Облік кредитних операцій

Зміст
Вступ
1. Економіко-теоретичні засади кредитних відносин
1.1 Економічна сутність кредитних операцій
1.2 Нормативно-законодавче регулювання обліку кредитних операцій
2. Облік кредитних операцій
2.1 Облік довгострокових позик
2.2 Облік короткострокових кредитів
3. Узагальнення обліку кредитних операцій. Зарубіжний досвід
Висновки
Література
Вступ
Створення дійової системи кредиту й кредитних відносин є невід’ємною складовою ринкової трансформації економіки. Цей процес виявився складним і суперечливим. Україна почала формувати кредитну систему на тій базі, яка існувала при адміністративно-командній системі й була пов’язана з централізованим розподілом кредитних ресурсів, пільговим кредитуванням, кредитними обмеженнями тощо. Все це робило кредит і кредитні відносини недосконалими й неефективними. Замість подолання цих недоліків глибока економічна криза, спад виробництва зумовили кризу неплатежів, що підривало корінні принципи кредиту, позбавляло його активного впливу на розвиток економіки. Справа дійшла до того, що неповернення кредитних сум стало досить поширеним явищем, яке спричинило появу величезних сум кредиторської заборгованості, що перетворювало кредит на свою протилежність – безповоротне фінансування, тобто повністю вихолощувало зміст цієї економічної категорії.
Перехід України на етап макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту у розширеному відтворенні, без чого неможливий нормальний кругообіг капіталу, ефективне економічне зростання. Для цього потрібно, перш за все, подолати ті викривлення, які траплялися при використанні кредиту, забезпечити повне й послідовне здійснення принципів кредиту в господарській практиці.
Разом з тим, перехід до ринкової економіки пред’явив нові вимоги до теорії кредиту й кредитних відносин. Оскільки трансформаційний період відрізняється від розвинутої ринкової економіки, то вкрай важливо розкриття його своєрідності та визначення місця й ролі кредиту в процесі ринкової трансформації економіки. До того ж виявились істотні недоліки у трактуванні кредиту та кредитних відносин. Навіть у кращих підручниках сутність кредиту зводиться до передачі в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності, а кредитні відносини наділяються надто загальними характеристиками: добровільні й рівноправні, не змінюють власника цінностей, пов’язані з рухом вартості, але не є еквівалентними, хоча вони передбачають платність. І найбільше, що відзначається, — це їхня здатність забезпечувати зростання вартості, тобто її капіталізацію. Досвід незаперечно свідчить, що розробка теорії кредиту й кредитних відносин потребує обґрунтування методологічних підходів до розкриття кредиту як системного явища, глибокої й складної економічної категорії, пов’язаної з усією системою суспільно-виробничих відносин.
Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.
Заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком…
Тому лише досконала, гнучка організація грошових розрахунків може забезпечити таку діяльність підприємства, яка б відповідала поставленій меті. Звісно, це не єдина умова успішного існування підприємства. Серед інших можна виділити такі, більш глобальні чинники: грошово-кредитна політика держави, фіскальна, бюджетна політики і взагалі фінансове становище держави.
Багатоманітність суб’єктів взаємовідносин підприємства по розрахунках з кредиторської заборгованості, з врахуванням різного механізму правового регулювання і організаційних схем здійснення, свідчить про складність проблеми ефективного управління нею. Дійсно, поточний фінансовий добробут підприємства в значній мірі залежить від того, наскільки своєчасно воно відповідає за своїми фінансовими зобов’язаннями.
Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.
Кредиторська заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком, страховими компаніями.
Проблема організації грошових розрахунків підприємства досить актуальна в теперішніх умовах — в умовах кризи неплатежів, низької платіжної дисципліни більшої частини господарюючих суб’єктів.
У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів: Голова С.Ф., Бутинця Ф.Ф., Ткаченко Н.М., Шаманської В.М, та ін., національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані підприємства.
Мета курсової роботи – узагальнення теоретичних аспектів обліку кредитних операцій.
Задачі курсової роботи:
Визначення сутності кредитних операцій підприємства;
аналіз нормативно-правової бази обліку кредитних операцій;
вивчення обліку довгострокових позик та короткострокових кредитів;
узагальнення інформації, та аналіз зарубіжного досвіду;
1. Економіко-теоретичні засади кредитних відносин
1.1 Економічна сутність кредитних операцій
Кредит — економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.
Під терміном «кредит» розуміють грошові кошти і матеріальні цінності, передані у користування на визначений строк і під відсотки.
Прийнято виділяти такі види кредиту:
фінансовий (в кредит даються грошові кошти);
товарний (в кредит продаються матеріальні цінності);
інвестиційний, податковий;
кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики (наприклад, під облігації або векселя).
За об’єктами:
Товарний кредит – Надається одним господарюючим суб’єктом іншому в ході здійснення господарської діяльності у вигляді продажу товарів (продукції, робіт, послуг) з відстрочкою платежу.
Лізинговий — Відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна.
Лізинг є формою майнового кредиту. Об’єктом лізингу може бути рухоме і нерухоме майно, суб’єктами можуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання — власник об’єкту лізингу), користувач (суб’єкт, що користується об’єктом лізингу з правом придбання власності і розпорядження даним об’єктом в рамках, встановлених угодою), виробник (суб’єкт господарювання, що здійснює виробництво або продаж товарно-матеріальних цінностей).
Грошовий — надається в національній або іноземній валюті в порядку, передбаченому чинним законодавством.
