ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОВГОСТРОКОВИХЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Довгострокові зобов’язання: сутність, види,особливості формування.
1.2. Форми кредиту підприємств та їх класифікація.
1.3. Довгострокові кредити банків
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГОДОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.
2.1. Загальна характеристика підприємства.
2.2. Аналіз фінансового стану підприємства.
2.3. Аналіз співвідношення власного і позиковогокапіталу підприємства
РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ДОВГОСТРОКОВИМИ ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ТАШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ.
3.1. Управління довгостроковими зобов’язаннямипідприємства
3.2 Пропозиції щодо формування фінансової стратегії по виведеннюпідприємства з кризисного фінансового стану
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Неодмінноюскладовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницькихструктур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносинвласності і типів суб’єктів господарювання в напрямку забезпечення їхрозмаїття. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідженнятеоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищенняефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектораекономіки України.
Важливу роль узабезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствахвідіграє аналіз фінансового стану підприємств, який відповідає за відбір,оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають напроцес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. Значне місце в цьомуаналізі посідає структура та характер довгострокових зобов’язань підприємства,а також їх динаміка..
Ефективневиробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовийстан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції,ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахункипідприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевиднимтакож є і зворотній зв’язок, який полягає у тому, що відсутність коштів можепризвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і увиробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємствчасто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуваєфінансові ускладнення, пов’язані з недостатньо раціональним розміщенням івикористанням наявних фінансових ресурсів. В цих умовах перед менеджерамипідприємств постає велика кількість питань, головними з яких є наступні: Якраціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшогорозвитку? Яким чином можна покращити управління фінансовими ресурсами? Якимчином визначити показники фінансово-господарської діяльності, що забезпечуютьстійкий фінансовий стан підприємства?
На ці та іншіважливі питання дає відповідь об’єктивний аналіз фінансового станупідприємства, який дозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні,трудові і фінансові ресурси.
Метою даноїроботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності аналізу фінансовогостану підприємства, а також дослідження місця довгострокових зобов’язань уцьому процесі.
Завданням цієїроботи є:
Теоретичнедослідження сутності та видів довгострокових зобов’язань підприємства.
Аналізфінансового стану підприємства та визначення місця в ньому довгостроковихзобов’язань.
Висуненняпропозицій щодо удосконалення управління довгостроковими зобов’язаннями.
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА
1.1Довгострокові зобов’язання: сутність, види, особливості формування
Зобов’язання (Liabilities) – заборгованістьпідприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, якочікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічнівигоди.
Зобов’язаннявизнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірністьзменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Погашеннязобов’язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів;відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунокотриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведеннязобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу)тощо.
У кожному разіпогашення зобов’язання пов’язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенняммайбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.
Іноді погашенняодного зобов’язання призводить до виникнення іншого. Наприклад,постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписуютьвексель. У цьому разі одне зобов’язання (кредиторська заборгованість)замінюється іншим (зобов’язанням за виданим векселем). Однак остаточнепогашення зобов’язання пов’язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів)підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.
Значна частиназобов’язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховуєвитрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов’язання.Зобов’язання за рахунками зі сплати податків, обов’язкових платежів, заробітноїплати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов’язаньразом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належатьдо звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникаєзобов’язання щодо нарахованих відсотків.
Відсутність надату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тихзобов’язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означаєнеобхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобтозобов’язання не підлягає погашенню).
Длябухгалтерського обліку зобов’язання поділяють на:
довгостроковізобов’язання;
поточні зобов’язання;
забезпечення;
непередбачені зобов’язання;
доходи майбутніх періодів.
Довгостроковізобов’язання (Long-termLiabilities)– зобов’язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяцівабо впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з датибалансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. Додовгострокових зобов’язань належать: довгострокові кредити банків; іншідовгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; іншідовгострокові зобов’язання.
Довгостроковізобов’язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньоютеперішньою вартістю.
До довгостроковихзобов’язань належать:
1. Довгостроковікредити банків – заборгованість підприємства банкам за отриманими від нихпозиками, яка не є поточним зобов’язанням.
2. Іншідовгострокові фінансові зобов’язання – довгострокові заборгованостіпідприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитівбанків), на які нараховуються відсотки (довгострокові векселі видані,зобов’язання за облігаціями).
3. Відстроченіподаткові зобов’язання – нараховані податки, що підлягають сплаті в майбутніхперіодах, внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістюактивів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, якавикористовується з метою оподаткування.
4. Іншідовгострокові зобов’язання – довгострокові зобов’язання з фінансової оренди,реструктуризована податкова заборгованість, фінансова допомога на зворотнійоснові.
Довгостроковезобов’язання визнається, якщо:
— його оцінкаможе бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигоду майбутньому внаслідок його погашення.
Довгостроковізобов’язання повинні бути погашені впродовж більше дванадцяти місяців абовпродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу,якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців.
Тому зобов’язанняпідприємства, яке виконує складні замовлення зі звичайним циклом завершеннябільш як дванадцять місяців, можуть бути класифіковані у вимірі операційногоциклу. Так, якщо таке підприємство має зобов’язання з погашення кредиту через14 місяців, воно може не відносити цю заборгованість до довгострокових, якщойого звичайний операційний цикл становить 15 місяців.
Зобов’язання, наяке нараховують відсотки та яке підлягає погашенню впродовж дванадцяти місяцівз дати балансу, треба розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первіснийтермін погашення був більш як 12 місяців і до затвердження фінансової звітностііснує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.
Приклад
Підприємство маєпрострочену заборгованість з погашення банківського кредиту 2004 року,отриманого 2002 року на умовах довгострокової позики. Якщо до затвердженняфінансової звітності за 2004 рік банк пролонгує цю кредитну угоду до 2005 року,підприємство повинно буде у фінансовій звітності відобразити такузаборгованість як довгострокове зобов’язання.
Довгостроковезобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачала погашення зобов’язанняна вимогу кредитора в разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовимстаном позичальника), умови якої порушено, вважається довгостроковим, якщо:
позикодавець дозатвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язаннявнаслідок порушення;
не очікуєтьсявиникнення подальших порушень кредитної угоди впродовж дванадцяти місяців здати Балансу.
Довгостроковізобов’язання подаються у ІІІ розділі Пасиву Балансу. Зміст статейдовгострокових зобов’язань наведено у таблиці.
Таблиця. Змістстатей довгострокових зобов’язань Стаття Зміст Довгострокові кредити банків Сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням Інші довгострокові фінансові зобов’язання Сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов’язань із залучених позикових коштів (крім банківських кредитів), на які нараховуються відсотки Відстрочені податкові зобов’язання Сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковими базами оцінки Інші довгострокові зобов’язання Сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені до наведених статей
Усі довгостроковізобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображають у Балансіпідприємства за їхньою теперішньою вартістю.
Для оцінки зобов’язаньтеперішня вартість (Present Value) – дисконтована сума майбутніхплатежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується,буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльностіпідприємства. Довгострокові зобов’язання відображають у Балансі за формою,визначеною П(с)БО 2 «Баланс» за такими статтями:
Фрагмент Балансуза 200_ р.Пасив Код рядка На початок року На кінець звітного року ІІІ. Довгострокові зобов’язання Довгострокові кредити банків 440 ……..0 ……………0 Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 ……..0 ……………0 Відстрочені податкові зобов’язання 460 ……..0 ……………0 Інші довгострокові зобов’язання 470 ……..0 ……………0 Усього за розділом ІІІ 480 ……..0 ……………0
У Примітках дорічної фінансової звітності розкривається інформація про забезпечення у розділіVII «Забезпечення».
Методологічнізасади формування в бухгалтерському обліку інформації про довгостроковізобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с)БО 11«Зобов’язання».
1.2Форми кредиту підприємств та їх класифікація
Зобов’язанняпідприємств можуть виникати через такі форми кредиту: банківський, комерційний,лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.
Комерційнийкредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питаньперерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двомасуб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин прикомерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створюватиплатіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредиторузазначену суму у визначений термін.
Об’єктомкомерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, наданіпослуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
У випадкуоформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про наданнякредиту не укладається.
Погашеннякомерційного кредиту може здійснюватися шляхом:
сплати боржникомза векселем;
передачі векселявідповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та іншихкредитних установ);
переоформленнякомерційного кредиту на банківський.
У випадкуоформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такогокредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.
Лізинговий кредит– це відносини між юридичними особами, які виникають у випадку оренди майна ісупроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.
Об’єктом лізингує різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та іншатехніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.
Суб’єктамилізингу можуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є власникомоб’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється злізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктомлізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство,організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво абореалізацію товарно-матеріальних цінностей).
