Теоретичні аспекти роботи над переказом

/>План
Вступ. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ НАД ПЕРЕКАЗОМ… 5
1.1. Розкриття стану проблеми в психолого-педагогічній іметодологічній літературі 5
1.2. Аналіз стану проблеми в практиці навчання сучасноїшколи. 16
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ НАД ПЕРЕКАЗОМ… 23
2.1. Види переказів і методика їх проведення. 23
2.2. Організація та прийоми навчання усним і письмовимпереказам. 32
Висновки. 40
Перелік літератури. 42
Приложение 1. 45
Конспект уроку читання №1 (4(3) клас) 45
Приложение 2. 51
Конспект уроку читання № 2. 51
Приложение 3. 56
Конспект уроку читання №3 4(3) клас. 56/>Вступ
В свою чергу методам навчання, від яких залежить немалий успіх роботиучителя і школи в цілому теж, присвячений не один десяток фундаментальнихдосліджень як в теорії педагогіки, так і в приватних методиках викладанняокремих навчальних предметів. І не дивлячись на це, проблема методів навчанняяк в теорії навчання, так і в реальній педагогічній практиці залишається дужеактуальною і час від часу породжує гострі дискусії на сторінках педагогічноїлітератури. Вони пояснюються безперервними спробами теоретиків-дидактів перейтивід емпіричних описів окремих груп методів до обґрунтування наукової системиметодів навчання і пояснення їх сутності на основі розкриття природи методівнавчання і розробки основ їх класифікації.
Тема дослідження: система роботинад переказом в початкових класах.
Об’єктом дослідження є процесорганізації роботи над переказом на уроках української мови.
Предмет дослідження –виявлення системи формування навичок роботи над переказом на уроках мови.
Гіпотеза – передбачаємо, щовикористання усних і письмових вправ мовленнєвого характеру приведе допідвищення рівня формування умінь роботи над переказом.
 Мета дослідження –проаналізувати систему роботу над переказом.
Завдання дослідження:
1.        Проаналізуватипсихолого-педагогічну і методичну літературу;
2.        Проаналізувати системуроботи над переказом на уроках української мови в умовах російськомовногонавчання у школі;
3.        Вивчити державнідокументи про школу з питання дослідження.;
4.        Розглянути системуметодів і прийомів навчання написання переказів;
5.        Обґрунтувати потребу проведенняроботи з розвитком мовлення.
Методи дослідження:
 – аналіз науково-психологічної та педагогічної літератури, державнихдокументів, змісту програм і підручників;
 – спостереження за навчально-виховним процесом;
 – база спостережень – ЗОШ №6 м. Євпаторія
Курсова робота складається з двох розділів, переліку літератури, висновківта додатків.РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИНАД ПЕРЕКАЗОМ 1.1. Розкриття стану проблеми в психолого-педагогічній іметодологічній літературі
Зміст навчання дітей української мови у кожному з чотирьох класів визначаєпрограма з української мови, ній дано перелік того, чого слід навчати учнів 6-8річного віку і якого результату треба досягти. Наповнення цього змістуконкретним навчальним матеріалом представлене в букварі, читанках, зукраїнської мови і в книгах для позакласного читання. Рекомендації і вказівки,як працювати на уроках з цими матеріалами, які методи і прийоми раціональновикористовувати в навчальному процесі для досягнення освітньої і виховної мети,викладаються у посібниках для вчителів.
Методика викладання мови — педагогічна наука. Педагогічною вона вважаєтьсятому, що предметом її дослідження є процес оволодіння українською мовою вумовах навчання дітей у школі. Це означає, що в центрі її ваги лежить навчання(процес оволодіння). А навчання азом з вихованням, як відомо, становить змістпедагоги. Але оскільки йдеться про оволодіння українською мовою, то методика мови,будучи педагогічною наукою, вробляє теорію закладання саме української мови(тобто процес навчання української мови).
Теорія викладання мови формується на основі дослідження закономірностейнавчального процесу: його місця у навчанні дітей, застосування організаційнихформ (методів, прийомів) у викладанні рідної мови. Узагальнені дані про способинавчання дітей становлять теоретичну базу методики. Ґрунтуючись на теоретичнихзасадах, методика визначає вимоги до того, 1) чим повинен керуватися вчитель і2) що йому брати з методичного арсеналу для практичного здійснення пізнавальноїдіяльності учнів і досягнення виховної мети навчання.
Методику рідної мови створюють не тільки науковці. Активними дослідникаминезвіданих стежин, діяльними помічниками вчених у перевірці нових ідейвиступають учителі, їх навчальна робота. Тепер стає зрозумілим ярму такнастійно лунає заклик перетворювати школи в лабораторії наукових досліджень, авчителів залучати до експериментальної роботи.
Курс методики викладання української мови, який вивчається в педучилищах іпедінститутах, передбачає залучення майбутніх учителів наукою дослідної роботиу процесі оволодіння навчальним предметом методики. Результати оголошуються напрактичних заняттях. Наукова робота може в успіхом здійснюватися також і внаукових гуртках навчального закладу.
Кожна наука, в тому числі й методика мови, керується філософським, інакшекажучи, найбільш загальним, підходом до пізнання предмета дослідження. Такийпідхід становить методологію науки, тобто філософську базу вивчення предметанауки. Методологічною основою процесу оволодіння мовою є:діалектико-матеріалістичне розуміння суб’єктно-об’єктних відношень, учення пропізнаваність світу.
Навчання грамоти передбачає формування в учнів елементарних навичок читанняі письма. Для шестирічних першокласників цей процес триває протягом цілогонавчального року, що пов’язано з їхніми психологічними, фізичними йфізіологічними особливостями. Ці особливості шестирічних дітей, порівняно зсемирічними, потребують внесення корективів у методику навчання грамоти, якапротягом кількох десятиріч залишалася в наших школах без істотних змін.
Психологічна основа методики навчання грамоти полягає у доборі такихметодичних прийомів, які б враховували особливості дитячого сприйняття, уваги,пам’яті, мислення, сприяли б усебічному їхньому розвитку. На відповідномумовному матеріалі учні мають оволодіти такими важливими прийомами розумовоїроботи, як аналіз і синтез, класифікація, узагальнення, уміння робити висновки.
Читання й письмо є видами мовленнєвої діяльності людини, тому й навичкичитання та письма також належать до мовленнєвих — навичок. Важливо, щоб їх формуваннябуло для шестирічних учнів якомога природнішим процесом, який хоча б узагальних рисах був подібним до оволодіння дітьми в ранньому віці усним рідниммовленням. Цьому значною мірою сприятиме мотивація всіх видів навчальноїдіяльності дітей у процесі оволодіння грамотою. Першокласник мусить переконатися,що в його віці вже не обійтися без уміння читати й писати. Усвідомлення цієївіддаленої мети має поєднуватись із постановкою перед дітьми щоденних,поурочних конкретних цілей, пов’язаних із виконанням різноманітних навчальнихвправ, у тому числі й таких, що мають підготовчий характер.
Позитивні мотиви навчання читання й письма можливо сформувати ушестирічних учнів тільки за умови, якщо на уроках грамоти, за словами К. Д.Ушинського, пануватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виключалапсихічну і фізичну перевтому дитини, пригнічення або приниження її особистості.Це особливо стосується тих дітей, які з певних причин дещо відстають від своїхровесників в оволодінні навіть найелементарнішими вміннями, пов’язаними зчитанням і письмом.
Початкова навичка читання має формуватися у постійному взаємозв’язку ізспостереженнями за явищами живого мовлення та з такими видами мовленнєвоїдіяльності, як розповідь, бесіда, робота над загадками, скоромовками, слуханняі відтворення звукозаписів, інсценізація відомих дітям казок тощо.
Основними мовними одиницями, якими дитина оперує на цьому етапі навчання,є звуки мовлення і букви, слова, речення, текст.
Відомо, що українське письмо є буквено-звуковим. А тому засвоєнняпочаткових навичок читання й письма (викладання слів із букв розрізної азбуки)полягає в умінні перекодовувати букви у позначувані ними звуки і, навпаки,перекодовувати звуки мовлення і їх комплекси — склади і слова — в умовніграфічні знаки — букви, друковані або рукописні.
Обидва ці процеси протікають успішніше, якщо вони взаємопов’язані. Томуоволодіння першокласниками читанням і письмом здійснюються не роздільно, апаралельно. Це не означає, однак, що засвоєння друкованих і рукописних літервідбувається синхронно.
Спираючись на діалектичне тлумачення суб’єктно-об’єктних відношень,методика мови рекомендує будувати весь навчальний процес на усвідомленійвзаємодії об’єкта навчання — учня і суб’єкта навчання — вчителя. Вона націлюєдіяльність педагога на практичне здійснення такого взаємозв’язку — на суміснудію вчителя й учня.
Будуючи свій науково-методичний апарат, методика мови враховуєдіалектико-матеріалістичне вчення про дві сторони пізнання — чуттєву і логічну.Це знаходить відображення в різноманітних способах спостережень над мовнимиодиницями, застосуванні аналізу і синтезу, індукції й дедукції в освоєнні предметанауки.
Наукові засади процесу оволодіння мовою базуються на діалектичній теоріїпізнання. Вона сформульована В. І. Леніним словами: «Від живогоспоглядання до абстрактного мислення і від нього до практики — такий єдіалектичний шлях пізнання істини, пізнання об’єктивної реальності» 1.
Увесь процес навчання мови йде саме таким шляхом. Від спостережень надмовними одиницями — словами і реченнями, їх будовою і значенням до узагальнень.Вони створюються на основі аналітико-синтетичних операцій у вигляді формулюванняорфографічних, граматичних
Здобуті знання у вигляді формулювань і правил учні застосовують у практицібезпосереднього спілкування, яке кожного разу здійснюється на більш високомурівні, ніж до того, як вони почали освоювати правила. І це зрозуміло, адже,вивчаючи відповідні правила, школярі починають контролювати своє мовлення,прагнучи узгоджувати його з вимогами нормативної вимови, а також творення формслів і синтаксичних конструкцій. Усвідомлення учнями правил будови мовниходиниць уможливлює користування мовою у різних сферах людської діяльності.
