Вступ
Останнім часом унашій країні відбулися значні зрушення в перебудові характеру й змісту освіти,які особливо помітні в початковій школі. Так, скорочено термін навчання до 3-хроків, збільшено питому вагу теоретичних і наукових знань, які даються учням.Сталися певні зміни й у навчанні дітей письма, спрощено шкільний шрифт, воснові якого лежить безвідривне написання літер автоматичними або кульковимиручками.
Проте опануванняцих навичок не дається дитині відразу. Вона стикається з певними труднощами,одна з них – неузгодженість у роботі м’язів руки і очей.
Уникнути цихтруднощів допомагає продумана система вправ, які готуватимуть руку шестирічноїдитини до письма. Педагогічна практика нагромадила чималий досвід навчаннядітей грамоти і письма з 6 років (у Чехословаччині, Франції, Італії, Швейцарії,Австрії, США) і навіть з 5 років – в Англії. В нашій країні вже кілька роківтакож навчаються з 6 років.
Під час навчанняпершокласників грамоти і правопису вчитель стикається з багатьма нерозв’язанимипитаннями, що пов’язані головним чином з неоднаковим розумовим розвитком і підготовкоюдітей. За таких умов і виникає необхідність врахування цієї різниці в розвиткумислення дітей, пам’яті, уваги, уміння слухати й бачити, писати.
Курс каліграфіїпосідає важливе місце в навчальному плані підготовки вчителів початковихкласів. Він має дати майбутнім класоводам знання, необхідні для навчанняшколярів каліграфічного письма.
Каліграфія – цемистецтво розбірливо, чисто і красиво писати. На позначення цього термінаколись вживалися й інші назви: краснопис, чистописання.
Над уникненнямтруднощів в каліграфії працювали багато вчених таких як: Д. Б. Ельконін, вінвважав, що «у дошкільному віці перебудова рухів і дій дитини полягає втому, що вони починають практично виховуватись, контролюватись і регулюватисьсамою людиною на основі уявлення про майбутню дію та умови її здійснення».І. П. Павлова, досліджувала утворення тимчасових нервових зв’язків у коріголовного мозку.
Проводили аналіздослідження такі вчені, як, Н. М. Красногорський, О. В. Запорожець, Н. С.Пантіной, М. І. Лісіна, і доводили, що дитина старшого дошкільного віку, як уфізіологічному, так і в психологічному відношенні готова до сприймання новихвидів орієнтовно-досліднецької діяльності і на її основі до засвоєнняскладніших рухових навичок, до яких належать і навички письма.
Г. О. Люблінська– професор, рекомендує використовувати ігри для розвитку дрібних м’язів руки.
Розділ №1
1.1Закономірностіформування рухових навичок у дітей, загальні організаційні та методичні настанови,щодо навчання письма
Останнім часом унашій країні відбулися значні зрушення в перебудові характеру й змісту освіти,які особливо помітні в початковій школі. Так, скорочено термін навчання до 3-хроків, збільшено питому вагу теоретичних і наукових знань, які даються учням.Сталися певні зміни й у навчанні дітей письма, спрощено шкільний шрифт, воснові якого лежить безвідривне написання літер автоматичними або кульковимиручками.
Проте опануванняцих навичок не дається дитині відразу. Вона стикається з певними труднощами,одна з них – неузгодженість у роботі м’язів руки і очей.
Уникнути цихтруднощів допомагає продумана система вправ, які готуватимуть руку шестирічноїдитини до письма. Педагогічна практика нагромадила чималий досвід навчаннядітей грамоти і письма з 6 років (у Чехословаччині, Франції, Італії, Швейцарії,Австрії, США) і навіть з 5 років – в Англії. В нашій країні вже кілька роківтакож навчаються з 6 років.
Процесудосконалення системи освіти визначається багатьма аспектами, насампередпокращенням методичної підготовки вчителів, застосуванням ефективних методівнавчання відповідно до вимог життя, забезпеченням школи сучасною навчальноюлітературою.
Якість,ефективність навчання і виховання підростаючого покоління зумовлені всієювчительською діяльністю, під час якої має бути забезпечений високий науковийрівень викладання будь-якого предмета.
Величезнезначення в процесі навчання має саме система початкової освіти. Завдання, що їхставить нині перед школою життя, мають бути виконані, тому найважливішу роль уцьому має відігравати активна і висококваліфікована праця вчителів. Слідрозв’язати передусім питання про грамотність учнів, а правильне і красивеписьмо і є однією з важливих передумов розвитку навичок правопису.
Серед багатьохпроблем нової чотирирічної початкової школи однією з найбільш складних іактуальних є формування у найменших першокласниках навичок письма.
Навчання письма– складова частина загальної програми з рідної мови. Її не можна розглядатиізольовано. Вона знаходиться у тісному взаємозв’язку з навчанням читати, зрозвитком усного і писемного мовлення, від неї залежить грамотність і вкінцевому результаті культура писемного мовлення людини.
У психічномурозвитку дитини рухи руки мають особливе значення, вони починають розвиватисядосить рано. Вже в перед дошкільному віці дитина легко маніпулює з предметамита іграшками, хоч рука її ще недостатньо рухома, рухи некоординовані, неточні.
Щоб формуваннянових рухових навичок у дітей відбувалося успішно, треба, щоб «моторненавчання виділилося для неї в самостійне завдання».
Фізіологічноюосновою навичок є вчення І.П. Павлова про утворення тимчасових нервовихзв’язків у корі головного мозку.
У центральнійнервовій системі є два апарати: апарат прямого проведення нервового струму,який забезпечує постійний зв’язок, і апарат зімкнення і розімкнення нервовогоструму, який забезпечує тимчасові зв’язки.
Отже, оволодінняруховими навичками, зокрема, графічними – це і є утворення тимчасових нервовихзв’язків у корі головного мозку дитини. Розвиток рухів і формування руховихнавичок залежить як від дозрівання нервово-м`язового апарата дитини, так і відзмісту й будови діяльності на певному віковому етапі.
В основіоволодіння письмом лежать рухові навички. Процес формування навичок письмаможна поділити на чотири стадії. Дошкільний вік вважається «специфічною»орієнтовною стадією, в процесі якої дитина ознайомлюється з графічними рухами йформами, набуває графічного досвіду.
Кінцевимрезультатом засвоєння графіки, а потім граматичних знань і орфографічнихнавичок є розвиток в учнях уміння граматично правильно, точно і змістовновисловлювати свої думки, як в усній, так і писемній формах.
1.2Основнігрупи навичок письма
Письмо –комплексний вид навчальної діяльності. Воно складається з цілої низкиструктурних компонентів, багатьох правил і умінь, оволодіння якими – складний,тривалий і нелегкий процес не тільки для шестирічних, а й взагалі для учнівпочаткових класів. Дитина, навчаючись писати, по суті повинна оволодіти трьомаосновними групами навичок, а саме:
а) технічними –правильно користуватися письмовим знаряддям, координувати рухи руки,дотримуватися гігієнічних правил;
б) графічними –правильно зображувати окремі букви, склади, слова, писати букви з необхіднимнахилом, розміщувати їх рівномірно в слові і в рядку, правильно з’єднувати,дотримуватися визначеної віддалі між словами;
в)орфографічними – правильно визначати звуковий і буквений склад слів,коментувати їх написання, самостійно добирати слова.
