КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТКУЛЬТУРИ ІМИСТЕЦТВ
ВИШНЕВСЬКАГалина Георгіївна
Еволюціясфери гостинностіміста Києвадругої половиниXIX- початку XXстоліття вконтекстірозвитку українськоготуризму
26.00.06 – прикладнакультурологія.
Культурніпрактики
АВТОРЕФЕРАТ
дисертаціїна здобуттянауковогоступеня
кандидатакультурології
КИЇВ– 2008
Дисертацієює рукопис.
Роботавиконана накафедрі культурологіїКиївськогонаціональногоуніверситетукультури імистецтв, Міністерствокультури ітуризму України, м. Київ.
Науковийкерівник: докторпедагогічнихнаук, професор
ПоплавськийМихайло Михайлович,
Київськийнаціональнийуніверситеткультури імистецтв, ректор
Офіційніопоненти:докторісторичнихнаук
ЛюбовецьОлена Миколаївна,
Інститутполітичнихі етнонаціональнихдослідженьімені І. Ф. КурасаНАН України, провіднийнауковий співробітниквідділусоціально-політичноїісторії кандидатгеографічнихнаук, доцент.
СтафійчукВалентин Іванович
Київськийнаціональнийуніверситетімені ТарасаШевченка, доценткафедри країнознавстваі туризму.
Захиствідбудеться”01″ липня2008 р. о 13 годиніна засіданніспеціалізованоївченої радиД 26.807.02 у Київськомунаціональномууніверситетікультури імистецтв заадресою 01601, м.Київ, вул. Щорса,36, ауд. 209.
Здисертацієюможна ознайомитисяу науковійбібліотеціКиївськогонаціональногоуніверситетукультури імистецтв заадресою 01601, м.Київ, вул. Щорса,36.
Авторефератрозісланий30.05.2008 р.
Вченийсекретар
спеціалізованоївченої ради.Л.Г. Петрова
Загальнахарактеристикароботи
Актуальністьдослідження.Згідноз „Державноюпрограмоюрозвитку туризмув Україні на2002–2010 роки” туризмє одним з пріоритетнихнапрямів розвиткуекономіки ікультури. Визначившитаку важливістьтуризму, українськийуряд, постановоюякого булозатвердженоцю програму, надав першочерговогозначення інауковим розробкаму цій сфері. Наце ж зорієнтовуєнаукову громадськістьі Указ ПрезидентаУкраїни №136/2007 від21.02.2007 року„Про заходищодо туризмуі курортів вУкраїні”, згідноз яким 2008 рікоголошено„Роком туризмуі курортів вУкраїні”. Всвітлі зазначенихчинників постаєнезаперечноюактуальністьзвернень науковцівдо всебічногодослідженняй вивченнярізних аспектівтакої соціокультурноїпрактики, яктуризм.
Самез цієї причинидосить актуальниму науковомуплані є і дослідженняінфраструктуритуризму, зокрема, готельногогосподарства, яке складаєчастину сферигостинностіконкретногоміста аботуристськогорегіону порядз іншими об’єктами, які забезпечуютьїх туристичнупривабливість.Досів системіміждисциплінарнихдослідженьпроблем розвиткутуризму культурологічнимаспектам неприділялосяналежної уваги.Тому низькийрівень використанняпотужноготуристськогопотенціалуУкраїни пояснюєтьсяне лише недолікамидержавноїполітики, а йнедостатньоютеоретичноюобґрунтованістюсоціально-економічноїстратегії йогоосвоєння якна національному, так і на регіональномурівнях. Ці міркуваннястосуютьсяі міста Києваяк однієї знайвідомішихі найпотужнішихтуристичнихатракцій України.Мало дослідженоюнауковцямизалишаєтьсяі сфера гостинностіміста, у томучислі з точкизору її формуваннята етапів розвитку.Особливо актуальнимце уявляєтьсяу зв’язку зроллю Києва, яку він відігрававяк в контекстітрадиційнихвидів масовогоподорожування, так і в контекстістановленнята розвиткуу другій половиніХІХ – початкуХХ ст. новоїсоціокультурноїпрактики вУкраїні – туризму.
Цимі зумовленийвибір темидослідження.
Зв’язокроботи з науковимипрограмами, планами, темами.Дисертаційнедослідженняздійснене запланами науково-дослідноїроботи кафедрикультурологіїі цільовоїкомплексноїпрограми науковихдослідженьКиївськогонаціональногоуніверситетукультури імистецтв„Трансформаційніпроцеси в культуріта мистецтвахУкраїни” (Державнийреєстраційний№ 0107U009539).
Метадослідженняполягаєв тому, щоб наоснові залученнянових архівнихдокументів, використанняінших джерелз’ясуватиособливостіеволюції сферигостинностіміста Києвадругої половиниХІХ – початкуХХ ст. в контекстістановленняі розвиткутуризму в Україні.
Увідповідностідо поставленоїмети визначенітакі завдання:
— проаналізуватиісторіографіюпроблеми тавизначити станнаукової розробкиостанньої;
— виявитиджерельну базудослідження;
— визначититеоретичніта методологічнізасади дослідження;
— уточнитиосновні поняття, за допомогоюяких здійснюватиметьсяаналіз сферигостинностіКиєва, зокрема,„закладигостинності”,„церковно-монастирськізаклади гостинності”,„світськізаклади гостинності”;
— з’ясуватироль Києва якдуховного ірелігійногоцентру православногопаломництва;
— виявитироль Києва установленніі розвиткутуризму якнової соціо-культурноїпрактики вУкраїні наприкінціХІХ століття.
Об’єктдослідження– становленняі розвитоктуризму яксоціокультурноїпрактики вУкраїні.
Предметдослідження– еволюціясфери гостинностіКиєва у другійполовині ХІХ– початку ХХст. в контекстірозвитку туризмув Україні.
Хронологічнімежі дослідженняохоплюютьперіод українськогокультурно-національноговідродження, що відбувалосяв умовах інтенсивногорозвитку капіталізмув Україні, проявомчого сталопоширення яксуто діловихподорожей, такі подорожей, що набулиорганізаційнихформ краєзнавчоготуризму внаслідокпробудженняінтересу довласної історіїі культури. Ціпроцеси суттєвовплинули нарозвиток сферигостинностіКиєва як одногоз провіднихкультурних, релігійних, торгово-фінансовихта промисловихцентрів України.
Методидослідженнязумовленіспецифікоюпредмету, ґрунтуютьсяна засадахсучасної методологіїсоціально-гуманітарногопізнання іспираютьсяна принципиісторизму, об’єктивностіі системності.Використовувалисязагально-науковіметоди аналізуі синтезу, методкласифікації.Застосовувалисяпроблемно-хронологічний, конкретно-історичний,історико-порівняльний,історико-генетичний, аналітичнийта описовийметоди, якідають змогурозкрити історичнусутністьдосліджуваногоявища та йогоспецифіку вконтекстісоціальнихзв’язків.