Загальновизнано, що всім дітям властиве абстрактне мислення. Однакпсихологічні спостереження доводять, що у дітей молодшого віку переважаєконкретне мислення. Воно пояснюється обмеженим запасом уявлень, здобутих нимипротягом 6-10 років життя. До того ж школярам різного віку властивийнеоднаковий ступінь доступності навчального матеріалу. Це й диктує використанняне однотипних методів і прийомів у роботі з учнями відмінних вікових груп.
Відомо, що з першого дня перебування учня в школі слід розвинути у ньогонавчальний мотив, який би збуджував його до освоєння даного предмета. Як жезнайти і розвинути мотив навчання у першокласника?
Скористатися ігровим мотивом, сформованим у них до початку навчання вшколі. Дорослі засвідчують, що першокласники намагаються сумлінно грати рольучня, ретельно виконувати завдання свого наставника. Психологія рекомендуєспиратися на цей наявний мотив. Тому початковою формою навчання мові школярів6-7 років повинна стати гра з вивчення мови, гра з мовними і мовленнєвимиодиницями. Ця рекомендація психологів загальновизнана і широко впроваджується впрактику навчання дітей молодшого шкільного віку. Так, у навчанні шестилітокпрактикуються різні педагогічні ситуації: навчання Барвінка, Незнайка,виправлення вчителя, який «помиляється», тощо. Психологипідкреслюють, що у грі діти усвідомлюють свої навчальні здобутки і їх суспільнувартість, адже, граючись, вони їх передають іншим. Так гра як одна з формшкільного навчання дітей формує навчальний мотив: необхідність засвоюватизнання, виробляти уміння для передачі їх іншим. А відтак з’являється потреба узнаннях і уміннях. Це — перший етап розвитку мотиву навчання у процесі гри.
Слід дедалі більше залучати дітей до оцінки комунікативного уміння:створювати ситуації, у яких учні не репродукують розказане чи прочитаневчителем. Новим у цій роботі має стати те, що вчитель закликає дітей висловитисвоє судження, наприклад, з приводу того, чи зрозуміло розказав казку Миколкаабо про що Оля розповіла цікавіше, ніж інші. При цьому особливо важливодомогтися від учнів обґрунтування своєї оцінки. Так у молодших школярів виникаєоціночне ставлення до свого мовлення, а значить, з’являється потяг до його удосконалення.А це — навчальний мотив. Цим психологи доводять можливість успішного навчанняучнів першого класу, вироблення своєрідного педагогічного підходу до виборуприйомів роботи з ними.
Пропонуючи все це, психологи націлюють учителя на те, щоб він спонукав (ане змушував!) учнів до роботи, зацікавлюючи їх активною діяльністю. Ці думкиспівзвучні зі словами К. Д. Ушинського: «Навчання, позбавлене всякоїцікавості і взяте тільки силою примусу…, вбиває в учня охоту вчитися, безякої він далеко не піде» г.
Дані психології важливі не тільки для уточнення змісту і методів навчаннямови. Знання цієї науки допоможуть учителеві і в індивідуальній роботі знаймолодшими школярами. Достатньо навести хоч би такі факти.
Психологи запевняють, що шестилітки мають право на таку помилку, оскільки третинізони кори тім’яно-потиличної частини мозку, що відповідають за просторовісприймання, формуються лише у віці 8-10 років. А оскільки це так, то й реакціявчителя на помилки подібного типу повинна бути свідомою: постійні вправи і часдадуть позитивні наслідки.
Таким чином, глибокий аналіз причин труднощів, які супроводжують навчаннядітей, індивідуальний підхід до учнів, знання загальних закономірностейрозвитку мозку дитини забезпечать застосування адекватних (відповідних)прийомів навчання, сприятимуть подоланню складностей у засвоєнні програмовогоматеріалу.
Незаперечно, що успішному проведенню словникової роботи сприяють знання злексикології. У роботі над збагаченням словника учнів методика рекомендуєвправи на добір синонімів, антонімів, пропонує працювати над тематичнимигрупами слів, над багатством лексичного складу української мови. Тільки глибокерозуміння цих понять допоможе вчителеві знайти доцільні прийоми ознайомленняучнів з лексичними одиницями.
Методика пропонує ґрунтувати розвиток мовлення, починаючи з першого класу,на даних синтаксису і морфології. Уже на перших уроках діти здобувають уявленняпро те, що наше мовлення передає повідомлення (це текст), яке формується ізвиразу закінчених думок — речень, що складаються із взаємопов’язаних слів. Прицьому методична наука виходить з усвідомлення комунікативної ролі такихсинтаксичних одиниць, як текст і речення. На них спирається порозуміння людей.З них і ведеться початок осмисленого вивчення мови.
Теоретичні засади методики і конкретні способи викладання формуються ушкільній практиці. На ній же вони перевіряються й апробуються, тобтосхвалюються. Методика спирається на вивірений досвід: бере на озброєнняпозитивне, зважає й на негативне, адже воно теж повчальне. Ясна річ, методиказалучає до свого арсеналу лише найдоцільніші методи і прийоми навчання, запотреби вносячи корективи в свою теорію.
Утвердження добрих традицій школи і пошуки нових, досконаліших формвикладання в школі — це і є дослідницька діяльність, у якій виявляєтьсятворчість педагога. А у творчості — його зростання. Вчитель — активний борецьіз застоєм і формалізмом, як і непримиренний супротивник безпідставних новацій.Бути таким має кожен сучасний класовод. І до цього необхідно готуватисявипускникові педагогічного інституту, педагогічного училища./>
Сьогодні переказові як виду роботи з розвитку зв’язного мовленняприділяється досить значна увага. Про це свідчить хоча 6 той факт, що самеереказ винесено на випускний письмовий екзамен з української мови. І це невипадково, бо переказ дозволяє перевірити розвиток у школярів усіх чотирьохвидів комунікативний умінь — слухати, читати, говорити і писати. З поглядупсихології мовлення, переказ включає два взаємопов’язані процеси — сприйняттявисловлювання та його відтворення. Ц> процеси відповідають чотирьом основнимвидам мовленнєвої діяльності — слуханню, читанню, говорінню та письму. Цеунікальний вид роботи, бо одночасно формує всі чотири види комунікативних умінь— слухати, читати, говорити, писати. Учні навчаються осмислено слухати тачитати текст, а потім репродукувати його в усній і писемній формах мовлення. Задопомогою переказів здійснюється навчання школярів сприйняття таї відтвореннятекстів різних типів і стилів мовлення, адже, як показують дослідження, значначастина випускників загальноосвітньої школи неспроможна відтворити прослуханийчи прочитаний текст, достатньо правильно й глибоко зрозуміти його зміст, датиоцінку прослуханому.
За правильної організації роботи, переказ навчає школярів цілеспрямованосприймати мовлення на слух, запам’ятовуючи не тільки зміст висловлювання, але ійого мовну форму. Він чи не найбільше порівняно з іншими видами робіт навчаєслухання як діяльності, а без цього вміння неможливе успішне навчання убудь-якому навчальному закладі. Зауважимо, що в практиці роботи школи неприділяється достатньої уваги як навчанню слухати, так і розвиткові усногомовлення. Окрім того, ми всього навчаємо ізольовано, про це свідчить хоча б те,що в початковій школі окремо існують уроки читання і письма. Спеціальніпсихолого-педагогічні дослідження показують, що найефективнішим є комплекснийпідхід до організації навчальної діяльності, за якого вміння сприймати усне йписемне мовлення (вміння слухати й читати) формується в комплексі з уміннямбудувати усне й писемне висловлювання (говорити й писати). Цінність переказу втому й полягає, що це одна з небагатьох вправ, які створюють ідеальні умови длятренування мовленнєвих і мисленнєвих механізмів в умовах взаємопов’язаногонавчання всіх основних видів комунікативної діяльності. Значення переказівполягає і в тому, що вони розвивають пам’ять дітей. Необхідність запам’ятатитекст, мовні засоби в ньому активізує і зміцнює механізми пам’яті. Ц Переказ —-це підготовча ланка до самостійного письма, до написання творів, створеннявласних аналогічних висловлювань. Працюючи над кеоекззлми різник тек.ст\а, ^чнізбдгзууктгься прекрчХИИИИ ЩШИЦ маюМювань, засвоюють правила побудови текстіврізних типів, стилів і жанрів мовлення. У процесі роботи над переказомзбагачується мовний запас учнів, розвивається вміння вживати слова в точному їхзначенні й користуватися різноманітними засобами мови для вираження певногозмісту. Учні ипрютпчіп пірг’конують^я у великій ряді ншник оасобіо ‘необхідності дбайливого дебсру їядля повноцн її юге-рсак^итг^дейного’чмкту й-забивній ІСІ її І>І вимог художмьот передачі» [Методика-вивчення українськоїмовив школі / О.М. бєляєв, В.Я. Мельничайко, М.1. Пентиягок, Г.Р.-Передрій,Л.П. Рожило. — К.: Рад. і икола, 19о/. — С.4вт^Але досягнення цієї мети можливеза відповідної організації роботи над переказом. Навчити дитину розподілятизміст на речення й слова — а це одне з важливих завдань методики розвиткузв’язного мовлення — простіше, якщо спочатку дати їй можливість сприймати йогов розчленованому вигляді, тобто йти від тексту, аналізу його структури тадобору мовних засобів до змісту, а потім вже від осмисленого привласненогозмїсту до репродукування тексту. В первинному тексті школяр знаходить опору ідіє, наслідуючи його.
Зауважимо, що в методиці досить поширений погляд на переказ, як напрактичний метод навчання, що розрахований на довільне засвоєння фактів мови ймовлення, на засвоєння зразкової української мови. Завдання вчителя за такогорозуміння зводиться до відбору зразкових текстів для переказів, виразногочитання та створення в класі ситуації, яка сприяє творчому відтворенню мовленняіншої Людини (автора). Однак вчителі української літератури знають, якітруднощі викликає сприйняття авторського тексту. Складність сприйняття якраз іполягає в тому, що учні в процесі читання пропускають найбільш значущі слова іфрази, що призводить до викривлення змісту твору, відсутності усвідомленнятворчої манери автора, неповторності його мовної особистості. Переказпокликаний навчити школярів глибоко відчувати й розуміти структуру і мовнунаповненість тексту, його ідейно-художній зміст, виражений у слові. Переказповинен бути близьким До тексту, інакше це не переказ, а твір за мотивами Ученьмає відчути творчу манеру автора, неповторність його мовної особистості,усвідомити структуру тексту та добір мовних засобів у ньому, запам’ятати їх.Але переказ — це не просте копіювання, за допомогою якого дитина оволодіваємовленням, а значно складніший і більш творчий процес, який не зводиться додовільного запам’ятовування мовних зразків. Таке відчуття і запам’ятовуваннявідразу неможливе, цього потрібно навчати.
