Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Есе
з соціології
«Як співвідносяться між собою поняття «людина», «індивід»,«індивідуальність», «особистість»
Виконала
студентка групи ОМ-4
Оболончикова Варвара
Київ – 2010р.
Поняття «людина», «індивід»,«індивідуальність» та «особистість» — неоднозначні, обємні, на перший поглядсхожі, а при більш детальному розгляді — зовсім різні і взаємоповязані. Усвоєму есе я намагатимусь у простій та доступній формі розкрити зміст цих досить«туманних» понять і встановити їх звязки між собою.
Перше, що хотілось би згадати — те, щовнутрішній світ людини є предметом вивчення в основному психології. Ця науканайбільш докладним чином розглядає питання людини і трьох її «іпостасей», такихяк індивід, індивідуальність та особистість, кожна з яких розкриває свійособливий аспект людського буття. Звичайно, ці поняття можна разглядати і зсоціологічної точки зору. Підтвердженням цьому є, наприклад, відомийамериканський соціолог Смелзер. У своїх лекціях він присвячує багато часурозгляду особистості та її розвитку, згадуючи про можливість існування звязкуміж біологічним формування людини і її поведінкою в суспільстві, становленнямвласного «я» як особистості. Естафету цієї давньої і досі невирішеноїсуперечності підхоплюють інші соціологи, що намагаються знайти відповідь напитання про взаємостосунки між культурою та людською натурою. Сам Смелзер надаєперевагу золотій середині, тобто вважає, що біологія справді встановлює певнібазові межі для людської сутності, але у них кожний індивіддум проявляєнадвичайно високу здатність до пристосування. Не менш відомий українськийсоціолог Макєєв відводить питанню особистості цілий розділ своєї книжки,розглядаючи там, наприклад, теорію типів особистості, звязок особистості зсоціальним середовищем, розвиток особистості і навіть її структуру.
Я розглядатиму кожне з тематичних понятьокремо, а потім шукатиму звязок між ними. Почну з поняття особистості.
Микола Бердяєв сказав, що «Особистість єнезмінність у зміні. Суб’єкт зміни залишається однією і тією ж особою.Особистість підлягає руйнації, якщо вона застигає, зупиняється у своємурозвитку, не зростає, не збагачується, не творить нового життя. І так саморуйнівно для неї, якщо зміна в ній є зрада, якщо вона перестає бути самоюсобою, якщо обличчя людини більше не можна впізнати.» Можна сказати, щоособистість — це відносно стійка схема поведінки індивіда або що це індивід яксубєкт відносин. Що можна сказати точно, так це те, що особистість є продуктомсоціального розвитку і означає те «щось», за допомогою чого можна включитилюдину у систему соціальних відносин. Ми не маємо змоги дати однозначневизначення, можливо тому що саме слово «особистість» так міцно вплетене у нашеповсякдення, що його значення важко оцінити, а можливо тому, що як будь-якефілософське поняття кожний розуміє це слово по-своєму.
Десь на тому ж рівні точності ми можемовизначити і поняття індивідуальності — як набір якихось неповторних рис кожноїокремої конкретно взятої людини, специфічність її темпераменту, здібностей,інтелекту і всіх можливо притаманних людині рис, що гармонійно (або не дужегармонійно) формують власне індивід. Індивід, у свою чергу, є одиничнимпредставником виду, що відрізняється від інших як морфологічними, так іпсихологічними властивостями. Слово «індивід» можна поставити у один ряд зтакими словами, як «спільнота», «товариство», «індивідуальність» можнаасоціювати хіба що з «неповторністю». Тобто індивідуальність — це те, щовластиве певному окремому індивідові як людині.
Моруа казав, що «майже кожна людина — особистість; труднощі в тому, щоб зберегти свою індивідуальність, не ставши нібанальним, ні легковажним». І тут виникає поняття людини і звязок між ним,особистістю та індивідуальністю.
Фролов згадує, що сам термін «людина» можнавизначати різними способами. З точки зору біології це біологічний вид, який запевними характеристиками невіддільний від деяких категорій тварин. З іншоїточки зору, людина — істота «економічна», яка прагне задовольняти свої потребиі не рахується при цьому у більшості випадків навіть з представниками свогобіологічного виду. Звичайно, не можна забути про соціальні особливості людськихспільнот, існування людини як істоти, повязаної стосунками у різного родуколективах. Як співвідносяться поняття «людина» і «особистість»? Дехто вважає,що кожна людина — це особистість. Не можу погодитись. Кожна людина — цеіндивід, тобто він наділений певними якостями, що відрізняють його від іншихпредставників типу. Так само у кожної людини є своя індивідуальність. Алеособистість — більш філософське поняття. Не про кожного можна сказати що«він(вона) є особистістю». Особистість — це як спосіб буття людини, який можнавизначити як процес соціалізації, процес засвоєння соціальної сутності самогосебе. Цей процес ще можна визначити як формування вільного, самостійного тавідповідального індивіда у соціумі. Я б сказала, шо у терміні «особистість»закладено певну шляхетність для людини, яка може вважатись особистістю.
Щодо «індивідуальності» та «особистості», томожна сказати, що це різні сторони, різні виміри духовної сутності людини. Індивідуальність- якість самостійної сутності, а особистість — якість як представлення у очахінших. Різниця між «індивідом» та «особистістю» після вищесказаного стаєінтуітивно зрозумілою — перше як вид, друге як той же самий вид, але зовсім зіншого боку — більш філософського. Особистість включає в себе ще унікальніякості людини, і не включає природно-індивідуальні характеристики. Наприклад,не можна назвати особистістю індивід, що з деяких причин не має свідомості.
Тема визначення цих понять та встановленнязвязків між ними вічна та невичерпна. Це навіть важко назвати темою, це більшсхоже на нескінченну суперечку, у якій власне ніколи не буде переможця, тому щойого тут бути не може взагалі. Поки люди прагнутимуть досягти істини, пізнатисвіт і себе у ньому, доти будуть індивідуальні точки зору на цю тему, кожна зяких обовязково знайде як підтримку, так і серйозний опір. Еріх Фромм казав, що«головне життєве завдання людини — дати життя самому собі, стати тим, ким вонає потенційно. Найважливіший плід її зусиль — її власна особистість».
Кожний з нас може тільки багато працюватинад своїм власним «я» і прагнути того, щоб кожна з його індвиідуальних рисвирізняла його з-поміж людей, у певному сенсі піднімала його над «індивідами» іробила ОСОБИСТІСТЮ.
Список літератури
Макєєв «Соціологія» 1999 Київ видавництво «Українськаенциклопедія»
Нейл Смелзер «Социология» 1994 Москва издательство «Феникс»
С.С.Фролов «Социология» 1994 Москва издательство «Наука»
Энтони Гидденс «Социология» курс лекций
ВолковЮ.Г. «Социология» 2007 Учебник. 3-е изд.-М.: Гардарики