Зміст
Вступ
Розділ IНауково-технічний прогрес та його значення
1.1 Поняттянауково-технічного прогресу
1.2Основні заходинауково-технічного прогресу, об’єкти та суб’єкти
1.3 Етапинауково-технічного прогресу
1.4 Роль ізначення НТП в економіці і суспільстві
Розділ II Напрями і оцінканауково — технічного прогресу, роль держави
2.1 Основні напряминауково-технічного прогресу2.1.1Механізація виробництва2.1.2Автоматизація виробництва2.1.3Комп’ютеризація виробництва2.1.4Електрифікація та енергозберігаючі технології
2.1.5 Хімізаціявиробництва
2.2 Методиуправління і стимулювання НТП
2.3 Оцінканауково-технічного прогресу
2.3.1 Оцінка економічноїефективності НТП
2.3.2 Оцінкаекономічної ефективності нової техніки в промисловості
Розділ III Практичначастина
3.1 Аналіз та пропозиціїщодо технічного прогресу та інноваційної діяльності України
3.2 Розробка заходів, спрямованих на розвиток холоднопрокатного цехуметалургійного комбінату за рахунок впровадження організаційно-технічнихзаходів
Вступ
Вирішальним засобом підвищення ефективності суспільноговиробництва, удосконалення структури економіки, забезпечення економічногозростання і вирішення соціальних задач є науково-технічний прогрес (НТП).
Самепро науково-технічний прогрес, його роль і значення в економіці і суспільстві,методи управління і стимулювання і буде йти мова у даній роботі. Поставлено наметі розглянути його основні напрями і оцінку економічної ефективності,охарактеризувати технічний рівень виробництва в Україні, його проблеми таперспективи, роль держави в підтримці науково-технічної діяльностіпідприємства, викласти пропозиції стосовно повноцінного розвитку інноваційноїдіяльності та НТП на підприємствах України. На прикладі буде розглянутевизначення ефективності від розробки заходів, спрямованих на розвитокхолоднопрокатного цеху металургійного комбінату за рахунок впровадженняорганізаційно-технічних заходів.
Розділ IНауково-технічний прогрес та його значення
1.1 Поняття науково-технічного прогресу
«С него всё начиналось, и им же нужно спасаться: обратно впещеру пути нет. Никто не будет оспаривать такую цепь причин-следствий: наука –техника – экономика — повышение материального уровня жизни всех граждан – общийрост образованности и информированности – изменения труда от физического кинтеллектуальному – смещение соотношения социальных групп. Теперь разница междустранами больше определяется не идеологиями, а технологией, ВВП на душунаселения. Наука и техника уже сейчас могут решать почти все глобальныепроблемы. Наука подвела мир к смертельной черте. Она же может и отвести.»
Амосов Н.М./>
Під науково-технічним прогресом (НТП) розуміється вдосконалення іоновлення знарядь праці, предметів праці і технологічних процесів на основінаукових досягнень (відкриттів, розробок).
НТП диференціюється також в розрізі кожного з елементів техніки,тобто виділяються: прогрес у сфері знарядь праці, прогрес у сфері предметівпраці (матеріалів), прогрес у сфері технології. Зважаючи на зростання значенняспособів і методів переробки сировини і матеріалів для забезпечення високихспоживних властивостей готової продукції особлива увага надається заразтехнологічному прогресу/>.
На думку вчених, НТП бере початок у середині 50-х років XX ст. звпровадженням комплексної механізації, з космізацією, оволодіння ядерноюенергією, винайдення електронно-обчислювальної машини/>.
НТП може здійснюватися шляхом поступових, невеликих змін техніки наоснові часткових, локальних наукових розробок, тобто еволюційно, або шляхомрадикальних, великомасштабних змін в технології, у складі знарядь і предметівпраці на основі крупних, глибинних відкриттів щодо властивостей матерії,законів її організації та існування. У другому випадку НТП називаєтьсянауково-технічною революцією (НТР).
Важливість вивчення науково-технічного прогресу обумовлюється тим,що техніка є однією з складових частин продуктивних сил, і рівень її розвиткухарактеризує рівень розвитку продуктивних сил країни. Під технікою розумієтьсясукупність трьох елементів: знарядь праці (машини, устаткування), предметівпраці (сировина, матеріали) і технології, що є способами і методами дії знарядьпраці на предмети праці з метою зміни і поліпшення їх споживних властивостей.
Слід звернути увагу, що результати наукових досліджень втілюютьсяі в техніці, технології, у матеріальному виробництві взагалі, і в самихвиробниках, у людях, їхніх світоглядах, творчих здібностях. Безінтелектуального розвитку людини-робітника, інженера, техніка, організаторавиробництва неможливий і успішний розвиток техніки, технології, їхнєвикористання у виробництві/>.
1.2 Основні заходи науково-технічного прогресу, об’єкти та суб’єкти
До заходів НТП відносяться: створення нових видів і удосконаленняконструкцій машин, що випускаються, механізмів і приладів, їх упровадження ізастосування; комплексна заміна устаткування більш досконалим з повною абочастковою перебудовою технологічного процесу; модернізація вживаногоустаткування; створення нових видів матеріалів, палива і енергії, їхупровадження і застосування; поліпшення фізичних і хімічних властивостей,параметрів і асортименту продукції; уніфікація типів, вузлів і деталейпродукції відповідно до нормативів; розробка нових і удосконалення діючихтехнологічних процесів; механізація і автоматизація робіт і виробничихпроцесів; розробка нових і удосконалення діючих методів організації праці івиробництва, спеціалізації і кооперації виробництва; усунення професійнихшкідливостей для здоров’я робітників і службовців; поліпшення техніки безпекипраці; поліпшення охорони навколишнього середовища.
Заходи НТП є об’єктами НТП. Суб’єктами НТП виступають: наукові іконструкторські організації, експериментальні (дослідні) підприємства,виготовлювачі, споживачі нової техніки.
1.3 Етапи науково-технічного прогресу
Процес НТП двосторонній: з одного боку створення і виробництвонової техніки, з іншого — споживання (використовування) нової техніки. З бокувиготовлювача нової техніки повинні бути здійснені такі етапи: наука (науковідослідження) — техніка (наукові розробки) — виробництво — збут — сервіс(обслуговування).
На першому етапі проводяться наукові дослідження з метою виявлення,відкриття нових фізичних, хімічних або біологічних законів, нових принципівстворення знарядь праці, предметів праці, побудови технологічних процесів. Надругому етапі здійснюються наукові і конструкторські розробки з метою створеннядослідного зразка нової техніки, його випробування і доведення. Науковідослідження і наукові розробки прийнято об’єднувати в одному понятті —науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НІОКР).
На третьому етапі («виробництво») здійснюється підготовкапідприємства, цеху, ділянки до виготовлення нової продукції, а також освоєння,наладка нового виробництва.
В сучасних умовах особливе значення набувають четвертий і п’ятийетапи НТП, на яких виконуються функції збуту і обслуговування своєї продукціїпідприємствами-виготівниками. Ці етапи НТП забезпечують покупцям нової технікиправо вибору продукції, при цьому вони керуються прагненням придбативисокопродуктивну, високоякісну техніку, щоб на її основі добитися високоїефективності виробництва.
