Інформаційний вісник

Інформаційний вісник1 (25) 2008Київ 2008 ББК 78.37 Б59Бібліосвіт : інформ. вісн.; вип. 1 (25) 2008 / Держ. б-ка України для юнацтва ; [редкол.: Г. Саприкін (голов. ред.) та ін.]. – К. : [б. в.] 2008. – 72 с.Редакційна колегія: Г. Саприкін (голова редкол.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. ЯкушкоРедактори: С. Чачко, В. Кучерява©Державна бібліотека України для юнацтва, 2008 ЗМІСТ Шановні читачі вісника! 4 Нас вітають 7 Громова О. Откуда берутся нечитающие взрослые и как этому противодействовать: Размышления в контексте национальной программы поддержки и развития чтения 13 Урок толерантності Кулик Є. …що поєднує усіх і дає право на індивідуальність 32 З досвіду роботи Прокопчук Т. Громадянське виховання молоді в бібліотеках 43 Методичні поради Тарадименко І. Інноваційні аспекти громадянського виховання молоді 49 Балацька І. Оформлення бібліотечних експрес-виставок, присвячених 75-м роковинам Голодомору 1932-1933 років 55 Чи має право? Паянок В. Молодіжне житлове кредитування 59 Вісті з регіонів 62 Вимоги до підготовки рукопису до публікації в інформаційному віснику «Бібліосвіт» 69 Шановні читачі вісника!У 2008 році виповнюється десять років з часу виходу першого випуску інформаційного вісника «Бібліосвіт». За цей період він став не просто наступником бюлетеня «Бібліотеки України – юнацтву: досвід, проблеми, перспективи», а й цікавим, оперативним інформатором про методику та практику роботи мережі бібліотек України для юнацтва, досвід зарубіжних колег, регламентуючі і нормативні документи, методичні поради, консультації, матеріали конкурсів та акцій, результати соціологічних та маркетингових досліджень, художні твори бібліотекарів тощо. Започаткований «Бібліосвіт» колишнім директором ДБУ для юнацтва В. Бурбаном. У його створенні брали участь також Л. Бейліс, А. Зубар, Р. Ткаченко, В. Кучерява, О. Остистий, Р. Чудновський. Згодом методичне керівництво вісником почали здійснювати Н. Кикоть та Т. Сопова, а з 2004 року до складу редколегії увійшли Т. Якушко, Є. Коршунова, Н. Мельник, К. Тишкевич, С. Чачко. Головою редакційної колегії є директор ДБУ для юнацтва, кандидат педагогічних наук Г. Саприкін.Першими авторами вісника були В. Бурбан, Т. Прокошева, Ю. Ворона, В. Пашкова, О. Пилипченко, Н. Ракович, фахівці обласних бібліотек для юнацтва: А. Рудик, Л. Мартинюк, О. Ліскова, Г. Буяновська, В. Тарчевська, В. Єфімов. Активно друкувалися у «Бібліосвіті» Г. Саприкін, Т. Сопова, Н. Кикоть, Л. Бейліс, Т. Нікітінська, Н. Паянок, Є. Коршунова, А. Острова, Л. Бердус, Т. Якушко, Н. Мельник, Т. Гончар та ін. Їм належить близько 60 публікацій, присвячених висвітленню актуальних фахових проблем, методичним порадам, консультаціям, оглядам, аналізам, описам досвіду роботи, модельним проектам, регламентаційним документам, інформації про результати соціологічних досліджень, конкурсів, роздумам, коментарям до заходів, подій. Завдяки праці редакційної колегії вісник перетворився на змістовний і гнучкий інформаційний продукт, що сприяє розповсюдженню корисного досвіду та інновацій, допомагає бібліотекарям, які обслуговують юнацтво, вдосконалювати свою діяльність в умовах загальної комп’ютеризації та інтернетизації книгозбірень. На його сторінках читач знаходить публікації різних жанрів: актуальні, описові, аналітичні, інноваційні та ін. Можна погодитись з оцінкою Л. Бейліса, який вважає «Бібліосвіт» «виданням журнального типу, не дивлячись на скромне поліграфічне оформлення». Навколо вісника склалася група надійних кореспондентів, які оперативно й систематично надсилають статті про свої досягнення, заходи, проекти. За десять років існування «Бібліосвіту» його дописувачами стали близько 250 осіб. На щиру подяку заслуговують найбільш активні колективи бібліотек для юнацтва: Волинської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Рівненської ОЮБ та Київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія». Саме завдяки зусиллям працівників цих книгозбірень були підготовлені спецвипуски вісника, що висвітлювали їх професійні здобутки. Лідером з кількості матеріалів, надісланих у вісник, є Кіровоградська ОЮБ ім. О. Бойченка, фахівцями якої написано 26 статей, трішки поступається Рівненська ОЮБ – 25 публікацій, третє місце посідає Волинська ОЮБ. 1 Багато корисної інформації