1. Банківські системи

1. Банківські системи.Ринкова система має потребу в розвитій системі акумуляції заощаджень, ядром якої є фондові біржі і банки. Можлива ситуація, коли учасники конкуренції, наприклад, підприємці, не мають у своєму розпорядженні необхідну кількість капіталу для розширення виробництва, розгортання пропозицій товару до їхнього попиту. У той же час інші зіштовхуються з проблемою прибуткового розміщення заощаджень, наприклад, у виді надлишків фінансових засобів. Для вирішення цього протиріччя, перетворення заощаджень в інвестиції необхідна відповідна інфраструктура – кредитна система, що утворюють банки, страхові компанії, фонди профспілок і інших організацій, що володіють правами комерційної діяльності. У сучасній економіці жодна гривня не повинна простоювати, надовго випадати з обороту. Ядро кредитної інфраструктури складає банківська система. Практика показала, що найбільш ефективним є її дворівнева будова: перший ярус – центральний (національний, державний) банк, другої комерційні, іпотечні, інноваційні й інші банки, керовані центральним. На практиці має місце більш складна ієрархія: НБУ має свої регіональні управління; комерційні банки можуть мати розвинену мережу філій. Друга важлива функція банків в інфраструктурі ринку – обслуговування платежів. У цьому значенні банківська система це ядро платіжної системи (обслуговує передачі грошової вартості в обмін на товари, послуги, фінансові активи). 1.1. Функції центрального банку. Задачі центрального банку. Він несе всю повноту відповідальності за організацію і стан грошового обігу в країні. Стратегічна задача – створення умов для не інфляційного розвитку економіки. Для рішення цих задач центральний банк реалізує наступні функції: грошово-кредитне регулювання економіки; емісія валюти країни і забезпечення її обігу; контроль за діяльністю кредитних установ; кредитування комерційних банків; кредитно-розрахункове обслуговування уряду; збереження і проведення операцій із золотовалютними запасами і резервами. Рішенню таких задач підпорядковане управління іншими банками, здійснюване в основному за допомогою банківських резервів. Тому дворівневу систему називають резервною. Наприклад, Федеральна резервна система (ФРС) у США. Необхідність резервів спочатку виникла в зв’язку з проблемою ліквідності і доходів. З однієї сторони банк зобов’язаний видати вкладнику наявні або інші платіжні кошти на першу вимогу чи в зазначений термін. З іншого боку – бажаючи одержувати доходи – націлювати банк на вигідне розміщення наявних коштів. На практиці малоймовірно, щоб всі одночасно вирішили зняти гроші з поточних рахунків. Таким чином, для виконання зобов’язань по внесках необхідна порівняно невелика частина вкладених коштів (резерви), що банки повинні тримати в центральному банку. Початкова страхова функція резервів зараз відійшла на другий план, уступивши регулюючої функції резервів. Центральний банк за допомогою кредитно-грошових інструментів (операції на відкриття, процентна ставка центрального кредиту, норма резервів) впливає на резерви і тим самим регулює пропозицію грошей. Норма резерву залежить від рівня інфляції в країні; виду внеску (для строкових вкладів вона вище чим для звичайних); від місця розташування банку (для великих міст вище).1.2. ^ Комерційні банки спочатку виникли для кредитування торгових і промислових компаній. В даний час вони акумулюють тимчасово вільні кошти приватних осіб, компаній, банків, уряду, іноземних вкладників. Разом із ЦБ комерційні банки регулюють масу грошей у обертанні, беруть участь у створенні банківських грошей, і забезпечують функціонування платіжної системи. Для рішення цих задач комерційні банки реалізують наступні основні функції: управління грошовим обігом; забезпечення платіжного механізму; акумуляція заощаджень; надання кредитів; фінансування зовнішньої торгівлі; довірчи операції; збереження цінностей; консультації і надання послуг.Деякі поняття.