Територіальна структура господарства Німеччини

Реферат на тему: Німеччина Площа – 356 тис. кмг. Населення – 81,3 млн чоловік. Столиця – Берлін. Німеччина – одна з найрозвинутіших країн світу та Західної Європи. Вона роташована в центрі Європи. На півночі країна виходить до Північного і Балтійське: морів, на сході межує з Польщею і Чехією, на заході – з Нідерландами, Бельгіє:-Францією, Люксембургом, на півдні – з Швейцарією і Австрією, на півночі -Данією. Німеччина — федеративна республіка, яка складається з 16 земель. Вища за конодавча влада належить бундестагу (палаті депутатів), що обирається на 4 ро­ки, та бундесрату (палаті земель), що складається з членів земельних урядів Виконавчу владу здійснює уряд, очолюваний федеральним канцлером. До XIX ст. країна складалася з 300 світських та духовних держав-князівств і 50 імперських міст, які формально входили до складу «Священої Римське Імперії». В останній чверті XIX ст. з них була утворена єдина німецька держава. XX ст. вона ініціювала початок двох світових війн. Після поразки в Другій світовії війні країна була поділена на дві частини: східну – НДР (Німецьку Демократична Республіку) та західну – ФРН (Федеративну Республіку Німеччину), які з 1949 по 1990 роки перебували у складі двох протилежних світових суспільно-політичних систем. Після об’єднання у 1990 році регіон колишньої НДР дістав назву «нові фе­деральні» (східні) землі. Процес інтеграції земель виявився складним не стільки з економічної точки зору, скільки з огляду на психологію людей, що протягом більш як 40 років жили в зовсім різних соціально-економічних умовах. Природно-ресурсний потенціал країни доволі вичерпаний. Головним багатст­вом Німеччини є кам’яне (Рурський та Саарський басейни) та буре вугілля. Рурський басейн посідає за запасами перше місце в Західній Європі, проте умови видобут-ку складні. Є також великі запаси калійних солей (між річками Везер і Заале). Промисслове значення мають поклади будівельних матеріалів. За особливостями рельєфу країну можна поділити на три частини: Північнонімецьку низовину, Середньо-німецькі гори (Рейнські Сланцеві, Гарц, Рудні та Тюрінгенський Ліс), підвищену Південну Німеччину (Шварцвальд, Швабські Альпи, Франконські Альпи, Баварський Ліс та Баварське плоскогір’я). Територія країни добре освоєна і густо заселена. Клімат помірний з переходом від морського на півночі до помірно континентально­го на півдні, сприятливий для проживання населення. Суворі зими бувають тільки в горах. На відміну від багатьох західноєвропейських країн, у Німеччині густа річкова мережа. Найбільшу протяжність у межах країни мають Рейн, Дунай та Ельба. Донедавна ці річки були найбруднішими в Європі. Державні заходи, а також програми ЄС дали змогу майже розв’язати екологічні проблеми Руру і Рейну. Важливу природоохоронну функцію відіграють лісові масиви, що займають майже 1/4 території країни. У 70-х роках створені перші національні парки. Це значні території, що охороняються державою. Населення. Німеччина – етнічно однорідна країна. На кордонах з Нідерланда­ми і Данією проживають кілька тисяч датчан і голландців. На сході – близько 100 тис. лужицьких сербів. Майже 5 млн. становлять емігранти з Туреччини та Східної Європи, що приїхали сюди на заробітки та на постійне місце проживання. Еміграція поповнює комплекс соціальних і політичних проблем, тому урядом при­йнята система законодавчих заходів щодо регулювання еміграційного потоку. Незважаючи на значні втрати під час Другої світової війни (10 млн. чоловік), кількість населення країни відновлена, зокрема завдяки поверненню репатріантів -німців, що опинилися на території інших держав після зміни кордонів. Повернен­ня «етнічних» німців продовжується, зокрема з території Росії і Казахстану. Німецька мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Крім німців нею розмовляють австрійці, жителі Швейцарії та Люксембургу. Південні регіони країни заселені переважно католиками, північні – протестантами. Середня густота населення становить майже 220 чол. на 1 км2, розміщується воно досить рівномірно. Міських жителів – понад 85 %. У країні налічується 15 великих міст з населенням понад 500 тис. чоловік. У Берліні проживає 3,5 млн чоловік, Гамбурзі -1,6, Мюнхені -1,2 млн. чоловік. Кількість населення в агломерації Руру становить понад 10 млн. чоловік. У сільській місцевості досить багато сіл і хуторів. Внаслідок історичних причин (політичної роздробленості країни у середні віки) в країні немає чітко визначеного політичного центру на зразок Парижа чи Лондо-. Головним промисловим ядром країни є найбільша в Європі Рурська агломе­рація. Основним фінансовим центром є Франкфурт-на-Майні (мал. 60), головними політичними центрами – Бонн і Берлін. Міста Німеччини здебільшого дуже давні: ті, що знаходяться на захід