За суб’єктами:
Комерційний — Це товарна форма кредиту, що визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами підприємницької діяльності. Учасники кредитних відносин (при комерційному кредиті) самостійно регулюють розрахунки і можуть використовувати векселі та інші боргові зобов’язання. Об’єктом комерційного кредиту можуть бути продані товари, виконані роботи, надані послуги, по відношенню до яких продавцем (виконавцем) надається відстрочка платежу. У випадку оформлення комерційного кредиту з використанням векселя, інші угоди по наданню кредиту не укладаються. Погашення комерційного кредиту може здійснюватись шляхом погашення векселя боржником; передачі векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ), відповідно до чинного законодавства; переоформлення комерційного кредиту на банківський.
Якщо договір про надання банківського кредиту не передбачає використання векселя, то погашення такого кредиту здійснюється на умовах, обумовлених цим договором. Не визнаються комерційним кредитом форвардні та ф’ючерсні операції з продукцією сезонного виробництва чи цінними паперами та валютними цінностями, а також операції з товарними та валютними опціонами, які передбачають перехід права власності на таку продукцію (цінні папери та валютні цінності) в момент здійснення рахунків по форвардних, ф’ючерсних чи опціонних договорах.
Банківський — надається суб’єктам кредитування всіх форм власності на умовах тимчасового користування, обумовлених кредитним договором. Основними принципами є:
забезпеченість,
поверненість,
дотримання строків,
цільове використання.
Консорціумний — надається позичальнику банківським консорціумом наступними способами:
а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам підприємницької діяльності;
б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Споживчий — надається торговельними підприємствами у вигляді товарів, проданих в кредит (з відстрочкою платежу), а також банками дія купівлі споживчих товарів та оплати послуг. –PAGE_BREAK–
Об’єкт споживчого кредиту — товари довгострокового користування, послуги при продажу товарів в кредит або грошові кошти. Виступає в товарній та грошовій формі.
Різновидність споживчого кредиту — позика на придбання або будівництво житла (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.93 р. № 483 «Про сприяння індивідуальному житловому будівництву за рахунок надання державного довгострокового пільгового кредиту», а також Положення про порядок надання державного довгострокового кредиту індивідуальним будівникам (затверджено наказом Міністерства фінансів. Міністерства економіки. Міністерства по справах будівництва та архітектури від 05.04.93 р. №’ 59/89/129)).
Споживчий кредит надається фізичним особам — резидентам України тільки в національній грошовій одиниці України для придбання товарів тривалого користування і послуг. Споживчий кредит погашається в розстрочку, якщо інше не передбачене договором.
Строк кредиту встановлюється в залежності від мети кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, але не більш, ніж на 10 років з дня його надання.
За строками користування:
Короткостроковий — до 1 року. Проценти за його використання розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або оплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту і процентів за його користування (якщо інше не передбачено кредитним договором). Короткострокові позики можуть надаватись банками у випадку тимчасових фінансових ускладнень, що виникають у зв’язку з витратами виробництва (обігу), не забезпеченими надходженням коштів у відповідному періоді: наприклад, на відновлення оборотних засобів; погашення заборгованості по заробітній платі; тимчасові потреби підприємства; для сезонних запасів сировини, матеріалів, палива та ін.; для покриття витрат виробництва сезонного характеру; для покриття витрат по незавершеному виробництву, коли розрахунки з замовником здійснюються після повного завершення робіт; для запасів товарно-матеріальних цінностей тощо.
Середньостроковий — до 3 років. Надаються для оплати обладнання, поточних потреб, на фінансування капітальних вкладень.
Довгостроковий — Більше 3 років, які надаються під забезпечення заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантією, дорученням. Можуть надаватись для формування основних засобів, на капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних засобів, на нове будівництво, на приватизацію, тощо.
Прострочений — кредит, по якому закінчився строк повернення, встановлений в кредитному договорі між банком та позичальником, а позичені кошти при цьому не повернені останньому.
Відстрочений — Кредит, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату.
Відстрочка погашення кредиту оформлюється додатковою угодою до основного кредитного договору та супроводжується, як правило, встановленням більш високої процентної ставки. До відстрочених кредитів відносяться пролонговані кредити.
По забезпеченості:
Забезпечений заставою — предметом застави можуть бути майнові права, цінні папери, інше майно.
Ломбардний — Гарантується високоліквідним забезпеченням (наприклад, ювелірні вироби, цінні папери), які можуть бути легко продані у разі непогашення кредиту.
Іпотечний — надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами іпотеки можуть бути іпотечні банки або іпотечні компанії. Позичальниками можуть бути юридичні і фізичні особи, що мають у власності об’єкти іпотеки або доручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будівлі, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника. Об’єкти іпотеки не повинні бути заставою по інших угодах.
Гарантії — розрізняють гарантії банків грошовими коштами та майном третьої особи.
З іншим забезпеченням — доручення страхової компанії.
Не забезпечений (бланковий) — Надасться комерційним банком тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна або інших видів забезпечення) і тільки під зобов’язання повернення кредиту. Бланковий кредит видається під підвищені проценти надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і авторитет в банківських колах.
За ступенем ризику:
Кредитна лінія угода банка — кредитора надати кредит в майбутньому в розмірах, що не перевищують раніше обумовлені розміри, на визначений строк без додаткових спеціальних переговорів.
Овердрафт — кредит, що надається на поточний рахунок позичальника з стійким фінансовим станом на певний період часу для фінансування господарської діяльності підприємства.
