Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ "Житомирпиво" за період 2004–2006 роки

Зміст
Вступ
Розділ 1. Економічнийзміст дослідження фінансових результатів діяльності підприємств
1.1 Значення,завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів діяльностіпідприємства
1.2 Порядок формуванняфінансових результатів діяльності підприємства
1.3 Показникиефективності фінансової діяльності підприємства
Розділ 2. Фінансовірезультати діяльності ВАТ «Житомирпиво» та їх вплив на ринковіпозиції підприємства
2.1Організаційно–економічна характеристика ВАТ «Житомирпиво»
2.2 Оцінкаефективності зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Житомирпиво»
2.3 Оцінка показниківфінансового стану підприємства
Розділ 3. Оцінка ташляхи підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Житомирпиво»
3.1 Аналіззовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Житомирпиво»
3.2 Розширеннянапрямів зовнішньоекономічної діяльності підприємства як шлях збільшенняприбутковості підприємства
3.3 Шляхи покращанняфінансових результатів діяльності ВАТ «Житомирпиво»
Розділ 4. Охоронапраці на ВАТ «Житомирпиво»
4.1 Нормативнезабезпечення охорони праці підприємств
4.2 Аналіз стануохорони праці ВАТ «Житомирпиво»
Висновки і пропозиції
Список використаноїлітератури
Додатки

Вступ
Актуальність теми. Зовнішньоекономічнадіяльність має важливе значення в умовах розвитку ринкової економіки, оскількидає можливість виходу на нові ринки з метою розширення ринків збуту власноїготової продукції і ринків сировинних ресурсів, шляхом появи нових покупців.Завдяки можливості здійснювати зовнішньоекономічну діяльність підприємство маєдоступ до іноземних технологій, що дає йому змогу опанувати новимимодернізованими системами виробництва і запровадити їх на власномупідприємстві. Пошук нових партнерів та контрагентів дозволяє розширити абодиверсифікувати виробництво через створення спільних підприємств. Веденнязовнішньоекономічної діяльності дає змогу здійснювати пошук споживачів, що вподальшому впливатиме на прибутковість зовнішньоекономічних операцій порівняноз операціями на внутрішньому ринку.
Нинівиробництвом пива в Україні займаються 30 пивоварних заводів, серед них шістьвеликих пивкомбінатів. Розповсюдженням пива займається близько 100 операторів.В пивоварній галузі напевне одні з найбільших темпів росту в Україні: за 2004рік відбулося зростання на 27,8 %, у 2005 р. – 25,1 % і в 2006 р. — 11,3 %.Разом з цим зростає показник споживання пива на душу населення: так у 2003 роціукраїнці випили 16 л, а в 2006 році – 27 л на душу населення. Якщо збережуться такі темпи розвитку то незадовго ми наздоженемо Західну Європу де рівеньспоживання пива знаходиться на рівні 50-60 л на душу населення. Так що в підприємств даної галузі ще є можливість для росту та розвитку як в напрямкузбільшення обсягів виробництва так і в напрямку покращення якості пива.
Предметом написання дипломної роботи являєтьсязміст фінансової роботи ВАТ «Житомирпиво» і оцінка її результатів, їх ефективність та резерви покращання.
Об‘єктом дипломної роботи виступаєзовнішньоекономічна діяльність підприємства за період 2004 – 2006 рр., оцінкаїї ефективності і напрямки підвищення та резерви зростання з метою подальшогопокращання результатів зовнішньоекономічної діяльності.
Метою дипломної роботи є аналіз фінансовихрезультатів здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Житомирпиво».Однією із поставлених цілей є також оцінка їх ефективності, вказуваннянапрямків та впровадження заходів щодо покращання результативної діяльностіпідприємства в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити основні завдання написаннядипломної роботи:
–           значення, завдання, порядок формування таінформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів діяльностіпідприємства;
–           визначити основні показники ефективності діяльностіпідприємства;
–           аналіз організаційно-економічної характеристики ВАТ «Житомирпиво»;
–           оцінити показники фінансового стану підприємства тавказати шляхи покращання фінансових результатів його діяльності;
–           аналіз та шляхи підвищення ефективностізовнішньоекономічної діяльності ВАТ«Житомирпиво»;
–           дати оцінку ефективності зовнішньоекономічноїдіяльності підприємства та вказати резерви її покращання;
–           проаналізувати створені на підприємстві умовипраці, відповідно до встановлених нормативів охорони праці, для здійсненнязовнішньоекономічної діяльності;
–           дати оцінку стану охорони праці на ВАТ «Житомирпиво» та вказати шляхи його покращання.
Отже, лише виконавши вказані вище завдання буде досягнута метанаписання даної дипломної роботи.

Розділ 1. Економічний зміст дослідження фінансових  результатівдіяльності підприємств
 
1.1 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансовихрезультатів діяльності підприємства
Процесздійснення господарської діяльності господарюючими суб`єктами передбачаєефективне поєднання великої кількості організаційних, трудових, матеріальних іфінансових ресурсів. Даний ефект вимірюється шляхом співставлення отриманогорезультату з витратами живої і уречевленої праці на його досягнення. Якість іобсяг виробленої продукції, продуктивність праці, рівень собівартостіхарактеризують фінансові результати діяльності.
Увеличині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспектидіяльності господарюючого суб`єкта: технологія і організація виробництва,система внутрішнього і зовнішнього управління, особливості діяльності.Результатом господарської діяльності є економічний її підсумок у грошовійформі, який має два «полюси» прояву: позитивний і негативний, тобтоприбуток і збиток.
Позитивнийфінансовий результат – прибуток – є метою, заради якої працює або, принаймні,повинно працювати підприємство. Прибуток – це абсолютний показник ефективностідіяльності підприємства, позитивна форма фінансових результатів у виглядіперевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цихдоходів, що в майбутньому формує фінансові ресурси підприємства та держави.
Усучасних умовах не слід віддавати перевагу одному тлумаченню прибутку.Необхідно розглядати різні ситуації його походження, які взаємно не виключають,а доповнюють одна одну. Так, наприклад, у ринкових умовах розрізняють прибуток,зароблений «на ініціативі»; прибуток, отриманий за сприятливих умов;прибуток, вилучення якого можливе, завдяки визнанню громадськими інститутами,серед яких важливу роль відіграють органи державної влади (допустимийприбуток). Жодна з вищеописаних ситуацій у чистому вигляді в дійсності незустрічається. У переважній більшості випадків прибуток є одночасно отриманим,заробленим і допустимим. Він є рушійною силою ринкового механізмугосподарювання, основним джерелом економічного та соціального розвиткупідприємства й держави в цілому. Така важлива роль прибутку зумовлена йогофункціями.
 Функціямиприбутку є:
—   оціночна: прибуток – критерій і показникефективності діяльності, сама наявність прибутку свідчить про ефективністьдіяльності підприємства;
—   стимулююча: прибуток – мета, якавизначає поведінку суб`єктів господарювання, їх кінцевий добробут;
—   фондоутворююча:
— на макрорівні – прибуток є базою економічного розвитку держави, так як черезсистему оподаткування мобілізуються необхідні грошові ресурси до державногобюджету;
— на мікрорівні – прибуток є джерелом зростання ринкової вартості підприємства;
—   соціальна: на основі розподілу таперерозподілу прибутку задовольняються різноманітні потреби колективупідприємства, держави та суспільства в цілому.
З огляду на це, в отриманні прибутку насамперед зацікавленіпідприємства, а також банки, підприємства-контрагенти, власники. Держава,суспільство, що свідчить про значимість прибутку в умовах ринкової економіки намакро- і мікрорівні.
Аналізфінансових результатів діяльності дозволяє визначити найбільш раціональні шляхивикористання ресурсів і сформувати оптимальну структуру засобів підприємства.Крім того, такий аналіз може виступати як інструмент прогнозування окремихпоказників діяльності підприємства. Підприємець зацікавлений у тому, щоботримати максимум прибутку, який необхідно обгрунтувати аналітичнимирозрахунками.
Класифікаціяпоказників прибутку:
1.     За змістом:
—   економічний – частина загального доходупісля вирахування економічних витрат (включають зовнішні (бухгалтерські) тавнутрішні (приховані) витрати);
—   бухгалтерський (обліковий) – убухгалтерському обліку сума прибутку до оподаткування, визначена та відображенау Звіті про фінансові результати за звітний період;
—   податковий – сума прибутку, визначена заподатковим законодавством як об`єкт оподаткування за звітний період;
2.     За видами діяльності:
2.1від звичайної діяльності:
—   від операційної — прибуток від реалізації,який визначається як різниця доходу від реалізації продукції (робіт, послуг),зменшена на суму нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість,акцизного збору, а також на суму витрат, включених до собівартості продукції(робіт, послуг), адміністративних, збутових та інших операційних витрат;
—   від інвестиційної – прибутокпідприємства, який отримано від діяльності, не пов`язаної з реалізацієюпродукції (робіт, послуг). Визначається як різниця між доходами від реалізаціїфінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів тощо тавідповідними витратами понесеними на отримання цих доходів;
—   від фінансової – прибуток, який отримановід діяльності, яка призвела до зміни розміру власного та позикового капіталу;
2.2 від надзвичайної діяльності – прибуток, який отримано внаслідокподій, які не є характерними для діяльності підприємства.
3.     За характером використання:
—   розподілений – сума чистого прибутку,яка розподілена в звітному періоді за напрямами, передбаченими установленими документами(поповнення статутного капіталу, резервного капіталу, виплата власникам);
—   нерозподілений – сума чистого прибутку,яка не була розподілена в звітному періоді;
4.     За складом:
—   валовий – прибуток від реалізаціїпродукції (робіт, послуг), який визначається як різниця між чистим доходом ісобівартістю реалізованої продукції;
—   чистий – прибуток, що залишається упідприємства після сплати податків, відрахувань, обов`язкових платежів інадходить у повне його розпорядження;
—   маржинальний – граничний додатковийприбуток, одержуваний внаслідок реалізації додаткової одиниці продукції;
—   загальний – загальна сума прибуткупідприємства, що включає фінансові результати від різних видів діяльності;
5.     За періодом, який досліджується:
—   базовий – прибуток, який приймається забазовий для оцінки динаміки абсолютної величини прибутку, проведенняпорівняльного аналізу;
—   плановий – сума прибутку, якупідприємство планує отримати в звітному періоді;
—   фактичний – сума прибутку, отриманого взвітному періоді, з урахуванням всіх видів доходів і витрат понесених на їхотримання.
Усізазначені види показників прибутку аналізуються у першу чергу підприємством, атакож іншими зацікавленими користувачами згідно їх інтересів. Відповідновиділяють два види аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:внутрішній і зовнішній. Особливо це важливо в умовах ринкової економіки, аджерезультати проведеного аналізу сприяють найбільш обгрунтованому вибору об`єктівможливих інвестицій. Насамперед, управлінський персонал для аналізу діяльностіта визначення ефективності прийнятих рішень використовує показникиекономічного, маржинального прибутку, прибутку за видами діяльності, а також заперіодами, які аналізуються. Для цього у розпорядженні аналітика є широкий обсягінформації (внутрішня, бухгалтерська звітність, фінансовий план). Внутрішнійаналіз фінансових результатів діяльності підприємства необхідний длязадоволення власних потреб підприємства. Його метою є забезпечення надходженнягрошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоботримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізувикористовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового станупідприємства. Засновники та акціонери аналізують структуру та динаміку чистогоприбутку з метою визначення можливості отримання дивідендів, мінімізаціївласного фінансового ризику.
Зовнішнійаналіз проводиться аналітиками – сторонніми особами для підприємства, що немають доступу до внутрішньої інформаційної бази. Його метою є прогнозуванняступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його доходності. Зовнішній аналізменш деталізований і більш формалізований. Власники оцінюють доцільністьвиробничих витрат і досягнутих результатів, фінансової стійкості таконкурентоспроможності, можливостей і перспектив подальшого розвитку,ефективності використання залучених коштів; виявляють збитки невиробничихвитрат та втрат; складають аргументовані прогнози про фінансові результатидіяльності підприємства.
Акціонерианалізують склад управлінських витрат та оцінюють їх цілеспрямованість;проводять аналіз загального прибутку та прибутку, який залишається врозпорядженні підприємства для виплати дивідендів; структурний аналіз напряміввикористання прибутку; оцінюють збитки, невиробничі витрати та втрати;проводять оцінку ефективності дивідендної політики. Банки та кредиторипроводять оцінку складу майна (активів)підприємства, аналіз платоспроможностіта фінансової стійкості підприємства, оцінку ефективності використання власногота залученого капіталу, аналіз складу, структури та співвідношення дебіторськоїта кредиторської заборгованості, оцінку розрахунків за раніше отриманимикороткостроковими та довгостроковими кредитами та позиками.
Постачальникита покупці оцінюють ліквідність поточних зобов‘язань, наявність простроченоїдебіторської та кредиторської заборгованостей, аналіз структури оборотнихактивів, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Інвесториоцінюють фінансовий стан підприємства, ефективність використання власного тазалученого капіталів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, майнапідприємства, необоротних та оборотних активів; аналізують рівень ліквідності,платоспроможності, фінансової стійкості інвестиційної привабливості,ефективності довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій за рахуноквласних засобів підприємства. Такі зовнішні суб`єкти аналізу як, наприклад,податкові органи вивчають елементи прибутку, який підлягає оподаткуванню зметою перевірки правильності розрахунків і сплати податків. Вони використовуютьдані фінансової і податкової звітності.
Кожнагрупа користувачів інформації переслідує власні цілі при проведенні оцінкифінансових результатів діяльності підприємства. Для керівництва цей аналізвиступає вихідною точкою при формуванні фінансової і комерційної стратегії, щовпливає на розвиток подій у майбутньому. Використання результатів аналізудозволяє керівництву контролювати діяльність підприємства та вносити позитивнізміни в його роботу. Представники банків (аналітики, кредитори, аудитори)використовують аналіз розрахункових показників для оцінки платоспроможностіпідприємства. Фінансові аналітики та фінансисти на біржових ринках і ринкахкапіталів зацікавлені в оцінці ефективності та можливостей розвитку підприємства,а також надійності капіталовкладень. Інвестор прогнозує перспективи потенційнихінвестицій у дане підприємство.
Уреальній практичній дійсності підприємства не завжди мають змогу отриматиприбуток. Існує також така негативна форма фінансових результатів як збиток.Збиток – це певні втрати, шкоди, упущені вигоди підприємства у виглядіперевищення суми витрат, здійснених для отримання доходів, над сумою цихдоходів. Наявність збитку свідчить, що підприємство не враховує або ігноруєоб`єктивні закони ринкової економіки. Іншими причинами появи збитку можуть бутипорушення прав господарюючого суб`єкта, недоліки господарської діяльності,стихійні лиха. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємства і можепризвести до банкрутства.
Перед аналітиками стоїть завдання спрогнозувати і розробитирекомендації щодо попередження появи та усунення збитків. Необхідновраховувати, що будь-які збитки є реальними резервами підвищення прибутку.
Основнимирекомендаціями щодо недопущення збитків є наступні:
—  формування цінової політики, адекватноїринковій кон`юнктурі;
—  дотримання платіжної дисципліни;
—  впровадження новітніх технологій абоперелаштування технологічного процесу на випуск новіої продукції.
Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додатковіджерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансовогостану підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів можевиявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості передпостачальниками за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічногозабезпечення необхідними ресурсами, а отже й погіршення результатів виконанняпідприємством своїх зобов‘язань перед найманими працівниками, власниками тадержавою.
Забезпеченістьпідприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональневикористання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних іякісних показників господарювання.
Фінансовийстан може бути стійким, нестійким і кризовим. Стійкий фінансовий станпередбачає здатність підприємства функціонувати і розвиватися, належний рівеньліквідності та фінансової стійкості; забезпеченість власними оборотнимизасобами та ефективне використання наявних ресурсів. Завдання аналізуфінансових результатів діяльності підприємства:
Ø систематичнийконтроль за формуванням фінансових результатів;
Ø  загальнаоцінка динаміки, обсягів, якості та структури фінансових результатів;
Ø виявлення факторів і кількісна оцінка їхвпливу на фінансові результати;
Ø встановлення доцільності ефективності використанняприбутку;
Ø визначення резервів зростання прибуткута рентабельності, розробка рекомендацій з їх впровадження;
Ø оцінка динаміки, складу і структуриактивів і пасивів;
Ø аналіз структурної динаміки балансу;
Ø виявлення динаміки негативних статейбалансу;
Ø оцінка різких змін окремих статейбалансу;
Ø аналіз ліквідності та платоспроможності;
Ø оцінкафінансової стійкості;
Ø оцінкаруху грошових коштів;
Ø аналізділової активності;
Ø пошукшляхів покращення фінансових результатів.
Об`єктамианалізу фінансових результатів є активи та їх складові; зобов‘язання та їхскладові; грошові потоки; показники рентабельності діяльності підприємства;напрями розподілу та використання прибутку; резерви збільшення прибутку тарентабельності.
Етапи аналізу фінансовихрезультатів:
1) аналізструктури та динаміки активів і пасивів:
—   загальнеознайомлення з даними балансу
—   аналізструктури і динаміки активів
—   аналізструктури і динаміки пасивів
2) оцінкаліквідності і платоспроможності:
—   аналізактивів за рівнем ліквідності
—   аналіззобов‘язань за строками погашення
—   комплекснаоцінка ліквідності
3) оцінкавпливу факторів на фінансові результати від різних видів діяльності;
4) аналізвзаємозв`язку «витрати-обсяг-прибуток»;
5) аналізпоказників рентабельності;
6) аналізрозподілу та використання прибутку підприємства, його впливу на фінансовий стан;
7) аналізрезервів збільшення прибутку та підвищення рентабельності;
8) аналізруху грошових коштів;
9) оцінкафінансової стійкості:
—   загальнаоцінка фінансової стійкості;
—   визначеннятипу фінансової стійкості;
—   комплекснаоцінка фінансової стійкості;
10) оцінкаділової активності:
—   загальнаоцінка ділової активності;
—   комплекснооцінка ділової активності;
—   аналіздебіторської та кредиторської заборгованостей;
—   аналізстійкості економічного зростання.
Джереламиінформації, які використовуються при проведенні аналізу фінансових результатівпідприємства, є:
Ø  первиннідокументи – розрахунки та довідки бухгалтерії, накладні, рахунки,товарно-транспортні накладні;
Ø  обліковірегістри – журнали;
Ø  данірахунків бухгалтерського обліку;
Ø  фінансовазвітність – баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошовихкоштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності;
Ø  податковазвітність – декларація про податок на прибуток підприємства;
Ø  статистичназвітність – звіт про основні показники діяльності підприємства, звіт профінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, звіт просуми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг зкожного виду податку, звіт про обсяг реалізації платних послуг населенню, звітпро випуск, реалізацію та обіг цінних паперів;
Ø  іншіджерела – бізнес-план, фінансовий план, управлінська (внутрішня звітність),матеріали маркетингових досліджень, матеріали ревізій або аудиторськихперевірок, результати попередніх аналітичних досліджень.
Основнимджерелом інформації для аналізу фінансових результатів діяльності підприємстває фінансова звітність. Фінансова звітність – це сукупність форм бухгалтерськоїзвітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності тарух грошових коштів за звітний період. Метою складання фінансової звітності єзабезпечення користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією профінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства. Фінансовазвітність надає інформацію як про фінансові результати діяльності підприємствана певну дату, так і про специфіку його діяльності за певний період.
Даніфінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки результатівзвітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно знаходиться у русі,а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення – дохід, прибуток. Томудля всебічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємстванеобхідний спільний аналіз «моментних», балансових даних на певнудату (момент) і (поточних) показників за період часу.
Фінансовазвітність є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так іінформаційний зв‘язок. Логічний взаємозв‘язок полягає у взаємодоповненні тавзаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формуванняна підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналізоперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цьогоможна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденційрозвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додатковуінформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерськоїзвітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостямигалузі або конкретного підприємства.
Проте,перш ніж користуватися інформацією бухгалтерських звітів, необхіднопереконатися в її достовірності, впевнитися у правильності і точності зробленихарифметичних підрахунків при визначенні окремих показників. Узгодженістьпоказників різних форм звітності перевіряють за допомогою прийому порівняння.Деякі показники входять до різних звітних форм, а отже, при правильномускладанні звіту обов‘язково повинні збігатися. Перераховані джерела інформаціївикористовуються для проведення ретроспективного аналізу.
Оперативнийаналіз проводиться на підставі даних бухгалтерського обліку (за інформацією нарахунках класу 7 «Доходи і результати діяльності», класу 8 «Витратиза елементами», класу 9 «Витрати діяльності»).
Прогнознийаналіз фінансових результатів здійснюється на основі показників бізнес-планупідприємства (фінансового плану), внутрішньої управлінської звітності,матеріалів маркетингових досліджень. Необхідно пам‘ятати, що будь-який висновокі рекомендації, зроблені за результатами аналізу, можуть бути сумнівними, якщоджерела інформації не перевірені та не підготовлені належним чином.
Економічнийаналіз фінансових результатів діяльності підприємства базується, по-перше, наповному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості таобмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге, наспеціальних методичних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найважливішіпитання для отримання обгрунтування висновків.
Методичніприйоми аналізу інформації, яка міститься у фінансовій звітності:
—   аналізабсолютних показників дозволяє оцінити статті звітності в статиці та вдинаміці, визначити питому вагу статей балансу;
—   горизонтальнийаналіз надає можливість виявити тенденції зміни окремих статей звітності вдинаміці;
—   вертикальнийаналіз дозволяє визначати та прогнозувати структурні зрушення у складі майна такапіталу і напрямах його використання. Перевагою цього виду аналізу єможливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одногозвітного періоду з іншим незалежно від зміни їх розмірів. Структурні зрушеннядають змогу вивчити внутрішні негативні та позитивні зміни, які відбуваються напідприємстві з його активами та зобов‘язаннями. Порівнюючи структуру змін вактивах та зобов‘язаннях, можливо зробити висновок про те, через які джерелапоповнювалося майно і в які активи це майно було вкладене;
—   аналізкоефіцієнтів надає можливість провести порівняння з аналогічними даними запопередні періоди для вивчення тенденцій зміни фінансових результатівдіяльності підприємства, аналогічними даними інших підприємств для вивченняможливостей підприємства і негативних моментів діяльності, теоретично обгрунтованимиабо одержаними в результаті експертного опитування величинами, якіхарактеризують оптимальні або критичні значення відносних показників;
—   методикааналізу фінансових результатів діяльності підприємства, деталізація їїпроцедурної сторони залежить від поставлених цілей, а також різноманітнихфакторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічногозабезпечення.
1.2Порядок формування фінансових результатів діяльності
Фінансовірезультати господарської діяльності формуються поступово протягом звітногоперіоду. Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяльностіпідприємства є найважливішими підсумковими показниками його роботи. Визначенняфінансових результатів полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітногоперіоду. Так, згідно П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати»:прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати; збитки –перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійсненні цівитрати. Отже, для визначення фінансових результатів у бухгалтерському облікупередбачається послідовне зіставлення доходів і витрат, здійснених дляотримання цих доходів від усіх видів діяльності.
Підвидом діяльності розуміють сукупність подібних за економічним змістомгосподарських операцій. Розрізняють наступні види діяльності:
) звичайна(операційна, інша звичайна і надзвичайна). У розрізі таких видів діяльностідосліджуються показники фінансових результатів:
—  фінансовий результат від основноїдіяльності;
—  фінансовий результат від іншоїопераційної діяльності;
—  фінансовий результат від іншої звичайноїдіяльності;
—  фінансовий результат від звичайноїдіяльності;
—  фінансовий результат від надзвичайноїдіяльності.
Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчнасума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративнихвитрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Валовийприбуток (збиток) – це різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованоїпродукції (товарів, робіт, послуг).
Чистийдохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначаєтьсяшляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів, знижоквирахувань.
Фінансовийрезультат від іншої звичайної діяльності визначається як алгебраїчна сумадоходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів, інших доходів, втратвід участі в капіталі, фінансових витрат і інших витрат. Фінансовий результатвід звичайної діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сумаприбутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів івитрат. Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різницяміж прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і сумою податку наприбуток.
Окремовід фінансових результатів від звичайної діяльності відображаютьсяневідшкодовані витрати та доходи від надзвичайних подій.
Остаточнийфінансовий результат – чистий прибуток (збиток) – визначається як різниця міжрізними видами доходів і витрат підприємства за звітний період. Така методикаформування показників фінансових результатів здійснює визначальний вплив напроведення їх аналізу, зокрема факторного.
На зміну показників прибутків (збитків) впливають як внутрішні так ізовнішні фактори. Кожен фактор по-своєму впливає на результативний показник,окремі фактори розкладаються на ряд факторів нижчих рівнів. Зокрема, цестосується показників фінансових результатів від основної, іншої операційноїдіяльності.
Внутрішніфактори є суб`єктивними. Їх особливістю є те, що вони можуть певним чиномрегулювати вплив зовнішніх. Зокрема, такий фактор як облікова політика даєможливість підприємству обирати методи обліку, які спричиняють істотний впливна фінансові результати (методи оцінки запасів, амортизації, розподіл витрат ідоходів між звітними періодами, порядок регулювання сумнівної заборгованості),тим самим регулюючи розмір прибутку до оподаткування. Система оподаткування, якнайважливіший зовнішній фактор, відіграє вирішальну роль у формуванніфінансових результатів. Так, якщо прибутки оподатковуються високими ставкамиподатків, це не стимулює розвитку господарської діяльності. Тобто, скорочуютьсяобсяги виробництва, вивільнюється робоча сила, зменшуються внутрішнінакопичення. У майбутньому це призводить до старіння необоротних активів,скорочення оборотного капіталу, зниження життєвого рівня працівників, а отже, йнадходжень до бюджету. Тому, в оптимальному оподаткуванні прибутківзацікавленні підприємства, держава та суспільство в цілому. У результатізменшення суми податку збільшується чистий прибуток підприємства, залучаютьсядо обороту додаткові кошти, зростає ймовірність залучення інвестицій.
Оскількифінансові результати діяльності підприємства знаходять відображення увідповідній системі показників, значна їх кількість створює методичні труднощіпри систематичному аналізі. Крім того, наявність такої кількості показниківускладнює вибір кожним учасником господарської діяльності тих з них, якінайбільше задовольняють його потреби в інформації щодо реального стану певногопідприємства. Наприклад, керівництво підприємства цікавлять обсяги отриманогоприбутку та його структура, а також фактори, які впливають на його розмір.Податкові органи зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всіскладові фінансових результатів: прибуток від реалізації продукції, майна,інших видів діяльності підприємства.
Аналізкожної складової прибутку підприємства має не абстрактний, а цілком конкретнийхарактер, а тому дозволяє власникам і акціонерам обирати пріоритетні напрямиактивізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналізфінансових результатів дає можливість виробити необхідну стратегію поведінки,спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від інвестицій у данепідприємство.
Приступаючидо аналізу фінансових результатів, необхідно впевнитися у достовірності даних,визначити чи відповідає встановленому порядку розрахунок показників прибутку:від звичайної діяльності, нерозподіленого прибутку (збитку) та всіх вихіднихскладових для їх формування (зокрема, чистого доходу від продажу товарів,продукції (робіт, послуг), собівартості реалізації продукції, витрат на збут іадміністративних витрат, інших операційних, фінансових, інвестиційних і надзвичайнихдоходів і витрат).
Упроцесі аналізу на першому етапі необхідно оцінити рівень і динаміку фінансовихрезультатів; дослідити структуру прибутку звітного періоду (здійснитивертикальний аналіз); зміну окремих складових та їх вплив на суму прибутку,зміну темпів зростання прибутку в розрізі окремих складових частин(горизонтальний аналіз).
Упроцесі аналітичного дослідження необхідно оцінити виконання плану поприбутках, який у ринкових умовах має не директивний, а прогнозний характер нанайближчу перспективу. Такий план враховує реальні можливості підприємстваотримувати прибутки, а отже, є інструментом перспективного аналізу. Контроль завиконанням плану необхідно здійснювати до та у ході здійснення операцій. Цевимагає налагодженої системи прогнозування обсягів реалізації продукції,витрат.
Післяоцінки динаміки фінансових результатів необхідно провести аналіз їх структури.Але перед цим доцільно проаналізувати структуру доходів і витрат, понесених дляотримання цих доходів, адже у ході їх порівняння й визначаються фінансовірезультати. Аналіз структури доходів і витрат і їх динаміки свідчать продоцільність здійснення витрат у порівнянні з отриманими доходами. Поряд звитратами аналізується також структура вирахувань з доходу (непрямі податки, знижки).Для оцінки структури доходів, витрат і фінансових результатів такожвикористовуються дані Звіту про фінансові результати і складаються аналітичнітаблиці.
Напідставі сформованих висновків управлінським персоналом приймаються рішеннящодо реальності прогнозних показників, оцінюються можливості нарощування(скорочення або припинення) виробництва певних видів продукції, розробляютьсязаходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.
Якістьприбутку є комплексним поняттям. Метою її оцінки є прогнозування можливостісуб`єкта господарювання отримувати прибуток, зберігати та нарощувати темпи йогозростання. Вивчення якості прибутку здійснюється за багатьма критеріями,головними з яких є: достовірність, реальність звітності, частота зміниоблікової політики та її вплив на формування фінансових результатів,стабільність основних складових фінансового результату, діловий іміджпідприємства.
Вивченняі підтвердження достовірності звітності може здійснюватися аудиторами. Однак,враховуючи вплив людського фактору, аналітику потрібно особисто впевнитися уреальності відображених даних. Реальність даних про прибутки є одним з основнихкритеріїв високої якості прибутку.
Важливимє вивчення впливу використання загальних принципів відображення господарськихоперацій у бухгалтерському обліку на якість прибутку. Якщо суб`єктгосподарювання щорічно змінює свою облікову політику, то дані обставинизнижують якість досліджуваних якісних показників прибутку. Для оцінки якостіприбутку використовуються результати аналізу його динаміки та структури. Якщопротягом тривалого часу спостерігаються стабільні темпи зростання, а в складіприбутку переважна його частина належить результату основної діяльності, тоякість прибутку є досить високою.
Однимз показників низької якості прибутку є негативний діловий імідж підприємства.Діловий імідж формується на підставі виконання взаємних зобов`язань, особистихконтактів, публікацій у пресі, неофіційних джерел. Також можуть бутивикористані й інші критерії оцінки якості прибутку. Їх перелік і вагомістьпотрібно встановлювати з урахуванням специфіки діяльності суб`єктівгосподарювання. Використання оцінки якості прибутку зовнішніми суб`єктамианалізу (банками, інвесторами, діловими партнерами) буде сприяти правильномуобгрунтуванню перспективної платоспроможності, зниження ризику. Якщо якістьприбутку отримає низьку оцінку, то це матиме негативні економічні наслідки длясуб`єкта господарювання. Наприклад, процентна ставка при наданні кредитувизначається з урахуванням якості прибутку: чим нижчою є якість, тим вищою єставка, адже кредитор намагається застрахувати себе від ризику неповернення абоневчасного повернення позичених коштів. Тому й знижується доступність позиковихкоштів, скорочуються ринки сировинних ресурсів, збуту.
Конкретнаметодика оцінки якості прибутку на сьогодні не розроблена. Найчастішевикористовуються методи експертних оцінок, які є недостатньо точними таодночасно дорогими (через залучення сторонніх висококваліфікованихспеціалістів-експертів).
1.3Показники ефективності фінансової діяльності підприємства
Кінцевірезультати діяльності характеризуються не лише абсолютними показниками прибуткуабо збитку. Суб‘єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використанихресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту зпонесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюютьсяпоказники рентабельності і окупності покриття. Рентабельність – це відноснийпоказник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку)з наявними або використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності,коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати,створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, колигрошові надходження не компенсують понесені витрати.
Показникиефективності характеризують здатність понесених витрат окупитися, що є основоюподальшої діяльності підприємства. Показники рентабельності більш повно, ніжприбуток, відображають результати діяльності підприємства; вонивикористовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики.
Витратніпоказники рентабельності характеризують доходність понесених витрат у процесідіяльності. Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку,загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, якіспіввідносяться із загальною сумою витрат на виробництво та реалізацію,собівартістю виробленої (реалізованої) продукції. Загальна формула витратнихпоказників рентабельності має вигляд:
/>
Рв– рентабельність, П – прибуток, С – повна собівартість.
Показникирентабельності характеризують ефективність використання засобів, спожитих упроцесі виробництва, а саме скільки підприємство отримує прибутку з кожноївкладеної гривні, витраченої на здійснення певного виду діяльності.
Ресурсніпоказники рентабельності розраховуються, якщо необхідно визначити доходністьресурсів або капіталу підприємства. Вони визначаються як відношення прибутку(валового або чистого) до вартості активів (капіталу):
/>
деА – сума активів підприємства, К – сума капіталу підприємства.
 Результатирозрахунку показують ефективність діяльності підприємства, активів (капіталу) іїх складових.
Доходніпоказники рентабельності розраховуються як відношення прибутку від реалізаціїпродукції до чистого доходу підприємства:

/>
Цейпоказник характеризує ефективність комерційної діяльності та відображає, якусуму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. Дослідженняпоказників рентабельності дає змогу комплексно оцінити ефективністьгосподарської діяльності підприємства.
Однимиз фінансових результатів діяльності підприємства є показники оцінки йоголіквідності, фінансової стійкості, ділової активності.
 Ліквідність– здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриттяборгових зобов‘язань. Для власників підприємства недостатня ліквідність можеозначати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втратукапіталу.
Длякредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку усплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємстваможе також вплинути на його взаємовідносини з контрагентами (покупцями тапостачальниками товарів та послуг). Такі зміни можуть викликати неспроможністьданого підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв‘язків зпостачальниками. Ось чому аналізу ліквідності надається важливе значення. Якщопідприємство не може погасити свої поточні зобов‘язання в міру того, якнаступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів.
Наведемодеякі пояснення до значення і сутності показників ліквідності.
Коефіцієнтпокриття визначається як співвідношення усіх оборотних активів до поточнихзобов‘язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття боргів.Показує скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривнюпоточних зобов‘язань.
Коефіцієнтшвидкої (абсолютної) ліквідності показує, яка частина поточних зобов‘язань можебути погашена активами, що мають абсолютну ліквідність (грошові кошти). Накоефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні звертати увагу банки привидачі короткострокових кредитів в незначній сумі на короткий термін, якізацікавлені у поверненні кредитів та відсотків за ними в грошовій формі тасвоєчасно.
Коефіцієнтпроміжної ліквідності характеризує яка частина зобов‘язань може бути погашенане лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень завідвантажену продукцію (дебіторська заборгованість). Вірогідність результатіврозрахунків залежить від якості дебіторської заборгованості. Значна питома вагасумнівної дебіторської заборгованості може створити умови для загрозифінансової стійкості підприємства.
Оцінканадійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється в процесі вивченняпитомої ваги оборотних активів та їх окремих видів в складі майна підприємства.Від оптимального співвідношення майна оборотного та постійного капіталу значноюмірою залежить ефективність роботи суб‘єкта господарювання. Частка оборотнихактивів в активах визначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансуі показує їх питому вагу в майні підприємства.
Величинаробочого капіталу і спроможність підприємства платити за поточнимизобов‘язаннями особливо цікавить керівництво підприємства і кредиторів, якінадають короткострокові кредити (банки, постачальники). Робочий капітал – церізниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов‘язаннями,є «фінансовою подушкою», що теоретично дає можливість підприємствупогасити всі або більшу частину своїх поточних зобов‘язань та продовжуватипрацювати. Розмір робочого капіталу є показником безпечності, тобто можливостіпідприємства платити за поточними зобов‘язаннями.
Підфінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі здотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими коштами.Фінансова стійкість передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницькудіяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманийприбуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства відзовнішніх джерел формування активів.
Фінансовастійкість відображає збалансованість засобів і джерел їх формування, доходів івитрат, грошових і товарних потоків, оцінюється на підставі співвідношеннявласного і залученого капіталу підприємства, темпів нагромадження власних засобіввнаслідок господарської діяльності, співвідношення довгострокових і поточнихзобов‘язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних засобів власнимиджерелами.
Комплекснаоцінка фінансової стійкості підприємства проводиться шляхом розрахунку наступнихвідносних показників:
–           коефіцієнт автономії — характеризуєпитому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. Чим більше значеннякоефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерелфінансування;
–           коефіцієнт фінансової залежності — обернений до коефіцієнта автономії і показує, яка сума загальної вартості майнаприпадає на 1 грн. власних коштів;
–           коефіцієнт маневреності робочогокапіталу — показує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у загальнійсумі робочого капіталу;
–           коефіцієнт маневреності робочогокапіталу розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власнихоборотних засобів) до суми джерел власних засобів, характеризує ступіньмобільності використання власних коштів підприємством. Величина цього показникасуттєво залежить від структури капіталу та галузевої незалежності підприємства;
–           коефіцієнт фінансової стійкостівизначається як відношення власного та залученого капіталу;
–           коефіцієнт співвідношення залученого івласного капіталу розраховується як відношення всієї суми залучених засобів тасуми власних засобів, показує скільки залученого капіталу припадає на 1 гривнювласного;
–           коефіцієнт стійкості фінансуванняпоказує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел;
–           коефіцієнт концентрації залученогокапіталу характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталупідприємства;
–           коефіцієнт структури фінансуваннянеоборотних активів показує частину необоротних активів, яка фінансується зарахунок довгострокових залучених коштів;
–           коефіцієнт довгострокового залученняпозикових коштів — характеризує частку довгострокових позик в загальному обсязіджерел формування, які можна спрямувати на реалізацію довготермінових програм;
–           коефіцієнт забезпечення власними оборотнимизасобами визначається як відношення власних оборотних активів до всіх оборотнихактивів і показує, яка частина оборотних активів забезпечується власнимиджерелами фінансування;
–           коефіцієнт довгострокових зобов‘язаньвизначає частину довгострокових зобов‘язань в загальній сумі джерел формування.
Результатоманалізу фінансової стійкості підприємства повинен бути висновок щодо йогоспроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовахекономічної самостійності, а також вірогідність збереження такого станупідприємства.
Діловаактивність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості оборотузасобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективностівикористання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступіньвиконання завдання за основними показниками господарської діяльності. Однак,головним критерієм ефективності роботи підприємства є його прибутковість, тому,здійснюючи господарську діяльність підприємство повинно намагатися не лише прискорюватирух засобів, але й отримувати максимальну віддачу від цього проекту.
Аналізділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки показниківоборотності. Так як розмір річного обороту залежить від швидкості оборотностізасобів, тому з розмірами обороту та, відповідно, із оборотністю пов‘язанавеличина умовно-постійних витрат: чим швидший оборот, тим менше на кожен оборотприпадає сума цих витрат. Зміна в валюті балансу характеризує ділову активністьпідприємства, його здатність нарощувати свій економічний потенціал.Розраховується індекс ділової активності як співвідношення підсумків балансустаном на початок та на кінець року. Оборотність обігових коштів в найбільшіймірі впливає на фінансові результати господарювання. Позитивні зміни показниківкоефіцієнту обертання оборотних засобів, середнього строку обороту оборотнихзасобів свідчать про поліпшення ділової активності підприємства.
Фінансовийстан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність,доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів,реальні та потенційні фінансові можливості. Отже всі вище наведені показникидають змогу провести повний і послідовний аналіз фінансових результатівдіяльності ВАТ «Житомирпиво».
РОЗДІЛ 2. Фінансовірезультати діяльності ВАТ «Житомирпиво» та їх вплив наринкові позиції підприємства
2.1Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Житомирпиво»
Відкритеакціонерне товариство «Житомирпиво» зареєстроване від 11.10.94 р.Одним із предметів діяльності даного підприємства є виробництво товарівнародного споживання, а саме – пива, яке є підакцизним товаром. Згідно статутуметою діяльності Товариства є отримання прибутку та сприяння розвиткупивоваріння України.
Статутнийфонд ВАТ «Житомирпиво»складає 1064,8 тис. грн. Його розподілено на 27856 простих іменних акцій.Товариство, згідно статуту, має право збільшувати чи зменшувати розмірстатутного фонду. Рішення про зміну статутного фонду приймається вищим органомтовариства в розмірі більше, ніж одна третина голосів, Правлінням товариства –в розмірі не менше, ніж одна третина голосів.
Вищиморганом ВАТ «Житомирпиво»є загальні збори акціонерів, Управління товариством здійснюється вищим органомтовариства, Правлінням товариства, ревізійною комісією, спостережною Радою. Головіправління ВАТ «Житомирпиво» безпосередньопідпорядковується заступник голови з маркетингу і комерційних питань, головнийінженер, головний економіст, головний бухгалтер. Діяльність апарату управління ВАТрегламентують наступні організаційно-правові документи: статут, колективнийдоговір між адміністрацією та профспілковим комітетом, посадові інструкції.
Встатуті вказані загальні положення, місцезнаходження, юридичний статус, мета тапредмет діяльності підприємства, засновники та акціонери товариства, майно істатутний фонд, порядок розподілу прибутку та покриття збитків. Також в статутівказані органи управління та контролю товариства, їх права, компетенції тапорядок скликання. До таких органів належать: Загальні збори, Правління, СпостережнаРада, ревізійна комісія.
Колективнийдоговір є нормативним актом, на підставі якого здійснюється регулювання всіхсоціально-економічних, виробничих і трудових відносин. У посадових інструкціяхрегламентуються завдання та обов‘язки, права та відповідальність працівника.
Стилькерівництва ВАТ «Житомирпиво» демократичний.Це дозволяє підлеглим приймати участь в прийнятті рішень, він характеризуєтьсярозподілом влади, участю трудящих в управлінні. Акціонери приймають участь взагальних зборах акціонерів товариства, на яких відбувається затвердженнярічного балансу, річного звіту, порядку розподілу прибутку.
Управлінняпідприємством ґрунтується на демократичних засадах, тому всі найважливішіпитання, пов‘язані з виробництвом, вирішуються на зборах, засіданнях чинарадах. Загальні збори акціонерів можуть бути черговими і позачерговими.Чергові загальні збори збирає Правління товариства не рідше одного разу на рік,та не пізніше, ніж через шість місяців після закінчення фінансового рокутовариства. Позачергові загальні збори збираються Правлінням товариства разінеплатоспроможності, для вирішення термінових питань, за письмовою вимогоюРевізійної комісії, Спостережної ради, у випадку якщо цього вимагають інтересиакціонерного товариства.
Пропроведення Загальних зборів акціонери повідомляються персонально. На загальнихзборах ведеться протокол, який містить питання порядку денного, прийняттірішення, результати голосування. Протокол підписується Головою та секретаремЗагальних зборів і вноситься до Книги протоколів Загальних зборів. Правліннятовариства збирається за необхідністю, але не рідше одного разу на квартал.Засідання правління товариства скликається головою Правління або будь-якимидвома членами правління. Рішення Правління товариства оформлюються протоколом,який підписує Голова та секретар Правління. Протоколи вносяться до Книгипротоколів Правління товариства.
ВАТ«Житомирпиво» знаходиться за адресою: місто Житомир,вулиця Млинова, 26.
Згідноз статутом підприємства асортиментний склад продукції становить 4 сорти пива:світле, жигулівське, темне, екстра. Пиво по якості відповідає необхіднимтехнічним вимогам і світовим стандартам, що підтверджує якісне посвідчення накожен сорт пива.
Предметомдіяльності підприємства є виробництво пива, згідно статуту. Проте, окрімпивоваріння підприємство виробляє також солодку та мінеральну води, квас. Втаблиці 2.1 наведені показники зміни структури товарної продукції за період2004-2006 рр.
Таблиця2.1 Структура товарної продукції підприємства Назва продукції 2004 р. 2005 р. 2006 р. Відхилення 2006 р. до 2004 р. тис. грн % тис. грн % тис. грн % тис. грн %
Пиво
Квас
Вода солодка та мінеральна
Транспортні послуги
Всього
1743,0
286,1
270,1
125,0
2424,2
71,9
11,8
11,1
5,2
100
1639,8
260,3
243,1
113,4
2256,6
72,6
11,5
10,8
5,1
100
3192,9
578,7
386,5
253,8
4411,9
72,3
13,2
8,8
5,7
100
1449,9
292,6
116,4
128,8
1987,7
0,4
1,4
-2,3
0,5
–
Виходячиз даних таблиці можна зробити висновок, що ВАТ «Житомирпиво» спеціалізується навиробництві пива оскільки в структурі товарної продукції підприємства на йогодолю в 2004 р. припадало 71,9 % продукції, а в 2006 р. – 72,3 % від усієївиручки, одержаної від реалізації продукції. Цей показник набрав тенденцію дозростання за рахунок зростання попиту у населення, що є позитивним фактором длязбільшення прибутковості підприємства. На виробництво мінеральної та солодкої водив 2004 році припадало 11,1 %, а в 2006 р. – 8,8 %. Зменшення цього показникавідбулося на 2,3% або 116,4 тис.грн. Найменшу частку в структурі товарної продукціїпідприємства займає інша продукція, товари та послуги: 5,25 % та 5,7 % в 2004та 2006 рр. відповідно. Отже, найбільший дохід підприємство отримує відвиробництва пива, на якому і спеціалізується. На його долю припадає всередньому 70 % в структурі товарної продукції підприємства.
Зкожним роком підприємство збільшує цей показник, що в свою чергу збільшуєприбутковість підприємства. Це є позитивним показником результативностіпідприємства.
Дляефективного функціонування будь-якого підприємства воно повинно мати внаявності достатню кількість ресурсів: матеріальних, виробничих, трудових.Стосовно забезпечення ВАТ матеріальними ресурсами слід відмітити, що напідприємстві є преси для пресування хмелю, дроблення солоду, фільтри. Нажаль,ця техніка дуже застаріла і потребує оновлення і модернізації.
Проведемооцінку ефективності використання основних виробничих фондів ВАТ«Житомирпиво» (табл. 2.2). З даних таблицівидно, що за період з 2004 – 2006 рр. сума основних фондів збільшилася на 655тис. грн. Сума зносу в 2004 році становила 1829,7 тис. грн., а в 2006 р. –2520,8 тис. грн. Значення зміни цього показника становить 691,1 тис.грн.Ступінь зносу основних виробничих фондів в 2004 році становив 38,7 %, а в 2006році – 46,8 %, що говорить про застарілість використовуваної на підприємствітехніки і необхідність її модернізації.
Отже,виходячи з даних таблиці 2 необхідно відмітити, що наявна на підприємствітехніка дуже застаріла, про що говорить високий ступінь зносу основних фондів,і потребує негайного оновлення, оскільки значення цього показника з кожнимроком зростає.
Економічнаефективність використання основних виробничих фондів характеризуєтьсяфондовіддачею, фондоємкістю продукції та нормою прибутку. Фондовіддача –вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів.Аналізуючи дані таблиці 2, можна зробити висновок, що за період 2004 – 2006 рр.значення цього показника зросло на 0,47 грн. з 0,52 грн. до 1,29 грн.Таблиця 2.2 Ефективність використання основних виробничихфондів ВАТ «Житомирпиво»Показники Од. вим. 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна +
Сума ОФ
Сума зносу
Ступінь зносу
Фондовіддача
Припадає прибутку на 1 грн ВФ
Фондоємкість
Коефіцієнт обороту ОФ
Період обороту ОФ
Коефіцієнт обертання оборотних засобів
Середня тривалість 1 обороту оборотних засобів
Вартість реалізованої продукції на 1грн середньорічного залишку оборотних засобів
Норма прибутку
тис. грн
тис. грн
%
грн.
грн.
грн.
років
років
років
днів
грн.
%
4726,8
1829,7
38,7
0,52
0,06
1,21
0,6
12,6
1,5
174
2,06
4,9
5553,3
2177,5
39,2
0,67
0,0012
1,49
0,4
14,1
1,03
209
1,72
0,09
5381,8
2520,8
46,8
1,29
0,32
0,77
0,87
14,8
0,97
248
1,45
17,1
655
691,1
8,1
0,47
0,26
-0,44
0,27
2,2
-0,54
74
— 0,61
12,2
Показникфондоємкості характеризує середньорічну вартість основних виробничих фондів зрозрахунку на 1 грн. валової продукції. За період з 2004 по 2006 рр. цейпоказник зменшився на 0,44 грн. Показник норми прибутку у 2004 році становив4,9 %, а в 2006 р. – 17,1 %, що свідчить про підвищення ефективностівикористання основних і оборотних засобів. Підвищити ефективність їхвикористання можна за рахунок збільшення активної частини основних фондів іраціонального використання оборотних фондів, що дасть змогу при менших затратахзбільшити кількість виробленої продукції.
Трудовіресурси – незамінна складова будь-якого виробничого процесу, управліннябудь-яким підприємством. Проведемо аналіз показників продуктивності праці тафонду оплати праці в ВАТ «Житомирпиво»(табл. 2.3).
Аналізуючипоказники продуктивності праці та фонд оплати праці на ВАТ«Житомирпиво» (табл. 2.3) можна зробити висновокпро зростання забезпеченості підприємства трудовими ресурсами за період 2004 –2006 рр. на 25 чоловік. Через збільшення кількості працюючих зріс фонд оплатипраці з 151 тис. грн. до 327,4 тис. грн. відповідно в 2004 та 2006 роках.Таблиця 2.3
Показникипродуктивності праці та фонд оплати праці на ВАТ«Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Кількість працівників, чол.
Фонд оплати праці, тис. грн.
Середньорічна заробітна плата, грн.
Рівень продуктивності праці:
–      вироблено ВП в порівняльних цінах на 1 середньорічного працівника, тис. грн.
–      вироблено ВП в порівняльних цінах на 1 люд-год, тис. грн.
78
151,0
161,3
31,07
0,18
84
204,9
203,7
26,8
0,17
103
327,4
264,8
42,8
0,32
25
176,4
103,5
11,73
0,14
Великезначення при аналізі трудових ресурсів є розрахунок показників продуктивностіпраці. З даних таблиці видно, що за період 2004 – 2006 рр. зросли показникипродуктивності праці, отже підвищилася ефективність використання робочої силина підприємстві. Вартість валової продукції, виробленої на 1 середньорічногопрацівника зросла на 11,73 тис. грн. за три роки, що підтверджує зростанняпродуктивності праці працівників. Збільшилося також значення показника вартостівалової продукції, виробленої на 1 люд-год з 0,18 тис. грн. до 0,32 тис. грн.Зростання значень цих показників має позитивне значення для діяльностіпідприємства оскільки вцілому впливає на зростання його прибутковості.
Проведемоаналіз забезпеченості підприємства основними виробничими фондами. Дані дляпроведення аналізу наведені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 Забезпеченість ВАТ «Житомирпиво» основними засобами за період 2004 – 2006 рр.Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Середньорічна вартість ОВФ, тис.грн.
Припадає ОВФ на 1 працівника, тис.грн.
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн.
Припадає оборотних засобів на 1 працівника, тис.грн.
Співвідношення оборотних засобів з основними, %
2938,2
37,6
1172,1
15,0
39,8
3363,0
40,0
1311,5
15,6
38,9
3414,5
33,1
3045,8
29,6
89,2
476,3
-4,5
1873,7
14,6
49,4
Аналізуючидані таблиці 4, необхідно відмітити, що за період 2004 – 2006 рр. зрославартість ОВФ на 476,3 тис. грн. Проте зменшився показник забезпеченостіпрацюючих основними фондами, оскільки зріс показник їх забезпеченостіоборотними засобами на 14,6 тис. грн. Показник співвідношення оборотних засобівз основними зріс на 49,4 % протягом трьох останніх років, що має позитивнезначення для підприємства, оскільки це говорить про зростання частки капіталу,який постійно перебуває в обороті і приносить прибуток. Зростання часткиоборотного капіталу в структурі забезпеченості підприємства основними засобамивідіграє важливу роль для діяльності ВАТ «Житомирпиво»так як це дозволяє підприємству збільшувати обсяг виробленої продукції і такимчином збільшувати прибутковість.
Наступнимкроком в аналізі функціонування ВАТ «Житомирпиво»є аналіз результатів від реалізації продукції.Таблиця 2.5 Результати відреалізації продукції ВАТ «Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Виручка від реалізації, тис. грн.
Собівартість, тис. грн.
Прибуток, тис. грн.
Рентабельність, %
1775,9
1573,9
202
12,8
1352,3
1348,2
4,1
0,3
2971,5
1866,5
1105
59,2
1195,6
292,6
903
46,4
Вивчившиі оцінивши дані таблиці 2.5, необхідно відмітити, що за період 2004 – 2006 рр.виручка від реалізації продукції на ВАТ збільшилася на 1195,6 тис. грн.,прибутковість підприємства зросла на 903 тис. грн. за рахунок зростання обсягіввиробництва продукції через збільшення попиту на неї, хоча в 2005 році буладуже низькою і становила всього 4,1 тис. грн. Рентабельність підприємства в 2004році становила 12,8 %, а в 2006 р. – 59,2 %. Зростання значень цих показниківмає позитивне значення для діяльності підприємства в цілому, так як сприяєдосягненню його мети – максимізація прибутку.
Кінцевірезультати діяльності характеризуються не лише абсолютними показниками прибуткуабо збитку. Проведемо аналіз співвідношення отриманого ефекту з понесенимивитратами (використаними ресурсами) – показники рентабельності підприємства.
Заданими таблиці 2.6 рівень показників ефективності діяльності є різним. Зокремавідбулося погіршення багатьох з них. Значно скоротилися показникирентабельності звичайної діяльності (з 11,1 в 2004 р. до – 2,1 в 2006 р.),чиста рентабельність продажу продукції (на 6,5 %). Зниження показниківрентабельності свідчить про наявні резерви у використанні основних засобів,запасів, трудових ресурсів у господарській діяльності підприємства, тобтофакторів інтенсифікації виробництва та діяльності в цілому.Таблиця 2.6 Показникиефективності діяльності ВАТ «Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Рентабельність продукції, %
Рентабельність операційної діяльності, %
Рентабельність звичайної діяльності, %
Коефіцієнт покриття виробничих витрат
Рентабельність підприємства, %
Рентабельність власного капіталу, %
Рентабельність залученого капіталу, %
Рентабельність необоротних активів, %
Рентабельність оборотних активів, %
Коефіцієнт покриття активів
Коефіцієнт окупності активів
Коефіцієнт покриття власного капіталу
Коефіцієнт окупності власного капіталу
Валова рентабельність продажу продукції, %
Чиста рентабельність продажу продукції, %
Рентабельність доходу від операційної діяльності, %
12,8
11,1
11,1
112,8
5,3
11,8
12,3
8,9
15,6
60,5
165
118,3
84,5
11,4
8,7
9,9
0,3
1,09
1,09
100,3
0,11
0,96
0,5
0,5
1,2
30,8
324
85,6
116,8
0,3
0,3
1,1
59,2
17,03
— 2,1
159,2
-1,2
-4,4
-1,6
-1,9
-3,1
52,7
210
194,5
51,4
37,2
2,2
14,5
46,4
5,93
–
46,4
–
–
–
–
–
— 7,8
45
46,2
— 33,1
25,8
-6,5
4,6
Разомз тим, поряд з негативними тенденціями, відбулося покращання показниківрентабельності, а саме – продукції (на 46,4 %), операційної діяльності (на 5,93%), валової рентабельності продажу (25,8 %), рентабельності доходу відопераційної діяльності (4,6 %). Позитивною можна вважати також динамікупоказника покриття виробничих витрат. Таку тенденцію можна пояснити зростаннямобсягу виробництва, цін і незначним підвищенням собівартості продукції. Напідприємстві протягом періоду, що аналізується відбулися зміни в технологічномупроцесі або асортименті випуску продукції, що певним чином вплинуло на їїсобівартість, вимагало здійснення додаткових витрат на збут, інших операційнихвитрат. Покращити значення показників рентабельності на ВАТ«Житомирпиво» можна за рахунок розробкиефективних заходів маркетингової політики, удосконалення асортиментноїполітики, перегляду політики ціноутворення, продажу або списання непотрібнихосновних виробничих запасів, зниження запасів сировини, матеріалів.
Проведемоаналіз ефективності управління виробництва. Загально прийнято, що ефективністьуправління виробництва перш за все передбачає ефективність виробництва. Томупоказники, що характеризують ефективність виробництва можна вважати показникамиефективності управління. Дані для проведення даного аналізу наведені в таблиці 2.7«Показники ефективності управління виробництвом ВАТ»Житомирпиво”.
Зданих таблиці 7 видно, що за період 2004 – 2006 рр. зріс показник вартостівиробленої валової продукції на 1 грн. ВФ на 0,41 тис. грн., на 1середньорічного працівника – на 10,2 тис. грн., що говорить про зростанняобсягів виробленої продукції. Збільшився показник валового доходу на 1середньорічного працівника на 11,8 тис. грн., що є підтвердженням зростанняприбутковості підприємства.
Збільшилосязначення показника питомої ваги заробітної плати працівників управління взагальному фонді заробітної плати на 5,3 % за аналізований період, щопідтверджує факт піклування апарату управління про своїх працівників.
Таблиця 2.7 Показникиефективності управління виробництвом ВАТ «Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
I Загальні результативні показники
1.    Вироблено ВП на:
–      1 грн. ВП, тис. грн.
–      1 середньорічного працівника, тис. грн.
2.    ВД на:
–      1 грн. ВФ, тис. грн.
–      1 середньорічного працівника, тис. грн.
3.    Прибуток на:
–      1 грн. ВФ, тис. грн.
–      1 середньорічного працівника, тис. грн.
4.    Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
5.    Фондовіддача, коп. на 1 грн.
6.    Рівень рентабельності, %
II показники економічності апарату управління
1.    Питома вага затрат на управління в собівартості ВП, %
2.    Питома вага витрат на оплату праці апарату управління в собівартості ВП, %
3.    Питома вага зарплати працівників управління в загальному фонді оплати праці, %
4.    Відношення чисельності працівників апарату управління до загальної кількості працівників, %
5.    Кількість працівників на 1 працівника апарату управління, чол.
III Показники результативності управління
1.          Виробництво ВП на:
–      1 грн. управлінських витрат, грн.
–      на 1 працівника апарату управління, тис. грн.
–      на 1 середньорічного працівника, тис. грн.
2.          ЧД на:
–      1 працівника апарату управління, тис. грн.
–      1 грн. заробітної плати працівника апарату управління, тис. грн.
–      1 грн. затрат на управління
0,89
33,6
0,82
31,0
0,07
2,5
4573,9
82
12,8
2,1
1,8
19,7
35,8
2,8
78,9
93,7
33,6
7,2
6,8
6,07
0,72
29,0
0,67
26,9
0,001
0,05
1348,2
67
0,3
3,6
3,3
22
35,7
2,8
50,0
80,8
29,0
0,14
0,09
0,08
1,3
43,8
1,29
42,8
0,32
10,7
1866,5
129
59,2
4,6
4,4
25
31,1
3,2
52,6
141,0
43,8
34,5
13,5
12,9
0,41
10,2
0,47
11,8
0,25
8,2
292,6
47
46,4
2,5
2,6
5,3
-4,7
0,4
-26,3
47,3
10,2
27,3
6,7
6,83
Дляподальшого успішного функціонування ВАТ «Житомирпиво»необхідно раціоналізувати управління виробництвом. Доцільно ввести інженерну тадиспетчерську служби. Функціонування добре організованої диспетчерської службизабезпечує найбільш продуктивне використання господарських ресурсів і знайменшими затратами праці і коштів. Кожен рік потрібно удосконалюватиінформаційну систему і документаційне забезпечення управління. Поєднання цихзаходів допоможе подальшому покращенню ресурсів господарської діяльності.
Наступнимкроком у фінансовому аналізі є аналіз рентабельності виробництва продукції,розрахунок якої наведений в таблиці 2.8.Таблиця 2.8 Показникирентабельності виробництва продукції у ВАТ «Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Валовий прибуток, тис. грн.
Вартість реалізованої продукції, тис. грн.
Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн.
Середньорічні залишки оборотних коштів, тис. грн.
Середньорічна вартість виробничих фондів, тис. грн.
Коефіцієнт фондомісткості продукції
Коефіцієнт закріплення оборотних коштів
Прибуток на 1 грн. реалізованої продукції, коп.
Норма прибутку, %
202
2424,2
2938,2
1172,1
4110,3
1,2
0,5
8
4,9
4,1
2256,6
3363,0
1311,5
4674,5
1,5
0,6
0,18
0,09
1105
4411,9
3414,5
3045,8
6460,3
0,8
0,7
25
17,1
903
1987,7
476,3
1873,7
2350
-0,4
0,2
17
12,2
Отже,в цілому можна зробити висновок, що ВАТ «Житомирпиво»є рентабельним підприємством про що говорять щорічні зростання значеньпоказників валового прибутку і норми прибутку (на 903 тис. грн. і 12,2 %відповідно).
2.2Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності ВАТ«Житомирпиво»
 
