Облік і аудит доходів і витрат підприємства

Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методичні основи обліку і аудиту доходів, витрат та фінансових результатів операційної діяльності
1.1 Економічна сутність доходів, витрат та фінансових результатів як об’єктів обліку та аудиту, їх класифікація
1.2 Нормативно-правове регулювання та огляд спеціальної літератури
1.3 Організаційно-економічна характеристика базового підприємства
Розділ 2. Методика обліку і аудиту доходів, витрат і фінансових результатів
2.1 Облік формування доходів операційної діяльності підприємства
2.2 Облік формування витрат операційної діяльності підприємства
2.3 Методика обліку формування фінансових результатів операційної діяльності підприємства
2.4 Організація і методика аудиту доходів, витрат і фінансових результатів
Розділ 3. Напрями удосконалення обліку і аудиту доходів, витрат та фінансових результатів
3.1 Удосконалення обліку доходів, витрат та фінансових результатів на базі новітніх інформаційних технологій
3.2 Напрями удосконалення організації і методики аудиту доходів, витрат та фінансових результатів
Висновки і пропозиції
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глобальні економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку і аудиту, одним із центральних елементів яких є облік та аудит доходів, витрат і фінансових результатів. Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язних облікових питань. Зокрема це є теоретичні та методологічні аспекти обліку та аудиту доходів, витрат і фінансових результатів.
Ринкова система господарювання, яка формується в Україні, обумовлює зміну форм та методів управління економікою підприємства, вимагає нових підходів до визначення місця і ролі підприємства в розвитку суспільного виробництва. В перехідний період виникають та отримують розвиток принципово нові організаційно-правові форми господарювання, змінюється система економічних відносин з державою, власниками, господарським партнерами, працівниками.
Реалізація фінансової стратегії підприємства значною мірою залежить від рівня управління його доходами та витратами, метою якого є отримання прибутку. Доходи і витрати можуть розглядатися як відносно самостійні об’єкти управління, аналіз складу та динаміки яких дозволяє оцінити відповідність змін, що відбулися у звітному періоді, стратегічним намірам підприємства. Загальний аналіз прибутку передбачає попередній розподіл доходів за джерелами їх утворення, а витрат – за напрямами витрачання коштів відповідно до змісту операційної, інвестиційної або фінансової діяльності, наслідком якої є утворення тієї чи іншої складової прибутку.
Актуальність теми зумовлена тим, щоосновною метою підприємства в умовах ринку стає одержання максимального прибутку при мінімальних витратах з паралельним підвищенням якості обслуговування споживачів. Засобом досягнення цієї мети є максимізація товарообігу, валового доходу та оптимізація витрат обігу.
На підставі вищезазначеного метоювиконання дипломної роботи є вивчення організації та методики обліку і аудиту доходів, витрат та фінансових результатів.
Відповідно метиу дипломній роботі поставлені та підлягають розв’язанню наступні завдання:
— розглянути фінансові результати як складову господарської діяльності підприємства;
— дослідити нормативно-правове регулювання та провести огляд спеціальної літератури з обліку та аудиту доходів, витрат та фінансових результатів;
— розглянути організаційно-економічну характеристику базового підприємства;
— дослідити методику бухгалтерського обліку доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві;
— дослідити методику аудиту доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві;
— визначити та обґрунтувати напрямки удосконалення методики обліку та аудиту доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві.
В процесі проведення досліджень і при оформленні їх результатів використана чинна нормативно-законодавча база з питань юридичного стану підприємств, організації фінансово-аналітичної роботи, формування кінцевих результатів діяльності, порядку обліку і звітності підприємств.
При підготовці дипломної роботи використані праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, статті у періодичних виданнях з питань організації обліку і аудиту доходів, витрат та фінансових результатів.
Як основний метод дослідження у дипломній роботі застосований системний підхід до вивчення економічних процесів у їх взаємозв’язку та взаємозалежності з урахуванням причинно-наслідкових зв’язків. Зокрема, фінансові результати підприємства розглядаються як організована врегульована система, що покладена в основу господарської діяльності і є необхідною умовою забезпечення стабільного фінансового стану суб’єкта господарювання.
Об’єктом дослідження визначені доходи, витрати та фінансові результати діяльності ФОП „Ганжа О.І.”.
Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями і включає в себе вступ, три розділи, висновки та пропозиції, список використаної літератури та додатки.
Розділ 1. Теоретико-методичні основи обліку і аудиту доходів, витрат та фінансових результатів операційної діяльності
1.1 Економічна сутність доходів, витрат та фінансових результатів як об’єктів обліку та аудиту, їх класифікація
Фінансові результати діяльності підприємства значною мірою залежать від рівня управління його фінансами, що обумовлює необхідність розвитку інформаційної системи фінансового менеджменту, удосконалення її організаційної структури, визначення принципів утворення та умов розподілу і поєднання інформаційних потоків.
В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності суб’єкта господарювання є необхідною складовою, яка обумовлює зростання ринкової вартості підприємства. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності підприємства, прибуток є важливим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності [34, с. 66].
Прибуток є наслідком різноспрямованого руху грошових потоків, що характеризується доходами і витратами підприємства. Доходи і витрати, як взаємопов’язані чинники утворення прибутку підприємства, мають досліджуватися на всіх етапах їх формування. В узагальненому вигляді, прибуток може розглядатися як різниця між доходами, отриманими підприємством за відповідний період внаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими в той же період внаслідок своєї діяльності [63, с. 80].
У загальному визначенні доход – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання капіталу (за винятком зростання, обумовленого внесками власників до статутного капіталу). Це визначення відповідає вимогам до визнання та класифікації доходу від звичайної діяльності підприємства, які містяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 „Доход”. Отже, згідно з П(С)БО 15, доход визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена [15].
Ефективне управління доходами базується на їх класифікації за попередньо обґрунтованими ознаками.
Основою класифікації доходів є розподілення їх за видом діяльності, наслідком якої є утворення відповідних доходів. За цією ознакою прийнято розрізняти доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
Важливою для аналізу є також класифікація доходів за джерелами їх утворення, на основі якої побудовано звіт про фінансові результати. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати” доход підприємства розподіляється на наступні складові[13]:
доход (виручка) від реалізації продукції
інші операційні доходи
доход від участі в капіталі
інші фінансові доходи
інші доходи
надзвичайні доходи.
Джерелом формування доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є виробнича або інша діяльність підприємства, результатом якої є створена і реалізована продукція, реалізовані товари, виконані роботи або надані послуги [47, с. 20].
До складу інших операційних доходів належать: доход від операційної оренди активів, доход від операційних курсових ризниць, відшкодування вартості раніше списаних активів, доход від реалізації необоротних активів (крім фінансових інвестиції) та деякі інші доходи, пов’язані з операційною діяльністю підприємства [56, с. 126].
Доход від участі в капіталі складається з доходів, отриманих від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.
Інші фінансові доходи включають дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, облік яких ведеться методом участі в капіталі).
До інших доходів належать доходи від реалізації фінансових інвестиції, необоротних активів і майнових комплексів, доходи від не операційних курсових ризниць та інші доходи, що не пов’язані з операційною діяльністю і виникають у процесі звичайної діяльності підприємства.
Надзвичайні доходи утворюються внаслідок надзвичайних подій або операцій, що відрізняються від звичайної діяльності підприємства і не повторюються часто або регулярно.–PAGE_BREAK–
Умови визнання доходів, які формуються у невиробничій сфері, суттєво відрізняються від умов визнання доходу від реалізації продукції. Оскільки такі доходи пов’язані з наданням послуг, вони, згідно з П(С)БО 15 „Доход”, визнаються, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції[15].
Достовірність оцінки результату операції з надання послуг базується на дотриманні наступних умов:
можливості достовірної оцінки доходу;
імовірності надходження економічних вигод від надання послуг
можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;
можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершеності.
Витрати є другим важливим чинником утворення прибутку підприємства.
Облік витрат підприємства здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”. Згідно з П(С)БО 16. витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [12].
Як і доходи, витрати розподіляють на класифікаційні групи за двома основними класифікаційними ознаками.
Перший рівень класифікації передбачає розподіл витрат за видами діяльності підприємства. За цією ознакою прийнято розрізняти витрати на операційну, інвестиційну та фінансову діяльність підприємства.
Ефективне управління витратами передбачає здійснення класифікації другого рівня, яке вимагає розподілу витрат за напрямами використання (витрачання) коштів. На цьому рівні витрати підприємства розподіляються на такі групи:
витрати, що включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);
адміністративні витрати;
витрати на збут;
інші операційні витрати;
фінансові витрати;
втрати від участі в капіталі;
інші витрати;
надзвичайні витрати;
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат [67, с. 70].
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— інші прямі витрати;
— загальновиробничі витрати;
— змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загально виробничі витрати;
До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства; загальні корпоративні витрати; витрати на службові відрядження та утримання апарату управління і загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів та інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання; амортизація нематеріальних активів; винагороди та професійні послуги; витрати на зв’язок; інші витрати загальногосподарського призначення).
До витрат на збут належать витрати підприємства, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме: витрати пакувальних матеріалів; витрати на ремонт тари; оплата праці продавців та торгових агентів; витрати на рекламу і маркетинг; витрати на перепродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів та інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом; витрати на транспортування; витрати на гарантійний ремонт, інші витрати, пов’язані зі збутом.
Інші операційні витрати складаються з собівартості реалізованих виробничих запасів, сумнівних (безнадійних) боргів та втрат від знецінення запасів; втрат від операційних курсових різниць; визнаних економічних санкцій; відрахувань на забезпечення наступних операційних витрат (крім витрат, що включаються до собівартості реалізованої готової продукції).
До фінансових витрат належать витрати пов’язані з залученням позикового капіталу.
Втратами від участі в капіталі є збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі в капіталі.
Інші витрати складаються із собівартості реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрат від неопераційних курсових різниць; втрат від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інших витрат від звичайної діяльності (крім фінансових витрат), що не пов’язані з операційною діяльністю [38, с. 82].
Надзвичайні витрати підприємства завершують класифікацію витрат за напрямами витрачання коштів. До них належать витрати і втрати, що утворюються у вигляді невідшкодованих збитків від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 „Податок на прибуток” до витрат підприємства також належить податок на прибуток [16].
Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства знаходиться у функціональному зв’язку з доходами і витратами, які є чинниками першого ряду по відношенню до прибутку. В умовах ринкових економічних відносин отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідною умовою існування будь-якого суб’єкту господарювання. За рахунок прибутку підприємства вирішують такі важливі завдання, як формування капіталу і забезпечення на цьому ґрунті фінансової стійкості та платоспроможності, фінансування розвитку виробництва та мотивація праці персоналу тощо.
Таким чином, прибуток є однією з провідних стратегічних цілей управління підприємством та важливим об’єктом фінансового аналізу.
Аналіз фінансових результатів та рентабельності в умовах застосування сучасних інформаційних технологій ґрунтується на визначенні основних елементів процесу дослідження доходів, витрат та прибутку з метою формування взаємопов’язаних етапів виконання відповідних аналітичних процедур і розробки логічно обґрунтованих алгоритмів розрахунку аналітичних показників, на основі яких узагальнюються і оцінюються результати діяльності та приймаються управлінські рішення.
Отримання, обробка, передача та зберігання інформації щодо фінансових результатів передбачає застосування системи економічних показників [46, с. 171]. Економічні показники розподілено на дві групи, які відображають рух інформаційних потоків у системі управління:
абсолютні показники застосовуються переважно від передачі первинної (вхідної) інформації з метою кількісної оцінки параметрів досліджуваного об’єкта;
відносні показники формуються внаслідок обробки первинної інформації і по відношенню до абсолютних є вторинними, такими, що утворюються у вихідних потоках інформаційної системи управління.
Управління фінансовими результатами діяльності підприємства здійснюється за етапами, які характеризують формування та розподіл його прибутку.
Послідовність процесу визначення фінансових результатів підприємства можлива за такими формулами:
1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД):
ЧД = Д — (ПДВ + АЗ + ІЗ + ІВ),
де Д — дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
ПДВ — податок на додану вартість;
АЗ — акцизний збір;
ІЗ — інші збори або податки з обороту;
ІВ — інші витрати.
2. Розрахунок валового прибутку (ВП(3)):
ВП(3) = ЧД — СР,
де ЧД — чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг);
СР — собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
3. Визначення собівартості готової продукції, виробленої за звітний період (СГП):
СГП = ЗНВП+ВЗП— ЗНВк,
де ЗНВП— залишок незавершеного виробництва на початок звітного періоду;
Взп — витрати на виробництво звітного періоду;
ЗНВк — залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду.
4. Визначення собівартості реалізованої продукції (СРП):
СРП = ЗГПП+ СП3— ЗГПК,
де ЗГПп — залишок готової продукції на початок звітного періоду;
СП3— собівартість продукції, виробленої за звітний період;
ЗГПК— залишок готової продукції на кінець звітного періоду.
5. Визначення фінансового результату від операційної діяльності (ФРод):
ФРод = ВП(3) + ІОД — (АВ + ВЗ + ІОВ),
де ВП(3) — валовий прибуток (збиток);
ІОД — інші операційні доходи;
АВ — адміністративні витрати;
ВЗ — витрати на збут;
ІОВ — інші операційні витрати.
6. Розрахунок фінансового результату — прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування (ФРзд):    продолжение
–PAGE_BREAK–
ФРЗД= ФРОД+ ДК + ІФД + ІД – ФВ – ВК – ІВ,
де ФРод – фінансовий результат від операційної діяльності;
ДК – дохід від участі в капіталі;
ІФД – інші фінансові доходи;
ІД – інші доходи;
ФВ – фінансові витрати;
ВК – втрати від участі в капіталі;
ІВ – інші витрати.
7. Розрахунок фінансового результату прибутку (збитку) від звичайної діяльності (П(3)):
П(3) = ПЗзд – ПП,
де П — прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
Ззд — збиток від звичайної діяльності до оподаткування;
ПП — податок на прибуток.
8. Розрахунок чистого прибутку або збитку (ЧП (3)):
ЧП(3) = ФРзд ± Днд ± ППнд ± Внд ± ЗППнд,
де ФР3д – фінансовий результат від звичайної діяльності (прибуток або збиток); Днд – дохід від надзвичайної діяльності; ППнд – податок на прибуток від надзвичайної діяльності; Внд – витрати від надзвичайної діяльності; ЗПП – зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності.
Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни її суми.
Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня підпорядкованості: обсягу реалізації продукції (VРП), її структури (УДі); собівартості (Сі) і рівня середньо реалізаційних цін (Ці).
Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції може робити як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте і, навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки.
Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.
Сьогодні інформація про фінансовий стан будь-якого підприємства цікавить багатьох користувачів: акціонерів, власників, інвесторів, постачальників, покупців, державні контролюючі органи, суди, банки, співробітників фірм, адміністрацію тощо. Причому інтереси цих користувачів часто не збігаються, тому необхідною є об’єктивна оцінка фінансової звітності фірми, яку надають аудитори [42, с. 145].
У процесі проведення перевірки аудитор прагне сформувати власну думку відносно повноти, точності, оцінки, наявності, часового визначення фактів господарського життя, належності господарюючому суб’єкту активів і пасивів (юридичних моментів), приміток до бухгалтерської звітності та належної класифікації.
Сьогодні аудит виділений в самостійну сферу комерційної діяльності і є комплексом професійних послуг з підготовки та надання рекомендацій в сфері обліку та економіки, фінансів і права, а також допомоги з їх практичного застосування, що дає можливість клієнту використовувати найкращі способи адаптації управлінського середовища в конкретній ринковій ситуації.
Проведення аудиту регламентується чинним законодавством, зокрема Законом України «Про аудиторську діяльність», а основною передумовою його здійснення є взаємна зацікавленість власників (акціонерів), держави в особі її контролюючих органів і самого аудитора в забезпеченні реальності й достовірності фінансової звітності.
Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність», аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Аудитор виступає помічником і захисником свого клієнта і зобов’язаний захищати його інтереси. Але це не означає, що аудитор повинен захищати клієнта у всіх випадках, адже іноді клієнт допускає відхилення від норм і може здійснювати протиправні дії. У такій ситуації аудитор повинен своєчасно попередити клієнта про незаконність його дій і можливість негативних наслідків. Але святий обов’язок, аудитора — зробити все, що в його силах, з метою недопущення відхилень підприємством-клієнтом від законодавства [58, с. 84].
Підгосподарськими відхиленнями слід розуміти здійснення операцій з недотриманням діючих законів, положень, правил, норм, стандартів, наказів, вказівок або дій посадових осіб, що перешкоджали об’єктивному здійсненню операцій та направлені проти дотримання планової, договірної, фінансової і трудової дисципліни.
Об’єктом відхилення є встановлена система, порядок і техніка здійснення операцій з господарськими ресурсами підприємства і джерелами їх формування, що складають основу господарської ланки економічної діяльності.
Господарські відхилення поділяються на два види:
а) ті, що завдають шкоду – сюди відносять всі категорії недостач, втрат, крадіжок, безгосподарності, марнотратства, приписування, перевитрат, тобто все те, що наносить шкоду (збиток) підприємству;
б) ті, що виражаються в недотриманні встановленого порядку ведення господарства, порушення законодавчих актів, тобто відхилення, що полягають у недотриманні на підприємстві положень, які перешкоджають нормальному ходу робіт, а також дії, що в майбутньому можуть завдати шкоди господарюючому суб’єкту.
Обидва види відхилень є протизаконними і в тій чи іншій мірі завдають матеріальної шкоди власнику. Тому будь-яке господарське відхилення повинно виявлятися та попереджатися аудиторами.
При встановленні партнерських відносин з майбутнім клієнтом аудитор зобов’язаний вести себе на рівноправній, діловій основі і не перетворюватись на сумлінного слугу клієнта, який платить йому за послуги.
Необхідність проведення аудиту фінансових результатів зумовлена потребою користувачів у інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання.
Користувачами результатів аудиту можуть бути:
власники, засновники господарюючого суб’єкта;
інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи);
уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади.
Характер інформації, наданої аудиторами, що цікавить користувачів, наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1Користувачі інформації, наданої аудиторами
Користувачі аудиторської інформації
Характер інформації, що цікавить користувача
Власники
Фінансові результати та фінансовий стан
Адміністрація

