ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОПЕРАЦІЇ ЗНЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ З УРАХУВАННЯМНАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
2. МЕХАНІЗМ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
3. ОПОДАТКУВАННЯОПЕРАЦІЙ З НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
/>/>
Подальша еволюціясвітової економіки тісно пов’язана з широким використанням інтелектуальногоресурсу, у якому інтелектуальна власність за нинішнього тисячоліття будеосновною рушійною силою.
/>Тенденції створення цінностей свідчать, щонайбільш динамічними галузями економіки є ті, які пов’язані з інтенсивноюдіяльністю у сфері знань та інтелектуальної власності. Ці тенденції показові нелише для майбутньої охорони інтелектуальної власності як стратегічногоінструменту мікро- і макроекономіки, але також для характеру і видівінвестицій, які у недалекому майбутньому потрібно буде збільшувати длястворення підґрунтя національному розвитку і підвищення актуальностіінтелектуальної власності.
/>Йдучи пліч-о-пліч з технічним поступом,інтелектуальна власність набуває глобального значення через підвищення їїактуальності для таких ключових і основоположних напрямів політики, якзабезпечення продовольством, охорона здоров’я, праця, торгівля, культура такультурна спадщина, навколишнє середовище, інвестиції і науково-технічнеперетворення.
/>З огляду на зростання значущостіінтелектуальної власності, вона не може надалі розвиватися окремо, сама пособі. Що більшого значення вона набуває для економічного розвитку і створенняматеріальних благ, то нагальніше постає проблема створення потужної системиуправління інтелектуальною (в тому числі промисловою) власністю, яка сприяла бсоціально-економічному розвитку держави.
/>Наша держава, яка ще донедавна належала дотридцятки світових інтелектуальних лідерів, втратила свої позиції, що значноюмірою зумовлено недосконалістю державної системи управління промисловоювласністю.
/>Україна має значний потенційний товар увигляді об’єктів промислової власності, який може бути залучено догосподарського обігу у різноманітних формах. За цих умов його вартісна оцінканабуває першорядного значення, проте дотепер не сформовано органи управління,які мали б розв’язувати цю проблему.
/>Серед визначених стратегічних пріоритетіводним з головних постає інноваційний шлях розвитку країни. У зв’язку іззазначеним, насамперед виникає необхідність розробки інноваційної моделірозвитку економіки. Це означає підвищення ролі науки й технології переважно вгалузях, де Україна зберегла високий потенціал і світове лідерство. Появадесятків тисяч новацій у цих галузях зміцнює позиції України на міжнароднихринках і служить потужним прискорювачем подальшого її розвитку. Зробити цейпроцес інтенсивнішим можна за допомоги вагомого резерву — інтелектуальної, втому числі промислової, власності, яка нині перебуває радше на задвіркахекономіки.
/>Україна має потужний інтелектуальнийпотенціал і законодавство, яке захищає права творців. Ці два об’єктивнихчинники є обов’язковими, але недостатніми для подолання кризових явищ занаявних умов. Водночас одним з негативних чинників, які стоять на завадіширокому використанню вітчизняних інтелектуальних досягнень, є мізерний розвитоктакого важливого наукового напрямку, як економіка інтелектуальної власності.Бракує кількості публікацій, відсутня методична база для визначення вартостіправ на об’єкти інтелектуальної власності, що утруднює, з одного боку,достовірну оцінку новацій та масштабу їхнього впливу на процеси створеннясоціально орієнтованої ринкової економіки за сучасних умов реформуваннямеханізму господарювання, а з іншого, — стримує розвиток інфраструктури,необхідної для розвитку інноваційної діяльності та комерціалізації їїрезультатів за рахунок зовнішніх інвестицій. Останнє має для країни неабиякезначення з огляду на світову глобалізацію економіки і розвиток сучаснихінформаційних технологій.
1. ОПЕРАЦІЇ З НЕМАТЕРІАЛЬНИМИАКТИВАМИ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ З УРАХУВАННЯМ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВБУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Господарськадіяльність пов’язана з підприємницькою діяльністю, тому підприємець, маючи усвоєму активі (на балансі підприємства) продукт інтелектуальної власності, можерозпоряджатися ним на свій розсуд, а саме: продати, передати в заставу дляотримання кредиту, розширити (збільшити) власний капітал за рахунок внесення достатутного фонду іншого господарського товариства тощо.
Зпозиції бухгалтерського обліку інтелектуальна власність, що прийнята на баланс,набуває статусу нематеріальних активів й оцінюється за сумою витрат, пов’язанихзі створенням, придбанням та доведенням до стану, в якому вони придатні длявикористання за призначенням. Нематеріальні активи як об’єкт бухгалтерськогообліку та фінансової звітності в умовах трансформованого бухгалтерського облікунині мають відповідати таким ознакам: 1) об’єкт не повинен мати грошової формиза всіма її еквівалентами;
2)об’єкт не повинен мати матеріальної форми;
3)об’єкт не повинен бути дебіторською заборгованістю;
4)об’єкт повинен мати термін використання більше одного року (або одногоопераційного циклу, якщо він перевищує один рік);
5)об’єкт може бути відокремлений від підприємства (крім гудвілу, який не можебути відокремлений від підприємства);
6) маєіснувати імовірне одержання майбутніх економічних вигід, пов’язаних звикористанням об’єкта;
7)може бути достовірно визначена вартість об’єкта.
