Управління активами і пасивами підприємства

ЗМІСТ
Вступ
1. Загальніоснови управління активами і пасивами на підприємстві
1.1 Економічна сутність такласифікація активів підприємства
1.2 Економічна сутність такласифікація пасивів підприємства
1.3 Сутність і завдання управлінняактивами і капіталом
2. Методологічніоснови управління активами підприємства
2.1 Принципи формування операційнихактивів
2.2 Управління оборотними активам
2.3 Управління необоротнимиактивами
3. Методологічніоснови управління пасивами підприємства
3.1 Принципи формування капіталустворюваного підприємства
3.2 Управління власним капіталомпідприємства
3.3 Управління позиковим капіталомпідприємства
4. Фінансовийаналіз холдингової компанiї «АвтоКрАЗ» у формi вiдкритогоакцiонерного товариства
4.1 Горизонтальний та вертикальнийаналіз балансу та звіту про фінансові результати
4.2 Факторний аналіз результатуопераційної діяльності підприємства
4.3 Фінансово – коефіцієнтнийаналіз діяльності підприємства
4.4 Визначення типу фінансовоїстійкості підприємства
4.5 Визначення операційного таопераційно — фінансового циклу підприємств
4.6 Оцінка ймовірності банкрутствапідприємства
Висновок
Списоквикористаних джерел

Вступ
В сучаснихкризових умовах на перший план виходить оптимізація діяльності підприємства.Одним з основних елементів такої оптимізації є удосконалення управлінняактивами (майном) і пасивами (капіталом) підприємства. Отже ефективнеуправління забезпечить виживання і процвітання підприємства на ринку, що єзавжди актуальним.
Метоюдослідження є детальний аналіз економічної сутності, класифікації, складуактивів і пасивів підприємства, розгляд основних методів управління ними.
Об’єктдослідження – сучасні методи управління активами і пасивами підприємства.
Предметдослідження – економічні та фінансові відносини, щов виникають під часформування і управління активами і пасивами підприємства.
Завданнямидослідження, які поставлені та вирішені для досягнення мети роботи є :
1. Досліджено поняття і економічнасуть активів і пасивів;
2. Розглянуто класифікацію цихелементів ;
3. Визначено основні методиуправління активами підприємства;
4. Досліджено основі методикиформування і управління пасивами підприємства;
5. На основі звітності холдинговоїкомпанiї «АвтоКрАЗ» у формi вiдкритого акцiонерного товариства за2008 проведено фінансовий аналізу його діяльності.

