ЗмістВступ1.Криві «доход-споживання». Криві та закони Енгеля2.Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивідуального попиту3.Ефекти доходу та заміниВисновокСписоквикористаних джерел
Вступ
Споживання,заощадження та інвестиції — це ті процеси, що мають великий вплив на макроекономічнурівновагу та зростання національного доходу. Власне тому макроекономічний аналізрівноваги передбачає детальний розгляд споживання, заощадження, інвестицій, їхньоївзаємо-обумовленості та взаємодії.
Споживання— це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певногоперіоду. Йдеться про те, що споживання є відображенням споживчого, або платоспроможногопопиту. Заощадження — це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини,які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин.
Споживання— це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товаріві послуг, а заощадження — друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається.Заощадження означає скорочення споживання.
Співвідношенняспоживання і доходу, заощадження і доходу залежить насамперед від обсягу споживання,заощадження і доходу. Обсяг споживання і обсяг заощадження, в свою чергу, залежатьвід суб’єктивного та об’єктивних чинників: «психологічної» схильності людей до споживанняі «психологічної» схильності людей до заощадження; рівня доходу та його розподілу,запасу багатства, ліквідних активів, рівня цін, відсоткової ставки тощо.
ЩеДж. Кейнс писав про схильність людей до споживання як психологічний закон, за якимпсихологія суспільства полягає в тому, що зі зростанням сукупного реального доходузростає і сукупне споживання, проте не такою мірою, як зростає сам доход.
Схильністьлюдей до споживання — відображення їхнього бажання купувати споживчі товари і послуги.Розрізняють середню і граничну схильність до споживання.
Середнясхильність до споживання використовується для того, щоб показати співвідношенняспоживання і доходу. Середню схильність до споживання визначають як відношення частинидоходу, що використовується для споживання до всього національного доходу.
Схильністьдо заощадження — це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати.Розрізняють середню і граничну схильність до заощадження.
Середнясхильність до заощадження використовується для того, щоб показати співвідношеннязаощадження і доходу. Середня схильність до заощадження — це відношення частинидоходу, що не споживається, до всього національного доходу.
1. Криві «доход-споживання». Криві та закони Енгеля
Якщоввести в модель споживацького вибору по ложення про вибір між даним товаром та всімаіншими товарами, то це передусім позначиться на уявленні про структуру витрат бюджету.У цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:
/> (1)
Дещоінакше за цих умов буде тлумачитися й лінія бюджетних обмежень. Тепер на графіку,з одного боку, буде кількість товару X, яку може придбати споживач, виходячи з йогодоходу, а з іншого — витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів (рис.1). Точка перетину бюджетної лінії з віссю У відповідатиме загальному рівню доходуспоживача.
Нахилцієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута а:
/> (2)
Можнатакож побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових припущень (рис.2). Звертаємо увагу на те, що у цьому випадку цінність усіх інших товарів для споживачанабуває грошового виразу.
/>
Рис. 1.Лінія розширеного бюджетного обмеження
Якщо припустити,що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною, то гранична нормазаміщення у кожній точці кривої бай дужості буде дорівнювати граничній корисностітовару X, вираженій у грошовійформі (МUx). Тому нахил кривоїбайдужості збігатиметься з нахилом лінії бюджетних обмежень у тій точці, де граничнакорисність товару X, виражена у грошах, збігатиметься з ціною товару X. Інакше кажучи, рівновагаспоживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на йогопридбання:
/>
Рис. 2. Крива байдужості при виборі товару Х з усієї маси товарів
/> (3)
За менших обсягів закупок гранична корисність товару буде більша, ніжціна, що спонукає до збільшення кількості товару X. Якщо закупки виявляться більцщ. ми, ніж рівноважнийобсяг, то ціна товару перевищить його корисність, що підштовхуватиме споживача дозменшення закупок. Рівновага буде тоді, коли гранич на корисність, як максимальна сумагрошей, від якої споживач хотів би відмовитися задля отримання до даткової одиницітовару, зрівняється з його ціною.
