Розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей

ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Характеристика злочинів пов’язаних звиготовленням та збутом підроблених грошей
1.1 Виникнення й еволюція грошей і злочинів, пов’язаних зїх фальшуванням та збутом
1.2.Основні елементи захисту сучасних паперових грошей
1.3 Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних звиготовленням і збутом підроблених грошей
Розділ 2. Організація розслідування злочинів, пов’язаних звиготовленням і збутом підроблених грошей
2.1 Загальна структура розслідування злочинів 
2.3 Алгоритм слідчих дій при виявленні й розслідуванні злочинів
2.3 Планування розслідування злочинів
Розділ 3. Особливості тактикипроведення окремих слідчих дій у справах про злочини, пов’язані звиготовленням і збутом підроблених грошей.
3.1 Тактика допиту
3.2 Особливості слідчого огляду
3.3 Тактика відтворення обстановки й обставин події
3.4 Тактика обшуку
3.5 Експертне дослідження грошей 
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Однимз-поміж пріоритетних напрямів боротьби з викорененням негативних проявів усуспільстві є запобігання злочинам, а також їх розкриття та розслідування. Отожпідвищується роль юридичних наук, зокрема криміналістики, що, запозичуючи зінших галузей знань різноманітні прийоми, засоби та методи, розробляє йзапроваджує в практику правоохоронних органів аргументовані пропозиції тарекомендації щодо вдосконалення методик розкриття й розслідування злочинів.
Середзлочинів, які становлять особливу небезпеку для суспільства, вирізняютьсязлочини, пов’язані з виготовленням і збутом підроблених грошей.
Грошіневипадково привертали та привертають увагу людей протягом багатьох століть,адже вони є неодмінним атрибутом нашого буденного життя, це реальність, безякої сьогодні просто неможливо прожити. Вони вносять у нього особливий ритм,стиль, особливе сприйняття світу, суспільства та себе в ньому. Про них багатонаписано людьми різних професій економістами, філософами, державними діячами,письменниками та ін.
Боротьбазі злочинами, пов’язаними з виготовленням і збутом підроблених грошей, завждибула одним із пріоритетних напрямків боротьби правоохоронних органів різнихдержав зі злочинністю. Безсумнівно, наявність в обігу будь-якої країнипідроблених грошей неприпустима. Не будучи забезпеченими товаром, вонинегативно впливають на товарообмін, є чинником інфляції, спричиняють недовірунаселення до чинної фінансової системи.
Стрімкевпровадження останніми роками нових інформаційних технологій, поява новихзасобів «малої», «оперативної» поліграфії, доступність їхвикористання населенням, поряд з позитивним упливом на розвиток суспільства,сприяє й виникненню нових, а також удосконаленню «старих» способівскоєння злочинів, у яких ці прилади є засобами скоєння злочину. Такі засобинадають можливість підробляти гроші з достатньо високим ступенем зовнішньоїподібності до справжніх на перший погляд. І наслідком цього є зростаннякількості злочинів, пов’язаних з виготовленням та збутом підроблених грошейрізної вартості й належних до різних держав.
Урізних країнах світу давно дискутується питання про те, чи варто повідомлятигромадян про деякі елементи захисту справжніх грошових знаків, а також пропояву в грошовому обігові підробок. Позиція Інтер-полу зводиться до визнаннядоцільності не тільки поліцейських методів боротьби зі злочинами, пов’язаними звиготовленням і збутом підроблених грошей. Населення, продавці, банківськіслужбовці, касири повинні знати основні захисні властивості грошей. Лише затаких умов фальшивки не будуть знаходити жертв. Хотілося б зазначити, що, надумку експертів з питань дослідження підроблених грошей, сьогодні українськігривні є однією з найбільш захищених валют у світі.
Розділ 1. Характеристика злочинів пов’язаних звиготовленням та збутом підроблених грошей1.1 Виникнення й еволюція грошей ізлочинів, пов’язаних з їх фальшуванням та збутом
Виготовленнята збут підроблених грошей — злочин, а з позицій сучасного законодавця — ценизка злочинних дій, що мають певну історію. У різних державах на різних етапахрозвитку і зміст цього злочину, і рівень його суспільної небезпечності визначалисяпо-різному. Та не підлягає сумніву одне — він завжди був пов’язанийбезпосередньо з грішми. Саме гроші як предмет підроблення ставали ключем донезаконного збагачення одних людей і незаконного зубожіння інших.
Фактично,більша частина злочинів, вчинюваних у будь-якому суспільстві, так чи такпов’язана з отриманням матеріальних благ, зиску, котрі можна виміряти грошима.
Досліджуючипитання, пов’язані з виготовленням і збутом підроблених грошей, юристи частозвертаються до історії. Звісно, знання про способи вчинення злочину, щоісторично склалися, про осіб-злочинців, їхню кваліфікацію, технології тазнаряддя, які використовуються для виготовлення підроблених грошей, соціальнийстан та інші найрізноманітніші характеристики є підставою для відстеження тенденціїрозвитку цієї категорії злочинів, розробки заходів соціального захисту, методикрозслідування вказаної категорії злочинів і належної організації оперативноїроботи з метою їх виявлення та запобігання їм. Дляз’ясування питання, чому саме гроші є особливим предметом злочинного посягання,коротко розглянемо їхнє значення та функції, котрі вони виконують у розвитковісуспільства.
«Грошіє справедливий посередник і міра придатних для торгівлі товарів, — говорилидавні римляни, — бо через посередництво грошей здійснюється зручна й надійнаоцінка всіх речей».
Гроші — металеві чи паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі-продажу тавиконують роль загального еквівалента, тобто відображають вартість рештитоварів і обмінюються на будь-який з них.
На думкудеяких учених, гроші — це категорія товарного виробництва й обміну, особливийтовар, загальний еквівалент, форма вартості решти товарів. Гроші — це особливийтовар, який виконує роль загального еквівалента.
Сучаснігроші, що є засобом розрахунку готівкою, — це паперові купюри та монети різнихноміналів. Варто також зазначити, що, поряд з готівкою, використовуються йбезготівкові форми розрахунків через пластикові картки, що звуться пластиковимигрошима, оскільки «вони є універсальним платіжним інструментом, якийдосить швидко став узвичаєним засобом міжнародних розрахунків».
Узагальнившиці визначення, можна дійти висновку, що гроші, виконуючи роль загальногоеквівалента, є відображенням вартості решти товарів і обмінюються на будь-якийз них, тобто є необхідним предметом, за допомогою якого кожна людина можепридбати те, що бажає. Тож не випадково цілком зрозуміле прагнення людей матигроші зумовило появу різноманітних, зокрема й протиправних, способів їхздобуття.
Гроші єпостійним супутником розвитку цивілізації. їх виникнення тісно пов’язане зісторичним процесом обміну товарів і зміною форм власності. Оскільки тількимала частка потреб кожної людини може бути задоволена продуктом її власноїпраці, то врешті-решт це зумовлює появу обміну залишків свого продукту напотрібні їй залишки продукту праці інших людей. Кожна людина живе обміном.
На ранніхетапах розвитку людського суспільства такому обмінові був притаманнийвипадковий характер, коли один товар проявляв свою вартість утоварі-еквіваленті, що відповідав йому. Засобами платежу були предмети, що малиочевидну цінність, — прикраси, коштовне каміння, знаряддя праці, зброя, зерно,м’ясо, боби какао, перли, пташине пір’я тощо. Проте, незалежно від форми проявута виду, предмети, що відігравали роль грошей, вирізнялися однією властивістю — вони були засобом платежу, мірою вартості товарів. Така домонетна форма грошейпостає як історичний етап їх виникнення. І саме в цей період починаютьформуватися перші навички фальшивомонетників. Історії відомо немало прикладівобману під час здійснення різних операцій, пов’язаних з обміном товарів, яківикористовувались як гроші. Так, у давнину на території сучасної Мексикизловмисники розрізали стручки какао, що були еквівалентом обміну, виймализвідти боби, наповнювали стручки якою-небудь речовиною, склеювали їх і видавализа повноцінні.
Одним зосновних складників вартості товару, як відомо, є кількість вкладеної в йоговиробництво праці. Товар-еквівалент слугує мірилом прояву вартості першоготовару. Поділ праці (виокремлення скотарських і землеробських племен) зумовивнеобхідність у регулярному обміні товарами. Умови праці, зростання їїпродуктивності спричиняли нерівномірне виробництво товарів. Крім цього,володаря певного товару часто просто не влаштовував товар, який йому даваливзамін. Усе це зумовило появу складної форми обміну. Остання відрізняється відпростої тим, що вона передбачає участь в обміні численних товарів, а томукожний товар може бути обміняний на різні товари-еквіваленти. Водночас,оскільки кількість товарів-еквівалентів була невизначеною, вартість набуваларізноманітного та різнорідного прояву. Поступово з маси товарів виокремилисятовари-еквіваленти, що стали виконувати цю роль постійно. Так уперше з’явилисягроші, хоча поки вони набули тієї форми, в якій існують зараз, минув вельмитривалий проміжок часу. Досить точно їх охарактеризував ще у XVIII столітті Д.Юм:”… гроші є нічим іншим, як представником товарів і праці”.
Як бачимо,гроші мають товарну природу, але вони є не звичайним, а специфічним товаром,який покликаний виконувати роль загального еквівалента. Різниця між звичайнимитоварами проявляється в їхній споживчій вартості. Кожний товар здатензадовольняти лише якусь певну людську потребу, тобто має одиничну споживчувартість. Грошовий товар, окрім цього, характеризується безпосередньою тазагальною вартістю (може бути легко обміняний на інший товар). Гроші маютьзагальну споживчу вартість.
Отже,історично гроші виокремилися із загального світу товарів і самі спочатку булизвичайним та водночас специфічним товаром. Подальший хід історії привів доліквідації товарної форми грошей і переходу до нових форм. Подивимося, як же цевідбувалося. Із низки товарів, які виконували рользагального еквівалента, стали вирізнятися товари, що мали ознаки грошей, тобтовони повинні були задовольняти запити найбільш широкого кола учасників обміну,а це прямо пов’язано з їхніми споживчою вартістю та ліквідністю. Прикладомтовару, що мав досить високі споживчі властивості завдяки широкому колуспоживачів того часу, можна вважати металеві наконечники стріл і різноманітніприкраси. Потім роль еквівалента товару поступово закріпилася за, так званими,«благородними металами» — золотом і сріблом, -які спочатку перебувалив обігу, переважно, у формі злитків і при угодах щоразу зважувалися. У цейперіод також здійснювалися спроби фальсифікації засобів платежу. У законах Ману(Індія, І століття до Р. X.) смертній карі через розрізання бритвами підлягавзолотар, винний у підробленні золота через уведення в нього сторонніх домішок.
Кількістьтовару, що його можна було придбати, визначалася пропорційно до ваги золотогочи срібного злитка. Необхідність постійного вимірювання кількості металу зчасом зумовила виготовлення злитків, які мали фіксовану вагу, а отже, йфіксовану вартість. Щоб не зважувати золото при кожному акті обміну, спочаткудеякі купці, а потім і держава стали надавати невеликим злиткам золота певноїстандартної форми та ставити на них відповідне клеймо. Варто зазначити, що наранніх етапах функціонування монет з дорогоцінних металів як грошей вони немали точно визначеної ваги та зображень, тому все це з успіхом використовувалилюди, котрі підробляли монети.До речі, на первісномуетапі свого існування монети були також і різної форми. Наприклад, у розкопкахдавньогрецького міста Ольвія (Очаків ський район Миколаївської області)віднайдено наконечники стріл, а також монети у формі дельфінів, датовані VI-Vстоліттями до Р. X. Вони виготовлені з мідного сплаву та мають різні розміри.Очевидно, їхній номінал залежав від розміру. Монети пізнішого періоду,починаючи з V століття до Р. X., — «борисфени», «драхми»,«асарії», знайдені там само, -мають круглу форму. На них містятьсязображення богів, рослин, царів та імператорів. Монети Київської Русі такожбули різної форми: гривні -звичайні золоті палички, «срібники» та«резани» — круглої форми.
Тож вісторичному розвиткові грошей виникла, а потім і закріпилась як найбільшпрактична форма кругла монета з двостороннім карбуванням. На ній відображаласяінформація про номінал та інші зображення. Монети з фіксованою вартістю сталипершими грошовими одиницями.
Отже, металияк гроші набули форми монети.
Монета (лат.топеїа) — грошовий знак, найчастіше круглої форми, відчеканений з металу.Монета-металевий грошовий знак.
Монета – злитокметалу визначеної форми,ваги та вартості, що є історично усталеною формою металевих грошей, які маютьтакі істотні ознаки: гарантовану здатність функціонувати як засіб обігу;втілення встановленого номіналу; стійкість проти механічних навантажень упроцесі обігу; дотримання стандартного складу матеріалів, величини, ваги, формита ін. Розглядаючи це питання, потрібно зазначити, що на первісному етапі появигрошей як монет їх карбували міста й лише пізніше ця справа перейшла до рукдержави. Про це може свідчити той факт, що в історико-археологічному музеї«Херсонес» досі збереглися руїни монетного двору. Такі двори існувалий у інших давньогрецьких містах-полісах,-зокрема в Ольвії, Пантикапеї тощо, якірозташовувалися на території сучасної України. За часів Київської Русі монетивиготовлялися практично в кожному князівстві. На сьогодні існують зразкикиївських, тмутараканських, чернігівських та інших монет. Навіть побіжний оглядмонет у будь-якому нумізматичному музеї чи колекції дає підстави до висновкупро те, що виготовлення монет не завжди було прерогативою держави.
Технологіявиготовлення справжніх монет постійно вдосконалювалася, на монетахвідображалися різні рельєфні зображення тварин, обличчя імператорів, знакигеральдики, а також вартість. Усі ці знаки, поряд зі службовою функцією — якносії інформації про номінальну вартість монети та її виробника, — певною міроювже виконували й функцію захисну. Зважаючи на це, злочинці також постійновдосконалювали технологію їх підроблення.
Історично склалосятак, що в багатьох державах і сьогодні виготовлення підроблених грошейназивають фальшивомонетництвом. Це складне слово (можна сказати навіть термін)широко вживається в юридичній літературі, зокрема й у криміналістиці, та це, нанашу думку, не завжди виправдане. Загальновідомо,що термінологія в юридичних науках має досить важливе значення. Невиправдане йнеточне використання будь-якого терміна може призводити до різноманітнихпомилок, а також не сприяє повному, детальному висвітленню досліджуваної проблеми.З огляду на це, пропонуємо розглянути зміст слова«фальшивомонетництво». Воно утворене з двох слів — «фальшивий» і «монета». Слово «фальшивий» маєлатинське походження від /аізі/ісо — «підробляю»; фальшування — злісне, умисне перекручення яких-небудь даних; зміна з корисливою метою виглядучи властивості предметів; підроблення. Фальшивий — підроблений, несправжній.
Як бачимо,буквально слово фальшивомонетництво означає: виготовлення підроблених(фальшивих) монет. І на попередньому етапі грошового обігу використання такоготерміна було цілком виправданим.
Згодом, зеволюцією грошей, заміною металевих монет на паперові асигнації, підфальшивомонетництвом стали розуміти виготовлення як металевих, так і паперовихгрошей. А в деяких тлумачних словниках цей термін поширюють і на цінні папери,а також на збут фальшивих грошей. Тож термін використовується для визначеннявже не тільки процесу виготовлення, а й різноманітних операцій з підробленимигрішми, що, на нашу думку, є некоректним.
З появоюфіксованої вартості монет можна пов’язувати й виникнення фальшивомонетництвасаме в буквальному значенні цього слова. Для виготовлення підроблених монетзлочинці використовували як сировину певну кількість металу справжніх монет зфіксованою вартістю та виробляли з нього більшу кількість монет із таким самимноміналом, але зі зменшеним вмістом дорогоцінного металу. При цьому товарнавартість металу монети падала, а номінальна (умовна) залишалася.
Одночаснозвичайні фальшивомонетники виготовляли підроблені монети з інших, дешевшихметалів або створюючи сплави, або роблячи позолоту (покриваючи мідні пластинитонким шаром золота).
Обманзасновувався на різниці між зазначеною та фактичною вартістютовару-еквівалента. Зрозуміло, що будь-яка держава реагувала на спроби підривусвоєї фінансової системи видаючи відповідні закони та запроваджуючи жорстокіпокарання за цей вид злочинної діяльності.
Отож процесобігу металевих грошей у міру відхилення позначеного на них номінального вмістувід реальної ваги зумовив появу перших функціональних форм грошей, що визначилив майбутньому повний відрив грошей від товарної форми та її цілковитезникнення.
Грошовіодиниці (фунт стерлінгів, лівр, гривня, рубль тощо) зберігали колишні назвивагових одиниць, проте, фактично, поступово стали містити значно меншукількість дорогоцінного металу.Відокремлення металевихгрошей від товарної природи та встановлення монополії держави на їх випускстало визначальним чинником заміщення повнофункціональних монет з благороднихметалів на монети з більш дешевих і поширених металів, а потім відбуласяпрактично повна заміна їх паперовими грішми.
