КУРСОВА РОБОТА
Тема: «Фінансовезабезпечення діяльності підприємств»
Вступ
Розвиток ринковихвідносин в Україні, підвищення підприємницької активності, розширенняможливостей залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел для організаціїбізнесу обумовлюють необхідність досконалого процесу управління фінансовоюдіяльністю суб’єктів господарювання з урахуванням їхньої організаційно-правовоїформи.
Мета курсової роботи – отримання знань зпрактичних питань організації фінансової діяльності суб’єктів господарюваннярізних форм організації бізнесу.
Основні завдання:
– ознайомлення з теоретичними,методологічними та організаційними основами фінансової діяльності суб’єктівгосподарювання;
– з’ясування особливостей фінансуванняпідприємств різних форм організації бізнесу;
– оволодіння основними прийомамифінансування підприємств за рахунок власного та позичкового капіталу;
– ознайомлення з базовими питаннями політикисамофінансування та виплати дивідендів;
– обґрунтування фінансових аспектівреорганізації підприємств;
– оволодіння основними підходами дооцінювання фінансових інвестицій та вартості підприємства;
– вироблення навичок з організаціїфінансового контролінгу та бюджетування на підприємстві.
Активне використанняфінансів як інструмента впливу на зростання ефективності виробництва, щознаходить своє відображення у фінансовій політиці держави, пов’язане зправильним розумінням об’єктивних факторів
розвитку економіки. І відтого, наскільки раціонально організовані фінанси суб’єктів господарювання,залежить дієвість фінансів як економічної категорії. Це викликає потребу удослідженні суті фінансів суб’єктів господарювання із загальнотеоретичних іпрактичних позицій.
Саме такий підхіддозволить правильно визначити поняття фінансів суб’єкта господарювання, сферуїх функціонування і впливу на становлення та розвиток бізнесу.
В умовах ринковихвідносин взаємопов’язаний розвиток виробництва і торгівлі виступає як один ізважливіших факторів інтенсифікації виробництва і підвищення рівня життя людей.
Ріст виробництва товарівнародного споживання, удосконалення їх структури, скорочення дефіцитностітоварів потребують чіткої організації взаємодії і узгодженняекономічно-взаємовигідних інтересів виробництва і торгівлі, що обумовлюєнеобхідність пошуку нових організаційних форм і принципів економічногорегулювання господарських зв’язків, які сприяють підвищенню ефективностівиробництва.
В умовах подальшогоудосконалення господарських зв’язків торгівлі з промисловістю важливе значеннямає вивчення попиту населення і на основі цього формування асортименту товару.
Внаслідок недоліків увивченні і прогнозуванні попиту багато-які можливості покращання торговогообслуговування населення залишаються невикористаними.
Насичення ринку товарамипотребує певного зміщення прийняття господарських рішень від виробничихпідприємств до тих, які займаються реалізацією товарів – до магазинів.Промисловість, збуваючи товари, прагне заставити покупця брати те, що вона можейому запропонувати. Але ринкова економіка направлена на те, щоб заставитипромисловість (виробника) робити те, що бажає покупець.
Економічні інтересивиробників і споживачів не завжди співпадають. Задачі торгівлі – врахувати ціобставини і добиватись поєднання інтересів як виробників, так і споживачів. Вцих умовах інтереси споживачів є визначальними.
Задачі торгівлі іпромисловості в цій галузі зводяться, по-перше, до того щоб виявити потенційніможливості ринку і в короткий строк налагодити виробництво нових товарів, які бвідповідали вимогам населення, і по-друге, до того, щоб за допомогою реклами ідругих засобів підготувати ринок до нових товарів, а часом і створювати його,розвивати потреби, виховувати смаки населення і тим самим перетворюватипотенційні можливості реалізації в дійсний попит і задовольняти його.
В сучасних умовах неможна обмежуватись тільки вивченням попиту і навіть його прогнозуванням.Необхідно навчитися організовувати, регулювати попит, управляти ним. Цепотребує проведення досліджень з тим, щоб на науковій основі вирішувати щовиробляти і продавати, кому, де і як продавати.
Між торгівлею іпромисловістю повинно бути певне розділення праці в галузі вивчення попиту.
