Облік витрат, виходу продукції (робіт, послуг) і визначення собівартості

РЕФЕРАТ
Курсова робота: 42 с., 10 таблиць, 2 малюнка,20джерел.
Об’єкт дослідження – ЧП «Газель»
Мета роботи – дослідження методів обліку витрат,виходу продукції (робіт, послуг) і визначення собівартості.
Методи дослідження: описовий, порівняльний.
Використані джерела інформації: фінансова звітність,дані річних звітів підприємства за 2002-2004р.р., первинні і облікові дані бухгалтерськогообліку, фінансового і податкового обліку, законодавчі і нормативні акти.
НАКЛАДНІ ВИТРАТИ, ПРЯМІ ВИТРАТИ, СОБІВАРТІСТЬ,КАЛЬКУЛЯЦІЯ, МАРЖИНАЛЬНИЙ ДОХІД, ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ, ДИРЕКТ-КОСТИНГ, СТАНДАРТ– КОСТИНГ, ПРИБУТОК.

ЗМІСТ
ВСТУП… 3
РОЗДІЛ 1. Коротка характеристикапідприємства. 5
РОЗДІЛ 2. управлінський облік витрат навиробництво та обчислення собівартості продукції 9
2.1. Основні задачі і принципиорганізації обліку витрат на виробництво. 9
2.2. Класифікація та групування витрат… 11
2.3. Постановка обліку витрат і виходупродукції 14
2.5. Правомірність віднесення витрат насобівартість. 24
Розділ 3. Удосконалення обліку витрат навиробництво та калькуляції собівартості продукції 28
ВИСНОВКИ… 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ… 37
ВСТУП
В умовах становлення і розвитку ринковоїекономіки в Україні зростає роль бухгалтерського обліку і економічного аналізугосподарської діяльності підприємства всіх форм власності як складової частинисистеми економічної інформації і управління.
Темою даної курсової роботи є «Управлінськийоблік витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції (робіт іпослуг) будівельного підприємства».
Метою курсової роботи є дослідження методівобліку витрат, виходу продукції (робіт, послуг) і визначення собівартості.
Об’єктом спостереження вибрано приватнепідприємство «Газель» (ЧП «Газель»).
Джерелами інформації послужили дані річнихзвітів підприємства за 2002-2004 р., первинні і облікові дані бухгалтерськогообліку, фінансового і податкового обліку, законодавчі і нормативні акти.
Законодавчо закріплено, що управлінський(внутрішньогосподарчий) облік — це система обробки, що забезпечує керівну ланкукомпанії інформацією, необхідною для ухвалення рішень і ефективного управління.
Основними чинниками, що зумовили необхідністьвиділення управлінського обліку з’явилися: концентрація капіталу, зовнішня івнутрішня конкуренція, інфляція, значне зростання масштабів виробничих витрат.В цих умовах традиційні методи бухгалтерського обліку перестали відповідатипотребам управління. Виникнення управлінського звичайно пов’язують іззростанням корпорацій, виробничим нормуванням і зміною правових і економічнихвідносин.
Існує думка, що управлінський облік виникунаслідок недоліків традиційної бухгалтерії, оскільки дані бухгалтерськогообліку у вигляді бухгалтерської звітності не можуть бути придатний дляуправління підприємством, оскільки вони хронічно застарівають і позбавленіоперативності.
Традиційний бухгалтерський облік не даєінформацію для прогнозу господарської діяльності і ухвалення своєчаснихуправлінських рішень. Для подолання цих недоліків в країнах з розвинутоюринковою економікою став застосовуватися внутрішній управлінський облік.
Управлінський облік охоплює всі види обліковоїінформації, необхідної для управління в межах самого підприємства. Його мета — забезпечити відповідною інформацією менеджерів, відповідальних за досягненняконкретних виробничих показників. Управлінський облік забезпечує збір і обробкуінформації в цілях планування, управління і контролю в рамках даної організації.
Сьогодні управлінський облік — це не тількиоблік витрат підприємства, а, перш за все, добре організований аналітичнийоблік і не тільки витрат, а і таких об’єктів як основні засоби, нематеріальніактиви, запаси, грошові кошти, засоби в розрахунках, капітал, зобов’язання іт.п. Придбаваючи нове (більш вагоме) значення в сучасній економічній практицісуб’єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює іконтролює факти господарського життя, він забезпечує управлінський персоналінформацією про різні аспекти діяльності підприємств, які відображаються вбухгалтерському обліку і роблять безпосередній вплив на якість управлінськихрішень, ефективність системи управління.
РОЗДІЛ 1. Коротка характеристикапідприємства
Об’єктом дослідження в курсовій роботіявляється ЧП «Газель», який розпочав свою діяльність в 1994 році.Воно створювалося як приватне багатопрофільне підприємство, в якомупередбачалося проводити заготівку, переробку і реалізацію сільськогосподарськоїпродукції, виробництво товарів народного споживання, надання різних послугнаселенню, торгово-закупівельна діяльність і інше. В таблиці 1.1. представленазагальна характеристика підприємства.
Таблиця 1.1. Загальна характеристика ЧП«Газель»1. Повна і скорочена назва підприємства Приватне підприємство «Газель» (ЧП «Газель») Код окпо 22131116 2. Дата реєстрації підприємства 13 квітня 1994 року 3. Номер реєстраційного свідоцтва № 853 4. Вид діяльності (основний) Виробництво декоративно бетонних покриттів 5. Организационно-правовая форма підприємства, форма власності Приватне підприємство 6. Банківські реквізити Р/р 260001301280086 МФО 313043 АК ПІБ в р. Мелітополі 7. Поштова і юридична адреса Вул. Злодійського, 21. р. Мелітополь, Запорізька область, Україна 72311
На даний момент ЧП «Газель»проводить декоративно-бетонні покриття. Їх технологія передбачає нанесення наповерхню свіжоукладеного порошку з упрочнювачами поверхні і подальшомувдавлюванням в не спеціальних штампів з текстурним малюнком натуральногокаменя.
Основу технології складають оптимальнопідібрані цементно-піщані суміші,, полімерні добавки і фарбники, що дозволяютьвипускати вироби завтовшки 2,5 мм, офарблювати продукцію по масі в самі різнікольори і відтінки що дає необмежені можливості для дизайнерських вирішень.
Технологічний процес створює стійкийтемпературний режим без додаткових витрат на електроенергію (в технології невикористовують ні печі випалення, ні пропарювальні камери), що істотно знижуєсобівартість готової продукції.
Кольоровий бетон — новий виріб, який поки немає вітчизняних аналогів і знаходиться на початковій стадії життєвого циклу.
