–PAGE_BREAK–Розділ 2. Облік операцій з банківськими металами
2.1 Характеристика синтетичного обліку операцій з купівлі-продажу банківських металів та ювілейних монет
Роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється безпосередньо через власні каси в операційних залах банку з фізичними особами – резидентами та нерезидентами і юридичними особами – резидентами.
До роздрібної торгівлі належить операція купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня не більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи або 100 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості не більше ніж 10 золотих, платинових або срібних монет [2].
Операції з банківськими металами мають здійснюватися експертом під контролем начальника операційного відділу, а розрахунки – під контролем головного бухгалтера.
Оголошення про роздрібну торгівлю банківськими металами та діючий прейскурант цін мають бути вивішені в банку на видному місці.
Бухгалтерський облік операцій з банківськими металами здійснюється аналогічно обліку операцій в іноземній валюті відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про його застосування, а також відповідно до Правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах [12, 338]. Ці операції відображаються за тими самими балансовими рахунками, що й операції з іноземною валютою. При цьому облік банківських металів, прийнятих на збереження, здійснюється на позабалансових металевих рахунках.
Кожному виду банківських металів умовно присвоєно відповідний код:
– банківське золото – 959;
– срібло – 961;
– платина – 962;
– паладій – 964.
Банківські метали враховуються за подвійною оцінкою: за вагою – у тройських унціях і грамах, а також у вартісному вираженні у гривнях, і підлягають переоцінці за офіційним курсом гривні до банківських металів, встановленим Національним банком України, під час кожної його зміни.
Операції з приймання та видачі банківських металів від клієнтів банки здійснюють за такими первинними документами як заява про приймання (видачу) банківських металів та квитанції за формами №377-О і №377-К, які визначені Положенням «Про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами». Квитанції на скуплені цінності є бланками суворої звітності [4].
Банківські метали в Плані рахунків банків України обліковуються на рахунках групи 110 «Банківські метали». Балансовий рахунок 1101 «Банківські метали в банку» призначений для обліку банківських металів в касі банку. Балансовий рахунок 1107 «Банківські метали в дорозі» призначено для обліку сум вартості банківських металів, що відправлені на продаж або придбаних металів, що надійшли до банку.
Дорогоцінні метали обліковуються на рахунках групи 340 «Господарські матеріали» Плану рахунків банків України: дорогоцінні метали в банку обліковуються на рахунку 3403 «Дорогоцінні метали в банку», а дорогоцінні метали в дорозі обліковуються за відповідним рахунком 3407 «Дорогоцінні метали в дорозі».
Комісії за операціями з банківськими металами стягуються у національній валюті. Комісійні доходи обліковуються на балансовому рахунку 6114 «Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів», а сплачені комісійні витрати – на рахунку 7104 «комісійні витрати за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів».
Для відображення операцій купівлі-продажу банківських металів за дорученням клієнтів використовуються транзитні рахунки 2900 «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів» та 2800 «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів».
Банки можуть здійснювати операції з банківськими металами за власним рішенням в межах лімітів відкритої валютної позиції, встановлених нормативними документами Національного банку України. При цьому використовують технічні рахунки 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» та 3801 «еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» [15, c.198]. Рахунок 3801 є контррахунком рахунку 3800 для обліку гривневого еквівалента ваги металу в унціях. Наприкінці операційного для суми в гривневому еквіваленті на рахунках 3800 і 3801 мають співпадати.
При проведенні операцій з продажу банківських металів фізичним та юридичним особам здійснюються наступні бухгалтерські проводки:
Таблиця 2.1
У разі виникнення різниці між датою перерахування коштів та датою оприбуткування металу використовують рахунки 3540 «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку» та 3640 «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку». При цьому можуть здійснюватися наступні проводки:
Таблиця 2.2
Купівля банківських металів у фізичних та юридичних осіб здійснюється за наступними проводками:
Таблиця 2.3
Суми різниць між вартістю проданого або купленого банківського металу за офіційним курсом і вартістю його продажу або купівлі відносять до фінансового результату банку і обліковуються наступними проводками:
Таблиця 2.4
Операції з передавання банківських металів між банками та між банком і його філіями або відділеннями здійснюються згідно з порядком, встановленим внутрішніми положеннями банків, з використанням у бухгалтерській моделі рахунків 1107 «Банківські метали в дорозі», 1819 «Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками» та 1919 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками» відповідно до їх характеристики та суті виконуваної операції.
