1. Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на ціну

Методичні підходи до розрахунку ціни Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на ціну. Витратні методи визначення ціни. Порядок розрахунку ціни витратним методом “витрати + прибуток”.1. Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на ціну. Встановлення ціни є одним з найважливіших етапів цінової політики підприємства. Однак насамперед необхідно проаналізувати напрямки діяльності підприємства та визначити внутрішні й зовнішні чинники, що можуть впливати на ціну. З цією метою підприємство повинно отримати відповідну інформацію, ;застосувавши комплексний підхід до її збирання а обробки. Передусім визначається обсяг необхідної інформації, адже через брак її зменшується ефективність аналізу, а отже, рішення прийматимуться несвоєчасно. Базою для отримання інформації є окремі показники. Однак вони є лише вихідним матеріалом, який потрібно проаналізувати. Збирати такі дані доцільно тільки в разі впевненості, що вони є потенційним джерелом інформації. Важливо визначити напрямки збирання інформації, зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на ціни та формують навколишнє середовище для виробу підприємства. Розглянемо головні напрямки.Інформація про ринок, його стан, зміни та товар. Здійснюється сегментація ринку, визначається сегмент, на якому реалізується товар, вивчаються вимоги споживачів до товару, ступінь його новизни, географічне положення підприємства, рівень доходів населення, місткість ринку, обсяг реалізації та попит населення, перспективи зміни кон’єктури ринку, прогнозний обсяг реалізації, здатність задовольняти потреби споживачів, зокрема перспективні, необхідність г модифікації виробу залежно від вимог споживачів і розвитку .науково-технічного прогресу, характер сприйняття ціни на товар споживачем і реакція ринку на можливі зміни ціни. На основі цієї інформації можна повно охарактеризувати стан ринку, здійснити його сегментацію та визначитися на майбутнє.Інформація про конкурентів та урядова політика в галузі ціноутворення. У ринковій економіці конкуренція е невід’ємною складовою, тому ця інформація має дуже важливе значення і дасть змогу визначити: основних конкурентів-виробників певного товару або його аналогів; показники порівняння якості товару конкурента з якістю власного виробу; попит на конкурентні товари та його зміни; позитивні та негативні властивості товарів конкурентів; питому вагу конкурентів на певному ринку або його сегменті; фінансовий стан конкурентів, їхні прибутки за останній час; дії конкурентів на ринку та можливі напрямки їх зміни; ступень впливу дій конкурентів на ринок; урядову політику в галузі ціноутворення стосовно певного виробу; перспективні зміни урядових заходів у галузі ціноутворення. 3) Інформація про виробництво, витрати та валові доходи. Це дані про всі витрати підприємства,обсяги реалізації та можливість отримання прибутку: собівартість продукції та її склад; вплив витрат виробництва на кінцеву ціну реалізації товару; обсяг реалізації та розмір отриманого валового доходу; обсяги виробництва й товарні запаси, їх зміни; розмір планового прибутку щодо товару та його питома вага; залежність витрат виробництва від масштабів діяльності; залежність прибутку від масштабів діяльності; вплив на витрати підприємства розміру товарних запасів; можливість зміни ціни на виріб і вплив її на обсяги реалізації та розмір отриманого прибутку. Зазначена інформація потрібна підприємству для аналізу й подальшого прийняття рішення з проблем ціноутворення.^ 2. Витратні методи визначення ціни. Нині застосовуються різноманітні методи розрахунку ціни (рис. 1), зокрема витратні та розрахункові ціни залежно від попиту споживачів. і ;Суть витратних методів полягає в тому, що підприємство розраховує ціну виходячи із суми власних витрат. Визначається собівартість продукції, тобто матеріальні витрати, витрати на оплату праці працівників, соціальні відрахування, амортизацію тощо. До цих витрат додаються загально цехові, загальноводські витрати й розмір чистого прибутку, який прагне отримати підприємство, а потім-податки та обов’язкові відрахування, що не ввійшли до собівартості; зрештою визначається кінцева відпускна ціна. Рис 1Рис 2^ Метод “витрати + прибуток”. Полягає 5 тому, що до витрат додається фіксований розмір прибутку. Труднощі виникають саме з визначенням його розміру. Він залежить від галузі національної економіки, видів товарів або послуг, характеристики підприємства форми його власності, запровадженої технології, ступеня новизни товару тощо. Як правило, беруть середній рівень прибутку в галузі або середній рівень у : національній економіці. Щоб визначити собівартість виробництва, як правило, розраховують граничні витрати. Початкова ціна може дещо перевищувати ціну, яку підприємство встановить у майбутньому. А це дасть йому змогу за (короткий час відшкодувати великі початкові витрати. Зі збільшенням обсягів реалізації товарів собівартість продукція її ціна можуть знижуватись. Крім того, зі збільшенням обсягів реалізації поступово оптимізуються |канапи збуту, зменшується кількість посередників, знижується кінцева ціна.^ Метод мінімальних витрат. Полягає в тому, що підприємство розраховує ціну виходячи з мінімальних витрат і без планування прибутку. Цей метод застосовують тоді, коли підприємство прагне вийти »ринок або збільшити власну питому вагу на ньому. Однак цей метод має недоліки. Оскільки ціна встановлюється на рівні мінімальних витрат, будь-які зміни в них, навіть ті, що мають форс-мажорний характер, дуже суттєво впливають на відпускну ціну. У ціні зовсім не передбачається прибуток, який буде достатнім для розвитку підприємства. Прикладом є демпінгова ціна.^ Метод надбавки до ціни. Полягає в тому, що ціну розраховують додаванням до ціни сировини певного коефіцієнта, тобто розрахунок виконують за формулоюЦ в = Ц з + К, де Ц в – відпускна ціна; Ц з – ціна, якою було закуплено сировину, матеріали, напівфабрикати; К – коефіцієнт. Найширше цей метод застосовують у торговельних підприємствах, коли до відпускної ціни товару додається певний розмір торговельної надбавки. Як правило, коефіцієнт визначається як рівень прибутковості з урахуванням розміру податків і обов’язкових платежів.^ Метод цільового ціноутворення. Полягає в тому, що ціна визначається як цільова для конкретного ринку з урахуванням діючих чинників або цільового прибутку. Цим методом розраховують собівартість продукції, яка дає змогу відшкодувати всі витрати підприємства, а також отримати такий ^прибуток, щоб зекономлені кошти можна було спрямувати на розвиток підприємства та стимулювання праці працівників. Велике значення має ступінь завантаженості виробничої потужності підприємства, інші виробничі чинники. Недолік методу полягає в тому, що він не враховує попиту споживачів та їхнього інтересу ^товару, ціни, за якою споживач може придбати цей товар. Тому потрібно здійснювати коригування з урахуванням вимог споживачів. Витратні методи розрахунку ціни виробу здебільшого застосовуються в умовах командно-централізованої економіки; в умовах ринкової економіки вони можуть бути базою для визначення окремих стратегій ціноутворення (наприклад: просування на ринок, покриття витрат).