1. Продуктивність, мотивація та оплата праці
1.1 Продуктивність праці персоналу
Продуктивність праці – це ефективність трудових витрат,здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальнихблаг
Рівень продуктивності праці – це кількість продукції, що їївиробляє один працівник за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу,що витрачається на виробництво одиниці продукції.
/>
Схема 9.1. Методивимірювання та показники рівня продуктивності праці
Таблиця 9.1. Класифікаціячинників підвищення продуктивності праціКласифікаційна ознака Сутнісна характеристика Структурні зрушення у виробництві · зміна питомої ваги окремих видів продукції та виробництва Підвищення технічного рівня виробництва
· заміна діючих технічних засобів прогресивнішими. Модернізація обладнання
· запровадження системи машин
· застосування прогресивних технологій
· використання економічних видів сировини, матеріалів та енергії Удосконалення управління, організації виробництва та праці
· удосконалення структур і раціональний розподіл функцій управління
· запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників
· збільшення реального фонду робочого часу
· поліпшення ергономічних характеристик праці Збільшення обсягів виробництва · відносне зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу через зростання обсягів виробництва Галузевічинники
· збільшення робочого періоду в сезонних виробництвах
· зміна геологічних умов видобутку корисних копалин Уведення та освоєння нових виробничих об’єктів · диверсифікація виробництва та введення в дію нових цехів
1.2 Мотивація трудової діяльності
Система мотивації – це сукупність взаємозв’язаних заходів,що заохочують окремого працівника або трудовий колектив в цілому активнопрацювати для досягнення індивідуальних і загальних цілей підприємства.
Таблиця 9.2. МоделімотиваціїТеорії моделей мотивації Сутнісна характеристика Теорія справедливості – складові елементи
– суб’єктивне визначення співвідношення заохочення та затрат праці
– порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, що виконують аналогічну роботу
– зняття соціального напруження через дотримання принципу справедливості Теорія очікування – чинники, що впливають
– очікування позитивного співвідношення затрат праці та результатів
– очікування позитивного співвідношення результатів праці та винагороди
– передбачувана міра відносного задоволення одержаною винагородою Теорія потреб – окремі види
– фізіологічні
– безпеки та захищеності
– соціальні
– поваги
– самовиявлення
/>
Схема 9.2. Основнівимоги до побудови системи мотивації праціТаблиця 9.3 Класифікаціяметодів мотивації трудової діяльності працівниківКласифікаційна ознака Сутнісна характеристика Прямі економічні
· відрядна оплата
· почасова оплата
· премії за раціоналізацію
· участь у прибутках
· оплата навчання
· виплати за максимальне використання робочого часу Непрямі економічні
· пільгове харчування
· доплати за стаж
· пільгове користування житлом, транспортом Соціальні (негрошові)
· збагачення праці
· гнучкі робочі графіки
· охорона праці
· програми підвищення якості праці
· просування по службі
· участь у прийнятті рішень на більш високому рівні
1.3 Оплата праці: сутність, функції
Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений угрошовому виразі, що за трудовим договором власник або вповноважений ним органвиплачує працівнику за виконану роботу, виготовлену продукцію чи надані послуги. Склад зарплати :
– основна зарплата залежить від результатів праці,вона визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовимиокладами, а також доплатами і надбавками у розмірах, встановлених чиннимзаконодавством
– додаткова зарплата залежить від кінцевихрезультатів роботи підприємства та визначена у виді премій та заохочувальнихкомпенсаційних виплат, доплат і надбавок, які не передбачені чиннимзаконодавством
Таблиця 9.4. Основні функції заробітної плати працівниківФункції зарплати Сутнісна характеристика відтворювальна
– відтворення робочої сили
– забезпечення стану нормальної життєдіяльності
– оцінка вартості робочої сили
– фізіологічні і соціальні критерії забезпечення простого та розшир відтворення стимулююча
– стимулювання кількості, якості та результатів праці
– диференціація рівня оплати
– оптимізація елементів організації оплати праці
– оптимізація співвідношення між зростанням продуктивності та оплати праці регулююча
