1. Увага людини
Увага – це психологічний стан, який характеризує інтенсивністьпізнавальної діяльності та міру зосередженості на відносно малій ділянці (дії,предметі, праці, явищі), який стає усвідомленим та концентрує на собіпсихологічні і фізичні зусилля людини протягом певного відтинку часу.
Увага – це концентрація свідомості на певному об’єкті чи діяльностіз одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною основою уваги єосередок оптимального збудження певної ділянки кори великих півкуль головногомозку.
Людська свідомість постійно спрямована на якісь об’єкти, думки чидіяльність. Увага пов’язана з волею. Залежно від волі увага буває активною іпасивною.
Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля підвпливом зовнішніх подразників і триває доти, поки вони діють (сильний звук,світло тощо). Це низька форма уваги, яка виникає за законом орієнтовногорефлексу і є спільною для людини і тварини.
Активна увага – свідома увага, яка вимагає вольового зусилля ізавжди спрямована на сприйняття об’єктів і квит з наперед поставленою метою(праця оператора).
Пасивна і активна увага взаємодіють і доповнюють одна одну.
Активна увага, вимагаючи вольового зусилля і нервового напруження,швидше втомлює людину.
Розрізняють зовнішньоспрямовану (табло приладів) і внутрішньоспрямовану(думки, переживання) увагу.
Обсяг уваги – кількість об’єктів, котрі можуть бути сприйнятіодночасно і досить чітко.
Звичайно людина охоплює поглядом 6…8 об’єктів, при виконанніпевної роботи – 2–3 об’єкта. Обсяг уваги пов’язаний з розподілом уваги.
Розподіл уваги – це здатність людини зосередити увагу надекількох об’єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій.
Швидкість переключення уваги – здатність швидкозмінювати об’єкти, на які спрямована увага, швидкість переходу від одного видудіяльності до іншого, що вдосконалюється в процесі профдіяльності і підвищуєнадійність робітників в критичній ситуації. Для безпеки праці велике значеннямає обачність, тобто здатність бачити те, що необхідно у дану мить.
Основа обачності – розподіл і переключення уваги, що забезпечуєсвоєчасне визначення можливості ускладнення ситуації і правильну послідовністьдій, що запобігають аварійним ситуаціям.
Інтенсивність і стійкість уваги – важливі якості людини.
Інтенсивність уваги – це ступінь її напруження при сприйнятті об’єкта:із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає повнішим і чіткішим.
Стійкість уваги – утримання необхідної інтенсивності увагипротягом тривалого часу, що залежить від ступеня тренованості людини.
Неуважність – протилежна стійкості уваги і умовно поділяєтьсяна три ступеня:
– неуважність через слабкість та нестійкість активної уваги якрезультат неготовності діяти;
– надмірна інтенсивність і трудність переключення уваги як результатзосередження на певному різновиді діяльності, питаннях чи проблемах під впливомнадмірних особистих переживань;
– слабка інтенсивність уваги при перевтомі, у хворобливому стані чипісля вживання алкоголю, що характеризується слабкою концентрацією і ще більшслабким переключенням.
Найчастіше увага знижується при перевтомі.
Правила тренування уваги:
– уважно виконувати роботу завжди і в будь-якій ситуації;
– зосереджувати увагу в будь-який момент на певному предметі чидіяльності;
– ставитись з зацікавленням до предмета чи роботи, що підвищуєувагу;
– чітка організація праці і здоровий психологічний клімат вколективі;
– дисциплінованість, рішучість і наполегливість;
– постійні вольові зусилля.
2. Ядерна зброя
Ядерною зброєю називається зброя, ураження якою зумовлюєтьсявнутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесівподілу чи з’єднання (синтезу) ядер хімічних елементів. Вона включає різніядерні боєприпаси, засоби доставки де цілей та засоби управління.
Ядерну зброю характеризують такі властивості:
– раптовість та значний радіус ураження;
– величезна руйнуюча сила;
– масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;
– тяжкий морально-психологічний вплив на людей.