1. Загальні основи управління активами і пасивами на підприємстві
 
1.1 Економічна сутність та класифікація активівпідприємства
Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використанняяких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. [1]
Згідно ПСБО 2Баланс і активи підприємства поділяються на обортні та необоротні активи.
Оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також іншіактиви, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чипротягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Операційнийцикл- це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарськоїдіяльності та отримання коштів від реалізації вирообленої з них прдукції аботоварів і послуг.
У балансі активипідприємства розміщені у трьох розділах:
I розділ-необоротні активи;
II розділ –оборотні активи;
III розділ-витрати майбтніх періодів.
До необоротніхактивів належать: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основнізасоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторськазаборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.
До оборотнихактивів належать: запаси (виробничі запаси, тварининаи вирощуванні тавідгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари); векселіодержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, поступи 9 чистареалізацйна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів); дебіторськазаборгованість за розрахунками ( з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованихдоходів, із внутрішніх розрахунків); інша поточна дебіторська заборгованість;поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти ( в національнійвалюті, в іноземній валюті); інші оборотні активи. [2]
У складі витратмайбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного абопопередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. [1]
Таблиця1.1 Класифікація активів підприємства [3, с.41]
/>
В складі оборотних активівпідприємства виділяють наступні їх елементи:
— виробничі запасисировини і напівфабрикатів;
— запаси малоцінних ішвидкозношуваних предметів;
— об’єм незавершеноговиробництва;
— запаси готовоїпродукції, призначеної для реалізації;
— поточна дебіторськазаборгованість;
— грошові кошти внаціональній валюті;
— грошові кошти віноземній валюті;
— еквіваленти грошовихкоштів;
— поточні фінансовіінвестиції;
До складу необоротнихактивів відносяться:
— основні засоби;
— нематеріальні активи;
— незавершене виробництво;
— довгострокові фінансовіінвестиції;
— інші види необоротнихактивів. [4]
Схематично це можнапредставити у вигляді схеми.
/>
Рисунок 1.1Склад активів підприємства [6]
1.2 Економічна сутність та класифікація пасивівпідприємства
Пасивипідприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власногокапіталу і резервів, довготермінових зобов’язань, поточних зобов’язань такредиторської заборгованості. [5]
Під капіталом розуміютьматеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійсненняпідприємницької діяльності. Глибше зрозуміти сутність капіталу можна розглянувши йогокласифікацію за різними ознаками.
1. За ознакоювласності капітал поділяють на власнийі позиковий.
До власногокапіталу розуміють грошові кошти і матеріальні засоби, які самостійноформуються підприємством для забезпечення свого розвитку.
До позиковогокапіталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансуваннярозвитку підприємства із зовнішніх джерел на платній поворотній основі.
Аналіз основнихвідмінностей між власним і позиковим капіталом показує, що за рахунок позиковогокапіталу підприємство має більше можливостей нарощення свого виробничогопотенціалу, але при цьому зростає ризик втрати його фінансової стійкості.
За позичковийкапітал власник отримує фіксовану винагороду у вигляді відсотків, за власнийкапітал — фіксованої винагороди немає, винагорода залежить від результатівдіяльності і сплачується у вигляді дивідендів.
2. За тривалістювикористання виділяють довгостроковий(постійний, перманентний) капітал і короткостроковий (змінний) капітал (рисунок 1.2).
/>
Рисунок1.2 Склад пасивів підприємства за тривалістюїх використання
3. Залежно віднапряму розміщення фінансових ресурсів в активи підприємства капіталподіляється на основний і оборотний.
Дуже важливою зпогляду управління фінансами підприємств є комбінована класифікація капіталу, вякій поєднуються різні класифікаційні ознаки: належність капіталу, тривалістьйого використання та напрями розміщення. Схематично взаємозв’язок міжнапрямками розміщення капіталу і джерелами його формування зображено на схемі1.3.

