–PAGE_BREAK–Програмне забезпечення дає можливість будувати навчальний процес залежно від індивідуальних адаптаційних властивостей учнів. Все це дозволяє зробити навчальний процес більш керованим і дає можливість варіювати дидактичні моделі управління процесом навчання.
1.3 Опис ППЗ для розробки дидактичних засобів
Поняття про прикладні програми
Прикладні програми – це програми, які автоматизують процеси розв’язування задач з різних сфер практичної діяльності людей. їх є дуже багато. Це програми для опрацювання інформації виробничого, бухгалтерського, офісного чи іншого характеру. Виокремимо такі види програм:
o для опрацювання текстів (текстові редактори);
o для створення графічних образів (графічні редактори);
o для роботи з електронними таблицями;
o для створення і опрацювання інформації в базах даних;
o для підтримки функціонування комп’ютерних мереж;
o для автоматизації математичних обчислень.
Програмне забезпечення буває у вигляді окремих програм для певного виду роботи (наприклад, для редагування текстів чи опрацювання баз даних) або у вигляді інтегрованих систем – програмних комплексів, які забезпечують декілька видів діяльності. За допомогою інтегрованої системи можна написати листа, реферат, оформити звіт, виконати обчислення засобами електронної таблиці, знайти інформацію в базі даних, доповнити звіт графіками чи діаграмами та переслати його замовнику робіт через комп’ютерну мережу.
Прикладами таких систем є: Symphony, Smartware, Microsoft Works, Microsoft Office для Windows, Star Office для Linux.
Інтегрована система складається з таких основних компонентів:
1) редактора текстів;
2) електронної таблиці;
3) системи керування базами даних;
4) засобів телекомунікацій.
У них поєднані можливості роботи з текстовою, числовою та графічною інформацією, тобто з даними різних форматів.
Текстові редактори і видавничі системи.
Ще не так давно, під час підготовки листа, реферату чи твору, після змін у тексті доводилося не раз переписувати його. Сьогодні, використовуючи комп’ютер і текстові редактори, можна обійтися без ручки, гумки та витрачання паперу. Звичне уявлення про стіл журналіста, письменника чи інженера, завалений паперами, відживає. Тепер на їхньому письмовому столі стоїть комп’ютер.
Текстові редактори призначені для опрацювання текстів. За допомогою комп’ютера користувач створює тексти, редагує їх, форматує, зберігає і пересилає на відстань. У текст можна внести доповнення, вставити або викинути літеру чи абзац і записати його в пам’ять. І так – багато разів. Процес унесення змін у текст називається редагуванням. Текстові можна надати бажаного вигляду, наприклад, як ось у цій книжці. Це називається форматуванням тексту. Текст (незалежно від змісту) і відповідний файл, що опрацьовується текстовим редактором, прийнято називати документом.
Зручність і ефективність застосування комп’ютерів для опрацювання текстів, оформлення звітів, статей, книжок, листів та інших документів зумовили створення великої кількості текстових редакторів різної складності та призначення.
Є декілька десятків текстових редакторів. Найпоширеніші такі: WordPerfekt, Microsoft Word, WordStar, XyWrite тощо. Популярними також є редактори «Лексикон», «Твір», LaTeX.
Один з найпростіших – текстовий редактор «Лексикон» призначений для створення й опрацювання документів українською, російською чи англійською та іншими мовами. Можна вносити зміни у документ, автоматично формувати абзаци, заголовки, зміст, розбивати текст на сторінки, переносити фрагменти тексту з одного місця в інше.
Редактор LaTeX зручний для роботи з математичними формулами і підготовки до друку наукових статей та книжок.
Універсальними є редактори WordPerfekt та Microsoft Word.
Перерахуємо основні дії, які можна виконати за допомогою текстового редактора:
♦ створити текст, використовуючи різні гарнітури шрифтів;
♦ задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);
♦ задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;
♦ вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;
♦ замінити у документі одні літери, слова чи фрази іншими;
♦ пронумерувати сторінки документа і скласти зміст;
♦ усунути граматичні та синтаксичні помилки;
♦ видрукувати текст;
♦ зробити текст, наприклад, таким, як у будь-якій книжці.