Першіпаперові гроші з’явилися в Китаї приблизно в XI столітті. Китайці раніше заінших зрозуміли перевагу таких грошей, хоча цьому розумінню передувалофункціонування металевих грошей, що згодом втратили товарну вартість. Спершукитайський уряд випустив важкі залізні монети, що мали невелику купівельнуспроможність. Під час угод люди залишали ці монети в купців, взамін отримуючирозписки. На початку XI століття уряд заборонив купцям вести розрахункирозписками й сам надрукував квитанції, що офіційно замінили монети та спростилирозрахунки. Ці квитанції, по суті, й стали надалі виконувати роль паперовихгрошей. У своїх записках про подорож до Китаю відомий італійський мандрівник М.Поло писав, що в той час, коли європейські мандрівники намагаються обертати назолото різні метали, китайські імператори навчились обертати на золотозвичайний папір. Він мав на увазі гроші, що вже в XIII столітті були доситьпоширеними в Китаї. Паперові гроші мали прямокутну форму, містили особливізнаки та печатки. Вони різнилися купівельною спроможністю, під страхом смертноїкари були обов’язковими до прийняття. Потрібно сказати, що найбільша кількість підробленихгрошей в обігу з’являлась у періоди воєн і нестабільності економіки, спадуплатоспроможності національної валюти. Про це свідчить той факт, що протягомПершої світової війни царський уряд Росії неодноразово проводив емісію грошей.Після революції 1917 р. та розпаду Російської імперії деякі її територіальніскладові частини, зокрема й Україна, почали випуск національної валюти. Поряд здержавними грошима, в обігу перебувала велика кількість грошей, що їх випускалиміста та нові уряди. Серед усієї цієї маси значну частку становили фальшивігроші. У романі «Біла гвардія» М. Булгаков, який жив в описуванийперіод у Києві, з великою долею іронії змальовує факт перерахунку грошей одниміз персонажів, у котрого зі 100 «бумажок» на 8 достатньо явнопроглядаються ознаки «фальшування», і це попри те, що на банкнотахнавіть містилися погрози смертною карою за фальшування.
У радянськийперіод частка фальшивомонетництва в загальному обсязі злочинів поступовоскорочувалася. Цьому сприяли й здійснювані грошові реформи, за якими значновдосконалювалися захисні властивості грошей. Існувала досить чітка системаобліку поліграфічного обладнання, копіювально-розмножувальної техніки таматеріалів, які використовувалися для виготовлення грошей, а також постійнопосилювалися покарання за цей вид злочинів. Приміром, у 1961 р. до ст. 24Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність» було внесенодоповнення щодо застосування смертної кари за фальшивомонетництво. Аналогічнізміни було внесено до Кримінальних кодексів союзних республік, й УРСР також.
У процесіеволюції грошей — від звичайного товару до суто номінальних паперових грошей(умовного товару), що не становлять цінності як товар, — постійно змінювались іспособи їх підроблення. Законодавство різних держав вважало та й сьогоднівважає підроблення грошей тяжким злочином, встановлюючи суворі заходипокарання, нерідко навіть смертну кару.1.2 Основні елементи захисту сучаснихпаперових грошей
Основноюметою захисту грошей є надання їм такої надійності, яка б створювала умови длярозпізнання підробок не тільки спеціалістами та банківськими службовцями, але йзвичайними громадянами. Рівень захисту, що надається будь-якою захисноюознакою, безпосередньо повинен бути пов’язаний з його унікальністю йдоступністю для розпізнання звичайним громадянам, стійкістю до зміни, імітаціїчи репродукування. Варто зазначити, що якась одна захисна ознака не єгарантованим захистом грошових знаків. Тільки всі компоненти в комплексі — папір, фарба, вид та спосіб друку, сюжет і кількість ознак — сприяють захищеностікупюр конкретного номіналу від підробки.
Безперечно,якість є найкращим власним захистом купюр від підробки. Інакше кажучи, саметехнологія виготовлення справжніх грошей і забезпечує рівень надійності захистуїх від підробки. Оригінальні методи друку, матеріали, майстерність роблятьсправу підробки грошей настільки важкою та дорогою, що втачається сенс їхпідробляти. Недарма значна кількість осіб, які підробляли сучасні гроші,заявляють, що їх дешевше вкрасти, ніж підробити. Можна сказати, що більшачастина підробок є власне спробою порівняно дешевими способами навіть невідтворити, а імітувати лише деякі ознаки справжніх грошей.
Потрібнопам’ятати, що реальний захист стає ефективним тільки тоді, коли є інструментом,яким можна зі зручністю користуватися.
У різнихкраїнах світу давно дискутується питання про те, чи варто повідомлятигромадянам про деякі елементи захисту грошових знаків, а також про появу вгрошовому обігу підробок. Позиція Інтерполу зводиться до визнання доцільностіне тільки поліцейських методів боротьби зі злочинами, пов’язаними звиготовленням і збутом підроблених грошей. Автори посібника цілком підтримуютьтаку думку: населення, продавці, банківські службовці, касири повинні знатиосновні захисні властивості грошей. Лише за таких умов фальшивки не будутьзнаходити жертв. При цьому зазначимо, що сьогодні українські гривні є однією знайбільш захищених валют у світі.
Як відомо,сучасні гроші мають декілька ступенів захисту. Практично, технологія їхвиготовлення на кожній стадії цього складного процесу передбачає створенняякогось елемента захисту. Серед цих елементів можна виділити такі як:використання спеціальних матеріалів (паперу, фарби, люмінофорів,різнокольорових ниток, металевих стрічок, магнітних домішок у фарбу та ін.); спеціальнихвидів поліграфічного друку та технологій нанесення зображень (досить частозображення й інші елементи купюри виконуються з використанням декількох видівполіграфічного друку в різних комбінаціях, зокрема з маніпулюванням розмірамизнаків і елементів); розмірів купюр; точності розміщення різних елементіводного боку купюри щодо елементів другого тощо. Усе це дає змогу отримативисокоякісні купюри з хорошим дизайном і високим ступенем захисту від підробок.
Як булосказано вище, для виготовлення грошей застосовується спеціальний папір, якомувластива висока технічна та споживча якість. Він є основою грошового знака тазначною мірою визначає якість і особливо стійкість готових грошей дозношування. Найважливішою вимогою до грошового паперу є стійкість дозношування. Серед показників, які характеризують папір за цими властивостями, єстійкість на злам і розрив. Паперові гроші в обігу багаторазово згинаються(складаються) та розгинаються. Тож папір має витримувати (не розриватися)кілька тисяч подвійних перегинів (звичайні друковані папери витримують до 20подвійних перегинів). Висока міцність повинна бути й на розрив. У процесі друкуміцність паперу частково знижується. Для забезпечення високої якості таміцності друкованого малюнка грошовий папір має необхідний ступінь білизни,непрозорості, гладкості та прозорості в певних місцях. Він не повинен змінюватисвого кольору (білизни) та знижувати механічної міцності під упливом світла,сонячних променів тощо.
Стійкість до«старіння» найбільша в папері, виготовленому з волокон льону табавовни. Шар фарби на папері повинен добре закріплюватись і бути досить міцнимдо стирання.
Особливезначення для грошового паперу мають водяні знаки, що є важливим елементомзахисту від підроблення. Водяний знак — один з найбільш поширених захиснихелементів, який використовується у 87 % банкнот у світі. За даними Інтерполу,зі 130 млн. вилучених фальшивих банкнот лише на 12 % робилися спроби імітувативодяні знаки.
Знак можебути загальним, тобто з постійно повторюваним малюнком, або локальним — малюнком, розташованим на аркуші паперу у визначеному місці. Крім цього,водяний знак, особливо локальний у формі портрета чи іншого малюнка, підвищуєхудожній рівень грошей.
Водяний знакутворюється при відливі паперу внаслідок різної товщини нашарування волокон.Створення виразних і гарних водяних знаків є складним самостійним завданням утехнологічному процесі виготовлення паперу. Добре видимий на просвіт, вінобов’язково повинен мати злегка розмиті, нечіткі контури. Це пов’язано з тим,що товщина паперу змінюється плавно. Зауважимо, що водяний знак, який виник якклеймо виробника паперу, став тепер невід’ємною частиною захисту грошовихзнаків.
Часто впапір купюр уводять пластикові, паперові, металізовані чи металеві стрічки.Стрічки можуть бути як повністю зануреними в товщу паперу (приміром, вітчизнянікупюри — гривні — практично всі, незалежно від номіналу, мають зануреністрічки), так і частково (стрічки, ща пірнають) — через деякі відстані вонивиходять на поверхню купюри. При розглядуванні проти світла така стрічкавидається суцільною, а у відбитих променях світла — пунктирною. Крім цього,стрічка може мати магнітні властивості чи флуоресціювати в ультрафіолетовихпроменях, при цьому люмінесценція буває як одноколірною, так і багатоколірною.Досить часто на стрічці розміщують повторюваний мікротекст у прямому тазворотному зображенні.
Фарби, щовикористовуються при виготовленні паперових грошей, відрізняються від звичайнихполіграфічних. Вони більш стійкі до дії різних хімічних речовин і сонячногосвітла. Іноді у фарби вводиться феромагнітний пігмент і різні інші домішки, щонадають їм захисних властивостей та проявляють себе в певних умовах притестуванні. Магнітною фарбою часто друкують серійні номери (гривні України,рублі Росії) чи фрагменти металографських зображень (долари США). Одноколірниймалюнок на різних частинах купюри може бути виконаний двома фарбами, що маютьодин колір, але різні магнітні та люмінесцентні властивості. Дуже поширеним євикористання пігментів, які люмінесціюють під дією ультрафіолету (світіннячервоним, зеленим і жовтим кольорами). При друкуванні сучасних банкнот інодівикористовують фарби, що мають однаковий колір, але різне відображення вінфрачервоній сфері спектра. Для виявлення всіх описаних ознак існуютьспеціальні прилади й обладнання, що використовуються в банківських установах іекспертних підрозділах. На банкнотах великих номіналів останніми роками частовикористовують для друку фарби, що оптично змінюються.
Під дієюрізних хімічних речовин (пральних порошків; розчинів, використовуваних ухімчистці; розчинників) фарби можуть частково змінювати первісний колір, аіноді й вимиваються компоненти, що світяться під дією ультрафіолетовихпроменів.
Основитехнології нанесення зображень на купюри. При виготовленні паперових грошей використовуютьсядекілька способів поліграфічного друку, до того ж, у різних комбінаціях.Попередній малюнок (фонова сітка, різні кольорові розетки) друкується,зазвичай, орловським, ірисовим або звичайним офсетним способом. Основниймалюнок на купюрах з великим номіналом — металографією, на дрібних — офсетом.
Надрукованівідбитки грошових купюр нумерують на спеціальних верстатах високим друком. Наних друкується один або два номери, що складаються з двох літер і номера (насучасних українських гривнях номер має сім цифр). Нумерація необхідна дляобліку випущених купюр, визначення підприємства, працівника, місця, часувиготовлення кожної. Купюр з однаковими номерами не може бути.
Високийдрук. Форми високого друку сконструйовані так, що друку-вальні елементирозташовані вище за пробільні, тобто виступають над ними. При друкуванні формаз силою притискується до паперу й фарба, нанесена на друкувальні елементи,видавлюється до країв елементів. При цьому краї надрукованих таким способомелементів досить чіткі, а шар фарби ближче до країв має потовщення. Завдякиопуклим друкувальним елементам папір продавлюється, деформується, і на йогозворотному боці проявляється рельєфне зображення. На купюрах більшості країнсвіту, зокрема й на гривнях України, таким способом виконуються зображеннясерій і номерів купюр.
Глибокийдрук. Форми глибокого друку сконструйовані інакше, ніж форми високого друку.Друкувальні елементи в них заглиблені, розташовуються нижче від пробільних. Придрукуванні форма також із силою притискується до паперу. При цьому фарбапереноситься та прилипає до паперу, при висиханні утворює випуклий над йогоповерхнею порівняно товстий шар. Краї надрукованих елементів також чіткі, алешар фарби має потовщення до середини ліній. Для друку грошей використовуєтьсяодин з різновидів глибокого друку — металографський. Це отримання відбитків згравюри. Оригінальний штемпель (первинна металографська форма) вирізаєтьсявручну чи електронним гравіюванням. Друкувальні елементи оригінальної металографськоїформи (гравюра, орнаменти, гільйо-ширні елементи, тексти та мікротексти)компонуються на одній металевій пластині — матриці.
Плоскийдрук. Якщо вести мову про плоский друк, який використовується для виготовленнякупюр, то доцільно зупинитися на плоскому офсетному, бо тут застосовується самецей різновид плоского друку. У формах офсетного друку друкувальні та пробільніелементи розташовані в одній площині. Процес друку з таких форм ‘рунтується навибірковому змочуванні пробільних елементів водою, а друкувальних -жирноюфарбою. При друкуванні фарба з форми спочатку переноситься на проміжнуеластичну гумову пластину (офсетну), а з неї — на папір. Фарба лягає навідбиток тонким рівним шаром, крізь який добре проглядається структура паперу.
Орловськийдрук. Це різновид офсетного багатоколірного друку, при використанні якого велементах отриманих зображень утворюється різкий перехід одного кольору вінший. При цьому перехід є чітким, з різко виділеною межею без перекосів ірозривів штрихів, накладення одного кольору на інший.
Райдужний(ірисовий) друк. Також є різновидом офсетного друку. Та, на відміну відорловського, в елементах зображень, надрукованих ірисовим друком, один колірплавно переходить в інший. При цьому чіткої межі переходу немає. Ознакиірисового друку: плавна зміна кольору при переході одного кольору в інший;точне суміщення (приводка) -ділянок гільйоширних сіток.
Мікротекстирозташовують у визначених місцях купюр, часто це номінал купюри, назва державичи символіка й інші написи, що повторюються по довжині лінії або площинімалюнка. Без збільшення мікро-текст схожий на звичайну лінію, а в разі навітьневеликого збільшення його можна прочитати.
Значногопоширення набуло нанесення малюнків для сполучення на сучасних купюрах. Одначастина такого зображення виконується з лицьового, а інша — зі зворотного боківбанкноти. При розгляданні на просвіт вони повинні точно збігатися та утворюватияке-небудь зображення.
Так звані,кінеграми – це зображення, що змінюються чипроявляються при розгляданні під різними кутами до світла, часто вонидрукуються товстим шаром спеціальної фарби, наприклад, номінал у п’ятидесятигривневих купюрах зразка 2004р., стодоларових — зразка 1996 р. та ін. Крім цього, такі зображення частовиконуються товстим шаром фарби і їх можна відчути на дотик.
Особливемісце серед захисних засобів банкнот посідають люмінофори. Вонивикористовуються як домішки до фарби, якою виконано зображення, номінал купюри,номер або інший її елемент, а також для нанесення спеціальних невидимих (латентних)позначок у будь-якій її частині. Під дією ультрафіолетових променів така фарбасвітиться кольором люмінофору, а якщо це невидима позначка, то вона стаєвидимою та світиться кольором люмінофору.1.3 Криміналістична характеристика злочинів,пов’язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей
Для того,щоб розслідування мало цілеспрямований характер, аби від його початку слідчийпішов у правильному напрямку, необхідно розуміти значення боротьби з тим видомзлочину, який він розслідує, чітко усвідомлювати мету та завданнярозслідування.
Глибокезнання суті та суспільної небезпечності розслідуваного злочину дає слідчомуправильні орієнтири, спрямовуючи на встановлення справжніх мотивів злочину, атакож інших обставин, які його характеризують.
Розробленняметодик розслідування будь-яких злочинів, зокрема й пов’язаних з виготовленнямі збутом підроблених грошей, має ґрунтуватися на знанні складу злочину, йогоособливостей і обставин, які підлягають встановленню в процесі розслідування.Широке коло цих обставин і специфіка їх виявлення, фіксаціїта дослідженняпотребують участі в процесі розслідування спеціалістів різних служб, якісприяють їх встановленню в межах своєї компетенції. Одним з найважливішихмоментів цієї діяльності є організація взаємодії між суб’єктами розслідування.Виявляючи, документуючи, фіксуючи та досліджуючи обставини й речі, що певнимчином пов’язані з розслідуваним злочином, суб’єкти розслідування здобуваютькриміналістично значущу інформацію. Одна частина її вже власне і є доказами всправі, інша — потребує опрацювання та переведення в докази, ще інша-так ізалишається орієнтаційною.
Щодовирізнення кола обставин, які безпосередньо потребують встановлення, таметодів, які при цьому використовуються за конкретною групою, видом або типомзлочинів, варто зауважити, що це пов’язано з узагальненням і аналізомматеріалів сучасної слідчої, експертної, оперативно-розшукової та судовоїпрактики. Практика є основним джерелом теоретичних розробок, методичних положеньі рекомендацій щодо розслідування визначених категорій злочинів. Наукові пошукита практичні напрацювання в цьому напрямку визначили появу поняття«криміналістична характеристика злочинів».
