1. Еволюція та сутність грошей. Функції грошей
Появігрошей передував тривалий і складний процес розвитку обміну і форми вартості. Упроцесі еволюції товарного обміну відбувається послідовна зміна чотирьох формвартості: простої чи випадкової; повної чи розгорнутої; загальної та грошової.
Наранньому ступені розвитку суспільства обмін мав випадковий характер івідбувався між громадами. Йому відповідала проста чи випадкова форма вартості,за якою один товар виражав свою вартість в одному конфронтуючому йомутоварі-еквіваленті:
Xтовару А = У товару В.
Першийвеликий суспільний поділ праці – виділення скотарських і землеробських племен –привело до появи і розвитку обміну, що носив нерегулярний характер, тому імінові співвідношення складалися випадково. Рівняння обміну простої формивартості вірніше було б записати в такий спосіб:
Xтовару А більше, дорівнює або менше Y товару В.
Унаслідку відбувається другий великий суспільний поділ праці – відділенняремесла від землеробства. Обмін став здобувати усе більш регулярний і масовийхарактер.
Урізних країнах, на різних етапах розвитку, роль загального еквівалента гралирізноманітні товари, характерні для тієї чи іншої місцевості: сіль, чай, хутра,худоба, зерно й ін., але і ця форма еквівалента має недоліки, що переборюютьсяв ході переходу до грошової форми вартості.
Товар,що претендує на роль загального еквівалента повинний бути однорідним і легкоподілятися. Хутра і худоба, наприклад, такими якостями не володіють. У результатіподальшого розвитку обміну всі інші еквіваленти-товари-еквіваленти буливитиснуті шляхетними металами, а головна причина цього зв’язана з їхвластивостями:
– однорідністю;
– подільністю;
– портативністю;
– збереженням;
– їхня натуральна форма не суперечила виконанню ними властивостейзагального еквівалента.
Гроші– це загальний еквівалент, це особливий товар, що постійно і монопольно виконуєроль загального еквівалента. Це значить, що:
– усі товари вимірюють свою вартість у грошах;
– гроші мають властивість засобу, що загально обмінюється;
– гроші володіють крім своєї властивості як металу, одиничноюспоживчою;
– вартістю, ще й універсальною споживчою вартістю, тобтозадовольняють будь-яку потребу людей.
Утоварному господарстві гроші виконують чотири основні функції:
1.Функція міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей виражаєтьсявартість товару й утворюється його ціна. Цю функцію гроші виконують ідеально,тобто вимір вартості товарів грошима не вимагає реальної наявності грошей утоваровласників. Вартість товару, виражена в грошах, називається ціною. Длятого, щоб гроші краще виконали функцію міри вартості, держава вводить масштабцін – це фіксована вага грошового металу, припущена як одиниця грошей.Наприклад, масштаб цін американського долара зразка 1945 року складав 0,888 грам золота, тобто один долар представляв в обігу зазначену вагову кількість золота; радянськийкарбованець зразка 1961 року представляв в обігу 0,987412 грам золота, тобто приблизно один грам.
2.Засіб обігу виявляється, коли гроші виступають як посередник в обміні товарівза формулою Т-Д-Т. На відміну від прямого, такий обмін припускає двіугоди: а) продаж товару на гроші (Т-Д) і б) купівлю на ці гроші іншого товару(Д-Т). Це дає людям додаткові зручності: рятує від обмеженості бартерногообміну і дозволяє розділити продаж і куплю товарів як у часі, так і в просторі.
Разомз тим, можливість загального розриву між продажем і купівлею створює можливістькриз, що випливає з розбіжності актів купівлі-продажу в часі і просторі.
Грошіяк засіб обігу виступають як дійсні, реальні гроші. Первісне золото й іншішляхетні метали під час обміну зважувалися, поділялися на відповідні шматки і т.д.Однак незручності, зв’язані з розподілом і втратою при цьому частини металу,визначенням його проби і т.д. викликали необхідність переходу догрошово-злиткової форми. Злиток являє собою той же шматок грошового металу, алеоформлений і визначений за вагою та пробою.
Подальшийрозвиток грошово-злиткової форми вартості призводить до виникненнягрошово-монетної форми.
Монетає гарантована вага грошового металу, відбиток і фактура якого свідчать про йогоприналежність до визначеної грошової системи. У монеті не тільки укладена визначенакількість грошей, але і позначена, тобто монета – це не тільки товар, що граєроль загального еквівалента, але і знак грошей.
Першимступенем знакової форми вартості є монетно-знакова, на початкових етапах якоїоберталися неповновагі монети, що втратили частину своєї ваги внаслідокприродного стирання в процесі обміну.