Для виробництва даної продукціївикористовується лінія «Міні-завод», що складається зрозчину/змішувача, візки гідравлічної (ручний з підйомними вилами) і пакувальника.Найважливішим і відповідальним є процес сушки, він позначається на якості продукції.
Метою даного підприємства є отримання прибуткувід виробничої і торгово-посередницької діяльності. Підприємство здійснює своюдіяльність на основі самофінансування і господарського розрахунку.
Таблиця 1.2. Облік готової продукції на ПП«Газель»
№
п/п Зміст операції Дт Кт Сума, грн. Документи, подтверждающі операцію 1. Оприбутковувана на склад готова продукція (50 000 шт декоративно-бетонних виробів) 26 23 71584,35 Ф. №М–11 2. Продукція відвантажена покупцю за договірними цінами 361 701 85 000,00 Відомість, відвантажувальні документи 3. Списується собівартість реалізованої продукції 901 26 71584,35 Бухгалтерська довідка 4. іднесена собівартість на фінансовий результат 79 901 71584,35 5. Віднесені на фінансовий результат доходи від реалізації 701 791 85 000,00
Таблиця 1.3
Річний об’єм продукції, що виготовляється іреалізовується на ПП «Газель»Продукція Роки 2002 2003 2004 Річна, в м2 2500 1640 2180 Реалізована, в м2 2000 780 3430
Для організації діяльності підприємства великезначення має його організаційна структура. Під організаційною структуроюпідприємства розуміють його організаційну побудову, що відображає сукупністьвзаємозв’язків різних підрозділів підлеглих досягненню певної мети — збільшеннювиробництва продукції, наданню якісних послуг. На малюнку 1.1. представленаорганізаційна структура ЧП «Газель». /> />
Керівництво підприємствам здійснює директор, який займаєтьсявисновком договорів на поставку сировини і матеріалів, висновок контрактів зпокупцями, контроль виробництва, рішення юридичних питань.
Рис.1.1. Організаційна структура управління.
Структура управління підприємства євпорядкованою сукупністю взаємозв’язаних елементів системи яка визначаєнайраціональніший розподіл праці і службових зв’язків між структурними підрозділамиі працівниками апарату управління по підготовці, ухваленню і реалізаціїуправлінських рішень.
В даний час для таких невеликих підприємствдана структура управління є найекономічнішою, що дозволяє достатньо оперативнодоводити необхідну інформацію до кожного працівника. В 2000 році керівництвомпідприємства було ухвалено рішення застосовувати замість загальної системиоподаткування єдиний податок, що дозволяє малому підприємству спроститибухгалтерський і управлінський облік.
РОЗДІЛ 2. управлінський облік витратна виробництво та обчислення собівартості продукції2.1. Основні задачі і принципиорганізації обліку витрат на виробництво
Виробництво продукції (робіт і послуг)пов’язаний з певними витратами. В процесі виробництва продукції затрачуєтьсяпраця, використовуються засоби праці і предмети праці. Всі витрати підприємствана виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі, утворюютьсобівартість продукції.
Витрати, собівартість є найважливішимиекономічними показниками. Їх рівень багато в чому визначає величину прибутку ірентабельність підприємства, ефективність його господарської діяльності.Зниження і оптимізація витрат є одним з основних напрямів вдосконаленняекономічної діяльності кожного підприємства, що визначають його конкурентоспроможність,надійність і фінансову стійкість.
Собівартість продукції — ємка, багатоманітна ідинамічна економічна категорія. Вона є найважливішим якісним показником,показуючи, в що обходиться підприємству виробництво і збут продукції. Чим нижчесобівартість, тим вище прибуток і, відповідно, рентабельність виробництва.
Мета обліку витрат на виробництво полягає всвоєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, пов’язаних з виробництвомі збутом продукції, а так само в контролі за використовуванням ресурсів ігрошових коштів.
Калькуляція собівартості продукції — цечислення фактичної собівартості окремих видів продукції і всієї продукції вцілому. Безперервний поточний облік витрат в місцях їх виникнення, повсякденневиявлення можливих відхилень від встановлених норм. Визначення причин івинуватців відхилень повинні задовольняти вимогам оперативного управліннявиробництвом.
В основі організації обліку витрат лежатьнаступні принципи:
— документування витрат і повне їхвіддзеркалення на рахівницях обліку виробництва;
— незмінність прийнятої методології облікувитрат на виробництво і калькуляцію собівартості продукції в перебігу року;
— своєчасне, повне і правильне віднесення витраті доходів до звітних періодів;
— угрупування витрат по об’єктах обліку імісцях їх виникнення;
— узгодженість об’єктів обліку витрат зоб’єктами калькуляції собівартості продукції, показників обліку фактичнихвитрат
— з нормативними, плановими показниками іт.д.;
— доцільність витрат, що відносяться довиготовлення певної продукції;
— здійснення оперативного контролю завитратами виробництва і формуванням собівартості продукції;
— регламентація складу собівартості продукції;
— розвиток методології і організації облікувитрат на виробництво з метою їх зближення з міжнародними стандартами ісвітовою
практикою.
В Україні склад собівартості продукціїрегламентується державою. Основні принципи формування собівартості продукціївизначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»затвердженим наказом Міністерства фінансів України №318 т 31.12.99 р., ЗакономУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» і конкретизованігалузевими Типовими положеннями по плануванню, обліку і калькуляції собівартостіпродукції.
Для збереження і збільшення загальноїприбутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витраті прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по будь-якому цехуабо по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цюінформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективностівиробництва. Перевірка витрат на кожну декаду або місяць дає керівництвуінформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує на якій ділянціпотрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.
Задачами обліку витрат є:
— скорочення витрат шляхом порівнянняфактичних витрат з витратами, які указані в кошторисі;
— збалансованість виробництва по підрозділахдля підтримки рівномірного потоку матеріалів;
— забезпечення повних, точних даних продіяльність підприємства;
— розподіл невигідних витрат і т.п.
Якість облікових даних про витрати оцінюєтьсяадміністрацією підприємства з позиції їх придатності для ухвалення управлінськихрішень. 2.2. Класифікація та групуваннявитрат
Для правильного обліку виробничих витратвелике значення має їх класифікація. При класифікації витрат підприємстванеобхідно мати на увазі, що угрупування витрат, вживані в управлінськомуобліку, набагато ширше, ніж угрупування витрат фінансового обліку.
На практиці витрати підприємствакласифікуються по наступних ознаках:
— за складом і видам витрат;
— за місцем виникнення витрат;
— за способами перенесення вартості напродукцію;
— за ступенем впливу об’єму виробництва нарівень витрат;
— за носіями;
— за календарними періодами.
