24 серпня 1991 року Україна відродилася як незалежна держава невід’ємна складова європейської сім’ї вільних народів

Матеріали до загальнообласного Дня інформування населення 30 серпня 2011 року  Незалежній Україні – 20 років: здобутки та пріоритетні напрямки розвитку держави24 серпня 1991 року Україна відродилася як незалежна держава – невід’ємна складова європейської сім’ї вільних народів. 20 років тому, на межі тисячоліть, наш народ зробив визначальний поворот у своїй історії, став господарем своєї землі, творцем незалежної держави і зайняв своє природне, віками омріяне місце у світовій спільноті суверенних держав.   Мрія багатьох поколінь здійснилася. Дух єдності, сила волі народу, віра у краще майбуття знайшли своє втілення в реальності. Акт проголошення незалежності став важливим етапом історичного шляху нашої країни. Відтоді й назавжди майбутнє України – в руках її народу. Українське суспільство, підтримавши 1 грудня 1991 року рішення Верховної Ради, здійснило остаточний вибір на користь суверенності та відповідальності за власні дії. Українська ідея незалежності стала об’єднавчою силою, стержнем якої були й залишаються основоположні цінності: свобода, гуманізм, демократія, толерантність, справедливість та соціальна єдність.   Державотворення було важливим завданням перших років. Так, 15 січня 1992 року Президією Верховної Ради прийнято Указ «Про Дер­жавний гімн України». 28 січня того ж року синьо-жовтий прапор був затверджений як Державний прапор України. А в лютому – парламент затвердив тризуб як малий герб України.   Доленосною подією 1996 року стало прийняття Конституції нашої держави. Ця важлива подія відбулася в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного процесу. Відтоді День ухвалення Конс­титуції України – 28 червня – є державним святом. 1996 рік ознаменований й іншою вагомою історичною подією для нашої держави – введенням в обіг з 2 вересня 1996 року національної грошової валюти – гривні.   На початку XXI століття наша держава отримала унікальний шанс через реформи увійти до кола країн-учасників європейського інтеграційного процесу. Саме в ті роки Україну почали визнавати як майбутній центральноєвропейський осередок розвитку. Так, зокрема, діяльність Уряду упродовж 2003-2004 років відзначилася двозначним річним зростанням ВВП України та проведенням низки економічних і політичних реформ.   В умовах економічного піднесення люди бажали і нових, якісних змін. Але неефективна політична система, не завжди справедливе правосуддя, корумпований чиновницький апарат гальмували розвиток. Водночас, підміна реальної політики примітивним популізмом, ідеологічне шаманство і вождізм дестабілізували ситуацію. Як логічний наслідок, розхитана та розхристана країна виявилась неготовою до викликів світової економічної кризи, і опинилась серед лідерів економічного спаду. Реальною загрозою став дефолт за зовнішніми зобов’язаннями держави.   Після президентських виборів 2010 року ситуація почала виправлятися. Ефективна антикризова політика та курс на модернізацію країни, системні реформи в економіці та соціальній сфері дали нам новий шанс. Нині головною метою, що об’єднує усіх українців, незалежно від політичних уподобань чи віри, є творення сучасної, демократичної, правової, високотехнологічної та розвиненої держави, яка є невід’ємною складовою європейського цивілізаційного простору. Шлях її досягнення безальтернативний – це реформи і глибока модернізація країни.   Після десятиліть порожніх розмов і спроб уникнення відповідальності в Україні вже другий рік поспіль відбуваються рішучі зміни. Змінено податкове і бюджетне законодавство, тривають адміністративна та пенсійна реформи, запущено великий експеримент у сфері охорони здоров’я, відбувається обговорення нового кримінально-процесуального кодексу, а також виборчого законодавства. Готуються нові серйозні дії. Україна вже змінилася, і трансформації в інтересах українського народу триватимуть і надалі.   Гуманізація реформ є одним із загальних завдань на перспективу. Насамперед, в усіх реформаторських напрямках мають бути чітко визначені якісні характеристики та соціальний зміст пропонованих змін.   Досвід з підготовки і впровадження податкової реформи ще раз засвідчив: остаточні рішення мають прийматися лише після широкого громадського обговорення, незалежних експертиз та врахування інтересів тих груп населення, яких ці зміни безпосередньо стосуються. Робота над впровадженням пенсійної реформи, а точніше, її першого етапу, показала важливість і ефективність регулярних парламентських слухань, що дозволяють врахувати позиції провідних політичних сил, громадськості та професійних кіл.   Кожен реформаторський напрямок має пройти всі ланки – «Комітет реформ – соціальній діалог та громадське обговорення – парламентські слухання», і лише потім – втілюватись у конкретні рішення. Саме цим шляхом мають бути підготовлені реформи освіти та охорони здоров’я.   Мета усього пакету соціальних реформ – пенсійної, охорони здоров’я, освітньої – захист конституційних прав та забезпечення якісних послуг для кожного українця, покращення його життя. Захищена старість і гарантована гідна пенсія для пенсіонерів, можливості для накопичення пенсій працюючих з використанням сучасних ринкових інструментів, гарантованість і доступність якісної освіти для дітей та молоді, відродження дитсадків та середніх учбових закладів, створення сучасної та забезпеченої системи медичних закладів – це неповний перелік пріоритетів пакету соціальних реформ. Саме ці реформи націлені на впровадження нових стандартів і якості життя.   