Париж, його історія, культура та суспільство

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І Історія міста Парижа
1.1Походження назви та заснування міста Парижа
1.2 Париж – столиця французьких королів
1.3 Визначні місця
РОЗДІЛ ІІСучаснийПариж та перспективи його розвитку
2.1 Сучасний Париж.
2.1.1 Архітектура
2.1.2 Транспорт
2.1.3 Спорт
2.1.4 Освіта та наука
2.1.5 Зовнішні зв’язки
2.2 Перспективи розвитку Парижа
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Париж — столиця Франції,адміністративний центр регіону Іль-де-Франс. Окремий департамент Франції.Розташований на річці Сена.Населення — 2 211 297 осіб (2008), міська агломерація — 10 млн.
Метою роботи єісторичний розгляд міста Парижа, його сучасний станта прогнози на майбутнє.
Згідно мети,було поставлено наступні завдання:
— проаналізуватиісторичний розвиток Парижу;
— дослідитисучасний стан міста;
— охарактеризувати культуру та суспільство Парижу;
— проаналізуватиможливий подальший розвиток міста Париж.
Об’єктдослідження – місто Париж, його історія, культура та суспільство.
Предметдослідження – розвиток Парижу.
Методидослідження :
1. Метод зіставлення при дослідженнірізних поглядів на сучасне і минуле Парижа.
2. Описовий метод для визначення сучасногостану міста.
3. Історико-соціологічний метод дляпростеження історії міста Парижа.
Париж – столицясвітла та моди, місто сміливих проектів та яскравих вражень. «… Свято, якезавжди з тобою…», – так ніжно про Париж згадував Хемінгуей. Місто, якепобудоване на контрастах: широкі бульвари, які перетинають вузькі вулички;величні монументи, які приховують убогі задвірки; затишні маленькі кафе, якіконкурують з респектабельними ресторанами. На блошиному ринку тут з однаковимуспіхом торгують дорогим антикваріатом та дешевим китайським одягом. «Париж –це все, що ти захочеш!» – сказав Фредерік Шопен 150 років назад, але ці словаактуальні і сьогодні.
Центр світовоїторгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження);головний національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичнеобладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця;великий транспортний вузол (2 міжнародні аеропорти).
Штаб-квартиринизки міжнародних організацій: ЮНЕСКО,Організація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародне бюро мір і ваги, Міжнародна торговапалата та ін.
Це місто живеуже багато століть. Скільки облич у тебе, Париже? Спокійні окраїни і метушливийцентр; богемне життя Монматру та продажні жінки у Булонському лісі;аристократичний Сіте та брудні перевулки на периферії; розкішні дами у бутіках,та обірванці-клошари, які ліниво потягуються після сну на лавочках парку;величні собори і палаци й ультрасучасні будівлі, які являють собою зразкиавангардної архітектури; чисті парки та розмальовані графіті стіни кварталів деживуть іноземці. Це Париж. Місто в якому можна прожити все життя, але непізнати його до кінця.
Отже, темакурсової роботи є актуальною.
РОЗДІЛ I Історія міста Парижа 1.1 Походження назви та заснування міста Парижа
Назва Парижпоходить від назви кельтського племені паризіїв, як і ще кілька французькихтопонімів. Етимологія назви племені достеменно не встановлена.
Місто булоутворено в середині III століття до н. е. з кельтського поселення Лютеція племені паризіїв на місцісучасного острова Сіте. Сучасна назва міста походитьвід імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-ійкнизі Юлія Цезаря про Галльську війну 53 р до н. е. [13,с.12-14].
Коли в 52 роцідо н. е. римляни після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти доміста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм остріві побудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели терми,форум і амфітеатр. У Римській імперії місто немало великого впливу.
Правління римлян скінчилося в 508 році з приходом франків.Відомий усьому світу музей Луврзбудовали за часів Філіпа ІІ. Але тоді Лувр був лише фортецею на західнійокраїні Парижа. У 1190 році було збудовано міський мур на правому березі Сени,а у 1210 — на лівому. Починаючи з XI століття Париж — один з центрівєвропейської освіти, насамперед релігійної [13, с.12-14]. 1.2 Париж– столиця французьких королів
У історіїнайромантичнішого міста світу – Парижа – багато парадоксів. Французька столицябула заснована в ті часи, коли самої Франції ще не було, а була Галія. Протемісто було закладене не галами, а римлянами в 52 році до н.е.
З 987 року Париж– столиця Франкської, а пізніше – Французької держави. У місті збереглося 19палаців і замків, в яких в той або інший період жили королі.
Першимфранцузьким правителем, який проявив турботу про благоустрій міста, був ФіліппАвгуст II, при якому розпочалося будівництво головної резиденції династіїКапетінгов – замку Конс’єржері [13, с.12-14].
Це найстаріший зкоролівських палаців. У ньому була поставлена остання крапка в історіїабсолютної французької монархії: у Конс’єржері стратили Марію-Антуанету. Сьогоднів будівлі розташовується Міністерство юстиції Франції.
БудівництвоЛувру теж заслуга Філіппа. Спочатку фортеця на правому березі Сени будувалась,як захисна споруда. Звідси і назва: у перекладі із староанглійского “леовар”означає “зміцнення”.