про досвід роботи ми отримали з публікацій колег із Вінницької, Донецької, Миколаївської, Полтавської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської ОЮБ та Тернопільської, Дніпропетровської ОМБ. Своїми методичними порадами ділилися спеціалісти із Запорізької, Львівської, Херсонської ОЮБ, Тернопільської ОМБ. Про екологічну діяльність, у тому числі в рамках огляду-конкурсу з формування екологічної культури молоді, ми змогли довідатися з матеріалів фахівців Тернопільської ОМБ, Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Луганської, Рівненської, Хмельницької ОЮБ. Цікаві, актуальні, неординарні сценарії регулярно надсилали працівники Житомирської, Кіроворгадської, Волинської, Львівської, Вінницької, Черкаської, Рівненської обласних бібліотек. На сторінках вісника бібліотекарі Луганської, Львівської Одеської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької книгозбірень активно ділилися відомостями про свої досягнення в галузі автоматизації бібліотечних процесів та впровадження нових технологій.Хочемо, щоб і надалі ви, наші колеги-дописувачі, активно співпрацювали з вісником, були «за сумістництвом» чудовими журналістами, полемістами, які вміють надати навіть відносно скромній публікації характер особливої подієвості; щоб у ваших кореспонденціях містилося більше інформації про нові ідеї, навіть дуже сміливі, про реалізовані проекти. Ми готові відкрити спеціальну рубрику про завіральні, безумні, нетривіальні задуми, а також інші рубрики, присвячені актуальним питанням сьогодення.У подальшій роботі планується налагодити зворотній зв’язок з читачами. Зараз вирішується питання, якими шляхами це краще зробити: вивчати рейтинги статей і навіть цілих випусків вісника і потім публіковувати результати; проводити анкетування, опитування читачів; збирати експертні оцінки? У будь-якому випадку активними учасниками станете ви, наші дописувачі. Прохання до вас надсилати свої пропозиції, зауваження, побажання на адресу редакційної колегії.На завершення хочемо запевнити наших читачів, що намагатимемося робити все, аби «Бібліосвіт» і надалі залишався джерелом актуальної інформації, інструментом професійної самоосвіти, сприяв розвитку мислення, творчих здібностей і був популярним засобом комунікації, збагачувався новим змістом, дієво сприяв оперативному обміну досвідом, розширенню професійних обріїв, знаходженню цікавих шляхів подальшого розвитку діяльності юнацьких книгозбірень, задавав тон у науково-методичному та професійно-інформаційному забезпеченні мережі бібліотек, що обслуговують юнацтво.Залишайтеся з нами, з нами набагато цікавіше!Редколегія.Нас вітаютьШановні колеги!Використання друкованого слова в фахових виданнях служить вагомим знаряддям як у розв’язанні поточних професійних проблем, так і у розвитку відповідної галузі. А ще стверджує позитивний імідж установи та колективу, які його готують і видають. Ці слова повною мірою стосуються інформаційного вісника «Бібліосвіт», що святкує десятирічний ювілей. За цей час видання знайшло свою нішу серед інших фахових видань, набуло вагомого авторитету серед бібліотечної спільноти, його випуски стали загальним творчим здобутком бібліотек, що є небайдужими до акутальних проблем обслуговування юних користувачів, підвищення свого соціального і професійного престижу, покращення функціонування галузі в цілому. Отже, починаючи від свого заснування до сьогодні «Бібліосвіт» є тим своєрідним монітором, що з завзятою наполегливістю відображає життя бібліотек для юнацтва у всій його складності і різноманітності. Тож бажаємо всім, хто сьогодні причетний до творення «Бібліосвіту», бути свідомими свого покликання, далі проявляти наполегливість, творчість, небайдужість до справи, професіоналізм. Члени редколегії журналу «Бібліотечна планета» Л. Бейліс, Ю. Ворона.* * *Шановні колеги!