Рішенняспоживача про придбання товару X у пев них обсягах залежить не тільки від його уподобаньта переваг, а й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживачапри різних рів нях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, тоотримаємо криву «доход-споживання» (рис. 3). Ця крива показує, як кількість товаруX, що споживається за певний час, змінюватиметься залежно від зміни доходу і тількидоходу.
Характеркривої «доход—споживання» буде зале жати від оцінки товару споживачем.Нормальні то вари — це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, колизростає її доход. Неякісні това ри — це такі товари, споживання яких зменшуєтьсяза умови зростання доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групинормальних чи не якісних залежить не стільки від його специфічних вла стивостей,скільки від сприйняття цього товару спожи вачем. Те, що для одного споживача буденормальним товаром, інший оцінюватиме його як неякісний.
Крімтого, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівнідоходу поїзд ка до іншого міста на власному автомобілі буде сприй матися як нормальнийтовар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача.Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, спожи вач сприйматиме кількагодиннупоїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власномуавтомобілі перетвориться у неякісний товар.
/>
Рис. 3.Крива «доход-споживання»
Такимчином, для нормальних товарів крива «доход—споживання» матиме зростаючийхарактер, для неякісних — спадний.
Разомз тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсягиїх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари,які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходузбіль шить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива «доход—споживання»для цієї групи товарів ма тиме вигляд вертикальної прямої лінії (Рис. 4).
Відкривої «доход-споживання» легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель(1821— 1896) — англійський економіст, який вивчав, як у XIX ст. характер споживаннятоварів і послуг змінювався залежно від доходу сім’ї. Крива Енгеля показує співвідношенняміж доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів,що впливають на попит.
/>
Рис. 4.Модель „доход – споживання”може бути використана для побудови кривих Енгеля.
КривіЕнгеля характеризують залежність обсягу споживання товару від доходу споживача.
/>
Рис. 5. Криві Енгеля
Нарис. 5 представлені криві Енгеля для нормальних (а), нижчих (б) та нейтральних (в)благ. Криві Енгеля і криві „доход – споживання” мають однаковий характер залежностівід доходу: для нормальних благ є висхідними і мають додатний нахил, для нижчих– відхиляються ліворуч і набувають від’ємного нахилу, а для нейтральних є вертикальними.Криві Енгеля мають практичне значення. Вони можуть надати інформацію стосовно групнаселення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільшефективною.2. Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивідуального попиту
Тепер проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціниодного з благ. Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару поступово знижуєтьсявід до (рис.6). Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, прицьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару,– він стає дешевшим порівняно з благом. Відрізки показують максимальні кількості товару, якіспоживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього.Точки на рис. 6 визначаютьрівноважні комбінації товарів та за різних рівнів ціни блага. З’єднавши точки рівновагиплавною лінією, одержимо криву „ціна – споживання”.
/>
Рис. 6. Модель поведінки споживача за зміни ціни одного товару
Крива „ціна – споживання” показує функціональну залежність між обсягомспоживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язанізі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту.
Криву індивідуального попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважніобсяги споживання товару у систему координат „ціна – кількість товару ” (рис. 6).Крива попиту показує обсяг споживання товару як функцію ціни.
Властивості кривої попиту:
— крива попиту відображає зміну рівня корисності споживача: чим нижчоює ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві;
— кожна точка кривої попиту є точкою оптимуму споживача на певномурівні корисності;
— в міру зниження ціни товару гранична норма заміни благ зменшується,тобто справджується закон спадної граничної корисності.3. Ефекти доходу та заміни
Змінаціни чинить двоїстий вплив на споживчий кошик. З одного боку, благо стає дешевшимабо дорожчим відносно інших товарів, що стимулює зміну структури споживання: дорожчіблага замінюються дешевшими. Це – ефект заміни. З іншого боку, одночасно відбуваєтьсязміна реального доходу споживача за незмінного номінального: якщо ціна одного зтоварів знижується, то вивільняється частина доходу, котра може бути використанадля купівлі додаткових одиниць даного блага або додаткових одиниць інших благ.
