5. Практикум з правопису української мови (факультатив) 8-9 кл

Перелік програм курсів за вибором, факультативів, гуртків з української мови та літератури для організації допрофільного та профільного навчання в ЗНЗ1).Посібник. Українська мова та література. Програми факультативних та спеціальних курсів. 7-11 класи. – Київ. – Редакція журналу «Дивослово». – 2007. Цей посібник містить такі програми:Українська мова1. Стилістика сучасної української мови (факультатив) 10-11 кл.2. Лексика української мови ( факультатив) 7 кл.3. Українська фразеологія (факультатив) 8 кл.4. Основи риторики ( факультатив) 10 (11) кл.5. Практикум з правопису української мови (факультатив) 8-9 кл.6. Ділова українська мова (факультатив) 10 ( 11) кл.7. Культура мови та стилістика української мови (факультатив) 8-9 кл.8. Лексикографія української мов (факультатив). 9 кл.9.Фразеологія української літературної мови (факультатив) 11 кл.Українська література: 10.Український фольклор ( спеціальний курс). 10 ( 11) кл.11.Українська усна народна творчість ( факультатив). 7-11 кл.12.Основи теорії літератури( спеціальний курс). 10-11 кл.2). Посібник. Програми спецкурсів та факультативів з української мови. Київ.- Видавничий дім «Шкільний світ».- 2006. . Цей посібник містить такі програми:13. Комунікативно-функціональний синтаксис української мови ( факультатив) 8-9 кл.14.Мова як генетичний код народу ( факультатив). 9 кл.15. Комп’ютерна лінгвістика ( факультатив). 11 кл.16.Фразеологія української літературної мови (факультатив). 11 кл. ( філологічний профіль).17.Основи науки про мову ( спеціальний курс). 10-11 кл.18.Цікава етимологія. Програма гуртка. 7 кл.3). Посібник.Українська література. Програми факультативів та спецкурсів. Київ. – «Шкільний світ». – 2007. Цей посібник містить такі програми:19.Аналіз ліричного твору ( факультатив). 8(9) кл.20. Основи теорії літератури (спецкурс).10-11 кл. (філологічний профіль).21. Українська постмодерна література ( фаукультатив).10-11 кл.( філологічний профіль).22. Сучасна українська література ( факультатив).10-11 кл.4). Програми поглибленого вивчення словесності у середній загальноосвітній школі. Київ. – 1995. Цей посібник містить такі програми:23. Український музей книги.24. Словники: наука і культура.25.Вступ до мовознавства.26. Історія розвитку письма.27. Україно-російський і російсько-український переклад.28. Лексикологія і фразеологія.29.Поетична енергія слова.5). Програми, надруковані у фахових виданнях:Українська мова30.Основи журналістики ( факультатив). //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- №3.-2007; //Українська мова та література.- число 18-19, травень 2008.31.Практична стилістика та літературне редагування ( спеціальний курс). 10-11 кл. //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- №3.-2007.32.Етика ділового спілкування 10(11) кл. //Методичні діалоги. – №4. – 2008.33. Культура ділового спілкування ( факультатив). 8(9) кл. //Методичні діалоги. №10. – 2007.34.Основи культури мови ( факультатив).10-11 кл. . //Методичні діалоги. – №9. – 2007.35. Пропедевтичний курс риторики 5-7 кл. //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- №5.-2008.Українська література36.Українська публіцистика ( факультатив). 10-11кл. ). //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- №3.-2008.37. Основи віршування ( спеціальний курс). //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- №1.-2008.38.Український гумор як складова ментальності українського народу.10-11 кл. //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- №4.-2008.39.Сучасна українська література ( факультатив).10-11 кл. //Українська мова та література.- число 2-4, січень, 2007.40.Гурток «Живе слово». 5-7 кл. //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- №5.-2008.6). Програми спецкурсів для для ліцеїв та гімназій гуманітарного профілю. Українська мова та література. 8-11 класи. – Київ – «Перун».- 1996. Цей посібник містить такі програми:41.Культура мови і стилістика української мови ( спецкурс) 10-11 кл.42.Мова як генетичний код народу ( спецкурс). 9-11 кл.42.Сучасна риторика. ( спецкурс). 8-11 кл.7).Українська література. Факультативні курси. 7- 11 кл. – Київ.- «Перун». – 1996. Цей посібник містить такі програми:43. Світ дитини в українській класичній прозі. 