Волинська обласна бібліотека для юнацтва вітає Вас із ювілеєм «Бібліосвіту». Це видання зробило неоціненний внесок до розвитку бібліотечної галузі, і особливо до роботи з юнацтвом. А молодь, як відомо, – це найбільш мобільний і зацікавлений користувач книгозбірень, рушійна сила розвитку нашого суспільства. Тому в роботі з цією категорією не може бути рутинності, пасивності та байдужості. Зламати механізм гальмування, з’ясувати причини недоліків, помилок, відшукати резерви, новизну, цікавинку в роботі, що сприяє активізації читання молоді, розвивати творчий потенціал бібліотекарів у застосуванні інноваційних форм в інформаційно-бібліографічній роботі – ось що було першочерговим в тематичних добірках матеріалів, видрукованих у «Бібліосвіті». Серед іншого, це сприяло розбудові мережі юнацьких бібліотек України. Бажаємо подальшого успіху вашому виданню, зміцнюйте матеріальну базу, реєструйтеся і виходьте на загальнонаціональний рівень, щоб бути доступними всім бібліотекам. Директор Волинської ОЮБ М. Мах.* * *Віснику «Бібліосвіт»Особливе, ніким і нічим незамінне місце в бібліотечній періодиці країни займає вісник «Бібліосвіт», присвячений досвіду роботи бібліотек України з молоддю. Публікації вісника в своїй сукупності – це своєрідний літопис, відбиття розвитку бібліотечного обслуговування юнацтва за десять років – з усіма його надбаннями і втратами, із здобутками і вадами, віддзеркалення нашого культурного життя в його розмаїтті, багатстві форм і могутності внутрішнього змісту. Культурний потенціал журналу дозволяє бібліотекарям відкривати для себе величезний світ нової інформації. Цікаві статті бібліотекарів-практиків, які діляться своїми здобутками та прагнуть передати найкраще зі свого досвіду іншим, стали неоціненним матеріалом у роботі з молоддю. Сучасні погляди на проблеми обслуговування молоді, висловлені у віснику, жваво обговорюються в колективах юнацьких бібліотек. Творчий колектив вісника не припиняє пошуку нових тем, авторів, форм подачі матеріалу. Вибагливий читач – бібліотечний працівник завжди знайде у виданні корисні відомості, роздуми над орієнтирами розвитку галузі. Десять років – добрий привід для укладання нових планів. Саме в рік ювілею доцільно говорити про перспективи. Вісник є, його читають, його знають, його поважають. Сучасний етап висуває на порядок денний нові виклики і проблеми, які вимагають творчого осмислення і обговорення на сторінках видання. Хотілося б побажати вам наснаги і творчого пошуку, подальшої плідної праці та нових звершень творчого зростання, збільшення тиражів цього корисного і цікавого вісника, тісної співпраці з бібліотеками. Колектив Вінницької ОЮБ.* * *Вітаємо нашого друга й товариша, інформаційний вісник «Бібліосвіт», з першим десятирічним ювілеєм! Завжди чекаємо зустрічі з наступним випуском вісника, сподіваємося на мудру допомогу колег. «Бібліосвіт» – наше віконце у життя бібліотечних фахівців, що обслуговують молодь. Їхній досвід, пропозиції, інноваційні заходи користуються великим попитом у регіоні. Ми вдячні редакційній колегії та особисто Тетяні Павлівні Соповій за наполегливість, невтомну працю, творчий підхід, які забезпечують високий професійний рівень видання. Спасибі. Десята річниця – дитячий вік. До нових ювілеїв! Директор Донецької ОЮБ В. Нікуліна.* * *Шановні колеги!Колектив Житомирської обласної бібліотеки для юнацтва надсилає добрі та щирі слова з нагоди 10-річного ювілея вісника «Бібліосвіт». Кожний випуск «Бібліосвіту» позначений копіткою працею напрочуд творчого, енергійного колективу Державної бібліотеки України для юнацтва. «Бібліосвіт» вирізняється своїми світлими ідеями, творчими задумами, корисними порадами, ініціативами, допомагає бібліотечним працівникам виховувати гідних молодих українців. Радіємо вашій працездатності, енергійності, ентузіазму у подоланні труднощів та вирішенні проблем. Так працюють лише люди, сповнені великої любові до бібліотечно-просвітницької справи. Зичимо вам міцного здоров’я, щастя, святкового настрою, рішучості і творчого натхнення. Хай зірка «Бібліосвіту» світить довго і яскраво.Директор Житомирської ОЮБ, заслужений працівник культури України Н. Семенюк.