Реферат
З предмету: Кримінальне процесуальне право України
На тему: "Проблемні питання зміни обвинувачення в суді"
Київ 2010 р.
План
Вступ
Поняття та процесуальний порядок зміни обвинувачення в суді
Основні проблеми законодавства, пов’язані із зміною обвинувачення в суді
Зміна обвинувачення в суді за проектом нового Кримінально-процесуального кодексу України
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вирішення проблем, пов’язаних з інститутом зміни обвинувачення в кримінально-процесуальному праві України, має велике значення для правильного застосування норм права в практичній діяльності слідчих, прокурорів, адвокатів і суддів, а також є однією з важливих гарантій забезпечення швидкості кримінального судочинства, захисту прав та законних інтересів учасників процесу.
Питання пред’явлення обвинувачення, його зміни обвинувачення в суді, її процесуального порядку та основних проблем такої зміни було предметом дослідження таких науковців як: П.М. Давидов, М.І. Бажанов, В.І. Басков, П.Д. Біленчук, Т.В. Варфоломеєва, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, Л.М. Давиденко, А.Я. Дубинський, П.С. Елькінд, М.В. Жогін, В.С. Зеленецький, З.З. Зинатуллін, Л.М. Карнєєва, М.П. Карпушин, М.В. Косюта, В.І. Курляндський, О.М. Ларін, В.З. Лукашевич, П.А. Лупинська, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, Я.О. Мотовіловкер, В.Т. Нор, О.П. Рижаков, В.М. Савицький, В.О. Середа, М.І. Сірий, В.Ф. Статкус, Ю.І. Стецовський, М.С. Строгович, Ф.Н. Фаткуллін, М.О. Чельцов, В.В. Шимановський, М. Є. Черкова та ін. Проте проблему обвинувачення і його зміни ніяк не можна вважати вичерпаною, а тому потреба її наукового аналізу залишається актуальною. Як відомо, обвинувачення – одне з найбільш важливих процесуальних явищ, механізм, що приводить в дію всю систему кримінального судочинства, оскільки з нього безпосередньо і починаються кримінально-процесуальні відношення. Однак, не зважаючи на таке важливе наукове і практичне значення інституту притягнення як обвинуваченого, в теорії кримінального процесу немає єдиного підходу до розуміння сутності поняття „обвинувачення”, йому надається різне значення, що призводить до негативних наслідків на практиці. Уваги і детальної розробки потребують питання про момент виникнення функції обвинувачення, про підстави притягнення як обвинуваченого, а також питання зміни обвинувачення в суді прокурором, відмови його від обвинувачення та проблеми, які з цим пов’язані.
Поняття та процесуальний порядок зміни обвинувачення в суді
Судово-слідча практика свідчить, що досить важливою проблемою є випадки застосування не тієї статті Кримінального кодексу України, під яку насправді підпадає дане злочинне діяння. Тому законодавець встановив процесуальний порядок виправлення таких помилок, допустивши можливість зміни обвинувачення, тобто кваліфікації злочинного діяння. Ст.277 Кримінально-процесуального кодексу (далі – КПК) передбачає можливість зміни обвинувачення під час судового розгляду, причому навіть у разі, якщо це погіршить становище підсудного[1]
. Зміна прокурором обвинувачення в суді допускається за наявності як матеріальних (кримінально-правових), так і процесуальних умов. Матеріальні умови зміни обвинувачення у суді:
зміна обвинувачення (як у бік пом’якшення, так і у бік погіршення становища підсудного) має стосуватися виключно того злочину, у вчиненні якого обвинувачують підсудного (умисел – необережність; кваліфікуючі ознаки злочину тощо);
прокурор не може доповнити обвинувачення новими епізодами злочинної діяльності або звинуватити підсудного у вчиненні іншого злочину.
Процесуальні умови зміни обвинувачення пов’язані з тим, що в результаті зміни обвинувачення не буде порушено правила про:
підсудність (наприклад, місцевий – апеляційний суд);
обов’язковість проведення досудового слідства (наприклад у справах, порушених прокурором за матеріалами протокольної форми).
