Міністерство освіти і наукиУкраїни
КУРСОВА РОБОТА
здисципліни
Статуссудів в Україні
Професійнонеобхідні якості працівників апарату суду
Харків 2011
ЗМІСТ
Вступ
1. Призначення судді наадміністративну посаду
2. Повноваження голови місцевого суду
3. Функціональний розподіл праці
4. Матеріальне та моральнестимулювання
5. Планування роботи місцевого суду
Висновки
Список літератури
ВСТУП
У Концепціїрозвитку системи правосуддя на 2004-2014 рр., розробленої Комітетом ВерховноїРади та центром політико-правових реформ, відмічається, що другий етап розвиткусистеми правосуддя (2007-2010 р.р.) має бути спрямований на оптимізацію судовоїсистеми і судочинства, досягнення її більшої зрозумілості ї відкритості.
Належнеупорядкування, оптимізація діяльності суду сприяє вирішенню покладених на ньогозаконом завдань, вимагає чіткої організації його роботи, створення необхіднихпередумов для ефективної реалізації постановленої мети і дає змогу змінімальними зусиллями досягти її здійснення.
Відкерівників низової ланки судової влади, яка складає основу судової системикраїни, в першу чергу залежить своєчасність і оперативність відправленняправосуддя, тому основними дієвими особами, які повинні на практиці втілюватирішення судово-правової реформи в Україні, є голови місцевих судів та їхзаступники. Саме на них лягає основний тягар в забезпеченні належногосудочинства в державі.
З цього приводу вПостанові спільного засідання Президії Верховного Суду України, президії Радисуддів України та колегії Державної судової адміністрації України від 12березня 2003 року № 17 вказано, що голови місцевих судів несуть персональнувідповідальність за належну організацію роботи суду і своєчасний розгляд справ.
Голова місцевогосуду та його заступник призначаються на посаду строком на п’ять років з числасуддів та звільняються з посади Президентом України за поданням ГоловиВерховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів – голови відповідноговищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України(щодо спеціалізованих судів – рекомендації відповідної ради суддів).
1. Призначеннясудді на адміністративну посаду
Призначення суддіна адміністративну посаду без додержання вказаних вище вимог не допускається. Утакому ж порядку суддя може бути звільнений з адміністративної посади.
Перебуваючи наадміністартивній посаді, суддя продовжує здійснювати повноваження суддівідповідного суду, закріплені у законодавстві, також як і у випадку звільненняйого з адміністративної посади. Припинення ж повноважень судді припиняєздійснення ним повноважень на адміністративній посаді. (ч.5-7 ст. 20 ЗаконуУкраїни „Про судоустрій”).
Порядок розглядупитагь щодо призначення суддів на адміністративні посади у судах загальноїюрисдикції, крім адміністративних посад у Верховному Суді України, тазвільнення з цих посад регулюється відповідним положенням.
Пропозиції щодокандидатур суддів на адміністративні посади вносять:
головаапеляційного суду — Голові Верховного Суду України щодо кандидатурадміністративні посади в місцевих загальних судах;
головаапеляційного спеціалізованого суду – голові відповідного вищого спеціалізованогосуду щодо кандидатур адміністративні посади у місцевих господарських,адміністративних судах.
Рада суддівУкраїни (рада суддів спеціалізованого суду) розглядає матеріали щодокандидатури на адміністративну посаду, надійслані Головою Верховного СудуУкраїни (головою вищого спеціалізованого суду), і приймає не піздніше 10 днівпісля їх надходження рішення про надання рекомендації або відмову в ній.
Голова ВерховногоСуду України (голова вищого спеціалізованого суду) вносить подання ПрезидентовіУкраїни про призначення кандидата на адміністартивну посаду у відповідному судіне піздніше 7 днів з дня прийняття відповідного рішення Радою суддів України(радою суддів спеціалізованого суду).
Матеріалистосовно кандидатів для призначення на адміністративні посади розглядає тапроводить з ними співбесіди в Адміністрації Президента України Комісія зпопереднього розгляду та підготовки пропозицій щодо призначення наадміністративні посади в судах.
За результатамирозгляду матеріалів та проведення співбесіди Комісія надає висновок проможливість призначення кандидата на відповідну адміністративну посаду.
Висновок Комісіїдодається до матеріалів стосовно кандидата і разом із проектом указу подаєтьсяна розгляд Президента України, якому надано право призначати суддів наадміністративні посади строком на 5 років.