За способами надання:
Одноразово — у визначений строк в повному розмірі.
В розстрочку — надається кількома платежами.
Достроково — за вимогою кредитора або за заявою позичальника.
За строками погашення: з регресією платежів — часткова оплата у визначені строки.
Після закінчення обумовленого періоду — обумовлений період (строк) зазначається у договорі (місяць, квартал). Класифікація форм кредиту наведена на рисунку 1.1
Кредиторська заборгованість характеризує найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових ресурсів, який формується за рахунок різних джерел. Нарахування коштів по різним видам цих рахунків проводяться підприємством щоденно, по мірі здійснення поточних господарських операцій, а погашення зобов’язань по цій внутрішній заборгованості — у визначені (установлені) терміни в діапазоні до одного року [51]. Тому з моменту нарахування коштів, що входять до складу кредиторської заборгованості, уже не є власністю підприємства, а лише використовуються їм до настання терміну погашення зобов’язань. Як форма позикового капіталу, використовуваного підприємством у процесі своєї господарської діяльності, кредиторська заборгованість характеризується наступними основними особливостями:
1. Кредиторська заборгованість є для підприємства безкоштовним джерелом використовуваних позикових засобів. Як безкоштовне джерело формування капіталу вона забезпечує зниження не тільки позикової його частини, але і усієї вартості капіталу підприємства.
Рис. 1.1 Класифікація форм кредиту
2. Розмір поточної кредиторської заборгованості, виражений у днях її обороту, впливає на тривалість фінансового циклу підприємства. Він впливає деякою мірою на необхідний обсяг засобів для фінансування оборотних активів.
Чим вище відносний розмір кредиторської заборгованості, тим менший обсяг засобів (за інших рівних умов) підприємству необхідно залучати для фінансування своєї поточної господарської діяльності [53].
3. Сума формованої підприємством кредиторської заборгованості знаходиться в прямої залежності від обсягу господарської діяльності підприємства, у першу чергу — від обсягу виробництва і реалізації продукції. З ростом обсягу виробництва і реалізації продукції зростають витрати підприємства, що нараховуються в складі його кредиторської заборгованості, а відповідно збільшується загальна її сума, і навпаки. Тому при незмінному коефіцієнті фінансового лівериджу розвиток операційної діяльності підприємства не збільшує його відносну потребу в кредиті за рахунок росту позикового капіталу, сформованого за рахунок кредиторської заборгованості [32].
4. Прогнозований розмір кредиторської заборгованості по більшості видів носить лише оцінний характер. Це зв’язано з тим, що розміри багатьох нарахувань, що входять до складу кредиторської заборгованості, не піддаються точному кількісному розрахунку в зв’язку з невизначеністю багатьох параметрів майбутньої господарської діяльності підприємства.
5. Розмір кредиторської заборгованості по окремих її видах і по підприємству в цілому залежить від періодичності виплат (погашення зобов’язань). Періодичність цих виплат регулюється державними нормативно-правовими актами, умовами контрактів з господарськими партнерами і лише незначна їхня частина — внутрішніми нормативами підприємства. Цей високий ступінь залежності періодичності виплат (а відповідно і розмірів нарахувань) по окремих рахунках, що входить до складу кредиторської заборгованості, від зовнішніх факторів визначає низький рівень регулювання цього джерела позикових засобів у процесі фінансового менеджменту.
Перераховані особливості кредиторської заборгованості необхідно враховувати в процесі управління нею.
Основною метою управління поточною кредиторською заборгованістю підприємства є забезпечення своєчасного нарахування і виплати коштів, що входять у її склад.
На перший погляд, забезпечення своєчасності виплат нарахованих коштів суперечить фінансовим інтересам підприємства: затримка у виплаті цих коштів приводить до росту розміру кредиторської заборгованості підприємства, а отже знижує потребу в кредиті і зменшує середньозважену вартість капіталу. Однак з позицій загальноекономічних інтересів розвитку підприємства така затримка виплат несе набагато більший обсяг негативних наслідків.
Позиковий капітал формує зобов’язання підприємства.
Згідно МСБО зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Серед зобов’язань основне місце займає позиковий капітал, тобто фінансові зобов’язання. Він включає:
довгостроковий позиковий капітал – довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти;
короткостроковий позиковий капітал – короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, кредиторська заборгованість, інші короткострокові зобов’язання.
Так, затримка виплати заробітної плати персоналу знижує рівень матеріальної зацікавленості і продуктивності праці працівників, приводить до росту плинності кадрів (причому в першу чергу звільняються, як правило, найбільш кваліфіковані працівники). Затримка виплати податків і податкових платежів викликає ріст штрафних санкцій, погіршує діловий імідж підприємства, знижує його кредитний рейтинг. Затримка виплат внесків по страхуванню чи майна особистому страхуванню може викликати у виді відповідної реакції відповідну затримку виплат підприємству сум страхових відшкодувань.
Тому з позицій стратегічного розвитку своєчасна виплата коштів, нарахованих у складі поточної кредиторської заборгованості, приносить підприємству більше економічних переваг, чим свідома затримка цих виплат.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Організація розрахунків з постачальниками і підрядниками повинна забезпечити:
— своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;
— попередження прострочення кредиторської заборгованості.
Кредиторська заборгованості підприємства виникає внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами, тощо. Виникнення кредиторської заборгованості обумовлено не співпаданням моменту відвантаження готової продукції, виконання робіт, послуг, одержання товарно-матеріальних цінностей, нарахування зарплати і платежів з моментом їх оплати. Значні розміри кредиторської заборгованості призводять до перерозподілу обігових коштів.
