Зовнішня політика Росії

Зміст
Вступ
Розділ 1. Роль Росії усвітовій спільноті
1.1 Природно-ресурснийпотенціал
1.2 Військово-політичнийпотенціал
1.3 Економічнийпотенціал
Розділ 2. Зовнішняполітика Росії
2.1 Основні положеннясучасної зовнішньої політики
2.2 Сучасний світ ізовнішня політика
Розділ 3. Участь Росіїу міжнародних організаціях
3.1 Росія таєвропейські організації
3.2 Співдружністьнезалежних держав
3.3 СпівробітництвоРосії з міжнародними організаціями
3.4 Росія та провідніміжнародні клуби
Висновки
Використані джерела

Вступ
Тема місця Росії усвітовій політиці не втрачає своєї актуальності у сучасному сьогоденні.Актуальність обраної теми полягає у поставанні питання про роль РосійськоїФедерації у світовому співтоваристві, яка постійно зростає завдяки високимпозиціям Росії у світовому масштабі. РФ має багато передумов вважатися однією знайвпливовіших країн світу. Саме тому питання про її місце у світовій політиціє цікавим та корисним для розглядання.
Мета дослідженняполягає у визначенні чинників, які обумовлюють зростання ролі Росії у світі тасвітовій політиці, а також у визначенні стану міжнародних відносин Росії та їїучасті у міжнародних організаціях, клубах та об’єднаннях.
Завдання:
— проаналізуватисучасне становище Росії на міжнародній політичній арені;
— визначитипричини зростання ролі Росії у світовій політиці;
— розглянутинапрямки зовнішньої політики Росії;
— розглянутиучасть Росії у міжнародних організаціях, клубах та об’єднаннях;
Сучасна Росія засвоєю політичною значущістю і впливом на події у світі залишається однією знайвпливовіших держав. Не випадково Захід, визнаючи політичну вагу і потенційнуекономічну могутність Росії, зарахував її у вісімку провідних країн світу.Поряд з геополітичним положенням і наявністю ядерної зброї до основних відзнак,які дозволяють в сучасних умовах вважати Росію великою державою, належать їїпотенційні можливості у сфері демографії, ресурсному забезпеченні, високомунауково-технічному потенціалі тощо.
Природно, що Західв цілому та США зокрема зацікавлені в подальшому ослабленні Росії. ОдночасноЗахід не може не свідомлювати того, що РФ самим своїм існуванням забезпечує необхіднийбаланс сил, відіграючи тим самим позитивну геополітичну роль на світовій арені.Збереження цієї ролі Росії є одним з головних засобів застереження сповзанняЄвропи, а також світу в цілому до геополітичного хаосу. Ось чому основніпромислово розвинені країни Європи й Азії, а також США насправді мають бутизацікавлені не тільки в тому, щоб забезпечити і зміцнити територіальнуцілісність РФ, але й у відродженні сильної Росії, спроможної проводити у співробітництвіз ними впливову як європейську, так і азійську політику.
Очевидно, Росіясама має визначати своє місце і роль у світовій політиці, усвідомлювати своїнаціональні інтереси в зовнішньополітичному вимірі, бо вона має на це достатньоправ та амбіцій.

Розділ 1. РольРосії у світовій спільноті
При визначеннімісця і ролі Росії у світовому співтоваристві і в світовій політиці важливовраховувати основні тенденції, що діють в сучасному світі:
1. Зміцненняекономічних і політичних позицій значного числа держав та їх інтеграційнихоб’єднань, розвиток глобалізації, формування багатополярного світу. При цьомувсе більш значну роль відіграють економічні, політичні, науково-технічні,екологічні та інформаційні фактори.
2. Посиленняпрагнення до створення системи міжнародних відносин, заснованої на домінуванніу світі розвинених західних країн за лідерства США, розрахованої наодносторонні, перш за все військово-силові, вирішення ключових проблем світовоїполітики.
3. Зростанняконкурентної боротьби у світі за перерозподіл і контроль над сировиннимиресурсами планети, прагнення ряду держав посилити свій вплив на світовуполітику, в тому числі шляхом створення зброї масового знищення.
Всі ці процеси неможуть обійти стороною Росію — найбільшу державу світу, яка завжди гралавеличезну роль у світовій політиці. Цьому сприяє її політичний, економічний,природно-ресурсний і військовий потенціал.
1.1 Природно-ресурснийпотенціал
Росія має великурізноманітність природних умов і багаті природні ресурси.
Складна геологічнабудова зумовлює значну різноманітність корисних копалин, Росія добрезабезпечена паливно-енергетичними ресурсами. Тут знаходяться великі покладивугілля, нафти і газу, горючих сланців, урану, родовища залізних та марганцевихруд, поклади руд кольорових металів, кам’яної та калійної солі, фосфоритів іапатитів. Також країна відома своїми покладами азбесту, алмазів, різноманітнихбудівельних матеріалів.