Уперше ядерну зброю використали США 1945 року, скинувши наяпонські міста Хіросіму і Нагасакі дві атомні бомби, що призвело де загибеліпонад 500 тис. чоловік.
Уражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності ядерногозаряду, виду вибуху, типу ядерного заряду (гарматного чи імплозивного).Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом (масоювибухових речовин, енергія яких еквівалентна енергії вибуху ядерногобоєприпасу). Потужність ядерного боєприпасу вимірюється в кілотонах, мегатонах.
За потужністю ядерні боєприпаси поділяються на надмалі (менше 1тис. т), малі (1–10 тис. т), середні (10–100 тис. т), великі (100 тис. і – 1млн. т) та надвеликі (понад 1 млн. т). Ядерні вибухи можуть здійснюватися наповерхні землі (води), під землею (водою), у повітрі на різній висоті.Розпізнають такі види ядерних вибухів: наземний, підземний, повітряний,висотний.
При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі вражаючі фактори:
• ударна хвиля;
• світловевипромінювання;
• проникаючарадіація;
• радіаційнезараження місцевості.
Ударна хвиля ядерного вибуху – це різке стисненняповітря, яке поширюється з надзвуковою швидкістю. Вона характеризується такимирисами: надмірним тиском у фронті хвилі, швидкістю повітря у фронті, тискомшвидкісного напору повітря у фронті хвилі, тривалістю фази тиску, щільністю татемпературою повітря у фронті.
Величини надмірного тиску ударної хвилі при різних потужностяхядерного вибуху і відстанях від його центру наведено в табл. 1.
Повітряна ударна хвиля, маючи величезну енергію ядерного вибуху,може уражати людей, руйнувати різні споруди, техніку та інші об’єкти на значнихвідстанях від місця вибуху (табл. 2). Разом з тим, каміння, що летять, уламкиспоруд і скла, падаючі дерева, та ін. травмують людей і призводять до їхзагибелі. Основними засобами порятунку від вражаючої ударної хвилі є укриттялюдей у захисних спорудах, використання природних укриттів (яри, чагарники таін.).
Світлове випромінювання ядерного вибуху – це електромагнітневипромінювання, що складається з ультрафіолетового, видимістного таінфрачервоного. Джерелом світлового випромінювання є світлова область (вогнянакуля) ядерного вибуху, час висвічування якої становить кілька секунд.
Таблиця 1. Величини надмірного тиску ударної хвилі при різних потужностяхядерного вибуху і відстанях від його центру
/>
Основна характеристика світлового випромінювання, яка визначаєураження людей, – світловий імпульс. Під його дією у людини виникає опіквідкритих та закритих ділянок шкіри, а також ураження очей. Опік виникає відпрямих дій світлового випромінювання та внаслідок пожеж і дій гарячого повітряв ударній хвилі.
Під впливом світлового випромінювання горючі речовини можутьзайматися, а негорючі – деформуватися, втрачати міцність та плавитись. Діясвітлового імпульсу зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху істану атмосфери. Дощ, сніг, туман, дим поглинають світлове випромінювання тазменшують його потужність і вражаючу силу в декілька разів. Надійним захистомвід світлового випромінювання є будь-яка непрозора перепона на шляху поширеннясвітлових променів.
Таблиця 2. Світлові імпульси КДж/м2, що викликаютьзагоряння деяких матеріалів при різних потужностях ядерного вибуху
/>
Проникаюча радіація – це потік нейтронів та гама-квантів, щовипромінюються у навколишнє середовище із зони реакції ядерного вибуху.Вражаючі дії нейтронів та гама-квантів зумовлені їх властивістю іонізуватисередовище та створити радіаційне порушення у матеріалах. Ураження людейвизначається в основному іонізуючими діями проникаючої радіації. Проходячикрізь біологічну тканину людини, потік нейтронів та гама-квантів порушує атомита молекули, які входять до складу живих клітин, у результаті чого порушуєтьсянормальний обмін речовин, змінюється склад та характер життєдіяльності клітин,окремих органів та системи організму в цілому, що призводить до виникненняспецифічного захворювання – променевої хвороби, яка супроводжується ослабленняморганізму, розладом шлунково-кишкового тракту, змінами складу крові, випаданнямволосся, зменшенням стійкості до різних хвороб. Залежно від дози ураженняпроменева хвороба буває чотирьох ступенів (табл. 3).