Навички письма іїх труднощі.
Зіставимо деякінавички письма:
1. Під час письма дитина тримає зошитпохило.
2. Дитина нахиляється над зошитом.
3. Під час письма передпліччя обох рук настолі, дитина спирається на лікоть правої руки, працюють тільки пальці, дрібнім’язи п’ясті, права рука закриває нижню частину зошита.
Отже технічнінавички письма мають свою специфіку, свої труднощі. Не менш складні і графічнінавички. Щоб у дитини формувалася графічна навичка, в неї мають утворитисяпотрібні умовні рефлекси, асоціації між тим, що вона чує, уявляє, говорить, ітим, що відтворює (складом, словом, звуком). Щоб написати тільки одне слово,дитина повинна виконати цілий ряд операцій: аналізувати звуковий склад слова,встановити послідовність звуків у слові, уточнити звукофонеми, відокремити їхвід близьких за звучанням, диференціювати збіг приголосних, швидко «перешифрувати»фонеми в графеми.
У процесі письмаутворюються зв’язки між елементами мови й рухами, потрібними для їх позначенняна письмі. Саме під час утворення цих зв’язків дитина зустрічається з великимитруднощами, які зумовлюються високою рухливістю руки, пальців, п’ясті,передпліччя. Кожна ланка руки може рухатись досить швидко і в різних напрямках.Чим рухливі ший орган і чим більша кількість його частин з високою рухливістюбере участь у виконанні рухів, тим складнішими й різноманітнішими виявляютьсясигнали, які йдуть з периферії до рухового аналізатора, і тим важче забезпечититочність рухів.
Рухи рукигальмуються під впливом зовнішніх факторів: рух за інерцією, важкість самоїруки, протидія паперу, одягу, тобто цілий комплекс силових взаємодій, які заважаютьточному виконанню руху. Щоб запобігти відхиленню руки, дитина мимоволі напружуєм’язи, рука втрачає свою рухливість, виникають різні помилки. Отже, щоб дитинанавчилася писати, вона насамперед повинна навчитися виконувати рухи легко,вільно, без зайвого м’язового напруження.
Не вміючи добрекоординувати рух руки, дитина часто механічно в пришвидшеному темпі виконуєрухи вгору, вниз, праворуч, ліворуч, змінюючи при цьому не тільки положенняруки, а й флангів пальців. І чим швидше вона намагається це зробити, тимочевиднішими стають її відхилення у зображенні певного символу. Форма, розмір,нахил, рух руки на рядку – все це вимагає від дитини зусиль напруження уваги ічасу для засвоєння. Якщо за таких умов засвоюються неправильні навички, товиправити їх важко.
Особливості йтруднощі письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки йочей. Виконання рухів контролюється, корегується, управляється шляхом зіставленнярезультату з метою руху.
На початковихетапах оволодіння письмом, коли в дитини ще відсутні кінестатичні уявлення,рухи контролюються зором. Педагог пише потрібну букву на дошці, пояснює спосібдії. Дитина стежить зором, мисленно аналізує структуру букви, в корі головногомозку в неї утворюється модель буквеного знака, який треба відтворити в зошиті.Написання букви в зошиті також супроводиться зоровим контролем, відбуваєтьсязорове зіставлення написаного із зразком і коригування величини, форми,положення букви на лінійці та її окремих частин. Дитина має справу з такимипросторовими відношеннями як справа, зліва, вгорі, внизу, під лінією, на лінії,посередині рядка та інше. Орієнтування на сторінці зошита, утворення рефлексуна відношення, координація рухів руки, зору дається дитині досить важко.
Учитель маєвраховувати специфіку самого процесу письма, як складного комплексу дій длятого, хто буде ним оволодівати, особливостей системи знаків, які має дитиназасвоїти і набути навичок самостійного їх використання.
Першокласникиопановують два алфавіта – друкований і писаний, а в алфавітах – накресленнямалих і великих букв. Під час формування графічних навичок письма, як ібудь-яких навичок, у корі великих півкуль голови дитини створюються відповіднінервові зв’язки, умовні рефлекси, асоціації між почутим, вимовленим і побаченимсловом, складом, буквою. Одночасно з реагуванням на той чи інший знак-символдитина має виконати ряд правил: сісти за парту відповідно до вимог гігієни; розташуватизошит, взяти ручку і тільки після цього, дивлячись на зразок, приступити донаписання букви. Рухи під час зображення букв, складів, слів залежить відфізичного розвитку дитини, попередньої підготовки, взагалі психологічноїготовності до навчання. Треба враховувати те, що в частини першокласниківнедостатньо розвинена права рука, пальці не можуть протягом тривалого часувиконувати необхідні рухи. Складність і багатоплановість дій при одночасномудотриманні декількох правил викликає у дітей напруження руки, а інколи іскованість усього тіла. Як наслідок рука втрачає свою рухливість, письмоуповільнюється, а вимога вчителя писати швидше приводить до гірших, а не кращихрезультатів. Тому в першому півріччі для першокласників письмо має бутиповільним. Таку вимогу ставив К.Д. Ушинський, перед учителями, які навчалидітей 8-9 річного віку. Він радив зразу міцно закладати основи навичок письма,закріплюючи звичку до правильного сидіння «Всі ці звички надзвичайноважливі для здоров’я дитини і для ходу самого навчання. Вони набагато легшезасвоюються дітям тепер, при перших легких завданнях, ніж пізніше, коли цізавдання стануть досить складними і займуть всю увагу дитини… Навчивши дитинутриматися прямо, ми збережемо дуже багато часу пізніше, позбавимо себе віднеобхідності безперервних зауважень».
2. Підготовка руки дитинидо письма
2.1 Вправидля підготовки руки
Кориснимивправами для підготовки руки дитини до письма є декоративне малювання фарбамита олівцями на обмеженому просторі, зорові й слухові диктанти, які проводятьсяу першокласників. Розвивають дрібні м’язи руки і дидактичні ігри з дрібнимидидактичними матеріалами: паличками, соломинками, кульками, втулками та іншим.Також для дітей вводяться спеціальні вправи, покликані підготувати руку дописьма: навчити безвідривних рухів, орієнтування в зошиті тощо. Отже підготовкаруки дитини до письма передбачає розвиток:
– п’ясті руки й дрібних м’язів пальців;
– координації рухів руки, пальців, очей,передпліччя;
– окоміру (вміння визначити центр,середину, підпорядкувати рухи руки, очей контролю свідомості);
– просторових уявлень (зліва, справа,внизу, над і під лінією, між лініями);
– плавності, точності й ритму рухів;
– уміння проводити протягом 0,5 хвбезвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.