– регулювання ринку праці
– сегментація рівня оплати праці
– ціноутворення на ринку праці під впливом попиту і пропонування
– формування ринкової вартості робочої сили соціальна
– однакова оплата за однакову працю
– солідаризація заробітної плати
– поєднання державного та договірного регулювання
– диференціація заробітної плати за критерієм соціальної справедливості
Державна політика оплати праці практично реалізується черезмеханізм її регулювання. Цей механізм є складовою частиною загального механізмуреалізації соціально-економічної політики держави. На рівні первинних суб’єктівгосподарювання політика оплати праці здійснюється на договірних засадахпри допомозі укладання тарифних угод. Тарифна угода – це договір між представниками сторін з питань оплатипраці та соціального захисту.Оплата праці Соціального захисту Мінімальна заробітна плата Бюджетне фінансування державних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури Інші державні норми і гарантії щодо оплати праці ( за роботу в понадурочний час, святкові та вихідні дні, оплата за виконання громадського обов’язку Участь у формуванні фондів соціального страхування (пенсійного, медичної допомоги, допомоги по безробіттю) Умови визначення частини доходу на оплату праці Обмежене дотування цін, що перебувають під державним контролем Міжгалузеві співвідношення в оплаті праці Допомога сім’ям з низькими доходами Умови і розміри оплати в бюджетних установах та організаціях Компенсація підвищення цін та обмеження індексації Максимальні розміри посадових окладів керівників державних підприємств Система працевлаштування та допомога в разі безробіття Рівень оподаткування підприємств та доходів працівників
Тарифно-посадова система є основним організаційно-правовимінструментом обгрунтування диференціації заробітної плати працівників різнихсуб’єктів господарювання та включає такі елементи:
– тарифно-кваліфікаційні довідники
– кваліфікаційні довідники посад керівників,спеціалістів і службовців
– тарифні сітки і ставки
– схеми посадових окладів або єдину тарифну сітку
Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професійробітників(ЄТКД)– це збірник нормативних актів, що містять кваліфікаційніхарактеристики робіт і професій за їх видами та виробництвами. Кваліфікаційнідовідники посад керівників, спеціалістів і службовців – це документи, якімістять загальногалузеві кваліфікаційні характеристики окремих категорійпрацівників. Тарифна сітка – це співвідношення оплати праці працівників різноїкваліфікації. Це перелік тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Тарифнаставка – це елемент тарифної системи, абсолютна величина якої визначаєтьсявідповідно до встановленого державою мінімального розміру, нижче за який неможе опускатися оплата праці за виконану працівником норму часу.
/>
Схема 9.3. Змістовахарактеристика тарифної угоди на виробничому рівні
1.4 Форми і системи оплати праці робітників виробничихпідприємств
/>Схема 9.4 Форми і системи оплати праці
Характеристика окремих систем оплати праці :
1. Пряма відрядна система – це оплата за кількістьвипущеної продукції за відповідними розцінками за одиницю продукції тавизначається як добуток розцінки за одиницю продукції( р) на кількістьвиготовлених виробів ( V ):
З п.в.= р V
2. Непряма відрядна система – це оплата працідопоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку, алевизначає рівень обліку основних робітників та обчислюється як добутокпогодинної тарифної ставки ( s ) на фактично відпрацьований час цим робітником ( t )та середній коефіцієнтвиконання норм виробітку всімаробітниками, що обслуговуються допоміжним робітником ( Квн) :
Знв = s t Квн
3. Відрядно-преміальна система передбачає спеціальнепреміювання за певні досягнення у праці та складається з прямої відрядноїзарплати (р V) та премії за досягнуті результати (m) та обчислюється :
Звп = р V + m
4. Відрядно-прогресивна система – це оплата робіт вмежах встановленої норми (nв) за звичайними розцінками (рв), а робіт виконанихпонад нормативний рівень (nі) – за підвищеними тарифними розцінками (рі),залежно від рівня виконання завдання та обчислюється :
Звпр = рв nв + рі nі
5. Акордна система – це оплата працівникові чи групіпрацівників по розцінці на весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строкувиконання роботи.