Торгівля повинна вивчатипопит для обґрунтування замовлення на потребу в товарах на наступний рік ізабезпечення поточного товаропостачання роздрібної мережі.
Задачі промисловості – прогнозуватипопит на перспективу, без чого вона не може планувати розвиток галузі і вірновикористовувати капітальні вкладення в її розвиток.
В зв’язку з цим промисловістьмає потребу у специфічних джерелах інформації і не може обмежуватись тількитією інформацією, яку дає їй торгівля.
1. Основи організації фінансів підприємств
фінансування господарювання капітал позичковий
1.1 Характеристика підприємства як суб’єктафінансових відносин
Підприємство будь-якоїорганізаційно – правової форми – це така господарська ланка, що бере участь вусіх фазах процесу відтворення, де поєднуються фактори виробництва.
Головною ознакоюпідприємства є його економічна відокремленість, яка грунтується наіндивідуальному кругообізі фондів. Це відображається, в свою чергу, на організаціїфінансів, пов’язаних із кругообігом коштів, формуванням і використаннямфінансових ресурсів та інших фондів грошових коштів.
Організаційно-правова формасуб’єктів господарювання є визначальною при встановленні майнової і фінансовоївідповідальності та правомочності засновників, структури управління, способівформування капіталу, розподілу доходів, взаємовідносин з бюджетом.
В Україні основнимиорганiзацiйно – правовими формами суб’єктiв господарювання є такі.
Підприємство − самостійнийстатутний суб’єкт, що має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-досліднута комерцiйну дiяльнiсть з метою отримання вiдповiдного прибутку (доходу). Вононе має у своєму складi iнших юридичних i фізичних осіб. Відповідно до чинногозаконодавства, підприємство створює один засновник: держава (державне абоказенне пiдприємство), фiзична особа (приватне пiдприємство). Разом з тим,пiдприємство може бути засноване внаслiдок примусового подiлу iншогопiдприємства, вiдповiдно до антимонопольного законодавства; видiлення зі складудiючого пiдприємства одного або кiлькох структурних пiдроздiлiв.
Джерелами формуваннямайна пiдприємства є: грошовi та матерiальнi внески засновника, а також внескиу нематеріальній формі (об’єкти права інтелектуальної власності та ін.);доходи, отримані вiд реалiзацiї продукцiї, та з iнших видiв господарськоїдiяльностi; доходи вiд цiнних паперiв (управлiння корпоративними правами,операцiй з цiнними паперами); кредити банкiв та iнших кредиторiв; надходженнямайна iнших пiдприємств, організацiй; безоплатнi або благодiйнi внески,пожертвування пiдприємств i громадян; iншi джерела, не забороненi чиннимзаконодавством України.
Віддаючи пріоритет уволодінні, користуванні і розпорядженні своїм майном, власник майна – держававстановлює правові рамки стосовно майна, закріпленого за підприємством. Так,наприклад, відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністюі закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентнихзасадах у порядку, що визначає Фонд державного майна України. При цьомурегламентується і порядок використання коштів, отриманих у результаті такоговідчуження майна.
У ринковій економіціосновною формою господарювання є господарські товариства. Ними визнають підприємства,органiзації, установи, створенi на засадах угоди юридичними особами iгромадянами України та зарубiжних держав шляхом об’єднання їх майна та пiдприємницькоїдiяльностi з метою одержання прибутку.
До господарських товариствналежать акціонерні товариства. Таким вважається товариство, що має статутнийфонд, подiлений на визначену кiлькiсть акцiй рiвної номiнальної вартостi, iнесе вiдповiдальнiсть за зобов’язаннями тiльки майном товариства. Акцiонери вiдповiдаютьза зобов’язаннями товариства тiльки в межах належних їм акцiй.
До акцiонерних товариствналежать: вiдкрите акцiонерне товариство, акцiї якого можуть розповсюджуватисьшляхом вiдкритої пiдписки та купiвлi-продажу на бiржах; закрите акцiонернетовариство, акцiї якого розподiляються мiж засновниками і не можуть розповсюджуватисяшляхом пiдписки i купуватися та продаватися на бiржi.