Кредиторська заборгованість — це результат важкого фінансового становища підприємства через брак коштів, затримку платежів різними організаціями і особами.
1.2 Нормативно-законодавче регулювання обліку кредитних операцій
Правові засади організації грошових розрахунків в господарстві України визначені в законах “Про банки та банківську діяльність”, в нормативних документах Національного банку України, Положеннях та стандартах бухгалтерського обліку.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року із змінами. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. В ньому подається визначення ряду термінів, сфери дії, цілі, принципи обліку тощо. Так мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Основи нової системи бухгалтерського обліку закладені в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Розглянувши більш загальні і широкі нормативно-правові акти України, перейдемо до Законів, Постанов, Інструкцій, Стандартів стосовно бухгалтерського обліку взагалі і фінансових результатів зокрема.
Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 10 грудня 2000 року, який є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами, державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплата пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року із змінами і доповненнями. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 року. Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Закон визначає ряд термінів, платників податку, порядок оподаткування, поняття валового доходу і валових витрат, амортизації тощо.
Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов‘язань та господарських операцій підприємств і організацій». Затверджена Наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.99 № 291. Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов‘язань та фактах фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.
Більш спеціалізованою правовою основою для бухгалтера є положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які затверджуються наказом Міністерством фінансів України.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31січня 2000 р. N 237 із змінами і доповненнями).
Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у Фінансовій звітності.
2. Облік кредитних операцій
2.1 Облік довгострокових позик
Кредит забезпечує трансформацію вільних коштів у позиковий капітал і виражає відносини, які називаються кредитними. Системність цих відносин дозволяє охарактеризувати процес надання кредиту та залучення кредитних ресурсів на необхідні цілі кредитування, та структуровано підійти до управління кредитним процесом.
Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в письмовій формі.
У кредитному договорі банк бере на себе зобов’язання надати в розпорядження позичальника на визначений період деяку суму грошей, а позичальник, в свою чергу, бере на себе наступні зобов’язання:
використовувати позичені кошти на умовах і в цілях, визначених угодою;
платити всі збори у зв’язку з виданим кредитом;
повернути основну суму боргу і відсотки в узгоджений період часу.
Кредитний договір повинен містити наступні положення:
визначення сторін угоди та основні зобов’язання цих сторін, тобто зобов’язання банку надавати грошові кошти в розпорядження позичальника, і зобов’язання позичальника повернути суму з відсотками;
сума позики;
графік повернення позики;
розмір процентної ставки і обставини, за яких вона може бути змінена;
сума комісійних по виданій позиці;
належні банку виплати у зв’язку з використанням позики і забезпечення цього кредиту заставою;
умови використання кредиту позичальником;
строк виплати позики;
зобов’язання позичальника надавати банку інформацію та документи про його фінансовий стан.
Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов’язанням, ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики».
Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.
По кредиту рахунку 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), по дебету — погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.
Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:
501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»;
502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;
503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»;
504 ” Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті”;
505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”;
506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”.
На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті.
На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в національній та іноземній валюті.
На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.
Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики) (рис. 2.1).
Рис. 2.1 — Приклад організації аналітичного обліку по рахунку 50 «Довгострокові позики»
Аналітичний облік кредитних (позикових) коштів ведеться за кредитовою ознакою у Журналі-ордері № 4, при спрощеній формі обліку у Відомості № В-4, при журнальній формі — у Журналі 2 за кредитом рахунків 50 та 60.
При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:
суми відсотків за користування кредитом списуються на субрахунок 792 «Результат фінансових операцій» з субрахунку 951 «Відсотки за кредит»;
частина довгострокового зобов’язання, яка підлягає погашенню в терміни до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями».
Типові проводки по рахунку 50 «Довгострокові позики» представлені в таблиці 2.1.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Таблиця 2.1 — Бухгалтерські проводки з обліку довгострокових позик
№
Зміст господарської операції
Кореспондуючі рахунки

ДТ
КТ
1
Отримання довгострокової позики
311 (312) „Поточні рахунки в національній (іноземній) валюті
50 „Довгострокові позики”
2
Відображення довгострокового зобов’язання (частини) як поточної заборгованості по довгострокових зобов’язаннях
50 „Довгострокові позики”
61 „Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”
3
Погашення поточної заборгованості по довгострокових зобов’язаннях
61 „Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”
311 (312) „Поточні рахунки в національній (іноземній) валюті
4
Списання відсотків за кредит на фінансовий результат
792 „Результат від іншої звичайної діяльності”
951 „Відсотки за кредит”
5
Відображення фінансового результату
44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”
792 „Результат від іншої звичайної діяльності”
6
Перерахування відсотків
951 „Відсотки за кредит”
311 (312) „Поточні рахунки в національній (іноземній) валюті
Заповнення розділу «Довгострокові зобов’язання» пасиву балансу вимагає здійснення чітких розрахунків.
Проілюструємо це на прикладі.
Приклад
ВАТ «Рибторг» отримало довгостроковий кредит для модернізації основних засобів на суму 200000 грн. строком на три роки під 55 % річних.
Розглянемо різноманітні варіанти погашення кредиту.
Варіант 1
Проценти виплачуються щорічно. Сума кредиту повертається в кінці року. Сума відсотків, яка підлягає сплаті щороку: 200000 грн. х 55 % = 110000 грн. В кінні першого і другого років сума позики (200000 грн.) відображається в розділі III «Довгострокові зобов’язання» пасиву балансу. В кінці третього року ця сума переміститься в статтю «Поточна заборгованість по довгострокових, зобов’язаннях» розділу IV.