Видається задоцільне коротко зупинитися на криміналістичній характеристиці. Ідея провведення поняття криміналістичної характеристики виникла в 70-х рр. минулогостоліття, коли стало зрозуміло, що методичні рекомендації щодо розслідуваннязлочинів, які розроблялися на основі кримінально-правових, кримінологічних і кримінально-процесуальниххарактеристик злочинів, без узяття до уваги їхніх криміналістично значущихознак, не можуть повною мірою відповідати вимогам слідчої практики й тому несприяють підвищенню ефективності розслідування.
Вивченняпрактики розслідування, наукової літератури та законодавства дає підставиговорити, що при розслідуванні злочинів, пов’язаних з виготовленням і збутомпідроблених грошей, обов’язковому встановленню підлягають такі обставини:
наявністьпідроблених грошей;
спосіб їхвиготовлення;
матеріали йобладнання, що використовувалися для цього;
місцевиготовлення підроблених грошей;
чому саметакі купюри стали об’єктом підробки;
скільки таяких конкретно купюр було виготовлено, їхні особливості;
як збувалисяпідроблені гроші (канали збуту);
місця збуту;
засобидоставлення підроблених грошей до місць збуту;
місцяскладування підроблених грошей і схованки; кому та як збувалися підробленігроші; скільки і яких купюр було збуто;
мотивизлочину;
особливостіданих, які характеризують виготовлювача підроблених грошей;
особливостіданих, що характеризують осіб, які транспортували, зберігали, збувалипідроблені гроші, а також інші обставини.
Укриміналістичній характеристиці ці обставини узагальнюються та групуютьсязалежно від предмета доказування й елементів складу злочину. За змістом вонимають певну впорядкованість ознак і щодо характеристики загалом є підсистемамивідомостей про істотні обставини злочинів певного видута їх відображення внавколишньому середовищі.
На формування основ методики розслідуваннязлочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей, істотновпливає зміст ст. 199 КК України, в якій визначаються взаємопов’язані діяння,що сукупно та кожне окремо є закінченими злочинами. До таких належать:виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метоюзбуту чи збут підроблених грошей. Усі ці злочини взаємопов’язані та є ланкамиєдиного злочинного ланцюга, технології. їх об’єднує те, що обов’язковим їхнімфактором є підроблені гроші. Вони є і предметом виготовлення, і предметомзберігання й транспортування, і предметом збуту.
Підробленігроші. Дуже важливе значення для аналізу розглядуваного злочину мають відомостіпро предмет злочинного посягання. У досліджуваній категорії злочинів — цеперелічені в ст. 199 КК України предмети: підроблена національна валюта у формібанкнот або металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білетидержавної лотереї. Як свідчить сучасна практика, найчастіше підробляютьпаперові гроші.
Отже, вартовизначити специфіку предмета посягання. По суті, фальшивомонетник, виготовляючипідроблені гроші, як основну мету має за-володіння за їх допомогоюматеріальними цінностями, отримання матеріальних послуг, певний зиск. Власнепідроблені гроші є лише засобом, за допомогою якого він може мати доступ доматеріальних благ. Отож підроблені купюри в системі засобів, які сприяютьотриманню винагороди злочинним шляхом, виконують таку ж роль, як«фомка» при крадіжці чи рушниця при розбійному нападі.
Говорячи пропідроблення грошей, не можна не вказати на той фактор, що держава постійновживає заходів, спрямованих на вдосконалення захисних властивостей грошей. Дляцього використовуються: спеціальні матеріали -папір, фарби; спеціальні способиполіграфічного друку та їх поєднання; різні за конфігурацією та видом знаки йсимволи, зокрема мікротекст; водяні знаки; антисканерні захисні сітки;спеціальні написи — приховані написи та маркування, що читаються вультрафіолетових променях, тощо; вставки та вкраплення — металізовані йпаперові смужки з мікротекстом і без нього, світлі волокна та ін. Усе це сприяєнаданню купюрам високого ступеня захисту від підробки. Варто зазначити, щопостійно розробляються новітні, дедалі досконаліші способи захисту. Так,останнім часом пропонується використовувати для захисту грошових купюр відпідроблення радіочастотні розпізнавальні бирки (РРБ) — мікрочип і антену,розміщені всередині спеціальної пластикової капсули, поміщеної в купюру.Розробники РРБ стверджують, що це стовідсоткова гарантія справжності купюри. Тапоки що такі капсули не набули повсюдного запровадження в практику з деякихпричин, і одна з них — надто дорога технологія їх виготовлення.
Спосіб іякість підроблення купюр справляють істотний уплив на характер розслідуванняцієї категорії справ. Від них же прямо залежить і суспільна небезпечністьконкретного злочину розглядуваної категорії справ.
В більшості робіт, присвяченихрозслідуванню цієї категорії злочинів, при розгляді цього питання увагазосереджується на характеристиці способу підроблення чи виготовлення фальшивихкупюр. Ми вважаємо, що власне спосіб виготовлення купюр є тільки однією зіскладових частин способу вчинення розглядуваної категорії злочинів. Так, С. Ю.Петряєв пише: «Саме шляхом виготовлення певних матеріальних предметів, зовнісхожих на гроші, а не іншим шляхом, здійснюється посягання на об’єкт -державнийгрошовий обіг». Не спростовуючи сказаного, зазначимо, що такий підхід довивчення проблеми також має обмежений характер.
При ньомузалишаються поза увагою інші діяння, пов’язані зі збутом, транспортуванням ізберіганням підроблених грошей.
Всі діяння щодо незаконних операцій зпідробленими грішми взаємопов’язані, способи готування, вчинення й приховуванняв одному випадку необхідно розглядати як складові єдиного цілого: коли всіланки технології — від виготовлення до збуту — виконуються однією особою чиневеликою злочинною групою, що не має виробленої інфраструктури. В іншому жвипадку, коли виготовлення, зберігання, транспортування та збут підробленихгрошей здійснюються організованою злочинною групою, спостерігається чіткийрозподіл «праці», що передбачає отримання винагороди за конкретнідіяння незалежно від результатів збуту.
Особливістюцієї категорії злочинів є те, що останніми роками вони набувають усе більшорганізованого характеру. Усім організованим злочинним групам, як відомо,властива сувора конспірація діяльності та ієрархічна поінформованість усіхчленів як про діяльність усієї організації, так і про її учасників, що даєможливість у разі затримання, приміром, збувальника, не розкрити джерелавиготовлення грошей і не розголосити відомості про організаторів злочинноїгрупи й інших її учасників. Таку інформацію вони навіть при бажанні не можутьповідомити.
Існуванняорганізованої злочинної групи передбачає також вибір відповідних способіввиготовлення грошей. Зазвичай, це способи, що надають можливість вироблятифальшиві гроші високої якості, порівняно швидко й у великих розмірах. Яквиготовлювачів злочинні організації залучають фахівців у галузі поліграфії,граверів, фотографів, програмістів з досвідом роботи на комп’ютерній техніці.їм часто вдається наблизитися до справжньої рецептури паперової маси та фарб,опанувати технологію виготовлення водяних знаків, якісно виконувати всі видиполіграфічного друку, успішно й уміло імітуючи елементи захисту справжніхгрошей.
Важливиметапом у діяльності з виготовлення та збуту підроблених грошей є готуваннядо вчинення злочину. Воно охоплює: визначення потенційним злочинцем видувалюти для підроблення та конкретних купюр, способу їх виготовлення,зберігання, транспортування й збуту, свої ролі та місця в цій злочиннійтехнології, підбір співучасників, визначення місць зберігання і збуту, способудоставляння підроблених грошей до місця збуту.
Готування довиготовлення передбачає: вибір способу виготовлення купюр (друкуванням,малюванням, аплікацією, копіюванням, копіювання з подальшим відтворенням таін.), що визначає види необхідного обладнання, засобів і матеріалів; придбанняпотрібних засобів, обладнання та матеріалів; отримання консультацій, вивченнявідповідної літератури, а в разі необхідності залучення певних фахівців довиготовлення. Готування до виготовлення фальшивих грошей є обов’язковим етапом,що характеризує цей злочин, на який необхідно зважати при розслідуванні, а отже,спрямовувати зусилля на встановлення всіх факторів, пов’язаних з готуван ням довиготовлення. Значну допомогу в цьому можуть надати оперативні співробітникиДСБЕЗ, які під час оперативно-розшукових заходів виявляють осіб, що займаютьсяпідшукуванням обладнання та матеріалів, а також цікавляться технологієювиготовлення грошей. Виявлення злочинних дій, що полягають у виготовленніпідроблених грошей, «часто провадиться пошуком ознак кримінальноговиробництва, що визначаються способом виготовлення фальсифікату. Тож вінзначною мірою визначає оперативно-розшукову ситуацію»
Способиприховування слідів злочинув характеристиці виготовлення підроблених грошей є своєрідними. Основна мета виготовлення підробленихгрошей криється саме в отриманні матеріального зиску від їх збуту. Маскування підроблення досягається підвищенням якостікупюр. Водночас виготовлювач, як і будь-який учасник розглядуваного злочину,прагне приховати сліди, знищуючи невдалі екземпляри, тримаючи в недоступнихвільному сприйняттю місцях матеріали, заготовки тощо. У разі небезпеки викриття- вживає заходів до їх знищення.
Для виявлення підробленої купюринеобхідними є знання в галузі криміналістичного дослідження документів, власнеж дослідження може провести лише кваліфікований спеціаліст-експерт, який,спираючись на фахові знання, дійде висновку щодо способу підроблення,використаного для цієї мети обладнання та матеріалів, визначить особливіознаки, притаманні саме виявленим зразкам купюр. На основі особливих ознакпідроблених купюр складаються розшукові таблиці, за якими здійснюється їхцілеспрямований пошук. Поряд зі знаннями експерта, у встановленні невідомихфакторів щодо способу скоєння злочину важлива роль належить оперативнимпідрозділам.
Говорячи проспосіб готування до зберігання підроблених грошей, візьмімо до уваги, щоця діяльність охоплює: визначення місця зберігання; вибір особи (осіб), якій(яким) можна довірити зберігання; вибір способу транспортування підробленихгрошей до місця зберігання та передання їх зберігачеві; вибір способу переданняпідроблених грошей збувальникові. Вивчення кримінальних справ засвідчило, щодля зберігання підроб лених грошей, зазвичай, використовувалися місцяпостійного проживання виготовлювачів або збувальників. У жодній з цих справ небуло встановлено спеціальних місць зберігання, а також осіб, які б займалисятільки зберіганням.
Транспортуванняпідроблених грошей до місця збуту також може мати найрізноманітніший характер. Зокрема, ст.199 КК України безпосередньо вказує на такі способи транспортування, якперевезення та пересилання, виокремлюючи їх самостійними складами злочинів.Транспортування охоплює: вибір способу транспортування — від перенесення доперевезення різними транспортними засобами та пересилання; обрання маршрутів(що визначається передбачуваними місцями збуту, зберігання і виготовлення);підбір осіб, які б могли здійснити транспортування; вибір способу переданняпідроблених грошей на зберігання чи збувальникові.
Збутпідроблених грошей єзавершальним етапом цієї злочинної технології. Решту діянь зі збуту, незважаючина те, що законодавець виокремлює їх яксамостійні склади злочинів, можна розглядати як фактично підготовчі. Вибірспособу збуту часто визначається видом грошей (національна чи іноземна валюта),якістю виготовлених купюр (рівнем відповідності справжнім), їхнім номіналом інизкою інших ознак.
До способуготування до збуту та безпосередньо збуту належать: визначення осіб чиорганізацій для збуту (потенційних потерпілих); підбір осіб, які б моглиздійснити збут; вибір способу зв’язку з виготовлювачем, транспортувальником абозберігачем підроблених грошей; вибір способу передання та розподілу грошей аботоварів, здобутих у результаті реалізації підроблених грошей; вибір місця йчасу збуту; вибір способу безпосереднього передання купюр і отримання замістьних товару чи нефальшивих грошей.
Вибірмісця виготовлення підроблених грошей залежить від цілої низки факторів: ступеня організаціїзлочину (невелика злочинна група зі слабким ступенем організації, організованазлочинна група); від способу виготовлення й обладнання, що застосовується дляцього; від особистості виготовлювача та ін. Так, місцем виготовлення грошейспособом малювання й аплікації, коли спеціальне обладнання не потрібне(достатніми засобами є олівець, фарби, ножиці, клей та інші щонайпростішіматеріали), найчастіше є житлові та підсобні приміщення осіб, які безпосередньоздійснюють підроблення. За такого способу фальшивомонетники, зазвичай,використовують будь-який час, вільний від інших занять.
Доситьпоширеним сьогодні є спосіб виготовлення з використаннямкопіювально-розмножувальної та комп’ютерної техніки, а також поліграфічнимспособом. Місцем виготовлення підроблених грошей у такому разі є місцерозташування цієїтехніки: житлові та підсобні приміщення громадян, службові приміщення фірм іофісів, підприємств. Основна вимога до такого місця полягає в наявностідостатнього та придатного для виготовлення підроблених грошей обладнання йможливості його використання, а також у забезпеченні конспірації своєїдіяльності.
Часвиготовленнябезпосередньо пов’язаний з місцем. Якщо це житлове чи спеціально пристосованесаме для виготовлення фальшивих грошей приміщення, то час може бутинайрізноманітнішим. Коли ж це приміщення фірми чи підприємства, то в такомуразі для виготовлення фальшивих грошей обирають, звичайно, неробочий часпевного підприємства (ніч, вихідні дні, свята тощо).
Засобомтранспортування можебути будь-який транспортний засіб, і хоча безпосередньо місце вчинення злочинупри цьому чітко не визначається, необхідним є встановлення конкретногорозміщення підроблених грошей у цьому засобі, їх упакування, документів набагаж та ін.
Місцямизберігання можутьбути як житло громадян, так і приміщення різних фірм та підприємств, а такожобладнані схованки в найрізноманітніших важкодоступних місцях.
Не меншважливим у криміналістичній характеристиці є такий елемент, як особазлочинця.
Цей елемент,як і всі попередні, може розглядатися стосовно однієї особи, що виконує всіоперації з підробленими грошима від виготовлення до збуту, а також щодо осіб,які належать до організованого злочинного угруповання з чітким розподіломролей, відпрацьованою системою зв’язку та спілкування між її учасниками.
Необхіднозазначити, що найважливішими моментами в аналізованій злочинній технології євиготовлення та збут. Ці діяння вимагають від виконавців особливої підготовки йнаявності знань. До того ж, знань різнобічних. Так, якщо для виготовленнянеобхідними є знання в галузі поліграфії, технології виготовлення грошей, їхніхзахисних властивостей, уміння працювати з обладнанням, то для збуту потрібнікомунікабельність, уміння визначити потенційну жертву, спокійність у поведінціпри збуті
Особапотерпілого.Говорячи про особу потерпілого чи особу, яка отримала підроблену купюру, вартовказати на те, що нею може виявитися будь-яка особа, котра здійснює операціїкупівлі-продажу тощо. Найчастіше наражаються на ризик отримати підроблені грошіособи, що купують товари на ринках, у місцях великого скупчення людей, а такожувечері та вночі. До того ж, як зазначалось, імовірність отримання підробленоїкупюри тим вища, чим вища її якість. За даними інтерв’ювання, з 217 опитаних уперіод 2004-2008 рр. 48 осіб особисто отримували підроблені гривні чидолари, а 62 особи відповіли, що підробки отримували їхні знайомі під часяких-небудь операцій. Результати інтерв’ювання свідчать про досить високийступінь імовірності отримання підроблених грошей мешканцями України.
Сліди злочину. Дуже важливим фактором, який характеризує злочини, пов’язаніз виготовленням і збутом підроблених грошей, є матеріальні сліди злочину. Самеїх покладено в основу відтворення картини вчиненого злочину, а такожвзаємозв’язків між окремими його складниками — елементами й епізодами.
Відомо, що подія злочину, відбуваючись у матеріальному світі,відбивається в свідомості осіб, які її спостерігали, а також на різноманітнихносіях матеріального світу. Особи як суб’єктивні носії інформації (ідеальні)постають у процесі розслідування як свідки, обвинувачені, по-собники, потерпілій інші учасники кримінального процесу. Оскільки основною формою відтворенняідеальних слідів є мова, то й виявляються, а також фіксуються вони в ходівербальних слідчих дій (допит, очна ставка, відтворення обстановки й обставинподії та ін.).
Як основні предмети — речові докази — за цієюкатегорією злочинів важливе місце посідають підроблені купюри. Вони є носіямиінформації про обладнання, фарби, папір та інші матеріали, що використовувалисядля їх виготовлення. Крім цього, на купюрах можуть бути виявлені сліди людини — як відбиток, так і речовина, що може мати істотне значення при встановленнізв’язку: підроблена купюра-злочинець-потерпілий. Незалежно від виду злочину чиланки розглядуваної злочинної технології- виготовлення, транспортування,зберігання чи збут-сліди людини можуть виявитися на різних об’єктах і слугуватизасобом установлення як фактів, які безпосередньо стосуються предметадоказування, так і проміжних. Виявлення ж слідів барвників та інших матеріалів,використовуваних для виготовлення, заготовок купюр, забракованих купюр тощо єнайбільш характерним у місці виготовлення, а також на одязі й тілівиготовлювача. У місцях зберігання та на засобах транспортування характернимислідами будуть власне підроблені купюри, пакувальні матеріали, матриці,барвники, папір, інші матеріали та предмети. Усі вони потребують ретельногоогляду й дослідження з використанням спеціальних знань, з-поміж яких основнимиє знання фахівця-криміналіста.