Важливим чинником,який посилює вплив Росії у світі є її паливно-енергетичний потенціал. Видобутокнафти та території РФ у 2009 році склав 9,932,000 барелів на день (1 місце усвіті). [1]
Сьогодніпаливно-енергетичний комплекс (ПЕК) є одним з найважливіших виробничихкомплексів російської економіки. На його частку припадає близько чвертівиробництва валового внутрішнього продукту, третини обсягу промисловоговиробництва, близько половини доходів федерального бюджету, експорту тавалютних надходжень країни.
Головним ринкомросійської нафти залишається Європа. В даний час в Європу направляється 93%всього експорту нафти з Росії. У цю оцінку включені як ринки країнПівнічно-Західної Європи, Середземного моря, так і СНД.
Поставки нафти наринок Азіатсько-Тихоокеанського регіону поступово ростуть. На цьому ринкупереважають поставки нафти в Китай, вони ж забезпечують і основний приріст. Наамериканському ринку основним споживачем російської нафти є США, але ціпоставки не відіграють помітної ролі.
У майбутньомуголовним ринком збуту нафти для Росії залишиться Європа. Росія будезабезпечувати необхідний рівень зростання поставок нафти в Європу, але прицьому за рахунок досить інтенсивного зростання видобутку нафти планується ізміцнення позицій Росії на ринках АТР і США. [2]
1.2 Військово-політичнийпотенціал
У політичномуплані Росія виступає державою з багатовекторними глобальними інтересами ізагальновизнаним міжнародним авторитетом. Являючись постійним членом РадиБезпеки (РБ) ООН, представником інших впливових міжнародних організацій, вонабере активну участь у розвитку та зміцненні на демократичній основіспівдружності націй, реформуванні моделі міжнародних відносин у відповідності донових політичних реалій.
Принциповимпоказником становища Росії у світовому співтоваристві залишається стан тарівень її відносин з США як найбільш могутньою державою світу. Трагічні події11 вересня 2001 зблизили інтереси двох країн, насамперед у сфері вирішенняглобальних проблем, боротьби з новими викликами і загрозами національній іміжнародній безпеці. У той же час багато фактів та події міжнародної політики вновому тисячолітті свідчать, що на відміну від 90-х років XX століття Росіяпрагне відстоювати свої інтереси, вибудовувати свою лінію поведінки, яка, якпоказує ситуація з Афганістаном, Іраком, Іраном і т.д., більш реалістична іпродумана. Все це не виключає зіткнення інтересів, протиборства між двомадержавами і свідчить про зростання потужності Росії і зростанні проблем у США звстановленням однополярного світу.
У своєму прагненнідо багатополярного світу Росія не самотня і знаходить все більше підтримкисеред провідних країн Європи, що зумовило одну з політичних причин посилення їїпопулярності в європейському співтоваристві. Більше того, участь і позиціяРосії в різних європейських форумах посилює значимість всієї Європи вглобальних процесах.
Паралельно зрозвитком нових відносин з країнами Заходу, Росія активізувала свої відносини зкраїнами Сходу. Вона прагне повернути собі колишній авторитет і будувативзаємовигідні відносини з найбільшими державами цього регіону. Також ряд країнАзії потребує політичної та економічної підтримки Росії, що посилює їхміжнародний статуї. Наприклад, за останні 15 років тільки між Росією та КНРпідписано понад 180 угод. У 2006 р. в Китаї пройшов Рік Росії, а 2007 рікоголошений Роком Китаю в Росії.
Росія якєвразійська держава об’єктивно претендує на найважливіше місце геополітичногомоста і роль активного гравця і посередника у відносинах між країнами Заходу іСходу. Більш того, в останні роки характерною рисою активності російської дипломатіїстав інтенсивний розвиток співробітництва з країнами Азіатсько-Тихоокеанськогорегіону, Перської затоки, Латинської Америки, Південної Африки, які традиційновважалися сферою американських інтересів.
Статус Росії усвітовому співтоваристві проявляється також через її місце і роль в СНД. Ставшиправонаступницею колишнього Радянського Союзу, Росія фактично поклала на себевідповідальність за майбутнє пострадянського простору, забезпечення країнам СНДполітичної та економічної підтримки. Завдяки своїм потенціалу і авторитету,вона стала консолідуючою силою для більшості колишніх союзних республік,активно протидіючи спробам всередині і ззовні розколоти Співдружність. Ускладних умовах Росія не раз ставала гарантом стабілізації обстановки напострадянському просторі. Вона виступає ініціатором вдосконалення моделі СНД зкінцевою метою створення оптимальної військово-політичної та економічноїсистеми, яка повинна забезпечити ефективний розвиток кожного з її учасників. [3]
Росія виступає застворення такої системи міжнародних відносин, в якій значення військової силибуде мінімізовано та її функції зведені до задачі стримування збройнихконфліктів. Однак з урахуванням об’єктивно існуючих тенденцій у системіміжнародних відносин Росія змушена корегувати своє бачення ролі та місцявійськової політики. Наявність у Росії сучасних і ефективних Збройних сил стаєоднією з умов її успішної і безболісної інтеграції у систему світової політики.