2.2Системавправ
Відповідно допрограми подано систему вправ з підготовки руки дитини до письма. Так, упершому кварталі дітям пропонуються вправи на проведення прямих і похилих,ламаних, вертикальних і горизонтальних ліній; у другому – вправи на проведенняокруглих, на півовальних, овальних ліній; вправи третього кварталу маютьпідготувати руку дитини до безвідривного проведення ліній. Вправи передбачають вправляннядітей у різних видах штриховки. Штрихування прямими лініями (вертикальними ігоризонтальними), штрихування геометричних фігур (квадрата, прямокутника,трикутника) та предметів прямокутної, квадратної, циліндричної форми.Штрихування похилими лініями геометричних фігур і предметів овальної форми.Штрихування уривчастими короткими лініями геометричних фігур, кола, овала,предметів прямокутної та овальної форм.
Штрихування напівовалами предметів овальної форми (шишка, рибка, качан кукурудзи).
Штрихуванняспіральними лініями предметів круглої і овальної форми (коло, овал, слива,вишня, жолудь..)
Штрихуваннялініями з петлями трикутника, овала, кола.
Штрихуваннякрапками зображень яблука, груші, моркви, вишні, буряка…
Мішанештрихування: в одному орнаменті або візерунку поєднуються кілька видівштриховки.
2.3Гігієнічнінорми
Заняття зпідготовки руки дитини до письма потребують додержання певних гігієнічнихвимог. Дотримання гігієнічних правил в першу чергу забезпечує охорону здоров’ядитини. Відомо, що сильне схиляння дитини призводить до стиснення грудноїклітки, утруднює нормальне дихання, погіршує кровообіг. А переміщення центраваги вперед змушує напружуватись м’язи тулуба, низький нахил голови утруднюєкровообіг у потилиці і викликає прилив крові до очей; неправильне розташуваннязошита – напруження очей.
Систематичнепорушення гігієнічних правил може призвести до погіршення зору і викривленняхребта. Отже, основну увагу вчитель повинен приділити правильному розташуваннюдітей за партою, сидіти так, щоб весь корпус вільно знаходився на стільці,спина при цьому має бути випрямлена; підошви ніг мусять стояти на підлозі абопідставці, руки лежати на столі або парті до ліктя, тільки кінчики ліктів на1-2 сантиметри можуть звисати з краю парти.
Зошит лежитьпохило (вліво), кут нахилу нижнього кінця сторінки по відношенню до лінії партистановить приблизно 250; нижній лівий кут сторінки, на якій пишеучень має знаходитись навпроти середини грудей. Поступово заповнюючи сторінку,дитина лівою рукою пересуває зошит вгору ліворуч.
Особливої увагизаслуговує і такий елемент в письмі, як ручка. Залежно від місцевих умоввчитель може вибрати для письма свого класу або авторучку відповідного розміруабо кулькову ручку, але всі учні мають користуватися однаковими знаряддямиписьма.
Ручка повиннабути певної товщини (8 мм), довжина (11-15 см) без випуклих граней на 2-3 смвід початку кульки.
Ручку дитинапритримує трьома пальцями: великим, середнім і вказівним, кут нахилу кульковоїручки доходить до 70-750, щоб паста легко виходила з кульки. Кінецьручки спрямований до плеча. Пальці від кінця кульки знаходяться на відстані2-2,5 см. Великий палець тримати легко зігнутим, притримуючи ним ручку з лівогобоку і дещо вище вказівного пальця. Вказівний палець тримати легко зігнутимзверху ручки, без напруження, середній палець притримує ручку з правого боку;останні два пальці тримати зігнутими, не притискуючи їх до долоні.
Притримуватикисть руки, злегка опираючись на нігтьові фаланги двох останніх пальців такимчином, що між ребром кисті і поверхнею парти залишався просвіт.
2.4Графічнінавички
Графічні навичкипотребують оволодіння дитиною цілого ряду усвідомлених дій у правильномузображенні елементів букви, самої букви, поєднанні її з наступними. Дляприкладу наведемо тільки перелік дій, які має виконати дитина, передаючи написьмі перший найпростіший елемент рядкової букви:
а) відступитивід початку сторінки або попередньої букви на таку відстань, щоб буларівномірність, тобто зробити такий проміжок на рядку, щоб помістилась рядковабуква о чи и;
б) розпочатиписати точно від верхньої рядкової лінії, не виходячи за неї і не залишаючипросвіт між початком і верхньою рядковою лінією;
в) верхнючастину елемента писати у вигляді прямої, не згинаючи і не ламаючи її;
г) припроведенні лінії не робити натиску, вести зверху – вниз, а не навпаки;
д) проводитипряму лінію з невеликим нахилом праворуч;
е) в нижнійчастинці елемента зробити таке закруглення, як і в зразку, не звужуючи і нерозширюючи його;
є) довести лініюточно до нижньої рядкової лінії, не залишаючи просвіту між ними;
ж) провестипоєднувальну лінію вгору до половини висоти елемента і на такій же відстаніправоруч;
з) при зв’язномуписьмі елементів провести поєднувальну лінію від першого елемента до верхньоїрядкової таким чином, щоб при написанні другого елемента поєднання між ними іпершим елементом виявилося на половині висоти другого елемента.
Як бачимо, тутдитина свідомо має проконтролювати дев’ять особливостей у зображенні одногонайпростішого елемента, не забуваючи і про технічні правила письма. І поки цідії набудуть автоматизації, учневі доведеться виконувати величезну кількістьвправ
2.5Основнізавдання
а) підготовчогоперіоду
Навчання писати,як і навчання читати першокласників відбуватиметься протягом усього навчальногороку за певними періодами, кожен з яких має свої специфічні завдання. Основнимизавданнями підготовчого періоду є: уміння правильно сидіти за партою під часписьма; тримати кулькову ручку, зошит, олівець; орієнтуватись на сторінцізошита; знаходити основний рядок, верхню і нижню лінії, похилу, міжрядкову;графічно зображувати фігури, лінії, які схожі на елементи букв: пряма (коротка,довга), закруглений (внизу, вгорі) півовал, овал, петля (верхня, нижня),малювання, штрихування, складання орнаментів.
У букварнийперіод першокласники вчитимуться правильно проводити звуковий, буквенний,складовий, звуко-буквенний, звуко-складовий аналіз слів, зіставляти іпорівнювати письмо великих і малих букв, знаходити спільне і різне в друкованихі рукописних буквах; зображувати букву, склад, слово у рядку зошитакористуючись при цьому правильним верхнім, нижнім і середнім поєднанням,дотримуючись гігієнічних правил письма, писати під диктовку букви, склади,слова; списувати слова, словосполучення і речення; ознайомитися з письмомрозділових знаків: крапки, коми, знака оклику, знака питання.
У післябукварний період учні закріплюють написання букв складних накреслень,повторюють письмо вивчених букв по групах; удосконалюють уміння писати піддиктовку склади, слова, словосполучення і невеликі речення; списують іздрукованого та рукописного текстів, ознайомлюються із письмом слів, які мають усвоєму складі апостроф і м’який знак, уточнюють знання про три види поєднаннябукв у словах, вчаться контролювати своє письмо шляхом зіставлення зі зразком.
