1.Загальна характеристика господарського права
У народному господарстві існують наступні видиправа: господарське, адміністративне, фінансове, кримінальне.
Предметгосподарського права визначається двома головними поняттями: «народнегосподарство» і «господарська діяльність».
Народнегосподарство України – (Закон «Про економічну самостійність») включає усіпідприємства та організації, що працюють (існують) на території України.
Узалежності від мети та способу організації та виконання господарськоїдіяльності відрізняють 2 види: підприємницьку та непідприємницьку(некомерційну) діяльність.
ГосподарськеПраво України має розвиток як система норм, що регулюють три сектори економіки:
– державний(він домінує);
– підприємства,що засновані на засаді колективної власності;
– приватнийсектор, що швидко прогресує.
Об’єктивніпричини необхідності державного регулювання:
1.виконання соціальних функцій (створення умов щодо нормальної життєдіяльностісуспільства);
2.наявність у країні певної та значної кількості підприємства, що належатьдержаві, та нею потрібно керувати.
Особливостігосподарських відносин (у порівнянні з громадянським правом):
– скороченакількість суб’єктів, господарське право більш вузьке поняття ніж громадянськеправо;
– одночаснанаявність організаційних та майнових елементів;
– матеріальнийглузд (суспільне виробництво): у т.ч. матеріальне виробництво + виконанняпослуг).
Методигосподарського права це сукупність способів регулювання впливу нормгосподарського права на поведінку суб’єктів господарських правовідносин.
Методи:
1.Метод автономних рішень – підприємці можуть приймати які завгодно рішення, щоне суперечать Законодавству України;
2.Метод владних вказівок – їх надають відповідні владні органи – вони обов’язковідля виконання усіх суб’єктів (квоти, ліцензії, спеціальні режими тощо).
Системагосподарського законодавства в цілому зумовлено предметом регулювання, тобтогосподарською діяльністю.
Предметомгосподарського права є господарські відносини між організаціями, що займаютьсявиробництвом та реалізацією продукції, відносини у капітальному будівництві, транспортнихорганізаціях з клієнтами, відносини у держаному страхуванні,зовнішньоекономічної діяльності, планові та господарське-процесуальнівідносини.
Господарськеправо – самостійна область, система нормативних актів, правила, що регулюютьгосподарські відносини щодо організацій у виконанні господарської діяльності уобласті суспільного виробництва та обігу.
Приклад нормативного акта – Закон України «Про підприємствав Україні».
Господарськеправо пов’язано з правом комерційним інших країн. та існує на наступнихпринципах:
1. принциппріоритету – спеціальних норм міжнародного права понад загальними нормамигосподарського права України
2. принципнадання нормам міжнародних економічних угод статуту національногозаконодавства України.
3. принциппоєднання господарського законодавства України із комерційним правом іншихкраїн у праві сторін зовнішньоекономічних угод обирати самостійно право тієїкраїни, що визначають права та обов’язки сторін угоди.
Нормативніакти Господарського права.
1. Господарський Кодекс.
2. Господарські Закони (приклад «Про власність», «Пропідприємства в Україні», «Про господарські товариства» і т.і.).
3. Законодавчі акти (Постанови Верховної Ради,Декрети Кабміну, розпорядження Президента України, акти міністерств, актимісцевої адміністрації).
Основа Господарського законодавства є система статних(компенсаційних) законів, що визначають правове становище суб’єктівгосподарювання (» Про підприємства в Україні, «Про підприємництво»).
Суб’єктГосподарського права – учасники господарських відносин: організації, Їхструктурні підрозділи, окремі громадяни – підприємці приватні (вони не є суб’єктамиГромадянського Права).
Суб’єктигосподарського права:
1. підприємствата їх структурні підрозділи;
2. об’єднанняпідприємств;
3.фінансові інститути;
4.громадяни-підприємці;
6.органи держаної влади в економіці.
2.Підприємство як спосіб здійснення господарської діяльності
Підприємство цегосподарюючий суб’єкт – товаровиробник, колектив працівників, що на професійнійоснові виготовляє та реалізує свій товар з метою отримання прибутку. Зі своїмвласним майном.
Правовийстатут підприємства наведено у Законі України «Про підприємства в Україні».