Суддізвільняються з адміністративної посади Президентом України у наступних випадках:
— у разі закінченнястроку повноважень на цій посаді;
— припиненняповноважень на посаді судді:
— переведення нароботу на посаді судді до іншого суду;
— грубогопорушення суддею посадових обов’язків;
— у випадку відмовисудді займати адміністративну посаду.
За наявностізазначених причин Голова Верховного Суду України (голова вищогоспеціалізованого суду) не пізніше 15 днів з дати їх виникнення надсилаєвідповідні матеріали про звільнення судді з адміністративної посади на розглядРади суддів України (ради суддів спеціалізованого суду).
Подання прозвільнення судді з адміністративної посади вносить Президентові України ГоловаВерховного Суду України за рекомендацією Ради суддів України ( щодоспеціалізованизх судів – голова вищого спеціалізованого суду за рекомендаціївідповідної ради суддів) або Вища рада юстиції.
Порушення Вищоюрадою юстиції питання про звільнення судді з адміністративної посадиздійснюється шляхом ухвалення відповідного рішення зазначеною Радою та внесенняна його підставі Президентові України подання Вищої Ради юстиції про звільненнясудді з адміністративної посади.
Подання,пропозиції про звільнення з адміністартивної посади Головою Верховного СудуУкраїни (головою вищого спеціалізованого суду) вноситься Президентові Українине пізніше 7 днів з дати прийняття відповідного рішення Радою суддів України(радою суддів спеціалізованого суду) і розглядається у порядку, визначеному увказаному вище Положенні.
У відповідностідо ст.ст. 21, 130, 132 Закону України “Про судоустрій України” структурумісцевого суду складають голова суду, заступник голови суду, судді, апарат судута служба судових розпорядників.
Однією ізголовних складових організації діяльності місцевих судів є раціональнеадміністративне керівництво їх діяльністю.
2.Повноваження голови місцевого суду
Повноваженняголови місцевого суду передбачені в ст.24 Закону “Про судоустрій України” увідповідності до якої голова:
1)здійснює організаційне керівництводіяльністю суду; 2) визначає обсяг обов’язків заступника (заступників) головисуду; 3) на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддеюбезстроково або припинення повноважень судді видає відповідний наказ; 4)приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм рангидержавного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо нихзаохочення та накладає дисциплінарні стягнення;
5) здійснює заходи щодо забезпеченняформування складу народних засідателів;
6) організовуєведення судової статистики;
7) організовуєроботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду; 8) представляєсуд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевогосамоврядування, громадянами та організаціями; 9) здійснює інші передбаченізаконом повноваження.
Голова місцевогосуду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
Голова місцевогосуду має заступника (заступників). Заступник голови місцевого суду бере участьу організації діяльності суду відповідно до визначених головою суду обов’язків.У разі відсутності голови суду виконання його обов’язків здійснюєтьсявідповідно до встановленого ним розподілу обов’язків щодо організаціїдіяльності суду.Такі повноваження голови місцевого суду, як прийом відвідувачіву суді, розгляд звернень громадян та організацій, здійснення процесуальних дійта організаційних заходів з метою забезпечення розгляду справи, контроль засвоєчасним зверненням до виконання судових рішень, здійснення заходів щодозабезпечення складу народних засідателів та деякі інші, обумовленісудоустрійними та судочинними аспектами певної галузі права.Разом з тим, є й інша група повноважень, яка відноситьсябезпосередньо до організації роботи місцевого суду, серед яких – підбір кадрів,які мають необхідні, схильні до суддівської роботи здібності, якості і знання;службове навантаження; матеріально-технічне та інформаційне забезпечення судів;планування роботи; раціональний розподіл праці, створення її належних умов тапідтримання організаційного порядку, здорової психологічної атмосфери уколективі тощо.
Розподіл праці уколективі державного органу, установи вимагає відокремлення різних видівдіяльності, при якому кожний з працівників виконує певну окрему, суворовизначену частину праці обсягу загальної роботи.
Необхідність функціонального розподілу праці знаходитьсвоє відображення у організаційній структурі управління. Визначити колообов’язків кожного працівника необхідно для того, щоб він їх знав, виконував тавідповідав за їх виконання.