Повернувшись зХрестового походу, Філіпп перевіз сюди свою скарбницю. У Луврі і до цього часузберігаються головні скарби Франції. Сьогодні це найбагатший музей світу.Вперше публіка побачила його експонати в 1793 році, ще в ту пору, коли Лувр бувголовною королівською резиденцією. При слові “Лувр” багатьом уявляютьсярозкішні покої, в яких юна Маргарита Валуа приймала свого коханого герцогаГіза; потаємні коридори, по яких герцог Бекингем прокрадався до АнниАвстрійської; глибокі колодязі, в які, за чутками, скидали кавалерів, що не догодилисвоїм вінценосним коханим [1, с.88].
Нічого цьогобільше немає. В наші дні за розкішним фасадом Лувру ховається звичайний, нехайі дуже багатий, музей. Сьогодні стіни Лувру закриті сірими панелями, таємнівходи-виходи наглухо замуровані, а замість потаємних сходів з поверху на поверхвідвідувачів перевозять зручні ескалатори [1, с.89].
У Луврі є кафе,де можна передихнути і з новими силами відправитись на вивчення творівмистецтв.
Східний фасадпалацу побудував Людовік XIV, який не жалів ні сил, ні грошей на те, щобзробити своє місто ще красивішим. Епоха Короля – Сонця стала Золотим століттямфранцузької архітектури.
Одним знайграндіозніших проектів стала Вандомська площа, покликана увічнити військовіперемоги Людовіка. Придворний архітектор Жюль Ардуен-Мансар розбив прямокутнуплощу з однаковими палацами по периметру. Фасади були зведені досить швидко,але потім в казні закінчилися гроші.
Вандомськійплощі ми зобов’язані появі паперових грошей: щоб закінчити будівництво,шотландець Джон Лоу придумав новий спосіб розрахунку – не золотом, не монетами,а паперовими купюрами.
Всі вважали йогоавантюристом, але коли він скупив всі землі на Вандомської площі і ставпродавати їх багатим людям, знайшлося багато охочих придбати землі в обмін нанікому не потрібні папірці. Будівництво поновилося, район увійшов до моди, як,втім, і розплата паперовими купюрами. 1.3 Визначні місця
У Парижірозташована величезна кількість визначних пам’яток, до яких відносяться нетільки архітектурні споруди, але також і вулиці, мости і майдани.
Три найвідомішіпаризькі пам’ятки — це стародавній Собор паризької Богоматері,побудований на острові Сіте ще в XII столітті, Ейфелевавежа і Тріумфальна арка — конструкції XIX століття. Ажурнаметалева башта, побудована за проектом інженера Ейфеля, замислювалася яктимчасова споруда для входу на Всесвітню виставку 1889 року. Але вона не тількипережила саме цей захід, але і стала відтоді справжнім символом міста. Напівночі і на півдні від неї над лінією горизонту підносяться базіліка Сакре-Кер,побудована на вершині пагорба Монмартр, і самотня Вежа Монпарнас, що особливо вирізняєтьсяна тлі району невисокої забудови [2, с.103-104].
Історична вісьпам’ятників архітектури перетинає місто з центру на захід. Починаючись відвсесвітньо відомого музею Лувр, вона продовжується через сад Тюїльрі, проспект Єлісейські поля досамої Тріумфальної арки в центрі площі Шарля деГолля. У 1960-х роках на продовженні лінії був побудований квартал Дефанс,центром якого стала Велика аркаДефанс.
У самому центріісторичної частини розташований Будинок інвалідів, в якому міститься військовиймузей, тут же покояться останки Наполеона Бонапарта. Тут розташована іцерква Пантеон, де знайшли вічний спокій найвідоміші діячі Франції. Колишнійкоролівський палац Консьєржерістав на час Великої французької революції в’язницею для поваленої королеви,звідки вона була згодом конвоїрована для публічної страти. Ще одне нагадуванняпро палаючі бої за свободу французького народу — статуя Свободи, встановлені наЛебединому острові. Велику копію цієї статуї було подаровано СполученимШтатам Америки в 1886 році, й відтоді зустрічає мандрівників в порту Нью-Йорка[2, с.103-104].
У історичномуцентрі міста, на острові Сіте, знаходяться двінайзнаменитіші церкви Франції: Собор Паризької Богоматері і Свята капела.
Архітектурнінапрями XX століття залишили місту такі пам’ятники як Культурний центр іменіЖоржа Помпіду, в якому зараз розташований музей сучасного мистецтва, новабудівля опери на площі Бастілії, торговий центр Ле-Аль, побудований на місці«Чрева Парижа», а також район Ла Дефанс, що є архітектурнимкомплексом з хмарочосів і споруд з авангардними формами.
Неабиякийінтерес становить парковий ансамбль науково-промислового містечка, в якомурозташований великий музей науки і техніки.
Пам’яткикультури та архітектури:
кафедральний соборПаризької Богоматері (Notre Dame de Paris, Нотр-Дам де Парі, XII—XIII ст.);
каплицяСент-Шапель (La Sainte Chapelle) (XIII ст.);
Пантеон (Le Panthéon) (XVIII ст.);
Тріумфальна арка(Париж) (L’Arc de Triomphe) (XIX ст.);
Опера(L’Opéra) (XIX ст.);
Ейфелевавежа (La Tour Eiffel) (XIX ст.);
БазилікаСакре-Кер (Le Sacré-Cœur) (кінець XIX — початок XX ст.);
будинок ЮНЕСКО(UNESCO) (XX ст.);
Центр ЖоржаПомпіду (Le Centre George Pompidou) (XX ст.);
Велика аркаДефанс (La Grande Arche) (XX ст.) [2, с.103-104].