Для підготовки рекламних листівок, оформлення журналів і книжок використовують спеціальні видавничі системи. Вони дають змогу підготувати і якісно видрукувати на лазерних принтерах або вивести на фотонабірні автомати складні документи. Видавнича система PageMaker зручна у роботі з невеликим обсягом матеріалів (до тисячі сторінок), ілюстраціями, графіками, діаграмами. Системи Ventura Publisher та Corel Ventura використовують для підготовки великих документів, наприклад, багатотомних видань. За допомогою видавничої системи можна:
♦ виконувати всі дії, характерні для текстового редактора, тобто текст можна зробити таким, як у книжці;
♦ регулювати густину символів у рядку (у поліграфії це називається тренінгом);
♦ плавно регулювати густину рядків на сторінці, тобто відстань між рядками, що називається інтерліньяжем;
♦ враховувати ширину символів у попарних комбінаціях кернінг;
♦ регулювати ширину і висоту символів;
♦ створювати колонтитули, примітки, зміст книжки;
♦ автоматизовувати процес форматування і переформатовувати абзаци за допомогою стилів;
♦ друкувати сторінки не підряд, а у певній прийнятій у поліграфії послідовності, що називається створенням буклету;
♦ вставляти в текст картинки та інші об’єкти, обкладати їх текстом тощо. Програми-редактори автоматизують роботу з текстами. Сучасні програми-редактори, такі як Microsoft Word, мають риси видавничої системи.
Графічні та музичні редактори
Комп’ютерну графіку використовують для створення ілюстрованих журналів, палітурок книжок, емблем, етикеток, упаковок, візитних карток, рекламних оголошень, афіш тощо. Є різні програми для створення і опрацювання графічних зображень. Найпростішою є програма Paintbrush для MS-DOS або Paint для Windows. Обі дають змогу створити файл у форматі bmp, що містить рисунок, виконаний за допомогою панелі інструментів.
Панель інструментів має різні кнопки, що позначають інструменти: кнопку для введення тексту, кнопки для малювання прямої лінії чи лінії від руки, прямокутника, еліпса, для замальовування замкненої ділянки деяким кольором, ластик для витирання нарисованого, пензель для проведення широкої лінії, розпилювача для утворення «плям», кнопки для виокремлення об’єктів чи фрагмента рисунка. Малюють так:
1) спочатку в палітрі кольорів вибирають колір зображення і колір тла (клацають лівою і правою клавішами миші у палітрі кольорів);
2) клацають мишею на кнопці інструмента, наприклад, із зображенням прямої лінії;
3) встановлюють вказівник миші у потрібну точку в робочому полі і натискають на ліву клавішу;
4) ведуть мишу у потрібному напрямку і, відпустивши клавішу миші, отримують пряму і т. ін.
Таким способом, але вибравши олівець, можна нарисувати машину, будинок, ялинку, пейзаж, портрет друга тощо. Файл записують на диск і у разі потреби завантажують у редактор повторно для редагування – внесення змін. Такий файл у Windows-системах можна вставити, як об’єкт у текстовий документ через буфер обміну – отримаємо текстовий документ з рисунком. Рисунок у bmp-форматі складається з маленьких прямокутних кольорових точок-пікселів, які заповнюють деяку прямокутну ділянку, що називається растром. Тому така графіка називається растровою. її характерною особливістю є втрата якості зображення під час збільшення рисунка, оскільки прямокутні контури пікселів збільшуються і їхні прямі кути і стики стають очевидними.
Будь-яке зображення, що є на екрані, можна занести у bmp-файл. Для цього треба:
1) вивести зображення на екран;
2) натиснути на клавішу Print Screen, щоб створити копію екрана в буфері обміну;
3) запустити графічний редактор;
4) вставити вміст буфера обміну в робоче поле редактора;
5) зберегти файл з картинкою на диску, попередньо доопрацювавши зображення засобами редактора.