Весь спектр інформації, необхідної для управління підприємством
Персонал
Фінансові результати, що впливають на заробітну плату, преміювання, дивіденди
Контрагенти (дебітори та кредитори)
фінансовий стан підприємства
Кредитори (позикодавці)
Ліквідність балансу, платоспроможність
Державні органи та позабюджетні фонди
Фінансові результати та їх складові
Замовники аудиторських послуг визначають обсяги та напрями перевірок у межах своїх повноважень. Максимальні повноваження при визначенні обсягу аудиторських перевірок має власник, а представники державних контролюючих органів і контрагенти — лише в межах, наданих їм законодавством або визначених угодами.
Аудиторська діяльність задовольняє потреби багатьох суб’єктів економічних відносин, які мають єдиний загальний інтерес — бажання отримати не просто інформацію, що міститься у фінансовій звітності, а достовірну інформацію. Тому завдання аудиту полягає у висловлені думки фахівця з приводу інформації, яка міститься у фінансовій звітності [25, с. 12].
Основні види інформації, яку повинен отримати аудитор у процесі загального ознайомлення з підприємством, наведено у табл. 1.2.
Таблиця1.2Інформація для попереднього ознайомлення аудитора з клієнтом
№
Вид інформації
Дані, які повинні міститись у зібраній інформації
1

Характеристика діяльності підприємства
Продукція, замовники, основні постачальники, обсяг діяльності

2
Галузь діяльності підприємства
Загальна економічна ситуація в галузі, місце на ринку збуту, підприємства-конкуренти, особливі аспекти діяльності
3

Структура підприємства

Географічне розташування, статус (форма власності, вид діяльності), наявність філій і дочірніх підприємств, наявність операцій між Дочірніми підприємствами та головним підприємством, кількість функціональних підрозділів і їх призначення    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
Загальні положення
Пп. 1-4
Описано сферу дії положення та терміни, що в ньому використовуються
Визнання та класифікація доходу
Пп. 5-20
Наведені критерії визнання доходів від звичайної діяльності, класифікація доходів в обліку за відповідними групами
Оцінка доходу
Пп. 21-24
Описано методику оцінки доходу в бухгалтерському обліку
Розкриття інформації про доходи у примітках до фінансової звітності
Пп. 25-25.4
Наведено перелік обов’язкових питань, які необхідно розкрити у Примітках до фінансової звітності.
Надання послуг, передбачає виконання підприємством завдання, застереженого контрактом, протягом узгодженого часу. Послуги можуть надаватись протягом одного або кількох періодів.
Доходи включаються до складу об’єктів облікового процесу на підставі принципу нарахування та відповідності.
Принцип нарахування передбачає відображення в обліку доходів і витрат на момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.
Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами цього періоду, понесеними для отримання доходів.
У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходи і витрати відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Отже, бухгалтерський облік ведуть, а звітність складають на основі облікового принципу нарахування: доходи відображають у бухгалтерському обліку і відповідно у фінансовій звітності за відвантаженням продукції (товарів), виконанням робіт, наданням послуг незалежно від термінів одержання грошових коштів або їхніх еквівалентів від покупців (замовників).
Одержані передплати (аванси) не визнаються доходами, а видані витратами, оскільки не призводять до зміни власного капіталу підприємства.
Таким чином, фінансова звітність, складена згідно з принципом нарахування, інформує користувачів не лише про операції, що відбулися та супроводжувалися виплатою чи одержанням грошових коштів, а й про зобов’язання виплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси у грошовому вираженні, які будуть одержані в майбутньому.
Критерії визнання доходу застосовуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції, що підлягають оцінці, якщо це випливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізованої операції включає суму за майбутні послуги, яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов’язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з’ясування серії операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари та одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи, таким чином, істотний результат операції. У цьому випадку операції розглядаються в цілому ФОП «Ганжа О.І.» отримує дохід тільки від реалізації товарів.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших активів визнається у разі наявності всіх наведених умов П(С)БО 15:
Покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на товар (продукцію, актив)
Підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами)
Сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;
Є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства;
Витрати, пов’язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Якщо підприємство отримало грошові кошти чи відбулося збільшення інших активів, але не виконана хоча б одна з наведених вище умов, то в бухгалтерському обліку дохід не визнається.
На підприємстві ФОП «Ганжа О.І.» для обліку доходів діяльності підприємства використовують рахунки сьомого класу.
Рахунок 70 «дохід від реалізації» призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації, товарів, робіт, послуг а також про суми знижок, наданих покупцем, та інші вирахування з доходу.
Відображення в обліку доходів від реалізації відбувається на підставі первинних документів: рахунків-фактур, договорів купівлі-продажу, товарно-транспортних накладних, розрахунків (довідок) бухгалтерії.
По кредиту цього рахунку відображається збільшення (отримання) доходів від реалізації продукції, товарів, послуг без вирахування наданих знижок. А по дебету цього рахунку відображається належна сума непрямих податків (акцизного збору, ПДВ) суми, які одержуються на користь комітента, та суми, що списуються у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати»
Бухгалтерський облік доходів від реалізації товарів ведеться щодо кожного об’єкта за відповідними групами, для яких відкривається окремий субрахунок, що передбачений Планом рахунків бухгалтерського обліку.
Рахунок 70 «Доходи від реалізації має такі субрахунки:
701 „Дохід від реалізації готової продукції“;
702» Дохід від реалізації товарів”;
703 «Дохід від реалізації робіт послуг»;
704 «Вирахування з доходу».
На субрахунках 702 «Дохід від реалізації товарів» підприємства торгівлі та інші організації узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів. Розглянемо кореспонденцію рахунку в табл. 2.2.
Таблиця 2.2Кореспонденція рахунку 70 «Доходи від реалізації
Рахунок 70 „Доходи від реалізації кореспондує
За дебетом з кредитом рахунків:
За кредитом з дебетом рахунків:
36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”
14 “Довгострокові фінансові інвестиції»
49 «Страхові резерви»
16 «Довгострокова дебіторська заборгованість»
64 «Розрахунки за податками й платежами»
30 «Каса»
68 «Розрахунки за іншими операціями»
31 «Рахунки в банках»
76 «Страхові платежі»
34 «Короткострокові векселя одержані»
79 «Фінансові результати»
36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”
97 “інші витрати”
37 „Розрахунки з різними дебіторами”

49 «Страхові резерви»

63 «Розрахунки з постачальниками»

66 «Розрахунки з оплати праці»

68 «Розрахунки за іншими операціями»

69 «Доходи майбутніх періодів»

76 «Страхові платежі»

79 «Фінансові результати»

97 “Інші витрати”
Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів.
Підприємство може самостійно розробляти додаткові аналітичні рахунки, виходячи із специфіки діяльності, конкретних потреб, завдань управління та контролю.
Деякі із надходжень мають особливий порядок відображення в обліку. Це стосується ПДВ, акцизу та інших податків, які входять до ціни продажу, а також надходження за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором. Відповідно до вимог П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» до складу доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включається вся сума надходжень, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (ПДВ, акцизу тощо).
Таким чином, зазначені надходження мають бути відображені за кредитом рахунку з обліку доходів, а потім вираховуються проведенням через дебет того самого рахунку або дебет 704 «Вирахування з доходу». Інші надходження які не визнаються доходом, відображаються в обліку проводками без застосування рахунків класу 7.
Не визнаються доходами суми, що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу. Такі суми включаються не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми валового доходу і відображаються у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності», і вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Облік доходів від звичайної діяльності.
Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від незвичайних подій призначено рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності».
Рахунки даного класу використовують для обліку господарських процесів. Господарські процеси — це сукупність подібних за економічним змістом господарських операцій. Основні види господарських процесів — придбання виробничих торгових запасів, виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), продаж товарів і реалізація готової продукції. Рахунки даного класу є тимчасовими, такими, що використовують для накопичення інформації про доходи за звітний період, по закінченні якого сальдо цих рахунків переноситься на рахунок 79 «Фінансові результати». Тимчасові рахунки розпочинають звітний період із нульового сальдо. Інформація про доходи і витрати в них дає можливість скласти проміжну звітність.
На рахунках класу 7, крім рахунку 76 «Страхові платежі», протягом звітного періоду по кредиту відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов’язкових платежів), по дебету – щорічне або місячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 «Фінансові результати».
Таким чином рахунки 70 (Доходи від реалізації) та 71 (Інший операційний дохід) призначені для відображення доходів від операційної діяльності, а рахунки 72 «Дохід від участі в капіталі», 73 “Інші фінансові доходи” — доходів від фінансової діяльності.
Рахунок 74 “Інші доходи” призначений для обліку доходів, пов’язаних перед усім з інвестиційною діяльністю та доходів, що виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною або фінансовою діяльністю.
Облік доходів від реалізації продукції. Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суми знижок наданих покупцям, та про інше впрохування з доходу ведеться на рахунку 70 «Доходи від реалізації».
Рахунок 70 «Доходи від реалізації» — тимчасовий, має ознаки пасивного рахунку, призначений для обліку господарських процесів.
По кредиту рахунку 70 «Доходи від реалізації» на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету — належна сума непрямих і податків (акцизного збору, ПДВ та інших, передбачених законодавством); суми, які одержуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховиками частки страхових платежів; результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». Бухгалтерський облік доходів від реалізації ведеться щодо кожного об’єкта за відповідними групами, для яких відкривається окремий рахунок.
Розрахункові документи вважаються пред’явленими покупцеві за умови, що це відбулося способом, передбаченим договором (якщо розрахунки здійснюються без участі установи банків) або після подання їх до установи банку (якщо розрахунки здійснюються через установи банків).
Якщо за умовами договору готову продукцію приймає покупець безпосередньо на підприємстві, то вона вважається реалізованою після передачі її покупцеві, оформленою документами, передбаченими умовами договору і пред’явленням розрахункових документів покупцеві.
Таблиця 2.3Типові господарські операції та кореспонденція рахунків по рах. 70 «Доходи від реалізації» ФОП „Ганжа О.І.”
№ п/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума грн.

За Планом рахунків
У ФОП „Ганжа О.І.”

Дебет
Кредит
Дебет
Кредит

1
Відображення доходу від реалізації товарів
36
70
301
702
20000
2

Списання собівартості реалізованих товарів
90
28
902
28
15000
3
Відображено суми що не є доходом
70
36
70
36
200
4
Відображено непрямі податки у складі доходу
70
64
70
643
100
5

Віднесено на фінансові результати дохід від реалізації продукції
70
79
702
79
20000
2.2 Облік формування витрат операційної діяльності підприємства
Організація обліку витрат. Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 «Витрати».
Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь комітента, принципала та ін.;
попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
погашення одержаних позик;
інші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;
витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО).
Для розв’язання завдань оптимізації обліку з урахуванням технологічних особливостей підприємства, керівництво встановлює загальні правила документообігу і затверджує його графік.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому й непомітному виправленню записів у первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку та забезпечує їхнє зберігання протягом встановленого строку.
Підприємство обрало спосіб обліку витрат з використанням рахунків класу 8, тому розглянемо порядок документального оформлення операцій (табл. 2.4).
Таблиця 2.4Документування операцій, пов’язаних з обліком витрат на рахунках класу 8
№ з/п
Шифр та назва рахунку
Назва документу
1
80 „Матеріальні витрати”
Акти-вимоги, акти на списання палива, енергії, накладна, лімітно-забірна картка, довідка бухгалтерії, розрахунок бухгалтерії
2
81 „Витрати на оплату праці”
Наряд, табель, акт виконаних робіт, довідка бухгалтерії, розрахунок бухгалтерії
3
82 „Відрахування на соціальні заходи”
Розрахунок бухгалтерії, довідка бухгалтерії
4
83 «Амортизація»
Розрахунок бухгалтерії, довідка бухгалтерії
5
84 “Інші операційні витрати”    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
— обов’язкове державне пенсійне страхування;
— обов’язкове державне соціальне страхування;
— обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття –PAGE_BREAK–
— готової продукції
701
791

— робіт, послуг
703
791
2
Відображення вирахування з доходу від реалізації
791
704
3
Закриття рахунків інших операційних доходів
71
791
4
Списання на фінансові результати

— виробничої собівартості реалізованої готової продукції
791
841

— фактичної собівартості реалізованих товарів (без торгових націнок)
791
842

— виробничої собівартості виконаних робіт, наданих послуг
791
843

— сум визнаних адміністративних витрат
791
851

— сум визнаних витрат на збут
791
852

— сум інших витрат від операційної діяльності
791
853
Проводки по визначенню фінансових результатів на ФОП «Ганжа О.І.» наведені в табл. 2.11
Таблиця 2.11Порядок визначення фінансових результатів у ФОП „Ганжа О.І.”
№ п/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік
Сума грн.

за Планом рахунків
На підприємстві

Дебет
Кредит
Дебет
Кредит

1
Списання витрат на оплату праці в частині, що відносяться до витрат на збут
79
81
79
81
1000
2
Списання витрат на соціальні заходи в частині, що відносяться до інших операційних витрат
79
84
79
84
200
3
Списання собівартості товарів
79
84
79
84
15000
4
Відображення чистого доходу на рахунках фінансових результатів
70
79
702
79
20000
5
Утворення фінансового результату (Прибутку)
79
441
79
44
3800
6
Утворення фінансового результату (збитку)
44
79
79
44
–
Визначення фінансових результатів діяльності здійснюється на рахунку 79 «Фінансові результати».
Сальдо рахунка 79 під час його закриття списують на рахунок 44 «нерозподілені прибутки» і відображають такими проводками:
отримання прибутки: Дт 79, Кт 441;
отримання збитку: Дт 442, Кт 79.
Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують лише рахунки класу 8 «Витрати за елементами», субрахунки рахунка 79 дебетують у кореспонденції з кореспонденції з кредитом рахунків 23 «виробництво», 26 «Готова продукція» та інших рахунків класу 2 «Запаси», а також із кредитом рахунків класу 1 «Необоротні активи» та класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи»
Кореспонденція рахунків при списанні затрат із рахунків витрат залежить від виду діяльності підприємства.
Всі операційні витрати (будь то матеріальні, витрати на оплату праці або ж амортизація), які згідно П(С)БО 16 «Витрати» включаються в собівартість послуг (прямі витрати), списуються на рахунок 23 «Виробництво».
Інструкцією № 291 запропоновано закривати рахунки класу 8 щомісячно або в кінці року.
Положення (стандарт) 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1 -м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.
Норми Положення (стандарту) 25 застосовуються суб’єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються відповідно до чинного законодавства суб’єктами малого підприємництва, застосовують Положення (стандарт) 25 у поточному (звітному) році. Якщо такі підприємства, а також новостворені за результатами діяльності за І квартал або І півріччя поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані суб’єктами малого підприємництва, то фінансовий звіт цими підприємствами складається за цей і подальші періоди поточного (звітного) року відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за№ 391/3684. Підприємства, які за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані суб’єктами малого підприємництва, можуть складати фінансовий звіт за 9 місяців і звітний рік із застосуванням Положення (стандарту) 25.
Характеристика статей Звіту про фінансові результати:
У статті „Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.
У статті „Непрямі податки та інші вирахування з доходу” відображається сума податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (надані знижки, вартість повернутих товарів та інші обов’язкові збори).    продолжение
–PAGE_BREAK–
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) непрямих податків та інших вирахувань з доходу.
Показники про непрямі податки та інші вирахування з доходу, податок на прибуток, витрати і збитки наводяться в дужках.
У статті „Інші операційні доходи” відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.
У статті “Інші операційні витрати” наводяться: собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій); відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до чинного законодавства сума єдиного податку, плата за спеціальний торговий патент і сума єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників. Конкретна назва податку і відповідна сума наводяться у рядку 131.
У статті „Інші звичайні доходи” відображаються: дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.
У статті „Інші звичайні витрати” відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.
У статтях „Надзвичайні витрати” і „Надзвичайні доходи” відображаються відповідно: втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій; суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи або втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.
У статті „Податок на прибуток” відображається сума податку на прибуток, яка відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 „Податок на прибуток”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 року № 353, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2001 року за № 47/5238, визначається в розмірі поточного податку на прибуток.
У статті „Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції” показується збільшення або зменшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції підприємства. Показник про зменшення залишків наводиться в дужках.
Суб’єкти малого підприємництва можуть усю суму витрат операційної діяльності з кредиту рахунків класу 8 „Витрати за елементами” списувати до дебету рахунку 79 „Фінансові результати”. У таких випадках вартість залишку незавершеного виробництва і готової продукції визначається так:
інвентаризацією на кінець звітного року (або кварталу) встановлюється залишок незавершеного виробництва, який оцінюється за прямими матеріальними витратами і прямими витратами на оплату праці з відображенням за дебетом рахунку 23 „Виробництво” і кредитом рахунку 79 „Фінансові результати”;
на підставі первинних документів, якими оформляється рух (виготовлення, передача в місця зберігання, відпуск на сторону, реалізація) готової продукції, підприємство забезпечує кількісний (оперативний) облік виробленої, відпущеної, а також залишку готової продукції за центрами відповідальності. Залишок готової продукції, який встановлюється за даними кількісного (оперативного) обліку на дату балансу, оцінюється за справедливою вартістю (ціна реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми прибутку, виходячи з прибутку для цього конкретного виду готової продукції) і відображається у звітному місяці за дебетом рахунку 26 „Готова продукція” і кредитом рахунку 79 „Фінансові результати”.
Для одержання безпосередньо у бухгалтерському обліку даних про собівартість залишків готової продукції суб’єкти малого підприємництва витрати, пов’язані з виробництвом (виготовленням) і відпуском готової продукції, можуть визначати і відображати в порядку, встановленому Положенням про спрощену форму бухгалтерського обліку суб’єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 1998 року № 196, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 1998 року за № 646/3086. Для одержання безпосередньо у бухгалтерському обліку даних про собівартість залишків незавершеного виробництва і готової продукції суб’єкти малого підприємництва витрати виробництва і собівартість виробленої готової продукції можуть визначати і відображати в порядку, встановленому Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186.
При заповненні статей про елементи витрат операційної діяльності (рядки 090-120) слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248. Торговельні організації собівартість реалізованих товарів до матеріальних затрат не включають, а показують у вписаному рядку 140.
У статті „Чистий прибуток (збиток)” відображається чистий прибуток або чистий збиток — різниця між сумою чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і сумою всіх витрат. Сума всіх витрат збільшується на суму зменшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції або зменшується на суму збільшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції.
У зведених фінансових звітах показники чистого прибутку і збитку наводяться розгорнуто як сума відповідних показників юридичних осіб, фінансова звітність яких включена до зведеного фінансового звіту.
Звітним періодом для фінансового звіту є календарний рік. Квартальна звітність являється проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду, тобто року. Баланс підприємства складається на останній день кварталу (року), тобто на 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня.
Строк подання річної звітності — не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним, квартальної — не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.
На титульному листі фінансового звіту слід вказувати середньооблікову чисельність працівників, так як цей показник — один із двох головних, які надають право складати фінансову звітність згідно П(С)БО 25, а також інші реквізити (вид діяльності, форми власності і т. д.).
Основними користувачами інформації, представленої в звітності, є власники підприємства, а також статистичні органи. Серед інших можливих користувачів — податкові органи (на їх вимогу), банки (якщо підприємство взяло кредит або воно має намір його отримати), фіноргани Держказначейства (якщо підприємству надаються дотації) та ін.
Бухгалтери МП і “єдиноплатники” подають квартальні та місячні звіти. ФОП «Ганжа О.І.» подає такі квартальні звіти (табл. 2.12
Таблиця 2.12Квартальні звіти
Форма звіту
Кому подається
1
2
1. Розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою
ДПА
2. Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності (№8-ДР)