Зовнішньоекономічнудіяльність ВАТ «Житомирпиво»розпочало в 1999 році. Так як підприємство спеціалізується на виробництві пива,йому потрібен хміль, який ВАТ почало закуповувати в Чехії та Угорщині, оскількийого якість набагато краща від вітчизняного, а при оптових поставках продукціїпостійним споживачам надаються знижки, в результаті чого ціни на імпортованусировину нижчі, в порівнянні з вітчизняними цінами на аналогічну продукцію.
Приздійсненні зовнішньоекономічної діяльностіВАТ «Житомирпиво» з Чеською фірмою «Mercador»та Угорською фірмою «UPJ»використовує DAF базисну умову поставки. Згідно з цією умовою продавецьдоставляє товар у визначений пункт на кордоні до вступу на митну територіюУкраїни.
Дляповної характеристики роботи підприємства в галузі імпорту його обсяги зазвітній рік порівнюються з обсягами попереднього. Метою такого дослідження євивчення кількісних та якісних змін. Це необхідно для встановлення змін, щовідбулися у товарній структурі імпорту. Проведемо аналіз обсягу та структуриімпорту на ВАТ «Житомирпиво»(табл. 2.9).
Зданих таблиці видно, що обсяг імпорту збільшився на 159000 грн. Звертає на себеувагу значне збільшення поставок з Чехії. Це обумовлено застосуванням певнихпільг щодо оподаткування імпорту з Чехії. Такий режим зовнішньої торгівлівигідний підприємству, оскільки в значній мірі зменшуються витрати діяльності,а отже, збільшується прибуток.