6. Проста почасова система базується на кількостівідпрацьованих годин і обчислюється множенням тарифної ставки відповідногорозряду (s) на кількість відпрацьованих годин за місяць ( t):
Зпп = s t
7. Почасово-преміальна система – це оплата праці потарифному заробітку (st) та преміальної доплати за певні досягнення в роботі (m)і обчислюється:
Зппр = s t + m
8. Система оплати праці за посадовими окладамизастосовується на підприємствах всіх галузей народного господарства тимпрацівникам, робота яких носить сталий характерТипова тарифна сіткаробітників різногалузевих підприємств та організаційПоказник ТАРИФНІ РОЗРЯДИ 1 2 3 4 5 6 7 8 1. Тарифні коефіцієнти 1.0 1.088 1.204 1.350 1.531 1.800 1.892 2.0 Зростання тарифних коефіцієнтів 2.абсолютне + 0.088 0.116 0.146 0.181 0.269 0.092 0.108 3.відносне % 8.8 10.7 12.1 13.4 17.6 5.1 5.7
Запитання для самоперевірки.
1. Сутність продуктивності праці, як економічноїкатегорії .
2. Рівень продуктивності праці та його визначення.
3. Методи вимірювання продуктивності праці та їххарактеристика.
4. Показники рівня продуктивності праці на підприємствахта їх розрахунок.
5. Чинники можливого підвищення продуктивності праціна підприємстві.
6. Моделі мотивації трудової діяльності працівників.
7. Вимоги до побудови системи мотивації праці.
8. Методи мотивації трудової діяльності працівників таїх класифікація.
9. Сутність та склад заробітної плати.
10. Основні функції зарплати та їх сутніснахарактеристика.
11. Механізм державного регулювання оплати праці тасоціального захисту працівників.
12. Змістовна характеристика тарифної угоди.
13. Форми та системи оплати праці працівниківвиробничих підприємств.
14. Характеристика та системи відрядної форми оплатипраці.
15. Системи почасової форми оплати праці та їххарактеристика.
16. В чому відмінність між почасовою та відрядноюформами оплати праці ?
17. В якому випадку використовується акордна системаоплати праці.?
18. Які системи заробітної плати залежать від кількостівідпрацьованого часу працівником підприємства?
19. Яка частина заробітку залежить від кваліфікаціїпрацівників?
Завдання для самостійної роботи студентів.
1. Доплати і надбавки до заробітної плати таорганізація преміювання персоналу на підприємстві:
– характеристика доплат та надбавок
– класифікація доплат та надбавок
– загальні засади системи преміювання
– принципи побудови системи преміювання
2. Участь працівників у прибутках підприємства:
– зміст та сутність участі працівників у прибутках
– класифікація систем участі в прибутках працівниківпідприємства.
Запитання для перевірки самостійної роботи студентів.
1. Характеристика доплат та надбавок.
2. Класифікація доплат до заробітної плати.
3. Надбавки до заробітної плати та їх види.
4. Загальні засади преміювання.
5. Принципи побудови системи преміювання.
6. Алгоритм обгрунтування розміру премії.
7. Оцінка ефективності застосування системипреміювання.
8. Показники преміювання робітників основноговиробництва.
9. Показники преміювання працівників функціональнихвідділів підприємства.
10. Суть участі працівників у прибутках підприємства.
11. Об’єктивна необхідність застосування різних формучасті у прибутках
12. Класифікація системи участі в прибутках.
На допомогу студентам до самостійної роботи.