В Україні поширеними єтовариства з обмеженою вiдповiдальнiстю − товариства, що маютьстатутний фонд, розподiлений на частки, розмiр яких визначають статутні документи.Характерним для них є те, що власність товариств – це спільна власність усіхйого учасників. Учасники товариства несуть вiдповiдальнiсть у межах своїх вкладiв.
Товариством з додатковоювiдповiдальнiстю визнається товариство, статутний фонд якого подiлений на часткивизначених установчими документами розмiрiв. Учасники такого товариствавiдповiдають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а принедостатностi цих сум додатково належним їм майном в однаковому для всiхучасникiв кратному розмiрi до внесків кожного учасника.
Повне товариство − це товариство,всi учасники якого займаються спiльною пiдприємницькою дiяльнiстю i несутьсолiдарну вiдповiдальнiсть за зобов’язаннями товариства усiм майном.
Командитне товариство − це товариство, щовключає поряд з одним або бiльшiстю учасникiв, якi несуть вiдповiдальнiсть зазобов’язаннями товариства всiм майном, також одного або бiльше учасникiв,вiдповiдальнiсть яких обмежується вкладом у майнi товариства (вкладникiв). Якщоу товариствi беруть участь двоє або бiльше учасникiв з повною вiдповiдальнiстю,то вони несуть солiдарну вiдповiдальнiсть за борги товариства. Сукупний розмiрчасток вкладникiв не повинен перевищувати 50 вiдсоткiв майна товариства. Управлiннясправами командитного товариства здiйснюється тiльки учасниками з повною вiдповiдальнiстю.
Згiдно із Законом України«Про пiдприємства в Українi», пiдприємства можуть об’єднуватись в асоцiацiї,корпорацiї, консорцiуми та концерни.
Асоцiацiя− договiрнеоб’єднання, створене з метою постiйної координацiї господарської дiяльностi.Асоцiацiя не має права втручатися у виробничу i комерцiйну дiяльнiсть будь-когоiз учасникiв.
Корпорацiя− договiрнеоб’єднання, створене на основi поєднання виробничих, наукових та комерцiйних iнтересiв,з делегуванням окремих повноважень централiзованого регулювання дiяльностiкожного з учасникiв.
Консорцiум− тимчасовестатутне об’єднання промислового i банкiвського капiталу для досягненняспiльної мети.
Концерн− статутнеоб’єднання пiдприємств промисловостi, наукових органiзацiй, транспорту, банкiв,торгiвлi тощо на основi повної фінансової залежності вiд одного або групипiдприємств.
Своєрідним об’єднаннямпідприємств є промисловофінансова група. Промислово-фінансова група − це об’єднання, доякого можуть входити промислові підприємства, підприємства інших галузейекономіки, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм власності,що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням КабінетуМіністрів України.
Характерними ознаками длявсiх п’яти груп об’єднань пiдприємств є:
1. Об’єднання пiдприємствпроводиться на добровiльних засадах.
2. Пiдставою длястворення об’єднання пiдприємств є лише статут.
3. Об’єднання є юридичноюособою, може мати самостiйний баланс i рахунки в установах банку. Тим не менше,при створеннi господарських об’єднань пiдприємств-корпорацiй, консорцiумiв i,особливо, концернiв слiд враховувати, що кожнiй iз груп притаманнi особливостiщодо представництва засновникiв, фiнансової та адмiнiстративної залежностiпiдприємств членiв статутних об’єднань.
По-перше, засновникамиоб’єднань є власники або уповноваженi ними органи, а не самi пiдприємства.
По-друге, члениоб’єднання перебувають у частковiй (корпорацiя, консорцiум) або повнiй(концерн) фiнансовiй залежностi.
По-третє, пiдприємства-члениоб’єднання мають обмежене право виходу з нього. Вони, як правило, мають правовийти зі статутного об’єднання лише за згодою засновника (власника абоуповноваженого органу).
По-четверте, фiнансовазалежнiсть членiв об’єднання породжує залежнiсть i адмiнiстративну, оскiлькипідприємство-засновник стає вищестоящим органом стосовно пiдприємств-членiвоб’єднання.