Таблиця2.9 Обсяг та структураімпорту підприємстваКраїни 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміни (+) тис. грн % тис.грн % тис.грн % тис.грн %
Чехія
Угорщина
Разом
195
24
219
89,1
10,9
100
207
32
239
86,6
13,4
100
252
54
306
82,3
17,7
100
57
30
159
-6,8
6,8
–
Припроведенні аналізу імпортних операцій підприємства оцінюють виконання планупоставок по імпорту в розрізі основних країн постачальників. На ВАТ всізобов‘язання по імпортним контрактам були виконанні вчасно і в повній сумі.Стабільність при виконанні підприємством своїх контрактних зобов‘язань задоговорами планових поставок свідчить про високу ефективність роботимаркетингової і фінансової служб.
Згідноз постановою Кабінету Міністрів України на даний час в Україні діє ставкаввізного мита на хміль в розмірі 50 %, але не менше 2 євро за 1 кг хмелю (01.07.99 № 1178). Ставка ввізного мита вводиться з метою впорядкування імпортухмелепродукції та забезпечення виконання вимог закону України «Продержавне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції». В 2006 роціВАТ імпортувало 23 т хмелю. Митна вартість товару становила 252000 грн,враховуючи 11 тис. грн за 1 т хмелю. Ввізне мито розраховується як добутокмитної вартості і ставки ввізного мита.
ВМ= 252000 * 0,5 = 126000 грн
Отже,сума ввізного мита становила 126000 грн. При імпорті підприємство також сплачуємитні збори – це плата за виконання митними органами своїх повноважень, а такожза надання послуг у сфері митної справи. Величина митних зборів залежить відмитної вартості товару. Так як митна вартість хмелю становить 252000 грн, що єбільше 1000 $, то ставка митних зборів сплачується в розмірі 0,2 % від митноївартості товару.

МЗ= МВ * 0,2 %
МЗ= 252000 * 0,002 = 504 грн
Отже,сума митних зборів, сплачена підприємством при імпорті хмелю становила 504 грн.
Товари,що імпортуються в Україні також обкладаються податком на додану вартість.Основою для нарахування ПДВ є митна вартість товару з урахуванням фактичносплачених сум ввізного мита, митних зборів.
ПДВ= 0,20 * (МВ + МЗ + ВМ)
ПДВ= 0,20 * (252000 + 504 + 126000) = 75700,8 грн
Вартістьза якою імпортований товар ставиться на баланс підприємства називаєтьсябалансовою вартістю товару. Вона дорівнює митній вартості товару з урахуваннямфактично сплачених сум митного збору, ввізного мита і податку на доданувартість.
БВ= МВ + МЗ + ВМ + ПДВ
БВ= 252000 + 504 + 126000 + 75700,8 = 454204,8 грн
Сплатавсіх митних платежів і податків здійснюється в національній валюті. Отже,вартість імпортованого товару, яка записується на баланс ВАТ«Житомирпиво» становила 454204,8 грн. Зааналогічною схемою проведемо розрахунок суми митних зборів та платежів приімпорті хмелю з Угорщини.
Таблиця2.10 Сплата митних платежівта зборів при імпорті хмелюПоказники Чехія, грн Угорщина, грн
Митна вартість
Ввізне мито
Митні збори
ПДВ
Балансова вартість
На нац. ринку
252000
126000
504
75700,8
454204,8
460000
54000
27000
108
16221,6
97329,6
99876
Зданих таблиці 2.10 видно, що навіть імпортуючи товари з Чехії та Угорщини ісплачуючи ввізне мито, митні збори та податок на додану вартість, підприємствосплачує меншу суму, ніж воно закупило б таку саму кількість хмелю нанаціональному ринку. Підприємству вигідніше імпортувати хміль з Чехії, ніж зУгорщини, оскільки має сталі і налагоджені зв‘язки з фірмою «Mercador»і при кожній наступній партії замовлення отримує знижку.
Отже,на основі проведеного аналізу зовнішньоекономічної діяльності ВАТ«Житомирпиво» можна зробити висновок, що набутастратегія ведення зовнішньоекономічної діяльності є ефективною про що говорятьщорічні темпи зростання обсягів імпорту (з 219 тис. грн в 2004 р. до 306 тис.грн в 2006 р.) і стабільність виконання підприємством своїх контрактнихзобов‘язань. Підприємству вигідно імпортувати хміль з Чехії, ніж закуповуватийого в власній країні, оскільки імпортуючи воно несе менші затрати, навітьсплативши митні збори, ввізне мито і податок на додану вартість, і разом з цимотримує хміль вищої якості, що дає можливість виробляти пиво кращого ґатунку.
2.3Оцінка показників фінансового стану ВАТ «Житомирпиво»
Вактиві балансу підприємства в загальному грошовому вираженні показані стан ірозміщення засобів підприємства, а в пасиві – джерела їх утворення. Вартістьактивів (майна) характеризується загальною сумою всіх активів, які знаходятьсяна балансі підприємства. Розмір і склад активів залежить від обсягів іорганізації підприємницької діяльності та ефективності їх використання. Розмірцього показника характеризує можливості підприємства здійснювати підприємницькудіяльність. Активи підприємства подаються в балансі за окремимикласифікаційними групами: необоротні та оборотні, запаси, дебіторська заборгованістьта грошові кошти.
Зобов‘язанняпідприємства – теперішня заборгованість підприємства, що виникає внаслідокминулих подій, від погашення якої очікується вибуття ресурсів із підприємства,які втілюють у собі майбутні економічні вигоди.
Власнийкапітал – залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх йогозобов‘язань. Проведемо аналіз структури та динаміки майна і джерел йогоутворення ВАТ «Житомирпиво»(таблиця 2.11). Аналізуючи структуру балансу, тобто майна і джерел йогоутворення, можна зробити висновок, що збільшилася валюта балансу на 2349,9 тис.грн. Це зумовлено зміною в структурі майна і джерел його утворення. Так,збільшилися вартість необоротних активів підприємства на 476,3 тис. грн.,оборотних активів – 1873,7 тис. грн. за період 2004 – 2006 рр. Щодо змін вструктурі активів, то зменшилася питома вага необоротних активів на 18,5 % івідповідно збільшилася питома вага оборотних активів на 18,6 %, що є позитивноюознакою «нормального» балансу підприємства так як це підтверджує зростаннясуми коштів в обігу. Що стосується джерел утворення господарських засобів, тозбільшилася сума власного капіталу на 104 тис. грн., проте разом з цимзбільшилася сума зобов‘язань підприємства на 2453,9 тис. грн. за період щоаналізується, що говорить про зростання заборгованості підприємства.Таблиця 2.11 Структура тадинаміка майна підприємства і джерел його утворення Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Відхилення 2006р.до2004р тис.грн % тис.грн % тис.грн % тис.грн % Актив:
Необоротні активи
Оборотні активи
Витрати майбутніх періодів
Разом
Пасив:
Власний капітал, цільове фінансуван.
Зобов‘язання
Разом
2938,2
1172,1
0,1
4110,4
1577,2
2533,2
4110,4
71,4
28,5
0,1
100
38,4
61,6
100
3363
1311,5
0,1
4675
1582,1
3092,9
467,5
71,9
28,05
0,1
100
33,8
66,2
100
3414,5
3045,8
–
6460,3
1473,2
4987,1
6460,3
52,9
47,1
–
100
22,8
77,2
100
476,3
1873,7
–
2349,9
104
2453,9
2349,9
-18,5
18,6
–
–
-15,6
15,6
–
Впроцесі функціонування підприємства, величина активів та їх структура постійнозмінюється. У зв‘язку з цим у процесі аналізу активів підприємства в першучергу слід вивчити зміни в їх складі, структурі і оцінити їх, оскількифінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності тараціональності вкладення фінансових ресурсів в активи. Від того, які кошти(власні чи залучені) вкладені в необоротні і оборотні засоби, скільки їхзнаходиться в сфері виробництва і у сфері обігу, в грошовій і матеріальнійформах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежатьрезультати виробничої і фінансової діяльності, а отже і фінансовий станпідприємства. Проведемо аналіз структури активів ВАТ«Житомирпиво» (табл. 2.12).
Фінансовийстан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональностівкладення фінансових ресурсів в активи. Від того, які кошти вкладені внеоборотні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва іобігу, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежатьрезультати виробничої і фінансової діяльності, а, отже і фінансовий станпідприємства.Таблиця 2.12 Аналіз структуриактивів підприємстваВиди активів 2004 р. 2005р. 2006р. Зміна (+) тис.грн % тис.грн % тис.грн % тис.грн %
1. Основні засоби
–      залишкова вартість
–      первісна вартість
–      знос
Інші необор. активи
Всього за розділом 1
2897,1
4726,8
1829,7
41,1
2938,2
70,4
–
–
0,9
71,4
3250,8
5553,3
2177,5
112,2
336,3
69,5
–
–
2,4
71,9
2861,0
5381,8
2520,8
553,5
3414,5
44,3
–
–
8,6
52,9
-36,1
655
691,1
512,4
476,3
26,1
–
–
7,7
-18,5
2. Оборотні активи
Запаси
–      виробничі запаси
–      незаверш. вир-во
–      готова продукція
Дебіторська заборгов. за товари:
–      чиста реалізована вартість
–      первісна вартість
Дебіторська заборгов. за розрах.:
–      з бюджетом
–      із внутрішніх розрахунків
Інша дебіторська заборгованість
Грошові кошти та їх еквіваленти в:
–      національній валюті
Інші оборотні активи
Всього за розділом 2
530,1
116,3
–
159,1
159,1
1,4
–
2,2
7,7
355,3
1172,1
12,9
2,8
–
3,9
3,9
0,03
–
0,05
0,2
8,6
28,5
414,8
449,6
6,2
121,7
121,7
10,4
10,7
280,0
17,1
1
1311,5
8,9
9,6
0,1
2,6
2,6
0,2
0,2
6,0
0,4
0,07
28,05
1731,0
35,7
3,1
523,6
523,6
0,7
18,4
731,2
2,1
–
3045,8
26,8
0,6
0,05
8,1
8,1
0,01
0,3
11,3
0,03
–
47,1
1200,9
-80,6
–
364,5
364,5
-0,7
–
729
-5,6
–
1873,7
13,9
-2,2
–
4,2
4,2
-0,02
–
11,25
-0,17
–
18,6
3.Витрати майбутніх періодів
Баланс
0,1
4110,4
0,02
100
0,1
4675,0
0,02
100
–
6460,3
–
100
–
2349,9
–
–
Заданими таблиці 2.12 на ВАТ загальна вартість майна зросла на 2349,9 тис. грн.Такий приріст майна відбувся за рахунок збільшення вартості необоротних активів(476,3 тис. грн) і оборотних активів (1873,7 тис. грн) відповідно.
Виробничіосновні засоби складають найбільшу частку в необоротних активах (70,4 % в 2004р. і 44,3 % в 2006 р.), що свідчить про орієнтацію на створення матеріальнихумов для розширення основної діяльності підприємства. Відсутністьдовгострокових фінансових вкладень є негативним явищем і свідчить про те, щопідприємство не має інвестиційної діяльності.
Заперіод 2004 – 2006 рр. відбулося збільшення оборотних активів підприємства на1873,7 тис. грн, тобто на 18,6 %. Це обумовлено передусім збільшеннямвиробничих запасів на 1200,9 тис. грн або 13,9 % та збільшенням дебіторськоїзаборгованості за товари, роботи і послуги на 364,5 тис. грн або 4,2 %. Часткагрошових коштів у складі оборотних активів є незначною і відбувається тенденціядо її зменшення, що є негативним явищем для зміцнення фінансового станупідприємства. Отже, збільшення частки оборотних активів у структурі активів ВАТ«Житомирпиво» свідчить про формування більшмобільної структури активів, яка сприяє прискоренню оборотності коштівпідприємства.
Проведемоаналіз структури пасивів ВАТ «Житомирпиво».З даних таблиці 2.13 видно, що відбулося зменшення власного капіталу за період2004 – 2006 рр. на 104 тис.грн, тобто на 15,6 %. Якщо детально розглянутиструктуру власного капіталу, то найбільшу питому вагу займає статутний капітал:25,9 % і 15,6 % в 2004 та 2006 рр. відповідно. Спостерігається зменшенняпитомої ваги статутного капіталу в структурі власного капіталу підприємства,проте разом з цим спостерігається збільшення долі нерозподіленого прибутку на50,2 тис. грн.
Употочних зобов‘язаннях підприємства найбільшу питому вагу займаютькороткострокові кредити банків (41 % в 2006 р.). Збільшилася кредиторськазаборгованість за товари, роботи, послуги на 1532,3 тис. грн або 22,2 %.Таблиця 2.13 Аналіз структурипасивів ВАТ «Житомирпиво»Види джерел 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+) тис. грн % тис. грн % тис. грн % тис. грн %
 1. Власний капітал
Статутний капітал
Додатковий капітал
Інший додатковий капітал
Нерозподілений прибуток
Неоплачений капітал
Всього за розділом 1
1064,8
7,0
288,8
62,4
154,2
1577,2
25,9
0,2
7,0
1,5
3,7
38,4
1064,8
7,0
288,8
221,5
–
1582,1
22,8
0,1
6,2
4,7
–
33,8
1009,8
7,0
343,8
112,6
–
1473,2
15,6
0,1
5,3
1,7
–
22,8
-55
–
55
50,2
–
-104
-10,3
-0,1
-1,7
0,2
–
-15,6
2.Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків
 Всього за розділом 2
 3.Поточні зобов‘язання
Короткострокові кредити банків
Векселі видані
Кредиторська заборгованість за товари, послуги
Поточні зобов‘язання за розрахунками:
–      з бюджетом
–      з позабюджетних платежів
–      зі страхування
–      з оплати праці
Інші поточні зобов‘язання
Всього за розділом 3
2334,8
2334,8
–
–
174,3
6,3
3,5
5,3
8,1
0,9
198,4
56,8
56,8
–
–
4,2
0,2
0,09
0,1
0,2
0,02
4,8
485,6
485,6
1685,4
750,3
131,2
22,1
2,6
3,0
12,4
0,3
2607,3
10,4
10,4
36,1
16,0
2,8
0,5
0,06
0,06
0,3
0,007
55,8
–
–
2649,2
–
1706,6
9,8
0,3
11,2
20,2
589,8
4987,1
–
–
41,0
–
26,4
0,2
0,005
0,2
0,3
9,1
77,2
–
–
–
–
1532,3
3,5
-2,2
5,9
12,1
588,9
4788,7
–
–
–
–
22,2
–
-0,08
0,1
0,1
9,08
72,4 Баланс 4110,4 100 4675,0 100 6460,3 100 2349,9 –
Простежуєтьсязбільшення поточних зобов‘язань за розрахунки з бюджетом на 3,5 тис. грн заперіод 2004 – 2006 рр. В структурі поточних зобов‘язань частка поточнихзобов‘язань з оплати праці в 2004 р. становила 0,2 %, а в 2006 р. – 0,3 %.Вцілому сума поточних зобов‘язань зросла на 4788,7 тис. грн, що є негативнимявищем діяльності підприємства, оскільки збільшився розмір заборгованостіпідприємства з бюджетом, з працівниками.
Відпогашення поточної заборгованості очікується вибуття ресурсів із підприємства,що негативно вплине на фінансовий стан ВАТ «Житомирпиво».Разом з цим частка власного капіталу за період, що аналізується зменшилася на104 тис. грн, що говорить про зростання заборгованості від зовнішніх джерел.
Отже,на ВАТ «Житомирпиво»склалася несприятлива фінансова ситуація, оскільки зменшується власний капіталпідприємства і збільшується його заборгованість перед банками, державою,працівниками, що призводить до погіршення фінансового стану підприємства. Дляліквідації такої несприятливої ситуації підприємству необхідно перш за всепогасити заборгованість або її частину, шляхом розширення діяльностіпідприємства, зменшення накопичення надлишкових або мало використовуванихзапасів, недіючого обладнання, матеріалів або їх повна ліквідація.
Високоліквіднимиі найбільш мобільними активами підприємства є грошові потоки у касі та нарахунках у банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані дляздійснення всіх господарських операцій, тобто вони мають абсолютну ліквідність.Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованості, адже немає впевненості встроках їх надходження. Наступними активами за рівнем ліквідності є товари,готова продукція і виробничі запаси, які можна продати або використати впогашення заборгованості. Оцінка надійності коефіцієнтів ліквідностіздійснюється в процесі вивчення питомої ваги оборотних активів та їх окремихвидів в складі майна підприємства. Частка оборотних активів в активахвизначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансу і показує їхпитому вагу в майні підприємства. Проаналізуємо зміни в структурі і обсязі робочогокапіталу ВАТ «Житомирпиво»(табл. 2.14).Таблиця 2.14 Зміни вструктурі і обсязі робочого капіталу ВАТ «Житомирпиво»,тис.грнПоказники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Оборотні активи:
–      запаси
–      дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
–      дебіторська заборгованість за розрахунками
–      грошові кошти та їх еквіваленти
–      інші оборотні активи
Оборотні активи, разом
Поточні зобов‘язання:
–      короткострокові кредити банків
–      векселі видані
–      кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
–      поточні зобов‘язання за розрахунками
–      інші зобов‘язання
Поточні зобов‘язання, разом
646,4
159,1
1,4
7,7
355,3
1172,1
–
–
174,3
23,2
0,9
198,4
870,7
121,7
10,4
17,1
1
1311,5
1685,4
750,3
131,2
40,1
0,3
2607,3
1769,8
523,6
0,7
2,1
–
3045,8
2649,2
–
1706,6
41,5
589,9
4987,1
1123,4
364,5
-0,7
-5,6
–
1873,7
–
–
1532,3
18,3
588,9
4788,7
Зданих таблиці 2.14 видно, що сума оборотних активів в 2004 р. становила 1172,1тис. грн, а в 2006 р. – 3045,8 тис. грн. Сума поточних зобов‘язань в 2006 р.дорівнювала 4987,1 тис. грн. Перевищення суми поточних зобов‘язань над сумоюоборотних активів говорить про неплатоспроможність ВАТ«Житомирпиво», що має негативне значення длядіяльності підприємства.
Проведемоаналіз показників оцінки ліквідності ВАТ «Житомирпиво».Коефіцієнт покриття показує скільки гривень оборотних активів підприємстваприпадає на одну гривню поточних зобов‘язань. З даних таблиці 13 видно, що в ВАТ«Житомирпиво» коефіцієнт покриття в 2004 роцімає дуже високе значення (8,9), оскільки на підприємстві була невелика сумазаборгованості, а в 2006 році цей показник дуже низький (0,6), що говорить пронеможливість підприємства погасити зобов‘язання, оскільки на кожну гривнюпоточних зобов‘язань припадає лише 60 копійок (в 2006 р.). Значення коефіцієнташвидкої ліквідності в 2004 році становило 0,03, а в 2006 р. – 0,0004, що єменшим за нормативне (>1) і свідчить про те, що за рахунок грошових коштівза період, що аналізується (2004 – 2006 рр.), може бути погашено лише 3 %поточних зобов‘язань в 2004 році та 0,04 % в 2006 р.Таблиця 2.15 Показникиліквідності ВАТ «Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Коефіцієнт покриття
Коефіцієнт швидкої ліквідності
Коефіцієнт проміжної ліквідності
Частка оборотних засобів в активах, %
Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів), тис. грн
8,9
0,03
0,8
28,5
973,8
0,5
0,006
0,2
28,1
-1295,7
0,6
0,0004
0,3
47,1
-1941,3
— 8,3
— 0,0296
-0,5
18,6
–
Зданих таблиці видно, що значення коефіцієнта швидкої ліквідності погіршилося заперіод 2004 – 2006 рр., що є негативним явищем для платоспроможності ВАТ.Коефіцієнт проміжної ліквідності говорить, що в 2004 р. 80 %, а в 2006 р. – 30% поточних зобов‘язань могло бути погашено за рахунок грошових коштів тадебіторської заборгованості. Значення цього коефіцієнта є низьким і говоритьпро те, що підприємство не в змозі повністю погасити борги.
Отже,з даних таблиці 13 можна зробити висновок про те, що ВАТ«Житомирпиво» не є ліквідним про що говорятькоефіцієнт покриття (0,6 в 2006 р.), коефіцієнт швидкої ліквідності (0,0004),коефіцієнт проміжної ліквідності (0,3). Значення цих коефіцієнтів є дуженизькими і не відповідають встановленим нормам. Про неплатоспроможністьпідприємства говорить показник робочого капіталу (- 1941,3 тис. грн в 2006 р.).Значення цього показника показує, що на ВАТ поточні зобов‘язання перевищуютьсуму оборотних активів. Низькі значення показників ліквідності мають негативнезначення для діяльності ВАТ «Житомирпиво»оскільки роблять його неплатоспроможним і фінансово нестійким. Покращенняфінансового стану неплатоспроможного підприємства можна досягти шляхомраціонального використання наявних ресурсів і вдосконалення системи управління.
Наданому етапі для подолання неплатоспроможності ВАТ необхідно вжити такихзаходів:
–       збільшити власний капітал, насампередотриманням прибутку (зменшенням збитків), збільшенням статутного капіталу;
–       зменшити величину необоротних активів,особливо шляхом переведення частини необоротних активів в оборотні.
Фінансовастійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницькудіяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отримуванийприбуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства відзовнішніх джерел формування активів.
Фінансовастійкість – платоспроможність підприємства в часі з дотриманням умовифінансової рівноваги між власними та залученими засобами. Фінансова стійкістьвідображає збалансованість власних та залучених коштів, засобів та джерел їхформування, доходів і витрат, грошових і товарних потоків, оцінюється напідставі співвідношення темпів нагромадження власних засобів, співвідношеннядовгострокових і поточних зобов‘язань, достатності забезпечення матеріальнихоборотних засобів власними джерелами. Комплексна оцінка фінансової стійкостіпідприємства проводиться шляхом розрахунку показників, наведених в таблиці 2.16.
Таблиця 2.16 Показники оцінкифінансової стійкості ВАТ «Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
1.Коефіцієнт автономії
2.Коефіцієнт фінансової залежності
3.Маневреність робочого капіталу
4.Коефіцієнт маневреності робочого капіталу
5.Коефіцієнт фінансової стійкості
6.Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу
7.Коефіцієнт стійкості фінансування
8.Коефіцієнт концентрації залученого капіталу
9.Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів
10.Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів
11. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами
12. Коефіцієнт довгострокових зобов‘язань
13. Коефіцієнт поточних зобов‘язань
0,4
2,6
0,5
0,6
0,6
1,6
0,9
0,6
0,8
0,6
-1,1
0,9
0,08
0,3
2,9
— 0,6
— 0,8
0,5
1,9
0,4
0,7
0,1
0,2
-1,3
0,2
0,8
0,2
4,3
— 0,8
— 1,3
0,3
3,4
0,2
0,8
–
–
— 0,6
–
1
— 0,2
1,7
–
–
— 0,3
1,8
-0,7
0,2
–
–
0,5
–
0,92
Проведемоаналіз показників оцінки фінансової стійкості ВАТ«Житомирпиво» і на їх основі зробимо висновокпро спроможність підприємства здійснювати господарську діяльність, пронезалежність від зовнішніх джерел фінансування.
Аналізуючидані таблиці 2.16, можна зробити висновок, що в цілому на ВАТ«Житомирпиво» склалася несприятлива фінансоваситуація, так як значення показників, якими характеризується фінансовастійкість підприємства дуже низькі і не відповідають встановленим нормам.Значення коефіцієнту автономії 0,4 та 0,2 відповідно в 2004 та 2006 рр. говоритьпро те, що питома вага власного капіталу в загальній сумі балансу становить 40 %та 20 %. Це є негативним показником діяльності ВАТ оскільки свідчить прозалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Протягом періоду, щоаналізується відбулося зростання коефіцієнта фінансової залежності на 1,7 (з2,6 в 2004 р. до 4,3 в 2006 р.). Зростання значення цього показника показує, щона 1 грн власних коштів підприємства припадало в 2004 р. 260 грн, а в 2006 р. –430 грн загальної вартості майна ВАТ. Зміна значення цього коефіцієнта маєнегативний характер, оскільки говорить про фінансову залежність підприємствавід кредиторів.
Коефіцієнтманевреності робочого капіталу характеризує ступінь мобільності використаннявласних коштів підприємством, показує частку власного капіталу, яка вкладена впоточну діяльність. Значення цього показника в 2006 р. становило –1,3, щоговорить про зменшення частки власного капіталу і як наслідок – низький ступіньмобільності використання власних коштів.
Зростаннязначення коефіцієнта співвідношення залученого і власного капіталу свідчить прозбільшення залежності ВАТ від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Так, в 2004році на 1 грн власного капіталу припадало 1,6 грн залученого, що на 1,8 грнменше, ніж в 2006 році. Зменшилося значення коефіцієнта структури фінансуваннянеоборотних активів протягом періоду, що аналізується, що свідчить прозменшення рівня фінансування необоротних активів за рахунок довгостроковихджерел, як наслідок – зменшення інвестиційної активності підприємства.Спостерігається зменшення значення коефіцієнта довгострокового залученняпозикових коштів (0,6 в 2004 р., 0,2 в 2006 р.), що характеризує і ще разпідтверджує зменшення інвестиційної активності ВАТ.
Отже,підводячи підсумок аналізу фінансової стійкості ВАТ«Житомирпиво» можна зробити висновок, щопідприємство є фінансово нестійким і залежним від зовнішніх джерелфінансування. В 2006 році ВАТ лише на 20 % фінансувалося за рахунок власногокапіталу. Рівень фінансової залежності з кожним роком зростає (2,6 в 2004 р. та4,3 в 2006 р.), що говорить про пряму залежність ВАТ від зовнішніх інвесторів.Фінансова стійкість може бути відновлена шляхом поповнення джерел формуваннязапасів (збільшення кредитів, позик), оптимізації їх структури, обґрунтованогозниження рівня запасів.
Діловаактивність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості оборотузасобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективностівикористання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання. Показникиділової активності дозволяють оцінити ефективність використання власних засобівпідприємством і виражаються в оцінці оборотності активів підприємства.Проведемо аналіз показників ділової активності ВАТ«Житомирпиво».Таблиця 2.17 Показники діловоїактивності ВАТ «Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Ділова активність підприємства
Коефіцієнт обертання оборотних засобів
Середній строк обороту оборотних засобів, днів
Фондовіддача необоротних активів
1,0
1,5
174
0,52
1,1
1,03
209
0,67
1,4
0,97
248
1,29
0,4
— 0,54
74
0,47
Аналізуючидані таблиці 2.17 видно, що за період 2004 – 2006 рр. зменшилося значеннякоефіцієнта обертання оборотних засобів з 1,5 до 0,97 відповідно. Цей показникхарактеризує кількість оборотів за період, що аналізується. Зменшення значенняцього коефіцієнта свідчить про зменшення ефективності використання оборотнихзасобів, що є негативною стратегією ВАТ «Житомирпиво».
Пропогіршення фінансового стану підприємства і як наслідок – ділової активностіговорить також середній строк обороту оборотних засобів, значення якого зрослона 74 дні (з 174 до 248 в 2004 та 2006 рр. відповідно). Збільшення цьогопоказника має негативне явище для діяльності підприємства, оскільки стримуєтьсякругообіг продукції, що впливає на зменшення обсягу реалізації і як наслідок –зменшення прибутку. Зменшення швидкості обороту відображає зниженняекономічного потенціалу підприємства, оскільки стримує можливість вивільненнячастини оборотних коштів для власних потреб.
Причинамизанадто тривалого терміну обороту активів є: недостача грошових коштів дляздійснення діяльності, тривалий термін реалізації готової продукції, повільнийоборот дебіторської заборгованості. Для прискорення обертання коштів, длязбільшення швидкості кругообігу ВАТ «Житомирпиво»необхідно пришвидшити термін реалізації готової продукції, скоротити термінобороту дебіторської заборгованості, зменшити частку запасів сировини в складіматеріальних запасів. Важливим заходом є також модернізація техніки, щопризведе до зменшення тривалості технологічного процесу виробництва пива. Лишепри врахуванні всіх вище вказаних заходів ВАТ зможе підвищити швидкістькругообігу підприємства, результатом чого є зростання його ділової активності.
Провівшианаліз фінансового стану ВАТ «Житомирпиво»можна зробити висновок, що на підприємстві склалася несприятлива фінансоваситуація про що говорять показники ліквідності та платоспроможності, фінансовоїстійкості і ділової активності підприємства. Зменшення значення коефіцієнтапокриття на 8,3 протягом періоду, що аналізується (2004 – 2006 рр.) говоритьпро неможливість підприємства погасити зобов‘язання, оскільки на кожну гривнюпоточних зобов‘язань припадало в 2006 році лише 60 копійок. Простежується такожзменшення значення коефіцієнта швидкої ліквідності (0,03 в 2004 р. та 0,0004 в2006 р.), що свідчить про те, що за рахунок грошових коштів в 2004 році булопогашено лише 3 % поточних зобов‘язань, а в 2006 році – 0,04 %. Пронеплатоспроможність ВАТ говорить показник робочого капіталу (-1941,3 тис. грн в2006 р.), що є доказом перевищення суми поточних зобов‘язань над сумоюоборотних активів.
Заперіод 2004 – 2006 рр. зменшилося значення коефіцієнту автономії підприємства0,4 та 0,2 відповідно в 2004 та 2006 роках, що свідчить про те що питома вагавласного капіталу в загальній сумі балансу становить 40 % та 20 %.Це є негативнимпоказником діяльності ВАТ оскільки свідчить про залежність підприємства відзовнішніх джерел фінансування. Доказом погіршення фінансового стану і якнаслідок – ділової активності є середній строк обороту оборотних засобів,значення якого зросло на 74 дні (з 174 до 248 в 2004 та 2006 рр.). Збільшенняцього показника має негативне значення для діяльності підприємства, оскількистримується кругообіг продукції, що впливає на зменшення обсягу реалізації і якнаслідок – зменшення прибутку. Зменшення швидкості обороту відображає зменшенняекономічного потенціалу підприємства, оскільки стримує можливість вивільненнячастини оборотних засобів для власних потреб.На даному етапі для подолання неплатоспроможності і покращенняпоказників фінансової стійкості ВАТ«Житомирпиво» необхідно вжити таких заходів:
—   збільшити власний капітал, насампередотриманням прибутку (зменшенням збитків), збільшенням статутного капіталу
—   зменшити величину необоротних активів,особливо шляхом переведення частини необоротних активів в оборотні
—   поповнити джерела формування запасів,оптимізація їх структури, обґрунтувати зниження рівня запасів
Лишепри раціональному використанні наявних ресурсів і вдосконаленні системиуправління можна досягти позитивних зрушень і покращити фінансовий стан ВАТ«Житомирпиво».