Таблиця 1. Класифікація доплатдо заробітної плати в певних сферах діяльностіГрупи доплат Сутнісна характеристика Перша – доплати, що мають стимулюючий та компенсаційний характер
· за суміщення професій
· за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт
· на період освоєння нових норм трудових витрат
· бригадирам з робітників, яких не звільнено від основної роботи
· за ведення діловодства та бухгалтерського обліку
· за обслуговування обчислювальної техніки Друга – доплати компенсаційного характеру за умови праці, що відрізняються від нормальних
· за роботу у важких та шкідливих умовах праці
· за інтенсивність праці
· за роботу в нічний час
· за перевезення небезпечних вантажів Третя – доплати пов’язані з особливим характером виконуваних робіт
· за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком
· за багатозмінний режим роботи
· водіям, які працюють на автомобілях, за ненормований робочий день і роз’їздний характер роботи
· за дні відпочинку, що надаються за роботу понад нормативну тривалість робочого часу в разі вахтового методу організації робіт
· за роботу понад нормативну тривалість робочого часу на період заготівлі сільськогосподарської продукції
· за роз’їзний характер праці
Таблиця 2 Надбавки до заробітної плати Види доплат до зарплати 1
· висока професійна майстерність
· високі досягнення в праці службовців
· вислугу років (трудовий стаж)
· виконання особливо важливої роботи протягом певного часу
· знання і використання іноземних мов
/>
Схема 1 Принципи побудови системи преміюванняперсоналу підприємства
Таблиця 3 Загальновживаніпоказники преміювання робітників основного виробництваНапрямки стимулювання Показники преміювання Поліпшення якості продукції (робіт, послуг)
· збільшення здавання продукції з першого пред’явлення
· скорочення кількості випадків виготовлення недоброякісної продукції, кількості рекламацій
· підвищення сортності продукції
· зниження браку, відсутність претензій з боку ВТК і споживачів Освоєння прогресивної технології та нової техніки
· скорочення строків освоєння прогресивної технології
· підвищення коефіцієнта завантаження нового устаткування
· зменшення витрат на експлуатацію нових машин Зниження матеріальних витрат
· зменшення технологічних втрат проти нормативного рівня
· зменшення відходів на одиницю продукції
· економія окремих видів матеріальних ресурсів Зростання продуктивності праці
· збільшення виробітку продукції у розрахунку на одного робітника
· зниження трудомісткості одиниці продукції (послуг)
· виконання обсягів робіт з меншою кількістю робітників
Таблиця 4 Показники та умовипреміювання працівників основних функціональних відділівпромислового підприємстваНазва відділу Показник Умови Відділ головного конструктора
· виконання плану підготовки виробництва та випуску нових виробів
· виконання встановленого завдання з підвищення технічного рівня виробів
· головна умова:
виконання планового рівня прибутковості підприємства
· додаткова:
100% виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції Відділ головного технолога
· виконання плану-графіка технологічної підготовки виробництва нових виробів
· досягнення запланового рівня продуктивності праці на підприємстві Відділ головного механіка (енергетика)
· виконання плану-графіка планово-запобіжного ремонту устаткування
· брак претензій виробничих підрозділів щодо технічного стану та якості ремонту устаткування Планово-економічний відділ
· якісна розробка та своєчасне доведення до структурних підрозділів планових завдань
· своєчасне оформлення договорів на поставку продукції Виробничо-диспетчерський відділ
· досягнення встановленого коефіцієнта ритмічності випуску продукції
· дотримання нормативу незавершеного виробництва на підприємстві в цілому Відділ організації праці та зарплати
· виконання плану-графіку перегляду норм трудових затрат і нормування нових технологічних процесів
· дотримання нормативу співвідношення між зростанням середньої заробітної плати та продуктивності праці Відділ (сектор) збуту продукції
· виконання плану-графіку відвантаження готової продукції
· дотримання нормативу залишків готової продукції
/>
Схема 2 Класифікація системучасті в прибутках працівників підприємства
2. Поточні витрати та ціноутворення
2.1 Загальна характеристика витрат
праця мотивація заробітний тарифнийціноутворення
Витрати формуються в процесі використання матеріальних іфінансових ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства таподіляються на інвестиційні та поточні витрати пов’язані з виконанням підприємствомсвоєї основної функції – виготовлення продукції чи надання послуг.