Науковановизна дослідженняполягає у тому, що вперше увітчизнянійкультурологіїздійсненокомплекснийаналіз еволюціїсфери гостинностіКиєва під впливомправославногопаломництва, а також діловогоі культурно-історичноготуризму, становленняяких було викликаносоціокультурнимипроцесаминаціонально-культурноговідродженняУкраїни в періоддругої половиниХІХ – початкуХХ ст.
Дослідженняздійснено наматеріалахДержавногоархіву м. Києва, дореволюційноїперіодики івидань, щовідображуютьеволюцію сферигостинностіміста в зазначенийперіод.
Введенняв науковий обігзначної кількостіархівних джерелдозволилопо-новому поглянутина процес становленнята розвиткусфери гостинностіКиєва, а такожглибше осмислитиокремі сторінкиісторії українськоїкультури ітуризму.
В дисертаціїуточнено поняття:„гостинність”,„сфера гостинності”,„закладигостинності”,„релігійнагостинність”,„світськагостинність”.
Охарактеризованоособливостірелігійноїгостинностіі діяльностіцерковно-монастирськихзакладів гостинності.
Визначеноособливостістановленняі функціонуваннясвітськихзакладів гостинностіКиєва.
Дослідженодинаміку розвиткусвітськихзакладів гостинностіКиєва; визначенохарактер цієїдинаміки ічинники, щовпливали нанеї.
Виявленийвплив діловоготуризму насферу гостинностіміста.
Визначенийсоціальнийсклад суб’єктів, що займалисяпідприємницькоюдіяльністюв сфері гостинностіКиєва.
Практичнезначеннядисертаціїполягає у можливостівикористанняїї матеріалів, положень тарезультатівпри викладаннізагальних іспеціальнихкурсів та укладанніїх програм, зокрема, „Теоріяі історія культури”,„Історія українськоїкультури”,„Історія туризмув Україні”,„Історія міжнародноготуризму”, „Історіягостинностів Україні”,„Історіяготельно-ресторанноїсправи в Україні”.Результатидисертаціїможуть бутивикористанідля подальшихнаукових дослідженьз проблем історіїукраїнськоїкультури, історіїтуризму в Україні,історії гостинностів Україні.
Апробаціярезультатівдослідження.Основнірезультатидослідженняоприлюднювалисяавтором у виглядідоповідей таповідомленьна конференціях: Другій Міжнароднійнауково-практичнійконференції„Туризм напорозі ІІІ тисячоліття”(м. Ялта, 2001 р.), ТретійМіжнароднійнауково-практичнійконференції„Туризм напорозі ІІІтисячоліття”(м. Ялта, 2002 р.), Науково-практичнійконференції„Мистецькаосвіта в Українів умовах інтеграціїв європейськийхудожній простір”(м. Київ, 2004 р.), ЧетвертійМіжнароднійнауково-практичнійконференції„Гуманізаціявищої освіти: філософськівиміри” (м. Суми– м. Бердянськ,2004 р.), Всеукраїнськійнауково-практичнійконференції„Духовна культураяк домінантаукраїнськогожиттєтворення”(м. Київ, 2005 р.), Міжнароднійнауково-практичнійконференції„Україна –Світ: від культурноїсвоєрідностідо спорідненостікультур” (м.Київ, 2006 р.), Міжнароднійнауково-практичнійконференції„Проблемитрансформаціїу Польщі і вУкраїні” (м. Варшава– м. Київ, 2007 р.), Всеукраїнськійнауково-практичнійконференції„Художньо-освітнійпростір Українив контекстіновітньоїісторії” (м.Київ, 2007 р.), Всеукраїнськійнауково-практичнійконференціїY Культурологічнічитання пам’ятіВолодимираПодкопаєва„Культурологічнийдискурс сучасногосвіту: віднаціональноїідеї до глобалізаційноїцивілізації”(м. Київ, 2007 р.), «Днінауки» Київськогонаціональногоуніверситетукультури імистецтв (м. Київ,1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 рр.).
Результатидисертаційногодослідженняапробованіпри обговореннідисертаціїна засіданнікафедри культурологіїКиївськогонаціональногоуніверситетукультури імистецтв. Матеріалита висновкидисертаціївикористовувалисяавтором у навчальномупроцесі.
Публікації.Основніположення тависновкидисертаційногодослідженнявідображеніу 7 одноосібнихпублікаціях,4 з яких – у фаховихвиданнях.
Структурадисертаціїобумовленаметою і завданнямидослідженняі складаєтьсязі вступу, трьохрозділів, висновківі списку використанихджерел. Загальнийобсяг роботи– 173 сторінок, у тому числі: список використанихджерел – 22 сторінки.
Основнийзміст роботи
У Вступіобґрунтованоактуальністьдослідження, визначено йогооб’єкт, предмет, мету, завдання, охарактеризованохронологічнімежі та джерельнубазу, розкритонаукову новизнута практичнезначення здобутихрезультатів.
У першомурозділі„Теоретико-методологічнізасади дослідження”викладаютьсярезультатианалізу науковихрозробок зісторії мандрівництваі туризму вУкраїні, українськоїгостинностіі готельноїсправи, Києваяк соціокультурноїатракції, атакож подаєтьсяхарактеристикаджерельноїбази.
У підрозділі1.1. „Історіографіяі джерельнабаза дослідження”охарактеризованоступінь науковоїрозробки проблеми.Історіографіягостинностіможе бутиохарактеризованаяк така, що зхронологічноїточки зорувипереджаєісторіографію, власне, туризму, що пов’язанез менш тривалиміснуваннямостанньогояк соціокультурноїпрактики вцілому, і в Українізокрема.
Першізгадки проукраїнськугостинністьзафіксованов записах іноземців: Ж.-Б. Шерера, Д.П. Де ля Фліза, С. Де Боплана.Так, Ж.-Б. Шерер, якому належить„Літопис Малоросії, або Історіякозаків-запорожцівта козаківУкраїни, абоМалоросії”, відмічав:„Гостинністьтак поширенапо всій Малоросії, що іноземець, подорожуючипо країні, ніколине потребуєробити витратина ночівлю тахарчування”.Де ля Фліз даєтаку характеристикуукраїнцям:„Селяни Київськоїгубернії загаломмирні за вдачею, відзначаютьсядобротою, середних дуже рідкотрапляютьсязловмисники; дороги скрізьбезпечні, зовсімне чути, щобговорили провбивства чикрадіжки… Вони, зрештою, набожні, не люблятьнеладу, гостинні; у них завждизнайдетьсяхліб-сіль, якіщиро пропонуютьсякожному гостеві”.
Вивченнягостинностів Українірозпочинаєтьсявітчизнянимиісторикамище у дорадянськийперіод. Так, дослідженнядеяких історичнихформ гостинностіздійснено вроботі М.І.Костомарова„Домашнє життяі нрави великоруськогонароду в ХVІі ХVІІстоліттях”.
Гостинностіяк феноменупобутовоїкультури українцівприсвяченокілька статейВ.А. Русавської, а гостинністьяк соціокультурнийінститут постаєна сторінкахробіт Г.А. Гарбар.
Окреміаспекти історіїрозвитку сферигостинностів м. Києві розкритів дисертаціїЗ.П. Сапєлкіної, зокрема, вонарозглядаєКиєво-ПечерськуЛавру як потужнийцентр гостинності.