На 5 березня 2010року в ЗС РФ перебуває 1 млн. осіб (5-е місце в світі). З бюджету на потребиармії було виділено 40,3 млрд доларів. [4]
До складу ЗС Росіївходять сухопутні війська, військово-повітряні сили, військово-морський флот, атакож такі окремі роди військ як космічні та повітрянодесантні війська;центральні органи військового управління, об’єднання, військові частини таорганізації, які входять у види і роди військ Збройних Сил РосійськоїФедерації, у Тил Збройних Сил Російської Федерації та у війська, що не входятьу види і роди військ Збройних Сил Російської Федерації; налічують близькомільйона чоловік особового складу, відрізняються наявністю великої арсеналуядерної зброї і добре розвиненою системою засобів її доставки до цілей. [5]
Станом на липень2010 р. у складі стратегічних сил Росії знаходилося 605 стратегічних носіїв,здатних нести 2667 ядерних боєзаряди.
У складі Ракетнихвійськ стратегічного призначення знаходиться 369 ракетних комплексів, здатнихнести 1247 ядерні боєзаряди. В даний час на озброєнні РВСН перебувають 128ракет, з яких важких 58, 171 рухливий ґрунтовий комплекс, 49 комплексівшахтного базування, 18 мобільних комплексів і три мобільні комплекси з ракетою.
У складіВійськово-морського флоту знаходиться 12 стратегічних ракетоносців, якіоснащені балістичними ракетами.
До складустратегічної авіації входить 76 важких бомбардувальників, які здатні нести до844 крилатих ракет великої дальності. В даний час на озброєнні далекої авіаціїзнаходиться 13 бомбардувальників.
У складікосмічного ешелону системи раннього попередження в даний час працюють три супутникина високоеліптичних орбітах. [6]
1.3 Економічнийпотенціал
Політичназначущість Росії підкріплена її економічним потенціалом, що особливо важливо вумовах глобалізації. Російські простори і природні багатства завжди приверталипогляди багатьох країн.
Росія володієвеличезним природним потенціалом (близько 15 — 17% світових запасів кориснихкопалин, 25% світових запасів лісу, питної води), що автоматично відводить їйзначуще місце в розвитку світової економіки. Вона є одним зі світових лідерів увидобутку та експорті корисних копалин, особливо в енергетичному секторі. Цедозволяє Росії традиційно впливати на економіку та безпеку Європи, а останнімчасом значно активізувати свою енергетичну роль і в «східному»векторі політики.
Місце Росії якпровідного постачальника стабільною і дешевої енергії на значну частинуЄвразійського ринку посилюється ключовою роллю Росії у формуванні єдиноїєвропейської енергетичної стратегії. Вже сьогодні Німеччина забезпечує своїпотреби російським газом на 42%, Італія — на 32%, Франція — на 30%, Австрія — на 75%, а в цілому його отримує кожен четвертий європейський споживач.Передбачається, що тільки за 15 найближчих років обсяг загальних поставок газудо ЄС буде подвоєний. Така ж ситуація характерна і для інших видів енергетичноїсировини.
В умовах жорсткоїміжнародної конкуренції економічний розвиток країни буде визначатися головнимчином її науковими і технологічними можливостями. У співпраці з державами світу,що динамічно розвиваються, Росія має всі можливості найкращим чином реалізуватисебе в таких високотехнологічних сферах, як сучасна енергетика, комунікації,космос, атомне машинобудування, авіабудування тощо.
Найважливішимфактором зміцнення авторитету Росії залишається питання розширення її співпраціз найбільшими економічними і фінансовими інститутами світу, безперешкодноговиходу зі своєю продукцією на міжнародні ринки. Його вирішення буде сприятибільш раціональній участі країни у розподілі фінансових потоків, міжнародномуподілі праці, отриманні повноцінних переваг від інтеграції в світову економіку.
Спираючись насприятливе географічне положення, Росія має можливість ефективно реалізуватисвій потенціал і в настільки перспективній сфері як сучасні комунікації, якіфактично об’єднують величезний світ в єдине ціле.
Вона повинна стативеликим експортером інтелектуальних послуг. Останні десятиліття Росія єпомітним постачальником високоосвічених і перспективних кадрів за кордон, якіроблять суттєвий внесок у процвітання країн перебування і світовий прогрес. Росіямає багато передумов для того, щоб стати однією з найбільш розвинених державсвіту, забезпечувати своєму народові гідне існування і розвиток у світовомусуспільстві. За кількістю трудових ресурсів Росія займає 4 місце у світі.Зберігається високий інтелектуальний потенціал росіян. Росія поділяється на 11великих економічних районів.
Аналіз структуриВВП вказує на те, що в Росії активно розвиваються промисловість, торгівля таінші сфери громадської діяльності. [7]
Росія — країна з перехідноюекономікою. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна,газова, металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- такораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне обладнання, лісова, харчовата текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. [8]

Розділ 2.Зовнішня політика Росії
За дванадцятьроків, що минули після фінансової кризи 1998 р., позиція Росії у світі значнопосилилася. До середини 2000-х років сприятлива кон’юнктура на енергетичномуринку й розумна макроекономічна політика російського уряду створили Кремлю такупозицію в світовій розстановці сил, якої він не мав із середини 80-х. Росіяскористалася цією позицією, аби знову заявити про себе на міжнародній арені якпро велику державу — автономний центр сили та впливу.