Іпотечний кредит– це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставунерухомого майна.
Кредиторами зіпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а такожкомерційні банки.
Позичальникамиможуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотекиабо мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користьпозичальника.
Предметом іпотекипри наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири,виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, які є власністюпозичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою.
Споживчий кредит– кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичнимособам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користуваннята послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовамикредитного договору.
Кредити, якінадаються банками, поділяються:
за строкамикористування:
а) короткострокові– до 1 року;
б)середньострокові – до 3 років;
в) довгострокові– понад 3 роки.
Строк кредиту, атакож відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовамикредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунокпозичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахункупозичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткостроковікредити можуть надаватись банками у випадку тимчасових фінансових труднощів, щовиникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпеченихнадходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньостроковікредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, нафінансування капітальних вкладень.
Довгостроковікредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктамикредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію тарозширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію таінше.
за забезпеченням:
а) забезпеченізаставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
б) гарантовані(банками, фінансами чи майном третьої особи);
в) з іншимзабезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
г) незабезпечені(бланкові);
за ступенемризику:
а) стандартнікредити;
б) кредити зпідвищеним ризиком;
за методаминадання:
а) у разовомупорядку;
б) відповідно довідкритої кредитної лінії;
в) гарантійні(із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісіїза зобов’язанням).
за строкамипогашення:
а) водночас;
б) у розстрочку;
в) достроково (завимогою кредитора або за заявою позичальника);
г) з регресієюплатежів;
д) післязакінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Банківськийкредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасовекористування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них єзабезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.
Принципзабезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїхінтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможністьпозичальника.
Принципповернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненийпозичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідноюсплатою за його користування.
Цільовий характервикористання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі,передбачені кредитним договором.
Комерційні банкисамостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведеннякредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійнихвинагород.
1.3Довгострокові кредити банків
Здійсненняпідприємницької діяльності суб’єктом господарювання залежно від окресленихцілей може потребувати кредитування.
Основним видомкредитування є банківський кредит. Відповідно до Закону України від 7 грудня2000 р. № 2121–ІІІ «Про банки і банківську діяльність» з наступнимизмінами та доповненнями, банківський кредит – будь-яке зобов’язаннябанку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язанняпридбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, якенадано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, атакож на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Залежно відстроку надання підприємству грошових коштів банківський кредит поділяють на:
довгостроковікредити;
короткостроковікредити банків.
Довгостроковікредити банків (Long-termBank Loans) – сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від нихпозиками, яка не є поточним зобов’язанням. Об’єктами довгострокового кредитубанку можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію тарозширення діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та ін.
Відповідно доП(с)БО 11 «Зобов’язання», довгострокові зобов’язання, на якінараховуються відсотки, відображаються в Балансі за їхньою теперішньоювартістю.
Теперішнявартість довгострокового зобов’язання за кредитом банку розраховується так:
Теперішня вартість довгострокового зобов’язання за кредитом
=
Теперішня вартість основної суми боргу
+
Теперішня вартість відсотка (ануїтету)
Розмірзаборгованості підприємства за отриманими позиками на кінець року залежатимевід графіка погашення, обумовленого договором.
Погашеннябанківських кредитів може здійснюватися шляхом:
сплатизаборгованості за відсотками і основною сумою боргу водночас наприкінці строкупозики;
щомісячноюсплатою заборгованості за відсотками і наприкінці строку позики – за основноюсумою кредиту;
одночаснимутриманням комісії та/або процентів авансом зі сплатою основного боргунаприкінці строку позики;
на виплату;
щорічнимиплатежами з арифметичною або геометричною прогресією чи регресією;
післяобумовленого періоду;
з постійною сумоюпогашення основного боргу;
достроково (навимогу) та ін.
Найчастіше позикипогашаються постійними періодичними виплатами (щорічними, щоквартальними,щомісячними та ін.), які включають відсотки і суму погашення основного боргу.
Приклад
5 січня 2005 рокупідприємство «Стрибунець» уклало з банком договір про довгостроковупозику у сумі 200 000 грн. терміном на три роки під 18% річних. Відсотки маютьбути сплачені разом з основною сумою позики наприкінці терміну договору. Позикубуло одержано 01.02.2005. У цьому разі для розрахунку відсотків застосовуютьпринцип складних відсотків, оскільки підприємство користується окрім сумикредиту ще й сумою нарахованих відсотків. Тобто сума відсотків за користуваннякредитом буде така:
За перший рік (з 01.02.2005 до 31.01.2006)загальна сума відсотків (200 000 х 0,18) = 36 000 грн., а щомісячні нарахування– 3 000 грн.
За другий рік (з 01.02.2006 до 31.01.2007)загальна сума відсотків (236 000 х 0,18) = 42 480 грн., а щомісячні нарахування– 3 540 грн.
За третій рік (з 01.02.2006 до 31.01.2008)загальна сума відсотків (278 480 х 0,18) = 50 126, 40 грн., а щомісячнінарахування – 4 177,20 грн.
Наприкінцітерміну погашення підприємство «Стрибунець» сплатить 250 126 грн. (200000 + 3 000 + 3 540 + 4 177).
Довгостроковезобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов’язанняна вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних зфінансовим станом позичальника), умови якої порушено, вважаєтьсядовгостроковим, якщо:
позикодавець дозатвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язаннявнаслідок порушення;
не очікуєтьсявиникнення подальших порушень кредитної угоди впродовж дванадцяти місяців здати балансу.
Заборгованість задовгостроковими кредитами банків відображається у ІІІ розділі Пасиву Балансу«Довгострокові зобов’язання» за рядком «Довгострокові кредитибанків»:
Фрагмент БалансуСтаття Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду ІІІ. Довгострокові зобов’язання /> Довгострокові кредити банків 440 Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 Відстрочені податкові зобов’язання 460 Інші довгострокові зобов’язання 470 Усього за розділом ІІІ 480
1.4Довгострокові зобов’язання за облігаціями
Суб’єктгосподарювання – юридична особа має право випускати від свого імені облігаціїпідприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам.
Відповідно доЗакону про цінні папери, облігація – це цінний папір, що засвідчуєвнесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодуватийому номінальну вартість цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатоюфіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Право на випускоблігацій підприємства виникає у суб’єкта господарювання з дня реєстрації цьоговипуску у відповідному органі державної влади.
Суб’єктугосподарювання забороняється випуск облігацій підприємства для покриттязбитків, пов’язаних з його господарською діяльністю.
Акціонернетовариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розмірустатутного капіталу або розміру забезпечення, що надається товариству з цієюметою третіми особами.
Якщо випускоблігацій здійснюється емітентом уперше, емітент має право здійснювати випускоблігацій за умови повної сплати статутного капіталу на момент прийняттярішення про випуск облігацій в обмін на довгострокове зобов’язання заоблігаціями.
Облігації єфінансовим інструментом суб’єкта господарювання і використовується ним длязалучення грошових коштів. Реалізуючи облігації на первинному ринку (первиннаемісія), емітент отримує грошові кошти від продажу облігацій.
На вторинномуринку держатель облігації перепродує облігації. За вторин ного ринку емітентоблігацій не отримує нічого.
Облігаціїпідприємств повинні мати такі реквізити:
найменування цінногопаперу – «облігації»;
фірмовенайменування і місцезнаходження емітента облігацій;
фірмовенайменування або ім’я покупця (для іменної облігації);
номінальнувартість облігації;
строки погашення,розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій);
підпис керівникаемітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.
Номінальнавартість, яка зазначається на облігації, є основною сумою платежу заоблігацією, яка підлягає сплаті в день погашення облігації та на якунараховуються відсотки за відповідні періоди. Номінальна вартість облігації незмінюється.
На відсотковихоблігаціях завжди вказується ставка відсотків, під які випущено облігації. Цяставка відсотків не змінюється з часом. Емітент облігації зо бов’язуєтьсясплатити відсоток у визначені дати (щоквартально, кожні півроку, щорічно абонаприкінці обігу – під час погашення облігації). Кожний періодичний платіж завідсотками нараховується множенням основної суми облігації на установ ленуставку відсотків.
Строкипогашення облігації – це дата, передбачена умовами емісії облігацій, на яку емітент сплачуєдержателю облігації номінальну вартість.
Облігаціїпідприємства можуть випускатися залежно від:
типу зазначення(незазначення) власника (іменні, на пред’явника);
нарахування доходуза облігаціями (процентні, безпроцентні);
умов обертання(вільно обертаються, з обмеженим колом обігу);
наявностідодаткового забезпечення (додатково забезпечені, звичайні);
можливості обмінуна акції емітента (конвертовані, неконвертовані);
терміну обертання(короткострокові, середньострокові, довгострокові).