ДПА
3. Звіт про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів діяльності (№1-ФОП)
ДПА
4. Баланс СМП
Відділ статистики
5. Фінансовий звіт СМП
Відділ статистики
6. Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві га професійних захворювань України
7. Звіт про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності Ф4-ФСС з ТВП
Фонд соціального страхування України
8. Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Фонд зайнятості
ФОП «Ганжа О.І.» подає такі місячні звіти (табл. 2.13)
Таблиця 2.13Місячні звіти
Форма звіту
Кому надасться
1. Звіт про нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування й інші надходження і використання коштів Пенсійного фонду (№ 4-ПФ)
Пенсійний фонд України
2. Звіт про використання розрахункових операцій
ДПІ
3. Звіт про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства і хмелярства
ДПІ
4. Звіт про наявність вакантних місць
Фонд зайнятості
В кінці цього розділу хочеться визначити переваги та недоліки єдиного податку.
Почнемо з переваг:
1. Скорочення загальної кількості обов’язкових податків та зборів методом заміни окремих з них одним — “єдиним” і як наслідок — економія на платежах в бюджет та цільові фонди.    продолжение
–PAGE_BREAK–
2. Простота визначення суми єдиного податку (множення суми виручки від реалізації на ставку єдиного податку).
3. Простота ведення податкового обліку (заповнення Книги обліку доходів і витрат).
4. Можливість не подавати звітність по тим податкам, платником яких підприємство не являється згідно зі статтею 6 Указу № 746, і як наслідок – відсутність помилок та штрафних санкцій по ним.
5. Для платників єдиного податку за ставкою 10% — необов’язковість ведення обліку по ПДВ (заповнення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), виписка податкових накладних, подання декларації).
6. Відсутність необхідності в веденні податкового обліку згідно Закону про прибуток (облік доходів (витрат) по правилу «першої події»; приросту (зменшення) матеріальних запасів згідно пункту 5.9 в цілях коригування валових витрат; нарахування амортизації згідно статті 8).
7. Можливість переходу з загальної системи оподаткування на спрощену і навпаки по закінченні кварталу.
Вищенаведені переваги — основні, і кожне підприємство може їх для себе продовжити.
Недоліки:
1. Відсутність спеціального закону, який регулював би питання, пов’язані з єдиним податком (адже деякі нестандартні ситуації які виникають на практиці можна було б вирішити шляхом внесення змін в цей Закон).
2. Відсутність перехідних положень при зміні системи оподаткування (регулювання сумнівних питань відбувається шляхом видання контролюючими органами листів, які не являються нормативними документами).
3. Неможливість виписки податкових накладних платниками єдиного податку за ставкою 10 % (це позбавляє їх покупців права на податковий кредит), хоча в ставку 10 % входить ПДВ (4 % єдиного податку компенсує державі несплату податкових зобов’язань по ПДВ).
4. Сплата єдиного податку з сум попередньої оплати.
5. Неможливість застосування бартерних операцій, векселів з оплатою негрошовими засобами, взаємозаліків.
6. Неурегульованість великої кількості протиріч між указом № 746 і всіма іншими податковими законами.
Проаналізувавши всі переваги і недоліки ФОП «Ганжа О.І.» знайшло більш привабливою спрощену систему.
2.4 Організація і методика аудиту доходів, витрат і фінансових результатів
Аудит як форма незалежного контролю та функція захисту інтересів власників, відіграє все помітнішу роль у сфері національної економіки, набуває дедалі вагомішого статусу в суспільно-політичному житті країни. Здійснення аудиту спирається на практично апробовану нормативно-правову базу, основою якої є Закон України „Про аудиторську діяльність”. Його ухвалення у квітні 1993 року стало початком інтенсивного розвитку вітчизняного аудиту.
Сьогодні в Україні в основному вже сформувалась національна система аудиту аналогічна країнам з ринковою економікою, покликана сприяти розвиткові економічних відносин та демократизації суспільної сфери. Ця система має достатньо розвинену інфраструктуру.
Базовими складовими національної системи аудиту є, з одного боку, аудитори, що діють одноосібно, аудитори, які надають послуги у складі аудиторських фірм, співробітники цих фірм, які працюють під керівництвом сертифікованих аудиторів, аудитори-нерезиденти, в тому числі дочірні структури відомих транснаціональних аудиторських компаній, а також дотичний до аудиторського загалу контингент представників внутрішнього аудиту.
Керівник аудиторської перевірки розробляє програму аудиту. Програма аудиту є набором інструкцій для асистентів аудитора, що виконують аудиторську перевірку, а також засобом контролю за виконанням роботи. Можливе складання загальної програми за всіма розділами аудиту, але, з огляду на той факт, що збір аудиторських свідчень здійснюється декількома співробітниками, програми доцільно складати на кожний розділ аудиту окремо.
Існує два основних способи організації програм аудиту: за циклами та у порядку класифікації фінансової звітності. Другий варіант більш ефективний. Але слід зазначити, що вибір залежить винятково від аудитора, тому що обидва способи мають свої переваги. Однією з переваг аудиту за циклами є те, що він дає аудитору яснішу схему для розуміння діяльності клієнта й операцій, що мають істотний вплив на фінансову звітність. Недоліком є те, що при такому підході складно уникнути дублювання роботи аудитора, тому що операції і залишки взаємозалежні.
Зовнішній аудит — це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Зовнішній аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься у бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна.
Варто розрізняти загальні і конкретні цілі аудиту. Загальні цілі аудиту застосовуються до кожного залишку по рахунку. Мета загального аудита застосовується до всіх перевірок фінансової звітності. Частково вона формулюється з тверджень керівництва:
обґрунтованість – включені суми обґрунтовані,
повнота – існуючі суми включені,
володіння – включені суми є власністю клієнта,
оцінка – включені суми належним чином оцінені,
класифікація – включені суми належним чином класифіковані, зміна звітних періодів – операції, що здійснені в період, близький до дати складання фінансової звітності, занесені в належний період (посилання на твердження керівництва відсутні),
арифметична точність – дані залишку на рахунку узгоджуються з підсумком Головної книги (посилання на твердження керівництва відсутні),
розкриття – залишок на рахунку і стосовні до нього вимоги по розкриттю належним чином представлені у фінансовій звітності.
Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан та результати діяльності ФОП „Ганжа О.І.”. Користувачами цієї інформації можуть бути:
— уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;
— власники, засновники господарюючого суб’єкта;
— інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності суб’єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).
Треба також зазначити, що користувачі цієї інформації мають право згідно із ст. 9 Закону України «Про аудиторську діяльність» «виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок у межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами».
Впевненість у достовірності і повноті інформації, наданої аудитором користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоч достатньо високий, ступінь цієї впевненості.
Аудитор не затверджує звітів суб’єктів господарювання і не відповідає за саму звітність. Він тільки висловлює свою думку щодо фінансової звітності. Відповідальність за фінансову звітність лежить на керівниках господарюючого суб’єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб’єкта від відповідальності.
Для видачі обґрунтованих звітів аудитор повинен мати повну, достовірну і надійну інформацію — аудиторські докази. Стандарти, щодо кількості, якості та процедур одержання аудиторських доказів встановлені у національних та міжнародних нормативах аудиту. Джерелами інформації можуть бути облікова система, первинні документи, матеріальні активи, робітники підприємства, контрагенти.
Аудиторські докази — це інформація, одержана аудиторами при підготовці висновків, на яких ґрунтується аудиторський звіт. Аудиторські докази включають первинні документи і облікові записи, які лежать в основі звітності, а також інформацію, що підтверджується з інших джерел.
Аудиторські докази одержуються в процесі перевірок належним поєднанням тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість.
Тести системи контролю — застосовують для одержання аудиторських доказів відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього аудиту. Це перелік методів та порядок їх застосування аудитором для оцінки ефективності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.
Аудиторські тести класифікуються за процедурою їх здійснення і розрізняються як ротаційні, глибинні, тести слабких місць, цілеспрямовані, наскрізні.
Крім тестів системи контролю, в аудиторських перевірках може також використовуватися система незалежних тестів.
Незалежні тести призначені для перевірки операцій і залишків, а також здійснення інших процедур з метою отримання доказів про повноту, правильність і законність операцій, відображених у бухгалтерських записах і фінансовій звітності.
Поняття «суттєвість» аудиту є дуже важливим. Аудитори не повинні звертати увагу на несуттєві моменти — це один із принципів аудиту.
Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або викривлення може істотно вплинути на достовірність фінансової звітності, на прийнятті рішення. Аудитор має самостійно вирішувати, з якого моменту помилка, викривлення, порушення законів стали суттєвими для фінансової звітності. Це рішення приймається аудитором на дослідницькій стадії аудиту. Встановлений плановий рівень суттєвості аудитор використовує як для суцільних, так і для вибіркових досліджень.
Взаємозв’язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки. Залежно від стану обліково-аналітичної роботи системи внутрішнього контролю аудитор зобов’язаний вибрати такі процедури аудиторської перевірки, від яких можна очікувати скорочення розміру ризику аудиту до сприятливого рівня. Існує взаємозв’язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим суттєвіше здійснюється перевірка, тим нижчим є ступінь ризику аудиту, і навпаки.
Суттєвість і ризик аудиторської перевірки за оцінки аудиторських доказів. Оцінка аудитором суттєвості і ризику на різних стадіях аудиту можуть відрізнятися через зміну обставин або відомостей аудитора під час проведення перевірки. У зв’язку із цим оцінка суттєвості і ризику аудиторської перевірки може переглядатися з метою зниження ймовірності непомічених помилок під час аудиту.
Оцінювання впливу помилок. Аудитор зобов’язаний визначити суттєвість помилок фінансової звітності. Якщо він вважає їх суттєвими, то повинен продовжити процедури перевірки з метою зниження аудиторського ризику. Аудитор може також запропонувати клієнтові внести виправлення до фінансової звітності підприємств. Залежно від суттєвості помилок, їх впливу на адекватність фінансової звітності підприємства аудитор приймає рішення про складання того чи іншого аудиторського висновку.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Це перевірки, які виконуються з метою одержання аудиторських свідчень про виявлення суттєвих викривлень фінансової звітності. Процедури перевірки на суттєвість бувають двох типів: документальні перевірки операцій та залишків; аналітичні процедури.
Ці процедури також є джерелами одержання аудиторських свідчень. Застосовують такі процедури одержання аудиторських свідчень: перевірки; спостереження; опитування; підрахунки; підтвердження; аналітичні процедури. Перевірки полягають у вивченні первинних документів бухгалтерських регістрів, документів матеріальних звітів і доцільності проведення операцій з метою встановлення дійсного фінансового стану підприємства. Спостереження — це спосіб контролю за виконанням іншими особами процедур за безпосередньої участі аудитора з метою об’єктивного сприйняття інформації. Наприклад, спостереження аудитора за проведенням працівниками підприємств інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей або за виконанням процедур, які не залишають сліду з точки зору аудиту . Опитування осіб на підприємстві або поза його межами (формально, неформально, письмово, усно) з метою одержання достовірної інформації. Він ґрунтується на компетентності, досвіді, незалежності і чесності опитуваних. Опитування може дати аудиторові нову інформацію або підтвердити вже зібрані ним свідчення. Підрахунки — арифметична перевірка точності бухгалтерських записів і проведення самостійних підрахунків. Підтвердження — прийом контролю, коли відповіді на запити можуть підтверджувати інформацію бухгалтерських документів. Аналітичні процедури полягають в аналізі співвідношень та тенденцій. За результатами аналітичних процедур оцінюються зміни в діяльності підприємства, помилки фінансової звітності. Аналітичні процедури проводяться в основному у разі надходження додаткової інформації, яка не узгоджується з очікуваною.
Одержані аудиторські докази можна класифікувати у світлі загальноприйнятих правил надання інформації. Особливе значення для аудиту мають прямі докази.
Прямі докази — це дані, що підтверджуються первинними документами й обліковими записами. Прямі докази підрозділяють на матеріальні та нематеріальні. Матеріальні — це документи і натуральні об’єкти. Нематеріальні — це моменті явища, а також контрагенти підприємства, на якому проводиться аудит.
Докази можуть розрізнятися за характером: візуальні, документальні, усні, а залежно від джерела інформації — внутрішні або зовнішні.
За доказовим значенням документи, що перевіряються, поділяються на:
— первинні документи — письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення;
— облікові записи (облікові регістри) – носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, ґрунтування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку;
— головна книга — регістр синтетичного обліку, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду і обороти на дебеті і кредиті рахунків;
— бухгалтерська звітність;
— плани, кошториси, калькуляції;
— матеріали перевірок і ревізій;
— матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства;
— дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю об’єктів аудиту;
— неофіційні документи — документи, які робітники підприємства ведуть з власної ініціативи;
— допоміжні документи — документи, в яких викладена думка осіб, що працюють на підприємстві.
Неофіційні та допоміжні документи доказового значення не мають, однак можуть бути використані при виборі напрямку проведення дослідження і перевірки.
Статтею 24 „Спеціальні вимоги” Закону України „Про аудиторську діяльність” дається перелік ситуацій, за яких забороняється проведення аудиту. Причиною заборони на проведення аудиту в нижченаведених ситуаціях є властива їм фактична або формальна недостатність незалежності аудиторів. Ця ситуація може призвести користувачів аудиторських послуг до висновку про порушення незалежності проведеної аудиторської перевірки.
Метою аудиту операцій з обліку доходів є встановлення достовірності даних первинних документів щодо визначення доходів і формування фінансових результатів, повноти та своєчасності відображення первинних даних у зведених документах і облікових регістрах, правильності ведення обліку доходів і результатів діяльності та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності відображення доходів діяльності у звітності господарюючого суб’єкта.
Завданнями аудиту операцій з обліку доходів діяльності є:
— перевірка правильності розмежування доходів і фінансових результатів діяльності за кожною класифікаційною групою;
— встановлення правильності умов визнання та оцінки доходів і результатів від звичайної діяльності;
— перевірка правильності накопичення та віднесення доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) на результати основної діяльності;
— перевірка правильності накопичення та віднесення доходів операційної, фінансової, інвестиційної і надзвичайної діяльності на фінансові результати;
— підтвердження достовірності та правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку доходів діяльності;
— підтвердження законності та правильності визначення і відображення в звітності доходів діяльності відповідно до принципів бухгалтерського обліку.
Предметом аудиту операцій з обліку доходів діяльності є господарські процеси та операції, пов’язані з визначенням доходів діяльності, а також відносини, що виникають при цьому всередині підприємства та за його межами.
Виходячи з мети, яку необхідно досягти аудитору при дослідженні операцій з обліку доходів діяльності, формуються об’єкти аудиту:
1) елементи облікової політики: розмежування доходів за кожною кваліфікаційною групою доходів від звичайної діяльності; критерії оцінки доходів; умови визнання доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); умови визнання доходів від надання послуг; спосіб визначення ступеню завершеності робіт, послуг, дохід від використання яких визначається за ступенем завершеності; умови визнання доходу від операцій, пов’язаних з цільовим фінансуванням; умови визнання доходу від використання активів іншими підприємствами; умови визнання доходу від бартерних операцій;
2) операції з обліку: дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інших операційних доходів; доходів від участі в капіталі; інших фінансових доходів; інших доходів; надзвичайних доходів;
3) записи в первинних документах, облікових регістрах, звітності;
4) інформація про порушення ведення обліку, недостачі, зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах ревізії, перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів тощо.
Джерелами інформації для аудиту операцій з обліку доходів і фінансових результатів діяльності є наступні:
1. Наказ про облікову політику підприємства.
2. Первинні документи з обліку доходів і результатів діяльності.
3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку доходів і фінансових результатів діяльності.
4. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.
5. Звітність.
Аудиторська перевірка правильності визначення фінансових результатів господарської діяльності господарюючого суб’єкта значно відрізняється від перевірки балансових статей активів та зобов’язань підприємства, використовуючи лише прийом документального контролю.
Вивчення операцій з обліку доходів діяльності проводиться в наступній послідовності.
1) Перевірка правильності класифікації, оцінки та умов визнання доходів діяльності.
Увага аудиторів при проведенні такої перевірки концентрується на умовах визнання доходів звітного періоду та класифікації доходів діяльності.
Згідно з П(С)БО 15 «Дохід» доходи визнаються за наступних умов.
1. Збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства).
2. Можлива достовірна оцінка суми доходів. Визнання доходів, які включаються до складу об’єктів облікового процесу, здійснюється на підставі принципів нарахування і відповідності доходів і витрат.
Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції.
Проте, ці критерії також застосовуються до окремих елементів однієї операції або двох чи більше операцій разом, якщо це випливає зі змісту операції.
Разом з тим, окремі види доходу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку мають певні особливості визнання. Аудитору необхідно звернути увагу на те, які види надходжень не визнаються доходами:
— суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;
— суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
— суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
— суми авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
— суми завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
— надходження, що належать іншим особам;
— надходження від первинного розміщення цінних паперів.
При проведенні перевірки аудитору необхідно звернути увагу на правильність розмежування понесених витрат відповідно до одержаних доходів. Таким чином, необхідно встановити чи дотримується підприємство вимог П(С)БО 15 «Дохід» і 16 «Витрати» щодо класифікації понесених витрат і одержаних доходів за відповідними напрямами діяльності (табл. 2.14).
Таблиця 2.14Класифікація доходів і витрат згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку
Доходи    продолжение
–PAGE_BREAK–
Витрати
Доходи від реалізації
Собівартість реалізації
Загальновиробничі витрати
Адміністративні витрати
Витрати на збут
Інший операційний дохід
Інші витрати операційної діяльності
Інші доходи
Інші витрати
Надзвичайні доходи
Надзвичайні витрати
2) Перевірка правильності відображення доходів і фінансових результатів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг).
Операції з реалізації продукції відіграють основну роль у формуванні результатів господарської діяльності господарюючого суб’єкта, тому їх достовірність є досить високою.
Для успішного проведення перевірки процесу реалізації аудитор повинен мати уявлення про характер і особливості ринків збуту продукції, що випускається господарюючим суб’єктом, про конкурентну ситуацію на цих ринках, про платоспроможність споживачів цієї продукції.
При перевірці операцій з реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) аудитор, з одного боку, використовує внутрішні джерела інформації (розрахунки собівартості реалізованої продукції, накладні на відвантаження готової продукції, акти ліквідації основних засобів), а з іншого — змішані (рахунки, виставлені господарюючим суб’єктом на оплату за відвантажену продукцію і акцептовані покупцями у встановленому порядку), які можуть бути підтверджені відомостями, отриманими від третіх сторін (підтвердження обсягу дебіторської заборгованості).
Таким чином, при перевірці операцій з обліку доходів від реалізації послуг аудитору слід з’ясувати:
— наявність Наказу про облікову політику підприємства із зазначенням умов визнання доходів від реалізації послуг;
— правильність визначення і законність відображення фактичного доходу від реалізації послуг на рахунках бухгалтерського обліку;
— законність і обґрунтованість створення резервів по сумнівних боргах;
— правильність ведення аналітичного та синтетичного обліку по рахунках: 70 «Доходи від реалізації»”, 791 «Результат основної діяльності», 90 „Собівартість реалізації”, 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».
В ході проведення перевірки повинно бути підтверджено, що:
— операції з реалізації належним чином санкціоновані;
— на рахунках бухгалтерського обліку відображені всі реально здійснені угоди з продажу;
— реалізація своєчасно відображена на відповідних рахунках обліку;
— вартісна оцінка операцій з продажу правильно визначена;
— суми продажу правильно класифіковані;
— суми дебіторської заборгованості по розрахунках за надання послуг правильно відображені на відповідних рахунках.
Правильність відображення операцій з реалізації встановлюється в ході вибіркової перевірки таких операцій шляхом звірки даних, відображених в облікових регістрах господарюючого суб’єкта, з первинними документами і навпаки.
Аудитору необхідно перевірити дотримання політики господарюючого суб’єкта щодо надання кредитів покупцям, перевірки замовлень на продаж за книгою реєстрації, процедур доставки та ціноутворення при виконанні щоденних операцій. Перевірка проводиться шляхом порівняння фактичних цін по різних видах продукції, умов оплати транспортних витрат або доставки, вказаних в рахунках, з даними відповідних документів, затверджених керівництвом. Фактичні ціни та умови доставки, що одержуються з рахунків-фактур або товарно-транспортних накладних, можна порівняти із затвердженими прайс-листами, номенклатурою цін, іншими документами, які визначають порядок та умови реалізації (табл. 2.15).
Таблиця 2.15Вибіркова перевірка на співвідношення ціни реалізованих послуг з прейскурантною ціною
№ з/п
Найменування
послуг
Ціна згідно
(калькуляцій
тощо)
Номер, дата акта наданих послуг
Ціна
згідно накладної
(акта)
Відхилення
Примітки