За короткий часпершокласники мають навчитися правильно:
– Зображувати рукописні рядкові і великібукви українського алфавіту;
– Детально аналізувати графічний образдрукованої писаної букви, порівнювати і зіставляти структурні компонентирукописних великих і малих букв;
– Чітко орієнтуватися на сторінці і рядкузошита (рівномірно розташовувати букви, слова на рядку);
– Проводити звуковий, складовий,звуко-буквенний аналіз слів;
– Зображувати буквами склади, слова,використовуючи при цьому елементарні знання про верхнє, середнє і нижнєпоєднання;
– Писати під диктовку букви, склади,слова, словосполучення, невеликі речення;
– Списувати з друкованого і писаноготексту;
– Користуватися правильними прийомами абоспособами письма.
Ці програмнівимоги шестирічним школярам допоможе реалізувати система завдань з письма,спеціально розроблена і запропонована їм у вигляді зошитів з друкованоюосновою. Вона передбачає розвиток графічних дій від простих до складніших форм.Так, розвиваючи руховий бік письмової навички, дітям пропонується набагатодовший добукварний період, де вони можуть вправлятися в обведенні трафаретів,штрихуванні фігур, виконувати завдання, спрямовані на вироблення уміннядотримуватися рядка, правильно розміщувати й тримати письмове приладдя, вестипрямі лінії і закруглювати їх, зіставляти і порівнювати довжину, ширину того чиіншого графічного елемента; писати елементи букв, лінії довгі і короткі,пізніше писати окремі букви – рядкові і великі, без з’єднань з іншими і впоєднанні у складах, словах, словосполученнях і невеличких реченнях.
Працюючи надформуванням графічних дій, учитель весь час залучає дітей до спостережень,навчає робити посильні висновки й користуватися ними. Зокрема, наголошує, щотим дітям легко писати, котрі сидять правильно і зошит лежить на парті похило(вліво) так, щоб те, що вони пишуть було проти середини грудей.
Такі прийомидопомагають дітям усвідомити правила: писати треба завжди з нахилом, легко,чітко, плавно, акуратно, не тиснути на ручку, слова розташовувати на однаковійвідстані одне від одного.
Обов’язковим докожного уроку письма має бути продумана система обладнання: ручка і зошити;кольорові олівці, плакати – «сиди правильно під час письма», таблицявеликих і малих писаних букв, зразки найскладніших поєднань, зразки букв,розкладених на елементи.
У зошитах дляписьма дотримана послідовність і систематичність у розташуванні матеріалу,ускладненість у розташуванні матеріалу, ускладненість від одного етапу доіншого. Вправи підготовчого періоду розташовані від простих до складних вони нетільки ознайомлюють дітей зошитом, його сіткою, письмом різних ліній, а йнавчають правильної термінології елементів букв, поєднання елементів,користування ручкою і олівцем
2.6Вимогидо написання букви
Під час написаннябукв у букварний і після букварний період особлива увага має приділятисяаналізу структури кожної букви, її складових елементів самими дітьми, оскількизоровий образ визначає послідовність її накреслення. Перед тим, як написатибукву, дитина має подумати, як вона буде її зображувати, в якій послідовностівиконувати той чи інший рух руки, пальців. Через те, крім «аналітичного»образу кожної нової букви в колі, учні мають обов’язково «обвести»кожний елемент букви «в повітрі», коментуючи «мовчки», в якомупорядку вони її «пишуть», спробувати свої сили у зображенні букви надошці крейдою чи вологим пензликом.
Якість написаннябукв багато в чому залежить від того, як дитина орієнтуватиметься у завданні,наскільки вона вміло аналізує структуру, форму букви та зразка, знаходить узошиті ті місця, де лінія букви різко змінює свій напрямок.
Порядок письмабукви.
Можна орієнтовнопомітити такий порядок письма букв.
1. Повторення засвоєних раніше букв з метоюзакріплення графічних навичок.
2. Зосередження уваги дітей на методі новоїроботи.
3. Показ нової букви в цілому (друкованої іписаної, встановлення в їх графічному зображенні спільного і різного).
4. Членування на елементи. Зображеннякожного елемента і пояснення способу і порядку накреслення елемента.
5. Вправляння у «написанні»(обведені в повітрі) кожного елемента букви.
6. Показ учителям способів поєднання цихелементів букви.
7. Повторний показ письма букви учителем здетальним коментарем і при уважному спостереженні та запам’ятовуванні порядкузображення учнями.
8. Тренування в обведені цілого образубукви дітьми (в повітрі, на дошці крейдою чи вологим пензликом). Поясненнядітьми письма букви в цілому.
9. Письмо букви, буквосполучень, складів.
10. Письмо слів і словосполучень.
11. Детальний аналіз написаного учнем іпедагогом.
12. Підсумок виконаного.
З перших уроківбукварного періоду передбачається формування у дітей шести років уміннясписувати спочатку з дошки, пізніше з підручника писаного і друкованоготекстів. Процес навчання списувати проходить поступово: спочатку букви, потімсклади, слова. Особливу увагу звертає вчитель на списування по складах.
Коли в учніввиробиться уміння списувати писаний текст, учитель включає вправи на списуваннядрукованого тексту.
У післябукварному періоді рекомендується списування двоскладових і трискладових слівписаного і друкованого текстів без попереднього їх поділу на склади.
Необхіднопам’ятати, що в частини дітей шестирічного віку ще не сформоване правильнесприймання форм букв, а тому вони зображують їх на площині зошита «дзеркально».Для них на кожному занятті, крім спільної роботи з класом, мають пропонуватиіндивідуальні завдання. Допомагатимуть тут вправляння таих дітей у зображеннібукв, їх елементів, складів пензликом чи крейдою на дошці, зображення дитиноюспіралевидних кілець і розташування на них значної кількості крапок, відбитихритмічними рухами правої і лівої руки.
Застерігаємопедагогів і від категоричних вимог дітей, в яких успадкована особливістьвиконання різноманітних дій лівою рукою. Якщо дитині під час письма важкодається переключення з лівої руки на правву, слід дозволити їй писати лівоюрукою.
Міцномузасвоєнню графічних знань сприятиме систематичне повторення вивченого. Разом зцим учитель може використати кращі, на його думку, форми закріплення,повторення вивченого, ніж ті, що даються в розробках. Варто пам’ятати, щокожний незаповнений рядок можна використати для повторення різноманітнимиформами диктантів та ігрових завдань.
У зошитах чітковизначено кількість матеріалу на одни урок чи заняття. Автори свідомо дещозбільшили його, для першого півріччя, виходячи з того, що в добукварний періоді першій частині букварного періоду вчителі можуть поводити не уроки, а хвилиниписьма не тільки на спеціально відведених для цього уроках 35 хв шестирічнідіти писати не зможуть, бо навіть 7-8 хв безперервного письма їх стомлює.
Тому, залежновід класу, його підготовленості, досвіду вчителя, цей матеріал варторозподілити і на уроки читання. Так само і на уроках письма можна відвестикілька хвилин для читання.
У другомупівріччі навчального року опрацьовуються також відомі дітям різноманітні видироботи і вводяться нові – списування з дошки друкованого тексту, письмо зкоментуванням, зорові і слухові диктанти.