/>
Схема 10.1. Статтівитрат, що включаються в собівартість продукції
Собівартість продукції – це грошова форма витрат напідготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.
Витрати поділяються на :
– загальні – це витрати на весь обсяг продукції запевний період
– витрати на одиницю продукції – розраховують яксередні величини за певний період, якщо продукція виготовляється постійно абосерійно
– граничні витрати – характеризують приріст наодиницю приросту обсягу виробництва і обчислюються як відношення приростузагальних витрат (∆С) на приріст обсягу продукції в натуральному вимірі (∆N)
Сг = ∆С /∆N
/>
Схема 10.2. Типовакласифікація витрат підприємства за окремими ознакамиЕлементнівитрати — є структурно однорідними і первинними, мають єдиний економічний зміст(матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби,амортизаційні відрахування)Комплекснівитрати – різнорідні за складом, охоплюють кілька видів витрат(загальновиробничі, адміністративні, витрати на збут )Постійнівитрати – це функція часу, а не обсягу виробництва та не залежить від кількостівипущеної продукції (витрати на утримання та експлуатацію будівель та споруд,організацію виробництва та управлінські видатки. Змінні витрати – це витрати,загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленоїпродукції, в їхньому складі виокремлюють пропорційні і непропорційні витрати. Пропорційні витрати — змінюютьсяпрямо пропорційно обсягу виробництва (матеріальні витрати, комплектуючі вироби,відрядна зарплата робітників) коефіцієнт пропорційності Кп =1. Непропорційні витрати поділяютьна:прогресуючі –це витрати, які зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва (витрати навідрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торговельні витрати)Кп > 1дегресуючі — це витрати, які збільшуються повільніше, ніж зростає обсяг виробництва (витратина експлуатацію машин та устаткування, на ремонт, інструмент) Кп Графік 1 Динаміка витрат залежно від обсягувиробництва: С – витрати, V – об’ємивиробництва, а – постійні витрати; б – дегресуючі; в- пропорційні; г-прогресуючі
2. Управління витратами
Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат заїх видами, місцями, носіями в процесі постійного конт-ролювання рівня витрат істимулювання їх зниження.
Таблиця 10.1. Системи та процес управління витратамиСистеми управління Процес управління
1. Пошук і виявлення чинників економії ресурсів
2. Нормування, планування, облік і аналіз витрат
3. Стимулювання економії ресурсів і зниження витрат
1. Технічний та організаційний рівень виробництва – розробка норм витрат усіх видів матеріальних ресурсів
2. Планування – встановлюють загальні витрати у виробничих підрозділах і в цілому по підприємству та на одиницю продукції
3. Бухгалтерський облік – фактичний рівень витрат.
4. Економічний аналіз – порівняння витрат та оцінка роботи підрозділів, розрахунок причин відхилень фактичних витрат від планових і стимулювання їх зниження
Місце витрат — це місце їх формування ( робоче місце, групаробочих місць, дільниця)
Центр відповідальності – організаційна єдність місць витратз відповідальним за їх рівень.
Розмежування витрат на прямі та непрямі дає змогу визначатисобівартість окремих виробів (калькулювання).
Розподіл витрат на змінні та постійні за центрамивідповідальності застосовується для складання кошторисів виробництва.
Загальні (сукупні) витрати обчислюються :
Сз = Сзм N + Сп
Сз – загальні (сукупні) витрати
Сзм – змінні витрати на одиницю продукції
N – обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі
Сп – постійні витрати на розрахунковий період
Ц – ціна одиниці виробу
В – виторг, річний обсяг виробництва та реалізаціїпродукції
/>Графік 2 Залежність витраті прибутку підприємства від обсягу виробництва витрати
Сзм Nкр+ Сп = Ц Nкр
Nкр = Сп / ( Ц – Сзм) — критичний обсяг виробництва в натуральномувимірі
Vкр = Сп / Км — критичний обсяг виробництва у вартісному вимірі
Км = (В – Сзм) / В – коефіцієнт маржинального прибутку
Кб = ( N — Nкп) / N- коефіцієнт безпеки виробництва
3. Сукупні витрати та собівартість продукції.