3. Функціональний розподіл праці
Під функціональнимрозподілом праці у суді розуміється чітке визначення і розмежування завданьта функцій між його структурними підрозділами та функціональних обов’язків працівниківсуду. В свою чергу функціональні обов’язки – це повноваження,передбачені законом, трудовим договором, які обумовлені посадою або виконуваноюроботою.
Підфункціональними обов’язками судді розуміють можливість вчиняти різніпроцесуальні дії та здійснювати організаційні заходи, спрямовані назабезпечення розгляду справи. Вид та міра функціональних повноважень суддівизначається функцією судової влади та встановлюються процесуальнимзаконодавством. Результатом реалізації суддею своїх фукнціональних повноваженьє ухвалення відповідного рішення, яке має владний характер.
Що стосуєтьсясуддів, то враховуючи їх специфічний статус як носіїв судової влади, їхповноваження згідно з законодавством поділяються на :
1) професійні;
2) функціональніта
3) процесуальні.
Професійніобов’язки суддівобумовлені їх статусом. До них належать: обов’язок дотримувати Конституції тазаконів України при здійсненні правосуддя; забезпечувати повний, всебічний таоб’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків таінші обов’язкі, закріплені у статтях 5 і 6 Закону України “Про статус суддів”.
Функціональніобов’зкисуддів містяться у Законі України “Про судоустрій”. Вони в свою чергуподіляються на: 1)судові; 2) організаційно-розпорядчі; 3) аналітичні; 4)методичні та 5) контрольні.
Так, суддямісцевого суду відповідно до ст. 23 Закону України “Про судоустрій” здійснює :
1) правосуддя в порядку,встановленому процесуальним законом;
2) процесуальні та організаційнізаходи з метою забезпечення розгляду справи;
3) контроль відповідно до законуза своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під йогоголовуванням;
4) інші передбачені закономповноваження.
Процесуальніповноваженнясуддів закріплені у процесуальному законодавстві.
Всі функціональніповноваження судді можна розділити на три групи: а) по підготовці до судовогорозгляду справи;
б)по розглядусправи;
в)по контролю завиконанням прийнятого судового рішення.
Таким чином під повноваженнямисудді слід розуміти вид та міру службової поведінки носія судової влади, якаспрямована на реалізацію функції судової влади, і має формальне визначення увідповідному рішенні судді.
Як вже відмічалось, перебування судді наадміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень суддівідповідного суду, встановлених законом. Тому про голову місцевого загальногосуду ми не можемо говорити лише як про адміністратора, який наділений тількиадміністративними повноваженнями.
Так, зокрема, він являється і процесуальною особою привирішенні питань інституту відводу суддів місцевих загальних судів. У КПКУкраїни передбачено, що заяви про відвод судді місцевого загального суду вирішуєголова суду, тобто він виступає як процесуальна особа (ст. 57 КПК).
Специфіка роботи голови місцевого суду полягає і втому, що разом із виконанням функцій голови місцевого суду він виконує функціїзвичайного судді і, як стверджують професійні судді, на практиці є загальноприйнята норма – він повинен розглянути не менше 80% кількості справ, що всередньому розглядає суддя ввіреного йому суду.
Особливість правового становища головимісцевого суду полягає у тому, що він одночасно виступає в двох аспектах — яксуддя, який здійснює правосуддя, і як адміністратор, який організовує роботусуду.
Голова суду нетільки визначає обсяг обов’язків свого заступника (заступників), але й розподіляєсудові справи між суддями місцевого суду.