Особлива увагаприділяється повторенню. Кожен незаповнений рядок використовується дляповторення вивчених букв, складів, невеличких слів. Дітям варто вже з ІІІчетверті раз у тиждень писати у звичайних зошитах для письма (дві вузькірядкові лінії з рідкою похилою).
Звичайно, передцим слід детально ознайомити шестирічних школярів із сіткою зошита, за якимвони працюватимуть, сказати про особливості його. «Перехідний» зошит,як правило, буде без міжрядкових ліній, а тому першими вправами требапропонувати письмо складів, слів, елементи букв в яких під час письма невиходять за рядок.
Дані вправиускладнюють завданнями, виконуючи які учні орієнтуються на визначення висоти,ширини букви, нахилу. Ще раз підкреслюємо, що в таких зошитах виконуютьсязавдання лише на повторення, закріплення знань. Виконана робота з письмом, як із інших навчальних предметів, оцінюється описово з детальним поясненням успіхіві особливо недоліків дитини та доброзичливою йому допомогою.
Учитель післявиконаного учнями завдання обов’язково перевіряє зошити, ставить свій підпис такілька зразків, як правильно виконувати завдання, в яких допущено помилки.
Через кожні 7-10хв рекомендується проводити фізкультхвилинку тривалістю 1,5-2 хв чи хвилинкигумору, загадок і інше.
Обов’язковимструктурним елементом уроку є підсумок зробленого.
Підсумовуючиуроки, варто наголошувати і на виробленні в дітей логіки мислення – з чогопочинали роботу, на виконання яких завдань витрачено більше часу, як виконаноїх всіма, або окремими дітьми.
Домашніх завданьз письма діти не одержують. Для заохочення дітей в старанності, умінні охайнотримати зошити, правильно і красиво виконувати будь-яке завдання, вартоповодить виставки дитячих зошитів з різноманітними конкурсами.
1. Каліграфія
Навчаючи дітейкаліграфії, вчитель мусить постійно прагнути того, щоб дати їм необхідні знанняі навички правильного і розбірливого, красивого і грамотного письма, бо відцього великою мірою залежать подальші успіхи в навчанні.
Величезнезначення в процесі навчання має саме система початкової освіти. Найважливішуроль у цьому має відіграти активна і висококваліфікована праця вчителів. Слідрозв’язати перед усім питання про грамотність учнів, а правильне і красивеписьмо і є однією з важливих передумов розвитку навичок правопису. Під часнавчання першокласників грамоти і правопису вчитель стикається з багатьманерозв’язаними питаннями, що пов’язані головним чином з неоднаковим розумовимрозвитком і підготовкою дітей. За таких умов і виникає необхідність врахуванняцієї різниці в розвитку мислення дітей, пам’яті, уваги, умінні слухати йбачити, писати.
Курс каліграфіїпосідає важливе місце в навчальному плані підготовки вчителів початковихкласів. Він має дати майбутнім класоводам знання, необхідні для навчанняшколярів каліграфічного письма.
Каліграфія – цемистецтво розбірливо, чисто і красиво писати. На позначення цього термінаколись вживалися й інші назви: краснопис, чистописання.
Методикакаліграфії, як наука вивчається за такими етапами:
– Навчання дітей письма елементівнаписання букв;
– Написання малих і великих букв алфавіту;
– Поєднання букв у склади, буквосполученнята слова, вироблення навичок написання їх;
– Удосконалення графічних навичок письмашляхом проведення каліграфічних хвилинок на уроках фонетики, граматики таправопису.
Учительпочаткових класів повинен мати ґрунтовні знання з усіх предметів навчальногоплану, в тому числі із каліграфії, оскільки цього вимагає специфіка йогороботи.
Методикакаліграфії як навчальний предмет розкриває різноманітні методи, прийоми іспособи в навчанні каліграфії, закономірність розвитку техніки письма вмолодшому і старшому віці, її знання дає змогу запобігти помилкам при написаннібуквенних елементів, букв, слів, речень. Методика містить також різноманітніпоради щодо виправлення неохайного, неправильного почерку.
Каліграфія, як іметодика її викладання, — невідємна і складова частина цього предмета. Вонатісно пов’язана з психологією дитини молодшого віку, особливостями її уваги,мислення, пам’яті тощо. Безпосередній зв’язок цей навчальний предмет має зграфікою, педагогікою, фізіологією, сучасним мовознавством і передовою шкільноюпрактикою. Тому вивчення будь-якого практичного питання слід пов’язувати звідповідними правилами, що їх визначає методика.
Каліграфія маєтакож зв’язок з усіма іншими предметами, що викладаються на факультетахпідготовки вчителів початкових класів, адже під час виконання будь-якогописьмового завдання чи певної вправи майбутній педагог мусить писатикаліграфічно, тобто і грамотно, і охайно, і гарно. Лише за таких умов можнауспішно опанувати каліграфію та методику її навчання в педагогічних вузах іучилищах.
2. Методи навчання каліграфічного письма.
Навчаннякаліграфічного письма в початковій школі проводиться за такими методами:лінійним, тактовим, аналітико-синтетичний, або генетичним, копіювальним.
2.1 Лінійний метод.
Лінійний методбуло винайдено на початку ХІХ століття, з часу запровадження в школах розлінованихзошитів. Цей метод полягає в навчанні дітей каліграфічного письма по лініяхграфічної сітки надрукованої в зошитах. Розліновка полегшує учням засвоєнняправильного написання літер потрібного нахилу, правильного поєднання елементіві дотримання певних проміжків між елементами та літерами. За допомогоюграфічної сітки вчитель може легко пояснити дітям, як правильно писати будь-якубукву чи слово, воно також сприяє розвитку окоміру дитини і плавності письма.
Лінійний методпротягом його історичного розвитку був пов’язаний з п’ятьма графічними сітками.
Графічна сіткаабо розліновка №1 мала ширину рядка 8 мм, середню рядкову лінію та густі похили(див. додаток 1). Однак така розліновка в процесі письма обмежувала рухи рукидитини густою сіткою ліній, мало розвивала окомір, тому вона невикористовується сучасною школою.
Графічна сітка№2 (див. додаток 2) це робочий рядок завширшки 5 мм, середньої рядкової лініїнемає, але з густими похилами контрольними лініями. Така в розліновка давалазмогу дитині на око знаходити середину висоти робочого рядка, тобто букви, і,таким чином, більше привчала до орієнтації школяра в робочому рядку.
Графічною сіткою№3 в початковій школі почали користуватися наприкінці 70-х років,використовують її і сьогодні в перших класах. Ця сітка має робочі рядки (на нихпишуться основні букви) і широкі (допоміжні). З широкого рядка починають писативеликі літери чи продовжують написання окремих малих (див. додаток 3). Робочийрядок (4 мм) утворюють верхня і нижня рядкові лінії, а крім того є допоміжналінія – надрядкова чи підрядкова, яка розташована на відстані 12 мм відробочого рядка. Проміжок між контрольними лініями становить 25 мм.
Зошити зграфічною сіткою №3 рекомендовані для навчання письма першокласників 6-річноговіку.
