Міністерство освіти і наукиУкраїни
Творча робота
з дисципліни „Економіка праціта
соціально-трудові відносини”на тему:
„Соціальні стандарти”
Київ – 2007
Законодавче регулювання державнихсоціальних стандартів і державних соціальних гарантій в Україні
Одним із основних законів, щовизначає правові засади формування та застосування державних соціальнихстандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію основних соціальних гарантійв Україні, є Закон України «Про державні соціальні стандарти та державнісоціальні гарантії», прийнятий 5 жовтня 2000 р. Закон прийнято з метоювизначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потребгромадян у матеріальних і духовних благах, визначення механізму реалізаціїїхніх соціальних прав і державних соціальних гарантій, джерел фінансуваннясоціального захисту населення.
Згідно закону наведено категорії тапоняття, що застосовуються для визначення соціальних стандартів і нормативів.Основними з них є: державні соціальні стандарти, державні соціальні гарантії,прожитковий мінімум, соціальні норми і нормативи, нормативи витрат(фінансування).
Державні соціальні стандарти — це встановлені законами,іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс,на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Підостанніми розуміють установлені законами мінімальні розміри оплати праці,доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри іншихвидів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий відпрожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум — вартісна величина достатньогодля забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження їїздоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального наборунепродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволенняосновних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімумвизначається на основі соціальних норм і нормативів — показників необхідногоспоживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг тазабезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними і соціально-культурнимипослугами.
Фінансування реалізації державнихсоціальних стандартів і гарантій здійснюється на основі нормативів витрат(фінансування) — показників поточних і капітальних витрат із бюджетів усіхрівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальнихстандартів і нормативів.
Державні соціальні стандарти обов’язково враховуються при розробціпрограм економічного і соціального розвитку.
Основними принципами формуваннядержавних соціальних стандартів і нормативів в Україні є:
— забезпечення визначенихКонституцією України соціальних прав і державних соціальних гарантійдостатнього життєвого рівня для кожного;
— законодавче встановленнянайважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;
— диференційований засоціально-демографічними ознаками підхід до визначення нормативів;
— наукова обґрунтованість нормспоживання та забезпечення;
— соціальне партнерство;
— гласність і громадський контроль уїх визначенні та застосуванні;
— урахування вимог норм міжнароднихдоговорів України у сфері соціального захисту і трудових відносин.
До основних державних соціальнихгарантій відносять:
— мінімальний розмір заробітноїплати;
— мінімальний розмір пенсії за віком;
— неоподатковуваний мінімум доходівгромадян;
— розміри державної соціальноїдопомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії,які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожитковогомінімуму. Інші державні соціальні гарантії забезпечують:
— рівень життя населення, щопостраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
— рівень оплати праці працівниківрізної кваліфікації в установах та організаціях, які фінансуються з бюджетівусіх рівнів;
— стипендії учнямпрофесійно-технічних і студентам вищих державних навчальних закладів;
— індексації доходів населення зметою підтримання достатнього життєвого рівня громадян і купівельноїспроможності їхніх грошових доходів в умовах зростання цін;
— надання гарантованих обсягівсоціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутовогообслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров’я, фізичноїкультури і спорту, торгівлі й громадського харчування;
— забезпечення пільгових умовзадоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, якіпотребують соціальної підтримки.
Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органівмісцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно відформи власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічнихпрограм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштівмісцевих бюджетів.
Що стосується фінансування заходівсоціальної підтримки населення, то, згідно з законом, надання державнихсоціальних гарантій повинно здійснюватися за рахунок бюджетів усіх рівнів,коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадахадресності й цільового використання. Причому державні соціальні гарантії тадержавні соціальні стандарти і нормативи повинні бути основою і пріоритетом длярозрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіхрівнів і соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробленнязагальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти інормативи та державні соціальні гарантії
Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти інормативи та державні соціальні гарантії здійснюється органами державної владита органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій танезалежних експертів на засадах гласності.
Об’єднання профспілок відповідно до їх повноважень можуть проводитиперевірки дотримання державних соціальних стандартів і нормативів та державнихсоціальних гарантій, з результатами яких вони ознайомлюють органи державної владита органи місцевого самоврядування.
Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державні
соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, несуть
відповідальність у порядку, передбаченому законодавством.
Фінансування
При затвердженні тимчасового розпису держбюджету на І квартал 2007 рокуМінфін розподілив його ресурси для стовідсоткового фінансування новихсоціальних стандартів.
Наразі видатки державного бюджету здійснюються відповідно до тимчасовогорозпису державного бюджету на І квартал 2007 року, складеного Міністерствомфінансів та затвердженого 27 грудня 2006 року.