РОЗДІЛ 3.Оцінка та шляхи підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльностіпідприємства
3.1Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Житомирпиво»
Згідноіз законом України «Про підприємства в Україні» можливість здійсненнязовнішньоекономічної діяльності надається підприємствам усіх форм власності,які самостійно обирають напрями, цілі діяльності та контрагентів. Відповідно дочинного законодавства зовнішньоекономічні зв`язки здійснюються на підставігосподарських договорів про торгівлю, спеціалізацію та кооперування увиробництві, науково-технічну співпрацю, протоколів про встановлення прямихвиробничих і науково-технічних зв`язків.
Підприємство,що вирішило розпочати зовнішньоекономічну діяльність (надалі – ЗЕД), повинноточно з`ясувати для себе її переваги та недоліки. Перевагами ЗЕД є:
–           значнерозширення ринків збуту власної готової продукції і ринків сировинних ресурсів;
–           можливерозширення або диверсифікація виробництва через створення спільних підприємствабо іноземних філій;
–           накопичення грошових коштів в іноземнійвалюті та страхування таким чином фінансових ресурсів підприємства відзнецінення національної валюти внаслідок інфляції;
–           значна прибутковістьзовнішньоекономічних операцій порівняно з операціями на внутрішньому ринкукраїни.
НедолікамиЗЕД є:
–           конкуренція з іноземнимипідприємствами-виробниками аналогічної продукції;
–           міждержавне регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності у вигляді квотування поставок, антидемпінгового законодавства,протекціоністського митного та податкового законодавства різних країн;
–           значна небезпека втрати партій готовоїпродукції або товарів внаслідок природних і транспортних катастроф у зв`язку іззбільшенням відстані транспортних перевезень;
–           невиконання іноземним партнером своїхзобов`язань у зв`язку з політичними змінами в його країні.
Узв`язку з цим зовнішньоекономічна діяльність підприємств стає одним ізспецифічних об`єктів економічного аналізу.
Аналіззовнішньоекономічної діяльності розглядається у системі комплексногоекономічного аналізу діяльності підприємств в цілому, а сферазовнішньоекономічної співпраці досліджується за моделями тематичного аналізу.Зокрема, відокремлюються такі напрями тематичного аналізу як комерційний,валютний, фінансовий, транспортний, розрахунків. Тематичний аналіззастосовується при вивченні особливо актуальних питань, серед яких:ефективність реалізації різних видів продукції на певному ринку або одного видупродукції на різних ринках.
Намікрорівні економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності дозволяє вивчатитри групи проблем: стан і розвиток світового господарства й економіки будь-якоїкраїни; економіко-правове становище зовнішньоекономічної діяльності,конкурентна сфера; сегментація світового ринку та пріоритетні напрямиактивізації на ньому.
Особливостямианалізу ЗЕД на сучасному етапі функціонування підприємств України є: розширенняйого часового горизонту (підсилення оперативного аналізу виконання контрактів;проведення трендового аналізу для підвищення обґрунтованості прогнозних оціноку перспективному аналізі ЗЕД); аналітична оцінка результатів ЗЕД повиннапоширюватися на всіх учасників ринку, у тому числі й вітчизняних виробників. Такаоцінка потребує удосконалення системи показників і їх диференціації; факторнийаналіз узагальнюючих показників ЗЕД та оцінка їх впливу на основні показникидіяльності підприємства (дохід, витрати, прибуток, рентабельність). Така оцінкасприяє визначенню внеску служби ЗЕД у загальні результати діяльностіпідприємства.
Аналіззовнішньоекономічної діяльності оперує різними економічними показниками:кількісними та якісними. Кількісні показники відображають обсягизовнішньоекономічних операцій: вартість експорту чи імпорту продукції заокремими угодами, товарними групами, країнами; обсяг виконання робіт і послуг.Якісні показники характеризують раціональність використання коштів, залучених векспортно-імпортні операції, фінансові результати діяльності, швидкість оборотузасобів у зовнішньоторговельних операціях, їх ефективність, віддачу оборотнихзасобів при експортних та імпортних операціях, забезпеченість банківськихкредитів.
Результатизовнішньоекономічної діяльності залежать від дії ряду внутрішніх і зовнішніхфакторів. До зовнішніх факторів відносять: стан економічного та політичногосередовища в країнах, стан міжнародних угод і співпраці. Внутрішні факторипов‘язані з виробництвом конкуренто-спроможної продукції, популярністюпідприємства на світовому ринку, рекламним забезпеченням.
Аналіззовнішньоекономічної діяльності спрямований на вивчення мотивації і наслідківфінансових змін, її впливу на стан економіки підприємства у цілому. Завданняаналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств:
–           аналіз досягнутих кількісних і вартіснихрівнів експорту та імпорту товарів та послуг;
–           оцінка ступеня та якості виконаннязобов‘язань за зовнішньоекономічними операціями;
–           оцінка раціональності використаннякоштів при здійсненні зовнішньоекономічних зв‘язків;
–           характеристика фінансових результатівзовнішньоекономічної діяльності;
–           оцінка фінансового станупідприємства-контрагента.
Об‘єктамианалізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства можуть виступати:зобов‘язання за зовнішньоекономічними операціями; кількісні та вартісніпоказники рівнів зовнішньоекономічних операцій; резерви підвищення фінансовихрезультатів за зовнішніми операціями.
Етапианалізу зовнішньоекономічної діяльності:
1)аналіз обсягів, динаміки та структури зовнішньоекономічних операцій;
2)аналіз рівня виконання зобов‘язань за експортними та імпортними операціями;
3)аналіз ефективності зовнішньоекономічних операцій.
Основнимиджерелами даних для аналізу зовнішньоекономічної діяльності є первиннідокументи, облікові регістри, дані рахунків бухгалтерського обліку, фінансова,статистична та податкова звітність.
Первиннідокументи – договори на поставку продукції, вантажно-митна декларація,товаросупровідні документи: транспортні накладні, виписки банку. Обліковірегістри – Журнали 1-7 та відомості до них у розрізі зовнішньоекономічноїдіяльності. Дані рахунків бухгалтерського обліку – рахунки 1-9 класів у розрізізовнішньоекономічних операцій. Фінансова звітність – баланс, звіт про фінансовірезультати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал.
Податковазвітність – декларація про валютні цінності, що знаходяться за межами України,розрахунок бюджетного відшкодування, декларація про валютні цінності, доходи тамайно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, довідка провідсутність за межами України валютних цінностей та майна, довідка пропроведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належатьрезиденту України і знаходяться за її межами.
Статистичназвітність – звіт про основні показники діяльності підприємства, звіт проекспорт (імпорт) товарів, звіт про експорт (імпорт) послуг, звіт підприємствапро інвестиції в Україну, звіт про придбання (продаж) товарів для забезпеченняжиттєдіяльності транспортних засобів, потреб пасажирів та членів екіпажу.
Іншіджерела – бізнес-план, фінансовий план, управлінська (внутрішня) звітність,матеріали маркетингових досліджень, матеріали ревізій або аудиторськихперевірок, результати попередніх аналітичних досліджень.
Перерахованіджерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу.Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку. Прогнозний аналіззовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі показників бізнес-планупідприємства (фінансового плану), внутрішньої управлінської звітності,матеріалів маркетингових досліджень.
Важливезначення при виході на зовнішній ринок підприємство повинно приділяти базиснимумовам поставки товару, оскільки це впливає на суму понесених витрат і вкінцевому результаті на вартість поставленого товару. Базисними умоваминазиваються спеціальні умови контракту, які визначають обов‘язки продавця іпокупця по доставці товару. Вони встановлюють момент переходу зобов‘язань подоставці з продавця на покупця, а також розподіляють між ними усі види витратпо доставці. Для спрощення процедури укладання контракту міжнародна торговельнапалата розробила міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (правилаІНКОТЕРМС). Сьогодні існує 13 видів базисних умов, які були визначені правиламиІНКОТЕРМС 2000 року. Існує 4 групи базисних умов поставок: C, D, E, F.
ГрупаЕ має одну базисну умову поставки, вона називається EXW. Ця умова передбачає,що продавець зобов‘язаний надати товар покупцю на своєму складі абопідприємстві упакованим згідно умов контракту. Всі витрати по доставці до місцяпризначення несе покупець.
ГрупаF має три базисні умови: франко-перевізник FCA, франко-вздовж борту судна FAS,франко-борт судна FOB. За F-умовами продавець зобов‘язаний доставити товарперевізнику, якого йому вкаже покупець. Покупець сам здійснює пошук перевізникаі укладає з ним договір перевезення після повідомлення від продавця проготовність товару до відвантаження. FCA, як правило, використовується присухопутних чи повітряних перевезеннях і передбачає поставку продавцем товару назалізничну станцію, в аеропорт чи автотранспортному перевізнику. FAS і FOBвикористовуються при морських чи річкових перевезеннях. При умові FAS продавецьмає розмістити товар на пристані біля судна у визначеному порту відвантаження. Приумові FOB продавець додатково оплачує завантаження товару на борт судна.
ГрупаС має чотири базисні умови поставки: вартість і фрахт CFR; вартість,страхування і фрахт CIF; доставка, оплачена до CPT; доставка і страхування,оплачені до CIP. У відповідності з С-умовами, продавець самостійно укладаєдоговір перевезення, оплачує перевезення до вказаного пункту і повідомляєпокупця про факт відправлення і можливий час прибуття товару. CFR і CIFвикористовуються при морських і річкових перевезеннях, а CPT і CIP – присухопутних і повітряних. При умові CFR і CPT продавець оплачує лише доставку, апри умові CIF і CIP – доставку і страхування.
ГрупаD має п‘ять базисних умов поставок: доставка до кордону DAF, доставлено наборту судна DES, доставлено на пристань DEQ, доставлено без сплати мита DDU,доставлено із сплатою мита DDP. При умові DAF продавець поставляє товар увизначений пункт на кордоні. Це може бути будь-який кордон, але до вступу намитну територію України. Умови DES і DEQ передбачають поставку продавцем товаруу порт призначення. При умові DES товар передається покупцю не розвантаженим зборту судна, а при DEQ продавець оплачує його розвантаження. Умови DDU і DDPпередбачають поставку товару за рахунок продавця на склад або підприємствопокупця. Найбільш розповсюдженими в міжнародній торгівлі є умова FOB і умоваCIF. Як правило ціна FOB є базисною експортною ціною, а ціна CIF – базисноюімпортною ціною.
Інкотермс– офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельнихтермінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс –2000 в договорі купівлі – продажу чітко визначає відповідні обов‘язки сторін тазменшує ризик юридичних ускладнень. Інкотермс – 2000 враховують поширення зон,вільних від митних зборів, зростання використання електронного зв‘язку вділових угодах і зміни в практиці перевезень, що відбуваються останнім часом.Інкотермс – 2000 пропонують більш простий і чіткий виклад визначень 13термінів, з яких усі зазнали оновлення. Метою Інкотермс є забезпечення єдиногонабору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельнихтермінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше,значною мірою скоротити невизначеності, пов‘язані з неоднаковою інтерпретацієютаких термінів у різних країнах.
Зурахуванням періодичного внесення змін до Інкотермс, необхідно забезпечити, щобу кожному випадку, коли сторони мають намір інкорпорувати правила Інкотермс усвій договір купівлі-продажу, завжди робилося чітке посилання на чинну у данийчас версію Інкотермс. Відсутність посилання на поточну редакцію може потімпризвести до спорів щодо того, чи мають сторони інкорпорувати цю саму або жбільш ранню версію Інкотермс до складу їх договору.
Длябільш повної характеристики зовнішньоторговельної роботи підприємства експорт(імпорт) товарів і послуг за звітний рік порівнюється з експортом за попереднійрік. Метою такого дослідження є встановлення змін, які відбулися в товарнійструктурі експорту, у розвитку нових видів експорту, його географічній направленості.Дані про експорт за роки, які вивчаються, групуються за країнами, товарами тавидами укладених контрактів. З цією метою складаються аналітичні таблиці,наводяться суми експорту (імпорту) по країнах, питома вага цих сум у % дозагального підсумку та визначаються відхилення абсолютні і в пунктах структури.
Аналіздинаміки експортних (імпортних) операцій здійснюється в декілька етапів:
—   вивчається динаміка загального обсягуоперацій;
—   вивчається динаміка операцій угеографічному розрізі та в розрізі окремих постачальників;
—   вивчається динаміка операцій у розрізіосновних видів експортної продукції.
Принципами,що зумовлюють застосування вітчизняними підприємствами імпортних основних іоборотних засобів є:
—   відсутність виробництва необхідних матеріалів(комплектуючих виробів) в Україні або недостатність обсягів їх виробництва;
—   невідповідність якісних параметріввітчизняної сировини або матеріалів технічним вимогам;
—   нижчі ціни на імпортну сировину таматеріали в порівнянні з вітчизняними цінами на аналогічні виробничі запаси;
—   необхідність застосування імпортнихматеріалів і комплектуючих виробів, що передбачена контрактом.
Перші три з перерахованих причин мають об‘єктивну природу, а останнійпритаманний суб‘єктивний характер, який може призвести до втрати підприємствомзначної частки самостійності у прийнятті управлінських рішень. Разом з цимзастосування імпортних матеріалів за умовами контракту не можна розглядати лишеяк негативне явище. Існує ряд операцій, що передбачають застосування лишеімпортної сировини, крім того, за браком альтернативних постачальників сировинита матеріалів, ризик припинення виробництва є дуже високим.
Наявністьальтернативних постачальників потребує проведення порівняльних розрахунківвартості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів з урахуваннямтранспортно-заготівельних витрат, мита, податків з метою прийняття ефективнихуправлінських рішень.
Доцільнимє також проведення аналізу якості імпортної сировини, матеріалів ікомплектуючих виробів. Джерелами для здійснення такого аналізу є вантажно-митнідекларації – у разі виявлення кількісної недостачі сировини, матеріалів,товарів; акти, складені в присутності представника торгово-промислової палати,- якщо поставлено неякісні або зіпсовані ТМЦ.
Основнимпоказником при здійсненні аналізу якості імпортної сировини є сума рекламацій,виставлених українським підприємством і задоволених іноземним постачальником. Якщоза результатами аналізу виявлено постачальників, яким виставлено значнукількість або на значну суму рекламацій, то доцільно розпочинати переговорищодо поставок з альтернативними постачальниками.
Контракткупівлі-продажу є основним комерційним документом, що визначає права таобов‘язки учасників зовнішньоторговельної операції. Укладаючи контракти купівлі-продажутоварів, підприємство бере на себе зобов‘язання стосовно своєчасностіпостачання товарів, відповідності товарів умовам якості та кількості, вказанихв укладеному контракті. Аналіз рівня виконання зобов‘язань за експортними таімпортними контрактами доцільно проводити в трьох розрізах: за строкамипоставок товарів; за якістю товарів; за кількістю і номенклатурою товарів.
Недотриманнятермінів експортних поставок спричиняє, як правило, певні обмеження і штрафнісанкції. Тому причини, що призвели до порушення термінів поставок, необхіднодокладно вивчати і аналізувати. Аналіз дотримання термінів експортних угодпроводять як у кількісній, так і у якісній оцінці. За кількісний показникберуть питому вагу прострочених або невиконаних експортних угод у їх загальномуобсязі, за якісний – суму сплачених санкцій за порушення термінів виконанняугод і питому вагу сплачених штрафних санкцій у загальній вартості контракту.
Якщопротягом звітного року мали місце значні порушення термінів експортнихпоставок, то додатково необхідно проаналізувати суми пред‘явлених і сплаченихштрафних санкцій, а також їх вплив на ефективність зовнішньоекономічноїдіяльності підприємства.
 Результатиналізу, своєчасно доведені до виконавців, повинні запобігати таким випадкам умайбутньому завдяки вжиттю застережних заходів (відмова від співпраці знайбільш прискіпливими замовниками). Оцінка рівня виконання зобов‘язань єважливою умовою нормальної діяльності підприємства.
Якщопідприємство постачає товари заниженої якості, то іноземний покупець висуваєпретензії до якості. Вони, як правило, задовольняються, що приносить збитки тапідриває конкурентні позиції підприємства як експортера. У якостіузагальнюючого критерію оцінки роботи підприємства по якості товарів можнавикористовувати показник відсоткового відношення суми задоволених рекламацій довартості поставлених товарів. Крім цього вивчаються і самі рекламації.
Якістьтоварів, які експортує підприємство визначає конкурентоспроможність товарів, іпідприємства в цілому на зовнішніх ринках. Під конкурентоспроможністю товарів іпослуг розуміється їх здатність витримати порівняння з аналогічними товарами тапослугами інших виробників і реалізовуватися відповідно за цінами не нижчими засередні ринкові.
Рівеньконкурентоспроможності товарів і послуг визначається сукупністю різнихтехніко-економічних факторів: якість і собівартість, форми та методи торгівлі,ціни, умови та строки поставки і транспортування, відповідність вимогам моди таумовам місцевого ринку, види та форми розрахунків і платежів х покупцями,престиж виробника і продавця, престиж товару (товарний знак), ефективністьреклами.
Найскладнішимвважається встановлення конкурентоспроможності машин і обладнання. Основнийфактор їх конкурентоспроможності – якість, яка визначається багатьмаскладовими, набір яких складніший і різноманітніший, ніж у товарів іншихкатегорій. У поняття якість машин та обладнання входять продуктивність тауніверсальність, стандартизація і уніфікація моделей. При цьому продуктивністьмоделей – не завжди головний фактор; іноді перевага надається низькопродуктивному обладнанню, але більш дешевшому та універсальному, простому,безпечному та зручному у використанні. Важливою характеристикою якості машин іобладнання є їх технічна новизна та патентна чистота. Велике значення такожмають надійність і тривалість роботи, строк експлуатації до першогокапітального ремонту, рівень технічного обслуговування та забезпеченнязапасними частинами. Рівень конкурентоспроможності машин та обладнання залежитьвід їх відповідності специфічним вимогам місцевого ринку (пристосованість дляроботи в умовах тропічного або полярного клімату, для роботи на місцевійсировині, врахування традицій, звичаїв і смаків місцевого населення). Доважливих компонентів конкурентоспроможності машин та обладнання відносятьякість оздоблення, пофарбування та інші естетичні властивості відповідно довимог ергономіки.
Аналізконкурентоспроможності товарів, що експортуються зовнішньоторговою фірмою,повинен супроводжуватися з її боку розробкою відповідних рекомендаційпостачальникам – вітчизняним виробникам товарів, спрямованих на підвищеннярівня конкурентоспроможності.
Длявизначення ефективності експортно-імпортних операцій необхідно на підприємствахпередусім організувати їх облік, що забезпечить отримання необхідноїдостовірної інформації про продаж (купівлю) в абсолютному та натуральномувираженні, а також про витрати та доходи, пов‘язані з реалізацією (закупкою)товарів на зовнішньому ринку в розрізі окремих держав.