Якщо ці правила може бути порушено, то прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове досудове слідство. Зміна обвинувачення може мати місце тільки до закінчення судового слідства. Процесуальний порядок зміни прокурором обвинувачення у суді:
1) прокурор складає постанову про зміну обвинувачення;
2) оголошує її і вручає копії підсудному та його законному представникові; захисникові; потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їх представникам;
3) якщо в постанові ставиться питання про пом’якшення становища підсудного, суд роз’яснює потерпілому та його представникові право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі;
4) суд роз’яснює підсудному, що той захищатиметься від нового обвинувачення;
5) суд відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби – Для підготовки підсудного, захисника і законного представника до захисту (цей строк за клопотанням підсудного може бути скорочено;
6) після закінчення строку підготовки до захисту розгляд справи продовжується[2]
.
Отже, згідно ст.277 КПК зміна обвинувачення в суді можлива як на менш тяжке, так і на більш тяжке. Зміна обвинувачення на більш тяжке – це така зміна, якою погіршується становище підсудного: застосування іншої норми кримінального закону, яка передбачає більш тяжке покарання; доповнення обвинувачення новими епізодами злочинів, що збільшує фактичний обсяг обвинувачення, чи змінює юридичну оцінку дій обвинуваченого.
Змінити обвинувачення в суді закон надає право обвинувачу – прокуророві, який підтримує обвинувачення. При зміні обвинувачення прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Постанова оголошується в суді, а прокурор вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам. Постанова долучається до справи.
Після виконання цих дій суд відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному, його захиснику і законному представнику можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення[3]
.
Аналіз змісту ст.277 КПК України дозволяє дійти висновку про те, що обмежень щодо зміни прокурором обвинувачення в бік його пом’якшення немає аж до часткової або повної відмови прокурора від нього. Питання часткової та повної відмови прокурора від підтримання обвинувачення в суді повинно розглядатися більш детально, бо є наслідком такого різновиду зміни обвинувачення в суді, як зменшення обсягу обвинувачення внаслідок непідтвердження будь-якої його частини. Крім того, після відмови прокурора від підтримання обвинувачення, воно не обов’язково перестає існувати, бо закон надає право продовжувати підтримувати обвинувачення потерпілому. У зв’язку з цим для нас становить інтерес і розглядатиметься питання процесуальних прав і фактичних можливостей потерпілого підтримувати обвинувачення після відмови прокурора.
Основні проблеми законодавства, пов’язані із зміною обвинувачення в суді
Однією із важливих проблем зміни обвинувачення в суді є питання захисту прав потерпілого, тобто яким чином повинен діяти потерпілий при такій зміні або взагалі при відмові прокурора від обвинувачення. Як відомо прокурор може скористатись правом, передбаченим у статті 277 КПК, і змінити пред’явлене особі обвинувачення під час судового розгляду до закінчення судового слідства. Якщо при цьому він ставить в своїй постанові питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин чи про зменшення обсягу обвинувачення, то можна також говорити про повну чи часткову відмову від обвинувачення (попередньо заявленого) і формулювання обвинувачення в новому обсязі. Ставлення наукових кіл до права потерпілого чи його представника підтримувати обвинувачення в разі його зміни чи відмови від нього прокурора є неоднозначним. Скажімо, в Російській Федерації отримала перевагу позиція, за якою відмова прокурора від обвинувачення тягне за собою припинення кримінальної справи, аналогічно зміна обвинувачення тягне за собою припинення провадження у відповідній частині (ч.7 ст.246 КПК РФ) [4]
