ЗМІСТ
Вступ
Екологічні проблемидеяких водних екосистем України
1. Азовське море
2. Чорне море
3. Річка Дніпро
4. Малі річки України
Висновок
Література
Вступ
Тема реферату «Екологічні проблеми деяких водних екосистем України».
В рефераті розглянуто екологічні проблеми водних екосистемУкраїни, а саме:
– Азовського моря;
– Чорного моря;
– річки Дніпра;
– малих річок.
Мета реферату – зробити аналіз з проблем водних системУкраїни, зробити висновки та дати рекомендації по поліпшенню екологічних умовостанніх.
Екологічні проблеми деяких водних екосистем України
1.Азовське море
Азовське море належить до внутрішніх водойм. Його площа 38 840 км2,найбільша довжина 380 км і ширина 200 км, об’єм води перевищує 300 км2. Азовське море найбільшмілководне у світі, середня глибина його всього 3 м, а найбільша — 14 м. Воно є такожнайбільш продуктивним морем планети. З кожного гектара водного дзеркалаАзовського моря добувалося риби в 6 разів більше, ніж у Каспії, у 8 разів більше, ніж наБалтиці, і у25разів більше, ніж у Чорному морі.
Азовське море сполучене з Чорним морем через Керченську протоку.При невеликій площі і малому об’ємі Азовське море отримує досить багаторічкової води- до 12% об’єму води моря. Такеспіввідношення-найбільше серед усіх інших морів. Дон — одна з найбільших річок, щоживлять Азовське море.
Солоність води в Азовському морі в три рази менша за середнюсолоність океанічної води.
В Азовському морі живе більше 300 видів і підвидів риб, середяких багато ендемічних і реліктових, прісноводних та напівпрохідних. Зазапасами осетрових це море займає друге місце у світі після Каспію.
ДеградаціяАзовського моря почалася з моменту збільшення солоності його води внаслідокзменшення надходжень у нього річкового стоку та забруднення природних водбасейну моря.
До зменшення річкового стоку привело будівництво гребель іводосховищ на річках Дон і Кубань, пов’язане із зарегулюванням річок. Так,Цимлянське водосховище і зрошувальні системи в низов’ї Дону забирають у морябільше 100 кубометріврічкової води. Вода з Кубані розбирається на зрошувальні роботи в сільськомугосподарстві Ставропольського краю.
Нестача прісної води стала заміщуватися солоними водамиЧорного моря. Процес осолонення є стійким і якщо солоність досягне критичногорівня (15 проміле), топроцеси деградації морської екосистеми стануть незворотними і Азов може статиподібним до Кара-Богаз-Голу.
Скидання забруднених стічних вод, у тому числі металургійногокомбінату «Азовсталь», складає 8 млн. м3.Так, це підприємство у своєму виробництві використовує тільки морську воду,щоденно прокачуючи в систему охолодження своїх агрегатів близько 2,5 млн. м3 води.Зараз обсяги скидів промислових стоків цього промислового об’єкта дещозменшилися, насамперед, внаслідок падіння обсягів виробництва. Велику частку взабрудненні складають пестициди і добрива, побутові відходи і каналізаційністічні води.
Азовське море — зона екологічної катастрофи. Щоб їй запобігти, необхідностабілізувати режим солоності води шляхом різкого скорочення безповоротноговилучення річкового стоку і зниження рівня забруднення.
Вивчаються можливості будівництва греблі між Азовським іЧорним морями з метою обмеження надходження в Азовське море солонихчорноморських вод, розробляються варіанти біомеліорації басейну Азовськогоморя, реконструкції іхтіофауни та ін. Ці заходи потребують наукового обґрунтуванняі прогнозування можливих нових змін в екосистемі Азовського моря. Одна з причинзникнення осетрових риб в Азовському морі — браконьєрство. До речі, російський уряд плануєввести державну монополію на виробництво і експорт чорної ікри. А міжнародніприродоохоронні організації вже запропонували заборонити торгівлю ікрою, щобзберегти від повного знищення промислові сорти осетрових риб.