3.2. Розширення напрямівзовнішньоекономічної діяльності підприємства як шлях збільшення прибутковостіпідприємства
В січні-червні 2007 р. в Україні було вироблено 150,4 млн далпиво, що на 19,6% більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Заоцінкою компанії «Укрпиво», експорт пива в 22 країни світу за чотиримісяці поточного року склав 9,546 млн дал, що показує зростання даногопоказника на 18,4%. В той же час, імпорт пива з 9 країн в січні-квітні 2007 р.зменшився на 14,4%, — до 258,6 тис. дал. Зниження пов’язане з насиченням ринкувласною продукцією.
Об’єм виробництво пива в 2007 р. компанія прогнозує на рівні300-303 млн дал. Об’єм ринку споживання складе 270-272 млн дал. Зокрема,показник споживання пива на душу населення складатиме 58 л в рік.
Як повідомлялося, найбільшим в Україні експортером пива є ЗАТ«Оболонь». За підсумками 6 місяців 2007 р. завод збільшив зовнішніпостачання пива на 9,7%, що склало 75,9% в загальному експорті українськогопива. Виросла вага компанії і на внутрішньому ринку. Частка компанії«Оболонь» склала 31%. За 6 місяців 2007 р. завод випустив 54,1 млндав пиво, що на 25,7% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2006 р.
/>
Рис.3.1. Обсяг ринку пива в Україні за 2000-2007 рр. та прогноз на 2010 р.

У2008 році виробники прогнозують збільшення експортних поставок ще на 10%.Зокрема, все ті самі 10%, заплановані Оболонню. Про важливість експортногонапряму кажуть і в Сарматі. «На сьогодні основні території в експортномуканалі збуту — Росія, Молдова та Грузія. За даними дослідної агенції АСNielson, у 2006 році в деяких областях Росії ринкова частка „Сармату“сягала 1,5-2%».
Часткаімпортного пива останніми роками залишається стабільною і становить близько1,5%. За даними Держкомстату, торішній пивний імпорт становив $20,3 млн. Левовачастка цієї суми припала на пиво «Балтика», вироблене ВВН. Нинішньогороку спостерігається зменшення обсягів імпорту, пояснюючи це тим, що з 2006року «Балтика» виробляється в Україні. До речі, якщо в 2006 роціпродаж «Балтики» в Україні становив 2,87 млн дал, то цього року у ВВНпланують продати вже близько 4 млн дал. Відсутність позитивної динаміки імпортуексперти пояснюють зростаючою з кожним роком лояльністю споживачів доукраїнського пива.
Зарахунок імпортованого хмелю підприємство в змозі виробляти пиво високої якостіі постійно працювати над її покращенням для підвищення конкурентноздатностіпива на внутрішньому, а згодом і на зовнішньому ринках. Лише при умовівідповідності пива міжнародним стандартам воно в змозі завоювати прихильністьспоживачів за межами України. Досягнення цієї мети — виходу на зовнішній ринокзі своїм товаром повинно відбуватися поетапно.
Першза все необхідно вибрати найбільш ефективний метод виходу на зовнішній ринок,оцінити всі наявні методи і виділити найбільш привабливий з них. Важливиммоментом є обрання країни і проникнення на її ринок. Після того як фірмаприйняла рішення вступити на міжнародний ринок зі своєю продукцією, їйнеобхідно вибрати для цього відповідний спосіб, під яким розуміють формальновстановлений порядок організації і ведення міжнародної маркетинговоїдіяльності. Вибір стратегії вступу на зовнішній ринок, як правило досить значновпливає на ступінь ефективності подальшого функціонування підприємства закордоном. Серед основних способів вступу необхідно виділити прямий та непрямийекспорт, ліцензування, створення спільних підприємств і пряме інвестування внові виробничі потужності або в придбання існуючих потужностей.
Однієюз основних причин вступу ВАТ «Житомирпиво»на міжнародний ринок є прагнення збільшити об‘єми збуту і прибутку принеобмежених можливостях розширення діяльності на зовнішніх ринках.
Привиході на зовнішній ринок із своєю продукцію ВАТ«Житомирпиво» підстерігає багато небезпек. Приприйнятті рішення при виході на зовнішній ринок необхідно перш за всепроконсультуватися з кваліфікованими спеціалістами з інших фірм, розглядатипідприємство як довгостроковий проект і бути готовому до того, щоб впершу чергупобудувати надійну базу, необхідно основуватись на аналізі привабливості ринкуі можливостей компанії, першочергово сконцентрувати зусилля на одній – двохгеографічних зонах, і тільки закріпившись на них, розширюватися далі.
Необхіднопостійно приділяти увагу експортним ринкам шляхом довгострокового підходу доведення експортного бізнесу, широко використовувати пропозицію про спеціальнізнижки, програми стимулювання збуту, спеціальні умови кредитування і рекламнікампанії, необхідно постійно модифікувати товар з метою забезпечення йогоповної відповідності вимогам покупців і вимогам експортних ринків.
Отже,на даному етапі важливим завданням є зростання конкурентноздатності пива ВАТ«Житомирпиво». Перш за все необхідно шляхомпокращити якість пива, а саме – смакових властивостей, подовження термінузберігання. Важливе значення має розширення асортименту пива, що дозволитьзавоювати більшу кількість споживачів і в кінцевому результаті – захопити значнийсегмент ринку. Вище вказані заходи допоможуть покращити конкурентноздатність пиваВАТ«Житомирпиво».
Запорукоюуспіху зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Житомирпиво»є активізація заходів служби маркетингу, а саме – дослідження наявних ринківзбуту, що включає методику ознайомлення з товарами та товарним асортиментом,дослідження кількості споживачів і покупців. В залежності від вимог новогоринку необхідно зробити висновок про стандартизацію або адаптацію власноготовару. Для покращання зовнішньоекономічної діяльності важливе значення маєшироке використання пропозицій про спеціальні знижки, системи стимулюваннязбуту, рекламні кампанії, які є запорукою просування товару на ринку ізростання попиту на нього.
Насьогодні для ВАТ «Житомирпиво» перспективним є вихід на зовнішніринки пива Молдови та Білорусії. Планувати вихід на ці ринки слід з новоюмаркою світлого пива «Pils».Проведемо розрахунок ефективності реалізації 300 тис. пляшок світлого пива вМолдову. Приведемо результати розрахунків у вигляді таблиці 3.1.
Таблиця3.1 Розрахунок наперспективну експорту пива марки «Pils»Показники 2008 р. 2009 р. 1. Контрактна ціна, євро 0,37 0,35 2. Кількість експортованої продукції, тис. пляшок 300 450 3. Курс євро 6,8 6,8 4. Контрактна вартість, тис. грн. 754,8 1071 5. Повні витрати на експорт товару, тис. грн. 606,1 858,9 6. Прибуток до оподаткування, тис. грн. 148,7 212,1 7.Податок на прибуток, тис. грн. 29,74 42,42 8. Чистий прибуток, тис.грн. 118,96 169,68
Аналізуючитаблицю 3.1 можна з впевненістю сказати, що навіть не зважаючи на низькуекспортну ціну пива ВАТ «Житомирпиво» отримає 118,96 і 169,68 тис.грн. прибутку від експорту пива в 2008 і 2009 рр. відповідно.
Отже,для того, щоб успішно вийти на міжнародний ринок пива ВАТ«Житомирпиво» повинно дотримуватись наступнихзаходів:
–           забезпечення відповідності якості пивастандартам і потребам ринку;
–           необхідно постійно проводити контрольнад якістю пива;
–           вивчення окремих сегментів ринку;
–           ознайомлення і дослідження товарівконкурентів, вивчення їх цін;
–           перед початком експортної діяльностінеобхідно розробити точний план проведення міжнародних маркетинговихдосліджень;
–           необхідно розглядати підприємство якдовгостроковий проект і виконати необхідні для експорту фінансові вимоги, такимчином побудувавши надійну базу;
–           потрібно добре оцінити особисті іпрофесійні якості кожного співпрацівника, що працює з клієнтами;
–           необхідно основуватись на аналізіпривабливості ринку і можливостей ВАТ, першочергово сконцентрувати зусилля наодній – двох географічних зонах, і тільки закріпившись на них розширюватисядалі;
–           постійно налагоджувати партнерськівідносини зі всіма партнерами, широко використовувати пропозицію про спеціальнізнижки, програми стимулювання збуту.
Отже,лише при застосуванні всіх вище вказаних заходів ВАТ«Житомирпиво» матиме змогу вийти на зовнішнійринок із своїм товаром, а саме – пивом і збільшити обсяг реалізації виробленоїпродукції і в кінцевому результаті – збільшити прибуток – досягнути своєїпоставленої мети.