Продаватисяоблігації можуть за номіналом, з дисконтом (тобто нижче номіналу) або з премією(тобто вище номіналу). Ціна реалізації визначається різницею між:
встановленою заоблігацією ставкою процентів;
ринковою ставкоюпроцентів.
Ринкова ставкапроцентів –це ставка, за якою одна сторона (покупець облігацій) погоджується тимчасовонадати кошти, а друга сторона (продавець облігацій) вважає можливим взяти цікошти з урахуванням всіх пов’язаних з цим ризиків. Ринкова ставка процентіввизначається конкурентними факторами на фондовому ринку і може змінюватисящоденно на відміну від встановленої на весь строк дії ставки процентів,зазначеної на процентній облігації. Ринкову ставку процентів називають діючоюставкою або купонною ставкою.
Різниця міжвстановленою ставкою процентів за ринковою ставкою так впливає на вартістьпродажу облігації:
якщо встановленаі ринкова ставка процентів збігаються, облігації продають за номіналом;
якщо ринковаставка вище встановленої, облігацію продаватимуть зі знижкою – дисконтом;
якщо ринковаставка нижче встановленої, облігацію продаватимуть з надбавкою – премією.
Витрати на випускі розміщення облігацій зменшують фактичну вартість продажу.
Зобов’язання задовгостроковими облігаціями, на які нараховуються відсотки, відображають уБалансі на дату продажу за вартістю продажу, теперішньою вартістю.
Теперішнявартість майбутніх грошових потоків складається з таких чинників: платежівпроценту (ануїтет); основного платежу.
Для визначеннявартості продажу облігації необхідно здійснити такі кроки:
Крок 1. Розрахувати теперішнювартість майбутніх платежів за процентами.
Крок 2. Розрахувати теперішнювартість майбутнього основного платежу.
Крок 3. Скласти ці позиції разом дляодержання теперішньої вартості облігації.
Приклад
Є такі дані пророзміщення облігацій 1.01.2001:Номінальна вартість 50 000 грн. Ставка відсотка 9 % Ринкова ставка 11% Термін погашення 5 років Чинник дисконту теперішньої вартості ануїтету 3,696 Чинник дисконту теперішньої вартості основного платежу 0,593 Виплата відсотків раз на рік
1. Розрахунокціни облігації
(1) платежі завідсотками (50 000 * 9%: 100 = 4 500)
/>
(2) основнийплатіж
/>Теперішня вартість (PV): платежі за процентами
4 500 * 3,696 = 16 632 основний платіж
50 000 * 0,593 = 24 650 ціна продажу облігації:
16 632 + 29 650 = 46 282
2. Визначеннясуми дисконту за облігаціями
Номінальнавартість – ціна продажу = дисконт
50 000 – 46282 = 3 718.
За умовиперевищення вартості продажу облігації їхньої номінальної вартості визнаєтьсяпремія за випущеними облігаціями. Сума премії розраховується так:
Ціна продажу –Номінальна вартість облігацій = Премія.
Заборгованість задовгостроковими облігаціями, на які нараховуються проценти, відображають уБалансі у розділі ІІІ Пасиву «Довгострокові зобов’язання» за рядком”Інші довгострокові фінансові зобов’язання”.
2.АНАЛІЗ ФІНАНСВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ДОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
2.1Загальна характеристика підприємства
Товариство зобмеженою відповідальністю «Спектр» зареєстровано 30.03.2000г., реєстраційнийномер 930, ліцензія № 0033763 від 07.08.2000г. ТОВ «Спектр» є юридичною особоюі діє на підставі Статуту підприємства і законодавства України. Права іобов’язки юридичної особи ТОВ “Спектру” набуло з дати його реєстрації.Товариство має своє найменування, розрахунковий рахунок в установі банку.
Місцезнаходження:Україна, м.Миколаїв, вул. Садова, 15, 24-63-32.
Засновниками ТОВ“Спектр” є: Куркутов А.П., Коробков В.Г., Іванов В.А.
ТОВ “Спектр” несевідповідальність по своїх зобов’язаннях лише в межах свого майна.
Основною метоюТОВ “Спектру” є отримання прибутку від основних видів діяльності.
Баланс, звіт проприбутки і збитки ТОВ “Спектру” здійснюються в гривнях. Перший фінансовий рікТОВ “Спектру” починається з дати його реєстрації. Подальші фінансові рокивідповідають календарним. Баланс, звіт про прибутки і збитки, а також іншіфінансові документи для звітності складаються відповідно до чинногозаконодавства.
По місцюзнаходження ТОВ “Спектр” ведеться повна документація, у тому числі:
засновницькідокументи ТОВ “Спектр”, а також нормативні документи, регулюючі стосункиусередині товариства, з подальшими змінами і доповненнями;
всі документибухгалтерського обліку, необхідні для проведення власних ревізій ТОВ“Спектром”, а також перевірок відповідними державними органами згідно з чиннимзаконодавством;
реєстракціонерів;
протоколизасідань, зборів акціонерів, Ради директорів і Ревізійної комісії;
перелік осіб, щомають доручення на представлення ТОВ “Спектру”.
Основний виддіяльності підприємства: випуск і реалізація меблів.
2.2Аналіз фінансового стану підприємства
Фінансовий станпідприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність,розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційніфінансові можливості. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницькоїдіяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу фінансовий стан суб’єктівгосподарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності.Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додатковіджерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансовогостановища підприємства. Брак або неправильне формування і використання актівможе виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованостіпостачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічногозабезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, йпогіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань передвласниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємстваактивами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюютьширокі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показниківгосподарювання.
Фінансовий станпідприємства може бути задовільний або незадовільний.
Задовільнийфінансовий стан – це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансовастійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами таефективне використання ресурсів підприємства. Незадовільний фінансовий стан –характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективнимвикористанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністюпростроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньоюфінансовою стійкістю у зв’язку з несприятливими тенденціями розвиткувиробництва та збуту продукції підприємства.
Аналізфінансового стану підприємства має три основні цілі:
• перша – оцінитиминулу фінансову діяльність підприємства;
• друга –підготувати інформацію, необхідну для прогнозування майбутньої діяльностіпідприємства;
• третя –порівняти показники діяльності підприємства з показниками інших підприємствгалузі.
За допомогоючітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансовогостану підприємства, коли поряд із показниками стабільності фінансового стануз’являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій тагосподарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства. Тому одним зосновних завдань аналізу фінансового стану є оцінка прибутковості підприємствау співвідношенні з ризиком акціонерів, які вкладають у нього гроші.
При аналізіфінансового стану використовують такі його види:
1) аналізгоризонтальних процентних змін, який характеризує зміни окремих статейфінансової звітності за кілька періодів (років, кварталів, місяців);
2) аналізвертикальних процентних змін характеризує співвідношення статей фінансовоїзвітності стосовно вибраної однієї статті (обсяг продажів, валюта балансу);
3) порівняльнийаналіз – співвідношення окремих показників підприємства і показників іншиханалогічних підприємств або середньогалузевих показників;
4) аналізкоефіцієнтів ґрунтується на розрахунку окремих співвідношень показників і йоговикористовують для дослідження взаємозв’язку між компонентами фінансовоїзвітності.
Аналізфінансового стану підприємства важливий, якщо Ви є:
• інвестором,якому необхідно прийняти рішення про формування “портфеля” цінних паперів;
• кредитором –для певності, що борги будуть повернені;
• аудитором,якому необхідно розпізнати фінансові особливості підприємства;
• фінансовимкерівником, який хоче реально оцінити діяльність і фінансовий станпідприємства;
• керівникоммаркетингового відділу, який хоче створити стратегію просування товару наринки.
Оцінка платоспроможностіздійснюється на основі розрахунку відносних показників ліквідності (коефіцієнтпоточної ліквідності, коефіцієнт проміжного покриття і коефіцієнт абсолютноїліквідності). Коефіцієнт абсолютної ліквідності – відношення вартостіабсолютне і найбільш ліквідних активів до величини короткостроковихзобов’язань.
К а.л. = />
Коефіцієнтабсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових зобов’язань можебути погашена за рахунок наявної грошової готівки. Його оптимальний рівень0,2-0,25.
Коефіцієнтпроміжного покриття – відношення грошових коштів, короткострокових фінансовихвкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуютьсяпротягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансовихзобов’язань.
К п.п. = />
Даний коефіцієнтпоказує прогнозовані платіжні можливості в умовах своєчасного проведеннярозрахунків з дебіторами. Задовольняє зазвичай співвідношення від 0,7 до 1.
Коефіцієнтпоточної ліквідності (загального покриття) – показує чи досить в підприємствазасобів для погашення короткострокових зобов’язань протягом певного часу.
К т.л. = />
Значення, щорекомендується, від 1 до 2-3.
