ДИКТОФОН
Вступ
Вданий час до дев’яноста відсотків усього потоку інформації сприймаєтьсяорганами зору людини. Тому важливим напрямом наукової організації праці єзбільшення частини потоку інформації, яка сприймається іншими органами чуття ів тому числі слухом.
Мініатюрнідиктофони поряд з телефоном, радіо, магнітофоном дає можливість сприйматиінформацію органом слуху.
Першийнайпростіший диктофон і першим в світі апаратом для запису звуку був фонографТ. Едісона, винайдений ним в 1877 році. На валик з станіолю, що обертався відруки, запис наносилася голкою, припаяної до мембрани. Диктування велася врупор.
У1888 році завдяки роботам Е. Берлінера був створений прилад для механічногозапису мови і музики на воскову пластинку, який називався грамофон. Для тогощоб прослухати продиктований матеріал, необхідно було тримати трубку біля вуха.Поки листи писалися від руки, ці перші диктофони були задовільні, але появадрукарської машинки змусило вдосконалювати їх пристрій. Використанняелектричного двигуна дозволило дистанційно включати і вимикати диктофон.
Докінця XIX століття відноситься поява іншого принципу запису і відтворення звуку– магнітного. Данська інженер В. Паульсен в 1900 році демонстрував наВсесвітній виставці в Парижі «телеграфон» з магнітною записом на сталевий дріт.Звук сприймався за допомогою вугільного мікрофона і прослуховувався черезтелефонну трубку. За цей винахід Паульсеном була присуджена Велика золотамедаль виставки. Проте якість звучання не дозволило телеграфоном конкурувати з грамофономі фонографом. Крім того, апарати мали великі розміри і вага, а також малийобсяг записаної інформації. Все це призвело до того, що про магнітне способізапису згадали лише через двадцять з гаком років (після створення електронногопідсилювача).
Тимчасом удосконалилися диктофони з акустичною механічною системою запису. У цихдиктофонах застосовувалися навушники з звуководом від відтворюючої мембрани,«корректурблок» (що дозволяє в кінці диктування зробити коректуру і відзначитимісця вставок), ножна педаль. Диктування велася в спеціальний розтруб,з’єднаний гнучким товстим шлангом з записуючої мембраною, як, наприклад, вдиктофоні «Камео».
Серединадвадцятих років ознаменувалася появою електричного способу запису звуку задопомогою мікрофона, підсилювача і електромагнітного рекордера, а такожелектричного способу відтворення звуку за допомогою адаптера з подальшимпосиленням.
Великогопоширення в тридцятих і сорокових роках отримала диктофонний апаратура зелектронним підсилювачем і механічної записом на диски з тонкого металевогосплаву або пластмаси, які після відповідної обробки могли зновувикористовуватися для запису.
Вякості носія звуку почала застосовуватися манжета з етилової целюлози«мемобелт», розрахована на п’ятнадцять хвилин запису. На цьому носії звукуфірмою «Диктофон корпорейшн» був випущений в кінці сорокових років диктофон«Тайм-майстер». Вдосконалені моделі «Тайм-майстер» випускаються в Англії і вданий час. Диктофони з механічною записом були більш досконалі з точки зоруконструкції механічної частини, але не дозволяли вносити виправлення в текст.
Подальшевдосконалення диктофонів було пов’язано з розвитком магнітного запису, якавідродилася з винаходом підсилювачів на електронних лампах. Застосуванняелектронних ламп для посилення сигналів при записі і відтворенні булозапропоновано В. І. Коваленковим в 1920 році.
Розвитокрадіомовлення вимагало нової техніки запису, відмінною від грамофонної, так якнеобхідно було виконання таких умов, як довговічність, швидкий перехід відзапису до відтворення, велика тривалість. Все це могла б виконати магнітнийзапис. Першим, хто після тривалої перерви звернувся до магнітного запису, бувнімецький фізик К. Штиль. У 1929 році ним був сконструйований магнітофон звикористанням сталевого дроту діаметром 0.2 міліметра, що рухається зішвидкістю сто двадцять сантиметрів на секунду. Потім Штиль став конструюватиапарати з використанням у якості носія звуку сталевої стрічки. При швидкостіпереміщення носія звуку сто п’ятьдесят сантиметрів в секунду час звучанняоднієї котушки становило близько тридцяти хвилин.
Утридцятих роках на принципі запису на сталевий дріт в СРСР В.К. Віторскім буврозроблений апарат для автоматичного запису телефонних розмов.
Згодомвикористання дроту дозволило досягти тривалого звучання (до чотирьох зполовиною годин) у мініатюрних за габаритами апаратах («Мініфон Р. 55» фірми«Телефункен»).