від Дунаю і Рейну, мають понад 2000 років, інші – близько 1000 років. Багато з них були колись столицями князівств, тому мають ‘tern історичні та культурні пам’ятки. Особливо вирізняються Кельн, Мюнхен, Штудгарт – у західній, Дрезден, Потсдам – у східній частинах країни. Частка зайнятих у промисловості і будівництві (45 % економічно активного населення) значно вища порівняно з іншими західноєвропейськими країнами. Крім то­го, багато людей працює у науково-дослідницькій сфері, на транспорті, в сфері послуг Господарство. Економіка країни сучасна і всебічно збалансована. Країна m.v потужний промисловий потенціал, але позиції у сфері новітніх технологій слабо. від інших країн «великої сімки». Частка невиробничої сфери (60 % працюючих тут нижча від Великобританії, Франції і США. Розмір експорту становить 20 ВВП. В експорті переважають машини та хімічні продукти, в імпорті – промислові вироби, паливо, руди, деревина, продовольство, волокна. Головні торговельні партнери – країни ЄС. У 90-х роках банки і корпорації країни почали активно діяти : постсоціалістичних країнах. Німеччина є перспективним економічним партнери У країни. Після Другої світової війни в умовах існування двох держав Німеччина була змінена відновлювати зруйноване господарство. Треба було також змінювати структуру господарства через втрату ринків збуту та постачання. Відновлення господарських структур відбувалось у ФРН під значним впливом США, в НДР – СРСІ 1990 році ФРН перевищувала НДР за площею у 2,2 раза, за населенням -3,6 раза, за ВВП – у 5,5 раза, а з розрахунку ВВП на одного жителя – в 1,6 раза. – господарстві НДР переважав державний сектор (на відміну від ФРН, де його роль була мінімальною). Після об’єднання країни постало питання про створення єдиного господарського комплексу. Перед новими федеральними землями, тобто землях колишньої НДР, виникли такі проблеми, як зміна форм власності, поліпшення інфраструктури (зокрема приведення стану автошляхів до рівня західних земель структури промислового комплексу, зовнішньоекономічної діяльності. Промисловість. Сучасна Німеччина має розвинуту електроенергетику, до працює на власних і привізних енергоносіях. Серед галузей обробної промисловості найбільш розвинуті машинобудування та хімія. Структура промислової про­дукції складається на 1/3 з продукції промислового призначення, на 1/3 з машин і на 1/3 товарів широкого вжитку. Металургійне виробництво зосереджено переважно в Рурі, ЗО % його продукції йде на експорт. За обсягом хімічної продукції Німеччина поступається тільки СІЛА, а за її експортом посідає перше місце в світі. Країна посідає перше місце в Європі і третє у світі за рівнем розвитку суднобуду­вання. Добре розвинуте виробництво інструментів, приладів, в тому числі оптичних. За вартістю машинобудівної продукції на одного жителя та за її експортом Німеччина також перша в світі. Попитом в Європі користуються виготовлені в Німеччині музичні інструменти, хутряні вироби, фарфор, мережива, поліграфічна продукція, мисливська зброя; країна посідає перше місце в Європі за випуском паперу і картону. За виробництвом пива Німеччина поступається тільки СІЛА, а за його споживанням на душу населення та експортом утримує перше місце в світі. Сільське господарство Німеччини – високорозвинута галузь. У ньому працює 4 % зайнятого населення. До 1990 року у ФРН переважати ферми з наділа­ми до 20 га, в НДР – державні господарства. В обох країнах сільське господарство діставало значну підтримку держави. Після об’єднання Німеччина перетворилась у найбільшого в Європі сільськогосподарського виробника. Але власних потреб насе­лення галузь не задовольняє, тому Німеччина, поряд з Японією, є найбільшим у світі імпортером сільськогосподарської продукції. Імпортують кормове та продовольче зерно, олію, овочі, м’ясо, фрукти. Тваринництво дає 4/5 вартості сільськогосподарської продукції. Це м’ясо, тверді сири, масло. Із зернових культур висівають пшеницю, жито, ячмінь. Серед­ня врожайність зернових – 53 ц з гектара. Німеччина є великим виробником картоплі, цукрових буряків, овочів і винограду. Національною культурою став хміль. Головними сільськогосподарськими регіонами є південна окраїна Північнонімецької низовини від Мааса до Ельби, де поширені родючі грунти; річкові долини середньонімецьких гір; рівнини півдня країни. Транспортна система Німеччини добре розвинута. Вона забезпечує не тільки внутрішні перевезення, а і транзити, оскільки країна знаходиться в центрі Європи. Німеччина бере участь у створенні Європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних затізниць. Вантажо- і пасажироперевезення здійснюються залізни­цями, автошляхами і водними шляхами. На водний транспорт припадає 1/5 ванта­жоперевезень, що видаляє країну за цим показником в Європі. Найважливішу? роль