* * *Вітаємо шановних колег з нагоди славного 10-літнього ювілею! Інформаційний вісник «Бібліосвіт» створено зусиллями справжніх фахівців. Він став для бібліотечних працівників навчальним посібником, практичним порадником. Завдяки зусиллям його організаторів та членів редколегії вісник завоював авторитет не тільки серед працівників бібліотек Міністерства культури і туризму, а й серед співробітників навчальних закладів. івробітників навчальних закладів. Нині видання має сучасний дизайн, зберігає кращі традиції, відкрите для інновацій. Його відзначає доступність викладу. «Бібліосвіт» завжди був і залишається для нас головним консультантом щодо реалізації молодіжної політики. Висловлюємо дружньому колективу вісника велику подяку за неоціненний внесок у розвиток та вдосконалення бібліотечно-бібліографичного обслуговування юнацтва в Україні. Впевнені у тому, що і в подальшому «Бібліосвіт» не здасть своїх авангардних позицій, не загубить привабливого стилю роботи. Зичимо вам зустрічати ще багато ювілейних дат у колі шанувальників, завжди бути здоровими, молодими душею, творчими і невгамовними. Бажаємо реалізації усього задуманого, благополуччя, творчих успіхів і розширення читацької аудиторії. З повагою колектив працівників Кіровоградської ОЮБ ім О. М. Бойченка. * * *Дорогі колеги! Наші віддані і надійні друзі!Сердечно вітаємо вас з ювілеєм нашого улюбленого професійного видання «Бібліосвіт», яке вже 10 років надає працівникам бібліотек для юнацтва можливість спілкуватися, обговорювати проблеми, запитувати і отримувати відповіді на наші злободенні питання. За цей час бюлетень став справжнім банком ідей з модернізації бібліотечного обслуговування молоді України, провідником високої місії юнацьких бібліотек. Бажаємо, щоб статті у «Бібліосвіті» були завжди інноваційні, дописувачі – активні, творчі, професійні, а читачі видання – вдячні та щирі. Нехай здійсняться всі ваші творчі задуми, і кожен ваш день буде осяяний почуттям любові і взаєморозуміння, а добре здоров’я та гарний настрій стануть запорукою успішної праці. Директор Миколаївської ОЮБ Н. Іванова.* * *Шановні колеги!Колектив Черкаської обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. Симоненка та працівники юнацьких структурних підрозділів бібліотек області щиро вітають вас з 10-річним ювілеєм та висловлюють слова вдячності за вагомий внесок в бібліотечно-інформаційне обслуговування молоді України. Інформаційний вісник «Бібліосвіт» – це каталізатор розвитку юнацьких бібліотек та юнацьких структурних підрозділів, скарбниця думок, синтез нових ідей, творча лабораторія. І, головне, в сфері зацікавлень колективу вісника – новації практиків. Бібліотечні фахівці області, які працюють з юнацтвом, завжди відчувають з боку «Бібліосвіту» підтримку і методичну допомогу у покращенні професійних навиків, у впровадженні інноваційних методів роботи, маркетингових досліджень. Щиро радіємо Вашим досягненням. Зичимо здоров’я, нових творчих задумів та проектів, збільшення тиражу вісника «Бібліосвіт», включення його до «Каталогу періодичних видань України». Хай робота приносить вам задоволення, а всі Ваші починання підтримує держава. Методика – мистецтво поетичне. То ж спокій вам нехай лиш сниться. Благословенна ж будь, творіння мить! Директор та колектив Черкаської ОЮБ ім. В. Симоненка.* * *Дорогі колеги!Щиро вітаємо «Бібліосвіт» з першим десятиріччям! Бажаємо відкриття нових інформаційних горизонтів, вагомих обсягів і тиражів, поповнення когорти відданих читачів. Сподіваємось, що ваш досвід, професіоналізм, невичерпний творчий потенціал й надалі слугуватимуть розвитку юнацьких бібліотек України. З повагою колектив Херсонської ОЮБ ім. Б. Лавреньова.^ Откуда берутся нечитающие взрослые и как этому противодействовать:Размышления в контексте национальной программы поддержки иразвития чтенияО. Громова, главный редактор газеты «Библиотека в школе», г. Москва, РоссияПоявление национальной программы поддержки и развития чтения вызвало множество вопросов, главный из которых – с чего начать? Начинать стоит всегда с анализа реальной обстановки и выработки для себя определенных принципов, на основе которых будет строиться реальный план действий в конкретном регионе. Предлагаемый материал – попытка обобщить некоторые данные, известные специалистам, занимающимися теми или иными аспектами пропаганды чтения, и сделать выводы, которые будут способствовать работе по реализации программы в регионах.