Є складніші системи для створення професійної графіки, наприклад, програми CorelDraw. Графічне зображення тут складається з ліній чи фігур, які програмно масштабуються під час збільшення чи зменшення зображення. Розмір пікселів при цьому не змінюється. Така графіка називається векторною. Вона не втрачає якості під час зміни розмірів картинки. Відповідні файли, що містять графічне зображення, мають розширення cdr тощо. Програма CorelDraw має велику бібліотеку рисунків, які можна використовувати як готові графічні образи або як заготовки для конструювання на їхній основі нових зображень. Замальовувати замкнені фігури можна різними кольорами, а також комбінаціями кольорів, які плавно переходять один в одний, що вграфіці називається кольороподілом.
Для створення креслень автомобілів, літаків, будинків, окремих агрегатів є програми інженерної графіки, наприклад, AutoCad та ін.
Для ділової графіки є програма Visio. Вона дає змогу нарисувати організаційну схему виробництва, блок-схему алгоритму, схему розташування кімнат і меблів у помешканні, структуру комп’ютерної мережі тощо.
Числову інформацію можна графічно проілюструвати за допомогою графіків та діаграм. Такі можливості надають спеціалізовані програми для побудови графіків, а також засіб Chart у програмах Word, Excel тощо.
Є багато інших форматів графічних файлів. Графічні файли, наприклад, у форматі jpg, отримують під час сканування кольорових фотографій. Для перегляду графічних файлів у різних форматах і для перетворення їх з одного формату в інший, наприклад, з jpg в bmp, використовують спеціальні програми типу ACDSee32, Quick View Plus тощо.
Музичний редактор – це програма для введення нот, редагування нотних текстів і відтворення мелодій. Вікно музичного редактора складається з меню команд для створення, збереження, виконання музичних фрагментів; з меню нот, де можна вибирати ноти різної тривалості й робочого поля, де нанесені нотні ряди (по 5 ліній), туди слід вставляти ноти. Ноти можна вставляти у потрібне місце нотного ряду, вибираючи їх з меню. Щоб виконати мелодію, слід подати команду Run чи Play з меню команд. Зміни можна внести командою Edit. Зберегти файл можна командою Save, завантажити з диска – Open, тобто так, як і в інших програмах.
Прикладом музичного редактора є програма Music. Вона дає змогу не лише нанести ноти на нотні лінійки, а й відтворити мелодію з використанням різних (до 20) музичних інструментів. Створені програми зберігаються у файлах з розширенням not. Є велика бібліотека стандартних заготовок популярних мелодій усіх часів і народів.
Існують музичні редактори для професіоналів, які надають можливість здійснювати оранжування музики для оркестру чи ансамблю.
Сучасні музичні редактори типу DanceMachine дають змогу створювати оригінальні мелодії з голосовими вставками на базі готових фрагментів, тобто з використанням принципу конструювання мелодій.
Для відтворення звуку за допомогою комп’ютера треба мати звукову карту і динаміки. Для записування імпровізацій у файл потрібна спеціальна клавіатура, що нагадує клавіатуру фортеп’яно. Ці пристрої коштують порівняно недорого.
Безпосереднє зіставляння шляхом зв’язування об’єктів – це потужний засіб взаємодії різних програм і можливість примусити їх працювати разом для досягнення максимальної ефективності від використання комп’ютера і даних різних форматів.
Який спосіб застосовувати – залежить від умови конкретної задачі, що стоїть перед вчителем та конкретного плану її розв’язання.
Розділ 2. Конспекти уроків з «Я і Україна» із використанням дидактичних посібників, зроблених за допомогою комп’ютера
Тема. Рослини — частина живої природи (3 клас)
Мета. Ознайомити дітей з різноманітністю рослинного світу, зовнішньою будовою рослин; ознаками, за якими їх відносять до живої природи; дати поняття про дикорослі і культурні рослини; розвивати у дітей пам’ять, спостережливість; виховувати любов до природи, до рідного краю, гуманне ставлення до всього живого.
Хід уроку
I. Хвилинка спостережень.
II. Повідомлення теми та завдань уроку.
Розмаїття рослинного світу. Проведення гри.
— Коли я йшла на урок, то до мене нагнулася гілочка дерева і простягнула мені конверт, а в ньому – гра. Хто буде активно брати участь у ній, той розкриє секрет, як це деревце називається, і в нагороду отримає листочок з нього.
