МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКИ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра обліку та аудиту
з дисципліни «Банківська справа»
студента групи, курсу
спеціальності “Економіка підприємства”
заочної форми навчання
[email protected] Викладач: РІВНЕ – 2003
ЗМІСТ
сторінка
1.
Питання 1. Порядок створення і
реєстрації комерційних банків……… 3
2.
Питання 2. Поняття банківського
капіталу…………………………………….. 8
Практична частина
Завдання
1……………………………………………………………………………………………….
12
Завдання
2……………………………………………………………………………………………….
13
Завдання
3……………………………………………………………………………………………….
14
Використана
література……………………………………………………………………….
14
Номер залікової книжки – 984002.
Питання 1. Порядок
створення і реєстрації комерційних банків.
Комерційні банки – основна ланка кредитної системи
країни, у яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські
операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони
використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий
капітал у виді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел. Причому
залучені засоби, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу
комерційних банків.
Основною метою комерційних банків, що стали створювати
в Україні у 1989 році, було оперативне одержання їхніми засновниками і
клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи одержання кредитів),
вирішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових чи
індивідуальних проблем, одержання максимального прибутку для своїх акціонерів
чи пайовиків, а також для власного розвитку.
Спочатку комерційні банки створювалися переважно як
галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих
банків. Так, наприклад, був утворений Укрінбанк.
Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк
– попередник Градобанку, виникли як кооперативні комерційні банки. Це
пояснюється тим, що в ті часи кооперативи по виробництву товарів, виконанню
робіт і наданню послуг були першими ринковими структурами, що діяли в оточенні
державних підприємств, організацій і заснувань, а часто і при них. Щоб легше й
оперативніше вирішувати питання одержання позичок на свій розвиток, кооперативи
стали створювати свої банки.
Надалі акціонерами чи пайовиками комерційних банків
усе більше ставали різні комерційні структури і приватні особи. Цей процес
особливо підсилився після того, як наприкінці 1992 року державним підприємствам
було заборонено виступати засновниками комерційних структур, у тому числі і
банків. У 1993 році було прийняте рішення про перерахування належних зазначеним
підприємствам дивідендів у доход відповідно підпорядкованості державного чи
місцевого бюджету. Кооперативні банки були зрівняні в правах з комерційними.
Поступово статус комерційних одержали колишні державні
спеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Житлосоцбанку був
організований Укрсоцбанк, Агропромбанку – АПБ "Україна" АК,
Промбудбанку – Промінвестбанк. Таке роздержавлення зазначених трьох банків
привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності
банків, поставивши в скрутне положення знову організовані банки.
Більш правильним було б за колишніми державними
банками залишити статус державних спеціалізованих банків, через які
направлялася б державна кредитна і фінансова підтримка пріоритетним напрямкам
розвитку економіки. Так, у більшості країн така підтримка надається сільському
господарству, науці, державним підприємствам, житловому будівництву і так далі.
В умовах ринкової економіки істотні зміни відбулися в
банківському контролі. Якщо раніш банки відігравали роль державних контролерів
за діяльністю суб’єктів господарювання, то в даний час цей контроль, як
правило, здійснюється на партнерських відносинах між банками і їхніми
клієнтами.
Створення і діяльність комерційних банків.
Порядок створення і діяльності комерційних банків
регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність",
"Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову
біржу", "Про підприємництво", "Про аудит", "Про
іноземні інвестиції", "Про заставу" і іншими, а також Тимчасовим
положенням про порядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення
наглядом над їхньою діяльністю, затвердженим Правлінням Національного банку
України 17 липня 1992 року.
Засновниками, акціонерами комерційних банків можуть
бути українські й іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком Рад народних
депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих органів, політичних і профспілкових
організацій, союзів і партій, суспільних фондів, комерційних банків. Ними також
не можуть бути громадяни наступних категорій: військовослужбовці, посадові
особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ,
арбітражного суду, державного нотаріату, органів державної влади і управління,
покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Засновниками банків
не можуть бути особи, яким заборонено займатися підприємницькою діяльністю до
закінчення терміну, встановленого вироком суду, особи, що мають судимість за
грабіжництво, хабарництво й інші корисливі злочини.
Необхідно забезпечити банк приміщеннями з обладнаним
касовим вузлом, пристроєм охоронної і пожежної сигналізації, спеціальних
каналів зв’язку, постом міліції, обчислювальною й іншою банківською технікою і
так далі.