Якщо ціни продажу або умови продажу визначаються індивідуально для кожного замовника, то необхідно впевнитися в тому, що вони були належним чином санкціоновані уповноваженою на це особою (наприклад, начальником відділу продажу). У випадку, якщо продаж базується на виконанні деяких значних договорів, сума та опис фактично доставлених товарів або наданих послуг повинні бути пов’язані з умовами таких угод.
Особливу увагу аудитор концентрує на перевірці наявності необхідних дозволів на здійснення операцій з продажу, повноти виписки рахунків-фактур за книгою реєстрації, повноти касових надходжень, звірення кількості відвантаженої продукції за даними складського обліку та документів на відвантаження продукції, а також перевірці правильності відображення всіх реально здійснених операцій з продажу на рахунках бухгалтерського обліку. При цьому враховується можливість виникнення наступних помилок:
— дані по реально здійснених операціях не відображено в обліку;
— на рахунках відображено фіктивні операції.
Подібні помилки можуть відповідно призводити до заниження або завищення вартості активів та сум продажу. Перевірка повноти та достовірності відображення сум продажу та реалізації на рахунках бухгалтерського обліку може бути частиною перевірки ефективності системи внутрішнього контролю.
При перевірці достовірності відображення сум від реалізації послуг, слід вибірково порівняти ряд записів у регістрах обліку з даними первинних документів, а також з документами, що засвідчують приймання наданих послуг, для підтвердження того, що послуги надані та право власності на них перейшло від виконавця до замовника (покупця). Одночасно увага звертається на умови поставки для точного визначення моменту переходу права власності.
У випадку, якщо факт переходу права власності не можна встановити з наявної документації, необхідно проаналізувати платежі, отримані від замовника (покупця) в погашення дебіторської заборгованості, і на підставі цього зробити висновок про реальність угоди, відображеної на відповідних субрахунках рахунку 70 «Доходи від реалізації».
Точний розрахунок суми продажу впливає на правильне виставлення рахунків-фактур за надані послуги та подальше відображення цих даних в облікових регістрах.
Перевірка правильності оцінки реалізації вміщує в себе перерахунок даних обліку для виявлення можливих арифметичних помилок. Як правило, в ході дослідження підраховуються кінцеві суми рахунків-фактур чи здійснюється перевірка самостійно підготовлених контрольних документів.
Окрім повного і достовірного обліку даних щодо наданих послуг також важливо, щоб ці дані були правильно класифіковані та відображені в Звіті про фінансові результати.
В процесі перевірки класифікації операцій з обліку доходів від реалізації на підставі первинних документів визначається правильність відображення кореспонденції рахунків в облікових регістрах та у Головній книзі.
Повнота відображення даних щодо реалізації (продажу) в регістрах обліку (обліку розрахунків з покупцями та замовниками) є важливою, оскільки визначає можливість господарюючого суб’єкта контролювати оплату непогашеної дебіторської заборгованості.
Встановлення повноти відображення даних щодо реалізації здійснюється в ході перевірки правильності класифікації операцій з продажу, як це зазначено вище. При перевірці правильності рознесення даних регістру обліку продажу по рахунках Головної книги необхідно також пересвідчитися, що ці дані належним чином відображено на рахунках обліку дебіторської заборгованості.
В ході перевірки відображення результатів від реалізації послуг аудитору необхідно зосередити увагу на правильності визначення і відображення результату від реалізації продукції на субрахунку 791 «Результат основної діяльності».
3) Перевірка правильності відображення інших операційних доходів і фінансових результатів операційної діяльності.
При перевірці операцій з обліку інших операційних доходів та результатів від цих операцій аудитору необхідно встановити:
— правильність і повноту відображення доходів від визнаних — боржниками штрафів, пені, неустойок за порушення умов господарських договорів. При цьому аудитору необхідно порівняти суми отриманих штрафів, пені, неустойок, відображених по кредиту відповідного субрахунку рахунку 71 “Інший операційний дохід”, з сумами, зазначеними в договорах. Вияснити, чи не викликане порушення умов господарських договорів недопостачанням сировини іншими підприємствами, а також чи пред’явлені до них претензії. Під час дослідження необхідно порівняти суми отриманих штрафних санкцій, відображених по дебету рахунку 31 «Рахунки в банках», з сумою, відображеною по дебету субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями». У випадку виникнення розходжень, необхідно вияснити їх причину;
— повноту отримання відсотків по сумах, які обліковуються на розрахункових, поточних, валютних та інших рахунках підприємства. Для цього аудитору слід перевірити договори підприємства з установами банків, де знаходяться рахунки підприємства;
— правильність і повноту отриманих доходів від сум, які знаходяться на депозитних рахунках. Увага аудиторів при цьому концентрується на перевірці аналізу повноти і своєчасності отримання цих доходів, відповідно до договорів;
— дотримання умов за договорами позики та повноти отримання доходів за всіма видами позик;
— правильність отримання доходу від реалізації іноземної валюти. Аудитор повинен перевірити джерела надходження валюти, перерахунки валюти на кінець звітного періоду за курсом НБУ, відповідність відображення доходів згідно вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств », відповідність П(С)БО 21;
— правильність віднесення на доходи інших операцій;
— правильність ведення синтетичного та аналітичного обліку на рахунках 71 “Інші операційні доходи”, 94 “Інші операційні витрати” та його віднесення на фінансові результати в кінці кожного звітного періоду, який визначено в Наказі про облікову політику;    продолжение
–PAGE_BREAK–
— правильність відображення в обліку прибутків та збитків минулих років, виявлених у звітному періоді. Аудитор повинен визначити структуру та склад виявлених прибутків та збитків, а також причини їх виникнення;
— правильність відображення в обліку кредиторської, депонентської, дебіторської заборгованості та сумнівних боргів. Списання заборгованостей” здійснюється після закінчення встановленого терміну позовної давності та підтверджується відповідними документами;
— правильність відображення в обліку активів, отриманих безкоштовно. При аудиті слід перевірити, чи оформлена договором безкоштовна передача майна відповідно до вимог чинного законодавства.
4) Перевірка правильності та достовірності формування фінансових результатів діяльності та використання прибутку.
Одним із важливих завдань перевірки обліку фактичного прибутку є встановлення відповідності записів синтетичного та аналітичного обліку чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), валового прибутку, результату основної діяльності, результату фінансових операцій, результату іншої звичайної діяльності, результату надзвичайних подій записам в Головній книзі та формах бухгалтерської звітності.
Проведення перевірки операцій з обліку фінансових результатів передбачає наступну послідовність робіт:
— перевірка тотожності показників бухгалтерської звітності і регістрів бухгалтерського обліку фінансових результатів;
— встановлення правильності оформлення первинних документів;
— перевірка правильності визнання доходів і витрат за видами діяльності та віднесення їх на відповідні рахунки бухгалтерського обліку;
— вивчення організації обліку фінансових результатів за видами діяльності: основної, операційної, фінансової, інвестиційної та надзвичайної;
— перевірка правильності розподілу чистого прибутку підприємства;
— виявлення відхилень фактичного використання прибутку від планових значень, їх причин та наслідків;
— перевірка правильності визначення належних до сплати в бюджет платежів та податків.
Результати перевірки правильності визначення чистого прибутку підприємства значною мірою залежать від якості проведеного дослідження процесу виробництва та реалізації продукції, перевірки основних засобів та іншого майна, розрахункових операцій тощо.
Виявлені аудитором відхилення заносяться до його робочих документів, а пізніше – знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах (звіті та висновку).
В додатку 9 наведено можливі порушення норм, передбачених П(С)БО 15 «Дохід», положення якого поширюються на підприємства всіх форм власності, крім бюджетних (банківських) установ.
Аудит операцій з обліку витрат діяльності рекомендується проводити наступним чином.
1. Перевірка правильності оформлення первинних документів. Перевірка дотримання умов визнання витрат діяльності.
Таблиця 2.16Результати вивчення наказу про облікову політику в частині питань, що відносяться до обліку витрат діяльності
Елементи облікової політики
Нормативний документ, що є підґрунтям для вибору підприємством варіанту (способу) ведення обліку в періоді, що перевіряється
Варіант (спосіб) ведення обліку, що застосовується підприємством
Відображено в обліковій політиці підприємства (+), не відображено в обліковій політиці підприємства (-)
Вплив відхилення на достовірність бухгалтерської звітності