. Вважаємо, що з такою позицією не можна погодитись, оскільки таке припинення провадження є безумовним і вже цим порушує права потерпілого на захист власних інтересів. Навіть передбачене право потерпілого звернутись в порядку цивільного судочинства з цивільним позовом про відшкодування завданих збитків не є рівнозначною заміною розгляду справи в порядку кримінального судочинства. Варто зауважити, що в проекті КПК України збережено право потерпілого та його представника підтримати обвинувачення в разі відмови від нього прокурора. Також залишилось право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі, якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення. При цьому правове регулювання отримало більш детальну регламентацію, хоч недоліки законодавства все ж залишились. Згідно чинного КПК коли в результаті судового розгляду прокурор приходить до переконання про непідтвердження обвинувачення, він зобов’язаний відмовитися від обвинувачення. В такому випадку суд роз’яснює потерпілому та його представнику право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення. Роз’яснення судом потерпілому та його представнику такого права є обов’язковим, тому при наявності у справі потерпілого його участь в судовому розгляді, коли прокурор вирішує відмовитись від обвинувачення, є обов’язковою. Тому при відсутності потерпілого чи його уповноваженого представника суд, на нашу думку, не може прийняти рішення про припинення провадження. В таких випадках суд зобов’язаний прийняти рішення про вжиття заходів для забезпечення його явки. Як мінімум – це повідомлення про час судового засідання і повідомлення про відмову прокурора від обвинувачення і що потерпілий та його представник викликаються для з’ясування позиції щодо підтримки обвинувачення. Представник має виражати волю самого потерпілого, коли вираження такої волі є можливим (наприклад, потерпілий перебуває в лікарні). Такі ж гарантії активності потерпілого та його представника повинні бути забезпеченні і при зміні обвинувачення. Крім цього, потерпілий і його представник повинні як мінімум ознайомитись з текстом постанов прокурора. Це є важливим хоча б тому, що в постанові прокурора викладаються мотиви прийнятого рішення (з якими вони можуть погодитись чи не погодитись). При зміні обвинувачення прокурор вручає копії з викладеним новим обвинуваченням та мотивами зміни учасникам процесу, в тому числі потерпілому і його представнику (при відмові від обвинувачення цього взагалі не передбачено). Вважаємо, що потрібно піти далі і у випадку відсутності в судовому засідання потерпілого і його представника передбачити надсилання постанов і відкладення судового засідання для з’ясування позицій цих учасників. Вважаємо за можливе також запровадити в КПК норму, згідно якої прокурор, якщо від потерпілого надходить відповідна письмова заява, зобов’язаний продовжувати підтримувати обвинувачення і не може відмовитися від цього.
Підтримання потерпілим і його представником обвинувачення обмежене раніше пред’явленим обвинуваченням. Під “раніше пред’явленим обвинуваченням” має розумітись те, з яким обвинувачений був відданий до суду (а не те, яке було, наприклад, пред’явлене на досудовому слідстві і було потім змінене). Певною проблемою є ситуація, коли прокурор дійшов до думки про необхідність зміни обвинувачення, але це потягнуло повернення справи на додаткове розслідування. В такому випадку потерпілий фактично втрачає право підтримати обвинувачення, яке фігурувало в попередньому судовому розгляді. На нашу думку, він повинен все ж мати таке право, хоч таке твердження і не є безспірним. Кілька потерпілих можуть мати різні позиції щодо підтримання обвинувачення (хтось повністю підтримувати, хтось частково, дехто може заперечувати проти провадження у справі). В такому випадку, продовження провадження має здійснюватись з врахуванням позицій потерпілих (зі збереженням єдності процесу) – кожен буде підтримувати ту частину провадження, яку вважатиме за потрібне. Остаточне рішення у справі так чи інакше залишатиметься за судом, в межах сукупного обвинувачення.
Підтримання обвинувачення потерпілим чи його представником означає продовження провадження у справі і навіть за відсутності прокурора у них є достатньо процесуальних прав для захисту своїх прав та законних інтересів і для доведення обвинувачення перед судом. Тому це право вже саме по собі є важливою гарантією захисту та реалізації прав особи в кримінальному процесі.