Формипідприємств:
1. приватнепідприємство (власність у єдиних руках);
2. колективнепідприємство (належить колективу, у статуті юридичної особи,керівництво – найманці, майно належить на праві власності, приклади: АТ, ТДВ,ЗАТ, ТОВ);
3. державнепідприємство – організаційно-правова форма підприємства, засновано надержавної власності, майно належить на засаді господарського володіння – спеціальнийправовий режим щодо майна державних підприємств;
4. спільнепідприємство (СП) засновано на базі поєднання майна різних формвласності (змішана форма власності), приклад: звичайні СП, СП з іноземнимиінвестиціями (більш 10% в статутному фонді доля інвестицій);
5. малепідприємство – кількість робітників промисловості – до 200 чол., їхправовий статут та пільги, в інших галузях до 50 чол. (згідно до ПостановиМіністрів 1990 р. «Про заходи по створенню та розвитку малих підприємств»).
Поняття,ознаки та види суб’єктів господарської діяльності.
Суб’єкти– це учасники господарських відносин, що здійснюють свою господарськудіяльність або керують такою діяльністю, створене у встановленому закономУкраїни порядку, мають необхідне для створення такої діяльності майно таволодіють господарською правосуб’єктністю.
Ознакисуб’єктів.
1. Особистоздійснення господарської діяльності або керівництво господарською діяльністю,що характерна для володарів майна підприємства, господарських об’єднань,промислово-фінансових груп та господарських міністерств та відомств.
2. Створенняу встановленому порядку згідно до Закону України.
3. Наявністьмайна, що потрібно для здійснення обраною суб’єктом або необхідної (згідно зумовами створення) господарської діяльності або керівництво такою діяльністю.
4. Наявністьгосподарської правосуб’єктності, тобто такої, що визнана державою за певнимсуб’єктом господарювання щодо спроможності бути суб’єктом прав (мати та здійснюватигосподарські права та обов’язки, відповідати за них щодо їх належного виконанняі мати юридичну спроможність захищати свої права та законні інтереси від всілякихпорушень). Обсяг господарською правосуб’єктності фіксується у законі та в йогопостановах.
Суб’єктиіснують (залежно від характеру діяльності):
– суб’єкти,що самі здійснюють господарську діяльність (до них відносяться індивідуальніпідприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарськітовариства);
– суб’єкти,що здійснюють керівництво господарської діяльності (господарські міністерства,відомства, промислово-фінансові групи, володарі майна підприємств = товариства інвалідівтощо).
Суб’єктиіснують (залежно від форми власності):
– державні(державні та казенні підприємства, підприємства господарського об’єднання,господарські міністерства, відомства);
– комунальні(комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчіоргани);
– колективні(господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарськіоб’єднання (декілька фірм), унітарні підприємства, створені кооперативами,суспільні та релігійні організації);
– приватні(індивідуальні підприємці, приватні підприємства);
– змішані(СП. промислово-фінансові групи, орендні підприємства).
Індивідуальніпідприємці.
Згідно до ЗаконуУкраїни від 07.02.1991 р. «Про підприємства», до них відносяться фізичніособи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що необмежені Законом у правоздібності або дієздібності, щозареєстровані у встановленому порядку як суб’єкт підприємницької діяльності, щосамостійно відтворює таку діяльність.
Переліккатегорій яким заборонено впроваджувати таку діяльність (згідно до ЗаконуУкраїни): військовослужбовці, держслужбовці,народні обранці (депутати) України та ін. особи, що вповноважені здійснюватифункції держави, особи з непогашеним терміном судимості за корисні порушення(крадіжки, хабарі і т.і.).
Реєстраціясуб’єктів (згідно до Закону ст… 8 «Про підприємництво» та постанову КабмінуУкраїни від 25.05.1998 р. №740 «Про порядок державної реєстрації суб’єктівпідприємницької діяльності») – здійснюється за місцем знаходження суб’єкта приумові подачі необхідних документів:
– реєстраційноїкартки встановленого зразка (заява);
– копії індивідуальногоідентифікаційного коду;
– квитанціїпро сплату держмита за реєстрацію.
Реєстрація повиннабути проведено у термін 5 діб з доби подачі.
У випадку потребиотримають у строк до 1 місяця – ліцензію (закон України від 01.06.2000 р. «Проліцензування певних видів господарської діяльності» та ін. актами.
Для здійсненняпевних видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля, завинятком сільгоспвиробників, гральний бізнес, валютні операції, наданняпобутових послуг за готівку) існує Закон від 23.03.1996 р. «Пропатентування деяких видів підприємницької діяльності». Отриманняпатенту-дозволу на торгівлю (у т.ч. індивідуальним підприємцям) впроваджуєтьсядержорганами за місцем знаходження пункту продажу.
Господарськіорганізації: поняття, ознаки та види.