На підприємствах, що використовують нову техніку, можна виділититакі етапи НТП: установка нового устаткування — його освоєння — експлуатаціянової техніки. Ці етапи мають місце як у разі застосування нових знарядь праці,так і у випадках застосування нової технології або виробництва новогоматеріалу.
В цілому всі етапи НТП у виготівника і споживача нової технікиможна представити укрупненою схемою: наука — виробництво — споживання. Тутперший укрупнений етап включає стадії «наука — техніка», другий — «виробництво- збут — сервіс», третій — всі стадії НТП у споживача. Повний процес НТП можнатакож представляти у вигляді двох циклів: відтворювального (у виробника новоїтехніки) й інноваційного (у споживача нової техніки). Етап «наука — техніка»відповідно складу виконуваних робіт прийнято називати етапом науково-досліднихі дослідно-конструкторських робіт (НДДКР).
Багато промислових підприємств одночасно виступають в ролівиготовлювача нової техніки і в ролі споживача результатів НТП />.
1.4 Роль і значення НТП в економіці і суспільстві
Вирішальний вплив НТП на економічний і соціальний розвитокпояснюється передовсім такими обставинами:
1. Використання в промисловому виробництві нової техніки,технології та інформаційних систем, що стає провідним фактором зростанняпродуктивності економічних ресурсів. Оскільки нова техніка й нові технології (утому числі інформаційні) мають ліпші показники продуктивності, потужності,швидкості, енергоємності тощо, відбувається зниження витрат економічнихресурсів у розрахунку на одиницю промислової продукції. Так, проведений у СШАстатистичний аналіз впливу трьох головних факторів — капіталу, праці йнауково-технічного прогресу — показав, що нині внесок НТП в економічнезростання США досягає 70%.
2. НТП суттєво впливає на структуру економіки. Під впливом НТПзменшується питома вага живої праці в складі витрат на виробництво з одночаснимзбільшенням питомої ваги зношених в процесі виробництва засобів праці таспожитих предметів праці. Усе більшого значення набуває інфраструктура:зв’язок, транспорт, шляхове господарство, інформаційні системи, енерго-, водо-та газопостачання, загальна й професійна освіта, охорона здоров’я та ін…Завдяки безперервному розвитку науки і техніки з’являються нові виробництва тагалузі.
Науково-технічний розвиток зумовлює зміни й у соціальній структуріекономіки. Зростає рівень кваліфікації, а отже, і рівень доходів найманихпрацівників. Під впливом цього фактора відбуваються зміниорганізаційно-правових форм підприємництва.
Науково-технічний розвиток безпосередньо позначається на структурізовнішньої торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн переважає техніка ітехнології, в експорті більшості країн, що розвиваються, — сировина таматеріали.
3. Застосування новітньої техніки і технології виробництвазабезпечує підвищення якості промислової продукції. Сучасні комп’ютери таінформаційні технології уможливлюють автоматизацію управління технологічнимипроцесами у виробництві, підвищення надійності й довговічності виробів.Застосування нових матеріалів та мікроелектроніки дає змогу знизити показникиматеріаломісткості та енергоємності продукції. Нові комп’ютерні технологіїконструювання та нові дослідницькі прилади значно скорочують часнауково-технічних та конструкторських розробок, розширюють конструкторський тадизайнерський діапазони нових виробів.
4. Екологічна роль НТП полягає у тому, що на його основі має бутизабезпечене усунення негативного впливу на навколишнє середовище і здоров’ялюдини попередніх результатів НТП, оскільки застосування сучасних технологійведе до шкідливих змін в атмосфері, водному басейні і кліматі планети, дозростання захворюваності населення, тобто загрожують самому існуванню життя напланеті />.
Розділ IIНапрями і оцінканауково-технічного прогресу, роль держави
2.1 Основні напрями науково-технічного прогресу
Для кращої організації і управління науково-технічним прогресомнеобхідне виділення, чітка класифікація його напрямів.
Найбільш простою і вживаною є класифікація НТП в розрізі складовихчастин техніки: знарядь праці, предметів праці, технології.
Вдосконалення знарядь праці повинне сприяти скороченню ручноїпраці в народному господарстві, збільшенню виходу продукції з кожної одиницісировини і матеріалів, зменшенню відходів виробництва.
НТП у області предметів праці повинен сприяти зниженнюматеріаломісткості виробництва, зменшувати залежність від обмежених джерелсировини природного походження, підвищувати якість продукції.
Узагальнюючою характеристикою НТП щодо технології є інтенсифікаціятехнологічних процесів — підвищення швидкостей, тиску, температури, хімічноїактивності та інших параметрів. Це повинне сприяти зниженню відходіввиробництва, особливо шкідливих, підвищенню рівня використання всіх видівсировини і матеріалів.
Застосовується також класифікація напрямів НТП за галузевоюознакою, за якою виділяються окремі напрями НТП в розрізі окремих галузейнародного господарства, галузевих комплексів в їх складі (НТП впаливно-енергетичному, металургійному, машинобудівному комплексах), в розрізіокремих галузей (НТП в електроенергетиці, в нафтохімічній, текстильній,харчосмаковій та інших галузях) і підгалузей промисловості, інших галузейнародного господарства (будівництва, транспорту, сільського,житлово-комунального господарства тощо).
Різні класифікації напрямів НТП переплітаються і доповнюють однаодну/>.
Сучаснийетап НТП все більше пов’язується з такими її пріоритетними напрямками як:автоматизація, механізація, комп’ютеризація виробництва, збереженняелектроенергії, хімізація виробництва. Це відноситься до класифікації напрямівНТП за функціональною ознакою. 2.1.1 Механізаціявиробництва/>/>Це широке впровадженнявзаємопов’язаних і взаємодоповнюючих систем машин, апаратів, приладів,обладнання на всіх учаcтках виробництва, операціях і видах робіт. Вона сприяєінтенсифікації виробництва, зростанню продуктивності праці, скороченню часткипраці у виробництві, полегшенню і поліпшенню умов праці, зниженнютрудомісткості продукції.
Підтерміном механізація розуміється головним чином витіснення ручного труда ізаміна його машинним.
Рівеньмеханізації виробництва оцінюється декількома показниками.
Коефіцієнтмеханізації виробництва — величина, що вимірюється відношенням обсягу продукції, виробленоїза допомогою машин, до загального обсягу продукції.
Коефіцієнтмеханізації робіт — величина, що вимірюється відношенням праці, виконаногомеханізованим шляхом, до загальної суми витрат праці на виробництво даногообсягу продукції.
Коефіцієнтмеханізації труда — величина, що вимірюється відношенням кількості робітників,зайнятих на механізованих роботах, до загальної чисельності робітників на данійдільниці, підприємств/>.2.1.2Автоматизація виробництва
Автоматизаціявиробництва — застосування технічних засобів з метою повної або частковоїзаміни участі людини в процесах отримання, перетворення, передачі івикористання енергії, матеріалів і інформації. Розрізнюють автоматизаціючасткову, що охоплює окремі операції і процеси, і комплексну, автоматизуючувесь цикл робіт. У тому випадку, коли автоматизований процес реалізовується безбезпосередньої участі людини, кажуть про повну автоматизацію цього процесу.