Україна і Росія з 2001 р. призупиняють промисел осетрових риб у басейніАзовського моря, домовившись виловити не більше 130 тонн осетра, севрюги і білуги длянаукових цілей (квота України — 15 тонн). У 2001 р. в Азовському морі введено заборону на промиселоселедця.
2.Чорне море
ПлощаЧорного моря складає 413 488 км2, середня глибина 400 м, максимальна майже вцентрі — 2211м. На поверхні спостерігається кисневе насичення, у той час як на глибині 100 м кисню у 20 разів менше. З глибини 180-200 м починаєтьсясірководнева зона, в якій кисень та організми, яким він потрібен для дихання,відсутні.
Сірководнева зона займає п’ять шостих об’єму моря. Це мертвазона, на межі якої живуть сіркобактерії, що підтримують своє життя за рахунокенергії окислення сірководню. Сірководневі зони виявлені в Карибському та іншихморях. Проте чорноморська сірководнева зона найбільш потужна, стійка, що даєпідстави вважати це море унікальною водоймою світу.
Водозбірний басейн Чорного моря охоплює майже половинуконтинентальної Європи, основний стік припадає на річки Дунай, Дніпро, Дністер,Дон, Кубань, Ріоні, Інгурі а також на безліч малих річок. Солоність води вЧорному морі всього 18 проміле (для порівняння: середньоокеанічна — 35 проміле). На днівона солоніша і тому має більшу густину, через що вертикальна циркуляція води єдосить слабкою.
Через Керченську протоку Чорне море сполучене з Азовським.
Протоки Дарданелли і Босфор єдиний вихід із Чорного моря уСвітовий океан. Босфор (ширина 800 м, глибина 60 м) проходить через центр Стамбула — одного з найбільших містсвіту. Середземноморська вода через ці протоки потрапляє в Чорне море у виглядіглибинної течії (це пов’язано з її більшою солоністю і густиною).
Солонуваті води, які витікають з Чорного моря, потрапляютьчерез Босфор до Мармурового і Середземного морів.
Приблизно 3-5 тис. років тому Чорне море не було з’єднане з Середземним ібуло прісноводним озером. Після утворення проток Босфор та Дарданелли вонопротягом наступних 1-1,5 тис. років засолонювалось. Його заселяли рослинні та тваринніорганізми з солоних лиманів та Середземного моря. Вторгнення середземноморськоїфауни та флори в Чорне море називають медитеранізацією(лат. «медитеранеум» — середземноморський).
Аналіз екологічної ситуації свідчить про те, що екосистемаЧорного моря відчуває значне антропогенне навантаження, деякі ділянки акваторіївтратили здатність до самоочищення. Найбільшого антропогенного навантаженнязазнає прибережна частина Чорного моря, особливо в зоні діяльності портів,гирлових річкових зон, а також зон впливу великих міст.
З 23 промислових видів риб, які добувалися в 1965 році, залишилосялише п’ять. У1957році в Чорному морі була велика популяція дельфінів, їх вилов щорічно складав 35 тисяч особин. Черезрізке скорочення їх кількості, вилов їх давно заборонений.
Сімнадцять європейських країн забруднюють Чорне море. Одниміз провідних факторів, що формують екологічний стан морських вод, є забруднення,які надходять у Чорне море зі стоками великих європейських річок. Щороку з ними в морепотрапляють сотні тонн забруднюючих речовин. Це стосується в основномубіогенних речовин, мінеральних добрив, пестицидів та нафтопродуктів.
Із загальної кількості промислових і побутових стічних вод(близько 1 км3), що надходить щорічно в Чорне море, 60% даютьДніпро, Дністер і Дунай, до 20% — узбережжя Північного Кавказу, близько 10% — район Севастополя і по 5% — узбережжя Одеси, Південний берег Криму і берегГрузії.
Води Дунаю приносять стічні води з високим вмістом азоту іфосфору — у 12 разів більше, ніж водиДніпра. За нафтопродуктами цей показник Дунаю також у 3,5 рази більший.
Основними забруднювачами морського середовища є об’єкти комунальнихпідприємств міст Одеси, Севастополя, Феодосії, Іллічівська, Балаклави та ін.Техногенне навантаження створюють стічні води берегових підприємств.