Графічна сітка№4 (див. додаток 4) має робочий рядок завширшки 3 мм, утворений верхньою танижньою лінією; допоміжних і контрольних похилих ліній немає.
Зошит з такоюсіткою дає можливість учням самостійно орієнтуватися в просторі і відповіднопотребує більшої уваги і точності при письмі. Подовжені лінії в таких зошитахшколярі будуть писати до середини широкого рядка.
Графічна сітка№5 (див. додаток 5) – це зошит в одну лінію, лінії нанесені на відстані 9 ммодна від одної. Малі букви в цьому зошиті першокласники пишуть заввишки 3 мм(майже з середини рядка), а великі – заввишки 6 мм (дві третини загальноївисоти).
Лінійний метод,якщо ним користуватися довгий час, має свої недоліки. Якщо учні вже навчилисяповільно писати малі і великі літери, набули навичок похилого письма, тодісітка зошита певною мірою гальмує процес письма, надмірно обмежуючи своїмирамками рух пальців. Густота сітки, крім цього, стомлює зір учня. С 1971-1972навчального року в школах України затверджено зошити лише з двома графічнимисітками для навчання дітей – семиліток каліграфічного письма, а з 1984 р – дляучнів 6-літнього віку введено три розліновки зошитів.
У зошиті зрозліновкою №3 школярі пишуть у першому класі та у першому півріччі другогокласу. У зошиті з 5 сіткою починають писати з другого і продовжують у третьому,четвертому і в наступних класах.
Отже, лінійнийметод відіграє важливий метод у навчанні учнів каліграфічного письма впочаткових класах.
2.2 Тактовий (ритмічний) метод.
Тактовий аборитмічний метод широко застосовується під час навчання дітей каліграфічногописьма в початкових класах.
Аналізуючиписьмо учнів 3-річної та 4-річної початкової школи, спостерігаючи за темпомйого виконання, можна помітити, що з самого початку навчання учнів у школі вкожного з них виробляються індивідуальні риси, свій темп письма. Одні учніпишуть дуже повільно, інші доволі швидко. Щоб забезпечити поступовий перехіддітей від повільного письма до більш прискореного, застосовують тактовий метод.Цей метод полегшує вчителю проведення уроку і виробляє в учнів однаковушвидкість письма.
Ритмічнимметодом користувалися у навчанні писати всі майстри каліграфії: П.Є. Градобоєв,В.С. Гербач, В.А. Салгін, М.М. Боголюбов та інші.
К.Д. Ушинськийписав: «Такт для руки, яка пише, означає те саме, що і для танцюючої ноги.Точний розмір у русі – ось і вся таємниця гарного і швидкого письма. Подивітьсяна руку доброго писаря, і вам спаде на думку вправна нога, що танцює напаркеті: в обох рухах основа одна й та сама – такт».
Письму під лічбупередує кропітка робота вчителя, спрямована на засвоєння учнями конфігураціїбукви та послідовності її написання. Коли діти напишуть один-два рядки, авчитель перевірить написане, зробить відповідні виправлення і впевниться втому, що написання засвоєне, він пропонує всім класом приступити до написанняцієї букви під лічбу. Лічба дається на основні штрихи, що пишуться зверху внизабо зліва направо. Всі інші елементи які пишуться знизу вверх, завждивиконуються під протяжний звук і: раз і, два і, три і…
Застосуванняритмічного методу зосереджує увагу учнів, пожвавлює роботу і зрівнює темпписьма дітей усього класу. Спочатку вони пишуть у повільному темпі, поступово використовуючийого. Письмо під такт допомагає учням установити постійний ритм пальців,необхідний для написання цілого ряду літер. Він запобігає також рвучким іпоспішним рухам руки, що буває причиною неохайного і брудного письма.
Тактовий методзапроваджується залежно від структури уроку письма, протягом 10-12 хвилин зперервами. Кількість написаних букв за хвилину є показником швидкості письмакожного учня. Однак швидкість письма не повинна впливати на його якість. Якщовчитель помітив, що при взятій ним швидкості лічби діти починають припускатисяпомилок у написанні елементів чи букв, то швидкість потрібно негайноуповільнити, і навпаки, при позитивних результатах її можна прискорити. Лічбадається з орієнтування на тих учнів, які пишуть в середньому темпі. Зловживатицим методом навчання не слід, його треба застосовувати тільки тоді, коли вінможе пожвавити роботу в класі, коли є потреба вплинути на відстаючих іпригальмувати дітей, що пишуть з надмірною поспішністю і роблять помилки.
Отже, тактовийметод має позитивне значення, хоч відіграє тільки допоміжну роль. Він більшкорисний як прийом для поступового переходу учнів на прискорене письмо, а не якметод початкового навчання.
2.3 Аналітико-синтетичний метод.
Аналітико-синтетичнийметод застосовується в школах при навчанні грамоти за букварем. За цим методомпроходить навчання письма в цілому, а вивчення написання букв – у тійпослідовності, яка подається в букварі для навчання читання. Це тому, щонавчання читання і письма відбувається паралельно. Учні пишуть у зошитах у двігоризонтальні рядкові лінії з допоміжною та контрольними похилими. Переднаписанням букви школярі спочатку розглядають її та аналізують окремі їїелементи, а потім пишуть у зошитах з друкованою основою. Так вчаться писатималі й великі букви відповідно до вивчення звуків за букварем. Написаннявеликих букв складного накреслення переноситься на кінець букварного періоду.Навчання письма за букварем (за аналітико-синтетичним методом) завершується вкінці першого півріччя у 1-му класі трирічної початкової школи, а вчотирирічній – наприкінці навчального року. Далі навчання каліграфічного письмапроводиться за генетичним методом.
2.4 Генетичний метод
З усіх згаданихвище методів, за допомогою яких проводиться навчання каліграфічного письма впочаткових класах загальноосвітньої школи, основним є генетичний метод.Навчання письма за цим методом розпочинається тоді, коли учні вже закінчиличитати і писати за букварем і зможуть вільно розпізнавати як друковану, так ірукописну букву, і продовжується протягом усього періоду навчання учнівкаліграфічного письма в першому і в наступних класах.
Дотриманнячіткої послідовності вправ у порядку наростання труднощів писання цілих букв,слів, складів та речень дає змогу вчителеві застосовувати основний педагогічнийпринцип навчання – від легкого до більш важкого, а також повторювати вправи дляпальців, кисті руки та передпліччя з рухами у відповідному напрямі.
Генетичнийметод, застосовуваний при вивченні нового матеріалу, сприяє закріпленню навичокнаписання вже вивчених елементів букв, які входять до складу нових літер. Томуце дає можливість відшліфувати форми подібних елементів, раціональновикористовувати попередні зання.
Отже, пригенетичному методі навчання письма діти, вивчаючи будь-яку нову букву, маютьсправу з деякими відомим їм з попередніх уроків елементами, що ввійшли доскладу нових букв.