В окремихвипадках потрібно розрахувати коефіцієнт термінової (швидкою) ліквідності.Він розраховується за станом на сьогоднішній день як відношення суми грошовихкоштів (залишки по рахунках 50 і 51), що є в наявності, до суми виниклогозобов’язання.
Платоспроможністьможна також оцінити на основі абсолютних показників – показників ліквідностібалансу, які детальніше будуть розглянуті нижче.
В умовах ринковоїекономіки важливого значення набуває фінансова незалежність підприємства відзовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних засобів – це запас фінансовоїстійкості підприємства за тієї умови, що власні засоби перевищують позикові.
Фінансовастійкість підприємства – це здатність суб’єкта господарювання функціонувати ірозвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у внутрішньому ізовнішньому середовищі, що змінюється, що гарантує його постійнуплатоспроможність і інвестиційну привабливість при мінімальному рівніпідприємницької риски.
Для забезпеченняфінансової стійкості підприємство повинне володіти гнучкою структурою капіталу,уміти організовувати його рух так, щоб забезпечити постійне перевищення доходівнад витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов длясамовиробництва.
Фінансовастійкість аналізується на основі розрахунку абсолютних і відносних показниківза даними форми № 1 і форми № 5.
За допомогоюабсолютних показників визначається тип фінансової стійкості. В ході виробничогопроцесу постійно поповнюються матеріальні запаси. Для цього використовуються яквласні оборотні кошти, так і позикові джерела. Достатність джерел дляформування матеріальних оборотних коштів може характеризувати різні умовифінансової стійкості. Виділяють наступних типів фінансової стійкості:
абсолютнафінансова стійкість, при якій матеріальні оборотні кошти формуються за рахунок власнихоборотних коштів.
МЗ≤СК-ВА
нормальнафінансова стійкість, при якій матеріальні запаси формуються за рахунок чистих мобільнихактивів (власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик).
МЗ≤ СК — ВА + ДКЗ
нестійкийфінансовий стан – матеріальні запаси формуються за рахунок власних оборотних коштів,довгострокових і короткострокових кредитів і позик.
МЗ≤ СК — ВА + ДКЗ + ККЗ
У цій ситуаціїумова платоспроможності порушується, але зберігається можливість відновленнярівноваги за рахунок поповнення власних оборотних коштів.
кризиснийфінансовий стан, при якому матеріальні запаси перевищують величину джерел їх формування.
МЗ > СК — ВА + ДКЗ + ККЗ
В цьому випадкупідприємство вважається неплатоспроможним, оскільки не витримує умовуплатоспроможності – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення ідебіторська заборгованість не покривають кредиторську заборгованість.
Для аналізуфінансової стійкості використовуються також відносні показники. Вонихарактеризують ступінь залежності підприємства від зовнішніх інвесторів ікредиторів.
1. Коефіцієнт фінансовоїнезалежності(автономії, концентрації власного капіталу) — розраховується як відношеннявласних джерел до підсумку балансу і показує, яка частина майна організаціїсформована за рахунок власних засобів:
/>
2. Коефіцієнт фінансовоїстійкості –розраховується як відношення стійких пасивів — власних засобів і довгостроковихпозик і кредитів, до підсумку балансу; показує, яка частина майна організаціїсформована за рахунок перманентного капіталу (капіталу, прирівняного довласного):
/>
3. Коефіцієнт фінансування — розраховується яквідношення власних джерел до позикових і показує розмір власних засобів, щодоводяться на одиницю позикових джерел:
/>
4. Коефіцієнт капіталізації (фінансової активності,фінансової риски, плече фінансового важеля) – розраховується як співвідношенняпозикових і власних засобів і показує розмір позикових засобів, що доводятьсяна одиницю власних:
/>
5. Коефіцієнт забезпеченостівласними оборотними коштами поточних активів — розраховується шляхом діленнявласних засобів в звороті на вартість оборотних коштів і показує, яка частинаоборотних коштів сформована за рахунок власних джерел:
/>
6. Коефіцієнт забезпеченостівласними оборотними коштами запасів і витрат (матеріальних оборотних коштів) — розраховується як відношення власних засобів в звороті до матеріальнихоборотних коштів і показує, яка частина матеріальних оборотних коштівсформована за рахунок власних джерел:
/>
7. Індекс постійного активу — розраховується яквідношення внеоборотних активів до загальної суми власних коштів і показує долюиммобилизованных засобів у власних джерелах:
/>
8. Коефіцієнт маневреностівласного капіталу — розраховується шляхом ділення власних засобів в звороті на загальнусуму власних коштів і показує долю мобільних засобів у власних джерелах:
/>
Коефіцієнтреальної вартості майна — розраховується як відношення загальної вартості основнихфондів, виробничих запасів і заділів незавершеного виробництва до вартостімайна, характеризує виробничий потенціал організації:
/>
Коефіцієнтзалучення довгострокових позик — розраховується як відношення величини довгострокових зобов’язаньдо власних засобів і показує долю довгострокових позик і кредитів, щозабезпечують розвиток підприємства в джерелах, прирівняних до власних:
/>
Всі приведенікоефіцієнти мають самостійний сенс, в той же час вони зв’язані між собою якпоказники, що характеризують фінансову стійкість організації, причому їх рівнізалежать від конкретних умов і характеру діяльності і можуть бути непорівнянніпо різних підприємствах.
Фінансовий аналіздозволяє отримати об’єктивну інформацію про фінансовий стан підприємства,прибутковості і ефективності її роботи.
Фінансовий станформується в процесі господарської діяльності підприємства і багато в чомувизначається взаємовідносини з постачальниками,покупцями, податковими і фінансовими органами, банками, акціонерами і іншими можливимипартнерами. За результатами аналізу кожен з партнерів може оцінити вигідністьекономічного співробітництва, оскільки набір показників аналізу фінансовогостану дозволяє отримати досить повну характеристику можливостей підприємствазабезпечувати безперебійну господарську діяльність, його інвестиційнійпривабливості, платоспроможності, фінансової стійкості і незалежності, визначитиперспективи розвитку.
У вивченніфінансового стану підприємства зацікавлені і зовнішні, і внутрішні користувачі.До внутрішніх користувачів відносяться власники і адміністрація підприємства,до зовнішніх — кредитори, інвестори, комерційні партнери.
Аналізфінансового стану, що проводиться на користь внутрішніх користувачів,направлений на виявлення найбільш слабких позицій у фінансовій діяльностіпідприємства з метою їх зміцнення і визначення можливостей, умов роботипідприємства, створення інформаційної бази для ухвалення управлінських рішень,що забезпечують ефективну роботу підприємства.
Аналізфінансового стану на користь зовнішніх користувачів проводиться для оцінки міригарантій їх економічних інтересів — здібності підприємства своєчасно погаситисвої зобов’язання, забезпечувати ефективне використання засобів для інвесторіві тому подібне Цей аналіз дозволяє оцінити вигідність і надійність співпраці зконкретною організацією.
Результати іякість аналізу фінансового стану підприємства багато в чому визначаєтьсядоступністю і якістю інформаційної бази.
Інформаційноюбазою фінансового аналізу є данні бухгалтерського обліку і звітності, вивченняяких дозволяє оцінити фінансовий стан організації, зміни, що відбуваються в їїактивах і пасивах, переконатися в наявності прибутків і збитків, виявитиперспективи розвитку.
Одним зпоказників, що характеризують фінансове положення підприємства, є йогоплатоспроможність, тобто можливість готівковими грошовими ресурсами своєчаснопогашати свої платіжні зобов’язання.
Оцінкаплатоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідностіоборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх вгрошові кошти.
Ліквідністьбалансу –можливість суб’єкта господарювання обернути активи в готівку і погасити своїплатіжні зобов’язання, а точніше – це міра покриття боргових зобов’язаньпідприємства його активами, термін перетворення яких в грошову готівкувідповідає терміну погашення платіжних зобов’язань. Чим менше вимагається часу,аби даний вигляд активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність.
Аналізліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по міріубуваючої ліквідності, з короткостроковими зобов’язаннями по пасиву, якігрупуються по мірі терміновості їх погашення і розташованими в порядкузростання термінів.
Залежно від міриліквідності активи підприємства розділяються на наступні групи:
Перша група — найбільш ліквідні активиА1, — включає грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.
Друга група — активи А2, що швидкореалізовуються, — включає дебіторську заборгованість, платежі по якійочікуються протягом 12 місяців після звітної дати.
Третя група — активи А3, що повільнореалізовуються, — включає матеріальні оборотні кошти, податок на доданувартість по придбаних цінностях, дебіторську заборгованість, платежі по якійочікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, інші оборотні активиі довгострокові фінансові вкладення.