По пасивних операціях банк акумулює кошти. Це поточні рахунки (депозити), строкові вклади, власний капітал та інше. Пасив визначає зобов’язання банку. Активні операції зв’язані з розміщенням кредитів. В актив входять мінімум готівки, резерви, позички і враховані векселі, різні цінні папери. Актив характеризує фінансові можливості банку. Баланс означає рівність пасивів і активів. Конкуренція змусила останнім часом боротися за кожного, хто має тимчасово вільні кошти. У залежності від умов залучення коштів розрізняють: вклади до запитання і строкові вклади. Структура внесків визначає напрямок розміщення акумульованих коштів (довгострокові і короткострокові кредити). Частіше банки виступають у ролі інвесторів, як правило, у сьогодення, вкладають гроші в цінні папери (облігації, рідше в акції). Кредит відрізняється від інвестиції: позичка повертається в обговорений термін з %, інвестиція – на тривалий термін і повертається після одержання доходів. На ринку банки розширили інші операції: іпотечний кредит (потіснивши судоощадні фірми і страхові кредити); трастові операції. Перевага, що робиться банкам у порівнянні з іншими спеціальними установами, обумовлено їхнім авторитетом і наявністю кваліфікованих фахівців. Надання довірчих послуг не приносить високих доходів, але вимагає великих витрат, що під силу банкам. Потреба в довірчих послугах мінлива, що робить ризикованої спеціалізацію на них фінансової установи. Тому вони розвиваються як один з напрямків банківської діяльності. При цьому в Україні банки в таких операціях переслідують не стільки комерційний інтерес у сьогоденні, скільки орієнтуються на розвиток таких послуг у майбутньому. Важко уявити собі більш благодатний ґрунт для впровадження нових комп’ютерних технологій, чим банківська діяльність. У принципі майже всі задачі, що виникають у ході роботи банку досить легко піддаються автоматизації. Швидка і безперебійна обробка значних потоків інформації є однієї з головних задач будь-якої великої фінансової організації. Відповідно до цього очевидна необхідність володіння обчислювальною мережею, що дозволяє обробляти всі зростаючі інформаційні потоки. Крім того, саме банки володіють достатніми фінансовими можливостями для використання найсучаснішої техніки. Однак не слід вважати, що середній банк готовий витрачати величезні суми на комп’ютеризацію. Банк є насамперед фінансовою організацією, призначеної для одержання прибутку, тому витрати на модернізацію повинні бути порівнянні з передбачуваною користю від її проведення. Відповідно до загальносвітової практики в середньому банку витрати на комп’ютеризацію складають не менш 17% від загального кошторису річних витрат. Інтерес до розвитку комп’ютеризованих банківських систем обумовлюється не бажанням витягти тотчас же вигоду, а, головним чином, стратегічними інтересами. Як показує практика, інвестиції в такі проекти починають приносити прибуток лише через певний період часу, необхідний для навчання персоналу й адаптації системи до конкретних умов. Вкладаючи кошти в програмне забезпечення, комп’ютерне і телекомунікаційне устаткування і створення бази для переходу до нових обчислювальних платформ, банки, у першу чергу, прагнуть до здешевлення і прискорення своєї рутинної роботи і перемозі в конкурентній боротьбі. Нові технології допомагають банкам, інвестиційним фірмам і страховим компаніям змінити взаємини з клієнтами і знайти нові кошти для добування прибутку. Аналітики сходяться в думці, що нові технології найбільше активно впроваджують інвестиційні фірми, потім ідуть банки, а самими останніми їхній приймають на озброєння страхові компанії. Задача, що стоїть перед усіма фінансовими організаціями, однакова: інтеграція успадкованих систем у розподілену архітектуру локальних мереж. Дэвид Стюарт, головний консультант по нових технологіях у Global Concepts, вважає, що сьогодні попит на людей, що розуміють у мережах, вище, ніж коли-небудь, колись. На його думку, у наш час при улаштуванні на роботу в банк перевага віддається програмісту, а не касиру. Банківські комп’ютерні системи на сьогоднішній день є одної із самих швидко розвиваються областей прикладного мережного програмного забезпечення. Потрібно відзначити, що БС представляють із себе “ласий шматочок” для будь-якого виробника комп’ютерів і ПО. Тому майже усі великі компанії розроблювачі комп’ютерної техніки пропонують на цьому ринку системи, на базі