Кошторис виробництва – це підрахунок сукупніх витратпідприємства, які пов’язані з основною його діяльністю за певний період,незалежно від того чи віднесені їх на собівартість продукції в цьому періоді чині
Характеристика окремих елементів кошторису виробництва:
– матеріальні витрати містять:
– сировина та основні матеріали
– вироби, що їх треба купити для укомплектуваннявиробу
– покупні напівфабрикати
– виробничі постуги сторонніх підприємств
– допоміжні матеріали
– паливо та енергію зі сторони
– пошук та використання природної сировини
n заробітна плата – це всі форми оплати праці штатного та позаштатноговиробничого персоналу, який занятий виробництвом та обслуговуванням виробничогопроцесу та управлінням
n відрахування на соціальні потреби – відрахування в пенсійний фонд,соц.страх та фонд зайнятості ( обчислюється в межах встановлених норм)
n амортизація основних фондів – це амортизаційні відрахування на простевідтворення основних фондів, згідно встановлених норм амортизаційнихвідрахувань
n інші витрати – оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони,витрат на відрядження, страхування майна, оплата робіт із сертифікаціїпродукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата
Таблиця 10.2 Кошторис виробництва № Елементи витрат та сукупні витрати Сума тис.грн. Факт мин.р план 1. Матеріальні витрати 5210 5400 2. Заробітна плата 2050 2300 3. Відрахування на соціальні потреби 890 1000 4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів 800 800 5. Інші витрати 450 500 6. Разом витрати на виробництво 9400 10000 7. Витрати, що не включаються у виробничу собівартість 400 450 8. Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додається) – +300 9. Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається, зменшення віднімається) +10 – 10. Собівартість валової продукції 9010 9250 11. Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається) +10 – 200 12. Виробнича собівартість товарної продукції 8960 9450 13. Позавиробничі комерційні витрати 340 350 14. Повна собівартість товарної продукції 9300 9800
Собівартість валової продукції – використовується длявнутрішніх потреб підприємства та визначається на основі кошторису виробництваз урахуванням зміни залишків витрат майбутніх періодів і резерву майбутніхплатежів.
Собівартість товарної продукції :
1. Синтетичний метод – собівартість ТП визначається наоснові кошторису виробництва і коригується як собівартість валової продукції назалишки незавершеного виробництва. Дана величина характеризує виробничусобівартість товарної продукції, додавши комерційні витрати отримуємо повнусобівартість товарної продукції.
2. Підсування попередньо визначеної собівартостіокремих виробів на кількість випущених виробів.
3. Чинниковий – зміна собівартості під впливом різнихчинників.
Собівартість реалізованої продукції – обчислюється здопомогою коригування собівартості товарної продукції на зміну залишківнезавершеного виробництва.
2.2 Собівартість окремих виробів
Калькулювання – це процес обчислення собівартості окремихвиробів.
Калькулювання використовується для :
– обгрунтування цін на вироби
– обчислення рентабельності виробів
– аналіз собівартості однакових виробів на різнихпідприємствах
– визначення ефективності організаційно-технічнихзаходів
Об’єкти калькулювання – це та продукція чи робота,собівартість яких обчислюється.
Калькуляційна одиниця – одиниця кількісного вимірюванняоб’єкта калькулювання.