Наступним завданням є забезпечення високих темпів і нової якості зростання.   Поступово, але невпинно українська економіка виходить з кризового стану. Проте, аби Україна посіла гідне її місце у післякризовому світі, виключно відновлення докризового рівня економіки замало. Необхідна нова якість економічного зростання, яка інтегрує економічні та соціальні результати розвитку, національний соціально-економічний поступ та утвердження позицій у міжнародному поділі праці. На часі – інвестиційно-інноваційна модернізація країни – формування якісно нової економіки, заснованої на прискореному освоєнні знань і виробництві інноваційної, високотехнологічної продукції, динамічному попиті на внутрішньому ринку та високій конкурентоспроможності на світовому ринку.   Збережений донині науковий комплекс здатний ефективно продукувати результати світового рівня. Сформований науково-технологічний потенціал в ракетно-космічній, авіабудівній промисловості, сільському господарстві, харчовій промисловості, машинобудуванні та в інших сферах виробництва може стати основою для формування нових точок зростання.   Україні вдалося відновити дієвість держави у реалізації масштабних системних економічних проектів національного рівня. Показовим прикладом цього є підготовка до проведення в Україні Євро-2012.   В умовах жорсткої фінансової кризи сконцентровано ресурси держави і бізнесу, спільно реалізовано масштабні інфраструктурні проекти, що мають велике значення для пожвавлення економіки в цілому, поліпшення інвестиційного середовища країни. Такий підхід має впроваджуватись і надалі – при проведенні житлово-комунальної реформи, розвитку національної транспортної інфраструктури, відродження оборонного комплексу та високотехнологічних виробництв.   Головна запорука динамічного економічного зростання на сучасних засадах – справжнього економічного фундаменту національної незалежності – у всебічному розвитку вітчизняного бізнесу, створенні відповідних правових та економічних передумов. З цією метою запроваджується регуляторна реформа. Продовження потребує податкова реформа. Чесний бізнес, який працює у прозорому регуляторному середовищі, сплачує прийнятні податки та упевнений у непорушності «правил гри», має стати головним рушієм економіки сучасної України. Формування солідарної відповідальності держави та бізнесу за економічну могутність країни – це шлях, який має утвердити досягнення 20 років незалежності України у ХХІ столітті.   Україна має величезний потенціал щодо залучення іноземних інвестицій. Проте післякризовий світ характеризуватиметься підвищеною конкуренцією за інвестиції у світовому масштабі. Саме можливість прибуткового ведення бізнесу, спираючись на багатий людський потенціал, перспективні сектори економіки, вигідне геостратегічне положення України,– а не експлуатація її природно-ресурсного потенціалу – має стати головним джерелом інвестиційної привабливості нашої країни у новітньому світі.   Потенціал національної економіки повною мірою буде розкритий завдяки проведенню масштабної аграрної реформи. Перший важливий крок – реформа земельних відносин. Світова продовольча криза, що лише набирає обертів, обумовлює значне посилення уваги до українського аграрного ресурсу. Відтак, зволікання з реформами посилює ризики його безконтрольного «розтягування».   Земельна реформа повинна орієнтуватися на те, що левова частка доходу від використання українських сільськогосподарських земель має належати тим, хто на них працює. А це вимагає підготовки до запровадження повноцінного ринку землі – завершення встановлення та оформлення прав власності на землю, формування механізмів захисту прав власників, унормування ефективного використання земель власниками за прямим призначенням.   Поряд з економічною трансформацією необхідна конституційно-правова, а у широкому контексті, – демократична модернізація. В це поняття вкладається не лише приведення законодавчо-нормативної бази України у відповідність з європейськими стандартами та нашими зовнішніми зобов’язаннями. Демократична модернізація розглядається нами як остаточний розрив з радянським минулим та його деформованими практиками врядування, як реальний шлях подолання корупції та бюрократизму, популізму та політичної безвідповідальності.   За 20 років незалежності Україна як держава динамічно розвивалася. І те, що такий розвиток на певних етапах потребує перегляду Основного Закону – цілком природно. Оновлення конституційного поля є закономірним явищем, що відповідає суспільному розвитку. Конституційна реформа в Україні стартувала. Президентом України підтримано ініціативу щодо створення Асамблеї для підготовки змін до Конституції України.   Метою оновлення Основного Закону є утвердження якісно нової демократичної моделі політичної системи європейського зразка, яка має повністю забезпечувати принципи дотримання прав і свобод людини та громадянина, народовладдя, верховенства права, ефективного державного управління.   