Розділ 2. Організація розслідування злочинів, пов’язанихз виготовленням і збутом підроблених грошей.2.1 Загальна структура розслідуваннязлочинів
Розслідуваннязлочинів — це процес добування, осмислення та використання інформації, задопомогою якої формується уявлення про пізнаваний об’єкт. Інформація при цьомує і об’єктом пошуку, і засобом пізнання. Слідчий, здійснюючи розслідування,отримує її з різних джерел. Для встановлення істини в розслідуваній справі неостаннє значення має оперативно-розшукова інформація, що здобувається оперативнимипрацівниками ДСБЕЗ. Достатньо важливим є обмін інформацією між різними службамита працівниками, він становить значну частину взаємодії між слідчим, упровадженні якого перебуває конкретна кримінальна справа за фактами,пов’язаними з виготовленням і збутом підроблених грошей та іншими службами.Оскільки взаємодія передбачає взаємний обмін інформацією, то в основі всіхрішень, які приймаються в справі, лежить різноманітна інформація. Як слушно зауважив В. О. Образцов,”інформація — це повітря, а інформаційні процеси — кровоносні судинизазначеної діяльності. Чим чистіші, якісніші, насиченіші киснем інформаційніпотоки, чим ширший і надійніший інформаційний масив, тим ефективнішевідбувається процес прийняття та реалізації правильних, адекватних ситуаціям,які складаються, правових і криміналістичних рішень на всіх стадіяхрозслідування, на всьому величезному просторі його «Кулико-вого поля»битви за інформацію”.
Змістпервинної інформації щодо розслідуваного факту виготовлення чи збутупідроблених грошей у міру її пізнання й оцінки дає слідчому змогу оцінюватиситуацію, що склалася, висувати версії та організовувати проведення слідчих дійі оперативно-розшукових заходів, спрямованих на пошук і збирання новоїінформації, а потім, використовуючи її в комплексі, приймати об’єктивне рішенняв справі. Виготовлення,зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метоюзбуту чи збут підроблених грошей — це досить складні та небезпечні злочини.
Предметомкупівлі-продажу, їх транспортують від місця виготовлення чи придбання до місцязбуту, при цьому використовуючи різні доступні засоби комунікації. Місце виготовлення можерозташовуватися в одному населеному пункті чи на значній відстані від місцязбуту, іноді фальшивомонетники виготовляють підроблені гроші за кордоном. Уцьому циклі часто бере участь група осіб, кожна з яких виконує безпосередньо їйвідведену функцію. Як показує слідча практика, збувальник може не тільки незнати виготовлювача, а й навіть не мати гадки про місце, де було виготовленопідроблені гроші. Та, незалежно від змісту всього злочинного ланцюжка, завждивиявлення злочину починається з наявності якоїсь кількості вихідної інформаціїпро розслідувану подію, а також з необхідності проведення комплексу слідчих дійі оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розслідування кожногоконкретного факту.
Своєчасне ташвидке виявлення ознак цього злочину, встановлення всіх обставин, необхіднихдля правильної кваліфікації дій кожного співучасника, з’ясування його ролі,ступеня участі й поінформованості про кожну ланку «технологічного»ланцюжка від виготовлення до збуту, а також установлення всіх епізодівзлочинної діяльності є основним завданням розслідування. Досягнення цих цілейнемислиме без чіткої, добре налагодженої взаємодії з різними службами тапідрозділами органів внутрішніх справ і, насамперед, з відділами по боротьбі зекономічною злочинністю та НДЕКЦ.
Слідчий жеповинен чітко уявляти джерела отримання інформації, можливість її використанняв процесі доказування, сутність, завдання та значення оперативних комбінацій,щоб комплексно застосовувати ці засоби для встановлення об’єктивної істини прирозслідуванні зазначеної категорії злочинів.
Отже,проведення оперативно-розшукових заходів має плануватися заздалегідь і в разі необхідностіузгоджуватися зі слідчим, який як організатор роботи групи з розслідуваннязлочину одержує право керівництва її членами.
Вінформаційному аспекті розслідування будь-якого злочину, й виготовлення тазбуту підроблених грошей також, можна розглядати як процес виявлення,дослідження, зберігання передання й використання криміналістично значущоїінформації. Особливість такого процесу полягає в тому, що подія злочину щодорозслідування практично завжди є подією минулого. Кінцевим результатом розслідування єзакінчена провадженням кримінальна справа, що є впорядкованою інформаційноюмоделлю розслідуваної події. Увесь хід розслідування можна визначити як процесїї побудови. Під час слідчих дій відбувається виявлення та фіксація інформації.На її основі виникаютьнайпростіші моделі, у яких систематизується інформація про певні об’єкти, фактий обставини. Ці найпростіші моделі, своєю чергою, зв’язуються в загальнусистему розслідування. Отримана в процесі окремих слідчих дій інформаціяоцінюється з позицій її доказового значення та посідає в загальній моделі своємісце, добудовуючи її.
Загальнізавдання розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей, як ібудь-якого іншого злочину, випливають зі змісту ст. 2 КПК України, серед якихвиділено «швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних тазабезпечення правильного застосування Закону»
Сструктуру розслідування виготовленнята збуту підроблених грошей:
реагуванняна привід до порушення кримінальної справи — перевірка інформації, що надійшла,про виявлення підроблених грошей, певну особу, яка займається їх виготовленням,збутом або транспортуванням;
проведенняпочаткових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих навстановлення: обставин виготовлення та збуту підроблених грошей; злочинців іїхніх спільників; свідків; фактів виявлення аналогічних грошей тощо (діяльністьпідпорядкована основній меті -встановленню та викриттю збувальника,виготовлювача);
проведенняподальшого розслідування й оперативно-розшукових заходів, виявлення всіх учасниківвиготовлення, збуту та транспортування, решти обставин, що впливають на ступіньвини й характеризують особу злочинця, визначення причин і умов, які сприяють вчиненнюзлочину, та ін.;
завершеннярозслідування та складання обвинувального висновку.
Проведенідослідження дають змогу визначити коло відомостей, які формують типовіситуації, що виникають за фактами виготовлення та збуту підроблених грошей. Пропонуємо розглянути типові чинники, для початкового етапу розслідуваннявказаної категорії злочинів, виокремивши об’єктивні чинники, пов’язані зособливостями виготовлення та збуту підроблених грошей, а також наявністюінформації про них.
До такихчинників, зокрема, належать:
наявністьпредмета (підроблена купюра);
наявністьматеріально фіксованих слідів виготовлення й об’єктів, які використовувалисяпри виготовленні;
наявністьматеріальних слідів злочинця;
відомостіпро засоби та методи, що застосовувалися для виготовлення підроблених грошей;
відомостіпро спосіб транспортування підроблених грошей від місця виготовлення до місцязбуту;
відомостіпро спосіб збуту;
відомостіпро місце виготовлення, зберігання, транспортування та збуту;
відомостіпро час виготовлення, зберігання, транспортування та збуту;
відомостіпро особу виготовлювача (виготовлювачів);
відомостіпро особу збувальника (збувальників);
відомостіпро осіб, які зберігали, пересилали, перевозили підроблені гроші;
відомостіпро особу потерпілого чи про особу, що прийняла підроблені гроші;
відомостіпро інших співучасників (осіб, які доставляли, пересилали, зберігали підробленігроші, а також передавали чи продавали* їх збувальникам). 2.3 Алгоритм слідчих дій привиявленні й розслідуванні злочинів
Початковийетап розслідування злочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом підробленихгрошей, безпосередньо стосується вирішення питання про порушення кримінальноїсправи. Як уже зазначалося, для порушення кримінальної справи необхідною умовоює наявність приводів і підстав, що, своєю чергою, визначається наявністюдостовірної інформації. Цяінформація, з одного боку, становить основу фабули постанови про порушеннякримінальної справи, з іншого, — визначає слідчу ситуацію початкового етапурозслідування.
Розглянемо три найтиповіші слідчі ситуації, щотрапляються при розслідуванні виготовлення та збуту підроблених грошей,розмежувавши їх за ступенем сприятливості: найменш сприятливу, проміжну танайбільш сприятливу.
Як відомо,загальним завданням розслідування на початковому етапі є встановлення особизлочинця(-ців) і збирання доказів, достатніх для пред’явлення йому (їм)обвинувачення. Вирішенню ж його сприятиме послідовне виконання цілої низкизавдань, таких як встановлення часу та місця збуту виявленої купюри, особи, щоприйняла її у збувальника, виявлення свідків і матеріально фіксованих слідів таін.
Увстановленні всіх складових виготовлення та збуту підроблених грошей переважають ситуації, в яких розслідуванняпочинається від моменту виявлення підроблених грошей, а отже, і напрямок — відкупюри до збувальника, а потім — до виготовлювача. Однак у практицірозслідування може статися й така ситуація, коли його хід відбуватиметься відвиготовлювача до збувальника. Це стає можливим за умови вмілої організаціїоперативно-розшукової роботи, коли в результаті проведених оперативно-розшуковихзаходів встановлюють місце виготовлення та виготовлювача(-чів), а потімвстановленню підлягає збувальник. При розслідуванні виготовлення та збутупідроблених грошей, вчинюваних злочинною групою, встановлення мережізбувальників відбувається найчастіше саме в такий спосіб.
Завдання, притаманні цій ситуації:
визначенняспособу виготовлення купюри, обладнання, що застосовувалося для цього, таможливого його розміщення;
встановленняфакту збуту й усіх пов’язаних з ним обставин (часу, місця, способу, свідків,особи збувальника й особи, яка безпосередньо прийняла купюру);
визначенняособи виготовлювача й усіх пов’язаних з процесом виготовлення обставин;
встановленнязлочинних зв’язків між учасниками виготовлення та збуту.
Усіці завдання взаємопов’язані, розв’язання одного з них, зазвичай, зумовлюєвиконання іншого чи прямо вказує шлях до цього.
Продуктивністьрозслідування завжди залежить від глибини дослідження кожного відомого фактора,обставини. Таке дослідження (перевірка) факторів відбувається в процесіпроведення початкових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. Практиказасвідчує, що там, де оперативний працівник і слідчий працюють в атмосферіузгоджених дій, суворого дотримання вимог законів, не виникає конфліктнихситуацій, швидко й вдало реалізуються оперативні матеріали, у збиранніорієнтаційної інформації та доказів успішно застосовуються процесуальні йнепроцесуальні методи, найбільш якісно провадиться слідство. Тільки взаємнийобмін необхідною для розслідування інформацією, отримуваною як слідчим, так іоперативним працівником, дає можливість координувати оперативні заходи таслідчі дії, своєчасно й тактично грамотно виконувати слідчі дії, вміловикористовуючи оперативно-розшукові відомості. Крім цього, взаємодія слідчого йоперативного працівника починається ще на стадії вирішення питання пропорушення кримінальної справи. При цьому слідчому вдається виділити вматеріалах, зібраних оперативним працівником, деякі важливі для подальшогорозслідування деталі, на які оперативний працівник може не звернути уваги,визнавши їх незначними, побачити, так звану, судову перспективу.
Сучаснідосягнення в галузі техніко-криміналістичного дослідження документів (одним зоб’єктів якого є грошові купюри) допомагають визначити спосіб друку, якимвиконано досліджувану купюру, що, своєю чергою, дає змогу визначити вид, а вдеяких випадках і модель обладнання, що застосовувалося. Така інформація єнеобхідною. її наявність надає можливість звузити коло пошуку до осіб, якімають у своєму розпорядженні хоча б доступ до такого обладнання. Іноді зіспособу виготовлення можна судити про особу виготовлювача купюри. Наприклад,намалювати її могла тільки людина, що має навички малювання, виготовити звикористанням поліграфічного обладнання -тільки особа, яка має до нього доступі також навички чи знання в галузі поліграфії. Більше того, в нинішніх умовахвиявлення підроблених купюр, виготовлених з використанням поліграфічногообладнання, зазвичай, свідчить про те, що виготовленням і збутом займаєтьсягрупа осіб або організоване злочинне угруповання, ця діяльність пов’язана зістотними матеріальними витратами на виготовлення підробок.
Розглянемодії, можливі та необхідні для встановлення невідомих обставин у розслідуванійсправі й закріплення відомих. Почнемо з підробленої купюри як одного з відомихфакторів, які формують ситуацію, та носія криміналістично значущої інформаціїпро інші.
У такійситуації після порушення кримінальної справи в її матеріалах, звичайно,містяться заяви та пояснення особи чи організації, що виявила купюру, довідкапідрозділу НДЕКЦ, може бути протокол огляду місця події. Інакше кажучи,матеріали, достатні для порушення кримінальної справи.
Маючивисновок експерта (джерело доказів) або хоча б інформацію орієнтаційногохарактеру про модель принтера, можна цілеспрямовано вести пошук виготовлювача.Коло осіб у цьому разі звужується до рівня власників і користувачівперсональних комп’ютерів, які використовують принтери чи копіювальні апарати,до того ж, певної моделі. Цей фактор необхідно брати до уваги при визначенніосіб, задіяних у розкритті злочину для виявлення виготовлювачів. Як типові версії, що ґрунтуються на інформації,отриманій у результаті проведеної експертизи, у разі встановлення фактувиготовлення купюри з використанням копіювально-розмножувальної техніки чипринтерів стосовно особи виготовлювача та місця виготовлення можна висунутитакі:
підробленікупюри виготовлено людиною, що має навички роботи з персональним комп’ютером івідповідним периферичним обладнанням у домашніх умовах;
підробленікупюри виготовлено людиною, яка має навички роботи й доступ до персональногокомп’ютера та відповідного периферичного обладнання чи копіювального апаратазавдяки виконанню службових обов’язків.
Якщо жвстановлено, що купюру виготовлено з використанням поліграфічного друку, томожна висунути версії:
купюривиготовлено особою(-ми), котрі мають навички роботи на поліграфічномуобладнанні та доступ до нього завдяки виконанню службових обов’язків, наробочому місці;
купюривиготовлено особою(-ми), які мають навички роботи на поліграфічному обладнанні,спеціально придбаному для виготовлення підроблених грошей (воно можерозташовуватися як удома, так і в службовому приміщенні).
Наступнадія, котру необхідно провести з купюрою, — це перевірка її за обліком виявленихпідроблених грошових знаків у підрозділах НДЕКЦ, з подальшим поставленням її наоблік. Перевірка за названим обліком дасть змогу отримати інформацію про те, чивперше виявлено підроблені гроші з ознаками, притаманними виявленій купюрі, атакож про місця її виявлення. Це створює умови для координації діяльності всіхпідрозділів, які виявляли аналогічні купюри, та для ведення більшцілеспрямованого пошуку. Узагальнення інформації сприяє встановленню регіонів іконкретних типових місць збуту. Аналіз матеріалів, можливо, надасть можливістьвстановити осіб, яким вони збувалися, а також отримати конкретніші відомостіпро особу збувальника(-ників). Одержання такої інформації, своєю чергою,позитивно вплине на слідчу ситуацію та змінить її в бік поліпшення, поступовозвужуючи коло пошуку.
Допит маєбути деталізованим. Треба пам’ятати, що інколи особи, які виявили в себе грошінавіть з явними ознаками підроблення, намагаються приховати цей факт іякнайшвидше позбутися їх у будь-який спосіб — від викидання до збуту іншимособам. Це сприяє подальшому поширенню підроблених грошей. Іноді виникаютьситуації, коли продавці чи касири, виявивши підроблену купюру, повідомляють проце вищій посадовій особі, власникові фірми. Проте останній замість того, абисприяти виявленню джерела поширення підроблених грошей, вимагає від осіб, яківиявили підробку, покласти в касу свої гроші, оскільки прийняття ними підробки,на його думку, трапилося через їхню неуважність. Такі дії змушують осіб, які виявили підроблені гроші, приховуватифакти їх виявлення взагалі (те, про що йшла мова раніше), крім цього, вонивідкривають шлях до безкарності й поширення підроблених грошей. Тоб то, тактику допиту осіб, які виявилипідроблені гроші, необхідно будувати, зважаючи на можливості існування приховуваннятаких фактів.
З’ясованіпід час допиту відомості про місце, час і обставини збуту, поведінку таприкмети ймовірного збувальника можуть бути використані при проведенніоперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення його особи. Окрім допиту, провадяться обшуки за місцем проживання йроботи затриманого з метою виявити докази, що свідчать про заняття збутомпідроблених грошей. У разі потреби може бути проведено освідування такої особи,необхідні експертизи. Ця особа може бути також пред’явленадля впізнання свідкам, потерпілому, а в разі встановлення причетності її доінших фактів збуту-іншим потерпілим і свідкам. Якщо в процесі розслідування зібранодостатню кількість доказів вини особи, то їй пред’являють обвинувачення тарозслідування переходить до наступної фази. Від моменту пред’явленняобвинувачення починається наступний етап розслідування.