Пошукиінших видів носіїв звуку не припинялися. Вони привели німця Ф. Пфлеумерадо висновку про можливість використання для запису паперової стрічки знанесеним на неї феромагнітним шаром. У 1928 році він представив стрічку разомз котушковим апаратом своїй конструкції, а в 1933 році з’явилася перша пробнастрічка, де в якості основи використовувалася Ацетилцелюлоза. Її запропонувавГаус (Німеччина). У 1934 році на виставці радіоапаратури в Берліні фірма «AEG»демонструвала перший апарат, названий і запатентований як «магнітофон» зішвидкістю руху стрічки сімдесят вісім сантиметрів на секунду.
Удосконаленнямагнітної стрічки йшло шляхом пошуку найбільш ефективного феромагнітногопокриття, покращення механічних властивостей основи та зменшення її товщини.
Уп’ятдесяті роки прагнення до створення конструкції диктофонів, яка дала бможливість максимально використовувати всі переваги диктофонного техніки іспростила б механічну частину приладу, призвело до того, що випробовувалисясамі різні види носіїв звуку: магнітні диски, магнітні манжети, листи, широкаперфорована паперова стрічка з магнітним шаром.
Використанняелектронних підсилювальних схем дозволило вести дистанційну диктовку потелефонній або за спеціальною мережі всередині установи, що сприяло організаціїцентралізованих бюро. Створюються спеціальні апарати – телефонні відповідачі.Дуже велика увага приділяється приладдя, що облягає як дистанційну диктовку,так і передрук на машинці записаного тексту.
Винахідв 1948 році транзистора і успішний розвиток техніки напівпровідників поклалопочаток створенню портативної диктофонного апаратури з незалежним живленням. Церозширило області застосування диктофонів.
1. Диктофонна станція
диктофоннийстанція інформація автоматичний
Диктофоннастанція – розподільний пристрій для автоматичного дистанційного керуваннязаписом усної інформації на диктофон і автоматичним розподілом завантаження їхза часом. Найбільший ефект дає застосування Д. с. в машинописному бюро, в якомудрукування текстів здійснюється фономашиністками з фонограм, записаних надиктофоні. Звуконосий диктофона у вигляді касети з магнітною стрічкою, диска таін. із записаним текстом (фонограмою) разом з супровідним бланком передаєтьсяна Д.с., де фономашиністка, прослуховуючи запис, виготовляє машинописний текст.Диктофони, що встановлюються на Д.с., Можна включати в телефонну мережуустанови, що дає можливість виконавцям з робочого місця диктувати тексти потелефонних каналах на «чергові» диктофони. Д. с. дозволяє також отримати (придекількох диктофонах, по черзі підключаються на запис з мікрофонів, а потім навідтворення для фономашиністок) видрукуваний повний текст виступів або протоколнаради через 5–10 хв. після їх закінчення.
Зазвичайдиктофон використовується в якості звукової записної книжки – для швидкогозапам’ятовування номера телефону, продиктованого адреси чи іншої важливоїінформації якщо під рукою немає блокнота. Запис звуку можна робити як змікрофону, так і під час телефонної розмови.
Найпершийдиктофон – касетний був винайдений ще в середині 20-го століття компанієюOlympus, яка з того далекого часу займається розробкою і впровадженням новітніхі кращих моделей мінікасетних і цифрових диктофонів. І ті й інші мають певнийнабір переваг.
Відмінністьмікрокасетного диктофонів в наявності мікрокасети, на яку записуєтьсяінформація. Якщо вона закінчилася, досить поміняти її на нову. У цифровомудиктофоні інформацію необхідно або завантажити на комп’ютер, або стерти абопоміняти карту пам’яті.
Крімцього, має відмінність тривалість і якість запису. А також у кожного типудиктофонів є набір додаткових функцій, які у цифрових моделей дещо ширше. Вартозвернути увагу і на те, що якщо Ви розраховуєте переносити запис на комп’ютер,має сенс зупинити свій вибір на цифрових диктофонах, диктофон касетний необладнаний інтерфейсом USB.
Цифровийдиктофон – ідеальний спосіб зберегти потрібні слова.
Мабуть,кожна людина в своєму житті періодично стикається з необхідністю оперативнозаписати будь-яку аудіоінформацію, чиїсь слова, інструкції, дані, власніроздуми чи, можливо, рядки віршів, раптово навіяних мирно сяючими зірками.
Ідеястворення автоматичних пристроїв для запису звуку народилася порівняно давно,проте її реалізації довго перешкоджало відсутність технічних можливостей. Дотого як був створений диктофон, вся робота по складанню протоколів конференційта з’їздів, записи судових засідань, пісень, віршів і філософських думоквиконувалася людиною вручну, за допомогою пера і паперу.