Погляньмо настратегію розвитку Росії до 2020 р., проголошену Путіним і Медведєвим.Насправді, це не стратегія, а радше розпливчатий нарис майбутнього. Згідно зним, Росія має стати провідною світовою економікою (п’яте місце у світі з ВВП).Вона передбачає соціальну стійкість (більшість населення складає середній клас)і політичну стабільність (багатопартійна система, в якій влада належитьправлячій партії плюс розвинуті інститути держави). Така Росія могла б нарештімодернізувати свої збройні сили та стати сучасною військовою державою, здатноюдоставляти свої війська в будь-яку точку земної кулі. Вона також скористаєтьсясвоїм потенціалом «м’якого впливу»: російський світ стане привабливим,російське бачення — переконливим.
Ця Росія не лишеефективно захищатиме й просуватиме свої національні інтереси. Вона такожнарівні конкуруватиме з Америкою, Європою та Китаєм. Вона буде наріжним каменемрегіональної інтеграції у Євразії, глобальним «посередником» між Сходом іЗаходом, Північчю і Півднем, християнським та ісламським світом. Вона будеінтелектуальним лідером XXI століття, породжуючи передові науково-технічніідеї.
Це баченнязахоплює дух, особливо якщо порівняти його з сьогоденною реальністю. Сьогодніросійська зовнішня політика не вирізняється стратегічним підходом. Вона маєтактику, щонайбільше — прагматизм.

2.1 Основніположення сучасної зовнішньої політики
Росія, як і іншіпровідні держави, не сприймає однополярної системи світового політичногоустрою. Водночас не в змозі стати сьогодні одним з двох могутніх полюсівсвітової структури. Найбільш ймовірно виглядає багатополярна модель світовогорозвитку. В багатополярному світопорядку зберігаються окремі «центри тяжіння».Це – Сполучені Штати Америки, які залишаються глобальною наддержавою, якою вЄвропі є Німеччина, бо саме навколо Німецького ядра (ФРН – Швейцарія – Австрія)створюється дійсно європейська спільнота, яка в тісному союзі з Францією можеутворити несучу конструкцію нової континентальної Європи. На Середньому Сходіце, безумовно, Іран, що розкинувся від Каспію до Індійського океану і абсолютносамостійний у прийнятті доленосних рішень. На Далекому Сході – Китай, а такожЯпонія, не багата територіями та природними ресурсами, але потужна у фінансово-економічномувідношенні. У Південно-Східній Азії – насамперед Індія, а потім Індонезія іМалайзія. І якщо в біполярній системі блоки були стабільними, то багатополярнамодель передбачає рухливість та постійні зміни.
Зовнішня політикаРосійської Федерації являє собою систему поглядів на зміст і основні напрямкизовнішньополітичної діяльності Росії.
Правову базудійсної зовнішньої політики складають Конституція Російської Федерації,федеральні закони, інші нормативні правові акти Російської Федерації, щорегулюють діяльність федеральних органів державної влади в сфері зовнішньоїполітики, загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнароднідоговори Російської Федерації, а також Концепція національної безпекиРосійської Федерації, затверджена Указом Президента Російської Федерації від 10січня 2000 р.
Вищим пріоритетомсучасного зовнішньополітичного курсу Росії є захист інтересів особистості,суспільства і держави.
У рамках цьогопроцесу головні зусилля повинні бути спрямовані на досягнення наступнихосновних цілей:
— забезпечення надійноїбезпеки країни, збереження і зміцнення її суверенітету і територіальноїцілісності, міцних і авторитетних позицій у світовому співтоваристві, що унайбільшій мірі відповідають інтересам Російської Федерації як великої держави,як одного з впливових центрів сучасного світу і, які необхідні для росту їїполітичного, економічного, інтелектуального і духовного потенціалу;
— вплив назагальносвітові процеси з метою формування стабільного, справедливого ідемократичного світового порядку, що будується на загальновизнаних нормахміжнародного права, включаючи насамперед завдання і принципи Статуту ООН, нарівноправних і партнерських відносинах між державами;
— створеннясприятливих зовнішніх умов для поступального розвитку Росії, підйому їїекономіки, підвищення рівня життя населення, успішного проведення демократичнихперетворень, зміцнення основ конституційного ладу, дотримання прав і свободлюдини;
— формування поясудобросусідства по периметру російських кордонів, сприяння усуненню наявних ізапобіганню виникнення потенційних місць напруженості і конфліктів уприлягаючих до Російської Федерації регіонах;
— пошук згоди іспівпадаючих інтересів із закордонними країнами і міждержавними об’єднаннями впроцесі рішення задач, обумовлених національними пріоритетами Росії,будівництво на цій основі системи партнерських і союзницьких відносин, щополіпшують умови і параметри міжнародної взаємодії;
— усебічний захистправ і інтересів російських громадян і співвітчизників за рубежем;
— сприянняпозитивному сприйняттю Російської Федерації у світі, популяризації російськоїмови і культури народів Росії в іноземних державах. [9].

