4. Стан водних ресурсів

4. Стан водних ресурсів4.1. Водні ресурси та їх використанняКиївщина має густу річкову мережу – 177 річок, довжина яких більше 10 км. На території області протікають: три великих ріки – Дніпро, Прип’ять та Десна, загальною довжиною в межах області 377 км;8 середніх річок – Уж, Тетерів, Рось, Ірпінь, Трубіж, Супій, Гірський Тікач, Гнилий Тікач, загальною довжиною – 7535 км. Підводними та водогосподарськими об’єктами відведено 8% території області.Найважливіша водна артерія – Дніпро, протяжністю 246 км в межах області, основними притоками якого є: Прип’ять з Ужем, Тетерів зі Здвижем, Ірпінь з Унавою, Стугна, Красна, Рось із Роставицею, Горохуваткою, Протокою, Кам’янкою, а також Десна, Трубіж, Супій, Перевіз. Всі вони є рівнинними річками, що живляться сніговими, дощовими та підземними водами. У водному режимі чітко визначена весняна повінь та дощові паводки влітку. Природний режим річок значно змінений, що пов’язано з їх зарегульованістю, наявність великої кількості штучних водойм.В області є близько 750 невеликих озер, які за походження є старицями річок, внаслідок чого мають дугоподібну форму. Окрім дніпровських, в області налічується 58 водосховищ, з повним і корисним об’ємом відповідно 185,7 та 161,7 млн. м3 води. Найбільшими водосховищами є Канівське та Київське, більша частина їх площі знаходиться в межах Київської області. Окрім того створено 2389 ставів, загальним об’ємом 259,1 млн. м3.Основні показники використання і відведення води (млн.м3)Таблиця 4.1. 1990 1995 2000 2005 2006 2007 2008 2009 Забір води з природних водних об‘єктів 2132 1501 1278 937 1002 995 1015 1019 у т.ч. для використання 2131 1502 1146 821 882 871 889 897 у розрахунку на одну особу, м3 1095 787 619 464 502 499 513 520 Спожито свіжої води 2131 1496 1132 812 874 862 881 886 у тому числі для виробництва 1893 1286 986 711 753 747 775 775 для побутово-питних потреб 97 108 76 55 50 48 49 46 у розрахунку на одну особу, м3 50 57 41 31 28 28 28 33 Втрати води при транспортуванні 11 7 10 6 6 6 6 6 Відведено (скинуто) зворотних вод 1806 1230 1022 735 774 776 796 791 у тому числі забруднених 23 14 20 19 16 32 30 29 з них без очищення 1 1 9 5 5 5 4 3 нормативно-очищених 66 74 59 39 36 20 20 18 Обсяг оборотної та послідовно (повторно) використаної води 3905 2822 1897 492 474 374 323 318 Потужність очисних споруд 170 174 173 169 168 170 171 168 (млн.м3) Рис. 4.1. Динаміка споживання свіжої водиЗабір, використання та відведення води (млн. м3)Таблиці 4.2. ^ Назва водного об’єкту Забрано води із природних водних об’єктів – всього Використано води Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього з них забруднених зворотних вод Басейн р. Дніпро – 885,1 779,9 29,1 Десна – 7,2 5,7 5,7 Ірпінь – 18,0 4,7 1,8 Прип’ять – 2,9 0,4 – Рось – 29,3 21,7 15,5 Супій – 47,9 5,8 0,1 Тетерів – 2,0 0,8 0,3 Трубіж – 4,8 1,4 0,8 Уж – 0,1 – – Басейн р. Південний Буг – р.Синюха – 0,3 0,1 – ^ 4.2. Забруднення поверхневих водОбсяг оборотної та послідовно (повторно) використаної води по районах і містах(млн.м3)Таблиця 4.3. 2000 2005 2006 2007 2008 2009 ^ Київська область 1897,3 491,6 474,4 374,1 322,8 317,8 райони Баришівський1 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 Білоцерківський 1,5 1,2 1,5 1,9 – – Богуславський 1,0 4,2 0,9 0,4 1,2 1,2 Бориспільський – 0,3 0,6 0,3 0,3 0,3 Бородянський 0,3 0,5 0,6 1,0 0,7 0,8 Броварський 0,0 0,1 0,1 0,2 0,2 – Васильківський 6,7 5,0 5,6 4,5 0,0 0,0 Вишгородський 0,0 2,0 1,8 1,8 1,8 1,8 Володарський 2,9 3,2 4,0 2,2 3,1 2,3 Згурівський 0,8 1,4 2,6 0,9 1,7 0,4 Іванківський 0,3 0,3 – – – – Кагарлицький2 0,5 2,1 1,7 1,2 1,4 0,7 К.-Святошинський 0,9 0,1 0,2 0,0 0,0 0,0 Макарівський 9,6 1,3 1,0 1,2 1,2 1,1 Миронівський 2,9 2,5 5,2 2,0 0,0 0,0 Обухівський 63,8 135,2 128,1 133,7 96,9 92,4 П.