3.3Шляхи покращання фінансових результатів діяльності ВАТ«Житомирпиво»
Максимізаціяприбутку та мінімізація збитку – одна з цілей діяльності будь-якогопідприємства. Тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатівприділяється резервам зростання прибутку і, відповідно, зменшення збитку.
Резервамизростання прибутку є кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунокзміни факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження)збитків від інших видів діяльності. Основними джерелами резервів збільшенняприбутку є: збільшення обсягу реалізації продукції; зниження собівартостіпродукції; підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажуна більш вигідних ринках збуту.
Резервизбільшення обсягу виробництва та реалізації продукції – це можливості їхзростання за рахунок покращення використання ресурсів підприємства.Внутрішньовиробничі резерви збільшення обсягу виробництва ВАТ«Житомирпиво»:
Ø  приріст випуску продукції в результатістворення додаткових робочих місць;
Ø  ліквідація втрат робочого часупрацівників і обладнання;
Ø  підвищення продуктивності праціпрацівників і обладнання;
Ø  покращення структури кадрів, зростаннякваліфікації;
Ø  покращання структури основних засобів;
Ø  зниження норм витрачання матеріалу;
Ø  впровадження прогресивних видів сировинита матеріалів.
Важливезначення для зростання обсягів реалізації продукції має оновлення асортименту –це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічнодосконаліші або випуск принципово нової продукції.
Основніджерела резервів зниження собівартості продукції і як наслідок зростанняприбутковості підприємства і зміцнення його фінансового стану є:
—   зменшення витрат на виробництвопродукції за рахунок зниження матеріаломісткості продукції: впровадження нових,більш економних видів конструкцій; застосування ресурсозберігаючої техніки татехнології, маловідходних технологій, використання прогресивних видівматеріалів, усунення втрат при переробці, зберіганні і транспортуванніматеріалів, посиленню контролю за зберіганням матеріалів, ліквідації браку івтрат матеріалів; вторинного використання матеріальних ресурсів (утилізаціявідходів, їх регенерація, відновлення збір, заготівля і використання відходів).Зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження організаційно-технічнихзаходів;
—   підвищення продуктивності праці,зниження витрат на оплату праці за рахунок впровадження організаційно-технічнихзаходів;
—   більш ефективного використаннявиробничого устаткування, зниження витрат на утримання основних засобів зарахунок реалізації та ліквідації непотрібних основних засобів і таких, що невикористовуються.Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміниринків продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства.Моніторинг ринків збуту продукції дає змогу виявити незадоволені потребиспоживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективностідіяльності підприємства.
Необхіднозначну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій,тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо (пожежа, аварія), а дезвичайна недбалість, безгосподарність. Збитки від цих подій є резервамизростання прибутку. Заходи щодо уникнення негативних тенденцій господарськоїдіяльності ВАТ «Житомирпиво» маютьвключати в себе:
—   розробку ефективних заходівмаркетингової політики (пошук нових ринків, вивчення ринків конкурентів, вихідна новий ринок);
—   удосконалення асортиментної політики;
—   перегляд політики ціноутворення;
—   продаж або списання непотрібних основнихвиробничих запасів;
—   зниження дебіторської заборгованості;
—   зниження запасів сировини, матеріалів,палива;
—   контроль поточних активів і зобов‘язань;
—   удосконалення кредитної політики урозрізі контролю за дебіторською заборгованістю.
Покращанняфінансового стану ВАТ «Житомирпиво»можна досягти шляхом раціонального використання наявних ресурсів івдосконалення системи управління. Перші результати покращання фінансового станупідприємства пов‘язані з досягненням рівня беззбитковості, коли обсяг продаждозволяє покрити витрати на виробництво та реалізацію продукції без отриманняприбутку.
Відновленняплатоспроможності ВАТ може бути досягнуто за рахунок збільшення забезпеченостівласними засобами, що можна досягти шляхом: збільшення власного капіталу(досягається отримання прибутку (зменшенням збитків, збільшенням статутногокапіталу); зменшення величини необоротних активів, особливо шляхом переведеннячастини необоротних активів в оборотні, оскільки в цьому випадку буде збільшуватисятакож і коефіцієнт покриття.
Фінансовастійкість ВАТ «Житомирпиво»може бути відновлена шляхом поповнення джерел формування запасів (збільшеннякредитів, позик), оптимізації їх структури, обґрунтованого зниження рівнязапасів.
Причинамизанадто тривалого терміну обороту активів ВАТ є: недостача грошових коштів дляздійснення господарської діяльності, тривалий термін реалізації готовоїпродукції, повільний оборот дебіторської заборгованості. Скорочення тривалостіобороту можна досягти за рахунок вдосконалення технології виробництва, щопризведе до зменшення терміну протікання технологічного процесу.
Дляпідвищення швидкості кругообігу підприємства необхідно також вжити заходів щодоскорочення часу реалізації продукції, результатом чого буде збільшення сумиприбутку без додаткового залучення фінансових ресурсів, що в свою чергупризведе до покращення показника фінансової стійкості і фінансової незалежностіпідприємства від зовнішніх інвесторів. Лише при застосуванні всіх вище вказанихзаходів ВАТ «Житомирпиво»зможе покращити фінансову стійкість підприємства, що в цілому вплине на йогоплатоспроможність і ділову активність і призведе до покращання фінансовогостану підприємства.

РОЗДІЛ 4. Охорона праці на ВАТ «Житомирпиво»
4.1Нормативне забезпечення охорони праці підприємств
Українах світу, залежно від економічного розвитку та політичного стану, існуютьзакони та нормативні документи, які повністю або частково захищають людину віднебезпечних та шкідливих умов праці, забезпечують охорону її здоров‘я. Соціальната законодавчо захищена людина зацікавлена в своїй праці, цінує свою роботу,яка дає їй змогу пристойно існувати, утримувати сім‘ю, годувати й виховуватисвоїх дітей. Умови праці та економічні фактори впливають на продуктивність таякість праці. Отже, охорона праці є категорія економічна. У конституційнійдержаві всі закони та підзаконні акти повинні будуватися і відповідатиосновному закону держави – Конституції. Конституція України прийнята ВРУ в 1996р. В ній декларуються права та свободи громадян України.
Законодавчабаза охорони праці України намічає ряд законів, основними з яких є ЗаконУкраїни «Про охорону праці» та Кодекс законів про працю (КЗпП). Дозаконодавчої бази також належать закони України: «Про загальнообов‘язковедержавне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», «Проохорону здоров‘я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпеченнясанітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Провикористання ядерної енергії й радіаційну безпеку», «Про дорожній рух»,«Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».Їх доповнюють державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти – це стандартніінструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким наданочинність правових норм, обов‘язкових для виконання усіма установами іпрацівниками України.
Закон«Про охорону праці», прийнятий ВРУ 14 жовтня 1992 року, бувпереглянутий та затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада2002 року. Складається з преамбули та 9 розділів. У розділі I«Загальніположення» наводяться визначення понять: «охорона праці», «роботодавець»,«працівник» та окреслюється дія цього закону, який поширюється навсіх фізичних та юридичних осіб. У статті 3 йдеться про те, що при укладанніміжнародних договорів, на обов‘язковість яких надала згоду ВРУ, в якихвстановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України проохорону праці, застосовуються норми міжнародного договору. Основними принципамидержавної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя та здоров‘я людиниперед будь – якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист тавідшкодування шкоди, заподіяної здоров‘ю, повної відповідальності роботодавцяза створення безпечних та здорових умов праці, шляхом соціального контролю таін.
Урозділі II«Гарантіїправ громадян на охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов‘язанийінформувати працівника про умови праці, виплачувати компенсацію за шкідливіумови праці чи в разі смерті; забезпечувати соціальне страхування від нещаснихвипадків та профзахворювань; відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові навиробництві; письмово, не пізніше як за 2 місяці, інформувати працівника прозміни виробничих умов або пільг, забезпечувати спецодягом, засобамиіндивідуального захисту; зафіксовано право працівника відмовитись від виконанняробіт, якщо це загрожує його здоров‘ю та життю та ін. У законні є статті проохорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.
Урозділі III«Організаціяохорони праці» йдеться про те, що роботодавець обов‘язково створює органиуправління охороною праці на підприємстві. В розділі наведені обов‘язкипрацівників, адже саме вони несуть безпосередню відповідальність за порушеннязазначених вимог. У статті 15 йдеться про створення на підприємстві службохорони праці при кількості працюючих 50 і більше осіб, при меншій чисельності– очолює службу охорони праці сумісник або сторонній спеціаліст на договірнихзасадах. Служба охорони праці підпорядковується роботодавцю. Ліквідація службиохорони праці можлива лише у разі ліквідації підприємства. Для допомоги службиохорони праці на підприємстві, згідно з Типовим положенням, може бути створенакомісія з питань охорони праці. Працівники під час прийняття на роботу і впроцесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання зпитань охорони праці та правил надання першої медичної допомоги.
Устатті 19 говориться, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.Для підприємств, незалежно від форми власності, або фізичних осіб, яківикористовують найману працю, витрати на охорону праці становлять 0,5 % відсуми реалізованої продукції. Для підприємств, що фінансуються з державного абомісцевого бюджетів, на охорону праці передбачаються витрати не менше 0,2 % відфонду оплати праці.
Урозділі IV«Стимулюванняохорони праці» йдеться про економічне стимулювання працівників за активнуучасть та ініціативу у запровадженні заходів щодо підвищення рівня безпекипраці, яке здійснюється згідно з колективним договором, угодою тазаконодавством.
РозділV – «Нормативно –правові акти з охорони праці». До них належать правила, норми, регламенти,положення, стандарти та інші документи, обов‘язкові для виконання. Вонипереглядаються за необхідністю, але не рідше одного разу на десять років.
РозділVI – «Державнеуправління охороною праці» – визначає органи державного управлінняохороною праці та їх компетенцію – Кабінет Міністрів; спеціально уповноваженийцентральний орган виконавчої влади; влада міністрів АР Крим, місцеві державніадміністрації та органи місцевого самоврядування. З метою координаціїдіяльності органів державного управління охороною праці створюється Національнарада з питань безпеки життєдіяльності населення, яку очолює віце – прем‘єр –міністр України.
РозділVII – «Державнийнагляд і громадський контроль за охороною праці». Державний наглядздійснюють: спеціально уповноважений державний орган із питань радіаційноїбезпеки – Державний комітет України із ядерної та радіаційної безпеки;спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки – Управлінняпожежної охорони МНС України, Санітарно – епідеміологічна служба МОЗ України.
РозділVIII – «Відповідальністьза порушення законодавства про охорону праці». За порушення законодавствапро охорону праці передбачено штраф, максимальний розмір якого становить 5 %місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка використовуєнайману працю. Кошти від штрафів нараховуються до Державного бюджету.
РозділIX – «Прикінцеві положення».Закон набирає чинності з дня його опублікування, а частина четверта статті 19 –з першого січня 2003 р.
Одниміз головних документів, який передбачає чітке використання службових обов‘язківпрацівниками, є Кодекс законів про працю України (КЗпП), він трактує вимоги дотрудової діяльності громадян в Україні й регулює трудові відносини всіхпрацівників. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих. Углаві I«Загальніположення» викладені основні трудові права та обов‘язки працівників,особливості міжнародних угод та договорів з питань трудового законодавства,також додаткові пільги, які можуть бути їм надані.
ГлаваII містить закон проколективний договір. В Україні затверджено положення про створення державнихнормативних актів з охорони праці – ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки таінші види державних нормативних актів з охорони праці, обов‘язкові длявиконання та дотримання усіма підприємствами та установами.
Одниміз документів, який регулює відносини у сфері охорони праці є колективнийдоговір, який укладається у відповідності із законами України «Про охоронупраці», «Про колективні договори та угоди». Колективний договір– найважливіший документ у системі нормативного регулювання взаємовідносин міжвласниками і працівниками з першочергових соціальних питань.
Колективнийдоговір укладається на підприємствах, установах і організаціях незалежно відформ власності і господарювання, які використовують найману працю і мають правоюридичної особи. Умови колективного договору є обов‘язковими до виконання дляпрацівників, які уклали договір.
Умовиколективних договорів або угод, що погіршують, порівняно з законодавством,становище працівників, не є дійсними і забороняється включати їх до договорів іугод. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхкомпентенцій.
Уколективному договорі встановлюються взаємні зобов‘язання сторін щодорегулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин:
–           зміни в організації виробництва і праці;
–           забезпечення продуктивної зайнятості;
–           нормування і оплати праці, встановленняформи, системи розмірів оплати зарплати та інших видів трудових виплат (доплат,надбавок);
–           встановлення гарантій, компенсацій,пільг;
–           участь трудового колективу в формуванні,розподілі і використанні прибутку підприємства;
–           режим роботи тривалого робочого дня івідпочинку;
–           умов охорони праці;
–           забезпечення життєво – побутового,культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинкупрацівників;
–           умов регулювання фондів оплати праці тавстановлення міжкваліфікаційного співвідношення в оплаті праці.
Положенняколективного поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того чиє вони членами профспілки і є обов‘язковими як для власника підприємства так ідля працівників підприємства. Укладанню колективного договору повинніпередувати колективні переговори, які розпочинаються за три місяці дозакінчення строку дій попереднього договору. Цьому підготовчому періодувідповідає вивчення пропозицій працівників, аналіз результатів атестаційробочих місць, стану виробничого травматизму, професійної та виробничоїобумовленої захворюваності, розробку найбільш активних заходів щодо поліпшеннябезпеки і умов праці у виробничих підрозділах підприємства, проведеннявідповідних спеціальних економічних розрахунків, визначення обсягів робіт,порядку їх фінансування. Визначаючи загальні принципи формування двох сторонніхзобов‘язань з охорони праці, вони не повинні суперечити законам та іншимнормативним актам України.
Працівникамипередбачається: надання додаткових відрахувань за несприятливі умови праці,додаткового спецодягу, обладнання додаткових санітарно – побутових приміщень,встановлення додатково оплачених перерв санітарного призначення або скороченнятривалості робочого часу.
4.2 Аналіз стану охорони праці ВАТ «Житомирпиво»
Управліннязавжди здійснюється для досягнення відповідної мети. Метою управління охороноюпраці є забезпечення безпеки, збереження здоров‘я та працездатності людини впроцесі праці. Ця мета досягається виконанням відповідних функцій управління,тобто комплексом взаємопов‘язаних видів, що здійснюються суб‘єктами управлінняцілеспрямовано на об‘єкт управління.
Управлінняохорони праці на підприємстві – це сукупність дій службових осіб, здійснюванихна підставі постійного аналізу інформації про стан охорони праці на всіхробочих місцях для його поліпшення або підтримки на певному рівні відповідно дозаданих вимог. Управління охороною праці здійснюється реалізацією наступнихфункцій:
1.        прогнозування та планування заходів щодозабезпечення безпеки праці;
2.        створення організаційної структури;
3.        кількісна оцінка рівня безпеки праці;
4.        збір та оформлення вихідної інформаціїпро стан умов та безпеки праці;
5.        розробка та формування перелікууправлінських впливів;
6.        стимулювання роботи щодо безпеки праці.
Відповідальністьза здійснення управління охороною праці в галузі та підрозділах покладається наїх керівників в межах їх посадової компетенції. Служба охорони праціпідпорядковується безпосередньо керівникові підприємства й прирівнюється доосновних виробничо – технічних служб. Зобразимо схематично структуру системиуправління охороною праці ВАТ «Житомирпиво»(Додаток А).
НаВАТ«Житомирпиво» виділена посада інженера поохороні праці, який безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства. Вйого обов‘язки входить забезпечення виконання правових організаційно –технічних, санітарно – гігієнічних, соціально – економічних, лікувально –профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам,професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.
Інженерпо охороні праці:
–           опрацьовує ефективну цілісну системууправління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямкукожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;
–           здійснює оперативно – методичнекерівництво роботою з охорони праці;
–           складає разом з структурнимипідрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановленихнормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищенняіснуючого рівня охорони праці;
–           проводить для працівників увіднийінструктаж з питань охорони праці;
–           бере участь у розслідування нещаснихвипадків та аварій, що виникли на підприємстві;
–           розглядає листи, заяви та скаргипрацюючих з питань охорони праці;
–           готує проекти наказів та розпоряджень зпитань охорони праці;
–           контролює всі процеси, пов‘язані зохороною праці.
НаВАТ«Житомирпиво» усі працівники при прийнятті на роботуі процесі роботи проходять інструктаж з питань охорони праці, надання першоїмедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки привиникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетомУкраїни по нагляду за охороною праці. Одним з документів, який регулюєвідносини у сфері охорони праці є колективний договір між адміністрацією тапрофспілковим комітетом ВАТ, схваленим загальними зборами трудового колективу.У колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівника соціальнихгарантій у галузі охорони праці, комплексні заходи щодо досягнення встановленихнормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищенняіснуючого рівня охорони праці.
Ворганізації охорони праці на ВАТ «Житомирпиво»беруть участь керівник підприємства, його заступник, головні спеціалісти,керівники виробничих підрозділів. Основним завданням організації охорони праціє створення здорових, безпечних умов праці. Така організація базується напринципах теорії управління, основними з яких є: системність, оптимальність,динамічність, наступність та стандартизація.
ДиректорВАТ«Житомирпиво» забезпечуєфункціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідніслужби, призначає посадових осіб; розробляє за участю сторін колективногодоговору та реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів,підвищує рівень охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичнихзаходів відповідно до обставин; впроваджує прогресивні технології, досягненнянауки, техніки, засобів механізації, вимоги економіки, позитивний досвід зохорони праці; забезпечує належне утримання будівель, споруд, виробничогообладнання; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторнихдосліджень умов праці, оцінку технічного обладнання, атестацію робочих місць;розробляє та затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, щодіють в межах ВАТ; здійснює контроль за додержанням працівниками технологічнихпроцесів, правил поводження зі станками; організовує пропаганду безпечнихметодів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживаєтермінових заходів для допомоги потерпілим у разі виникнення аварій.
Фінансуваннята економічне стимулювання охорони праці розглядається як одна з найважливішихчастин управління охороною праці. Фінансування заходів з охорони праціпроводиться у відповідності з такими нормативними документами: Закон України «Проохорону праці» (2002 р.), Положення про державні, галузеві, регіональніфонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств, Інструкція про порядокперерахунку, обліку та витрачання коштів державного, галузевого, регіональногофондів охорони праці та фондів охорони праці підприємств.
Коштифондів охорони праці не підлягають оподаткуванню. У ВАТ«Житомирпиво» працівникам видається спеціальнийодяг (халати), взуття, мило. До працівників підприємства застосовуються будь –які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодопідвищення безпеки та поліпшення умов праці. Обсяг матеріального заохоченнядиференціюється залежно від ролі службової особи та міри її впливу на безпекупраці.
Механічніта фізичні фактори переважно викликають травми, теплові, хімічні, біологічні тапсихофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання. Отже, аналізвиробничого травматизму є важливим показником стану охорони праці напідприємстві. Згідно з «Положенням про розслідування та облік нещаснихвипадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах іорганізаціях», затвердженим Постановою КМУ травми поділяють на легкі,важкі та зі смертельним наслідком. За результатами розслідування на облікберуться нещасні випадки, які сталися:
–           під час виконання трудових обов‘язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства бездоручення власника;
–           на робочому місці, на територіїпідприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючивстановлені перерви;
–           протягом часу, необхідного дляприведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту перед початком абопісля закінчення роботи;
–           під час проїзду на роботу або з роботина транспорті підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно здоговором, а також на власному транспорті, який використовується в інтересахвиробництва;
–           під час аварій, їх ліквідації навиробничих об‘єктах;
–           на транспортному засобі, стоянці, порту,на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінномувідпочинку;
–           у робочий час при прямуванні пішки, нагромадському, власному транспортному засобі, або який належить підприємству чисторонній організації, з працівником, робота якого пов‘язана з переміщенням міжоб‘єктами обслуговування;
–           під час прямування пішки або натранспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завдання власника абоуповноваженого ним органу без оформлення посвідчення або відрядження.
Метоюаналізу виробничого травматизму є розробка заходів щодо попередження нещаснихвипадків. Для цього необхідно систематично аналізувати і виявляти причини, щоїх зумовлюють. Проведемо аналіз витрат планових (фактичних) на охорону праці наВАТ«Житомирпиво» (табл. 4.1).
Аналізуючидані таблиці 18 можна зробити висновок, що на ВАТ щорічно виділяють 0,5 % відсуми реалізованої продукції (1573,9 тис.грн, 1348,2 тис. грн. і 1866,5 тис.грн. в 2004 – 2006 рр. відповідно) на покращання умов охорони праці. Так в 2004р. сума витрат на охорону праці становила 7869,5 грн., а в 2006 р. – 9332 грн.
Таблиця4.1 Аналіз витрат наохорону праці на ВАТ «Житомирпиво»Вид витрат 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміни (+) план факт план факт план факт план факт
— лікувально – профілактичне харчування
–      спецодяг
–      медогляди
–      витрати на оздоровлення працівників
Всього, грн
–      на 1 працівника, грн
2323,3
1016
1350
3180,2
7869,5
100,9
2300
1600
1500
3344
8744
112,1
1923
1000
1250
2568
6741
80,25
2000
1110
1300
2555
6965
82,9
2570
1350
1560
3852
9332
90,6
2600
1400
1670
3730
9400
91,3
246,7
334
210
671,8
1463
-10,3
300
300
170
386
656
-20,8
Зростаннязначення цього показника за три роки зросло на 1463 грн, що є позитивнимзрушенням діяльності підприємства, що говорить про покращення умов і безпекипраці працівників, оскільки зросли витрати на лікувально – профілактичнехарчування, спецодяг ( на 334 грн), медогляди (210 грн), витрати наоздоровлення працівників.
Зростаннявитрат на вище вказані заходи говорить про піклування підприємства про своїхпрацівників, що в кінцевому результаті призводить до зменшення рівнявиробничого травматизму і професійної захворюваності.
Проведемоаналіз побутового травматизму та загальної захворюваності за період 2004 – 2006рр. на ВАТ «Житомирпиво»(табл. 4.2), що дасть можливість оцінити кількість виробничого травматизму,травм в побуті і рівень загальної захворюваності на підприємстві.
Таблиця4.2 Аналіз побутовоготравматизму та загальної захворюваності наВАТ«Житомирпиво»Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. Зміна (+)
Середньооблікова чисельність працівників, чол.
Виробничі травми, кількість
Травми в побуті:
–      кількість випадків
–      на 1 працівника
Всього захворювань:
–      кількість захворювань
–      на 1 працівника
Кількість днів непрацездатності:
–      всього
–      на 1 працівника
78
25
0,31
284
3,64
1988
25
84
20
0,23
276
3,28
1932
23
103
18
0,17
271
2,63
1897
18,4
-21
–
-7
-0,14
-13
-1,01
-91
-6,6
Отже,з даних таблиці 19 видно, що за період 2004 – 2006 рр. на ВАТ«Житомирпиво» не було жодної виробничої травми,що говорить про створення безпечних умов праці на підприємстві. Кількість днівнепрацездатності за цей період зменшилася на 91 день, зменшився також показникрівня захворюваності, що є результатом турботи інженера з охорони праці пропідвищення рівня витрат на оздоровлення працівників, медогляди, лікувально –профілактичне харчування.
4.3Висновки і пропозиції
Вивчившиі проаналізувавши стан охорони праці на ВАТ «Житомирпиво»можна зробити висновок про те, що на підприємстві щорічно здійснюють івпроваджують заходи щодо покращення загального рівня охорони праці. Доказомцього є постійне проведення інструктажів раз в три місяці, а в разі нещасноговипадку проводиться позаплановий інструктаж, в якому акцентується увага напричинах нещасного випадку, можливих шляхах його попередження, а також назагальних правилах техніки безпеки на виробництві. На ВАТ досить значна увагаприділяється проведенню інструктажів та заходів щодо попередження нещаснихвипадків, результатом чого є відсутність нещасних випадків протягом 2004 – 2006рр. Щорічно працівники проходять медогляд в результаті якого медкомісія даєоцінку здоров‘я працівників та вносить пропозиції щодо підвищення існуючогорівня охорони праці. Крім того видається також спецодяг і спецхарчування.Витрати на охорону праці становлять 0,5 % від суми реалізованої продукції, їхзначення щороку зростають, що має позитивне значення для підтримання рівняохорони праці і його покращення.
Основнізаходи, які приведуть до поліпшення стану охорони праці на ВАТ«Житомирпиво»:
1.        обов‘язково підтримувати запланований тазарегламентований в колективному договорі фонд охорони праці в розмірі 0,5 %від суми реалізованої продукції;
2.        удосконалити засоби захисту працівниківпри різних шкідливих виробничих умовах;
3.        більш ретельно провести роботу зпоточного ремонту;
4.        спрямувати частину коштів на санаторно –курортне лікування;
5.        постійно підвищувати культуру охоронипраці.
Вищенаведені пропозиції призведуть до покращення рівня охорони праці на ВАТ«Житомирпиво».