Одназ перших спробздійснитикласифікаціюкиївськихготелів іохарактеризуватидеякі з нихреалізованаВ. Федорченкомі Т. Дьоровоюу дослідженні„Історія туризмув Україні”.
Спробурозкрити значенняКиєва як екскурсійногоцентру наприкінціХІХ – початкуХХ ст. здійсненоС.В. Грибановою.
РольКиєва в розвиткуукраїнськоготуризму в кінціХІХ – початкуХХ ст.виявляє С.І.Попович, зокрема, в становленніділового туризму.
В іншихроботах з історіїтуризму в Україні: О.М. Костюкової, С.І. Поповича, Я.В. Луцького, С.В. Гаврилюка, М. Стріхи, О.М. Любовець, В.А. Зінченка,І.Ю. Бондарчук-Чугіноїпитання розвиткуКиєва як туристичногоміста та аналізйого закладівгостинностіне порушується.
ВісторіографіїКиєва першим„біографом”Києва вважаєтьсяМ. Берлінський, який 1820 року видав„Стислий описКиєва” і підготуваврукопис „Історіяміста Києвавід заснуванняй до нашогочасу”. М. Берлінськийвперше систематизувавусі відомі натой час даніз історичноїтопографіїКиєва, описавйого пам’ятки, визначив йоготериторію, локалізувавісторичнірайони й конкретніпам’яткидавньоруськоїмонументальноїархітектури.
ІсторіїКиєва та йогопам’яток присвяченінаукові роботивідомих дореволюційнихісториків: М.В. Закревського, М. Максимовича, В.Б. Антоновича, М.Ю. Брайчевського, Я.Д. Ісаєвича,І.П. Крип’якевича,A.І. Барановичата інших.
Зарадянськихчасів історіюКиєва досліджувалиФ. Ернст, В. Голобуцький, Ю. Кондуфор, Г. Логвин. Протевони, як і попереднінауковці, невиокремлювалив якості предметасвоєї увагирозвиток сферигостинностіміста.
В рокинезалежностіУкраїни активізуєтьсяінтерес додослідженняісторії Києва.Працею, присвяченоюперіоду історіїКиєва кінцяХІХ – початкуХХ ст., є роботаО. Анісімова„Киев и киевляне”, який, торкаючисьтопонімії, доліпам’яток культури, описує економічне, культурне ісвітське життяміста на межістоліть; дослідженняМ. Рибакова„Невідомі тамаловідомісторінки історіїКиєва” охоплюєдосить різноманітнутематику – відадміністративногоустрою містадо його культурно-громадськогожиття ХІХ –перших десятилітьХХ ст. У праці„Нариси з історіїКиєва” міститьсяінформаціяпро вулиці йплощі міста, про найзначнішібудівлі й події, що відбувалисяв них, про видатнихкиян, їхні звичаїта свята. В нійрозміщенокарти, що відбиваютьетапи розвиткуміста від 1240 р.до 2002 р. Д. Малаковв роботі „ОсобнякиКиєва” досліджуєісторію будівництваприбутковихбудинків. Ю.Івашко в науковихпрацях „БудинкиКиєва з елементамиготики”, „Дерев’янецерковне зодчествоКиївщини”висвітлюєісторію будівництвата архітектурижитлових будинків, побудованихв Києві в кінціXIX – на початкуXX століть.
Л. Кудрявцевв роботі „Историягубернаторствав Киеве и Украине”подає політичний, економічнийі соціальнийогляд історіїУкраїни заперіод з 1700 по1919 роки.
ДослідженняД. Лаврова«Святий Київнаш великий»присвяченеаналізу розвиткуКиєва як осередкупаломництвавидатних діячівукраїнськоїта російськоїкультури, атакож представниківрізних європейськихкраїн.
В праціВ. Ковалинського„МеценатиКиєва” міститьсяінформаціястосовно добродійноїі меценатськоїдіяльностібратів Миколиі Федора Терещенків, Григорія Галагана, Михайла Дегтерьова, братів Лазаряі Льва Бродських, подружжя Попових, Богдана Ханенка, Семена Могильовцеваі інших киян.
Спробуузагальнитивідомості пропам’ятки Києвав контекстітуристичногокраєзнавстваздійсненоЄ.В. Панковою.
Разоміз тим, такепитання, якроль Києва врозвитку вітчизняноготуризму і впливостанньогона розвитоксфери гостинностіміста, у томучислі у визначенийісторичнийперіод, залишаєтьсямайже не дослідженим.
Джерельнубазу дослідженняданої темистановлятьдокументирізноплановогохарактеру засвоїм походженнямі інформаційноюнасиченістю.
Основудослідженнясклали документиДержавногоархіву м. Києва, у тому числі, які зберігаютьсяу фондах: Київськоїміської думи(ф. 17), Київськоїміської управи(ф. 163), Київськоїміської поліції(ф. 237).
Середопублікованихджерел окремугрупу складаютьправові актиРосійськоїімперії тапостановиМіської думиКиєва.
Важливимджерелом інформаціїпро розвитокінфраструктуриміста є довідник“Весь Киев”, який видававсяу 80-х – 90-х рр. ХІХст. та на початкуХХ ст.
Інформаціюстосовнопромисловостіта фінансовогожиття Києвамістять каталогита путівники, у тому числівипущені допершої та другоївсеросійськихярмарок, яківідбулися уКиєві у 1897 та 1913рр. Важливимджерелом длянаписаннядисертаціїпослужиликиївські періодичнівидання зазначеногоперіоду, якінадають інформаціюпро події всфері гостинностіміста: відкриттяресторанів, готелів, даютьуявлення прохарактер їхдіяльності, містять повідомленняпро заходи, щопроводилисьв цих закладахтощо.
У підрозділі1.2. „Понятійнийапарат та методологіядисертаційногодослідження”визначенопонятійнийапарат, за допомогоюякого вирішуютьсяпоставленізавдання. Терміни„туризм” і„екскурсійнадіяльність”використовуютьсяв тексті дисертаціїзгідно з визначенням, що наводитьсяв Законі України„Про туризм”, а термін „українськийтуризм” вживаєтьсяу значенні„туризм, щоздійснювавсяна територіїУкраїни”, абояк сукупністьосновних видівтуризму: внутрішнього,іноземногоі зарубіжного.
Поняттягостинностів науковійлітературівживаєтьсяв двох значеннях: як соціокультурнийфеномен і яксоціокультурнийінститут. Першаточка зоруналежить В.Русавській, яка вживаєпоняття гостинностів кількох сенсах: як форму народногобуття, що безпосередньопов’язана зпобутом, тобтосферою невиробничогосоціальногожиття та якзагальну духовнуналаштованістьна сприйняттяіншої людини, групи людей, народу, нації, обумовленузвичаями, моральнимитрадиціями, суспільнимиустановками.