2.2 Сучаснийсвіт і зовнішня політика
Сучасний світпереживає фундаментальні і динамічні зміни, що глибоко торкають інтересиРосійської Федерації і її громадян. Росія — активний учасник цього процесу.Трансформація міжнародних відносин, припинення конфронтації і послідовнеподолання наслідків «холодної війни», просування російських реформістотно розширили можливості співробітництва на світовій арені. Також великимкроком вперед є зведення до мінімуму погрози глобального ядерного конфлікту.При збереженні значення військової сили у відносинах між державами дедалібільшу роль відіграють економічні, політичні, науково-технічні, екологічні йінформаційні фактори. На передній план у якості головних складових національноїміці Російської Федерації виходять її інтелектуальні, інформаційні ікомунікаційні можливості, добробут і освітній рівень населення, ступіньсполучення наукових і виробничих ресурсів, концентрація фінансового капіталу ідиверсифікованість економічних зв’язків. Склалася стійка орієнтація більшостідержав на ринкові методи господарювання і демократичні цінності. Здійсненнявеликого прориву на ряді ключових напрямків науково-технічного прогресу, щоведе до створення єдиного загальносвітового інформаційного простору,поглиблення і диверсифікованість міжнародних економічних зв’язків додаютьвзаємозалежності держав глобальний характер. Створюються передумови дляпобудови більш стабільного і кризостійкого світового устрою.
У той же час уміжнародній сфері зароджуються нові виклики і погрози національним інтересамРосії. Підсилюється тенденція до створення однополярної структури світу приекономічному і силовому домінуванні США. При рішенні принципових питаньміжнародної безпеки ставка робиться на західні інститути і форуми обмеженогоскладу, на ослаблення ролі Ради Безпеки ООН.
Стратегіяоднобічних дій може дестабілізувати міжнародне середовище, провокуватинапруженість і перегони озброєнь, збільшити міждержавні протиріччя, національнуі релігійну ворожнечу. Застосування силових методів в обхід діючихміжнародно-правових механізмів не здатне усунути глибинні соціально-економічні,міжетнічні й інші протиріччя, що лежать в основі конфліктів, і лише підриваєоснови правопорядку.
Росія домагаєтьсяформування багатополярної системи міжнародних відносин, що реально відбиваєбагатогранність сучасного світу з розмаїттям її інтересів.
Гарантіяефективності і надійності такого світового устрою — взаємне врахуванняінтересів. Світопорядок XXІ століття повинний ґрунтуватися на механізмахколективного рішення ключових проблем, на пріоритеті права і широкоїдемократизації міжнародних відносин.
Інтереси Росіїбезпосередньо пов’язані і з іншими тенденціями, серед яких:
— глобалізаціясвітової економіки. Поряд з додатковими можливостями соціально-економічногопрогресу, розширення людських контактів, така тенденція породжує і новінебезпеки, особливо для економічно ослаблених держав, підсилюється імовірністьвеликомасштабних фінансово-економічних криз. Росте ризик залежності економічноїсистеми й інформаційного простору Російської Федерації від впливу ззовні;
— посилення роліміжнародних інститутів і механізмів у світовій економіці і політиці(«Група восьми », МВФ, МБРР і інші ), викликане об’єктивним ростомвзаємозалежності держав, необхідністю підвищення керованості міжнародноїсистеми. В інтересах Росії — повноформатна і рівноправна участь у розробціосновних принципів функціонування світової фінансово-економічної системи всучасних умовах;
— розвитокрегіональної і субрегіональної інтеграції в Європі, АТР, Африці і ЛатинськійАмериці. Інтеграційні об’єднання здобувають дедалі більше значення у світовійекономіці, стають істотним фактором регіональної і субрегиональной безпеки імиротворництва;
-військово-політичнесуперництво регіональних держав, ріст сепаратизму, етнонаціонального ірелігійного екстремізму. Інтеграційні процеси, зокрема в Євроатлантичномурегіоні, мають найчастіше вибірково-обмежувальний характер. Спроби принизитироль суверенної держави, як основного елемента міжнародних відносин створюютьпогрозу довільного втручання у внутрішні справи. Серйозні масштаби здобуваєпроблема поширення зброї масового знищення і засобів його доставки. Погрозуміжнародному миру і безпеці представляють неурегульовані або потенційнірегіональні і локальні збройні конфлікти. Істотний вплив на глобальну ірегіональну стабільність починає робити зростання міжнародного тероризму,транснаціональної організованої злочинності, а також незаконного оборотунаркотиків і зброї.
Погрози, пов’язаніз зазначеними тенденціями, збільшуються обмеженістю ресурсного забезпеченнязовнішньої політики Російської Федерації, що ускладнює успішне відстоювання їїзовнішньоекономічних інтересів, звужує рамки її інформаційного і культурноговпливу за кордоном.