7 кл.44.Українська народна поезія. 8 кл.45.Становлення нової української літератури. 9 кл.46.Тарас Шевченко й українська поезія XІX ст. 10 кл.47.Тенденції розвитку української поезії XX ст.48. Літературна казка. 7 кл.49.Науково-фантастична літературадля дітей та підлітків. 8 кл.50.Основи виразного читання. 8 кл.51.Усна народна творчість. 9 кл.52.Міфологія. 9-11 кл.53.Розвиток української драматургії. 10 кл.Уклала методист ПОІППО О.П.Коваленко^ ОСНОВИ НАУКИ ПРО МОВУПРОГРАМА спеціального курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладівРекомендовано листом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2006 №1/11-6285^ Укладач:  О.В.Заболотний – завідувач відділу роботи з обдарованими дітьми Київського ОІПОПК, учитель Сквирського ліцею, заслужений учитель України.^ Рецензенти: Н.М.Грабар, завідувач навчально-методичного кабінету української мови та літератури Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.В.І.Цимбалюк, кандидат педагогічних наук, учитель української мови і літератури Сквирського ліцею, заслужений учитель України; К.В.Плівачук, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри педагогіки Інституту економіки і права Міжнародного відкритого університету розвитку людини “Україна”.  ^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Мова є універсальним засобом передачі інформації про природу, про всі сторони життя людства, а також про саму себе, відображенням культури суспільства й кожного його представника. Тому знання не лише самої мови, а й знання про мову надзвичайно важливі для розвитку як окремо взятої особистості, так і суспільства в цілому. Мовознавство як одна з гуманітарних наук є частиною культурології і так чи інакше пов’язана з багатьма іншими науками, особливо в наш час, коли простежується тенденція до взаємозближення наук. Об’єктом дослідження мовознавства є мова і мовлення в різноманітних формах і виявах. Значення його в тому, що воно пояснює історію виникнення й розвитку мови, процеси фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних змін, відношення мовленнєвого процесу до мислення, дає визначення і з’ясовує ті основні лінгвістичні поняття й терміни, що використовуються для наукового аналізу мовного матеріалу. На необхідності набуття уже в шкільному віці бодай мінімальних знань з мовознавства наголошували провідні вітчизняні лінгвісти та лінгводидакти. Запропонований спеціальний курс для учнів загальноосвітніх навчальних закладів є своєрідним узагальненням на теоретичному рівні знань про природу і сутність мови. Він допоможе старшокласникам пізнати внутрішні закони розвитку мови, зрозуміти її роль у національній самоідентифікації особистості, сформувати цілісні уявлення про особливості мовних явищ, визначити місце рідної мови в єдиній світовій мовній сім’ї, поглянути на мову як на один із найважливіших чинників формування людської свідомості. Окремі елементи мовознавства викладаються в курсах рідної та іноземних мов, проте вони не дають цілісного уявлення про сучасну лінгвістику. Навіть короткий курс загального мовознавства сприятиме формуванню правильних уявлень про мову, мови і мовознавство. Програма спеціального курсу “Основи науки про мову” охоплює такі основоположні питання мовознавства, як природа й сутність мови; структура мови; походження та закономірності розвитку мов; виникнення й розвиток письма; класифікація мов світу за походженням і будовою; зв’язок мовознавства з іншими науками. Основна мета спеціального курсу – формувати в учнів наукове розуміння сутності мови як суспільного явища, закономірностей її розвитку та функціонування, виробити в них філологічне мислення.