Четверта група — активи А4,що важко реалізовуються, — включає внеоборотные активи без довгостроковихфінансових вкладень.
Джерела пасивупідрозділяються по наростанню термінів настання платежів також на чотири групи.
Перша група — найбільш терміновізобов’язання П1, — включає кредиторську заборгованість учасникам (засновникам)по виплаті доходів, інші короткострокові зобов’язання.
Друга група — короткострокові пасиви П2 — включає короткострокові позики і кредити.
Третя група — довгострокові пасиви П3 — включає довгострокові зобов’язання.
Четверта група — постійніпасиви П4 — включає власні засоби організації, тобто капітал і резерви, доходимайбутніх періодів і резерви майбутніх витрат.
На основі такогоділення засобів і джерел їх утворення (або майна і зобов’язань організації)визначаються умови ліквідності балансу.
Умови абсолютноїліквідності:
А1>П1,
А2>П2,
А3>П3,
А4П4
Виконання цихнерівностей служить свідоцтвом про дотримання мінімальної умови фінансовоїстійкості — наявності в підприємства власних оборотних коштів.
Вивченняспіввідношення цих груп активів і пасивів за декілька періодів дозволитьвстановити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності.
При цьому слідвраховувати ризик недостатньої ліквідності, коли бракує високоліквідні засобидля погашення зобов’язань, і ризик зайвої ліквідності, коли із-за надлишкувисоколіквідних активів, які, як правило, є низькоприбутковими, відбуваєтьсявтрата прибули для підприємства.
Оцінкаліквідності балансу, тис. грн.
Таблиця 2Актив На 01.04 На 01.08
Пассив На 01.04 На 01.08 Платежный излишек (недостаток) Актив Пассив
А1 4300 6000
П1 3000 8400 +1700 +5400
А2 4150 5300
П2 5500 9000 +1150 +3500
А3 9050 18200
П3 5000 6000 +9150 +1000
А4 30000 38000
П4 34000 44100 +8000 +10100 Баланс 47500 67500 47500 67500 – –
4300 ≥3000, 4150 ≤ 5500, 9050 ≥ 5000, 30000 ≤ 34000 – умоваліквідності на початок звітного періоду.
6000 ≥8400; 5300 ≤ 9000; 18200 ≥ 6000; 38000 ≤ 44100 – умоваліквідності на кінець звітного періоду.
Як ми бачимо,умова ліквідності бухгалтерського балансу ТОВ «Спектру» на початок і кінецьзвітного періоду не дотримується, тому його не можна назвати абсолютноліквідним.
Разом забсолютними показниками для оцінки ліквідності розраховуються наступні відносніпоказники ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт проміжногопокриття і коефіцієнт абсолютної ліквідності). Коефіцієнт абсолютноїліквідності – відношення вартості абсолютне і найбільш ліквідних активів довеличини короткострокових зобов’язань.
К а.л. = /> = 0,5 – на початок звітногоперіоду
К а.л. = /> = 0,35 – на кінець звітногоперіоду
Коефіцієнтабсолютної ліквідності на кінець звітного періоду значно знизився, але, недивлячись на це, задовольняє нормативному значенню. Тому можна зробити вивід,що підприємство уміє збалансувати і синхронізувати приплив і відтік грошовихкоштів за об’ємом і термінам.
Коефіцієнтпроміжного покриття – відношення грошових коштів, короткострокових фінансовихвкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі по якійочікуються протягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткостроковихфінансових зобов’язань.
К п.п. = /> = 0,99 – на початок звітногоперіоду
К п.п. = /> = 0,65 – на кінець звітногоперіоду
Даний коефіцієнтзадовольняє звичайному співвідношенню від 0,7 до 1, тобто свідчить прозбереження підприємством в умовах своєчасного проведення розрахунків здебіторами своїх платіжних можливостей.
Коефіцієнтпоточної ліквідності (загального покриття) – значення, що рекомендується, від 1до 2-3.
К т.л. = /> = 2,02 – на початок звітногоперіоду
К т.л. = /> = 1,66 – на кінець звітногоперіоду
Даний коефіцієнттакож задовольняє значенню, що рекомендується, але намітилася тенденція до йогопониження. Даний коефіцієнт показує перевищення оборотних активів надкороткостроковими фінансовими зобов’язаннями, яке забезпечує резервний запасдля компенсації збитків. На даному підприємстві величина цього запасу достатнядля покриття тих збитків, які може принести підприємство при розміщенні іліквідації всіх оборотних активів, окрім готівки.
На основірозрахованих коефіцієнтів можна зробити вивід, що підприємство володіє достатньоюплатоспроможністю, тобто здатне готівковими грошовими ресурсами своєчаснопогашати свої платіжні зобов’язання. Отже, кредитори і інвестори можуть бутиупевнені, що кредити будуть повернені, а відсотки по ним сплачені.
2.3Аналіз співвідношення власного і позикового капіталу підприємства
Фінансовий станпідприємств, його стійкість багато в чому залежать від оптимальності структуриджерел капіталу (співвідношення власних і позикових засобів) і відоптимальності структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношенняосновних і оборотних засобів, а також від врівноваженості активів і пасивівпідприємства за функціональною ознакою.
Тому спочаткунеобхідно проаналізувати структуру джерел підприємства і оцінити міруфінансової стійкості і фінансової риски. З цією метою розраховують наступніпоказники: коефіцієнтфінансової автономії (або незалежності) — питома вага власного капіталу в йогозагальній валюті балансу. Значення, що рекомендується, вище 0,5.
К автономии = />
На початокзвітного періоду = /> = 0,72
На кінецьзвітного періоду = /> = 0,65
Оскількимінімального значення даного коефіцієнта набуває на рівні 0,6, то можна зробитививід про повну фінансову незалежність ТОВ «Спектру», (реалізувавши частину майна,сформованого за рахунок власних засобів, підприємство зможе погасити своїборгові зобов’язання), але тенденція, що намітилася, до його пониження свідчитьпро деяке підвищення риски фінансової скрути. коефіцієнт фінансової залежності — частка позикового капіталув загальній валюті балансу.
К фин.независимости = />
На початокзвітного періоду = /> = 0,28
На кінецьзвітного періоду = /> = 0,35
коефіцієнтпоточної заборгованості — відношення короткострокових фінансових зобов’язань дозагальної валюти балансу;
К тек.задолженности = />
На початокзвітного періоду = /> = 0,18
На кінецьзвітного періоду = /> = 0,26
Оскільки до кінцяроку даний показник трохи збільшився (на 0,08), то можна сказати, щопідприємство в даний період часу фінансово стійко.
коефіцієнтдовгострокової фінансової незалежності (або коефіцієнт фінансової стійкості)— відношення власного і довгострокового позикового капіталу до загальної валютибалансу.
/>
На початокзвітного періоду = /> = 0,82
На кінецьзвітного періоду = />= 0,74
коефіцієнтпокриття боргів власним капіталом (коефіцієнт платоспроможності) — відношення власногокапіталу до позикового.
/>
На початокзвітного періоду = />= 2,5
На кінецьзвітного періоду = />= 1,9
Нижнє нормальнезначення цього коефіцієнта дорівнює 1. Ми бачимо, що доля джерел власнихзасобів зменшилася, а доля позикових, зокрема кредиторській заборгованості,збільшилася. Динаміка цього показника негативна (коефіцієнт зменшився до кінцяаналізованого періоду на 0,6), це характеризує недостатність фінансуванняпротягом року: збільшилася кредиторська заборгованість перед постачальниками(на 5400тыс.грн.).
коефіцієнтфінансового левериджа або коефіцієнт фінансової риски — відношення позикового капіталу довласного.
/>
На початокзвітного періоду /> = 0,39
На кінецьзвітного періоду /> = 0,53
Чим вище рівеньпершого, четвертого і п’ятого показників і нижче другого, третього і шостого,тим стійкіше фінансовий стан підприємства. У нашому прикладі частка власногокапіталу зменшилася на 7%, а плече фінансового важеля збільшилося на 14%. Цесвідчить про те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх інвесторівзначно збільшилася.
Оцінка змін, якісталися в структурі капіталу, може бути різною з позицій інвесторів іпідприємства. Для банків і інших кредиторів надійніша ситуація, якщо часткавласного капіталу у клієнтів вища. Це виключає фінансовий ризик. Підприємстваж, як правило, зацікавлені в залученні позикових засобів по двох причинах:
відсотки пообслуговуванню позикового капіталу розглядаються як витрати і не включаються вприбуток оподаткування;
витрати навиплату відсотків зазвичай нижче прибули, отриманою від використання позиковихзасобів в звороті підприємства, внаслідок чого підвищується рентабельністьвласного капіталу
У ринковійекономіці велика і частка власного капіталу, що все збільшується, зовсім неозначає поліпшення положення підприємства, можливості швидкого реагування назміну ділового клімату. Навпаки, використання позикових засобів свідчить прогнучкість підприємства, його здатність знаходити кредити і повертати їх, тобтопро довіру до нього на діловому світі.