Організація роботи будь-якого колективувимагає, по-перше, умілого розміщення людей, і, по-друге, узгодженнядіяльності, об’єднання зусиль із метою найефективнішого вирішення завдань, щостоять перед даною системою. Ці вимоги повною мірою стосуються і організаціїроботи місцевих судів.Виділяються два основних елементи організації роботи:раціональний розподіл праці та забезпечення взаємодії членів трудовогоколективу, які є хоча і важливими, але не єдиними.Поняття «організація роботи суду» варто розглядати у двохаспектах: статиці й динаміці.Щодо першого, — то це комплекс заходів, спрямованих нараціональний розподіл праці, створення її належних умов і підтримкуорганізаційного порядку, здорової психологічної атмосфери в колективі.Другий аспект – це повсякденна процесуальна й непроцесуальнадіяльність голови суду (суддів), пов’язана з постановкою перед підлеглимиконкретних завдань, контролем за їх виконанням і оцінкою здійсненої роботи.На практичному рівні зазначені аспекти організації роботисуду співіснують у єдності, утворюють систему організаційно-управлінських заходів і дій, спрямованих на своєчасне іякісне виконання завдань, що стоять перед місцевими судами, упорядкування таоптимізацію судової діяльності.Реалізація будь-якої функції управління включає наступніосновні етапи: керівництво (організаційно-адміністративну роботу); збирання тапередання інформації, необхідної і достатньої для прийняття оптимальних рішень,як один з етапів підготовки та прийняття рішень та організацію їх виконання;контроль виконання.Таким чином, змістовна понять “організація” і “управління” у цілому збігається. Організація –це комплекс заходів по упорядкуванню і оптимізації роботи суду, управління – цепостановка завдань і контроль за їх виконанням. Хоча й вважається, що“організація роботи здійснюється у горизонтальній площині, а управління – увертикальній”, аналіз повноважень голови місцевого суду свідчить про те, щопевні з них носять управлінський характер (підбір кадрів працівників апаратусуду, видання наказів та розпоряджень, створення оптимальних організаційнихумов праці тощо).Відповідно до ст. 24 Закону “Про судоустрій” на головумісцевого суду покладається здійснення організаційного керівництва діяльністю суду. Відповідно довизначених головою суду обов’язків в організації діяльності суду також береучасть заступник (заступники) голови місцевого суду. Отже, одним з складовихелементів організації роботи місцевого суду є комплекс заходів, поупорядкуванню і оптимізації роботи суду, реалізований головою цього суду та йогозаступником (заступниками).Особливість такого керівництва обумовлюється специфікоюреалізації функцій судової влади та структури місцевого суду – так з однієїсторони він складається із адміністративного апарату на чолі з головою суду,який зобов’язаний забезпечити повноцінне функціонування цього судового органу,стосунки в якому будуються за принципом підпорядкованості відповідних посадовихосіб адміністратору – голові суду. А з іншого боку, — відправлення правосуддясуддями місцевого суду повинно здійснюватись з дотриманням конституційнихгарантій їх незалежності і недоторканості з боку судового адміністратора.В зв’язку з цим, під організаційним керівництвом діяльністю місцевого суду слід розуміти таку діяльність головицього суду (його заступника), яка передбачає здійснення комплексу заходів поупорядкуванню і оптимізації його роботи, з метою ефективного вирішення завдань,що стоять перед місцевим судом, на підставі дотримання конституційного принципунезалежності і недоторканості суддів.Принципи організації судової діяльності знаходяться у зв’язку з загальнимипринципами державного управління.Серед них:1) сбалансованість повноважень;2) персоналізація відповідальності як за прийняте, так і занеприйняте рішення;3) колегільності та єдиноначалія;4) науковості.Поняття організаційне керівництво діяльністю місцевого судуобмежується лише повноваженнями голови цього суду ( його заступників) і нестосується решти проявів організаційного впливу на судову систему з бокуорганів законодавчої, виконавчої влади і вищестоящих судових адміністраторів — голівапеляційних судів та Верховного Суду України. Тому ефективність такоїдіяльності залежить в першу чергу від обсягу управлінських повноважень, якимнаділений голова місцевого суду.
Здійснюючиорганізаційне керівництво діяльністю суду, голова одночасно використовує такіпротилежні засоби, як :
А)адміністративно-командні – постановка завдань, контроль за їх виконанням,застосування заходів дисциплінарного впливу за невиконання покладених напрацівника обов’язків тощо;
Б) соціально-психологічні– вплив на підлеглих через їх соціальні потреби і психологічні особливості.
При цьому основусоціально-психологічного управління персоналом становлять досвід та інтуїціякерівника, завдяки чому і забезпечується ефективне керівництво. Сучаснийкерівник потребує знань в галузі психології, педагогіки, соціології та іншихсуспільних наук. Як слушно зауважує Н.В. Радутна, велике значення в управлінніпрацею інших людей та в самоуправлінні має критичність мислення, уважність тасамоволодіння.
4. Матеріальнета моральне стимулювання
головасуд повноваження відповідальність
У забезпеченніуправління трудовим колективом важливим є матеріальне та моральнестимулювання, тобто добре продумана система заохочень, що враховує якпсихологію суспільства в цілому, так і даного колективу. Реалізація вказанихсоціально-психологічних методів управління передбачає:
1) створеннясистеми засобів заохочення;
2) розробкусистеми показників ефективної роботи працівників місцевого суду.