Зпоявою друкованої машинки в 1808 році ця задача стала дещо простіше, протеминуло більше століття, перш ніж був винайдений магнітний носій і з’явивсяперший диктофон, що дозволив повністю автоматизувати цю роботу. Першим носіємаудіоінформації стала звичайна папір з нанесеним на ній магнітним порошком.Пізніше в якості основи стали використовувати Ацетилцелюлоза, а потім лавсан.
Першийдіючий прототип диктофона з’явився в 20-і роки минулого століття, це було громіздкепристрій з великими бобінами, на яких розташовувалася магнітна стрічка. Набобіну вагою в кілька кілограмів містилося не більше однієї годинибезперервного запису. Згодом диктофон удосконалювався паралельно з еволюцієюносіїв інформації.
У1963 році весь світ облетіла новина про створення так званих компакт-касет. Цейносій інформації набув всесвітню популярність і аж до 90-х років минулогосторіччя був одним з основних носіїв інформації для запису музики, звуків імови. В кінці 70-х з’явилися мікрокасети – більш компактний (5х3х0, 8 см)варіант компакт-касет. До появи мікрокасети диктофон являв собою доситьгроміздкий апарат, але, завдяки невеликому розміру нового носія інформації тадостатньої ємності, стало можливим створити невеликий диктофон, який вже можнабуло назвати кишеньковим.
Зтих пір як диктофон дозволив тривало вести якісну аудіозапис, журналісти,стенографістки, секретарі, письменники, студенти і викладачі з полегшеннямзітхнули і відклали в сторону багатостраждальні кулькові ручки. Однак далеко невсі могли дозволити собі купити навіть найдешевший касетний диктофон, так як цебули досить складні і дорогі пристрої.
Справжньоюреволюцією на шляху розвитку систем аудіозаписи стало впровадження цифровихформатів. Звичайно, перші магнітні й лазерні диски не володіли достатнімоб’ємом пам’яті і були занадто дорогі, щоб диктофон використовував їх як носіяінформації. Але вже з кінця 90-х років розробка нових форматів стисненняінформації, впровадження лазерних CD, а потім і DVD мінідисків, компактних«вінчестерів» і флеш-пам’яті зробило диктофон набагато компактніше, а головне –доступніше для більшості споживачів.
Останньоюступенем еволюції портативних пристроїв аудіозаписи стало створеннябагатофункціональних мініатюрних диктофонів, що використовують як носіяінформації сучасні мікро- флеш-карти. Такий диктофон має розміри всього укілька сантиметрів, а деякі моделі і зовсім можна використовувати в якостібрелока для ключів. Незважаючи на це, сучасний цифровий диктофон може автономнопрацювати більше десяти діб, забезпечуючи якісну звукозапис та збереження данихна флеш-карті, яка може вмістити від 24 до 300 годин безперервної аудіозаписи,в залежності від формату запису та ступеня стиснення даних.
Сучаснийцифровий диктофон став незамінним другом, помічником і знаряддям праці длявсіх, кому волею долі доводиться постійно стикатися з великими обсягами мовноїінформації. Багато журналістів, вчені, студенти та викладачі, працівникиправоохоронних органів і адвокати, письменники і поети практично щоднявикористовують диктофон у своїй роботі.
Однакдиктофон вже давно вийшов за рамки вузької професійної діяльності. Сьогоднідозволити собі використовувати це диво техніки може кожна людина. Мініатюрнийцифровий диктофон дозволяє позбутися від необхідності постійно носити з собоюблокнот і ручку. Якщо потрібно терміново записати чиюсь адресу, маршрутпоїздки, список покупок, технічні характеристики, номер мобільного телефону абонавіть просто раптово прийшла думка, то цифровий диктофон виявиться як не можнадо речі. З вас незаконно вимагає хабар черговий бюрократ, вам нагрубили вмагазині або ви просто вирішили дізнатися, про що говорять колеги, поки васнемає – знову диктофон виявиться дуже корисний. У цьому випадку диктофон можестати не тільки корисним сховищем інформації, але і вашим свідком і захисникомперед іншими людьми або правоохоронними органами.
Крімтого, диктофон може стати вельми незвичайним і корисним подарунком практичнодля будь-якої людини, незалежно від статі і віку.
Крімпортативних диктофонів, нерідко застосовуються також їх стаціонарні варіанти.Стаціонарні системи запису звуку стоять у судах, конференц-залах, лекційнихзалах, кімнатах нарад та інших приміщеннях, де якісний запис звуку і йогозберігання є найважливішим завданням. Зовні і технічно вони мало схожі напортативний диктофон, однак, виконують такі самі функції.
Нерідкоцифровий диктофон використовується і в системах забезпечення безпеки. Наявністьдатчика звуку, висока чутливість мікрофона і можливість тривалої автономноїроботи робить диктофон відмінним пристосуванням для контролю та захисту.