Фінансова незалежність підприємствгарантується чинним законодавством України. Держава гарантує всiм суб’єктамгосподарювання, незалежно вiд обраних ними органiзацiйних форм (підприємство,товариство), однаковi права i створює однаковi можливостi для доступу до фiнансових,трудових та природних ресурсiв; недоторканiсть майна; забезпечує захистбудь-якої форми власностi.
Фiнансовi резерви, якiстворюються на пiдприємствах, в асоцiацiях та мiнiстерствах за рахунокприбутків, необхiднi для підтримування стабiльностi кругообігу грошових коштiвi всього процесу розширеного вiдтворення. Наявнiсть фiнансових резервiвдозволяє перерозподіляти фінансові ресурси між підвідомчими підприємствами зметою лiквiдації тимчасових фiнансових труднощiв, що виникають у процесi веденнягосподарської дiяльностi, проводити єдину технiчну і технологічну полiтикупідвідомчих пiдприємств тощо.
Подiл коштів на власнi тазалученi є важливим для пiдприємств тому, що в окремi перiоди діяльності, або йпостiйно, виникає додаткова потреба в коштах, яка реалiзується шляхом отриманнякороткотермiнових позик i довгострокових кредитiв. Поєднання власних iпозичених коштiв дозволяє рацiональніше використовувати та зберігати власнийобіговий капiтал i своєчасно реалiзовувати iнвестицiйнi проекти.
1.2 Особливості організації фінансів підприємств
Активне використанняфінансів як інструмента впливу на зростання ефективності виробництва іприскорення соціально-економічного розвитку держави вимагає детального розглядусуті такої складної економічної категорії, як фінанси. Особливу актуальність цяпроблема матиме впродовж періоду формування ринкового середовища в Україні, щовимагає узгодження основних принципів національної економічної моделі зі світовими,які відпрацьовані на практиці сторіччями.
З точки зору прагматиків,фінанси на мікрорівні (суб’єктів господарювання) взагалі не вписуються у категорійнийапарат у нашому розумінні, а можуть вважатися лише безпосередньою реакцієюсуб’єктів господарювання на рівень свого достатку і на його частку, якуприсвоює держава у формі податків.
Більш прийнятною єконцепція трактування фінансів на всіх рівнях як стосунків, що виникають міжінституціями, які забезпечують не тільки задоволення суспільних благ і рівеньдобробуту членів суспільства, а й встановлюють взаємозв’язок між ринком і державою;економічно обгрунтований розподіл ресурсів між приватним та державним секторамиекономіки тощо.
Функціонування фінансівяк економічної категорії в умовах товарно-грошових відносин саме собою не розкриваєсуті цієї категорії як на рівні загальнодержавному, так і на рівні суб’єктівгосподарювання. Проявляються
фінанси при опосередкуванніруху вартості валового внутрішнього продукту, продиктованого закономірностями розвиткуматеріального виробництва, необхідністю дотримання пропорцій відтворення.
Рух вартості валовоговнутрішнього продукту на всіх стадіях відтворювального циклу, щосупроводжується трансформуванням його частини у фінансові ресурси, чітко невідображає опосередковуючу в цьому роль фінансів. Тому дослідженнявченими-економістами процессу відокремлення часток валового внутрішньогопродукту, які спрямовуються на формування цільових фінансових ресурсів, у свійчас дали поштовх до виникнення двох концепцій щодо трактування суті фінансів − розподільної івідтворювальної.
Досліджуючи суть фінансів,варто нагадати про відсутність серед вчених-економістів єдності у віднесенні довідмінних ознак фінансів як економічної категорії грошового або економічного характерувідносин, які обслуговують рух вартості валового внутрішнього продукту.
Трактування фінансів якекономічної категорії, що відображає сукупність економічних відносин,пов’язаних зі створенням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, надумку більшості науковців, є цілком прийнятним на всіх рівнях. Так, назагальнодержавному рівні встановлені пропорції розподілу валового внутрішнього продукту,що визначаються законами, властивими виробництву матеріальних благ, дозволяютьв подальшому державним інституціям і суб’єктам господарювання оперувати в своїйдіяльності грошовими потоками і фінансовими ресурсами, отриманими внаслідоктакого розподілу. Це означає, що сферою виникнення фінансів є процеси трансформаціївартості валового внутрішнього продукту
(С + V+ m) у фінансові ресурси на рівні держави
і суб’єктівгосподарювання. Тим не менше, при віднесенні складових валового внутрішньогопродукту до фінансових ресурсів потрібно враховувати, що грошовий характер участів розподільчих і перерозподільчих процесах властивий також іншим економічнимкатегоріям, таким, як ціна, заробітна плата, податки та ін.