Рівеньавтоматизації характеризують ті ж показники, що і рівень механізації. Цекоефіцієнт автоматизації виробництва, коефіцієнт автоматизації робіт ікоефіцієнт автоматизації труда. Розрахунок аналогічний, але виконується дляавтоматизованих роботах.
Підвищенняефективності автоматизації виробництва здійснюється у наступних напрямах:
– вдосконалення методик техніко-економічного аналізу варіантівавтоматизації певного об’єкту, обґрунтований вибір найбільш ефективного проектуі конкретних коштів автоматизації;
– забезпечення умов для інтенсивного використання коштів автоматизації,вдосконалення їх обслуговування;
– підвищення техніко-економічних характеристик обладнання, щовипускається, та що використовується для автоматизації виробництва.
Автоматизація виробництва іуправління виробництвом дозволяє заощадити фінансові, фізичні і людські ресурсидля фірм, які застосовують роботизовану техніку в своєму виробництві і вдопоміжних функціях/>.
Комплекснамеханізація і автоматизація виробництва сприяє скороченню числа зайнятихробітників, економнішому використанню сировини, матеріалів, енергії. Тому вонаведе і до зростання продуктивності праці, і до зниження собівартості.Комплексна механізація і автоматизація сприяють поліпшенню умов праціперсоналу, її полегшенню. Вони ведуть до усунення ручної праці, що особливоважливо щодо робіт з важкими і шкідливими умовами праці/>.
Ядромі основою самої ж автоматизації виступає комп’ютерна техніка.2.1.3Комп’ютеризація виробництва
Обчислювальнатехніка все більш широко використовується не тільки для автоматизаціївиробництва, але і в самих різних його сферах. Подібне залучення обчислювальноїі мікроелектронної техніки в діяльності різних виробничих систем називаєтьсякомп’ютеризацією виробництва.
Набазі ЕОМ і мікропроцесорів створюються технологічні комплекси, машини іобладнання, вимірювальні, регулюючі і інформаційні системи, ведутьсяпроектно-конструкторські роботи і наукові дослідження, здійснюєтьсяінформаційне обслуговування, навчання і багато іншого, що забезпечує підвищеннясуспільної і індивідуальної продуктивності праці, створення умов для всебічногоі гармонійного розвитку особистості.
Водночасдедалі більшу роль у житті суспільства відіграє інформатика. Тому сучасний етапнауково-технічного прогресу можна назвати комп’ютерно-інформаційним.
Комп’ютеризаціястає звичайним, повсякденним явищем: персональна електронно-обчислювальнамашина входить у побут та на виробництво, подібно до холодильника, пральноїмашини, телефону у побуті.
Інформатикав житті сучасного суспільства починає набувати виняткового значення. Зокрема,вона може здійснювати серйозний вплив на інтенсифікацію економіки, насампередшляхом забезпечення оптимальних зв’язків між галузями промисловості, окремимипідприємствами, а також шляхом вдосконалення управління, що спирається на інформатику.Від чітко поставленої оперативної інформації значною мірою залежить дотриманнявиробничої дисципліни.
Звичайно,у суспільстві все ще існує так звана паперова інформація, але головним носіємінформації все більше стає пам’ять комп’ютера.
Длянормального розвитку і функціонування складного народногосподарського механізмунеобхідні постійний обмін інформацією між його ланками, сучасна обробкавеликого обсягу даних на різних рівнях управління, що також неможливо безвикористання ЕОМ. Тому від рівня комп’ютеризації значною мірою залежитьрозвиток економіки./>
2.1.4 Електрифікація таенергозберігаючі технології
Найважливішимнапрямком науково-технічного прогресу, базою для всіх інших напрямів єелектрифікація. Електрифікація промисловості являє собою процес широкоговпровадження електроенергії як джерела живлення виробничого силового апарату втехнологічні процеси, засобу управління і контролю ходу виробництва/>.
Електрична енергія відрізняється важливими перевагами в порівнянніз іншими видами енергії (механічної, парової, теплової). Вона більш економічна,більш гігієнічна, більш зручна в застосуванні. Її, на відміну від інших видівенергії, можна передавати на відстані, можна (хоча в невеликих поки кількостях)накопичувати. Вона утворюється на основі інших видів енергії і може бутиперетворена на ці види енергії (рухову, теплову). Електроенергія може бутизастосовна там, де інші види енергії непридатні. Сфера її застосуваннянезрівнянно ширша за сфери застосування інших видів енергії і продовжуєрозширятися. Продукція існуючих і виникаючих сучасних галузей промисловості(виробництво холодильників, телевізорів, радіоприймачів, комп’ютерів і т.п.)може функціонувати тільки на основі електричної енергії.
У промисловості електроенергія застосовується для: приведення врух машин і механізмів (силові процеси); здійснення електрохімічних іелектротермічних процесів (технологічні процеси); освітлення, вентиляція,побутові потреби і потреби управління (ЕОМ).
Електроенергія, вживана в силових процесах, у багато разівзбільшує рухову енергію, що приводиться в дію людиною у виробничому процесі (удесятки разів в порівнянні з власною руховою енергією людини). Томузастосування електроенергії в силових процесах багато разів підвищує продуктивністьпраці. При цьому значно поліпшуються умови праці і виробництва.
Застосування електроенергії в технологічних процесах сприяє їхприскоренню, досягненню вищої якості продукції, дає можливість одержувати новіматеріали, що володіють новими властивостями.
Використання електроенергії для освітлення, вентиляції, дляпобутових потреб і в управлінні дозволяє набагато поліпшити умови праціробітників, більш раціонально організувати управління, збільшуватипродуктивність управлінської праці/>.
Наоснові електрифікації виробництва здійснюється комплексна механізація іавтоматизація виробництва, впровадження прогресивної технології. Електрифікаціязабезпечує в промисловості заміну труда машинним, розширює вплив електроенергіїна предмети праці. Особливо велика ефективність застосування електричноїенергії в технологічних процесах, технічні засобах автоматизації виробництва іуправління, інженерних розрахунках, обробці інформації, врахунково-обчислювальних машинах. Ряд важливих переваг перед традиційними механічнимизасобів обробки металів і інших матеріалів має електрофізичні іелектромеханічні методи. Вони дають можливість отримувати вироби складнихгеометричних форм, точні по розмірах, відмінність до відповідних параметрівшорсткості поверхні і зміцнені в місцях обробки. Використання енергії становитьвелику частину від собівартості продукції, особливо це стосується енергоємнихвиробництв, а щоб знизити собівартість продукції за рахунок електроенергії стаєнеобхідним отримання більш дешевої енергії, отриманої за допомогоюальтернативних, нових видів виробництва енергії. Найбільш універсальна формаенергії — електрика. Вона виробляється на електростанціях і розподіляється міжспоживачами за допомогою електричних мереж комунальними службами. Припиненняподачі електроенергії паралізує всі види діяльності, включаючи виробництво. Длятого щоб цього не сталося — використовуються системи безперебійного живлення іавтономні джерела енергії.