Для того, щобоцінка роботи була ефективною, необхідне наукове обґрунтування її показників зтим, щоб враховувати як кінцевий результат виконаної роботи, так і конкретнийвнесок у його досягнення кожного працівника суду.
Від розсудуголови суду залежать розподіл справ між суддями, порушення питання пропреміювання, підвищення в кваліфікаційному класі на начислення супровідних йомунадбавок та інші питання кар’єрного та матеріально-побутового характеру.Недосконалість законодавства з цього приводу створює можливість втручання впроцес прийняття рішень суддею з боку голови суду. І, як показали емпіричнідані, голови судів не нехтують можливістю вчинити вплив на суддю при здійсненніправосуддя. Як справедливо відмічає Н.В. Сибильова, позитивне або сприятливедля судді вирішення цих питань, змушує суддю йти на компроміси, задовольнятиочікування керівника суду.
Ось чомузаконодавством та практикою повинні бути вироблені об’єктивні критерії, які бзводили до мінімуму можливість посягання на суддівську незалежність зі сторониголови суду. Зокрема, щодо розподілу справ між суддями, то, наприклад,законодавством Греції передбачена система визначення за жеребом складусуду з кримінальних справ, що значно усталює функціональну незалежність суддіву цій державі.
Найважливішийелемент умов праці й одночасно один із методів соціально-психологічного впливуна трудовий колектив є належний психологічний клімат. Під останнімрозуміється емоційний настрій колективу, що відображає сформовані стосунки міжйого членами.
Психологічнийклімат у колективі може бути сприятливим і несприятливим. Перше передбачаєвисоку вимогливість його членів до себе і однин до одного, а разом із тим –повагу і доброзичливість; вільне висловлювання власної думки під часобговорення різних сторін життєдіяльності колективу; відсутність тискукерівника на підлеглих.
Відомо, що відемоційного стану працівників залежить продуктивність їх праці.
Створення іпідтримка нормального психологічного клімату є багатогранною діяльністю. Чіткаорганізація роботи, сприятливі умови праці посідають у ній чинне місце. Зодного боку, це справедливий розподіл справ між суддями та підтримання їхрівномірного навантаження; своєчасне порушення питання про преміювання суддів,підвищення їх в кваліфікаційному класі та начислення супровідних йому надбавок;надання можливості користуватися службовим транспортом тощо. З другого – цезапобігання і вирішення міжособистісних конфліктів у колективі суду.
5. Плануванняроботи місцевого суду
Одним ізелементів механізму управління, без якого неможливо здійснювати цілеспрямованийвплив на трудовий колектив з метою упорядкування та оптимізації його роботи є плануванняроботи місцевого суду.
Процес плануваннямає такі етапи:
1) оцінкадосягнутих результатів системи управління, реального її стану з урахуваннямвсіх складових елементів та якості їх функціонування;
2) встановленняпотенційних можливостей системи;
3) визначення новоїцілі та формування нових завдань управління;
4) пропозиціїщодо внесення змін до системи управління;
5) визначенняформ та методів контролю за виконанням запланованих заходів чи завдань.
Підставою дляпланування є науково обґрунтовані прогнози, які базуються на систематичномудослідженні стану, структури, динаміки управлінських явищ та процесів тавизначенні їх перспективи.
Процес планування– це послідовність виконання певних операцій з відповідним складом учасників,результатом дій яких є прийняття управлінського рішення – плану.
Планування єчастиною організації роботи, що охоплює систему місцевого суду, структуру йогоапарату; воно передбачає створення нормативної бази (Постанов ПленумуВерховного Суду, змін та доповнень у чинне законодавство, узагальненьматеріалів практики роботи місцевого суду та вищестоящих судів, аналізу судовоїстатистики тощо), матеріально-технічного й науково-методичного забезпеченнясуддівської діяльності, оперативного керівництва діяльністю суду(інформаційно-аналітична робота, розробка й прийняття управлінських рішень,добір, розміщення і навчання кадрів тощо).