Навчаючи школярів писати докладні перекази, потрібно насамперед вчитизапам’ятовувати висловлювання, зберігати його в пам’яті. Цьому служатьзмістовий і типологічний аналіз тексту, важливо навчити учнів виділяти в текстіпереказу типи мовлення, схематично фіксувати структуру тексту і відповідноаналізувати добір мовних засобів. Виконати операцік? розчленування допомагаютьзнання про будову тексту, наявність у ньому різних типологічних фрагментівмовлення, відповідний добір мовних засобів, про засоби зв’язку цілого тексту ійого фрагментів. Складання схеми, що відображає типологічну будову тексту,допомагає запам’ятати структуру висловлювання і добір мовних засобів увідповідних фрагментах тексту і докладно відтворити текст.
Традиційний змістово-композиційний аналіз тексту, який, як правило,проводиться перед написанням переказу, спрямовується на те, щоб допомогтиучневі зрозуміти і аапам’лхати зміст тексту. І все ж під. час репродукування(відтворення) тексту змістовий план сприяє збереженню послідовності переказу,передачі основного змісту тексту, але не допомагає збереженню мовних засобів.Учнівські текстиніерекази втрачають найвиразніші мовні засоби. Наприклад, підчас переказу художньої розповіді з тексту «випадають» експресивні дієслова руху,поширювачі при них, які характеризують спосіб, місце дії. Випадають зучнівських переказів також однорідні члени, за допомогою яких досягаєтьсявиразна деталізація дії, з тексту випадають і означальні словосполучення, щоконкретизують предмети. Зникають також оцінні слова тощо, тобто все те, щостановить специфіку стилю і типу мовлення. У таких умовах переказ як вид роботине працює. Адже навчальний сенс цієї вправи полягає в тому, щоб допомогтиучневі піднятися на щабель вище в своєму розвиткові. Учень ще не володіє художнім(публіцистичним, науковим) стилем мовлення, ще не вміє єі’лодика мови добре оформлятидумки в словах, його потрібно навчати цього. Але таке навчання на належномурівні не відбувається.
Безперечно, відтворити авторське мовлення на уроках навчального переказутрадиційний розбір тексту певною мірою допомагає. Під час його проведеннярозглядаються найвиразніші слова та конструкції, важливі для передачі теми йосновної думки висловлення. У школі, як правило, він зводиться до пошукуепітетів, порівнянь, метафор. Такий розбір, без сумніву, корисний: вінзабезпечує проникнення в авторський задум, допомагає відчути авторський текст,його естетичність, розвиває мовне чуття учня. Однак він не розкриває мовноїсистемності тексту, не допомагає оволодіти правилами, загальними для побудовинизки текстів того ж типового значення і стилю.
Традиційний для шкіл розбір не спрямовує увагу учнів на загальнізакономірності й те, чим цей текст відрізняється від інших подібних текстів, Цепереказ, близький до літературного аналізу, мета якого — розкрити зміст тексту,як він подається автором і частково індивідуальний стиль автора. Певнарозвивальна дія такого аналізу звичайно є, навчальна ж його сила невелика,оскільки він не створює умов’ для переносу знань і умінь. У процесі підготовкидо переказу такий аналіз тексту недоаатній, потрібен насампередмовно-типологічний аналіз. Не знижуючи уваги до образної специфіки тексту, сліднавчити школярів бачити прояв загальних групових закономірностей побудови вконкретних текстах, бачити структуру тексту, в якій відображаєтьсяспецифікати-пу мовлення, а разом з тим стилю і жанру.
Учні мають усвідомити наявність загальних рис у різних текстів одного йтого ж типу чи стилю мовлення. Важливо навчити дітей бачити загальне вокремому, розглядати конкретний текст як уособлення групи подібних текстів. Уцій ситуації суттєву допомогу може надати усвідомлення дітьми типологічноїструктури тексту і мовний аналіз з урахуванням типологічної і стильовоїхарактеристики. Структурний, стильовий, жанровий аналіз, у процесі якого текстрозглядається крізь призму того чи іншого мовленнєвого поняття, назвемопонятійно-спрямованим. Тільки за допомогою понятійно
Як же проводиться лінгвістичний аналіз тексту? Майже в усіх роботах,присвячених лінгвістичному аналізові тексту, висловлюється думка про те, що підчас такого аналізу тексту слід розглядати типологічні та стилістичніособливості твору в органічному зв’язку з ідейним задумом автора Саме це йстановить основний вихідний принцип лінгвостилістичного аналізу тексту.Лінгвістичний аналіз тексту допомагає глибше зрозуміти зміст тексту, усвідомитидобір мовних засобів для вираження цього змісту, запам’ятати їх, з тим щобпобудувати похідний текст, не викрививши ні змісту, ні форми, не зруйнувавши їхяк єдність, що відображає неповторність мовної особистості автора. Саме такийпідхід найбільшою мірою сприяє досягненню цілей усвідомлення школяраминеповторності мовної особистості, збагачення їх мовного запасу, засвоєнняяскравих мовних зразків у процесі роботи над переказом. Лінгвістичний аналізтексту має допомогти учням глибше усвідомити його зміст у всіх тонкощах,авторську оцінку життєвих фактів, відображених у творі.1.2. Аналіз стану проблеми в практиці навчання сучасної школиРОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ НАДПЕРЕКАЗОМ 2.1. Види переказів і методика їх проведення
Перекази і твори — основні вправи з розвитку узагальнених умінь зв’язногомовлення. Робота над ними здійснюється паралельно, у взаємозв’язку. Перекази єпідготовчою ланкою у навчанні творам. Проведення переказу за розповідним,описовим текстом і текстом-міркуванням передує побудові самостійноговисловлювання того ж типу і стилю.
Вiдповiдно до програми учнi мають навчитися писати рiзнi види переказiв:докладнi, детальнi, уснi й письмовi, стислi, вибiрковi, творчi,перекази-переклади, перекази за картинами, фiльмами, виставами i т. п.
Докладний усний переказ — це один iз видiв засвоєння тексту, вид роботинад удосконаленням усного мовлення учнiв, пiдвищенням ефективностi всiєї роботиз розвитку мовлення. Треба вчити школярiв «говорити на тему», умiннюдоносити до слухачiв основну думку, за допомогою iнтонацiї висловлювати своєставлення до того, про що йде мова.
Докладний письмовий переказ передбачає докладну повну й близьку до текступередачу на письмi змiсту прочитаного. Працюючи над цим видом переказу, учнiвчаться розбиратися в логiчнiй i композицiйнiй структурi оповiдання, оволодiваютьнавичками правильного викладу прослуханого матерiалу, засвоюють новi йзакрiплюють уже знайомi лексичнi, фразеологiчнi, синтаксичнi елементиукраїнської лiтературної мови.
Переказ простіший і доступніший дітям. Будується він на основі зразка, вякому всі проблеми створення тексту подані у готовому, вирішеному варіанті:тема обрана, матеріал зібраний і систематизований, ідея виражена певнимикомпозиційними і мовностилістичними засобами. Аналізуючи і відтворюючи зразок,учні усвідомлюють майстерність автора, оволодівають уміннями розкривати тему йосновну думку висловлювання, збирати і систематизувати матеріал за таким джерелом,як книгат планувати і створювати монологічні висловлювання різних типів істилів, виходячи із ситуації спілкування, удосконалювати своє мовлення.
Переказ являє собою вправу, яка поєднує і відтворення на основінаслідування, і творчість. Передача композиції, сюжету не вимагає від учнівтворчих зусиль. Однак відшукання мовної форми не може грунтуватися лише напам’яті, вимагає творчості. Саме мовні завдання є центральними під час побудовипереказу, на них зосереджуються увага і зусилля учнів. Переказ залучає дЬей докращих зразків рідної мови. Якраз у цьому і полягає дидактична цінність цієївправи з розвитку монологічного мовлений.
Мовні багатства тексту засвоюються учнями під час читання, у ході бесіди,аналізу. Під глибоким враженням від прочитаного діти висловлюють свою •радість, захоплення, жаль. Співпереживаючи героям твору, знаходять свої слована рівні авторських. І розповідь стає не заученою, а створюваною. Різноманітністьвидів переказів визначається різними дидактичними завданнями. Основою длякласифікації переказів обрано характер відтворення тексту. Ця основа дає змогупобачити специфіку, дидактичні можливості різних видів переказів.
Залежно від докладності передачі змісту та міри збереження композиціїтексту розрізняємо перекази:
1) детальні, або близькі до тексту (зміст вихідного тексту відтворюєтьсяповно, з усіма деталями, зберігаються тип тексту, його композиційні і мовніособливості);
2) вибіркові (відтворюється не весь текст, а якась його частина, пов’язаназ певною темою; його композиція, як правило, змінюється);
3) стислі (передається головне із змісту тексту, деталі опускаються. Типтексту може бути збережений або змінений залежно від об’єму та ступенястислості);
4) перекази з додатковим завданням, або творчі перекази (вправа передбачаєвнесення певних змін у зміст чи композицію вихідного зразка — заміну особирозповідача, доповнення тексту, перестановку частин тощо. Тип тексту, йогомовні особливості можуть зберігатися або змінюватися залежно від характерузавдання). Потребує постiйної уваги проблема гармонiйного поєднання навчаннячотирьох видiв мовленнєвої дiяльностi (аудiювання, читання, говорiння, письмо).2.2.1. Стислий переказ
Суть стислого переказу полягає в синтезуваннi спiльних частин тексту йузагальненнi їх основного змiсту. Стислий переказ прищеплює учням навичкилаконiчної мови, навчає уникати багатослiв’я. 2.2.2. Творчий переказ
Творчий переказ — перехiдний вид роботи вiд переказiв до творiв. У ньомуучень не тiльки вiдбиває змiст i деталi прочитаного уривка, а вiдповiдно дозавдання сам робить певнi змiни й додатки. В усiх випадках, коли учнi пишутьтворчий переказ, треба, щоб вони вловлювали тон i особливостi розповiдноїманери автора уривка i щоб їхнi доповнення до запропонованого тексту булинаписанi мовою, близькою до мови твору.