Особливість,у силу якої неповновага монета в обертанні може представляти повновагу, булапотім використана для фальсифікації і випуску неповноцінних монет. На ційоснові з’являються монети з неблагородних металів. У них реальний грошовийзміст вже зовсім зник, залишився лише знак.
Розвитокгрошової форми вартості призводить до витиснення монет паперовими грошима.
Паперовігроші – це представники, знаки, символи, замінники золота в обертанні. Упаперово-грошовій формі вартості грошовий знак остаточно відокремився відреальних грошей, що позначалися ним, одержав самостійний рух із властивими йомузаконами, котрі виступають прямою протилежністю законам обертання реальнихгрошей. Якщо реальні гроші обертаються тому, що мають вартість, то паперовігроші надають вартість тому, що вони обертаються. Кількість реальних грошей,необхідних для обертання, залежить від їхньої вартості. Вартість, що надаєтьсяпаперовими грошима, залежить від їхньої кількості в сфері обертання. У той час,як маса реальних грошей в обертанні залежить від рівня товарних цін, останнійзалежить від маси паперових грошей в обертанні.
3.Функція засобу нагромадження й утворення скарбів
Цюфункцію гроші виконують тоді, коли залишають канали обертання і зберігаються впідприємствах, приватних осіб, у державній скарбниці, тобто служать зручноюформою збереження багатства. Для виконання функції скарбу, гроші повинні бутиодночасно повноцінними і реальними. Золото, як і раніше, продовжує відіграватироль скарбу, тому що воно завжди має вартість визначеної величини, добрезберігається і є легко реалізованим товаром. Створюючи національні резервніфонди (золоті запаси), держави накопичують і зберігають злитки і монети ззолота.
4. Функціязасобу платежу. Цю функцію гроші виконують під час продажу товару в кредит,будучи знаряддям погашення боргового зобов’язання.
Подальшимзапереченням грошового змісту є кредитні гроші (вексель, банкнота) і виникла наїхній основі паперово-кредитна форма вартості. З одного боку, вони заперечуютьгроші в такій істотній їхній функції, як засіб обертання, тому що в обмін натовар замість грошей видається боргове зобов’язання, з іншого боку – останнєсаме починає обертатися.
Вексель– це зобов’язання однієї особи іншій.
Банкнота– вексель на банкіра. Разом з тим банкнота починає функціонувати як звичайнийзасіб обертання поряд з паперовими грошима. Рух кредитних і паперових грошейз’єднується в єдине ціле.
Наоснові кредитно-паперової форми вартості виникає і розвиваєтьсярозрахунково-знакова форма. Тут заперечуються не тільки реальні гроші, але іїхні знаки у функції кошту обертання. Розрахункові знаки (чек – борговезобов’язання банку, а також визначені види квитків, квитанції й ін.) уже необертаються і не є навіть паперовими грошима, вони являють собою лишерозрахунковий кошт, задоволення на одержання грошей, товару, послуги і т.д.2. Грошові системи
Грошовасистема – це визначена державою форма організації грошового обігу, що історичносклалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупністьекономічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожнапромислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває йвдосконалює для розвитку національної економіки.
Кожназ нині діючих грошових систем мають багато спільних ознак та включають такіелементи:
– грошову одиницю;
– види державних грошових знаків;
– масштаб цін;
– валютний курс;
– порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошовихзнаків;
– регламентацію безготівкового грошового обігу;
– правила вивозу й ввезення національної валюти та організаціїміжнародних розрахунків;
– державний орган, який здійснює грошово – кредитне й валютнерегулювання.
1.Грошова одиниця – це встановлений законодавством грошовий знак, що є засобомвиміру та вираження цін усіх товарів. Як правило, грошова одиниця ділиться надрібніші частини. У переважній більшості країн для цього використовуєтьсядесятинна система поділу. Приміром, 1 гривня = 100 копійок, 1 долар = 100центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів тощо.
2.Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу, у грошовій системіпредставляють, в основному, кредитні гроші у вигляді банкнот і розмінних монет тапаперових грошей у формі державних казначейських квитків.
3.Масштаб цін. Масштаб цін колись означав вираження суспільної вартості угрошових одиницях, що опирався на фіксовану державою вагову кількість грошовогометалу у грошовій одиниці. Якщо на внутрішньому ринку виникає невідповідністьміх товарною й грошовою масою, то національна валюта, як правило, втрачаєофіційно зафіксований державою паритет по відношенню до іноземних валют, адеякі країни взагалі відмовилися від встановлення офіційного масштабу. Масштабцін в цих умовах визначається як певна кількість товарної маси, що приймаєтьсяза одиницю, а остаточно складається під впливом взаємодії попиту й пропозиції.Його функцією стало завдання служити засобом виміру вартостей товарів задопомогою цін.