Планування тіснопов’язане з інформаційно-аналітичною роботою. Але визначений зв’язок неозначає, що одержання інформації завжди передує плануванню, оскільки іпланування визначає рух інформаційних потоків, проведення аналітичної роботи. Інарешті, у процесі виконання планових заходів інформаційне забезпечення як засібконтролю, дозволяє визначити стан об’єкта, що перебуває під управлінськимвпливом, і своєчасно внести необхідні корективи як у план роботи суду, так і усаму організацію планування.
Плануванняхарактеризується спрямованістю у майбутнє, оскільки надає можливість визначити пріоритетнінапрямки діяльності на певному етапі, напрямку руху до них, прогнозуватикінцевий результат. За допомогою планування поєднуються мета діяльності тазаходи щодо її практичної реалізації, виходячи з наявних людських, матеріальнихта інших ресурсів.
Плануванняскладається з таких основних стадій:
1) інформаційнезабезпечення (результати проведення узагальнень судової практики, наявністьінформації про поточне законодавство і зміни до нього тощо);
2) аналіззібраної інформації і формування на цій основі пріоритетних завдань (наприклад,аналіз результатів ведення судової статистики, в тому числі – аналіз справ,рішення по яких були скасовані вищестоящими судовими інстанціями);
3) підготовка таобговорення проекту плану;
4) затвердженняплану;
5) організаціявиконання плану.
Панування роботимісцевого суду проводиться один раз у квартал або у півріччя. Але більшдоцільним уявляється поквартальне планування, яке дозволяє намітити заходи, щоповинні бути здійснені найближчим часом і тривалість строків виконання якихобчислюється одним або декількома днями.
Як правило, планроботи місцевого суду складається з проведення наступних заходів:
1) оперативнихнарад;
2) узагальненьпрактики роботи суду, в тому числі – розгляду певних категорій справ завизначений період;
3) аналізу справ,рішення по яких були скасовані апеляційною або касаційною інстанцією;
4) організаціїроботи з працівниками апарату суду, проведення їх навчання тощо (наприклад,один раз на місяць голова суду доручає певному судді провести заняття зпрацівниками апарату суду з визначеної у плані теми).
План роботимісцевого суду доцільно складати з урахуванням наступних принципівпланування:
1) науковості;
2) реальності;
3) конкретності;
4) колегіальності.
Науковість планування вимагає йогоздійснення за допомогою використання досягнень юридичної науки, всебічногоаналізу стану справ у суді, врахування рекомендацій науково-практичнихконференцій, соціологічних досліджень тощо.
План роботиповинен бути реальним як у відношенні заходів, що ним встановлюються,так і строків їх виконання. Включення до плану роботи суду великої кількостізаходів по різним ділянкам роботи без урахування сил та можливостей колективу,може привести до того, що багато із запланованого виявиться невиконаним абовиконаним неякісно чи несвоєчасно.
Для виконаннякожного завдання у плані роботи суду необхідно вказати певний реальний строк(місяць, число). Строки виконання таких заходів, як, наприклад, узагальненняматеріалів судової практики розгляду тієї чи іншої категорії справ, слідвизначити з точністю до місяця, а в окремих випадках – числа і місяця.Проведення таких заходів, як оперативних нарад, занять по підвищеннюкваліфікації працівників апарату суду, слід планувати на визначений день тижняабо місяця.
Конкретність планування передбачає, щокожний захід, включений до плану, повинен бути ретельно сформульований з тим,щоб виконавцю було ясно, що саме необхідно зробити для його виконання та у якийтермін. У плані слід указати, хто з працівників суду відповідає за виконанняпевного завдання.
Проекти планівдоцільно обговорювати всім колективом суду на оперативних нарадах, тобто колегіально.Участь суддів, консультантів, секретарів судових засідань та іншихпрацівників апарату суду у підготовці планів, — як вірно відмічається уюридичній літературі, — сприятиме творчої активності, здійснює стимулюючийвплив, підвищує відповідальність за їх виконання.
Обов’язокскладання та забезпечення виконання плану роботи суду, який покладається наголову місцевого суду, дозволяє виділити взаємозв’язок трьох стадій цієїроботи: розробку плану, перетворення його у життя, контролю за його виконанням.
Обов’язковоювимогою ефективної організації роботи місцевого суду є контроль завиконанням планів, який повинен постійно знаходитись у полі зору керівникасуду, оскільки цей контроль повинен бути систематичним. Безпосередньо він можездійснюватись як головою суду, так і його заступником за допомогою консультантасуду.