Згідно з пп. 5-8 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються за наступних умов:
1) Зменшення активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) (наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства).
2) Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів (наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів).
3) Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства (наприклад, уцінка запасів, створення резерву сумнівних боргів).
4) Можлива достовірна оцінка суми витрат.
Аудитору також необхідно звернути увагу на те, що не визнаються витратами й не включаються до Звіту про фінансові результати:
платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
погашення одержаних позик;
інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БО 16;
витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
2. Перевірка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг).
При проведенні перевірки необхідно пам’ятати, що згідно з П(С)БО 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються тільки прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та змінні й розподілені постійні загальновиробничі витрати. Тобто, здійснюючи перевірку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) необхідно, передусім, дослідити правильність включення витрат до собівартості.
3. Вивчаючи достовірність формування прямих матеріальних витрат необхідно порівнювати фактично списані суми з нормами; при постійному списанні за нормами аналізують залишки в матеріальних звітах; при списанні понад норм з’ясовують причини і напрямки віднесення перевитрат за даними зведених відомостей за відхиленнями; перевіряють правомірність віднесення такого виду витрат до статті «Виробничі запаси». При цьому використовують дані лімітно-забірних карток, актів-вимог, звітів про рух запасів, норм витрат, актів на списання палива, енергії, зведених відомостей за відхиленнями, карток розкрою, даних рахунків 20, 21, 23, 375.
Проводячи дослідження, аудитор може виявити наступні відхилення:
наявність дебетових залишків в матеріальних звітах при постійному списанні матеріалів за нормами, що говорить про завищення фактичного їх витрачання; необґрунтований вибір джерел списання відхилень перевитрат;
відсутність пошуку дійсних винуватців та стягнення з них сум збитку;
неправильне віднесення до матеріальних витрат витрачання палива, енергії, запасних частин.
Крім того, при перевірці матеріальних витрат необхідно звернути увагу на:
правомірність віднесення витрат до прямих матеріальних. До складу прямих витрат включаються тільки ті, що можуть, бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту обліку витрат;
правильність оцінки виробничих запасів, які включені до собівартості продукції (робіт, послуг); відповідність методу оцінки обраній обліковій політиці;
наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з особами, відповідальними за збереження запасів у виробничих підрозділах;
наявність фактів списання на собівартість витрат, які не відносяться до матеріалів, що використовувалися у виробництві, а також випадки списання на рахунки виробництва сум ПДВ;
наявність фактів включення до собівартості продукції (робіт, послуг) вартості сировини, матеріалів, переданих в цехи, ділянки тощо, але фактично не використаних у виробництві;
правильність встановлення норм витрат сировини і матеріалів відповідно до рівня технічного стану і технології виробництва продукції;
правильність оцінки і списання зворотних відходів. Зворотні відходи оцінюються за ціною їх можливого використання. При цьому до відходів не відносяться залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються в інші цехи як повноцінні матеріали для виробництва інших видів продукції, а також супутня продукція, перелік якої встановлюється в галузевих методичних рекомендаціях з обліку собівартості продукції;
правильність списання недостач і втрат в межах норм природного убутку.
4. Перевірка достовірності формування прямих витрат на оплату праці.
При проведенні такої перевірки аудитору необхідно порівняти обсяги фактично виконаних робіт (на підставі первинних документів) з нормами і розцінками, порівняти розцінки з тарифними ставками відрядників за відповідними розрядами робіт і кількістю часу, що вимагається для їх виконання (за даними тарифно-кваліфікаційного довідника, тарифних сіток і ставок), перевірити правильність нарахування оплати праці. При цьому використовуються дані нарядів на відрядні роботи, відомостей норм і розцінок, тарифно-кваліфікаційних довідників, тарифних сіток, тарифних ставок, облікових регістрів за рахунками 23, 66.
Проводячи дослідження, аудитор може виявити наступні відхилення:
неправильне застосування норм, їх заниження і, як наслідок, — необґрунтоване отримання премій; неправильне застосування розцінок, що призводить до неправильного нарахування заробітної плати, заниження (завищення) собівартості продукції.
Основна помилка, що виявляється при перевірках даного елементу собівартості, це недотримання принципу виробничої направленості витрат. При перевірці первинних документів з нарахування заробітної плати (табелів, розрахунково-платіжних відомостей) аудитор може виявити факт включення до собівартості основної діяльності витрат на оплату праці працівників, зайнятих в інших видах діяльності (будівництво, соціально-культурне обслуговування тощо). Це досягається шляхом звірки даних по кредиту рахунку 66 в частині сум, списаних на рахунки виробничих витрат і показників за підсумком зведеної відомості з оплати праці в частині її нарахування. Дані за підсумками зведеної відомості, як правило, повинні бути більшими, ніж дані по дебету рахунків обліку виробничих витрат.    продолжение
–PAGE_BREAK–
5. Вивчення правильності формування інших прямих витрат.При проведенні такої перевірки необхідно враховувати, щодо їх складу включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.
При перевірці правильності віднесення на собівартість відрахувань на соціальні заходи необхідно звернути увагу на дотримання прямої залежності джерела нарахування внесків до позабюджетних фондів від джерела нарахування самого фонду оплати праці. Тобто, необхідно встановити відповідність джерела виплати заробітної плати до джерела сплати внесків. При цьому використовують дані перевірок за іншими розділами (перевірка розрахунків з оплати праці, операцій з поточними зобов’язаннями тощо). Послідовність перевірки правильності нарахування та відображення в обліку амортизації, вивчення інших операцій з необоротними активами розкрито в попередніх темах. Завданням аудитора при вивченні правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) є перевірка правомірності віднесення таких витрат до складу прямих і, відповідно, включення їх до собівартості.
Згідно Міжнародного стандарту аудиту 700 „Аудиторський висновок про фінансову звітність” (далі – МСА), аудитор повинен оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки про фінансові звіти.
Якщо обґрунтовано доведено стабільність діяльності підприємства на найближче майбутнє, аудитор не змінює змісту аудиторського висновку.
Якщо таке припущення необґрунтоване, треба розкрити інформацію про це. Якщо така інформація не була розкрита у фінансовій звітності підприємства, аудитору треба скласти відповідний аудиторський висновок.
Якщо інформація у фінансовій звітності підприємства розкрита відповідним чином, аудитору, як правило, належить скласти позитивний висновок і доповнити його параграфом про концепцію стабільності підприємства, посилаючись на фінансовий звіт підприємства.
Аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку (викладену письмово) щодо фінансових звітів у цілому.
Аудиторський висновок має містити наведені нижче елементи.
1) Аудиторський висновок повинен мати відповідний заголовок. Можна використати термін «незалежний аудитор» у заголовку для того, щоб відрізнити аудиторський висновок від звітів, складених іншими особами (наприклад, посадовими особами суб’єкта господарювання, радою директорів), або від висновків інших аудиторів, від яких не вимагається дотримання таких етичних вимог, як від незалежного аудитора.
2) В аудиторському висновку слід зазначити адресата відповідно до умов завдання та місцевих нормативних актів. Висновок, як правило, призначається для акціонерів або для ради директорів суб’єкта господарювання, фінансові звіти якого перевіряються.
3) У вступному (або початковому) параграфі слід подати перелік перевірених фінансових звітів суб’єкта господарювання із зазначенням дати та звітного періоду.
Слід також зазначити, що відповідальність за фінансові звіти несе управлінський персонал суб’єкта господарювання і що обов’язком аудитора є лише висловлення думки про фінансові звіти на основі аудиторської перевірки.
Фінансові звіти подає управлінський персонал. Складання таких звітів вимагає від управлінського персоналу облікових оцінок і суджень, а також відповідних принципів і методів бухгалтерського обліку.
4) Параграф, що описує обсяг, повинен містити опис обсягу аудиторської перевірки, із зазначенням, що аудит було здійснено відповідно до Міжнародних стандартів аудиту.
Він повинен містити твердження, що аудит було заплановано і проведено для обґрунтування того, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень.
5) У параграфі, в якому висловлено думку аудитора, слід чітко описати, яку концептуальну основу використано для підготовки фінансових звітів, і викласти думку аудитора з приводу того, що фінансові звіти справедливо та достовірно відображають (або відображають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію, згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності, та відповідають вимогам законодавства.
На доповнення, в аудиторському висновку можна висловити думку про відповідність фінансових звітів іншим вимогам законів та нормативних актів.
6) Аудитор повинен зазначити дату висновку, яка є датою завершення аудиторської перевірки. Це інформує читача, що аудитор розглянув вплив на фінансові звіти подій та операцій, які відбулися до цієї дати.
Оскільки до обов’язку аудитора входить надання висновку щодо фінансових звітів, підготовлених та наданих управлінським персоналом, аудитор не повинен датувати висновок числом, що передує даті підписання або затвердження фінансових звітів управлінським персоналом.
7) В аудиторському висновку слід зазначити конкретне місцеперебування аудитора, яке, як правило, є місцерозташуванням офісу аудитора.
8) Аудиторський висновок слід підписати від імені аудиторської фірми, особисто аудитором або й поставити обидва підписи. Аудиторський висновок зазвичай підписується від імені аудиторської фірми, оскільки фірма бере на себе відповідальність за аудит.
9) Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Безумовно-позитивна думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх уплив належно розкриті у фінансових звітах.
Умовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійде висновку про неможливість висловлення безумовно-позитивної думки, але вплив будь-якої незгоди з управлінським персоналом чи обмеження обсягу не настільки суттєві та всеохопні, щоб висловити негативну думку або відмовитися від висловлення думки.
Відмову від висловлення думки варто сформулювати тоді, коли обмеження обсягу перевірки настільки суттєве і всеохопне, що аудитор не в змозі одержати достатні аудиторські докази, а отже, висловити думку про фінансові звіти.
Негативну думку слід висловлювати лише тоді, коли висловлення незгоди щодо фінансових звітів управлінському персоналу є настільки суттєвим та всеохопним, що (на думку аудитора) недостатньо змінити висновок, аби розкрити неповний характер фінансових звітів.
Якщо аудитор висловлює думку, відмінну від безумовно-позитивної, він повинен у висновку чітко описати всі обґрунтовані причини і, за змоги, дати кількісний опис їх можливого впливу на фінансові звіти. Як правило, цю інформацію наводять в окремому параграфі, який передує висловленню думки або відмові від висловлення думки й може містити посилання на докладнішу інформацію у примітках до фінансових звітів.
Відповідно до МСА 800 „Аудиторський висновок під час виконання завдань аудиту спеціального призначення”, аудитор повинен оцінити висновки, зроблені на основі доказів, отриманих під час аудиторського завдання спеціального призначення, як підставу для висловлення думки.
Вид перевірки та обсяг робіт під час тематичного аудиту залежить від конкретних обставин.
Під час планування тематичного аудиту вимагається чітке уявлення про мету та майбутніх користувачів інформації. Аудитор може встановити обмеження на поширення і використання свого висновку.
Висновок за результатами тематичного аудиту складається у довільній формі, але повинен містити такі основні елементи: назву незалежного аудитора (аудиторської фірми); назву підприємства; вступ; посилання на перевірену фінансову інформацію; розмежування відповідальності клієнта і аудитора; розділ, в якому описується вид тематичної перевірки; інформацію про правила чи практику, які використовувалися під час перевірки; опис роботи; висновок аудитора про фінансову звітність; дату висновку; адресу аудитора; підпис.
Якщо суб’єкт господарювання надає фінансову інформацію державним органам, довіреним особам, страховим компаніям та іншим організаціям, то може бути встановлено формат аудиторського висновку. Якщо інформація, щодо якої аудитор надає висновок, ґрунтується на виконанні угоди, то аудитор повинен розглянути, чи не вніс управлінський персонал суттєвих змін до тлумачення угоди, готуючи інформацію. Тлумачення є суттєвим, якщо прийняття іншого обґрунтованого тлумачення викликало б суттєві розбіжності у фінансовій інформації.
Аудитор повинен розглянути, чи достатньо розкриті у фінансовій інформації будь-які суттєві тлумачення завдання, на яких вона ґрунтується. В аудиторському висновку щодо завдання з аудиту спеціального призначення аудитор може зробити посилання на примітку в фінансовій інформації, яка подає опис таких тлумачень.
У ФОП „Ганжа О.І.” на початку 2008 року було проведено аудит доходів, витрат та фінансових результатів діяльності. За результатами перевірки було складено аудиторський висновок (додаток 10).
Розділ 3. Напрями удосконалення обліку і аудиту доходів, витрат та фінансових результатів
3.1 Удосконалення обліку доходів, витрат та фінансових результатів на базі новітніх інформаційних технологій
Постановка задачі – це формування початкових посилань, необхідних для розв’язання задачі, і описання її математичного змісту. У постановці задачі відображаються її організаційно-економічна суть, зміст постановки, періодичність розв’язання, зв’язок задачі з іншими задачами, організація збирання початкових даних або використання наявних у базах даних, часові обмеження на видання розв’язку задачі.
Автоматизоване рішення задач обліку доходів, витрат і фінансових результатів базується на підготовці веденні інформації до обробки, яка включає первинні документи.
Сучасний бухгалтер займає одне з провідних місць в управлінні підприємством. Він займається не тільки веденням бухгалтерського обліку. Але і здійснює велику роботу, що включає планування, контроль, оцінку, огляд діяльності, проводить аудит та розробку управлінських рішень відповідно господарської діяльності підприємства.
Необхідною умовою удосконалення управління є корінна реконструкція його технічної і інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМБ). Одним з основних завдань є подальший розвиток та удосконалення інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методів управління і технічних засобів.
В зв’язку з новими умовами роботи роль бухгалтерського обліку повинна бути зміненою, а методологічні і методичні аспекти піддані суттєвим корективам. Бухгалтерський облік та бухгалтерська інформація в умовах автоматизованої обробки інформації використовується значно ширше, а ніж при ручній обробці даних.
Змінюється і мета бухгалтерського обліку. Він все в більшій мірі повинен ставати складовою частиною управлінської системи підприємства. Цей процес розвивається повільно і відстає від темпів удосконалення технічного оснащення обліку.
В результаті, не зважаючи на збільшення обсягів облікової інформації, викликаною збільшенням джерел та користувачів, зростання матеріальних та трудових витрат на ведення обліку, пов’язане з запровадженням ПЕОМ, споживча вартість бухгалтерської інформації суттєво залишилась без змін.
На сучасному етапі підприємствам необхідна автоматизована система обліку на базі сучасних засобів обчислювальної техніки, яка дозволяє забезпечити:
— повне та своєчасне задоволення інформаційних запитів користувачів;
— виконання контрольних та аудиторських завдань, з метою отримання необхідної інформації про наявні відхилення;    продолжение
–PAGE_BREAK–
— отримання автоматизованим шляхом готових комп’ютерних управлінських рішень;
— аналіз та прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства. Застосування обчислювальних машин призвело до змін в організаційній структурі та процесі прийняття рішень керівництвом. Значна кількість робіт на рівні середнього керівництва була виключена. В результаті обчислювальні машини вивільнили керівників середнього рівня від прийняття однотипних рішень та паперової роботи і таким чином дали можливість сконцентруватися на творчих завданнях.
Розподілена система обробки даних дозволяє керівникам вищої ланки контролювати діяльність підрозділів — оперативно підводити підсумки роботи та своєчасно приймати необхідні рішення.
Системний підхід до автоматизації обліку доходів, витрат і фінансових результатів передбачає машинне оформлення:
— первинної облікової інформації — документів та носіїв;
— ведення аналітичного та синтетичного обліку;
— ведення зведеного обліку, складання періодичної та річної звітності;
— машинну реалізацію інформаційно-довідкового забезпечення, контрольно-аналітичних функцій бухгалтерського апарату;
— оформлення управлінських рішень;
— машинну реалізацію передачі підсумкової інформації системи автоматизованого обліку, тобто інформаційного забезпечення даними про результати господарської діяльності підприємства.
Основними методологічними принципами автоматизації обліку на базі АРМ бухгалтера, покликаними забезпечити єдність методів розробки та функціонування як єдиної системи, необхідно вважати:
— децентралізовану організаційну форму експлуатації засобів автоматизації в місцях виникнення облікової інформації, безпосередньо в бухгалтеріях та інших службах, де виникає та використовується первинна облікова інформація про господарські операції, що підлягають відображенню в бухгалтерському обліку;
— використання функціонального змісту автоматизованої системи бухгалтерського обліку, директивних вказівок з питань його організації та методології, які забезпечують єдину методологічну основу його ведення;
— автоматизацію складання документів первинного обліку на паперовому та машинному носіях на ділянках з масовим характером виникнення господарських операцій та передачу цих даних бухгалтеру відповідної ділянки обліку для автоматизованого вводу та відображення даних бухгалтерського обліку:
— організаційну структуру внутрішньомашинного інформаційного фонду задач обліку та аналізу, адекватну структурі зовнішнього документного зберігання даних обліку та аналізу в облікових регістрах в вигляді машинних інформаційних таблиць, що відображають набори машинних первинних документів, набори машинних документів — регістрів обліку;
— формування управлінської, облікової, контрольної та аудиторської інформації в запитному режимі в доступному та зручному вигляді;
— створення автоматизованих робочих місць бухгалтера з повністю автоматизованої системи розрахунків та відображення інформації з пропозиціями про прийняття управлінських рішень;
— створення інформаційної мови показників обліку, контролю та аудиту для автоматизованого формування запитної інформації;
— розробка шляхів досягнення мети без врахування та за врахуванням резервів підприємства.
АРМ спеціаліста дозволяє реалізувати задачі бухгалтерського обліку і контролю в регламентному і діалоговому режимах. За допомогою ПЕОМ можна здійснювати децентралізовану обробку даних на АРМ бухгалтера – спеціаліста по різних ланках обліку (функціях управління) і в реальному часі передавати отримані результати на ЕОМ вищого рівня з метою складання зведених регістрів бухобліку, звітності, здійснення аналізу, контролю господарської діяльності і формування управлінських рішень. Такий підхід сприяє скороченню термінів обробки обліково-аналітичної інформації, підвищенню її оперативності, якості, вірогідності і прийняттю управлінських рішень.
Великі багатомодульні облікові програми договірної роботи (наприклад, «1С: Бухгалтерія 7.7») дозволяють автоматизувати процес укладання договорів і описувати їх реквізити, основні і додаткові умови в декілька етапів. Після оформлення та затвердження договору він з’являється в реєстрі виконаних договорів і стає доступним в інших модулях системи. Під час подальшої роботи можна формувати рахунки, замовлення, платіжні доручення та накладні відповідно до стадій виконання договорів.
Схема прив’язки документів при цьому наступна: рахунки і замовлення прикріплюються до договорів, а накладні, акти виконаних робіт і платежі можуть прикріплюватись як до рахунків, так власне і до договорів.
Загальний аналіз за різними видами договірної діяльності здійснюється в звітах. За допомогою них можна:
переглянути зведений реєстр договорів;
сформувати оперативне зведення по контрагентах, що уклали договори з підприємством;
вивести борги за конкретним договором на конкретну дату;
перевірити розрахунки за конкретним договором тощо.
Отже, в модулі обліку договірної діяльності можна отримати повну інформацію про стан справ за будь-яким договором в різноманітних розрізах. Інформація надається в оперативному режимі і дозволяє користувачу приймати управлінські рішення відповідно до реального стану справ.
Для обліку розрахунків в комп’ютерних програмах потрібно створити об’єкти нормативно-довідкової інформації:
інформацію про агентів (структурний підрозділ або відповідальна особа, що несе відповідальність по укладанню і виконанню договору);
реквізитів контрагентів (організації або фізичні особи, що мають договірні відносини з підприємством);
інформації про укладені договори (документ, що є підставою здійснення операцій).
За допомогою програми «1С: Бухгалтерія 7.7» можна автоматизувати наступні операції:
1) укладання договору – введення первинного документу «Договір постачання» в базу даних програми;
2) надходження коштів на поточні рахунки підприємства за договором на підставі банківських документів – формування записів по дебету рахунків грошових коштів і кредиту відповідних рахунків;
3) формування звітів по договорах, завершених до настання встановленого строку;
4) формування звіту за договорами, за якими на дату початку дії договору не відбулося руху грошових коштів або матеріальних цінностей.
Всі сучасні програмні продукти для бухгалтерії, в тому числі і „1С: Бухгалтерія 7.7” дозволяють вести не тільки синтетичний, але й аналітичний облік господарських операцій. Навіть прості програми для малих підприємств, які мають тільки один рівень аналітичного обліку, дозволяють одержувати інформацію про фінансові результати діяльності підприємства.
Практично всі бухгалтерські програми, дозволяють формувати регістри, зведені проводки, відомості залишків по синтетичних та аналітичних рахунках, контрольні відомості за станом розрахунків. Все це — можливості, які властиві всім бухгалтерським програмним продуктам і не залежать від бухгалтерського рахунку, по якому ведеться облік.
У багатьох програмах реалізовані механізми налагодження, що дозволяють користувачу встановлювати порядок розрахунку згорнутого або розгорнутого сальдо по рахунках. В залежності від встановлення ознаки „тип сальдо рахунку” бухгалтер може примусити програму в одних звітах показувати згорнуте сальдо активно-пасивних рахунків, а в інших – розгорнуте. Це можливо здійснити в підпрограмі „бухгалтерський конструктор” „1С: Бухгалтерія 7.7”.
При використанні різних комп’ютерних програмних систем для отримання зведеної інформації за взаєморозрахунками найкращою можна вважати програму, що дозволяє вказати користувачу той рівень ієрархії аналітичних рахунків конкретного рахунку, починаючи з якого програма повинна одержувати розгорнуте сальдо.
Наприклад, щоб для рахунку „Розрахунки по податках і платежах” сальдо можна було встановити «згорнутим» на рівні субрахунків (видів податків) і «розгорнутим» на синтетичному рівні (переплата сум того чи іншого податку не може компенсувати несплату іншого). Якщо ж на будь-якому рахунку для обліку розрахунків відкриті субрахунки, а до них аналітичні рахунки розрахунків з конкретними контрагентами, то сальдо повинно „розгортатися” вже на рівні субрахунку для коректного відображення стану розрахунків.
При багаторівневій побудові аналітичного обліку доцільно мати розгорнуте сальдо на рівні рахунку або субрахунку, але не на рівні певного контрагента. У будь-якому випадку визначення рівня, на якому необхідно мати розгорнуте сальдо, справа конкретного бухгалтера. Комп’ютерна програма повинна мати можливість налагодження розрахунку згідно потреб користувача.
ФОП “Ганжа О.І.” використовує для ведення бухгалтерського обліку саме таку форму бухгалтерського обліку за допомогою комплексної бухгалтерської програмної системи “1С: Бухгалтерія”.
Для прикладу наведемо схему роботи бухгалтера ФОП “Ганжа О.І.” за допомогою програмного пакету “1С: Бухгалтерія”.
Процес автоматизації обліку доходів, витрат і фінансових результатів передбачає три етапи обробки інформації. На першому здійснюється вибір з бази даних (БД) інформації в залежності від показників, які обліковуються (витрати за елементами, доходи за місцями виникнення тощо), і формується в пам’яті ЕОМ робочий аналітичний масив. На другому інформація кожного робочого масиву перетворюється в синтетичні дані згідно з алгоритмом їх обробки (всі операції відображуються на рахунках). На третьому здійснюється формування вихідних документів (вихідної інформації, відеограм) у вигляді зведених відомостей, Головної книги, які використовуються обліковими службами підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень і складання бухгалтерської звітності.
Весь процес обліку фінансових результатів та бухгалтерського обліку в цілому на базовому підприємстві ФОП “Ганжа О.І.” можна представити наступним чином (рис. 3.1).
Постановка задач з обліку фінансових результатів, які розв’язуються за допомогою ПЕОМ, передбачає їх описання, тобто визначення складу вихідної інформації, функціонального призначення, користувача обліковою інформацією, а також періоду, за який здійснюється розробка вихідної інформації (за добу, декаду, місяць, рік).
Реєстрація первинних документів + Нормативно-довідникова інформація