своїх платформ. Як приклади передових технологій, використовуваних у банківській діяльності, можна назвати бази даних на основі моделі “клієнт-сервер” (характеро використання ОС Unix і БД Oracle); засобу міжмережевого взаємодії для міжбанківських розрахунків; служби розрахунків, цілком орієнтованих на Internet, чи, так називані, віртуальні банки; банківські експертно-аналітичні системи, що використовують принципи штучного інтелекту і багато чого іншого. При комп’ютеризації БС необхідно враховувати наступні особливості їхнього функціонування: 1. Ієрархічна побудова: два шари, кожен ієрархічний; у кожного шару свої мети, а значить і реалізовані функції. 2. Виділяють три типи банківських систем: система ЦБ; міжбанківські системи (усередині країни і міжнародні); усередині банківські. Вони тісно зв’язані. Для міжбанківських систем – строгі стандарти. Усередині банківські – індивідуальні. 3. У комерційних банків різні ролі на різних ринках. 4. Різноманіття функцій на кожнім з ринків обумовлює велика кількість інтерфейсів для внутрібанківської системи міжбанківський зв’язок в Україні; міжнародний міжбанківський зв’язок; зв’язок з міжбанківською біржею; зв’язок з міжнародною системою валютних торгів FOREX. зв’язок з філіями; зв’язок з обмінними пунктами; зв’язок банк – клієнт. 5. Особливі вимоги по забезпеченню збереженню, таємності інформації і санкціонованого доступу до неї. 6. Оперативність обліку – по кожнім операційному дню банку необхідно провести баланс (закрити операційний день). 7. Свій бухгалтерський план рахунків.З обліком вищевикладеного можна виділити три БС, а значить і три типи інформаційних банківських систем (ИБС): система центрального банку; система комерційного банку (внутрібанківська система); міжбанківська система (усередині України і міжнародні).^ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ2.1. СТРУКТУРА ТА КОНЦЕПЦІЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИУ 1993 році в Украйні міжбанківські розрахунки було переведено на безпаперові технології, набув юридичного статусу електронний документ і відтоді в усіх банках обов’язково запроваджувалися комп’ютерні технології, основу яких становив програмно-технологічний комплекс «Операційний день банку» (ОДБ). Операційним днем (ОД) банку називається календарний день, протягом якого змінюються залишки на особових рахунках. Усі платіжні документи, прийняті банком для обробки, розміщуються за операційними днями. Операційні дні поділяються на відкриті та закриті. Відкриває операційний день технолог системи на початку робочого дня, перед вводом першого платіжного документа, прийнятого банком на обробку. Упродовж відкритого операційного дня документи можна доповнювати, змінювати, вилучати, обробляти (групувати, визначати зведені показники і т.ін.). Після закінчення прийому документів від клієнтів і виконання всіх внутрішньобанківських бухгалтерських проведень можна завершувати операційний день — припиняти до­ступ до документів центральної БД, закриваючи операційний день. Протягом закритого операційного дня на відміну від відкритого редагування платіжних документів неможливе, залишки коштів на особових рахунках і вся звітність (виписки за рахунками, баланс та інші документи) лишаються незмінними. Зауважимо, що звітність банку може бути отримана за будь-який операційний день незалежно від того, відкритий він чи закритий. Спочатку до функцій програмно-технологічного комплексу ОДБ обов’язково мали входити автоматизація обліку руху коштів на рахунках клієнтів і складання бухгалтерського балансу. При цьому в банках автоматизації підлягали такі функції: • щоденне відображення виконаних операцій за розрахунково-грошовими документами і позабалансовими ордерами в регістрах аналітичного та синтетичного обліку; • облік сум нез’ясованих платежів, які не можуть бути зараховані на рахунки за призначенням; • контроль залишків на особових рахунках; • нарахування процентів на залишки та обороти, позики й депозити, а також процентів за обслуговування; • складання й передавання виписок із розрахункових і поточних рахунків клієнтам; • відкриття і закриття особових рахунків; • підготовка файлів для передавання через спеціальне