Вважається, щоконтроль виконання плану роботи суду повинен включати в себе :
1) перевіркувиконання певного завдання плану;
2) вивченняпідзвітних матеріалів;
3) оцінку якостівиконаних заходів;
4)безпосереднєознайомлення з роботою тощо.
Результатиконтролю доцільно розглядати на оперативних нарадах, вони можуть виступати уякості підстави для прийняття конкретних рішень.
Контроль завиконанням плану та правильний розподіл обов’язків між працівниками судупередбачає можливість врахування індивідуального трудового внеску кожногопрацівника. Він дозволяє виявити навантаження та якість праці кожного робітникасуду і на цієї підставі вірно розподілити як судові справи, так і іншідоручення.
Вивчення витратробочого часу дозволяє забезпечити науково обґрунтоване планування різних видівробіт, прогнозувати витрати робочого часу на ті чи інші операції у майбутньому,правильно розподілити сили та засоби діяльності працівників усередині місцевогосуду.
До числанеобхідних умов, які забезпечують належну організацію діяльності суду, на нашпогляд, також варто віднести визначення і запровадження нормативівнавантаження на суддів.
Слід відзначити,що спроби визначити і затвердити науково обґрунтовані нормативи навантаження наодного суддю робилися неодноразово. Однак останнім часом реалізацію відповідноїпрограми щодо забезпечення діяльності судів було припинено зовсім. До того ж узв’язку з ускладненням процедури першого призначення на посаду судді вакансіїне заповнюються в середньому більш ніж один рік.
Як відмічає В.Ф.Бойко, якщо в 1996 р. навантаження на одного суддю місцевого суду становило всередньому 35 справ на місяць, то в 2002 р. – 89, по м. Києву – 113, вАвтономній Республіці Крим – 110, в судах Харківської, Запорізької, Львівськоїобластей – понад 100 справ.
Слід погодитись здумкою тих вчених та практичних працівників, які вважають, що чинна системарозподілу навантаження на суддів не тільки порушує право судді на створення ізабезпечення необхідних умов для здійснення професійної діяльності, а й створюєперешкоди доступності правосуддя.
Стаєпроблематичним виконання Україною ст. 6 Європейської конвенції про захист правлюдини й основних свобод 1950 р., відповідно до якої на Україну покладаєтьсяобов’язок забезпечити право кожного на справедливий та відкритий розгляд йогосправи незалежним і безстороннім судом протягом розумного строку, встановленогозаконом.
Можливо, дляефективного вирішення цієї проблеми доцільно використовувати в судовій політиціУкраїни Рекомендації № R(86) 12 Комітету міністрів Ради Європи від 16 вересня1986 р. щодо заходів для недопущення і скорочення надмірного робочогонавантаження на суди. Цей документ, крім виділення судовим органом необхіднихкоштів для ефективного розгляду зростаючої кількості прав, що знаходяться усудах, і зменшення кола завдань, що не стосуються судочинства, пропонує використовуватитакі заходи, як сприяння, де це необхідно, примиренню сторін ( як поза судовоюсистемою, так і до чи в ході судового розгляду); спрощення доступу доальтернативних способів вирішення спорів і підвищення їх ефективності якпроцедури, що заміняє судовий розгляд; страхування судових витрат та іншізаходи, що спрямовані на зменшення навантаження на суддів і сприяють реалізаціїпринципу доступності правосуддя.
Позитивнезначення щодо забезпечення права судді на необхідні умови для здійсненняпрофесійної діяльності має реалізація принципу спеціалізації (як зовнішньої,так і внутрішньої). Для цього необхідно забезпечити судову систему достатньоюкількістю кваліфікованих фахівців (передбачається створення нової Концепціїкадрової політики щодо суддів) та, звичайно, передбачити витрати на підвищеннярівня утримання суддівського корпусу.
Голова місцевого суду приймає на роботу та звільняє працівників апаратусуду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку,застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; організовуєроботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду (ст. 24 Закону“Про судоустрій”).
Голова місцевогосуду повинен добре знати достоїнства та недоліки кожного робітника суду,оскільки інакше він не зможе правильно розподілити їх по ділянкам роботи,своєчасно висунути їх на більш відповідальні посади, правильно керувати їхдіяльністю.