Це – прояв ефекту доходу. В аналізі поведінки споживача важливо відокремитидію цих складових загального ефекту, тому що вони можуть мати однакову спрямованість,підсилюючи реакцію споживача на зміну ціни, або різну, викликаючи інші наслідки.Концепцію розмежування ефектів заміни та доходу розробили український економісті математик Євген Слуцький (1915 р.) та англійський економіст Джон Хікс (30-ті рр.ХХ ст.).
Хоча модель Слуцького була розроблена раніше, в сучасній мікроекономіцібільш поширений аналіз моделі Хікса.Для визначення відокремленої дії кожного з ефектівспочатку припускають, що споживач після зміни ціни одного з благ зберігає незміннимсвій рівень добробуту, умовно скоротивши свої видатки так, щоб реальний доход залишавсяна рівні початкового. Це дає можливість проаналізувати зміну споживання, враховуючилише зміну відносних цін, яку графічно показує зміна кута нахилу бюджетної лінії,тобто виділити ефект заміни. Для розмежування дії ефектів графічно застосовуєтьсяпобудова допоміжної прямої – компенсуючої бюджетної лінії. Економічний смисл добудови– визначити, якою стала б структура ринкового споживчого кошика, якби змінилисьлише відносні ціни благ. Далі, залишаючи незмінними відносні ціни (новий кут нахилубюджетної лінії незмінний), досліджують лише вплив зміни реального доходу, що графічновідображається паралельним зміщенням бюджетної лінії.
Розглянемографічну модель відокремленої дії ефектів за Хіксом для випадку зниження ціни товару(рис. 7). Початковий оптимум споживачавстановлюється у точці, де бюджетна лінія є дотичною до кривої байдужості. Зниженняціни товару змінює кут нахилу бюджетної лінії. При цьому бюджетна лінія, обертаючись,ковзає вздовж початкової кривої байдужості і займає положення, яке показує компенсуючабюджетна лінія (пунктир). Оптимум переміщується в точку умовної рівноваги. Це означає,що, залишаючись на тому ж рівні корисності, споживач змінив би свій оптимальнийвибір на користь відносно дешевшого блага. Оскільки перехід від до відображає лишевплив нової ціни, то зміна обсягу споживання від до розглядається як ефект заміни.Ефект заміни спонукає споживача збільшити обсяг попиту на товар, який витісняє частинупопиту на благо.
Ситуаціянезмінного реального доходу в моделі Хікса є умовною. В дійсності зі зниженням ціниодного з благ за того ж номінального доходу реальний доход зростає, що відображаєпаралельний зсув вгору в положення нової бюджетної лінії. Споживач досягає новогорівня добробуту на вищій кривій байдужості, в точці оптимуму. Перехід же від довідбувається за незмінних відносних цін товарів, тому зміну обсягу споживання віддо трактують як ефект доходу.
Змінарівноваги споживача від до характеризує загальний ефект зниження ціни товару, котрийскладається з суми двох ефектів – заміни та доходу:
— ефект заміни полягає у зміні обсягу споживання внаслідок зміни відноснихцін товарів за незмінного реального доходу споживача;
— ефект доходу – це зміна обсягу споживання внаслідок зміни реальногодоходу за незмінності відносних цін товарів.
Зі зниженням ціни блага ефект заміни обов’язково зумовлює збільшенняйого споживання, тобто має додатне значення. На відміну від ефекту заміни, ефект доходудіє в різних напрямках, – в залежності від того, до якого типу належить товар. Длянормальних благ ефект доходу діє в тому ж напрямку, що і ефект заміни, тобто є величиноюдодатною, і підсилює його (рис. 7). Для нижчих благ ефект доходу діє в протилежному напрямку імає від’ємне значення. Але, як правило, ефект заміни для нижчих товарів значно більший,ніж ефект доходу, тому зі зниженням ціни нижчого блага попит на нього зростає.