-Хмельницький – – – 0,0 0,0 0,0 Поліський – – – – – – Рокитнянський 3,9 2,7 4,3 1,9 2,7 2,6 Сквирський 2,2 1,5 1,5 1,5 2,6 2,6 Ставищенський 0,1 0,0 0,2 0,1 – – Таращанський 2,4 1,4 3,2 1,6 0,0 0,0 Тетіївський 0,2 3,2 3,5 4,2 3,4 2,8 Фастівський 2,0 0,1 0,5 0,3 0,0 0,1 Яготинський 3,8 1,2 1,8 2,7 1,8 1,8 міста Біла Церква 109,1 123,2 121,9 112,0 103,1 97,9 Бориспіль 0,1 0,1 0,0 0,0 0,0 0,0 Бровари 8,8 5,2 4,6 4,6 5,4 3,2 Васильків 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,1 Ірпінь3 5,3 3,3 3,5 3,8 2,8 2,7 П.-Хмельницький 0,2 0,0 0,0 – – – Прип’ять 1667,0 184,7 170,0 85,4 87,6 99,7 Славутич 0,0 1,4 1,3 1,2 1,1 0,9 Фастів 0,4 4,1 4,1 3,3 3,7 2,3 Зона відчуження 0,4 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 1 Включаючи м.Березань.2 Включаючи м.Ржищів.3 Включаючи м.Бучу.4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних водСкидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об’єкти по районах і містах у 2009 році (млн.м3)Таблиця 4.4. Усього У тому числі Частка у загальному обсязі скидання зворотних вод, відсотків без очищення недостатньоочищених Київська область 29,1 3,7 25,4 3,7 райони Баришівський1 0,7 – 0,7 100,0 Білоцерківський 0,3 – 0,3 100,0 Богуславський – – – – Бориспільський – – – – Бородянський – – – – Броварський 0,0 – 0,0 5,6 Васильківський 0,5 – 0,5 43,2 Вишгородський 1,0 – 1,0 100,0 Володарський – – – – Згурівський – – – – Іванківський 0,3 0,3 – 100,0 Кагарлицький2 0,1 – 0,1 100,0 К.-Святошинський 0,1 – 0,1 2,3 Макарівський 0,1 0,1 0,0 93,4 Миронівський – – – – Обухівський 0,6 0,4 0,2 0,1 П.-Хмельницький – – – – Поліський – – – – Рокитнянський 0,0 – 0,0 0,6 Сквирський 0,4 0,2 0,2 8,2 Ставищенський – – – – Таращанський – – – – Тетіївський 0,1 – 0,1 93,8 Фастівський 0,1 – 0,1 72,5 Яготинський 0,1 0,1 – 1,3 міста Біла Церква 14,7 1,7 13,0 94,8 Бориспіль – – – – Бровари 5,7 0,5 5,2 100,0 Васильків 1,5 – 1,5 100,0 Ірпінь3 0,3 0,3 – 61,8 П.-Хмельницький 0,6 – 0,6 100,0 Славутич 1,8 – 1,8 100,0 Фастів 0,1 0,1 – 10,5 1 Включаючи м.Березань.2 Включаючи м.Ржищів.3 Включаючи м.Бучу.^ Скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об’єкти по районах і містах (млн.м3)Таблиця 4.5. 2005 2006 2007 2008 2009 Київська область 18,7 16,4 31,5 30,2 29,1 райони Баришівський1 0,5 0,0 0,4 0,4 0,7 Білоцерківський 0,6 0,2 0,3 0,2 0,3 Богуславський 0,4 0,4 0,3 0,3 – Бориспільський – – – – – Бородянський 0,2 0,2 0,3 0,1 – Броварський – 0,0 0,0 0,0 0,0 Васильківський 0,5 0,4 0,5 0,5 0,5 Вишгородський 0,7 0,8 1,0 1,0 1,0 Володарський – – – – – Згурівський 0,4 – – – – Іванківський 0,2 0,2 0,1 0,3 0,3 Кагарлицький2 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 К.-Святошинський 0,2 0,2 0,1 0,1 0,1 Макарівський 0,0 – – 0,0 0,1 Миронівський 0,5 0,1 0,3 0,3 – Обухівський 0,5 0,6 0,4 0,6 0,6 П.-Хмельницький 0,0 – – – – Поліський – – – – – Рокитнянський 0,1 – – – 0,0 Сквирський 0,2 – 0,2 0,3 0,4 Ставищенський – 0,1 – – – Таращанський – 0,0 – – – Тетіївський 0,1 0,3 0,4 0,1 0,1 Фастівський 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 Яготинський 0,2 0,0 0,2 0,1 0,1 міста Біла Церква 1,8 2,3 15,9 15,4 14,7 Бориспіль – – – – – Бровари 5,8 5,8 5,6 6,0 5,7 Васильків 1,3 1,3 1,6 1,5 1,5 Ірпінь3 0,6 0,6 0,4 0,5 0,3 П.-Хмельницький – – 0,7 – 0,6 Прип’ять – – – – – Славутич 2,9 2,5 2,3 2,1 1,8 Фастів 0,2 0,2 0,3 0,2 0,1 Зона відчуження 0,6 – – – – 1 Включаючи м.Березань.2 Включаючи м.Ржищів.3 Включаючи м.Бучу^ 4.2.2. Основні забруднювачі водних об’єктів (за галузями економіки)Використання та відведення води підприємствами галузей економіки (млн. м3)Таблиця 4.6. Викори-стано води -всього ^ У тому числі для Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти побутово-питних потреб вироб-ничихпотреб всього у тому числі забруд-нених Усього 885,4 46,5 775,3 790,6 29,1 Електроенергетика 735,0 0,3 734,8 721,6 – Металургійна промисловість 0,2 0,1 0,2 0,5 0,5 Легка промисловість 0,2 0,0 0,1 1,1 1,0 Машинобудування 0,5 0,2 0,3 0,7 0,4 Житлово-комунальне господарство 50,8 41,0 9,7 37,0 25,3 Сільське та рибне господарство 77,4 0,6 14,2 11,9 1,1 Харчова промисловість 6,3 0,7 5,5 2,9 0,3 Інші галузі 15,0 3,6 10,5 14,9 0,5 ^ Найбільші забруднювачі водних об`єктівТаблиця 4.7. № п\п Підприємства Скиди забруднених зворотніх вод 2007 рік 2008 рік 2009 рік млн.