Першіп’ять наведених ознак визначення об’єкта бухгалтерського обліку та фінансовоїзвітності є обов’язковими. Решта ознак визначення застосовуються лише за умовиможливості імовірного одержання економічних вигод, коли є можливість здійснитирозрахунок розміру майбутніх економічних вигод у грошовому вимірі, та коли єможливість достовірно підтвердити визначення вартості нематеріального активу вгрошовій одиниці. Наведені вимоги до решти ознак визначення об’єктабухгалтерського обліку є розрахунковими при розробці бізнес-планів (бізнес-проектів),у яких використовуються нематеріальні активи. Указані ознаки також поширюютьсяна придбані нематеріальні активи за ліцензійним договором на передачу праввикористання предмета ліцензії. Щодо ознаки «термін використання», то такийтермін може бути і меншим одного року, але не меншим одного операційного циклу,що є проміжком часу між придбанням запасів для здійснення діяльності таотриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів іпослуг. Нематеріальний актив, отриманий внаслідок розробки, слід відображати вбалансі за умов, що підприємство має:
—намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу достану, в якому він придатний для реалізації або використання;
—можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації абовикористання нематеріального активу;
—інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкоюнематеріального активу.
Розробка— це застосування підприємством результатів досліджень та інших знань дляпланування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів,продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чивикористання.
Якщонематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визначення, то витрати,пов’язані з його придбанням чи створенням, визначаються витратами того звітногоперіоду, протягом якого вони були здійснені, без визначення таких витрат умайбутньому нематеріальним активом.
Бухгалтерськийоблік нематеріальних активів з 1 січня 2000 р. здійснюється на підставі:
—Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від16 липня 1999 p. № 996-XIV;
—Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО),затверджених відповідними наказами Міністерства фінансів України;
—Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419;
—Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань тагосподарських операцій підприємств і організацій та розробленої до ньогоІнструкції про його застосування, що затверджені наказом Міністерства фінансівУкраїни від 30 листопада 1999 р. № 291.
Бухгалтерськийоблік нематеріальних активів здійснюється з урахуванням Положення (стандарту)бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» у розрізі груп, тобто сукупниходнотипних за призначенням і використанням. Згідно з П(С)БО, затвердженимнаказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242, донематеріальних активів належать немонетарні активи, що не мають матеріальноїформи, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) таутримуються підприємствами з метою використання протягом періоду більше одногороку (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) длявиробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншимособам. Визначення немонетарних активів, відмінних від грошових коштів, їхеквівалентів і дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумігрошей, наведене в П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженому наказомМіністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163.
Придбаннянематеріальних активів за ліцензійним договором на передачу прав використанняпредмета ліцензії та на відповідних умовах, критерії і термін використання якихобумовлені в ліцензійному договорі. Торгівля ліцензіями — це здійсненняторгових угод, за якими продавець (ліцензіар) надає покупцю (ліцензіату) дозвілабо право (ліцензію) на використання нематеріального активу (предмета ліцензії)на умовах, передбачених ліцензійним договором, а також на здійснення операційна вторинному ринку нематеріальних активів.
Одиницеюобліку нематеріальних активів, що використовуються в господарській діяльності,є окремий інвентарний об’єкт, що відповідає певним ознакам визначення об’єктабухгалтерського обліку та фінансової звітності. Інвентарним об’єктомвизначається також предмет ліцензії, придбаний за ліцензійним договором напередачу прав використання нематеріальних активів, оцінений у грошовій формі.
Прицьому слід враховувати, що при оцінці вартості об’єктів інтелектуальноївласності беруться до уваги лише діючі охоронні документи (патенти, свідоцтватощо) та ліцензійні договори (контракти) з урахуванням додатків до них, у якихвизначена вартість об’єктів нематеріальних активів.
Придбання(створення) нематеріальних активів зараховується на баланс підприємства(приймається на облік, оприбутковується) за первісною вартістю. Первіснавартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості)придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що непідлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з йогопридбанням та доведенням до стану, в якому він придатний для використання запризначенням.
Витратина сплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартостінематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахуноккредиту банку.
Угосподарській діяльності:
—первісна вартість нематеріального активу, придбаного внаслідок обміну наподібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріальногоактиву. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливувартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін наподібний об’єкт, є його справедлива вартість із включенням різниці дофінансових результатів (витрат) звітного періоду;
—первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковийобмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданогонематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів,що була передана (отримана) під час обміну.
Справедливавартість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обміняний чиотриманий в операції між незалежними, обізнаними та заінтересованими сторонами;
—первісна вартість безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедливавартість на дату отримання;
—первісна вартість нематеріальних активів, внесених до статутного капіталупідприємства, визначається за погодженням засновниками (співвласниками)підприємства з урахуванням справедливої вартості;
—первісна вартість окремого об’єкта нематеріальних активів, сплачених загальноюсумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливоївартості кожного з придбаних об’єктів;
—первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включаєпрямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати,безпосередньо пов’язані зі створенням цього нематеріального активу та приведеннямйого до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстраціїюридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо);
—первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат,пов’язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхможливостей та строку використання, що сприятимуть збільшенню первісноочікуваних майбутніх економічних вигод. Витрати, що здійснюються дляпідтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісновизначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання,включаються до складу витрат звітного періоду.
Ціна(вартість) придбання нематеріального активу має враховувати:
—принцип комплексного обліку трьох груп чинників:
—витрати, цінність для покупця, вплив конкуренції;
—принцип обліку лише релевантних витрат;
—застосування адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності взагальній вартості або прибутку від використання комплексного об’єкта.
Головноюумовою для здійснення операції з інтелектуальною власністю стає присутність їїна активному ринку, якому притаманні такі умови:
—предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;
— убудь-який час можна знайти заінтересованих продавців і покупців;
—інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.
