Реферат Тема: “Діагностика економічної культури підприємства” Назімовой Л.В. Зміст 1. Економічна культура: поняття, функції, принципи діагностування. 2. Структура економічної культури. 3. Діагностика та управління економічною культурою Епіграф “Не бывает отсутствия культуры” 1. Економічна культура: поняття, функції, принципи діагностування Культура у вузькому смислі – сфера духовного життя людей.
Культура в широкому розумінні включає в себе предметні результати діяльності людей, людські сили та здібності, що реалізуються в діяльності. К.К. – це система матеріальних та духовних цінностей, які: 1) взаємодіють між собою; 2) притаманні, унікальні, специфічні для підприємства; 3) відображають індивідуальність корпорації в соціальному середовищі; 4) виявляються у поведінці, взаємодії, сприйнятті себе та оточуючого середовища.
К.К. – це середовище, атмосфера, в якій ми знаходимось, все, що нас оточує, з чим ми стикаємось на роботі Необхідність діагностування економічної культури підприємства: 1) З точки зору культурологічного підходу аспекти культури розглядаються в якості системоутворюючих та визначаючих поведінку факторів, визначають специфіку фірми, особливості взаємодії робітників; Управлінські підходи: При здійсненні економічної діагностики доцільно визначитись з основними, вихідними
принципами, з точкою зору на предмет дослідження. Підхід – це точка зору на предмет дослідження, вихідні принципи. Види підходів: Системний підхід – підхід, що базується на розумінні всіх об’єктів як систем (сукупність елементів, взаємопов’язаних між собою таким чином, що виникає цілісність, єдність). Ситуаційний підхід – підхід, що потребує розглядання системи як явища, що динамічно розвивається, та яка відкрита впливу зовнішнього середовища.
Антикризовий підхід – підхід, що базується на позиції неминучості кризових явищ та на необхідності їх попередження та запобігання. Культурологічний підхід. Аспекти культури розглядаються в якості системоутворюючих та визначаючих поведінку факторів, визначають специфіку фірми, особливості взаємодії робітників. 2) Більшість причин невдач та успіхів відноситься до культури підприємства.
3) Дослідження аспектів культури підприємств-конкурентів веде до ефективної взаємодії та розуміння (80% угод не укладено за причин не сумісності культур). 4) Економічну культуру – стратегічний інструмент, що дозволяє орієнтувати всі підрозділи та окремих осіб на загальні цілі, мобілізувати ініціативу співробітників та полегшувати продуктивне спілкування між ними. Зачада керівника – розуміти роль та місце його особистої та корпоративної культури в досягненні
цілей організації, розуміти необхідність грамотного визначення специфіки культури його організації, її формування та підтримання на оптимальному рівні, розвитку та гармонізації. Керівник повинен вміти передбачити наслідки своїх рішень в кульутрологічному аспекті, вміти діагностувати причини невдач та успіхів, більшість з яких відноситься до культури корпорації. Основні ознаки культурної корпорації: культурна корпорація – це сучасна організація по
всім факторам культури (матеріальним та духовним); це гармонічна організація, в якій окремі елементи культури за рівнем свого розвитку, по націленості, ідеям, задачам, способам досягнення цілей відповідають один одному; це організація, що функціонує у відповідності із законодавством; це організація, в якій люди сприймаються як головна цінність; це організація, що будує свої взаємовідношення з суб’єктами внутрішнього
і зовнішнього середовища на основі розуміння їх системної сутності та успішності. Принципи діагностування К.К. 1) науковість (використання досягнень наукових дисциплін, які мають своїм об’єктом людину, організації, працю); 2) системність у сприйнятті об’єктів дослідження та факторів, що впливають на поведінку обєктів та елементи їх культури; 3) гуманізм, що базується на визнанні особистості найвищою цінністю;
4) визнання корпорації як частини суспільства; 5) професіоналізм, що передбачає наявність у дослідника відповідної освіти, досвіду та навичок. Функції корпоративної культури (Рис. 1): – оціночно-нормативна (порівняння реальної поведінки людини, групи, корпорації з нормами культурної поведінки та формування висновків про рівень кульутрності корпорації). Культура – індикатор та регулютор поведінки; – пізнавальна функція (пізнання корпоративної культури
співробітниками на стадії адаптації до колективу дозволяє швидше включатися в колектив); – смислоутворююча функція – К.К впливає на світоутворення людини, копроративні цінності стають особистісними цінностями або вступають у конфлікт; – комунікаційна функція (через К.К. цінності забезпечується взаємодія співробітників); – функція суспільного досвіду та памяті. 2. Структура корпоративної культури. (Рис. 2) 1) Культуру засобів праці та трудового процесу характеризують
такі елементи як впровадження досягнень науки та техніки у виробництво, рівень механізації та автоматизації, якість обладнання, ритмічність та планомірність роботи підприємства, якість продукції, методи оцінки результатів праці, забезпечення дисципліни; 2) Культура умов праці – це сукупність об’єктивних умов та суб’єктивних факторів, що визначають поведінку людини в процесі виробничої діяльності. Ця частина включає характеристики та показники санітарно-гігієнічних, психофізичних, соціально-психологічних
та естетичних умов праці. 3) Культуру управління визначають методи управління, стиль керівництва, ступінь гуманізму, індивідуальний підхід, професіоналізм управлінців, методи стимулювання та підвищення рівня задоволеності працею. 4) Культуру міжособистих відношень (комунікацій) визначають соціально-психологічний клімат, наявність почуття колективізму, взаємодопомоги, наявність та сприйняття робітниками цінностей корпорації. 5) Культуру робітника представляють у вигляді особистої культури та культури праці.