АРМ засобами електронної пошти до системи міжбанківських розрахунків; • складання й видавання вихідних форм, які відображають стан бухгалтерського обліку на звітну дату. Це такі документи: головна бухгалтерська книга, баланс денний, місячний, річний тощо. До головної бухгалтерської книги записуються реквізити: номер рахунку; тип операції; сума; час виконання операції; код службовця, котрий виконував операцію. Згодом функції пакета ОБД розширювалися, і він став ядром інтегрованої банківської системи (ІБС), яка автоматизує всі управлінські функції в комерційному банку. Структуру ІБС комерційного банку зображено на рис. 1.1.Рис. 2.1. Структура інтегрованої банківської системиСтворення інтегрованих банківських систем характеризується насамперед розширенням можливостей пакета ОДБ в таких напрямках: • підвищення оперативності та продуктивності; • інтеграція документів з погляду функцій усіх підсистем; • підвищення надійності автоматизованих банківських систем; • розширення інформаційної бази про клієнтів; • створення потужних аналітичних підсистем, які дають змогу отримувати й узагальнювати інформацію, що стосується попереднього періоду, теперішнього та майбутнього стану банку; • розвиток гнучкості системи (уже сьогодні для автоматичного обчислення процентів за залишками на рахунках можна задавати процентну ставку для кожного рахунку; усі обчислення можуть виконуватись як у режимі «off-line», тобто по завершенні операційного дня, так і в режимі «on-line» — під час поточного обслуговування клієнта й у разі ліквідації рахунку). До ОДБ включені основні технологічні функції— підсистеми, перелік яких не задається нормативними документами, а тому є оригінальним у програмному комплексі ОДБ кожного розробника. Основні технологічні функції закріплені за робочими місцями операціоніста, контролера, технолога та адміністратора БД.Робоче місце операцістіста є ключовим у банківській інформаційній системі, оскільки тут виконуються головні операції з обробки оперативної інформації, зокрема ввід платіжних документів, опера­тивний контроль за виконанням операцій, переведення вкладів, ро­бота з картотеками, контроль неоплачених документів, огляд і роздрукування виписок із особових рахунків і т.ін. Технологія вводу інформації полягає в тому, що Операціоніст пе­реносить реквізити з кожного банківського документа через екранну його форму у вхідний файл. Перед вводом записується номер пачки, який під час наступних операцій вводу автоматично збільшується на одиницю. У процесі вводу номера рахунку перевіряється його наяв­ність у файлі особових рахунків, а з файла довідника клієнтів виби­раються необхідні дані про клієнта. За тією самою технологією вво­дяться дані про одержувача для внутрішніх документів. Вводячи міжбанківські документи, перевіряють МФО на наявність банку-одержувача в довіднику. Сума документа вводиться двічі — це еле­мент технології, за допомогою якого контролюється правильність вводу. Водночас висвітлюються прогнозні залишки на рахунку – залишок після оплати цього документа. На стадії вводу інформації виокремлюють такі макети (типи вхідних потоків) даних: платежі, що проходять через кореспондентські рахунки; платежі, що прохо­дять через касу банку; внутрішні проведення банку, що відобража­ють розрахункові операції між двома клієнтами банку; видавання й погашення позик, виправлення помилок тощо. Робоче місце контролера передбачається не в усіх пакетах ОДБ. У деяких пакетах на практиці функції контролера включені до меню на АРМ операціоніста чи на АРМ технолога, де здійснюється про­грамний та технологічний контроль. Традиційно на АРМ контроле­ра дублюються функції операціоніста з вводу інформації. У разі, ко­ли контрольні суми за документом після першого і другого конт­рольного вводу збігаються, інформація записується в основну базу оперативної інформації для здійснення процедур її обробки. У про­тивному разі введені показники коригуються. На АРМ контролера можуть бути покладені й інші функції, наприклад регулювання по­слідовності надходження початкових міжбанківських документів до регіонально-розрахункової палати (оплата документів дозволяється або забороняється шляхом їх блокування). Робоче місце технолога включає найширший перелік технологіч­них функцій, які можна поділити на щоденні та періодичні з форму­вання звітності за відповідний період часу. Щоденні функції такі. 1. Вилучення документів попереднього операційного дня з бази оперативних даних. 