Завдання спеціального курсу: дати системне уявлення про мовознавство; виробити компетенції наукової характеристики мов світу; ознайомити з поняттєво-термінологічним апаратом мовознавства; розвинути вміння застосовувати термінологію мовознавства до здобутих знань про рідну та іноземні мови; дати ґрунтовні знання про природу, сутність, походження мови та письма; навчити правильно розуміти мовні явища та аналізувати їх; формувати духовний світ учнів, виробляти цілісні світоглядні   уявлення,   загальнолюдські   ціннісні орієнтири. Багато термінів, які використовуються в мовознавстві, уже відомі учням, але серед них чимало нових, що їх треба засвоїти. Старшокласники мають не тільки здобути теоретичні знання про мову, її розвиток, а й осмислити, практично опанувати теоретичний матеріал, виконуючи різноманітні вправи і завдання, навчитися узагальнювати та пояснювати мовні явища, робити висновки. Вивчаючи пропонований курс, учні мають зрозуміти, що в сучасному мовознавстві, як і в усіх інших науках, зокрема гуманітарних, є різні погляди вчених на мовні факти і явища. Це слід брати до уваги під час розв’язання проблемних ситуацій, проведення занять-диспутів, розробки колективних та індивідуальних творчих проектів. Основні форми роботи з учнями: лекція, семінар, конференція, творча дискусія з використанням найновішої літератури. Програма містить перелік орієнтовних тем для колективних творчих проектів, для дискусій і обговорення; за цими темами можна пропонувати учням готувати наукові повідомлення та реферати. Зрозуміло, що мовознавство з усіма його відгалуженнями й різноманітними зв’язками – досить складна наука, тому ця програма передбачає вивчення передусім загальних питань мовознавства. Учитель у разі потреби може частково розширити чи, навпаки, звузити тематику, а також змінити запропоновану орієнтовну кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми. Спеціальний курс розрахований на вивчення у 10-х та 11-х класах філологічного профілю протягом 70 год (35 год на рік, одне заняття на тиждень).10 клас Усього – 35 год: 1 год.на тиждень; З год – резерв для використання на розсуд учителя ^ Зміст навчального матеріалу Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів Мовознавство як наука про мову (2 год) Мовознавство як наука про мову, що вивчає різні мови світу в їх давньому й сучасному стані. Завдання науки про мову: виявлення, встановлення законів природи, будови, функціонування, формування й розвитку мови. Розділи науки про мову (фонетика, фонологія, морфологія, синтаксис, діалектологія, історія мови, стилістика, етимологія тощо) та предмет їхнього дослідження. Теоретичне і практичне мовознавство (викладання мов, практика перекладу, лексикографія тощо). Конкретне мовознавство (україністика, германістика, романістика тощо) та загальне мовознавство. Основні проблеми мовознавства (загальне ознайомлення): суть мови і мислення, походження мови і зв’язок між історією мови та історією суспільства; місце мовознавства в системі наук; методи дослідження складових частин мов, взаємодія їх і становлення; встановлення і наукове пояснення структурних елементів мови -звуків, слів, їхніх форм, речень; класифікація мов, що є у світі. Виникнення й розвиток науки про мову (короткий огляд). Місце мовознавства серед інших наук. Зв’язок мовознавства з філософією, логікою, психологією, археологією, історією, етнографією, біологією, фізикою, математикою.^ Ключові поняття: мовознавство, лінгвістика, теоретичне і практичне мовознавство, конкретне та загальне мовознавство. Учень: називає предмет та завдання вивчення мовознавства; пояснює зв’язок мовознавства з іншими науками, зокрема філософією, логікою, психологією, історією тощо; розрізняє конкретне мовознавство і загальне, теоретичне і практичне;знає основні проблеми мовознавства; знає основні етапи розвитку науки про мову. ^ Природа, сутність, функції мови (9 год) Природа і сутність мови. Три погляди на сутність мови: трактування мови як явища біологічного; трактування мови як явища психічного; трактування мови як явища суспільного. Мова як знакова система в низці інших знакових систем. Універсальність мови як засобу спілкування. Доцільність використання немовних знаків як допоміжних засобів спілкування. Відмінність мови від немовних способів передачі інформації (зорових, слухових), її переваги. Мова і мислення. Проблема співвідношення між мовними і розумовими процесами. Дві помилкові тенденції щодо взаємовідношення між мовою і мисленням: ототожнення й розмежування цих понять. Мова і мовлення. Протиставлення мова – мовлення (загальне явище – конкретне явище; загальноприйняте, стабільне, довговічне – динамічне, випадкове, унікальне; суспільне – індивідуальне; психічне – психофізичне). Мова як суспільне явище, що виникає в колективі людей для