Отже, можназробити такий висновок, що місто Париж ще з його заснування мало великіперспективи для развитку. Проаналізувавши історію Парижа, можна сказати, щовона дійсно цікава, дивовижна і захоплююча. Парижбув заснований ще в середині ІІІ століття до н. е. плем’ям кельтських галлів.Сходження на трон Філіпа II Августа, який правив з 1180 по 1223 рр., є початкомодного з найпрекрасніших періодів в історії Парижа. Починаючи вже зXI століття Париж — один з центрів європейської освіти.
Кожний правитель цього міста доклавбагато сил і енергії для його процвітання і благоустрою, завдяки ним Париж єзараз таким, яким ми його знаємо.
РОЗДІЛII. СУЧАСНИЙ ПАРИЖ ТАПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ
2.1 СучаснийПариж
За часів ЛюдовікаXIV королівська резиденція переїхала в Версаль, проте Париж як і ранішезалишався політичним центром Франції, завдяки зростаючому населенню тапровідній ролі Парижа в економіці країни.
У 1844 довколаміста будується третя кріпосна стіна, на місці сьогоднішньої кільцевої дорогидовкола міста. У найближчих околицях міста були зведені зміцнення довжиною 39 км. з 16 фортами, на той час це було найбільшою захисною спорудою в світі [3,с.63-65].
Після занепаду Другої імперії та зайняттяПарижа німецькими військами, Паризька комуна, що складалась із робітників,ремісників та дрібних буржуа, виступила проти тимчасового консервативного урядуреспубліки.
У 90-і роки XIX століттяі перше десятиліття XX століття, відомі також як «Прекрасна епоха», Франція переживаланебувалий підйом і економічний розвиток. У роки Другої світової війни містобуло зайняте німецьким вермахтом, окупація продовжилася до кінцясерпня 1944.
СьогоднішнійПариж поділяється на 20 адміністративних округів, нумерація яких йде від центрупо спіралі за годинниковою стрілкою. Номер округу є водночас останніми двомацифрами поштового індексу Парижа (Наприклад, XIVокруг має індекс 75014) [3, с.63-65].
Місто славитьсясвоїми парками й садами, які окрім рекреаційної функції несуть в собі історичнута культурну сутність парижан. Є серед них два найстарші сади в самому центріПарижа, сад Тюїльрі і сад Люксембургу. Сад Тюїльрібув створений у XVI столітті, на правому березі річки Сена поблизу Лувру, цебув палацовий сад однойменного палацу, що не проіснував до сучасних часів.Люксембурзький сад, на лівому березі річки, в минулому належав приватномузамку, і був побудований для Марії Медичі в 1625 році. Також відомий Ботанічнийсад, закладений в тіж часи, і створений Гі де ля Броссе, лікаремЛюдовика XIII, для вирощування лікарської рослини, згодом набув статусупершого громадського саду в Парижі.
Другим періодомрозвитку паризьких садів, які саме й довели до поточного виду — були часиімператорські. В ті часи, створення зелених просторів є важливим аспектомполітики аерації містоупорядників, оскільки швидкими темпами зросталонаселенням Парижу. Під керівництвом інженера Жана-Шарля Альфана (Jean-CharlesAlphand) і художника-пейзажиста Жана-П’єра Баріллет-Дешампс(Jean-Pierre Barillet-Deschamps) було створено нові садові комплекси — Булонський ліс і Буа де Венсен, щорозміщувалися в передмісті Парижа, (відповідно розташовані на крайньому заходіта крайньому сході тогочасного Парижу, вони тепер являються зеленою зоноюсамого міста). Також, цим інженером Наполеона ІІІ, у новихрайонах міста, були розроблені парки: Монсо (раніше відомий як «Фолі деШартрі»), Монтсоріс (Montsouris), Буттес-Шамонт(Buttes-Chaumont). В послідуючих роках садово-паркове мистецтво та їх кількістьв місті неухильно зростали [3, с.63-65].
Парк Еспланди Інвалілів(1814)
Сад Пре Катлан(1850)
Сад дю Ранела(1860)
Сад д’Аккліматасьйон(1860)
Сад Авеню Фош(1864)
Парк на Марсовому полі(1867)
Парк Бютт-Шомон(1869)
Парк Монтсурі(1878)
Парк Монсо(1878)
Парк Багатель(1904)
Сад Природи(1936)
Парк Келлерман(1937)
Сад Тіно-Россі(1946)
Сад Шекспіра(1953)
Сад де л’Арсеналь(1963)
Парк Флораль(1968)
Сад теплиць Отей(1968)
Сад Променад – лінія Бастілії(1969)
Парк Сент-Перін(1977)
Сад Вільмен(1977)
Сад Катрін-Лабурже(1977)
Сад Ле Аль(1980)
Парк Бютт-дю-Шапо-Руж(1937)
Сад Трокадеро(1980)
Парк Жорж Брассенс(1984)
Парк Берсі(1984)
Сад Королівського Палацу(1986)
Парк ла-Віллетт(1987)
Парк Бельвіль(1988)
Сад Музею Карнавале(1989)
Парк Шуазі(1990)
Зоосад(1990)
Сад Тюїльрі(1990)
Сад Атлантік(1990)
Парк Андре Сітроен(1992)
париж столиця французька
2.1.1 Архітектура
Зовнішній виглядсучасного міста був заданий в середині XIX ст. в результаті грандіозноїперебудови. Багато століть до цього місто складалося з лабіринта вузьких вулицьі дерев’яних будинків. У 1852 за планом удосконалення міста, задуманому бароном Османом, були зруйновані ціліквартали старих споруд, а на їхньому місці з’явилися широкі проспекти ізбудовані в єдину лінію кам’яні будівлі в неокласичному стилі, такі характернідля нової епохи буржуа. Принципи містоустрою часів Наполеона III і зараз невтратили своєї актуальності: висота і розміри будівель підкоряються єдиномузакону рівномірності, і з середини XIX ст. було зроблено всього лише кількавинятків з правил. Завдяки цьому Париж залишається містом невисокої забудови[5, с.181].