Незалежновід результатів допиту й інших слідчих дій необхідно провадити стосовно такоїособи оперативно-розшукові заходи. Характер цих заходів залежить від обраногозапобіжного заходу та низки інших обставин. Відомо, що місцем виготовленняпідроблених грошей, зазвичай, бувають приміщення чи ділянки приміщення. Цеможуть бути житлові будинки та квартири (кімнати в них), різні підсобніприміщення (комори, сараї), службові приміщення підприємств і організацій, наяких працює виготовлювач.У разі виявлення такогомісця необхідною слідчою дією, залежно від конкретної ситуації, можепровадитися його огляд або обшук. У процесі цих дій відбувається примусове обстеженнямісця, всіх об’єктів, розміщених там, а також прилеглої території. Незалежновід виду слідчої дії, зусилля слідчого й оперативних працівників маютьспрямовуватися на пошук як специфічних (тих, які вказують на можливістьвиготовлення підроблених грошей), так і звичайних, «традиційних»слідів відбитків і виділень (слідів рук, ніг, взуття, слини та ін.). Традиційнісліди можуть відіграти істотну роль у встановленні причинових зв’язків особи,підозрюваної у виготовленні фальшивих грошей, з конкретним місцем і виявленимипредметами. Носії такої інформації- поверхні будь-яких предметів, з якими мігконтактувати під час перебування в приміщенні виготовлювач, а також недопалки,гребінці, волосся тощо, отже, необхідно ретельно досліджувати ці предмети та приміщення.До участі в такій слідчій дії залучають фахівця-криміналіста.
Привстановленні факту виготовлення підроблених грошей з використаннямелектрофотографічного друку під час провадження огляду й обшуку орієнтуються напошук копіювально-розмножувальної та комп’ютерної техніки з приладом виведення- лазерним принтером. У разі використання струминно-краплинного друку — напошук комп’ютерної техніки з приладом виведення — струминним принтером*.Оглядаючи таку техніку, потрібно зважати на специфіку інформації, щозберігається в пам’яті комп’ютера. Тож з метою забезпечити її збереження дляподальшого дослідження та використання як доказів до участі в слідчій діїзалучаються спеціалісти в галузі комп’ютерних технологій.
Окрімоглядів і обшуків, на місці виготовлення можна здійснити відтворення обставин іобстановки події. До перших дій, спрямованих навикриття особи у виготовленні підроблених грошей, належать: особистий обшук,огляд її одягу та, в разі необхідності, освідування. Під час особистого обшукув кишенях одягу можуть бути виявлені різноманітні предмети: підроблені купюри,заготовки до них (папір), зіпсовані купюри, дискети з графічними зображеннямитощо. На поверхні одягу чи на тілі також можуть бути виявлені сліди фарби таін. Для встановлення причинових зв’язків виготовлювача з обладнанням іприміщенням, у якому воно розміщується, останній піддається дактилоскопіюванню,а в разі потреби в нього беруться інші необхідні зразки для порівняльногодослідження (взуття, кров, слина тощо).
Початокнаступного етапу розслідування пов’язують з пред’явленням обвинувачення особі,що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину.
Середзавдань наступного етапу необхідно виокремити: встановленняусіх епізодів злочинної діяльності, якщо такі не було встановлено; усіх осіб, прямо чи непрямо причетних до виготовлення,збуту або інших операцій з підробленими грішми; кількостівиготовлених підроблених грошей; місцьзбуту, зберігання підроблених грошей; розмірушкоди, заподіяної державі;повного комплексу причині умов, які сприяли вчиненню злочину, таін.
Аналізуючиобставини, притаманні типовим ситуаціям початкового етапу розслідування, можнадійти висновку, що друга (коли встановлено особу, яка займалася збутомпідроблених грошей) і третя (коли встановлено осіб, що займалися збутом івиготовленням підроблених грошей) після пред’явлення обвинувачення цим особамавтоматично переходять до наступного етапу розслідування. Отже, перелікосновних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів для встановленнянез’ясованих обставин буде аналогічним відповідним ситуаціям. Однією з важливих слідчихдій, що провадяться на наступному етапі розслідування, є обшук з метоювиявлення різних джерел доказів, які підтверджують причетність обвинуваченогодо злочину. Длязабезпечення відшкодування матеріальної шкоди накладається арешт на рахунки,вклади та майно обвинуваченого.
Поряд зіслідчими діями, здійснюють комплекс оперативних заходів, спрямованих на.виявлення невстановлеиих свідків, злочинних зв’язків і фактів злочинноїдіяльності, а також інших обставин, необхідних для встановлення істини врозслідуваній справі.2.3 Планування розслідування злочинів
Виготовленнята збут підроблених грошей належать до категорії злочинів, за якими вихіднідані від початку розслідування містять вказівки на злочинний характер дії. Ще впроцесі перевірки вихідної інформації слідчий і оперативний працівник отримуютьвідомості про деякі обставини злочину й особу злочинця. На основі оцінки ситуації, що склалася, й особистогодосвіду слідчий робить припущення про обставини вчиненого злочину, а також проті або інши фактори чи явища, що йогостосуються. Ці припущення називаються версіями. В основу побудови версій можутьбути покладені дані, що характеризують усю подію загалом, або окремі факти йобставини, які її стосуються.
Отже,значення версій для розслідування вельми істотне. Саме версія визначає напрямокрозслідування на певному етапі. Водночас значення версій не можнапереоцінювати, бо поки версія залишається припущенням і не стане доведенимрезультатом, вона не зможе слугувати підставою для прийняття рішення.
Жоднаверсія, якою б правдоподібною вона не видавалась, не дасть результату, якщо небуде забезпечено її реальну перевірку. Розв’язати завдання, що стоять передрозслідуванням, без чіткої організації роботи, без координації зусиль різнихслужб і підрозділів, без цілеспрямованого планування всієї цієї багатогранноїдіяльності досить складно, а в деяких випадках просто неможливо. Логічнимпродовженням і закріпленням мисленнєвого процесу слідчого з висування версій таїх перевірки є планування розслідування. Планування розслідування є зовнішній бікорганізаційного й творчого боку складної розумової роботи слідчого, спрямованоїна повне та об’єктивне розслідування. Це, передусім, мисленнєва діяльність, результати якоївідбиваються в плані. У криміналістичній літературі є кілька визначень поняттяпланування.
Тожпланування — це мисленнєвий процес. Він складається з логічних операцій,відчуттів, сприйняття, різних психологічних актів, за допомогою якихздійснюється творчий пошук варіантів найкращої побудови розслідування, шляхів іспособів відшукання доказів, та й встановлення істини в справі. Загалом,планування розслідування — це його організаційне, спрямо-вувальне підґрунтя.Воно має здійснюватися при розслідуванні в кожній конкретній справі,провадженні кожної слідчої дії, в роботі слідчого загалом.
Плануванняпокликане забезпечити повноту, швидкість і якість розслідування за мінімальнихвитрат часу, сил і засобів. Його цілі полягають у такому:
визначитинапрямки діяльності слідчого, конкретний зміст його роботи з розслідуваннязлочину на всіх етапах;
забезпечитиефективне застосування засобів і прийомів роботи з доказами;
раціональнорозподілити роботу між учасниками розслідування, передбачити їхню взаємодію таузгодженість дій тощо.
Звісно,однакових планів не може бути. Зміст кожного з них залежить від конкретнихобставин справи, проте слідчий може застосовувати вироблені практикою загальніпринципи планування, зокрема обгрунтованість, динамічність та індивідуальність.
Раціональноскладений план завжди містить визначення кола обставин, які підлягаютьвстановленню, методів, що забезпечують встановлення, а також конкретнихвиконавців і строків виконання. Питання про те, хто виготовляв, транспортував,зберігав і збував підроблені гроші, належать до основних, на які необхідноотримати відповіді в процесі розслідування. Однак, поряд з ними, встановленнюпідлягають інші обставини, що безпосередньо пов’язані з подією злочину (спосіб,час і місце виготовлення, зберігання, транспортування та збуту; знаряддязлочину, їхнє розміщення, стан, кількість виготовлених і збутих купюр тощо).Важливо запланувати з’ясування обставин, які сприяли вчиненню злочину, а такожтих, які пом’якшують чи обтяжують покарання. Форми планування, як і видипланів, можуть бути різноманітними. З огляду на особливості розслідуваннязлочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей, що полягаютьу необхідності якнайтіснішої взаємодії слідчого з підрозділами ДСБЕЗ, найбільшприйнятною формою планування є складання спільних планів слідчих дій іоперативно-розшукових заходів як загального плану розслідування. Водночас длявиконання деяких пунктів загального плану, зважаючи на специфіку завдань, яківиконує конкретний підрозділ, складаються окремі плани.
Вузгодженому плані відбиваються версії, висунуті в справі, обставини, щопідлягають з’ясуванню, слідчі дії та орієнтовні оперативно-розшукові заходи.Усі заходи повинні бути скоординовані. Немає сенсу деталізувати кожнийпланований захід, достатньо зазначити лише загальні напрямки розслідування,слідчі й інші дії, що потребують спільних зусиль. Місце ж деталізації будевідведено в планах, які складають слідчі й опер-працівники.
У загальномуплані з розглядуваної категорії кримінальних справ оперативно-розшукові заходизазначаються без розшифрування методів їх здійснення. Якщо обсяг таких заходіввеликий, то складаються самостійні плани оперативно-розшукових заходів, копіїїх передаються керівникові групи. Зі змістом їх можуть знайомитися інші слідчі- члени слідчо-оперативної групи.
Зміст планурозслідування злочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей,насамперед, визначається фактичним матеріалом, який мають слідчий і оперативнийпрацівник до початку чи на конкретний момент розслідування. Його зміст значноюмірою залежить від того, що було підставою до порушення кримінальної справи тапочатку розслідування — виявлення підроблених грошей, факт їх збуту чиреалізація оперативних матеріалів. Нерідко початкові слідчі дії таоперативно-розшукові заходи провадять одні працівники, а потім справапередається за підслідністю або територіальністю іншому органові.
У будь-якомуразі складання плану розслідування доцільно починати з вивчення початковихданих. Це можуть бути як матеріали дослідної перевірки, так і матеріалидосудового слідства у справі.
Планрозслідування в кримінальній справі може доповнюватися календарним планомрозслідування, що складається в справі на кожний день. У ньому не лишевідображають назву слідчої дії та час її виконання, а й передбачають час напідготовку до її проведення (вивчення матеріалів кримінальної справи,спеціальної літератури, складання планів проведення слідчих дій, виклики їхучасників), технічну роботу в справі (складання постанов, запитів,обвинувального висновку тощо).
Календарнийплан наочно подає послідовність виконання процесуальних, слідчих дій таоперативно-розшукових заходів, визначених у плані розслідування, а також даєможливість уникнути накладок і ефективно використати робочий час слідчого.
Розділ 3. Особливості тактики проведення деяких слідчихдій у справах про злочини, пов’язані з виготовленням і збутом підробленихгрошей.3.1 Тактика допиту
Допит- ценайпоширеніша слідча дія. Навряд чи вдасться знайти хоча б одну кримінальнусправу, в якій би не провадилися допити. Значення допиту для розслідування тавстановлення всіх обставин у справі є неоціненним. Тільки завдяки допиту стаєможливим виявлення обставин, які пом’якшують, виключають або обтяжуютьвідповідальність- визнання обвинуваченим своєї вини й активне сприяннярозкриттю злочину, викриттю співучасників, відшуканню схованого обладнання таматеріалів, нереалізованих і вибракуваних підроблених грошей або, навпаки,відсутність щонайменших ознак каяття й активної протидії слідству. Допит можекинути світло на причини й умови, що сприяли здійсненню злочину, надатидодаткові докази в справі, виявити нові епізоди злочинної діяльностіобвинуваченого чи взагалі виявити не пов’язані з розслідуванням факти злочинноїдіяльності інших осіб.
Правильнепроведення допиту дає можливість значно раціоналізувати робочий процесслідчого, відмовитися від провадження повторних і додаткових допитів, швидше таповніше з’ясувати обставини, що цікавлять слідство, правильно обрати запобіжнийзахід і відтак визначити відповідне покарання. Основна мета допиту — одержаннядостовірної та повної інформації про обставини, що підлягають доказуванню, таінші, які сприятимуть розкриттю злочину. При цьому якість показань особи, щоздійснила яку-небудь з дій, передбачених ст. 199 КК України, визначається нестільки визнанням своєї провини, як тією інформацією про злочин, що міститься вїї показаннях. Адже, отримавши достовірну, повну й точну інформацію, наприклад,про особливості способу, що застосовувався для виготовлення підроблених грошей,місце, час їх виготовлення й інші обставини злочину, слідчий має реальнуможливість визначити, де, що, коли та які раніше невідомі йому факти він можевиявити.
Середосновних обставин, які підлягають встановленню в процесі допиту осіб у справахпро злочини, пов’язані з виготовленням і збутом підроблених грошей, виділимо:
дані проподію злочину;
відомостіпро місце, час і спосіб виготовлення підроблених грошей, час та місцезберігання, час і спосіб транспортування, час, місце та спосіб збуту;
відомостіпро особу, що підробляла, зберігала, транспортувала та збувала грошові знаки;
інформаціюпро обладнання й матеріали, що використовувалися для виготовлення підробленихгрошей, їхні кількість, характерні ознаки, місце їх придбання, зберігання,умови та час експлуатації;
відомостіпро спосіб виготовлення, якість і основні прикмети підроблених грошей, протехнологію виготовлення (кількість операцій, це було звичайне копіювання чидодатково здійснювалася імітація захисних властивостей, вибраковка невдалихкупюр та ін.);
відомостіпро те, було це одноразове виготовлення чи виробництво підроблених купюр маєсистематичний і налагоджений характер;
дані проумови, що сприяли підробленню та збутові.
Результатидопиту, насамперед, якість інформації, що може бути отримана від конкретноїособи, прямо залежать від того, наскільки професійно грамотно слідчий до ньогопідготовлений.
Розглянемодеякі загальні положення тактики допиту, яких доцільно дотримуватися припроведенні будь-якого допиту.
Підготовкадо допиту. Особливе місце в тактиці й організації допиту посідає підготовчийетап. Одним з найважливіших питань, яке має вирішуватися в процесі підготовки,є визначення предмета конкретного допиту. Предмет допиту конкретної особиутворює коло відомостей, на які слідчий планує отримати відповіді. До ньогоналежать обставини, що складають відомості: про час, місце, спосіб вчиненнязлочину, сліди, особу злочинця і потерпілого, мотиви та ін. Знання названихобставин допомагає виявити докази в справі, що необхідні для перевірки й оцінкидоказів, які, не маючи доказового значення, можуть відігравати важливу тактичнуроль.
Робочий етапдопиту. Безпосередньо допит охоплює стадію вільної розповіді та стадіювідповіді на запитання. Навряд чи можна переоцінити значення, котре має длядопиту, як і для провадження інших дій, дотримання вимогкримінально-процесуального законодавства. Тож зазначимо, що перед початкомдопиту слідчий повинен повідомити допитуваного про його процесуальний статус і,залежно від цього, роз’яснити його права й обов’язки. Неприпустимим єпровадження допитів з порушенням прав обвинуваченого на захист та з порушеннямиінших процесуальних вимог.
Перше, щонеобхідно зробити перед початком допиту, це впевнитися в особі допитуваного,краще якщо в нього є паспорт або інший документ. За відсутності документів, якіпосвідчують особу допитуваного, слідчий з’ясовує:
можливерозміщення документів, що посвідчують особу;
наявністьгромадян, які можуть посвідчити його особу;
-дані,передбачені анкетною частиною протоколу допиту, пропонуючи в стадії вільноїрозповіді додатково розповісти про всі місця проживання, роботи та навчаннядопитуваного, про родичів, службу в армії, лікування, виїзди за кордон і проінші обставини, що можуть бути використані для встановлення особи.
Це маєважливе значення за відсутності документів, які посвідчують особу свідка чипотерпілого. У такому разі паралельно з допитом необхідно дати дорученняоперативним працівникам перевірити надавані відомості.
Використаннятактичних прийомів прямо залежить від конкретної ситуації, що склалася впроцесі допиту, до того ж, у більшості випадків це залежить не відпроцесуального статусу допитуваного, а від тієї позиції, яку він займає. Порядз найбільш поширеною думкою, що обвинувачені та підозрювані дають, переважно,неправдиві, а свідки й потерпілі -правдиві показання, зазначимо: слідчійпрактиці відомо безліч випадків, коли підозрюваний або обвинуваченийрозкаюється та прагне до встановлення об’єктивної істини й усіляко сприяєцьому, як і достатньо випадків, коли свідки та потерпілі навмисно приховуютьінформацію, викривлюють її, протидіють розслідуванню. Залежно від ступеняконфліктності ситуацій, що можуть виникнути при допиті, виділяютьбезконфліктні, конфліктні з несуворим суперництвом і конфліктні з суворимсуперництвом.