Непосредственные влияния на чтение. Однажды, выступая на семинаре, посвященном Национальной программе поддержки и развития чтения, один из ее авторов – Е. И. Кузьмин – сказал: «Начинать пропаганду чтения надо с молодых, работающих взрослых, которые сегодня чрезвычайно мало читают. У нечитающих взрослых вырастают нечитающие дети». «Начинать надо с детей, – возразили ему, – ибо из нечитающих детей и вырастают нечитающие взрослые». Круг замкнулся. Иначе говоря, начинать придется всем сразу: библиотекарям, педагогам, книгораспространителям, издателям, журналистам – и работать надо будет одновременно во всех направлениях: с детьми и взрослыми, старыми и малыми, бедными и богатыми. Старое, привычное для библиотечного сообщества с советских времен и не слишком знакомое другим специалистам, понятие «руководство чтением» наполняется ныне новым содержанием, но нисколько не теряет актуальности. Вопрос в том, кого же считать сегодня людьми, влияющими на чтение? Попросив любую профессионально заинтересованную аудиторию ответить на этот вопрос, мы обычно получаем небольшой список, выглядящий (при расстановке позиций по приоритету) примерно так:родители,педагоги,библиотекари,СМИ,издатели,книготорговцы,политики. При этом позиции, выделенные курсивом, встречаются в списке представлений о руководстве чтением довольно редко. На самом же деле, по многочисленным исследованиям, наблюдениям и опросам картина реального влияния на чтение, например, школьников, выглядит совсем по-другому. Влиятельные группы расставляются примерно так:издатели и книготорговцы,родители,сверстники,система образования,СМИ,библиотекари. Политики как социальная группа, на мой взгляд, имеют лишь вторичное влияние. Политические деятели того или иного культурного уровня на нас с неба не падают. Они вырастают из среды что-то читающих людей и выбираются этими же людьми, уровень культуры и понимания происходящего которыми определяется потоком массовой литературы и неумением думать, взращенным традициями нашего массового образования (к последнему мы еще вернемся). Соответственно, политика государства – это следствие такого руководства чтением, при котором представления книготорговцев и издателей (далеко не всегда верные!) о том, что хочет читать народ, по сути, диктуют покупателям ассортимент книг и некоторую моду на авторов и жанры.Не случайно именно книготорговцы и издатели оказались на первом месте в приведенном списке реальных руководителей чтением. Их бизнес связан с риском продать или не продать продукцию, на выпуск (закупку) которой затрачены деньги. И те, и другие не хотят рисковать, а потому издают и продают то, что заведомо проще реализовать, не особенно тратясь на рекламу. Профессиональная подготовка большинства издателей и распространителей нынешнего поколения, или, вернее, отсутствие таковой, не позволяет им понять, что успех книги часто зависит не от темы и уровня сложности текста, а от умения грамотно подать издание. (Пример: успех никому не известной ранее Джоан Роулинг, в чью первую книгу были вложены не только талант автора и большие деньги на рекламу, но и высокопрофессиональные технологии рекламы и продаж).С родителями и сверстниками все понятно. Их влияние, естественно, велико. При этом важно помнить, что родители непосредственно влияют на выбор книг детьми максимум в 20 % случаев. В остальных случаях влияние родителей косвенно, и дети обычно его не осознают: они просто либо читают, если привыкли видеть читающими родителей, либо – нет, если родителям это занятие не свойственно. Соответственно и качество, и содержание чтения довольно сильно зависят от родительского примера. Влияние сверстников или иной, столь же значимой среды, референтной группы, если разобраться, сильно среди читателей любого возраста и социального положения. Не только дети реагируют на то, что читают (или не читают) в их среде. Обмениваются дамскими романами бабушки у подъезда; читают модные книги (если это считается хорошим тоном). Список можно продолжать сколь угодно долго.Система образования, особенно среднего, построена таким образом, что, будучи основанной на действительно великой литературе, она делает все, чтобы отбить у детей охоту ее читать. Об этом можно говорить долго, это отдельная большая и больная тема. Отметим лишь главное. В начальной школе детей учат технике чтения (складыванию слов и предложений) и некоторому обсуждению прочитанного, в основном – небольших художественных текстов. Дальше тексты становятся объемнее и сложнее, а умению работать с этими текстами, как художественными, так и познавательными, детей не учат. Внеклассное чтение заканчивается, уроки литературы превращаются в литературоведение, удовольствие от погружения в текст исчезает. Вот и причина кризиса чтения в возрасте 12-13 лет. Исследователи в один голос утверждают, что тот, кто не стал читателем до 12 лет, не станет им никогда.