За складом витрати підрозділяються наодноелементні і комплексні.
Одноелементними називаються витрати, щоскладаються з одного елемента, матеріали, заробітна платня, амортизація і ін.Ці витрати незалежно від їх місця виникнення і цільового призначення неділяться на різні компоненти.
Облік по видах витрат класифікує і оцінюєресурси, використані в процесі виробництва і реалізації продукції. По данійознаці витрати класифікують за статтями калькуляції і економічних елементах.
Склад витрат, що включаються в собівартістьпродукції, регламентується відповідними нормативними актами, перш за всеПоложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Цим жедокументом встановлений єдиний для всіх підприємств перелік економічнооднорідних елементів витрат:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— відрахування на соціальні потреби;
— амортизація основних фундацій;
— інші прямі витрати.
Групування витрат по економічних елементах єоб’єктом фінансового обліку і показує, що саме витрачено на виробництвопродукції, який співвідношення окремих елементів в загальній сумі витрат.
Для числення собівартості окремих видівпродукції виробничі підприємства використовують угрупування витрат по статтяхкалькуляції. Номенклатуру статі кожне підприємство може встановлювати для себесамостійно з урахуванням своїх специфічних потреб. Їх зразковий переліквстановлений галузевими інструкціями по обліку і калькуляції собівартостіпродукції. В самому загальному вигляді номенклатура статі калькуляції виглядаєтаким чином:
1. Сировина і матеріали.
2. Купувальні комплектуючі вироби,напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств іорганізацій.
3. Паливо і енергія на технологічні потреби.
4. Поворотні відходи (віднімаються).
5. Основна заробітна платня.
6. Додаткова заробітна платня.
7. Відрахування на соціальне страхування.
8. Витрати, пов’язані з підготовкою іосвоєнням виробництва продукції.
9. Відшкодування зносу спеціальнихінструментів і пристроїв цільового призначення, інші спеціальні витрати.
10. Загально-виробничі витрати.
11. Адміністративні витрати.
12. втрати унаслідок технічно неминучогобраку.
13. Попутна продукція (віднімається).
14. Інші виробничі витрати.
15. Комерційні витрати.
Підсумок першої чотирнадцяти статі утворюєвиробничу собівартість, а підсумок всієї п’ятнадцяти статі — повну собівартістьпродукції.
Завершальним етапом є групування і облік заносіями витрат, тобто продукції, роботам, послугам з метою визначення їхсобівартості.
Найпростіший спосіб розрахунку собівартостіпродукції — розподіл сумарних витрат на об’єм випуску. Проте застосовувати цейспосіб можна тільки за умови, що підприємство проводить один вид продукції неутворюючи при цьому запасів напівфабрикатів або готової продукції. Складнішийспосіб — калькуляція собівартості по статтях витрат. Прямі витратибезпосередньо включають в собівартість продукції а непрямі розподіляють задопомогою спеціальних баз і коефіцієнтів розподілу.
За способами перенесення вартості на продукціювитрати діляться на прямі і непрямі (непрямі).
Прямі витрати пов’язані з виробництвом певноговиду продукції і можуть бути, на підставі даних первинних документів, прямо ібезпосередньо віднесені на її собівартість. Це витрати сировини і основнихматеріалів, заробітна платня робітників і ін.
Непрямі витрати пов’язані з випуском декількохвидів продукції, наприклад, витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва.Вони включаються в собівартість конкретних виробів за допомогою спеціальнихрозрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюється особливостямиорганізації і технології виробництва і встановлюється галузевими інструкціямипо плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції.
В цих умовах важливе значення має угрупуваннявитрат по відношенню до об’єму виробництва. По даній ознаці витратипідрозділяються на постійні і змінні.
Постійні витрати не залежать від об’ємувиробництва, тобто не змінюються при зміні об’єму виробництва. Проте постійнівитрати, розраховані на одиницю продукції, змінюються при зміні об’ємувиробництва. До них можна віднести орендну платню, амортизацію і ін.
Змінні витрати залежать від об’єму і змінюютьсяпрямо пропорційно зміні об’єму виробництва. Змінні витрати, розраховані наодиницю продукції, є постійною величиною. До них відносяться витрати сировини іматеріалів витрати на оплату праці виробничих робітників і ін. 2.3. Постановка обліку витрат івиходу продукції
На підприємствах для обліку витрат навиробництво продукції застосовують рахунок 23 «Виробництво». Вінпризначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції(робіт, послуг).
По дебету рахунку 23 «Виробництво»відображаються прямі матеріальні, трудові і інші прямі витрати, а так самовиробничі невигідні витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг), покредиту — суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвомпродукції (в дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт і послуг (в дебет рахунку90). По кредиту субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, повиконанню некапітальних робіт в кореспонденції з дебетом рахунків 11 “Іншінеоборотні матеріальні активи” 22 «Малоцінні і швидкозношуваніпредмети» і субрахунків обліку витрат основного виробництва списуєтьсясобівартість виготовлених на допоміжних (підсобних) виробництвах виробів,споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтнихпослуг і ін).
Аналітичний облік по рахунку 23«Виробництво» ведеться по видах виробництв, по статтях витрат і видахабо групах продукції, що виробляється.
Облік витрат на промислових виробництвахведуть по такій номенклатурі:
— витрати на оплату праці;
— відрахування на соціальні заходи;
— витрати на сировину і матеріали (беззворотних відходів);
— витрати на роботи і послуги;
— витрати на утримання основних коштів;
— витрати на управління і організаціювиробництва;
— інші витрати.
В статті «витрати на оплату праці»по дебету субрахунку 233. І кредиту рахунку 66 відображають:
— основну зарплату, нараховану працівникам,які обслуговують технологічний процес цього промислового виробництва;
— додаткову зарплату (оплату чергових ідодаткових відпусток, компенсацій за невикористану відпустку, пільговогогодинника підлітків, оплату за виконання державних і суспільних доручень,винагороду за вислугу років і т.п.).
В статті «відрахування на соціальнізаходи» враховують внески у встановлених розмірах від основної і додатковоїзаробітної платні органам соціального страхування і до Пенсійного фонду.Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 65.
В статті «сировина і матеріали»враховують витрати на сировину і матеріали, які служать основою виготовленняпродукції або необхідним її компонентом.
В статті «роботи і послуги»враховують вартість робіт і послуг, виповнених допоміжними виробництвами,іншими підприємствами і організаціями, для виробничих потреб промисловихвиробництв. Тут же відображають витрати на вироблення енергії для виробничихпотреб промислових виробництв: енергії власних електростанцій, компресорногоустаткування для виробництва холоду, котельних, не сполучених з центральноюкотельною; енергії, отриманої від інших підприємств. Дебетують субрахунок 233 ікредитують рахунки 23, 63, 68 і ін.