Товариство вважається відкритим, якщо його акції
поширюються шляхом відкритої підписки чи купівлі-продажу на фондових біржах чи
у позабіржовому обороті. Акції банку у виді закритого акціонерного товариства
розподіляються між засновниками і не можуть поширюватись шляхом підписки і
купуватися чи продаватися на біржі чи в позабіржовому обороті. Після реєстрації
із закритого акціонерного товариства він може бути реорганізований у
встановленому законом порядку у відкрите акціонерне товариство. При цьому
необхідно мати на увазі, що в перші два роки існування банку у виді
акціонерного товариства, його засновники зобов’язані бути власниками акцій на
суму не менш 25 % статутного фонду.
Засновники банку (незалежно від того, у виді якого
товариства він організується) повинні укласти між собою договір, що визначає
порядок здійснення ними спільної діяльності, відповідальності перед особами, що
підписалися на акції, і третіми особами. Засновники також несуть
відповідальність по зобов’язаннях, що виникло до реєстрації банку Національним
банком України.
Якщо банк створюється у виді акціонерного товариства
відкритого типу, то засновники повинні зареєструвати інформацію про випуск
акцій у Міністерстві фінансів України. При цьому необхідно представити наступні
документи: а) заява на реєстрацію інформації; б) копію платіжного доручення на
суму держмита в розмірі 0,1% від загальної суми емісії акцій; в) проспект
емісії. Крім реєстрації, інформація про випуск акцій підлягає обов’язкової
публікації в органах друку Верховної Ради України (газета "Голос
України"), Кабінету Міністрів України (газета "Урядовий кур’єр")
і офіційному виданні фондової біржі (газета "Факт" (не менш ніж за 10
днів до початку підписки на акції).
Установчі збори затверджують установчі документи банку
(установчий договір і устав), обирає раду і правління банку, їхніх голів,
ревізійну комісію, затверджує регламенти роботи ради і правління, розробляє
положення про неї. Збори можуть частину функцій, що відносяться відповідно до
чинного законодавства до компетенції загальних зборів акціонерів, покласти на
раду чи правління банку.
Для реєстрації комерційного банку його рада
представляє в двотижневий термін після перевірки фінансового стану засновників
у регіональне управління Національного банку України наступні документи: заява
про реєстрацію статуту банку за підписом голови ради; установчий договір,
підписаний засновниками банку і завірений їх печатками (для юридичних осіб) чи
нотаріально (для фізичних); устав банку, затверджений установчими зборами і
підписаний головою ради; протокол установчих зборів; економічне обґрунтування
створення банку, включаючи розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів,
витрат, прибутку на кінець першого року його діяльності; бухгалтерські баланси
засновників, акціонерів; висновок аудиторської організації, що має ліцензію
Національного банку України, про фінансовий стан засновників; інформацію про
професійну придатність голови правління і головного бухгалтера, рекомендованих
засновниками; копії платіжного документа про внесення плати за реєстрацію;
копію звіту про проведення відкритої підписки на акції зі списком акціонерів;
довідку про наявність необхідного приміщення для банку (якщо воно орендовано,
те і договір оренди на термін не менш 5 років). Зміст кожного з документів
визначено Тимчасовим положенням про порядок створення, реєстрації комерційних
банків і здійснення нагляду за їхньою діяльністю.
Отриманий від регіонального керування висновок із
зазначеними вище документами представляється в Національний банк України для
реєстрації, що повинна бути здійснена в місячний термін з моменту одержання
заяви.
Комерційні банки можуть відкривати свої філії і
представництва як на території України, так і за її межами на підставі
письмової згоди регіонального управління Національного банку України.
Необхідною умовою їхнього відкриття є повна оплата заявленого статутного фонду
банку. І філія, і представництво не є юридичними особами. Це відособлені
підрозділи банку, що виступають від його імені і діють на підставі своїх
положень, затверджених відповідно до порядку, передбаченим статутом банку.
Реєстрація філії виробляється регіональним управлінням
Національного банку України протягом місяця з дня одержання всіх необхідних
документів. Зареєстрованій філії регіональне управління Національного банку
України привласнює шестизначний номер по МФО (код банку), а якщо він
обслуговується однієї і тією ж розрахунковою палатою, що і головний банк, то
філія може користатися номером МФО, привласненим банку, з додаванням ще одного
знака.
Державна реєстрацiя банкiв.
Державна реєстрацiя банкiв здiйснюється Нацiональним
банком України вiдповiдно до вимог цього Закону та нормативно-правових актiв
Нацiонального банку України.