База даних вхідної інформації

    продолжение
–PAGE_BREAK–
Обробка і розрахунок даних для складання звітності

База даних вихідної інформації
Рис. 3.1. Схема бухгалтерського обліку за допомогою програмної системи “1С: Бухгалтерія” у ФОП “Ганжа О.І.”
Форма вихідної інформації повинна мати шапку, в якій зазначається назва підприємства, ідентифікатор, назва форми і за який період вона складається. В змісті форми друкується назва показників, їх цифрове значення і кореспонденція рахунків. Після завершення складання усіх форм здійснюється узагальнення результатів обліку в звітності і розробляються заходи, які спрямовані на поліпшення результатів господарської діяльності підприємства, зокрема на збільшення прибутку, а також обґрунтування оптимальних управлінських рішень.
Таким чином, ми побачили, що за допомогою сучасного програмного забезпечення як облікові функції можуть бути повністю автоматизовані і їх результати можуть представлятися в будь-якому зручному для користувачів вигляді – як на машинних, так і на паперових носіях.
Безпосереднє введення облікових даних у регістр (журнал, книгу) господарських операцій у виді окремих проводок з використанням машинних довідників.
Контроль правильності бухгалтерських проводок, що вводяться, за допомогою заздалегідь підготовленого списку «коректних проводок».
Фільтрація списку бухгалтерських проводок в обліковому регістрі з метою їхньої вибірки, редагування, копіювання.
Створення типових господарських операцій, що містять шаблони бухгалтерських проводок, що відкриті для настроювання. Ведення регістра (журналу) господарських операцій, формованих на підставі типової операції. Автоматичне заповнення регістра бухгалтерських проводок, розрахунок сум проводок.
Робота з типовими первинними документами, створення регістра (журналу) документів. На відміну від типових операцій первинні документи на основі типових форм можна оформляти до здійснення господарської операції. Після факту її здійснення виконується «проведення» документа. Використовується електронний документообіг для облікових функцій системи управління.
Процес обліку доходів, витрат і фінансових результатів на підприємстві можна представити наступним чином (рис. 3.2).
Рис. 3.2.Схема бухгалтерського обліку доходів, витрат і фінансових результатів за допомогою АРМ бухгалтера на підприємстві
Перелік вихідної інформації (відеограм) при постановці задач з обліку доходів, витрат і фінансових результатів, що складаються в ФОП “Ганжа О.І.”, представлені в табл. 3.1.
Таблиця 3.1Перелік вихідної інформації для задачі з обліку доходів, витрат і фінансових результатів
Ідентифікатор
Задача
Ідентифікатор машинограми
Вихідна інформація
Виконавець
Період, за який складається машинограма
ОФР 01
Облік фінансових результатів підприємства
ОФР 01 01
Лист Журналу проводок по рахунках доходів
Головний бухгалтер
Після здійснення кожної операції

ОФР 01 02
Лист Журналу проводок по рахунках витрат
Головний бухгалтер
Після здійснення кожної операції

ОФР 01 03
Лист Журналу проводок по рахунку 79 “Фінансові результати”
Головний бухгалтер
Місяць

ОФР 01 04
Головна книга
Головний бухгалтер
Місяць
Вихідна інформація складається на основі поточних даних. Для розробки вихідної інформації з обліку доходів, витрат і фінансових результатів підприємства вхідна інформація формується за допомогою вводу даних з клавіатури ПЕОМ. Для того, щоб здійснити автоматизоване складання вихідних даних за деякими показниками, необхідно з інформаційних файлів – первинних документів вибрати потрібну інформацію, за якою, після створення масиву, на основі відповідного алгоритму розробляється відповідна форма звітності.
Форма вихідної інформації повинна мати шапку, в якій зазначається назва підприємства, ідентифікатор, назва форми і за який період вона складається. В змісті форми друкується назва показників, їх цифрове значення і кореспонденція рахунків. Після завершення складання усіх форм здійснюється узагальнення результатів обліку в звітності і розробляються заходи, які спрямовані на поліпшення результатів господарської діяльності підприємства, зокрема на збільшення прибутку, а також обґрунтування оптимальних управлінських рішень.
Таким чином, ми побачили, що за допомогою сучасного програмного забезпечення як облікові функції можуть бути повністю автоматизовані і їх результати можуть представлятися в будь-якому зручному для користувачів вигляді – як на машинних, так і на паперових носіях.
3.2 Напрями удосконалення організації і методики аудиту доходів, витрат та фінансових результатів
Експлуатаційні можливості комп’ютерів створюють передумови для автоматизації процесу аудиту доходів, витрат і фінансових результатів. Вони дозволяють здійснювати програмний контроль змісту господарських операцій шляхом широкого використання програмно-методологічних прийомів поточного контролю, перевірки достовірності економічних даних на всіх стадіях технологічного процесу їх обробки.
При автоматизації бухгалтерського обліку на підприємствах, створюється система автоматизованого контролю, яка повинна бути описана в проектній документації. Якщо при розробці закладається всебічний, логічний контроль різноманітних взаємопов’язаних показників руху засобів і джерел їх утворення, знижується можливість виникнення різних викривлень, зловживань. У аудитора не виникає потреби застосовувати різні прийоми документального контролю, оскільки вони виконуються автоматично, програмне та носять постійний характер.
До основних видів контролю достовірності інформації належать:
— контроль на рівні реквізитів з метою уникнення механічних помилок (тип, шаблон, діапазон);
— дотримання технологічного процесу обробки інформації на обчислювальному центрі, що передбачає неможливість виконання наступної процедури обробки без нормального завершення попередньої процедури.
Проектна документація аудитором перевіряється на наявність в проекті засобів автоматизованого контролю – як для забезпеченім достовірності інформації, що обробляється на основних етапах облікового процесу, так і для виявлення різного роду відхилень. У результаті такої перевірки можуть бути виявлені «слабкі» місця в програмі, які не перешкоджають здійсненню відхилень (наприклад, відсутність програмного контролю внутрішнього переміщення запасів і грошових коштів, контролю за використанням бланків суворої звітності тощо). Це може стати умовою для виписки безтоварних накладних з метою приховування недостач, повторного включення документів для автоматизованої обробки.
На практиці закладені до проектної документації системи контролю часто не відповідають фактичному його здійсненню в процесі обробки облікової інформації. Тому аудитору слід переконатися у відповідності проекту фактичному обліковому процесу, перевірити правильність обробки інформації. Технологічний процес повинен забезпечити автоматизацію контролю правильності обробки інформації та виправлення виявлених помилок.
Використання програмного забезпечення при проведенні аудиту вимагає розробки спеціальних методик щодо діагностики стану підприємства, що підлягає аудиту. Це дає можливість більш раціонально використовувати робочий час аудиторів.
При використанні комп’ютерної техніки аудитори часто вдаються до програмно-логічних способів контролю, серед яких варто виділити: прийоми подвійного рахунку; алгоритмічний контроль; рахунковий контроль з приманним контрольних підсумків; балансовий спосіб рахункового контролю; застосування матричних моделей; порівняння однойменних показників, отриманих з різних джерел (зустрічні перевірки); прийом оберненого перерахунку; способи підстановок, кореляційних зв’язків, інші математичні прийоми, контроль за відхиленнями. Використання наведених прийомів дає можливість виявити протиріччя в окремих показниках первинних документів, нормативно-довідковій інформації, виявляти та попереджувати приписки й інші відхилення.
Перевірці правильності алгоритмів розрахунків доходів, витрат і фінансових результатів аудитором приділяється особлива увага. Адже помилка, яка була закладена до алгоритму розрахунку і багаторазово застосовувалася до господарських операцій, що повторюються, може викривити результат господарської діяльності. Особливо ретельно перевіряються алгоритми операцій, які ініціюються самою програмою, так як до моменту їх виконання персонал зобов’язаний ввести, проконтролювати та відкоригувати всі дані, які використовуються цією операцією. Алгоритм також перевіряється на відповідність чинному законодавству та обліковій політиці господарюючого суб’єкта, а також з’ясовується можливість коригування алгоритму у випадку зміни порядку ведення бухгалтерського обліку, податкового чи іншого законодавства.
У процесі перевірки алгоритмів розрахунку сум при введенні господарських операцій контролюється також правильність формування проводок.
Тестування налагодження алгоритмів ставить високі вимоги до аудитора в частині його комп’ютерної підготовки. Бажано, щоб він розумів макромову конкретної програми. Це дозволяє йому не лише протестувати алгоритм на конкретних даних, але й розібратися в правильності його налагодження, наприклад, при використанні типових операцій, доступ до зміни яких має непрофесійний користувач-бухгалтер. Практика показує, що найбільш ефективно працюють системи, налагоджені дилерами фірми-розробника програмного продукту або висококваліфікованими аудиторами, які мають вагомі знання у сфері бухгалтерського, податкового обліку та законодавства, а також значний досвід роботи з різними комп’ютерними системами.
При перевірці алгоритмів слід звертати увагу і на правила заокруглення, переведення даних з одних одиниць виміру в інші тощо. Може статися так, що через помилки в заокругленні, баланс, наприклад, може сходитися в тисячах гривень і не сходитися в гривнях.
Окрему увагу слід приділити перевірці алгоритмів розрахунку показників форм звітності та оцінити можливість їх коригування при змінах у законодавстві. Більш того, часто зміни стосуються і самих форм звітності, додаються одні рядки, виключаються інші. Більшість систем обробки облікової інформації дозволяють бухгалтеру вносити самому такі зміни, без допомоги розробників. Тому аудитору необхідно перевірити відповідність форм звітності, що використовуються, чинному законодавству. Багато відомих фірм-розробників оперативно поширюють серед своїх користувачів нові форми бланків при їх зміні.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Досліджуючи документи, аудитор вивчає встановлений порядок виправлення виявлених помилок, аналізує їх з метою попередження в майбутньому. Особлива увага звертається на помилки, виявлені при введені, інформації до комп’ютерної програми. Для перевірки правильності обробки інформації за окремим завданням аудитор може використовувати так званий метод «повтору контрольного прикладу», тобто самостійно або із залученням спеціаліста обробити за діючими на підприємстві програмами і у встановленому технологічному порядку конкретну первинну інформацію.
Аудитор може застосовувати фактичні дані господарюючого суб’єкта або спеціально розроблені конкретні приклади перевірки алгоритмів комп’ютерної обробки даних. Контрольні дані вводяться до системи обробки з метою перевірки правильності функціонування комп’ютерних програм. Аудитору бажано мати набір даних і заздалегідь прораховані на їх основі результати, тобто контрольні приклади. Наприклад, для встановлення правильності нарахування прибуткового податку, аудитор може вводити до комп’ютерної програми клієнта значення визначеної суми заробітної плати та переконатися в правильності отриманого результату.
Контрольні дані повинні бути компактними та не вимагати багатогодинного введення до системи клієнта, але при цьому охоплювати якомога більший спектр видів господарської діяльності. Тестування комп’ютерної системи обробки даних клієнта із наперед підготовленими контрольними прикладами, як показує практика, є більш ефективним, ніж тестування на основі даних самого клієнта.
Також можливим є застосовування спеціальних засобів для перевірки змісту комп’ютерних файлів підприємства, що підлягає аудиту. Для таких потреб застосовуються програми, які дозволяють аналізувати зміст таких файлів, сортувати показники, що в них зберігаються, за різними ознаками (датою, сумою, алфавітом, змістом тощо), та роздруковувати їх в необхідній формі.
Використовувати хронологічну перевірку доцільно на тих підприємствах, в яких ведеться кількісно-сумовий облік запасів (на складах торговельних підприємств, базах). Як правило, на цих підприємствах на кінець місяця по одних видах запасів можуть зазначатися залишки, а по інших – ні. Якщо аналізувати надходження і витрачання запасів не тільки на кінець місяця, а й дослідити кожну операцію з витрачання і надходження, тоді можна встановити, що за певними запасами на конкретну дату зазначаються перевитрати, а потім оприбутковуються запаси, після чого визначається реальний залишок. Відповідно, в результаті залишок, який утворився, приховується і не відображається в бухгалтерському обліку, і нарахування відповідного витрачання за даним товаром здійснюється за весь інвентаризаційний період.
Незважаючи на подальший розвиток комп’ютерного забезпечення та передачі вихідної інформації до комп’ютерних систем аудиторські операції організаційно-інструктивного характеру, спостереження, оцінки дій посадових осіб, отримання, довідок тощо вимагають творчих зусиль аудитора, тому їх важко автоматизувати за допомогою технічних засобів.
Дійовий зовнішній аудит передбачає поглиблений аналіз показників фінансового стану підприємства.
Оцінку фінансового стану підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.
Основою методики оцінки фінансового стану є теорія аналізу фінансової діяльності підприємства, що розглядає поняття “стабільний фінансовий стан” не тільки як якісну характеристику його фінансів, а як і кількісно вимірюване явище.
Комплексна оцінка фінансової стійкості ФОП „Ганжа О.І.” проводиться шляхом розрахунку відносних показників (табл. 3.2).
Таблиця 3.2Показники оцінки фінансової стійкості ФОП „Ганжа О.І.” за 2006-2007 рр.
Показник
Формула для розрахунку
Нормативне значення
2006 рік
2007 рік
Відхилення (+/-)
Коефіцієнт незалежності (автономії, власного капіталу)
Власний капітал
Валюта балансу
> 0,5
0,820
0,893
0,073
Коефіцієнт фінансової залежності
Валюта балансу
Власний капітал

1,219
1,119
-0,100
Коефіцієнт фінансової стійкості
Власний капітал
Залучений капітал
> 1
4,562
8,370
3,809
Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу
Залучений капітал
Власний капітал
–
0,219
0,119
-0,100
Коефіцієнт стійкості фінансування
Власний капітал + Забезпечення наступних витрат і платежів + Довгострокові зобов’язання
Валюта балансу
0,8-0,9
0,820
0,893
0,073
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу
Довгострокові зобов’язання + Поточні зобов’язання
Валюта балансу

0,180
0,107
-0,073
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами
Власний капітал – Необоротні активи
Оборотні активи
> 0,1
0,646
0,801
0,156
Коефіцієнт незалежності характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. В 2007 року він становив 0,893, що на 0,073 пункти більше, порівняно з 2006 роком.
Коефіцієнт фінансової залежності свідчить про зменшення в 2007 році питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства на 0,1, порівняно з 2006 роком.
Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність. Отже значення цього показника в 2007 р. на 0,1 менше, порівняно з 2006 р.
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу залежить від галузевих особливостей і становить в 2007 р. 0,107, що на 0,073 менше, порівняно з 2006 р.
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування. Отже у ФОП „Ганжа О.І.” він становить в 2007 році 0,801, що на 0,156 пунктів більше, порівняно з 2006 роком.
Одним із етапів аналізу фінансового стану ФОП „Ганжа О.І.” є оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства.
Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.
Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно періодично або постійно є неплатоспроможним. У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов’язаннями.
Розглянемо оперативну поточну платоспроможність станом на 1.01.2007 року, визначивши платіжні засоби і строкові зобов’язання.
Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:
1. Найбільш ліквідні активи (A1).
2. Активи, що швидко реалізуються (А2).
3. Активи, що повільно реалізуються (А3).
4. Активи, що важко реалізуються (А4).
Отже, перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.
Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов’язань групуються так:
1. Найбільш строкові зобов’язання (П1).
2. Короткострокові пасиви (П2).
3. Довгострокові пасиви (П3).
4. Постійні пасиви (П4).
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання. Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яки в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1 ³ П1; А2 ³ П2; А3 ³ П3; А4 £ П4.
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості. Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. Розглянемо аналіз ліквідності балансу ФОП “Ганжа О.І.” (табл. 3.3).
Ми бачимо, що у ФОП „Ганжа О.І.” виконуються всі умови за групами, що свідчить про достатню платоспроможність.
Таблиця 3.3Аналіз ліквідності балансу ФОП “Ганжа О.І.” за 2007 рік
Актив    продолжение
–PAGE_BREAK–
На поч. року
На кін. року
Пасив