Господарськіорганізації це створене колективом фізичних і(або) юридичних осіб організація,що має організаційну єдність, що передбачає відокремленість даного колективу,як єдиного цілого від інших колективів. Організаційна єдність тавідокремленість прописано у статутних документах господарських організацій.
Порядок створення.Ознаки.
1. Організаціяповинна бути створена певним органом, що має законі підстави для цієїдіяльності:
– господарськітовариства мають утворювати 2 (або більше) особи (юридичні чи фізичні);
– виробничікооперативи – 3 чи більше особи (віком за 16 років);
– господарськіоб’єднання – більш ніж 2 юридичні особи.
Держреєстраціявзагалі або спеціальному порідку впроваджується згідно до Постанови Кабміну «Пропорядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності»).
2. Господарськаорганізація – повинна володіти майном (базою), мати господарськуправосуб’єктність: компетенції та проваздібності.Мають всі окрім: філій, представництв, дочерніх підприємств, господарськихміністерств та відомств, вони мають лише господарську компетентність.
Господарськіорганізації це певним чином (законним) організаційно оформлені і створенізгідно до Закону колективи фізичних і (або) юридичних осіб, що здійснюють самігосподарську діяльність або керують такою діяльністю, мають потрібне для цьогомайно, володіють господарською правосуб’єктністю.
I. Види заформою власності:
– організаціїдержвласності (ДП, казенні підприємства, підприємства міністерств та відомств);
– комунальнавласність (органи місцевого самоврядування, виконкоми);
– приватніорганізації (приватні підприємства).
І. Види за наявністюабо відсутністю статуту юридичної особи:
– організації,що мають статут юридичної особи;
– організації, щоне мають статуту юридичної особи (філії, представництва, дочірні підприємства,промислово-фінансові групи), що повинні діяти (нести відповідальність), тількиу межах встановленого нормативними документами порядку (Закону, Положення), назасаді яких вони діють.
ІІІ. Види наоснові залежності від порідку створення, подільності або неподільності майна (фонду)на частини:
– господарськіорганізації корпоративного типу (більш ніж 2 засновника та майно поділяєтьсяміж двома засновниками на частини);
– унітарнігосподарські організації (від одного засновника, не з цієї організації, він жевласник неподільного майна), до них належать державні та казенні підприємства,що створено товариствами.
Державнепідприємство (ДП) –підприємство унітарного типу, що діє на базі окремо частини державної власностібез розділу її на частини, створюється у розпорядчому порядку вповноваженимиорганами та входить до сфери керування вказаного органу.
Казеннепідприємство – це такеунітарне підприємство, що діє на базі відокремленої частини державноївласності, що не підлягає приватизації, без поділу на частини, створюєтьсяшляхом перетворення із держвласності по рішенню Кабміну та входить до сферикерування органа, що вповноважено керувати відповідним держмайном.
Оренднепідприємство – це підприємствоу формі господарського товариства, що створено членами трудового колективудержавного, комунального або іншого підприємства, з метою оренди тавикористання цільного майнового комплексу підприємства для здійсненнягосподарської комерційної діяльності.
Господарськітовариства – це господарськіорганізації, що створено фізичними і (або) юридичними особами, на договірнихосновах шляхом об’єднання майнової та підприємницької діяльності з метоюотримання прибутку.
Правовий статус(Положення) господарських товариств регулюється Законом України від 19.09.1991 р.«Про господарські товариства».
Акціонернетовариство – це господарськітовариства зі майновим фондом, що поділено на певну кількість частин рівноїномінальної вартості, що виступає у акціях та що несе відповідальність засвоїми обов’язками усім приватним майном.
Товариствоз обмеженою відповідальністю(ВАТ, ЗАТ) – господарське товариство зі уставним фондом, що поділено начастини, що визначено статутними документами у розмірі, та що несевідповідальність за своїми зобов’язаннями усім власним майном, учасники, щоповністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, що пов’язані з діяльністюпідприємств, у розмірі своїх внесків.
Товариствоз додатковою відповідальністю (ТДВ)– таке товариство, що має статутний фонд, що поділено на частини, що вказані устатутних документах, та що несе відповідальність за своїми обов’язками усімвласним майном. а у випадку її нестачі – також майном засновників у розмірі. щопропорційно визначено до внеску у статутний фонд кожного з них.
Повнетовариство – господарськетовариство, де кожен з учасників фipми спільно здійснюють підприємницьку діяльністьта несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїммайном.
Господарськеоб’єднання – організаційнооформлена група підприємств різних форм власності, що створено з метоюкоординації діяльності своїх учасників, поєднання зусиль щодо вирішення задачлюбого змісту.