–PAGE_BREAK–
Тривалість безморозного періоду приблизно становить 170 – 180 днів.
Одним із головних факторів життя рослин є волога. Як уже згадувалось вище господарство розміщене в зоні нестійкого зволоження, і часто рослини не повністю забезпечуються вологою. З огляду на це слід приділяти значної уваги питанню накопичення і збереження вологи в грунті.
5. Кількість опадів по місяцях за даними Гадяцької метеостанції.
Роки Місяці За
рік
I
II
III
IY
Y
YI
YII
YIII
IX
X
XI
XI
2001
22
13
63
25
21
10
121
44
6
101
50
28
505
2002
46
41
37
17
59
55
47
39
2
14
88
60
483
2003
31
27
73
31
46
8
54
27
24
65
82
54
522
Сер.
багаторічні
36
27
57,7
24,3
42
24,3
74
36,7
10,7
60
73,3
47
503
Як видно з таблиці за рік в середньому випадає 500 мм опадів цього може бути достатнім для отримання стало високих врожаїв за умови раціонального використання вологи.
Пануючими вітрами є вітри північно-західних напрямків – це слід враховувати при плануванні кулісних насаджень і снігозатриманні.
Що стосується снігового покриву, то сніг випадає в II-III декаді листопаду, а в 2003 році сніговий покрив з’явився лише в грудні та на початку січня 2004 року. Сходить сніг у першій декаді квітня, але можливе й більш раннє звільнення ґрунту від снігу.
Найбільше число днів із сніговим покривом припадає на лютий і січень місяць, хоча і в ці місяці постійного снігового покриву не має, тому, що настають відлиги. Найбільша глибина снігового покриву спостерігалася в лютому місяці і дорівнювала 40 см, у грудні — сніговий покрив був відсутній, січень характеризувався висотою снігу – 45-50 см.
Взагалі підсумовуючи все вище сказане можна зробити висновок, що кліматичні умови господарства є типовими для даної зони і сприятливими для вирощування всіх районованих сортів основних сільськогосподарських культур.
1.4 Короткий аналіз рослинництва
На орних землях запроваджено три польові, три ґрунтозахисні і кормова сівозміни.
5. Структура посівних площ в ТОВ „ Лан ” в 2003 році.
№ п/п
Сільськогосподарські культури
Площа, га
Всього земель в обробітку:
2882
1.
Озимі: всього
В т.ч. озима пшениця
озиме жито
740
700
40
2.
Ярі зернові: всього
В т.ч. ячмінь
овес
гречка
просо
кукурудза на зерно
699
289
30
90
70
200
3.
Зернобобові: всього
В т.ч. горох
соя
45
37
8
4.
Просапні: всього
В т.ч. цукрові буряки
кормові буряки
соняшник
407
154
46
207
5.
Багаторічні трави
350
6.
Однорічні трави
45
7.
Кукурудза МВС
488
8.
Пари
108
продолжение
–PAGE_BREAK–
Розглядаючи структуру посівних площ я б рекомендував збільшити в ній долю бобових рослин – це позитивно вплине на родючість ґрунту і урожайність інших культур в сівозміні. Що стосується проса то як видно з таблиці в господарстві воно висівається на незначних площах.
Через низький рівень агротехніки, недостачу добрив і інших ресурсів, що спричинено слабкою матеріально-технічною базою, господарство отримує порівняно невисокі врожаї сільськогосподарських культур.
6. Урожайність сільськогосподарських культур.
