МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ІНАУКИ УКРАЇНИ
Національнийуніверситет «Львівська політехніка»
Кафедра теоретичної таприкладної економіки
НАУКОВА РОБОТА
з дисципліни«Макроекономіка»
на тему:
«Кредитний ринок ійого розвиток в України»
Виконала:
Студентка групи КУ-41
Мрака Олеся
Науковий керівник:
Саталкін С.С.
Львів-2009
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні та законодавчі засадиіснування кредитного ринку
1.1 Суть кредитного ринку
1.2 Стан законодавчої бази функціонування кредитногоринку
Розділ 2. Дослідження аспектів функціонуваннякредитного ринку в Україні
2.1 Статистика функціонування кредитного ринку у 2009рік
2.2 Перспективи розвитку кредитного ринкуУкраїни
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
На сьогодні в Україні особливогозначення набуває підвищення ефективності функціонування ринковоїінфраструктури, що вимагає кардинальних якісних перетворень у банківській сфері,а відповідно, реалізації адекватної політики комерційними банками. Перехід відадміністративно-командних методів управління банківською системою доекономічних посилює роль конкуренції та зумовлює необхідність врахування потребклієнтів грошово-кредитного ринку, розробки і реалізації ефективної депозитноїі кредитної політики.
Досвід країн з розвиненою ринковоюсистемою підтверджує, що головною функцією комерційних банків є сприяннямобілізації заощаджень суб’єктів господарювання, спрямування їх у напрямкунайефективнішого використання, опосередковано збільшуючи загальну масуінвестицій та потенціал економічного зростання. Необхідними умовами длястворення ефективної банківської системи в Україні є можливість та практичнездійснення переливу фінансових коштів між суб’єктами господарювання, наданняспоживачам свободи вибору між різними об’єктами розміщення тимчасово вільнихгрошових коштів, а також надання рівних прав усім, хто пред’являє попит накредитні ресурси.
Теоретичні концепції, присвяченіпроблематиці депозитної діяльності банків, ускладнюються та диференціюютьсяразом зі зміною умов функціонування і обігу позичкового капіталу. Спроби осмислити і теоретично обґрунтувати сутність тароль депозитних ресурсів пов’язані з процесами розвитку лихварського, а згодомгрошового капіталу. Зокрема, проблеми депозитної діяльності у контекстіформування збережень і інвестицій розглядали А. Сміт, Дж.С. Мілль, Д. Рікардо,І. Фішер, К. Віксель, а пізніше вони досліджувались Дж.М. Кейнсом, Дж. Хіксом,М. Фрідменом, Г. Джонсоном, Е. Доланом, Ф. Мишкіним та ін.
Значні розробки у вивченні депозитів ускладі ресурсної бази сучасних банківських інститутів здійснили такі зарубіжніекономісти як Г. Айленбергер, Р. Еллер, П. Роуз, що аналізували проблемиформування депозитних вкладів у структурі ресурсної бази комерційного банку здвох позицій: управління банківським капіталом і управління зобов’язаннямибанку.
Серед російських вчених варто зазначитипраці Є. Жукова, О. Лаврушина, В. Усоскіна. Проблемам формування ефективної депозитноїполітики комерційних банків присвячені роботи вітчизняних вчених, зокрема В. Вітлінського,А. Гальчинського, О. Дзюблюка, О.Заруби, Т.Ковальчука, В. Лагутіна, І. Лютого,А. Мороза, А. Пересади, О. Пилипченка, М. Савлука та ін.
Віддаючи належне науковим напрацюваннямвітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існуєпотреба в її подальшому дослідженні. Це обумовлено недостатнім рівнем розробкиокремих аспектів депозитної політики комерційного банку в умовах стабілізаціїгрошово-кредитного ринку; дискусійними залишаються питання оптимальногоспіввідношення депозитних інструментів та особливості формування депозитноїполітики в умовах зростаючої конкуренції.
Метою роботи є дослідження такого сектору економіки як кредитний ринок зточки зору макроекономіки та законодавства України; аналіз економічної ситуаціїфункціонування кредитного ринку України .
Для реалізації зазначеної мети вирішуютьсятакі завдання:
1. Дослідити економічну природу і теоретичні аспектиеволюції депозитних операцій;
2. Здійснити моніторинг грошово-кредитного ринку вУкраїні, проаналізувати тенденції в його розвитку та виробити рекомендації щодорегуляторної політики Національного банку України на депозитному ринку;
Об’єктом науковогодослідженнявиступає діяльність та функціонування кредитного ринку в Україні.
Інформаційною базою дослідженняє законодавчі танормативно-правові акти з питань функціонування банківських інститутів вУкраїні, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національногобанку України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та зпитань європейської інтеграції України, Асоціації українських банків, окремихкомерційних банків, а також енциклопедичні видання, монографічні дослідження тапублікації зарубіжних і вітчизняних авторів, що склало передумови длякомплексного аналізу депозитної діяльності комерційних банків України.
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ ІСНУВАННЯ КРЕДИТНОГО РИНКУ
1.1Суть кредитного ринку
Кредитний ринок єскладовою ринку інструментів позики. Необхідними умовами функціонування кредитногоринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників,які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов’язання за кредитами,системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативногозабезпечення. Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечитикредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризикунеповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в іншіактиви.
Для ефективногофункціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація вкраїні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання,яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів.Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави,забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузейекономіки та сприяє економічному зростанню країни.
Основні учасникикредитного ринку — це кредитори, що надають у позику на різних умовахвільні грошові кошти, позичальники та держава.
Позичальниками наринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучативільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземніпозичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників частоподіляють на такі категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації,фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарськіпідприємства, державні установи та громадські організації.
Кредиторами наринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи таіноземні кредитори — національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того,кредиторами можуть бути також не фінансові інститути, якщо вони дають змогуіншим суб’єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватисьїх грошовими коштами.
Функціонуваннякредитного ринку забезпечує кредитна система, до складу якої входятьцентральний банк, комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути.Кредитна система організовує рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективномурозміщенню фінансових ресурсів серед суб’єктів ринку. Оскільки ця система маєзначний вплив на економічні процеси, її діяльність потребує жорсткоїрегламентації та контролю з боку держави.
/>
Рис.1. Структуракредитного ринку
Держава здійснюєуправління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступаєпозичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулюючу,так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно черезпосередництво центрального банку.