Потребав енергії продовжує рости. Розвиток будь-якого виробництва вимагає, передусім, енергетичнихвитрат і при існуючих формах національних економік багатьох держав можна чекативиникнення серйозних енергетичних проблем. Більш того в деяких країнах вони вжеіснують, включаючи і Україну.
Світ,рано чи пізно, неминуче зіткнеться з тим, що основні види традиційного паливабудуть вичерпані. Запаси нафти, газу, вугілля не нескінченні. Чим більше мивикористовуємо ці види енергетичної сировини, тим менше їх залишається і тимдорожче з кожним днем вони нам обходяться. Перед людством вже сьогодні встаєзадача освоєння невичерпних джерел енергії.
Оскільки,ще існує можливість вибору між різними джерелами енергії, то вирішальнезначення при цьому має вартість енергії. На відміну від нафти сьогодні в світінемає якихсь єдиних цін на вугілля. Вартість вугілля коливається в залежностівід вмісту в ньому тих або інших компонентів, можливостей використання дляпевної мети, умовах транспортування і т.д.
Доцього дня універсальним автономним джерелом, безумовно, є дизель-генератор. Вінзнаходить широке застосування завдяки високій надійності. Крім того, вінзабезпечує не тільки електроенергією, але і теплом.
Більшістьджерел енергії так чи інакше забруднюють або змінюють навколишнє середовище.Лише сонце і вітер — два постачальники енергії, правда досить капризні, невносять практично ніяких порушень в природу. Використання сонячної енергії дозволяєрозширити енергетичні ресурси і заощадити значну кількість палива від екваторадо 60-ої широти. Джерела енергії, що відновляються — вітрогенератори і геліостанції,роблять перші кроки в енергетиці.
Ніякалюдська діяльність неможлива без використання енергії. Продуктивність і,зрештою, прибуток значною мірою залежать від стабільності подачі енергії.Наявність енергії — одна з необхідних умов для рішення практично будь-якоїзадачі.2.1.5Хімізація виробництва
Хімізаціявиробництва — інший найважливіший напрямок науково-технічного прогресу, якийпередбачає вдосконалення виробництва за рахунок впровадження хімічнихтехнологій, сировини, матеріалів, виробів з метою інтенсифікації, отриманнюнових видів продукції і підвищення їх якості, підвищення ефективності ізмістовності труда, полегшення його умов/>.
Хімічна промисловість володіє можливістю, не властивою іншимгалузям промисловості, виробляти нові види матеріалів з новими властивостями наоснові зміни внутрішньої будови речовини.
Продукти, вироблювані хімічною промисловістю, володіють такожвластивостями, які відсутні у природних матеріалів. Тому хімія сприяє, перш завсе, розширенню сировинної бази промисловості. Хімічні матеріали такождозволяють набагато прискорювати технологічні процеси в промисловості. Томухімія сприяє також і інтенсифікації промислового виробництва. Хімія сприяєповнішій переробці сировини. Тому хімічна промисловість зрештою сприяєзростанню продуктивності праці і зниженню собівартості продукції.
Основні напрями НТП в хімічній промисловості: прискорення хімічнихпроцесів і заміна періодичних процесів безперервними; підвищення параметрівтехнологічних процесів (температур, тиску, перенесення процесів у вакуум);ширше застосування мінеральної сировини замість продовольчої і дешевшої замістьдорогої; комбінування різних хімічних виробництв, націлене на повнішевикористання сировини.
Розвиток виробництва хімічних матеріалів є базою для вдосконаленняскладу і структури вживаних у промисловості матеріалів у напрямі заміниметалевих конструкційних матеріалів пластмасами і композитами />.
2.2 Методи управління і стимулювання НТП
Під методом управління НТП розуміється спосіб реалізації політикивідповідно до цілей і задач розвитку економіки. Можна виділити такі види(групи) методів організації, управління і стимулювання НТП: власненауково-технічні; планово-економічні; організаційно-адміністративні;соціально-психологічні.
Власне науково-технічні методи організації, управління істимулювання є способами дії на НТП в частині стимулювання пізнавальнихінтересів вчених, творчих можливостей учасників процесу «наука — техніка — виробництво». До них відносяться способи методологічного і методичногозабезпечення науково-дослідних і технічних робіт, способи інформаційногозабезпечення цих робіт, способи організації творчого процесу учених і фахівців(«мозкова атака», синектика, морфологічний аналіз і т.п.).
Планово-економічні методи — це способи планової організації всіхпроцесів НТП — від НІОКР до впровадження нової техніки у виробництво успоживача. Вони включають: методи розробки планів, методи організаціїфінансування, постачання, збуту, оплати праці, преміювання, методи формування івикористання фондів економічного стимулювання.
Організаційно-адміністративні методи виступають у вигляді прямихадміністративних вказівок, що мають обов’язковий характер, адресуютьсяконкретним керованим об’єктам або особам, що впливають на ситуацію, якаконкретно склалася, і здійснюються за допомогою різноманітних адміністративнихформ — від наказу до рекомендації, або у вигляді нормативного регулювання, сутьякого полягає у встановленні правил, нормативів, що визначають діяльністьпідлеглих.
Соціально-психологічні методи є способами дії на соціальні,психологічні, ідеологічні, політичні, етичні відносини людей або колективів зметою активізації процесів НТП в економіці і суспільстві.
Система організації, управління і стимулювання НТП є сукупністюметодів, форм і органів управління процесами створення і впровадження новоїтехніки/>.
2.3 Оцінканауково-технічного прогресу
Рівеньнауково-технічного прогресу можна оцінити цілим рядом показників. Середпоказників НТП особливе місце належить показникам технічного рівня виробництва,які відображають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень науки,техніки, технології, організації праці і управління, як в цілому в господарствікраїни, так і в окремих галузях і на підприємствах.
Допоказників технічного рівня виробництва належать:
– фондоозброєнність праці (відношення вартості основних виробничихфондів до чисельності ПВП);
– технічна озброєнність праці (відношення вартості активної частиниосновних фондів до чисельності ПВП);
– електроозброєнність праці (відношення кількості спожитоїелектроенергії до чисельності ПВП);
– коефіцієнти оновлення і вибуття основних виробничих фондів, атакож їх активної частини;
– вікові характеристики виробничого устаткування.
Крім того, рівень науково-технічного прогресу може бути охарактеризований рядомдопоміжних показників: коефіцієнт електрифікації виробництва, коефіцієнтимеханізації виробництва і механізації праці, коефіцієнт автоматизаціївиробництва, частка електроенергії, використаної на технологічні цілі та інші/>.
2.3.1 Оцінкаекономічної ефективності НТП
Заходипо впровадженню досягнень НТП вимагають інвестування значних коштів, томуважливим є питання оцінки економічної ефективності НТП.
Ефективність— це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат.Ефективність НТП є відношенням ефекту від здійснених заходів до затрат на них.Ефект — це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певноюгрошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національнийдохід). Ефект від впровадження НТП може бути позитивним (економія затрат) інегативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, якихвдалось уникнути в результаті використання досягнень НТП (забрудненнянавколишнього середовища).
Взалежності від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначенняоцінки розрізняють декілька видів ефективності НТП.