задоволення потреб порозуміння, яке існує й змінюється разом із життям і розвитком суспільства. Залежність розвитку і функціонування мови від стану розвитку і функціонування суспільства. Мовна політика як свідомий вплив суспільства (держави) на мову. Цілеспрямовані урядові заходи. Мовні сфери, яких торкається політика. Соціолінгвістика як мовознавча дисципліна, що вивчає вплив суспільства на мову і вплив мови на суспільство. Функції мови в суспільстві: комунікативна, мислетворча, експресивна, емоційна, волевиявлення, естетична, гносеологічна, акумулятивна, етнічна. Причини звуження функцій і вмирання конкретних мов. Загальнонародний характер мови та її диференціація: діалект, просторіччя, літературна мова.Ознаки літературної мови: писемність, унормованість, загальноприйнятість, наявність писемно-книжного та усно-розмовного різновидів. ^ Ключові поняття: мова як знакова система, мова, мислення, мовлення, мова як явище суспільне, мовна політика, соціолінгвістика, літературна мова. Учень: знає природу й сутність мови; характеризуємову як явище біологічне, психічне, суспільне; аргументовано доводить універсальність мови як засобу спілкування; мотивує необхідність використання немовних знаків як допоміжних засобів спілкування; визначає переваги мови над немовними засобами спілкування; розкриваєпроблему взаємовідношення між мовою і мисленням; розрізняє поняття “мова” і “мовлення”;сприймає мову як явище суспільне; аргументованодоводить залежність розвитку і функціонування мови від стану розвитку і функціонування суспільства; оцінює урядові заходи щодо ефективності чи неефективності їхнього впливу на повноцінне функціонування мови в суспільстві;розуміє суть мовної політики; знає, що таке соціолінгвістика; називає й аналізує функції, які виконує мова в суспільстві; розуміє значення мови в житті суспільства; пояснює, у чому полягає значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу; розуміє роль, яку відіграє мова у збереженні духовних надбань народу; називаєпричини звуження функцій і вмирання конкретних мов; пояснює твердження “Мова – генетичний код народу”; називає ознаки літературної мови;розрізняє поняття “загальнонародна мова” і “літературна мова”; знає й аналізує вислови про мову відомих наукових, громадських та літературних діячів. ^ Походження й розвиток мови (11 год) Походження мови і виникнення конкретних мов. Легенди про походження мови. Гіпотези щодо походження мови: звуконаслідувальна, вигукова, договірна, еволюційна, гіпотеза жестів, біблійна. Теорії моногенезу (походження всіх мов від однієї мови) та полігенезу (наявність декількох центрів походження людини і відповідних мов). Розвиток мови під впливом зовнішніх чинників: розвитку економіки, політики, науки, культури. Основні етапи розвитку української мови. Сучасний стан розвитку й функціонування української мови. Українська мова як державна. Проблема двомовності. Конституція України про мови в Україні. Мовна політика в сучасній Україні. Українська мова у світі. Міжнародна Конвенція ООН про мови. Ключові поняття:полігенез, моногенез, двомовність, державний статус української мови. Учень: знає різні гіпотези походження мови;мотивує власний погляд щодо походження мови;розрізняє поняття “моногенез” і “полігенез”; знає, як розвивалася українська мова у процесі історичного становлення українського суспільства та його культури; адекватно оцінює сучасний стан української мови й особливості її функціонування;аналізує мовну політику в Україні; знає статті Конституції України, що стосуються функціонування, розвитку і захисту мов в Україні; розуміє роль української мови як державної в Україні; знаєосновні положення Конвенції ООН про мови; аргументовано доводить свої твердження з теми. ^ Письмо (8 год) Письмо як система умовних графічних знаків для передачі повідомлень. Його відмінність від звукової мови. Значення письма в історії суспільства. Найдавніші писемні пам’ятки, які дійшли до нашого часу. Найдавніші пам’ятки української писемності. Передумови виникнення письма. Предметне письмо. Чотири основні етапи розвитку та відповідні їм типи графічного письма: піктографічне (малюнкове) письмо, ідеографічне (символічне), складове, буквено-звукове. Графіка як наука, що вивчає різні системи