Так, при формуванні ізвалового внутрішнього продукту фонду відшкодування матеріальних та інших витрат(С) одночасно відбувається опосередкований фінансами процесвиділення ресурсів, спрямованих, наприклад, на обов’язкове пенсійнестрахування, соціальне страхування на випадок безробіття, до Державногоінноваційного фонду та інших державних цільових фондів.
Категорія заробітноїплати обслуговує формування частки валового внутрішнього продукту у виглядінеобхідного продукту − фонду оплати праці (V). Розподільнаі стимулююча сутність цієї економічної категорії розкривається у взаємодії зфінансами під час формування кінцевої величини фонду споживання, що пов’язанийзі створенням фондів різних виплат населенню й вирахувань із заробітної плати.
Ковалева А.М. усвоєму визначенні фінансів підприємств, на відміну від визначення державнихфінансів, не підкреслює їх імперативного характеру, якою прихильники «рафінованих»економічних категорій не визнають і донині.
Більш виваженим можнавважати визначення сутності фінансів у редакції дослідника цієї економічноїкатегорії Білик М.Д.: «…фінанси підприємства характеризують систему економічнихвідносин щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів длязабезпечення
ефективного його розвиткуна всіх стадіях життєвого циклу».
По-перше, розуміння того,що сутність категорії фінансів повинна залишатися незмінною у своїй основі якна рівні загальнодержавному, так і на рівні суб’єктів господарювання ізврахуванням того, що на мікрорівні можуть змінюватися лише її форми, де фінансиє об’єктом регулювання зі сторони державних і муніципальних, законодавчих івиконавчих органів влади та управління. Тобто фінанси на мікрорівнівідрізняються від фінансів на макрорівні, в першу чергу – наказовішою формою.Про це свідчать складові фінансового механізму.
Для прикладу можнанавести дві складові забезпечення фінансового механізму підприємства, якіхарактеризують імперативний характер фінансів підприємств:
Правове забезпечення:
Нормативне
забезпечення:
• закони;
• постанови Верховної Ради;
• укази Президента;
• постанови Уряду;
• накази, листи міністерств
і відомств;
• статут суб’єктагосподарю-
вання;
• інструкції;
• нормативи;
• норми;
• методичні вказівки;
• інша нормативна
документація
По-друге, фінансипідприємств опосередковують процес формування, розподілу та використанняфінансових ресурсів. На рівні суб’єктів господарювання грошові фонди що відносятьсядо фінансових ресурсів, дещо відрізняються від цих фондів на рівнізагальнодержавному. Відомо, що значна частина фінансових ресурсів намакрорівні, перш за все, пов’язана з грошовим вираженням частини вартості чистогодоходу (прибуток, відрахування до державних цільових фондів на всіх рівняхуправління), частини фонду споживання (прибутковий податок, податок на додану вартість,акцизний збір, мито та ін.), а також частини фонду заміщення, наприклад,амортизаційні відрахування.
Аналогічно слід підходитидо окреслення кола фінансових ресурсів на рівні суб’єктів господарювання, якітеж становлять грошове вираження новоствореної вартості, а саме: чистий прибуток,амортизаційні відрахування та інші ресурси (кошти засновників, внутрішніресурси в будівництві, що ведеться господарським способом тощо) якимипідприємство користується на правах власності або за згодою власника на правахповного господарського відання (оперативного управління).
Таким чином, можнастверджувати, що основними ознаками фінансових ресурсів підприємств − матеріальної основифункціонування фінансів підприємств − є джерела їх походження і право суб’єктагосподарювання розпоряджатися ними без будь-яких обмежень.