В статті «витрати на утримання основнихкоштів» відображають суми відповідних нарахувань по основних засобахпромислових виробництв. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 13. В ційже статті відображають вартість палива витраченого на роботу машин, механізміві інших основних фундацій промислових виробництв; вартість будматеріалів,використаних на ремонт будівель і споруд господарським способом, вартістьзапчастин; використаних для заміни спрацьованих частин машини і інших об’єктівпри проведенні ремонту основних засобів промислових виробництв за межамипідприємства. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 20. В затратахвідображають також суми амортизаційних відрахувань по основних засобам,нематеріальних активам і іншим необоротним активам, які використовуються впромислових виробництвах.
На статтю “інші витрати” відносятьплатежі страховок по основних засобам промислових виробництв, дебетуючисубрахунок 233 і кредитуючи рахунок 65. На цій же статті відображають витратина відрядження дебет рахунку 233, кредит рахунку 372 а також втрати від браку,списані по забракованій продукції, вартість сировини і матеріалів, зіпсованихпід час наладки устаткування або зверху встановленої норми.
В статті «витрати на організаціювиробництва і управління» враховують цехові витрати, а такожзагально-виробничі витрати у встановленому порядку. Заздалегідь ці витратинакопичують по статтям — витрат на рахунку 91 а потім розподіляють і відносятьна цю статтю комплексно: дебет субрахунку 233 і кредит рахунку 91.
На кредиті субрахунку 233 відображають вихідпродукції промислових виробництв в кореспонденції з дебетом рахунків:
26 «готова продукція» — на вартістьготової продукції, призначеної для реалізації;
201 «сировина і матеріали» — навартість продукції, оприбутковуваної як сировина і матеріали тільки длявласного виробництва;
205 «будівельні матеріали» — навартість продукції, оприбутковуваної як будівельні матеріали. В кінці року повстановленій методиці визначають фактичну собівартість проведеній продукції іпланову собівартість коректують до фактичного рівня.
При використовуванні підприємствомжурнально-ордерної форми обліку для узагальнення витрат використовуєтьсяжурнал-ордер № 10, що складається з трьох розділів. В першому розділінаводяться дані про витрати на виробництво, в другому показується розрахуноквитрат на виробництво по економічних елементах, третій розділ відображаєтранспортно-заготовчі витрати. 2.4. Основні методи обліку витрат на виробництво і калькуляціїсобівартості продукції
Під методом обліку витрат на виробництво ікалькуляції собівартості продукції розуміється сукупність прийомів по збору,угрупуванню в бухгалтерському обліку інформації про виробничі витрати ічислення фактичної собівартості продукції, для контролю за витратамипідприємств.
Існує наступна класифікація основних методівобліку витрат:
— по відношенню до технологічного процесу — нормативний, стандартний, показаний, попередільний методи обліку;
— по об’єктах калькуляції — облік по деталях,вузлах, виробах, процесах, переділах, виробництвах, замовленнях;
— за способом збору інформації, що забезпечуєконтроль за витратами, — метод попереднього контролю і нормативний метод.
Числення собівартості одиниці окремих видівпродукції називається калькуляцією. На практиці застосовують фактичну,нормативну і планову (прогнозну) калькуляції.
При використовуванні обліку за фактичноюсобівартістю величина фактичних витрат звітного періоду визначається поформулі:
/>

(2.1)
Зф = 18340 * 0,34 = 6235,6
де Зф — фактичні витрати;
/> – фактична кількістьвикористаних ресурсів;
/> – фактична ціна використанихресурсів.
Облік за нормативною собівартістю в порівнянніз обліком за фактичною собівартістю дозволяє оцінити не тільки якими буливитрати, але і якими вони повинні були бути.
Під нормативними розуміють поточні (діючі)норми витрат з поправками на зміну технології і т.п. При використовуваннінормативів тільки по кількості застосовується наступна формула:
/>(2.2)
З = 0,34 * (-660) = — 224,4
де /> – відхилення фактичних витрат віднормативу, викликане зміною кількості використаних ресурсів.
При використовуванні нормативів тільки заціною використаних ресурсів застосовується наступна формула:
/>(2.3)
де/> — відхилення фактичних витрат віднормативу, викликане зміною цін.
Облік за нормативною собівартістю в цілому, впорівнянні з обліком за
фактичною собівартістю, більш ефективновирішує задачу управління витратами. Основні достоїнства цього методу полягаютьв наступному:
— можливість контролю над витратами центріввідповідальності шляхом розробки бюджетів;
— можливість контролю витрат шляхомзіставлення фактичних значень з нормативними;
— можливість оперативного вживання заходів вході виробничого процесу, а не тільки в кінці звітного періоду і ін.
До недоліків цього методу можна віднестизбільшення трудомісткості обліково-обчислювальних робіт і необхідністьорганізації обліку як в межах норм витрат, так і по відхиленню від них.
В практичній діяльності як планові нормивитрат можна використовувати ідеальні стандарти і прогнозні.
Ідеальні стандарти показують, якою повиннібути витрати підприємства в оптимальних умовах (тобто за відсутності втрат,браку, збитків і т.п.). Це мета, на яку повинна орієнтуватися вся політикауправління витратами.
Прогнозні стандарти встановлюються зурахуванням реальних умов функціонування підприємств: якості вживаних ресурсів,відсотка відходів, браку і т.д.
/>Стандартивстановлюються на всі види витрат. Формула розрахунку витрат аналогічнаформулі, що використовується в обліку за нормативною собівартістю:
(2.4)
де /> – індекс планового значеннявідповідних величин.
Облік за плановою (прогнозної) собівартістюзберігає всі позитивні риси обліку нормативної собівартості, але в порівнянні зним володіє додатковими перевагами:
— забезпечує більш глибоку обґрунтованістьпланових величин;
— забезпечує збільшення точності прогнозів;
— підвищує ефективність контролю.
По відношенню до виробничого процесууправлінський облік витрат можна організувати в розрізі наступних методів:попередільний (попроцесний) і позаказный.
Попередільний (попроцесний) методуправлінського обліку витрат застосовується у виробництвах, де готовий продуктвиходить в результаті послідовної обробки висхідного матеріалу на окремихтехнологічно переривчастих стадіях, фазах або переділах.