Безконфліктна(кооперативна) ситуація характеризується тим, що в ній допитуваний і допитувачпрагнуть встановити істину. У такій ситуації немає опору та протидії учасниківдопиту.
Несуворесуперництво відбувається при частковому визнанні провини обвинуваченим(підозрюваним) і проявляється в спробах частково викривити на свою користьреальну картину злочину. Подекуди позицію несуворого суперництва можуть займатисвідки та потерпілі, заінтересовані в певному результаті справи.
Суворесуперництво — ситуації, коли допитуваний повністю заперечує підозри чи своюпровину в скоєнні злочину, іноді всупереч здоровому глузду, проявляється це вкрайніх, граничних за ступенем упертості формах опору встановленню істини всправі, аж до відмови давати показання взагалі.
Фіксаціяходу та результатів допиту. Важливе місце в допиті, як і при провадженнібудь-якої слідчої дії, посідає фіксація його ходу та результатів. Зазначимо, щообов’язковою формою фіксації є складання протоколу, інші форми є ніби додаткамидо нього, хоча за інформативністю та якістю можуть бути більш місткими.Протокол складається із суворим дотриманням вимог кримінально-процесуальногозакону. У його вступній і заключній частинах мають бути відображені відомостіпро особу допитуваного та допитувача, час, місце початку й закінчення слідчоїдії, фахівців та інших учасників, їхні підписи, а також решта даних, визначенихпроцесуальним законодавством. Складання описової частини протоколу є найбільшскладним, воно потребує від слідчого особливої уваги, знань і вмінь. Необхіднопам’ятати, що від того, наскільки якісно складено протокол, наскільки грамотнов ньому висвітлено обставини, прямо залежить успіх розслідування та розглядсправи в суді. Саме протокол є документом, який буде вивчати суд Оцінкарезультатів допиту. Після закінчення допиту та фіксації його результатівнеобхідно оцінити отриману інформацію з позицій повноти та якості виконаннязапланованого, визначити місце, яке може зайняти отримана інформація середінших доказів, і напрямок подальшого розслідування, наступних слідчих дій таоперативно-розшукових заходів.
Розглянувшизагальні положення тактики допиту, яких доцільно дотримуватися незалежно відпроцесуального статусу особи допитуваного, окреслимо коло питань, що їхнеобхідно з’ясувати в процесі допитів осіб у справах, пов’язаних звиготовленням і збутом підроблених грошей. Відомо, що вони прямо залежать відтого, яке з діянь виконала конкретна особа чи з приводу чого вона може датисвідчення, тобто яким потенціалом інформації вона володіє Стосовнорозглядуваної категорії справ за позначеним критерієм можна виділити допитиособи:
якавиготовляла підроблені гроші, — залежно від ситуації, що склалася на моментдопиту, вона буде допитана як підозрюваний або обвинувачений;
котра можедати свідчення про виготовлення підроблених грошей і осіб, які їх виготовляли;
що зберігалапідроблені гроші, — вона також, залежно від ситуації на момент допиту, можебути допитана як підозрюваний або обвинувачений;
яка можедати свідчення Щодо збереження підроблених грошей і особи, що їх зберігала;
котратранспортувала (перевозила, пересилала) підроблені гроші, -ця особа, залежновід ситуації, що склалася на момент допиту, буде допитана як підозрюваний абообвинувачений;
що може датисвідчення з приводу транспортування підроблених грошей;
яка збувалапідроблені гроші,-може буде допитана як підозрюваний або обвинувачений;
що може датисвідчення про збут підроблених грошей та особу, що їх збувала чи отримала;
яка отрималапідроблені гроші, — найчастіше вона має статус потерпілого.
Особливепроцесуальне становище та місце серед осіб, які можуть надати інформацію пророзслідуваний злочин, мають підозрювані й обвинувачені. Від їхньої позиціїдоволі часто залежить загальна слідча ситуація в справі. Якщо підозрюваний(обвинувачений) визнає свою вину, необхідно з’ясовувати подробиці, щостосуються кожної зі стадій:
виникненнята формування злочинного умислу, які фактори вплинули на це (прагнення дополіпшення матеріального становища, борги, наркотична чи алкогольна залежність,уплив розмов або пропозицій інших осіб, бажання випробувати свої здібності йнавички та ін.);
конкретнідії підозрюваного (обвинуваченого) з реалізації злочинного задуму та діїспівучасників. Обізнаність з питаннями поліграфії, цинкографії, пошуклітератури, контакти зі спеціалістами, джерела придбання засобів і матеріалівдля виготовлення підроблених грошей, вибір способу виготовлення, визначенняпевної лінії поведінки, заходи конспірації та маскування. Форми використаннядопомоги і співучасті інших осіб: наявність співучасників, умови, обставини таформи їхньої участі у вчиненні злочину (фінансування, придбання обладнання йвитратних 3.2 Особливості слідчого огляду
Оглядмісця події- це невідкладна слідча дія, спрямована на виявлення, фіксацію тадослідження в установленому порядку обстановки місця події, слідів злочинця тавчиненого злочину, а також інших фактичних даних, які сукупно з іншими наявнимидоказами в справі дають підстави до висновку про спосіб вчинення злочину, осіб,які його вчинили, й інші обставини досліджуваної події. Вона надає можливість встановитипевні обставини у справах про злочини, пов’язані з виготовленням і збутомпідроблених грошей:
чи міститьдосліджувана подія ознаки складу злочину;
місце, часта інші обставини вчинення злочину; кількість осіб, які брали участь у вчиненнізлочину;
які сліди чиінші речові докази залишено на місці вчинення злочину (відбитки пальців рук,ніг, особисті речі, барвники та ін.);
хто мігбачити чи знати про те, що в конкретному місці виготовлялися підроблені гроші;
які дії таким здійснювалися для приховання слідів вчиненого злочину тощо.
Сутністьрозглянутої слідчої дії полягає: убезпосередньому дослідженні слідчим та іншими його учасниками обстановки місцяподії;виявленні, вивченні, фіксації та вилученні у встановленомукримінально-процесуальним законом порядку різних матеріальних об’єктів і слідівна них з метою отримання відомостей та доказів, які мають значення длярозкриття й розслідування злочинів, а також подій, що містять ознаки злочинів
Вартозазначити, що в справах про злочини, пов’язані з виготовленням і збутомпідроблених грошей, доводиться оглядати декілька місць події, що пояснюєтьсяспецифікою цього виду злочину. Найчастіше це місця виготовлення, збуту чизберігання підроблених грошових знаків. Як було сказано вище, у більшостівипадків огляд є однією з невідкладних слідчих дій, тому що виявлення слідівзлочину, речових доказів і з’ясування обставин злочину потребує негайноговстановлення для найбільш ефективного розслідування кримінальної справи на їїпочатковому етапі. Це, зокрема, відіграє важливу роль при висуванні таперевірці версій про причетність до злочину певної категорії осіб. Місцем події, як і заіншими категоріями справ, можуть бути підприємства, організації, приватніфірми, квартири, будинки, дачі, інші житлові та нежитлові помешкання, дебезпосередньо здійснювалося підроблення чи збут підроблених грошей, зберігалосяустаткування, матеріали й інше обладнання, що використовувалися з тією ж метою.Інакше кажучи, це будь-які помешкання та ділянки місцевості, де виявлено слідизлочину. Розглядаючи питання підготовки до огляду місця події, потрібнозазначити, що за аналізованою категорією справ підготовча стадія, котра охоплюєбагато організаційних питань до виїзду на місце події, зазвичай, займаєпорівняно невеликий проміжок часу, позаяк необхідно швидко реагувати наотриману інформацію про який-небудь факт виявлення підроблених грошей, щоб невтратити час, необхідний для виявлення та закріплення доказів.
Усе-такиспробуємо коротко позначити деякі підготовчі організаційні заходи, котрінеобхідно здійснити до виїзду на місце події:
у черговогорай-, міськвідділу внутрішніх справ або в особи, що безпосередньо повідомилапро виявлення підроблених грошей, з’ясувати відомості про те, де, коли, заякими ознаками їй стало відомо про факт виявлення підроблених грошей;
оформитизаяву, що надійшла, чи повідомлення належним чином, згідно з вимогамиКримінально-процесуального кодексу України, або відомчих наказів й інструкцій;
запроситипонятих, які мають уявлення про захисні властивості справжніх грошей і проознаки їх підроблення (це можуть бути представники банків та інших фінансовихустанов). Тож слідчому доцільно заздалегідь мати відповідний список таких осіб,які можуть брати участь у провадженні такої слідчої дії, не заінтересованих урезультатах розслідування справи;
підготувативідповідні науково-технічні засоби для виявлення, фіксації та вилучення речовихдоказів, які можуть бути виявлені при огляді місця події.
підготуватидо виїзду та проінструктувати всіх членів слідчо-оперативної групи.
Післяприбуття на місце події необхідно:
а)      визначитизавдання та послідовність дій кожного учасника слідчо-оперативної групи при провадженні певної слідчої дії;
б)      роз’яснитиучасникам огляду їхні права й обов’язки, а також необхідні запобіжні заходи припереміщенні на місці подіїта роботі зі специфічними слідами (одорологічними,дактилоскопічними, комп’ютерноюінформацією й машиннимимагнітними носіями);
в)      зафіксуватиобстановку, що склалася на початок огляду місця події, здійснити орієнтаційну й оглядову відео- чи фотозйомку,перевірити ефективність огляду місця події,вивести сторонніх осіб за межі огляду тадати доручення оперуповноваженому відібрати письмові пояснення від осіб, які можуть повідомити інформацію з приводудосліджуваної події;
г)       виключитиможливість стороннім особам і учасникам слідчої дії (крім експерта-криміналіста) торкатися будь-якихпредметів або проходити в інші приміщення чи кімнати доти, доки вони не будутьоглянуті й описані в протоколі огляду місцяподії.
Робоча(дослідницька) стадія огляду місця події передбачає ретельне дослідженнякожного об’єкта. При цьому доцільно використати тактичний прийом — від центрудо периферії. Залежно від виду місця події (місце виготовлення, зберігання,транспортування чи збуту підроблених грошей) відправна точка детального огляду- це місце, де безпо-середньо-здійснювалися дії з підробленими грошима (це можебути місцероз-ташування комп’ютерної техніки, поліграфічного чи іншогообладнання, за допомогою яких здійснювалося виготовлення підроблених грошей,місце безпосереднього збуту чи інших дій з підробленими грішми).
Фіксація результатівогляду місця події. Безсумнівно, фіксація ходу і результатів огляду місця подіїта інших слідчих дій є одним з найбільш важливих і вразливих аспектівдіяльності слідчого. Можна досить кваліфіковано провести слідчу дію, аленевміло складений протокол одразу ж зведе нанівець усі попередні зусилля.Необхідно пам’ятати, що інформацію про докази, порядок їх виявлення тавилучення, зовнішній вигляд та їхнє розміщення і прокурор, і суд будутьсприймати, переважно, зі змісту протоколів.
Не вдаючисьу подробиці, пропонуємо розглянути загальну методику складання описової частинипротоколу огляду місця події. Для зручності сприйняття інформації розділимойого за цільовим змістом на окремі взаємопов’язані інформаційні блоки. Першийблок (фрагмент) протоколу присвячується орієнтуванню місця події щодонавколишньої обстановки. Орієнтування в протоколі завжди робиться за двоманапрямками: перший — це адресне орієнтування, тобто вказується адреса місцяподії (це може бути назва вулиці, назва ділянки місцевості, балки, частинидороги та ін.); другий — це об’єктне орієнтування, тобто місце подіїорієнтується безпосередньо на ділянці місцевості з використанням орієнтирів-фундаментальних об’єктів, які не змінюють свого місцерозташування.
Далірозпочинають загальну характеристику всього місця події – цевже другий блок(фрагмент протоколу). У ньому описують споруду чи ділянку місцевості, короткодають її характеристику, розміри тощо.
Підбиваючикоротко підсумки, зазначимо, що фрагментів, присвячених орієнтуванню та загальнійхарактеристиці місця події, у протоколі завжди по одному. Вони маютьрозміщуватися на його початку. Фрагментів же, присвячених опису вузлів ідеталей, може бути багато. Та, безсумнівно, вузлів завжди буде менше, ніж їхніхскладових -деталей.
Особливуувагу потрібно приділяти опису купюри, справжність якої є сумнівною. Упротоколі необхідно звернути увагу на зовнішній вигляд купюри, відтінки фарби,наявність різноманітних помарок, написів, виконаних як рукописно, так ідрукарським способом, зображень та написів, яких не повинно бути на справжніхкупюрах, вказати значення номіналу, нанесеного на купюрі цифрами й текстом,внести відомості про зображення малюнка на купюрі. Якщо є зображення, малюнокабо напис, яких не повинно бути на справжніх купюрах, вони обов’язковоописуються й у разі необхідності фотографуються.
Короткірекомендації щодо поводження з такими купюрами при їх виявленні та вилученні:
дляманіпуляцій із купюрами при огляді доцільно використовувати пінцет, робочіповерхні якого захищені гумовими насадками, що запобігають пошкодженням паперута залишенню відбитків пальців рук;
на купюрахзабороняється робити будь-які позначки, написи, нові зморшки, а також згинатикупюри;
пояснювальнінаписи на упакуванні (конверті) необхідно робити до поміщення в них об’єктів;
призаклеюванні клапана конверта купюри не повинні приклеюватися до упакування;
клапанконверта скріплюється печаткою;
старібанкноти, що можуть бути пошкоджені при транспортуванні, в упакуваннірозміщують між двома аркушами цупкого паперу чи картону;
виявленівологі купюри перед упакуванням необхідно просушити (висушування проводитьсябез застосування штучних обігрівачів, а також забороняється використовувативідкриті сонячні промені);
вологізім’яті купюри необхідно спробувати розрівняти, а потім висушити;
купюри, щосклеїлися між собою, розміщуються в упакуванні без попереднього роз’єднання;
купюри, якімають специфічний запах, кладуть у скляний посуд, який герметично закривається(консервується);
виявленічастини розірваних купюр кладуть до упакування без роз’єднання їхніх шарів;
купюри, щозазнали дії високої температури, кладуть у коробку з бавовною на аркуш м’якогоцигаркового паперу, при цьому натискати на них забороняється.
3.3 Тактика відтворення обстановки йобставин події
Середслідчих дій, що можуть бути проведені при розслідуванні злочинів, пов’язаних звиготовленням і збутом підроблених грошей, особливої уваги заслуговуєвідтворення обстановки й обставин події. Воно може провадитися з метою уточненняінформації, отриманої в процесі допиту, огляду місця події та інших слідчих дійна місці події, а також перевірки можливості виконання певних дій,спостерігання чи можливості сприйняття інформації конкретним учасником процесув якихось конкретних умовах. Коло учасників процесу, з якими таке відтворенняпровадять, також досить широке — це свідки, потерпілі, підозрювані чиобвинувачені.
Щодорозглядуваної категорії злочинів необхідність і доцільність відтворенняобстановки й обставин події з якимось конкретним учасником процесу можевиникнути як узагалі за всім ланцюжком злочинної технології від виготовлення дозбуту, так і за окремою його ланкою — виготовленням, збутом, зберіганням абопересиланням підроблених грошей. Як зазначалося раніше, особа може бутипричетною до всього технологічного процесу чи лише до якоїсь окремої ланки абоспостерігати за цим. Від зазначених обставин залежить предмет такої слідчоїдії, а це, своєю чергою, окреслює коло питань, які можливо вирішити при їїпровадженні.
За цілями відтворенняобстановки й обставин події, як і при розслідуванні більшості злочинів, можебути спрямоване на уточнення обставин на місці виготовлення, зберігання, збутучи виконання інших протиправних діянь з підробленими грішми, а також з метоюперевірки можливості виконання якихось дій, пов’язаних з виготовленням,зберіганням та іншими діями з підробленими грішми чи зі спостереженням за цимпроцесом. Щодо можливості виконання якихось дій з відтворення обстановки йобставин події, то це найчастіше проводиться з підозрюваним або обвинуваченим увиготовленні грошей. У такому разі, зазвичай, вирішують питання щодо виявленнявмінь цієї особи працювати з певним обладнанням і матеріалами, а такожвиконувати операції, безпосередньо пов’язані з виготовленням або переробленнямкупюр.
Якщопорівняти відтворення обстановки й обставин події з допитом, то віддразу жвиявиться різниця. Передовсім, від допиту воно відрізняється трохи більшимобсягом і більш конкретним змістом інформації, отриманої в процесі йоговиконання. Крім цього, що певна особа повторює показання, які вона давалараніше, вона також підкріплює їх тим, що детально і якомога точніше показуєпевні місця, де вона виготовляла, зберігала чи здійснювала інші дії зпідробленими грішми, або демонструє навички виконання тих чи тих дій. Можнавважати, що інформація, отримана таким чином, найбільш точно відповідаєдійсності, тому що вона грунтується як на фактичних даних, які закріпились упам’яті в момент вчинення злочину, так і на зорових асоціаціях, що виникають узнайомому вже місці.