При формуванні тимчасового розпису бюджету його ресурси розподілялися, впершу чергу, для фінансового забезпечення нових соціальних стандартів, яківводяться в дію з 1 січня 2007 року, а саме нових:
– прожитковогомінімуму;
– допомогисім’ям з дітьми;
– мінімальноїзаробітної плати;
– пільг ісубсидій.
Вказані видатки заплановано у необхідному об’ємі, а не у розмірі 1/12показників 2006 року. При цьому, загальна сума помісячних видатків не перевищує1/12 річної суми 2006 року.
Тимчасовим розписом передбачено доходи загального фонду бюджету у сумі24,4 млрд. грн., що на 4,4 млрд. грн. більше затвердженого тимчасовим розписомна І квартал 2006 року; видатки передбачено у сумі 26,4 млрд. грн., що на 4,2млрд. грн. більше відповідного показника 2006 року.
Із загальної суми видатків загального фондубюджету половину становлять видатки соціального спрямування, а саме: заробітнаплата з нарахуваннями — 8,5 млрд. грн., пенсії, стипендії, інші соціальнівиплати населенню — 4,8 млрд. грн. При цьому, соціальні виплати включають такожпогашення заборгованості минулих періодів по чорнобильських виплатах у сумі94,9 млн. грн.
У І кварталі передбачено також здійснити перерахування трансфертуПенсійному фонду України у сумі 4,3 млрд. грн. Вказані кошти будуть спрямовані:
— на компенсацію Пенсійному фонду втрат від застосування платникамифіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті зборуна обов’язкове пенсійне страхування;
— на виплату пенсій;
— на виплату надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різнимипенсійними програмами;
— на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького ірядового складу;
— на пенсійне забезпечення суддів у відставці.
Це забезпечить стовідсоткову виплату пенсій і допомог у І кварталі 2007року. Мінфіном передбачено також ресурс на покриття тимчасових касових розривівПенсійного фонду.
На оплату комунальних послуг та енергоносіїв із загального фондудержбюджету у І кварталі передбачається перерахувати 0,5 млрд. грн. або 26,8 %річної суми, що передбачена законом про бюджет.
Також тимчасовим розписом передбачено перерахування трансфертів здержавного бюджету місцевим у сумі 8,5 млрд. грн. При цьому, виконання вимогнової тарифної сітки з оплати праці стане можливим завдяки перерахуваннюдотації вирівнювання у сумі 4,5 млрд. грн. або 25,2% річної суми.
Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт в Україні
Існування розвинутої системи соціальних стандартів, гарантій танормативів є ознакою соціально спрямованої держави. Завданням такої держави єне лише закріплення їх у своїх нормативно-правових актах, а й виконання тареалізація їх на практиці.
Особливо актуальним це питання є в Україні, оскільки держава, перебуваючив стадії переходу від командно-адміністративної до ринкової, а інакше кажучитрансформаційної економіки, не здатна в силу реальних економічних можливостейвиконувати свої зобов’язання перед суспільством. Незважаючи на те, щомінімальний споживчий бюджет – державний соціальний стандарт існував з 1991року, активізація процесу формування соціальних стандартів та створенняцілісної та взаємоузгодженої системи соціальних стандартів, гарантій танормативів розпочався лише у 1999 році із прийняттям Закону України “Пропрожитковий мінімум”, а остаточною ланкою повинен би був стати Закон України“Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від05.10.2000р.
Проблема соціальних стандартів досліджувалася в працях вчених різнихгалузей науки (юридичні, економічної, соціології, психології).
Взагалі під стандартом прийнято розуміти певний зразок, еталон, модельякі сприймають як основні при співставленні з ними інших подібних об’єктів.Саме слово стандарт походить від англійського “standart”, яке в буквальномуперекладі означає норма. Окремо з юридичної точки зору поняття стандарту нерозглядається.
Підхід до визначення поняття “соціальний”, також є неоднозначним. Підсоціальним розуміють породженого умовами суспільного життя, певного середовища,ладу. Крім того соціальний – це такий, який існує в суспільстві. В певнихсферах поняття “соціальний” ототожнюють із поняттям “суспільний”. Якщо ж взятивужче, то соціальний можна трактувати як життєво необхідний, життєво важливий.Саме таке розуміння терміну соціальний застосовують при визначенні системисоціальний прав людини. Право на соціальне забезпечення також входить в системуцих прав.
Під державними соціальними стандартами розуміють встановлені на кожнийвизначений період мінімальні розміри матеріальних та інших благ, які гарантуютьсоціально-прийнятий рівень їх споживання і призначені для встановленняобов’язкового мінімуму витрат (бюджетних, коштів підприємств) на такі цілі.
Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальнігарантії” подає таке визначення державного соціального стандарту – встановленазаконами, іншими нормативно-правовими актами, соціальна норма і норматив або їхкомплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальнихгарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум,встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантіїта стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурногообслуговування, охорони здоров’я та освіти.
Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпеченнянормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я наборупродуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів тамінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних ікультурних потреб особистості.
Обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи – фізіологічний тасоціальний. Фізіологічний мінімум – це вартісне вираження матеріальнихцінностей, конче необхідних для її існування. В світовій практиці він становить85-87% загального прожиткового мінімуму, а решта припадає на соціальну частину– певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.
Світова практика розробила декілька варіантів визначення прожитковогомінімуму в державі.
Статистичний метод передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівнідоходів, які мають 10-20% найменш заможних громадян певної держави. Цей методможна застосовувати у державах з досить високим рівнем доходів громадян.
Суб’єктивний або соціологічний підхід базується на проведенісоціологічних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід. Такий методє радше консультативним, оскільки його результати не можуть бути підкріпленіреальними економічними можливостями держави, проте він виражає справжні потребилюдей.
Ресурсний метод виходить із можливості економіки забезпечуватипрожитковий мінімум, він застосовується у найрозвинутіших країнах.
Комбінований метод поєднує у собі декілька методів, зокрема вартістьхарчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги – за фактом, анепродовольчі товари за їх процентною часткою в загальних витратах.
На практиці застосовується нормативний метод, який полягає у встановленнівартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик.Кожна держава має свої особливості формування мінімального споживчого кошика.
Наприклад в Болгарії було запропоновано шість таких кошиків, які давалиряд комбінацій щодо складу сімей за їхніми ознаками. Харчова частина кошикамістила градації для працюючих, пенсіонерів та дітей, включаючи 149 позиційпродовольчих товарів.
В різних країнах використовується або ж соціальний, як у Литві, Білорусіїта Естонії, або фізіологічний прожитковий мінімум, як наприклад у Росії чиКазахстані.
У Литві прожитковий мінімум визначається на основі потреб сім’ї зчотирьох осіб: хлопчик 14р., дівчинка 6-8 років і двоє дорослих. Для іншихсімей використовуються спеціальні коефіцієнти. Продовольча частка товаріввключає понад 50 видів товарів і становить 45-50% мінімального споживчогобюджету.
Існує, ще один метод формування рівня прожиткового мінімуму, так званийвідносний метод. Відносний метод або метод обчислення медіанного доходуздебільшого застосовується у державах з розвинутою ринковою економікою. Підмедіанним доходом слід розуміти таких дохід, за якого половина населення маєбільший дохід, а половина менший, або це рівень достатку, що найчастішезустрічається в певній країні (практично він відповідає середньодушового доходунаселення). Так в США, Великобританії, Німеччині прожитковий мінімумвстановлюється на рівні 40% від медіанного доходу, у Фінляндії, Італії, Греції,Іспанії – 50%, у Португалії та Ірландії – 60% відповідно.
Безумовно, цей метод є найпростішим і досить ефективним. Проте він можезастосовуватися лише у тих країнах, де склався високий рівень доходів. Тому, намій погляд, очевидно, що в державах з різким розмежуванням рівнів доходів, азокрема в Україні, цей метод буде неефективним і не буде відповідати реальнимінтересам та потребам людей.
На думку вчених-економістів під час підрахунку розміру прожитковогомінімуму враховуються наступні чинники:
Економічні, які включають вимоги економічного розвитку, формуванняорганізаційних та правових засад ринкової економіки, зовнішньоекономічноїдіяльності, демократизацію трудових відносин, заходи щодо наповнення доходноїчастини бюджету;
Правові: дотримання загальновизнаних прав людини відповідно доМіжнародного Пакту “Про економічні, соціальні та культурні права”, в якому підправом на працю розуміють здатність людини самостійно заробляти собі на життя;
Соціальні: загальний рівень заробітної плати, встановленнявзаємозалежності між оплатою праці та її продуктивністю, підвищення мінімальнихдержавних гарантій заробітної плати та трудових пенсій з поступовим наближеннямїх до рівня прожиткового мінімуму.
В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методам урозрахунку на місяць на одну особу. Крім того, прожитковий мінімум визначаєтьсядиференційовано залежно від вікового критерію або ж залежно від соціальної тадемографічної групи особи: для дітей віком до 6 років; для дітей віком від 6 до18 років; для працездатних осіб; для осіб, які втратили працездатність.