4.Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн,що визначається, їх купівельною силою. Валютний курс характеризуєтьсяеквівалентною сумою, ціною грошової одиниці однієї країни, що виражена угрошових одиницях іншої країни. Залежно від типу грошової системи, рівнярозвитку ринкових відносин, економічного і соціально – політичного станусуспільства можуть застосовуватися: фіксовані валютні курси; плаваючі системивалютних курсів; системи валютних коридорів.
5.Порядок готівкової і безготівкової емісії та обігу грошових знаків. Такірегулювання держава здійснює за допомогою актів внутрішнього законодавства таврахування економічного і валютного становища країни.
6.Регламентація безготівкового грошового обороту – це функція держави і НБУ, якареалізується через:
– встановлення порядку використання грошей, що знаходяться нарахунках банків;
– держава визначає сфери, у яких платежі виконуються шляхомбезготівкового перерахування коштів з одного рахунку на інший;
– держава законодавчо визначає способи платежу, форми розрахунків,порядок платежу тощо.
Найповнішепроблеми регулювання безготівкових розрахунків викладені у законах України «Пробанки і банківську діяльність» і «Про підприємства в Україні», у ПостановіВерховної Ради «Про застосування векселів у господарському обороті», абезпосереднім практичним документом є «Положення про безготівкові розрахунки вгосподарському обороті України», затвердженому Правлінням НБУ 24.05.1993 р.
7.Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації міжнароднихрозрахунків. У цій сфері НБУ виконує такі функції:
– здійснює валютну політику на підставі принципів загальноїекономічної політики України;
– складає спільно з Кабінетом Міністрів України платіжний балансУкраїни;
– контролює дотримання затвердженого Верховною Радою лімітузовнішнього державного боргу України; визначає ліміти заборгованості віноземній валюті уповноважених банків нерезидентів;
– нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностейдля здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійсненнявалютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
– визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних)курсів іноземних валют, виражених в іноземній валюті або у розрахункових (клірингових)одиницях.
8.Державним органом, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання єНаціональний банк України, який за основу своєї діяльності визначає:
– забезпечення стабільності національної грошової одиниці гривні;
– розробляє і реалізує грошово-кредитну політику та здійснюєконтроль за повсякденною її реалізацією;
– стимулює розвиток і зміцнення банківської системи України;
– формує забезпечення ефективного і безперебійного функціонуваннясистеми розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів.
Оскількигрошові системи – це складні економічні системи, що перебувають у станірозвитку і змін, то їх слід розглядати з різних боків:
1)залежно від панівних економічних відносин можна визначити два типи грошовихсистем: a) ринкового типу, який характеризується вільним функціонуваннямгрошей, грошово – кредитним регулюванням на рівні банківської системи,використання переважно економічних важелів підтримання стабільності грошовогообігу тощо; б) неринкова грошова система, якій властиві адміністративно –командні методи і важелі управлінням виробництвом та обміном, а панівним булорегулювання виробництва і обміну для зближення і витіснення Товар – Гроші –Виробництво і грошового обігу;
2)залежно від рівня входження національної економіки у світовій ринок і глибиниміжнародного поділу праці виділяють: a) грошові системи відкритого типу –відсутні зближення у формуванні валютних курсів та обмінних операцій, вільнепереміщення грошових ресурсів до країни та за її межі, в обігу перебуває вільноконвертована валюта, діють інші важелі підтримання національного грошовогообігу як інтегрованої частини світового господарського і грошового обігу; б)грошові системи закритого типу. В них переважно панують адміністративно –командні важелі управління суспільним виробництвом, відсутня вільнаконвертованість національної грошової одиниці на іноземні валюти, діютьчисленні обмеження у валютних операціях тощо.
3)залежно від форми грошей у обігу є 2 типи грошових систем: a) якщо рользагального еквіваленту виконують благородні метали, то такі системи грошовогообігу називають грошовими системами металевого обігу. У них грошовий товарбезпосередньо перебуває в обігу і виконує всі функції грошей, а кредитні грошіє безперешкодно розмінюваними на дійсні гроші; б) система обігу кредитних іпаперових грошей, коли благородні метали з обігу вилучено, а в обігуперебувають знаки вартості. 3.Закон грошового обігу
Грошівиступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Вонивиконують свої функції у результаті безперервного руху в сфері обігу. В обігугроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати впевній формі, яка забезпечувала б їм необхідну довіру з боку суб’єктів ринку танеобхідні зручності і вигоди останнім.
Грошовийобіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговуєреалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Уміру розвитку ринку, розширення і поглиблення грошових відносин ускладнювалисявимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму.
Спочаткугрішми були найбільш ходові товари (худоба, сіль, риба, хутро, прикраси тощо).Згодом на роль грошей були висунуті метали, і гроші набули форми зливківметалів, яка мала величезні переваги перед попередньою їх формою. Такі зливкиодержали назву монети.