Уповноваженi засновниками банку особи подають
Нацiональному банку України для державної реєстрацiї такi документи:
1) заяву про реєстрацiю банку;
2) установчий договiр (крiм державного банку);
3) статут банку;
4) рiшення про створення банку (протокол установчих
зборiв) або Постанову Кабiнету Мiнiстрiв України про створення державного
банку;
5) бiзнес-план, що визначає види дiяльностi, якi банк
планує здiйснювати на найближчий рiк, та стратегiю дiяльностi банку на найближчi
три роки згiдно iз встановленими Нацiональним банком України вимогами;
6) iнформацiю про фiнансовий стан учасникiв, якi
матимуть iстотну участь у банку. У разi коли засновником банку є юридична
особа, надається iнформацiя про членiв ради директорiв i осiб, якi мають
iстотну участь у цiй юридичнiй особi;
7) бухгалтерську i фiнансову звiтнiсть за останнi
чотири звiтних перiоди (квартали) – для учасникiв – юридичних осiб, якi
матимуть iстотну участь у банку, довiдку Державної податкової адмiнiстрацiї
України про доходи за останнiй звiтний перiод (рiк) – для учасникiв – фiзичних
осiб, якi матимуть iстотну участь у банку;
8) вiдомостi про кiлькiсний склад спостережної ради,
правлiння (ради директорiв), ревiзiйної комiсiї;
9) копiю платiжного документа про внесення плати за
реєстрацiю банку, що встановлюється Нацiональним банком України;
10) нотарiально завiренi копiї установчих документiв
учасникiв, якi є юридичними особами та матимуть iстотну участь у банку;
11) копiї звiту про проведення вiдкритої пiдписки на акцiї
– для банку, який створюється у формi вiдкритого акцiонерного товариства;
12) вiдомостi про професiйну придатнiсть та дiлову
репутацiю голови та членiв правлiння (ради директорiв) i головного бухгалтера
банку.
Нацiональний банк України у тижневий термiн з дати
подання документiв для державної реєстрацiї банку вiдкриває тимчасовий рахунок
для накопичення пiдписних внескiв засновникiв та iнших учасникiв банку.
Рiшення про державну реєстрацiю банку або про вiдмову
в державнiй реєстрацiї банку приймається Нацiональним банком України не пiзнiше
тримiсячного строку з моменту подання повного пакета документiв, зазначених у
цiй статтi.
Нацiональний банк України може вимагати вiд заявника
виправлення недолiкiв у поданих документах.
Реєстрацiя банкiв здiйснюється шляхом внесення
вiдповiдного запису до Державного реєстру банкiв, пiсля чого банк набуває
статусу юридичної особи.
Нацiональний банк України видає банку свiдоцтво про
його державну реєстрацiю за встановленою ним формою.
Пiдстави для вiдмови в державнiй реєстрацiї.
Нацiональний банк України може вiдмовити в державнiй
реєстрацiї банку у разi, якщо:
1) порушено порядок створення банку;
2) установчi документи банку не вiдповiдають
законодавству України;
3) подано неповний пакет документiв, необхiдних для
державної реєстрацiї банку, або цi документи не вiдповiдають вимогам цього
Закону чи нормативно-правових актiв Нацiонального банку України;
4) у Нацiонального банку України є докази, що
пiдтверджують вiдсутнiсть бездоганної дiлової репутацiї чи вiдсутнiсть задовiльного
фiнансового стану принаймнi одного iз засновникiв, що мають iстотну участь у
банку;
5) професiйна придатнiсть та дiлова репутацiя голови
виконавчого органу i головного бухгалтера банку, а також членiв виконавчого
органу банку не вiдповiдають вимогам Нацiонального банку України.
Про неповноту поданого пакета документiв та/або про
невiдповiднiсть професiйної придатностi та дiлової репутацiї голови правлiння
(ради директорiв) та головного бухгалтера Нацiональний банк України
зобов’язаний повiдомити уповноваженим особам банку не пiзнiше мiсячного строку
з дати подання документiв.
Про вiдмову у державнiй реєстрацiї банку Нацiональний
банк України приймає мотивоване рiшення. Засвiдчена Нацiональним банком України
копiя рiшення про вiдмову в реєстрацiї банку надсилається уповноваженiй особi
банку рекомендованим листом або вручається пiд розпис.
Вiдмова у державнiй реєстрації банку не може бути
здiйснена з iнших пiдстав, крiм зазначених у цiй статтi.
Особливостi державної реєстрацiї банкiв з
iноземним капiталом.