Негативний вплив спричиняють днопоглиблювальні тагідро-механізовані роботи, які здійснюються в територіальних водах та на шельфіЧорного моря.
Нафтопродукти в Чорне море потрапляють у результатівипадкових і експлуатаційних зливів суден, аварійних ситуацій. Наприклад, 21 січня 1999 р. сталосязабруднення внутрішніх морських вод України в Одеському торговому порту зтеплохода «Енергія». Сума збитків становила 96 397 доларів США.
Найбільш забрудненою зоною за вмістом нафтопродуктівзалишаються Севастопольські бухти. У районі нафтогавані в поверхневих шарахморя вміст нафтопродуктів перевищує ГДК у 8-10 разів. Це явище пов’язане з недостатнімвиконанням природоохоронних заходів, негативним впливом операцій знафтопродуктами на військових суднах та берегових об’єктах Чорноморськогофлоту, а також недостатнім очищенням стічних вод у м. Севастополі.
Внаслідок шторму був пошкоджений корпус мальтійського судна «Kristina» і вонозатонуло в бухті Ласпій у 30 милях від Севастополя. У результаті булизабруднені нафтопродуктами територіальні води України площею 1700 км. Сума збитківстановила559 300 доларів США.
У районі Одеси концентрація нафтопродуктів у воді можеперевищувати норму в 150-200, а в портах Туапсе, Новоросійська, Батумі — у 5-8 тис. разів!
У північно-західній частині Чорного моря на трьохстаціонарних морських платформах щорічно добувається близько 500 млн. кубометрів природногогазу, а на десяти ведуться розвідувальні роботи. При витіканні нафтопродуктівїх вміст у воді може перевищувати норму в 11-17 разів. Крім того, технологічні розчини, щозастосовуються в процесі буріння і експлуатації свердловин, містять ртуть,свинець і кадмій. Навіть через місяць після завершення буріння в доннихвідкладах біля платформи концентрації нафтопродуктів перевищують фонові у 2-7, важких металів — у 3-30, аполіхлорбіфенілів — у 2-3 рази.
Велику небезпеку для екологічного стану моря внаслідокпорушення герметичності створюють трубопроводи, якими транспортуютьнафтопродукти, газ та інші агресивні і токсичні речовини. Підтвердженням цьогоє екологічна катастрофа, яка сталася на північному узбережжі Одеської затоки8-15 травня 1996 р. внаслідок розриву трубопроводу в районі селища Чабанка.Особливу небезпеку становлять високонапірні трубопроводи. Проблема стаєвинятково актуальною також у зв’язку з проектом транспортування каспійськоїнафти по дну Чорного моря. У Краснодарському краї вже реалізується цей проект,який має назву «Каспійський трубопровідний консорціум» (КТК):прокладається нафтопровід, будується нафтоналивний термінал. При будівництвіділянки нафтопроводу на території Утриського і Абрауського заказників були зведенідесятки гектарів реліктових ялівцевих лісів. Будівництво нафтоналивного портустворює загрозу для єдиного в Росії дитячого курорту федерального значення «Анапа»,розташованого поблизу.
В останні роки багато спеціалістів відмічає різке збільшенняаварійності трубопроводів із причин природної активізації геодинамічних рухів,що збільшує ризик виникнення екологічних катастроф, у тому числі і в районах акваторій.
У донних відкладеннях портових акваторій спостерігаютьсявисокі концентрації важких металів, фенолів, ПАР, нафтопродуктів.
За вмістом фенолів найбільшу небезпеку для Чорного моряявляють також підприємства в Стамбулі, Лінці, Будапешті, Белграді, Тирасполі,Могильові, Києві, Черкасах, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі,Нікополі, Миколаєві, Ростові-на-Дону і Краснодарі.
За вмістом міді виділяються стічні води Севастополя, Керчі,Новоросійська, Трабзона, Самсуна, Зонгулдака, Варни, Констанци, Братислави, Кременчукаі Дніпродзержинська.