Гостинністьрозглядаєтьсяяк повсякденнаі святкова, атакож як селянська, громадська, міська, родинна, дворянська, світська іцерковно-монастирська.В цілому поділяючизапропонованукласифікацію, вважаємо, щокоректнішевести мову непро церковно-монастирську, а про релігійнугостинність, враховуючи, що гостинністьв цьому дискурсіпостає як феномен, тобто функціонує, насамперед, на рівні суспільноїта індивідуальноїсвідомості.Це пояснюєтьсятим, що на відмінувід світськоїгостинності, в якій „ритуалприймання гостяперетворюєтьсяна формальнупроцедуру”(В. Русавська), релігійнагостинністьґрунтуєтьсяна християнськихзаповідях інаповненаважливим духовнимзмістом, зокрема, співчуття ідопомоги ближньому.Ці два різновидигостинності: релігійна ісвітська, об’єктивуючись, на нашу думку, формують складовісфери гостинності, зокрема, закладигостинності, що відповідновходять домонастирсько-церковноїінфраструктуричи то до інфраструктуриміськогогосподарства.
Іншийпідхід до вивченнягостинностіпредставленийв роботах Г. Гарбар, яка розглядаєгостинністьне як феноменукраїнськоїпобутовоїкультури, а яксоціокультурнийінститут. Вонарозрізняєприватну іпублічну гостинність,„аматорську”і професійну, розрізняєіндустріюгостинностіабо гостинностіяк спеціалізованоговиду професійноїдіяльностівід гостинностіяк явища; агостинністьяк соціокультурнийінститут визначаєяк „сукупністьконституйованихустанов тазакладів, щоздійснюютьна професійнійоснові діяльністьз надання послуглюдям, які тимчасовозалишили місцесвого постійногопроживанняз будь-якихпричин, завиключеннямзавойовницьких”.
Поділяючив цілому такуточку зору, дисертантвважає необхіднимрозрізнятипоняття сферигостинностіі закладівгостинності, адже до сферигостинностіможна віднестивсі суб’єктидіяльності, які надаютьпослуги подорожуючимі туристам, азакладамигостинностіварто вважатилише ті, якінадають основніпослуги: тимчасовогопритулку тахарчування.
Гостинністьяк різновидсоціальноїдіяльностів контекстітуризму складаєтьсянавколо відносин, що виникаютьу процесінадання-отриманняпослуг подорожуючим.При цьомуподорожуючийзавжди виступаєяк споживачцих послуг, астороною, щонадає ці послуги,є суб’єкт абосуб’єкти, котріперебуваютьв середовищісвого постійногоіснування. Аледисертантвважає, що послугамизакладів тимчасовогорозміщення, таких, як готелі, тим більше –закладів харчування,(ресторани, кафе тощо) можутькористуватисяі мешканці тихже міст, дерозташованіці заклади. Цеускладнюєдослідженнявзаємозв’язкутуризму і сферигостинності.
У Висновкахдо розділузазначаєтьсящо, незважаючина існуючідослідженняукраїнськоїгостинності, науковий доробокстосовно з’ясуванняпитання розвиткусфери гостинностісаме Києва, зокрема, у зв’язкузі становленнямі розвиткомтуризму в Україні, не можна вважатидостатнім.Виправленняцього становищау вітчизнянійнауці вбачаєтьсяза кількоманапрямами, одним з якихє культурологічний.
У розділідругому –„Православнепаломництвота релігійнагостинністьв Україні”з’ясовуютьсяособливостірелігійноїгостинностіі визначаєтьсяроль, яку відігрававКиїв в становленніпаломництвав Україні.
У підрозділі2.1. „Київ якцентр православногопаломництвав Україні”зазначається, що серед найбільшпоширених формподорожуванняособливе місцев українськійісторії посідаєпаломництво.Паломництвоє специфічноюформою подорожей, які здійснюютьвіруючі дорелігійнихсвятинь. Особливістюпрочанствав Україні є те, що воно становилоскладову частинусхідноєвропейськогоруху паломниківдо святих місцьна БлизькомуСході. Київ бувважливим пунктомна цьому маршрутізавдяки комплексусвоїх релігійнихпам’яток, впершу чергу, Києво-ПечерськоїЛаври.
ЗначенняКиєва як центруправославногопаломництвапосилилосьз середини ХУст., коли внаслідоктурецькихзавоювань майжевсі тодішніцентри паломництвахристиян опинилисяна територіїОсманськоїімперії, щозробило подорожуваннядо святих місцьвкрай важкимі небезпечним.За таких умовпотік паломниківпочав переорієнтовуватисяна святині, щознаходилисяв межах слов’янськоїправославноїойкумени. ІКиїв як місто, в якому східнеслов’янствоприйняло хрещення, став головнимдуховним ірелігійнимосередкомпаломництва.
ЗначенняКиєва в православномусвіті ще більшзросло з ХУІІІст., коли внаслідокреформ ПетраІ, місто почаловідіграватироль постачальникакадрів дляцерковнихінституційвсієї РосійськоїІмперії. Впродовжпершої половиниХУІІІ ст. українцізайняли ключовімісця в церковнійієрархії: очолилибільшістьархієрейськихкафедр, сталинастоятеляминайвпливовішихмонастиріві соборів Москвита Санкт-Петербурга, митрополитамиі архімандритами; з них формувалосяпридворне, військове, морське і посольськедуховенство, майже весьвикладацькийсклад системидуховної освіти.УкраїнецьСтефан Яворськийбув призначениймісцеблюстителемпатріаршогопрестолу, азгодом ставпершим і єдинимпрезидентомСиноду, віце-президентамиякого булиФеодосій Яновськийі Феофан Прокопович, колишній ректорКиєво-Могилянськоїакадемії. Всеце сприялозростаннюзначення Києваяк центраправослав’я, популяризаціїйого святинь.
У підрозділі2.2. „Монастирськіі церковні„странноприйомні”заклади якскладова сферигостинностіКиєва” здійсненоаналіз особливостейзакладів гостинностів Києві, що надавалипослуги прочанам.Велика кількістьпаломників, що відвідувалащорічно Київ, потребуваларозміщенняй харчування, наслідком чогостало формуваннянавколо релігійнихатракцій (особливоКиєво-ПечерськоїЛаври) сферигостинності, яка складаласяз засобів тимчасовогопритулку іхарчування, а також закладів, що надавалиневідкладнумедичну допомогу.Особливе місцепосідав Лаврськийготель, якийприймав паломників.Прочан приймалитакож готеліпри Троїцькомумонастирі, Китаєвськійта Феофанівськійпустинях.
У ХІст. в Києві булозаснованолаврську„странноприйомницю”, яка на серединуХІХ ст. перетвориласяна справжнійкомплекс зприйому паломників, що отримавназву Лаврськогоготелю. У Лаврськомуготелі було200 номерів і 20загальнихкімнат, якимиможна булокористуватисябезоплатнопротягом 2 тижнів.За свідченнямисучасників, готель бувздатний прийнятидо 25 тис. прочан.Один корпусготелю буввідведенийпід лікарню, в якому в разінеобхідностітакож безкоштовнонадаваласямедична допомога.(Щодо цього, релігійнагостинністьв Україні відбиваєзагальні рисихристиянськогопаломництва.Але слід зауважити, що на відмінувід православ’я, частину учасниківпаломницькогоруху в західноєвропейськійкультурі середніхвіків становилилицарі – пілігрими).