При будь-якому набуттi банком статусу банку з
iноземним капiталом, за умови, що iноземний iнвестор набуває iстотної участi,
для державної реєстрацiї банку з iноземним капiталом додатково до зазначених у
статтi 17 цього Закону документiв iноземний iнвестор або за його дорученням
банк – емiтент акцiй, андеррайтер чи будь-яка iнша юридична або фiзична особа,
що має доручення вiд iноземного iнвестора, подає такi документи:
1) нотарiально засвiдчену за мiсцем видачi копiю
рiшення уповноваженого органу управлiння iноземного iнвестора про участь у
банку в Українi;
2) письмову згоду на участь iноземного iнвестора у
банку в Українi, видану державним або iншим уповноваженим контролюючим органом
країни, в якiй зареєстровано головний офiс iноземного iнвестора, якщо
законодавством такої країни вимагається одержання зазначеного дозволу, або
письмове запевнення iноземного iнвестора про вiдсутнiсть вимог щодо попередньої
згоди на здiйснення iнвестицiї за кордон;
3) нотарiально засвiдчений за мiсцем видачi витяг з
торгового (банкiвського) реєстру або iнший офiцiйний документ, що пiдтверджує
реєстрацiю iноземного учасника в країнi, в якiй зареєстровано головний офiс
iноземного iнвестора;
4) нотарiально засвiдчену за мiсцем видачi копiю
висновку iноземної аудиторської органiзацiї про фiнансовий стан iноземного
iнвестора на кiнець останнього повного календарного року. Якщо визначений
висновок надається iноземною аудиторською органiзацiєю, яка не входить до
перелiку iноземних аудиторських органiзацiй, визнаних Нацiональним банком
України, то такий висновок має бути пiдтвердженим українською аудиторською
органiзацiєю.
Документи, зазначенi в пунктах 1, 2 (крiм письмового
запевнення iноземного iнвестора), 3, 4 частини першої цiєї статтi, повиннi бути
легалiзованi в установленому порядку, якщо iнше не передбачено мiжнародними
договорами, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України.
У разi, якщо iноземний iнвестор є фiзичною особою, вiн
подає:
1) письмову згоду на участь iноземного iнвестора у
банку в Українi, видану державним або iншим уповноваженим контролюючим органом
країни, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного
дозволу, або письмове запевнення iноземного iнвестора про вiдсутнiсть вимог
законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здiйснення
iнвестицiї за кордон. Письмова згода має бути легалiзована в консульськiй
установi України, якщо iнше не передбачено чинним мiжнародним договором, згода
на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України;
2) анкету, яка повинна мiстити, зокрема, iнформацiю
про вiдсутнiсть судимостi.
Якщо документи, зазначенi в цiй статтi, складенi
iноземною мовою, вони повиннi супроводжуватися нотарiально завiреним перекладом
українською мовою.
Нацiональний банк України має право вiдмовити у державнiй
реєстрацiї банку з iстотною iноземною участю за умови вiдсутностi принаймнi
одного з документiв, визначених цiєю статтею, або неналежного оформлення
будь-якого з них. Вiдмова надається в письмовiй формi iз зазначенням
вiдповiдних пiдстав.
Питання 2. Поняття банківського капіталу.
Роздiл III (з Закону України про банки та банківську
діяльність). Капітал, управління, вимоги до діяльності банків.
Глава 6. Капітал, фонди та резерви банку.
Стаття 30. Структура капiталу банку.
Капiтал банку включає:
1) основний капiтал;
2) додатковий капiтал.
Основний капiтал банку включає сплачений i
зареєстрований статутний капiтал i розкритi резерви, якi створенi або збiльшенi
за рахунок нерозподiленого прибутку, надбавок до курсу акцiй i додаткових
внескiв акцiонерiв у капiтал, загальний фонд покриття ризикiв, що створюється
пiд невизначений ризик при проведеннi банкiвських операцiй, за винятком збиткiв
за поточний рiк i нематерiальних активiв. Розкритi резерви включають i iншi
фонди такої самої якостi, якi повиннi вiдповiдати таким критерiям:
1) вiдрахування до фондiв мають здiйснюватися з
прибутку пiсля оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на
всi потенцiйнi податковi зобов’язання;
2) фонди i рух коштiв до них та з них повиннi окремо
розкриватись у опублiкованих звiтах банку;
3) фонди повиннi бути у розпорядженнi банку для
покриття збиткiв з метою необмеженого i негайного використання у разi появи
збиткiв;
4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з
фондiв, а повиннi проводитися через рахунок прибуткiв i збиткiв.