Правова модернізація, насамперед, передбачає зміну філософії та підходів до державного управління, розвитку громадянського суспільства та завершення судової реформи, започаткування реформи місцевого самоврядування, реформування виборчої системи. Комплексне та системне вдосконалення виборчого законодавства є одним з важливих напрямів реформ в Україні. Короткострокова мета цього процесу – проведення парламентських виборів у жовтні 2012 року на новій нормативній основі, що виправляє вади існуючої пропорційної моделі парламентських виборів, дозволяє врахувати низку рекомендацій ОБСЄ, Венеціанської комісії.   Стратегічно ж національне виборче законодавство має стимулювати розвиток парламентаризму, партійної системи, реального місцевого самоврядування та розвиватися в напрямі комплексно-системного удосконалення з метою його кодифікації.   На часі вирішення стратегічного завдання – формування ефективної публічної влади. Сьогодні мова йде про потребу цілісної ідеології, системного підходу та напрацювання нового алгоритму конституційно-правового регулювання відносин у сфері місцевого і регіонального розвитку. Пріоритет має бути надано в першу чергу потребам територіальних громад.   Ми зважено підходимо до питання компетенцій, прогнозування всіх ризиків та викликів, обрахування ресурсу, яким держава може наділити місцеве самоврядування. Нині опрацьовується концепція реформи підтримки регіонального розвитку, відповідні зміни до податкового та бюджетного законодавства. Давно назріла потреба реформи адміністративно-територіального устрою. Реформа місцевого самоврядування повинна бути позбавлена конфліктів, що мали місце під час попередніх спроб реформувати адміністративно-територіальний устрій.   Мова йде про формування зручного «середовища» для життя громадян, а не лише про оптимізацію системи управління.   Одне з ключових завдань національного розвитку – ствердження засад республіканської демократії. Ефективна система врядування будь-якої держави ґрунтується на трьох фундаментальних положеннях: національній традиції та культурі, верховенстві права і демократичних практиках, які пронизують все суспільство та створюють основу демократичної легітимності влади. Власне це і є республіканська ідея – «країна як спільна справа», реалізація якої можлива за умови системної модернізації країни.   Розпочинається глибока воєнна реформа, спрямована на створення Збройних Сил, які спроможні надійно захистити інтереси України в реальних умовах. Завершується підготовка стратегічних документів, які визначать майбутній обрис нашої армії і флоту. На Службу безпеки України, розвідувальні органи в умовах позаблокової політики також покладається особлива відповідальність. Від їх професійних і ефективних дій, відданості Конституції і демократичним цінностям залежить спроможність реалізовувати нагальні цілі державної політики, забезпечувати безпеку суспільства і держави.   Проведення зовнішньої політики національного прагматизму вимагає послідовності і передбачуваності. У планах керівництва держави – до кінця 2011 року завершити  переговори з Євросоюзом щодо політичної асоціації з ЄС та створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Це має стати переконливим свідченням незворотності нашого цивілізаційного вибору і практичних кроків на запровадження європейської суспільної моделі в Україні.   Наступного року Україна разом із нашим стратегічним партнером Польщею прийматиме фінальну частину чемпіонату Європи з футболу – «Євро-2012». Цей захід дасть ще один шанс громадянам країн Євросоюзу побачити сучасну Україну, а українцям – поспілкуватися з туристами та вболівальниками з ЄС.  Україна потребує не лише економічної співпраці, а насамперед – кардинального розширення людських контактів із Європейським Союзом. Це потрібно не владі, а суспільству, кожному громадянинові. Українське керівництво робить усе для виконання Національного плану щодо запровадження безвізового режиму.   Водночас, партнерство з Росією та країнами СНД було і залишається державним пріоритетом. Стратегічне економічне партнерство – це найбільш вигідний і перспективний формат наших відносин. А для України така модель взаємин з Євросоюзом і Росією та іншими країнами Митного союзу – це практична реалізація стратегії економічної консолідації на Євро-Азійському континенті.   Україна може і повинна стати силою, що єднає континентальні економічні союзи. У планах – і надалі розвивати стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами Америки, Китайською Народною Республікою та країнами Тихоокеанського регіону. Зберігаєтсья і примножується капітал партнерських стосунків з лідерами і Заходу, і Сходу, нарощується наша присутність в перспективних регіонах світу, де утверджуються нові центри розвитку.   У сучасному глобалізованому і складному світі Україна мусить ствердитись у якості сильної та амбітної держави, що має міцний фундамент і здатна відповідати на виклики буремного XXI століття – століття глибоких світових трансформацій.   Нині, у дні двадцятої річниці Незалежності, в Україні існує широкий консенсус. Адже кожен із нас чітко усвідомлює, яку країну ми разом будуємо. Це – сучасна, демократична, правова, високотехнологічна і розвинена держава, яка є невід’ємною складовою європейського цивілізаційного простору. І ця мета об’єднує всіх українців, незалежно від політичних уподобань чи віри. Шлях до її досягнення безальтернативний – це глибока модернізація країни. Прийде час і за років десять Україна буде в Європейському Союзі, ввійде в коло розвинених країн.