Такий поділ зумовлений особливостями людського організму, у його потребахв залежності від віку, стану, активності.
Так, відповідно до Закону України “Про затвердження прожиткового мінімумуна 2004р. (від 11.05.2004р.), вартісна величина прожиткового мінімуму на однуособу на місяць складає 362,23грн.; для дітей віком до 6 років – 324,49 грн.;дітей віком від 6 до 18 – 404, 79 грн.; працездатних осіб – 386,73 грн.; осіб,які втратили працездатність, — 284,69 грн.
1 березня було заявлено, що уряд збирається збільшитимінімальну зарплату з 1 квітня до 420 грн., з 1 червня — до 440 грн. і з 1жовтня — до 460 грн. Мінімальна пенсія за віком із 1 квітня становитиме 410грн., із 1 жовтня — 415 грн. На засіданні 1 березня Кабмін схвалив ряд змін доДержавного бюджету України на 2007 рік. Згідно із законопроектом про внесеннязмін до держбюджету-2007, доходи Держбюджету-2007 визначені в розмірі 152,359млрд. грн. (на сьогоднішній день — 147 млрд. 888 млн. грн.), витратизатверджені на рівні 168,967 млрд. грн. (на сьогоднішній день — 161 млрд. 819млн. грн.), граничний рівень дефіциту Держбюджету-2007 встановлено на рівні18,393 млрд. грн. (на сьогоднішній день — 15млрд.715млн.грн). Прожитковиймінімум із 1 січня встановлено на рівні 492 грн., із 1 квітня – 525 грн., із 1жовтня – 532 грн. (на сьогоднішній день — із 1 січня — 492 грн., із 1 квітня –501 грн., із 1 жовтня – 510 грн.). Мінімальна зарплата з 1 січня 2007 – 400грн. на місяць, із 1 квітня – 420 грн., із 1 липня – 440 грн. і з 1 жовтня –460 грн. (на сьогоднішній день — із 1 січня 2007 року — 400 грн. на місяць, із1 липня 2007 року – 420 грн. і з 1 грудня 2007 року – 450 грн.).
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хтовідноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданнямКабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України допочатку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядаєтьсявідповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показниківДержавного бюджету України та публікується в офіційних виданнях.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України післяпроведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктівхарчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Набір продуктів харчування формується спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я з використаннямнормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчуваннявиходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендаційВсесвітньої організації охорони здоров’я.
Набір непродовольчих товарів формується спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади в сфері економіки з використаннямнормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобамизахисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобамивлаштування побуту.
Набір послуг формується спеціально уповноваженими центральними органамивиконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.
Прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт застосовується для:
– загальноїоцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політикита розроблення окремих державних соціальних програм;
– встановленнярозмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком,визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги побезробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимогКонституції України та законів України;
– визначенняправа на призначення соціальної допомоги;
– визначеннядержавних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення вгалузях охорони здоров’я, освіти, соціального обслуговування та Інших;встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
– встановленнявеличини неоподаткованого мінімуму доходів громадян;
– формуванняДержавного бюджету України та місцевих бюджетів.
На даному етапі Україна намагається підвищити рівень своїхстандартів, беручи за приклад країни Європи, запозичуємо високі стандартисоціальної політики, дбає про впровадження європейського рівня життя.
Ідеологічним напрямом роботи уряду було проголошено політикусоціальних пріоритетів. Одним із них залишається турбота про осіб похилоговіку, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, бездоглядних дітей,інвалідів, бездомних, осіб, які повернулися з місць позбавлення волі, жертвторгівлі людьми, дітей і жінок, які постраждали від насильства.
Важливим зобов’язанням держави є забезпечення соціальнимипослугами людей, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Сьогодні зарахунок бюджетних коштів соціальні послуги в Україні надають 319будинків-інтернатів, в яких на повному державному забезпеченні перебуває 53,3тис. громадян похилого віку та інвалідів. У громадах отримують понад 45 видівсоціальних послуг близько мільйона непрацездатних осіб у 746 територіальнихцентрів соціальною обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатнихгромадян. Активно розвивається й мережа реабілітаційних центрів для дітей тадорослих інвалідів, заклади реінтеграції бездомних громадян, соціальні службидля дітей та молоді у громадах.
Але, на жаль, зростання обсягів фінансування соціальнихпослуг не завжди забезпечує підвищення їх ефективності та поліпшення якостіжиття людей, які їх отримують. Тому система надання послуг, наголосив Міністр,має бути побудована таким чином, аби адекватно реагувати на потреби населеннята гарантувати громадянам сучасні стандарти якості, забезпечувати можливістьвибору як закладу, так і форми допомоги.