Висновкиі пропозиції
Підсумовуючизроблені розрахунки і проведений аналіз фінансового стану і фінансовихрезультатів здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ«Житомирпиво» можна зробити висновок, щофінансовий стан підприємства незадовільний і бажає негайного покращення. Пронездоровий фінансовий стан ВАТ говорить коефіцієнт покриття, який дорівнював в2006 р. 0,6, що підтверджує неплатоспроможність підприємства погасити поточнізобов‘язання перед інвесторами. Підприємство лише на 20 % в 2006 р. здійснювалофінансову діяльність за рахунок власних коштів, що говорить про слабкуфінансову стійкість підприємства. Зниження ділової активності ВАТ підтверджуєзменшення коефіцієнту обертання оборотних засобів за період 2004 – 2006 рр. на0,6, що є доказом зменшення ефективності використання оборотних активів.
Отже,в цілому фінансова ситуація, яка склалася на ВАТ«Житомирпиво» є не лише не заохочуючою, а навітьприголомшливою, що підтверджує зменшення значень показників ліквідності іплатоспроможності, фінансової стійкості і ділової активності.
Дляпідвищення ефективності ведення господарської діяльності підприємства, длязміцнення його фінансового стану необхідно: збільшити забезпеченістьпідприємства власними засобами, чого можна досягти за рахунок збільшення сумиприбутку або збільшення статутного капіталу; зменшити величину необоротнихактивів підприємства, особливо шляхом переведення частини необоротних активів воборотні, оскільки в цьому випадку буде збільшуватися і коефіцієнт покриття;прискорити швидкість обертання коштів (для збільшення кругообігу напідприємстві) шляхом модернізації і оновлення застарілої техніки, наслідкомчого є зменшення тривалості виробничого циклу, що призведе до підвищеннякількості кругооборотів і як результат — зростання ділової активностіпідприємства через збільшення суми оборотних активів і погашення поточноїзаборгованості перед інвесторами.
Проаналізувавшиі оцінивши фінансові результати здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ«Житомирпиво» необхідно відмітити переваги, якіотримало підприємство з початком імпорту хмелю. Навіть імпортуючи хміль з Чехіїта Угорщини і сплачуючи ввізне мито, митні збори та податок на додану вартість,підприємство сплачує меншу суму, ніж воно закупило б таку саму кількість хмелюна національному ринку. Підприємству вигідніше імпортувати хміль з Чехії, ніж зУгорщини, оскільки має сталі і налагоджені зв‘язки з фірмою «Mercador»і при кожній наступній партії замовлення отримує знижку.
Отже,на основі проведеного аналізу зовнішньоекономічної діяльності ВАТ«Житомирпиво» можна зробити висновок, що набутастратегія ведення зовнішньоекономічної діяльності є ефективною про що говорятьщорічні темпи зростання обсягів імпорту (з 219 тис. грн в 2004 р. до 306 тис.грн в 2006 р.) і стабільність виконання підприємством своїх контрактнихзобов‘язань. Підприємству вигідно імпортувати хміль з Чехії, ніж закуповуватийого в власній країні, оскільки імпортуючи воно несе менші затрати, навітьсплативши митні збори, ввізне мито і податок на додану вартість, і разом з цимотримує хміль вищої якості, що дає можливість виробляти пиво кращого ґатунку.
Разомз цим ведення зовнішньоекономічної діяльності дає велику перспективипідприємству для виходу на зовнішній ринок із своїм товаром, а саме – пивом. Зарахунок імпортованого хмелю підприємство в змозі виробляти пиво високої якостіі постійно працювати над її покращенням для підвищення йогоконкурентноздатності.
Отже,для того, щоб успішно вийти на міжнародний ринок пива ВАТ«Житомирпиво» повинно дотримуватись наступнихзаходів: забезпечення відповідності якості пива стандартам і потребам ринку;необхідно постійно проводити контроль над якістю пива; вивчення окремихсегментів ринку; ознайомлення і дослідження товарів конкурентів, вивчення їхцін; перед початком експортної діяльності необхідно розробити точний планпроведення міжнародних маркетингових досліджень; необхідно розглядати підприємствояк довгостроковий проект і виконати необхідні для експорту фінансові вимоги,таким чином побудувавши надійну базу; потрібно добре оцінити особисті іпрофесійні якості кожного співпрацівника, що працює з клієнтами; необхідноосновуватись на аналізі привабливості ринку і можливостей ВАТ, першочерговосконцентрувати зусилля на одній – двох географічних зонах, і тількизакріпившись на них розширюватися далі; постійно налагоджувати партнерськівідносини зі всіма партнерами, широко використовувати пропозицію про спеціальнізнижки, програми стимулювання збуту.
Отже,на даному етапі важливим завданням є зростання конкурентноздатності пива ВАТ«Житомирпиво». Перш за все необхідно шляхомпокращити якість пива, а саме – смакових властивостей, подовження термінузберігання. Важливе значення має розширення асортименту пива, що дозволитьзавоювати більшу кількість споживачів і в кінцевому результаті – захопитизначний сегмент ринку. Вище вказані заходи допоможуть покращитиконкурентноздатність пива ВАТ «Житомирпиво».
Запорукоюуспіху зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Житомирпиво»є активізація заходів служби маркетингу, а саме – дослідження наявних ринківзбуту, що включає методику ознайомлення з товарами та товарним асортиментом,дослідження кількості споживачів і покупців. В залежності від вимог новогоринку необхідно зробити висновок про стандартизацію або адаптацію власноготовару. Для покращання зовнішньоекономічної діяльності важливе значення маєшироке використання пропозицій про спеціальні знижки, системи стимулюваннязбуту, рекламні кампанії, які є запорукою просування товару на ринку ізростання попиту на нього.
Отже,лише при застосуванні всіх вище вказаних заходів ВАТ«Житомирпиво» матиме змогу вийти на зовнішнійринок із своїм товаром, а саме – пивом і збільшити обсяг реалізації виробленоїпродукції і в кінцевому результаті – збільшити прибуток – досягнути своєїпоставленої мети.

Списоквикористаної літератури
1.        Про зовнішньоекономічнудіяльність: Закон України//Відомості Верховної Ради.-1991.-№29
2.        Закон України «Про підприємства вУкраїні» — К., «Відомості Верховної ради» від 27 березня 1991,№24.-с.611-629.
3.        Бандурка О. М., Коробов М.Я., Орлов Т. І., Петрова К. Я. «Фінансова діяльність підприємства»:Підручник. –К.: Либіть,1998.-312 с.
4.        Бахрамов Ю.М., Глухов В.В. Организациявнешнеэкономической деятельности. Особенности менеджмента: Учебное пособие. — СПб.: Лань, 2000.-448 с.
5.        Бенъ Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінкафінансового стану підприємтсва-К., «Фінанси України”,2002, №6, с.56-62.
6.        Білоусько В. С., БєлєнковаМ. І. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / За ред. В. С. Білоуська.– 2-ге вид. – К.: Мета, 2002. – 240 с.
7.        Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Внешнеэкономическаядеятельность — К.: Сирии, 2000. — 196 с.
8.        Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В., Пархоменко В.М. Облік іаналіз зовнішньоекономічної діяльності. — 2-е вид., перероб. і доп. — Житомир:ПП „Рута“, 2001.-544с.
9.        Ван Хори Д. Основыуправления финансами. — М, „Финансы и статистика“, 1996, 620с.
10.      Василик О.Д. Державні фінанси України:Навчальний посібник.- К., „Вищашкола“.-1997, 240 с.
11.      Внешнеэкономическая деятельность предприятия:Учебник для вузов / Л.Е. Стровский, С.К. Казанцев, Е.А. Паршина и др.; Под ред.проф. Л.Е. Стровского. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ, 1999. — 823 с.
12.      Внешнеэкономическая деятельность: Учебн. пособие /Ф.В.Зиновьев (ред.) — Симферополь, 2000.- 160 с. 
13.      Гандзюк М. П., Желібо Є.П., Халімовський М. О. Основи охорони праці. – К.: 2003.
14.      Герчикова И.Н. — Финансовый менеджмент. — М, „Банки и биржи“, 1996,310с.
15.      Гохберг Ю. Зовнішньоекономічна діяльність великоговиробничого комплексу// Економіка України.-2001.-№6.-с. 88-89
16.      Гуйда Т.В. — формирование и использованиефинансовых ресурсов.-М.,»Наука”,1986.
17.      Дегтярева О.И., Поляка Т.Н., Саркисов С.В.Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. — 2-е изд. — М.: Дело, 2000. — 320 с.
18.      Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічноїдіяльності підприємств: Навч. посіб.-К: ЦУЛ, 2002.-172 с.
19.      Економічний аналіз: Навчальний посібник длястудентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік іаудит». За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця -Житомир: ПП «Рута», 2003. — 680 с.
20.      Зятковський І. В. /Фінанси підприємств: Навчальний посібник 2-ге вид., перероблене та доповнене. –К.: Кондор- 2003р.-364 с.
21.      Кандиба А.М.Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. Посібник.-К: ЦУЛ, 2002.-172 с.
22.      Кириленко О. П./ Фінанси:навчальний посібник 2-ге вид., перероб. і доп.- Тернопіль «Економічнадумка», 1998.-163с.
23.      Кириченко О.А. Менеджментзовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб.-3-тє вид., перероб і доп. — К.:Знання-Прес, 2002.-384 с.
24.      Ковалева A.M. — Финансы в управлении предприятием.- М, «Финансыи статистика», 1995, 170с.
25.      КредісовА.І, Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівника.-К.: Т-во «Знання»,КОО, 1999.-556с.
26.      КрысенкоТ., Жингур И. Внешнеэкономическая деятельность: условияосуществления//Бухгалтерия.Налоги.Бизнес.-2002.-№10.-с. 38-44
27.      Кузьмінський Ю.А., Козак В.Г.,Лук’яненко Л.І. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч.посібник.-К.: Аграр. наука, 2000.-396с.
28.      Лобза І. Зовнішньоекономічна діяльність:інформація, необхідна початківцям//Все про бухгалтерський облік.-2002.-№54.-с.20-26
29.      Майоров І.М. Аналіз зовнішньоекономічноїдіяльності України за 1999-2001 рр.// Актуальні проблемиекономіки.-2002.-№10.-с. 83-86
30.      Митний кодекс України // Голос України, 1992, 25березня.
31.      Облік та аналіз зовнішньоекономічноїдіяльності: Навч.-метод. Посіб. Для самостійного вивч. Диск./Ю.А. Кузьмінський,В.Г. Козак, Л.І. Лук’яненка та ін. За ред. Ю.А. Кузьмінського.-К: КНЕУ,2001.-179с.
32.      Петленко Ю.В. — Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств.-К., ”ФінансиУкраїни”, 2000, №6, с.91-96.
33.      Полунєєв Ю. Фінансування і страхуванняекспорту в Україні//банківська справа.-1997.-№1.-с. 24-25
34.      Рохманов С. Всео внешнеэкономической деятельности.-Х.: Фактор, 1997.-324с.
35.      Руденко Л.В. Міжнароднікредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник.- К: ЦУЛ, 2003.-616 с.
36.      Слав’юк Р. А. Фінанси підприємств: Навч. посібник.– Київ: ЦУЛ, 2002. – 460 с.
37.      Суботович Ю.Л. Прибуток угосподарській діяльності підприємницьких структур.-К., «ФінансиУкраїни», 1999, №12, с.39-44
38.      Управління зовнішньоекономічноюдіяльністю: Навч. Посіб./Під заг. Ред. А.І. Кредісова.-К., 1997.-148 с.
39.      Финансово-кредитный словар / Под ред.В.Ф.Гарбузова. -М., «Финансы и статистика», 1984.
40.      Финансовый менеджмент /Подред. Н. Ф. Самсонова.-М., «Финансы»,1999,250 с.
41.      Финансы предприятий А. С. Филимоненков — К.:Ника-Центр; Элъга,2002.
42.      Фінанси підприємств. Навч. посібник /За ред. В. В.Буряковсъкого.-Д.: Пороги, 1998.
43.      Фінанси підприємств: Підручник /За ред. А. М.Поддерьогіна..-К., «КНЕУ»,1998.
44.      Чубко О. Внешнеэкономическаядеятельность: оформляем экспорт на таможне//Бухгалтерия.Налоги.Бизнес.-2003.-№38.-с. 39-41
45.      Ю.Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., «ВазакоМолодь », 1996, 480 с.
46.      Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютнерегулювання Навч. посібник. — К-«Знання» КОО, 1999. — 359 с.