Центральний банк,з одного боку, є агентом держави в реалізації її функцій на кредитному ринку, аз другого — кредитним центром банківської системи, яка складаєтьсяз двох рівнів. На першому, вищому, рівні банківської системи знаходитьсяцентральний банк, а на другому — комерційні банки, які здійснюють своюдіяльність відповідно до чинного законодавства і до грошово-кредитної політики,що проводиться центральним банком.
Основнимифункціями банківської системи на кредитному ринку є трансформаційна тастабілізаційна функції. Залучаючи у одних суб’єктів ринку вільні грошові коштиі надаючи їх у позику іншим суб’єктам ринку, банки трансформують як терміни,розміри грошових капіталів, так і відповідні їм ризики. Стабілізаційна функціяполягає в забезпеченні стабільності банків та грошового ринку і проявляється встворенні відповідної нормативної та законодавчої бази, а також у формуванніефективного механізму державного контролю і нагляду за дотриманням законів тадіяльністю банків у цілому.
Центральний банкзабезпечує стабільність національної грошової одиниці та сприяє стабільностібанківської системи країни. Основними функціями центрального банку нагрошово-кредитному ринку є:
• розробка і реалізація грошово-кредитної політикидержави;
• монопольне здійснення емісії національної валюти таорганізація її обігу;
• кредитне обслуговування банків другого рівня тадержави;
• регулювання та нагляд за банківською діяльністю;
• встановлення правил проведення банківських операцій;
• ведення реєстру банків і ліцензування банківськоїдіяльності.
Центральний банквиступає кредитором останньої інстанції для банківі організує систему рефінансування. Він також представляє інтереси держави в центральнихбанках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, деспівпраця здійснюється на рівні центральних банків.
Основнимиекономічними засобами і методами грошово-кредитної політики, яку розробляє іреалізує центральний банк, є регулювання обсягу грошової маси через:
• регулювання норм обов’язкових резервів для комерційнихбанків та фінансово-кредитних установ;
• процентну політику;
• систему рефінансування комерційних банків;
• управління золотовалютними резервами;
• операції з цінними паперами на відкритому ринку;
• регулювання імпорту та експорту капіталу.
Центральний банквстановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативиобов’язкового резервування коштів. Розмір обов’язкових резервів, як правило,встановлюється в процентному відношенні до загальної суми залучених банкомкоштів. При цьому для різних видів зобов’язань можуть встановлюватися різнінорми обов’язкового резервування коштів. При підвищенні центральним банком нормобов’язкових резервів зменшується сума вільних коштів, а отже, кредитнийпотенціал банків. При зниженні норм обов’язкових резервів збільшуєтьсякредитний потенціал банків.
Виступаючи в ролікредитора останньої інстанції, центральний банк надає позички комерційнимбанкам. Ці позички — короткострокові й надаються банкам у порядкуобліку комерційних векселів (обліковий кредит) чи під заклад інших ціннихпаперів (ломбардний кредит). Як правило, ломбардні кредити надаються на коротшітерміни та під вищі процентні ставки, ніж облікові. Надаючи облікові чиломбардні кредити, центральний банк збільшує кредитний потенціалбанків-позичальників та загальну масу грошей в обігу.
Центральний банквстановлює також порядок визначення облікової та інших процентних ставок засвоїми операціями. Регулюючи облікову і ломбардну ставки, а також лімітикредитування за ломбардними та обліковими кредитами, центральний банк здійснюєвплив на загальну масу грошей в обігу та на параметри ринку банківськихкредитів.
Операціямивідкритого ринку центрального банку є купівля-продаж казначейських зобов’язань,власних зобов’язань банку, комерційних векселів, інших цінних паперів таборгових зобов’язань.
Центральний банкприймає на зберігання та в управління державні цінні папери та інші цінності,видає гарантії і поруки, виконує операції з обслуговування державного боргу,пов’язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатоюдоходу за ними. Він також визначає розміри, порядок формування та використаннярезервів банків і кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами,резервів для покриття валютних, процентних та інших фінансових ризиків банків.
Основними формамикредитних відносин є система державного кредиту, банківське кредитування,кредити, що надаються іншими фінансово-кредитними інститутами, та комерційнекредитування.
1.2 Станзаконодавчої бази функціонування кредитного ринку/>
Про те, що банки здатні суттєво збільшитиобсяги кредитування економіки, говорилося не раз. Укотре проблему було піднятона рівень загальнодержавної в ході квітневих парламентських слухань із питаньфінансів і банківської діяльності. Виступаючі були практично одностайні: усьомувиною — недосконалість вітчизняного законодавства, яке захищає насампередінтереси боржників, а не кредиторів.
З 1998 року кредитні вкладення увітчизняну економіку зросли з 8 до 38 млрд. грн., а відсоткові ставки при цьомузначно знизилися. Що, втім, не заважає державі обвинувачувати банкірів увисоких ставках і низьких вкладеннях у «реальний» сектор економіки.
Основним головним болем фінансистів єпроблемні кредити, частка яких, за даними Асоціації українських банків, складаєбільш як 1,65 млрд. грн. від усього кредитного портфеля (4,2%). Для порівняння— у європейських банках вважається максимально припустимим рівень до 2%.
Детальний аналіз кредитного портфелякомбанків показує, що швидше за все зростають обсяги довгострокових кредитів.За словами фахівців, частка середньо- і довгострокових кредитів у загальномукредитному портфелі банків сягає вже рівня 23—25%. Для самих банкірів цятенденція означає збільшення кредитних і валютних ризиків. Аби вони не досягликритичного рівня, на думку експертів, державі необхідно оперативно вноситизміни в чинне законодавство.
Врегулювати фінансове законодавствовітчизняні банкіри намагалися не раз. Однак і виконавча, і законодавча владаподібними пропозиціями нехтували. По суті, українська банківська системапродовжувала існувати за старими законами, які всіляко оберігають праваборжників.