За умови затвердження Нацiональним банком України
додатковий капiтал може включати:
1) нерозкритi резерви (крiм того факту, що такi
резерви не вiдображаються в опублiкованому балансi банку, вони повиннi мати
такi самi якiсть i природу, як i розкритий капiтальний резерв);
2) резерви переоцiнки (основнi засоби та нереалiзована
вартiсть "прихованих" резервiв переоцiнки в результатi
довгострокового перебування у власностi цiнних паперiв, вiдображених у балансi
за iсторичною вартiстю їх придбання);
3) гiбриднi (борг/капiтал) капiтальнi iнструменти, якi
повиннi вiдповiдати таким критерiям:
вони є незабезпеченими, субординованими i повнiстю
сплаченими;
вони не можуть бути погашенi за iнiцiативою власника;
вони можуть вiльно брати участь у покриттi збиткiв без
пред’явлення банку вимоги про припинення торгових операцiй;
вони дозволяють вiдстрочення обслуговування
зобов’язань щодо сплати вiдсоткiв, якщо рiвень прибутковостi не дозволяє
здiйснити такi виплати;
4) субординований борг (звичайнi незабезпеченi борговi
капiтальнi iнструменти, якi за умовою контракту не можуть бути забранi з банку
ранiше 5 рокiв, а у випадку банкрутства чи лiквiдацiї повертаються iнвестору
пiсля погашення претензiй всiх iнших кредиторiв). При цьому сума таких коштiв,
включених у капiтал, не може перевищувати 50 вiдсоткiв розмiру основного
капiталу зi щорiчним зменшенням на 20 вiдсоткiв вiд його первинної вартостi
протягом 5 останнiх рокiв угоди.
Нацiональний банк України має право визначати своєю
постановою iншi статтi балансу банку для включення до додаткового капiталу, а
також умови i порядок такого включення. Додатковий капiтал не може бути бiльшим
100 вiдсоткiв основного капiталу.
Стаття 31. Розмiр статутного
капiталу на момент реєстрацiї банку.
Мiнiмальний розмiр статутного капiталу на момент
реєстрацiї банку не може бути менше:
1) для мiсцевих кооперативних банкiв – 1 мiльйона
євро;
2) для комерцiйних банкiв, якi здiйснюють свою
дiяльнiсть на територiї однiєї областi, – 3 мiльйонiв євро;
3) для банкiв, якi здiйснюють свою дiяльнiсть на
територiї всiєї України, – 5 мiльйонiв євро.
Перерахування розмiру статутного капiталу у гривнi
здiйснюється за офiцiйним курсом гривнi до iноземних валют, встановленим
Нацiональним банком України на день укладення установчого договору.
За пiдсумками року на основi фiнансової звiтностi
банки зобов’язанi коригувати розмiр статутного капiталу на iндекс девальвацiї
чи ревальвацiї гривнi за рахунок та в межах валових доходiв або валових витрат
банку вiдповiдно до методики, встановленої Нацiональним банком України.
Нацiональний банк України має право встановити для
окремих банкiв залежно вiд їх спецiалiзацiї диференцiйований мiнiмальний
статутний капiтал на момент реєстрацiї банку, але не нижче розмiрiв,
передбачених цiєю статтею.
Стаття 32. Порядок формування статутного
капiталу банку.
Статутний капiтал банку формується вiдповiдно до вимог
цього Закону, законодавства України та установчих документiв банку.
Формування та збiльшення статутного капiталу банку
може здiйснюватися виключно шляхом грошових внескiв. Грошовi внески для
формування та збiльшення статутного капiталу банку резиденти України здiйснюють
у гривнях, а нерезиденти – в iноземнiй вiльно конвертованiй валютi або у
гривнях.
Статутний капiтал банку не повинен формуватися з непiдтверджених
джерел.
Банк має право збiльшувати статутний капiтал пiсля
того, як усi учасники повнiстю виконали свої зобов’язання щодо оплати паїв або
акцiй i попередньо оголошений пiдписний капiтал повнiстю оплачено.
Банк не має права без згоди Нацiонального банку
України зменшувати розмiр регулятивного капiталу нижче мiнiмально встановленого
рiвня. Капiтал банку не може бути меншим статутного капiталу, необхiдного для
заснування банку.
Забороняється використовувати для формування капiталу
банку бюджетнi кошти, якщо такi кошти мають iнше цiльове призначення.
Стаття 33. Акцiї банку та паї банку.
Банки здiйснюють емiсiю власних акцiй та оголошують
пiдписку на паї вiдповiдно до законодавства України про господарськi товариства
та цiннi папери з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Банкам забороняється випуск акцiй на пред’явника.