N
п/п
Сільськогосподарські
культури
Урожайність
2001
2002
2003
1
Озима пшениця
29,3
26,4
5,2
2
Озиме жито
26,3
24,3
7,4
3
Ярий ячмінь
20,6
19,3
17,6
4
Кукурудза:
на зерно
на зелений корм
31,6
225,1
45,3
361,5
61,3
411
5
Горох
–
15,3
17,1
6
Соя
–
–
15,2
7
Соняшник
11,2
14,3
16,1
8
Цукрові буряки
162
154
–
9
Кормові буряки
–
345,4
254,3
10
Багаторічні трави:
на сіно
на зелений корм
26,3
221
25,1
158,5
20,3
201
11
Овес
19,3
14,2
16,3
12
Гречка
4,5
6,2
5,2
13
Просо
15,2
14,1
16,2
продолжение
–PAGE_BREAK–
Просо в господарстві вирощують в першій польовій сівозміні, яка має слідуючий вигляд:
1.Пар чистий
2.Озима пшениця
3.Цукровий буряк
4.Горох + Гречка
5.Озима пшениця
6.Кукурудза на зерно
7.Кукурудза на силос
8.Озима пшениця
9.Кормові буряки + Просо
10.Соняшник
Розглядаючи сівозміну потрібно сказати, що вона є недосконалою і дане розміщення культур приведе до зниження родючості. Виходом із ситуації є внесення високих доз органіки, а краще ввести в сівозміну більше бобових культур.
Просо в господарстві вирощується після озимої пшениці, яка для нього є хорошим попередником. Технологія вирощування включає основний і передпосівний обробіток ґрунту, сівбу, догляд за посівами і збирання. Основний обробіток ґрунту включає лущення стерні, яке проводиться не завжди і плоскорізний обробіток на глибину 20 — 22 см. Весною проводять закриття вологи боронами. Перед сівбою проводять культивацію на глибину зародки насіння. Сіють просо звичайним рядковим способом, як правило не протруєним насінням в I – II декаді травня. Добрива під просо практично не вносять. Операції по догляду теж не проводяться. Збирають просо роздільним способом спочатку скошуючи в валки з наступним обмолотом після підсушування. Перед зберіганням зерно очищають від домішок і просушують до вологості 14 %.
Отже, як бачимо в технології вирощування є ряд недостатків, які варто поправити.
2. Інтенсивна технологія вирощування культури, що рекомендована господарству
В умовах ринкових відносин повинна здійснюватися інтенсифікація землеробства, проте не за рахунок кількісного нарощування ресурсів, а на основі їх більш раціонального використання, яке досягається на основі їх більш раціонального використання, яке досягається удосконаленням технології вирощування. На сучасному етапі воно полягає в застосуванні інтенсивних ресурсозберігаючих технологій.
Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування культури на всіх етапах її росту і розвитку.
При розробці інтенсивної технології потрібно передбачати розміщення культури в сівозміні після кращих попередників, вирощування сортів інтенсивного типу, оптимізацію живлення рослин шляхом внесення добрив з урахуванням їх вмісту у ґрунті. При інтенсивній технології перевагу надаємо інтегрованій системі захисту від шкідників, хвороб та бур’янів.
Ресурсозбереження досягається за рахунок скорочення кількості агротехнічних прийомів в зв’язку з використанням комбінованих агрегатів.
Всі технологічні операції потрібно виконувати своєчасно і якісно, дотримуючись усіх рекомендованих норм, строків та способів. Для цього на основних етапах росту і розвитку проводять біологічний контроль за станом рослин.
2.1 Господарсько-біологічна характеристика культури
Просо звичайне або посівне – Раnicum miliacent належить до роду Panicum. Ботанічний рід налічує близько 400 видів. В Україні найбільш поширеним в культурі є просо звичайне (Р. Miliaceum). Взагалі рід проса належить до родини злакових (Роасеа) і за біологічною класифікацією відноситься до хлібів другої групи.
Просо звичайне – яра трав’яниста рослина з високим коефіцієнтом кущення, прямостоячим стеблом і суцвіттям у вигляді волоті.
Коренева система проса мичкувата, відзначається недостатньою здатністю до засвоєння поживних речовин, тому воно краще росте на ґрунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин. По при сильний розвиток в морфологічному плані вона відзначається недостатньою засвоювальною здатністю. Кращими ґрунтами для нього є чорноземи та каштанові, причому за сухої погоди вищі врожаї проса отримують при вирощуванні на ґрунтах середнього та важкого механічного складу. Коренева система добре забезпечує суцвіття водою навіть при серйозній посусі, тому в проса рідко спостерігається зерна. Воно має низький коефіцієнт транспірації – 130 – 280. Але незважаючи на вище сказане потрібно вести роботу в напрямку накопичення й збереження вологи в ґрунті. Адже при зрошенні просо значно підвищує свою продуктивність.
