці Єгипту, і навіть у наші дні в ньому ще зайнято приблизно 40% трудових ресурсів. До 1970-х років найважливішою статтею експорту Єгипту була бавовна, потім лідерство перейшло до нафти, яка зберігає провідну роль у національному експорті. У 1992р. частка нафти в експорті становила 51%.
Майже всі оброблювані землі в Єгипті знаходяться в долині Нілу. Родючі алювіальні ґрунти разом з тривалою інсоляцією (освітлення сонячним промінням) створюють винятково сприятливі умови для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур.
Розміри традиційних селянських господарств невеликі. Приблизно дві третини всіх сільськогосподарських угідь становлять господарства по 2 га кожне. Як правило, земля належить селянину, який її обробляє. Багато господарств здаються в оренду, і орендар розраховується з власником або грошима, або в натуральній формі — частиною врожаю. Більшість робіт на полях виконується самим власником ділянки і членами його родини, але в жнива, наприклад у пору збирання бавовни, навіть невеликі господарства відчувають потребу у найманні додаткової робочої сили. Деякі великі господарства спеціалізуються на вирощуванні овочів і фруктів. Більша частина господарств входить у державні кооперативи.
Майже в усіх господарствах розводять: буйволів, які використовуються як тяглова сила при будівництві іригаційних споруджень, велику рогату худобу для виробництва молочної продукції.
Реформування сільськогосподарського сектора економіки почалося в 1986р. У 1995р. державою контролювалися лише ціни на бавовну і цукрову тростину. Єгипет найбільш конкурентоздатний у виробництві таких культур, як томати, пшениця, бавовна, рис, картопля, кукурудза, бобові, цукровий буряк і фрукти. Рівень самозабезпечення пшеницею до 1995 зріс до 50%.
Транспорт
Рівнинний характер рельєфу Єгипту і концентрація населення в долині і дельті Нілу дозволили відносно легко вирішити завдання транспортного сполучення.
У 1996р. в Єгипті було 64 тис. км автомобільних доріг, з них приблизно 50 тис. км з твердим покриттям. Завдяки сухому м’якому клімату можна без особливих витрат підтримувати дорожню мережу, і велика частина вантажних перевезень у країні здійснюється автотранспортом. В Єгипті є два міжнародних аеропорти — в Каїрі і Луксорі та 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень. В 71-му аеропорті злітно-посадочні смуги мають тверде покриття. Крім того, діють два аеропорти з обслуговування вертольотів. Автопарк Єгипту налічував 1280 тис. легкових автомобілів і 423,3 тис. автобусів.
Головні морські порти країни — Олександрія, Суец і Порт-Саїд. Ефективно працює керований державною компанією Суецький канал. Після ліквідації наслідків єгипетсько-ізраїльської війни були проведені роботи з розширення і поглиблення каналу, що зробило його доступним для супертанкерів.
Зовнішньоекономічні зв’язки
У результаті помітного скорочення експорту торговельний баланс країни постійно зіштовхується з великим дефіцитом. З 1991 по 1994 експорт, не пов’язаний з нафтою і нафтопродуктами, зменшився на 20%. У 1998 експортні надходження становили 3 млрд. дол., а витрати на імпорт — 15,5 млрд. Основні статті експорту — нафта і нафтопродукти, бавовна і текстиль, різні сільськогосподарські культури (рис, картопля, фрукти та овочі). Головні статті імпорту — продовольчі товари (30% загальної вартості), машини й устаткування, а також широкий набір інших промислових товарів — від цементу до автомобілів. На закупівлю продовольства за кордоном витрачаються майже всі надходження від продажу нафти.
Фінанси і банківська діяльність
У 1950-1960-х роках понад 90% всіх банківських активів належали чотирьом державним банкам. Всі вони контролювалися Центральним банком Єгипту, що здійснював емісію грошової одиниці країни — єгипетського фунта. В 1970-х роках, при Садаті, чотири великих банки створили змішані банки, в яких частка акцій закордонних інвесторів не перевищувала 49%. Такі банки отримали право здійснювати фінансові операції в іноземній валюті. Імпортери іноземних товарів отримали дозвіл тримати валютні рахунки в єгипетських банках. Щоб стимулювати єгиптян, які працювали за кордоном, зберігати накопичення в єгипетських банках, була розроблена система заохочення таких вкладників. Нововведення сприяли розширенню джерела кредитування, полегшили інвестування в національну промисловість, але одночасно сприяли росту інфляції, темпи якої в середині 1980-х років становили 25-30% у рік.
Завдяки зусиллям щодо стабілізації макроекономіки, здійсненим на початку 1990-х років, темпи інфляції з 1992 по 1996 знизилися з 21,1% до 7,2%, а в 1999 становили 3,7%. Програму реформування економіки було поширено і на банківський сектор. У нинішній час в Єгипті допускається діяльність банків з 100-відсотковим іноземним капіталом, яким дозволено здійснювати банківські операції як у місцевій, так і в іноземній валюті. У 1990-х роках в Єгипті функціонувало понад 80 комерційних, ділових і спеціалізованих банків.