Цього можна домогтися, звичайно, лише на основi спостережень над мовоюавтора, аналiзу її особливостей.
До творчих переказiв учитель ставить перед учнями рiзнi вимоги. Це можебути замiна особи оповiдача, елементи змiни композицiї, введення опису, оцiнкаповедiнки героя, виклад ставлення до якої-небудь подiї, тлумачення iдейногозмiсту оповiдання; це також можуть бути думки, що виникають в учнiв заасоцiацiєю з тим епiзодом, про який вони будуть писати у викладi тощо. i чимрiзноманiтнiшi будуть цi завдання, тим бiльше сприятимуть вони розвитковiтворчої думки учнiв. Навчити учнiв думати, розумiти, осмислювати прослуханийними текст i передати потiм свої думки простою виразною мовою — саме таку метуставить перед собою вчитель, пропонуючи учням творчий переказ.
Належної уваги потребує формування в учнiв умiнь читати. Пiд час навчаннячитання (i передусiм ознайомчого) необхiдно сформувати в учнiв умiння знаходитипомилки у членуваннi тексту на абзаци, правильно членувати текст на абзаци пiдчас створення власних висловлювань.
Збагаченню й активiзацiї мови учнiв сприяють i перекази-переклади. Утакому переказi учнi повиннi правильно передавати основнi положення змiстутексту. Тут особливого значення набуває точне вiдтворення найбiльш важливихслiв оригiналу, якi спецiально опрацьовуються з учнями перед тим, як вониприступають до написання переказу. Учнi навчаються не плутати елементiв однiєїмови з елементами iншої. При цьому змiцнюються навички дотримання норм кожноїмови.
Написати самостiйно оригiнальний твiр, переказ (з творчим завданням)нелегко. Багато значить вдало знайдене слово, виражальний засiб. Особливу увагуслiд звернути на стилiстику, мовленнєве «забарвлення» тексту,попередження синтаксичних помилок, до яких вiдносяться:
·          Неправильне узгодженняпiдмета з присудком; помилки у вiдмiнковому керуваннi;
·          Вживання як однорiднихчленiв речення слiв, що озна-чають родовi й видовi поняття: «твори iвiршi», «письменники i поети»;
·          Порушення порядку слiв,словосполучень у реченнi;
·          Неправильне вживаннядiєприслiвникових зворотiв: «Читаючи роман, Юрiй Брянський менi дужесподобався»;
·          Дублювання пiдмета:«Гончар, вiн вiдтворив…»;
·          Сплутування прямої iнепрямої мови;
·          Неграмотне введенняцитат тощо.
При написаннi диктантiв учителям слiд керуватись лiтера-турними(орфоепiчними) нормами вимови слiв сучасної української мови, а не побуквенноюдиктовкою. 2.2.3. Переказ, близький до тексту (детальний)
Розпочинаємо навчання усним детальним переказам на основі розповіднихтекстів з ясним, динамічним сюжетом, чітко окресленими характерами героїв.Паралельно проводимо перекази найпростіших описових текстів і текс-стів-міркувань.Більш складною формою роботи є переказ розповідного тексту з елементами опису,міркувань.
Наблизити переказ до умов природного спілкування зручніше на такомутексті, де є діалог, який попередньо прочитується в особах.
Письмові перекази, близькі по тексту, проводяться в усіх класах, починаючиз періоду навчання грамоти. Важливо, щоб самостійне письмо, яке спирається нена списування чи диктант, а саме на мовлення дітей (в даному випадку на переказпрочитаного), вводилося якнайраніше. Від запису окремих слів, словосполучень,речень, фрагментів усного переказу слід уже у 2 класі переходити до повнихпереказів невеличких текстів.
Ефективним прийомом підготовки до письмового переказу є вільний диктант.Учитель читає текст частинами, а учні записують так, як запам’ятали (вільно).Специфіка вільного диктанту в тому, що цей вид роботи не тільки удосконалюєнавички правопису, а й розвиває зв’язне мовлення. Вільні диктанти збагачуютьсловниковий запас і граматичну будову мовлення учнів, формують умінняпереказувати чужий текст з урахуванням його теми й основної думки. Щоб вільнийдиктант став більш ефективним засобом підготовки до письмових переказів,необхідно запропонувати дітям визначити тему і основну думку тексту, колективнопровести його мовний аналіз, скласти план. Доцільно також у процесі написаннявільного диктанту використовувати наочні засоби — картини, кадри діафільмутощо.
Цей вид переказу має на меті передати якусь лінію, вузьку тему тексту,наприклад, переказати тільки певний якийсь епізод або сцену, опис зовнішностігероя чи картину природи. Вибірковий переказ грунтується на попередньомувідборі матеріалу на дану тему і створенні на цій основі нового висловлювання.У процесі виконання роботи учні вичлено-вують одну частину матеріалу, абстрагуютьсявід іншої. Це- часто потребує стислої передачі якоїсь частини тексту, переробкийого. Виникає потреба певним чином систематизувати відібраний матеріал, знайтивласні мовні засоби для зв’язку відібраного, використати мовне багатствовихідного тексту відповідно до поставленого комунікативного завдання.2.2.4. Вибірковий переказ
Вибiрковий переказ передбачає вiдбiр головного i послiдовне розташуванняматерiалу. Готуючи учнiв до сприймання тексту, учитель попереджує, що їмнеобхiдно буде запам’ятати мiсце, де розповiдається про основнi подiї, головнихгероїв, їхнi вчинки тощо.
Великий розвивальний ефект мають вибіркові перекази твору за ілюстрацієючи кадрами однойменного діафільму. Учень має визначити, з якого моменту слідрозпочати розповідь і яким закінчити, щоб переказ уривка відповідав Ілюстраціїі в тон же час був зрозумілим. Вибірковий переказ готує до творів налітературну тему.
Виконуючи стислий переказ, діти вчаться бачити головне, суттєве у тексті іпередавати його, використовуючи мовні засоби узагальненої передачі змісту. Відомірізні способи стиснення тексту: 1) усунення другорядного, деталей; 2)узагальнення конкретних, одиничних явищ; 3) поєднання обох названих способів.
Щоб усунути несуттєве, необхідно спочатку виділити в тексті основне зточки зору головної думки твору і деталі, потім відкинути деталі, об’єднатисуттєве і скласти новий текст. У процесі узагальнення матеріалу вичленову-ютьсяодиничні факти, потім підшукуються мовні засоби із узагальненої передачі ібудується новий текст.
Розпочинається навчання стислому переказу на розповідних текстах, у якихпростежується розгортання подій. Виклад сюжетної канви такого твору і будестислим переказом. Елементи стислого переказу вводяться у 1 класі. Дітямпропонується у процесі аналізу тексту передати одну його частину однимреченням. Потім пропонується передати коротко дві частини, а далі — змістусього твору.
Ступені стиснення тексту можуть бути відображені схематично (схема введенаД. І. Тихомировим):
Повний текст Детальний переказ Стислий переказ План Вираженнядумки твору однією фразою.
Навчання всім цим видам роботи над текстом здійснюється паралельно, хочнаведена послідовність зберігається. Від детального і вибіркового переказу учніпереходять до стислого та до складання плану і вираження думки усього творуоднією фразою. Можливий і зворотний шлях: від вираження в одному реченніголовної думки твору — до плану, потім стислого і детального переказу.2.2.5. Стислий переказ
Стислі письмові перекази вводяться слідом за усними у 2 класі і продовжуютьсяв ускладнених варіантах у З і 4 класах. Вони готують до складання конспектів ітез наукових статей у старших класах.
До стислого переказу проводиться систематична, роз-зосереджена підготовка.З цією метою використовуються такі типи завдань:
1) виділення речення-зачину, у якому виражена тема логічно закінченоїчастини твору;
2) виділення деталізуючої, пояснюючої частини мікро-тексту;
3) скорочення логічно закінченої частини тексту виключенням деталей;
4) розширення, розгортання речення-зачину введенням пояснень, деталей,розкриттям змісту узагальнюючого слова;
5) підбір узагальнюючого слова (родового поняття) до ряду слів;
6) підбір одного узагальнюючого речення до кількох речень мікротексту;
7) інтонаційне виділення слів, найважливіших для вираження думки.
Це — перехідна форма роботи між переказом і твором. У своїй основі вправицього типу є переказами, близькими до тексту. Але виконуючи цю звичну роботу,школярі водночас вчаться давати характеристику або портрет, робити висновки,дописувати якусь частину.
Додаткове завдання — це логічне продовження вихід-него тексту. Тому,формулюючи творчі завдання, слід дбати проте, щоб доповнення тематично,композиційно, стилістично було близьким до переказу і пластично вписувалося унього.
Виділяється дві групи завдань, зорієнтованих на розвиток уяви іактивізацію творчої думки. Одні з них передбачають судження з позиціїчитача-критика. Інші вимагають продовжити роботу з позиції автора. Завданнятаких типів допомагають учням глибше вникнути у вихідний текст, проаналізувативсі його сторони, привчають самостійно визначати композицію, стильвисловлювання, відбирати мовні засоби відповідно до поставленогокомунікативного завдання. Учні, таким чином, максимально наближаються дорозв’язання завдань, зв’язаних із самостійним творенням тексту.
Відомі різні типи переказів із додатковим завданням. Переказ із зміноюособи оповідача (першої особи на третю або третьої на першу) вимагає значноїперебудови змісту та мовного оформлення твору. Під час заміни особи2.2.6. Перекази з додатковим завданням (творчі перекази)
Мовленнєві засоби вихідного тексту виявляються непридатними для переказу.Нова позиція оповідача вимагає нових засобів вираження, і учні мають самостійновідшукати їх.