Монета– зливок металу точно визначеної форми, ваги і проби, який є узаконеним засобомобігу. Монета виявилась найдосконалішою формою дійсних грошей. Найбільшогорозвитку вона досягла в період золотого монометалізму, який проіснував унаціональному грошовому обігу до 30-х років ХХ ст., поступившись місцемнерозмінним на золото паперово-кредитним грошам. На золоті монети вільнообмінювались паперові і кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотимигрішми в обігу.
Усучасній грошовій системі функціонують паперові й кредитні гроші.
Паперовігроші – це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевихгрошей.
Паперовігроші – знаки, символи цінності (вартості), що не мають власної вартості танаділені державною владою примусовим курсом обігу. Вони не мають золотогозабезпечення, тому їх ще називають білетами державної скарбниці.
Кредитнігроші – це неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу наоснові кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником.Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка,електронні гроші.
Вексель– це письмове боргове зобов’язання встановленої законом форми, в якому вказанівеличина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника(векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу післязакінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.
Простийвексель виписується боржником на ім’я кредитора із зобов’язанням виплатити йомув зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.
Переказнийвексель (тратта) – це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту)для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселяіншій особі оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом.
Залежновід характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.
Комерційнийвексель – це боргове зобов’язання, яке підприємці видають одне одному прикупівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.
Банкнота– це вексель банку, за яким пред’явник може в будь-який час одержати гроші іяким банк замінює комерційний вексель.
Чек –письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівкиабо перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чекибувають: іменні, на пред’явника і ордерні.
Кредитнакартка – це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особувласника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг укредит без оплати готівкою
Електроннігроші – це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.
Отже,форми грошей, що знаходяться в обігу, дуже різноманітні. Але скільки ж їхпотрібно для обігу. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певногоперіоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовуєвнутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін,швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи.Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склаласяв країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе рядвзаємопов’язаних елементів:
– назва національної грошової одиниці;
– вид грошових знаків і характер їх забезпечення;
– порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випускуїх в обіг;
– встановлення національної валюти і порядок обміну на іноземну;
– наявність державних фінансових інститутів, які здійснюютьрегулювання грошового обігу в країні.
Ще вперіод існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їхфункціонування в обігу, яка одержала назву «закону Грешама». Кращі грошівимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов’язують саме зперіодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися впершу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч зменш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цьогозакону і сьогодні. Адже наш сучасник в першу чергу заощадить при можливості(вилучить з обігу) більш цінний на сьогодні долар.
Появапаперових грошей поставила перед дослідниками процесу обігу та функціонуваннягрошей значно складніші питання. Паперові гроші неспроможні легко вилучатися зобігу, перетворюючись на скарб як золоті. Папір не є скарбом, не має власноївеликої вартості, відповідно з часу появи паперових грошей людей цікавитьпитання: скільки паперових грошей необхідно для обслуговування товарного обігу,як ця кількість впливає на економіку. Ще у XVIII ст. дослідження цієї проблеми Д. Юмомпризвели до формулювання так званого «рівняння обміну». Остаточно воно булообґрунтовано на початку ХХ ст. І.Фішером і тому іноді його називають «рівняннямФішера»:
M x V= P x Q,
де:
М – масагрошей, що знаходиться в обігу;
V – середняшвидкість (кількість) обороту грошової одиниці;
Р – рівеньціни на ринку;
Q – реальнийобсяг товарної маси на ринку.
Зцього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:
/>
Реальнозробити подібні розрахунки досить складно, але дане рівняння в цілому вірновідображує основні закономірності, що складаються в макроекономічних процесах. К. Марксу «Капіталі» пропонує дещо інший підхід для з’ясування кількості грошей, щонеобхідні для обігу:
/>
де:
Кг – кількістьгрошей, що необхідна для обігу;
Сц – сумацін усіх товарів, що реалізовані в суспільстві протягом року;
П – платежіпо кредитах минулих років;
К – сумацін товарів, що продана в кредит цього року;
В – взаємопогашеніплатежі (бартер, безготівкові розрахунки тощо);
О – швидкістьобороту грошової одиниці за рік.
Існуєспрощена формула, що виражає дану залежність:
/>
Законигрошового обігу – спроба усвідомити шляхи подолання або уникнення надзвичайноскладного економічного явища, що пов’язане саме з паперовими грошима – інфляції.
/>Список літератури
1. Баликоев В.З. Общаяэкономическая теория. – Новосибирск., 1998, 305 с.
2. Гальчинський А.С. Основиекономічних знань. – К., 1998
3. Макконнелл К.Р.,Брю С.Л. Экономикс. – М.: 1996
4. Основиекономічної теорії. Політекономічний аспект. / За ред. Климка Г.Н., Несторенка В.П.– К.:1997