Відлічувати окремі проміжки часу люди вже здавна могли саме тому, що в навколишньому світі є декілька явищ, які періодично повторюються. Так, оскільки є зміна дня й ночі, то склалося уявлення про добу як найкоротшу календарну одиницю часу. Далі, Місяць ритмічно змінює свій зовнішній вигляд (кажуть: змінює своє фази). І – тривалість цього явища стала астрономічним прообразом місяця календарного. Нарешті, зміна пір року дала людям рік календарний.
а) Доба: Доба – це проміжок часу між двома послідовними моментами перебування Сонця найглибше під горизонтом. Кажемо й так: доба триває від півночі до півночі. І ми ділимо її на 24 години.
В минулому деякі народи мали й інші способи відліку початку доби. Як ось, у євреїв, згідно з Біблією: «і був вечір, і був ранок – день перший» (Буття 1:5), ця традиція зберігається в християн і тепер у богослужбовій практиці.
б) Місяць. За зміною фаз Місяця люди віддавна слідкували дуже ретельно. Тож не випадково у давніх греків «мене» – це Місяць, а «мен» – місяць календарний, у римлян «mensis» – також місяць як проміжок часу і «mensura» – міра! Маємо наглядні приклади того ж і в англійській мові – відповідно Мооn і month, у німецькій Моnd та Моnat. В українській мові і небесне світило і календарний відрізок часу мають одну і ту ж назву!
Список использованной литературы:
1. Климишин І.А. Календар і хронологія. – Івано-Франківськ, Гостинець, 2002.
2. Климишин І.А. Основи пасхалії. – Івано-Франківськ, Нова зоря, 2005.
3. Климишин И.А. Календарь и хронология. – М., Наука, 1990.
4. Селешников С.И. История календаря и хронология. – М., Наука, 1977.
5. Wierzbowski T. Wademecum.– Lw?w, Warszawa. 1926.
Бесплатно скачать реферат “Астрономічні основи календаря” в полном объеме