Варіант 2
Сума кредиту повертається єдиним платежем в кінці строку договору, який включає суму позики і суму відсотків. Оскільки відсотки додаються до суми позики, то в цьому випадку застосовується принцип складних відсотків. Сума, яка підлягає виплаті в кінці строку договору: 200000 х (І + 0,55)3 = 744775 грн
Відображення в звітності.
В кінці першого року:
200000 х (1+0,55)’ = 310000 грн.
В кінці другого року:
200000 х (1 + 0,55)2 = 480500 грн.
В кінці третього року:
200000 х (І + 0,55)3 = 744775 грн. в статті «Поточна заборгованість по довгострокових зобов’язаннях».
В розділі III «Довгострокові зобов’язання»
Варіант 3
Сума відсотків нараховується одразу, і кредит видається вже без відсотків. Такий вид нарахування відсотків типовий для операцій з облігаціями.
Ставка відсотку при нарахуванні відсотку в момент видачі позики:
1-1/(1 + 0,55) = 0,35484
Відображення в звітності.
Залишок позики в момент отримання позики:
200000 х (1 — 0,35484)3 = 53707 грн.
Залишок позики в кінці першого року:
200000 х (1 — 0,35484): = 83246 грн.
Залишок позики в кінці другого року:
200000 х (1 — 0,35484)’ = 129032 грн.
В кінці третього року:
200000 х (1 — 0,35484)° = 200000 грн.
В розділі III
«Довгострокові зобов’язання»
За умови неможливості погасити кредит (короткостроковий, довгостроковий) підприємство-боржник може домовитися з банком про відстрочення (пролонгацію) на підставі заяви до банку (за 2-3 дні до закінчення терміну) та відповідної домовленості.
Відсоткова ставка за пролонгованим кредитом є вищою ніж ставка стандартна (п. 26 Положення про кредитування, затвердженого Постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Різниця між відсотковою ставкою за пролонгованим кредитом і ставкою стандартною розглядається як штрафна санкція.
У випадку, якщо банк-кредитор не погодиться на пролонгацію, своєчасно непогашений кредит вважається простроченим.
Усі передбачені договором штрафні санкції, відсотки за простроченими кредитами відносять за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, субрахунок № 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».
2.2 Облік короткострокових кредитів
Нині найпоширенішим видом отримання підприємством кредиту в Україні є банківський кредит. Підприємство за такого виду кредитування виступає тільки в ролі позичальника.
Банківський кредит класифікують за такими ознаками:
1. Цільова спрямованість;
2. Термін кредиту;
3. Вид відсоткової ставки;    продолжение
–PAGE_BREAK–
4. Валюта кредиту;
5. Види обслуговування.
Чинне законодавство України забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення Статутних капіталів банків, для внесення платежів до бюджету і позабюджетних фондів.
Кожне підприємство вправі обирати для себе схему, яка йому більше підходить.
Схема одержання та погашення кредитів може відрізнятись одна від одної (рис. 2.2).
/>/>
Рис. 2.2 — Варіанти надання банківського кредиту
Не мають права отримувати кредити підприємства:
— проти яких порушено справу про банкрутство;
— за наявності простроченої заборгованості за раніше наданими кредитами;
— під укладені контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих витрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів.
Погашення банківського кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю по закінченні терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.
Облік розрахунків ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики» у національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.
По кредиту рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик), по дебету — сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик).
Рахунок 60 «Короткострокові позики» має такі субрахунки:
601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті»;
602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;
603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті»;
604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;
605 «Прострочені позики в національній валюті»;
606 «Прострочені позики в іноземній валюті». Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення.
Рахунок 61 «Поточна заборгованість за Довгостроковими зобов’язаннями» призначено для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов’язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні строку погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» має такі субрахунки:
611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національній валюті»;
612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті».
По кредиту рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» відображається та частина довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, по дебету — погашення поточної заборгованості, її списання тощо.
На субрахунку 611 ведеться облік частини довгострокових зобов’язань, заборгованість за якими виражена в національній валюті.
На субрахунку 612 ведеться облік частини довгострокових зобов’язань, заборгованість за якими виражена в іноземній валюті.
Типові проводки по рахунку 60 «Короткострокові позики» представлені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 — Бухгалтерські проводки з обліку довгострокових позик
№
Зміст господарської операції
Кореспондуючі рахунки

ДТ
КТ
1
Отримання і зарахування кредиту на рахунки в банках підприємства позичальника
31і «Поточні рахунки в національній валюті»
601
«Короткострокові кредити в
національній валюті»
2
Отримання і зарахування валютного кредиту на валютний рахунок підприємства- позичальника
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
602
«Короткострокові кредити в
іноземній валюті»
3
Відкриття акредитиву за рахунок кредиту; оформлення лімітованої чекової книжки за рахунок кредиту
351 «Еквіваленти грошових коштів»
601
«Короткострокові кредити в національній валюті»”
4
Погашення заборгованості перед бюджетом за рахунок кредиту
641 «Розрахунки за податками»
601
«Короткострокові кредити в національній валюті»”
5
Кредити банку, передані дочірнім підприємством
683
«Внутрішньогоспо- дарські розрахунки»
601
«Короткострокові кредити в національній валюті»
6
Оприбуткована до каси готівка, одержана за рахунок короткострокових кредитів (дві операції):
а) Дебет субрахунка №311 — надходження кредиту Кредит рахунка №60
б) Дебет рахунка №30 — надходження готівки до каси Кредит рахунка №311
30 «Каса»
31 «Рахунки в банках»
601
«Короткострокові кредити в національній валюті’

Звідси:

7
Погашення заборгованості органам соціального страхування (Пенсійний фонд та ін.) за рахунок кредиту
65 „Розрахунки за страхуванням“
601
»Короткострокові кредити в національній валюті””
8
Нарахування відсотків за кредити (ця сума включається до валових витрат)
951 ‘Відсотки за кредит”    продолжение
–PAGE_BREAK–
684 «Розрахунки за
нарахованими
відсотками»
Аналітичний облік ведеться за кредиторами та видами заборгованості.