Найбільшузагальнювальним показником серед вище розглянутих є коефіцієнт фінансовоголевериджа. Всі останні показники в тій чи іншій мірі визначають його величину.
Зміна величиникоефіцієнта фінансового левериджа (плеча фінансового важеля) на рівніпідприємства залежить від частки позикового капіталу в загальній сумі активів,долі основного капіталу в загальній сумі активів, співвідношення оборотного іосновного капіталу, долі власного оборотного капіталу у формуванні поточнихактивів, а також від частки власного оборотного капіталу в загальній сумівласного капіталу (коефіцієнта маневреності власного капіталу):
/> На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Позаоборотні активи (основний капітал) 30 000 38 000 Оборотні активи 17 500 29 500 Власний капітал 34 000 44 100 Позиковий капітал 13 500 23 400 Власний оборотний капітал 4 000 6 100
Вихідні дані длярозрахунку впливу чинників:Показники На початок року На кінець року Коефіцієнт фінансового левериджа 0,39 0,53 Частка позикового капіталу в активах 0,29 0,35 Частка основного капіталу в загальній сумі активів 0,63 0,56 Доводиться оборотного капіталу на рубель основного капіталу 0,58 0,78 Частка власного капіталу у формуванні оборотних активів 0,23 0,21 Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,12 0,14
Розрахунок впливуданих чинників виробимо способом ланцюгової підстановки:
Кф.л.0= 0,29:0,63: 0,58: 0,23 х 0,12 = 0,41,
Кф.л усл1= 0,35:0,63: 0,58: 0,23 х 0,12 = 0,50,
Кф.л.усл2=0,35: 0,56:0,58: 0,23 х 0,12 = 0,56,
Кф.л.усл3 = 0,35: 0,56: 0,78: 0,23 х0,12 = 0,42,
Кф.л.усл4= 0,35: 0,56: 0,78: 0,21 х 0,12 = 0,46,
Кф.л.1= 0,35: 0,56: 0,78: 0,21 х 0,14 = 0,53.
Загальнезбільшення коефіцієнта фінансової риски за звітний період складає 0,12 (0,53 — 0,41), у тому числі за рахунок зміни:
частки позиковогокапіталу в загальній валюті балансу:
0,50 — 0,41=+0,09;
частки основного капіталув загальній сумі активів:
0,56 — 0,50=+0,06;
співвідношенняоборотних активів з основним капіталом:
0,42 — 0,56 = — 0,14;
частки власногооборотного капіталу у формуванні поточних| активів:
0,46 — 0,42 =+0,04;
коефіцієнтаманевреності власного капіталу:
0,53 — 0,46 =+0,07.
Як видно знаведених даних, основну роль в підвищенні|коефіцієнта фінансового левериджа зіграли такі фактори, як зміна часткипозикового капіталу в загальній валюті балансу (на 9%), долі основного капіталув загальній сумі активів (на 6%), долі власного капіталу у формуванні оборотнихактивів (на 4%) і коефіцієнта маневреності власного капіталу (на 7%).
Коефіцієнтфінансового левериджа не лише є індикатором фінансової стійкості, але і робить великий вплив назбільшення або зменшення величини прибили і власного капіталу підприємства.
РОЗДІЛ3. УПРАВЛІННЯ ДОВГОСТРОКОВИМИ ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ
3.1Управління довгостроковими зобов’язаннями підприємства
Основнадіяльність компанії є головним джерелом прибутку компанії і відповідно основнимджерелом грошових коштів. Якщо справи в компанії йдуть добре і компаніяпрагнути до розширення діяльності і модернізації виробничих потужностей, то ценаводить до генерації грошових потоків інвестиційної діяльності. І в цьомувипадку інвестиційна діяльність наводить до тимчасового відтоку грошовихкоштів. Фінансова ж діяльність в ідеалі покликана збільшити грошові кошти урозпорядженні компанії для фінансового забезпечення основної і інвестиційноїдіяльності.
Звичайно, грошовіпотоки тісно зв’язують всі сфери діяльності компанії. Зазвичай грошові потоки,що створюються основною діяльністю перетікають в сфери інвестиційної(наприклад, придбання основних засобів) і фінансової (виплата дивідендівакціонерам) діяльності. У російській практиці, на жаль, часто рух грошовихпотоків має однобоку спрямованість: відбувається «підживлення»основної діяльності за рахунок інвестиційної і фінансової.
Фінансоваполітика — комплекс підходів і заходів по управлінню фінансовими активами іджерелами фінансування діяльності підприємства з метою забезпечення йогофінансової стійкості і позитивної рентабельності в короткостроковій ідовгостроковій перспективі.
Довгостроковафінансова політика направлена на управління довгостроковими джерелами засобівпідприємства — власним капіталом і довгостроковими зобов’язаннями, які в рамкахфінансового аналізу прирівнюються до власних засобів.
Краткосрочнаяфінансова політика вирішує питання управління короткостроковими зобов’язаннямипідприємства і оборотними коштами фінансового характеру (грошові кошти ікороткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість). Термін діїуправлінських рішень — в межах фінансового року або одного операційного циклупідприємства, якщо він більше року.
Одним з основнихкритеріїв правильності управлінських рішень, що приймаються у фінансовій сфері,є позитивність сукупного потоку грошових коштів у будь-який момент часу(негативний грошовий потік і негативний оборотний капітал — перший симптомфінансового неблагополуччя підприємства).
Основні можливінапрями діяльності компанії по ліквідації дефіциту грошових коштів представленів таблиці № 1. Основнінапрями діяльності по ліквідації дефіциту грошових коштів підприємства
Таблиця № 1.Заходи Напрями діяльності Збільшення припливу грошових коштів Зменшення відтоку грошових коштів Короткострокові
1. Продаж або здача в оренду внеоборотных активів.
2. Раціоналізація асортименту продукції.
3. Реструктуризація дебіторської заборгованості, управління нею.
4. Використання адекватних фінансових інструментів.
5. Використання механізму часткової або повної передоплати за продукцію, що відпускається.
6. Використання зовнішніх джерел короткострокового фінансування.
7. Розробка системи знижок для покупців.
1. Скорочення всіх видів витрат.
2. Відстрочення платежів по зобов’язаннях.
3. Використання знижок, що надаються постачальниками.
4. Передивляється інвестиційних програм.
5. Податкове планерування|.
6. Перехід до вексельних розрахунків і взаємозаліків. Довгострокові
1. Додаткова емісія акцій або емісія облігацій.
2. Пошук стратегічних партнерів і інвесторів.
3. Реструктуризація компанії.
1. Висновок довгострокових контрактів з постачальниками сировини, матеріалів і комплектуючих, що передбачають знижки, відстрочення платежів і інші пільги.
2. Податкове планерування.
Інша ситуація, зякою може зіткнутися підприємство, — це надлишок грошових коштів в окремімоменти часу, що утворюється у зв’язку з тим, що величина позитивного грошовогопотоку перевершує потреби компанії в грошових виплатах. В даному випадкунеминуче виникає питання про їх доцільне використання (інвестуванні).
Необхідністьінвестування (природно, в даному випадку йдеться про короткостроковомувкладенні засобів) обумовлена тим, що при надлишку грошових коштів компаніязазнає збитки, пов’язані або з упущеною вигодою від недовикористання потенційноприбуткового розміщення вільних засобів, або з їх знеціненням в результатіінфляції.
Управленческоерішення відносно інвестування тимчасово вільних засобів повинне відповідатизвичайним вимогам до інвестицій як таким (вкладення мають бути ліквідними,безпечними і прибутковими).
Фінансовезабезпечення інвестиційного процесу — це, по суті, участь фінансів в відтворенніосновного капіталу. У економічній теорії розвинених країн розрізняються поняттяфінансування і інвестування.
Процес визначенняджерел і виділення (залучення позики) грошових коштів для інвестиційназивається фінансуванням.
Процес вживаннягрошових коштів як довгострокові вкладення означає інвестування, тобтофінансування передує інвестуванню.
Визначення джерелформування інвестиційних ресурсів компанії є одному з найважливіших завдань дляуспішного функціонування бізнесу і успішної реалізації інвестиційних проектів.
Важливою особливістювибору джерел формування інвестиційних ресурсів є досить широка їхальтернативність для задоволення одних і тих же інвестиційних потреб компанії. Цяальтернативність формується не лише в діапазоні можливого залучення власних абопозикових джерел інвестиційних ресурсів (наприклад, власний капітал абодовгостроковий кредит), але і в діапазоні кожного з цих видів капіталу, щозалучається (власний капітал, що залучається з внутрішніх або зовнішніх джерел;позиковий капітал, що залучається у формі довгострокового кредиту банку,фінансового лізингу або облігаційної позики).