м3 % до загального скиду забруднених зворитних вод у водні обєкти млн.м3 % до загального скиду забруднених зворитних вод у водні обєкти млн.м3 % до загального скиду забруднених зворитних вод у водні обєкти 1 КОКП ВКГ «Київоблводоканал» м. Біла Церква 13,847 43,917 13,526 51,823 12,982 50,046 2 КП КОР «Київоблводоканал» м. Бровари 5,098 16,169 5,390 20,651 5,200 20,046 3 КП УЖКГ м. Славутич 1,884 7,078 1,782 6,827 1,788 6,892 4 КП «Васильківська шкірфірма» м. Васильків 1,057 3,352 1,031 3,950 0,999 3,851 З таблиці 4.6. видно, що в 2009 році використано 885,4 млн. м3 води в тому числі побутово-питні потреби 46,5 млн. м3 та виробничі 775,3 млн. м3. Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти 790,6 млн. м3 в тому числі забруднених зворотніх вод у водні обєкти 29,1 млн. м3 , а найбільшими забруднювачем водних обєктів в області скинуто забруднених вод 20,969 млн.м3 , що становить 80,8 % від загального скиду забруднених зворотніх вод у водні обєкти (Див. таб. 4.7.). Основним забруднювачем водних обєктів в області є КОКП ВКГ «Київоблводоканал» м. Біла Церква, яким скинуто забруднених вод 12,982 млн. м3 , що становить 50,1 % від загального скиду забруднених зворотніх вод у водні обєкти. (відсотків до загального обсягу) 2008 2009 Рис. 4.2. Структура використання свіжої води підприємствами за основними галузями економіки (відсотків до загального обсягу) 2008 2009 Рис.4.3. Структура використання свіжої води4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод^ 4.3. Якість поверхневих вод Категорія якості води – показник ступеня забрудненості водного об’єкта, який визначається за сукупністю встановлених показників складу і властивостей води і дотримання якого є обов’язковим протягом визначеного часу. Екологічна оцінка якості поверхневих вод має важливе значення при організації моніторингової мережі, при визначенні пріоритетів водоохоронної діяльності, при плануванні водогосподарчих заходів. Систематизація якості поверхневих вод на основі певних критеріїв приводить до необхідності розробки різних класифікацій забрудненості або якості води водних об’єктів. Актуальність питання оцінки якості поверхневих вод сьогодні є актуальним не лише для екологів, а й для широкого кола споживачів води у містах та жителів сільських регіонів Київщини. Крім того, проблема забруднення водного середовища часто ускладнена в разі вирішення міждержавних відносин, зокрема це важливо в теперішній геополітичній спрямованості України до інтеграції в Європейський Союз. Сьогодні водогосподарська діяльність призвела до того, що практично всі великі річки України є інтегрованими в єдину гідрологічну систему, яка функціонує як у нашій країні, так і за її межами. Саме тому проблема оптимізації системи комплексного контролю та спостереження за станом поверхневих вод і рівнем їхнього забруднення особливо важлива на шляху до сталого розвитку суспільства. Вона потребує реорганізації на засадах екологічної та конструктивної географії. Оскільки не існує єдиного показника, який визначав би весь комплекс характеристик води, оцінювання якості води проводиться на основі системи показників. Ці показники поділяються на фізичні, бактеріологічні, гідробіологічні та хімічні. Інша форма класифікації показників якості води – їх розподіл на загальні та специфічні. До загальних відносять показники, характерні для будь-яких водоймищ. Присутність у воді специфічних показників обумовлена місцевими природними умовами, а також особливостями антропогенного впливу на водний об’єкт. До основних фізичних показників якості води належать: температура, запах, прозорість, кольоровість, уміст