рукописних або друкованих знаків, вироблених усією історією писемності. Алфавіт як сукупність розташованих у певному порядку букв, що вживаються для запису відповідної мови. Значення алфавіту. Чотири сім’ї алфавітів (латинська, слов’янська, арабська, індійська). Орфографія та її принципи. Особливості піктографічного письма. Піктограма – знак (малюнок), що застосовується у піктографічному письмі для позначення конкретних предметів, істот. Піктографічне письмо в доісторичному Єгипті, Іспанії, у сучасних племен Північної Америки, Австралії, Центральної Африки. Особливості ідеографічного письма, його розвиток на ґрунті піктографії. Ідеограма – умовний знак, символ ідеографічного письма, що служить для відтворення поняття. Відмінність піктограм від ідеограм. Ідеографічне письмо в Китаї. Китайські ієрогліфи. Особливості складового (силабічного) письма. Силабема – знак, що служить для передачі певного складу в будь-якому багатоскладовому слові. Складове письмо в сучасній Японії. Особливості буквено-звукового (алфавітного) письма. Буква -графічний знак для передачі звука. Поява буквено-звукового письма як логічний розвиток складового письма. 3 історії слов’янського письма. Кирилиця як основа для розвитку сучасних слов’янських систем письма (української, білоруської, російської, болгарської, сербської). Реформи письма в Україні. Початки книгодрукування. Українські першодрукарі (С.Фіоль, І. Федоров). Ключові поняття: письмо, писемна пам’ятка, піктограма, ідеограма, графіка, алфавіт, сім’я алфавітів. Учень: знає, що таке письмо та передумови його виникнення; з’ясовує значення письма в історичному розвитку суспільства; називаєнайдавніші писемні пам’ятки, які збереглися до нашого часу; знає, що таке предметне і графічне письмо; визначає етапи розвитку графічного письма;знає, що таке графіка, алфавіт та усвідомлює їхнє значення; називає чотири сім’ї алфавітів; визначає особливості   піктографічного   письма, орієнтується щодо його поширення у світі; знає, що таке піктограма, наводить приклади піктограм;розрізняє піктограми й ідеограми; визначає    особливості      складового      письма, орієнтується щодо його поширення в сучасному світі; знає, що таке силабема; визначає особливості буквено-звукового письма, з’ясовує особливості його розвитку; мотивує   появу   буквено-звукового   письма   як логічний розвиток складового письма;знає історію слов’янського письма; називає тарозрізняє види письма в період Київської Русі: устав, напівустав, скоропис; розуміє суть реформ письма в Україні; називає перші друковані книги в Україні. Робота над темами, визначеними учителем (3 год) Повторення та узагальнення вивченого (2 год) 11 класУсього – 35 год; 1 год на тиждень; 2 год – резерв для використання на розсуд учителя ^ Зміст навчального матеріалу Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів Повторення вивченого в 10 класі (2 год) Мовознавство як наука про мову. Природа, сутність, функції мови. Походження та розвиток мови. Виникнення і розвиток різних видів письма. Початки друкарства. Розвиток української мови. Реформи письма в Україні. Учень: називає предмет мовознавства; пояснюєзв’язок мовознавства з іншими науками; знаєгіпотези походження мови; визначає функції мови в суспільстві, взаємозалежність розвитку мови і суспільства; називає види письма, етапи його розвитку; аналізує сучасний стан української мови, особливості її функціонування. ^ Структурні елементи мовної системи. Розділи науки про мову. Структура мови, її системний характер (5 год). Рівні мовної системи – фонетичний, морфологічний, лексичний, синтаксичний. Структурні елементи мови: звуки, слова, зна чущі частини слів, речення. Фонетичний рівень мовної системи. Функції звуків (забезпечен ня сприйняття мови на слух, розрізнення змісту слів і їхніх форм); слів (називання предметів, означення понять, вираження емоційно го стану мовця); значущих частин слів (вираження речових понять, граматичних, понять відношень); речень (комунікативна). Фонетика як розділ науки про мову, що вивчає звуки людської мови. Національно-мовна своєрідність звукової структури різних мов (властиві звуки, звукосполучення, наголоси, інтонаційне оформ лення звукового потоку). Акцент як спотворена вимова звуків пев ної мови особою, для якої ця мова є чужою. Способи запобігання цьо му (досконале опанування структури виучуваної мови). Мовний апарат і його робота.