Ці дані дозволяють виявляти першопричини розвитку в морінесприятливих екологічних явищ, встановлювати конкретних винуватців морськихекологічних криз.
Збільшення обсягів перевалок металів та металоконструкційчерез порти України і відсутність у них ізольованої зливової каналізаціїприводить до зростання вмісту заліза в морській воді.
Уприбережних районах спостерігається збільшення в 1,5-2 рази вмісту пестицидів увесняний період, пов’язаний з виносом цих речовин у гирлових зонах. Більшістьпестицидів слабко розкладається в навколишньому середовищі, що приводить до їхнакопичення в донних відкладеннях.
У літній час часто погіршуються мікробіологічні показникизабруднення води, що приводить до критичного епідеміологічного становища зонрекреації. Це нерідко змушує закривати пляжі в Євпаторії, Одесі, Севастополі. Уперші місяці після аварії на ЧАЕС концентрація цезію-137 у чорноморських водахзбільшилася в середньому в 10-15, а в зоні Криму — у 100 разів. У даний часзагальний фон радіоактивного забруднення вод Чорного моря відновився до рівня60-80-х років. Проте наслідки радіаційної катастрофи позначились на станіморських організмів.
Будівництво водоохоронних об’єктів ведеться низькими темпами,багато об’єктів мають низьку ефективність роботи, часто бувають аварійнівикиди. Останнім часом було зафіксоване піднімання верхньої межі сірководню,особливо в північно-західній частині моря. Двадцять років тому вона піднімаласядо глибини90м, а тепер її зустрічають на відмітці 60-50 м, а в дельтах річок — і на глибинах 6-5 м.
Піднімання сірководню пояснюють природними чинниками, алезараз «допомагає» цьому і діяльність людини.
Добрива, які потрапляють у море з річковою водою, стимулюютьріст водоростей. Виникає цвітіння моря. Цвітінняму біології називаютьтакий стан, коли на один кубічний сантиметр води припадає тисяча і більшемікроскопічних одноклітинних водоростей. Завершивши своє коротке життя,водорості осідають на дно і там розкладаються. А це означає окисленняорганічної речовини, на яке витрачається кисень, розчинений у придонних шарахморської води. Це спричиняє дефіцит кисню або ж повне його зникнення. Тисячітонн органіки, розкладаючись, виділяють сірководень. У таких місцях виникаютьзамори морських організмів. Як правило, висота ділянок заморів досягає 30-40 м. Нижчепрошарок чистої води, а з глибини 200 м і до дна — шар глибинного сірководню. Замори утворюютьсявлітку, взимку під час сильних штормів вода перемішується і замори зникають.
Боротисяіз заморами можна шляхом різкого зниження кількості добрив, що надходять уморе. Перспективним є збільшення чисельності морських тварин — споживачівмікроскопічних водоростей з морських глибин. Наприклад, мідій — чудовихфільтраторів морської води. Вони проціджують воду, щоб добути собі їжу — водорості, бактерії, найдрібніших тварин. Мідії до того ж є цінним продуктом звисоким вмістом амінокислот, вітамінів, мікроелементів та інших ціннихбіологічно активних речовин. Мідії є харчовим продуктом, використовуються яккормові добавки і фармакологічна сировина. В інших морях мідію розводятьпорівняно давно, а от на Чорному тільки-но почали. У культурі (вірніше,марикультурі) мідії ростуть добре: за рік одержують 50 і більше кілограмівмолюсків під одним квадратним метром поверхні моря, що становить понад 500 тонн із гектараплантацій. До того ж, мідії з одного гектара плантації протягом свого активногожиття (від квітня до жовтня) профільтровують близько 5,5 кубометрів води,очищають її від різної зависі, зокрема водоростей і бактерій. На якістьморського середовища у прибережній зоні впливає масове купання людей. Люди,скупчуючись на березі, по-перше, витоптують морське дно на мілководді, руйнуютьгнізда, кладки ікри морських організмів. По-друге, вони виловлюють рибу,молюсків, крабів, які в зонах масової рекреації виконують санітарну роль.По-третє, людина викликає хімічне забруднення води. У воді з тіла змиваютьсябактерії (до 10 млн. бактерій за 10 хв. з однієї людини) і ряд хімічнихречовин. Австрійські вчені підрахували, що від однієї людини за один денькупання у воду надходить 94 мг фосфору, 1515 мг азоту, 778 — натрію, 735 — калію, 38 — кальцію, 1333 — хлору. Також у воду потрапляють шкірне сало, піт.Можна собі уявити, скільки цих речовин потрапляє в море за 100 днів курортногосезону (він може тривати і довше) від декількох мільйонів чоловіквідпочиваючих. Тут не враховані ні косметичні препарати, ні харчові залишки, ніскаламучення донних відкладів ногами. На початку 70-х років минулого століття вОдеському відділенні Інституту південних морів була розроблена науковаконцепція створення штучних рифів як фактора управління якістю морськогосередовища у прибережній зоні Чорного моря.