За чиннимзаконодавством інвестиційна діяльність на території України може фінансуватисяза рахунок:
— власнихфінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів інвестора (прибули,амортизаційних відрахувань, грошових накопичень і заощаджень громадян іюридичних осіб, засобів, що виплачуються органами страхування у виглядівідшкодування втрат від аварій, стихійних лих і інших засобів);
— позиковихфінансових коштів інвестора або переданих ним засобів (банківські і бюджетнікредити, облігаційні позики і інші засоби);
— притягненихфінансових коштів інвестора (засобів, що отримуються від продажу акцій, пайовихі інших внесків членів трудових колективів, громадян і юридичних осіб);
— фінансовихкоштів, підприємств, що централізуються об’єднаннями (союзами), в установленомупорядку;
— засобівфедерального бюджету, що надаються на безповоротній і поворотній основі,засобів бюджетів суб’єктів Російської Федерації;
— засобівпозабюджетних фондів;
— засобівіноземних інвесторів.
При всьомурізноманітті джерел фінансування основними методами інвестування єсамофінансування, кредитний, бюджетний, а також комбінований методи.
У основі виборуконкретних джерел формування інвестиційних ресурсів з можливих їх альтернативзавжди лежить порівняльна їх оцінка по критерію вартості капіталу, доповнюванаобліком ряду інших чинників.
При виборіджерела фінансування компанія дотримується тієї або іншої стратегії. В рамкахстандартного підходу можна представити трьох типів стратегії залучення фінансування:
1. змінначастина оборотних коштів, підвладна сезонним і кон’юнктурним коливанням;
2. постійначастина оборотних коштів;
3. основнізасоби;
4. стійкіджерела фінансування (власний капітал, довгострокові зобов’язання і спонтаннакредиторська заборгованість);
5. короткостроковікредити і позики;
6. вкладенняв коштовні папери (депозитні рахунки);
7. продажкоштовних паперів, залучення короткострокових кредитів для фінансування піковихпотреб.
Визначення джерелформування інвестиційних ресурсів компанії має ряд відмітних особливостей.Однією з таких особливостей є те, що інвестиційний процес в рамках більшості інвестиційнихпроектів характеризується досить тривалим періодом, що відповідно визначає і довгостроковевідвернення фінансових коштів на інвестиційні цілі. Тому джерелами формування інвестиційнихресурсів окрім власного капіталу можуть виступати, як правило, лише довгостроковікредити і позики, а також фінансовий лізинг. Короткострокові позикові інвестиційніресурси використовуються в процесі інвестиційної діяльності лише в винятковихвипадках. Крім того, при виборі джерел формування інвестиційних ресурсів слідврахувати, що їх надання компанії на тривалий період формує для кредитора вищийрівень фінансової риски (порівняно з короткостроковим кредитуванням), що відповідноістотно підвищує вартість позикових інвестиційних ресурсів і визначаєнеобхідність надійнішого їх забезпечення (додатковими гарантіями, заставою,заставою і тому подібне). З врахуванням цих умов вартість пропонованогодовгострокового позикового капіталу на вітчизняному фінансовому ринку частоперевищує не лише вартість власного капіталу (з врахуванням податкового йогонавантаження), але і можливий рівень інвестиційного доходу компанії (що робитьйого інвестиційну діяльність, зв’язану з використанням позикового капіталу,неефективною). Тому в процесі вибору джерел формування інвестиційних ресурсівфірми їх вартість повинна порівнюватися не лише між собою, але і зпрогнозованим рівнем інвестиційного доходу.
І, нарешті, привиборі конкретних джерел формування інвестиційних ресурсів слід враховувати прогнозованіпропорції об’ємів окремих напрямів інвестування — реального і фінансового. Якщофінансове інвестування компанії здійснюється переважно за рахунок власнихвнутрішніх джерел інвестиційних ресурсів, то реальне — за рахунок ширшого кругаяк власних, так і позикових засобів.
3.2Пропозиціїщодо формування фінансової стратегії по виведенню підприємства з кризисногофінансового стану
На фінансовустійкість підприємства робить вплив безліч всіляких факторів. З внутрішніх — цегалузева приналежність підприємства, структура випускаємої продукції, її часткав платоспроможному попиті, розмір сплаченого статутного капіталу, величина іструктура витрат, стан майна і фінансові ресурси, оперативність оновленняасортименту продукції, що випускається, компетенція і професіоналізм керівниківі ін.
До зовнішніхчинників, безпосередньо не підконтрольним фірмі, відносяться: платоспроможнийпопит населення, грошово-кредитна, бюджетно-фінансова, торгівельна політика,політика здобуття доходів, державне регулювання іноземних інвестицій, міраінтенсивності конкуренції, ринкова влада покупців і постачальників, загроза появина ринку нових конкурентів і виробів.
Істотним чинникомфінансової стійкості є показники ліквідності. Брак грошових коштів і надмірнавеличина кредиторської заборгованості свідчить про низький рівень поточноїліквідності на підприємстві. Відомо декілька способів мобілізації засобів, якіможуть в короткий термін вирішити проблему забезпечення підприємства оборотнимикоштами і фінансування в цілому без допомоги держави:
Перший спосіб характеризується зменшеннямзапасів і витрат. Проте з’являється проблема збуту продукції при збільшенніобсягу виробництва.
До другогоспособу відноситьсяекономія витрат, що передбачає економне витрачання сировини і матеріалів.
Третімспособом єпозбавлення від зайвого устаткування, що дозволяє вивільнити частину власних коштіві перерозподілити їх на поповнення оборотних коштів підприємства.
Четвертийспосіб передбачаєперехід до випуску нової продукції з врахуванням швидкості її звороту короткогоциклу виробництва, високої міри переробки, близькості до кінцевого споживача.
П’ятий спосіб це — орієнтація лише наплатоспроможний попит і його стимулювання, що вимагає створеннядистриб’юторських і власних торгівельних мереж для прискорення оборотностіготової продукції.
Враховуючиневизначеність ситуації і можливі ризики, для поліпшення фінансового станунеобхідно розробити ряд варіантів підвищення ефективностівиробничо-господарської діяльності. При цьому використовуватимемо захиснутактику, яка ґрунтується на проведення заходів внутрішнього порядку, пов’язанііз скороченням втрат, використанням внутрішніх резервів, перестановкою кадрів,зміцненням дисципліни, відстроченням кредитів, розрахунків з постачальниками іпідрядчиками і так далі
Післяреструктуризації (узгодження відстрочення і конкретного графіка повернення)накопиченої заборгованості будівельна організація зможе нормально функціонуватибез серйозних змін в його політиці і діях.
Мета пропозиціїдо формування фінансової стратегії — вивести підприємство з кризисногофінансового стану. Пропозиції до розробки фінансової стратегії по виведеннюпідприємства з кризисного фінансового стану містяться в таблиці. 3.1 Вонисформовані по об’єктах фінансової стратегії з варіантами оптимізації складовихфінансової стратегії.
По трьохзапропонованих варіантах оптимізації складових фінансової стратегії, викладенихв таблиці. 3.1, розраховуємо показники фінансової стійкості підприємства.Пропозиції до формування фінансової стратегії підприємства по виводупідприємства з кризисного фінансового стану представлені в табл.3.1.
Суть пропозиційполягає в наступному:
1) Підприємствореалізує 10% основних засобів; скорочує дебіторські заборгованості (за рахунокзбільшення швидкості її оборотності) на 20%; знижує запаси і витрати на 5%; спрямовує100% прибутку на розвиток виробництва; добивається здобуття короткостроковогобюджетного кредиту у вигляді відстрочення по сплаті податків і платежів урозмірі 29 млн. грн. (25 млн. грн. по соціальному страхуванню і забезпеченню, 4млн. грн. по заборгованості перед бюджетом).
2) скорочуєдебіторські заборгованості (за рахунок збільшення швидкості її оборотності) на10%; знижує запаси і витрати на 5%; направляє 100% прибутку на розвитоквиробництва; досягається здобуття довгострокового бюджетного кредиту у виглядівідстрочення по сплаті податків і платежів у розмірі 29 млн. грн. (25 млн. грн.по соціальному страхуванню і забезпеченню, 4 млн. грн. по заборгованості передбюджетом).
3) Підприємствореалізує 5% основних засобів; скорочує дебіторські заборгованості (за рахунокзбільшення швидкості її оборотності) на 5%; знижує запаси і витрати на 5%;оптимізує кредиторську заборгованість за рахунок довгострокового відстроченняпогашення заборгованості перед постачальниками і підрядчиками у розмірі 15%;досягає здобуття фінансування за рахунок зарубіжного гранту на основі тендеруна 30 млн. грн.; направляє 100% прибутку на розвиток виробництва.