2. Відкриття ОД, під час якого програмний комплекс створює копії файлів вхідного сальдо за аналітичними рахунками й балан­сом, які використовуються протягом операційного дня; нагромаджує процентні числа за попередній день, якщо є рахунки з процентними ставками; установлює поточну дату; очищує нагромаджувальні обо­роти за попередній день і т.ін. 3. Контроль вводу документів на робочих місцях. Документи, що вводяться операціоністами, розміщуються у вхідних файлах, а після закінчення вводу на пачку документів формується статистика вводу — здійснюється контрольна перевірка введених документів. Якщо пе­ревіркою не виявлено помилок, то вхідний файл буде автоматично дописаний до головного файла оперативної інформації. Технолог обов’язково контролює, чи з усіх робочих місць надійшли докумен­ти перед закриттям операційного дня. 4. Обробка документів операційного дня здійснюється спеціаль­ною програмою, яка в більшості ОДБ має власну назву «Оплата». Програма «Оплата» виконує проведення (змінює залишки на рахун­ках) за внутрішніми документами, які було введено операціоністами чи отримано через підсистему «Клієнт-Банк», за початковими між-банківськими, а також за зворотними міжбанківськими документа­ми, прийнятими через АРМ НБУ. Програма «Оплата» може викону­ватися в інтерактивному та автоматичному режимах. Інтерактивний режим передбачає запуск програми через визначений інтервал часу і1 нагромадження певної кількості неоплачених документів у головному файлі оперативної інформації. Якщо задано режим «автоматично», то система після кожної зміни меню автоматично запускає програму «Оплата». Під час виконання програми виконуються такі операції: • обробка файла «Динамічний стан коррахунку» і видання на екран інформації про стан LORO- і NOSTRO- коррахунків; • зчитування з АРМ НБУ файлів зворотних міжбанківських платежів, запис їх до файла оперативної інформації і передання у зворотному напрямі квитанцій; • власне оплата документів — залишки на рахунках змінюють, заносячи до запису позначку «Оплачено». У разі наступних запусків програми «Оплата» ці документи вже не оплачуватимуться; • вибір оплачених міжбанківських документів і компонування їх у файл для засилання в АРМ НБУ, а також занесення погрібних позначок до відповідного запису основного файла оперативної ін­формації; • опрацювання квитанцій за відправленими та прийнятими пла­тіжними повідомленнями. Якщо за деякими документами приходить відбійна квитанція, то система автоматично переводить документ у розряд не вибраних; • формування протоколу несплачених документів із зазначен­ням причин несплати.5. У разі виявлення помилки в сплачених документах їх виправ­ляють так: усі документи у файлі оперативної інформації, переводя­ться до стану несплачених, поновлюється вхідне сальдо з урахуван­ням заново відкритих рахунків і здійснюється процедура «Оплата». 6. Закриття операційного дня полягає у виконанні певних інфор-маційно-нагромаджувальних робіт і створенні в пам’яті ЕОМ і на дисках копій файлів. Ці роботи виконуються суворо за списком, за­даним у спеціальному файлі. Запуск пункту «Закриття ОДБ» супро­воджується послідовним виконанням таких дій: перевірки наявності балансу; нагромадження денних оборотів за балансовими рахунками в БД; нагромадження інформації за касовими проведеннями дня, включення виписок за особовими рахунками в архів, нагромадження плати за розрахунково-касове обслуговування і т.