Аваріяв Сіверську в 1993 р. (Реферат)
ВСТУП
1. РАДІОАКТИВНІ ВІДХОДИ НА СХК
2. ВИРОБНИЧІ ТА АВАРІЙНІ ВИКИДИ РАДІАЦІЇ НАСХК
3. АВАРІЙНІ ПОДІЇ
4. ТОМСЬКА АВАРІЯ, 6 КВІТНЯ 1993 Р.
5. РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРИВИСВІТЛЕННІ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
Вступ
Місто Сіверськрозташований в 15 км на північний схід від міста Томськ в Сибіру і в 3000 км насхід від Москви. До 1993 року місто було відоме під назвою Томськ-7. Населенняміста — 107 700 чоловік. Територія площею в 192 км2 навколо міста огородженапотрійним шаром колючого дроту. Місто розташоване біля річки Томь, припливу р…Об. На в’їздах до Сіверськ стоять контрольно-пропускні пункти.
У 1949 році булорозпочато спорудження атомних установок і будівництво міста Сіверська, а в 1954році було завершено будівництво комбінату. Атомні реактори і виробничі будівлірозташовані в 15 км на північний схід від самого міста (56’27 `З 84’47` В). Сибірськийхімічний комбінат складається з 5 реакторів оборонного призначення, одногохімічного сепараторного заводу, переробної установки для виробництва урану іплутонію, збагачувальної установки для урану і декількох комплексів дляповодження з радіоактивними відходами. Крім того, тут розташовано сховищеядерних боєголовок, виведених з бойового складу. У 1993 році на Сибірськомухімічному комбінаті працювало 15 тисяч чоловік. Всього в Сіверську булопобудовано 5 реакторів, призначених для виробництва збройових матеріалів, два зних ще перебувають в експлуатації. Перший реактор (І-1) перебував вексплуатації з 20 листопада 1955 до 21 серпня 1990 року, другий (І-2) — звересня 1958 до 31 грудня 1990 року, а третій (АТ-3) — з 14 липня 1961 року до14 серпня 1992 року. Всі три реактори розташовані біля «Об’єкту-5» іна сьогодні заглушені. Два реактори (АТ-4 і АТ-5), які все ще знаходяться вексплуатації, були запущені в 1965 і 1967 рр… відповідно. Ці два реакторирозташовані біля «Об’єкту-45» недалеко від радіохімічного заводу, і,відповідно до планів, повинні були бути зупинені протягом 1995 р. Реактор І-1мав прямоточний режим охолодження активної зони і радіоактивна вода зливалася врічку Чернільщіков, що впадає в річку Томь.
У 1990 роцігама-випромінювання близько річки було підвищеним. Решта 4 реактора, крімвиробництва плутонію, виробляли електро- і теплоенергію для потреб міста. Ціустановки були аналогічні реакторів типу РБМК. Такий тип реакторіввикористовується на Чорнобильській, Ленінградської (Сосновий Бор), ІгналінськоїАЕС. Передбачається, що більшість реакторів мало по 2101 паливному каналу ібули могутніше реакторів, які виробляли плутоній на х / к «Маяк».
Вода для охолодженняреакторів надходить з річки Чернільщіков. Охолоджуючий режим цих 4-х реакторів- замкнутий. Через теплообмінники тепло першого контуру передається другому.Підігріта вода використовується для обігріву р.Сіверський. Частина води з тієюж метою подається по трубопроводах у м. Томськ. Крім цього, електроенергія, щовиробляється реакторами, використовується містами Сіверськ і Томськ Плутоній(головним чином 239Pu) проводиться на радіохімічний завод («Об’єкт15»). Очевидно, завод був побудований одразу після запуску першогореактора в 1956 році.
Плутонійвиділяться шляхом розчинення опроміненого уранового палива в концентрованійселітрі, після зняття оболонок з відпрацьованих тепловиділяючих стрижнів.Розчин з селітрою містить нітрати продуктів розподілу (в основному 137Cs і90Sr), нітрат урану і нітрат плутонію. Цей продукт промивається в органічномурозчині, що складається з трибутилфосфату і гасу (нафти). На першому етапі зсуміші виділяються високоактивні продукти поділу, що містять уран і плутоній. Нанаступному етапі виділяються уран і плутоній. Продукти поділу є рідкимирадіоактивними відходами, які вміщують на зберігання. Крім того, що плутонійвиділяється з палива реакторів, з 1978 року радіохімічний завод р.Сіверськийвиробляє плутоній з відпрацьованого ядерного палива 5 реакторів оборонногопризначення х / к «Маяк». Причиною цього стало те, що в 1978 роціпереробна установка на х / к «Маяк» був реконструйований підпереробку палива АЕС (з реакторами типу ВВЕР-440), атомних підводних човнів,цивільних криголамів і дослідницьких реакторів.