Тим часом захист прав кредиторів — насьогодні питання стратегічне. Адже кожен суб’єкт господарювання може бути як іборжником, так і кредитором. Крім того, практично всі підприємства стикаються зпроблемами неповернення боргів. Чинні ж закони (про відновленняплатоспроможності боржника, реєстрацію закладеного майна, виконавчепровадження) не дозволяють кредитору ефективно відстоювати свої права. Світоваж практика свідчить: при законодавчій захищеності прав заставоутримувача йефективності процедур реалізації заставного майна підприємства, що надаютьзаставу, можуть отримати у дев’ять разів більшу суму кредиту, на більший водинадцять разів термін кредиту. А відсоткова ставка при цьому зазвичайвиявляється вдвічі меншою, аніж у тих, хто завжди захищає будь-якого, нехайнавіть недбайливого, позичальника.
Тому вітчизняні фахівці і пропонуютьзмінити загальну ідеологію роботи з заставним майном. Нинішнє законодавствозалишає за боржником пріоритет відновлення платоспроможності над стягненнямзастави з боку кредитора. А це призводить до того, що багато підприємств простооголошують себе банкрутами, аби не повертати кредити й заставне майно. З оглядуна повне ігнорування прав банків як заставоутримувачів, банкіри гірко жартують,що назву нинішньої редакції Закону «Про відновлення платоспроможності боржникаабо визнання його банкрутом» можна було б переінакшити — «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання банків банкрутами».
Дуже важливо, щоб Україна вже сьогоднівизначилася, що для неї корисніше — залучення кредитів та інвестицій чипорятунок окремих неефективних менеджерів і власників, які довели своїпідприємства до банкрутства.
Банкіри наполягають на внесенні рядусуттєвих змін у законодавство, яке регулює заставні правовідносини.Пропонується привести пункт 8 статті 34 Закону «Про виконавче провадження» увідповідність із статтею 20 Закону «Про заставу», який не передбачаєпризупинення процедури стягнення заставного майна. При цьому, враховуючи гіркийдосвід, необхідно чітко визначити, що у разі коли почнуться процедурибанкрутства, виконавче провадження щодо стягнення заставного майна боржника неприпиняється.
Крім того, пропонується внести зміни встаттю 43 Закону «Про виконавче провадження», яка передбачає отриманнядержавним виконавцем відразу всієї суми виконавчого збору незалежно від того,якою мірою з боржника буде стягнуто борг. Природно, такий порядок не стимулюєвиконавців вжити всіх заходів для задоволення законних вимог кредиторів. Щобзмінити сформовану практику, банкіри наполягають на законодавчому закріпленнінорми, відповідно до якої стягування збору здійснюється пропорційно задоволенимвимогам кредиторів.
Однак закони — ще не єдина проблема. Надумку багатьох спостерігачів, в Україні склалася судова практика, яка дозволяєвизнавати кредитні договори недійсними або неукладеними. Йдеться про розглядсправ, пов’язаних із визнанням недійсними або неукладеними договорів застави,поручительства, гарантії та видачі кредиту. Щоб змінити існуючу судовупрактику, банкіри пропонують включити в нову редакцію постанови Верховного судуУкраїни «Про судову практику в справах про визнання договорів недійсними»,ухвали судових колегій за вже розглянутими раніше судовими позовами. Так,наприклад, судові колегії уже визнавали, що передача майна акціонерноготовариства без згоди загальних зборів не повинна бути підставою для визнаннянедійсними договорів застави.
І банкіри, і експерти сходяться на думці,що в новій редакції постанови Верховного суду України слід також чіткішероз’ясняти процедуру двосторонньої реституції. Наприклад, відповідно додоговору орендар, який отримав у користування майно, може вимагати визнаннядоговору недійсним і повернення грошей. Якщо ж суд визнає договір недійсним, топовернути собі гроші орендарю буде складно. Оскільки при двостороннійреституції кожна сторона зобов’язана повернути все отримане за договором. Однаку разі визнання договору недійсним, орендодавець може і повинен повернутиорендарю плату за використання майна, а орендар не може повернути правокористування, оскільки вже скористався цим правом. Також, відповідно до частини2 статті 48 Цивільного кодексу, орендар повинен виплатити грошову компенсацію(суму орендної плати). Таким чином виникають дві зустрічні й однакові претензіїі суд, відповідно до статті 217 ЦК, не може ухвалити рішення про поверненняплати орендарю.
Така ж ситуація виникає й у спорах проповернення боржником відсотків за кредитними договорами, визнаними пізнішенедійсними.
Так, за кредитним договором позичальниктакож отримує право користування кредитом за плату, у зв’язку з чим, якщокредит був використаний (наприклад, кредитні кошти витрачені), позичальникреалізував надане йому право користування кредитом, яке не може бути повернутобанку. Таким чином, і в цьому разі суд не вправі стягувати на користьпозичальника відсотки за кредитним договором, котрий був виконаний сторонами,однак потім визнаний недійсним.
Як стверджують банкіри й експерти,прийняття парламентом поправок до чинних законодавчих актів, запропонованихАУБ, дозволить реально поліпшити стан справ із захистом прав кредиторів вУкраїні. А якщо ще і пленум Верховного суду дослухається наполегливихпропозицій АУБ із практики застосування норм чинного законодавства, то судовіпозови дедалі частіше отримуватимуть своє справедливе вирішення.
Як показує світова практика, від змін увзаєминах між кредитором і позичальником виграють не тільки і не стількипредставники банків, скільки представники бізнесу.
РОЗДІЛ 2.Дослідження аспектів функціонування кредитного ринку в Україні
2.1 Статистика функціонуваннякредитного ринку у 2009 рік
У січні 2009 року на грошово-кредитномуринку спостерігалася тенденція до відпливу коштів з банківської системи.Несприятливий розвиток процесів як в світовій економіці, так і, безпосередньо,в Україні, відобразився на довірі до банківської системи.
Загальний обсяг депозитів в національнійвалюті у січні зменшився на 7,4%до 185,4 млрд. грн., у т.ч. фізичних осіб – на 2,8% до 105,0 млрд.грн., юридичних осіб – на 12,9% до 80,4 млрд. грн.
Одночасно загальний обсяг депозитів віноземній валюті (у доларовому еквіваленті) у січні зменшився на 2,2% до 20,0млрд. дол. США, у т.ч. фізичних осіб – на 4,5% до 13,3 млрд. дол. США, юридичнихосіб зросли на 2,9% до 6,7 млрд. дол. США.
Попри відплив коштів з банків, обсяг готівкипоза банками у січні також зменшився – на 3,0% до 150,2 млрд. грн. Цевідображає збільшення попиту на іноземну валюту на готівковому сегменті ринку.Водночас, питома вага готівки в структурі грошової маси упродовж січнязбільшилася до 30,5% порівняно із 30,0% на початок місяця, оскільки грошовамаса у січні знижувалася більшими темпами, ніж готівка поза банками.