Три аспекти в характеристиці звуків мови: анатомо фізіологічний; фізичний (акустичний: тон, шум, висота, сила, три валість, тембр); лінгвістичний. Первинність звукової форми мови щодо писемної. Фонетична транскрипція. Голосні та приголосні звуки, їх пропорція в різних мовах. Прин ципи класифікації голосних і приголосних звуків. Поняття про склад. Наголос та інтонація як фонетичні явища. Мови з силовим на голосом (українська, російська, білоруська, чеська, польська, грузинська, німецька); мови з тонічним (музичним) наголосом (литовська, шведська, китайська, в’єтнамська); мови з довготним (кількісним) наголосом (новогрецька). Мови з фіксованим (сталим) наголосом (чеська, естонська, польська, англійська, німецька) та вільним (рухомим) наголосом (українська, російська, литовська). Правила літературної вимови. Лексичний рівень мовної системи (6 год).Лексикологія як розділ науки про мову, що вивчає слова та ле ксичне значення їх. Відношення слово – предмет, слово – поняття, слово – слово.Природа виникнення назви. Лексична система мови. Повнозначні й неповнозначні (службові) слова. Лексичне значення слова. Багатозначні і однозначні слова. Пря ме і переносне значення слів. Типи перенесення значень слів (метафоричне перенесення найменування, метонімічне, функціональне). Розширення і звуження значення слів. Мотивовані і немотивовані значення слів. Етимологія. Принципи наукової та народної (побутової) етимології. Історичні зміни словникового складу мови. Запозичення. Шля хи та способи запозичень. Зміни, яких зазнають запозичені слова у процесі адаптації їх у мові. Відмінність між лексичними запозичен нями і кальками. Мови, які є найпотужнішими джерелами лексич них запозичень (давньогрецька, латинська, англійська, німецька, французька, італійська). Інтернаціоналізми. Міжмовні омоніми. Крайній пуризм як явище невиправданого, цілеспрямованого усунення з мови всіх іншомовних слів. Пуризм і розумна, виважена боротьба за чистоту мови, за мовну культуру. Лексикографія. Типи словників. Морфологічний рівень мовної системи (2 год).Морфологія як розділ науки про мову, що вивчає граматичні властивості слів: зміну їхніх форм і пов’язаних з ними граматичних значень. Граматична форма слова. Вираження граматичною формою повнозначного слова єдності двох значень – лексичного і граматич ного. Засоби вираження граматичного значення слова (афікси, по рядок слів, наголос, службові слова, інтонація). Основні частини мови, критерії виділення їх. Труднощі у визначенні частин мови. Учень: усвідомлює структуру мови та її системний характер; знає рівні мовної системи і структурні елементи мови; з’ясовує й розрізняє функції звуків, слів, значущих час тин слів, речень; з’ясовуєнаціонально-мовну своєрідність звукової стру ктури різних мов; знає, що таке акцент та способи запобігання спотво реній вимові звуків; знає будову мовного апарату, особливості його роботи;характеризує звуки мови в трьох аспектах; аргументовано доводить первинність звукової форми мови щодо писемної; знає, класифікацію голосних і приголосних звуків у де яких мовах;порівнює деякі мови щодо їхнього звукового складу;називає принципи класифікації голосних і приголос них звуків; розрізняє мови з різними типами наголосу: силовим, тонічним, довготним; фіксованим, вільним; використовує орфоепічний словник і словник наго лосів для самоконтролю власної вимови; знає правила літературної вимови. Учень: знає предмет вивчення лексикології;визначає відношення між словом і предметом, словом і поняттям, словом і словом; характеризуємову з погляду її лексичної системи; розрізняєповнозначні та неповнозначні слова, усвідом люєвідмінності між ними, знає, їхні функції; аргументовано доводить належність слів до певної лек сичної категорії; знає типи перенесення значень слів та особливості вживання слів у переносному значенні; аналізує слова з погляду розширення чи звуження їхнього лексичного значення, його мотивованості чи немотивованості; знає предмет вивчення етимології, принципи наукової і народної етимології; називає шляхи та способи запозичень слів; визначає зміни, яких можуть зазнавати