зважених речовин. Бактеріологічні показники характеризують забрудненість води патогенними мікроорганізмами. До найважливіших бактеріологічних показників відносять: колі-індекс – кількість кишкових паличок у літрі води; колі-титр – кількість води в мілілітрах, у якій може бути знайдена одна кишкова паличка. Гідробіологічні показники дають змогу оцінити якість води за тваринним населенням та рослинністю водоймищ. Зміна видового складу водних екосистем може відбуватися за настільки слабкого забруднення водних об’єктів, яке не виявляється жодними іншими методами. Тому гідробіологічні показники є найбільш чутливі. Фізичні, бактеріологічні та гідробіологічні показники відносять до загальних показників якості води. Хімічні показники можуть бути загальними та специфічними. До загальних хімічних показників якості води належать: уміст розчиненого кисню, хімічне та біохімічне споживання кисню; водневий показник; уміст азоту і фосфору та мінеральний склад. До найбільш поширених специфічних показників якості води відносять феноли, нафтопродукти, поверхнево-активні речовини (ПАР), синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), пестициди і важкі метали. Забезпечення водою населення в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об’єктів. Якість води більшості з них за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і брудна (IV – V клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річки Дніпра, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об’єктів властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, еноли, азот амонійний та нітритний, важкі метали тощо. Для переважної більшості підприємств промисловості та омунального господарства скид забруднюючих речовин істотно еревищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (далі – ГДС). Це призводить до забруднення водних об’єктів, порушення норм якості води. Основними причинами забруднення поверхневих вод Київської області є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації; надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Проблема екологічного стану водних об’єктів є актуальною для всіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань економічного і соціального розвитку та природоохоронної політики держави. Це зумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну, оскільки 60 відсотків її розорано, на 35 відсотках земля сильно еродована, на 80 відсотках – трансформовано первинний природний ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє біологічне різноманіття. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис.тонн), нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400 тис.тонн), солями важких металів (65 – 70 тонн) завдає забруднення біогенними речовинами внаслідок використання відсталих технологій сільськогосподарського виробництва, низької ефективності комунальних очисних споруд. Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Основною метою Національної програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження. Системний аналіз сучасного екологічного стану басейнів річок України та організації управління охороною і використанням водних ресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв’язання, а саме: надмірне антропогенне навантаження на водні об’єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу; стала тенденція до значного забруднення водних об’єктів внаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об’єктів і сільськогосподарських угідь; широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання; недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів; недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління.^ 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками Спостереження за станом забpуднення водних об’єктів Київської області по гідpохімічних показниках пpоводились меpежею гідрометслужби у 2009 р. на річках Тетерів, Ірпінь, Унава, Десна, Трубіж, Недра, Рось та Київському і Канівському водосховищах.