Стебло майже циліндричне, трубчасте, розділене вузлами на 5 – 7 міжвузль. Висота залежно від сорту від 40 до 230 см, а найчастіше 80 – 120 см. Добре облиствинне з різною стійкістю до вилягання.
Як уже говорилось вище просо має суцвіття волоть довжиною 10 – 40 см з двоквітковими колосками.
Плід проса несправжня зернівка покрита плівкою, має круглу овальну або подовжену форму. Зерно має забарвлення від жовтого до світло червоного з різними відтінками. Плівчастість зерен від 12 до 20 %. Маса 1000 зерен 6 – 8 г.
Як культура, що належить до хлібів другої групи просо дуже вимогливе до тепла. Насіння починає проростати коли грунт прогрівається до температури 7 – 9 ˚С, але дружне проростання спостерігається лише при температурі вище 15 ˚С. При зниженні температури в період проростання до 9˚С сходи з’являються на 15 – 18 день, за оптимальних же умов через 7 – 9 днів. В період після сходів не виключена можливість загибелі рослин зокрема просо гине при зниженні температури повітря до – 3,5˚С, а також при тривалому зниженню температури до 6 – 10 ˚С за пасмурної погоди. Ці дані слід враховувати при встановленні строків.
Для нормального розвитку і достигання ранньостиглих сортів проса потрібна сума ефективних температур близько 1500˚С, а середньопізніх – понад 1600 ˚С, а в прохолодні та вологі роки понад 2000 ˚С. В умовах нашого господарства вона становить 2700˚С чого повністю вистачає для вирощування даної культури.
На початку вегетації спостерігається повільний ріст, що веде до пригнічення бур’янами. Відзначається підвищеною кущистістю і при рідкому стоянні здатне на одну рослину формувати від 50 до 200 пагонів. Після початку кущення через 5 – 10 днів починається фаза виходу в трубку, а через 40 – 50 днів після сходів починається викидання волоті. В цей період приблизно за декаду до викидання волоті рослині необхідна достатня кількість вологи інакше затримується ріст кореневої системи і надземної маси, що веде до утворення малих суцвіть, які часто бувають безплідними. В інші періоди просо здатне формувати вузлові корені при мінімальній вологості ґрунту. Для проростання насіння потрібно всього лише 30% вологи від його маси. Просо відзначається високою посухо- і жаростійкістю.
Наступною фазою розвитку є цвітіння, воно починається в колосках верхньої частини волоті і поширюється вниз до основи. У більшості випадків просо цвіте від 11 до 13-ої години при температурі 20 ˚С, а в прохолодні дні дещо пізніше, в жаркі ж раніше. Після запилення пилок швидко проростає і запліднення відбувається за 2 – 4 години, а через 10 — 12 днів після цього зародок повністю формується і готовий до проростання. Просо є факультативно самозапильною рослиною короткого світлового дня. Вегетаційний період у скоростиглих сортів становить від 70 до 90 днів, а пізньостиглих 120 – 155 днів.
Просо належить до солевитривалих культур, не витримує кислих ґрунтів, а найкраще росте при нейтральній реакції ґрунтового розчину. Тому на кислих ґрунтах необхідно проводити вапнування.
Просо є культурою досить вибагливою до наявності поживних речовин в ґрунті і на формування 1 ц зерна виносить з ґрунту 3 кг азоту, 1.4 кг фосфору, 3.5 кг калію. В різні фази розвитку рослина ставить різні вимоги до кількісного і якісного вмісту поживних речовин в ґрунті. Так до вмісту азоту воно виявляє підвищені вимоги в фазі 3 – 4 листків, а особливо в період інтенсивного росту вегетативної маси. До фосфору просо вимогливе з самого раннього періоду вегетації, що стосується калію то він потрібен протягом всього періоду вегетації.
Що стосується хвороб і шкідників то найбільшої шкоди просу завдає ураження летючою сажкою. Для профілактики захворювання рекомендується раз у два роки проводити сортооновлення.