ін. Після виконан­ня цих програм на монітор видається повідомлення про ситуацію на кінець робочого дня в інформаційній системі банку. Робоче місі{е адміністратора БД забезпечує виконання важли­вих функцій у системі, а саме поточної роботи з документами, ве­дення фонду нормативно-довідкової інформації, установлення й конфігурування робочих місць користувачів, виконання відкатів у системі, переведення файлів операційного дня в «архівні». На прак­тиці не завжди суворо додержують єдиного визначення функцій для АРМ адміністратора БД, і такі функції по-різному розподіляються між технологом і адміністратором. Адміністратор БД виконує поточну роботу з документами (це основна його функція), підтримуючи в робочому стані файли опера­тивної інформації, які містяться в центральній БД. Серед них голов­ним є файл платіжних документів, до якого входять такі реквізити: номер макета; номер пачки; номер робочого місця; МФО банку-кореспондента; номер документа; особовий рахунок за дебетом; особовий рахунок за кредитом; сума за документом, а також техно­логічні реквізити. Крім того, до переліку реквізитів включаються показники, що характеризують стан електронного документа, вка­зуючи на те, чи виконаний документ перебуває в черзі на здійснення інших технологічних процедур. Зазначений файл протягом дня можна коригувати, поповнюючи чи вилучаючи записи, або використовувати для довідок. У центральній БД формується й підтримується впродовж дня ще й файл залишків коштів на рахунках (сальдо), який включає такі рек­візити: код виконавця за рахунком; ознаку щодо того, активний чи пасивний рахунок; номер особового рахунку; залишок на рахунку; суму дебетових оборотів за день; суму кредитових оборотів за день; символ звітності; процентну ставку і т.ін. Цей файл є основним для формування бухгалтерської та ста­тистичної звітності. Інші файли оперативної інформації формуються на функціональних АРМ і при потребі пересилаються до цент­ральної БД. Інша важлива функція, що її закріплено за AFM адміністратора БД, полягає у веденні фонду нормативно-довідкової інформації (НДІ). Відповідні файли формуються в центральних БД, а для вико­ристання передаються на локальні АРМ. Нормативна інформація записується у файли двох типів. Перший містить тексти норматив­них актів, до яких звертаються спеціалісти за довідками, а другий включає нормативні показники, потрібні для розрахунків. Зміни до цих файлів вносять користувачі, і це дає змогу, не змінюючи про­грам, коригувати нормативні показники, коефіцієнти тощо. Окрему групу файлів НДІ становлять довідники. Вони поділяю­ться на загальнодержавні, відомчі та внутрішньобанківські (локаль­ні). До загальнодержавних належать Єдиний державний реєстр під­приємств, організацій і установ (ЄДРПОУ); Система позначень органів державного управління (СПОДУ); секторів економіки, форм власності, ви­дів економічної діяльності, країн світу, валют і т.ін. До складу відомчих довідників належать реєстр учасників системи електронних платежів (СЕП); перелік коррахунків, план рахунків; перелік звітних файлів; типи особових рахунків; видів кредитів; кодів платежів; видів докумен­тів; схем надання даних і т.ін. Внутрішньобанківські довідники містять таку інформацію: пере­лік клієнтів; структура банку; види послуг із розрахунково-касових операцій, символи касових операцій, перелік статусів документів у системі тощо. Доступ до кожного файла НДІ здійснюється через головне меню. На другому і третьому рівнях меню електронні документи можна читати, доповнювати, коригувати, вилучати та виконувати з ними інші процедури. Дозволяється це робити не всім користувачам, а лише тим, за якими адміністратор БД закріпив ці функції на їхньому робочому місці. Крім того, зазначені процедури можуть бути доступ­ні користувачеві згідно з відповідним паролем. У разі розмежування доступу до даних кожний важливий їх роз­діл може бути додатково захищений від несанкціонованого доступу кодуванням окремих ключів за допомогою процедури управління ключами. Отже, на кожному робочому місці в банківській системі встановлюється певна ієрархія функцій для користувача. Серед усіх технологічних процедур особливе місце посідає тех­нологія повернення системи до минулого стану в рамках операцій­ного дня, тобто «відкату» в системі. До нього звертаються в тому разі, коли необхідно змінити виконану банківську операцію, напри­клад через помилку, якої припустилися. Адміністратор БД вилучає документ із помилкою, записує у файл правильний документ і запус­кає систему, починаючи з уведення вхідного балансу. Наприкінці робочого дня, після складання щоденного балансу за допомогою пакета програм «АРМ статистичної