Відпрацьованепаливо надсилалося залізничними потягами в р.Сіверський аж до 1990 р., коли бувзупинений останній військовий виробничий реактор на х / к «Маяк».
Сьогодніведеться переробка палива з двох функціонуючих реакторів у р.Сіверський.Переробка палива виробляється на установці № 25. Тут виділяється плутоній-239(поділ ізотопів) і міститься в капсули для використання в боєголовках атомнихбомб. Зберігання цих капсул виробляється на заводі до їх відправки на підприємства,що займаються складанням атомних боєголовок. Виробничі комплекси по збірціатомних боєголовок для тактичного і стратегічного атомного зброї знаходяться в4 закритих містах: Свердловську-45, Златоусті-36, Пензі-19, Арзамасі-16.
У Сіверську знаходитьсяустановка для збагачення урану. У січні 1991 року відбулося підписанняконтракту між Сибірським хімічним комбінатом і французькою компанією«Кожема», де зазначалася збагачення урану до 4%, одержуваного врезультаті переробки французького відпрацьованого ядерного палива. Контрактукладено на 10 років і передбачає збагачення 500 тонн гексофторіда урану (UF6)на рік. За виконання цього замовлення Сибірський хімічний комбінат щорічноотримує близько 50 мільйонів американських доларів. Причиною того, що Франціякористується установкою в Сіверську, є небажання забруднювати власну установкуізотопами урану (232U і 236U).
Радіоактивнівідходи на СХК
За більш ніж 30років експлуатації Сибірського хімічного комбінату виробництво збройовогоплутонію і збагачення урану призвели до утворення великої кількостірадіоактивних відходів. Тверді та рідкі радіоактивні відходи знаходяться назберіганні в декількох пунктах на закритій території навколо комбінату. Всьогона території комбінату розташовано 50 сховищ для твердих і рідких радіоактивнихвідходів, сумарна активність яких складає 4600 тисяч ТБк (125 МКі). Крім цього,велика кількість концентратів рідких відходів захоронено в піщаних грунтах наглибині 320-460 м або у відкритих басейнах. У результаті переробки ядернихматеріалів утворюється велика кількість рідких радіоактивних відходів. Частинарідких РАВ Сибірського хімічного комбінату скинуто в два відкритих басейну, ачастина закачана в землю на глибину близько 400 м.
Басейни Б-1 іБ-2.
У Сіверськузнаходяться два відкритих басейну для поховання рідких радіоактивних відходів(Б-1 і Б-2). Басейни займають загальну площу в 75000 м2. У басейні Б-1 поховано150 000 м3 рідких радіоактивних відходів, а в басейні Б2 — 130000 м3. Похованнярідких радіоактивних відходів у ці басейни було розпочато в середині 60-х роківта припинено в 1982 році. Сумарна активність РРВ, похованих тут, насьогоднішній день складає 4700 тисяч ТБк (126 МКі) довгоживучих ізотопів.
Район навколобасейнів не обгороджений, і заміри показали завищені значення радіації у такихтварин, як лосі й зайці. Перевищені норми допустимих доз радіації були заміряніу 38 чоловік. З них четверо дорослих і троє дітей були відправлені до лікарні.
Проблемизберігання РРВ в цих басейнах схожі з проблемами озера Карачай. Резервуариневеликі за величиною, і в посушливе літо можливо висихання частини води. Тодііснує небезпека розносу радіоактивних частинок, які накопичилися у доннихвідкладеннях басейнів, що може призвести до забруднення території навколоСіверська. У 1967 році подібна ситуація склалася на озері Карачай (х / к«Маяк»).
Щоб уникнутиповторення катастрофи, починаючи з 1991 року почалися роботи по засипці басейнуБ-2. Взимку пісок гною на лід, а коли починається танення льоду, пісок осідаєна дно басейну.
Кінцевою метоюцієї операції є засипання басейну цілком. З-за високого рівня радіації поблизубасейну, для підвезення піску використовуються спеціально сконструйованівантажні машини. Кабіни машин покриті свинцевими пластинами, з метою захистуводія від великих доз опромінення. На сьогодні приблизно половина басейну Б-2засипана.
Роботи позасипці басейну Б-1 будуть проходити за таким же принципом. Коли обидва басейнубудуть повністю засипані піском, всю площу покриють бетоном або асфальтом.Навколо резервуарів пробурено 18 свердловин для викачування радіоактивної води.Згодом вода (точні дані про її кількості відсутні) буде закачана в підземний«могильник».