На поч. року
На кін. року
Платіжний надлишок або нестача

П.р.
К.р.
1
2
3
4
5
6
7
8
1. Найбільш ліквідні активи (А1)
7,2
16,3
1. Найбільш строкові зобов’язання (П1)
7,3
5,4
-0,1
10,9
2. Швидко реалізовані активи (А2)
4,1
–
2.Короткострокові пасиви (П2)
–
–
4,1
–
3. Повільно реалізовані активи (А3)
9,4
10,9
3.Довгострокові пасиви (П3)
–
–
9,4
10,9
4. Важко реалізовані активи (А4)
20,0
23,4
4. Постійні пасиви (П4)
33,3
45,2
-13,3
-21,8
БАЛАНС
40,7
50,6
БАЛАНС
40,6
50,6
*
*
Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства варто розрахувати відносні показники ліквідності (табл. 3.4).
Таблиця 3.4Показники оцінки ліквідності ФОП „Ганжа О.І.” за 2006-2007 рр.
Показник
Формула для розрахунку
2006 рік
2007 рік
Відхилення (+/-)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Грошові кошти
Короткострокові пасиви
0,986
3,019
2,032
Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності
Оборотні активи — запаси
Короткострокові пасиви
1,548
3,019
1,471
Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття)
Оборотні активи
Короткострокові пасиви
2,836
5,037
2,201
Таким чином, в 2007 році, порівняно з 2006 роком у ФОП „Ганжа О.І.” спостерігається збільшення всіх коефіцієнтів ліквідності, що вказує на підвищення спроможності підприємства розраховуватися за своїми зобов’язаннями перед контрагентами.
Отже, фінансовий стан ФОП „Ганжа О.І.” можна охарактеризувати як стабільний та стійкий.
У ФОП „Ганжа О.І.” для аудиту та аналізу доходів, витрат та фінансових результатів діяльності необхідно використовувати програмний продукт фірми «Про-Інвест-Консалтинг» Project Expert – інструмент фінансового планування і контролю, аналізу ефективності діяльності підприємства, що дозволяє розробляти бізнес-плани, виконувати аналіз інвестиційних проектів. Пакет орієнтований на такі категорії користувачів, як керівники підприємств, фінансові директори, аналітики, інвестори або кредитори.
Пакет Project Expert 5 дозволяє готувати фінансові документи, які відповідають Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, підтримуваним GAAP більшості розвинутих країн. При цьому гнучкі параметри введення даних забезпечують врахування специфіки національної економіки (податкові зміни, затримки платежів та ін.).
Технологічно Project Expert 5 відповідає сучасним стандартам швидкодії, операційної сумісності, обміну даними, забезпечує групову роботу в мережі.
Project Expert 5 дозволяє користувачам, які не мають спеціальної підготовки у сфері фінансового аналізу, у короткий термін: детально описати і спроектувати діяльність будь-якого підприємства з урахуванням зміни параметрів зовнішнього середовища (інфляція, податки, курси валют); розробити план розвитку підприємства або реалізації інвестиційного проекту, стратегію маркетингу і стратегію виробництва, що забезпечує раціональне використання матеріальних, людських і фінансових ресурсів; визначити схему фінансування підприємства; апробувати різні сценарії розвитку підприємства, варіюючи значення факторів, здатних вплинути на його фінансові результати; підготувати фінансові звіти (звіт про рух грошових коштів, баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про використання прибутку) і бізнес-план інвестиційного проекту, цілком відповідні міжнародним вимогам, на російській і англійській мовах; провести всебічний аналіз підприємства (проекту), у тому числі аналіз загальної ефективності, аналіз чутливості, аналіз грошових потоків для кожного учасника проекту, аналіз фінансового стану і прибутковості підприємства за допомогою 30 автоматично обчислювальних показників.
У пакеті передбачено підготовку звітних форм у вигляді користувальницьких таблиць і графіків. Генератор звітів програми має розвинуті засоби редагування звітних форм (шрифти, виділення, вставка тексту з інших файлів) і дозволяє роздруковувати їх прямо з програми або передавати в Microsoft Word. У пакеті забезпечується зв’язок з іншими програмами за допомогою спеціального модуля обміну даними. Будучи ядром у комплексі програм фінансового аналізу і проектування, Project Expert здатний автоматично «накачувати» інформацію, що характеризує стартовий стан підприємства, із програми фінансового аналізу Audit Expert і дані операційного плану маркетингу — із програми Marketing Expert.
Висновки і пропозиції
Фінансові результати діяльності підприємства значною мірою залежать від рівня управління його фінансами, що обумовлює необхідність розвитку інформаційної системи фінансового менеджменту, удосконалення її організаційної структури, визначення принципів утворення та умов розподілу і поєднання інформаційних потоків.
В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності суб’єкта господарювання є необхідною складовою, яка обумовлює зростання ринкової вартості підприємства. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності підприємства, прибуток є важливим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності.
Для вивчення і дослідження теми дипломної роботи обране приватне підприємство «Ганжа О.І.», яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перова, 19. Підприємство здійснює роздрібну торгівлю авто товарами та приладдям; здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Обране підприємство є суб’єктом малого підприємництва, та застосовує спрощену систему обліку та звітності.
Ведення бухгалтерського обліку ФОП «Ганжа О.І.» здійснює за допомогою програми «1С: Предприятие 7.7»
Для розв’язання завдань оптимізації обліку з урахуванням технологічних особливостей підприємства, керівництво встановлює загальні правила документообігу і затверджує його графік.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.
На підприємстві ФОП «Ганжа О.І.» для обліку доходів діяльності підприємства використовують рахунки сьомого класу.
Рахунок 70 «дохід від реалізації» призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації, товарів, робіт, послуг а також про суми знижок, наданих покупцем, та інші вирахування з доходу.
Відображення в обліку доходів від реалізації відбувається на підставі первинних документів: рахунків-фактур, договорів купівлі-продажу, товарно-транспортних накладних, розрахунків (довідок) бухгалтерії.
Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів.
Для обліку витрат ФОП „Ганжа О.І.” використовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами». Вони призначені для суб’єктів малого підприємництва та організацій некомерційного спрямування, які використовують їх замість рахунків класу 9, однак можливим є й паралельне використання рахунків цих класів.
Від операційної діяльності малі підприємства одержують певний фінансовий результат.
Фінансовий результат — прибуток або збиток, одержаний від діяльності підприємства.
Визначення фінансових результатів діяльності здійснюється на рахунку 79 «Фінансові результати».
Положення (стандарт) 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1 -м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Норми Положення (стандарту) 25 застосовуються суб’єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Аудит як форма незалежного контролю та функція захисту інтересів власників, відіграє все помітнішу роль у сфері національної економіки, набуває деталі вагомішого статусу в суспільно-політичному житті країни. Здійснення аудиту спирається на практично апробовану нормативно-правову базу, основою якої є Закон України „Про аудиторську діяльність”.
Згідно Міжнародного стандарту аудиту 700 „Аудиторський висновок про фінансову звітність”, аудитор повинен оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки про фінансові звіти.
Якщо обґрунтовано доведено стабільність діяльності підприємства на найближче майбутнє, аудитор не змінює змісту аудиторського висновку.
У ФОП „Ганжа О.І.” на початку 2008 року було проведено аудит доходів діяльності. За результатами перевірки було складено аудиторський висновок.
Список використаних джерел
Господарський кодекс УкраїниВРУ № 436-IV від 13.01.2003 р.
Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ВРУ № 283/97 – ВР від 22.05.1997 р.
Закон України „ Про податок на додану вартість” із змінами, внесеними згідно із Законами ВРУ № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ВРУ № 996-XIV від 16.07.1997 р.
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” із доповненнями і змінами ВРУ № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.
Закон України „Про систему оподаткування” із змінами, внесеними згідно із Законами ВРУ №283/97-ВР від 22.05.1997 р.
Інструкція «Про застосування плану рахунків бух. Обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” МФУ № 291 від 30.11.1999 р.
Міжнародні стандарти аудиту (МСА).
Національні нормативи аудиту Постанова АПУ від 18.02.1998 р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” Наказ МФУ від 31.03.1999 р. №87.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” МФУ № 8 від 31.03.1997 р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 „Витрати” МФУ№ 318 від 31.12.1999 р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 „Звіт про фінансові результати” МФУ №87 від 31.03.1998 р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 „Зобов’язання”.наказ МФУ від 31.01.2000 р. №20.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 „Дохід” МФУ № 290 від 29.11.1999 р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №17 „Податок на прибуток” МФУ№353 від 28.12.2000 р.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. МФУ від 24.05.1995 р.№88.
Порядок заповнення податкової декларації по податку на додану вартість. ГНАУ від 30.05.1997 р.№166 (із змінами та доповненнями).
Порядок представлення фінансової звітності, затверджений постановою КМУ №419 від 28.02.2000 року.
Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та порядок її складання. ГНАУ від 08.07.1997 р.№214 (із змінами від 29.03.2003 р.№143).
Азьмук Л. А., Задорожна Н. В. Мікроекономічна теорія виробництва та витрат.— К.: КНЕУ, 2005. — 158 с.
Аудит: Застосування міжнародних стандартів аудиту в аудиторській практиці України. — К.: ТОВ “ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2005. — 172 с.
Білик М.Д. Фінансові результати підприємств державного сектору економіки в умовах планування // Фінанси України.- 2006.- № 9.- C.128-143.
Білик Т.О. Розвиток малих підприємств та цінка їх фінансових результатів // Формування ринкових відносин в Україні.- 2004.- № 5.- C.56-60.
Білик Т.О. Теоретичні аспекти прибутку // Формування ринкових відносин в Україні.- 2005.- № 8.- C.8-13.
Білоусова І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит.- 2006.- № 9.- C.3-6.
Бодюк А. В. Методологічні та нормативно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності — К.: Кондор, 2005. — 360 с.
Бужин О.А. Прибуток: рівноучасне розподілення // Актуальні проблеми економіки.- 2004.- № 6.- C.156-162.
Бутинець Ф. Ф., Бондар В. П. Звітність підприємства. — Житомир: ЖДТУ, 2005. — 427с.
Буханцева М. В., Каменська Т. О., Церетелі Л. Г. Бухгалтерський облік витрат на підприємстві. — К.: Редакція журналу «Вісник податкової служби України, 2005. — 80 с.
Бухгалтерський облік у документах. — К.: Пектораль, 2005. — 396 с.
Бухгалтерський облік. — Х.: Видавничий будинок „Фактор“, 2004. — 511с.
Вербило О. Ф., Бойко З. І. Бухгалтерський облік. — К.: НАУ, 2004. — 424с.
Гаценко О. П., Стрибуль О. В. Бухгалтерський облік. — К.: Ун-т „Україна“, 2005. — 198 с.
Давидов Г. М. Аудит: теорія і практика. — Кіровоград: ТОВ „Імекс-ЛТД“, 2006. — 323 с.
Доходи, витрати та фінансові результати: Бухгалтерський облік // Дебет. Кредит. Додаток до „Галицьких контрактів“.- 2002.- № 24.
Дудар А. Основні напрямки розвитку системи управління фінансовими результатами діяльності торговельно-виробничої фірми // Банківська справа.- 2003.- № 5.- C.36-51.
Захарова Ю.В. Моделювання тенденцій розвитку прибутку підприємства при реалізації виробничої стратегії // Формування ринкових відносин в Україні.- 2003.- № 7.- C.80-83.
Захожай В. Б., Базась М. Ф., Матюха М. М., Базась В. М. Бухгалтерський облік у галузях економіки. — К.: МАУП, 2005. — 968 с.
Ільяшенко С. Звіт про фінансові результати // Все про бухгалтерський облік.- 2005.- № 8.- C.11-17.
Кожемякіна С.М. Структурні зрушення в економіці Українита їх вплив на фінансові результати // Формування ринкових відносин в Україні.- 2004.- № 9.- C.230-232.
Кривицька О.Р. Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку // Фінанси України.- 2005.- № 3.- C.138-147.
Кулаковская Л. П., Пича Ю. В. Основы аудита. — К.: Каравелла, 2004. — 494c.
Лисицына Е.В., Токаренко Г.С. Лекция 4. Управление финансовыми результатами компании // Финансовый менеджмент.- 2005.- № 6.- C.125-141.
Лишиленко А. Направления усовершенствования учета и аудита финансовых результатов // Бухгалтерский учет и аудит.- 2005.- № 6.- C.16-24.
Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 528 с.
Лумпов Н.А. Формула прибыли: подход к анализу и построению // Финансовый менеджмент.- 2005.- № 3.- C.3-21.
Майданевич П. Н., Каюм А., Федосеев С. К. Аудит. — Донецк: ООО „Юго-Восток, ЛТД“, 2005. — 394 с.
Мартиненко В.П. Резерви впливу податкової політики держави на фінансові результати діяльності підприємств // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 6. – Суми: Мрія ЛТД, 2002.- 306 c.
Марюта О.М., Єлисєєва О.К. Адаптивне управління прибутком підприємства // Фінанси України.- 2004.- № 3.- C.83-90.
Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. — К.: Вища школа, 2003. — 278 с.
Незалежний аудит в Україні та міжнародний досвід: Зб. тез і текстів доп. на міжнар. наук.-практ. конф. з аудиту./ І.І. Пилипенко. — К., 2003. — 186 с.
Новодворский В.Д., Клестова Н.В., Шпак А.В. Прибыль предприятия: бухгалтерская и экономическая // Финансы.- 2003.- № 4.- C.64-69
Організація і методика проведення аудиту. — К.: ВД „Професіонал“, 2004. – 624 с.
Партин Г. О., Загородній А. Г., Корягін М. В., Хом’як Р. Л., Височан О. С. Бухгалтерський облік. — Л.: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка“, 2005. — 246 с.
Партин Г.О. Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства // Фінанси України.- 2004.- № 11.- C.124-134.
Партин Г.О., Загородній А.Г. Облікова політика та її вплив на фінансові результати діяльності підприємства // Фінанси України.- 2001.- № 1.- C.54-61.
Понікаров В. Д., Сєрікова Т. М. Аудит. — Х.: ВД „Інжек“, 2006. — 224 с.
Попкова Л.В., Коваленко О.В. Функція планування в системі стратегічного управління витратами на підприємстві // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т.16: Збірник наукових праць.- Суми: УАБС НБУ, 2006.– 334 c.
Проданчук М. А. Удосконалення обліку і контролю фінансових результатів. — К.: ННЦ ІАЕ, 2004. — 232 с.
Растяпін А.В., Бубенко С.П. Максимізація прибутку підприємства // Фінанси України.- 2002.- № 2.- C.19-30.
Сєрікова Т. М., Понікаров В. Д. Бухгалтерський облік. — Х.: ВД „Інжек“, 2006. — 392 с.
Скамай Л.Г. Прибыль и методы ее анализа // РИСК: ресурсы, информация, снабжение, конкуренция.- 2002.- № 1.- C.72-82.
Скригун Н., Цимбалюк Л. Оптимізація виробничих запасів як один із напрямів управління витратами // Економіст.- 2003.- № 2.- C.39-42.
Усач Б. Ф., Душко З. О., Колос М. М. Організація і методика аудиту: Підручник. — К.: Знання, 2006. — 296 с.
Череп А.В. Удосконалення управління фінансовими ресурсами з метою підвищення результативності діяльності суб`єктів господарювання // Формування ринкових відносин в Україні.- 2005.- № 7.- C.44-48.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Череп А.В., Лазнева І.О. Методи управління витратами виробництва продукції та їх порівняльний аналіз // Формування ринкових відносин в Україні.- 2005.- № 11.- C.67-72.
Ширягіна О.Е. Методика аналізу фінансових результатів підприємства // Формування ринкових відносин в Україні.- 2004.- № 5.- C.60-65.
Ширягіна О.Е. Методика аналізу фінансових результатів підприємства // Формування ринкових відносин в Україні.- 2004.- № 5.- C.60-65.
Шумляєв Б. О., Татаренко І. В., Рябий Є. І. Бухгалтерський облік. — Д., 2006. — 342 с.
Додатки
Додаток 1
НАКАЗ
м.Києва 02.01.2008 р.
ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ Й ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В 2008 РОЦІ
Відповідно до Закону України від 16.07.99р. № 996-XIV«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і затвердженими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку на підприємстві необхідно забезпечити єдині (постійні) принципи, методи і процедури при відображенні поточних операцій в обліку і складанні фінансової звітності.
Для забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням особливостей діяльності і технології обробки облікових даних, НАКАЗУЮ:
Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покласти на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером. Відповідальність працівників бухгалтерської служби за ведення бухгалтерського обліку регулюється посадовими інструкціями.
Головному бухгалтеру ФОП «Ганжа О.І.»:
Здійснювати ведення бухгалтерського обліку відповідно до принципів і методів, передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку .
Забезпечити безперервність відображення операцій і достовірну оцінку активів, зобов’язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи журнально-ордерну форму обліку.
Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей:
у бухгалтерії — у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумарному вираженні.
Застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Відносити до матеріальних необоротних активів відповідно до пункту 5.1 П(3)БО 7 активи з терміном корисного використання більш одного року і вартістю 500 грн. Амортизацію по таких активах нараховувати в першому місяці використання об’єктів 100 відсотків його вартості.
Термін використання нематеріальних активів визначати по кожному об’єкті окремо в момент зарахування його на баланс виходячи з:
терміну корисного використання подібних активів;
морального зносу, що передбачається;
правових чи інших подібних організацій по термінах його використання й інших факторів.
Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом.
Оцінку ступеня завершеності операції по наданню послуг здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи; при цьому в бухгалтерському обліку доходи відбивати в звітному періоді підписання акта наданих послуг.
Резервування засобів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов’язань, інших витрат і платежів не робити.
Для узагальнення інформації про витрати підприємства по елементах застосовувати бухгалтерські рахунки клас 8 Плану рахунків.
Затвердити систему оплати праці:
за штатним розкладом із врахуванням відпрацьованого часу.
Включити в систему оплати праці перелік витрат на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у виді премій, заохочень, будь-які інші виплати в грошовій чи натуральній формі, що можуть бути встановлені за домовленістю сторін.
Директор ФОП «Ганжа О.І.» Ганжа О.І.
Додаток 2
ФІНАНСОВИЙ ЗВІТ
суб’єкта малого підприємництва
КОДИ .
Дата (рік, місяць, число) 00. 00. 02
Підприємство ФОП „Ганжа О.І.” за ЄДРПОУ 3108672
Територія за КОАТУУ 101
Форма власності приватна за КФВ 323
Орган державного управління ______________за СПОДУ 0547
Галузь за ЗКГНГ 032623
Вид економічної діяльності торгівля за КВЕД 7123
Середньооблікова чисельність
Одиниця виміру: тис. грн.
Адреса с. Требухів, вул.Ватутіна, 74.
1. Баланс на 1 січня 2007 р. Форма №1-м Код за ДКУД 1801006
Актив
Код рядка
На початок звітного року
На кінець звітного періоду
1
2
3
4
І. Необоротні активи
Незавершене будівництво
020

Основні засоби:

залишкова вартість
030
17,0
18,0
первісна вартість
031
23,5
24,0
знос
032
(6,3)
(6,0)
Довгострокові фінансові інвестиції
040

Інші необоротні активи
070

Усього за розділом І
080
17,0
18,0
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси
100
3,0
2,2
Готова продукція
130
7,5
8,0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

чиста реалізаційна вартість
160

первісна вартість
161

резерв сумнівних боргів
162
( )
( )
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом
170
2,0

Інша поточна дебіторська заборгованість
210
3,0

Поточні фінансові інвестиції
220

Грошові кошти та їх еквіваленти:

    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–

Недостовірне визначаються (оцінюються) суми доходів

Критерії визнання доходу не застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії також не застосовуються до окремих елементів однієї операції або двох чи більше операцій разом, якщо це випливає зі змісту операції

Визнаються доходами такі види надходжень від інших осіб: суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів; суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала; суми попередньої оплати продукції; суми авансу, в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); суми завдатку під заставу, якщо договором передбачено передачу заставленого майна заставоодержувачу, суми одержані позикодавцем від позичальника в погашення позики тощо
п.6
2
Класифікація доходів від звичайної діяльності в бухгалтерському обліку
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Неправильне віднесення доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до складу доходів від основної діяльності згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»
п.7

Інші операційні доходи. Неправильне віднесення доходів до складу інших доходів від операційної діяльності згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»

Фінансові доходи. Неправильне віднесення доходів до складу інших фінансових доходів та доходів від участі в капіталі згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»

Інші доходи. Неправильне віднесення доходів до складу інших доходів, які виникають в ході інвестиційної діяльності згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»

3

Визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Неправомірне визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у випадку, коли покупцю не передано ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив), або підприємство здійснює подальший контроль та управління реалізованою продукцією (товарами, іншими активами), або суму доходу (виручки) неможливо достовірно визначити, чи немає впевненості у збільшенні економічної вигоди підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, визначені недостовірне
п.8

Неправомірне коригування визнаного доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості
п.15