/>
Рисунок1.3 Комбінована класифікація капіталу
Як видно ізсхеми, капіталізовані джерела спрямовуються на фінансування необоротних активіві частини оборотних активів. Частина оборотного капіталу, яка сформована напостійній основі, тобто за рахунок капіталізованих джерел, називається робочимкапіталом (власні оборотні кошти). Нестача робочого капіталу призводить допідвищення фінансової залежності і свідчить про нестійке фінансове становищепідприємства. [5,c.65]
Склад пасивівпідприємства зображений на рисунку 1.4
/>
Рисунок 1.4. Склад пасивів підприємства [6]
Згідно з ПСБО 2 надаєтьсятаке визначення складових балансу:
Власний капітал- частина в активах підприємства, що залишається після вирахування йогозобов’язань.
Зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашенняякої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють всобі економічні вигоди.
Поточнізобов’язання — зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклупідприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи здати балансу.
У складізабезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітномуперіоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток,гарантійні зобов’язання тощо), величина яких на дату складання балансу можебути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишкикоштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету таінших джерел. [1]
1.3 Сутність і завдання управління активами і пассивами
Завданняуправління активами підприємства можна поділити на завдання управлінняоборотними і необоротними активами.
При управлінніоборотними активами необхідно комплексно оцінювати їх позитивні та негативністорони порівняно з необоротними активами.
Основне завданняуправління необоротними активами полягає у забезпеченні своєчасного оновленняосновних виробничих фондів та високої ефективності їх використання. Можливостіоперативного управління необоротними активами незначні.
І, навпаки,політика управління оборотними активами відзначається значною маневреністю,можливістю активного впливу на їх розмір, склад, структуру, оборотність,ліквідність та прибутковість.
До основнихзавдань управління оборотними активами належать :
1.Забезпеченнябезперебійності виробничого процесу. Для реалізації цього завдання необхідносформувати окремі види активів відповідно до обсягів
2. Прискоренняоборотності загальної суми оборотних активів. Це завдання управління оборотнимиактивами реалізовується шляхом збільшення частки активів з високою оборотністюі зменшення частки активів, що обертаються повільно.
3. Забезпеченняліквідності оборотних активів, достатньої для підтримки платоспроможностіпідприємства за поточними фінансовими зобов’язаннями. Це управлінське завданняреалізується за допомогою постійного контролю за розміром оборотних активів угрошовій, абсолютно ліквідній формі, а також шляхом забезпечення відповідноїчастини високоліквідних активів у вигляді поточних фінансових інвестицій таінших активів, які за необхідності можуть швидко трансформуватися у грошовікошти.
4. Забезпеченняпідвищення рентабельності оборотних активів. Реалізувати це управлінськезавдання можна шляхом своєчасного використання тимчасово вільних залишківгрошових активів для формування ефективного портфеля поточних фінансовихінвестицій, що можуть принести підприємству прямий дохід у формі процентів абодивідендів, розміщення коштів на депозит, відкриття контокорентних рахунків у банку.З метою максимізації прибутковості оборотних активів необхідно оптимальнопоєднувати активи, що дають прямий дохід, і ті активи, які такого доходу неприносять.
5. Мінімізаціяризиків і втрат, пов’язаних з формуванням і використанням оборотних активів.Всі види оборотних активів тією чи іншою мірою пов’язані з ризиком втрати. Так,грошовим активам в основному властивий ризик інфляційних втрат; поточнимфінансовим інвестиціям – ризик втрати частини доходу у зв’язку з несприятливоюкон’юнктурою фінансового ринку, а також ризик інфляційних втрат; дебіторськійзаборгованості – ризик неповернення або несвоєчасного повернення, а також ризикінфляційних втрат; запасам товарно-матеріальних цінностей – ризик втрати відфорс-мажору і природного убутку та ін. [7]
Стратегіяуправління капіталом (пасивами) підприємства спрямована на вирішення такихосновних завдань:
1. Формуваннядостатнього обсягу капіталу, що забезпечить необхідні темпи економічногорозвитку підприємства.
2. Оптимізаціярозподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямами використання.
3. Забезпеченняумов досягнення максимальної доходності капіталу за запланованого рівняфінансового ризику.
4. Забезпеченнямінімізації фінансового ризику, пов’язаного з використанням капіталу, зазапланованого рівня його доходності.
5. Забезпеченняпостійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку.
6. Забезпеченняналежного рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників.
7. Забезпеченняналежної фінансової гнучкості підприємства.
8. Оптимізаціяобігу капіталу.
9. Забезпеченнясвоєчасного реінвестування капіталу [8].
Управліннякапіталом підприємства, як і весь процес управління, охоплює стратегію ітактику управління. Під стратегією розуміють загальний
напрямок і спосібвикористання засобів для досягнення поставленої мети.
Встановлюючивизначені правила й обмеження, стратегія дає змогу сконцентрувати зусилля натих варіантах рішень, що не суперечать обраному напрямку управлінськоїдіяльності. Тактика управління – це конкретні методи і прийоми досягненняпоставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент часу. Завданнятактики управління – вибір найбільш оптимального рішення і способів йоговтілення в ситуації, яка склалася [9].
Існують такібазові стратегії управління капіталом:
— консервативна,метою якої є отримання дохідності вище, ніж по банківських депозитах за значноменших ризиків, ніж на ринку акцій;
— збалансована,де очікується отримання дохідності, що порівнюється з середньоринковою занайбільш ліквідними акціями, але з меншим ризиком;
— ризикова, деметою є отримання максимального приросту активів;
— індекснапризначена для інвесторів, які мають за мету отримання інвестиційного доходу зпортфеля цінних паперів, сформованого на основі індексу. [10]

2. Методологічні основиуправління активами підприємства
 
2.1 Принципи формування операційних активів
Управлінняопераційними активами підприємства являє собою систему принципів і метоліврозробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з їх формуванням,ефективним використанням у операційній діяльності підприємства й організацієюїх обороту.
Як і весьфінансовий менеджмент, управління операційними активами підпорядковане метізростання ринкової вартості підприємства. У процесі реалізації цієї метиуправління операційними активами підприємства спрямоване на розв’язаннянаступних основних завдань (рисунок 2.1)
/>
Рисунок 2.1Основні завданняуправління операційними акти вами підприємства