Можна з певноюмірою умовності виділити наступні три типа фінансової ситуації характерні дляданого підприємства і охарактеризувати їх.
1) Абсолютно стійка фінансоваситуація характеризується тим, що всі запаси повністю покриваються власнимиоборотними засобами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів.Така ситуація зустрічається украй рідко. Більш того, вона навряд чи може розглядатисяяк ідеальна, оскільки означає, що адміністрація не уміє, не бажає або не маєможливості використовувати зовнішні джерела засобів для основної діяльності.
2) Нормально стійка фінансоваситуація характеризується тим, що підприємство використовує для покриттязапасів різні «нормальні» джерела засобів — власні і притягнені (власні оборотнізасоби; короткострокові позики і позики; кредиторська заборгованість потоварних операціях).
3) Нестійка фінансова ситуаціяхарактеризується тим, що підприємство для покриття частини своїх запасів вимушенозалучати додаткові джерела покриття, що немає у відомому сенсі «нормальними»,тобто обґрунтованими.
Результатирозрахунку оптимізації показників| фінансовоїстійкості наводяться в табл.3.2.
ВИСНОВОК
Можна сказати, щовиникнення довгострокових зобов’язань у сучасних умах є об’єктивноюнеобхідністю, враховуючи стан та кон’юнктуру національної економіки, де цінакредиту та позикового капіталу коливається з великими варіаційнимивідхиленнями. Якщо охарактеризувати склад структуру зобов’язань підприємствазвичайно для більшості підприємств найбільшу питому вагу будуть займати поточнізобов’язання, оскільки вони пов’язані з поточною діяльністю і відображаютьпереважно поповнення обігових коштів. Якщо говорити про склад і структурудовгострокових зобов’язань то вони займають значно меншу частку, і пов’язаніперш за все із капітальними інвестиціями і покращенням стану основногокапіталу. Відповідно серед довгострокових зобов’язань найбільшу частку займаютьдовгострокові кредити банків, оскільки саме бесівські кредити виступаютьджерелом покращення та поповнення основних фондів, якщо підприємство не бажаєзалучати додатково вкладений капітал. Слід зазначити, що питання врегулюваннядовгострокових відносин у сучасному суспільстві є дуже важливим але досі залишаєтьсяневрегульованим, оскільки постійно відкладається.
На мою думкудовгострокові зобов’язання на даний момент часу є найбільш стабільним танадійним джерелом поповнення позикового капіталу та покращення стану основнихфондів, бо саме це і являється метою залучення довгострокових зобов’язань. Отже,основною проблемою для підприємства виступають питання організації співпраці зкредиторами та їх правильний вибір. Важливою умовою ефективності залученнядовгострокових зобов’язань є обґрунтування їхнього обсягу на основі реальних тадостовірних розрахунків та визначення окупності їхньої вартості в конкретнихумовах сьогодення.
В результатіпроведеного аналізу ліквідності баланса та фінансової стійкості підприємстваООО «Спектр» можна зробити висновки, що у підприємствавідносно стійкий фінансовий стан, при якому гарантирується платьожездатність, аленаявні тенденция до його зниження. На предприятии увеличилась доля собственныхоборотных средств, необходимых для его финансовой устойчивости. А такжепроизошло увеличение величины финансового левериджа на 14%, что свидетельствуето повышении финансовой зависимости от внешних инвесторов. Поэтому необходимоповышение этого показателя путем привлечения временно свободных источниковсредств в оборот предприятия (резервного фонда, фонда накопления ипотребления), кредитов банка на временное пополнение оборотных средств и др.
В тожевремя о нехватке заемного капитала свидетельствует коэффициентсамофинансирования (отношение собственного капитала к заемному). На конецотчетного периода произошло его снижение преимущественно за счет увеличениякредиторской задолженности.
Для полнотыхарактеристики финансового положения предприятия необходимо рассчитатькоэффициенты ликвидности и произвести анализ ликвидности. Были рассчитаныкоэффициенты: текущей, быстрой и абсолютной ликвидности. Коэффициент текущейликвидности, который снизился на конец отчетного периода, но все-такисвидетельствует о том, что организация в состоянии покрыть свои срочныеобязательства.
Коэффициентыабсолютной и быстрой ликвидности удовлетворяют предъявляемым к ним требованиям.Это говорит о том, что предприятие в текущий момент может покрыть имеющимся унего банковским активом большинство наиболее срочных обязательств икраткосрочные пассивы.
Устойчивоефинансовое состояние достигается при достаточности собственного капитала,хорошем качестве активов, достаточном уровне рентабельности с учетомоперационного и финансового риска, достаточности ликвидности, стабильныхдоходах и широких возможностях привлечения заемных средств.
Проведенноеисследование позволило сделать ряд предложений, направленных на улучшение ивосстановление финансового состояния предприятия. Для того чтобы ООО «Спектр»могло в дальнейшем повысить свою платежеспособность, руководству предприятиянеобходимо принять ряд мер для оздоровления предприятия:
На основаниирезультатов проведенного анализа финансового состояния ООО «Спектр» можносделать следующие рекомендации по повышению квалификации финансового положенияпредприятия:
по возможностисокращать задолженность предприятия, как дебиторскую, так и кредиторскую:несколько ужесточить политику предприятия к крупным дебиторам, высвобождаяденежные средства, искать новые источники собственных средств для погашениякредиторской задолженности, не прибегая к заемным средствам и не затягиваяпредприятие в долговую яму.
Контролироватьсостояние расчетов по просроченным задолженностям. В условиях инфляции всякаяотсрочка платежа приводит к тому, что предприятие реально получает лишь частьстоимости выполненных работ, поэтому необходимо расширить систему авансовыхплатежей.
Стремиться кускорению оборачиваемости капитала, а также к максимальной его отдаче, котораявыражается в увеличении суммы прибыли на один рубль капитала. Повышение доходностикапитала может быть достигнуто за счет рационального и экономного использованиявсех ресурсов, недопущения их перерасхода, потерь. В результате капиталвернется к своему исходному состоянию в большей сумме, т.е. с прибылью.
Наиболееэффективное использование вычислительной техники и внедрение программногообеспечения, наиболее подходящего для данного предприятия.
Таким образом,вышеперечисленные мероприятия будут способствовать установлению устойчивогофинансового состояния ООО «Спектр», что представляет несомненный интерес дляпотенциальных инвесторов; для банков, предоставляющих кредит; для налоговойслужбы; для руководства и работников предприятия.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Пробухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня1999 р. // Законодавство України. – 12 с.;
2. Прогосподарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // ЗаконодавствоУкраїни. – 132 с.;
3. Пропідприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р. // ЗаконодавствоУкраїни. – 230 с.;
4. П(С)БО 11«Зобов’язання»;
5. П(С)БО 19«Об’єднання підприємств»;
6. П(С)БО 23«Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін»
7. Бухгалтерськийфінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К.: Алерта, 2006. –стор. 786 – 792;
8. Бухгалтерськийфінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ,2000, стор. 340 – 380;
9. ПархоменкоВ.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. Ч.4. –Луганськ, 2004. – с. 98 – 103;
10. ЭнтониР.Н. Основы бухгалтерського учета. – М., 2003. – с. 432;
11. http://www.buhgalteria.com.ua/
12. http://www.minfin.gov.ua/
13. http://www.probusiness.in.ua/
14. InternationalFinancial Reporting Standards 2005. – IASB, 2005.
15. Бухгалтерськийоблік та фінансова звітність в Україні: Навч.-практ. посібник / За ред.С.Ф.Голова. – Дн.: Баланс-клуб, 2001.
16. Велш Г.,Шорт Д. Основи фінансового обліку. – К.: Основи, 1997.
17. ГоловС.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність заміжнародними стандартами: Практ. посібник. – К.: Лібра, 2004.
18. ПархоменкоВ.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. Ч.4. –Луганськ, 2004.
19. Райс,Ентоні. Розкриття таємниці фінансової звітності / Пер. з англ. за ред. С.Ф.Голова. – Дн.: Баланс-клуб, 2001.
20. СигелДж., Шим Дж. Словарь бухгалтерских терминов / Пер. з англ. – М.: ИНФРА — М,2001.
21. ЭнтониР.Н. Основы бухгалтерського учета. – М., 2003.
22. ШереметА.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – 3-е изд.,перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 208с.
23. ШереметА.Д. Анализ активов организации // Бухгалтерский учет. – 2004. – №8. – С.56-59.
24. Экономическийанализ: Учебник для вузов/Под ред. Э40 Л. Т. Гиляровской. – 2-е изд., доп. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 615с