Типовим дляархітектури Парижа є особливий вид особняків — hôtel particulier. Такийособняк — це багатий приватний будинок П-подібної форми з внутрішнім двором ісадом з тильного боку середньої частини будівлі. Більшість споруд булозбудовано в XVII—XVIII століттях, для споруд XVIII століття характерною рисою єзамкнений зі всіх чотирьох боків двір. Типовий приклад — будівля Пале Рояль, кардинальськогопалацу з внутрішньою площею, фонтаном і парком. Більшість міських особняків, щозбереглися, розташовані в кварталі Марі, наприклад Отель Субіз, Отель Салі і Отель Карнавале.
Незмінні межіміста, його чіткий план устрою і брак місця для нового будівництва поступовоперетворили місто на музей, що діяв і жив. Ради збереження великої спадщинизакони утрудняють споруду нових будівель і комунікацій в центрі, тому значнечисло ділових організацій переїхало або планує переїзд в зручні передмістя. Вжезараз за межами історичного міста розташовані діловий район Дефансіз вежею Ган, великий продовольчий ринок (район Ранжіс), важливі освітніустанови (Політехнічний інститут), наукові лабораторії, спортивні споруди інавіть міністерства (наприклад, Міністерство транспорту) [5, с.182].2.1.2 Транспорт
Найзручнішим інайшвидшим транспортом Парижа вважається метро, що складається з 16 лінійзагальною протяжністю 212,5 км, що робить його одним з найбільших в світі.
Також єрегіональне експрес-метро (RER) — лінії приміських електричок, що проходять вПарижі під землею і перетинаються з лініями метро. Мережа RER складається з 5ліній, позначених буквами A, B, C, D, E.
З 1992 року вПарижі почали знову будувати трамвайні лінії, знищені в 60-70-і роки. Мережапаризького трамвая складається з чотирьох ліній, три з яких сполучають паризькіпередмістя, і лише одна (Т3) проходить в міській межі.
У Парижі існуєобширна автобусна мережа. Вона включає не тільки звичайні автобуси, але також іспеціальні лінії, що проходять туристичними маршрутами Парижа [5, с.183].
З недавньогочасу з’явилася можливість подорожувати містом на велосипеді. Всюди в містірозташовуються автоматизовані велостоянки Velib’.
Париж — значнийтранспортний вузол країни. Історично основні дороги країни радіусамирозходилися від столиці, і до сьогоднішніх днів ці радіуси чітко видно наавтомобільній карті Франції. Від Парижа радіусами сходяться дороги зі всіхможливих напрямів: А1 з Лілля,А4 з Реймса, А5 з Діжона,А6 з Ліона, А77 з Невера, А10 з Орлеана, А13 з Руанаі А16 з Ам’єна.
Безпосередньонавколо міста побудована кільцева автомагістраль, що має від 2 до 4 смуг руху вкожну сторону. Ще дві кільцеві дороги — A86/>і A104 — дозволяють транзитному транспорту об’їхати Париж, не заїжджаючи вмісто.
Парижобслуговують три міжнародні аеропорти:
«Шарль де Голль»з 48,3 млн. пасажирів за рік є третім в Європі за обсягом пасажироперевезень.
«Орлі» з 23,1 млн.пасажири посідає 9-м місце в Європі, приймаючи передусім внутрішні рейси.
Старішийаеропорт Ле Буржевикористовується головним чином приватними літаками і невеликимиавіакомпаніями.
Залізничні лініїпаризьких вокзалів сполучають столицю зі всіма регіонами Франції і сусіднімикраїнами. Для вантажоперевезень використовуються вокзали Ле Бурже, розташованийв однойменній комуні, і Vaires, з Великою кільцевою дорогою, що йде від нього(Grande Ceinture).
 Зв’язок міжвокзалами добре налагоджений за допомогою громадського транспорту[5, с.183].
Вокзал Сен-Лазар — Нормандія.
Північний вокзал— північний напрям (TGV),Великобританія (Eurostar), Бельгія і Голландія (Thalys).
Східний вокзал— східний напрям, Німеччина, Швейцарія,Австрія.
Ліонський вокзал — регіониЦентр і південний схід (TGV), Альпи,Італія.
Вокзал Берсі — Альпи, Італія(нічні поїзди).
Вокзал Аустерліц— південно-західний напрям (TGV),Іспанія, Португалія.
Вокзал Монпарнас— Бретаньі захід Франції (TGV). 2.1.3Спорт
Історія Парижазафіксувала різні спортивні змаганняна його майданчиках: тенісні турніри XII століття, футбольні матчі XX століття, єдиноборства шпажистів XІXстоліття, велосипедні та кінні перегони. Париж довгий час був законодавцем«спортивної моди» — перше присудження звання «Чемпіон світу» в 1740 році(Clergé) в великому тенісі, вперше використання метричної системи в легкій атлетиці в 1798 році на «Олімпіадіреспубліки» (Olympiade de la République), перший конкурс кінної виїздки в 1866 році,перші велосипедні перегони в 1868році, перший турнір з сучасного фехтування в 1893 році, перша жінкадопущена до участі в Олімпійських ігор в 1900 році. Багато міжнароднихспортивних організацій були засновані й квартирують в Парижі. Саме тому містомає 360 спортивних майданчиків: 172 тенісних корта, 131 муніципальні гімнастично-тренажерних зали,36 басейнів (які обслужили 3,4 мільйонаплавців в 2006 році) і 10 плавальних комплексів-шкіл, 32 муніципальних стадіона[18, с.11-15].
