Київський державний лінгвістичний університет
Гуманітарний інститут
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з страхування
Зміст Які права і обов’язки є у страховика і страхувальника?
Згідно з нормами Декрету «Про страхування», страховик зобов’язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами страхування;
2) як тільки стане відомо про настання страхового випадку, негайно вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;
3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу), пені, розмір яких визначається умовами страхування, або за згодою сторін;
4) відшкодовувати збитки, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
5) за заявою страхувальника у разі проведення страхових заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;
6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Умовами договору страхування можуть бути також інші передбачені обов’язки страховика.
В свою чергу страхувальник зобов’язаний:
1) своєчасно робити страхові платежі;
2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об’єкта страхування;
4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
5) повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування. У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов’язки страхувальника переходять до особи, яка одержала це майно в спадщину.
В інших випадках права і обов’язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачене договором страхування.
У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов’язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов’язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.
Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов’язки, що випливаюгь з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.
Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права і обов’язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.
Страховик має право відмовити у виплаті страховик сум (страхового відшкодування) у випадку, коли мають місце:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням громадянського обов’язку або захисту майна, життя, здоров’я, честі та гідності громадян. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування;
4) отримання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних: на це причинабо створення страховиком перешкод у вивченні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законодавчими актами.
Умовами договору страхування можутьбутиназначені інші обставини для відмови у сплаті страхових гум, якщо це не суперечить законодавству України.
Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.
Відмова страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Розкрийте процедуру перестрахування і співстрахування.
Воснові перестрахування — договір, у відповідності з яким одна сторона — страховик — передає повністю чи частково страховий ризик (групу страхових ризиків певного виду) іншій стороні — персстраховику. Він, в свою чергу, приймає на себе зобов’язання відшкодувати страховику відповідну частину виплаченого страхового відшкодування.
Сама операція, пов’язана з передачею ризику, називається цедируванням ризику, або перестраховочною цесією. В цьому зв’язку страховика, що передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, який його приймає,— цесіонарієм.
Можлива і передача ризику, що прийнятий даним перестраховиком від цсдента, повністю або частково іншому страховому товариству. Наступна передача перест-раховочного ризику називається ретроцесією, а страхова компанія, яка передає ризик в перестрахування третьому учаснику, ретроцедентом. В свою чергу, страхове товариство, що приймає ретроцедируваний ризик,— ретроцесіонарієм.
Договір перестрахування має декілька специфічних ознак, що випливають з особливостей угоди перестрахування. Однією з них є принцип відшкодування, згідно якому перестраховик зобов’язаний виплатити цеденту відшкодування пропорційно долі участі, але лише в тому випадку, якщо цедент виплагив належне відшкодування застрахованому.
Принцип доброї волі виражається в тому, що страхувальник зобов’язаний повідомляти страховика до укладення договору страхування і на протязі всього строку його дії про всі суттєві обставини ризику, які стосуються об’єктів страхування, а також ступеня загрози цим об’єктам з боку стихійного лиха.
Аналогічні обставини витікають з операцій перестрахування. Цодснт зобов’язаний надати перестраховику повну й достовірну інформацію про цедируваний ризик. Ця обстопини мас особливе значення для підтримання довгострокового співробітництва перестраховика з цедентом.
Елементами договору перестрахування є ризик, страховий іілппж, страхове відшкодування, тощо.
Об’єктом перестрахувальник операцій є майнова ситуація й даному страховому товаристві, що виступає в ролі цсдснта. Перестраховик не має ніяких прав чи обо-в’язкіи, що витікають з укладених цедентом договорів страхування. Разом з тим, застрахований не має нічого спільною з операціями перестрахування, які підписані цедентом відносно передачі ризиків. Страховик не зобов’язаний повідомляти страхувальника про свій намір перелити взяті ризики повністю або частково в перестрахування. Назвіть страхові ризики із сфери підприємництва.
Страхування тісно пов’язане з підприємницькою діяльністю, яка неможлива без ризику. При допомозі страхування створюються деякі фінансові гаранти стабільності й прибутковості виробництва. У випадку настання різного роду несприятливих ситуацій, в які рано чи пізно певною мірою потрапляє кожна підприємницька структура, страхування є не тільки спосіб захисту господарства від різного роду руйнівних стихійних чинників, а й засіб подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон’юнктурі.
Для підприємця виключного значення набуває страхування від політичних ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек. Воно ж сприяє упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв’язків між різними суб’єктами ринку.
Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької діяльності єодержання прибутку, особливо велике значення набуває страхування від можливої його втрати або неодержання передбачуваних доходів.
Прийнято вважати, що фактори, які викликають втрати (неодержання) прибутку, зумовлюються двома групами причин. До першої відносяться різні порушення нормального виробничого процесу внаслідок стихійних чинників, аварій та інших непередбачуваних подій. До другої групи відносять зміну ринкової кон’юнктури, погіршення або ж порушення умов виконання контрактів постачальниками, чи відмову споживачів від замовленої продукції (послуг).
Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне сповнення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів новими, тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а, значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже вірогідні йвтрати, і Страхування від них може стати важливою підтримкою підприємців в. освоєнні ними досягнень науково-технічного прогресу.
В умовах становлення ринкової економіки саме страхування все більше стає об’єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські операції, тим самим ризикує сам. Тому він не може братися за деякі вики страхування, яким властива підвищена небезпека, пов’язана з крупними ризиками. Однак, багато з них можуть стати об’єктами взаємного страхування (не на комерційних засадах).
З розширенням ринкових форм господарювання буде посилюватись потреба страхового захисту підприємницьких структур, які до того ж значно зростуть кількісно. Разом з тим можливості їх страхування будуть також розвиватись, що зумовлено зміцненням фінансового становища страховиків. Література:
1. Навчальний посібник Заруба О. Д. – К.: УФІМБ – 1995.