Таким чином, обвинувачення, яке підтримується потерпілим, після відмови прокурора від обвинувачення чи зміни ним обвинувачення у суді, має змішану природу і тому не може носити назву публічного, приватного, рівно як і приватно-публічного чи публічно-приватного. Пропонується залишити назву обвинувачення як “обвинувачення, підтримане потерпілим, після відмови прокурора від обвинувачення в суді” чи “обвинувачення, підтримане потерпілим, після зміни прокурором обвинувачення у суді”. Аргументованими, на нашу думку, також є пропозиції називати таке обвинувачення субсидіарним.
Безумовне припинення провадження, без врахування позицій потерпілого, є порушенням його прав і тому не є допустимим. В таких випадках суд зобов’язаний прийняти рішення про вжиття заходів для забезпечення його явки. Варто передбачити надсилання постанов, прийнятих прокурором і відкладення судового засідання для з’ясування позицій учасників процесу. У випадках, коли потерпілий не може захистити свої права, його інтереси має охороняти прокурор, зокрема, продовжуючи підтримувати обвинувачення.
Крім того проблемами зміни обвинувачення варто назвати, наприклад, недосконалість чинного законодавства, що пов’язана із визначенням підстав. Система підстав зміни обвинувачення повинна базуватися на основі критерію зміни обсягу та його складових – фабули і формули обвинувачення, і включати такі групи: а) підстави, що тягнуть збільшення обсягу обвинувачення; б) підстави, що тягнуть зменшення обсягу обвинувачення; в) підстави зміни суті (формули) обвинувачення. Нова постанова про притягнення як обвинуваченого повинна містити пункт, згідно з яким з моменту її винесення постанова про попереднє обвинувачення скасовується. Необхідна чітка законодавча регламентація підстав та процесуального порядку кожного різновиду зміни обвинувачення, який виключає будь-які спрощення процедури. Слід надати прокурору можливість направляти до суду справу за тим обвинуваченням, яке він вважає правильним, обирати відповідну позицію, що дозволить йому якісно підтримувати обвинувачення в суді, та право відмовитися від підтримання обвинувачення в будь-який момент судового розгляду. Необхідно розширити перелік прав потерпілого, законодавчо закріпивши його право звернутися до суду з поданням про зміну обвинувачення після відмови прокурора від підтримання обвинувачення та право скористатися правовою допомогою представника-адвоката. Процедура зміни обвинувачення на стадії попереднього розгляду справи суддею та судового розгляду виключає повернення справи на додаткове розслідування з мотивів необхідності зміни обвинувачення.
Зміна обвинувачення в суді за проектом нового Кримінально-процесуального кодексу України
Проект нового Кримінально-процесуального кодексу України, реєстраційний № 1233 від 15 груд. 2005 р. у ст.349 передбачає, що під час головного судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред’явлене особі обвинувачення в бік покращання, а в бік погіршення його становища – лише в межах встановлених досудовим слідством обставин. Зміна обвинувачення не допускається, якщо цим будуть порушені правила про обов’язковість проведення досудового слідства або нове обвинувачення вимагатиме зміни підсудності справи місцевому суду на підсудність апеляційному суду. Дійшовши переконання, що пред’явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор повідомляє про такий намір суд, який оголошує перерву, та прокурора, який направив справу до суду. Прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення за вимогами статті 233 проекту КПК та викладає мотиви прийнятого рішення. Постанова долучається до справи, а її копії надсилаються прокурору, який направив справу до суду, та вручаються підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їхнім представникам. У разі незгоди з рішенням прокурора, який бере участь у справі, прокурор, який направив справу до суду, скасовує постанову про зміну обвинувачення і здійснює заміну прокурора чи особисто підтримує обвинувачення. Якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, суд роз’яснює потерпілому та його представнику їхнє право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі. Якщо потерпілий та його представник відмовилися підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі, а також у всіх інших випадках суд роз’яснює підсудному, що той буде захищатись у судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному, його захиснику і законному представнику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням підсудного цей строк може бути скорочений. Після закінчення цього строку розгляд справи продовжується. У разі виявлення нових даних про обставини злочину після зміни прокурором обвинувачення прокурор вправі повторно змінити обвинувачення за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті[5]
. Отже, норми про зміну обвинувачення в бік покращення відмову потерпілого чи його представника від підтримки обвинувачення змін не зазнали. Водночас з’явилися нові правила стосовно зміни обвинувачення у бік погіршення, а також норма про можливість повторної зміни обвинувачення, а також правило, про те, що якщо прокурор, який направляв справу до суду не згоден зі зміною обвинувачення, яку здійснив прокурор, то він може замінити цього прокурора чи особисто підтримувати обвинувачення надалі, про які чинний КПК не згадує. Зазначені новели, на нашу думку, безперечно є позитивними, однак в повній мірі не вирішують всіх проблем, наведених нами у даній роботі та пов’язаних із зміною обвинувачення в суді.