Підземний«могильник» для рідких радіоактивних відходів знаходиться в 10-20 кмвід річки Томь. Його використання почалося в 1982 році. За цей час приблизно33-36 мільйонів куб. метрів РРВ було закачано в підземні формації.Низькоактивні рідкі відходи закачувалися на глибину 240-290 метрів, ависокоактивні — на глибину 310-340 метрів. Підземне поховання РРВ відбуваєтьсядо сих пір. Сумарна активність похованих тут РРВ становить 40 мільйонів ТБк(1,1 ГКІ) довгоживучих ізотопів, включаючи кілька десятків кілограм плутонію.
За 30 роківексплуатації установок під землею було поховано 127 тисяч тонн твердих радіоактивнихвідходів. Для цих цілей був також побудований наземний бетонний бункер.Контейнери з ТРО доставляються до цього бункера автотранспортом з різнихвиробничих комплексів Сіверська. Вміст контейнерів поміщається в бункер черезотвори на даху. Порожні контейнери перевозяться назад і використовуютьсязаново. Бункер, висота якого досягає 6-ти метрів, має товщину стін, рівну 1,5метра. Близько отворів на даху бункера випромінювання склало 56 мЗв / год (5,6Бер / год).
Виробничі тааварійні викиди радіоактивності на СХК
Перший реактор(І-1) в Сіверську мав прямоточну систему охолодження. Охолоджуюча вода, якаскидалася на канал, що впадає в річку Чернільщіков, а від туди в річку Томь,була забруднена різними радіоактивними елементами. Для запобігання розповсюдженнярадіоактивності, по берегах каналу побудували бетонні загородження. Післязупинки першого реактора в 1990 році інформаційне агентство ТАСС заявило, щоскиди радіонуклідів у річку Томь скоротяться у два рази.
У результатіскидів радіоактивної води, що охолоджує, сьогодні відзначаються підвищені рівнірадіоактивність як в самих річках, так і в прилеглих районах. Уздовж річкиЧернільщіков встановлені знаки з попередженням про підвищенийгамма-випромінюванні. Виміри, проведені в місці впадання річки Чернільщіков вТомь, показали рівень гамма-випромінювання 300 мкрад / година в повітрі і 400мкрад / год у воді. Природний фон в районі — 10-20 мкрад / год. У 2-х км нижчецього пункту, на річці Томь було заміряні гамма-випромінювання рівне 150 мкрад/ год. Ці виміри були зроблені влітку 1990 року, тобто до того як реактори булизаглушені.
Пробивідкладень, взяті на глибині 5 см в р.Чернільщіков, показали наявність 121 Бк /кг по 137Cs, 4036 Бк / кг по 58Co, 18564 Бк / кг по хрому-51 і 2441 Бк / кг поцинку-65.
Високі рівніактивованих продуктів (58Co, 51Cr, 65Zn) вказують на корозію в одному абодекількох реакторах. На правому березі річки, прямо біля селища Чернільщіково,були заміряні концентрації 239Pu, що досягають 3100 Бк/м2.
У роки зпосушливим літом рівень води в річці знижується, і швидкість течії водисповільнюється, таким чином радіоактивні елементи швидко осідають і непереносяться далі по річці Томь. У невеликого селища, розташованого в томумісці, де річка впадає Чернільщіков в Томь, були заміряні концентрації 239Pu,що склали 1200 Бк/м2. Цей район використовується місцевим населенням під городиі сінокіс. Зараз вирішується питання про можливу евакуацію селища.
У 60-х роках нарадіохімічний завод вироблялося на 90 кг плутонію більше, ніж враховувалося. У1967 р. для вирішення цієї проблеми керівництво комбінату ухвалило відправляти«надлишок» плутонію назад на переробку. Таким чином, 50-60 кгплутонію переводилося в розряд радіоактивних відходів та захоронялись вбасейнах (Б1 і Б2).
Аварійні події
За часексплуатації Сибірського хімічного комбінату мали місце 23 аварії та аварійнихподії, результатом яких був викид радіоактивності в навколишнє середовище.
Тут наводитьсякороткий опис найбільш важких аварій. 18 березня 1961 стався вибух у системіподачі пари на дослідницькій екстракційної установці. Вибух був результатомкаталітичної реакції між органічною рідиною та концентрованої окисом азоту. Ваварії загинуло 2 людини. Аварія класифікована 4-го ступеня тяжкості за шкалоюINES. У 1981 році при добуванні паливних елементів з реактора, один з каналівзірвався і впав на кришку реактора, що могло призвести до мимовільноїланцюгової реакції. Один з інженерів-механіків, В.В. Голдобін, що знаходивсябіля реактора, зміг ногою зіштовхнути паливний канал. Мимовільна ланцюговареакція була попереджена, але інженеру, через сильну дози опромінення, довелосяампутувати ногу.