Безумовно, всі фондигрошових коштів мають безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства іособливо – на управління капіталом підприємства. Тим не менше, слідвраховувати, що позичені ресурси мають обмежений термін функціонування вобороті коштів підприємств сфери матеріального виробництва і обслуговують лишерух власних фінансових ресурсів, безпосередньо пов’язаних із інвестиційноюдіяльністю (поповнення і розширення оборотного та основного капіталу). Томустосовно всієї сукупності фондів грошових ресурсів, які супроводжують рухвартості валового внутрішнього продукту, їх можна кваліфікувати як інвестиційніресурси.
По-третє, складною єхарактеристика об’єкта категорії фінансів. На сьогодні дослідники фінансівподіляються на дві групи. Перша група вчених вважає, що об’єктом категоріїфінансів є грошові відносини. На погляд представників другої групи,об’єктом є частина економічних відносин − розподільчих відносин,які опосередковуються грошима, оскільки фінанси є похідною від товарно-грошовихвідносин і відображають тільки їх певну сферу − обслуговуванняконкретних видів руху грошових фондів, що включаються до фінансових ресурсів.
Сфера дії фінансівпідприємств проявляється під час виконання господарських та фінансових операційміж такими суб’єктами та інституціями:
− засновниками (акцiонерами)і пiдприємствами (товариствами) як суб’єктами господарювання з приводу формування,збереження i поповнення основного та обігового капiталу, створення фінансовогорезерву і резерву на виплату дивідендів та ін. Такі фінансові стосунки є однієюз найважливіших умов створення i органiзацiї дiяльностi суб’єктiвгосподарювання (підприємств) різних форм власностi таорганiзацiйно-правових форм.
− підприємствами іїх контрагентами та організаціями. Проведення господарських та фінансовихоперацій передбачає виконання фінансових зобов’язань щодо постачальників,покупців, будівельних і транспортних організацій, пошти й електрозв’язку,митниці, а також інших підприємств й організацій з приводу управління корпоративнимиправами. Фінансовим аспектом можна вважати процес отримання грошових,матеріальних і нематеріальних надходжень, розподіл яких на фонди грошовихкоштів і формування фінансових ресурсів організовуються за допомогою фінансівпідприємств.
Вплив на фінансовийрезультат підприємства мають результати від операцій з іноземною валютою іцінними паперами.
До певної міри можнавважати, що фінансовий аспект має місце при наданні підприємствам нових видівбанківських послуг:
− факторингу − операції, в процесіякої підприємство передає банку своє право на отримання коштів за відвантаженітовари. Такий вид послуги передбачає автоматичнее відшкодування банкомпідприємству значної частини суми боргу, решту − перераховує найого рахунок після отримання коштів від покупця. Така комісійна фінансова операціяє платною;
− форфейтингу − операції зрефінансування дебіторської заборгованості у вигляді комерційного кредитушляхом передачі перевідного векселя на користь банку. За проведенняфорфейтингової операції банкові сплачується комісійна винагорода;
− трасту − довірчої операціїбанків з управління майном клієнта і надання їм інших послуг, в інтересах і за дорученнямклієнтів, на правах довіреної особи;
− андерайтингу − розміщення ціннихпаперів емітентів на ринку. Андерайтинг здійснюється за принципом комісійноїторгівлі цінними паперами. Андерайтер (кредитна установа) продає цінні папери,але не бере на себе твердих зобов’язань щодо їх розміщення. Кредитна установаможе надавати підприємству брокерські послуги (здійснення цивільно-правовихугод із цінними паперами в ролі повіреного або комісіонера); дилерські послуги(здійснення угод з цінними паперами від свого імені, за свій рахунок шляхомпроведення котирування цінних паперів); депозитарні послуги (представник емітента,брокер, спонсор емісії − централізатор, держальник рахунків непрямихучасників ринку.
− підприємствами таіншими суб’єктами фінансового ринку. Виконання фінансових операцій на фондових біржахз цінними паперами; страховими фірмами − страхування майна,працівників та інших ризиків і одержання страхових відшкодувань.
Фінанси підприємства, щовипливає з їх економічної природи, виконують такі ж функції, що йзагальнодержавні фінанси: розподільчу і контрольну.