Річки. За даними гідрохімічних спостеpежень вміст pозчиненого у воді кисню був достатнім і знаходився в межах 6,92 – 10,28 мгО2/дм3. Річки Київської області були забpуднені пеpеважно сполуками азоту, сполуками важких металів, фенолами.Середньорічні концентрації забруднювальних речовин становили по: – азоту амонійному – 1-3 гранично допустимої концентрації (ГДК) на річках Тетерів, Ірпінь, удава, Трубіж, Недра, Рось (м. Біла Церква); – азоту нітpитному – 1 – 2 ГДК на всіх річках Київської області, крім р. Десна; – сполуках міді – 2 – 3 ГДК, сполуках маpганцю – 2 – 5 ГДК, сполуках цинку 2-4 ГДК у pічках Іpпінь, Унава, Десна, Рось (м.Біла Церква); – сполуках заліза загального – 1,8 ГДК на р. Ірпінь; – фенолах – 2-6 ГДК, сполуках хрому шестивалентного – 6- 10 ГДК у всіх пунктах спостережень. Протягом року зафіксовано випадок високого забруднення (вище 10 ГДК) по сполуках марганцю на рівні 11 – 17 ГДК у воді річок Ірпінь, Унава, сполуках цинку – 12-13 ГДК на р. Рось – м.Біла Церква. Порівняно з 2009 роком у воді річок Іpпінь, Унава, Десна, Рось (м.Біла Церква) дещо збільшився вміст сполук цинку, у річках Тетерів, Унава, Трубіж – сполук азоту амонійного, у воді р. Унава – сполук марганцю.Водосховища. Середній вміст pозчиненого кисню у воді Київського та Канівського водосховищ знаходився в межах 6,88 – 8,16 мгО2/дм3. Середньорічні концентрації забруднювальних речовин становили по: – азоту амонійному-1,0-1,7 ГДК у воді Київського та Канівського водосховищ; – азоту нітpитному –1,0-1,7 ГДК у воді Київського водосховища в районі м.Чорнобиль, с. Новопетрівці та пунктах Канівського водосховища; – сполуках заліза загального – 1 – 3 ГДК в усіх пунктах Київського водосховища і в районі м. Київ Канівського водосховища; – сполуках цинку – 2 – 3 ГДК, сполуках міді – 2 – 5 ГДК, сполуках марганцю – 2 – 4 ГДК, сполуках хpому шестивалентного – 4 – 10 ГДК, фенолах – 1 – 6 ГДК в усіх пунктах Київського і Канівського водосховищ. Протягом року спостерігались випадки високого забруднення по сполуках марганцю – 10 – 21 ГДК у воді Київського водосховища в районі с. Страхолісся і Канівського водосховища нижче міст Києва, Українки та в межах м. Ржищіва. Порівняно з 2008 р. у воді Канівського водосховища дещо збільшились концентрації сполук цинку та сполук азоту амонійного.^ 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозівГідробіологічні спостереження проводилися на Київському і Канівському водосховищах та на рр. Десна, Рось. На 2-х водосховищах і річках: Десна, Рось, Тетерів (смт.Іванків), Недра, Трубіж, Ірпінь виконувалися визначення хронічної токсичності вод (біотестування) на ракоподібних Ceriodaphnia affinis. Річки За сукупністю даних розвитку планктонного ценозу (фіто- і зоопланктону) стан водної екосистеми р.Десна на ділянці 2,5км ПнЗ с. Літки відповідав ІІІ класу якості вод (помірне забруднення). Стан гідробіоценозів р.Рось у районі м.Біла Церква відповідав ІІІ класу якості вод (помірне забруднення). Планктонні ценози р.Рось були чисельні і різноманітні. У квітні на всіх створах значну частку складали βα-мезосапробні коловертки (30-57%) – індикатори помірно забруднених–забруднених вод, у жовтні спостерігалася початкова стадія «цвітіння» синьозелених водоростей. Донні ценози були різноманітними, знайдені представники різних класів вищих ракоподібних, червів, мохуватки, кишковопорожнинні, молюски, павукоподібні, 7 рядів водних комах; визначалось 5-17 «груп» для розрахунків біотичного індексу. Значне погіршення стану донних ценозів спостерігалося в серпні на двох нижніх створах. Визначення хронічної токсичності вод проводилися на рр.Трубіж, сел.Баришівка, м.Переяслав-Хмельницький (4 рази), Рось, мм.Біла Церква та Богуслав (10 разів), Десна с. Літки (7 разів); Ірпінь, с. Мостище (5 разів), Недра, м.