Концепція виходить із того, що в цій зоні екологічнурівновагу у водній товщі і на дні моря забезпечує життєдіяльність не тількибактерій, а й великих водоростей. Вони є джерелом кисню, їжі та сховищем длябезхребетних і риб, тварин — фільтраторів морської води (мідій, устриць,двостулкових молюсків, морських жолудів-балянусів, губок та ін.), тварин — збирачів дрібного детриту з дна і з поверхні, донних організмів(рачків-бокоплавів, рівноногих, креветок, раків-самітників), тварин — споживачів великих залишків (крабів, бичків тощо). Тільки висока чисельністьцих тварин може забезпечити достатнє самоочищення морського середовища, тобтоводи й дна у прибережній смузі. Збільшити їх кількість можна тільки створившивідповідні умови — штучний риф. Рифи можуть виконувати поряд з біологічнимифункціями також інженерно-технічні функції — як хвилеломи, дамби та іншігідротехнічні споруди. Штучний риф робиться з природного каменю чи спеціальнихелементів, достатньо великих, щоб витримати натиск хвиль, з твердою, стійкою доерозії і шорсткою поверхнею.
Охорона навколишнього середовища басейну Чорного морясьогодні є одним із першочергових завдань Парламентської АсамблеїЧорноморського екологічного співробітництва (ПАЧЕС) та всіх причорноморськихкраїн. У 1992 році в Бухаресті була підписана міжнародна Конвенція по захистуЧорного моря від забруднення, її підписали Болгарія, Греція, Грузія,Росія, Румунія, Туреччина й Україна.
У 1996 році в Стамбулі була проведена перша міжнародна конференціяз проблем захисту навколишнього середовища Чорного моря. Їїорганізаторамибули Рада Європи і ПАЧЕС. Також у 1996 році в Євпаторії була проведена міжнароднаконференція з проблем місцевого самоврядування та екології в басейні Чорногоморя, Дніпра і Дунаю. Ці еколого-політичні форуми мають важливе значення длямайбутнього Чорного моря. До фінансування робіт по захисту Чорного моряприєднався світовий банк. Багато в цьому напрямку робить Європейськийпарламент. Окремі проекти мають країни Чорноморського басейну, у тому числі йУкраїна. У2000році було затверджено Положення про Державну інспекцію охорони Чорного моряМіністерства екології і природних ресурсів.
Результатом зусиль Чорноморської екологічної програми (BSEP) стали дваважливі і конкретні документи: Трансгранич-ний діагностичний аналіз Чорногоморя і Стратегічний план дій по реабілітації і захисту Чорного моря.
3.Річка Дніпро
В античні часи на берегах Дніпра процвітали грецькі таскіфські міста, згадувані Стратоном. Розкопки доводять, що серед них був іКиїв, але під іншою назвою. Середнє Придніпров’я стало осередком утворенняКиївської Русі. Дніпро є третьою в Європі річкою після Дунаю та Волги за площеюбасейну (509 тис. км2) та довжиною (2200 км).
У верхній течії Дніпро перетинає територію Росії та Білорусі,на які відповідно припадає 20% та 23% площі його басейну. В Україні розташованасередня течія та пониззя Дніпра з площею басейну 291,4 тис. км2 (57%).