Єство попередільного методу полягає в тому, щооблік витрат ведеться по переділах (процесам), а усередині них — по статтяхкалькуляції і видах продукції. При цьому методі прямі витрати враховуються покожному переділу, а непрямі — по цеху виробництву, підприємству в цілому зподальшим розподілом між собівартістю продукції переділів згідно прийнятимбазам розподілу.
Позамовний метод управлінського обліку можназастосовувати в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, а такождослідно-експериментальних виробництвах і на ремонтних роботах.
Єство позамовного методу полягає в тому, щооблік витрат і калькуляція собівартості продукції здійснюється по замовленняхна виготовлення одного виробу або невеликої партії однакових виробів. Основипозамовного методу можна побачити на прикладі ЧП «Газель».
Прямі витрати враховуються в розрізі цехів ізамовлень на підставі первинних документів. Первинна документація по облікутаких витрат оформляється на кожне замовлення окремо. Непрямі витративключаються в собівартість замовлень шляхом розподілу пропорційно прийнятої напідприємстві базі розподілу.
Таблиця 2.1. Основи позамовного методу облікуПП «Газель»№ оп  Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, гри. Дт Кт 1 Відпущено у виробництво матеріали для виконання замовлення 23 201 18340 2 Відпущено матеріали на загальновиробничі потреби 91 201 750 3 Нараховано заробітну плату та проведено відрахування на соціальні заходи від заробітної плати: — робітників за виготовлення замовлення — майстрів цеху 23 91 66,65 66, 65 11040 4 Віднесено на замовлення суму загальновиробничих витрат 23 91 5583 5 Передано на склад готову продукцію замовлення 26 23 71584,35 6 Списано собівартість реалізованої продукції 90 26 71584,35 7 Нараховано орендну плату 91 685 2500 8 Відображено суму загальновиробничих витрат, що не були включені до собівартості замовлення 90 91 500
При методі управлінського обліку витрат заповною собівартістю в собівартість продукції включаються всі витрати підприємстванезалежно від їх розподілу на постійні і змінні, прямі і непрямі. Витрати, якінеможливо безпосередньо віднести на продукцію, розподіляють спочатку по центрахвідповідальності, де вони виникли, а потім переносять на собівартість продукціїпропорційно вибраній базі.
Проте метод обліку за повною собівартістю невраховує однієї важливої обставини: собівартість одиниці виробу змінюється призміні об’єму випуску продукції. Якщо підприємство розширює виробництво іпродаж, то собівартість одиниці продукції знижується, якщо ж підприємствоскорочує об’єм випуску — собівартість росте.
В сучасних умовах господарювання переваганеобхідна віддати методу управлінського обліку витрат за скороченою (цеховий)собівартістю, відповідно до якого на продукцію списують не всі витратипідприємства, а тільки їх частина — змінні витрати (цехову собівартість).
Метод директ-костинг базується на тому, що всівитрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносятьсяна той чи інші види виробу. Непрямі витрати є накладними по відношенню довиробу.
Сформулюємо основні ознаки директ-костингу:
·    собівартість калькулюється тільки на основі прямихзмінних виробничих витрат; решта витрат — постійних виробничих і невиробничихпокривається за рахунок загального доходу фірми;
·    управлінський і фінансовий облік інтегровані;
·    в процесі калькулювання визначається маржинальнийдохід.
Виробнича собівартість виготовленої іреалізованої продукції формується лише зі змінних виробничих витрат, щознаходяться у прямій залежності від технологічного процесу та організаціївиробництва. За способом віднесення на собівартість продукції вони в основномує прямими, тому легко піддаються нормуванню на одиницю продукції, що випускається.
За змінними витратами оцінюються також залишкиготової продукції на складах на початок і кінець звітного періоду, а такожнезавершене виробництво. Постійні витрати не пов’язані безпосередньо звиробничим процесом і тому не включаються до виробничої собівартості продукції(робіт, послуг).
На підприємстві, при використанні системидирект-костинг, розраховується маржинальний дохід як по виробах, так і попідприємству в цілому. Він дозволяє краще обліковувати вироби з високоюрентабельністю, щоб переходити в основному на їх випуск.
Застосування стандарт-косту. Зміст системистандарт-кост полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, ане те, що відбулося; враховується не реальне, а належне, і обґрунтовановідображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадженімнорм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, заробітної плати таінших витрат,
Таблиця 2.2. Звіт про прибутки та збиткискладений за допомогою системи директ-костинг на ПП «Газель»пов’язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. № Показник Сума, грн. 1 2 3 1 Дохід від реалізації 85000 2 Змінні виробничі витрати 39880 3 Виробничий маржинальний дохід (1-2) 45120 4 Невиробничі змінні витрати 34000 5
Маржинальний дохід в цілому по підприємству
(3 — 4) 11120 6 Постійні витрати 5342 7 Чистий прибуток (5 — 6) 5778
До того ж встановлені норми не можнанедовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановленапомилково.
В основі системи стандарт-кост лежитьпопереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат за статтямивитрат:
·    основні матеріали
·    оплата праці основних виробничих робітників
·    виробничі накладні витрати
·    комерційні витрати (витрати на збут, реалізаціюпродукції).
Таблиця 2.3. Стандартні витрати на виробництвоодного виробу на ПП «Газель»Показник Кількість Ціна, грн. Сума
Матеріали, грн…
Оплата праці, год.
накладні витрати, грн.:
змінні
постійні
Разом
559
24
130
50
0,34
5
3
1
190
120
390
50
750
Як видно з таблиці, незалежно від типустандарту кількість матеріальних витрат відповідає фактичним витратам.Водночас, є значні відхилення між фактичними витратами і стандартними нафактичний випуск.
Таблиця 2.4. Розрахунок відхилень Показник Стандартні витрати на фактичний випуск Фактичні витрати Відхилення
1. Матеріали, грн…
2. Оплата праці, год.
3. Накладні витрати, грн.:
змінні
постійні
Разом
19000
12000
39000
5000
75000
18340
11040
39880
5342
74602
-660
-960
+880
+342
-1898 2.5. Правомірність віднесення витратна собівартість
Калькуляція собівартості продукції (робіт,послуг), будучи частиною внутрішньогосподарчого (управлінського) облікупідприємства, дає можливість приймати його власникам і керівникам цілий рядрішень при здійсненні господарської діяльності, і перш за все з питань,пов’язаних з ціноутворенням.