запозичені слова; усвідомлює відмінність між лексичними запозиченнями і кальками; знає мови, які є джерелами лексичних запозичень; знає, що таке iнтернаціоналізми та міжмовні омоніми; аргументовано доводить необхідність виваженої бо ротьби за чистоту мови, за мовну культуру;користується    тлумачним,    перекладним,    етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів, іншомовних слів;знає предмет вивчення морфології; визначає засоби вираження граматичного значення слова; знаєосновні частини мови, критерії виділення їх; знаєпредмет вивчення синтаксису; усвідомлюєвзаємозв’язок між реченням і судженням; визначаєспособи вираження синтаксичних зв’язків між словами в реченні; знає, що таке надфразова єдність, граматична єдність тексту. ^ Мови світу, вивчення та класифікація їх (10 год) Розмаїття мов світу. Чи бувають гарні і погані мови. Мови і територіальні діалекти. Загальна характеристика мов світу. Поділ мов на мови-гіганти і мови-карлики; мови-одиначки і мови, об’єднані в сім’ї, групи і підгрупи. Мови з давньою та недавньою писемністю, мови, що не мають писемності. Живі та мертві мови. Функціональне навантаження різних мов. Національні мови. Міжнародні мови (англійська, арабська, іспанська, китайська, французька, російська) і функціональна роль їх у житті народів світу. Штучні мови, їх суть та призначення (есперанто, волапюк, ідо, окциденталь). Проблема класифікації мов світу. Класифікація мов світу за морфологічною будовою (типологічна класифікація): кореневі мови (старокитайська, в’єтнамська, бірманська), у яких слова не розпадаються на морфеми; аглютинативні (турецька, грузинська), флективні мови (українська, німецька, польська, латинська), у яких, крім кореня, виділяють афікси; полісинтетичні (чукотська), у яких різні частини речення у вигляді слів-основ об’єднуються в єдині складні комплекси, схожі на складні слова. Класифікація мов світу за спільністю походження (генеалогічна класифікація). Найвідоміші й найпоширеніші мовні сім’ї: індоєвропейська, семіто-хамітська, угро-фінська, самодійська, тюркська, монгольська, китайсько-тибетська, тайська. Індоєвропейська мовна сім’я, яка охоплює 12 груп: індійську, іранську, слов’янську, балтійську, германську, романську, кельтську, грецьку, албанську, вірменську, анатолійську, тохарську. Слов’янська група мов (східна, західна, південна), германська група мов, романська, грецька. Найпоширеніші мови, що належать до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Розвиток мов Європи. Країни, в яких поширена українська мова; іноземні мови, що їх вивчають учні в школі. Мови країн-сусідів України та генеалогічна належність їх. Ключові поняття: писемна мова, мовна сім’я, мовна група, класифікація мов світу за морфологічною будовою, класифікація мов світу за спільністю походження, міжнародна мова, штучна мова. Учень: характеризує розмаїття мов світу;висловлює, власний погляд на поняття краси мови;дає загальну характеристику мов світу; називаємови-гіганти, мови-карлики, мови-одиначки і мови, об’єднані в сім’ї, групи; називає мови з давньою і недавньою писемністю; усвідомлює поняття “живі” і “мертві” мови, наводить приклади мертвих мов;розуміє, у чому полягає функціональне навантаження мови; називає міжнародні мови,визначає функціональне навантаження їх; знає, що таке штучні мови, особливості виникнення та призначення їх, називає деякі з них; висловлюєвласний погляд на перспективність чи безперспективність штучних мов; знає класі Іфікацію мов світу за морфологічною будовою; знаєкласифікацію мов світу за спільністю походження;називає найвідоміші та найпоширеніші мовні сім’ї;характеризує індоєвропейську мовну сім’ю, зокрема найпоширеніші мови, що належать до слов’янської групи; знає про  походження  германської,  романської та слов’янської груп мов (на прикладі англійської, французької, української);знає  особливості   сучасного   стану  розвитку   мов Європи; називає країни, в яких поширена українська мова; визначає генеалогічну належність мов країн-сусідів України та мов, які вивчаються в школі. ^ Світочі науки про мову Світочі мовознавчої науки: Михайло Максимович, Олександр Потебня, Павло Житецький, Агатангел Кримський, Фердинанд де Соссюр, Шарль Баллі, Юрій Шевельов (загальне ознайомлення). Учень: називає імена визначних мовознавців,з’ясовує внесок кожного із них у розвиток науки про мову. Робота над темами, що їх визначає вчитель Узагальнення та повторення вивченого ^ Орієнтовні теми колективних творчих проектів Мова і мистецтво.