Разом з тимРосійська Федерація має реальний потенціал для забезпечення собі гідного місцяу світі. Визначальне значення в цьому плані мають подальше зміцнення російськоїдержавності, консолідація цивільного суспільства і якнайшвидший перехід достійкого економічного росту.
В останнідесятиліття Росія змогла використовувати додаткові можливості міжнародногоспівробітництва, що відкриваються в результаті корінних перетворень у країні, якаістотно просунулася шляхом інтеграції в систему світових господарськихзв’язків, вступила в ряд впливових міжнародних організацій і інститутів. Ціноюнапружених зусиль вдалося за ряду принципових напрямків зміцнити позиції Росіїна світовій арені.
РосійськаФедерація проводить самостійну і конструктивну зовнішню політику. Вонаґрунтується на послідовності і передбачуваності, взаємовигідному прагматизмі.Ця політика максимально прозора, враховує законні інтереси інших держав інацілена на пошук спільних рішень.
Можна сказати,Росія — це надійний партнер у міжнародних відносинах. Загальновизнана їїконструктивна роль у рішенні гострих міжнародних проблем.
Відмітна рисаросійської зовнішньої політики — збалансованість. Це, насамперед, обумовленогеополітичним положенням Росії як найбільшої євразійської держави, що вимагаєоптимального сполучення зусиль в усіх напрямках. Такий підхід визначаєвідповідальність Росії за підтримку безпеки у світі, як на глобальному, так іна регіональному рівні, припускає розвиток і взаємодоповненнязовнішньополітичної діяльності на двосторонній і багатобічній основі.
Успішна зовнішняполітика Російської Федерації повинна бути заснована на дотриманні розумногобалансу між її цілями і можливостями для їхнього досягнення. Зосередженняполітико-дипломатичних, військових, економічних, фінансових і інших засобів на вирішеннязовнішньополітичних задач повинне бути відповідно до їх реального значення длянаціональних інтересів Росії, а масштаб участі в міжнародних справах — адекватний фактичному внескові в зміцнення позицій країни. Складністьміжнародних проблем, і наявність кризових ситуацій припускають своєчасну оцінкупріоритетності кожної з них у зовнішньополітичній діяльності РосійськоїФедерації. [9]

Розділ 3.Участь Росії у міжнародних організаціях
Росія стояла Біля витоківСтворення багатьох міжнародних організацій.
Протягом 20-30-хрр… XX ст. з’явилися комплексні міжнародні організації, в першу чергу ЛігаНацій. Вона була утворена в 1919 р. Ліга Націй стала попередницею сучасноїОрганізації Об’єднаних Націй.
В кінці 20-х рр…Радянський Союз встановив дипломатичні відносини з багатьма західнимидержавами, а в 1934 р. був прийнятий у Лігу Націй. СРСР відразу став членом їївищого органу — Ради, який приймав найважливіші рішення.
Після Другої світовоївійни виникло багато нових міжнародних організацій. Мабуть, головною з них єОрганізація Об’єднаних Націй, створена в 1945 р. Росія брала активну участь устворенні ООН і як держава — переможниця у Другій світовій війні увійшла дочисла постійних членів Ради Безпеки ООН — найвищого виконавчого органуорганізації. Росія і зараз є членом Ради Безпеки (до якого входять також США,Великобританія, Франція і Китай) і володіє правом вето, тобто може накластизаборону на будь-які рішення ООН.
У післявоєннийперіод світ розколовся на дві частини. З’явилося два військово-політичні блоки.У 1949 р. США та їхні союзники (Федеративна Республіка Німеччини,Великобританія, Італія тощо) об’єдналися в Організацію Північноатлантичногодоговору. У відповідь на це в 1955 р. СРСР і ряд держав Східної Європи (Польща,Болгарія, Німецька Демократична Республіка, Угорщина тощо) створили ОрганізаціюВаршавського Договору (ОВД). Відразу після цього стали виникати політичні,військові та економічні організації, в які могли вступити тільки члени одного зцих двох головних політичних блоків.
У 1991 р.розпалася вся соціалістична система, в тому числі Радянський Союз. Нова Росіястала членом тих організацій, в які СРСР не вступав з ідеологічних міркувань,наприклад МВФ та Світового банку.

3.1 Росія таєвропейські організації
Росія — євразійська держава. Тому вона не тільки підтримує зв’язки з іншимиєвропейськими країнами, а й співпрацює з ними, являючись рівноправним членомбагатьох європейських організацій.
Найбільш значущісеред європейських політичних і економічних організацій — Організація з безпекиі співробітництва в Європі (ОБСЄ), Рада Європи, Європейський союз. Цілі ізавдання ОБСЄ — підтримувати мир і безпеку в Європі. До організації входять нетільки європейські держави, а й азіатські — Киргизстан, Таджикистан іТуркменістан. Росія — активний член ОБСЄ, вона часто бере участь у переговорахі миротворчих акціях, що проводяться цією організацією.