Основними документами, регулюючими порядокформування виробничої собівартості і собівартості реалізованої продукції(робіт, послуг) для всіх підприємств, незалежно від їх організаційно-правовихформ і форм власності. У тому числі що перейшли на спрощену системуоподаткування, обліку і звітності, є П(С) БУ 16 «витрати»,затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, іззмінами і доповненнями, і розроблені на його основі галузеві методичнірекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг). Так, пункт11 П(С) БУ 16 передбачає формування двох видів собівартості:
1) виробничої собівартості продукції (робіт,послуг), що включає:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— інші прямі витрати;
— змінні загальновиробничі витрати і постійнірозподілені загальновиробничі витрати;
2) собівартості реалізованої продукції (робіт,послуг), що складається з:
— виробничої собівартості продукції (робіт,послуг), реалізованої протягом  звітного періоду;
— нерозподілених постійних загально-виробничихвитрат;
— наднормативних виробничих витрат.
Виробнича собівартість продукції (робіт,послуг) включає тільки витрати, безпосередньо зв’язані з виробництвомпродукції, обумовлені технологією і організацією виробництва, а в частинівитрат на управління (невигідних витрат) — тільки загально-виробничі змінні іпостійні розподілені.
Нерозподілені загально-виробничі витрати невідносяться до виробничої собівартості, а збільшують собівартість реалізованоїпродукції (робіт, послуг). Згідно П(С) БУ 16 на ЧП «Газель» ведетьсянакопичувальна відомість витрат і Відомість розподілу витрат. В таблиці 2.5.представлена накопичувальна відомість витрат ЧП «Газель» за 2004 рік.
Допоміжна відомість №1 розподіли витратпідприємства між видами діяльності (виробничої і торгової) для формуваннясобівартості продукції (декоративно-бетонні покриття), що виготовляється, за2002-2004 роки представлена в таблиці 2.5. (дані узяті з Накопичувальної відомостівитрат підприємства). В таблиці 2.6. показаний річний об’єм продукції, щовиготовляється і реалізованої.
За даними таблиці видно, що в 2001 роціпідприємство почало освоювати новий вид діяльності «декоративні вироби збетону». Новий продукт на ринку користується попитом і ми бачимо, щоматеріальні витрати в порівнянні з подальшими роками найвищі.
Зміни відбулися в 2002 році оскількикерівництвом підприємства було ухвалено рішення удосконалити технологію ізначно поліпшити якість пропонованого продукту за рахунок придбання сучасногоустаткування і використовування новітніх добавок в бетон.
На час реконструкції і модернізаціївиробництво нових виробів було припинено на 4 місяці, про що говорить низькезниження матеріальних витрат на виробництво і інших операційних витрат.
Таблиця 2.5. Накопичувальна відомість витратпідприємства за 2004 р. ПП «Газель»
№
п/п Статті витрат
Всього витрат,
грн.. У тому числі по рахівницях (субрахункам) бухгалтерського обліку, грн. 1 2 3 4 5 6 1. Матеріальні витрати: — сировина і матеріали 18340 18340 – – МБП (спецодяг) 105 – 105 – ГСМ 740 – 740 –  – канцелярські товари, бланки, миючі засоби 47 – – 47 2. Електроенергія, теплоенергия, послуги водоканалу для виробничих потреб 1570 1380 190 – 3. Заробітна платня робітників і службовців 11040 8535 – 2505 Разом оплата праці 11040 8535 – 2505 4. Амортизація основних засобів 3735 2506 891 338 5. Амортизація МНМА 134 134 – – Разом амортизації 3869 2640 891 338 6. Вартість ремонту приміщення із заміною шиферу 300 – 300 – 1400 – 1400 – 7. Ремонт вантажного автомобіля (заміна запчастини) 940 – 940 – 8. Ремонт оренди легкового автомобіля (запчастина) 275 – – 275 9. Оренда легкового автомобіля 400 – – 400 10. Витрати на відрядження (по збуту) 204 – – 204 11. Банківське обслуговування 1017 – 1017 – 12. Витрати, пов’язані з реєстрацією підприємства 120 – – 120 Разом 40367 30895 5583 3889
Прагнучи зберегти робочий колектив, скороченняна фірмі не проводилися і оплата праці видавалася в повному об’ємі. Ці чинникизначно понизили рентабельність продукції в 2002 році, але збільшили потенціал іконкурентоспроможність.
Таблиця 2.6. Річний об’єм продукції, щовиготовляється і реалізовується на ПП «Газель»Продукція Роки 2002 2003 2004 Річна, в м2 2500 1640 2180 Реалізована, в м2 2000 780 3430
В 2003 році покупка комп’ютера значнополегшила і стандартизувала управлінський і бухгалтерський облік. Чіткавідмінність витрат по ознаках і суцільна документація витрат дозволяє точновизначити повну собівартість продукту за той або інший період, визначити запасиі потребу у фінансових і трудових ресурсах на майбутній період. Одна з основнихзадач управлінського обліку — це забезпечення ритмічності роботи виробництва.
Розділ 3. Удосконалення обліку витратна виробництво та калькуляції собівартості продукції
Якість облікових даних про витрати оцінюєтьсяадміністрацією підприємства з позиції їх придатності для ухваленняуправлінських рішень.
Удосконалення технології, упроваджене в 2002році дозволяє скоротити витрати, шляхом використовування «Релаксола»для збільшення міцності і зменшення використовування цементу і води в суміші.Ми пропонуємо використовувати фінську добавку МР5 для тієї ж мети.
Для збільшення продажів на підприємствінеобхідно організувати відділ маркетингу, який займатиметься ефективноюрекламою і прямим зв’язком із споживачами. Забезпеченням ритмічностінадходження запасів сировини і матеріалів на склад повинен займатисятехнолог-економіст, що понизить кількість технологічних простоїв.
Ці заходи дозволять збільшити об’єм продажів іпонизити собівартість продукції, що дозволить підприємству вкладати засоби, щозвільнилися, в розвиток власного виробництва. В 2003 році покупка комп’ютеразначно полегшила і стандартизувала управлінський і бухгалтерський облік наданому підприємстві. Чітка відмінність витрат по ознаках і суцільнадокументація витрат дозволила точно визначити повну собівартість продукту затой або інший період, визначити запаси і потребу у фінансових і трудовихресурсах на майбутній період. Одна з основних задач управлінського обліку — цезабезпечення ритмічності роботи виробництва.
В даний час при аналізі фактичної собівартостіпродукції, що випускається, виявленні резервів і економічного ефекту від їїзниження використовується розрахунок по економічних чинниках. Економічнічинники якнайповніші охоплюють всі елементи процесу виробництва — засоби,предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботиколективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивностіпраці, упровадження передової техніки і технології, краще використовування устаткування,здешевлення заготівки і краще використовування предметів праці, скороченняадміністративно-управлінських і інших невигідних витрат, скорочення браку іліквідація непродуктивних витрат і втрат.