Другим видом переказу із зміною особи називають вправу, коли розповідьслід вести не від імені головного героя твору, а одного із персонажів.Наприклад, про пригоди нерозумного горобчика слід розповісти від особи сороки,зозулі, сови, ґави, крука (Леся Українка, «Біда навчить»). Щобуспішно розв’язати таке завдання, учень повинен пройнятися атмосфероюхудожнього твору, зрозуміти характери персонажів, поглянути очима на події, щовідбуваються.
Великий творчий рівень роботи учнів досягається у переказах із творчимдоповненням. Це може бути завдання — ввести опис з позиції письменника.Пропонуючи таке завдання, учитель під час читання тексту опускає авторськийопис. Учні складають свій опис, а потім він порівнюється із авторськимваріантом.
Особливо приваблюють дітей завдання, у яких проектується доля улюбленихгероїв. І хоч дітям нелегко висловити свої передбачення, проте у своїхміркуваннях вони відображають власні життєві позиції. Виконання таких творчихдоповнень для учнів — це завжди вирішення проблемних ситуацій.
Доповнювати прочитаний текст можна також зіставленнями із аналогічнимифактами, взятими із життя чи з інших джерел, та вираженням свого ставлення дозображеного.
З метою посилення емоційного впливу художнього образу та розвитку уявивикористовується словесне малювання. Учитель звертається із запитанням ізавданням типу: Якою вам уявляється картина природи (пшеничне поле, берізка,сосни у снігову заметіль), коли ви слухаєте оповідання, вірш? Як ви уявляєтеобстановку, у якій проходять події твору? Розкажіть так, ніби все це передвашими очима, начебто ви самі бачите, чуєте і описуєте події. Яким вамуявляється герой у найбільш напружений момент дії?
Словесні картинки найчастіше створюються до фрагментів твору, найбільшзначних для розкриття його ідейно-тематичного змісту. Побудована серія малюнків-ілюстраційдо одного тексту може слугувати картинним планом до нього.
2.2. Організація та прийоми навчанняусним і письмовим переказам
У діяльності учителя і учнів, спрямованій на опанування уміннямивідтворювати (усно, письмово) тексти різних типів та стилів, можна виділитидекілька етапів-
1) попередня, роззосереджена підготовка до переказу;
2) постановка завдання, мотивація діяльності. Підготовка до сприйманнятексту. Читання;
3) аналіз тексту у єдності змісту, мови і композиції. Складання плану таробочих матеріалів. Повторне читання тексту;
4) виконання першого варіанта переказу. Редагування роботи. Створенняудосконаленого варіанта переказу;
5) перевірка і аналіз робіт.
Щоб домогтися більш глибокого сприймання і творчого відтворення тексту,підготовку цієї роботи слід розпочинати заздалегідь, за декілька днів до їївиконання. Для попередньої, роззосередженої підготовки відбирається матеріал,для розуміння якого не потрібен контекст. У попередніх вправах закріплюютьсяокремі навички правопису, уточнюється значення маловідомих слів,попереджу-ються помилки у вживанні граматичних форм, побудові словосполучень іречень. Якщо передбачається переказ за уривками творів, які вивчаються науроках читання або природознавства,^ учитель пропонує завдання іншого типу:знайти у тексті відповідні слова, речення, виписати їх та пояснити у них ті чиінші правила правопису, особливості вживання тощо.
Відібрані учителем незнайомі слова, складні конструкції словосполучень,речень засвоюються, таким чином, поступово, багаторазовим вживанням у різнихвидах вправ, і під час переказу відпадає потреба пояснювати їх.
Для підготовки вибіркових, стислих, творчих переказів (крім лексичних іграматико-орфографічних завдань) слід включати вправи на відпрацювання окремихструктурно-композиційних і інформаційно-змістових умінь.
Урок навчального переказу розпочинається з чіткого визначення мети,конкретного завдання. Лише, за цієї умови учні працюватимуть активно, зінтересом, переказ не буде їм здаватися нудною і одноманітною вправою.
Попередня
роззосереджена
підготовка
до переказу
Постановка завдання.
Мотивація мовлення.
Сприймання гексти
Важливо відразу ввести дітей в атмосферу твору, наці лити.на активнесприймання змісту. З цією метою вчитель щоразу відшукує найбільш доцільніприйоми: відгадування загадок, аналіз приказок, прослухування музики, проблемнезавдання чи яскраве вступне слово.
Залежно від підготовленості учнів і виду переказу обирається спосібсприймання тексту: 1) читання учителем (слухове сприймання); 2) читання учнямипро себе (зор’ове сприймання); 3) паралельне прослуховування тексту і читанняпро себе (зоро-слухове). Читання тексту доречно супроводжувати кадрамиоднойменних діафільмів, ілюстраціями, щоб активізувати уяву, мислення і мовленняучнів.
У практиці навчання неправомірно перебільшується роль такого методичногоприйому, як побудова переказу за запитаннями, які підказують слова длявідповіді. Так, текст “їжачок” («Дідусь подарував дітям їжачка.Влітку він жив у сінях. Взимку їжак заснув у норі…») першокласникипереказують за запитаннями: Кого подарував дідусь дітям? Де жив їжачок улітку?Де він заснув зимою? Учневі залишається замінити питальні слова і-менниками ідещо змінити порядок слів.
Переказ за запитаннями не відповідає природним умовам спілкування. Учень упроцесі виконання вправи виходить не з загального завдання передати змістпрочитаного, а власне перебудовує питальні речення у розповідні.
Такий спосіб роботи над текстом допустимий лише на перших кроках навчання.Уже у другому півріччі 1 класу слід так сформулювати запитання, щоб відповідіна них не повторювали слів, даних учитеЛем у запитанні. У 2-4 класах запитаннямають ставитися до кількох речень і вимагати розгорненої відповіді, тобтослугувати опорою для побудови логічного закінчення частини тексту.
Самостійним може вважатися переказ, який спирається не на серію запитань,а на цілісне сприймання твору, на усвідомлення композиції, логічних зв’язків,засобів виразності. Тому провідним прийомом підготовки* до переказу будь-якоговиду має бути аналіз вихідного тексту у єднвсті. змісту, структури та мовногооформлення.
У ході аналізу необхідна проблемна постановка завдань, які б пробуджувалиу дітей бажання думати, уявно охоплювати увесь текст, розкривали критерії імотиви відбору мовних засобів. Учні мають не тільки побачити
Аналіз тексту
у єдності змісті/,
мови, композиції.
Складання плану
та робочих матеріалів
авторську позицію, а й вітзїнавдти і обгрунтувати своє ставлення дозображеного.
Головне — зосередити увару на тих прийомах виразності, яким належитьвирішальне роль у розкритті авторського задуму, не переобтяжувати бесідуаналізом другорядного. Нерідко розбір змісту, композиції і мови текстубудується роз’єднано, за безліччю відповідей на дрібні, незначні питання, губитьсяживе, безпосереднє враження від художнього образу, руйнується ціліснесприймання тексту.
Крім інших можливі й такі варіанти проблемної постановки завдань під часаналізу тексту з метою підготовки до переказу.
Рідне слово
Далеко на півночі, в холодних скелях, на березі Білого моря бився зфашистами молодий солдат Микола Терен. Виріс він у степах Полтавщини, на тихомуПслі.
У жорстокому бою він бв тяжко поранений. Упав на холодну землю ізнепритомнів. Узяв його на рки вірний дрг, виніс із баю, приніс у польовийгоспіталь.
Лікар вислухав серце, похитав головою: тяжке поранення в груди. Дали йомуліки, влили кров, та притомність не повертається.
Коли це з сусідньої палати почулася пісня: «Ой, зійди, зійди, ясенмісяцю…» Тихо стало у госпіталю, всі прислухалися до українського співу.Завор)шився Микола, перейнявся тим хвилюючим струменем, наповнився живим духом.Ця рідна українська пісня й повернула притомність Миколі. (За В.Сухомлинським).
Знайдіть в останньому абзаці речення з однорідними присудками. З якоюметою вони вжиті?
Напишіть письмовий переказ.
Вправа 2. Аналіз ролі дієслів у мовленні (4 клас).
Мета: Підготовка до переказу, розвиток \мшь усвідомлювати виражальну рольслова у розкритті авторського задуму твору.
Прочитайте оповідання.
Орлович-^оронович
Не стихають бої під Москвою,- Порвали фашистські міни зв’язок. На пошукипошкодження відправився- солдат Воронович.
Крокує, іде Воронович, пробирається лісом, полем і ось… Біля яру стоятьчотири фашистські танки,. Вдивився солдат — хрести на боках. Дула гармат нанього, Во^оновича, оком гадючим дивляться. Біля гармати у гурток зібралисяфашисти, Дістали їжу, уминають ковбасу з хлібом,
Холодок пробіг по тілу. Один солдат і чотири танки. Піти? Відступить?Відповзти? Укритись? А щось усередині: «Ось хвилина твоя, солдат. Вперед,вперед!»
Підповз Воронович’ до фашистів. Зупинився. Піднявся. Жбурнув гранату. Тих,хто уцілів од гранати, тут же другою скосив.
Захоплювались потім друзі-однополчани: «Один — і взяв у полон чотирифашистські танки. Орел! Орел!» (За С. Алексєєвим).
Аналіз вихідного тексту у процесі підготовки кожного із видів переказу маєсвоє специфічне спрямування. Для переказу, близького до тексту, аналіззв’язується насамперед з відповіддю на запитання — які мовні засоби і чомуобрані автором. Для переказів з додатковим завданням, крім того, важливовизначити, яке стилістичне’забарвлення слід надати доповненню, щоб не порушитихудожню єдність твору. Під час підготовки стислих переказів аналізспрямовується на добір мовних засобів узагальненого змісту. У роботі надвибірковим переказом аналіз зосереджується на тих частинах, які важливі длярозкриття обраної для переказу теми.
У ході бесіди за проблемними завданнями колективно складаються планпереказу і робочі матеріали, у які включаються слова, словосполучення,найважливіші для вираженої думки, а також мовні засоби для зв’язку речень,частин тексту. Повторно читається текст, щоб відновити цілісне сприйманнятвору.