Висновки
Таким чином
на підставі вищезазначеного можна зробити висновки, що вирішення проблем, пов’язаних з інститутом зміни обвинувачення в кримінально-процесуальному праві України, має велике значення для правильного застосування норм права в практичній діяльності слідчих, прокурорів, адвокатів і суддів, а також є однією з важливих гарантій забезпечення швидкості кримінального судочинства, захисту прав та законних інтересів учасників процесу. Основними проблемами зміни обвинувачення в суді є питання захисту прав потерпілого, проблеми чіткого визначення підстав зміни обвинувачення, проблеми надання можливості прокурору направляти до суду справу за тим обвинуваченням, яке він вважає правильним, обирати відповідну позицію, що дозволило би йому якісно підтримувати обвинувачення в суді, та право відмовитися від підтримання обвинувачення в будь-який момент судового розгляду та інші. Впровадження внесених пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює інститут зміни обвинувачення, на нашу думку, сприятиме створенню удосконаленої, економної і ефективної моделі кримінального судочинства, котра передбачає чітку законодавчу регламентацію кримінально-процесуальних відносин, конкретні строки прийняття процесуальних рішень та їх обов’язкову фіксацію в офіційних процесуальних документах, судовий розгляд справи по суті в будь-якому випадку зміни обвинувачення без застосування хибного інституту додаткового розслідування.
Список використаної літератури
1. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 вересня 2010 р. – К.: Паливода А.В., 2010
2. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / за ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2008
3. 4. Бажанов МІ. Зміна обвинувачення і притягнення до відповідальності нових осіб // Кримінальний процес України: Підручник / Під ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків, 2000. – С.373.
4. 5. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України Тертишник В.М. – К.: А.С.К., 2007. – 1056 с.
5. 6. Назаров В.В., Омельяненко Г.М., Кримінальний процес України: Підручник, – К.: Юридична думка, 2005
6. 7. Лобойко Л.М. Кримінально – процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.; Істина, 2005. – 456 с.
7. 8. Гумін О.М., Сибірна Р.І., Сергієнко Л.О., Устюгова О. Є. Кримінальний процес України: Навчально-методичний посібник. – Львів – 2002
8. 9. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 декабря 2001 года // СЗ РФ. – 2001. – № 52. – Ст.4921.
9. 10. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13) // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №8.
10.11. Проект Кримінально процесуального кодексу України, реєстраційний № 1233 від 15 груд. 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2. rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_I? id=&pf3511=31115.
[1]
Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 вересня 2010 р. – К.: Паливода А.В., 2010
[2]
Лобойко Л.М. Кримінально – процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. — К.; Істина, 2005. — 456 с.
[3]
Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України Тертишник В.М. — К.: А. С. К., 2007.— 1056 с
[4]
Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 декабря 2001 года // СЗ РФ. — 2001. — № 52. — Ст. 4921.
[5]
Проект Кримінально процесуального кодексу України, реєстраційний № 1233 від 15 груд. 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_I?id=&pf3511=31115.