Економія, що обумовлює фактичне зниженнясобівартості, розраховується по наступному складу (типовому переліку) чинників:
1. Підвищення технічного рівня виробництва. Цеупровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизаціявиробничих процесів; поліпшення використовування і застосування нових видівсировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів;інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.
Зниження собівартості може відбутися пристворенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ,удосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витратиі в результаті комплексного використовування сировини застосування економічнихзамінників, повного використовування відходів у виробництві. Великий резервтаїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості ітрудомісткості, зниження ваги машин і устаткування зменшення габаритних розміріві ін.
2. Вдосконалення організації виробництва іпраці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організаціївиробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва;вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшеннявикористовування основних фундацій; поліпшення матеріально-технічногопостачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників що підвищують рівеньорганізації виробництва.
Зниження поточних витрат відбувається врезультаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад,розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності,впорядкування підсобно-технологічних робіт поліпшення інструментальногогосподарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт і продукції).Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування,скороченні втрат робочого часу зменшенні числа робітників, не виконуючих нормвироблення. Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управлінняпідприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і векономії заробітної платні і нарахувань на неї у зв’язку з тим, щовивільняється управлінського персоналу.
При поліпшенні використовування основнихфундацій зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійностіі довговічності устаткування; вдосконалення системи планово-запобіжногоремонту; централізації і упровадження індустріальних методів ремонту, зміст іексплуатації основних фундацій.
Вдосконалення матеріально-технічногопостачання і використовування матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення взменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості зарахунок зменшення заготовчо-складських витрат. Транспортні витрати скорочуютьсяв результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів відпостачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання;зменшення витрат на транспортування готової продукції.
3. Зміна об’єму і структури продукції, якіможуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрімамортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, змініноменклатури і асортименту продукції підвищенню її якості. Умовно-постійнівитрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Іззбільшенням об’єму виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується,що приводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійнихвитратах визначається по формулі:
ЕП = (Т * ПС) / 100
де ЕП — економія умовно-постійних витрат
ПС — сума умовно-постійних витрат в базисномуроці
Т — темп приросту товарної продукції впорівнянні з базисним роком.
Зміна номенклатури і асортименту вироблюваноїпродукції є однією з важливих чинників, що впливають на рівень витрат навиробництво.
При різній рентабельності окремих виробів (повідношенню до собівартості) зсуви у складі продукції пов’язані з вдосконаленнямїї структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і дозменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукціїна собівартість аналізується по змінних витратах по статтях калькуляції типовоїноменклатури. Розрахунок впливу структури вироблюваної продукції насобівартість необхідно пов’язати з показниками підвищення продуктивності праці.
4. Поліпшення використовування природнихресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; змінапродуктивності родовищ, об’ємів підготовчих робіт при здобичі, способів здобичіприродної сировини; зміна інших природних умов. Ці чинники відображають впливприродних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу назниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик добувнихгалузей промисловості.
5. Галузеві і інші чинники. До нихвідносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв,підготовка і освоєння виробництва в діючих об’єднаннях і на підприємствах; іншічинники. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результатіліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високійтехнічній основі, з кращими економічними показниками. Значні резерви закладенів зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і новихтехнологічних процесів, в зменшенні витрат пускового періоду по знов щовводяться в дію цехах і об’єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється поформулі:
ЕП = (С1/Д1 — С0 / Д0) * Д1
де ЕП — зміна витрат на підготовку і освоєннявиробництва
С0, С1 — суми витрат базисного і звітного року
Д0, Д1 — об’єм товарної продукції базисного ізвітного року.
Вплив на собівартість товарної продукції змінв розміщенні виробництва аналізується тоді, коли один і той же вид продукціїпроводиться на декількох підприємствах, що мають неоднакові витрати в результатізастосування різних технологічних процесів.
Значні резерви зниження собівартості укладенів скороченні втрат від браку і інших непродуктивних витрат. Вивчення причинбраку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи по ліквідаціївтрат від браку, скороченню і найраціональнішому використовуванню відходіввиробництва.
Основною умовою зниження витрат сировини іматеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів івдосконалення технології виробництва, використовування прогресивних видівматеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальнихцінностей.
Беззбитковість цей нормальний стан фірми насучасному конкурентному ринку, що знаходиться в стані довгострокової рівноваги.
Точка беззбитковості, тобто така виручка відреалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків.При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.
Насправді, якщо фірма має бухгалтерськийприбуток, тобто сальдо доходів від продажів і грошових витрат на виробництвопроданої продукції позитивно, то вона може не досягати точки беззбитковості взначенні економічного прибутку. Наприклад, прибуток фірми може бути менше ніжсередньорічний відсоток на власний капітал фірми. Отже, існують більш вигідніспособи використовування капіталу, які дозволяють отримати більш високийприбуток. Фірма не досягаючи точки беззбитковості діє неефективно з поглядуринкової кон’юнктури, що склалася. Проте, цей факт сам по собі не служить однозначноюпричиною для припинення існування фірми.
Точку беззбитковості визначають таким чином:
/>,
де ТБ — точка беззбитковості, тобто такийобсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на йоговиробництво і реалізацію;
Впост – величина постійних (фіксованих)витрат, грн.;
Взмін – величина змінних витрат на одиницюпродукції, грн.;
Ц — гуртова ціна продажу, грн.
Для визначення планової величини обсягувиробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства,необхідно знати три величини:
1. гуртову ціну продажу товару;
2. обсяг постійних витрат, тобто таких витрат,величина яких у короткому періоді часу не пов’язана з обсягом виробництва іреалізації та їх змінами;
3. обсяг змінних витрат, тобто таких витрат,які змінюють свою величину у зв’язку зі зміною обсягу виробництва та реалізаціїпродукції.
Поріг рентабельності – дохід від реалізації,досягнувши якого підприємство вже не матиме збитків, але ще не отримуватимеприбутків.
Запас фінансової міцності – характеризуєможливе зменшення доходу від реалізації, за яким підприємство все щелишатиметься прибутковим.
Таблиця 3.1. Розрахунок порогу рентабельностіта запасу фінансової міцності ПП «Газель»Показники Розрахунок Разом
Маржинальний дохід
(дохід від реалізації – змінні витрати) 85000-39880 45120 Коеф. маржинального доходу(КМД) 45120/85000 0,531 Постійні витрати 5342 Поріг рентабельності (постійні витрати / КМД) 5342 / 0,531 10060 Запас фінансової міцності (ЗФМ) 85000 — 10060 74940 Прибуток 45120 — 5342 39778
Помітимо, що на цьому графіку лінія виручки ілінія змінних витрат виходять з однієї крапки і різниця між ними і є не щоінше, як маржинальний дохід. Використовуючи даний графік ми можемо легковизначити величину прибутку або збитку для того або іншого об’єму випуску.