Упровадженні відтворення обстановки й обставин події обов’язково беруть участьне менше, ніж двоє понятих, а допит безпосередньо передує цій слідчій дії. При розслідуванні злочинів,пов’язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей, прийнятним є проведенняназваної слідчої дії в обох формах — у формі перевірки показань на місці чиекспериментального встановлення наявності або відсутності певних навичок абовмінь у певної особи. Справедливостізаради потрібно зазначити, що на практиці в більшості випадків відтворенняобстановки й обставин події фактично провадиться з метою експериментальноїперевірки наявності чи відсутності в обвинуваченого певних навичок, якінеобхідні для виготовлення підроблених грошей певним чином. Це пояснюється тим,що розглядуваний злочин часто здійснюється особами, що мають певні професійнінавички, які дають їм змогу за допомогою різних матеріалів, приладів,устаткування виготовляти підроблені гроші. Відтворенняобстановки й обставин події в справах, пов’язаних з виготовленням і збутомпідроблених грошей, залежно від завдань, які стоять перед розслідуванням уконкретній ситуації, може провадитися за двома напрямками з метою перевірки йуточнення отриманих раніше доказів, а також із метою перевірки можливості виконання,а в деяких випадках сприйняття певних дій конкретним учасником процесу.
Необхідністьзастосування того або того напрямку виникає залежно від того, що саме необхідноперевірити. Якщо потрібна перевірка здібностей обвинуваченого, необхідних дляуточнення, чи міг він виготовити підроблені гроші певним способом, то виявляютьце під час здійснення дослідних дій. Перевірка наявності навичок відбуваєтьсяза допомогою відтворення дій, що їх обвинувачений здійснював, виготовлюючипідроблені гроші. Зокрема, має значення детальне пояснення тих процесів, якісупроводжували виготовлення підроблених грошей. Убільшості випадків, коли обставини, що перевіряються, стосуються збуту,зберігання чи транспортування, відтворення обстановки й обставин подіїпроводиться з метою перевірки показань на місці. Припровадженні відтворення обстановки й обставин події ставиться мета — перевіритинаявність навичок, властивих способу виготовлення вилучених підроблених грошей.У цьому разі перевіряється версія про існування співучасників злочину, якщо припроведенні названої слідчої дії буде виявлено відсутність яких-небудь навичок,властивих способу виготовлення підроблених грошей, що використовувався длявиготовлення вилучених підроблених грошей у особи, яку перевіряють.
Окремим ідуже важливим, на наш погляд, є питання готування до проведення названоїслідчої дії. У процесі підготовки слідчий повинен чітко визначити предметвідтворення обстановки й обставин події, окреслити коло питань, які потрібно таможна перевірити безпосередньо на місці події, при роботі з тим чи тимобладнанням, та ін. Серед запланованих питань треба окреслити можливістьвиявлення речових доказів, які з будь-яких причин не було знайдено при обшукучи огляді. Залежно від цього визначити час, а в разі необхідності й умови, вяких має провадитися така слідча дія, визначити коло учасників, спосіб їхзалучення, а подекуди й доставки до місця початку проведення слідчої дії. Припотребі розв’язати питання про конвой, спеціальний транспорт, видаленняприсутніх з місця проведення слідчої дії, про додаткові способи фіксації ходута результатів слідчої дії (фотозйомку, відеозапис, звукозапис тощо). Колипропонується провести відеозапис, який дедалі частіше застосовується врозглядуваній слідчій дії, особливу увагу потрібно звернути на якість фіксації,що прямо залежить від здібностей оператора (здебільшого, цеспеціаліст-криміналіст). Спираючись на свій багаторічний практичний досвідроботи в слідчих і експертних підрозділах, автори вважають за доцільне звернутиувагу, що при використанні відеозапису слідчому доцільно зробити короткий нарис«сценарію» щодо початку слідчої дії, де він позначає назву слідчоїдії, мету, перелічує учасників, пояснює їхні права й обов’язки до переданняслова особі, з якою провадиться відтворення обстановки й обставин події. Крімцього, в такому «плані-чернетці» варто перелічити послідовно питання,на які потрібно отримати відповіді чи перевірити можливість виконання якихосьдій. Коли планується провадження відтворення обстановки й обставин події зоднією особою в декількох місцях, які розірвані значною відстанню, — взяти доуваги маршрут і моменти початку та закінчення відеозапису. Як свідчитьпрактика, кваліфіковані слідчі, що мають достатній стаж роботи, практичнозавжди роблять такі «плани-чернетки». Це дає їм змогу якісно провестислідчу дію, не випустити з поля зору питання, заплановані до встановлення.
Робочийетап, тобто безпосереднє провадження слідчої дії, є найважливішим, адже самепротягом цього етапу слідчий безпосередньо виявляє та ще раз перевіряєінформацію, що надалі стане доказом у справі. Саме в процесі його проведення івиявляються розбіжності та подібності відтворення обстановки й обставин події зтакими слідчими діями, як слідчий огляд і допит. Точніше буде сказати, що вононіби поєднує в собі деякі способи отримання інформації, які використовуютьсяпід час допиту й огляду. Особливістю його є те, що інформація від особи, з якоювоно провадиться, надходить комбіновано — одночасно як розповідь і відповіді назапитання. Мовна інформація подається в контексті навколишніх обставин, щонадає їй більшої достовірності. Подібно до допиту, коли йдеться про отриманнямовної інформації, можна виділити такі стадії, як стадія вільної розповіді,коли слідчий, виходячи з предмета, ставить особі, з якою провадиться ця слідчадія, загальні запитання, а при необхідності, залежно від ситуації, -додатковізапитання для деталізації, конкретизації, контролювання та ін. (стадіяпоставлення запитань). Подібно до огляду (за обстановкою), також можна виокремитидві стадії: загальна (проводиться статично) та детальна (динамічно), але прицьому мова вже йде про дії, безпосередньо пов’язані з навколишньою обстановкою.
Отриманняматеріалів для криміналістичної експертизи не є безпосереднім завданням цієїслідчої дії, однак отримані під час дослідів зразки, за умови їх якісноговиконання та правильного процесуального оформлення, цілком можуть бутивикористані для експертного дослідження165.
У разі жотримання негативних результатів відтворення, коли в обвинуваченогоз’ясовується явна відсутність яких-небудь навичок, необхідних для виготовленняпідроблених грошей певним способом, або видно, що він ніколи не був на місціпроведення цієї слідчої дії, обвинуваченого необхідно відразу ж допитати провиявлену невідповідність результатів слідчої дії та показань, які він ранішедавав. Зазвичай, обвинувачений визнає хибність попередніх показань і розповідаєпро дійсні обставини.
Сьогодні, які раніше, основним засобом фіксації ходу та результатів будь-якої слідчої дії,зокрема й відтворення обстановки та обставин події, є протокол. Немаєнеобхідності говорити про те, що він повинен бути складений, звісно ж, згідно звимогами,’передбаченими ст. 195 КПК України.
Власнепроцес провадження слідчої дії, крім протоколу, доцільно зафіксувати задопомогою відео- чи фотозйомки. Особливо варто звернути увагу на те, що дляфіксації названої слідчої дії за розглядуваною категорією справ найбільшдоцільним є застосування відеозйомки. її використання надає можливість детальнота послідовно зафіксувати всі етапи виготовлення підроблених грошей у динаміці,не випускаючи найменших подробиць, чого не можна досягти за допомогоюфотозйомки, що фіксує лише певні моменти, внаслідок чого не можна подати весьпроцес виготовлення підроблених грошей.
Заключнийетап відтворення обстановки й обставин події заслуговує на особливу увагу.Оцінка результатів створить умови для висунення версій щодо нових обставин, якістали відомі, атакож цілеспрямованого проведення подальших розслідувань. І хочаще в процесі провадження слідчої дії слідчий аналізує інформацію, нехтувати цимне треба. Після закінчення слідчої дії доцільно переглянути її результати тазіставити їх з тими запитаннями та цілями, які планувалися для з’ясування чипідтвердження. Проаналізувати конкретні обставини, що негативно або позитивнопозначилися на процесі слідчої дії та на її результатах.3.4 Тактика обшуку
Обшук – цеслідча дія, що полягає впримусовому обстеженні приміщень і споруд, ділянок місцевості, певних громадянз метою відшукання та вилучення предметів, які мають значення для справи, атакож виявлення розшукуваних осіб.
Метоюобшуку при розслідуванні кримінальних справ зазначеної категорії є виявлення тавилучення знарядь злочину, слідів і речових доказів злочинної діяльності,виявлення цінностей та майна обвинуваченого з метою забезпечити можливуконфіскацію майна. Обшук,зазвичай, провадиться за місцем проживання або роботи підозрюваного чиобвинуваченого. За наявності достатніх даних обшук може провадитися за місцемпроживання його родичів або знайомих, а також на присадибних ділянках, угаражах, дачних будинках тощо.
Об’єктамипошуку є різноманітні інструменти, матеріали, фальшиві грошові знаки, справжнікупюри, що слугували зразками для їх виготовлення, спеціальна література,проїзні документи, особисте листування, предмети, придбані в процесі розмінупідроблених грошей на справжні, грошові суми, цінності та ін.
Беручи доуваги важливість цієї слідчої дії, доцільно заздалегідь до неї підготуватися таскласти детальний план проведення. У такому плані слідчий повинен продуматипослідовність своїх дій у приміщеннях, в яких буде провадитися обшук, а такожпошук предметів, які можуть свідчити про перебування підозрюваного чиобвинуваченого в тих населених пунктах, де зареєстровано збут аналогічнихпідроблених грошей, або наявність там його родичів чи знайомих.
Тактикапроведення обшуку в справах про злочини розглядуваної категорії визначаєтьсятим, що злочинці ретельно маскують усі сліди своєї злочинної діяльності, можутьвлаштовувати витончені схованки в різних як житлових, так і нежитлових,занедбаних будівлях. Отож при провадженні обшуку доцільно використовувати різнінауково-технічні засоби — метало-детектор, освітлювальні прилади, джерелаультрафіолетових й інфрачервоних випромінювань, а також різноманітні засобифіксації (фото-, відео-камери). Останнім часом у практичній діяльності органіввнутрішніх справ у Луганській області успішно застосовуються цифровіфотокамери.
Позитивнірезультати обшуку, як і будь-якої іншої слідчої дії, значною мірою залежать віддостатньої підготовки до його проведення. Ось чому дуже важливо відразу ж післявиявлення підробленої купюри визначити спосіб її виготовлення. Зі способу можназорієнтуватися в об’єктах, які потрібно шукати, а також щодо імовірних місць,де вони можуть бути сховані. Одним із завдань обшуку є виявлення, фіксація тавилучення результатів злочинної діяльності. Це може бути обладнання (комп’ютерз периферичними приладами, готові підроблені купюри, купюри-оригінали, з якихотримували електронні копії для виготовлення підробок, вибракувані купюри та їхзаготовки, фарби, папір, різні прилади й речовини для імітації захиснихвластивостей та ін.). Крім цього, оглядаючи знайдені об’єкти, не можнанехтувати виявленням на них слідів рук та інших традиційних слідів: при спробіпідозрюваного відмовитися від цих речей, вони можуть стати неоціненними.
У справахпро злочини, пов’язані з виготовленням і збутом підроблених грошей, припроведенні обшуку підлягають виявленню та вилученню такі речі:
підробленігрошові знаки, а також справжні (при цьому потрібно звертати увагу на номер ісерію купюр), зі слідів на яких можна дійти висновку про використання їх якзразків для виготовлення підроблених грошових знаків (сліди тиску з метоюнанесення на підроблену купюру якихось штрихів, деталей тощо);
папір,зокрема й нарізаний за форматом справжніх грошових знаків;
фарби, лаки,клей, олівці, хімічні реактиви, кислоти, розчинники;
кліше,пластини, літографські камені, нумератори, друкарські літери та набірні каси,валки для прокатування, граверні інструменти;
фотоприлади,негативи, освітлювальні лампи тощо;
література зполіграфії, фотосправи;
різнізаписи, що свідчать про злочинну діяльність
Як і під часслідчого огляду, при обшукові необхідно дотримуватись основних положенькриміналістичної тактики та рекомендацій щодо його проведення. Нагадаємо, що,як і всі слідчі дії, він поділяється на етапи: підготовчий, робочий ізаключний. На підготовчому етапі доцільно: ознайомитися з інформацією про місцейого проведення, особу, що там мешкає, її нахили, хобі; вирішити питання проучасників слідчої дії та науково-технічні засоби; про час проведення і спосібвиїзду; вирішити питання щодо підготовки процесуальних документів на йогопроведення (підготувати постанову й отримати санкцію прокурора, в необхіднихвипадках отримати постанову судді).
Робочий етапобшуку, як і огляду, має загальну та детальну стадії, що також проводяться встатиці й динаміці. Спочатку слідчий знайомиться із загальною обстановкою місцяобшуку, виокремлює вузли, тобто місця ймовірного розміщення чи приховуванняречей, що необхідно шукати, визначає тактику пересування та послідовністьогляду, фіксує загальну обстановку, в разі необхідності фотографує. Даліпочинається детальний огляд місця обшуку, спрямований на виявлення речовихдоказів і предметів, вилучених з вільного цивільного обігу, методичний тапоступовий огляд стін, підлоги, шаф, столів та інших об’єктів інтер’єру йекстер’єру.
На заключнійстадії слідчий аналізує ситуацію. Визначає роль і місце вилучення речей узагальному процесі доказів. Намічає подальше розслідування, зважаючи наотриману інформацію.
Відмітноюрисою розслідування злочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом підробленихгрошей, є те, що доволі часто вони вчиняються організованими злочиннимиугрупованнями, де чітко розподілено ролі кожного зі співучасників. Отож занаявності достатніх підстав обшуки рекомендується провадити в усіхспівучасників одночасно, якщо їх усіх встановлено. У такому разі вдаєтьсявикористати фактор раптовості, що не дає злочинцям змоги сховати чи знищитизнаряддя, прилади для виготовлення підроблених грошей, а також власнепідроблені грошові знаки.
Інодівиникає необхідність у проведенні обшуку в однієї особи, але в різних місцях.Так, деякі автори вважають: необхідність у проведенні групового обшуку виникаєтоді, коли з’являються підстави думати, що шукані предмети перебувають уродичів або знайомих між собою осіб чи в однієї особи, але в різних місцях (наквартирі, дачі, присадибній ділянці, у службовому приміщенні тощо)
Нерідковиникає необхідність у провадженні повторних обшуків, коли після первинногообшуку надходить нова інформація про наявність речових доказів, не виявленихвчасно. Іноді проведення повторного обшуку заздалегідь планується як тактичнийприйом. Приміром, після первинного обшуку особа, котру обшукували,заспокоюється та, сподіваючись, що обшук більше провадитися не буде, повертаєдо певних місць, які вже оглядалися під час обшуку, предмети, що стосуютьсярозглядуваної групи злочинів. У такому разі повторний обшук може бути більшрезультативним, порівняно з первинним.
У разівиявлення при обшукові підроблених грошей у протоколі, як і при огляді місцяподії, потрібно обов’язково зазначити, де вони містилися, зберігалися вониразом зі справжніми грошима чи окремо. Окреме зберігання справжніх іпідроблених грошей спростовує версію затриманого про те, що він одержавпідроблені гроші при купівлі яких-небудь товарів і не розпізнав підробки.Вилучені гроші — і підроблені, і справжні -перелічують, про що в протоколіобшуку роблять позначку. Крім цього, вказується їхні кількість, вартість, серіїта номери, а також до якої держави вони належать. Якщо ознаки підробки виднінеозброєним оком і не вимагають спеціальних знань для встановлення підробки, тов протоколі про це робиться запис, тобто техніка опису підроблених грошейаналогічна до техніки опису їх у протоколі огляду місця події. Поясненняобшукуваної особи проте, яким чийому неї з’явилися підроблені гроші, докладнофіксують у протоколі допиту, а не в протоколі обшуку, як іноді це трапляєтьсяна практиці.
Залежно відотриманої інформації, намічається провадження інших слідчих дій — обшуків замісцем проживання та роботи, допити інших осіб тощо.
Післяскладання протоколу з його змістом повинні бути ознайомлені всі учасникислідчої дії (він зачитується всім особам, які брали участь в обшукові, тапідписується ними). Зазначені особи можуть ознайомитися з протоколом особисто.
Важливим єпитання про психологічні особливості проведення обшуку. Загальні риси, властивіобшуку, незалежно від виду злочинної діяльності, безсумнівно потрібно брати доуваги при розслідуванні злочинів про виготовлення та збут підроблених грошей.Однак є й деякі особливі риси, властиві тільки розглядуваній категорії. Тожспробуємо, хоча б коротко, адаптувати психологічні прийоми обшуку до названогоскладу злочину, оскільки знання деяких психологічних особливостей особи, котруобшукують, має надзвичайно важливе значення та допомагає ефективніше йогопровадити. Психологічні особливості закономірно випливають із психологічних рисобшукуваної особи. Знання їх допомагає визначити основне при проведенні обшуку- місця приховування предметів, які стосуються вказаної категорії злочинів.