Формуваннядостатнього обсягу й необхідного складу активів, шо забезпечують задані темпирозвитку операційної діяльності. Це завдання реалізується шляхом визначенняпотреби в необхідних активах, які планується використати в операційному процесіпідприємства, оптимізації співвідношення окремих їх видів і залученнянайефективніших їх різновидів із позицій рівня продуктивності та потенційноїдохідності майбутнього використання.
2. Забезпеченнямаксимальної дохідності (рентабельності) використовуваних активів запередбачуваного рівня комерційного ризику. Максимізація дохідності(рентабельності) активів досягається за рахунок їх використання в найефективнішихнапрямах операційної діяльності й комерційних операціях підприємства. Виконуючице завдання, слід пам’ятати, шо максимізація рівня дохідності операційнихактивів досягається, як правило, за істотного зростання рівня комерційнихризиків, пов’язаних з їх використанням, оскільки між цими двома показникамиіснує прямий зв’язок. Тому максимізація дохідності (рентабельності)використовуваних активів має забезпечуватися в межах допустимого комерційногоризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерамипідприємства з урахуванням їхнього фінансового менталітету (ставлення доступеня допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).
Забезпеченнямінімізації комерційного ризику використання активів за передбачуваного рівняїх дохідності (рентабельності). Якщо рівень дохідності (рентабельності)використовуваних активів заданий або спланований наперед, важливо знизитирівень комерційного ризику операцій або видів діяльності, що забезпечуютьдосягнення цієї дохідності (рентабельності). Така мінімізація рівня ризиківможе бути забезпечена шляхом диверсифікації операцій і напрямів операційноїдіяльності підприємства, пов’язаних із використанням активів; уникнення певнихвидів комерційних ризиків; ефективних форм їх внутрішнього та зовнішньогострахування.
Забезпеченняпостійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки достатнього рівняліквідності активів. Це завдання вирішується, в першу чергу, за рахунокефективного управління залишками грошових активів та їхніх еквівалентів. Прицьому слід мати на увазі, шо надміру сформовані грошові активи, забезпечуючивисокий рівень платоспроможності підприємства, втрачають свою вартість підвпливом фактора часу та інфляції. Тому завдання підтримки достатнього рівняплатоспроможності належить до оптимізаційних, у процесі вирішення якого повиннівраховуватися різні економічні інтереси підприємства. Адже необхіднаплатоспроможність підприємства забезпечується також високим рівнем ліквідностіготової продукції, дебіторської заборгованості, короткотермінових фінансовихвкладень і деяких інших видів операційних активів.
5. Оптимізаціяобороту активів. Це завдання виконується шляхом ефективного управліннягрошовими й матеріальними потоками активів у процесі окремих циклів їхкругообігу на підприємстві: забезпеченням синхронності формування окремих видівпотоків активів, пов’язаних із операційною діяльністю; мінімізацією сукупнихвитрат на організацію обороту активів у всіх їхніх формах.
Усі розглянутізавдання управління операційними активами підприємства тісно взаємопов’язані,хоча окремі з них і мають різноспрямований характер. Тому в процесі управлінняопераційними активами окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою закритерієм можливого зростання ринкової вартості підприємства. [11,c. 173-176]
2.2 Управління оборотними активами
Нормування — це процес обчислення частини оборотних активів(запасів та витрат), потрібної підприємству для забезпечення нормального,неперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.
Існує цілий рядпричин, що зумовлюють необхідність нормування на підприємствах (див. рисунок 2.2).
/>
Рисунок 2.2. Причини, що визначаютьнеобхідність нормування
Нормуванняоборотних активів може здійснюватись трьома методами: методом прямого рахунку,аналітичним методом та методом коефіцієнтів.
Метод прямогорозрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, такяк враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та іншіхарактерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунокздійснюється за кожним елементом оборотних активів з врахуванням завданьвиробничого плану, постачання та збуту.
Аналітичнийметод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненнірозрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягіввиробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих інепотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.
Коефіцієнтнийметод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з врахуваннямтенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасіві затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін вобсягу виробництва – сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершеневиробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить в значноменшій мірі – малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів,витрати майбутніх періодів тощо. [11, с.100]
Економічнимипоказниками використання оборотних активів є фондовіддача, фондомісткість,прибутковість, оборотність, коефіцієнт оборотності, розмір вивільнення(замороження).
Фондовіддача — показник, що характеризує рівень виробництва валової(товарної) продукції на одиницю оборотних активів. Визначається він діленнямобсягу виробництва валової або товарної продукції у вартісному вираженні на1000 грн оборотних активів.
Фондомісткість — показник, що характеризує розмір оборотнихактивів, які використовуються у виробництві одиниці валової (реалізованої)продукції. Визначається він діленням величини оборотних активів на 1000 грнвиробленої або реалізованої продукції.
Прибутковість —показник, що характеризує рівень окупності сукупних витрат виробництва або йогоскладових, у тому числі оборотних активів. Визначається діленням обсягубалансового прибутку на 1000 грн середньорічної вартості оборотних активів.
Оборотні активипідприємств весь час перебувають у русі, проходячи послідовно три стадіїкругообігу: заготівельну, виробничу та реалізації. Послідовне проходженняоборотними активами стадії кругообігу із зміною форм вартості називаєтьсяоборотністю. Оборотність характеризується тривалістю одногообороту у днях та кількістю обертів за певний (аналізований) період, тобтокоефіцієнтом оборотності.
Тривалістьодного обороту у днях, тобто оборотність оборотних активів, визначається заформулою
/> (2,1)