Таблиця 3. Наслідки опромінення залежно від отриманих доз
/>
Променева хвороба І ступеня виникає при сумарній дозіопромінювання 150–250 берів. При цьому прихований період захворюванняпродовжується два – три тижні, після цього виникає нездужання, слабкість,нудота, запаморочення, періодичне підвищення температури. У крові збільшуєтьсянаявність білих тілець, що призводить до слабкості імунної системи організмулюдини, ці хворі не здатні боротися з хворобою і, як правило, гинуть. Променевухворобу І ступеня можна вилікувати при медикаментозному лікуванні.
Променева хвороба II ступеня виникає при сумарній дозіопромінювання 250–400 берів. Прихований період хвороби триває близько тижня.Симптоми захворювання – слабкість, блювання. При активному лікуваннівидужування настає через 1,5–2 місяці.
Променева хвороба III ступеня настає при сумарній дозі 400 – 700берів. Прихований період захворювання продовжується декілька годин. Хворобапроходить інтенсивно і тяжко. У найкращих випадках видужування може настатичерез 6–8 місяців.
Променева хвороба IV ступеня настає при сумарній дозі опромінюванняпонад 700 берів. Унаслідок такого опромінення у людини дуже тяжкий стан. Якщоне проводити лікування, то настає смерть. При дозах понад 1000 берів людинавтрачає працездатність уже через декілька хвилин. Проникаюча радіація значнопослаблюється, проходячи через різні матеріали. Тому надійним захистом від їїдії є захисні споруди, а також засоби індивідуального захисту органів дихання ішкіри, протирадіаційні медичні препарати.
Радіаційне зараження місцевості, наземного шару атмосфери, повітряногопростору, води та інших об’єктів виникає в результаті випадання радіоактивнихречовин із хмари ядерного вибуху. Джерелом радіаційного зараження місцевості є непрореагованеядерне паливо (уран, плутоній).
Уламки поділу, що випадають з хмари вибуху, це суміш близько 80-тиізотопів 35-х хімічних елементів середньої частини періодичної системи Д. І.Менделєєва. Ці елементи нестабільні і перетворюються в інші при бета-розпаді звикиданням гама-квантів. Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продуктипіднімаються вгору з хмарою вибуху, перемішуються із землею і під дією вітрівпереносяться на великі відстані. При переміщенні хмари всі ці частки випадаютьна місцевість, утворюючи радіаційний слід, який на місцевості має формувитягнутого еліпса. Він умовно поділяється на чотири зони:
• помірного (А);
• сильного (Б);
• небезпечного (В);
• наднебезпечного(Г).
На схемах і картах зовнішні межі зон радіоактивного зараженнянаносяться різними кольорами: зона А – синім, Б – зеленим, В-коричневим, Г – чорним.З часом, внаслідок природного розпаду радіоактивних речовин, потужність дозивипромінювання на сліді зменшується за такою залежністю:
Рt = Р1 * t -1,2,
психологічний увага ядерний зброя
де Рt – потужність дози випромінювання назаданий час, рад/год;
Р1 – потужність дози на 1 годину після вибуху,рад/год;
t – час, що минув після ядерного вибуху, год.
На рис. 1 наведено зони радіоактивного зараження.
Потужність дози випромінювання на місцевості залежить від виду тапотужності ядерного вибуху і характеру рельєфу місцевості. Місцевістьвважається зараженою, якщо потужність дози радіації становить 0,5 рад/год. ібільше.
/>
Рис. 1. а) Приблизний розподіл енергії ядерного вибуху по поражаючихфакторах; б) Зони радіоактивного зараження місцевості
Ступінь ураженості місцевості та різних об’єктів характеризуєтьсякількістю радіоактивних речовин, що припадають на одиницю площі поверхні, івимірюється в кюрі.