Обсяг грошової маси у січні зменшився на 4,6%до 491,8 млрд. грн. У річному вимірі (у розрахунку до відповідного місяцяминулого року) темпи приросту грошової маси знизилися до 25,7% порівняно із30,2% на початок року.
Монетарна база у січні зменшилася на 3,6% до 180 млрд. грн. Втім, урічному вимірі темпи приросту монетарної бази у січні 2009 р. збільшилисядо 32,1% порівняно із 31,6% на початок року.
Відплив коштів з банківської системи поручіз здійсненням Національним банком операцій з продажу іноземної валюти наміжбанківському ринку відповідним чином позначився на ліквідності банківськоїсистеми. При цьому слід також враховувати, що з 5 січня були посилені вимоги доформування банками обов’язкових резервів, які, втім, мали на меті не стількиобмеження вільної ліквідності банків, скільки поглиблення диференціаціїнормативів обов’язкового резервування в залежності від валюти залучених коштівдля стимулювання укладення депозитно-кредитних угод насамперед в національнійвалюті. Із зазначеної дати нормативи обов’язкового резервування за строковимикоштами в іноземній валюті було збільшено з 3% до 4%, а за коштами в іноземнійвалюті на вимогу з 5% до 7%. Нормативи формування обов’язкових резервів закоштами в національній валюті лишилися на нульовому рівні. Обсяг обов’язковихрезервів, сформованих банками у січні 2009 року, становив 16,5 млрд. грн.
Не дивлячись на зниження ліквідностібанків, обсяги їх підтримки через механізми рефінансування у січні булинезначними.
Відповідно до норм статті 86 ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет України на 2009 рік», рефінансування банків маєздійснюватиме у порядку, затвердженому Національним банком України разом ізКабінетом міністрів України. На виконання зазначеної статті Закону булоприйнято спільну постанову Кабінету Міністрів України та Національного банкуУкраїни від 29.01.2009 №44 «Про порядок рефінансування банків у періодфінансово-економічної кризи».
З огляду на це, у січні 2009 рокуНаціональний банк України надавав кредити рефінансування за зобов’язаннями,взятими на себе до 1 січня 2009 року, і лише з 30 січня було відновленопроведення операцій з підтримання ліквідності банків з використанням постійно-діючихмеханізмів.
Загальний обсяг операцій з рефінансуваннябанків у січні становив 4,7 млрд. грн., з них: кредити овернайт – 2,2 млрд.грн., інші короткострокові кредити – 2,5 млрд. гр.
Відновлення в останній робочий день січняпроведення операцій овернайт дозволило припинити тенденцію до зменшення обсягівкоррахунків банків, яка тривала упродовж другої половини місяця. В цілому запідсумками січня обсяг коррахунків банків знизився на 2,2% до 18,2 млрд. грн.
Середньозважена процентна ставка заопераціями рефінансування за січеньстановила 17,0% річних, у т.ч. за кредитами овернайт – 16,8%, за іншимикороткостроковими кредитами – 17,1%.
З метою регулювання ліквідності банківНаціональний банк у січні здійснив операції з мобілізації коштів банків назагальну суму 1,4 млрд. грн.
Кошти Уряду в національній валюті нарахунках в Національному банку України усічні збільшилися на 3% до 8 млрд. грн. і їх зміна суттєвого впливу на динамікукоррахунків банків не чинила.
Стан ліквідності банківської системи усічні знайшов своє відображення і в динаміці відсоткових ставок. Так, середньозваженавартість кредитів в національній валюті у цьому місяці збільшилася з 21,6% до 26,5%,в той час як в іноземній валюті вона зменшилася з 12,6% до 10.4%. Інтегральнаставка за кредитами збільшилася з 19,4% до 21,9%.
Середньозважена вартість депозитів внаціональній валюті у січні збільшилася з13,0% до 15,9%, в іноземній – з 8,2% до 8,6%. Інтегральна ставка за депозитамизбільшилася з 11,2% до 12,7%.
Обсяг кредитних вкладень у січні зменшився на 1,6% до 722,6 млрд. грн. Прицьому обсяг кредитів наданих юридичним особам зменшився на 1,4% до 453,7 млрд.грн., наданих фізичним особам – зменшився на 1,8%до 268,9 млрд. грн.
У січні 2009 рокупроцентні ставки за кредитами, наданими протягом місяця нефінансовимкорпораціям, в гривнях зросли до 25.60% (на 399 б.п.), в доларах США знизилисядо 10.04% (на 169 б.п.), в євро знизилися до 9.32% (на 125 б.п.). Процентніставки за кредитами, наданими протягом січня домашнім господарствам, в гривняхзросли до 25.45% (на 269 б.п.), в доларах США зросли до 15.78% (на 155 б.п.), вєвро зросли до 16.89% (на 187 б.п.). Процентні ставки за депозитами, залученимипротягом січня від нефінансових корпорацій, в гривнях зросли до 18.34% (на 454б.п.), в доларах США знизилися до 7.61% (на 76 б.п.), в євро зросли до 7.33%(на 144 б.п.).
/>
Несприятливий розвиток подій як усвітовій, так і у вітчизняній економіці, зумовлювали збереження напруженоїситуації на грошово-кредитному ринку України в лютому 2009 року та продовженнявідпливу коштів з рахунків клієнтів.
Загальний обсяг депозитів у національнійвалюті в лютому зменшився на 4,7% (зпочатку року – на 11,8%) до 176,6 млрд. грн., у т.ч. фізичних осіб – на 4,9%(з початку року – на 7,5%) до 99,9 млрд. грн., юридичних осіб – на 4,5% (зпочатку року – на 16,8%) до 76,7 млрд. грн.
Одночасно загальний обсяг депозитів віноземній валюті (у доларовому еквіваленті) у лютому зменшився на 6,7% (з початкуроку – на 8,7%) до 18,7 млрд. дол. США, у т.ч. фізичних осіб – на 6,2% (зпочатку року – на 10,4%) до 12,5 млрд. дол. США, юридичних осіб – на 7,6%(з початку року – на 5,0%) до 6,2 млрд. дол. США.