де Д — кількістьднів, за яку обчислюється оборотність (вважається, що місяць дорівнює 30 дням,квартал— 90, півріччя— 180, рік — 360 дням); Со — середній залишок оборотнихактивів за аналізований період*, грн; Р — сума обороту.[11,c. 210]
Таблиця2.1. Розрахунок коефіцієнтів оборотності [3,c. 278-279]
/>
/>
/>

/>

2.3 Управління необоротними активами
Сформовані напочатку господарської діяльності підприємства необоротні активи потребуютьпостійного управління ними.
Основнимизадачами управління необоротними активами є:
— визначенняможливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширенійоснові;
— визначенняпотреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів виробництва;
— визначенняможливих способів розширення основних виробничих засобів (нове будівництво,розширення, конструкція, технічне переоснащення)
— забезпеченняефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів таматеріальних активів;
— формуваннянеобхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів таоптимізація їх структури;
Оновлення основнихзасобів на простій основі здійснюється за рахунок поточного, середнього такапітального ремонтів, а також придбання нових видів необоротних активів вмежах існуючої на підприємстві потужності виробництва.
Для визначенняпотреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворенняаналізуються:
— необхіднідодаткові площі та потужності для збільшення обсягів господарської діяльності;
— залишокнеоборотних активів на початок планового періоду;
— планове вибуттянеоборотних активів у зв`язку з їх фізичним та моральним зносом.
При цьомузалучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінкивирочних засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротнихактивів завжди визначається лише у вартістних показниках. Управліннянеоборотними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналізскладу; сктруктури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивностіоновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники:
1. Коефіцієнтучасти операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства:
Ку – коефіцієнтучасті операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства.
/>, (2,2)
Де, ВАс –середня вартість операційних необоротних активів.
ОАс – середнявартість оборотних активів.
Визначенийкоефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цьогокоефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства,якщо навпаки – негативно.
2. Коефіцієнтзносу:
/> , (2,3)
Де, Кз –коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізуємого періоду.
Зк – сума зносу.
ВАс – середнявартість необоротних активів.
Даний коефіцієнтхарактеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показникрозраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду упорівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, азменшення – навпаки позитивно.
3. коефіцієнтпридатності необоротних активів:

/> , (2,4)
Де, Кп –коефіцієнт придатності необоротних активів.
ВАз – залишковавартість необоротних активів.
ВАп – первіснавартість необоротних активів.
Зростання цьогопоказника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення,навпаки – негативно.
4. Періодобороту необоротних активів:
/> ,(2,4)
Де, По – періоднеобороту необоротних активів;
ВАс – середнявартість необоротних активів;
Зс – середнясума зносу необоротних активів.
Зазначенийпоказник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітномуперіоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботупідприємства, зменшення, навпаки – негативно.
5. Коєфіцієнтрентабельності:
/> , (2,5)
Кр – коефіцієнтрентабельності необоротних активів;
Пч – чистийприбуток підприємства.
ВАс – середнявартість необоротних активів.
На основіпроведеного аналізу визначається оптимальна сума необоротних активів в плановомуперіоді за формулою:
/> (2,6)

Де, ВАо –оптимальна сума необоротних активів;
ВАк – вартістьнеоборотних активів, які використовуються на кінець звітного періоду;
ВАн – вартістьнеоборотних активів, які не використовуються у виробничому процесі на кінецьзвітного періоду;
КВА – прирісткоефіцієнту використання необоротних активів у звітному періоді;
КОР – коефіцієнтприросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді.
Таким чином,фінансовий менеджер повинен забезпечувати ефективне використання грошовихкоштів, пов`язаних з придбанням, реконструкцією, розширенням татехнічним переоснащенням необоротних активів. [2]

3. Методологічніоснови управління пасивами підприємства
 
3.1 Принципи формування капіталу створюваногопідприємства
Основною метоюформування капіталу створюваного підприємства є залучення його достатньогообсягу для фінансування придбання необхідних активів, а також оптимізація йогоструктури з позицій забезпечення умов подальшого ефективного використання.
Процес формуваннякапіталу створюваного підприємства має певні особливості, основні з якихнаведено нижче.
1. До формування капіталустворюваного підприємства не може бути залучено внутрішні джерела фінансовихресурсів, які на цій стадії його життєвого циклу відсутні. Так, потреба увласному капіталі створюваного підприємства не може бути задоволена за рахунокйого прибутку, а потреба в позиковому капіталі — за рахунок поточнихзобов’язань за розрахунками, які до початку функціонування підприємства ще несформувалися.
2. Основу формування стартовогокапіталу створюваного підприємства становить власний капітал його засновників.Без внесення певної частини власного капіталу у створення нового підприємствазалучити позиковий капітал досить складно (формування стартового капіталустворюваного підприємства виключно за рахунок позикового капіталу теоретичноможливе, проте на практиці зустрічається дуже рідко).
3. Стартовий капітал, щоформується у процесі створення нового підприємства, може бути залучено йогозасновниками в будь-якій формі. Такими його формами можуть виступати грошовікошти; різні види основних засобів (будівлі, приміщення, машини, устаткування);різні види матеріальних оборотних активів (запаси сировини, матеріалів.товарів, напівфабрикатів); різноманітні нематеріальні активи (патентні права навикористання винаходів, права на промислові зразки й моделі, права використанняторгової марки або товарного знаку та ін.); окремі види фінансових активів (різнівиди цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку).
4. Власний капітал засновників(учасників) створюваного підприємства вкладається в нього у формі статутногокапіталу. Початковий розмір цього капіталу декларується статутом створюваногопідприємства.
5. Особливості формуваннястатутного капіталу нового підприємства визначаються організаційно-правовимиформами його створення. Таке формування регулюється державою. Так, державнінормативно-правові акти регламентують мінімальний розмір статутного капіталупідприємств, то створюються у формі відкритого акціонерного товариства йтовариства з обмеженою відповідальністю. Щодо корпоративних підприємств, якістворюються у формі відкритого акціонерного товариства, регламентується такожпорядок проведення емісії акцій, обсяг придбання пакету акцій йогозасновниками, мінімальний обсяг придбання акцій усіма акціонерами протягомпередбаченого терміну відкритої підписки та деякі інші аспекти первинногоформування капіталу.
6. Можливості та коло джерелзалучення позикового капіталу на стадії створення підприємства вкрай обмежені.Хоча вважається, що хороша підприємницька ідея обов’язково отримає своєфінансування, це явне перебільшення (особливо в умовах економіки перехідноготипу). Сучасна практика свідчить, шо фінансування нового бізнесу кредиторами єдосить складним, а іноді і важко- вирішуваним завданням. При цьому напочатковій стадії формування капіталу підприємства до його створення не можебути залучено такі позикові джерела, як емісія облігацій. податковий кредит тадеякі інші.
7. Формування капіталустворюваного підприємства за рахунок зовнішніх джерел потребує, як правило,підготовки спеціального документа — бізнес-плану. Бізнес-план — це основнийдокумент, який визначає необхідність створення нового підприємства й у якому взагальноприйнятій послідовності розділів викладені основні характеристики тапрогнозовані фінансові показники новостворюваного підприємства. У бізнес-планівідбиваються, як правило, такі основні показники: загальна потреба в стартовомукапіталі, необхідному для початку функціонування підприємства; схемафінансування нового бізнесу, пропонована його засновниками; очікувані строкиповернення вкладеного капіталу інвесторам (кредиторам) та ін.
8. Для підготовкибізнес-плану засновники створюваного підприємства повинні здійснити певніпередстартові витрати капіталу. Ці витрати пов’язані з оплатою працірозробників бізнес-плану і фінансуванням пов’язаних із цим досліджень.Передстартові витрати капіталу в суму статутного капіталу створюваного підприємствазазвичай не включаються.
9. Ризики,пов’язані з формуванням (і подальшим використанням) капіталу створюваногопідприємства, характеризуються досить високим рівнем. Це зумовлює відповідновисокий рівень вартості окремих елементів позикового капіталу, що залучаєтьсяна стадії створення підприємства. [11,c. 289-291]
3.2 Управління власним капіталом підприємства
На діючомупідприємстві власний капітал має певні основні форми (рисунок 3.1.)
/>
Рисунок3.1 Форми функціонування власного капіталу підприємства

1. Статутнийфонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану уформування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Йогорозмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфердіяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство зобмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюєтьсязаконодавством.
2. Резервнийфонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталупідприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарськоїдіяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначаєтьсяустановчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунокприбутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фондрегулюється законодавством).
3. Спеціальні(цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фондивласних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цихфінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фондохорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо.Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом йіншими установчими та внутрішніми документами підприємства.
1.Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що бувотриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками(акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена дляреінвестування на розвиток виробництва.
5. Інші формивласного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його воренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотківабо дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.
Управліннявласним капіталом пов’язане не тільки з забезпеченням ефективного використаннявже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів,що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурсикласифікуються за певними джерелами (таблиця 3.1.).
Таблиця3.1. Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства [2]
/>
Розробкаполітики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється затакими основними етапами:
1. Аналізформування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді.
2. Визначеннязагальної потреби у власних фінансових ресурсах.
3. Оцінкавартості залучення власного капіталу з різних джерел.
4. Забезпеченнямаксимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахуноквнутрішніх джерел.
5. Забезпеченнянеобхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.
6. Оптимізаціяспіввідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансовихресурсів.
Ефективневикористання власного капіталу забезпечує фінансову стійкість і рівеньплатоспроможності підприємства. Тому першочергова увага повинна бути іприділена оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів ів цілому.
Оцінка вартостівласного капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:
а) необхідністьпостійного коригування балансової суми власного капіталу в процесі здійсненняоцінки.
При цьомукоригуванню підлягає тільки та частина власного капіталу, що використовується,бо новий власний капітал, що залучається, оцінений у поточній ринковійвартості;
б) оцінкавартості нового власного капіталу, що залучається, носить ймовірний характер.Залучення основної суми власного капіталу контрактних зобов’язань не містить(за винятком емісії привілейованих акцій), а є лише розрахунковими плановимивеличинами, що можуть бути скориговані за результатами майбутньої господарськоїдіяльності;
в) суми виплатвласникам капіталу входять до складу оподаткованого прибутку, що збільшуєвартість власного капіталу порівняно з позиковим. Виплати власникам капіталу уформі відсотків і дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибуткупідприємства, у той час як виплати відсотків за позиковий капітал здійснюютьсяза рахунок витрат (собівартості). Це визначає більш високий рівень вартостінового власного капіталу, що залучається порівняно з позиковим;
г) залученнявласного капіталу пов’язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, щозбільшує його вартість на розмір премії за ризик. [12]
3.3 Управління позиковим капіталом підприємства
У процесірозвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникаєпотреба в притягненні нових позикових засобів. Джерела і форми залученняпозикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позиковихзасобів, що залучаються підприємством, приведена в таблиці 3.2