Необхідно також привести українське соціальне законодавство увідповідність до міжнародних документів. А тому слід продовжити роботу надСоціальним Кодексом, вдосконалювати закони ”Про державні соціальні стандарти тадержавні соціальні гарантії”, “Про соціальні послуги”, “Про самоврядування вУкраїні” тощо.
Слід прискорити й процес затвердження Концепції реформуваннясистеми соціальних послуг та розробити план її реалізації. Також потрібно чітковизначити критерії, за яких соціальні послуги оплачуватимуться з бюджету,розробити “соціальний пакет” – гарантований перелік та обсяг соціальних послуг.
Кожен громадянин (платник податків чи отримувач соціальнихпослуг) має бути впевненим, що держава забезпечить необхідний обсяг та рівеньякості соціальної допомоги, в т.ч. й у вигляді соціальних послуг.
В Україні повноцінний ринок соціальних послуг з’явиться тоді,коли збалансуються такі категорії як ціна-якість соціальної послуги, попит іможливості його задоволення. Тому саме соціальні стандарти будуть важливимінструментом контролю органів влади за процесом підтримки якості життя багатьохмільйонів людей.
Досвід Латвії
В Латвії вже досягли певних успіхів у соціальномузабезпеченні своїх громадян. Посприяв цьому і вступ до ЄС: коло пропонованихсоціальних послуг з кожним роком розширюється, аби допомогти найбільш вразливимкатегоріям громадян інтегруватись у суспільство та попередити їх соціальнуізоляцію.
Згідно з латвійським законодавством, соціальні послугиохоплюють три основні сфери – соціальне обслуговування, соціальну реабілітацію,соціальну роботу. Не всі соціальні послуги оплачуються державою. Значною їхчастиною опікуються органи самоуправління.
Держава забезпечує профреабілітацію людей, які сталиінвалідами й не здатні працювати за попередньою професією. А також фінансує соціальнезабезпечення дітей-сиріт, дітей до 3-х років, дітей-інвалідів з тяжкимипсихічними та фізичними вадами розвитку, інвалідів І та ІІ груп з тяжкимипорушеннями психіки та вадами зору. Оплачує держава й послуги соціальноїреабілітації дітей, які постраждали від насильства, інвалідів по слуху та зору,дітей, залежних від психотропних речовин (з наступного року ця послуганадаватиметься й дорослим), людям з функціональними порушеннями,політрепресованим, чорнобильцям.
Найдоступніша в Латвії соціальна послуга на дому. Доситьпопулярні послуги денних стаціонарів. Їх теж підтримує держава – перший рікфінансує на 100%, потім кожного року зменшує фінансування на 20%. Після 5 роківїх діяльності такими центрами опікуються органи самоуправління.
Соціальна допомога, як правило, матеріальна, “лежить наплечах” самоуправління. Держава ж законодавчо визначила гарантований мінімумобов’язкової допомоги тим, хто її потребує. Нині це 24 лата (близько 50 дол.),з наступного року – 28 лат. Розмір інших допомог визначається місцевимзаконодавством і фінансовими можливостями самоврядування.
Рівень соціальної орієнтації економіки залежить, перш за все, від того,чи захищені в соціальному плані її громадяни, чи базуються економічні відносиниу суспільстві на принципах соціальної справедливості.
Наднизький рівень соціальної захищеності більшості громадян обумовленийпередусім замалими мінімальними соціальними гарантіями працюючих громадян,головним із яких є рівень мінімальної заробітної плати.
Згідно офіційних статистичних даних заробітнаплата найманих працівників у ВВП складає 27,8 %, а в собівартості виробленоїпродукції біля 8-10 %, що у 3-4 рази менше, ніж у цивілізованих країнах.
Соціальні гарантії на рівні Європейського Союзу — це питома вага оплатипраці у ВВП на рівні 55-65 відсотків, співвідношення мінімальної заробітноїплати до середньої заробітної плати не нижче 55 відсотків, а також зростаннямінімальної заробітної плати проти прожиткового мінімуму на працездатну особу упонад 3 рази, середньої заробітної плати — відповідно в 5-6 разів, середньоїпенсії до прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, близько4 разів.
В Україні, на жаль, оплата праці нижча, ніж оплата праці в США майже в 12разів, ніж у Франції — майже в 9, у Великій Британії та Німеччині — майже у 8разів.
Метою діяльності України в соціальній сфері має стати забезпеченнямінімального рівня соціальних гарантій для людини праці в України, і подальшеїх покращення.
Списоквикористаних джерел:
1. ЗаконУкраїни „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”
2. МахсмаМ.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. – К.:Атіка, 2005. – 304 с.