Розрізняють кілька підвидів проса звичайного в Україні вирощують розлоге і стиснуте. Сорти проса відносяться до слідуючих різновидів: флявум, ауреум, субфлявум, субсангвінеум.
До районованих сортів проса відносяться Веселоподолянське 176, Харківське 57, Харківське 31, Миронівське 51, Київське 87. Але я рекомендую вирощувати сорт Полтавське золотисте.
Сорт селекції Полтавської державної аграрної академії, виведений методом індивідуального багаторазового добору ранньостиглих рослин сорту Благодатне. Різновидність – ауреум.
Рослини висотою 60,0…74,4 см. Кут прямостоячий, стебло середньої товщини, досить мінне, добре облиствинне. Листки темно-зелені, видовжено — ланцетні, опушення слабке. Волоть розлога, нещільна, середньої довжини (19,0….20,2 см), подушечки наявні тільки на нижніх бокових розгалуженнях (гілочках).
Зернівка округлої форми, бронзового забарвлення з глянцевістю. Маса 1000 зерен 7,3 — 7,7 г. Плівчастість 10-15%. Каша яскраво жовта. Технологічні та кулінарні якості добрі. Признаний Державною комісією сортом для використання в харчовій промисловості. Ранньостиглий, достигає за 40-48 днів. Вихід крупи 81%. Стійкий до вилягання (8 балів), до осипання (8 балів), до засухи (8,7 балів), вимолочуваність — 9 балів, вміст білку 11,2 — 13,5%, придатний до механізованого збирання, може збиратися прямим комбайнуванням, що дає змогу разом з отриманням зерна отримувати зелену масу і сіно. Сіяти потрібно у добре прогрітий грунт у кінці травня — на початку червня місяця. Стійкий до ураження сажкою, меланозом та просяного комарика. Урожайність у сортовипробуванні від 45 до 66 ц/га, на виробничих посівах від 35 до 47 ц/га. Дає добрі врожаї після соняшнику. В учгоспі «Ювілейний» у 2003 ропі у виробничих умовах отриманий урожай 61,2 ц/га.
Признаний Державного комісією України по охороні прав на сорти рослин перспективним на 2004 рік і внесений в реєстр сортів.
2.2 Розміщення культури в сівозміні
В сівозміні де розміщуємо просо, необхідно отримати стабільні врожаї та високу якість продукції, і сприяти підвищенню якості родючості ґрунту.
При розміщенні проса в полях сівозміни, необхідно враховувати насамперед вплив на розвиток і врожай його різних попередників, та вплив самого проса на врожай культур, що будуть розміщуватися після нього. Щоб отримати такі врожаї проса необхідно вирощувати його на чистих від бур’янів і добре забезпечених вологою полях з родючими ґрунтами. Тому плануванню сівозміни і розміщенню в ній проса слід приділити значної уваги. Найкращими попередниками для нього в зоні Лісостепу є озимі культури, багаторічні трави, цукрові буряки, картопля. Я пропоную зупинитися на озимій пшениці. Вона, як культура суцільного сіву залишає поле чисте від бур’янів в доброму фітосанітарному стані. Після її збирання є можливість ефективно поборотися з бур’янами і накопичити вологу. А от інші запропоновані культури доцільніше використовувати під провідні культури сівозміни, зокрема озима пшениця забезпечить більшу віддачу після багаторічних трав, аніж просо.
В першому розділі курсового проекту приведена сівозміна, що нині діє в господарстві, на мою думку взагалі вона є нормальною, але її потрібно дещо модернізувати. Я пропоную збільшити в сівозміні площу під бобові, і як наслідок це має призвести до поліпшення родючості грунту і балансу гумусу в сівозміні. Також економічно вигіднішим я вважаю зайнятий пар, але з точки зору підвищення родючості кращим рішенням як на мене є висівання сидеральних культур ( люпин, гірчиця і ін.) з наступною заробкою їх у грунт.
Я хочу запропонувати таку сівозміну:
1. Сидеральний пар
2. Озима пшениця
3. Цукровий буряк
4. Горох
5. Озима пшениця
6. Кукурудза на зерно
7. Кукурудза на силос
8. Озима пшениця
9. Кормові буряки + Просо
10. Соняшник
В сівозміні, де розміщується просо, переважають зернові культури, бо основний напрямок господарства – це виробництво зерна.