Для того щобвступити до Ради Європи, від Росії потрібно було внести зміни в своєзаконодавство: було необхідно наблизити його до правових норм більшостієвропейських держав.
Росія бере участьу двох регіональних європейських організаціях — Раді держав Балтійського моря(РДБМ) і Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС).
Рада державБалтійського моря була заснована у 1991 р. за ініціативою Німеччини і Данії. Участьу РДБМ дозволила Росії налагодити більш тісні політичні та культурні зв’язки зкраїнами цього регіону. Особливо важливим є досвід спільного вирішенняекологічних проблем, тому що Балтійське море — одне з найбільш забруднених.
«Загальне»море стало причиною створення та іншої регіональної організації європейськихдержав — Чорноморського економічного співробітництва. Вона була утворена в 1992р. у столиці Туреччини — Анкарі. До неї увійшло 11 країн (включаючи Росію), іззагальним населенням понад 400 млн чоловік і площею, що перевищує загальнуплощу країн — учасниць Європейського союзу. Метою організації є насампередрозвиток політичних і економічних зв’язків причорноморських держав.
Росія поки не єучасницею деяких важливих європейських організацій, наприклад Європейськогосоюзу. Це пояснюється тим, що Росія ще не досягла, з точки зору європейськихпартнерів, необхідного рівня економічного та політичного розвитку. Але співпрацяРФ з державами ЄС, особливо з Німеччиною, Італією і Францією, постійнорозвивається. В кінці XX ст. близько 40% всього російськогозовнішньоторговельного обороту припадало на держави Європейського союзу. Цяорганізація є головним економічним партнером Росії. [10]
3.2 Співдружністьнезалежних держав
Дуже важливою дляРосії є участь у Співдружності Незалежних Держав. Ця організація була створенав кінці 1991 р. після розпаду Радянського Союзу. Поступово до неї увійшли майжевсі держави — колишні радянські республіки (крім країн Балтії). Росія грає вСпівдружності провідну роль, бо у політичному та економічному відношенні вона єнайпотужнішою державою серед членів цієї організації.
Головні цілі тазавдання СНД — розвиток політичного, військового, економічного і культурногоспівробітництва між державами, що виникли на місці колишнього СРСР. Особливаувага приділяється дотриманню територіальної цілісності і недоторканностікордонів СНД, захисту прав людини. До кінця XX ст. майже всі державиСпівдружності перебували або в економічній, або в політичній кризі, томуспівпраця розвивалася вкрай повільно і нерівномірно. Крім того, між деякимикраїнами СНД відбувалися політичні конфлікти. Росія і Україна кілька років велискладні переговори про те, як розділити Чорноморський флот. Тому потрібна булаорганізація, яка допомагала б вирішувати численні проблеми, що виникають натериторії колишнього СРСР, і сприяла взаємовигідній співпраці нових держав.
Всередині СНДвідбуваються процеси інтеграції (тобто об’єднання). Політичний та економічнийсоюз уклали Росія і Білорусія. З метою утворення єдиного економічного просторуРосія, Білорусія, Казахстан і Киргизстан підписали митний договір.
Для Росії в СНДмає принципове значення. Вона прагне зберегти свій вплив у державах — колишніхрадянських республіках. Тому Росії довелося взяти на себе охорону зовнішніхкордонів СНД у Закавказзі та Середній Азії. Це важливо ще й тому, що за межамиРосії в країнах СНД проживає більше 20 млн. російського і російськомовногонаселення. [11]
3.3 СпівробітництвоРосії з міжнародними організаціями
Існуютьорганізації, в яких РФ з різних причин — політичних, економічних, географічних- брати участь не може. Проте співпраця з багатьма з них необхідна і вигіднадля Росії. В кінці XX ст. найбільш корисним була співпраця з НАТО, ЄвропейськимСоюзом та Організацією країн — експортерів нафти (ОПЕК). До ОрганізаціїПівнічноатлантичного договору входять декілька держав Європи, а також США іКанада. Після розпаду Радянського Союзу та соціалістичної системи НАТО сталанайпотужнішою військово-політичною організацією в світі. Змінилися і завданняцієї організації, тому що потенційних військових супротивників у неї незалишилось. НАТО створює систему військової та політичної безпеки для всіхкраїн Європи. З цією метою в 1994 р. була розроблена програма «Партнерствозаради миру» для держав, які, не являючись членами ОрганізаціїПівнічноатлантичного договору, зацікавлені у співпраці з нею. Росія теж береучасть у цій програмі: проводяться спільні військові навчання колишніхсупротивників, а також надається одне одному військова інформація, яка ранішедобувалася тільки за допомогою розвідки. Але НАТО не поспішає прийняти у своїряди Росію, тому що вважає її недостатньо демократичною державою. РФ у своючергу противиться тому, щоб до Організації Північноатлантичного договору булиприйняті держави, що раніше входили в соціалістичну систему.