Бухгалтерський облік банківських металів, отриманих банком на відповідальне зберігання або заставу з фізичною поставкою, здійснюється за позабалансовими рахунками 9703 «Інші активи на зберіганні» та 9500 «Отримана застава» з обов’язковою фіксацією характерних ознак цих металів [12, 338].
Обмін банківських металів, тобто надходження до банку злитків банківського металу однієї ваги та вибуття того ж металу іншої ваги, які є еквівалентними за загальною вагою та вартістю за офіційним курсом НБУ, у бухгалтерському обліку не відображається. Банк самостійно визначає порядок обліку маси банківського металу та розробляє регістри обліку для накопичення інформації про масу банківських металів у грамах і тройських унціях [2].
Бухгалтерський облік операцій із придбання ювілейних монет, що мають гривневий номінал і виконують функцію засобу платежу, відображається без урахування сплати податку на додану вартість.
Перерахування коштів Національному банку за ювілейні монети відображається за такою проводкою:
Дебет 1819 «Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками»;
Кредит 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України».
При оприбуткуванні ювілейних монет у бухгалтерському обліку здійснюється наступна проводка:
Дебет 1001 «Банкноти та монети в касі банку», 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банків» — номінальна вартість монет;
Дебет 3500 «Витрати майбутніх періодів» — сума різниці між відпускною ціною НБУ і номінальною вартістю монет;
Кредит 1819 «Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками» — відпускна ціна НБУ.
В разі отримання банками від територіальних управлінь ювілейних монет на реалізацію без попередньої оплати на підставі укладеного договору, акта здавання-приймання і доручення банку, оприбуткування монет відображається за їх номінальною вартістю за позабалансовим рахунком 9819 «Інші цінності і документи». Списання ювілейних монет здійснюється з цього ж рахунку під час їх реалізації, також за номінальною вартістю монет [8].
У бухгалтерському обліку при реалізації ювілейних монет отримані кошти від клієнтів (банків) обліковуються наступними проводками:
Дебет 1001 «Банкноти та монети в касі банку», 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банків», 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України», 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;
Кредит 1919 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками», 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».
При видачі клієнтам (банкам) ювілейних монет відпускна ціна банку обліковується за дебетом рахунків 1919 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками», 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку», а номінальна вартість монет обліковується за кредитом рахунків для обліку готівкових грошових коштів 1001 і 1002. Сума різниці між відпускною ціною НБУ і номінальною вартістю монет обліковується за кредитом рахунку 3500 «Витрати майбутніх періодів», а сума різниці між відпускною ціною банку і відпускною ціною НБУ – за кредитом рахунку 6399 «Інші операційні доходи» [8].
Отже, облік операцій з банківськими металами максимально наближений до обліку операцій з іноземною валютою, проте він має свої специфічні риси, які в обов’язковому порядку повинні бути прописані у внутрішньобанківських нормативних документах та інструкціях і чітко визначені в обліковій політиці банку.
2.2 Аналітичний облік операцій з банківськими металами
Всю необхідну інформацію в банку неможливо відобразити на рівні лише балансових рахунків. Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку — особовому рахунку. По кожному балансовому і позабалансовому рахунку відкриваються рахунки аналітичного обліку.
Розглянемо параметри аналітичного рахунку. Усі номери рахунків аналітичного обліку, що відкриваються банками, мають формуватися за схемою АААА К ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ, де АААА — номер балансового (позабалансового) рахунку (4 символи), К — ключовий розряд (1 символ), ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — інформація щодо аналітичного рахунку (до 9 символів). Довжина номера рахунку не є фіксованою, максимальна становить 14 символів, а мінімальна — 5. Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ визначається банком самостійно. До нього банк має право включати код контрагента, порядковий номер рахунку, номер філії, код валюти тощо. У разі потреби банк має право самостійно збільшувати кількість необхідних символів поза номером аналітичного рахунку. До розрахунку ключового розряду входять сегменти АААА, ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ номера рахунку та код банку [13].