Висновки
Основним методом вивчення кадрів є особисте спостереження за діяльністюпрацівника, перевірка виконаних ним доручень, безпосереднє ознайомлення з йогороботою. Для оцінки працівника можуть бути використані різні документи таматеріали, що характеризують його ділові та моральні якості: результатиперевірок праці окремих працівників апарату суду — секретаря суду, завідуючогосекретаріатом, архіваріуса тощо, які можуть проводитись як за планом роботимісцевого суду, так і за дорученням голови суду; характеристики працівника зостаннього місця роботи та відгуки на нього, які були надані за результатами навчання,наприклад, — проходження стажування, підвищення кваліфікації; ознайомлення зписьмовими документами, що складалися працівником апарату суду в ході йогодіяльності, з веденням ним документації (реєстрацією кореспонденції, щонадійшла до суду, оформленням справ після їх розгляду, веденням журналівсудових засідань тощо).
На підставі даних вивчення кадрів, спостереження за практичною діяльністюпрацівника, індивідуальних відгуків про нього складається характеристика, яка єофіційним документом. Вона повинна бути об’єктивною, відбивати не тількипозитивні ділові та моральні якості працівника, але й суттєві недоліки іпомилки в його праці, якщо вони мають місце. У неї доцільно зробити висновокпро відповідність працівника тієї посаді, яку він обіймає, про можливість чидоцільність переміщення його на іншу роботу. З характеристикою слід ознайомитипрацівника, на якого вона складена. Усі матеріали, що характеризуютьпрацівників, повинні знаходитись у їх особистих справах.
Робота по підбору, розміщенню та організації навчання кадрів повинназабезпечити місцевий суд працівниками, які мають не тільки високий рівеньпрофесійної підготовки, але й ділові (професійні) і моральні якості.
Під професійно необхідними якостями розуміють: активність,ініціативність, наполегливість, організованість, уміння планувати робочий час; стійкаувага, відповідальність, нервово-психічна стійкість; здатність підтримуватиемоційні контакти з учасниками спілкування.
Працівник апарату суду повинен відповідати моральними якостям, оскількикультура поведінки у суді торкається не тільки судового розгляду, але й всіхсторін судової діяльності і залежить вона,- як слушно зауважує В.В. Лєоненко,-в основному від працівників суду.
До моральних якостей працівників апарату суду слід віднести — високийрівень правосвідомості, соціальної відповідальності; чесність, совісність,сумлінність, дисциплінованість; домінування соціально значущих мотивів у сферіпрофесійної діяльності, доброзичливість, витриманість, тактовність, ввічливістьу відносинах з людьми, самоконтроль над емоціями; дотримання морально-етичнихта правових норм у взаємовідносинах працівників у колективі суду тощо. Вимогидо працівників апарату суду повинні постійно підвищуватися.
Враховуючи те, що Конституція України передбачає право громадян назвернення за судовим захистом майже по всіх питань, де виникає спір про право, ізпоставленими завданнями можуть справитись лише кадри, які мають належний рівеньпрофесійної підготовки. Тому рівень професійної підготовки не тількисуддівського корпусу, але й працівників апарату суду, є найважливішимелементом, що впливає на оперативність і правильність судових рішень.
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
1. Організаціясудових та правоохоронних органів: Навч. Посібник/ за ред. І.Є. Марочкіна, Н.В.Сибільової, О.М. Толочка.- Харків, 2009.
2.Організація судочинства в Україні (під заг. ред. Лавріновича)- К., вид. МЮ,2008.
3.ХалдеевЛ.С. судья в уголовном процессе.- М., 2008.
4.Жилин Г.А. Судья в гражданском процессе.-М., 2009.
5. ринцевВ.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні.-Київ., 2007.
5. Тимчасова Інструкція з діловодствав місцевому загальному суді // Офіційний Вісник України — 2005.- № 13, ст…694.
6. Научная организация труда ваппарате судов и учреждений юстиции. — М, 2007.
7. Божьев В.П., Добровольская Т.Н.,Перлов И.Д. Организационное руководство судами в СССР (судебное управление). —М., 2006.
8. Алексеев В.Б., Кашенов Г.П.Организация судебной деятельности. — М., 2007.
9. Подготовка гражданских дел ксудебному разбирательству. /Под ред. Н.М. Гурбатова. — М., 2007.
10. Волкодаев Н.Ф. Правовая культурасудебного процесса. — М.,2006.
11. Типові посадові повноваженняслужбовців апарату місцевого суду. Затверджено Наказом ДСА, 2008 р.