Безкоштовнимбуло і харчуваннядля біднихпрочан в їдальніЛаври. Для іншихкатегорійпаломниківстрави такожкоштувалинедорого. Харчуванняпаломників, що зупинялисяв Лаврі, забезпечувалосьчастково власнимвиробництвом, а цукор, сіль, солона риба, крупи, борошно, олія, вино купувалисьу постачальників.Харчуваннябуло в основномупісне, але доситьрізноманітним: готувалисястрави з овочів, картоплі, грибів, випікався хліб, пиріжки. В якостінапоїв подаваличай і квас.
Безкоштовногодували мандрівниківі в Троїцькомумонастирі, вКитаєвськійі Феофанівськійпустинях.
Функціонуванняготелів примонастиряхі в Лаврі забезпечувалосяв основномусилами послушниківі ченців. Суттєвудопомогу складалиблагодійніпожертвуваннязаможних віруючих.Частина монастирівмала власніпідсобнігосподарства, сільськогосподарськапродукція якихпотрапляладо столу нетільки монастирськоїбратії, а й„странноприйомних”закладів.
На відмінувід деякихсвітськихзакладів гостинностіцерковно-монастирськівідрізнялисяне тільки доступністюпослуг дляпрочан, але йдоволі високимсанітарно-гігієнічнимрівнем, чистотою, охайністю. Тим, хто зупинявсяв церковно-монастирськихготелях, видаваласячиста білизна.Підтримувавсячіткий розпорядокдня.
УВисновках дорозділу зазначається, що прийом паломниківв Києві здійснювавсяу специфічнійформі гостинності, яку можна визначитияк релігійну, тобто засновануна духовнихцінностях, щоїх сповідуєхристиянствоі які проявляютьсяу співчутті, допомозі іпередбачаютьмаксимальнопозбавленекомерціалізаціїнадання послуггостинності: тимчасовогопритулку, харчування, а в разі необхідності– медичноїдопомоги.Церковно-монастирськіготелі і їдальністановилипотужну і водночасавтономнускладову сферигостинностіКиєва і характеризувалисядоволі високиморганізаційно-управлінськимрівнем.
Розділтретій „Становленняділового іісторико-культурноготуризму в Україніта еволюціясвітськоїгостинностіу другій половиніХІХ – початкуХХ ст.” присвяченийдослідженнюрозвитку складовихсфери гостинностіміста Києва, що відбувавсяпід впливомформуваннянових видівмасових подорожейсвітськогохарактеру, якінабувають ознактуристичних.
У підрозділі3.1.„Вплив Києваяк діловогоі культурногоцентру на формуванняділового іісторико-культурноготуризму в Україні”зазначається, що Київ бувцентром нетільки релігійної, але й світськоїкультури, діловогожиття. Сприялоцьому перетворенняйого на губернськемісто і центрКиївськогогенерал-губернаторства, адже цей статусспонукав дорозвитку всієїінфраструктуриміста, у томучислі й такихїї складових, що складалисферу гостинності.Потужний поштовхрозвитку закладівгостинностінадало переведенняу 1797 році Контрактовогоярмарку з Дубнадо Києва, якийі став в подальшомупостійниммістом проведенняцього заходу.У другій половиніXІХ століттяв зв’язку з розвиткомпромисловостіріст містапродовжувався.Цьому, зокрема, сприяло будівництвопромисловихпідприємств.З поміж фабрикі заводів, щооброблялипродукти рослинногопоходження, перше місценалежалоцукрово-рафінадномузаводу КиївськогоТовариства, заснованого1868 року в Деміївці.Завод вироблявщорічно до900.000 пудів рафінаду.В місті розташовувалисячисленні мукомельнізаводи, тютюновіфабрики, дріжджовізаводи. Останнізабезпечувалидріжджами весьпівдень Росії.Так, з КиєваПівденно-західнимизалізницямищодня відправлялосявід 250 до 300 і навітьдо 400 пудів дріжджів.Потужним споживачемцієї ж продукціїбуло пивоварневиробництво, яке бурхливимитемпами розвивалосянаприкінціХІХ ст. Середпивоварнихзаводів вирізнявсязавод, що належавПівденноросійськомуакціонерномутовариству, організованомув січні 1896 року.Товариствуналежали трипивоварнізаводи в Києві, Одесі і Миколаєві, для придбанняяких була витраченазначна часткаосновногокапіталу товариствав 1.000.000 руб. На тойчас заводиварили до 500000відер пива нарік. У місті тайого околицяхналічувалося43 цегляних заводівз обігом понад500.000 руб. Швидкимитемпами розвивалосямашинобудівневиробництво, тісно пов’язанез буряково-цукровоюпромисловістю.Обробкою продуктівтваринногопоходженнязаймалисяшкіряні заводи(яких нараховувалосясім). У 1896 році уКиєві налічувалосяпонад 150 фабрикі заводів.
Потужнийпоштовх розвиткуміста та йогоінфраструктуридало відкриттярегулярногозалізничногосполучення.Це прискориловантажообігміж підприємствамиКиєва і регіонамине тільки України, а й всієї РосійськоїІмперії (так, Україна, булафактично „цукровоюжитницєю”Імперії), а такожсприяло інтенсифікаціїділових поїздоктогочаснихбізнесменіву професійнихсправах.
Всі ціпроцеси позитивновплинули і нарозвиток сферигостинностіКиєва. Так, наприклад, підчас Контрактовогоярмарку, якийщорічно проводивсяв Києві у лютому, міські готелівдвічі підвищувалиплату за послуги, що ними надавалися.Це було пов’язаноз великим напливомгостей міста, внаслідок чогопопит на тимчасовежитло різкозбільшувався.Були повністюзавантаженіне тільки готелі, але й так званімебльованікімнати. Піднімалиціни на своїпослуги і іншізаклади, щомогли надаватипослуги з тимчасовогорозміщення.Звісно, послугамизакладів розміщеннятакого рівнякористувалисяне стількиділові люди, які могли дозволитисобі зупинитисяу престижнихготелях, а йчисленні гостіміста, що прагнулинепогано провестичас у Києві, адже протягомпроведенняКонтрактовогоярмарку користувалисяпідвищенимпопитом і послугирозважальнихзакладів.
Післяреформи 1861 року, що скасувалакріпосне право, відбулися зміний у культурномужитті Києва.У наступні 40років кількістьнавчальнихзакладів зрослаз 38 до 152, числостудентів іучнів у нихзбільшилосяз 5 тис. 460 чоловікдо 22 тисяч. В цейчас у Києвібули створенікілька науковихтовариствприродничогоі гуманітарногопрофілю: Товариствонатуралістів(1869 рік), ІсторичнесуспільствоНестора-літописця(1873 рік). У 1863 роцібуло організованоКиївське відділенняРосійськогомузичногосуспільства, відкрилисяРосійська опера(1867 рік), Музичнеучилище (1868 рік), Художня школаМ.І. Мурашко(1875 рік). У 70-х рокахрозпочавсяпотужний українськийтеатральнийрух, чому сприявдозвіл даватиукраїнськівистави у Києвіприватнимгурткам.