Привідсутності умов, за яких існує активний ринок, переоцінка нематеріальнихактивів може здійснюватись за справедливою вартістю не за балансом тих, щодояких існує ринок з ознаками недосконалої конкуренції, а саме для якогопритаманні такі умови:
— наринку діють десятки переважно серйозних підприємств, що конкурують між собою;
—конкуренти здійснюють продаж нематеріальних активів одного виду, але звизначеними лише їм особливостями;
—кожне підприємство володіє монопольним правом продажу свого нематеріальногоактиву;
— натакому ринку домінує нецінова конкуренція, що спирається на нематеріальніактиви зі своїми особливостями з широким використанням реклами та правомпродажу торгової марки;
—контроль над ринковим ціноутворенням здійснюється у вузьких межах. Бухгалтерськийоблік також передбачає, що у разі переоцінки окремого об’єкта нематеріальногоактиву слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цейнематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку), щоб небуло перекосу вартості групи. Це означає, що всі об’єкти однієї групивідображаються за первісною або ринковою вартістю (справедливою вартістю). Переоціненапервісна вартість об’єкта нематеріального активу та знос його визначаються якдобуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекспереоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється,на його залишкову вартість. Якщо підприємством проведена переоцінка об’єктівгрупи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці. Сумадооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріального активу відображається ускладі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі витрат звітного періоду. Невизнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витраттого звітного періоду, в якому вони були здійснені:
—витрати на дослідження;
—витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;
—витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
—витрати на створення, організацію та переміщення підприємства або його частини;
—витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартістьвидання.
Трансформаціябухгалтерського обліку вплинула на визначення нематеріальних активів, якезазнало істотних змін. Це пов’язано з приведенням національної системибухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки таміжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Головною метою трансформаціїсистеми бухгалтерського обліку стало забезпечення більш об’єктивноговідображення фінансового стану і результатів діяльності суб’єктівгосподарювання, а також доступу всіх заінтересованих користувачів до інформаціїі звітності.
Використанняінтелектуальної власності як нематеріальних активів у господарській діяльностіпідприємств та відображення в бухгалтерському обліку операцій з використаннятаких об’єктів дозволяє:
—документально підтверджувати довгострокові майнові права на підставі їх облікуна балансі підприємства;
—здійснювати амортизацію нематеріальних активів у встановленому порядку залежновід терміну їх корисного використання, що дозволяє отримати амортизаційні фондидля подальшого оновлення нематеріальних активів;
—отримувати додатковий прибуток від передачі прав використання об’єктів інтелектуальноївласності, а також забезпечувати обґрунтоване регулювання цін на інноваційнупродукцію підприємства;
—сплачувати фізичним та юридичним особам авторську винагороду у вигляді роялті;
—здійснювати комерційні операції у вигляді застави, обміну на надійні активи,реалізації тощо з метою отримання доходів і залучення відповідних кредитнихресурсів;
—оновлювати технічний стан виробництва і технології шляхом впровадженняінтелектуального капіталу в господарський оборот підприємств;
—здійснювати корпоративні (трансакційні) операції шляхом внесення до статутнихфондів інших підприємств (господарських товариств) власного інтелектуальногопродукту, що дозволяє додатково залучити фінансові ресурси і отримативідповідні корпоративні права з метою впливу на діяльність господарськихтовариств.
2. МЕХАНІЗМ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Використанняінтелектуальної власності в господарській діяльності здійснюється на умовах їїкомерціалізації. У цьому процесі є обов’язково як мінімум чотири учасники:автор розробок (винаходу, сорту рослин, корисної моделі тощо), стратегічнийпартнер, менеджер та інвестор.
Механізмкомерціалізації — це відтворення руху інтелектуального капіталу з метоюотримання продукту. Для менеджера інтелектуальний капітал має два основнихкомпоненти: людський капітал та інтелектуальні ресурси. Людський капітал чиінтелектуальна сила створюють інновації, і те, що можна описати йідентифікувати, стає інтелектуальними ресурсами. Деякі інтелектуальні ресурси,звичайно ті, що мають більший комерційний потенціал, отримують правову охоронуі стають інтелектуальною власністю.
Господарськадіяльність стає засобом реалізації економічних інтересів. Для того, щобприватні інтереси (власника, інвестора) реалізовувалися у своїй сукупності (вінноваційному проекті), потрібно, щоб комерціалізація інтелектуальної власностідавала власнику, інвестору надлишок доходу над їх витратами, тобто можливістьзбагачення. У цьому випадку інтелектуальний капітал у формі інтелектуальноївласності набуває споживчих якостей. Отримання надлишку над витратами єосновним рушієм підприємництва (бізнесу).
Зозначених позицій слід зазначити, що інтелектуальний капітал набуваєавансованої вартості у процесі господарської діяльності, тобто коли вінстворюється і використовується даним підприємством чи реалізується іншимпідприємством (суб’єктом господарювання).
Длятого, щоб зрозуміти, звідки береться надлишок над авансованим капіталом, слідпроаналізувати процеси, що здійснюються безпосередньо у процесі створенняінтелектуального продукту, тобто це результат свідомих дій підприємця(власника, інвестора).
Вумовах господарської діяльності підприємство для створення інтелектуальногопродукту насамперед авансує кошти (інвестиції) для придбання (використання)необхідних факторів виробництва, тобто елементів постійного та змінногокапіталу. Капітал (або інвестиції) тут виступає як виробничий капітал, функцієюякого є створення інтелектуального продукту і додаткової вартості. Дляодержання вартості і додаткової вартості у грошовій формі треба продати продукткапіталу. При цьому капітал набуває форми товарного капіталу, головною функцієюякого є реалізація інтелектуального продукту і одержання додаткової вартості угрошовій формі. Отже, інтелектуальний продукт проходить три стадії капіталу —грошову, виробничу і товарну. Такий послідовний рух називається кругообігомінтелектуального капіталу.
Зозначених позицій інтелектуальний капітал у чистому вигляді — це створений абопридбаний інтелектуальний продукт, що має вартісну оцінку, об’єктивований таідентифікований (відокремлений від підприємства), утримується підприємством(суб’єктом господарювання) з метою ймовірного одержання прибутку (додатковоївартості). Вартість інтелектуального продукту (товару), створеного за умовзастосування найманої праці, визначається як сума постійного, змінного капіталута додаткової вартості. Вартісна оцінка інтелектуальної власності — цеінтелектуальний капітал, об’єктивований та ідентифікований з позиції створеногоабо придбаного інтелектуального продукту, що набув права інтелектуальноївласності.