Таблиця 3.2.Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством за основнимиознаками
/>
Процесформування політики залучення підприємством позикових засобів включає такіосновні етапи:
1. Аналіззалучення використання позикових засобів у попередньому періоді.
2. Визначенняцілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді.
3. Визначенняграничного обсягу залучення позикових засобів.
4. Оцінкавартості залучення позикового капіталу з різних джерел.
5. Визначенняспіввідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- ідовгостроковій основі.
6. Визначенняформ залучення позикових засобів.
7. Визначенняскладу основних кредиторів.
8. Формуванняефективних умов залучення кредитів.
9. Забезпеченняефективного використання залучених кредитів.
10. Забезпеченнясвоєчасних розрахунків за отримані кредити. [12]
Оцінка вартості позикового капіталу має ряд особливостей,основними з яких є:
а) відноснапростота формування базового показника оцінки вартості. Таким базовимпоказником, що підлягає наступному коригуванню, є вартість обслуговування боргуу формі відсотка за кредит, купонної ставки за облігацією тощо. Даний показникпрямо обговорений умовами кредитного договору, умовами емісії або інших формконтрактних зобов’язань підприємства;
б) урахування впроцесі оцінки вартості позикових засобів податкового коректора, тому щовиплати щодо обслуговування боргу – відсотки за кредит і інші форми цьогообслуговування відносять на собівартість продукції, вони зменшують розміроподаткування бази підприємства, а відповідно, знижують розмір вартостіпозикового капіталу на ставку податку з прибутку.
в) вартістьзалучення позикового капіталу має високий ступінь зв’язку з рівнемкредитоспроможності підприємства, що оцінюється кредитором. Чим вище рівенькредитоспроможності підприємства за оцінкою кредитора, тобто чим вище йогокредитний рейтинг на фінансовому ринку, тим нижча вартість позикового капіталу,що залучається цим підприємством. Найменша ставка відсотка за кредит убудь-якій його формі – ставка «прайм райт» – установлюєтьсякредиторами для так званих «першокласних позичальників»;
г) залученняпозикового капіталу завжди пов’язано з поворотним грошовим потоком не тількищодо обслуговування боргу, але і щодо погашення зобов’язання за основною сумоюцього боргу. Це генерує особливі види фінансових ризиків, найбільш небезпечніза своїми наслідками, що призводять підприємства, інколи до банкрутства. Такіризики проявляються незалежно від форм і умов залучення позикового капіталу.Водночас зниження рівня даних ризиків викликає, як правило, підвищення вартостіпозикового капіталу. Так, ставка відсотка за довгостроковим кредитом в усіхйого формах, що дозволяє підприємству знизити ризик неплатоспроможності впоточному періоді, завжди вище, ніж за короткостроковим.
Особливостіоцінки й управління вартістю позикового капіталу в розрізі базових йогоелементів:
1. Вартістьфінансового кредиту:
· банківськогокредиту;
· фінансовоголізингу.
2. Вартістьпозикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій.
3. Вартістьтоварного (комерційного) кредиту:
· у формі короткостроковоївідстрочки платежу;
· у формідовгострокової відстрочки платежу, оформленої векселем.
4. Вартістьвнутрішньої кредиторської заборгованості. [2]

4. Фінансовий аналіз холдингової компанiї «АвтоКрАЗ» у формiвiдкритого акцiонерного товариства
 
4.1 Горизонтальнийі вертикальний аналіз балансу і звіту про фінансові результати
На основі данихфінансової звітності (баланс – форма 1 та звіт про фінансові результати – форма2) необхідно провести оцінку фінансового стану підприємства, зробити висновкита дати рекомендації щодо його поліпшення.