За генетичнимметодом навчання як малі, так і великі букви алфавіту залежно від складності їхнаписання поділяють на певні групи – малі на 6, а великі на 5 груп. Кожна групамістить букви за подібністю елементів, що є запорукою глибокого засвоєнняучнями програмного матеріалу.
Генетичний методмає такі особливості:
1) Написанню букв передує попереднєвивчення назви і форми елементів;
2) Написання букв проходить не заалфавітним порядком, а за порядком наростання труднощів у написанні;
3) Навчання будується на основі генезису,тобто утворення кожної наступної букви шляхом попереднього засвоєння основногоелемента і додавання нового.
Послідовність унавчанні каліграфічного письма за генетичним методом така:
1) Учитель пише на класній дошці букву,пояснює, як вимовляється звук, позначений цією буквою, як слід її читати (даєповну назву і вимовляє звук), з яких елементів вона складається, ознайомлюєдітей з назвою кожного елемента та сполученням їх. Після цього діти повторюютьїї вимову при читанні;
2) Учитель пише на дошці кожний елементбукви і ще докладніше пояснює особливості написання і розміщення її в рядку.Для глибшого засвоєння форми та елементів букви учні «пишуть» їхспочатку у повітрі за вчителем, а потім виводять ручкою у зошитах з друкованоюосновою;
3) Учитель ще раз пише на дошці букву, апотім діти пишуть у зошитах.
4) Після того як учні напишуть 1-2 рядкинової літери, а вчитель перевірить правильність її написання, він пише на дошцісклади і буквосполучення, пояснює, як букви з’єднуються між собою, а потім даєзавдання учням написати ці склади у зошитах;
5) Після аналізу слів вони записуються узошит;
6) Перевіривши написані дітьми слова,вчитель пише на дошці речення, де були б слова з вивченою буквою. Після цьогоучні виконують різні вправи в зошитах.
Якщо учнінавчилися писати малу букву, бажано добирати такі слова, вб ця буква була напочатку слова, в середині та в кінці його; щоб вона поєднувалась у верхньому,середньому та нижньому положенні з буквами. Написання слів та речень післявивченої на уроці букви має за мету її закріплення.
2.5 Копіювальний метод.
Копіювальнийметод називають ще стигмо графічним. За цим методом навчання каліграфії майжене проводиться. Навчання каліграфії за ним відбувалося в такій послідовності:вчитель писав учням у зошитах злегка олівцем ті чи інші букви в певномупорядку, а учні механічно наводили їх чорнилами. Таке письмо не було свідомим іне мало певної послідовності у вивченні елементів малих і великих букв. Крімтого, воно забирало багато часу в учителя. Ще більші труднощі поставали тоді,коли учням доводилося писати на класній дошці.
Повільне письмо,як стверджують науковці, не сприяло підготовці учнів до скоропису, тому цейметод майже не застосовувався.
Як виняток йогоможна використовувати індивідуально щодо окремих учнів, які після всіх поясненьучителя все ж таки не зможуть засвоїти написання тієї чи іншої букви. У такихвипадках учитель пише в зошиті олівцем букви і слова, а учень наводить їхчорнилом.
Таким чином,застосування того чи іншого методу навчання каліграфії в різних класах ще невичерпує всіх питань у навчанні правильного каліграфічного письма. Особистінавички письма вчителя, наочний показ ним правильного написання літер, слів таречень, зацікавленість дітей заняттям, повсякденний і систематичний контрольучителя за виконанням учнями всіх правил каліграфічного письма – основніфактори у виробленні учнями навичок правильно писати.
3. Умови навчання каліграфічного письма
Успішнеформування графічних навичок молодших школярів в значній мірі залежить відумов, в яких проходить навчання учнів каліграфічного письма.
Письмоє складним психофізіологічним процесом, при якому рухи рук контролюються і направляютьсярухом очей. Рухи правої руки виникають внаслідок напруження і розслабленням’язів під впливом дії нервових імпульсів, які йдуть від рухових клітин великихпівкуль головного мозку.
Одниміз факторів, що впливає на засвоєння письма, є зорово-слухове сприймання. Неменш важливим є також моторне сприймання, яке виробляє моторні рухові навичкиправої руки, кисті та пальців. За допомогою цих двох взаємопідпорядкованих одинодному факторів виробляються міцні навички письма. Брак одного з них може негативновпливати на здоров’я учня, зумовлювати труднощі в навчанні каліграфічногописьма.
Длятого щоб навчання каліграфічного письма було успішним, систематичним іпослідовним, слід домагатися від студентів правильного написання букв назаняттях не тільки з каліграфії, а й з усіх інших дисциплін, під час виконаннябудь-яких письмових вправ.
Відомо,що письмо студентів і учнів може мати індивідуальні відмінності, яківиражаються в нахилі, характерні закруглення деяких елементів літер, у розмірахтощо.
Боротисяпроти такої “індивідуальності” почерку слід обов’язково. Потрібнотільки вчасно виявити недоліки, які ускладнюють написання тексту, та усунутиїх.З виробленням у студентів вміння правильно каліграфічно писати викладач маєпривчити їх до гігієни письма, до радіо кального використання кожної сторінкизошити. Слід також орієнтувати тих, хто навчається правильно писати на їхпостійну увагу до освітлення класу, яке значною мірою впливає на якість письмай на збереження зору. Класнеприміщення повинно добре освітлюватись. Воно мусить бути таким, що учень знормальним зором міг вільно читати написане на класній дошці з будь-якого місцякласу. Світло не повинно бути сліпучим. Нормою освітлення вважається таке, приякому світло падає на парту з лівого боку по відношенню до учня, який пише. Цівимоги однаковою мірою стосуються як природного, так і електричного освітленнякласу. Шкільні меблі маютьвідповідати зросту учнів особливо важливим є правильне сидіння учня за партою.Якщо діти під час писання низько нахиляють голову, то це може стати причиноюкороткозорості; зігнуте положення корпусу призводить до неправильної осанки.
3.1 Вимоги до робочого місця
Робочімісця мають відповідати таким вимогам (див. додаток 6):
– Висота лавки, на якій сидить учень,повинна дорівнювати відстані від ступні ноги до нижньої частини коліна, щобучень міг вільно, всією ступнею спиратися на підлогу;
– Лавка повинна мати достатню ширину ідовжину, а також спинку, на яку учень міг би спиратися верхньою частиноюхребта;
– Столик парти робиться з нахилом до учняна 12-150;
– Підніжки мають бути розташовані навідстані 7-10 см від підлоги. Якщо їх немає учень має вільно ставити ноги напідлогу.
– Крім зазначених умов є ще умовипсихолого-педагогічного та гігієнічного характеру, які залежать від станувикладання каліграфії в школі. Найголовнішою, на наш погляд, умовоюпсихолого-педагогічного характеру, необхідною для навчання каліграфії, є високаметодична майстерність учителя. Для виконання цієї умови слід дотримуватисьтаких вимог:
1. У навчанні дітей чи студентівправильного каліграфічного письма надзвичайне велике значення має особистийприклад того, хто навчає. Так, для того щоб добре засвоїти будову букв,послідовність їх написання, вчитель мусить наочно показати їх написання надошці.