Наявнiсть збиткiв у банку не є перешкодою для
оголошення пiдписки на акцiї або паї банку та збiльшення статутного капiталу
банку.
Банки мають право придбавати власнi акцiї або паї з
наступним письмовим повiдомленням Нацiонального банку України про укладенi
угоди, яке має бути надiслане протягом 5 робочих днiв з дати укладення угод.
Банкам не дозволяється придбання власних акцiй, якщо це може призвести до
падiння регулятивного капiталу нижче за мiнiмальний рiвень.
Про намiр банку придбати загальну кiлькiсть власних
акцiй або паїв у розмiрi 10 i бiльше вiдсоткiв загальної емiсiї банк письмово
повiдомляє Нацiональному банку України за 15 календарних днiв до укладення
угод. Нацiональний банк України має право заборонити банку купiвлю власних
акцiй або паїв у разi, якщо це може призвести до погiршення фiнансового стану
банку.
Банк-емiтент продає свої акцiї на первинному ринку
безпосередньо або через андеррайтерiв. Банку дозволяється виступати
посередником для купiвлi-продажу власних акцiй або паїв.
Стаття 34. Iстотна участь.
Юридична чи фiзична особа, яка має намiр придбати
iстотну участь у банку або збiльшити її таким чином, що така особа буде прямо
чи опосередковано володiти чи контролювати 10, 25, 50 та 75 вiдсоткiв
статутного капiталу банку чи права голосу придбаних акцiй (паїв) в органах
управлiння банку, зобов’язана отримати письмовий дозвiл Нацiонального банку
України.
Для отримання такого дозволу заявник повинен надати iнформацiю,
передбачену нормативно-правовими актами Нацiонального банку України, щодо
фiнансового стану та дiлової репутацiї майбутнього власника iстотної участi
банку.
Нацiональний банк України приймає рiшення про
задоволення чи вiдмову в задоволеннi прохання про надання дозволу на придбання
чи збiльшення iстотної участi у банку в мiсячний строк з дня отримання всiєї
необхiдної iнформацiї. Вiдмова у дозволi на придбання чи збiльшення iстотної
участi у банку надається в письмовiй формi iз зазначенням вiдповiдних пiдстав.
Нацiональний банк України не дає дозволу на придбання
чи збiльшення iстотної участi у банку вiдповiдно до частини першої цiєї статтi
у разi, якщо:
1) особа, яка придбаває iстотну участь, не має
бездоганної дiлової репутацiї. У разi, якщо такою особою є юридична особа, цей
критерiй поширюється на членiв виконавчого органу i наглядової ради юридичної
особи, а також на власникiв iстотної участi, що є фiзичними особами;
2) вiдсутнi власнi кошти у розмiрi, достатньому для
здiйснення заявленого внеску;
3) придбання чи збiльшення iстотної участi
загрожуватиме iнтересам вкладникiв та iнших кредиторiв банку або розвитку
конкурентного середовища у банкiвськiй системi.
Якщо особа володiє iстотною участю у банку чи збiльшує
свою участь до рiвня, визначеного частиною першою цiєї статтi, без одержання
письмового дозволу Нацiонального банку України, останнiй має право заборонити
такiй особi прямо чи опосередковано, повнiстю чи частково користуватися правом
голосу придбаних акцiй (паїв) та брати участь будь-яким чином в управлiннi
справами банку.
У разi встановлення заборони користуватися правом
голосу вiдповiдно до придбаних акцiй (паїв) право брати участь у голосуваннi
передається довiренiй особi, яка призначається Нацiональним банком України за
поданням банку. Довiрена особа зобов’язана при голосуваннi дiяти в iнтересах
квалiфiкованого та зваженого управлiння банком.
Рiшення загальних зборiв учасникiв, прийнятi з
використанням права голосу придбаних акцiй (паїв), щодо якого встановлена
тимчасова заборона його використання, не мають юридичної сили.
Стаття 35. Адекватнiсть капiталу.
Банки, а також власники iстотної участi зобов’язанi
пiдтримувати норматив спiввiдношення мiж розмiром регулятивного капiталу i
сумою зважених до ризику активiв – адекватностi капiталу. Вiд банкiв
вимагається пiдтримувати їх регулятивний капiтал на рiвнi, що становить не
менше 8 вiдсоткiв зважених до ризику активiв i позабалансових зобов’язань. Для
банку, що розпочинає операцiйну дiяльнiсть, цей норматив протягом перших 12
мiсяцiв має становити не менше 15 вiдсоткiв, протягом наступних 12 мiсяцiв – не
менше 12 вiдсоткiв. Нацiональний банк України має також право встановлювати
мiнiмальний коефiцiєнт спiввiдношення регулятивного капiталу до сукупних
активiв.