Мова – дзеркало культури.Єдина мова для всіх людей.Переклад – високе мистецтво.Кореневі, аглютинативні та флективні мови.Ідеальний алфавіт. Практика укладання словників. Мова жестів і міміки. Прикраси мовлення. Реформи письма в Україні.^ Орієнтовні теми для дискусій та обговорень Мова – явище суспільне, а не біологічне чи психічне. Мовна політика. Чи існує вона? Яких мовних   сфер тор кається політика?Чи можлива єдина мова для всіх людей. Мови живуть і вмирають.Мовна норма та її соціальне значення. Функціональне при значення літературної мови в житті нації. Сучасний стан української мови, особливості її функціону вання.Чи може питання походження мови становити справжній інтерес для лінгвістичної науки. Чи розмовляють тварини.^ Учні повинні вміти: встановлювати відношення між поняттями мова і мовлення, мова і мислення, мова і свідомість; визначати залежність розвитку і функціонування мови від стану та розвитку політики, науки, культури, економіки; давати загальну характеристику мов світу; робити порівняльний аналіз слів однакового змісту в споріднених мовах; розрізняти піктограми, ідеограми, звуки; розрізняти поняття загальнонародна мова і літературна мова; брати кваліфіковану участь у веденні мовознавчих дис кусій та в розробці колективних творчих проектів; застосовувати мовознавчу термінологію до здобутих знань про рідну та іноземні мови.Учні повинні знати: функції мови в суспільстві; рівні мовної системи, структурні елементи мови та їхні функції; найвідоміші гіпотези щодо походження мови; закономірності розвитку мови; загальну характеристику й принципи класифікації мов світу; етапи розвитку графічного письма.Орієнтовне календарно-тематичне планування занять курсу10 клас Пор. № Зміст програмового матеріалу ^ К-сть год. Дата Мовознавство як наука про мову (2 год) 1 Предмет, завдання, проблематика науки про мову. Розділи мовознавства. Теоретичне та практич¬не мовознавство. 1   2 Виникнення і розвиток науки про мову (короткий огляд). Місце мовознавства серед інших наук. 1   ^ Природа, сутність, функції мови (9 год) 3 Природа й сутність мови. Мова як знакова система. 1   4 Мова і мислення. Мова і мовлення. 1   5 Мова як суспільне явище 1   6, 7 Соціолінгвістика. Мовна політика держави. Мовні сфери, яких торкається політика. 2   8,9 Функції мови в суспільстві. 2   10 Загальнонародна мова та її диференціація. Ознаки літературної мови. 1   11 Мовознавчий брейн-ринг. 1   ^ Походження та розвиток мови (11 год) 12 Походження мови і виникнення конкретних мов. Гіпотези щодо походження мови. 1   13 Історичний розвиток мов. Моногенез. Полігенез. 1   14 Розвиток мови під впливом зовнішніх чинників. Мова і культура. Мова і наука. Мова і економіка. 1   15, 16 Походження і розвиток української мови. 2   17 Сучасний стан розвитку й функціонування української мови. Українська мова як державна. Проб лема двомовності в Україні. 1   18, 19 Конституція України про мови в Україні. Мовна політика в сучасній Україні. Міжнародна Кон венція ООН про мови. 2   20, 21 Мовознавча дискусія. 2   22 Українська мова у світі. 1   ^ Письмо (10 год) 23 Значення письма в історії розвитку суспільства. Передумови виникнення письма та етапи його розвитку. 1   24 Найдавніші писемні пам’ятки. Найдавніші пам’ятки української писемності. 1   25 Графіка, алфавіт. Чотири сім’ї алфавітів. Орфографія та її принципи. 1   26 Піктографічне та ідеографічне письмо. Особливості їхнього розвитку та функціонування. 1   27 Складове та буквено-звукове письмо. Кирилиця як основа для розвитку сучасних слов’янських систем письма. 1   28 Реформи письма в Україні. Початки книгодрукування. Українські першодрукарі (С.Фіоль, І. Фе доров). 1   29, 30 Захист колективних творчих проектів. 2   31, 32 Повторення й узагальнення вивченого. 2   Резерв – 3 год. 11 клас Пор. № Зміст програмового матеріалу ^ К-сть год. Дата Повторення вивченого в 10 класі (2 год) 1 Мовознавство як наука про мову. Природа, сутність, функції мови. 1   2 Походження та розвиток мови. В