Багатакультурна, утому числі, архітектурно-історичнаспадщина Києвау зв’язку зінтересом довласної історіїприваблювалабагатьохпредставниківукраїнськоїінтелігенціїта спонукаладо відвідуванняміста. Важливимчинником перетворенняКиєва на привабливийцентр туристичнихвідвідуваньстав розвитокосвіти і мережіосвітянськихзакладів. Цейчинник сприявзацікавленостішироких верствучнів і педагогічноїінтелігенціївітчизняноюісторією, природою, культурою інавіть розвиткомпромисловості.Подорожі зподібною метоюоформилисяу так званий„краєзнавчийтуризм”, якийстав третімпісля паломництваі діловоготуризму видомтуризму, щоінституалізувавсяв Україні наприкінціХІХ ст. Цей видтуризму виростаєз екскурсійз пізнавальноюметою, коливиходить запевні часовіта просторовірамки (туризмомвважаєтьсяподорож в оздоровчих, пізна-вальнихабо професійно-діловихцілях, яка триваєпонад 24 години)і становитьпрообраз сучасногоісторико-культурноготуризму.
Упідрозділі3.2. ”Мережасвітськихзакладів гостинностіяк складовасфери гостинностіКиєва” розглянутотипи закладів, які надавалипритулок прибулимдо Києва тавідстеженозміни їх кількіснихта якісниххарактеристик.Однією з поширенихна початок60-років ХІХ ст.форм світськихзакладів тимчасовогорозміщенняв Україні булигостинні, абопостоялі чизаїжджі двори.Вони вели свійродовід ще зчасів КиївськоїРусі. Щодо готелівміста, то їхрозвиток прискоривсяз відкриттямрегулярнихзалізничнихрейсів. Так,1880 рокуу Києві нараховувалося15 готелів, а напочатку ХХ ст.вже 64. Виділялисясуперзірковіготелі, готелідругого класу, мебльованікімнати. Середнайбільш престижнихбули: готель„Європейський”,„Гранд-отель”,„Hotel deFrance”,„Континенталь”та ін. Ці закладибули однимиз перших, в якихвпроваджувалисятехнічні новинки: електрика, телефони, гарячеводопостачання, що давало можливістьприймати ванни.На жаль, більшістьготелів Києване збереглисяпісля Жовтневоїреволюції: вонибули перепрофільованіабо ж зруйновані.Під час роботиз архівнимиматеріалами, дисертантомвиявлено іменавласниківдеяких готелів, дослідженоцінову політикуготельнихзакладів, асортиментпослуг, що ниминадавалися, а також вимогидо якості послугі кадровийсклад обслуговуючогоперсоналу.
Окремугрупи складалитак звані „доходнібудинки”, кімнатив яких здавалисяв оренду. І хочазнімати їхмогли й місцевімешканці, вонитакож залучалисядо наданнятимчасовихпослуг прибулимдо міста. Післяреволюції всівони буликонфіскованіі вилучені зісфери гостинності, оскільки їхбуло переданодо житловогофонду містаабо простозруйновано.
Упідрозділітакож розглядаютьсязаклади харчуванняяк складовасфери гостинностіКиєва, виділяютьсятакі установи, як ресторани, кафе, кондитерські, харчевні ітрактири.Найбільшранніми формамицих закладів, поширенимиу Києві, булитрактири іхарчевні. Київськітрактири надавалине тільки основніпослуги – харчуваннята розміщення, але й додаткові: розважальніі рекреаційні.В них можнабуло не тількипоїсти, а йпотанцювати, послухатимузику, подивитисяна виступиартистів.
При готеляхіснували їдальні, до яких згодомдодалися кафеі ресторани.Плата за харчування, як правило, входила дозагальноївартості проживанняв готелі. Вартовідзначити, що у другійполовині ХІХст. трактирамитакож називалиготелі „низького”розряду і шинки, де обслуговувалисямалозабезпеченіверстви населення.Але в цей жечас відслідковуєтьсятенденціязведення трактирівтільки до ролізакладів громадськогохарчування.Так, у 1893 році Думаприйняла ухвалу, що забороняламати при трактирахприміщення, готельні номериі кімнати, якізакривалисьзсередини, інавіть матизагальний вхідз мебльованимикімнатами.
В кінціХІХ – на початкуХХ ст. в Києвіналічувалосяне менше півсотніресторанів, кращими середяких вважалисяресторани припершокласнихготелях. В цихресторанахбуло передбаченоі розважальнізаходи: виступиоркестру чихору і навітьконцерти органноїмузики.
Окремукатегоріюзакладів харчуванняв Києві становиликафе і кондитерські: наприкінціХІХ – початкуХХ ст. їх нараховувалосябільше двадцяти.Відвідувачампропонувалисяшоколад, кава, чай, морозиво, прохолоднінапої і навітькефір, а такожкондитерськівироби, асортиментяких був дужешироким.
Особливістюцих закладівсфери гостинностібуло те, що їхнімипослугамикористувалисяне тільки місцевімешканці, якіскладали основнийконтингентвідвідувачів, але й приїжджі.
Середвласниківзакладів сферигостинностіпереважаликупці. Вонистановилиблизько 90% власниківготелів, харчевень, ресторацій.Решту складалипоодинокіпредставникиінших соціальнихжертв Києва.Так, серед власниківготелів міста1858 року був одинселянин (Сичов), власниківкондитерських– дворянин(Ільницький), власниківхарчевень –міщанин (Федоров).У 1859 р. кофейнюутримуваладружина колежськогорегістратораФлорентінаХоржевська.Частина закладівсфери гостинностіз дозволугубернськогоуправлінняпередаваласьв оренду, насамперед, це стосувалосяуправліннятрактирами.Серед орендарівлевову часткузнов-таки складаликупці, хочабували і виключення.Так, того ж 1859 рокуодин трактирбув переданийв управлінняселянину Юдіну.
Відкриватизаклади гостинностів Києві дозволялосяне тільки підданимРосійськоїІмперії, алей іноземцям.Для цього необхіднобуло податизаяву („прошение”)до Київськоїміської управиразом із довідкою(„атестатом”)від Київськогоміського головипро те, що претендент„до суду непритягався”, всі повинностісплачуваввчасно.
Впідрозділітакож висвітленороль, яку відіграваврозвиток транспортуі шляхів сполученняу розвиткусфери гостинностіміста. Зазначається, що саме Київу 1892 р. став„батьківщиною”першого електричноготрамваю в РосійськійІмперії іп’ятнадцятиммістом у світі, де використовувавсяелектричнийтрамвай. Крімтрамваю, перевезенняпасажирів, особливо трансфервід вокзалудо готелів, з1879 р. здійснювалиомнібуси, а доцього – карети, екіпажі. Омнібуси, зазвичай, булиприписані довеликих готелів, а маршрут пролягаввід готелю довокзалу аборічкової пристаніі навпаки. Крімомнібусів, поширеним видомтранспортуу Києві булаконка, першийвагон якоївідправивсяза маршрутом11 серпня 1891 року.Невдовзі вонабула витісненаелектричнимтрамваєм, азгодом з’явивсяще один новийвид транспорту– автобус ітаксі (автомобілі– таксомери), проте до 1917 рокурегулярногоавтобусногосполученняв Києві так іне з’явилося.