Багатьма методичними посібниками передбачено обов’язкове уснепереказування прочитаного тексту перед виконанням письмового. Ефективністьцього прийому сумнівна. Усний переказ віддаляє учнів від вихідноготексту-зразка, не націлює на пошуки своїх, співавторських слів. Учні у цьомувипадку пишуть переказ переказу. Крім того, після поглибленого аналізу у нихнавіть не виникає ба-жййня слухати розповідь свого товариша.
Більш плідний прийом — виконання першого варіанта роботи на чернетці,колективне її редагування і написання удосконаленого тексту.
Праця з чернеткою привчає «думати з пером у руках». Учень звикаєне вдовольнятися першим-ліпшим словом,
а наполегливо шукає більш влучне, виразне, найбільш комунікативнодоцільне, виправляє і переробляє невдалий* вираз чи незграбно побудованеречення.
Редагування першого варіанта переказу проходить більш ефективно не відразупісля його написання, а через деякий час. Проходить втома, загострюєтьсясприймання. Учень відвикає від свого тексту, дивиться на нього ніби зі сторони,зіркішим поглядом.
Це завершальний етап у роботі над переказом. Він має на меті: 1) розвиватимовне чуття учнів;
2) формувати уміння удосконалювати своє висловлювання;
3) готувати учнів до більш успішного виконання наступних робіт.
Організовуючи аналіз переказів, учитель у першу чергу відзначаєдосягнення, удачі, творчі знахідки дітей. Акцентує на успіхах у оволодінніпрактичними навичками і вміннями, порівняно з попередньою роботою. Наприклад,учні добре справилися із введенням опису, що раніше не вдалося; повніше, ніж упопередніх роботах, викладено зміст, не тільки точно передаються факти, а йстворено уявлення про напруженість зображених подій; більше знайдено своїхвиразних, образних висловів відповідно до комунікативного завдання; стрункішимстав виклад, більш вдало відібрано засоби зв’язку між частинами тексту.
Заслуховуються 2-3 кращі роботи. У процесі колективного аналізу учніз’ясовують, що їм найбільш сподобалось і чому.
Типові для класу помилки (змістові, структурно-композиційні, стилістичні)класовод добирає й аналізує так, що розгортається ціла програма для створення наступного,більш досконалого переказу.
Слова, речення, у яких допущено помилки, учитель включає до різних видівдиктантів і списування, у вправи з опорою на графічну наочність, яківиконуються учнями колективно і самостійно.Висновки
Потребує постійної уваги проблема гармонійного поєднання навчання чотирьохвидів мовленнєвої дiяльністi (аудiювання, читання, говорiння, письмо).
Вiдповiдно до програми учні мають навчитися писати рiзнi види переказiв:докладнi, детальнi, усні й письмовi, стислi, вибiрковi, творчi,перекази-переклади, перекази за картинами, фiльмами, виставами i т. п.
Докладний усний переказ — це один iз видiв засвоєння тексту, вид роботинад удосконаленням усного мовлення учнiв, пiдвищенням ефективностi всiєї роботиз розвитку мовлення. Треба вчити школярiв «говорити на тему», умiннюдоносити до слухачiв основну думку, за допомогою iнтонацiї висловлювати своєставлення до того, про що йде мова.
Докладний письмовий переказ передбачає докладну повну й близьку до текступередачу на письмi змiсту прочитаного. Працюючи над цим видом переказу, учнiвчаться розбиратися в логiчнiй i композицiйнiй структурi оповiдання,оволодiвають навичками правильного викладу прослуханого матерiалу, засвоюютьновi й закрiплюють уже знайомi лексичнi, фразеологiчнi, синтаксичнi елементиукраїнської лiтературної мови.
Суть стислого переказу полягає в синтезуваннi спiльних частин тексту йузагальненнi їх основного змiсту.
Стислий переказ прищеплює учням навички лаконiчної мови, навчає уникати багатослiв’я.
Вибiрковий переказ передбачає вiдбiр головного i послiдовне розташуванняматерiалу. Готуючи учнiв до сприймання тексту, учитель попереджує, що їмнеобхiдно буде запам’ятати мiсце, де розповiдається про основнi подiї, головнихгероїв, їхнi вчинки тощо.
Творчий переказ — перехiдний вид роботи вiд переказiв до творiв.
У ньому учень не тiльки вiдбиває змiст i деталi прочитаного уривка, авiдповiдно до завдання сам робить певнi змiни й додатки. В усiх випадках, колиучнi пишуть творчий переказ, треба, щоб вони вловлювали тон i особливостiрозповiдної манери автора уривка i щоб їхнi доповнення до запропонованоготексту були написанi мовою, близькою до мови твору.
Цього можна домогтися, звичайно, лише на основi спостережень над мовоюавтора, аналiзу її особливостей. Перелік літератури
6.        Барвисте мовлення.Вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти: Посібник для вчителів.– Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 48 с.
7.        Барвисте мовлення. Зошитз розвитку мовлення. 1 клас. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 80 с.
8.        Богуш А.М., Котк Т.М.Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі. Практикум. –К.: Вища школа, 1994. – 157 с.
9.        Вашуленко Н.С.,Скрипченко Н.Ф., Прищепа О.Ю. Навчання в 1 класі чотирирічної початкової школи.– К.: Освіта, 1997. – 112 с.
10.     Галузинський В.М., ЄвтухМ.Б. Педогогіка: теорія та історія. – К.: Освіта, 1995. – 86 с.
11.     Грицай М.С., В.Г.Бойко,Л.Ф.Дунаєвська. Українська народнопоетична творчість. – К., 1983. – с.243.
12.     Діяльнісний підхід дорозвитку мовлення // Наукові записки Тернопільського державного педагогічногоуніверситету. Серія 3: Педагогіка і психологія. – 1997. – №1(3). – С. 140-142.
13.     До питання розвиткумовлення першокласників у період навчання грамоти //Збірник науково-практичнихматеріалів всеукраїнської конференції “Педагогічна наука – сучасній школі”. –Кременець, 1999. – С. 176-180.
14.     Дорошенко С.І. Методикавикладання української мови. – К., 1989.
15.     Жовнір-Коструба С.,Жовнір-Іватьо Н., Жовнір О. Читання і розвиток мовлення. Початкова школа. — №9,1998.
16.     Каніщенко А.П.,Кубинський М.В., Сокирко М.В. Уроки читання в букварний період. – К.: ВИРІЙ,1999. – 112 с.
17.     Коваль А.П. Культураукраїнської мови. – К.: Наукова думка, 1978. – 162 с.
18.     Комплексний підхід дорозвитку мовлення у період навчання грамоти //Науковий вісник Чернівецькогоуніверситету: 36. наук. пр. Вип. 78 Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута,2000. – С. 102-108.
19.     Комплексні вправи длярозвитку мовлення в період навчання грамоти //Початкова школа. – 1997. – №12. –С. 25-30.
20.     Комплексні мовні вправиу підготовчій групі // Палітра педагога. – 1999. – №4. – С.14-16.
21.     Легенди й перекази науроках читання. Початкова школа. — №1, 1992. – с.15.
22.     Мартиненко В.,Н.Присяжнюк. Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3)класів. Початкова школа. — №10, 1998. – с.24.
23.     Мартиненко В., ПрисяжнюкН. Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3) класів.Початкова школа. — №10, 1998.
24.     Методика викладанняукраїнської мови (за редакцією С.І.Дорошенка). – К., 1989. – 389 с.
25.     Методика викладанняукраїнської мови. – К., 1992. – 303 с.
26.     Орап М.О. Комплекснийпідхід до розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти /Автореферат дисертації. – К., 2000. – 20 с.
27.     Прикладне застосуванняположень теорії мовленнєвої діяльності для вдосконалення методики розвиткумовлення (На прикладі періоду навчання грамоти) // Актуальні проблемименталінгвістики: Наук. зб. – К.: Брама, 1999. – С. 193-194.
28.     Прищепа К.С. Навчанняграмоти в 1 класі (Методичні рекомендації до підручника “Буквар”). – К.: ФОРУМ,2001. – 143 с.
29.     Розвиток мовлення вперіод навчання грамоти // Наукові записки Тернопільського державногопедагогічного університету. Серія 1: Лінгводидактика. – 1998. – №2(1). – С.15-18.
30.     Савельєва С…Використовуючи усну народну творчість. Початкова школа. — №10, 1998. – с.49.
31.     Савченко О.Я. Сучаснийурок у початкових класах. – К.: Освіта, 1997. – 256 с.
32.     Сапун Г., ПачашинськаМ., Орап М. Зошит для письма і розвитку мовлення. – Тернопіль: Підручники іпосібники, 1998. – 64 с.
33.     Сінкевич О.В…Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Журнал “Початкова школа”. — №4, 1996. – с.21.
34.     Скіпакевич О.В. Вчитиемоційно правильно сприймати художній текст. Початкова школа. — №12, 1996.
35.     Скіпакевич О.В.Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Початкова школа. — №4, 1996.
36.     Скрипченко Н.Ф.,Савченко О.Я. Читанка 4(3). – К., 1997.
37.     Словник української мови.– К., 1973. – Т.4. – с.460.
38.     Удосконаленнямовленнєвого розвитку першокласників у період навчання грамоти // Матеріалинауково-практичної конференції “Проблеми і перспективи початкової освіти”. –Глухів, 1999. – С. 33-35.
39.     Приложение 1Конспект уроку читання №1 (4(3) клас)
Тема уроку: Видатний письменник України Михайло Коцюбинський. Оповідання“Маленький грішник”
Мета уроку: Коротко ознайомити учнів з особистістю М.Коцюбинського,опрацювати зміст оповідання “Маленький грішник”, розкрити його тему, вчитиучнів давати характеристику дійовим особам. Розвивати навички правильного,виразного читання, читання вголос і мовчки. Виховувати слухняність, чесність.
Обладнання: портрет М.Коцюбинського, твори письменника для дітей:“Харитя”, “Ялинка”, “Маленький грішник”, “Десять робітників”, казки “Двацапки”, “Дві кізочки”, “Івасик і Тарасик”; читанка 4(3), дошка.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
— Яке було домашнє завдання? (Навчитися виразно читати і розповідати казкуІ.Франка “Три міхи хитрощів”).