3. Узагальнення обліку кредитних операцій. Зарубіжний досвід
Підприємства у сучасних умовах господарювання систематично залучають позикові кошти. З цією метою укладається кредитний договір між установою банку і підприємством, в якому визначаються об’єкти кредитування, умови одержання та погашення позик, включаючи плановий розмір кредиту, відсоткові ставки плати за кредит, умови та розміри їх підвищення та зниження, розмір власних обігових коштів, що використовуються підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат, зобов’язання підприємства за заставою цінностей, що кредитуються, джерела погашення позики, терміни, на які вони надаються, та інші умови кредитування.
Як правило кредитний договір укладається на рік, але в окремих випадках він може бути укладений і на більш тривалий термін. Так, за позиками на капіталовкладення та іншими довгостроковими кредитами договір укладається на визначений термін, наприклад, будівництва. У рамках договору установи банку і підприємства виступають як рівноправні партнери, котрі слідкують за додержанням умов кредитування. Якщо заборгованість прострочена більше ніж на 30 днів, то надання нових кредитів припиняється: при нестачі обігових коштів на підприємстві його кредитування може бути продовжено під гарантію вищої організації, підприємства-спонсора або ін.
Підприємства при збитковій праці переводяться на особливий режим кредитування і розрахунків, при якому надані позики пред’являються до дострокового стягнення і подальше кредитування підприємства припиняється.
Використовують також таку форму кредитування поточної господарської діяльності підприємства, як кредитування за сукупністю запасів і витрат. При цій формі кредитування об’єднуються матеріальні та виробничі запаси, відвантажені товари та виконані роботи в межах нормальних термінів оплати, товари та матеріали, продані в кредит,
За рахунок кредиту, при відсутності грошових коштів на рахунках в банках оплачуються матеріальні цінності, що надійшли від постачальників, товари, послуги, відкриваються акредитиви та лімітовані чекові книжки для розрахунків за кредитовані цінності та послуги.
Виплата кредиту здійснюється установою банку шляхом перерахування грошових коштів з рахунків у банках підприємства на рахунок банку.
Якщо у підприємства недостатньо грошових коштів на рахунках у банках для виплати заробітної плати працівникам з незалежних від самого підприємства причин, то таке підприємство може одержати в банку позику на ці потреби. Така позика видається під підвищені відсотки і, як правило, терміном до 10 днів.
В Україні в нових умовах господарювання великого поширення набуло комерційне кредитування, при якому здійснюється продаж товарів на умовах розстрочки платежу. Суму оплати можна оформляти векселями, іншими борговими документами за кожним терміном платежу або визначати порядок розстрочки платежів, їх погашення за термінами у договорах поставки або підряду. Облік комерційного кредиту доцільно вести на субрахунку «Розрахунки з покупцями з наданого комерційного кредиту» за новим Планом рахунків рахунку №36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Аналітичний облік на цьому субрахунку ведеться в розрізі покупців, особові рахунки яких відкриваються за термінами платежів. Групування за термінами платежів покупців та замовників необхідне для своєчасного погашення комерційного кредиту, для аналізу фінансового стану підприємства. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних обігових коштів, інших джерел коштів, що є в його розпорядженні, а також за рахунок залученого банківського та комерційного кредитів.
Зарубіжний досвід пропонує один з нових видів кредитування – отримання кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку.
В Україні комерційні банки дуже рідко надають підприємствам довготермінові кредити. Більш реальною є можливість отримати довготерміновий кредит через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Такі кредити надаються вповноваженими банками.
За рахунок коштів ЄБРР здійснюється короткострокове та довгострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.
Короткострокове кредитування надається для реалізації експортних контрактів та придбання імпортної продукції з метою подальшого використання в процесі виробництва.
Довгострокове кредитування надається для фінансування основних засобів (придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання).