звітності», формую­ться звітні файли і засобами електронної пошти надсилаються до НБУ. Довідник звітних файлів з їх технологічними характеристика­ми має такий вигляд: Файл Періодичність подання Назва 01 Щоденний Дані про залишки на рахунках 02 Щомісячний Дані про обороти та залишки на рахунках 03 Щоденний Дані за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами і депозитами 04 Щомісячний Дані за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами 05 Щомісячний Дані за оборотами про суми та процентні ставки за депозитами 06 Щомісячний Дані про залишки за коштами до запитання, кредитни­ми та депозитними рахунками 07 Щомісячний Дані про цінні папери в портфелі банку 08 Квартальний Дані про прибутки і збитки банку 09 Щоденний Дані про касове виконання Державного бюджету за день 10 Щомісячний Дані про касове виконання Державного бюджету 11 Квартальний Дані про класні ііковані активи 12 Щоденний Дані про касові обороти балансових символів форми 748 13 Щомісячний Дані про касові обороти символів форми 748 14 Щомісячний Дані про залишки за коштами до запитання, креди’і ни­ми та депозитними рахунками 15 Річний Дані про кількість клієнтів банку та кількість відкритих рахунків клієнтів 16 Щомісячний Дані про заборгованість за пролонгованими, простро­ченими та сумнівними кредитами 17 Щомісячний Дані про кредитний портфель та залишки за депозитами 18 Півмісячний Дані про залишки заборгованості за кредитами резидентів 19 Півмісячний Дані про залишки за депозитними зобов’язанняііи ре­зидентів 20 Щоденний Додаткові дані для розрахунку обов’язкових резервів 21 Квартальний Дані про списану безнадійну заборгованість 22 Щотижневий Дані про структуру активів та пасивів за строками до погашення 29 Квартальний Дані про сплату комерційними банками пені за пере­вищення нормативного терміну проходження платежів 30 Квартальний Дані про розрахунок резерву на можливі втрати за по­зиками 31 5-денний Дані про етан заборгованості виплат за заробітною платою 32 Щомісячний Дані про кількість пунктів обміну іноземної валюти та про суми купленої/проданої в них валюти 33 Річний Річні дані про прогнозування платежів з обслуговуван­ня зовнішнього боргу за одержаним довгостроковим кредитом 34 Квартальний Дані про планові платежі з одержання і погашення іно­земних довгострокових гарантованих і негарантованих Звіт про порушників законодавче встановлених термі­нів розрахунку за експортно-імпортними операціями 35 Річний 36 Щомісячний 37 Щомісячний Звіт про надані дозволи на продовження терміну завер­шення розрахунків за експортно-імпортними операціями 38 Піврічний Звіт про виявлення банками порушень, то можуть свідчити про злочинну діяльність (91) 39 Щоденний Дані про курс та обслуговування операцій з іноземною валютою (520 521 523) 40 41 42 43 44 45 46 51 Щоденний українських банках (522) Форма 729 Щоденний Форма 765 Квартальний Дані про використання готівкової інвалюти, ввезеної за копої інвалюти за індивідуальними ліцензіями 11БУ (536.537) Квартальний воі дисципліни (740) Квартальний Проект касового прогнозу форма 720. 730 Квартальний Дані про надані резидентам реєстраційні свідоцтва мних кредиторів та загальні відомості щодо умов кредитування 52 54 Щомісячний Звіт про фальшиві банкноти (750 751) 55 56 57 Щомісячний Квартальний Щомісячний Звіт про реалізацію ювілейних та пам’ятних монет (762) них цінностей та майна Перелік об’єктів по будівництву 58 60 Щомісячний Щомісячний Перелік об’єктіп в капітальному ремонті Дані про хід виконання Указу Президет а України повернення в Україну валютних цінностей, то неза- 62 Щомісячний Дані про кількість виявлених порушень комерційними 88 По запиту Звіт про роботу ліквідаційної комісії комерційного банку (621) 89 По запиту Дані про використання готівки окремими суб’єктами господарювання (999) Після закриття операційного дня адміністратор БД або технолог системи виконують процедури занесення оперативної інформації до архіву. Архівні файли, доступні широкому колу користувачів бан­ківської структури, з часом не зазнають змін. У разі потреби їх мож­на читати і використовувати для складання звітів або формування довідок за запитами. Зауважимо, що для обробки банківської інформації крім техно­логічних застосовуються й функціональні АРМ, призначення яких розглядається далі.