Водні ресурси Дніпра складають близько 80% водних ресурсів України.Середньобагаторічний об’єм стоку в гирлі становить 53 км3/рік.
На Дніпрі виросли великі українські адміністративні,індустріальні та культурні центри — такі, як Київ, Дніпропетровськ,Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Черкаси, Херсон. Господарський комплекс у басейніДніпра протягом тривалого часу формувався без урахування екологічних наслідків.Екологічний стан Дніпра досяг небезпечної межі і продовжує погіршуватися.
Воду Дніпра споживають більше 30 млн. чоловік, близько 10тис. промислових підприємств, понад 50 великих міст і промислових центрів, 2,2тис. сільських та 1 тис. комунальних господарств, 4 атомні електростанції.Через канали дніпровська вода подається в Крим, Донбас, Харківський промвузол,йде на зрошення 1,8 млн. га земель. Розмір щорічного використаннядніпровської води досягає 15-20 км3, що становить 50-60% стоку маловодного року. 10 км3 водищорічно забирається безповоротно. Динаміку стоку Дніпра змінив каскадводосховищ, споруджених на ньому.
Щорічно з різними стоками (з поверхневим змивом ізсільськогосподарських угідь, ферм та тваринницьких комплексів, із забрудненимипідземними водами, з територій населених пунктів та ін.) у Дніпро і водосховищапотрапляє близько 40 тис. т органічних забруднень, 745 т нафтопродуктів, більше400 тис. т сульфатів, стільки ж хлоридів, 26 тис. т нітратів, 20 т міді, 32 т цинку,23 т нікелю, 7 т хрому.
Значною екологічною проблемою є ерозійні процеси, щоохоплюють більше половини території басейну. На 35% території ерозія виражена в значнихмасштабах. Це викликає втрату площ сільськогосподарських угідь, замулення тадеградацію річкової системи.
Водосховища Дніпра, акумулюючи забруднюючі речовини зтериторії всього басейну, включаючи Росію та Білорусь, є своєріднимакумулятором токсикантів, що значно зменшує їх надходження вДніпровсько-Бузький лиман та Чорне море.
Після аварії на ЧАЕС у 1986 р. вміст стронцію-90 в молюсках,що живуть у Дунаї і Дніпрі, став відповідно в 4,4 і 270 разів вищий, ніж у тих,що живуть у Волзі. Аналогічні показники щодо цезію-137 у Дніпрі перевищуваливолзький фон більш ніж у десять разів. Вміст цезію-137 у рибах Чорного морязріс у середньому в 10-50 разів. Концентрації стронцію-90 в рибах, що живуть у Дунаї іДніпрі, відповідно у 2 і 20 разів вищі, ніж у Волзі. Ці ж показники поцезію-137 у Дунаї і Дніпрі перевищують волзькі в 6,5 і 260 разів. Дуже небезпечним явищем є постійнепідвищення радіаційної забрудненості донних відкладів Дніпра, особливоКиївського водосховища.
Штучним шляхом річковий режим Дніпра трансформовано в озерний,водообмін різко вповільнився, створилися зони застою (замору), піднявся рівеньґрунтових вод далеко від берегів, посилилося засолення ґрунтів, майже в 10разів збільшився об’єм підземного стоку, а разом із цим значно збільшилосязабруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінивсяводно-сольовий режим ґрунтів у зонах іригації, знизився вміст гумусу. Ці та рядінших питань знайшли своє відображення в Національній програмі екологічногооздоровлення басейну річки
Дніпро та поліпшення якості питної води (1996 p.), яка служить стратегічнимпланом дій, спрямованих на оздоровлення водних об’єктів на різних напрямках урізні періоди часу. Серед заходів, передбачених цією програмою на найближчийчас, пріоритетними визнано будівництво та реконструкцію водоохоронних об’єктів,поліпшення екологічного стану водойм, будівництво протиерозійних гідротехнічнихспоруд. Важливе значення мають екологічно і економічно обґрунтовані принципирозвитку гідроенергетики України. Як свідчать розрахунки, щороку на втіленняпрограми потрібно близько 200 млн. гривень.