/>
Рис. 7. Ефекти заміни та доходу за Хіксом. Нормальне благо
Нормальніблага, а також нижчі блага, для яких ефект заміни перевищує ефект доходу так, щозі зниженням ціни їх споживання збільшується, називаються звичайними благами. Длязвичайних благ справджується закон попиту: з підвищенням ціни попит на них скорочується,а зі зниженням ціни – зростає, крива попиту має від’ємний нахил, є спадною. Виняткомє товар Гіффена – нижчий товар, який займає значне місце у видатках споживача ідля якого не виконується закон попиту, для нього ефект доходу перевищує ефект заміни,а крива попиту має додатний нахил і є висхідною.
Висновок
Споживанняє найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу впродовж останніхдесятиліть у середньому становить дві третини сукупних видатків на купівлю товаріві послуг. Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпорядженні залишаєтьсявикористовуваний дохід, котрий, як відомо, йде на споживання і заощадження. Споживання– це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадженняє тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання.
Які жосновні складові споживання? Найважливіші з них — продукти харчування, одяг, взуття,книги, предмети особистої гігієни тощо. Розрізняють три групи видатків домогосподарствна споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку тана послуги.
Немаєсімей, які б витрачали свій використовуваний дохід однаково. Але статистичні обстеженнявиявили певні закономірності розподілу доходів сімей між продуктами харчування,одягом та іншими важливими статтями споживання. Незаможні сім’ї витрачають на продуктихарчування більшу частину свого використовуваного доходу. Зі зростанням доходу видаткина деякі статті харчування збільшуються. Люди з вищими доходами споживають продуктихарчування вищої якості, зокрема дорожчі овочі, фрукти, м’ясо тощо.
Протезбільшення видатків на харчування в разі зростання доходів відбувається до певноїмежі. Загалом зі збільшенням доходів частка видатків на продукти харчування зменшується.Ця закономірність споживання стосується не лише домогосподарств, а и нації в цілому.Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять близько 20% використовуваногодоходу, у країнах Західної Європи — в середньому 25%, а в країнах, що розвиваються,— слизько 60%. Зі збільшенням доходів сімей зростають видатки на одяг, відпочинок,автомобілі. Водночас зростання доходів приводить до того, то частина їх не споживається,а заощаджується. Найбідніші сім’ї не спроможні заощаджувати взагалі. Нерідко вониберуть позичку або витрачають свої попередні заощадження, і найбідніші родини стаютьще більшими боржниками.
Список використанихджерел
1. Беляєв О. О., Бебело А.С. Перехідна економіка: основні концепції та характерні риси // Вчені записки: Наук.зб. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 2001.
2. Богиня Д. Актуальні проблемирегулювання доходів і організації заробітної плати на етапі трансформації економікиУкраїни // Україна: аспекти праці. — 2000.
3. Бузгалин А. В. Переходнаяэкономика: Курс по политической экономии — М.: Таурус, 1994.
4. Гальчинський А. Праця ікапітал // Економіка України. — 1992.
5. Гриценко А. Гроші: виникнення,сутність, функції і агрегати // Економіка України. — 2002.
6. Кейнс Д. Общая теория занятости,процента и денег. — М.: Госиздат, 1999.
7. Киселев А. П. Теория ипрактика современного бизнеса (или как создать фирму и работать на себя). — К.:Лібра, 2001.
8. Корнаї Я. Шлях до вільноїекономіки. — К.: Наук. думка, 2004.
9. Макконнелл К. Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика / Пер. з англ. — Львів: Просвіта,2003.
10. Мочерний С. Проблеми людинив економічній теорії // Економіка України. — 2003.