Особиста культура має зовнішню складову та виявляється через поведінку людини, знання етикету, правил поведінки. Внутрішню складову особистої культури складають моральність мислення, ціннісні орієнтації, культура почуттів. Культуру праці визначають, виходячи з рівня освіти та кваліфікації робітника, дисциплінованості, творчості на робочому місці. 6) Фірмовий стиль, що проявляється в культурі одягу; етичності поведінки та культурі проведення нарад, винесення доган, звільнення співробітників, бесід по телефону та спілкування
з відвідувачами. 3. Діагностування та управління К.К. Управління культурою корпорації – це управління її розвитком. Кінцева мета діагностики КК – адаптація до середовища, придбання мобільності, гнучкості, конкурентоспроможності в умовах ринку. Етапи діагностування: 1. Визначення основних цілей та завдань діагностики
КК. 2. Визначення та узгодження переліку осіб, які включені у проведення діагностики. 3. Експрес-діагностика за ознаками проблем: чутки; низька продуктивність; нездатність до колективної роботи значний рівень травматизму 4. Комплексна діагностика за напрямами: дослідження відношення до праці; дослідження змісту та умов праці; дослідження наявності, специфіки, сприйняття корпоративної культури
та їїелементів; дослідження соціально-психологічного клімату; дослідження якості трудового життя як системи факторів, що визначають самопочуття робітників на підприємстві та їх відношення до праці та організації. 4. Визначення діагнозу КК та напрямів удосконалення КК. Результати дослідження доповнюються таблицями (Таблиця 1). Таблиця 1 Карта діагностики корпоративної культури підприємства
Назва елементу культури 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Культура засобів праці та трудового процесу Кульутра умов праці та виробництва Рівень безпеки праці Культура управління Культура соціальної відповідальності Рівень особистої культури співроібтників Рівень особистої культури керівників Якість трудового життя Узагальнена оцінка відношення акціонерів
Узагальнена оцінка відношення клієнтів Рівень корпоративної культури підприємства Культура висока Культура низька Методи діагностування: метод нагляду (зовнішнього), який полягає в систематичному, цілеспрямованому сприйняттю зовнішніх проявів психіки людини; метод само нагляду (інтроспекції) – нагляд людиною за власними психічними проявами; особистісні опитування або тести, які дозволяють визначити різноманітні властивості та якості особистості, такі
як темперамент, мотиви поведінки, ціннісні орієнтації; соціометрія – метод психологічного дослідження між особистих відношень в групі з метою визначення структури взаємовідношень, ролей та статусів членів групи, в тому числі визначення неформальних лідерів; методи анкетування, інтерв’ю, бесід, які дозволяють отримувати інформацію шляхом відповіді на письмові та усні питання спеціаліста. (Таблиця 2). Типова опитувальна анкета
Таблиця 2 Анкета для визначення факторів відношення к праці Фактори відношення до праці Ранг факторів задоволеності (від 1 – слаба позиція до 10 – сильна позиція) Вагомість факторів (сума фагових коефіцієнтів повинна дорівнювати 1) Рейтингова оцінка (розраховується по кожному фактору) 1 2 3 4 = 2*3 Політика адміністрації по відношенню до бізнеса
Політика адміністрації по відношенню до персонала фірми Умови праці Заробітня плата Додаткові пільги Соціальна політика Відношення із колегами Можливість досягнення успіху на роботі Ступінь відповідальності Впевненість у майбутньому, стабільність
Можливість особистого росту Інші фактори ВСЬОГО – – Етапи наукового управління корпоративною культурою підприємства: 1. Діагностика економічної культури підприємства 2. Формування переліку організаційно-екомномічних заходів по вирішенню проблем 3. Розробка механізмів реалізації заходів. 4. Інституціоналізація рішень: проведення реорганізаційних заходів,
закріплення їх наказами, розпорядженнями; призначення відповідальних осіб; робочих груп; визначення стимулів за відмінне виконання; 5. Вихід на “робочий” режим, перетворення заходів в елемент культури; 6. Організація постійного моніторингу стану культури, діагностика стану її елементів. Література: 4. Спивак В.А. Корпоративная культура, 2001 5. Томилов В.В. Культура предпринимательства