Типові умови кредитування такі:
— мінімальна сума кредиту — 50 тис. дол. США;
— максимальна сума кредиту — 2 млн дол. США;
— термін короткострокового кредиту від — 6 до 12 місяців;
— максимальний термін довгострокового……5 років;
— максимальна відстрочка погашення основної суми боргу — 2 роки (тривалість пільгового кредиту);
— орієнтована ставка за користування кредитом — 15% річних. Критерії фінансування підприємств по лінії ЄБРР:
— фінансуються тільки проекти підприємств з приватною формою власності, які функціонують у галузях сільськогосподарського виробництва, харчової промисловості та послуг;
— частка приватної власності має бути не менша за 51%;
— допроектні активи підприємств не повинні перевищувати 2,5 млн. дол. США за винятком вартості споруд та будівель;
— підприємство має відповідати вимогам техніки безпеки, екологічним, санітарно-гігієнічним, а також іншим нормам охорони довкілля, встановленими чинним законодавством України;
— кількість працюючих не повинна перевищувати 500 осіб;
— власний внесок позичальника в проект не може бути меншим за 30% вартості проекту;
— коефіцієнт обслуговування боргу (відношення прибутку позичальника після сплата податків, амортизаційних відрахувань та витрат на сплату відсотків за всіма позиками до всієї заборгованості підприємства з урахуванням кредиту ЄБРР) має бути не меншим за 63;
— погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входять у систему будівель, розпочинається не пізніше, ніж за два роки;
— розпочинається погашення бюджетних кредитів через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переобладнання об’єкта кредитування (якоїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється щоквартально;
— ставка за користування бюджетними позиками встановлюється і визначається Мінфіном України щорічно під час формування Державного бюджету.
Висновки
Кредит — економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.
В умовах ринкової економіки розрізняють комерційний та банківський кредити. Комерційний кредит надається організаціями одна одній у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари. Банківський кредит (позика) надається банками у вигляді грошових кредитів, що використовуються для розширення виробництва і в якості джерела платіжних коштів для поточної діяльності.
Організація обліку розрахунків з банком повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків.
Порядок видачі і погашення позик визначається відповідним законодавством і регулюється кредитним договором між організацією та банком, укладеним в письмовій формі. Інших вимог щодо форми і змісту кредитного договору чинним законодавством України не передбачено.
Кредитна угода визначає права та обов’язки обох сторін у зв’язку з видачею кредиту. В ній встановлюються об’єкти кредитування, умови та порядок надання кредиту, графік його погашення, форми взаємного забезпечення зобов’язань, відсоткові ставки, порядок їх сплати, права та відповідальність сторін, перелік документів, періодичність їх надання та ін.
Але укладання кредитної угоди досить складна та тривала процедура.
Для отримання кредиту підприємство повинне надати наступні документи:
— заявку на одержання кредиту в якій зазначається необхідна сума і мета кредиту, строк користування, відсоткова ставка, запропонована застава;
— анкету клієнта;
— договір, рахунок-фактура чи бізнес-план, під який береться кредит, що містять інформацію про проект, що кредитується;
— розпорядчі документи: документи, що підтверджують повноваження посадових осіб позичальника на укладення кредитних договорів і договорів застави (протоколи зборів акціонерів, накази про призначення посадових осіб);
— документи, що характеризують фінансовий стан клієнта. До них належать банківські виписки про рух за всіма рахунками позичальника (зазвичай за 3-6 місяців), довідки про обсяги реалізації продукції і строки одержаної оплати за неї, фінансова звітність за останні декілька звітних періодів (саме вона найбільше цікавить банк, і якщо фінансовий стан підприємства поганий, йому можуть одразу відмовити в кредиті). Бухгалтерська звітність і довідки включають, крім бухгалтерської звітності, розшифрування дебіторської, кредиторської заборгованостей, довідки про наявні банківські кредити, а також копії кредитних договорів і договорів застави (якщо такі є);
— документи, пов’язані із забезпеченням кредиту: документи, що підтверджують право власності на предмет застави, чи юридичні та фінансові документи поручителя (такі самі, як і для позичальника).
Якщо ж отримання кредиту планується в банку, де підприємство не має поточного рахунку, необхідно також надати: установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості за позиками.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Співробітник банку, який розглядає заявку на одержання кредиту, може вимагати додаткові документи залежно від проекту, що кредитується. Наприклад, при кредитуванні об’єкта будівництва банк може вимагати проектно-кошторисну документацію, розроблену і затверджену у встановленому порядку, рішення на відведення земельної ділянки, дозвіл на будівництво тощо. Якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню, то необхідно надати копії ліцензій на ці види діяльності.
Детальний перелік документів можна одержати в обраному для одержання позики банку.
Зважаючи на складність процесу одержання кредиту, на підприємствах слід залучати кваліфікованих працівників, відповідальних за підготовку і оформлення договірних відносин, а також за подальше виконання умов договору.
Зараз банки надають перевагу видачі короткострокових кредитів до одного року. Наприклад, на виплату зарплати кредит надається на період від 15 днів до 3-х місяців, на купівлю обладнання — на 12 місяців, на поповнення оборотних коштів – на 6 місяців. Довгострокові кредити, як правило, видаються великим стабільним підприємствам на затрати по капітальному будівництву, реконструкції та інших капіталовкладеннях. Такого роду позики повинні окупитися за рахунок прибутку, отриманого від цього заходу. Відповідні служби підприємства повинні перевірити обгрунтованість та реальність кредитів, що запитуються на ці цілі, тим більше що під них вимагаються значні гарантії забезпеченості.
Довгострокові залучені кошти – це кредити та позики, отримані підприємством на період більше року, строк погашення яких наступає не раніше, ніж через рік.
При видачі строкових кредитів строк повернення основної суми боргу встановлюється, як правило, ближче до кінця строку кредитування. За кредитними лініями строк повернення кожного траншу (частини кредиту) встановлюється окремо у межах ліміту суми і строку дії кредитної лінії. У кожному окремому випадку графік погашення кредиту встановлюється індивідуально за бажанням клієнта.
При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати, що частина довгострокової позики, яка підлягає погашенню в терміни до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями».