2.3 Система обробітку ґрунту
Правильний обробіток ґрунту під просо є одним із важливих агротехнічних заходів для одержання високих і сталих врожаїв.
Значна частина посівів проса поширена в зоні недостатнього зволоження.
Незважаючи на його посухостійкість, воно є чутливим до вологи, тому високі врожаї дає при достатній її кількості.
Негативно впливає на вирощування проса – утворення ґрунтової кірки.
Просо має специфічного і дуже загрозливого шкідника – просяного комарика.
Ефективними заходами в боротьбі з шкідниками, а також хворобами є лущення стерні та глибока зяблева оранка.
Система обробітку ґрунту включає основний обробіток – лущення, плоскорізний обробіток і передпосівний.Основний обробіток ґрунту має забезпечувати: максимальне знищення бур’янів, створення сприятливих умов для розвитку кореневої системи, сприятливий режим для інтенсивногоросту ірозвитку рослин.
Оскільки попередником є зернова культура – озима пшениця, то обробіток ґрунту починаємо проводити з лущення стерні, що запобігає висушуванню ґрунту та створює сприятливі умови для нагромадження вологи. Лущення проводимо зразу ж після збирання попередника дисковим лущильником ЛДГ – 15 на глибину 6 – 8 см для імітації сходів бур’янів. Так як ці роботи припадають на кінець липня (збирання озимої пшениці) то після сходу бур’янів є можливість провести повторне лущення для більш ефективної боротьби з бур’янами. Через два тижні після цього або ж після сходу бур’янів проводимо плоскорізний обробіток на глибину 20 – 22 см агрегатом в складі КПГ–2,2+БІГ–3А+ЗККШ–6А. На мою думку плоскорізний обробіток в даній ситуації є раціональнішим з економічної точки зору.
З метою накопичення вологи в ґрунті проводимо снігозатримання, враховуючи розу вітрів. Для цього проводимо снігозатримання за допомогою снігопаха СВУ–2,5 при висоті снігового покриву 12–15 см впоперек переважаючих вітрів.
Ранньовесняний обробіток ґрунту розпочинаємо з боронування зябу важкими зубовими боронами при настанні фізичної стиглості ґрунту, агрегатом Т–150+СГ–21+ 21БЗСС–1,0. Боронування проводимо під кутом 45˚ до напрямку оранки.
Перед сівбою проводимо культивацію безпосередньо в день сівби на глибину заробки насіння для забезпечення оптимальних умов для проростання насіння. Культивацію проводимо на глибині 5–6 см агрегатом МТЗ–80+
КПС–4.Відразу ж після сівби бажано провести прикочування ґрунту кільчасто-шпоровими котками для попередження вивітрювання вологи з ґрунту.
7. Система обробітку ґрунту.
Види робіт Строки виконання Глибина,
см
С/г машини,
знаряддя
Примітка,
(якість, тощо)
1. Основний
Обробіток:
а) лущення
I-ге
II-ге
б) плоскорізний обробіток
III декада
липня
I декада
серпня
III декада
серпня
6-8
10-12
20 – 22
Т-150+ ЛДГ-15
Т-150+ ЛДГ-15
Т-150 +КПГ-2,2 +БІГ-3
+ЗККШ-6А
Подрібнення
рослинних решток. Заробка
залишків рослин Імітація сходів бур’янів.
Обробіток на задану глибину
2. Снігозатримання.
взимку
На поверхні
ДТ-75+СВУ-2,5
3. Весняний обробіток:
а) закриття вологи
При фізичній стиглості ґрунту.
На поверхні
Т-150+СГ-21+ 21БЗСС-1,0
Під кутом 45˚ до напрямку оранки
4. Передпосівна культивація.
I декада
травня
5 – 6
МТЗ-80+КПС-4
Вирівнювання і розпушування ґрунту.
5. Коткування посівів.
Зразу ж після сівби
На поверхні
МТЗ-80+ ЗККШ-6А
Надання ґрунту
дрібнокомкуватої структури
продолжение
–PAGE_BREAK–