Привикористанні створеного інтелектуального продукту безпосередньо на самомупідприємстві додаткова вартість складається з двох складових:
1) зчастини додаткової вартості, що входить до складу інтелектуального капіталу,отриманого в чистому вигляді;
2) зрешти додаткової вартості, отриманої при реалізації продукції з використаннямінтелектуального капіталу в чистому вигляді, тобто на умовах використання вжеоновлених або удосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили.
Комерціалізаціяінтелектуальної власності виникає при використанні результатів інтелектуальноїдіяльності на умовах укладання договорів, наприклад, між співавторами патенту;між власниками патенту й авторами у зв’язку з виплатою винагороди завикористання об’єкта промислової власності; між власниками патенту під часкомерційної реалізації інтелектуального продукту та ін. Договори про передачуправа власності, як зазначено чинним законодавством України, слід здійснювати уписьмовій формі і зареєструвати у чинному порядку.
Згідноз чинним законодавством України про охорону прав інтелектуальної власностікомерційну реалізацію прав на результати інтелектуальної діяльності в повномуобсязі або частково власник охоронного документа здійснює шляхом передачі прав власностіабо видачі дозволу на його використання шляхом укладення ліцензійного договору.
Заліцензійним договором власник, наприклад, патенту (ліцензіар) надає своємуконтрагенту (ліцензіату) право на використання патенту в зазначених межах своїхправ. Залежно від обсягу переданих прав розрізняють договір виключної іневиключної ліцензії.
Принаданні виключних прав застосовується тріада правочинностей — володіння,користування і розпорядження. Враховуючи нематеріальний характер результатівінтелектуальної власності, ряд спеціалістів розглядають власність на об’єктитворчої діяльності не як класичну тріаду правочинностей власника, а в іншихвиключних правочинностях: «забороняти» і «дозволяти», в такому разі будеприсутня правочинність лише з використання (розпорядження). Це особливо важливовраховувати, коли право на інтелектуальну власність є внеском до статутногофонду в обмін на корпоративні права.
Колиукладається договір невиключної ліцензії, ліцензіату передаються права вобмежених рамках і ліцензіар залишає за собою право подальшого використаннявинаходу або інше право в повному обсязі на тій самій території.
Виходячиз цих правових позицій щодо використання інтелектуальної власності в умовахгосподарської діяльності, тобто в умовах комерційного використання результатівінтелектуальної діяльності, стає зрозумілою складність проблеми комерціалізаціїна рівні правових відносин, якщо мати на увазі певні труднощі, що мають місцепри розробці договірних документів між суб’єктами договірних відносин.
Зекономіко-фінансової точки зору інтелектуальна власність в умовах господарськоїдіяльності (комерціалізації) набуває головної ознаки — це спроможність зарахунок її отримати дохід, приносити відповідний ефект при її використанні.
Цяознака логічно пов’язується з вимогами економічного змісту господарськоїдіяльності, яка згідно зі ст. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями)розглядається як «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу вгрошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередняучасть такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною тасуттєвою».
Господарськадіяльність пов’язана з підприємницькою діяльністю, тому нинішній підприємець,маючи у своєму активі продукт інтелектуальної власності, може розпоряджатисяним на свій розсуд.
В усіхвипадках така діяльність можлива за умов укладення різного роду договірнихвідносин, що передбачено ст. 41 ЦК України. Виникнення зобов’язань починаєтьсяз моменту, коли договір, укладений за взаємною згодою сторін, стає чинним(статті 4, 151, 164 ЦК України). У цьому випадку проблема комерціалізаціїінтелектуальної власності розглядається у правовій площині, а розгляду маютьпередувати економіко-фінансові розрахунки, з якими пов’язане визначеннявартості переданих (реалізованих) прав, визначення економічних наслідків. Прицьому слід чітко відрізняти вартість інтелектуальної власності від вартостіправ на її придбання або продаж.
Вартістьінтелектуальної власності враховує сукупність витрат, пов’язаних з розробкою,адаптацією та підтримуванням на відповідному рівні об’єктів власності.
Вартістьправ на придбання або продаж інтелектуальної власності враховує лише вартіснуціну придбання або продажу з урахуванням прибутку (рентабельності) і податковихвідрахувань. Обмежуючим чинником тут може стати розмір амортизаційнихвідрахувань покупця при використанні об’єктів інтелектуальної власності, щозбільшують собівартість продукції, а також інвестиційні можливості покупця.
3. ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ ЗНЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ
У податковогообліку будь-які операції з нематеріальними активами розглядаються з позиціїтовару.
Відповідно доЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР зі змінами і доповненнями, об’єктом оподаткування є не нематеріальнийактив, а отриманий прибуток, що визначається шляхом зменшення суми валовогодоходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на сумуамортизаційних відрахувань.
Сумаамортизаційних відрахувань визначається з використанням норми амортизації увідсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початокзвітного (податкового) періоду з розрахунку на календарний квартал. Дляамортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за якимкожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками,виходячи з його первісної вартості протягом строку, що визначається платникомподатку самостійно, виходячи зі строку корисного використання нематеріальнихактивів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 роківбезперервної експлуатації.
Амортизаційнівідрахування проводяться до досягнення залишковою вартістю нематеріальногоактиву нульового значення. Звітним (податковим) періодом приймається рік іквартал. При здійсненні розрахунку податку на прибуток слід враховувати датузбільшення валового доходу і валових витрат.