Росія — один знайбільших експортерів нафти. На світовому ринку часто відбуваються сильнізміни цін на нафту, що дуже невигідно її експортерам. Для того щобстабілізувати ціни і проводити єдину нафтову політику, ряд держав об’єдналися вОрганізацію країн — експортерів нафти. До неї увійшли в основному країниПерської затоки, які видобувають і експортують більшу частину світової нафти.Після розпаду СРСР економіка Росії стала ще сильніше залежати від експортунафти і газу. Тому для Російської Федерації стало необхідно більш чіткокоординувати і погоджувати з ОПЕК свої дії на нафтовому ринку. [10]
3.4 Росія тапровідні міжнародні клуби
Серед міжнароднихорганізацій є декілька не зовсім звичайних. Їх часто називають клубами, тому щочленство та умови прийому в ці організації суворо не оформлені. Потрапити в нихдуже важко. Умови прийому можуть змінюватися — все залежить від країни, якахоче вступити в таку організацію. Бути членом клубу дуже престижно, оскільки цедає можливість впливати на політичні та економічні процеси, що відбуваються усвіті. У 1997 р. Росія вступила в три подібні організації — Лондонський іПаризький клуби і в «Велику сімку», яка в результаті стала «Великоювісімкою».
Лондонський клубоб’єднує найбільші у світі приватні банки-кредитори. Якщо країна виплачує боргиі відсотки за фінансовими кредитами, а також має репутацію «надійногоборжника», то вона може встановити офіційні відносини з цим клубомдобитися певних пільг. Наприкінці XX ст. економічна криза в РосійськійФедерації призвела до того, що її зовнішній борг збільшився, проте вона (як іраніше) вважається «надійним боржником». Договір з Лондонським клубомдозволив Росії послабити борговий тягар і маневрувати своїми фінансовимизасобами.
Поряд зЛондонським існує ще один міжнародний клуб — країн-кредиторів — Паризький клуб.Країни, що входять до Паризького клубу, об’єдналися, оскільки, діючи спільно,легше отримати назад «свої кровні». Частина кредитів, які видали цідержави, практично неможливо повернути (наприклад, країни-боржники потрапили укризове становище і т. д.). Тому держава-кредитор при вступі до Паризькогоклубу безповоротно втрачає частину виданих грошей (ніби вибачає своїхборжників), але виплата решти такій державі гарантується.
«Великасімка» — об’єднання семи провідних промислово розвинених держав: США,Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії та Італії. Воно булостворене для вирішення найбільш важливих, глобальних економічних і фінансовихпроблем. Зустрічі глав держав «великої сімки» проводяться щороку. Зчасом коло обговорюваних актуальних тем розширилося. І тепер велика увага приділяєтьсятаким найважливішим питанням, як забруднення навколишнього середовища,збереження енергоресурсів, міжнародна злочинність, торгівля наркотиками та ін…З 1997 р. Росія є повноправним членом цього найпрестижнішого міжнародногоклубу, який став мати назву «Велика вісімка». [9]

Висновки
Росія – впливовийгравець на світовій політичній арені. Її вплив постійно підтримується нависокому рівні завдяки багатим природно-ресурсному та військово-політичномупотенціалах, вигідному геополітичному положенню, значним економічнимпоказникам, впровадженні сучасних технологій та розвитку науки загалом, а такожучасті у впливових міжнародних організаціях та клубах.
Науковці вважають,що сьогодні Росія використовує свої природні, політичні та економічніможливості не повною мірою, а це означає, що вона має багато передумов доподальшого розвитку, тож питання лише в тому, коли вона їх реалізує.
Це держава, доякої в світі не може скластися недвозначного відношення. Це обумовлює їїбурхлива історія. Для когось вона була і залишається найважливішим партнером, зіншими – поступово втрачає минулі зв’язки, але всі країни світу у важливихглобальних питаннях прислуховуються до точки зору Росії, адже ця країнавпродовж багатьох років не втрачає своїх позицій у світовому політичномупросторі та має достатньо повноважень для прийняття доленосних рішень світовогомасштабу.

Використаніджерела
росія зовнішній політика співдружність незалежний
1.https://www.cia.gov/
2.www.revolution./
3. Волков Ю.Г.,Добреньков В.И. Место России в мировом сообществе. – М.: ЮНИТИ, 2006.
4.www.bfm.ru/news/2010/03/05/chislennost-vooruzhennyh-sil-rf-sokrashhena-do-1-milliona.html
5.www.mil.ru/848/1045/index.shtml
6.russianforces.org/rus/current/
7. Экономическаягеография России. / Под ред. Видяпина В.И., Степанова М.В. М.: ИНФРА-М,Российская экономическая академия, 2002.
8. Мала гірничаенциклопедія. В 3-х т. / За ред. В.С. Білецького.
9. А.В. Торкунов,Зовнішня політика і безпека сучасної Росії (1991 — 2002), Хрестоматія в 4-хтомах, Москва, МГИМО — РАММ — ИНО — ЦЕНТР, РОССПЭН, 2002.
10.cis.minsk.by/
11. Учебник / Под.ред. А.В. Торкунова. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН),1999.