Щоб максимізувати прибуток, недостатньомінімізувати витрати. Існує безліч різних рівнів виробництва, при якихпідприємство може проводити продукт з якнайменшими витратами. Але є один єдинийрівень об’єму виробництва, при якому максимізовується прибуток. В даномувипадку необхідно, щоб граничні продукти всіх чинників виробництва у вартісномувиразі були рівні їх цінам, або щоб кожний ресурс використовувався до тих пір,поки його граничний продукт в грошовому виразі не стане рівний його ціні.
Оптимум підприємства досягається у томувипадку, коли відношення граничного продукту праці до ціни праці рівновідношенню граничного продукту капіталу до ціни капіталу, або, інакше, колиостання грошова одиниця, витрачена на працю, дасть той же приріст випуску, що іостання грошова одиниця, витрачена на капітал.
Ці заходи дозволять нам збільшити об’ємпродажів і понизити собівартість продукції, що дозволить підприємству вкладатизасоби, що звільнилися, в розвиток власного виробництва.
ВИСНОВКИ
На підставі викладеного вище, можна зробитинаступні висновки. Вивчення літературних джерел дозволило обґрунтуватитеоретичні основи обліку витрат, виходу продукції і числення собівартостіпродукції.
Витрати, собівартість є найважливішимиекономічними показниками. Їх рівень багато в чому визначає величину прибутку ірентабельність підприємства, ефективність його господарської діяльності.Зниження і оптимізація витрат є одним з основних напрямів вдосконаленняекономічної діяльності кожного підприємства, що визначають його конкурентоспроможність,надійність і фінансову стійкість.
Основні переваги витрат полягають в тому, щовони точно відображають, які були здійснені витрати і створюють передумови дляїх скорочення. Облік витрат допомагає керівництву управляти тими підрозділами,які відповідальні за здійснені витрати.
Мета обліку витрат на виробництво полягає всвоєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, пов’язаних
з виробництвом і збутом продукції, а так самов контролі за використовуванням ресурсів і грошових коштів.
Об’єктом дослідження в нашій курсовій роботіз’явилося ЧП «Газель», який початок свою діяльність в 1994 році Наданому підприємстві для того, щоб організувати управлінський облік витрат мивикористовували облік витрат за повною собівартістю. Використовуючи даний методв собівартість продукції включаються всі витрати підприємства незалежно від їхрозподілу на постійні і змінні, прямі і непрямі.
Метою даного підприємства є отримання прибуткувід виробничої і торгово-посередницької діяльності. Підприємство здійснює своюдіяльність на основі самофінансування і господарського розрахунку.
В 2003 році покупка комп’ютера значно полегшилаі стандартизувала управлінський і бухгалтерський облік на даному підприємстві.Чітка відмінність витрат по ознаках і суцільна документація витрат дозволилаточно визначити повну собівартість продукту за той або інший період, визначитизапаси і потребу у фінансових і трудових ресурсах на майбутній період. Одна зосновних задач управлінського обліку — це забезпечення ритмічності роботивиробництва.
Зниження поточних витрат відбувається врезультаті вдосконалення обслуговування основного. Значне зменшення витратживої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченнівтрат робочого часу зменшенні числа робітників, не виконуючих норм вироблення.Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємствав цілому.
Вдосконалення матеріально-технічногопостачання і використовування матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення взменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості зарахунок зменшення заготовчо-складських витрат. Транспортні витрати скорочуютьсяв результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів відпостачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання;зменшення витрат на транспортування готової продукції.
Зниження собівартості може відбутися пристворенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ,удосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Антонов П.Р. Основы бухгалтерского учета: Пер.с англ. — М.: СП «Триада НТТ», 1992.
Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга II.М..Чижевська Л. В.
Бухгалтерський управлінський облік: Підручникдля студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальнихзакладів. За ред Іроф.Ф. Ф. Бутинець; 2-е вид., перероб. доп. — Житомир: ПП«Рута», 2002. — 480с.
3. Бутинець Ф.Ф. та інші. Бухгалтерськийуправлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106«Облік і аудит»/ Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевські, Н.В. Герасимчук. — Житомир: ЖЇТІ, 2000. — 448 с.
4. Бухгалтерський облік насільськогосподарських підприємствах. За ред. М.Ф. Огійчука. К\: Урожай, 1994.
5. Друри К. Введение в управленческий ипроизводственный учет. — М.: ГАудит. 1998.
Карпова Т.П. Основи управленческого учета:Учебное пособие — М.: ИНФРА М, 1997. -392 с.
Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник длявузов. — М.: ЮНИТИ, 2000. — 350 с.
Коваленко В. В, и др. Организациябухгалтерского учета на СП / Коваленко В.В., Еветигнеев Е.Н., Соколов В.Н. / — М: Финансы и статистика, 1991.
Литвин Ю.А. Бухгалтерський облік на сільскомугосподарстві. Тернопіль.: Чарівниця, 1995.
Международные стандарты учета. — М:Аудит-трейнинг, 1992.
Мех Я.В., Сумкіна Н.В., Дерій В.А. Облік,контроль та аналіз в умовах ринкових відносин. К.: НМК ВО, 1992.
Положення про організацію бухгалтерськогообліку і звітності в Україні. Затв. Постановою Кабінета Міністрів України від 3квітня 1993 р. № 250. Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку вУкраїні. У редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.01. 1998 р. №10.
13. Сук Л.К. Бухгалтерський облік насільському господарстві. К.: Урожай, і 994.
14. Типове положення планування обліку ікалькулювання, собівартості продукції / робіт, послуг / сільськогосподарськихпідприємств. За Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня і996 р. №452.
15. Ткач В.И., Ткач М.В. Международная системаучета и отчетности. М.: Финансы и статистика, 1992.
16. Ткаченко І І. М Управлінський облік напідприємствах України з різними формами І. «А. С.К. », 1998.
17. Управленческий учет / под ред.В. Гіалия иР. Вандер Вила. — М.: МІІФІ’А М, 1997 — 480 с.
18. Управленческий учет: Учебное пособие / Подредакцией А.Д. Шеремета. — М.: ИД ФБК — ПРЕСС, 2000. — 512 с.
19. Управленческий учет: Учебное пособие / Подредакцией А.Д. Шерсмсі. і 2 с. — М.: ИД ФБК ПРЕСС, 2002. — 512 с.
20. Хоршреп Ч., П. Дж. Бухгалгерский учет:управленческий аспект. М.: Финансы и статистика. 1995.