Відповідно доЗакону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. №168/97-ВР об’єктом оподаткування операцій з нематеріальними активами є операціїплатників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній територіїУкраїни. До продажу товарів віднесені будь-які операції, що здійснюютьсявідповідно до договорів купівлі-продажу, міни, поставки та іншихцивільно-правових договорів, що передбачають передачу прав власності на такітовари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції збезоплатного надання товарів.
Не належать допродажу операції з передачі товарів у межах договорів комісії (консигнації),поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління,оренди-лізингу, інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачуправа власності на такі товари іншій особі. Продаж послуг (робіт) — це будь-якіоперації цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт),надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числінематеріальними активами, а також надання будь-яких інших, ніж товари, об’єктіввласності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг.
Продаж послуг(результатів робіт), зокрема, містить права на користування або розпорядженнятоварами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або іншіспособи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єктиправа інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. База оподаткуванняоперацій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їхдоговірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованимицінами (товарами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, іншихзагальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), за виняткомподатку на додану вартість, що включаються до ціни товарів згідно із законамиУкраїни з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартостівключаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальнихактивів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або черезбудь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг),проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Об’єктоподаткування оподатковується за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20відсотків бази оподаткування, додається до ціни товарів (робіт, послуг). Продажтоварів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами здодатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податкузобов’язаний надати покупцеві податкову накладну встановленого зразка. Вона єзвітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкованакладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт,послуг).
Платники податкумають вести окремий облік з продажу і придбання щодо операцій, які підлягаютьоподаткуванню за ставкою 20 відсотків і звільнених від оподаткування.Зазначений облік ведеться у спеціальних книгах, форма і порядок заповнення якихвстановлюється центральним органом державної податкової служби України.
Податковий(звітний) період дорівнює календарному місяцю для платників податку, у якихобсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попереднійкалендарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Платникиподатку, які мають обсяг операцій з продажу менший, ніж 7200 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян, можуть застосовувати за своїм вибором податковийперіод, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення зцього питання платник податку подає органу державної податкової служби замісяць до початку календарного року. Особи, які підпадають під визначенняплатників податку, зобов’язані зареєструватися як платники податку в органідержавної податкової служби за місцем їх знаходження. Таким особам присвоюєтьсяіндивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку, ізаявникові надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку.
Операціїпридбання нематеріальних активів здійснюються на умовах договору їх купівлі заціною сторін угоди. Нематеріальні активи можуть надходити:
1) набезоплатній основі;
2) на умовахвнесення засновниками господарського товариства як внеска до статутного фонду;
3) на умовахпридбання за рахунок коштів підприємства;
4) як придбанняна умовах обміну;
5) на умовахздійснення сумісної діяльності;
6) як створеніна підприємстві своїми силами;
7) як створеніна підприємстві з залученням сторонніх виконавців на договірній основі;
8) на умовах їхподальшої реалізації іншим особам;
9) на умовах, щоне передбачають права власності на таке майно, до якого віднесені нематеріальніактиви.
Операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів на безоплатній основі, тобтобезоплатно надані товари — це, відповідно до пункту 1.23 ст. 1 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств», товари, а саме нематеріальні активи,що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншимидоговорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості такихматеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладаннятаких угод, а також товари, передані юридичній чи фізичній особі навідповідальне зберігання і використання нею в її виробничому або господарськомуобороті.
З позиціїоподаткування згідно з підпунктом 4.1.6 ст. 4 цього Закону вартість товарів, асаме нематеріальних активів, безоплатно наданих платникові податку у звітномуперіоді, за винятком випадків, коли такі безоплатні товари отримуютьсянеприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 ст. 7 цьогоЗакону, або такі операції здійснюються між платником податку та йоговідокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, включаютьсядо валового доходу.
Законом Українипередбачено, що вартість товарів, а саме нематеріальних активів, безоплатнонаданих платнику податку у звітному періоді, не включається до складу валовихвитрат.
З позиціїзастосування Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997р. № 168/97 зі змінами та доповненнями надходження (придбання) нематеріальнихактивів на безоплатній основі відповідно до пункту 1.4. ст. 1 віднесені допродажу товарів, а саме «операції з безоплатного надання товарів». Згідно зчинним законодавством України про охорону прав на винахід, корисну модель,промисловий зразок, знак для товарів і послуг, інші об’єкти права, що належатьдо нематеріальних активів, суб’єкти права потребують отримання ліцензій,сертифікатів тощо, за що справляються збори та інші платежі. Вказані платежівходять до складу вартості нематеріальних активів і є обов’язковими при змінівласника нематеріальних активів. Отже, при надходженні (придбанні) об’єктівнематеріальних активів і зміні їх власника потребується відповідна реєстраціяабо підтвердження. Це примушує до здійснення витрат на отримання ліцензій таінших спеціальних дозволів, що надаються державними органами для веденнягосподарської діяльності.
Порядок і розмірсплати зборів визначено Положенням про порядок сплати зборів за дії, пов’язаніз охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографіїінтегральних мікросхем та знаки для товарів і послуг, затвердженим постановоюКабінету Міністрів України від 22 травня 2001 р. № 543. Вказані витративідповідно до підпункту 3.2.6 ст. З Закону України «Про податок на доданувартість» не є об’єктом оподаткування.
Операції надходження(придбання) нематеріальних активів на умовах внесення засновникамигосподарського товариства як внеску до статутного фонду є такими операціями, щопов’язані з інвестиціями. Відповідно до пункту 1.28 ст. 1 Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств» інвестиція — це господарська операція, щопередбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративнихправ та цінних паперів в обмін на кошти або майно. У цьому випадку принадходженні нематеріальних активів на умовах внесення засновникамигосподарського товариства як внеску до статутного фонду у вигляді прямихінвестицій відповідно до підпункту 4.2.5 ст. 4 цього Закону вони не включаютьсядо складу валового доходу. Але слід зазначити, що до корпоративних прав, згідноз пунктом 1.8 ст. 1 цього Закону віднесено право власності на частку (пай) устатутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління,отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також часткиактивів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства. З позиціїоподаткування податком на додану вартість операції надходження (придбання)нематеріальних активів на умовах внесення засновниками господарськоготовариства як внеску до статутного фонду є об’єктом оподаткування відповідно доЗакону України «Про податок на додану вартість».
Операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів за рахунок коштів підприємстваздійснюються на підставі договорів купівлі-продажу, в яких беруть участьпродавець і покупець. У цьому разі придбання нематеріальних активів спрямованена здійснення господарської діяльності на умовах відповідно до пункту 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Джереламифінансування придбання нематеріальних активів є прибуток підприємства.
Під часнадходження (придбання) нематеріальних активів за рахунок коштів підприємстваслід враховувати затрати на приведення їх до стану, в якому вони придатні длявикористання. Це витрати, пов’язані з проведенням додаткової експертизи,навчання персоналу, матеріальні витрати тощо. При цьому слід враховувати вимогипідпункту 5.3.9 ст. 5 цього Закону, яким передбачено, що не належать до складувалових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання якихпередбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення абозіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити проце до податкового органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення такихдокументів.
Операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів виробничого призначення зарахунок коштів підприємства відповідно до Закону України «Про податок на доданувартість» є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів на умовах обміну відповідно допункту 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» — цебартер (товарний обмін) — господарська операція, що передбачає проведеннярозрахунків за товари (роботи, послуги), саме нематеріальні активи у цьомувипадку, у будь-якій формі, іншій ніж грошова, включаючи будь-які види залікута погашення взаємної заборгованості, внаслідок яких не передбачаєтьсязарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів(робіт, послуг). З позиції оподаткування прибутку товарообмінні (бартерні)операції відповідно до ст. 7 цього Закону є операціями особливого виду. Доходита витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаютьсяплатником податку виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої зазвичайні ціни. Платник податку щоквартально подає розрахунок фінансовихрезультатів товарообмінних (бартерних) операцій разом з податковою декларацієюпро прибуток до податкового органу за місцезнаходженням такого платника податку(підпункти 7.1.1—7.1.2 ст. 7 цього Закону).
Звичайна цінавідповідно до пункту 1.20 ст. 1 Закону — це ціна продажу товарів (робіт,послуг) продавцем (у цьому випадку об’єктів нематеріальних активів), включаючисуму нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної валюти, що може бутиотримана у разі їх продажу особам, які не пов’язані з продавцем при звичайнихумовах ведення господарської діяльності. Операції надходження (придбання)нематеріальних активів на умовах обміну, тобто на товарообмінній (бартерній)основі, підпадають під дію Закону України «Про податок на додану вартість».
Операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів на умовах здійснення сумісноїдіяльності на території України належать до господарської діяльності з метоюотримання доходу. Відповідно до підпункту 7.7.1 ст. 7 Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств» спільна діяльність без створення юридичноїособи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачаєоб’єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарськоїмети. При цьому відповідно до підпункту 7.7.2 ст. 7 цього Закону облікрезультатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на цеіншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарськихрезультатів такого платника податку, а згідно з вимогами підпункту 7.7.7 ст. 7порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльностівстановлюється центральним податковим органом, який своїм наказом від 11 липня1997 р. № 234 затвердив Порядок ведення податкового обліку та складанняподаткової звітності результатів спільної діяльності на території України безстворення юридичної особи.
Отриманийприбуток від спільної діяльності спрямовується на нарахування та утриманняподатку на прибуток у розмірі 30 відсотків нарахованої суми прибутку та насплату об’єкта нематеріального активу на умовах договору купівлі-продажу або наумовах відповідної компенсації. З позиції застосування Закону України «Проподаток на додану вартість» у першому випадку придбання нематеріальних активівяк результат спільної діяльності відповідає вимогам пункту 1.4 ст. 1 цьогоЗакону щодо продажу товарів і є відповідно до ст. 4 базою оподаткування. Удругому випадку передача нематеріальних активів є однією зі сторін сумісноїдіяльності для використання в господарській діяльності відповідно до абзацудругого пункту 1.4 ст. 4 цього Закону не належить до операцій з продажутоварів, оскільки не передбачає передачі права власності на такі товари іншійособі і не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів, створених на підприємствісвоїми силами передбачають їх розробку самим підприємством за рахунок складувалових витрат. Але придбання таких нематеріальних активів на баланс за ціною,що перевищує здійснені підприємством витрати, розглядається як сукупні витратидля підприємства, а різниця є для виконавців-працівників цього підприємствадоходом або винагородою, яка при сплаті оподатковується прибутковим податком увстановленому порядку. З позиції застосування Закону України «Про податок надодану вартість» операції надходження (придбання) нематеріальних активів,створених на підприємстві своїми силами, не є об’єктом оподаткування на доданувартість, оскільки відсутня операція продажу товарів для підприємства.
Операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів, створених на підприємстві ззалученням сторонніх виконавців на договірній основі, передбачають такіцивільно-правові відносини, де продавцем виступають сторонні виконавці, якіможуть бути юридичними або фізичними особами, а покупцем-замовником виступаєпідприємство. При цьому придбання (продаж) результатів робіт щодо створеннянематеріальних активів здійснюється з наданням права на користування аборозпорядження нематеріальними активами, або передачу права на підставіавторських чи ліцензійних договорів, що підпадають під дію пункту 1.31 ст. 1Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Залучення сторонніхвиконавців може здійснюватися і за довгостроковими договірними зобов’язаннями,що підпадає під дію пункту 7.10 ст. 7 цього Закону. З позиції застосуванняЗакону України «Про податок на додану вартість» операції надходження (придбання)нематеріальних активів, створених на підприємстві з залученням сторонніхвиконавців на договірній основі, оподатковуються податком на додану вартістьпри укладенні договорів і довгострокових контрактів на розробку об’єктівнематеріальних активів, окрім договорів з фізичними особами, які незареєстровані як платники податку, відповідно до пункту 4.1 ст. 4 та пункту 2.2ст. 2. Операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах їхподальшої реалізації іншим особам належать до операцій перепродажу. Відповіднодо підпункту 8.1.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» не підлягають амортизації та повністю відносяться до складувалових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основнихфондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чиїх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів,призначених для подальшого продажу іншим особам. У такому разі законодавецьвимагає при придбанні нематеріальних активів на умовах подальшої реалізаціїіншим платникам податку чи особам здійснювати операції цивільно-правовогохарактеру, що передбачають їх продаж, тобто до придбання нематеріальних активівтреба визначитись з їх подальшим використанням. При цьому нематеріальні активимають відноситись до таких, що підлягають амортизації. Прийняття на баланснематеріальних активів на умовах подальшої реалізації іншим особам збільшуютьвалові витрати звітного періоду і зменшують розмір прибутку, щооподатковується, а також відповідні бюджетні надходження. З позиціїзастосування Закону України «Про податок на додану вартість» операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів на умовах їх подальшоїреалізації іншим особам передбачають передачу прав власності на такі товари закомпенсацію незалежно від строків її надання, що відповідає вимогам пункту 1.4ст. 1 цього Закону. Базою оподаткування таких операцій є договірна (контрактна)вартість придбання нематеріальних активів, що відповідає вимогам ст. 4 цьогоЗакону, а платник податку зобов’язаний надати покупцеві податкову накладну вустановленому порядку відповідно до вимог, ст. 7.
Операціїнадходження (придбання) нематеріальних активів на умовах, що не передбачаютьпередачі права власності на таке майно, до якого віднесені нематеріальніактиви, здійснюються на умовах договорів комісії, схову (відповідальногозберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів. Відповідно до вимогабзацу другого підпункту 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» не вважаються продажем операції з надання товарів у межахдоговорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, іншихцивільно-правових договорів, що не передбачають передачу прав власності на такітовари. З позиції застосування Закону України «Про податок на додану вартість»операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах, що непередбачають передачі права власності на таке майно, до якого віднесенінематеріальні активи, відповідно до вимог пункту 1.4 ст. 1 не належать до операційз продажу товарів. Одночасно законодавець у цьому Законі передбачив обкладанняподатком на додану вартість подальші дії з отриманими таким чиномнематеріальними активами, що дістало відображення в абзаці другому пункту 4.7ст. 4.
Продажнематеріальних активів здійснюється на умовах договору про їх продаж за ціноюсторін угоди. На відміну від надходження нематеріальних активів, колиздійснюються операції щодо їх прийняття на баланс на підставі договору купівлі,продаж нематеріальних активів передбачає їх списання з балансу на підставідоговору продажу. Тому реалізація договору купівлі-продажу передбачає одночасноздійснення двох паралельних операцій: надходження нематеріальних активів набаланс у покупця та списання з балансу при їх реалізації чи вибутті у продавця.При цьому вирішуються відносини власності у процесі відчуження нематеріальнихактивів: продавець їх втрачає, а покупець — набуває. Такі дії з нематеріальнимиактивами підпадають під застосування абзаців першого та другого підпункту 1.31ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продажу товарівта результатів робіт (послуг). При цьому операції щодо продажу (реалізації)нематеріальних активів з отриманням доходу (прибутку) відповідно до ст. 4 цьогоЗакону збільшують валовий доход підприємства.
Операції зпродажу нематеріальних активів виробничого призначення відповідно до ЗаконуУкраїни «Про податок на додану вартість» підпадають під дію пункту 1.4 ст. 1 яктовари, і відповідно до пункту 3.1 ст. З є об’єктом оподаткування податком надодану вартість.
Операції знематеріальними активами з ознаками гудвілу Відповідно до пункту 1.7 ст. 1Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» гудвіл — ценематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістюактивів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майновогокомплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей,домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валовихвитрат платника податку. Вартість гудвілу відтворює узагальнені наслідки впливуоб’єктів нематеріальних активів, які не можна якось оцінити та видативідповідні документи про їх реєстрацію. Такі об’єкти нематеріальних активів невідображені в балансі і мають ознаки гудвілу, але визначення розміру їх впливуна сьогодні є невирішеною проблемою. Нематеріальні активи з ознаками гудвілу неоподатковуються, оскільки оподатковано прибуток, який отримано за результатамивпливу використання кращих управлінських якостей тощо. Одночасно гудвіл невраховують при визначенні валових витрат платника податку, оскільки його розмірперекриває валовий дохід, що призводить до зменшення оподаткованого прибуткупідприємства.
Операції зроялті
Відповідно допункту 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підроялті розуміють платежі будь-якого виду, одержані як винагороду закористування або за надання права на користування будь-яким авторським правом налітературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми,інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічніфільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якогопатенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгові марки, дизайну,секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодопромислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаютьсяроялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених вище, у володінняабо розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такимиоб’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншимспособом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретнікреслення, моделі, формули, процеси, право на інформацію щодо промислового,комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, колиоприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України. Згідноз пунктом 1.21 ст. 1 цього Закону роялті — це дохід з джерелом його походженняз України, тобто дохід, отриманий резидентами або нерезидентами від будь-якихвидів їхньої діяльності на території України.