Народногосподарська— характеризує відношення ефекту до затрат в масштабах народного господарства.Ефектом є ріст національного доходу, а затратами — сукупність спожитихресурсів.
Госпрозрахункова— оцінює результативність затрат в масштабах галузі, підприємства ірозраховується, найчастіше, як відношення прибутку до вартості виробничихфондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції).
Порівняльна— обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів НТП; вякості ефекту може бути прийнятий ріст прибутку за рахунок зниженнясобівартості при реалізації одного варіанту в порівнянні з іншими, а в якостізатрат — додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження по кращомуваріанту.
Абсолютна— характеризує відношення кінцевого народногосподарського абогоспрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанту. Цейваріант вибирається по критерію порівняльної ефективності — мінімуму приведенихвитрат.
Розрахунокабсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіантузаходів НТП.
Економічнийефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійсненняцих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів івартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.
Залежновід завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній іздвох форм:
а)народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень);
б) госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержується окремо розробником,виробником і споживачем нововведень).
Народногосподарськийекономічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцемвикористання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку,виробництво і споживання.
Комерційнийекономічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу»нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливістьоцінити ефективність технічних новин з врахуванням економічних інтересівокремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників іпідприємств-споживачів.
2.3.2 Оцінка економічної ефективностінової техніки в промисловості
Розрахунок річного економічного ефекту ґрунтується на зіставленніприведених затрат по базовій і новій техніці. Як базова може виступатизамінювана техніка, краща техніка, що є в країні, або краща техніка,спроектована в країні. При визначенні річного економічного ефекту має бутизабезпечена зіставність порівнюваних варіантів нової і базової техніки по такиххарактеристиках: об’єму вироблюваної продукції (робіт) за допомогою новоїтехніки; чиннику часу; якісним параметрам; соціальним чинникам виробництва івикористання продукції, включаючи вплив на навколишнє середовище.
Перша вимога виконується шляхом розрахунку приведених затрат наодиницю річного об’єму продукції, тобто по формулі:
З = С + Ен К, (2.1)
де 3 — приведені затрати на одиницю продукції (роботи), грн.;
С — собівартість одиниці продукції (роботи), грн.;
К — питомі капітальні вкладення до виробничих фондів, щовизначаються як відношення загального об’єму капітальних вкладень до річноговипуску продукції, грн.;
Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капітальнихвкладень (рівний 0,15 у всіх галузях народного господарства).
Різниця між питомими наведеними затратами по базовій і новійтехніці перемножується на річний об’єм виробництва, забезпечуваний новоютехнікою.
Облік чинника часу здійснюється шляхом приведення до одногомоменту часу (початку розрахункового року) капітальних і поточних затрат настворення і впровадження нової техніки і результатів їх застосування.
Таке приведення виконується множенням (діленням) затрат ірезультатів відповідного року на коефіцієнт приведення, визначуваний поформулі:
аt = (І+Е)t, (2.2)
де аt — коефіцієнт приведення;
Е — норматив приведення (0,1); t — число років, що відділяютьзатрати і результати даного року від початку розрахункового року.
Затрати і результати, здійснювані і одержувані до початкурозрахункового року, помножуються на коефіцієнт приведення (аt),після початку розрахункового року — діляться на цей коефіцієнт.
Розрахунок річного економічного ефекту (Е) у разі застосуваннянових технологічних процесів, механізації і автоматизації виробництва, способіворганізації виробництва і праці, що забезпечує економію виробничих ресурсів привипуску однієї і тієї ж продукції, здійснюється по формулі:
Е = (31 — 32) А2, (2.3)
де 31 і 32 — приведені затрати на одиницюпродукції по базовій і новій техніці; А2 — річний об’єм виробництваза допомогою нової техніки в розрахунковому році в натуральних одиницях.
Розрахунок річного економічного ефекту від виробництва івикористання нових засобів праці довготривалого застосування (машини,устаткування, прилади і т.п.) з поліпшеними якісними характеристиками(продуктивність, довговічність, витрати експлуатації і т.д.) виробляються поформулі:
Е = (31* Кп* Кс * Ес — 32) А2, (2.4)
де З1 и 32 — приведені затрати на одиницювідповідно базового і нового засобів праці;
А2 — річний об’єм виробництва нових засобів праці врозрахунковому році в натуральних одиницях;
Кп — коефіцієнт обліку зростання продуктивності одиницінового засобу праці в порівнянні з базовим;
Кс — коефіцієнт обліку зміни терміну служби новогозасобу праці в порівнянні з базовим;
Ес — економія споживача на поточних витратахексплуатації і відрахуваннях від супутніх капітальних вкладень за весь термінслужби нового засобу праці в порівнянні з базовим.
Кп розраховується як відношення річного об’ємупродукції, вироблюваного за допомогою нового засобу праці (В2) дорічного об’єму продукції, вироблюваному за допомогою базового засобу праці (В1).
Кс є відношенням:
Кс= (Р1 + Ен)/(Р2+Ен),(2.5)
де Р1 і Р2 — частки щорічних відрахувань відбалансової вартості на повне відновлення базового і нового засобу праці.
Еп = [(І1 — І2) – Ен (К2– К1]/ (Р2 + Ен), (2.6)
де І1 і І2 — річні експлуатаційні витратиспоживача при використанні ним базового і нового засобу праці з розрахунку наоб’єм продукції, вироблюваної за допомогою нового засобу праці;
К1 і К2 — супутні капітальні вкладенняспоживача при використанні ним базового і нового засобу праці з розрахунку наоб’єм продукції, вироблюваної за допомогою нового засобу праці.
Річний економічний ефект від виробництва і використання нових абовдосконалених предметів праці (матеріали, сировина, паливо), а також засобівпраці з терміном служби менше одного року розраховується по формулі:
Е = (31*Ку+ ЕП — 32)А2,(2.7)
де З1 і 32 — приведені затрати на одиницювідповідно базового і нового предмета праці;
А2 — річний об’єм виробництва нових предметів врозрахунковому році в натуральних одиницях;
Еп — економія споживача на поточних витратахзастосування нового предмета праці і відрахуваннях від супутних капітальнихвкладень.
Ку = П1/П2, (2.8)
де П1 — питома витрата базового предмета праці;
П2— питома витрата нового предмета праці з розрахункуна одиницю продукції, що випускається споживачем, в натуральних одиницях.
Еп = [(І1-І2)-Ен(К1-К2)]/П2,(2.9)
де І1 і І2— затрати на одиницюпродукції, що випускається споживачем при використанні відповідно базового інового предмета праці, без урахування їх вартості;
К1 і К2 — супутні капітальні вкладенняспоживача при використанні ним відповідно базового і нового предмета праці зрозрахунку на одиницю продукції, вироблюваної із застосуванням нового предметапраці.
На стадії включення заходів щодо нової техніки в план виробництваїї ефективність визначається на основі розрахунків її впливу на найважливішіпоказники господарсько-фінансової діяльності. Ці ж методи застосовуються і привизначенні фактичної ефективності нововведень.