У цій грі багато завдань, і для того, щоб їх виконати, потрібно бути дуже уважними. А гра називається «Рослини — частина живої природи».
ПІ. Вивчення нового матеріалу.
1.Бесіда.
— У природі є багато видів рослин.
Ви були у лісі і бачили, що рослини дуже різні. І дерева, і кущі, і трави з ягодами й квітами. Яка краса! Є такі рослини, які ростуть самі. їх ніхто не садив, не доглядав, а вони виростають такими красенями. Такі рослини називаються дикорослими. А є такі, які вирощують люди, і деякі з них не можуть навіть обійтися без допомоги людей. Такі рослини ростуть у парках, садах, на полях і городах. І називаються вони культурними.
— Розгадайте перше завдання нашої гри.
2.Завдання 1 (використовуємо малюнки та слова на комп’ютері, діти переміщують відповідне слово та малюнок до певної групи, тим самим поділяючи всі слова на три групи: дерева, кущі та трави).
3.Продовження бесіди.
— Кожна рослина складається з частин, які називаються органами. Вона має корінь, стебло, листки, квітки, плоди.
— Дивіться на монітор (малюнок з позначенням органів рослин).
— Це – корінь рослини. Він знаходиться у ґрунті. За допомогою кореня рослина живиться поживними речовинами. А деякі рослини навіть розмножуються за допомогою кореня.
— Це – стебло. На ньому прикріплені листки, квіти і плоди. Вони знаходяться над поверхнею ґрунту. По стеблу поживні речовини рухаються до листків, квітів і плодів. Ці речовини підтримують життя рослин. Стебло може бути зеленого чи коричневого кольору.
— Це – листки, які найчастіше бувають зеленого кольору. Вони можуть бути гладенькі чи шорсткі, округлі чи зазубрені.
— Це – квітка. У кожної рослини вона різна за величиною, формою і кольором. За допомогою кольору квіти приваблюють до себе комах, які запилюють їх і збирають нектар, з якого виробляють мед.
Запилена квітка перетворюється на плід. Плоди також бувають різні за кольором і виглядом. Горішки, яблука, сливи – це плоди. За допомогою насіння з плодів рослини розмножуються.
4.Завдання 2. (бесіда за малюнком суниці)
Назвіть органи суниці.
5. Фізкультхвилинка.
6.Завдання 3. Загадки (при відгадуванні вчитель демонструє малюнок).
♦ У теплі кохається, під листком ховається, за хвіст припнутий, як його звати?
— Чому ви вирішили, що це огірок?
— Одежин зо двісті має, жодну з них не застібає.
— Чому капуста, а не цибуля?
♦ Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.
— Хто ця дівчина?
7. Завдання 4.
— Які частини названих рослин є їстівними? (Огірок, капуста, морква).
— Яка їстівна частина в огірка? Чому ви думаєте, що плід?
— Яка їстівна частина у капусти? Чому листя, а не стебло? (Стебло знаходиться всередині).
— Яка їстівна частина у моркви? (Корінь її може бути не тільки червоного кольору, але й оранжевого, білого).
8.Завдання 5.
— За якими ознаками рослини відносяться до живої природи?
(Вони не можуть рости без світла, тепла, води, повітря і поживних речовин, таких необхідних для їх життя).
Спостерігаючи за рослинами, ви помітили, що вони ростуть, змінюється їх зовнішній вигляд, вони рухаються, але по-своєму, корені ростуть і розгалужуються в ґрунті, листки і квітки повертаються до сонця, насіння розлітається в різні місця, з якого виростає нова рослина. Через деякий час рослина відмирає. За всіма цими ознаками ми відносимо рослину до живої природи.
9.Завдання 6. розгляд і обговорення презентації на тему «Чому рослини – це жива природа?»
IV. Підсумок уроку.
— Які рослини відносяться до культурних?
— А які рослини – до дикорослих?
— Які органи є у рослин?
— Які їстівні частини в огірка, капусти, моркви?
— За якими ознаками рослини відносять до живої природи? (Найактивнішому учневі дозволяється відкрити заховане слово. Це – „дубок“. Інші активні учні отримують листочки з „12“).
продолжение
–PAGE_BREAK–