Щодо роялті яквинагороди, то це такі нематеріальні активи, що підлягають амортизації у їхгосподаря (покупця) і вартість яких повертається продавцю в сумі реалізації запроданий нематеріальний актив. При цьому покупець перераховує продавцю певнусуму винагороди за використання в господарській діяльності отриманих (наданих)нематеріальних активів. Джерелом такого роялті є прибуток або будь-який іншийвид винагороди як еквівалент відповідної суми прибутку, що є результатомвикористання такого виду нематеріальних активів у господарській діяльностіпідприємства-покупця. Це є прямим доходом продавця, що враховує не тількивартість нематеріальних активів у складі суми реалізації, а й доход відреалізації та додатковий дохід — роялті. Це є також винагородою покупцяпродавцю за отримані нематеріальні активи, що додатково стимулює відтворенняоб’єктів нематеріальних активів з кращими якостями. Зауважимо, що на відмінувід прибутку від реалізації нематеріальних активів, роялті як винагороди може іне бути, якщо сума прибутку буде меншою суми реалізації. На жаль, у деякихвипадках продавці нематеріальних активів змушують покупців укладати угоди звиплатою роялті як винагороди без врахування фактично отриманого прибутку, якийперевищує прибуток у складі суми реалізації нематеріальних активів, тобто такіоперації не враховують джерела покриття роялті як винагороди.
Підприємства-отримувачіроялті згідно з підпунктом 4.1.4 ст. 4 зазначеного Закону зараховують роялті довалових доходів. Підприємство, яке сплачує роялті, згідно з підпунктом 5.4.2ст. 5 включає роялті до складу валових витрат. Не є об’єктами оподаткуванняподатком на додану вартість виплати роялті у грошовій формі (підпункт 3.2.7 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість»).
ВИСНОВКИ
/>
Інтелектуальнавласність — частина цивільного права, що об’єднує дві сфери прав — промисловувласність та авторське право і суміжні права. Промислова власність охоплюєдосить широке коло об’єктів, що дістали застосування в міжнародному торговомуобороті. Поняття «промислова власність», після прийняття Паризької конвенціїпро охорону промислової власності 1883 p., стало загальновживаним,універсальним у патентній практиці терміном, що ввійшов у побут міжнароднихконтактів.
/>До об’єктів права промислової власностіналежать: технічні рішення (винаходи), корисні моделі; символи чи позначення,що проставляються на промислових виробах, що використовуються при наданніпослуг (торговельна марка); зовнішній вигляд промислових виробів (промисловізразки — малюнки чи моделі); сорти рослин; географічне зазначення місцьпоходження товарів; найменування фірм, під якими вони виступають угосподарському обороті (комерційні (фірмові) найменування); компонуванняінтегральних мікросхем. До права промислової власності включене також право наприпинення недобросовісної конкуренції, тобто на використання прийомів, щосуперечать усталеним у промисловій і торговельній практиці чесним звичаям.
/>Інтелектуальна власність є складовою інтелектуальногокапіталу і набуває всіх притаманних йому ознак. Інтелектуальний капітал учистому вигляді — це створений або придбаний інтелектуальний продукт, що маєвартісну оцінку, утримується підприємством (суб’єктом господарювання) з метоюймовірного одержання прибутку (додаткової вартості). До інтелектуальногокапіталу належать продукт розумової праці, власного творчого пошуку.Інтелектуальний капітал — це знання, що можуть бути оцінені та перетворені вприбуток.
/>/>Використанняінтелектуальної власності в господарській діяльності з економіко-фінансовихпозицій — це її комерціалізація, що виникає на умовах договірних відносин. Самекомерціалізація інтелектуальної власності в умовах ринкових відносин вимагаєрозглядати її як товар і як капітал. Як товар інтелектуальна власністьрозглядається як нематеріальний актив, що використовується в будь-якихгосподарських операціях. Як капітал інтелектуальна власність розглядається зточки зору витрати капіталу на освіту або придбання підприємцем нематеріальнихактивів з метою його приросту.
В Україніосновними законодавчими актами, які регулюють правовідносини, що стосуютьсянематеріальних активів, є: Закон України «Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні», Закон України «Про оподаткуванняприбутку підприємств», а також інші нормативно-правові акти.
Ці нормативнідокументи містять також перелік витрат на придбання нематеріальних активів:
– витрати на придбання права накористування;
– витрати на придбання права на здійсненняокремих видів діяльності;
– витрати на доведення нематеріальнихактивів до стану, за якого вони придатні для використання відповідно довизначеної мети;
– витрати на придбання ліцензій та ін.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. КонституціяУкраїни. Прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 р. // Відомості ВРУ. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
2. Цивільнийкодекс України: Офіційне видання. – К.: Атака, 2004. – 416 с.
3. ЗаконУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств». Відомості Верховної Ради(ВВР) — 1995, N 4
4. ЗаконУкраїни «Про податок на додану вартість». Відомості Верховної Ради (ВВР) — 1997, N 21
5. ЗаконУкраїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16липня 1999 p. № 996-XIV
6. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
7. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»
8. Порядокподання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 28 лютого 2000 р. № 419
9. Планрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарськихоперацій підприємств та Інструкції про його застосування, затверджені наказомМіністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291
10.АлександроваВ.П., Щедріна Т.І. Трансфер науково-технічної продукції//Стратегія економічногорозвитку України:: Наук. Зб.-Вип. 7 Голов. Ред. О.П. Степанов. — К.: КНЕУ,2001. — С. 148-163.
11.АндрощукГ. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання //Інтелектуальна власність. — 2000, № 12. — С. 23-30.
12.Бутнік-СіверськийО. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект //Теорія і практикаінтелектуальної власності — 2006 р. №1 — С. 17-29.
13.ЖаровВ.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення тазахисту прав. — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000.-188 с
14.Основиекономічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Г. Н. Климко, В.П.Нестеренко, Л.О. Каніщенко. – К.: Вища школа, 1994.
15.Охоронапромислової власності в Україні: Монографія / За редакцією О.Д. Святоцького,В.П. Петрова. — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999.-400 с.
16.Практичнийпосібник з оподаткування нематеріальних активів/ За редакцієюБутніка-Сіверського. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 348 с.
17.spon.kiev.ua.