ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК ДІАЛОГ
Залежно від орієнтації (особистісна чи рольова),взаємозвернення (відкрите чи закрите), активності учасників педагогічнеспілкування може розвиватися за двома основними типами: як діалогічне абомонологічне. У монологічному спілкуванні відбувається поляризація за активністю:одні інструктують, наказують, диктують, інші — пасивно сприймають цей вплив; удіалогічному — активні всі, хто бере участь у конструктивному співробітництві.
Учитель нерідко вдається саме до авторитарнихвказівок, настанов, пояснень. За цих умов спілкування може бути зведене доодноголосся педагога. Діалог передбачає багатоголосся, поліфонію думок,висловлювань, дій усіх його учасників.
За сучасних умов зміна орієнтацій у вихованніпринципово пов’язана з опануванням педагогом майстерності ведення діалогу. Говорячипро діалогічне педагогічне спілкування, ми вживаємо поняття «діалог» не лише взначенні розмови між двома особами, а й маючи на увазі обмін сенсом успілкуванні (не тільки репліками). Діалог педагогічний — це дія у педагогічномупроцесі, яка дає кожному партнерові можливість самовираження у спілкуванні.
Діалогічне педагогічне спілкування — це типпрофесійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючисуб’єкт-суб’єктний принцип взаємодії педагога та учнів.
На які критерії діалогу слід орієнтуватися? Сутністьсуб’єкт-суб’єктного принципу, який ми розглянули вище, детермінує основніознаки діалогічного педагогічного спілкування. Це і є критеріями йоговизначення.
1. Визнання рівності особистісних позицій,відкритість і довіра партнерів. Ми зауважували, що ця ознака є сутністюсуб’єкт-суб’єктних стосунків. У педагогічному спілкуванні це визнання активноїролі, реальної участі вихованця у процесі виховання. Як це забезпечується? Спільним(вчителя і учня, вчителя і батьків) пошуком, спільним аналізом, спільнимвиправленням помилок. У тому й полягає складність організації діалогічногоспілкування на засадах особистої рівності, що педагог не зводить своїх дій дооцінювання поведінки учня і вказівок на шляхи виправлення. Такий шлях означавби пасивність вихованця. Для того щоб стимулювати успішне самовиховання учня,педагогові слід давати школяреві інформацію про нього, але той мусить самучитися давати собі оцінку. Таким чином, ідеться не про усунення оцінногосудження, а про зміну його авторства. Так забезпечуються співробітництво,рівність і активність обох сторін.
2. Домінанта педагога на співрозмовникові івзаємовплив поглядів. Особистісна рівність у педагогічному діалогічномуспілкуванні передбачає різні позиції його учасників стосовно їхніх інтересів. Звичайно,учень перебуває в колі своїх потреб і діє в напрямі задоволення власнихпрагнень (самоутвердитися, пізнати тощо), а вчитель у професійному спілкуваннімає спрямовувати свої інтереси на потреби іншого. Практика свідчить, що вчительу спілкуванні може зосереджувати свої інтереси на певних об’єктах (центрація): власнихвимогах (мене не слухає), потребах справи (швидше закінчити прибирання класу),інтересах колег (вчитель завжди має рацію) і власне на потребах учнів.
Гуманізація педагогічної взаємодії полягає вдецентрації позиції вчителя щодо всіх інтересів, які не збігаються з інтересамирозвитку дитини, а в діалозі — у зосередженості на співрозмовнику. Томузосередженість на співрозмовникові — така позиція педагога в професійномуспілкуванні, коли в центрі уваги вчителя є особа співрозмовника, його мета,мотиви, точка зору, рівень підготовки до діяльності.
Зосередженість на співрозмовникові передбачаєне лише увагу до іншого, а й готовність змінювати свої наміри, міркуваннявідповідно до реакції співрозмовника. Вчитель виходить з усвідомлення: «Яготовий змінити свою думку, зважаючи на твоє рішення, це допомагає нам спільнорозв’язати проблему».
Зосередженість на співрозмовникові івзаємовплив поглядів свідчать про ціннісну орієнтацію вчителя на учня як мету упрофесійному діалозі. Орієнтація на іншого як на засіб власної метиреалізується у монологічному спілкуванні.
3. Учень, його особистість стає цікавим іважливим для педагога. Він уважний до реакції дитини, будує свою взаємодію вплощині інтересів співрозмовника і пропонує шляхи розв’язання проблем залежновід його потреб. Звернення педагога в діалозі завжди має установку на відповідьпартнера, яку він цінує, приймає з визнанням права на його особисту позицію увзаємодії.
4. Модальність висловлювання і персоніфікаціяповідомлення. Спілкування-діалог пов’язане з відкритою позицією, засобомреалізації якої є персоніфікована манера висловлення («Я вважаю»; «Я гадаю») іза можливості мінімізація знеособлених суджень («Вважається… »; «Кажуть… »),якими часто замінюють висловлення власної думки.
Персоніфікація тексту повідомлення — критерійдіалогічного педагогічного спілкування, який передбачає виклад інформації відпершої особи, звернення педагога та учнів до особистого досвіду, що пов’язанийіз предметом повідомлення.
Таке розуміння персоніфікації йде відтлумачення М. Бахтіним діалогу як реакцій на суб’єктивні позиції партнерів. Удіалозі співрозмовник висловлює не лише предметну думку, а й своє ставлення донеї, що й зумовлює взаємодію. Персоніфікація як уособлення і модальність яксуб’єктивно-особистісне ставлення педагога та учнів до інформації створюютьсаме такі умови, які спонукають до обміну змістом (діалогу). Інакшевідбувається формальний обмін інформацією.
5. Поліфонія взаємодії і надання вчителемрозвивальної допомоги. Поліфонія у спілкуванні — критерій діалогічногопедагогічного спілкування, який передбачає можливість для кожного учасникакомунікації викладу своєї позиції1.
Поліфонія передбачає пошук розв’язків упроцесі взаємодії з урахуванням думок кожного учасника. Вона протистоїтьмонологічному спілкуванню, що репрезентує думку лише однієї особи, переважновчителя. В індивідуальній бесіді з учнем вона реалізується у формі розвивальноїдопомоги. Надаючи таку допомогу, вчитель не намагається шукати за іншого рецептрозв’язання його проблем. Дитина сама проживає своє життя, і, якщо ми хочемо їйдопомогти, слід залишити їй простір для власних зусиль, для праці її душі,тобто так побудувати взаємодію, щоб допомогти їй самій впоратися зі своїмипроблемами.
6. Двоплановість позиції педагога успілкуванні. У процесі професійного спілкування педагог веде діалог не лише зпартнером, а й із самим собою: активно включаючись у взаємодію, він водночасаналізує ефективність втілення власного задуму. Це дає йому змогу зберегтиініціативу у спілкуванні, дотримуватися надзавдання в педагогічній дії іперебудуватися під час діалогу.
Бути природним, щирим, водночас дотримуватисяпозиції «поза перебування» у спілкуванні (М. Бахтін) — ознака майстерності впедагогічній взаємодії.