О влиянии СМИ на чтение говорят меньше, чем о других факторах. Обычно отмечают лишь облегченность тем и текстов в массовой периодике, их направленность на сенсации и т.п. На деле же СМИ влияют не только на качество чтения, но и на само желание или нежелание человека читать. Это влияние не всегда очевидно, но довольно сильно. Достаточно просто не упоминать в массовой прессе о чтении, о новых книгах, о литературных премиях и тенденциях развития современной литературы, чтобы чтение как вид занятий ушло из сознания потребителя СМИ. И – наоборот. Нехитрые приемы привлечения внимания к тому, что читают те же «звезды» или известные политики, кто и за какие произведения получил премию, дискуссии о литературе на телеэкране с цитированием произведений, экранизации, наконец, – все это формирует у людей представление о чтении, в том числе серьезной литературы, как о достойном занятии. Вот итоги некоторых опросов по детскому чтению. Стоит, правда, помнить, что эти усредненные данные многих исследований дают картину, сходную со «средней температурой по больнице».Влияние родителей на выбор книг: в самом лучшем случае меньше 20 %.Влияние библиотекарей на выбор книг для досугового чтения в среднем 5 %.Влияние референтной группы среди ровесников до 30 %.Мода до 50 %.Влияние рекламы на выбор книг 0 % (по причине почти полного отсутствия таковой. Редкие исключения сделаны почти всегда неграмотно, а потому не достигают цели. Чаще всего появляется реклама новых книг уже «раскрученных» авторов, как правило – для взрослых).Печальное положение библиотекаря, оказавшегося в конце списка влияний, обусловлено многими причинами. Одна из них – объективное увеличение доли делового чтения в структуре читательского спроса, но было бы неправильно говорить только о нем. И даже не в плохом комплектовании фондов дело, хотя, конечно, работа библиотекаря лишь со старыми изданиями не повышает доверие читателя к его рекомендациям. Беда еще и в том, что, даже имея деньги на пополнение фондов, библиотеки зачастую не знают, на что их потратить. И комплектование превращается в выбор книг по своему вкусу, по списку бестселлеров местного магазина или по степени яркости обложек.Косвенные влияния на чтение. Кроме непосредственного влияния на чтение, которое оказывают разные социальные институты, есть еще некое косвенное влияние, складывающееся из набора мифов, ошибок и просто отсутствия соответствующих умений в обществе и профессиональной среде. Их краткий список выглядит примерно так.Традиции образования.Мифы, бытующие в обществе.Неграмотное книгоиздание и комплектование фондов библиотек.Неумение учреждений культуры и образования искать внешних партнеров.Незнание технологий.Наши традиции образования были заложены еще в 30-е гг. прошлого века, после разгрома педологии и фактического лишения педагогов знаний о работах виднейших отечественных и западных психологов. Много десятилетий советские учителя не изучали произведений, Ж. Пиаже, М. Монтессори, даже чтение работ В. Сухомлинского, В. Давыдова, Д. Эльконина не очень-то поощрялось. Цели образования состояли в том, чтобы вырастить из ребенка хорошего исполнителя, обладающего набором неких знаний, нужных ему для исполнения его профессиональных обязанностей. Эти традиции сохранились в образовании (не только среднем!) по сей день. Вкратце их суть можно описать так.Целями обучения были и остаются трансляция набора знаний, выработка навыков и умений, (кроме, кстати, умения вдумчиво работать с текстом!) и нацеленность на успешную сдачу экзаменов, а не на развитие креативности и способности самостоятельно принимать решения.Уроки литературы после начальной школы превращаются в литературоведение или историю литературы, но никак не обращают ученика к чтению как творческому процессу. Кроме того, подбор произведений в школьной программе не соответствует психофизиологическому развитию ребенка.