За допомогою фінансіворганізується процес розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продуктушляхом створення централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів івикористання їх за цільовим призначенням. Тому під розподільчою функцієюфінансів підприємств слід розуміти створення і використання таких фондівгрошових коштів, які спрямовуються на формування фінансових ресурсів держави тавідшкодування затрат на розвиток виробництва і розширення самого підприємства.
Контрольна функціяфінансів підприємств − це, перш за все, прояв внутрішньо властивоїякості фінансів як економічної категорії об’єктивно відображати станрозподільчих і перерозподільчих процесів. Використання такої якості категоріїфінансів дає можливість не тільки контролювати дотримання пропорцій урозподільчих і перерозподільчих процесах, а й впливати на них.
1.3 Фінансове забезпечення господарськоїдіяльності підприємств
У широкому розуміннісамофінансування − це метод господарювання, який означає покриття за рахуноквласних доходів усіх видатків діяльності підприємства як при простому, так іпри розширеному відтворенні. Самофінансування є економічною базою самостійностіі самоуправління підприємства.
Теорія і практикасамофінансування підприємств − важливі елементи економічних доктриніндустріально розвинених країн. У країнах з ринковою економікою, а цесправедливо і для України, самофіансування означає забезпечення інвестуванняпідприємств в основному за рахунок власних фінансових ресурсів: прибутків,амортизаційних відрахувань та ресурсів прирівняних до власних, наприклад, коштівзасновників, внесених до статутного капіталу, емісійного доходу.
Досліджуючи поняттясамофінансування і його функції, доцільно охарактеризувати його види: валове ічисте самофінансування (рис. 1.1.).
Основними складовимичастинами валового самофінансування є частина прибутку, яка залишається урозпорядженні підприємства на умовах власності або повного господарськоговідання (чисте самофінансування) і амортизаційні відрахування.
Чистий прибуток − частиназагального прибутку підприємства, яка залишається у розпорядженні підприємствапісля сплати до бюджету податків та відрахувань, сплати штрафних санкцій та ін.
Самофінансування Валове самофінансування Чисте самофінансування Амортизаційні відрахування Чисті прибутки (доходи) Доходи, що прирівнюються до чистих прибутків Чисті прибутки (доходи) Доходи, що прирівнюються до чистих прибутків /> /> /> /> />
Рис. 1.1. Видисамофінансування
Відповідно до чинногозаконодавства кошти засновників, інвестовані у капітал підприємства,прирівнюються до власних. Ці кошти, спрямовані за цільовим призначенням, неоподатковуються, і тому, практично нічим, не відрізняються від чистогоприбутку.
Амортизаційнівідрахування відображають у грошовій формі вартість зносу основних фондів.Розглядаючи амортизаційні відрахування в контексті валового самофінансування,їх можна прирівнювати до валового прибутку. В цілому це справедливо, аджеамортизаційні відрахування є відшкодованими раніше витраченими прибуткамипідприємства на створення і придбання позаобігових активів, які амортизуються.
Під чистимсамофінансуванням необхідно розуміти саме чистий прибуток підприємства увигляді фондів спеціального призначення, а не всієї частини прибутку, щозалишається у розпорядженні підприємства.
Реінвестування прибутківу підприємство реалізується за кількома напрямками.
Традиційним напрямком єстворення за рахунок нерозподіленого прибутку фінансового резерву(резервногокапіталу), що приєднується до капіталу підприємства (акціонерного товариства).Такі резерви створюються відповідно до чинного законодавства або засновницькихдокументів підприємства (товариства).
Таким чином, мова йде проформування і використання грошового потоку підприємства, отриманого від виконанняосновної діяльності, та інших фінансових ресурсів, які прирівнюються до власних(рис. 1.2.).Фонди грошових коштів підприємства Чистий прибуток Кошти засновників (акціонерів) Амортизаційні відрахування Кредиторська заборгованість усіх видів Позичені кошти Джерела інвестування підприємства Валове самофінансування Чисте самофінансування
Рис. 1. 2. Валове ічисте самофінансування у системі фондів грошових підприємства
Фінансові ресурси, щоспрямовуються на поповнення капіталу підприємства, обраховують у вигляді грошовогопотоку (cash flow):
КФ = A м + (В − (С + A м) − Ф х П м)