Кюрі – це така кількість радіоактивних речовин, в якій відбувається37 мільярдів розпадів атомів за 1 секунду. В системі Сі за одиницю активностіприйнято беккерель (Бк) – це кількість радіоактивних речовин, в якійвідбувається 1 розпад за 1 секунду.
1 Кі = 3,7х1010 (Бк)
Одиницею виміру потужності дози випромінювання в системі СІ є грей(Гр): 1Гр = Дж/кг, тобто грей – це така поглинена доЗа, коли в одному кілограміопромінюваного зразка поглинається енергія в 1 джоуль.
Існують спеціальні одиниці виміру потужності – рентген, рад.
Рентген – це така доза гама-випромінювання, при якій в 1 смсухого повітря (при температурі 0° С та тиску 760 мм рт. ст.) утворюється2,083 мільярда пар іонів, кожен з яких має заряд, рівновеликий електрону.Існують менші одиниці: мілірентген та мікрорентген.
1Р =1000 мР = 1000000 мкР.
1 рад = 1 х 102 Гр. Потужність поглиненої дозивизначається величиною Р/год., мР/год., мкР/год.
1 рад = 0,88 Р.
Для оцінки впливу випромінювання на біологічні об’єктивикористовують поняття еквівалентної дози, яка визначається в одиницях зіверт(Зв).
13в= 100 рад.
Захист людей від променевих уражень на зараженій території полягаєв тому, щоб опромінення не перевищувало допустимих доз. Допустимою сумарноюдозою опромінення протягом чотирьох діб у воєнний час є 50 рентгенів. На мирнийчас для населення у разі аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовинвстановлена доза опромінення 10 рентгенів.
3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти
На об’єктах господарської діяльності України діє понад 1200великих вибухо – та пожежонебезпечних об’єктів, на яких зосереджено понад 13,6млн. тонн твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин. Вибухи тапожежі можуть статися на об’єктах, які виробляють або зберігаютьвибухонебезпечні та хімічні речовини в системах і агрегатах під великим тиском,а також на газо-і нафтопроводах. В процесі виробництва за певних умов стаютьнебезпечними і легко займаються деревинний, вугільний, торф’яний, алюмінієвий,борошняний та зерновий пил, а також пил бавовни та льону.
Переважнакількість вибухо-пожежонебезпечних об’єктів розташована в центральних, східнихі південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні,коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонуєрозгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуютьсянафто-газопромисли і вугільні шахти. Щорічно на дим та попіл перетворюютьсяцінності на мільярди гривень. Кожної години у вогні гине 1 чоловік і близько 20чоловік отримують опіки та травми.
Списоклітератури
1. Безпека життєдіяльності/ За ред. Я.І. Бедрія. – Л., 2000. – 270 с.
2. Гайченко В.А., Коваль Г.М. Основибезпеки життєдіяльності. – К.: МАУП, 2006. – 440 с.
3. Гігієна праці / А.М. Шевченко,О.Г. Яворовський, Г.О. Гончарук та ін. – К.: Інфотекс, 2000. – 610 с.
4. Каспаров А А. Гигиенатруда и промышленная санитария. – М.: Медицина, 1981. – 68 с.
5. Кириллов В.Ф.,Книжников В.А., Коренков И.II.Радиационнаягигиена. – М.: Медицина, 1988. – 6 с.
6. Лапін В.М. Безпекажиттєдіяльності людини. – К.: Знання; Л.: ЛБК НБУ. – 186 с.
7. Лукашов О.Д. Безпекажиттєдіяльності: Курс лекцій. – К.: Вид-во КНУ, 2004. – 20 с.
8. Окружающая среда(споры о будущем) / А.М. Рябчиков, И.И. Альтшулер, С.П. Горшкови др. – М.: Мысль, 198. – 176 с.
9. Пістун І.П. Безпекажиттєдіяльності. – Суми: Унів. кн., 1999.
10. Хижняк М.І., Нагорна А.М.Здоров’я людини та екологія. – К.: Здоров’я, 1995. – 2 0 с.