Вплив переходу до виробництва нової продукції на об’єм прибуткувизначається в такому порядку:
Пt = (Цt — Ct )Аt — (Ц1– С1) А1, (2.10)
де Пt — планований (звітний) приріст прибутку в 1-мроку;
Цt і Сt — оптова ціна (без податку зобороту) і собівартість одиниці нової продукції в і-м планованому (звітному)році;
Ц1 і С1 — оптова ціна (без податку зобороту) і собівартість виробництва замінюваної продукції в році, передуючомувпровадженню нової техніки;
Аt і А1 — об’єм виробництва нової продукціїв 1-м планованому (звітному) році і об’єм виробництва замінюваної продукції вроці, передуючому впровадженню нової техніки.
Термін окупності капітальних вкладень (Та) визначаєтьсяшляхом ділення абсолютної величини капітальних вкладень (Н0) наабсолютну величину прибутку від реалізації річного об’єму продукції врозрахунковому році (Па), тобто по формулі:
Та = Ка/Па. (2.11)
Якщо капітальні вкладення на впровадження нової технікиперевищують капітальні вкладення по базовій техніці, розраховується термінокупності (Тд) додаткових капітальних вкладень (Кд)шляхом їх ділення на додатковий (у порівнянні з базовою технікою) прибуток (Пд),тобто по формулі:
Тд=Кд/Пд. (2.12)
Зменшення чисельності (/> ) промислово-воробничогоперсоналу (умовне вивільнення працюючих) на дільницях, йде упроваджена новатехніка, визначається шляхом перемножування величини зниження трудомісткостіодиниці продукції (/>, вираженої в чисельностіпрацівників, на об’єм продукції в 1-м року (/>, тобто по формулі:
/> = />. (2.13)
Підвищення продуктивності праці (у відсотках) за рахунокзастосування нової техніки (/>розраховується по формулі:
/>= [(Ц1/(Ч1 — />): Ц1/Ч1)-1] * 100, (2.14)
де Ц1 і Ч1— об’єм товарної продукції (без податку з обороту) і середньосписочначисельність промислово-виробничого персоналу в році, передуючому упровадженнюнової техніки.
Економія капітальних вкладень (/>) визначається поформулі:
/> (K1A2/A1-K2)/At,(2.15)
де К1 до К2_ питомі капітальнівкладення в базову і нову техніку;
А1 і А2 — річні об’єми продукції,вироблювані при використанні базової і нової техніки;
Аt — річний об’єм продукції на базі нової техніки врозрахунковому році.
Економія собівартості (/>) від впровадження новоїтехнології, механізації і автоматизації, наукової організації праці, а такожвід використання нової продукції у споживача. визначається по формулі:
/> (С1-Сt)Аt, (2.16)
де Сt і С1 — собівартість виробництваодиниці продукції в 1-м році і році, передуючому впровадженню нової техніки; Аt — виробництва в t-м році/>
Розділ IIIПрактичначастина
3.1Аналіз та пропозиції щодо технічного прогресу та інноваційної діяльностіУкраїни
За рівнем розвитку технологій країни світу можназвести у три групи:
ü країни-технологічніноватори (США, Японія, країни ЄС);
ü країни-технологічнінаслідувачі (країни, що розвиваються);
ü технологічно відсталікраїни (більшість країн Африки, СНД та ін.).
Сучасне виробництво розвинутих ринкових країнбазується на планомірному впровадженні нових технологій і випуску готової дляспоживання продукції. Важливу роль у цьому відіграє конкуренція, яка спонукаєвиробників до взаємовигідної співпраці з інноваційними організаціями. Вонизабезпечують їм створення і впровадження нових технологій, видів продукції, щодає можливість виробникам і їх продукції бути конкурентоспроможними.
Країни СНД, у тому числі Україна, є технологічновідсталими і їхнім економічним системам властива критична маса відсталихтехнологій.
Критична маса відсталих технологій — це кількістьта якість технічних засобів, способів і методів обробки сировини, матеріалів,використання енергії, які забезпечують виробництво більшої від загальноїчастини продукції невисокої якості і конкурентоспроможності.
Економічною особливістю критичної маси відсталихтехнологій є те, що вона не сприяє зростанню продуктивної праці, ефективностівиробництва продукції та її конкурентоспроможності. Значна частина підприємствє збитковими, більшість не мають належного обігового капіталу, не кажучи ужепро інвестиційний. В економіці загалом високий показник безробіття, інфляції таінших соціальних явищ. Головними критеріями критичної маси відсталих технологійє низький технічний рівень виробництва та висока частка малоефективноїпродукції/>.
Технічний рівень виробництва в Українівиявляється у технічній спроможності підприємств та їх галузей вироблятипродукцію відповідної кількості та якості. Розрізняють високий і низькийтехнічний рівень виробництва. Високий забезпечується новими технічнимизасобами, технологіями, продукцією і стабільним його зростанням, низький — застарілими технічними засобами, технологіями, продукцією і стабільним його застоємчи зниженням. Зростання чи зниження технічного рівня виробництва зумовленезростанням чи зниженням частки нових технічних засобів, технологій тапродукції. В Україні технічний рівень виробництва базових галузей промисловостіхарактеризується такими співвідношеннями:
ü електроенергетика — часткою виробництва електроенергії атомними (високий) й іншими — тепловими,гідравлічними (низький) — електростанціями у загальному виробництвіелектроенергії, %: атомні — 44 %, теплові і гідравлічні — 56 %;
ü металургія — часткоювиробництва електро- та киснево-конверторної сталі (високий), %: електро- ікиснево-конверторної — 51 %, іншим методом — 49 % (низький);
ü машинобудування — часткоюу загальному виробництві металорізальних верстатів:
— верстатів з числовим програмним керуванням (високий)- 4 %;
— верстатів високої та особливо високої точності(високий) — 6 %;
— />/>/>інші типиверстатів (низький) — 90 %;
üхімічнапромисловість:
— середнім вмістом поживних речовин у мінеральних добривах (високий)- 40 %;
— нижчим від середнього рівнем поживних речовин — 60 %;
— часткою виробництва термопластів у загальному обсязі виробництвасинтетичних смол і пластичних мас (високий) — 5%;
— інші види синтетичної продукції — 95 %;
ü промисловість будівельнихматеріалів — часткою виробництва цементу з клінкеру, одержаного заенергозберігальними технологіями (високий) у загальному виробництві цементу — 20 %; іншим методом (низький) — 80 %.
Інші галузі української економіки теж відзначаються переважаннямнизького технічного рівня виробництва:
ü транспорт — часткоюелектротяги у вантажо- і пасажирообороті (високий) — 30 %; іншою тягою(низький) — 70 %;
ü агропромисловий сектор — зростанням урожайності культур, продуктивності тварин, часткою фасованоїпродукції харчування в її загальному виробництві (високий) — 30-40 %; іншіпараметри (низький) — 70-60 %;
ü сектор легкоїпромисловості — розширенням асортименту товарів для різних соціальних групнаселення, віку і сезону (високий) — 10 %; інші параметри (низький) — 90 %.