— В яку пору року відбуваються події, відображені в казці? (Це буловосени, коли дозріває виноград).
— Прочитати в особах першу розмову Лисички і Їжачка (Учні читають).
— Який малюнок намалювали б до цієї частини?
— Описати, якою уявляєте Лисичку, що потрапила у сильце?
— Як порада Їжачка допомогла Лисичці?
Читання в особах від слів “Пішли у двох…” до кінця казки.
— Як виявилась нечесність, боягузтво і зрада Лисички?
— Розповісти, як Лисичка була покарана?
— Чому вчить казка “Три міхи хитрощів”? (Казка вчить бути чесними,справедливими, бути вірними друзям).
— Які ще казки І.Я.Франка ви читали? (“Лисичка і Журавель”, “Фарбованийлис”).
— Іван Якович Франко дуже любив дітей. Він хотів, щоб діти зросталидужими, розумними, чесними, справедливими. Цьому вчив, це виховував у дітяхсвоїми казками.
(Оцінювання відповідей учнів, мотивація оцінок).
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми і метиуроку.
— Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомитись з видатними письменникамиУкраїни і ознайомимося з письменником М.Коцюбинським та опрацюємо змістоповідання “Маленький грішник”.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Ознайомлення з особистістю М.Коцюбинського.
— Перед вами портрет Михайла Михайловича Коцюбинського. Давайте прочитаємонаписані на дошці його слова:
“Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере наймеш. На чиїх слідахвиростають найкращі квіти? Хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіхсамоцвіти”.
 М.Коцюбинський
На дошці напис:
“17 вересня 1864 року, м.Вінниця”.
 – Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 року в місті Вінниці. Удитинстві був слухняним, добрим хлопчиком, дуже уважним і старанним учнем,гарно ставився до своїх друзів у школі, до своїх сестер і брата. Вчився добре,любив читати книжки. На долю сім’ї випало лихо: осліпла мати, батько залишивродину. Турботи про сім’ю бере на себе Михайло, який одночасно і вчиться,складає іспит на народного вчителя, вчителює і пише свої твори. У творахзображує життя селянської бідноти, поневіряння, засуджує несправедливість.
М.Коцюбинський багато написав і для вас, діти. Це твори, які ви вже читали“Десять робітників”, “Харитя”, “Ялинка”, “Про двох цапків”, “Дві кізочки”,“Івасик і Тарасик” і “Маленький грішник” (будемо сьогодні читати), а також щеряд інших.
Помер письменник 25 квітня 1913 року після хвороби. Похований у містіЧернігові.
2. Підготовка до сприймання твору.
— Зараз ми будемо читати оповідання Коцюбинського “Маленький грішник”. Алев ньому зустрінуться слова, які можуть бути вам незрозумілими. Прочитаємо ціслова з дошки.
Торговиця – місце на базарній площі, де торгують худобою.
Юпка – верхній одяг.
Шати – багатий одяг.
Покопотіти – побігти дрібними кроками.
Гринджалята – низькі і широкі сани.
3. Первинне ознайомлення з твором.
— Я почну читати оповідання, а ви уважно слідкуйте, бо хтось будепродовжувати. Зверніть увагу на те, про кого розповідається в оповідання і коготак назвав автор: маленький грішник.
(Спочатку читаю я, потім учні продовжують).
Ланцюжкове читання.
4. Бесіда після читання твору.
— Про кого розповідається в оповіданні? Чому оповідання називається“Маленький грішник”?
— Про які часи йдеться в оповіданні? (Події, описані в оповіданнівідбуваються за часів царату).
— Який епізод з оповідання вас найбільше схвилював? Чому?
5. Робота над текстом оповідання.
— Прочитайте опис природи в першій частині оповідання від слів “Дмитрик,восьмилітній хлопчик…” до слів “Ярино! А несіть швидше води…” (Ученьчитає).
— Що говориться про настрій Дмитрика? (Дмитрикові було сумно, йому шкодасвоєї мами).
— Знайти і зачитати опис зовнішності Дмитрика. Про що свідчить його одяг?(Одяг був з матері, бо він великий. Хлопчик був бідний, на ньому порванийодяг).
— Прочитати в особах розмову Дмитрика та Гаврилка про те, як требажебрачити.
— Якими ви уявляєте хлопчиків? (Бідними, голодними).
— Що ви можете сказати про вдачу Гаврилка? (Він намагається жити зарахунок інших).
Фізкультхвилинка
Буратіно потягнувся.
Раз – нагнувся, два – нагнувся.
Руки в сторони відвів.
Ключик, видно, загубив.
А щоб ключик нам знайти,
Треба всім в похід піти.
1, 2, 3, 1, 2, 3.
Треба всім в похід піти.
— Прочитати початок другої частини оповідання до слів “Дмитрик, вагаючисьтрохи, віддав гроші”.
— Як виявилось тут ставлення Дмитрика до своєї матері? (Дмитрикнеслухняний, легковажний).
— Прочитати мовчки. Який злочин вчинили діти? Які думки гнітили Дмитрика,коли він згадав, що вони пограбували бідного діда? (Дмитрик зрозумів, що такпогано чинити, але боявся Гаврилка, щоб той не глузував).
— Яке горе спіткало Дмитрика? (Дмитрик попав під коні; у нього померламати).
— Що переживав хлопчик у лікарні? Як думав жити далі? (Дмитрикові булошкода мами. Він переживав, хто його нагодує, зодягне, каліку? Хлопчик вирішуєне старцювати, не дружити з Гаврилком, а самому заробляти гроші на хліб).
6. Характеристика дійових осіб оповідання.
— Назвіть дійових осіб оповідання. (Дмитрик, Марійка, Гаврило, мамаДмитрика, тітка).
— Давайте поговоримо про Дмитрика. Який він? (Дмитрик – 8-річний хлопчик.Одягнений у стару мамину одежу).
— Які стосунки між Дмитриком, Гаврилком і Марійкою? (Дмитрик, Гаврило іМарійка дружать, але ця дружба не чесна, бо Гаврило використовує Дмитрика,штовхає дітей до поганих справ).
— Чи справді Дмитрик повністю підвладний Гаврилкові? Як він ставиться доматері? (Дмитрикові шкода хворої матері, але він прагне ласощів, забав, які неспроможна дати йому мама).
— Кого звинувачує Дмитрик у тому, що сталося? (Він звинувачує себе).
— Що вирішує хлопчик у лікарні?
— Отже, Дмитрик, хоч і любив маму, але через свою неслухняність,легковажність був до неї неуважним, не слухався її наказів. І це стало причиноюйого горя.
V. Підсумок уроку.
— Про що сьогодні ви дізналися на уроці? З чим ви познайомилися?
VI. Домашнє завдання.
— Підготуватись виразно читати твір “Маленький грішник”. Слабші читають 1частину, сильніші – весь твір. Уміти розповідати зміст твору, характеризуватиголовного героя.Приложение 2/>Конспектуроку читання № 2
Тема: Мова і мовлення в житті людини. Спілкування. Краще недоговорити, ніжпереговорити.
Після цього уроку учні зможуть:
·          набути навичок роботи вмалих групах;
·          поважати сказане слово;
·          уживати словаввічливості;
·          глибше усвідомити рольмови у житті людини;
·          щоденно дбати про свіймовний етикет;
·          втілювати в життянародну практику спілкування;
·          слідкувати за чистотоюсвоєї мови і мови однолітків.
Обладнання: дошка, крейда,пам’ятка-плакат (розподіл ролей у малих групах); Іржі Томан “Мистецтвоговорити”; “Українські прислів’я та приказки”; таблиця-плакат, виготовленаучнями; Ольга Олійник “Українська мова 8-9”.
Хід уроку:
І. Мотивація (Виділяю з трьохсильніших учнів групи спостерігачів, які слідкуватимуть за мово під часвідповіді).
Прочитати осінню казку-діалог, складену вдома. Чи допомогли окремі слова,фразеологізми? Чому?
То як все-таки зберегти повагу до слова?
Думка учнів-спостерігачів.
А що таке мовний етикет?
ІІ. Представлення теми та очікуваних результатів.
Після цього уроку ви всі старатиметеся і далі поважати сказане слово,уживатимете слова ввічливості, задумаєтесь над роллю мови у житті людини,намагатиметесь щоденно дбати про свій мовний етикет, втілюватимете у життянародну практику спілкування, очищуватимете свою мову від слів-паразитів.
ІІІ. Надання необхідної інформації (Дітиоб’єднуються в групи щоб добре запам’ятати інформацію учителя).
Прочитайте епіграф. До чого він нас спонукує?
Помандруйте сторінками підручника до розділу “Мова – найважливіший засібпізнання, спілкування і впливу. Функції мови. Мова і мовлення”.
ІV. Інтерактивна вправа. ”Незакінчені речення”
1. Користуючись відповідними книжками і набутими знаннями, кожна групадоповнить речення, записане на дошці; складе поради ровесникам відповідно дозмісту і етики розмови; добере відповідні прислів’я і приказки.
(завдання записані на дошці)
Вийшли такі записи:
Мова – це (засіб мовлення)
Мовлення… – це процес, у якому можуть бути виділені окремі йогоелементи – мовленнєві дії, що створюють мовленнєву діяльність.
Спілкування означає… (діловий або дружній зв’язок).
Спілкування здійснюється… (у двох формах, усній і письмовій,позначених своєю специфікою).
Мовленнєва діяльність – це… (говоріння, слухання, читання і письмо).
Діалог відбувається завдяки… (говорінню і слуханню).
Функції мови -… (комунікативна, мислеоформлююча, пізнавальна, номінативна,емоційна, виражальна, об’єднуюча).
Починаючи розмову, подумай, чи є у тебе що сказати. Не допускай зловживаннявмінням говорити.
Мова – засіб встановлення добрих стосунків між людьми.
Прислів’я і приказки:
Краще недоговорити, ніж переговорити.
Що маєш казати, що наперед обміркуй.
Всякому слову свій час.
Бережи хліб на обід, а слово – на відповідь.
Погане слово проковтни.
Одне погане слово скажеш – почуєш десять.
Краще мовчати, ніж брехати.
Коли дурень мовчить, він схожий на розумного.
Довга балачка більше докучає, ніж довга мовчанка.