Слід відзначити, що зменшення обсягівдепозитів, що триває (особливо – фізичних осіб), пов’язано вже не тільки іззниженням довіри до банків, а й і зі зменшенням доходів населення внаслідокпогіршення ситуації в економіці. За таких умов населення значну часткузаощаджень починає витрачати на поточне споживання, а також на виконання взятихраніше зобов’язань (у т.ч. за кредитами).
Частково цим, а частково переведеннямкоштів у готівкову іноземну валюту пояснюється продовження в лютому низхідноїтенденції в русі готівки поза банками, обсяг якої в цьому місяці зменшився на 1,8%(з початку року – на 4,7%) до 147,5 млрд. грн. Водночас питома вага готівки вструктурі грошової маси упродовж лютого збільшилася до 31,3% порівняно із 30,5%на початок місяця, оскільки обсяг грошової маси в лютому зменшувався більшимитемпами, ніж обсяг готівки поза банками.
Зменшення ресурсної бази банківвідобразилося на їх кредитній активності. Обсяг кредитних вкладень у лютомузменшився на 0,6% (з початку року – на 2,2%) до 717,9 млрд. грн. Обсяг кредитівнаданих юридичним особам збільшився на 0,1% (зменшення з початку року на 1,4%)до 453,9 млрд. грн., наданих фізичним особам – зменшився на 1,8% (з початкуроку – на 3,5%) до 264,1 млрд. грн.
Обсяг грошової маси в лютому зменшився на 4,5%(з початку року – на 8,7%) до 470,8 млрд. грн. У річному вимірі (у розрахункудо відповідного місяця минулого року) темпи приросту грошової маси зменшилисядо 18,3% порівняно із 30,2% на початок року.
Монетарна база в лютому зменшилася на 3,7% (з початку року – на7,1%) до 173,4 млрд. грн. У річному вимірі темпи приросту монетарної бази улютому 2009 р. зменшилися до 29,1% порівняно із 31,6% на початок року.
Відплив коштів з банківської системи разоміз здійсненням Національним банком України ( далі – Національним банком)операцій з продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку відповідним чиномпозначився на ліквідності банківської системи. Обсяг коррахунків банків улютому зменшився на 17,3% (з початку року – на 19,2%) до 15,1 млрд. грн.
Певним чином зменшення ліквідності банківстримувалося за рахунок зменшення коштів Уряду в національній валюті нарахунках в Національному банку на 24,6% до 6 млрд. грн.
З метою підтримки ліквідності банківНаціональний банк у лютому здійснив рефінансування банків на загальну суму 15,2млрд. гр. (з початку року – майже на 20 млрд. грн.).
Водночас з метою поліпшення перерозподілутимчасово вільних коштів між банками Національний банк у лютому не припинявпроведення операцій з мобілізації коштів банків. Протягом місяця обсяг мобілізованихоперацій становив 1,95 млрд. грн., з початку року – 3,4 млрд. грн.
Середньозважена процентна ставка заопераціями рефінансування за лютийстановила 17,2% річних, у т.ч. за кредитами овернайт – 18,0%, за кредитами,наданими на тендерах з підтримання ліквідності банків, – 22,6%, за операціямипрямого репо з державними облігаціями України та облігаціями Державноїіпотечної установи – 22,1%, за іншими короткостроковими кредитами – 15,9%.
Процентна політика Національногобанку в лютому продовжувала спрямовуватися на збільшення вартості грошей зметою створення стимулів для повернення вкладів населення в банківську систему.Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.02.2009 №72 у якості базових ставок, які визначають спрямованість грошово-кредитноїполітики Національного банку, використовуються ставки за кредитамирефінансування та операціями з мобілізації коштів на термін 14 днів, яківизначаються за підсумками проведення щотижневих тендерів.
Якщо в грудні 2008 р. середньозваженаставка за цими операціями становила 18,7%, то у лютому 2009 р. – 22,6% (у січнітендери рефінансування не проводилися через відсутність затвердженоговідповідно до ст. 86 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”порядку здійснення операцій рефінансування).
Після відновлення 30 січня операцій зрефінансування банків, ставки за кредитами овернайт були встановлені на рівні16% (під забезпечення державними цінними паперами) та 17% (без забезпечення).Такий рівень ставок був встановлений виходячи з прогнозованого місією МВФ рівняінфляції на 2009 рік 16%. З 17 лютого 2009 року вони були підвищені до 18% та 20%річних відповідно.
Відповідно до спрямованості процентноїполітики, середньозважена вартість кредитів у національній валюті в лютомузбільшилася з 26,5% до 27,9%, в іноземній валюті – з 10,4% до 10,7%. Інтегральнаставка за кредитами збільшилася з 21,9% до 23,2%.
Середньозважена вартість депозитів унаціональній валюті в лютому збільшиласяз 15,9% до 16,4%, в іноземній – залишилась без змін – 8,6%. Інтегральна ставказа депозитами збільшилася з 12,7% до 13,3%.
Обсяг обов’язкових резервів, сформованих банками у лютому 2009 року, становив 12,5млрд. грн. З метою полегшення банкам умов залучення коштів на зовнішньому ринкув умовах зниження ліквідності та необхідності виконання зовнішніх зобов’язаньНаціональний банк з 1 лютого 2009 року знизив норматив резервування за коштами,які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансовихорганізацій-нерезидентів, встановивши його в розмірі 2%. Раніше на ці коштипоширювалися ті ж нормативи формування обов’язкових резервів, що за коштамиюридичних осіб відповідної валюти та строковості.
Протягом лютого 2009 р. Міністерствофінансів України здійснювало розміщення облігацій внутрішніх державних позик(далі – ОВДП), завдяки чому до Державного бюджету України надійшло коштів усумі 1403,89 млн. грн. Середньозважена дохідність за ОВДП під час первинногорозміщення в лютому 2009 року становила 15,6% (у січні – 9,9%). Погашення тасплата доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та у повному обсязі, який зпочатку 2009 року становив 865,04 млн. грн., у т.ч. основний борг – 616,32 млн.грн., сплата доходу – 248,73 млн. грн.
2.2Перспективи розвитку кредитного ринку України
В основнихзасадах грошово-кредитної політики на 2009 рік ураховано сучасні тенденції векономіці країни, грошово-кредитній сфері та їх взаємний вплив на суспільнийрозвиток, а також оцінка подальшої перспективи, обґрунтовано напрями монетарноїполітики і передбачено комплекс змінних індикаторів фінансової сфери,спрямованих на регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метоюзабезпечення стабільності національної грошової одиниці.