Березань (2 рази), Тетерів, м.Іванків (4 рази). Токсичну дію вод було встановлено тільки на р.Рось: 9 км вище м.Біла Церква (15.10), 1 км вище м.Біла Церква (15.10); 3 км нижче м.Біла Церква (15.10); 0,5 км нижче м.Богуслав (02.12). Водосховища Якісні та кількісні показники розвитку фітопланктону Київського водосховища досягали максимальних значень у верхній частині водосховища в районі м.Чорнобиль. У цій частині водоймища домінували водорості β–мезосапробного комплексу (водорості-індикатори помірно забруднених вод). У середній частині водосховища (в районі с.Страхолісся) і на пригреблевій ділянці (с.Новопетрівці) чисельність і біомаса фітопланктону знижувалися. У першій половині року в середній та нижній частині водосховища (верт.0,1 та 0,5) збільшувалась частка α-мезосапробних (водорості-індикатори переважно забруднених вод) видів до 42%. Якість вод у цій частині водосховища була найнижча і відповідала III класу V категорії якості вод (забруднені, помірно забруднені води). У пробах фітопланктону значна частка евгленових водоростей, які вказують на органічне забруднення вод, спостерігалася по всій акваторії водосховища; у квітні домінували зелені та евгленові водорості. Зоопланктонне угруповання водосховища в першому півріччі було збідненим. Чисельні і якісні характеристики розвитку тваринних ценозів значно зменшилися (у 2 і більше разів) порівняно з минулим роком. Значення індексу різноманіття Шеннона свідчили про нестійкий і нестабільний розвиток зоопланктону. У пробах переважали організми–індикатори чистих і досить чистих вод. Домінуючою групою були коловертки та несапробні ювенільні (молодь) стадії Cyclopоida. У серпні спостерігався сезонний пік чисельності та видового багатства угруповання, розвивались переважно коловертки. Якість вод відповідала III класу (слабко забруднені води). Визначення хронічної токсичності вод Київського водосховища протягом року проводилось чотири рази, всього було відібрано 44 проби. Токсичну дію вод водосховища на виживаність і плодючість тест-об’єкта Ceriodaphnia affinis виявлено в 13,6 % проб: 1 км вище м.Чорнобиль, верт.0,9 – 11.09 1 км нижче м.Чорнобиль, верт.0,9 – 14.07 3,5 км нижче м.Чорнобиль, верт.0,5 – 14.07 в межах с.Зелений Мис, верт.0,1, та 0,5 – 14.07 0,5 км нижче с.Новопетрівці, верт. 0,5 – 14.07 Показники кількісного та якісного розвитку фітопланктону Канівського вдсх. були невисокими, але угруповання структуроване, його розвиток відповідав сезонній динаміці. В пробах по всій акваторії водосховища домінували β-мезосапроби, індикатори помірно забруднених вод. У нижній частині водосховища (квітень) на створах мм.Українка і Ржищів частка евгленових водоростей складала 22-47%. По створах результати оцінки сапробіологічної ситуації були згладженими. Значення індексу різноманіття Шеннона свідчили про стійкий і стабільний розвиток альгопланктоценозу. У серпні показники розвитку фітопланктону в районі м.Київ значно зменшилися, якість вод погіршилася до забруднених, слабко забруднених вод.. У розвитку зоопланктону простежувалась сезонна динаміка, але видове різноманіття не зросло, чисельні показники розвитку теж залишалися на весняному рівні. Змінилися лише домінуючі групи безхребетних. У квітні домінували коловертки та несапробні ювенільні стадії циклопід, у червні – частка гіллястовусих ракоподібних складала 36-67,3%. В пробах переважали організми-індикатори чистих та помірно забруднених вод. Восени чисельність і біомаса тваринного планктону були дуже низькими, в нижній частині водосховища в районі мм.Українка і Ржищів організми зоопланктону були відсутні. Низький розвиток планктонних угруповань у жовтні не узгоджується з температурним режимом водосховища в цей період, і може свідчити про неблагополучний стан водної екосистеми в цей період. У цілому стан водної екосистеми за сукупністю гідробіологічних показників відповідав ІІІ класу якості вод (помірно забруднені). В рамках експериментального визначення хронічної токсичності вод (біотестування) на Канівському водосховищі було відібрано і проаналізовано 97 проб води. Хронічну токсичність встановлено в 18 пробах (18,5%): 1,5 км вище м.