Місто має добрерозвинуту спортивну інфраструктуру. Востаннє Париж приймав Олімпійськіігри доволі давно — одні з перших 1900 і 1924. Проте, в 1998 в Парижіпроходив фінал чемпіоната світу з футболу.Париж також зацікавлений в організації літніх Ігор в 2020 року. Щороку в Парижіна кортах Ролан-Гаррос відбувається один із турнірів великого шолому з тенісу —Відкритий чемпіонат Франції.Популярними видами спорту є футбол, теніс,регбі, кінні перегони, баскетбол. Хочавідправною точкою в маршруті знаменитої велогонки «Тур де Франс»змінюється кожен рік, але на заключному етапі вона завжди завершується вПарижі, а з 1975 року, гонка закінчується на Єлисейських Полях [18, с.11-15].
Стадіон «Парк деПренс» (Parc des Princes) був побудований в 1897 році напівнічно-західній околиці Парижу і реконструйований в 1972 році. Він вміщає 45500 місць і є клубним стадіоном футбольної команди, хоча зазвичай на ньомупроводилися головні спортивні видовища країни, особливо до 2000 року. «Палац омніспорт Париж-Берсі»(Le Palais omnisports de Paris-Bercy) цільний спортивний комплекс, побудованийна сході Парижу, відкрився в 1984 році, в ньому проводять багато спортивнихзаходів, але він також служить, як шоу-концертна площадка, де відбуваються концерти, льодові шоу. «Стадіон Шарлеті»(Stade Charlety), створена в 1939 році і перебудований у 1994 році, має славу«храму аматорського спорту» в Парижі і включає в себе: легкоатлетичний стадіонна 20 000 місць і криту арену на 1 500 місць. «Стад де Франс» (Le Stade deFrance) — 80 000 спортивна арена була побудована в Сен-Денів північному передмісті до фінального турніру Кубка світу з футболу 1998 року івикористовується для домашніх ігор національноїфутбольної команди Франції, а також є основною ареною для національноїкоманди Франції з регбі під час турніру Шести націй,а іноді й визначальних матчів з регбі французьких команд. У 2007 році настадіоні було проведено кілька ігор Кубка світу з регбі (в тому числі у фіналтурніру) [18, с.11-15].
Першийтурнір-чемпіонат з футболу у Франції відбувся в Парижі в 1894році, і боротьбу розпочали чотири клуби столиці і два з її передмість. Наразі,«Парі Сен-Жермен» є найбільш популярнимфутбольним клубом Парижу, в місті є ряд інших напівпрофесійних футбольнихклубів: «ФК Париж» (Paris FC), «Червоні Зірки» (Red Star), «РКФПариж» (RCF Paris) і «Стад Франсе Пари» (Stade Français Paris). Останнійклуб є загально-спортивним, оскільки представляє команди в регбійному тагандбольному турнірах країни й розвиває інші види спорту.
Основні регбійнікоманди міста «Стейд Франкас Париж» (Stade Français Paris) та «Ресінґ Метро 92 Париж»(Racing Métro 92 Paris), які грають в турнірі Top 14, які мають давнюісторію суперечностей, ще з 1892року, коли вони провели між собою фінальну гру. В місті популярні баскетбольна«Парі-Левальє Баскет» (Paris-Levallois Basket) та гандбольнакоманда «Парі Андбол» (ParisHandball) — колишня команда «Пари-Аньєр» (Paris-Asnières). Значнихуспіхів почали добиватися колишні університетські команди — волейбольна «Парі Волей»(Paris Volley) та бейсбольна дружина «Парі Університе клуб» (ParisUniversité Club).
Найбільшпопулярні іподроми Вансан (Vincennes), Лоньшам (Longchamp) і Етой(Auteuil), в Парижі проводяться значні кінні перегони, до яких частозалучаються й іподроми за межами самого Парижа, в Шантіі(Chantilly), Мезон-Лаффітт (Maisons-Laffitte), Сен-Клу(Saint-Cloud). Графік кінних змагань різноманітний, майже щодня, від галопу,смуги перешкод, до виїздки — Париж відзначається престижними перегонами «Приз Тріумфальної арки»(le Prix de l’Arc de Triomphe), «Гранд Стіпл-Чес де Парі» (le GrandSteeple-Chase de Paris) і «Приз Америки» (Prixd’Amérique) [18, с.11-15].
2.1.4 Освіта та наука
Найпрестижнішінавчальні заклади Франції розташовані в її столиці.
НайвідомішийПаризький університет — Сорбонна — був заснований в 1257 році Робером де Сорбон зметою навчити декілька десятків бідних студентів богослів’ю. Досить швидкоСорбонна (свою назву університет отримав лише в XIV столітті) стала найбільшоюі престижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Навколо Сорбонни утворивсязнаменитий Латинськийквартал, чия назва потім розповсюдилася і на студентськіквартали інших міст. У 1968 році Паризький університет був реформований ірозділений на 13 незалежних вищих навчальних закладів, деякі з яких зберегли всвоїй назві ім’я Сорбонна й знаходяться в Латинському кварталі, а 5університетів розташовані в передмістях Парижа [20, с.88].