Грошово-кредитнаполітика у 2008 році здійснювалася за складних макроекономічних умов. ЗростанняВВП становило 2,1%, що є найнижчим показником за період після відновлення у1999 р. процесів економічного зростання. Упродовж останнього кварталу відбулосязменшення обсягів виробництва, яке за підсумками року скоротилося на 3,1%.Погіршення економічної ситуації в Україні певною мірою було наслідком зниженнярівня глобальної ліквідності та темпів економічного розвитку в більшості країнсвіту, що, з одного боку, обмежувало доступ підприємств реального сектору ібанків до зовнішніх джерел запозичень, а з іншого – через несприятливукон’юнктуру знижувався попит на продукцію традиційного українського експорту.Зазначене призвело до суттєвого погіршення показників платіжного балансу табуло одним із чинників посилення тиску на обмінний курс гривні.
Минулого рокувід’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилося до мінус 11,9 млрд.дол. США. Зменшення припливу довгострокового капіталу та відпливкороткострокового капіталу у ІV кварталі 2008 р. призвело до від’ємногозведеного сальдо платіжного балансу (-3,1 млрд. дол.).
Індекс споживчихцін становив 122,3%, що зумовленояк глобальним зростанням цін у світовій економіці (зокрема, на продовольство),так і внутрішніми чинниками (макроекономічна незбалансованість, погіршенняінфляційних очікувань населення тощо).
Посилення напругина світових фінансових ринках і штучно спровокована недовіра до окремих банківспричинили в жовтні 2008 року погіршення ситуації на грошово-кредитному ринку.Це, зокрема, проявилося в посиленні девальваційного тиску на гривню та відпливікоштів із банківської системи. У жовтні – грудні 2008 р. загальний обсягдепозитів у національній валюті зменшився на 13,7%, в іноземній валюті (удоларовому еквіваленті) – на 8%. Офіційний обмінний курс гривні до долара СШАзнизився впродовж цього періоду на 58,4%, а з початку року – на 52,5%.
У жовтні –листопаді минулого року дії Національного банку України спрямовувалисянасамперед на забезпечення своєчасності проведення розрахунків банками,недопущення відпливу коштів із банківської системи та збалансування ситуації навалютному сегменті ринку. Запроваджені додаткові заходи включали: підтримкуліквідності банків; обмеження на здійснення певних активних операцій банків віноземній валюті; недопущення відпливу коштів клієнтів із банківської системи;безперебійне здійснення платежів; тимчасове лімітування відхилень між курсамикупівлі та продажу готівкової іноземної валюти; пом’якшення умов використаннякредитів в іноземній валюті від нерезидентів тощо. Зазначені дії певним чиномсприяли зниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що знайшло своєвідображення в поступовому зниженні рівня відпливу коштів із банківськоїсистеми, збільшенні ліквідності банківської системи, забезпеченнібезперебійного здійснення розрахунків.
Для збалансуванняситуації на валютному сегменті ринку, а також закріплення позитивних тенденційдо стабілізації ситуації в банківській системі Національний банк на початкугрудня перейшов до другого етапу стабілізаційних заходів, який, поміж іншого,передбачав: обмеження обсягів підтримки ліквідності банків, підвищення вартостінаціональної валюти, коригування вимог з формування банками обов’язковихрезервів, посилення окремих пруденційних вимог. З метою зменшення дефіцитуіноземної валюти та зниження девальваційного тиску на гривню проводилисьактивні інтервенції з продажу іноземної валюти, обсяг яких у ІV кварталіминулого року досяг 10,3 млрд. дол. США. Чисте від’ємне сальдо валютнихінтервенцій у 2008 році становило – 3,9 млрд. дол. США.
В умовахнапруженої ситуації на грошово-кредитному ринку протягом року превалювала тенденціядо уповільнення темпів зростання грошової маси та монетарної бази, щовідображало в цілому стриманий характер грошово-кредитної політики. Монетарнабаза збільшилася на 31,5%, грошова маса – на 29,9%, тоді як у 2007 р. – на 46%та 51,7% відповідно.
Головною метоюгрошово-кредитної політики Національного банку України у 2009 р. і надалівідповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільностінаціональної грошової одиниці, що виступає основою досягнення збалансованогоекономічного розвитку, підтримання рівня зайнятості та реальних доходівнаселення.
Внутрішні аспектистабільності гривнірозглядатимуться в контексті забезпечення цінової стабільності, головнимкритерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Передумовами цього маєбути досягнення збалансованого розвитку всіх секторів фінансового ринку таполіпшення на цій основі трансмісійних механізмів, нівелювання дисбалансу врозвитку окремих сегментів реального сектору економіки, можливістьмаксимального згладжування впливу зовнішніх шоків на внутрішній ринок зарахунок швидкого перетікання потоків капіталу, високий рівень довіри донаціональної валюти, зменшення присутності іноземної валюти в операціях навнутрішньому ринку та як засобу заощаджень.
Зовнішні аспектистабільності національноїгрошової одиниці розглядатимуться не лише з точки зору утримання обмінногокурсу гривні в певних межах, а й з урахуванням необхідності забезпечення такихумов і параметрів функціонування валютного сегменту ринку, які не маютьнегативного впливу на інвестиційні рішення та очікування економічних агентів,дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх шоків фінансового характеру. Такікритерії можуть бути забезпечені через використання режиму керованого плаванняобмінного курсу (з переходом у перспективі до режиму вільного плаванняобмінного курсу), що має супроводжуватися:
посиленнямгнучкості обмінного курсу гривні через розширення діапазону його можливихколивань (у результаті обмінний курс втрачатиме статус якоря грошово-кредитноїполітики, а курсова динаміка підпорядковуватиметься завданням нівелюваннязовнішніх ризиків стабільності національної грошової одиниці);
забезпеченнямпрозорості та транспарентності функціонування валютного сегменту ринку черезудосконалення правил роботи на ньому учасників ринку та дотримання чіткихпринципів і процедур;
створенням тапостійним удосконаленням механізмів хеджування валютних ризиків;
розбудовоюкомплексної системи моніторингу валютних ризиків, удосконаленням механізмівконтролю та протидії спекуляціям, застосуванням пруденційних процедур дляупередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів,пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;
послідовним ісистемним здійсненням лібералізації валютного ринку на основі чітко визначенихпринципів, підходів та етапності;
ужиттям іншихринкових заходів, спрямованих на зниження рівня доларизації економіки,зовнішніх ризиків та удосконалення засад функціонування валютного сегментугрошово-кредитного ринку.