Київ, верт.0,1 – 14.10 1,5 км вище м.Київ, верт.0,5 – 14.10 1,5 км вище м.Київ, верт.0,9 – 09.01, 14.10 в межах м.Київ, верт.0,1 – 09.01, 11.06, 14.10 в межах м.Київ, верт.0,5 – 14.10 в межах м.Київ, верт.0,9 – 09.01, 14.10 6 км нижче м.Київ, верт.0,1 – 09.01, 16.03, 14.10, 24.12 6 км нижче м.Київ, верт.0,5 – 11.09, 14.10 6 км нижче м.Київ, верт.0,9 – 09.01, 14.10^ 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію На виконання «Програми моніторингу якості води рік Дніпро та Десна» від 22.04.1994р. фахівцями санітарно-епідеміологічної служби на території області проводиться моніторинг стану поверхневих водойм у встановлених наказом створах. У 2009 році згідно наказу по санітарно-епідеміологічній службі області від 16.11.1998року №186 «Про здійснення моніторингу якості води р. Дніпро в межах Київської області» досліджувались проби води з 207 створів постійного спостереження ( на водоймах І категорії розміщено – 64, на водоймах ІІ категорії – 143) на 33 річках. Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в воді водних об’єктів а також гігієнічні вимоги до якості води господарсько-питного та культурно-побутового водокористування затверджені СанПіН №4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения”. У 2009 році досліджено 1318 проб води за мікробіологічними показникам, з них не відповідало санітарним вимогам 162 проби, що становить 12,2 % та 1983 за санітарно-хімічними показниками, не відповідало санітарним нормам 249 (12,5%) проб. Найбільша кількість нестандартних проб води по санітарно-хімічних показниках на водоймах І категорії відмічалась у Богуславському (76), Рокитнянському (23), Вишгородському (5), Бориспільському (2), Миронівському (1) районах та м. Біла Церква (1); по мікробіологічних показниках у Білоцерківському (8), Богуславському (5), Рокитнянському (21), Миронівському (5), Вишгородському (5), Переяслав-Хмельницькому (2) районах та м. Біла Церква (5). Найбільша кількість нестандартних проб води по санітарно-хімічних показниках на водоймах ІІ категорії відмічалась у Білоцерківському (6), Бориспільському (6), Бородянському (50), Миронівському (2), Васильківському (10), Києво-Святошинському (15), Фастівському (8), Яготинському (29) районах; по мікробіологічних показниках у Баришівському (6), Білоцерківському (10), Броварському (5), Васильківському (18), Києво-Святошинському (15), районах та м. Ірпінь (9). Відхилення від гігієнічних вимог по хімічним показникам реєструється, в основному, по біохімічному споживанні кисню, окислюванності, залізу та мутності, по мікробіологічних – по числу лактозопозитивних паличок, в період цвітіння водойм. На виконання доручення Київської обласної державної адміністрації проводиться постійний моніторинг якості води в басейні р. Рось на територіях Тетіївського, Володарського, Білоцерківського, Рокитнянського, Богуславського, Миронівського районів та м. Біла Церква. Основними джерелами забруднення басейну р. Рось являються м. Біла Церква та м. Богуслав, а також зарегульованість річки. За даними моніторингу вода р. Рось на територіях Тетіївського та Володарського районів протягом квітня, травня та червня відповідала вимогам СанПиН №4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения». На території Білоцерківського району в р. Рось та р. Роставиця відмічається зростання колірності води з 20-24 до 28-30 градусів; кількість лактозопозитивної кишкової палички (ЛПК) коливається в межах 2000 – 2300 в дм3. Після м. Біла Церква в Рокитнянському районі (район с. Бирюки) колірність води збільшується вже до 47 градусів; кількість ЛПК становить 70 000 в дм3 (при нормі не більше 10000). На виході з Рокитнянськог