У 1990 році, врезультаті необережного поводження з плутонієвими бітами, один з операторіввтратив обидві руки. Він помістив три плутонієвих біти в ємність, розраховануна одну, у результаті чого була перевищена критична маса плутонію і ставсявибух.
Томська аварія,6 квітня 1993
Найважча аваріяна Сибірському хімічному комбінаті сталася 6 квітня 1993 року в 02 ч. 00 м.місцевого часу (06 год 00 м. GMT). Вибухнула ємність (№ 6102 / 1) з сумішшюпарафіну і трибутилфосфату, в результаті чого стався викид урану, плутонію,ніобію, цирконію, рутенію. Об’єм ємності дорівнював 34,1 м3, а обсягрозташованої там суміші — 25 м3. Ця суміш містила 8773 кг урану і близько 310 гплутонію. Сумарна радіоактивність суміші становила 20,7 ТБк (559,3 Кі). Ємністьзнаходилася в будівлі на радіохімічний завод («Об’єкт-15»).
Сила вибуховоїхвилі зруйнувала два поверхи будівлі. В результаті короткого замикання на дахубудівлі почалася пожежа. Передбачається, що сумарна кількість радіоактивності увикиді склало 4,3 ТБк (115 Кі) по довготривалим ізотопів. Радіоактивні елементибули рознесені в північно-східному напрямку, їх випадання зафіксували натериторії 120 км2 (див. карту).
У районі, девипало найбільшу кількість радіоактивних опадів, було зафіксованогамма-випромінювання, в 20 разів перевищує природний фон. Пожежники, які бралиучасть у ліквідації наслідків вибуху, отримали максимальну дозу опромінення, щосклала 2 мЗв. Аварія класифікована 4-го ступеня тяжкості за шкалою INES. Увересні 1994 року «Беллуно» було заміряні гамма-випромінювання, щоперевищує в 2-3 рази природний фон, у найбільш постраждалому районі біляголовної дороги, за колючим дротом, навколишнього місто (на схід відСіверська). У зоні ураження знаходяться два селища — Георгіївка і Боровка.Уздовж огорожі виставлені знаки радіоактивної небезпеки, що забороняють збіргрибів та ягід. Заборони ігноруються місцевими жителями.
Роль засобівмасової інформації при висвітленні наслідків аварії
Коли в квітні1993 року на Сибірському хімічному комбінаті (СХК, Томськ-7, нині Сіверськ)сталася аварія. У перші дні після аварії на СХК всі засоби масової інформаціїпередавали офіційну інформацію заспокійливого змісту. В інформації йшлося проте, що радіаційна ситуація в зоні радіоактивного забруднення не становитьнебезпеки для населення, гамма-фон на осі сліду становить 35-70 мкР / год,викидів радіоактивного йоду не було, і приймати йодисті препарати немаєнеобхідності. Цю інформацію не можна назвати помилковою, у фактичній частинівона відповідала дійсності, з тим, однак, зауваженням, що вона була неповною.Місцевість була тотально забруднена бета-випромінюючими радіонуклідами, про щонаселенню, мабуть, з побоювання паніки, не повідомлялося.
Населення, маючипевні підстави не довіряти офіційній інформації, намагалося самостійноперевірити її правдивість. Мали побутові дозиметри мешканці самостійнопроводили вимірювання. Як відомо, побутові дозиметри, що мають слабкуекранівку, в умовах забруднення штучними радіонуклідами найчастіше значнозавищують показання, оскільки вимірюють потужність гамма-випромінювання заодноз жорстким бета-випромінюванням. У результаті рівні «гамма-фону»,виміряного жителями, істотно (у десять і більше разів) перевищували рівні,оголошені офіційно. Природно, що частина населення відреагувала на такуситуацію вкрай негативно: люди повністю втратили довіру до офіційних джерелінформації і перестали дотримуватися інструкцій штабу цивільної оборони. Деякіпочали посилено приймати йодисті препарати. Були зареєстровані випадки отруєнняйодом.
З цього прикладуможуть бути зроблені різні висновки. Можна звинуватити населення в незнанніоснов дозиметрії і спробувати перекрити будь-які канали альтернативноїінформації. Однак таке рішення ситуації важкоздійснюваним в епоху технічногопрогресу і суперечить природі інформації. Більш логічним вирішенням ситуаціїпредставляється надання населенню повної інформації, а саме — величинигамма-фону та щільності потоку бета-частинок. Паніки цілком можна було буникнути більш правильною організацією поведінки населення після аварії. Ідобитися цього можна тільки одним шляхом — максимально повною інформацієюнаселення через засоби масової інформації.