Національний банкУкраїни концентруватиме зусилля на створенні спільно з Урядом макроекономічних,фінансових та інституційних умов для переходу до монетарного режиму, щоґрунтується на ціновій стабільності.
Для цього післястабілізації ситуації в грошово-кредитній сфері буде розроблений план заходів зпереходу до нового монетарного режиму, який, поміж іншого, має відображатипитання макроекономічної та фінансової збалансованості, застосування більшгнучких курсових режимів, розвитку внутрішнього ринку капіталів, удосконаленнякомунікацій з громадськістю тощо. Запровадженню такого режиму передуватимесистемна робота з удосконалення законодавства, зокрема, ініціювання внесеннязмін до законів про Національний банк України та про Кабінет Міністрів Українив частині більш чіткого визначення поняття стабільність національної грошовоїодиниці, а також розмежування відповідальності за її забезпечення.
У прийняттімонетарних рішень Національний банк насамперед спиратиметься на прогнозрозвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку, який робитиметься на підставі аналізуширокого спектру макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їхвзаємозв’язку і впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін умайбутньому. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку визначатиметьсяпотреба у вжитті відповідних регулятивних заходів. Ураховуючи поступовепосилення гнучкості обмінного курсу гривні та пов’язане з цим підвищенняефективності процентного каналу трансмісійного механізму, Національний банк уперспективі як основний інструмент реалізації грошово-кредитної політикивикористовуватиме процентну ставку.
У періодреалізації програми Стенд-бай, яка підтримується Міжнародним валютним фондом,ураховуватимуться як проміжні орієнтири грошово-кредитної політики передбаченізазначеною програмою монетарні критерії ефективності з монетарної бази тачистих міжнародних резервів.
Уживаючи заходівз подолання наслідків економічної та фінансової кризи, Національний банк рішучедіятиме в напрямі створення превентивних механізмів запобігання виникненнютаких ситуацій у майбутньому. У цьому аспекті, ураховуючи критичну значимістьдля стабільності грошової одиниці та ефективності грошово-кредитногорегулювання фінансових ринків, здійснюватимуться заходи з удосконаленнямеханізмів макропруденційного нагляду. У міру подолання кризових явищ векономіці і на фінансовому ринку, створення належних механізмівмакропруденційного нагляду та запровадження нового монетарного режимугрошово-кредитна політика набуватиме більшої гнучкості, що означатиме обмеженереагування монетарними засобами на незначні відхилення від цільових орієнтирів,викликаних дією кон’юнктурних короткострокових шоків.
У 2009 році макроекономічніумови проведення грошово-кредитної політики значно ускладнюються з огляду наризики розгортання прецесійних процесів у реальному секторі, що зумовлюються якпрогнозованим уповільненням світової економічної динаміки та зниженнямвнутрішнього попиту, так і ускладненим доступом до зовнішніх й внутрішніх джерелфінансування.
Ураховуючинадзвичайне значення стабільної грошової одиниці для відновлення позитивнихтенденцій в економічному розвитку основне завдання грошово-кредитної політикиполягатиме в зниженні темпів інфляції та створенні фундаментальних засад для їїстабілізації в подальшому на низькому рівні.
У зв’язку з цим єважливим забезпечення стабільної роботи та підвищення фінансової стійкостібанківської системи. Для цього Національний банк вживатиме заходів з посиленнямоніторингу за фінансовим станом банків, братиме активну участь в опрацюванніпитань їх рекапіталізації, стимулюватиме їх до поліпшення якості управлінняризиками, удосконалення кредитних процедур. Також будуть спрощені механізмизалучення коштів до капіталу банків (у т.ч. субординованого боргу), визначеніпринципи та умови здійснення реструктуризації кредитів, забезпечені зваженіпідходи до питання застосування до банків заходів впливу за порушенняекономічних нормативів, які спричинені зміною обмінного курсу гривні,удосконалені механізми фінансового оздоровлення банків. Одночасно вживатимутьсязаходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі.
Ужиття заходів зістабілізації роботи банків матиме на меті також сприяння відновленню нимикредитної підтримки процесів економічного розвитку. Пильна увагаприділятиметься якісним аспектам кредитної діяльності з метою уникненняповторного формування тих ризиків, які негативно відобразилися нафункціонуванні фінансового сектору та грошово-кредитного ринку в ІV кварталі 2008 року. У зв’язку з цим через використання монетарних іпруденційних механізмів створюватимуться економічні умови для підвищення вактивах банків частки довгострокового кредитування інвестиційної спрямованостіта стимулювання укладання угод насамперед у національній валюті. Зокремазберігатимуться жорсткі вимоги щодо створення резервів під видачу кредитів віноземній валюті позичальникам, які не мають джерел надходжень валютноївиручки, через відповідну диференціацію нормативів формування обов’язковихрезервів, стимулюватимуться структурні зрушення в ресурсній базі банків унапрямі посилення привабливості роботи з національною валютою тощо.
Відновленнюпроцесів кредитування сприятиме регулярне здійснення підтримки ліквідностібанків через механізми рефінансування, що даватиме змогу їм покриватинеочікувані тимчасові розриви ліквідності та вчасно виконувати своїзобов’язання з обслуговування рахунків клієнтів. Водночас Національний банквиходитиме з того, що головні резерви відновлення активної кредитної діяльностібанків перебувають у площині повернення в банківську систему коштів, які буливилучені (насамперед населенням) у період кризових явищ. Передбачається активнаучасть центрального банку у визначенні шляхів удосконалення системигарантування вкладів в Україні, розширенні функцій Фонду гарантування вкладівфізичних осіб.
Стабілізаціїресурсної бази банківської системи та посиленню керованості грошово-кредитногоринку сприятимуть заходи з розвитку безготівкових розрахунків, поширеннявикористання спеціальних платіжних засобів, упровадження нових технологій ірозширення спектра операцій, координації зусиль банків щодо створенняуніфікованої інфраструктури та розширення сфери використаннябагатофункціональних банківських смарт-карток і реалізації супутніх проектів усоціальній сфері.