Порядок обчислення нормативу адекватностi капiталу
банку, мiнiмальний розмiр регулятивного капiталу банку визначаються цим Законом
та нормативно-правовими актами Нацiонального банку України.
У разi коли рiвень регулятивного капiталу банку
досягне рiвня нижче вiд встановленого Нацiональним банком України, банк
зобов’язаний протягом одного мiсяця, починаючи з дня встановлення факту
зменшення рівня капіталу, подати на розгляд Нацiонального банку України план
заходів щодо порядку i строків вiдновлення рiвня регулятивного капiталу банку.
Банку забороняється виплачувати дивiденди чи
розподiляти капiтал у будь-якiй формi, якщо така виплата чи розподiл призведе
до порушення нормативу адекватностi капiталу.
Капiтал банку не може бути менше суми мiнiмального
розмiру статутного капiталу, визначеного статтею 31 цього Закону.
У разi, якщо за попереднiй рiк дiяльнiсть банку була
неприбутковою, банку дозволяється виплачувати дивiденди чи розподiляти капiтал
у будь-якiй формi у сумi, що не перевищує 50 вiдсоткiв вiд рiзницi мiж
капiталом банку i рiвнем регулятивного капiталу.
Стаття 36. Резервний та iншi фонди
банку.
Банки зобов’язанi формувати резервний фонд на покриття
непередбачених збиткiв по всiх статтях активiв та позабалансових зобов’язаннях.
Розмiр вiдрахувань до резервного фонду має бути не
менше 5 вiдсоткiв вiд прибутку банку до досягнення ними 25 вiдсоткiв розмiру
регулятивного капiталу банку.
У разi коли дiяльнiсть банку може створювати загрозу
iнтересам вкладникiв та iнших кредиторiв банку, Нацiональний банк України має
право вимагати вiд банку збiльшення розмiру резервiв щорiчних вiдрахувань до
них.
Банки зобов’язанi формувати iншi фонди та резерви на
покриття збиткiв вiд активiв вiдповiдно до нормативно-правових актiв
Нацiонального банку України.
Практична
частина.
Завдання 1.
(варіант №2)
Вкладник поклав в минулому році на
депозитний рахунок певну суму на 1 рік (з 1.01 по 31.12). Визначити реальний
доход вкладника за рік. Чи була ця операція вигідною для нього?
Процентні ставки по депозитних владах
в минулому році змінювались так (%річних):
з
1.01
з
1.05
з
15.05
з
15.06
з
15.07
з
21.08
з
10.10
160
80
48
38
30
44
55
Щомісячний рівень
інфляції в минулому році склав (%):
Січень
18,6
Травень
4,4
Вересень
13,2
Лютий
15,2
Червень
3,2
Жовтень
10,2
Березень
11,8
Липень
4,8
Листопад
6,2
Квітень
5,8
Серпень
4,2
Грудень
5,4
Сума вкладу, згідно
з моїм варіантом, становить 14 тис. грн.
Розв’язок:
Розрахунок проведемо
у табличній формі
Місяці
Дні
Середньо-добова %
Середньо-місячна %
Доход
Інфляція
Втрати
1. Січень
31
0,44
13,64
1909,6
18,6
2604
2. Лютий
28
0,44
12,32
1724,8
15,2
2128
3. Березень
31
0,44
13,64
1909,6
11,8
1652
4. Квітень
30
0,44
13,2
1848
5,8
812
5. Травень
1-14
15-31
0,22
0,13
3,08
2,21
сума 5,29
740,6
4,4
616
6. Червень
1-14
15-30
0,13
0,10
1,82
1,6
сума 3,42
478,8
3,2
448
7. Липень
1-14
15-31
0,10
0,08
1,4
1,36
сума 2,76
386,4
4,8
672
8.Серпень
1-20
21-31
0,08
0,12
1,6
1,32
сума 2,92
408,8
4,2
588
9. Вересень
30
0,12
3,6
504
13,2
1848
10. Жовтень
1-9
10-31
0,12
0,15
1,08
3,3
сума 4,38
613,2
10,2
1428
11. Листопад
30
0,15
4,5
630
6,2
868
12. Грудень
31
0,15
4,65
651
5,4
756
Разом
11804,8
14420
Висновок:
реальний доход вкладника за рік становить 11 тис. 804 грн. 80 коп. Але ця
операція для вкладника є не вигідною, оскільки втрати від інфляції значно перевищують
доходи, і становлять 14 тис. 420 грн.