Отож основнамета того, хто ховає, полягає в тому, щоби створити комплекс заходів, якізабезпечували б певну недосяжність предметів для особи, що провадить обшук. Цейкомплекс складається з вибору місця приховування та його маскувань, а такожлінії поведінки обшукуваної особи при безпосередньому проведенні обшуку, а вдеяких випадках і до його початку.
Вибір місцяприховування є найбільш складним завданням, адже вимагає від особи, що ховає,максимальної активізації її здібностей. Ховати комп’ютер, сканер і принтер, яківикористовувалися для виготовлення підроблених грошей, необов’язково, тому щовласне факт наявності цього обладнання не може бути достовірним джереломвідомостей про причетність особи до злочинної діяльності. А от файли зісканованим зображенням грошей або іншою інформацією, що стосується, скажімо,способів виготовлення грошей, злочинець, звичайно ж, намагатиметься приховати.Вони можуть бути сховані як у комп’ютері (приховані, архівні файли чи середінших програмних файлів), так і поза ним. Потрібна інформація може бути перекопійованана змінний носій інформації (дискету, флеш-карту, компакт-диск) і бутивідсутньою в комп’ютері взагалі.
Під часпровадження обшуку злочинець може відволікати увагу особи, що провадить обшук,різними діями, скажімо, надмірною ретельністю при наданні допомоги в проведенніобшуку (може надавати різноманітні допоміжні засоби — сходи, ліхтарик та ін. — при обшуку певних приміщень). Такий психологічний момент можна пояснити тим, щошуканих предметів у цих місцях немає. І, навпаки, прояв занепокоєння (ходінняпо кімнаті, різноманітні реакції в розмові, міміці тощо), викликаногоперебуванням особи, що провадить обшук, поблизу до того місця, де захованіпідроблені гроші чи інші предмети фальшивомонетництва, можна розцінювати якорієнтовний покажчик того, що шукати треба саме в цьому місці.
Прояв тихабо тих психологічних моментів під час проведення обшуку залежить конкретно відпсихологічного типу особи, яку обшукують, тому що кожна людина за своєюприродою індивідуальна.3.5 Експертне дослідження грошей
Попереднєдослідження. Гроші, вилучені через підозру, що вони є підробками, — напочатковому етапі розслідування доволі часто єдині об’єкти, досліджуючи котріможна вирішити питання щодо виявлення ознак злочину. Вони становлять не лишемайбутні джерела доказів, а й об’єкти, від яких прямо залежить, буде порушенакримінальна справа (якщо дослідження встановить, що це підробки) чи ні (колипідозра не набуде підтвердження в процесі дослідження). Підроблені гроші завждиє основними речовими доказами в справах, пов’язаних з виготовленням і збутомпідроблених грошей.
Попереднєдослідження грошових знаків допомагає у виявленні їхніх ознак і особливостей,визначаючи таким чином питання, що виносяться на вирішення експерта. Висновкипопереднього дослідження дуже важливі в оперативних цілях під час провадженнядосудового слідства: вони допомагають висунути обґрунтовані слідчі версії таграмотно спланувати розслідування, своєчасно й тактично правильно здійснитинеобхідні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Інколи попереднєдослідження надає можливість вирішити питання про виготовлення грошового знакадержавними підприємствами, а також встановити характерні ознаки певного способупідроблення.
Експертизагрошей. Огляд і попереднє дослідження грошових знаків можуть дати слідчомуправильне пояснення встановлених фактів ще до отримання висновків експерта,проте таке пояснення не має сили доказу, хоч і надає інформацію, необхідну дляпланування розслідування. Це сприяє вирішенню питання щодо доцільностіпровадження криміналістичної експертизи та винесення постанови про їїпризначення, а також добору необхідних матеріалів.
Досить вдаловизначили завдання техніко-криміналістичного дослідження документів, складовоючастиною яких є дослідження паперових грошей, автори посібника «Експертизиу судовій практиці»: «Задачею експертизи реквізитів і матеріалівдокументів є встановлення на основі використання спеціальних знань у галузітехніко-криміналістичного дослідження документів фактичних даних, пов’язаних ізвиготовленням документів, а також ототожненням використаних для їх виготовленняматеріалів і засобів»”
Об’єктамитакої експертизи є гроші, а також матеріали й технічні засоби, за допомогоюяких вони виготовлялися. Рівень експертного дослідження, строки його проведенняй отримані результати в більшості випадків залежать від підготовки матеріалівдля експертизи. Для направлення на експертизу об’єкти дослідження повинні бутиупаковані окремо один від одного, найкраще в поліетиленові пакети. До проведенняекспертного дослідження з ними не повинні проводитися ніякі дії(розгладжування, складання та ін.), не допускається нанесення на об’єкти жоднихпозначок.
Основнізавдання криміналістичного дослідження підроблених грошових знаків:
встановленняспособу виготовлення чи підроблення;
визначеннявластивостей матеріалів і характеристик приладдя, що використовувалося для їхвиготовлення;
встановленняродової (видової) належності матеріалів підроблених грошових знаків і поданихдля дослідження зразків;
визначенняджерела походження грошових знаків, яке визначається сукупністю технічнихзасобів, матеріалів, технічних прийомів і навичок виготовлювача, що позначалисяна вилучених підроблених грошах та забезпечують виготовлення групи підробленихгрошових знаків з певним комплексом характерних ознак;
встановленнявиготовлювача підроблених грошових знаків.
Длявирішення низки експертних завдань при техніко-криміналістич-ному дослідженнігрошових знаків потрібним є комплексне їх вивчення із застосуванням методівкриміналістичного документування, дослідження матеріалів грошових знаківспеціальними методами судової хімії, судової фізики та ін.
Дляуспішного розв’язання поставлених питань експертові необхідні знаннявластивостей і технологій виготовлення справжніх грошових знаків та ознак їхпідроблення, а також додаткові спеціальні знання — про властивості й технологіювиготовлення документів (паперу, фарби, клею тощо), які регламентуютьсядержавними стандартами й іншими нормативами. Для виконання експертиз грошовихзнаків залучаються спеціалісти в галузі традиційної криміналістики, поліграфії,хімії, мікроскопії, котрі мають спеціальну підготовку та досвід проведеннятаких досліджень.
Кінцевийетап готування та призначення експертизи — направлення постанови про їїпризначення, а також матеріалів до експертної установи.
Роботаслідчого з готування та призначення техніко-криміналістичної експертизигрошових знаків не обмежується направленням постанови й об’єктів надослідження. З метою отримати більш повні та всебічні відповіді на поставленізапитання слідчий має підтримувати постійний контакт з експертом.
ВИСНОВКИ
Історичний екскурс дає підстави допевних висновків.
Форма грошейяк засобу платежу змінювалась у міру розвитку суспільства, товарно-грошовихвідносин.
Способивиготовлення підроблених грошей удосконалювалися залежно від удосконаленняформи грошей.
Накваліфікацію дій особи, що виготовляє підроблені гроші, впливають способивиготовлення справжніх грошей.
Протягомостаннього століття вчені-юристи в галузі криміналістики, кримінального права йоперативно-розшукової діяльності постійно розробляли й удосконалювали методикирозслідування цієї категорії злочинів. Особливістю цих методик є те, щозважаючи на специфіку досліджуваного злочину, для його розслідування особливезначення має необхідність якнайтіснішого контакту між оперативним працівником,слідчим і фахівцем-криміналістом. Усе це передбачає використання як гласних,так і негласних засобів та методів.
Структуру розслідування виготовлення тазбуту підроблених грошей:
реагуванняна привід до порушення кримінальної справи — перевірка інформації, що надійшла,про виявлення підроблених грошей, певну особу, яка займається їх виготовленням,збутом або транспортуванням;
проведенняпочаткових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих навстановлення: обставин виготовлення та збуту підроблених грошей; злочинців іїхніх спільників; свідків; фактів виявлення аналогічних грошей тощо (діяльністьпідпорядкована основній меті -встановленню та викриттю збувальника,виготовлювача);
проведенняподальшого розслідування й оперативно-розшукових заходів, виявлення всіхучасників виготовлення, збуту та транспортування, решти обставин, що впливаютьна ступінь вини й характеризують особу злочинця, визначення причин і умов, якісприяють (-ли) вчиненню злочину, та ін.;
завершеннярозслідування та складання обвинувального висновку.
Зміст планурозслідування злочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей,насамперед, визначається фактичним матеріалом, який мають слідчий і оперативнийпрацівник до початку чи на конкретний момент розслідування. Його зміст значноюмірою залежить від того, що було підставою до порушення кримінальної справи тапочатку розслідування — виявлення підроблених грошей, факт їх збуту чиреалізація оперативних матеріалів. Нерідко початкові слідчі дії таоперативно-розшукові заходи провадять одні працівники, а потім справапередається за підслідністю або територіальністю іншому органові.
Правильнепроведення допиту дає можливість значно раціоналізувати робочий процесслідчого, відмовитися від провадження повторних і додаткових допитів, швидше таповніше з’ясувати обставини, що цікавлять слідство, правильно обрати запобіжнийзахід і відтак визначити відповідне покарання. Основна мета допиту — одержаннядостовірної та повної інформації про обставини, що підлягають доказуванню, таінші, які сприятимуть розкриттю злочину.
Результатидопиту, насамперед, якість інформації, що може бути отримана від конкретноїособи, прямо залежать від того, наскільки професійно грамотно слідчий до ньогопідготовлений
Обшук – цеслідча дія, що полягає впримусовому обстеженні приміщень і споруд, ділянок місцевості, певних громадянз метою відшукання та вилучення предметів, які мають значення для справи, атакож виявлення розшукуваних осіб.
Метою обшукупри розслідуванні кримінальних справ зазначеної категорії є виявлення тавилучення знарядь злочину, слідів і речових доказів злочинної діяльності,виявлення цінностей та майна обвинуваченого з метою забезпечити можливуконфіскацію майна. Обшук, зазвичай, провадиться за місцем проживання або роботипідозрюваного чи обвинуваченого. За наявності достатніх даних обшук можепровадитися за місцем проживання його родичів або знайомих, а також наприсадибних ділянках, у гаражах, дачних будинках тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.        Аверьянова Т. В.Актуальные проблемы судебной зкспертизы и крими-налистики // Тезисынауч.-практ. конф. — К., 1993.
2.        Аверьянова Т. В.,Белкин Р. С. Криминалистическое обеспечение деятель-ности криминальной милициии органов предварительного расследования. — М., 1997.
3.        Александров Ю. В.Ответственность за изготовление и сбыт поддельных денег и ценных бумаг: Лекция.- К., 1973.
4.        Андрєєв Д.Підробка грошей // Міліція України. — 1998. — № 9-10. — С. 34—35.
5.        Анушат 3.Искусство раскрьгтия преступлений и закони логики. — М, 2001.
6.        Басков В. И.Оперативно-розыскная деятельность: Учеб.-метод, пособ. -М, 1997.
7.        Баулін О. В.,Карпов Н. С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правовігарантії: Монографія/Під заг. ред. 3. Д. Смітієнко.-К., 2001. – 330 с.
8.        Бахин В. П.Допрос: Лекция. — К., 1999.
9.        Бахин В. П.Понятие и виды следственньїх ситуации // Советская криминалистика. — К., 1988.
10.      Белкин Р. С.Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. — М.,1987.
11.      Белкин Р. С.Криминалистика: проблеми, тенденции, перспективи. От теории к практике. — М.,1988. — Т. 1.
12.      Белкин Р. С.Теория и практика следственного зксперимента. — М., 1959.
13.      Біленчук П. Д.Криміналістичне дослідження обвинувачуваного. — X., 1995.
14.      Бирюков В. В.,Бирюкова Т. П. Источники и пути устранения конфликтных ситуации в процессерасследования преступлений, связанных с изготовлением и сбытом поддельных денег// Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективи развития: Сб. научныхстатей / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Ф. Лубина. — Н. Новгород, 2003. — С. 106-110.
15.      Бирюков В. В.Научные и практические основи использования компью-терных технологий дляфиксации криминалистически значимой информации: Монография / МВД Украйни,Луганская академия внутренних дел МВД имени 10-летия независимости Украины. — Луганск, 2002.
16.      Бирюков В. В.,Коваленко В. В. Криминалистическое исследование до-кументов. — Луганск, 1999.
17.      Бірюкова Т. П.Джерела конфлікту та його подолання під час розслідування виготовлення абозбуту підроблених грошей // Проблеми правознавства та правоохоронноїдіяльності. -Донецьк, 2001. — Вип. 2. -С. 225-228.
18.      Бирюкова Т. П.Криминалистическая характеристика личности пре-ступника, занимающегосяизготовлением и сбытом поддельных денежных знаков. Исторический аспект //Вісник ЛІВС МВС України: Науково-теоретичний журнал. — Луганськ, 2000. — Вип.2. — С. 150-157.
19.      Бирюкова Т. П.Некоторые вопросы тактики предотвращения и раз-облачения заведомо ложньїхпоказаний // Вісник ЛІВС МВС України: Науково-теоретичний журнал. — Луганськ,1998. — Вип. 3. — С. 218-229.
20.      Фальшивые деньги(фапьшивомонетничество / Б. С. Болотский, А. Г. Гель-мутдинов, В. Д. Ларичев идр.; Под ред. проф. В. Д. Ларичева. — М., 2002. – 240 с.
21.      Доля Е. А.Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности. — М., 1996.
22.      Ермолович В. Ф.Научные основы криминалистической характеристики преступлений. — Минск, 1999.
23.      Закон України«Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХП // Нормативні актиУкраїни щодо охорони правопорядку. — К., 1996. — С. 414-429.
24.      Закон України«Про міліцію» від 20 грудня 1996 р. № 565-ХІІ // Нормативні актиУкраїни щодо охорони правопорядку. — К., 1996. — С. 4-23.
25.      Закон України«Про науково-технічну інформацію» // Законодавство України проінформацію: Збірник законів. — К., 2003. — С. 177-187.
26.      Закон України«Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // ВерховнаРада України: Офіц. вид. — К., 2002. — 20 с.
27.      Закон України«Про державну таємницю» в редакції Закону від 21 вересня 1999р.№1079-ХІУ//ВВР.-1999.-№49.-Ст.428.
28.      Іщенко А. В.Зародження та формування почеркознавства (історико-хронологічний аспект) //Криміналістичний вісник. — К., 2001. — Вип. 2. — С. 35-46.
29.      Іщенко А. В.,Красюк І. П., Матвієнко В. В. Проблеми криміналістичного забезпеченнярозслідування злочинів: Монографія. — К., 2002. – 320 с.
30.      Ковалев А. В.Методи интроскопии и криминалистическая диагно-стика // Мир безопасности. — 2000. — № 1. — С. 42-49.
31.      Колесниченко А.Н. Советская криминалистика: Учебник / Под ред. В.К. Лисиченко.- К.: Юридическая литература, 1988. – 680 с.
32.      Колесниченко А. Н.,Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособ. — X., 1985. – 180с.
33.      Кондратьєв Я. Ю.,Антипов В. І. Фальшивомонетництво, його вплив на кримінологічну ситуацію,заходи протидії // Науковий вісник НАВСУ -1999.-№ 2.-С. 95-103.
34.      Корнев С. А.Криминалистика. — СПб., 2000. — Ч. 2. Тактика: Конспект лекций
35.      Мельник П. В.,Новиков С. И., Самильїк Г. М. Расследование преступлений в сфере зкономики:Учеб.-практ. пособ. — К., 1998.
36.      Мирський Д. Я.Тактика обыска, осмотра и допроса при расследовании фальшивомонетничества:Метод, рекомендации / Под ред. А. П. Емелья-нова.-М., 1969.
37.      Моисеев А. П.,Чередниченко Л. А. Установление признаков подделки бумажньїх денег. — М., 1975.
38.      Овчинский С. С.Оперативно-розяыскная информация / Под ред. А. С. Овчинского и В. С.Овчинского. — М., 2000.
39.      Оперативно-розыскнаядеятельность: Учебник / Под ред. К. К. Горя-нова, В. С. Овчинского, А. Ю.Шумилова. — М., 2002.
40.      Основиоперативно-розыскной деятельности: Учебник / Под ред. В. Б. Рушайло. — 2-еизд., испр. и доп. — СПб., 2000. — (Учебники для вузов. Специальнаялитература).
41.      Петряєв С. Ю.Криміналістичне дослідження підроблених іноземних паперових грошей: Дис…канд. юрид. наук. — К., 1999.
42.      Петряєв С. Ю.Криминалистическая характеристика фальшивомонетничества в Украине. — К., 1996.
43.      Питерцев С. К,Степанова А. А. Тактика допроса на предварительном следствии и в суде. — СПб.,2001.
44.      Погорецький М. А.Проблеми взаємодії органів дізнання і досудового слідства// Вісник Одеськогоінституту внутрішніх справ. — 2002.-№ 2. — С. 85-92.
45.      Попов И. В.,Бирюков В. В., Шехавцов Р. Н., Мельникова О. Б. Теория и практика планированиярасследования преступлений. — Луганск, 2002. – 248 с.