Методи калькулювання :
– калькулювання за повними витратами – це включення вкалькуляційні витрати всіх витрат на виробництво та реалізацію продукції
– калькулювання за неповними витратами – це включенняу калькуляцію не всіх витрат. Частину непрямих витрат не відносять насобівартість, а відраховують з виручки за відповідний період
/>
Схема 10.3. Номенклатура калькуляційних статей прикалькулюванні за повними витратами
Стаття «сировина і матеріали» містить витрати насировину, основні і допоміжні матеріали, покупні вироби та напівфабрикати, якіможна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, виходячи з норм витрат тацін. Із вартості сировини виключають відходи виробництва за ціною можливоговикористання або продажу
Стаття «енергія технологічна»включає витрати на енергію, якабезпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану абоформи предметів
Стаття «основна заробітна плата виробників» містить витратина оплату праці робітників, безпосередньо занятих виготовленням основноїпродукції та обчислюється згідно норм витрат часу на виконання робіт ітарифними ставками або відрядними розцінками
Стаття «додаткова заробітна плата виробничих робітників»(оплата відпусток, доплати за виконання додаткових функцій) обчислюється увідсотках від основної заробітної плати цих робітників.
Стаття «відрахування на соціальні потреби виробничих робітників»обчислюється у відсотках на основну та додаткову заробітну плату
Стаття «утримання та експлуатація машин і устаткування»охоплює комплексні витрати: амортизаційні відрахування, витрати на енергію,паливо, зарплату робітників, які безпосередньо обслуговують машини таобчислюється методом розподілу на основну заробітну плату виробничихпрацівників
Статті «загальновиробничі витрати », «загальногосподарськівитрати» – це витрати на виробниче та господарське управління в межах цехута підприємства в цілому. Розподіляють пропорційно основні заробітній платівиробників.
Стаття «підготовка та освоєння виробництва» містить витратина освоєння та виробництво та відноситься на собівартість в одиничному тадрібносерійному виробництві.В масовому та серійному виробництві вонивідшкодовуються за рахунок прибутків або позабюджетних коштів.
Стаття «позавиробничі витрати» охоплюють витрати на збут,рекламу продукції та розподіляються пропорційно виробничій собівартості.
2.3 Ціни на продукцію
Ціна – це грошовий вираз вартості товару.
Ціна – це економічна категорія, від якої залежить діяльністьпідприємства та її ефективність.
Ціноутворення – це процес встановлення та розробки ціни і може бутиринковим або командно-адміністративним.
Ринкове ціноутворення базується на законах вартості, попиту,пропозиції, товарно-грошового обігу, тому вони визначають політику ціноутворенняна підприємстві.
Командно-адміністративне ціноутворення базується на принципі витратногомеханізму, формується та здійснюється державними органами.
Ціноутворення залежить від ринку :
– конкурентний ринок – ціни встановлюються в умовахвільної конкуренції, з урахуванням законів попиту та пропозиції
– олігопольний ринок – ціни встановлюються при умовіневеликої кількості підприємств ( до 5-ти) з урахуванням дій конкурентів або заугодами, які вони уклали
– монопольний ринок – ринок, на якому діє лише одинсуб’єкт підприємницької діяльності
– ринок монопольної конкуренції – підприємствовстановлює ціни на свій фірмовий товар, товар захищається патентами, ліцензіями
/>
Схема10.4. Функції цін
/>
Схема 10.5. Типові структурні елементи ціни одиниціпродукціїТаблиця 10.3 Основні види цін і тарифів заокремими класифікаційними ознакамиКласифікаційні ознаки Види цін Особливості купівлі-продажу і сфери економіки
n світові
n оптові
n закупівельні
n роздрібні
n тарифи вантажного і пасажирського транспорту
n тарифи та платні послуги Рівень установлення та регулювання
n централізовано-фіксовані та регульовані
n договірні
n вільні
Централізовано фіксовані та регульовані ціни – встановлюєдержава на ресурси, послуги, продукцію, що мають суттєве соціальне значенняабо котрі займають монопольне становище на ринку.
Договірні ціни – встановлюють на основі домовленості між виробником таспоживачем
Вільні ціни – це ціни, що визначаються підприємством самостійно.
Світові ціни – грошовий вираз міжнародної вартості товарів, щореалізуються на світовому ринку.
Оптові (відпускні) ціни – це ціни, які встановлюються виходячи зфактичних витрат, прибутку підприємства, величини ПДВ, акцизного збору, ліцензійногозбору.
Закупівельні ціни – використовуються постачальницько-збутовимиорганізаціями, оптово-роздрібними фірмами.