відіграє річкова система Рейну. Канат Рейн – Везер дав вихід Руру до Північного моря в межах державної території. Середньонімецький канап, перетинаючи територію з заходу на схід, сполучає річки півночі в єдину транспортну систему. Збудований у 90-х роках канат Рейн – Майн – Дунай сполучає Північне і Чорне моря, утворюючи трансєвропейську водну магістраль. З північного порту Кіль починається глибоководний Кільський канат, що за значенням поступається тільки Суецькому і Панамському. Поромні переправи Сполучають Німеччину з Данією, Швецією, Фінляндією, Литвою. До Другої світової війни найважливішим транспортним вузлом був Берлін, але за роки існування двох Німеччин він втратив свою роль. Основний транспортний коридор проходить по осі Рейну. Є локальні транспортні вузли. Найбільші — Гамбург Лейпциг, Мюнхен тощо. Найбільший повітряний вузол — Франкфурт-на-Майні, країні зареєстровано майже 40 млн легкових, 2 млн вантажних автомобілів. Kpaїна вкрита густою мережею швидкісних автомагістралей високого класу. Зовнішньоекономічна діяльність старих і нових федеральних земель не однакова. Територія колишньої НДР тривалий час була інтегрована з соціалістичними країнами, тому тут тільки формуються зовнішньоекономічні зв’язки, орієнтовані на світовий ринок. Частка ФРН у світовому імпорті – 9 %, в експорті – 11 %. Країна значною мірою залежить від імпорту сировини, напівфабрикатів і деяких видів промислових товарів. Близько 3/4 зовнішньоторговельних операцій припадає на економічно розвинуті країни, особливо – країни 6С (половина всіх торговельних обмінів) та США. Останніми роками розширюються зв’язки з постсоціалістичними країнами Центральної Європи. У країни, що розвиваються, Німеччина постачає машини та обладнання, а одержує звідти сировину та напівфабрикати. Значне місце у зовнішніх зв’язках Німеччини посідає діяльність на ринку капіталу, причому серед інвестицій переважають капіталовкладення в економічні розвинуті західноєвропейські країни і США. Останніми роками зростають інвестиції у постсоціалістичні країни. З-поміж країн, що розвиваються, важливе місце посідають латиноамериканські, особливо Бразилія та Мексика. До самої Німеччини тра­диційно інвестують капітал США (до 30 % всіх іноземних інвестицій). Близькі 20-25 % промислової продукції країни виробляється на підприємствах з участю іноземного капіталу. Внутрішні відмінності. На території країни можна виділити такі економічні райони: Північна Німеччина, Північний Рейн-Вестфалія, Прирейнський південний захід, Баварія, Південь Східної Німеччини та Бранденбург з Берліном. Північна Німеччина (землі Нижня Саксонія, Шлезвіг-Гольштейн, Меклен-бург-Передня Померанія, Гамбург та Бремен) – займає велику площу, виходить до моря, в господарському відношенні має розвинуті аграрні та торгово-транспортні функції. Північний Рейн-Вестфалія – земля, що має важливі промислові, фінансові та сільськогосподарські функції, розвинуті металургія, хімія, машинобудування, текстильна і харчова промисловість. Тут знаходиться Рурський кам’яновугільний басейн та промислова агломерація Руру. Прирейнський південний захід (землі Гессен, Рейнланд-Пфальц, Баден-Вюртем­берг, Саар). Це найрозвинутіший і найбільший за своїм економічним потенціалом район Німеччини (30% промислового та 25 % сільськогосподарського виробництва Цей основний осередок наукоємних галузей промисловості виділяється виробництвом машин та хімічних товарів, а в сільському господарстві – вирощуванням овочів, винограду та тютюну. Баварія – найбільша за площею земля Німеччини, посідає третє місце в країні за промисловим та сільськогосподарським потенціалом. Вирощують пшеницю, хміль, ячмінь. Розвинуте пивоваріння. Промисловість представлена новітніми галузями, передусім електротехнічною та автомобілебудуванням. Південь Східної Німеччини (землі Саксонія, Тюрінгія, Саксонія-Ангальт) найбільш економічно розвинута територія східних земель. Саме завдяки цьому району НДР входила до числа десяти найбільших машинобудівних і хімічних районів світу. Нині відбувається так звана деіндустріалізація: реконструкція застарію, структури, ліквідація неконкурентоспроможних підприємств і галузей. Бранденбург з Берліном. Бранденбург – ядро Прусії, земля, навколо якої утворилась Німеччина, а Берлін – головний економічний і політичний центр цієї землі З 1871 року Берлін був проголошений столицею країни, що дало поштовх його роз витку. Після Другої світової війни Берлін був розділений на дві частини: Західний що мав особливий статус, і Східний Берлін, що став столицею НДР. У 1961 році Східний Берлін відділили від Західного Берлінським муром. Знесення Берлінського муру стало символом об’єднання Німеччини та повернуло місту його світове значення та різноманітні господарські функції. Територіальна структура господарства Німеччини