2. За змістом дописаних прислів’їв сформулюй і запишиправила-нагадування мовного етикету. (Не переговори, поміркуй, не спіши,бережи, проковтни, думай, помовчи, розумій, не докучай).
3. Із молитви “Благослови мене Господи!” (Ольга Олійник “Українськамова 8-9” випиши дієслова, які тобі допомагатимуть слідкувати за чистотою своєїмови.
(Вірую, молюся, дякую, дарує, усміхається, зігріє, схиляюся, наповнює,увійшла, освітила, благослови, борони, допоможи).
4. Дати оцінку почутому із уст учителя:
Я заздрю всім, у кого є слова.
Немає в мене слів. Розстріляні до слова.
Мовчання тяжко душу залива.
Ословленість – дурна і випадкова.
Я заздрю всім, у кого є фарби є, —
Жагучі коні з дикого мольберту.
До мене жодна фарба не встає,
Сховати в сіре суть своє розверту.
Я заздрю всім, до кого мене звук, –
Лічильник Гейзера пищить так потойбічно.
На кожній арфі чистить дзьоба крук
І “Never more” кує мені стоїчно.
Я випалив до чорноти жури
Свою прокляту одчайдушну душу
І жестами, німий, розговорив…
Хай жестами, але сказати мушу
(І.Драч)
5. Конкурс таблиць-плакатів, виготовлених учнями вдома.
Забудь!
“Блін”
“Класно”
“Короче”
“Вообще”
“Тусуйся”
“Галімий”
“Харить”
Пам’ятай!
Ой! Ай! Як це так!? Навіщо?
Гарно, чудово, прекрасно.
Взагалі, загалом, почекай, отже, подумай.
Отже, взагалі, зовсім.
Іди геть!
Поганий, непотрібний.
Надоїдає, заважає.
6. Розкажіть про товариша, однокласника (знайомого чи незнайомого),який, з вашого погляду, вміє (не вміє) спілкуватися. Аргументуйте свою думку,спираючись на таблиці-плакати.
V. Підбиття підсумків (рефлексія)
Чого навчилися і яке завдання поставимо перед собою?
Які труднощі виникали?
Що порадите однокласникам для подолання труднощів.
Чи допоміг нам епіграф краще зрозуміти тему?
Взаємоперевірка між групами з участю 3-х учнів-спостерігачів,виставлення оцінок:
Написала(в) акуратно, без помилок (0-7 б.)
Допомагала(в) іншим (0-1 б.).
Узагальнювала(в) думки і просувала роботу групи вперед (0-3 б.)
Швидко і виправно працювала(в) з додатковою літературою (0-1 б.)
VІ. Домашнє завдання.
Подумай і запиши: скільки ти вжив у своїй мові за один день слівувічливості, прислів’їв, приказок, фразеологізмів. Запиши їх у відповіднихмовленнєвих ситуаціях.
Повтори Кл. відм. в українській мові; уживання Ти, Ви.
Придивися, як вітаються у твоїй сім’ї, твої друзі, знайомі, сусіди.
Заглянь в орфографічний словник: як пишеться слово “будь ласка”?Приложение 3Конспект уроку читання №3 4(3) клас
Тема уроку: Л.Глібов. Байка “Зозуля й Півень”.
Мета уроку: Розширювати знання учнів про творчість Л.Глібова, про жанрбайки. Розвивати образність мовлення, виразність читання. Виховуватисправедливість, чесність.
Обладнання: портрет Л.Глібова, персонажі байки: Зозуля й Півень, малюнкидо байки, читанка 4(3), дошка з записами.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
 Девіз уроку (на дошці):
 Сторінки бережно гортаю, всі тексти швидко я читаю. Читати дуже я люблю істисло текст перекажу.
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
— Яке було домашнє завдання? (Навчитися виразно читати байку Л.Глібова“Вовк і Кіт”, вміти читати в особах).
Читання байки учнями – конкурс на виразне читання.
Читання байки в особах.
— Хто найкраще прочитав? Чим сподобалося читання?
— Чого Вовк забіг у село? Від кого він хотівсховатися?
— Чому жодна порада Кота не підходила Вовкові?
— Що в поведінці Вовка особливо засуджується? Якаголовна думка байки? Як ви розумієте прислів’я “Що посіяв, те й пожнеш”?
(Виставлення оцінок учням, кожна оцінка мотивується).
ІІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
— Діти, хто з вас пам’ятає, що таке байка? (Короткеоповідання чи вірш із повчальним висновком).
— На минулому уроці ви ознайомилися, а на сьогоднінавчилися виразно читати байку “Вовк і Кіт”. Хто автор цієї байки?
— Що ви знаєте про Леоніда Глібова?
— Перед вами портрет байкаря. Подивіться на дошку.Що означають числа?
Леонід Глібов (1827-1893), с.Веселий Поділ.
(Підсумовую відповіді учнів).
— Видатний український письменник Леонід Глібовнародився в с.Веселий Поділ на Полтавщині, писав вірші, пісні, віршованізагадки, п’єси і байки. Байок Глібов написав аж 107.
— Які байки Глібова ви вже читали? (“Чиж і Голуб”,“Коник-стрибунець”, “Вовк і Кіт”).
— Кого описує автор у образі тварин? (Під образамитварин автор розуміє людей).
— Для чого пишуть байки? (У байках висміюють все лихе,щоб люди не робили так).
— А тепер відгадайте загадки:
Ку-ку, ку-ку! – кричу я в лісі,
На зріст маленька, свитка сіренька.
 (Зозуля).
(Показую малюнок)
Двійчаста і розгониста хода,
Іде – як цар до трона,
На голові – корона.
 (Півень)
(Показую малюнок),
ІV. Повідомлення теми і мети уроку.
— Сьогодні ми ознайомимося з байкою “Зозуля і Півень”, яку написавЛ.Глібов, і навчимося виразно читати її.
V. Вивчення нового матеріалу.
1. Підготовка учнів до сприймання твору.
— Діти, чи розумієте ви значення слова “підлесливий”? (Це людина, яка хочевислужитись, показати себе надто відданим, говорить у вічі одне, а має на думціінше; це людина, яка хоче піддобритись до когось і за це його слухає,вихваляє).
— Отже, підлеслива людина, це та, яка догоджає кому-небудь надмірно,незаслужено, вихваляє когось, щоб піддобритися. Сьогодні ми ознайомимось іззначенням цього слова, прочитавши байку “Зозуля і Півень”.
— А чи чули ви, як “співає” півень, зозуля? (Вони не співають. Півенькукурікає, а зозуля кує).
— А що роблять солов’ї, синички? (Соловейко виспівує гарні мелодіїтравневими ночами. У народі кажуть про тих, хто гарно співає, виспівує, яксоловейко”).
2. Перше читання твору.
 Читаю байку “Зозуля й Півень”.
— А зараз ви будете читати байку, але спочатку потрібно навчитисяправильно читати слова, які зустрінуться у нашій байці.
Словникова робота.
На дошці слова:
Жалібненько, пшениченька, мерщій, безталанне, знічев’я,
Самостійне мовчазне читання байки.
 Прочитайте байку про себе і скажіть:
— За що хвалили одні одного Півень і Зозуля?
— Чи відвертими, справедливими були ці вихваляння?
3. Повторне читання байки.
Читання байки вголос.
4. Робота над ідейним спрямуванням тексту.
— Якими ви уявляєте собі Півня і Зозулю? За що вони хвалили одне одного?Якими були ці вихваляння? (Нещирі, несправедливі вихваляння).
— Знайдіть у байці і прочитайте слова, в яких передано головну думкутвору.
— Як ви розумієте прислів’я “Рука, як кажуть, руку миє”?
— Запам’ятайте це прислів’я і користуйтесь ним при нагоді у своєму житті.
Фізкультхвилинка
Лапки в боки, вгору вушка,
Скачуть білочки-подружки.
1, 2, 3, 4, 5 –
По гілках вони летять.
Кожен ранок на галяві
Роблять білки вільні вправи.
1, 2, 3, 4, 5 –
Люблять білочки стрибать.
5. Аналіз зображувальних засобів.
— Як звертаються тут дійові особи один до одного? Прочитайте, як Півеньвихваляє спів Зозулі.
— Прочитайте відповідь Зозулі. З чим вона порівнює спів Півня?
(Зіронько моя, куме, голубонько, кралечко моя, братику – ласкаві ідоброзичливі звертання).
— Якими словами вони характеризують “спів” один одного?
(Веселенько, жалібненько, тонесенький, милесенький голосочок – знову дужеласкаво).
— Чи свідчать ці вихваляння про наявність голосу в Зозулі чи Півня? Проїхній гарний спів? Чому автор вибрав ці слова, а не інші, які характеризуютьдійсно гарний спів? (Тому, що нічого такого про їхній спів не можна сказати).
— Про що говорить автор таким чином? (Про підлесливість, нещирістьперсонажів).
— Як автор доводить це? (Порівняннями: виспівуєш, наче жар-птиця, яксоловей).
— Чи можна порівняти Півня з жар-птицею, а Зозулю з соловейком? Чисправедливі ці оцінки? (Ні).
— Чиїми словами автор передає правду в байці? (Словами горобця і автора).
— Які негативні риси зображені автором у байці? (Нещирість, улесливість,що принижують гідність людини).
— Які почуття висловив автор у байці? (Незадоволення, обурення).
6. Робота над виразністю читання байки.
— Як потрібно читати (з якою інтонацією) вихваляння Зозулі і Півня?(Нещиро, підлесливо). А як слова горобця? (Голосно, передаючи правду). Словаавтора?
7. Читання байки в особах.
— Що потрібно, що прочитати цю байку в особах?
— Скільки осіб треба для читання байки? Хто саме? (Зозуля, Півень,Горобець, автор).
VI. Підсумок уроку.
— Що сьогодні нового дізналися на уроці?
— Яку байку прочитали?
— Яка головна думка байки?
— Яке прислів’я зустрічається в байці?
— Як ви його розумієте?
VII. Домашнє завдання.
— Навчитися виразно читати байку Л.Глібова “Зозуля і Півень”.Підготуватись читати в особах. Хто має бажання і вміє гарно малювати, можестворити малюнок до байки.