У Парижі такожрозташований ІнститутФранції, що складається з 5 академій, головною інайпрестижнішою з яких вважається Французька академія, що стала частиноюІнституту в 1803 році. Французька академія виникла з паризького літературногогуртка, заснованого в 1629 році Валентеном Конраром. Статусдержавної наукової установи Академія отримала в 1635/>році.
Іншимипрестижними навчальними закладами є Колеж де Франс, Політехнічнашкола, Вища нормальна школа, Католицький інститут, Гірськийінститут і Національний інститут управління.
Найбільшабібліотека Парижа — Національнабібліотека Франції,заснована в 1368 році королем Карлом V зі своєї особистої бібліотеки в Луврі.На момент заснування бібліотека налічувала всього 911 манускриптів, оскільки вті часи було прийнято знищувати після смерті монарха всі його документи. Цейзвичай порушив Людовик XI, з якого і почалося розширення фонду. У 1988 роціпрезидент ФрансуаМіттеран оголосив про будівництво нової будівлі Національноїбібліотеки за проектом архітектора Домініка Перро. Зараз бібліотека налічує 30мільйонів одиниць зберігання, з них більше 13 мільйонів друкованих видань [20,с.88]. 2.1.5 Зовнішнізв’язки
Париж має однемісто-побратим і багато міст-партнерів.
Місто-побратим:
Рим, Італія,з 1956 (SeuleParis est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris / Solo Parigi èdegna di Roma; Solo Roma è degna di Parigi / «Тільки Париж вартий Риму;тільки Рим вартий Парижу»).
Міста-партнери:
Алжир, Алжир
Амман, Йорданія
Афіни, Греція
Бейрут, Ліван
Берлін, Німеччина
Буенос-Айрес, Аргентина
Варшава, Польща
Вашингтон, США
Джакарта, Індонезія
Єреван, Вірменія
Женева, Швейцарія
Каїр, Єгипет
Касабланка, Марокко
Квебек, Канада
Кіото, Японія
Копенгаген, Данія
Лісабон, Португалія
Лондон, Великобританія
Мадрид, Іспанія
Мехіко, Мексика
Монреаль, Канада
Москва, Росія
Пекін, Китай
Порто-Алегре, Бразилія
Прага, Чехія
Рабат, Марокко
Ріяд, Саудівська Аравія
Сан-Паулу, Бразилія
Сан-Франциско, США
Сана, Ємен
Санкт-Петербург, Росія
Сантьяго, Чілі
Сеул, Південна Корея
Сідней, Австралія
Софія, Болгарія
Тбілісі, Грузія
Тірана, Албанія
Токіо, Японія
Туніс, Туніс
Чикаго, США  2.2 Перспективи розвитку Парижа
ВЕЛИКИЙ ПАРИЖ –грандіозний проект, запущений урядом Французької республіки. Мета проекту –створити сучасний конкурентоспроможний мегаполіс світового рівня.
ФранцузькеМіністерство культури й масових комунікацій залучило до роботи найбільшіміжнародні архітектурні бюро. Вони представили свої концепції модернізаціїПарижа. У центрі всіх пропозицій стоять три проблеми планування розвитку зурахуванням охорони навколишнього середовища, реорганізації транспортної мережій інтеграції пригородів.
Ідеямодернізації Великого Парижа вперше пролунала 17 грудня 2007 року на відкриттіЦентру архітектури й культурної спадщини. Висловив її президент Французькоїреспубліки Ніколя Саркозі. Завершення проекту намічене на 2030 р. [21].
Великий Париж –це величезна агломерація. Вона включає столицю й пригороди – Сен Дені, Сен ЕмМарн, Про Де Сен, Валь-Де-Марн, Вальд-Д’Уаз, Ессон і Івелін. Усього – 11 млнчоловік. Експерти вказують на будівельний бум, який необхідно направити впотрібне русло, на транспортну інфраструктуру, яка вимагає реорганізації й напроблеми соціальної нерівності.
У Франціїнацілені на грандіозну перебудову. Десять творчих бригад, що згрупувалисянавколо метрів архітектури, таких як Жан Нувель, Крістіан де Портзампар, РоланКастро, Річард Роджерс, Бернардо Секкі/Паола Вигано, Фін Гейпель та інші, шістьфранцузьких і чотири іноземні створили концепції, відповідні до позначенихпріоритетів. Міські жителі повиненні проводити мінімум часу в транспорті ймаксимум на природі, а міські будівлі й зелені насадження повинніврівноважувати один одного. У десяти проектах Великого Парижа, представленихархітекторами й містобудівниками, велика увага приділяється регіональномурозвитку, а також об’єднанню столиці і її пригородів у єдине ціле.Перспективним представляється поліцентричний розвиток, тобто крім староїстолиці на території Великого Парижа створюється кілька ядер притягання зісвоїми офісними центрами, новими музеями, театрами й симпатичним низькоетажнимжитлом. Архітектори підкреслювали, що їх програми енергозберігаючі, створені увідповідно до Кіотського протоколу про скорочення шкідливих викидів в атмосферуй дружні сусідам по Євросоюзу.
У недрах бюроArchitectures Jean Nouvel Duthilleul-Cantal Dupart дозрівають проекти, яківирішують самі складні урбаністичні завдання. Жан Нувель виступає за скасуваннярегламентації висотності будинків. Він переконаний, що в його вежах, зведених умалонаселених районах міста, можна жити й працювати серед квітучої флори йспіваючої фауни. Хмарочоси він стилізує під відомі історичні пам’ятники. Щеодин цікавий пункт його програми реабілітація непривабливих будівель. Методнакладання структури із прозорих кубиків-балконів із зеленими терасами. «Змінаепох супроводжується зміною моделей розвитку», відзначає Нувель [21].