К числу задач школы не относится эмоциональное и социальное развитие личности. Преподавание предметов, хоть как-то развивающих творческие способности – музыки и изобразительного искусства, – заканчивается не позже 6 класса; внеклассного чтения (там, где оно еще сохранилось) – после 4-го. Дальше развиваются только логика и память. Достаточно посмотреть на темы сочинений по литературе для 9 – 11 классов, чтобы понять, что в принципе ничего не изменилось в преподавании литературы со времен бабушек и дедушек нынешних учеников. А вот как можно охарактеризовать особенности европейского и американского образования, во многом, кстати, обусловленные творческим усвоением идей Л. Выготского:Обучение добыванию информации и ее превращению в знание, а не «вдалбливание» набора готовых знаний.Эмоциональное и «очеловеченное» чтение литературы.Эмоциональное и социальное развитие детей и подростков. Именно подростковый кризис чтения и невозможность вырастить креативную, самостоятельную личность в результате трансляционной системы обучения заставили в свое время европейских и американских педагогов искать другие методики обучения и развития детей. Среди задач современной педагогики многих стран теперь важнейшее место занимают творческое чтение, развитие критического мышления и преподавание литературы как предмета эстетического цикла и способа социализации. В качестве примера, приведу тему сочинения, заданного одному американскому школьнику лет 14-15 в обычной, не элитной школе. По прочтении произведений Шекспира, входящих в программу этой школы, ученикам дается несколько тем и опорные конспекты – варианты построения сочинения. Вот одна из тем: «О чем я думал (что чувствовал), когда читал пьесу Шекспира “Король Лир”?». Опорный конспект к ней содержал следующие пункты.Хотелось ли мне браться за эту пьесу? Почему?Какое впечатление произвело на меня первое действие? Второе? Третье? Финал?Какие сцены показались мне самыми главными для понимания идеи пьесы?Зачем, по-моему, стоит читать это произведение или почему его читать не стоит? На вопрос, что он напишет в первой и последней частях, парень ответил, что такие истории, такие отношения актуальны и в наше время как в семейной жизни, так и в бизнесе. И это важно понимать. Поэтому читать, пожалуй, стоит, хотя и не такое уж это легкое чтение. Он сначала очень не хотел читать эту пьесу, начал «Двенадцатую ночь», но ему быстро наскучили интрижки и разговоры, и он поневоле взялся за «Короля Лира». А потом не смог оторваться. Этот пример, мне кажется, в комментариях не нуждается. ПНекоторые мифы, бытующие в обществе, тоже не способствуют ни престижу чтения, ни улучшению положения дел в культуре и образовании. Вот самые распространенные из них:Предубеждение к богатым и недоверие к благотворителям.Преклонение перед богатством.Противопоставление культуры и успеха в бизнесе.Убеждение, что народ чего-то не читает, а читает что-то другое.Противопоставление компьютерной и книжной культур.Каким образом предубеждение к богатым и недоверие к благотворителям сказывается на чтении? Зачастую самым прямым: библиотеки, музеи, школы не только не обращаются за помощью к богатым организациям и гражданам, но неохотно принимают благотворительную помощь. Часто можно услышать мнение, что благотворители «ничего не делают просто так», что они отмывают нечестно заработанные деньги, «замаливают грехи» или «спишут под эту помощь в пять раз больше, чем дадут», а потому лучше от них ничего не брать. Я далека от мысли, что все наши бизнес-структуры чисты, как ангелы. Но чем бы ни руководствовался тот или иной благотворитель, даря библиотеке книги, предлагая свою помощь для проведения какой-то акции или помогая отремонтировать помещение, это в любом случае стоит не только рассматривать как благое дело, но и пропагандировать как пример для подражания. Что же касается рассуждений о «грязных деньгах», «замаливании грехов» и прочем, то, если часть даже самых грязных денег идет на книги для библиотек или помощь музею, – это хорошо, а мотивы пусть останутся на совести дарителя или будут делом правоохранительных органов.