УВисновкахдо розділупідводятьсяпідсумки щодоаналізу розвиткусвітськихзакладів гостинностіКиєва протягомдосліджуваногоперіоду. Зазначається, що цьому процесусприяло збільшенняпоїздок з комерційноюметою (прообразділового туризму)до Києва, зокрема, у зв’язку зщорічним проведеннямКонтрактовогоярмарку, якийприваблювавне тільки суб’єктівекономічноїдіяльності, а й численнихвідвідувачів, що вбачали уньому не стількикомерційний, скільки розважальнийзахід. Збільшенняпопиту на послугизакладів сферигостинностіпризвів дорозвитку мережіготелів, ресторанів, розважальнихзакладів, їхдиференціаціїза ціною і сервісом.Зростаннюкількостісвітськихзакладів гостинностіміста сприялоі становленняісторико-культурноготуризму в Україні, який формувавсяна основі екскурсійі подорожейз пізнавальноюметою.
Увисновкахузагальненорезультатипроведеногодослідження:
1. Аналізісторіографіїз теми дисертаційногодослідженнядозволяє стверджуватипро те, що питаннярозвитку сферигостинностіміста Києва, в тому числі, в контекстістановленняі розвиткутуризму в Україні, залишаєтьсямало дослідженим.
2. Поняттясфери гостинностівключає сукупністьустанов, закладіві організацій, які надаютьбудь-які послуги, що їх потребуєподорожуючий, у тому числітурист: розміщення, харчування, рекреації, транспортніпослуги тощо.На відміну відцього, закладигостинності– це установи, які надаютьподорожуючимі туристамосновні послуги, тобто послугиз розміщенняі харчування.
СферагостинностіКиєва складаласяяк сукупністьзакладів гостинності, що формувалисянавколо монастиріві церков, якібули центрамиправославногопаломництваі як мережасвітськихзакладів гостинності, що входили доінфраструктуриміста.
3. ЗначенняКиєва як духовногоі релігійногоцентру православногопаломництвапосилилосяз ХУ ст. у зв’язкуз переорієнтацію(внаслідокзавоюванняОсманськоюімперією територій, на яких розташованіголовні святиніхристиянства)основногопотоку православнихпрочан до вітчизнянихсакральнихцентрів, передусім, до Києва, якийз важливогопункту на транзитномушляху паломництваперетворивсяна потужнусамоціннудуховно-релігійнуатракцію. Цесприяло розвиткумережі закладівгостинностінавколо Києво-ПечерськоїЛаври, іншихмонастирівКиєва.
4. Особливістюцерковно-монастирськихзакладів гостинності, які надавалипаломникампослуги з тимчасовогопритулку іхарчування, було те, що всвоїй діяльностівони виходилиз концепціїрелігійноїгостинності, що спираласяна християнськіцінності любовідо ближньогота співчуттяі допомогистражденним.Тому принциповоювідмінністюдіяльностібула максимальнадоступністьпослуг, яківони надавалипрочанам. Виробництвоцих послугзабезпечувалосьяк власнимисилами ченцівта послушників, так і за рахунокблагодійностізаможних віруючих.
5. У другійполовині ХІХст. системоутворюючуроль в сферігостинностіКиєва відіграютьзаклади гостинностісвітськогохарактеру, якізавдячуютьпідвищеннямсвого значеннястановленнюділового туризмуі історико-культурного, який виростаєз екскурсійноїдіяльності, що захопиланаприкінціХІХ ст. значнучастину учнівськоїмолоді таінтелігенції.Популярністьекскурсій сталанаслідкомактуалізаціїінтересу українцівдо власноїісторії і культури, що викликалобажання відвідуватипам’ятки культури, які були зосередженіпередовсіму Києві і перетворюваломісто на потужнусоціокультурнуатракцію.
Розвитокміста як потужногоділового центруукраїнськихтериторій, щовходили доскладу РосійськоїІмперії (промислового, фінансового, торгівельного)сприяв масовимвідвідуваннямКиєва. Поширенняпоїздок з комерційноюметою призвелодо формуванняділового туризму, який можнавважати однимз перших видівтуризму, щоінституалізувавсяв Україні. Діловийтуризм ставсуттєвим фактором, який позитивновплинув нарозвиток сферигостинностіміста. Так, підчас проведеннящорічногоКонтрактовогоярмарку міськіготелі встановлювалиплату за користуванняпослугами, щоними надавалися, вдвічі вищу, ніж зазвичай.Це зумовлювалосянапливом гостейміста, середяких були нетільки безпосередніучасники ярмарку, але й чималакількістьвідвідувачів, що бажали гарнопровести час, адже ярмароксупроводжувавсячисленнимирозважальнимиі культурнимизаходами. Томусвоє фінансовестановищепокращувалине тільки готеліта закладихарчування, але й вся сферагостинностіКиєва: театри,інші розважальніустанови.
6. За періоддругої половиниХІХ – початкуХХ ст. в Києвівідбуваєтьсяінтенсивнийрозвиток сферигостинності, зокрема, закладівтимчасовогорозміщенняі харчування.Цей процес маввиключно поступальнийхарактер і вкількісномуі в якісномувідношенні: зростала кількістьзакладів, щонадавала основніпослуги з розміщенняі харчування, відбуваласяїх диференціаціяза ціновоюполітикою, набором послуг, які ними надавалися, просторовимрозташуванням, контролем зарівнем сервісу, принципамикадрової політикиі менеджменту.Важливе місцеу цій сферіналежало транспортнійінфраструктуріміста і шляхамсполучення, адже поширеннязалізничнихподорожей здругої половиниХІХ ст. суттєвовплинуло накількістьподорожуючихдо Києва, а, отже,і на розвитокйого сферигостинності.Остання розширюваласяі за рахунокдозвіллєвихзакладів, мережаяких збільшувалася, у тому числі, внаслідоквідвідуваньекскурсантамиі туристами.
Анотація
Вишневська Г.Г.Еволюція сферигостинностіміста Києвадругої половиниХІХ – початкуХХ ст. в контекстірозвитку українськоготуризму. – Рукопис.
Дисертаціяна здобуттянауковогоступня кандидатакультурологіїзіспеціальності26.00.06– прикладнакультурологія.Культурніпрактики. –Київськийнаціональнийуніверситеткультури імистецтв. –Київ, 2008.
Дисертаціяприсвяченавизначеннюскладових сферигостинностіміста Києвата характеруїї еволюціїу зв’язку зістановленнямта розвиткомтуризму якнової соціокультурноїпрактики вУкраїні другоїполовини ХІХ– початку ХХст.
В дисертаціїаналізуютьсяосновні видимасових подорожейв Україні, якіпризводятьдо формуваннямережі закладівгостинності, що надаютьпослуги відповіднимкатегоріямподорожуючих,і які за умоврозвитку капіталізмув Україні таспричиненогоцим національно-культурноговідродженнязберігаються(паломництво)або трансформуються(подорожі зторгівельноюметою, краєзнавчіекскурсії) внові форми, якінабувають ознактуризму: діловогоі історико-культурного.