2. Вимоги чіткого, правильного ікаліграфічного письма повинні повсякденно ставитись до всіх видів класних іпозакласних письмових робіт учнів. Вимоги щодо чіткого каліграфічного письмаслід поєднувати з вимогою охайного ставлення до зошитів.
3. Процес навчання письма 1-3 класах муситьбути організований як доступний, простий, темп повинен бути спочатку повільнийз поступовим його наростанням. Характерною ознакою прискореного письма єнаписання цілих слів, в основному без відриву пера від паперу в певному темпі.
4. Крім того, навчання дітей письма повиннобути послідовним і систематичним. Слід твердо пам’ятати: доки учні не засвоятьповністю правильного письма, не може бути й мови про перехід на темп більшприскорений, а згодом до скоропису.
5. До умов, необхідних для оволодінняправильним письмом, належить також збереження встановленого накреслення букв інорм письма ця умова має бути загальною і обов’язковою для всіх, без вийняткуучнів.
Практикапоказує, що всілякі відхилення від установлених норм накреслення букв можутьпризвести до деформації почерку, що утруднюватиме читання написаного. Це можестатися, якщо вчитель не виявлятиме достатньої уваги до вироблення правильногокаліграфічного письма учнів.
6. Наступною умовою є постійний контроль заучнівськими роботами з боку вчителя. вчителеві необхідно систематично вестиоблік успішності з каліграфії, проводити контрольно-перевірні роботи івисвітлювати їх результати перед класом.
Длятого щоб домогтись поліпшення письма учнів, вчителеві необхідно на кожному уроцізвертати увагу на недоліки в написанні букв, знову і знову пояснюючи правильненакреслення їх, відпрацьовуючи та вдосконалюючи раніше вироблені школярамиуміння.
3.2 Поза під час письма
Починаючиз першого дня занять, учитель повчає дітей, як правильно сидіти за партою,щоденно контролюючи їх на уроках (див. додаток 6).
Підчас письма слід сидіти прямо, не спиратися грудьми на парту, відстань відгрудей до парти має дорівнювати товщині долоні (3-5см), бо нахил корпусу допарти заважає вільному диханню, порушує кровообіг, затримує розвиток грудноїклітини, і призводить іноді до захворювання легень. Плечі учня мають бути наодному рівні, бо неправильне положення тулуба може стати причиною захворюваньхребта.
Головутреба трохи нахилити вперед так, щоб можна було вільно читати написане, авідстань від очей до парти має дорівнювати 30-35 см. Це можна перевіритивпершись ліктем на парту і кінцями пальців торкнувшись вушної раковини.Дотримуючись такого нахилу голови при письмі ми запобігаємо короткозорості, даємозмогу дитині охоплювати зором не тільки той рядок, на якому вона пише, а йсусідній.
Рукиучня під час письма мають лежати так, щоб лікті трохи виступали за край парти, аобидва передпліччя перебували під кутом 45о щодо столика парти.
Підчас письма мізинець і безіменний пальці мають згинатись, а кисть руки рухатисьв напрямі рядка, а в міру його заповнення повільно і плавно має просуватись іпередпліччя. Правою рукою учень пише, а лівою притримує зошит, щоб він несовався. Кисть правої руки під час писання має бути на рівні середини грудей.Щоб надати стійкості корпусу під час письма, ноги зігнуті в колінах під прямимкутом, слід поставити всією ступнею на підлогу.
Неслід виставляти ноги далеко вперед чи підгинати під себе, класти ногу на ногу,або відсувати вбік, бо при втраті стійкості учень неминуче буде «лягати»грудьми на парту.
3.3 Уміння тримати ручку
Ручку під часписьма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Ці трипальці перебувають у злегка зігнутому і спокійному стані (див. додаток 7). Неслід дуже стискувати ручку, бо рука швидко втомиться. Вказівний палець маєлежати на ручці зверху, середній підтримувати її з правого боку, а великий – злівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15-20 мм від кінця кульки пера, щоббуло видно процес написання. Підмізинний і мізинний пальці трохи підігнуті додолоні. Вони є опорою кисті руки під час писання і мають злегка торкатисяпаперу та ковзатися по ньому.
Верхній кінецьручки на початку рядка має бути повернутий в бік правого плеча, а в процесізаповнення рядка відхилятися вліво.
Якщо рядокдописується, то верхній кінець ручки розташований проти центра грудей. Длятого, щоб допомогти учням виробити звичку правильно, каліграфічно писати,вчитель мусить знати найпоширеніші порушення правил тримання ручки:
– Зближення кінців пальців та надмірненапруження їх;
– Тримання ручки за її кінець;
– Не має змоги плавно рухати рукою і єпричиною некрасивого письма;
– Тримання ручки надмірно витягнутимипальцями – це також є причиною нечіткого почерку.
Від надмірногостискування ручки в руці пальці швидко стомлюються, тому темп і якість письмазначно погіршуються.
Отже, щобзапобігти перевтомі кисті і пальців руки, слід систематично стежити заправильністю тримання ручки: вчасно робити учням зауваження, регулярнопроводити фізкультхвилинки, демонструвати перед класом правильне положення рукиі ручки.
Учитель,навчаючи письма, мусить не тільки контролювати, як учні сидять за партою, а йстежити за координацією рухів пальців правої руки, кисті та передпліччя.Практика показує, що учні які вільно тримають ручку, не «лягають»корпусом на парту, не тримають в напруженні передпліччя, пишуть плавно, швидкоі красиво.
Не можнаперевантажувати дітей письмом, бо рука, що лежить на мізинцю, швидко стомлюється.Так, першокласники можуть писати не більше 10 хвилин на уроці в першійчетверті, і до 15 хвилин в наступних; у другому класі – до 20 хвилин. Утретьому класі можна писати протягом 25-30 хвилин за урок. В четвертому – до 35хвилин, але для перепочинку слід проводити вправи для рук, очей, тулуба,фізкультхвилинки.
3.4 Положення зошита
Якість письмазалежить також від положення зошита. Його слід класти на парту навкіс (знахилом вліво), так щоб нижній рівний кут був проти середини грудей, а верхнійправий був трохи відхилений праворуч від середини грудей.
Від того, яклежатиме на парті зошит під час письма деякою мірою залежить і правильнапосадка учня за партою.
Практикоювстановлено, що якби вчитель не намагався на уроці стежити за положеннямзошитів, деякі учні в процесі письма тримають їх неправильно, наприклад,кладуть перед собою майже прямо, внаслідок чого письмо стає прямим.
З метоюполегшення контролю за правильним положенням зошитів, рекомендується накреслитина столику кожної парти відступивши відстань на ширину зошита від правогонижнього краю, тоненьку похилу лінію (під кутом 450) світлою олійноюфарбою. Пишучи на лівій сторінці, учень кладе зошит так, щоб лівий край йогозбігався з цією лінією, а при письмі на правій сторінці зошита кладеться доцієї ж лінії зшитим корінцем (див. додаток 8).
Отже, виконуючиумови, необхідні для навчання каліграфічного письма дітей, учитель виробляє уних не тільки правильний почерк, а й стежить за їх осанкою.