І в такихситуаціях роль ЗМІ важко переоцінити: некоректна подача інформації, так само які її неповнота, в рівній мірі можуть викликати паніку серед населення.
хімічний комбінат радіація аварія
Висновок
Уроки Чорнобилястали темою коментарів вчених та лідерів громадської думки Томська. Характерно,що фахівці впевнені в благотворний вплив чорнобильської аварії на розвитокатомної енергетики. Громадськість впевнена в прямо протилежному — що атомникипозитивних висновків не зробили і загрожують країні новими катастрофами.
У газеті № 73газети «Томський вісник» на цілій смузі опублікованийпропагандистський матеріал Мінатому, покликаний довести користь прийняттязакону про ввезення в Росію, зберіганні та переробки іноземних ВЯП.Аргументація наводиться більш ніж спірна з великою кількістю наукових викладок,заплутують простого обивателя і вже тому знижують ступінь довіри до доказовоїбази Мінатому. Але самий нищівний удар по логіці атомних лобістів завдаєпосилання на відсутність великих аварій на радіохімічних заводах у країні востанні 30 років. Мабуть, матеріал готувався централізовано для розсилки врегіональну пресу, і його упорядники не врахували того, що в Томську чудовопам’ятають аварію саме на радіохімічний завод в Сіверську в 1993 р. Ось вже — Одного разу збрехавши? Тому всі праці на переконання, щонайменше, Томич унешкідливості ввезення ВЯП сходять нанівець, що змушує засумніватися впрофесіоналізмі найнятих Мінатомом фахівців з формування громадської думки.
МіністерствоРосійської Федерації з атомної енергії (Мінатом) вирішило, що будівництвоцентрального сховища для плутонію і високозбагаченого урану, що витягають ізбоєголовок, буде проводиться в Сіверську. Відповідно до договорів проскорочення стратегічних наступальних озброєнь, укладених між Росією і США,понад 10000 російських ядерних боєголовок виведено або буде виведено з бойовогоскладу та демонтовано в найближчому майбутньому. На сьогодні плутоній івисокозбагачений уран, які витягують з ядерних боєголовок, перебувають утимчасових сховищах. У Сіверську планується побудувати сховище площею 50000 км2для довготривалого зберігання цих ядерних матеріалів. Сховище буде будується зафінансової допомоги американського фонду «Nunn-Lugar». Загальнавартість проекту — 600 мільйонів доларів США.
Плановане сховищебуде складатися з трьох відсіків: центрального відсіку, де буде відбуватисязавантаження плутонію та урану і виробляється радіологічний контроль запроведенням операції; другий відсік — безпосередньо сховище, де буде перебуває45 тисяч контейнерів із плутонієм і ураном, третій відсік збільшить можливістьзберігання до 65 тисяч контейнерів. За умови фінансового та технічного сприянняамериканської сторони, сховище буде прийнято в експлуатацію через 4 роки.Плутоній можливо зберігати в його початковій формі, або перетворити на окис(PuO2). Спосіб зберігання в планованому об’єкті — невідомий. Поки ще немаєвиробленого рішення щодо подальшого способу поводження з плутонієм, щоутворюється при демонтажі ядерних боєголовок. Мінатом планує використати частинуплутонію в якості палива для цивільних АЕС з МОХ-реакторами, і з реакторах. Згідноз інформацією російської служби з контролю за безпекою, в Сіверськузберігається 23000 контейнерів з 239Pu і високозбагаченого урану в будівлі, щоне має необхідних бар’єрів безпеки.
За останні рокифізична безпека об’єктів Сіверська значно ослабла. Потрійне огорожа з колючогодроту під напругою не функціонує в декількох пунктах з східної сторони міста,на ряді контрольних постів відсутні сторожові, що дозволяє практично вільнопроникнути на територію комплексу. На центральному контрольно-пропускномупункті, за першу половину 1999 року було припинено 65 спроб підкупу постовихбажаючими потрапити в місто. 35 осіб було затримано при спробі нелегальнопроникнути в місто, у 24 осіб виявлені підроблені документи, 21 чоловік бувзатриманий з документами на іншу особу.
Література
Збірник «Екологічна оцінкатериторії ЗАТЕ» Сіверськ “і 30-кілометрової зони СХК”. — Томськ,2001р.;
«Комсомольська правда» за 11.11.94р.;
«Томський вісник», № 73, 24 квітня2001 р.;