Сам факт одержання кредитних коштів на рахунок підприємства підтверджується випискою банку. Розпорядженням банка погасити позику є платіжне доручення, а підтвердженням цього факту — також виписка банку. Аналітичний облік за всіма видами позик ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками погашення кредиту (позики).
Аналітичний облік кредитних (позикових) коштів ведеться за кредитовою ознакою у журналі-ордері № 4, а при спрощеній формі обліку — у відомості № В-4.
Обліковим регістром по поточній заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями є журнал-ордер № 8, який повинен складатись за кредитовою ознакою в розрізі національної та іноземної валюти.
В балансі інформація про довгострокові позики відображаються в III розділі пасиву Балансу, про поточну заборгованість по довгострокових зобов’язаннях та про короткострокові позики в IV розділі пасиву.
Література
Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями).
Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 11.05.99р. №491/99 (зі змінами і доповненнями).
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом МФУ від 31.03.99 №87, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за № 391/3684.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджене наказом МФУ від 31.03.99 №87 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за №396/3689 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом МФУ від 14.06.2000 №131.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджено наказом МФУ від 31.03.99р. №87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99р. №398/3691 (зі змінами і доповненнями).
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок та зміни в фінансових звітах”, затверджене наказом МФУ від 28.05.99 №137 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за №392/3685.
Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України, затверджено Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637.
Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків і інших статей балансу, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 №69.
Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.
Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчальний посібник / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ. – ТОВ “Баланс-клуб”.- 2000. – 766 с.
Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посібник. Нормативно-практичні матеріали за ред. Р.Л. Хомяка. – Львів, 2001. 708 с.
Гладка С. Відображення в облікових реестрах операцій за банківськими рахунками підприємства // Баланс. – 2003. — №24. – с. 31-36.
Гарасим П.М., Козима А.А., Забчук В.Д., Кушнірик І.П., Хомин П.Я. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей. – Тернопіль “Астон”, 2000. – 288 с.
Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях. Учебное пособие для студентов вузов / Под. ред. Н.В. Кужельного – К.: А.С.К., 2000, — 624 с.
Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 235 с.
Кот Л.Л. Банківський кредит у трансформаційній економіці: Питання теорії, методології, практики. – К.: Знання України, 2003. – 93 с.
Кот Л.Л. Еволюція кредиту і кредитних відносин в умовах трансформації економіки//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія „Економіка”. – 2002. — Випуск 59. — С. 134-138.
Кот Л.Л. Інституційне забезпечення розвитку кредитної системи України//Актуальні проблеми економіки – 2002 — №10. — С. 47-55.
Кот Л.Л. Особливості формування кредитної системи України//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія „Економіка”. – 2002. — Випуск 63. — С. 25-26.
Кот Л.Л. Особливості функціонування механізму державного регулювання кредитних установ в Україні//Фінанси України – 2002 — №12. – С. 114-122.
Кот Л.Л. Інвестиційна діяльність в Україні: шлях активізації кредитних установ//Актуальні проблеми економіки – 2003 — №2. — С. 36-39.
Кот Л.Л. Роль і значення кредиту і кредитних відносин в умовах ринкової трансформації економіки//Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. — Випуск 2. – К., 2003. – С. 253-260.
Мельник Л.А. Состояние кредитных отношений в условиях переходной экономики на предприятиях торговли Украины // Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічне обґрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми торгівлі: Зб. наук. пр. – Ч.2. – Харків: ХДУХТ, 2002. – С. 323-330.
Мельник Л.А. Экономические признаки необходимости кредита // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Вип. 178. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 188-194.
Мельник Л.А. Место кредитных ресурсов в достижении стратегических целей торгового предприятия // Регіональні Перспективи. – 2003. — № 4-5. – С. 162–164.
Мельник Л.О. Формування джерел фінансових ресурсів на підприємствах торгівлі // Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічне обґрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми торгівлі: Зб. наук. пр. – Ч.2. – Харків: ХДУХТ, 2003. – С. 351-357.
Мельник Л.О. Особливості визначення вартості основних складових позикового капіталу підприємств торгівлі // Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічне обґрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми торгівлі: Зб. наук. пр. — Ч.2. – Том 1. – Харків: ХДУХТ, 2004. – С. 212-219.
Мельник Л.О. Особливості формування капіталу підприємств роздрібної торгівлі // Вісник ДонДУЕТ. Серія: Економічні науки. – 2004. — №3. – С. 162–169.
Власова Н.О., Мельник Л.О. Теоретичний підхід до визначення критеріїв класифікації кредитних відносин // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг: Зб. наук. пр. — Вип.1. – Харків: ХДУХТ, 2005. – С. 177-185. Здобувачеві належить обґрунтування класифікаційних ознак форм і видів кредиту з урахуванням особливостей функціонування торговельних підприємств в сучасних умовах розвитку.
Мельник Л.А. Основные функции кредита // Наука і освіта 2003: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20-24 січня 2003 р.) — Том 21: Економіка. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 33-35.
Мельник Л.А. Особенности развития облигационного займа в Украине //Дні науки 2005: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (15-27 квітня 2005 р.) — Том 8: Економіка підприємства та промисловості. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 16–17.
Основи економічної теорії: Підручник / За ред.проф. Мочерного С.В. – Тернополь: АТ “Тарнекс” -1993. – 688 с.
Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. ч.6. – Луганськ: “Футура” ДСД “Лугань”, 2001. – 368с.
опко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. –Вид. 3-є, переробл. і доп. К. КНЕІ. – 2000. – 578 с.
Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. – К.: А.С.К., 2000. – 784 с.