^ 2.2. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗРАХУНКОВИХ І КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙРозрахункові та касові операції належать до основних, найбільш трудомістких та відповідальних у банківській діяльності, Тому для виконання цих операцій завжди насамперед застосовува­лась обчислювальна техніка. Сьогодні в інтегрованих банківських системах комплекс розрахункових і касових операцій становить під­систему, головне призначення якої — автоматизувати облік, конт­роль та складання звітності про рух коштів на рахунках клієнтів банку, зокрема операції безготівкового та готівкового обігу коштів. Згідно з призначенням такої підсистеми виконуються її функції: відкриття особових рахунків, їх перегляд, доповнення й коригуван­ня, формування довідкової фінансової та технологічної інформації про стан особових рахунків через такі процедури, як блокування особового рахунку на установлений термін, вилучення закритих ра­хунків, перепризначення відповідального виконавця, котрий веде цей особовий рахунок. Особовий рахунок являє собою аналітичний реєстр бухгалтерсь­кого обліку руху грошових коштів у банку, правила виконання опе­рацій з якими задаються нормативними документами НБУ. Кожний особовий рахунок відкривається за відповідним балансовим рахун­ком. Дивись додаток „План банківських розрахунків”. Номер особового рахунку складається з таких груп символів: чотирицифровий код балансового рахунку — старші розряди, клю­човий розряд і не більш як дев’ять розрядів — особовий номер клієн­та. Код балансового рахунку є обов’язковою складовою номера осо­бового рахунку. Це дає змогу отримувати суми залишків чи оборо­тів на особових рахунках, які відносяться до заданого балансового рахунку. Для автоматизації розрахунково-касових операцій і контролю за їх здійсненням в інтегрованих банківських системах створюються такі автоматизовані робочі місця (АРМ): операціоніста, контролера, технолога, бухгалтера, спеціаліста валютного відділу, касира, кредитного інспектора, керівника (відділу, банку), адміністратора бази даних. Кожне з перелічених АРМ має різний набір функцій, різний рівень доступу до бази даних. В інтерфейсах адміністратора бази даних (БД) і головного бухгалтера передбачено найповніший пере­лік функцій. Так, адміністратор використовує додаткові можливості щодо перезакріплення особових рахунків за відповідальними вико­навцями, формування пробного балансу і т.іп., а головний бухгалтер має у своєму розпорядженні найповніший перелік лише власних функцій: відкриття, закриття та вилучення особових рахунків, вне­сення змін до їх реквізитів тощо. Інформаційну базу (ІБ) розрахунково-касових операцій утво­рює сукупність певним чином структурованої (як документи чи файли) інформації, використовуваної під час виконання завдань підсистеми. Усю наявну ІБ поділяють на зовнішню та внутрішню. Зовнішня ІБ — це сукупність вхідних повідомлень — документів та файлів, що надходять від клієнтів даного банку, інших комерційних банків^ державних структур, різних юридичних і фізичних осіб. До них на­лежать платіжні доручення, грошові чеки, векселі, меморіальні ор­дери, оголошення про внесення готівки, касовий план, реєстри пла­тіжних документів тощо, файли платіжних доручень, що надходять від інших банків через електронну пошту НБУ та від клієнтів банку через підсистему «Клієнт-банк». Внутрішня ІБ як сукупність даних, викорис­товуваних для виконання завдань з обліку й контролю розрахунко­во-касових операцій, містить у собі файли з довідковою, оперативною та архівною інформацією. До файлів довідкової інформації нале­жать довідники клієнтів банку, банків, балансових рахунків і опера­цій з коштами, довідники каси. Файли оперативної інформації протягом робочого дня формую­ться або на підставі вхідних повідомлень, які надходять операціоністу у вигляді паперових чи електронних (по мережі) документів, або під час обробки оперативної інформації. Архівні файли — це файли результатної інформації, сформовані після складання балансу та записані в архів. За допомогою файлів довідкової, оператив