Антуан Грумбах(Antoine Grumbach) пропонує створити гігантський мегаполіс уздовж ріки. ВеликийПариж Грумбаха – це велика територія аж до портового Гавра. Три міста Париж,Руан, Гавр, з’єднані різноманітними логістичними зв’язками, повинні виявитинову економічну силу в європейському масштабі. А маркірувати нову столичнуідентичність і стати заставою стабільності системи покликана ріка Сена якосновна транспортна артерія. «Париж повинен пам’ятати про глобалізацію, вумовах якої морський транспорт стає основним засобом пересування. Усі світові столиціє великими портовими містами», – ввважає архітектор.
Кристіан деПорзампарк (Christian de Portzamparc) визначає що, головне – не допускатизамикання в собі окремих районів. Усі вони повинні бути взаємозалежні, у всіхповинні бути присутнім житло, офісні й торгові центри. Він пропонує пустити надокружними бульварами легкий і швидкий «повітряний поїзд», а Північний і Східнийвокзали замінити новим терміналом, звідки поїздом будуть ходити в містапівнічної Європи.
Група Декартапропонує створити близько двадцяти міст, кожне з населенням в 50000 жителів,ставлячи при цьому в главу кута міжмуніципальне співробітництво з метоюстворення почуття прихильності до своєї території й поєднуючи при цьомурозвиток сільського господарства й виробництво продовольчих товарів збудівництвом на занедбаних ділянках автодоріг. Одна із заявлених цілей –знизити рівень температури на 2°C, обновивши лісовий масив регіону Іль-Де-Франс, який служить як для поглинання вуглекислого газу, так і джереломекономії.
Команда ДжамеляКлуша LAUC працює над створенням « міста-будинку». Електричний автомобільзмусить задуматися про міста з більш розвиненою інфраструктурою, що дозволяєуникнути будівництва великих автодоріг, що створюють ефект периферії [21].
Ролан Кастро(Roland Castro) упевнений, що світовою популярністю Париж зобов’язаний своїйкрасі. Тому метою проекту він бачить прикрасу пригородів. Він прагнеперетворити столицю у величезну квітку з вісьма пелюстками, де будуть розкиданізнакові культурні й наукові установи.
На думкуархітектора Віні Маасу (Winy Maas), група MVRDV, Великий Париж повинен бути…маленьким. Ціль відомого голландського бюро – обмежити розширення пригородів.Зростає роль комунікацій. Населення Парижу гідно жити більш екологічно,соціально влаштовано й оптимістично.
Німецькеархітектурне бюро на чолі з Фіном Гайпелем (Finn Geipel) представляє планміста, у якому ультрасучасні густо населені райони сусідять із «легенями» — спокійними кварталами [21].
ІталійціБернардо Секкі(Bernardo Secchi) і Паола Вігано (Paola Vigano) малюють «пористе»місто, що розвивається в безпосередньому зв’язку з рікою.
Річард Роджерс ікоманда Rogers Stirck Harbour & Partners сконцентрувалися на проблемахнавколишнього середовища. Англійці пропонують використовувати досвід Лондона — центр столиці і його основні автодороги перетворити в пішохідні бульвари. А відеалі подарувати все місто пішоходам. При цьому агломерація повинна бутиполіцентричною, а виходить, максимально стійкою. « За десять років можна побудуватимісто, де не буде машин», – відзначає архітектор. Для озеленення, «включенняприроди» у міський пейзаж він збирається використовувати 400 кв. км паризькихдахів. Британський архітектор пропонує провести реформу керування регіономИль-Де-Франс і створити зони, де багаті й бідні будуть жити пліч-о-пліч.
Проект «ВЕЛИКИЙПАРИЖ» показує передовий французький досвід по довгостроковому обміркуванні модернізаціїголовного мегаполіса країни. Він являє показовий приклад сучасного відношеннядо міського планування й ролі архітектурного знання [21].
Таким чином,можна зробити такий висновок, що сучасний Париж дуже змінився з часів йогозаснування. Сьогоднішній Париж славиться своїми парками й садами, він є центромсвітової торгівлі, головним національним промисловим округом. На сьогодні містовирізняється своєю особливою архітектурою: висота і розміри будівельпідкоряються єдиному закону рівномірності. Завдяки цьому Париж залишаєтьсямістом невисокої забудови.
Місто довгий часбуло законодавцем «спортивної моди», історія Парижа зафіксувала багатоспортивних змагань на його майданчиках. Популярними видами спорту єфутбол,теніс, регбі, кінні перегони, баскетбол. Також найпрестижнніші навчальнізаклади розташовані в Парижі. Найвідоміший Паризький університет – Сорбонна,який став найбільшою й найпрестижнішою освітньою установою Парижа і Франції.Іншими престижними закладами є Інститут Франції, Колеж де Франс, Католицькийінститут, Національний інститут управління. Найбільша бібліотека Парижа –Національна бібліотека Франції. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиницьзберігання, з них більше 13 мільйонів друкованих видань.
Проаналізувавшиможливий подальший розвиток Парижа, я з’ясувала,що урядом Французької республіки був запущений грандіозний проект – ВЕЛИКИЙ ПАРИЖ.Мета проекту – створити сучасний конкурентоспроможний мегаполіс світовогорівня.