Охарактеризованомісто Київ яксоціокультурнуатракцію, показанойого роль якдуховного ірелігійногоцентру православ’яв контекстіпаломництваі релігійноїгостинності.Визначеновплив, якийКиїв справивна становленняі розвитокділового іісторико-культурноготуризму, еволюціюсвітськоїгостинності.
Проаналізованорелігійні ісвітські закладигостинностіяк основніскладові сферигостинностіміста. Дослідженокількісну таякісну еволюціюкиївськихготелів таінших закладівтимчасовогорозміщення, закладів харчування, визначенопоступальнийхарактер цієїеволюції.
Ключовіслова: туризм, діловий туризм,історико-культурнийтуризм, паломництво, гостинність, релігійнагостинність, світська гостинність, заклади гостинності, сфера гостинностіКиєва.
Аннотация
Вишневская Г.Г. Эволюциясферы гостеприимствагорода Киевавторой половиныХІХ – началаХХ ст. в контекстеразвития украинскоготуризма. – Рукопись.
Диссертацияна соисканиеученой степеникандидатакультурологиипо специальности26.00.06– прикладнаякультурология.Культурныепрактики. –Киевский национальныйуниверситеткультуры иискусств. –Киев, 2008.
Диссертацияпосвященаопределениюхарактераэволюции сферыгосте-приимствагорода Киевав связи состановлениеми развитиемв Украинево второй половинеХIХ– начале ХХстолетия туризмакак новойсоциокультурнойпрактики.
Вдиссертациианализируютсяосновныевиды массовыхпутешествий, которые приводятк формированиюсети учрежденийгостеприимства, предостав-ляющихуслуги временногоразмещенияи питаниясоответствующимкатегориямпутешествующих.Наиболее раннимимассовымиформами путешествийв Украине былипоездки в торговыхцелях и православноепаломничество.Последнеевозникло какрезультатхристианизацииРуси и предусматривалопосещениесвятых местхристианства.В этом контекстеКиев игралважную рольи как пункт напути паломничествана БлижнийВосток, и каксамостоя-тельнаярелигиознаяатракция. Однойиз наиболеепритягательныхсвятынь городабыла Киево-ПечерскаяЛавра. В связис большим потокомпаломниковв Лавре формируетсясвое учреждениегостеприимства– „странноприимница”, к ХІХ ст. получившеестатус отеля.Деятельностьотеля осуществляласьв соответствиис принципамирелигиозногогостеприимства: помощи, состраданияи милосердия, что означаломаксимальнуюдоступностьуслуг для всехпаломников.Кроме Киево-ПечерскойЛавры, паломниковпринимали„странноприимницы”Софийского, Михайловскогои других монастырейи церквей Киева.
Нарядуз церковно-монастырскимиучреждениямигостеприимствав Киеве формируетсяи сеть светскихучрежденийгостеприимства: отелей, меблированныхкомнат, ресторанови т. п. Особенностьформированияотелей этойсети заклю-чаласьв том, что ониотносилиськ категории„питейныхзаведений”, то есть генетически„вырастали”из трактирови даже к концуХIХст. продолжалирассматриватьсягородскимивластями каккатегориязаведенийгорода, в которыхосуществляетсяпродажа алкогольныхнапитков. Этоотражалосьи на качествеосновных услуг(временногоразмещения), требованияк которымужесточаютсялишь в последнейтрети того жестолетия, чтоспособствуетповышению ихуровня. Одновременнов этот же периодскладываетсясеть фешенебельныхотелей Києва, предоставляющихнаилучшийсервис и ориенти-рованыхна высокообеспеченныхпосетителей.
Означенымпроцессамблагоприятствовалоразвитие вУкраине поездокс деловимицелями (коммерческими), субъекты которыхв силу своегоматериальногоуровня требовалисоответствующегогостиничногосервиса. Деловыепоездки сталиследствиемтого, что вовторой половинеХХ века Киевпревратилсяв крупный деловойцентр Украины, что было вызваностремительнымразвитиемпромышленногопроизводства.Сами же поездкипривели кформированиютакой разновидноституризма, какделовой туризм.Проведениев Киеве ежегоднойКонтрактовойярмарки былосущественнымфактором нетолько пополнениябюджета города, но и финансовогоблагополучияучрежденийсферы госте-приимства: на это времяготели увеличивалистоимостьпредоставляемыхуслуг вдвое.Это было вызваноне только притокомв Киев непосредственныхучастниковярмарки, а имногочисленныхпосетителей, желавших хорошопровести время.
Развитиекапитализмав Украинеспособствовалонационально-культурномувозрождению.Прогресс просвещения, науки и культурыактуализировалинтерес украинцевк собственнойистории, памяткамкультуры, что, в свою очередь, способствовалоразвитию экскурсийс познавательнымицелями, а такжеприродногои историческогокраеведения.Последние далиначало историко-культурномутуризму в Украине.Эти процессыповлияли надальнейшееразвитие сферыгостеприимствав Києве в направлениипроведениямодернизацииучреждений, дифференцированияценовой политики, изменениятребованийк качествупредоставляемыхтуристам услуг.
Ключевыеслова: туризм, деловой туризм, историко-культурныйтуризм, паломничество, гостеприимство, религиозноегостеприимство, светскоегосте-приимство, учреждениягостеприимства, сфера гостеприимстваг. Киева.
Annotation
GalynaVishnevska. Evolution of Kyiv hospitalitysphere from thesecond half of the ХІХ-th– to thebeginning of theХХ-thcentury in the context of Ukrainian tourismdevelopment. – The Manuscript.
Dissertationfor the scientificdegree of the candidateof culturology byspeciality 26.00.06 – applied culturology.Cultural practices. – Kyiv NationalUniversity ofCulture and Arts.Kyiv, 2008.
Dissertation is devotedto determinationof constituents of hospitality sphere inKyiv and character of its evolution in connection with becoming anddevelopment of tourism as new social andcultural practice in Ukraine fromthe second half of the ХІХ-th – to thebeginning of theХХ-thcentury.
The basic typesof mass trips in Ukraine, which lead to forming of network ofhospitality institutions,which provide services the proper categories of travelling, areanalysed in dissertation, and which subject to the conditiondevelopment of capitalism in Ukraine and caused this nationaland cultural revival saved (pilgrimage) ortransformed (trips with an auction purpose, regional excursions) innew forms which get the signs of tourism: business, historicaland cultural.
Kyiv isdescribed as social and culturalattraction,his role is shown as a spiritual and religious center of orthodoxy inthe context of pilgrimage and religious hospitality. Influencing iscertain, what Kyiv entailed on becoming and development of businessand historical and culturaltourism, evolution of hospitality society.
Religious andsecularinstitutions ofhospitality are analysed as a basiccomponent of city hospitality sphere. Itwas explored quantitative and high-qualityevolution of the Kyivhotels and other institutionsof the temporal placing, institutionsof feed; character of this evolution is certain.
Keywords:tourism, business tourism, historical andcultural tourism, pilgrimage, hospitality,religious hospitality, secularhospitality, institutionsof hospitality, sphere of hospitality of Kyiv.