Високий рівень виробництва забезпечується «високими»технологіями у кожній галузі:
ü в електроенергетиці — надійністю роботи реакторів, чистотою довкілля, здоров’ям обслуговуючогоперсоналу, дешевою електроенергією, зниженням втрат електроенергії в мережізагального користування та ін.;
ü у металургії — переходомдо використання електроенергії у процесі виплавлення металу, безперервнимрозливом металу, зростанням асортименту металопродукції та ін.;
ü у машинобудуванні — зменшенням матеріало- й енергомісткості верстатів, зростанням їхпродуктивності, точності, багатоопераційності, надійності, гнучкості у разізапровадження нових технологій, виробів тощо;
ü у хіміко-лісовомукомплексі — збільшенням виробництва продукції конструкційного і кінцевогоспоживання, недопущення забруднення довкілля, погіршення здоров’я працівниківта ін.;
ü у промисловостібудівельних матеріалів — виробництвом будівельних матеріалів широкогоасортименту, готових конструкцій, їх якістю й економією праці під час зведеннябудівель чи їх реконструкції;
ü на транспорті — зростанням використання електроенергії та економією інших видів палива,підвищенням сервісного обслуговування складського і станційного господарства;
ü в агропромисловомусекторі — застосуванням інтенсивних технологій в рослинництві і тваринництві,переробкою та фасуванням готової продукції, збільшенням терміну зберігання іскорочення терміну реалізації продукції;
ü у секторі легкоїпромисловості — механізацією й автоматизацією процесів виробництва продукціїлегкої промисловості, зменшенням трудомісткості виробництва продукції />.
Технічний рівень української економіки на початкуXXI ст. повністю відображає її структуру, сформовану в радянський період.Передусім вона не має соціального спрямування, в ній переважає частка галузейбазових та військових виробництв. Система стимулювання інновацій є надтоінертною, негнучкою, що уповільнює практичну реалізацію фундаментальнихрозробок.
Моніторинг інновацій та економіки в Українізасвідчує, що між ними є тісний прямий зв’язок: інерція інновацій зумовлює якщоне спад виробництва, то його застій або, в кращому випадку, незначне зростанняза рахунок екстенсивних методів господарювання. Це неминуче позначається назростанні інфляції чи стабільно високому її рівні.
Досвід розвинутих країн доводить, що економічнезростання можливе лише на основі продуманої інноваційно-інвестиційної політикиуряду і залучення усіх необхідних для цього засобів та ресурсів.
Головними пріоритетами для умов України є:
ü правильне формуванняконцепції зростання ВВП та його реструктуризації на найближчу і подальшуперспективу;
ü правильне визначення параметріві структури нових технологій та засобів для створення їх критичної маси вУкраїні, оскільки лише переважна маса нових технологій забезпечить стабільнеекономічне зростання;
ü упорядкування фінансовоїсистеми на усіх рівнях організації економіки і мобілізація грошових ресурсівдля створення критичної маси нових технологій;
ü поетапне здійсненняінноваційних капіталовкладень в усі сектори економіки з метою змінити структурукапіталу загалом та структуру ВВП з огляду на попит на внутрішньому ринку,освоєння зовнішніх ринків виробниками України.
Ці пріоритети повинні би визначати сутністьнаціональної економічної та інноваційної політики уряду і бути в основірозвитку економіки за інноваційним типом.
Сучасні фінанси України представляють бюджетирізних рівнів, зокрема державний, місцевий (АР Крим, областей, районів, районіву містах) та місцевого самоврядування (територіальних громад сіл, селищ, містта їх об’єднань). Фінансову діяльність здійснюють також позабюджетні фонди,страхові організації та довірчі товариства. Жоден з бюджетів не має спеціальноїграфи видатків на інновації. До того ж дохідна частина кожного бюджету єнезначною порівняно з тими видатками, які необхідні для інноваційного прориву.Крім того, кожен з бюджетів має свої програми фінансування. То, очевидно,фінансування інновацій відбувається за «залишковим принципом»/>.
За таких обставин досягти помітних зрушень увпровадженні новітніх технологій є більш ніж проблематично. Тому складну дляУкраїни проблему фінансування інновацій необхідно вирішувати з упорядкуваннясамої фінансової системи, сутність якого зводиться до контролю за використаннямкоштів бюджетів Держави, міністерств, регіонів, підприємств.
У перехідний до ринку період усікапіталовкладення в Україні повинні мати інноваційний зміст: оновленняосновного капіталу, підвищення кваліфікації працівників, зміну структури ВВП.
3.2 Розробка заходів,спрямованих на розвиток холоднопрокатного цеху металургійного комбінату зарахунок впровадження організаційно — технічних заходів
А тепер, на прикладі одногоз цехів металургійного комбінату розглянемо можливість розробки заходівспрямованих на розвиток холоднопрокатного цеху в напряму впровадження досягненьнауково-технічного прогресу.
Сучасні аспектиекономічного розвитку металургійної промисловості України при обмеженостіінвестиційних ресурсів потребують науково-обгрунтованого та цілеспрямованоговкладення інвестицій в розвиток досягнень науково-технічного прогресу іпрогнозування результатів їх використання.
Здійснення успішноїпідприємницької діяльності неможливе без розробки і впровадження новацій впроцеси виробництва, управління, планування господарської діяльності, тощо.Тому ефективність діяльності підприємства залежить від результатів впровадженнянауково-технічного прогресу у виробництво і на науково-дослідні тадослідно-конструкторські розробки припадає найбільш відповідальна роль вінноваційному процесі.
Можна виділити такіосновні напрямки розвитку та реконструкції прокатного виробництва:
– підвищення якостіпрокатних виробів, що дозволить покращити конкурентоспроможність продукціїзаводу ;
– зниженнясобівартості продукції, за рахунок скорочення матеріалів та енерговитрат;
– підвищенняпродуктивності виробничих засобів, що дозволить збільшити обсяги прокатноїпродукції;
– розширенняасортименту прокатної продукції;
– покращенняекологічних умов роботи холоднопрокатного цеху;
– автоматизаціївиробничого процесу для покращення умов праці в даному цеху, підвищенняефективності використання його обладнання, тощо.
Для розв’язання такихпроблем в роботі цеху було розроблено план організаційно-технічних заходіввідображених в табл. 3.1.
Для економічного обґрунтування розглянутих управлінських рішеньвизначено необхідні ресурси, їх вартість та фінансове забезпечення для кожноговаріанту окремо.
Ресурси підприємства складаються з фінансових та виробничихресурсів.
Потреба в ресурсах для кожного управлінського рішення, якенаправлена на підвищення ефективності діяльності цеху холодного прокату, ввартісному виразі відображена в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Додаткова потреба в ресурсах для впровадження інноваційних заходівхолоднопрокатного цеху Управлінські рішення Ресурси Додаткова потреба в ресурсах 1 2 3 1.Введення нової технології соляно-кислотного травлення з встановленням обладнання для регенерації травильних розчинів та вилучення солі з води Довгострокові кредити 5761,97 тис. грн. 2.Встановлення агрегату на якому використовується нова технологія оцинковування прокату з використанням нового пічного обладнання для термічної обробки (обжигу та нормалізації) Нерозподілений прибуток 73076,9 тис. грн. 3.Встановлення обладнання з використанням технології полімерного покриття Нерозподілений прибуток 50538,5 тис грн. 4.Введення автоматизованих систем, які будуть управляти процесами прокатки Нерозподілений прибуток 34011,9тис. грн. РАЗОМ 163389,27 тис. грн.