Роздрібні ціни – визначаються торговельними підприємствами,підприємствами громадського харчування, виходячи з вільних закупівельних цін
Тарифи вантажного та пасажирського транспорту – це плата за перевезеннявантажів та пасажирів
Тарифи на платні послуги – розмір оплат за послуги побутової сфериобслуговування населення, послуг банків і зв’язку, що надаються фізичним іюридичним особам.
Франкування цін – це вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу,коли в ціну товару включають витрати на страхування і доставку товару в місцепризначене в договорі.
«Франко-станція призначення » – транспортні витрати тастрахування відшкодовує виробник або збутова фірма.
«Франко-станція відправлення» – витрати на доставку та страхування несе покупець товару.
Принципи ціноутворення :
– науковість – при визначенні ціни необхідновраховувати діючі в суспільстві закони розвитку економіки
– цільова спрямованість – держава регулює цінуособливо тієї продукції, яка потрібна споживачеві
– безперервність – ціна на виріб визначаєтьсянапротязі всього циклу виробництва
– єдність процесу ціноутворення – контроль заціноутворенням з боку державних органів
Таблиця 10.4. МетодиціноутворенняМетоди ціноутворення Сутнісна характеристика Розрахунок ціни за допомогою середні витрати плюс прибуток Ц = СВ + П Розрахунок ціни на підставі фіксованого цільового прибутку Ціну покладено в жорстку залежність від прибутку – підприємство передбачає отримати від продажу продукції певну кількість прибутку Встановлення ціни на засаді суб’єктивної цінності Ціна встановлюється з врахуванням попиту на продукцію Метод ціноутворення за рівнем поточних цін Розмір ціни встановлюють виходячи з ціни на аналогічну продукцію конкурентів Встановлення ціни на основі закритих торгів Така ціна встановлюється при одержанні замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт) Метод ціноутворення за рівнем попиту Встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку Метод встановлення ціни за місцем походження товару Товар передається транспортній організації за умови «франко-вагон», після цього всі права на товар переходять до покупця Метод встановлення єдиної ціни із виключенням витрат на доставку З ціни виключаються транспортні витрати незалежно від віддаленості покупця Метод встановлення зональних цін Підприємство виокремлює кілька зон, в межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат Метод встановлення ціни стосовно базового пункту Підприємство бере конкретний район за базовий і бере з замовників транспортні витрати в сумі, яка дорівнює витратам з цього району, незалежно звідки насправді відвантажується товар Метод встановлення цін з прийняттям витрат на поставку Підприємство повністю або частково бере на себе фактичні витрати на поставку товару клієнтам Встановлення ціни зі знижками Підприємство-продавець знижує ціну з врахуванням дострокової оплати, великої партії закупки товарів, посезонної торгівлі
Запитання для самоперевірки.
1. Загальна характеристика витрат.
2. Характеристика витрат, які включаються усобівартість продукції.
3. Сутнісна характеристика загальних витрат та витратна одиницю продукції.
4. Яким чином класифікуються витрати на виробництво?
5. Елементні та комплексні витрати: зміст тахарактеристика.
6. Постійні та змінні витрати: зміст та види.
7. Управління витратами на підприємстві та її аспекти.
8. Формування витрат за місцями та центрамивідповідальності.
9. Залежність витрат і прибутку підприємства відобсягу виробництва.
10. Кошторис виробництва: характеристика окремихекономічних елементів.
11. Обчислення собівартості валової продукції.
12. Методи обчислення собівартості товарної продукції.
13. Розрахунок собівартості реалізованої продукції.
14. Сутність та методи калькулювання.
15. Номенклатура калькуляційних статей, їххарактеристика та методика обчислення.
16. Поняття ціни та її функції.
17. Складові елементи ціни.
18. Принципи ціноутворення та їх характеристика.
19. Основні види цін та тарифів за окремимикласифікаційними ознаками.
20. Франкування цін та його види.
21. Методи ціноутворення за ринкових умовгосподарювання.