ВИСНОВКИ
Париж — містомрій, місто моди, місто кохання. Воноє одним з найбільш густонаселених міст світу. Тутможна зустріти представників різних національностей, які проживають у різнихрайонах Парижа. Серед видатних пам’яток культури варто відвідати Тріумфальнуарку, Собор Паризької богоматері, Ейфелеву вежу, Лувр і Єлисейські поля. УПарижі так багато пам’яток, що на їх огляд знадобитися кілька тижнів, томуварто зупинитися на найбільш видатних з них.Парижсьогодні — один з провідних ділових та культурних центрів, а його вплив нуполітиці, освіті, відпочинку, у засобах масової інформації, моді, науці тамистецтві надають йому статусу одного з головних міст планети. За даними 2009року, Великий Париж з економічної точки зору є найбільшим міським регіоном уЄвропі і займає п’яте місце в списку провідних міст світу з виробництвавалового внутрішнього продукту.
 Проаналізувавшиісторичний розвиток Парижу, можна зробити висновок, що Франція пеживаланебувалі підйоми і падіння. Наприклад, 90-і роки XIXстоліття і перше десятиліття XX століття, відомі також як «Прекраснаепоха». У роки Другої світової війни місто було зайнятенімецьким вермахтом, окупація продовжилася до кінця серпня 1944.
СьогоднішнійПариж поділяється на 20 адміністративних округів. Місто славиться своїмипарками, садами, архітектурними спорудами, транспортною системою, освітніми танауковими досягненнями.
Щодо подальшогорозвитку Парижу, то урядом Французької республіки був запущений грандіознийпроект – ВЕЛИКИЙ ПАРИЖ. Цей проект направлений на модернізацію головногомегаполіса країни.
Французька столиця належитьдо найбільших міст світу. Париж — це центр політичного і культурного життяФранції. Його вулиці дихають історією, пам’ятники і музеї відомі по всьомусвіту, а кожен тротуар в Парижі — театр повсякденного життя. Тут на рівнихправлять мистецтво і любов. Одним словом, Париж має шарм, який вас зачаровує.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.  Александров В.В. Новейшая историязарубежных стран. Европа и Америка (1917-1939 гг.): [учеб.пособ. для студ. ист. фак.] / Александров В.В. — М.: Просвещение, 2001. −368 с.
2.  АлександровВ.В. Новейшая история стран Европы и Америки (1918-1945 гг.): [учеб. пособиедля студ. вузов, обуч. по спец. История] / Александров В.В. − М.: Высшаяшкола, 2006. − 591 с.
3.  АрсеньевЭ.А. Франция под знаком перемен / Арсеньев Э.А. − М.: Политиздат, 2004.– 563 с.
4. АрсеньевЭ.А. Франция: проблемы и политика: Очерки о социально-политической жизни / АрсеньевЭ.А. − М.: Политиздат, 2003. – 203 с.
5. БатырК.И. История феодального государства Франции / Батыр К.И. − М.: Наука, 2005.– 402 с.
6.  БурыгинС.М. Замки Франции. Путешествие в глубь истории / С. М. Бурыгин, И.И.Непомнящий, Н.И. Шейко. − М.: Вече, 2008. − 263 с.
7.  ВасиленкоИ.А. Административно-государственное управление в странах запада: США,Великобритания, Франция, Германия / Василенко И.А. − М.: Логос, 2001. −322 с.
8.  ГлебовВ.Г. Государственный строй Франции / Глебов В. Г. − М.:Госюриздат, 2001. – 366 с.
9.  Жидкова О.А. Историягосударства и права зарубежных стран: [учеб. для студ. юрид. вузов и фак.] /О.А. Жидкова, Н.А. Крашенниковой. − М.: Норма-Инфра, 2008. − 712 с.
10. ЖоресЖ.И. Социалистическая история Французской революции. В 6-ти томах / Жорес Ж. И.− М.: Просвещение, 1983-1991. − 426 с.
11.  ЗагрязкинаТ.Ю. Франция сегодня / Загрязкина Т.Ю. − М.: КДУ, 2008. − 233 с.
12. КрешимбенеС.И. Франция / Крешимбене С.И. − М.: АСТ, 2003. − 366 с.
13.   Франция/ [Д.М. Крылов, В.И. Бетаки, Е.В. Кассел, Б.С. Великсон]. − М.: Эксмо, 2008. − 205 с.
14.  Люблинский В.В.Социально − экономические проблемы классовой борьбы во Франции (1968−1981гг.)/Люблинский В.В. − М.: Наука, 2006. – 326 с.
15. МестрЖ.С. Международные отношения в начальный период Великой французской революции(1789) / Местр Ж.С. – М.: Наука, 2003. –
 480 с.
16. МестрЖ.С. Рассуждения о Франции / Местр Ж.С. − М.: РОССПЭН, 1997. − 216с.
17.  МишинА.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: [учебник] МишинА.А. − М.: Белые альвы, 2006. − 400 с.
18.   СироткинВ.Г. Франция в середине 70-х годов / Сироткин В. Г. − М.:Знание, 2004. – 456 с.
19.  Черниловский З.М.Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: [учеб. пособ.]/ЧерниловскийЗ.М. − М.: Гардарика, 2006. − 413 с.
20.  ЮнгА. Путешествия по Франции, 1787, 1788 и 1789 гг. / Юнг А. – М.:ИНАПРЕСС, 2006. − 428 с.
21.  FANA:Frеnch Architectural NewsAgency: Режимдоступу: agency.archi.ru/events/extra/event_current.html?eid=3439&fl=2
22.  AccueilParis: Режим доступу: www.paris.fr/