Аналітичний облік рахунків операцій банку з банківськими металами формується банком самостійно. Аналітичні рахунки є невіддільними від балансових рахунків Плану рахунків та від рахунків дебіторської та кредиторської заборгованості. Балансові рахунки реальні, а рахунки заборгованості – тимчасові.
Під час обліку операцій з банківськими металами та монетами рахунки 1 і 2 класів кореспондують з рахунками 3 класу, які є технічними рахунками, та рахунками 6 класу. Залишки за рахунками 6-го класу до балансового звіту не включаються. Записи за рахунками 6-го класу нагромаджуються з початку року і подаються у звіті про фінансові результати за відповідний період.
Відповідно до Правил ведення аналітичного обліку в банках України сформуємо аналітичний рахунок:
1102 К 141511,
де 1002 – номер балансового рахунку визначає відповідність аналітичного рахунку синтетичному рахунку. Параметр містить номер балансового рахунку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Параметр включається до номера аналітичного рахунку. Формат параметра — 4 символи;
1 – ознака інсайдера. Параметр може мати такі значення:
— юридична особа — 1;
— фізична особа – 2;
4 – вид банківського металу;
15 — код контрагента. Ключове поле, яке містить ідентифікатор контрагента в списку контрагентів банку. Він має значення порядкового номера контрагента (клієнта) відповідно до реєстру контрагентів, який веде банк. Банк самостійно визначає формат та зміст цього параметра та відповідає за його введення. Формат параметра не регламентується.
11 – номер управління або відділення банку.
2.3 Звітність банку за операціями з банківськими металами
Звітність – це важливий інструмент управління. Тому операції з банківськими металами також піддаються звітності, хоча і в розрізі операцій з іноземною валютою.
Щоденній звітності підлягає інформація про курс та обсяги операцій з банківськими металами за формою № 521, але лише у випадку здійснення протягом дня операцій з купівлі або продажу.
Щоквартально уповноваженими банками та фінансовими установами, які ввозили та вивозили банківські метали, подається звіт № 536 про ввезення та вивезення банківських металів. Цей звіт подається юридичною особою та не містить даних про внутрішньобанківські обороти [11, c.172].
Також фінансовій звітності піддаються доходи банку за операціями з банківськими металами. Комісійні доходи та комісійні витрати від продажу або купівлі металів на валютному ринку та ринку банківських металів накопичуються та зводяться в кінці року у фінансову звітність, а саме у звіт про фінансові результати за статтями комісійні доходи та комісійні витрати.
Дані про операції з купівлі-продажу банківських металів додатково можна знайти у примітках до фінансової звітності, а саме у примітці до статті „Інші активи”. Ці дані відображаються лише у випадках, якщо суми за операціями з банківськими металами складають більше 5% від загальної суми активів даної статті балансу.
У фінансовій звітності банку активи і зобов’язання в банківських металах відображаються в гривневому еквіваленті, перерахованому за офіційним курсом гривні до банківських металів на дату складання звітності.
Розділ 3. Аналіз операцій банку з банківськими металами
3.1 Загальний аналіз операцій з купівлі-продажу банківських металів
Операції з банківськими металами, особливо операції з купівлі-продажу золота, почали посідати провідне місце у банківському бізнесі. На сучасному етапі розвитку вітчизняні банки виступають безпосередніми учасниками операцій на внутрішньому та міжнародних ринках банківських металів, забезпечуючи таким чином зміцнення ринкових перетворень.
Надання комерційними банками клієнтам можливості придбання банківських металів дає змогу клієнтам надійно захистити власні кошти від інфляційних процесів. Банки можуть відкривати поточні рахунки у банківських металах, що дає змогу власникові рахунку зберігати належні йому банківські метали з можливістю одержання в потрібний момент, а розміщення банківського металу на депозит дає змогу отримувати прибуток за рахунок нарахування відсотків у тому самому банківському металі.
Здійснення аналізу операцій з банківськими металами, визначення їх ефективності банк робить на власний розсуд, залежно від обсягів та напрямів операцій. Якість аналізу цих операцій значною мірою залежить від повноти і достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності.