Національний банкпосилюватиме взаємодію з Урядом у питаннях узгодження грошово-кредитної тафіскальної політики, у т.ч. у частині впливу на стан грошово-кредитного ринкувипуску внутрішніх зобов’язань та узгодження порядку здійснення рефінансуваннябанків.
Передбаченийзаконодавством механізм здійснення рекапіталізації банків через випускдержавних цінних паперів і подальшим викупом їх Національним банком Українипосилюватиме роль фондового каналу в регулюванні загального обсягу грошовоїпропозиції на ринку. Ефективність такого регулювання значною мірою залежатимевід ступеня розвитку фондового ринку. Сприяння Уряду в питаннях подальшогорозвитку та інституційного удосконалення фондового ринку і системинебанківських фінансових установ має не лише поліпшити технічні аспектипроведення монетарних операцій, а й задіяти на належному рівні механізмиперетікання капіталів між сегментами фінансового ринку і таким чиномзабезпечувати вагомішу реакцію реального сектору економіки на монетарнірішення. Крім цього, розвиток внутрішнього фінансового ринку зменшуватиме попитсуб’єктів господарювання на зовнішні запозичення, що знижуватиме зовнішнювразливість економіки та сприятиме зменшенню тиску на обмінний курс гривні.
Підтримуючиліквідність банків на належному рівні, а також виконуючи вимоги законодавстващодо обов’язкового викупу державних цінних паперів, Національний банк водночасретельно відстежуватиме інфляційні ризики, які можуть разом з цим виникати. Запотреби для забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку та нівелюванняризиків цінової стабільності проводитимуться мобілізаційні операції.
Також монетарнийвплив на цінові процеси здійснюватиметься через використання процентнихмеханізмів. В умовах значного відпливу коштів клієнтів із банківської системи,а також наявності ризиків збереження тиску на обмінний курс гривні у 2009 роцібільш пріоритетним завданням процентної політики є створення стимулів дляповернення вкладів у банківську систему та обмеження девальваційного тиску навалютному ринку.
Для зміцненнястійкості економіки та грошово-кредитного ринку до впливу зовнішніх шоків іпосилення монетарних важелів впливу на динаміку внутрішніх цінзастосовуватиметься режим керованого плавання обмінного курсу із посиленнямгнучкості обмінного курсу гривні. Водночас не допускатимуться істотні коливанняобмінного курсу через проведення інтервенцій на міжбанківському валютномуринку, на прозорих засадах відбуватиметься згладжування шоків і сезоннихколивань. Разом з тим офіційний курс гривні встановлюватиметься на рівніринкового значення, що склалося у попередній день.
Ураховуючивисокий ступінь відкритості економіки України та значний рівень валовогозовнішнього боргу, Національний банк підтримуватиме валютні резерви на рівні,достатньому для забезпечення стійкості гривні та створення умов для своєчасноговиконання суб’єктами господарювання своїх зовнішніх боргових зобов’язань.
Одночасновживатимуться заходи щодо посилення ефективності контролю за добросовісністюздійснення валютних операцій, попередженню операцій, які здатні порушитирівновагу на валютному ринку, розвитку наглядового потенціалу центральногобанку у сфері здійснення валютного контролю.
Для зниженнявалютних ризиків у діяльності суб’єктів господарювання та населеннявживатимуться заходи щодо розвитку ринку валютних деривативів у контекстіпоступового запровадження інструментів хеджування валютних ризиків, адекватнихстану валютного ринку країни.
Ефект від ужиттянамічених заходів у грошово-кредитній сфері Національний банк намагатиметьсяпосилювати за рахунок зміцнення довіри суспільства до його діяльності, узв’язку з чим удосконалюватиме систему комунікацій з громадськістю, маючи наметі через більш докладне роз’яснення цілей грошово-кредитної політики тазаходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій і формуватина ринку позитивні очікування.
Для реалізаціїокреслених завдань Національний банк використовуватиме наявні інституційнімеханізми та операційні важелі, забезпечуючи послідовність і прозорістьполітики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційноїфункції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходамиінших органів влади.
Відповідно доЗакону України Про державне прогнозування та розроблення програм економічного ісоціального розвитку України визначення прогнозних макроекономічних показниківвідноситься до компетенції Кабінету Міністрів України. Монетарні індикаторивизначено відповідно до схвалених Кабінетом Міністрів України основнихпрогнозних макроекономічних показників на 2009 рік, передбачено: темпизростання монетарної бази – 106%, грошової маси – 108%. В умовах значноїволатильності динаміки обмінного курсу та за наявності зовнішніх факторів, якіперебувають поза межами впливу з боку Національного банку, значення прогнозногообмінного курсу гривні на 2009 рік в Основних засадах грошово-кредитноїполітики не наводиться. Рада Національного банку України адекватно реагуватимена зміни в макроекономічному і фінансовому середовищі, за потреби коригуючипрогнозні показники.
ВИСНОВОК
Вихід України із кризи,стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі безрозвиненого кредитного ринку. А для цього, крім подолання гіперінфляції,необхідне здійснення ряду невідкладних заходів. До першочергових тут можнавіднести:
· на державному рівні вирішити комплекс питаньщодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівліукраїнських цінних паперів іноземними інвесторами;
· привести чинне законодавство у відповідність зпотребами сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку українськогокредитного ринку;
· більш ефективно використовувати наявніможливості структур, що вже працюють на національному ринку;
· законодавчо передбачити гарантії держави позбереженню грошових заощаджень населення;
· створити державні органи управління і контролюза функціонуванням ринку;
· здійснення тих чи інших заходів дозволитьприскорити формування в Україні кредитного ринку.
Саме централізований тарегульований ринок стає універсальним механізмом, за допомогою якоговрегульовуються не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини.В макроекономічному плані він дозволяє державним органам завдяки отриманнющоденного загального балансу ринку безпосередньо контролювати його стан ісвоєчасно попереджати кризові ситуації. Стабільність ринку сприятиме зміцненнюдовіри населення до кредитної системи, залучить іноземних інвесторів, анаявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здоровоїконкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів таемітентів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ1.www.studentbooks[at]mail.ru
2. www.ukrstat.gov.ua
3. www.bank.gov.ua
4. [email protected]
5. www.refine.org.ua