Як видно з наведеної табл.3.1, для втілення кожного управлінського рішення необхідно ресурсів, як власнихтак і запозичених, в сумі 163389,27 тис. грн., які входять у майно цеху.
Додаткова потреба в ресурсахпри введені нової технології соляно-кислотного травлення була розрахована саметак:
– вартість обладнання двох установок регенерації травильних розчинівта зменшення солі у воді становить 4494,34 тис. грн.;
– відсотки за сплату кредиту для фінансування такого проектустановлять: 5761,97 * 0,22 = 1267,63 тис. грн.
Тоді додаткова потреба вресурсах дорівнює: 4494,34 + 1267,63 =5761,97 тис. грн.
1. Зменшення витрат проведенняпроцесу травлення в натуральному та вартісному виразі буде становити:
ü свіжої кислоти: (20 – 0,25 ) * 135,0 = 2,666 тис. т/т * 886,67грн. = 2363,862 тис. грн.,
де 20 і 0,25 – відповідновикористання кислоти до і після впровадження заходу, кг/т;
135 – потужність двохустановок травлення на т/рік.
ü води: (1,49 – 0,495) *135,0 = 134,325 тис. м3/т * 0,153 грн. =20,552 тис. грн.,
де 1,49 і 0,495 — відповідновикористання води до і після впровадження заходу, м3/т;
ü пару: (76,8 – 0,25) * 135,0 = 10334250 МДж/т * 0,188 грн. =1942,839 тис. грн.,
де 76,8 і 0,25 — відповідновикористання пару до і після впровадження заходу, МДж/т.
Загальна економія витрат=2363,862 + 20,552 + 1942,839 = 4327,253 тис. грн.
Збільшення чисельності непланується., тому що ця установка буде встановлена замість старої. Обсягивиробництва якісної продукції цеху холодної прокатки: (2223 – 2194,5) * 135,0 =3847,5 тис. грн.,
де 2223 – ціна холоднопрокатного листа, грн./т;
2194,5 – ціна 1 тоннівуглецевої сталі до впровадження заходу, грн./т.
А економічний ефект відвпровадження такого заходу буде становити:
Ееф = 3847,5 –5761,97 + 4327,25 = 2412,78 тис. грн.
2. Застосування новоїтехнології оцинкування прокату потребує встановлення пічного обладнання длятермічної обробки (обжигу та нормалізації). Сума додаткових ресурсів длявиконання такого рішення була визначена наступним чином:
– вартість встановленого обладнання та його налагодження становить72298,13 тис. грн.;
– використання додаткових матеріалів для оцинкування прокатних смуг
300 * 1,11 * 684,6: 1000 =227,972 тис. грн.
де 1,11 – витрати матеріалівна 1 тонну прокату, кг/т;
— витрати додаткового теплабудуть становити
300 * 0,96 * 0,188 грн. =550,8 тис. грн.
де 0,96 – витрати тепла натермообробку 1 тонни вуглецевої сталі, МДж/т;
Тому додатково навиробництво 300 тис. тонн сталі за новою технологією необхідно буде ресурсів:
72298,13 + 227,97 + 550,8=73076,9 тис. грн.
В результаті впровадженнятакого заходу обсяг виробництва вуглецевої сталі з новими якостями збільшитьсяна :
(300 * 2223) – (237,97 *2194,5) = 666900 – 522225,2 = 144674,8 тис. грн.
де 300 і 237,97 – випускпродукції до і після впровадження заходу, тис. тонн;
2194,5 – ціна 1 тоннівуглецевої сталі до впровадження заходу, грн./т.
Економічний ефект відвпровадження такого заходу буде становити:
Ееф = 144674,8 –73076,9 = 71597,9 тис. грн.
3. Для освоєння виробництва50 тис. тонн полімерного прокату необхідно додатково ресурсів для:
— встановлення і освоєнняобладнання, яке буле встановлено на лінії прокату — 45621,83 тис. грн.;
— додаткове використанняполімерних матеріалів для такого покриття
50 * 10,15 * 1176: 1000 =596,82 тис. грн.
— використанняелектроенергії
50 * 550,3 * 0,157 = 4319,85тис. грн.
Загальний обсяг ресурсів, якнеобхідно для цього заходу
45621,83 + 596,82 + 4319,85 =50538,5 тис. грн.
В результаті обсягвиробництва такої продукції у вартісному виразі буде дорівнювати 114600 тис.грн., а саме: 50 * 2292 = 114600 тис. грн.,
де 2292 – нова цінапродукції за 1 тонну, грн.
Економічний ефект відвпровадження такого заходу буде становити
Ееф = 114600 –50538,5 = 64061,5 тис. грн.
4. Впровадженняавтоматизованих систем якісного керування розкроєм і прокатом сталі та контролюмашинного залу потр6ебує додатково 6049,8 тис. грн. для придбання обладнаннясистеми автоматизованого регулювання та програмного забезпечення такого танавчання операторів.
В результаті такоговпровадження зменшаться витрати на 13762,43 тис. грн.:
— електроенергії: 300 *120,1 * 0,9 * 0,157 = 5939,55 тис. грн.
де 120,1 – витратиелектроенергії на виробництво вуглецевої сталі кВт-г/т;
0,157 – вартість 1 кВт/гелектроенергії, грн.
— відходів браку: 1862,59 *0,012 * 350 = 7822,88 тис. грн.
де 1862,59 – виробничасобівартість 1 тонни холодного прокату, грн.
Збільшення обсягіввиробництва після впровадження заходу буде становити: 300 * 0,051 * 2223 =34011,9 тис. грн.
Економічний ефект цьогозаходу: 13762,43 + 34011,9 – 6049,8 = 47774,33 тис. грн.
Розрахунок загальногоекономічного ефекту від впровадження розроблених управлінських рішеньпредставлений в табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Розрахунокекономічного ефекту запропонованих організаційно-технічних заходів, тис. грн.Заходи Результати, тис. грн. Витрати, тис. грн. Економічна ефективність, тис. грн. 1 2 3 4 1.Впровадження технології соляно- кислотного травлення прокатних смуг з встановлення регенерації травильних розчинів 8174,75 5761,97 2412,78 2.Впровадження нової технології оцинкування прокату з термічною обробкою (обжиг та нормалізація) 144674,8 73076,9 71597,9 3.Впровадження використання технології полімерного покриття прокатних виробів 114600 50538,5 64061,5 4. Створення автоматизованих робочих місць (АРМ) начальнику цеху для якісного керування розкроєм і прокатом та контролю параметрів машинного залу 47774,33 6049,8 41724,53 РАЗОМ 315223,88 135427,17 179796,71
Ресурсне обґрунтування показало, що для впровадження таких заходівпотрібно додатково 163389,27 тис. грн., загальний економічний ефект становить179796,71 тис. грн.
Такі зміни дозволять підвищитиякість прокатної продукції холоднопрокатного цеху, збільшити її асортимент,підвищити продуктивність праці та підвищити конкурентоспроможність такоїпродукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.