4
Визнання доходу при обміні продукцією (товарами, роботами, послугами) та іншими активами
Неправомірне визнання доходу при обміні продукцією (товарами, роботами, послугами) та іншими активами у разі, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами) та іншими активами, які є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість
п.9

Визнання доходу (виручки) від надання послуг
Неправомірне визнання доходу, пов’язаного з наданням послуг, у разі неврахування ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу або недостовірної оцінки результату цієї операції
пп. 10,11

Відображення в бухгалтерському обліку доходу (виручки) від надання послуг, який не може бути достовірно визначений без врахування розміру визначених витрат, що підлягають відшкодуванню
п. 13

Визнання доходу та невизнання понесених витрат витратами звітного періоду, якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазначених витрат
п. 14

Визнання доходу від цільового фінансування
Неправомірне визнання доходом цільового фінансування, при якому немає підтвердження, що дохід буде отримано та підприємство виконає умови такого фінансування
п.20

Неправомірне визнання доходом отриманого цільового фінансування протягом тих періодів, у яких не було здійснено витрат, пов’язаних з виконанням умов цільового фінансування
п. 17

Неправомірне визнання доходом цільового фінансування капітальних інвестицій протягом періоду, в якому немає корисного використання відповідних об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо)
п. 18

Порушення вимог П(С)БО щодо визнання доходу від цільового фінансування у вигляді компенсації витрат (збитків), яких вже зазнало підприємство, або термінової фінансової підтримки підприємства без пов’язаних із цим витрат і відображення його в періоді, іншому, ніж той, в якому виникла дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансуванням
п. 19

6

Визнання доходу від використання активів іншими підприємствами

Неправомірне визнання доходу від використання активів іншими підприємствами, по яких неможливо достовірно визначити оцінку, або тих, від яких немає можливості надходження економічних вигод
п.20

Невизнання доходу від відсотків у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку корисного використання відповідними активами

Невизнання доходу від роялті за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди

Невизнання доходу від дивідендів, що підлягають отриманню, при їх нарахуванні та прийнятті рішення про їх виплату

7
Оцінка доходу
Неправомірне відображення доходу в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що не отримані або не підлягають отриманню
п.21

Невизнання доходом суми у вигляді відсотків, у разі відстрочки платежу, внаслідок якої виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги) та інші активи
п.22

Недотримання вимог П(С)БО щодо визначення суми доходу за бартерним контрактом за справедливою вартістю активів (робіт, послуг), що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів
п.23

Недотримання вимог П(С)БО щодо визначення доходу за бартерним контрактом за справедливою вартістю активів (робіт, послуг), що передані за цим контрактом у випадку, якщо справедливу вартість активів (робіт, послуг), які отримані або підлягають отриманню, достовірно визначити не можливо
п.24
8
Розкриття інформації про доходи у Примітках до фінансової звітності
Неповне відображення передбаченої стандартом інформації у Примітках до річної фінансової звітності
п.25

Нерозкриття облікової політики щодо визнання доходу, включаючи спосіб визнання ступеню завершеності робіт, послуг, дохід від виконання яких визнається за ступенем їх завершеності

Незазначення розподілу доходу за кожною групою доходів: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи

Відсутність інформації про склад та суми доходів за кожною надзвичайною подією

Незазначення частки доходу за бартерними контрактами з пов’язаними сторонами

    продолжение
–PAGE_BREAK–
Додаток 7
Аудиторський висновок
З 01 лютого по 15 лютого 2008 року було проведено зовнішній аудит Приватного підприємства „Ганжа О.І.” аудиторською фірмою „Украудит” (свідоцтво Аудиторської палати України про внесення в Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності №1869 (рішення №101 від 28.03.03 р.)).
Аудиторська перевірка проводилася аудитором аудиторської фірми „Украудит” Петровим Іваном Васильовичем, сертифікат №008429 виданий рішенням Аудиторської палати України № 54 від 11 березня 2000 року (рішенням № 191 від 17.01.2004 р. продовжено дію до 16.01.2009 р.), з 1 лютого 2008 року по 15 лютого 2008 року згідно з договором № 147 від 9 січня 2007 року.
Аудитор провів аудит фінансової звітності ФОП „Ганжа О.І.” (далі – підприємство), балансу підприємства станом на 01.01.2008 р. та звіту про фінансові результати за 2007 р.
При проведенні перевірки аудитор діяв на підставі законодавства України в сфері господарської діяльності та оподаткування, встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, прийнятими в Україні нормами аудиту, національними (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Обов’язком аудитора є висловлення висновку стосовно цієї фінансової звітності на підставі проведеного аудиту.
Аудитор провів перевірку у відповідності з вимогами Закону України «Про аудиторську діяльність» та «Міжнародних нормативів аудиту в Україні», які вимагають, щоб планування та проведення аудиту було спрямоване на одержання розумних підтверджень щодо відсутності у фінансовій звітності суттєвих помилок.
Під час аудиту зроблено дослідження шляхом тестування доказів на обґрунтування сум та інформації, розкритих у фінансовому звіті, а також оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні.
Крім того, здійснено також оцінку відповідності даних звітності щодо оподаткування. Протягом перевірки аудитор використовував також принцип вибіркової перевірки інформації та брав до уваги тільки суттєві помилки, оцінюючи суттєвість помилок. Масштаб проведення аудиту – перевірка результатів фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 1 лютого 2008 року по 15 лютого 2008 року з наданням висновку щодо повноти та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, реального фінансового стану підприємства; повноти та достовірності фінансової звітності встановленим нормативам бухгалтерського обліку, правильності класифікації та оцінки активів у бухгалтерському обліку; реальності розміру зобов’язань у фінансовій звітності, правильності та адекватності визначення власного капіталу, його структури та призначення; реальності та точності фінансових результатів, відображених у фінансовій звітності; відповідності даних фінансової звітності даним обліку; аналіз показників фінансового стану.
Методи перевірки — звірка первинних документів з даними синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерських регістрів; тестування інформації, яка підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу складання звітності. Перелік документів, які були залучені в ході аудиторської перевірки – Установчі документи, касова книга, журнали-ордери, відомості, головна книга, виписки банку, рахунки-фактури, господарські договори, звітні форми бухгалтерської та податкової звітності.
Аудитор провів аудиторську перевірку фінансової звітності, складеної підприємством за формами, затвердженими в НП(С)БО №25, і дійшов до висновку, що перевірка принципів бухгалтерського обліку, закріплених в НП(С)БО, визначення прибутків і збитків, які фактично застосовувались підприємством в 2007 році, забезпечує розумну основу для формування висновку.
Власні основні засоби оцінені достовірно, при цьому їх оцінка може бути достовірно визначена та очікується отримання в майбутньому економічних вимог, пов’язаних з використанням цих активів, що відповідає критеріям визнання за П(С)БО №7 «Основні засоби». Аналітичний та синтетичний облік основних засобів відповідав чинному законодавству, в т.ч. П(С)БО №7 «Основні засоби», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Індексація основних засобів з 01.01.07 р. по 31.12.07 р. не проводилася. Інвентаризація основних засобів була проведена відповідно до вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69.
Амортизація основних засобів нараховувалася відповідно до П(С)БО №7 «Основні засоби», ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. та обраної підприємством облікової політики.
Метод визначення амортизації протягом звітного періоду залишався незмінним. Підтверджено правильність обліку товарно-матеріальних цінностей. Протягом 2007 року методи оцінки товарно-матеріальних цінностей залишалися незмінними. Суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам, відображені вірно.
Дебіторська заборгованість визнавалася та оцінювалася відповідно до П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість». Однак не знайшов відображення резерв сумнівних боргів. Зобов’язання визнавалися, обліковувалися та оцінювалися відповідно до П(С)БО №11 «Зобов’язання». Результати реалізації обліковувалися відповідно до вимог чинного законодавства, в т.ч: П(С)БО №15 «Доходи» без зміни методології протягом звітного. періоду. Дані про виручку (валовий доход) від реалізації достовірні.
Фінансові результати відображені у фінансовій звітності – реальні та точні. Протягом 2007 року фонди формувалися і використовувалися згідно з чинним законодавством. Резервний фонд сформовано правильно. Фонд індексації балансової вартості майна відображено в складі Іншого додаткового капіталу. Власний капітал, його структура та призначення визначені правильно.
У фінансовій звітності відображено реальний розмір зобов’язань. Дані фінансової звітності відповідають даним обліку. Дані окремих форм звітності відповідають один одному. В ході перевірки проаналізовано фінансовий стан підприємства. Розрахунок показників платоспроможності та фінансової стабільності підприємства станом на 01.01.2008 року проводився з урахуванням активів та пасивів, відображених в формах звітності.
Таким чином, що під час перевірки зібрано достатньо інформації для висновку, яким підтверджується, що фінансова звітність підприємства відповідає встановленим вимогам чинного законодавства України та прийнятої облікової політики; в усіх суттєвих аспектах достовірно, реально та повно відображає фінансовий стан підприємства на 1 січня 2008 року; надає реальну інформацію згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні про реальний склад активів та пасивів підприємства; господарсько-фінансова діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством; прийнята система бухгалтерського обліку в 2007 році відповідала законодавчим і нормативним вимогам.
Таким чином, організація аудиту фінансового стану ФОП „Ганжа О.І.” проводиться в першу чергу внутрішньо фірмовими організаційними структурами, зокрема працівниками бухгалтерії, однак, більш достовірну оцінку фінансовому стану ФОП „Ганжа О.І.” може дати лише зовнішній аудит.
Доповідь
Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глобальні економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку і аудиту, одним із центральних елементів яких є облік та аудит доходів, витрат і фінансових результатів. Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язних облікових питань. Зокрема це є теоретичні та методологічні аспекти обліку та аудиту доходів, витрат і фінансових результатів.
Фінансові результати діяльності підприємства значною мірою залежать від рівня управління його фінансами, що обумовлює необхідність розвитку інформаційної системи фінансового менеджменту, удосконалення її організаційної структури, визначення принципів утворення та умов розподілу і поєднання інформаційних потоків.
В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності суб’єкта господарювання є необхідною складовою, яка обумовлює зростання ринкової вартості підприємства. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності підприємства, прибуток є важливим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності.
У загальному визначенні доход – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання капіталу (за винятком зростання, обумовленого внесками власників до статутного капіталу). Це визначення відповідає вимогам до визнання та класифікації доходу від звичайної діяльності підприємства, які містяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 „Доход”.
Ефективне управління доходами базується на їх класифікації за попередньо обґрунтованими ознаками.
Основою класифікації доходів є розподілення їх за видом діяльності, наслідком якої є утворення відповідних доходів. За цією ознакою прийнято розрізняти доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
Витрати є другим важливим чинником утворення прибутку підприємства.
Облік витрат підприємства здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”. Згідно з П(С)БО 16. витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Ефективне управління витратами передбачає здійснення класифікації другого рівня, яке вимагає розподілу витрат за напрямами використання (витрачання) коштів.
Для вивчення і дослідження теми дипломної роботи обране приватне підприємство «Ганжа О.І.».
Обране підприємство є суб’єктом малого підприємництва, та застосовує спрощену систему обліку та звітності.
Динаміка основних показників діяльності ФОП «Ганжа О.І.» наведена в дод. 1. Як свідчать дані дод.1, в 2007 році спостерігається зменшення виручки від реалізації на 2 тис. грн. (2,02%) в порівнянні з 2006 роком, а в 2007 році в порівнянні з 2005 р. зменшення виручки від реалізації на 3 тис. грн. (3%). Сума валового прибутку в 2007 р., порівняно з 2006 р. залишилась без змін, проте, порівняно з 2005 р., сума валового прибутку збільшилась на 1 тис. грн. (3,33%). Собівартість реалізованих товарів в 2007 р., порівняно з 2006 р., зменшилася на 2 тис. грн. (2,94%), а порівняно з 2005 р. – на 4 тис. грн. (5,71%).
Розглядаючи витрати, ми також бачимо, що спостерігається тенденція до зниження витрат. Так, матеріальні витрати в2007 р., порівняно з 2006 р., зменшились на 1,6 тис. грн. (34,78%), порівняно з 2005 р. – на 1 тис. грн. (50%); витрати на оплату праці в 2007 р., порівняно з 2006 р., зменшились на 0,2 тис. грн. (3,03%), проте, порівняно з 2005 р. – збільшились на 0,4 тис. грн. (6,67%). Відрахування на соціальні заходи в 2007 р., порівняно з 2006 р. та 2005 р., зменшились на 0,2 тис. грн. (10%) та 0,4 тис. грн. (18,18%) відповідно. Сума амортизаційних відрахувань в 2007 р., порівняно з 2006 р. та 2005 р., зменшились на 0,4 тис. грн. (3,23%) та 0,6 тис. грн. (4,76%) відповідно. Проте, ми бачимо, що інші операційні витрати в 2007 р., порівняно з 2006 р. та 2005 р., збільшились на 0,4 тис. грн. (33,33%) та 0,8 тис. грн. (100%) відповідно. Всього витрати в 2007 р., порівняно з 2006 р. зменшились на 1,8 тис. грн. (6,47%), а порівняно з 2005 р. – збільшились на 0,4 тис. грн. (1,56%).
Доходи, витрати та фінансові результати малого підприємства поділяють за видами діяльності, внаслідок яких вони виникають, а також на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності (дод. 2).
Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від незвичайних подій призначено рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності».
Рахунки даного класу використовують для обліку господарських процесів. Господарські процеси — це сукупність подібних за економічним змістом господарських операцій. Основні види господарських процесів — придбання виробничих торгових запасів, виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), продаж товарів і реалізація готової продукції. Рахунки даного класу є тимчасовими, такими, що використовують для накопичення інформації про доходи за звітний період, по закінченні якого сальдо цих рахунків переноситься на рахунок 79 «Фінансові результати». Тимчасові рахунки розпочинають звітний період із нульового сальдо. Інформація про доходи і витрати в них дає можливість скласти проміжну звітність.    продолжение
–PAGE_BREAK–
На рахунках класу 7, крім рахунку 76 «Страхові платежі», протягом звітного періоду по кредиту відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов’язкових платежів), по дебету – щорічне або місячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 «Фінансові результати».
Таким чином рахунки 70 (Доходи від реалізації) та 71 (Інший операційний дохід) призначені для відображення доходів від операційної діяльності, а рахунки 72 «Дохід від участі в капіталі», 73 “Інші фінансові доходи” — доходів від фінансової діяльності.
Рахунок 74 “Інші доходи” призначений для обліку доходів, пов’язаних перед усім з інвестиційною діяльністю та доходів, що виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною або фінансовою діяльністю.
Для обліку витрат ФОП „Ганжа О.І.” використовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами». Вони призначені для суб’єктів малого підприємництва та організацій некомерційного спрямування, які використовують їх замість рахунків класу 9, однак можливим є й паралельне використання рахунків цих класів.
Від операційної діяльності малі підприємства одержують певний фінансовий результат.
Фінансовий результат — прибуток або збиток, одержаний від діяльності підприємства.
Фінансові результати від операційної діяльності обліковують на субрахунку 791 «Результат основної діяльності», на якому визначається прибуток (збиток) від діяльності підприємства.
На кредиті субрахунка відображають у порядку закриття рахунків суму доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід»), на дебеті — суму в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (рахунки 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»).
Бухгалтерські проводки за субрахунком 791 «Результати основної діяльності» наведено в дод. 3.
Положення (стандарт) 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1 -м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.
Норми Положення (стандарту) 25 застосовуються суб’єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Аудит як форма незалежного контролю та функція захисту інтересів власників, відіграє все помітнішу роль у сфері національної економіки, набуває дедалі вагомішого статусу в суспільно-політичному житті країни. Здійснення аудиту спирається на практично апробовану нормативно-правову базу, основою якої є Закон України „Про аудиторську діяльність”. Його ухвалення у квітні 1993 року стало початком інтенсивного розвитку вітчизняного аудиту.
Виявлені аудитором відхилення заносяться до його робочих документів, а пізніше – знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах (звіті та висновку).
Згідно Міжнародного стандарту аудиту 700 „Аудиторський висновок про фінансову звітність” (далі – МСА), аудитор повинен оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки про фінансові звіти.
Якщо обґрунтовано доведено стабільність діяльності підприємства на найближче майбутнє, аудитор не змінює змісту аудиторського висновку.
Якщо таке припущення необґрунтоване, треба розкрити інформацію про це. Якщо така інформація не була розкрита у фінансовій звітності підприємства, аудитору треба скласти відповідний аудиторський висновок.
У ФОП „Ганжа О.І.” на початку 2008 року було проведено аудит доходів, витрат та фінансових результатів діяльності. За результатами перевірки було складено аудиторський висновок.
Необхідною умовою удосконалення управління є корінна реконструкція його технічної і інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера.
Автоматизоване рішення задач обліку доходів, витрат і фінансових результатів базується на підготовці веденні інформації до обробки, яка включає первинні документи.
Всі сучасні програмні продукти для бухгалтерії, в тому числі і „1С: Бухгалтерія 7.7” дозволяють вести не тільки синтетичний, але й аналітичний облік господарських операцій. Навіть прості програми для малих підприємств, які мають тільки один рівень аналітичного обліку, дозволяють одержувати інформацію про фінансові результати діяльності підприємства.
Процес обліку доходів, витрат і фінансових результатів на підприємстві можна представити наступним чином (дод. 4).
Вихідна інформація складається на основі поточних даних. Для розробки вихідної інформації з обліку доходів, витрат і фінансових результатів підприємства вхідна інформація формується за допомогою вводу даних з клавіатури ПЕОМ. Для того, щоб здійснити автоматизоване складання вихідних даних за деякими показниками, необхідно з інформаційних файлів – первинних документів вибрати потрібну інформацію, за якою, після створення масиву, на основі відповідного алгоритму розробляється відповідна форма звітності.
У ФОП „Ганжа О.І.” для аудиту та аналізу доходів, витрат та фінансових результатів діяльності необхідно використовувати програмний продукт фірми «Про-Інвест-Консалтинг» Project Expert – інструмент фінансового планування і контролю, аналізу ефективності діяльності підприємства, що дозволяє розробляти бізнес-плани, виконувати аналіз інвестиційних проектів. Пакет орієнтований на такі категорії користувачів, як керівники підприємств, фінансові директори, аналітики, інвестори або кредитори.