4. Малі річки України
В Україні більше 22 тис. малих річок, довжина яких більше 100тисяч кілометрів. П’ятнадцять тисяч малих річок впадають у Дніпро. Натериторіях їх басейнів проживає половина міського та 90% сільського населення.Звідси береться вода для поливу чверті всіх наших зрошуваних земель. У заплавахрозташовані культурні пасовища й сінокоси. Малі річки є джерелом водопостачанняпромислових, комунальних і сільськогосподарських підприємств, поповненнязапасів підземних вод. Вони використовуються для риборозведення, відпочинкулюдей. Нарешті малі річки — це справжня краса землі. Для багатьох із нас вони — незабутній споминдитинства, той куточок землі, з якого починається Батьківщина… Недбале ставленнядо малих річок пов’язане з недооцінкою їх ролі в загальному водному балансіконтинентальних вод. Саме з малих річок набирають силу величезні водні артерії,від водності малих річок залежить водність великих. У малих річках зосередженомайже 80% водного стоку.Саме малі річки визначають «обличчя» річкової мережі. У малих річкахформується 60% водних ресурсів України. На цих ріках побудовано понад 1000водосховищ і 24 тисячі ставків, в яких щороку нагромаджується понад 12 млрд.кубометрів води, а з урахуванням великих водосховищ і водосховищ дніпровськогокаскаду об’єм води становить близько 55 млрд. кубометрів. Тому особливезначення має збереження водності малих річок та їх захист від замулення ізасмічення.
Несприятливими для малих річок є інтенсифікація сільськогогосподарства, меліоративні роботи в їх басейнах, якщо вони ведуться безналежного наукового обґрунтування. Недопустимим є розорювання земель майже докрайки води. Орати треба тільки в напрямку, перпендикулярному до схилумісцевості. В іншому разі матиме місце ерозія ґрунтів, змивання їх у річки,утворення ярів. Змитий ґрунт замулює малі річки, закупорює джерела, річкиміліють, перетворюються в струмки і зовсім зникають.
Недопустимевирубування лісів і висушування боліт у верхів’ях річок, організація літніхтваринницьких таборів на берегах. Це може викликати порушення дренажноїздатності басейну річки, виникатимуть заболочення, підтоплення або засоленнясільськогосподарських угідь.
Великі тваринницькі комплекси скидають у малі річки стічніводи, об’єм яких у декілька разів перевищує водовідведення міст з населенням100 і більше тисяч жителів. Екологічні наслідки впливу антропогенного факторана екосистеми малих річок показані на рис. 1.
/>
Рис.1. Можливі наслідкинегативного впливу діяльності людини на екосистеми малих річок
Висновок
Впроцесі написання реферату були виявлені проблеми деяких водних екосистемУкраїни, а саме :
– Азовського моря;
– Чорного моря;
– річки Дніпро,
– деяких малих річок.
Буливиявлені екологічні наслідки впливу антропогенного фактора на екосистемизазначених об’єктів. Треба зосередити увагу на як більшому використанню воднихресурсів, їх забрудненню та ін..
Література
1. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології:Теорія та практикум. — К.: Лібра, 2002.
2. Бровдій В.М., Гаца О.О. Екологічні проблеми України (проблеминоогеніки). — К.: НПУ, 2000.
3. Джигирей B.C., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології таохорона навколишнього середовища. — Львів: Афіша, 2001.
4. Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Класифікація екосистем — імперативнаціональної екомережі (ECONET) України // Український ботанічний журнал. — 2000. — Т. 58. — № 4. — С. 393-403.
5. Качинський А.Б., Хміль Г.А. Екологічна безпека України: аналіз,оцінка та державна політика. — К.: НІСД, 1997.
6. Основи екології та екологічного права / Ю.Д. Бойчук, М.В. Шульга,Д.С. Цалін, В.І. Дем’яненко; За заг. ред. Ю.Д. Бойчука і М.В. Шульги. — Суми: ВТД«Університетська книга», 2004.
7. Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу / Упо-ряд. О.Ю. і С.О.Шапаренко. — Харків: Торсінг, 2002.