Проведемо загальний аналіз масштабів операцій банку „Хрещатик” з банківськими металами (додаток А, Б):
1) частка банківських металів в загальних активах:
2007 рік: 7146 / 5881562 = 0,12%
2006 рік: 3634 / 3630594 = 0,1%
2) частка банківських металів в статті „Інші активи”:
2007 рік: 7146 / 51556 * 100% = 13,86%
2006 рік: 3634 / 30826 * 100% = 11,79%
Темп приросту = (7146 / 3634 – 1) * 100% = 96,6%
Отже, за результатами аналізу з’ясовано, що в звітному періоді операції банку з банківськими металами мали зростаючу тенденцію і зросли на 97%. Також спостерігається зростання частки цих операцій на 2,07% в статті „Інші активи”. В загальних активах банку частка операцій з банківськими металами збільшилась з 0,1% до 0,12%. Такі результати банку були спричинені зростанням ділової активності банку на валютному ринку та ринках банківських металів впродовж року та підвищенням діяльності щодо залучення нових клієнтів.
3.2 Аналіз ефективності операцій з банківськими металами
Банком можуть встановлюватися тарифи на проведення таких операцій із банківськими металами:
– відкриття/закриття рахунка;
– зарахування на рахунок/списання з рахунка банківських металів;
– переказ на інші рахунки;
– видача виписок, довідок про рух банківських металів за рахунком.
Аналіз ефективності проведення операцій із банківськими металами залежить від рівня тарифів, що встановлюються на проведення таких операцій. З іншого боку ефективність проведення цих операцій залежить від обсягів реалізованих послуг з купівлі-продажу банківських металів, одержання процентних прибутків від надання банківських металів у кредит та інших операцій із банківськими металами. Отже, тарифи, які встановлюються за операціями з банківськими металами, мають бути конкурентоспроможними на ринку, що дає змогу банку проводити достатній обсяг таких операцій і, відповідно, забезпечувати оптимальний рівень ефективності.
Проведемо аналіз ефективності здійснення операцій банку з банківськими металами за звітний 2007 рік (Додаток В):
Таблиця 3.1
Ефективність здійснення операцій банку «Хрещатик» з банківськими металами за 2007 рік
Банківські метали
Доходи
Витрати
Обсяг прибутку від проведення операцій
тис.грн.
%
тис.грн.
%
тис.грн.
%
Золото
2764
63,4
1435
69,2
1329
58,1
Срібло
920
21,1
487
23,5
433
18,9
Платина
430
9,9
97
4,6
333
14,5
Паладій
249
5,6
55
2,7
194
8,5
Усього
4363
100
2074
100
2289
100
Проведемо аналіз ефективності здійснення операцій з банківськими металами за попередній 2006 рік:
Таблиця 3.2
Ефективність здійснення операцій банку «Хрещатик» з банківськими металами за 2006 рік
Банківські метали
Доходи
Витрати
Обсяг прибутку від проведення операцій
тис.грн.
%
тис.грн.
%
тис.грн.
%
Золото
1968
60,4
982
69,5
986
53,4
Срібло
754
23,2
349
24,7
405
21,9
Платина
370
11,4
51
3,6
319
17,3
Паладій
165
5,0
30
2,2
135
7,4
Усього
3257
100
1412
100
1845
100
Отже, аналіз ефективності здійснення операцій з банківськими металами протягом 2006 та 2007 років свідчить, що найбільшу ефективність мають операції з золотом, що характеризуються найбільшими обсягами отриманих доходів. Спостерігається зростання частки прибутку від операцій з золотом та паладієм протягом звітного року на 4,7% та 1,1% відповідно. Проте частка прибутку від операцій зі сріблом та платиною мають тенденцію до зниження, яка пов’язана зі зростанням витрат на ці операції. Тобто за звітний 2007 рік банк збільшив частку операцій з продажу банківських металів, а саме з продажу золота та паладію, а операції зі сріблом та платиною характеризуються збільшенням купівлі їх банком у населення. Тому можна зробити висновок, що операції з банківськими металами є ефективними для банку і приносять прибуток, що має тенденцію до зростання.
продолжение
–PAGE_BREAK–