Совершенно противоположная, на первый взгляд, установка на преклонение перед богатством неожиданно «срабатывает» так же, как и предыдущая – в ущерб политике привлечения к чтению. Во-первых, потому, что убеждение «бедным – не до культуры, у них все мысли о хлебе насущном» легко позволяет интеллигенции отстраниться от работы с беднейшими слоями населения и на том успокоиться. Хотя бедность зачастую обусловлена как раз недостатком образования и общей культуры, неразвитостью речи, которые не дают людям возможности найти лучше оплачиваемую работу. Возникают такие настроения и у работников сферы культуры и образования по отношению к себе, к своей работе. У библиотекаря нет денег на книги или на профессиональную подписку, и он не делает усилий, чтобы ходить в методический кабинет или другую библиотеку и следить за новыми публикациями, «быть в форме». У директора школы, библиотеки, музея есть выбор между непритязательным интерьером и новыми книгами – и выбор делается в пользу интерьера. Со святым убеждением, что будет красиво – к нам придут люди. А люди не приходят… потому что нет новых книг. Не владеют современными методами привлечения читателей работники, потому что на их переобучение тоже нужны деньги. А переобучение кадров – не такое видимое улучшение, как украшение интерьера. И директор решает: пусть будет красиво (богато), а на стажировку поедете, когда и вправду богатыми станем. Круг замыкается. Другое следствие преклонения перед богатством – боязнь разговаривать с богатыми или влиятельными людьми как с равными себе, приглашать к сотрудничеству, напоминать о себе («Ну, да, станет владелец нефтезавода / ресторана с нами разговаривать!». Или: «Они и так все имеют, зачем им нищая библиотека»). Есть еще третий вариант: раз он богатый, значит точно – не интеллигентный. Этот своего рода снобизм – тоже вариант преклонения перед богатством, хотя зачастую и неосознанный.Противопоставление культуры и успеха в бизнесе, богатства. Мысль: «Не будешь учить (иностранный язык, математику, экономику…) – ничего не добьешься в жизни» уже появляется во многих головах, но пока относится к набору «нужных» знаний и еще никак не заменяется в нашем сознании мыслью, что в современном мире общая человеческая культура, определяемая в том числе и чтением, во многом способствует успеху в бизнесе и богатству, а не противопоставляется ему. В Европе это уже очень давно поняли и множество усилий направляют на общекультурное развитие, например, в школе, а мы всё живем философией дикого капитализма. У нас принято говорить о «духовности» нищей России и бездуховности богатого Запада. Тот, кто пробовал купить билеты в Венскую оперу или Бостонскую филармонию, знает, что они раскупаются за несколько дней почти на год вперед, стало быть, не туристами, наезжающими на неделю, а местными жителями – теми самыми, «бездуховными». Убеждение, что народ чего-то не читает, а читает что-то другое, обусловлено, по-видимому, частично низким уровнем личной культуры книгораспространителей, которые далеко не всегда обладают профессиональными знаниями в этом вопросе, а частично – неумением и нежеланием «раскручивать» неходовую литературу. Убеждение, что народ хочет только развлекательного чтения, легко опровергается взлетом спроса на такие трудные произведения, как «Мастер и Маргарита» или «Идиот», последовавшим за известными экранизациями. Даже если бы лишь четверть купивших эти книги после просмотра сериала смогла дочитать ром^ Урок толерантності …що поєднує усіх і дає право на індивідуальність Є. Кулик, методист ДБУ для юнацтваЯ хочу, аби Ви уявили себе алхіміками і пізнали таїнства перетворення. Алхімія – це мистецтво вдосконалення речовини через перетворення металів на золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя. Спробуємо у бібліочечній лабораторії, використовуючи звичайні, доступні кожному компоненти, відтворити нову, актуальну у наш час формулу перетворення іржавого заліза на справжнє золото. Якщо за «золото» прийняти наше гарне самопочуття, передусім здорові нерви, наші дружні стосунки з оточенням, вміння легко вирішувати свої проблеми, то чудодійним «філософським каменем», що допоможе нам у перетворенні, є толерантність. Пропоную розглянути більш детально природу цього каменю, а також чинники, які можуть зменшити, або навіть знищити його силу.Усе в житті змінюється – і світи, і народи, і філософії буття. Єдине, що не підвладне часу, що проходить крізь час, трансформуючись, змінюючи свою форму, але залишаючись вірним своїй сутності, – вічні загальнолюдські цінності. Людяність, справедливість, добро, чесність, любов… Сюди ж ми можемо віднести і цінність, яка допомогла знайти компроміс протестантам і католикам після кривавої Варфоломієвої ночі, яка жила в серцях індепендентів і левелерів, яка надихала Конфуція, Солтмарша, Вольтера, Сковороду,