Завдання 2.
Підприємство представило в банк звітні
дані для отримання кредиту. На основі наведених даних проаналізувати
кредитоспроможність підприємства та зробити висновок про доцільність надання
кредиту.
1.
Основні засоби – 17; (А)
2.
Готова продукція – 18; (А)
3.
Виробничі запаси – 3; (А)
4.
Каса – 1; (А)
5.
Розрахунковий рахунок – 21; (А)
6.
Дебітори – 16; (А)
7.
Статутний фонд – 18; (П)
8.
ФЕС – 24; (П)
9.
Амортизаційний фонд – 10; (П)
10.
Довгострокові позики – 6; (П)
11.
Кредитори – 18; (П)
12.
Балансовий прибуток – 50;
13.
Витрати – 90.
Розв’язок.
Для
визначення кредитоспроможності використовують:
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності –
характеризується, на скільки швидко короткострокові зобов’язання можуть бути
погашені високоліквідними активами:
Кл1
= Авл / Зпот = (1+21) / 18 = 1,22 > 0,2;
Коефіцієнт
поточної ліквідності – характеризує наскільки швидко зобов’язання покриваються
ліквідними активами:
Кл2
= Ал / Зпот = (1+21+16) / 18 = 2,11 > 0,5;
Коефіцієнт
загальної ліквідності:
Клз
= Ао / Зпот = (18+3+1+21+16) / 18 = 3,28 > 2.
2. Коефіцієнт фінансової стійкості:
–
коефіцієнт маневреності власних коштів – характеризує ступінь мобільності
використання власних коштів:
Км
= (ВК – Ан) / ВК = (18 + 24 + 10 – 17) / (18 + 24 + 10) = 35 / 52 = 0,67 >
0,5;
–
коефіцієнт незалежності – характеризує ступінь
незалежності підприємства від залучених коштів:
Кн
= ЗК / ВК = (6 + 18) / (18 + 24 + 10) = 24 / 52 = 0,46 < 1;
3. Коефіцієнт рентабельності:
–
рентабельність витрат:
Рв
= (П / В) х 100 = (50 / 90) х 100 = 56 %;
–
рентабельність активів:
Ра
= (П / А) х 100 = 50 / (17+18+3+1+21+16) х 100 = (50 / 76) х 100 = 65,8 %.
Висновок.
Отже, виходячи з проведених розрахунків, дане підприємство повністю
кредитоспроможне, оскільки всі показники задовольняють економічним вимогам
кредитоспроможності. На мою думку, цьому підприємству доцільно надати кредит.
Завдання 3.
На
основі наведених даних скласти баланс комерційного банку та проаналізувати
дотримання нормативів капіталу, ліквідності та ризику:
1.
Статутний фонд – 21; (П)
2.
Каса – 17; (А)
3.
Отримані від інших банків кредити – 13; (П)
4.
Строкові вклади фізичних осіб – 26; (П)
5.
Кошти на кореспондентському рахунку в НБУ – 10; (А)
6.
Основні засоби – 31; (А)
7.
Поточні рахунки підприємств – 58; (П)
8.
Кредити, надані іншими банками – 64; (А)
9.
Кредити, отримані від НБУ – 17; (П)
10.
ФЕС – 25; (П)
11.
Дебітори – 15; (А)
12.
Резервний фонд – 11; (П)
13.
Інвестиції в цінні папери – 21; (А)
14.
Кредити, надані підприємствам – 13. (А)
Розв’язок:
Активи
банку:
А
= 17+10+31+64+15+21+13 = 171;
Пасиви
банку:
П
= 21+13+26+58+17+25+11 = 171;
Власні
кошти – з пасиву:
ВК
= 21 + 25 + 11 = 57;
Залучені
кошти (кредити і депозити):
ЗК
= 26 + 13 = 39;
Запозичені
кошти:
ЗК
= 58+17 = 75;
П
= 57 + 39 + 75 = 171.
Використана
література
1.
Закон України “Про банки i
банкiвську дiяльнiсть” (Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30)
2.
Ющенко В. Банківська
система України в ринковій економіці // "Економіка України" № 3 1994
р.
3.
Закон України "ПРО
цінні папери і фондову біржу" 1992 р.
4.
"Урядовий
кур’єр" 8 листопада 1994 р.
5.
Закон України "ПРО
банки і банківську діяльність" 1992 р.
6.
Е.Дж. Доллан "Гроші,
банківська справа і грошово-кредитна політика". М.1994р.
7.
Мороз А.Н. "Основи
банківської справи". Київ 1994 р.