Використання8-канальної системи запису телефонних розмов.
Окремимнапрямом у системах аудіозаписи став запис телефонних розмов та їх зберігання.Спочатку запис телефонних розмов була привілеєм спецслужб, розвідки і ревнивихчоловіків. Але ситуація давно змінилася, і сьогодні запис телефонних розмовстала цілком буденною справою. Операторам служб порятунку і швидкої медичноїдопомоги запис телефонних розмов допомагає відновити розмову з потерпілим,названий їм адресу або прізвище. Нерідко запис телефонних розмов ведеться увідділах продажів, службах підтримки та обслуговування клієнтів. Робиться цедля того, щоб можна було вести статистику та аналіз роботи відділів, а вспірній ситуації завжди можна було з’ясувати, хто вів себе некоректно, клієнтабо співробітник компанії.
Запистелефонних розмов у великих компаніях допомагає контролювати роботуспівробітників, уникнути втрати цінної комерційної інформації. До того ж, вжедавно доведено, що співробітник працює ефективніше і чемніше розмовляє зклієнтом, якщо знає, що ведеться запис телефонних розмов.
2. Вибір диктофону
Почативарто з класичних моделей диктофонів використовують для запису інформаціїмагнітофонні касети. Основною перевагою цих моделей є їхня низька вартість.Приміром, за тридцять умовних одиниць ви маєте можливість придбати мінідиктофон зразок olympus j300. Конкретна модель тут вказана для того, щоб вамбуло легше орієнтуватися в переліку моделей і їх цін. Подібні мікродиктофони єідеальним рішенням, в тих випадках, коли потрібно робити дуже тривалі за часомзапису. У подібних ситуаціях на користь такого вибору нас схиляють надзвичайнонизькі ціни на магнітофонні носії інформації, на відміну від сучасних цифровихкарток такої ж ємності з технологією запису типу FLASH. Однак якщо зацікавитисяне тільки достоїнствами, але і недоліками даного вибору, то з них можнавідзначити досить великі габарити пристроїв даного типу, і наявність всерединімеханізмів, які в процесі функціонування здійснюють рух. З плином термінуексплуатації цей факт збільшує ймовірність раптового виходу з ладу. Також вартовідзначити, що в разі необхідності – записаний подібним чином аудіо матеріалбуде досить незручно скопіювати в комп’ютер, через відсутність відповіднихперехідників. Додайте до цього той факт, що знаходження потрібного фрагментазапису буде займати досить багато часу в порівнянні з тією миттєвої тимчасовоїорієнтуванням, яку можуть запропонувати цифрові диктофони.
Унаш цифровий століття, коли комп’ютери увійшли в кожний офіс і в кожен будинок –мініатюрні диктофони, що використовують аналогові пристрої зберігання данихповільно, але вірно відходять у небуття. Їм на зміну приходять цифровідиктофони і приносять з собою крім нових технологій запису і зберігання даних –ще й численні додаткові функції. Слід сказати, що цифрові диктофони в масісвоїй знаходяться у більш високої цінової категорії. На даний момент цифровийдиктофон нормальної якості коштує близько шістдесяти умовних одиниць. З їхніх незаперечнихпереваг, які мають цифрові мініатюрні диктофони, необхідно відзначитивідсутність рухомих механічних деталей, механізмів по протяжці магнітофонноїстрічки – це сприяє збільшенню експлуатаційного терміну служби. До того ж записпроводиться в цифровому вигляді, і в разі необхідності – її завжди легко ішвидко можна скопіювати в комп’ютер або в будь-яке інше цифрове пристрійпідтримує прийом-передачу цифрових файлів. Однак і на цьому перелік переваг незакінчується. Одним із самих головних параметрів, якими можуть похвалитисяцифрові диктофони є їхній маленький розмір.
Вихочете купити диктофон, але не знаєте, як вибрати диктофон, і який самедиктофон вам потрібен. Адже кращий диктофон це не найдорожчий, а той якийнайбільш точно відповідає вашим цілям.
Запризначенням диктофони поділяються на диктофони спеціального (у тому числіпрофесійні диктофони) і масового застосування.
Доспеціальних диктофонам відносяться професійні диктофони, призначені для записувеликих нарад, конференцій; різні директорські установки; установки записупереговорів під час аварійних ситуацій; інформаційні диктофони та інші.
Існуютькабінетні цифрові диктофони, з живленням від мережі. Вони призначені для роботив приміщенні і мають можливість застосовуватися в системах дистанційноїдиктування. Також є міні диктофони для роботи на відкритому повітрі. Вони, якправило, розраховані на тривалу перенесення людьми, на перевезення всіма видамитранспортних засобів і працюють на ходу.
Ношенімініатюрні диктофони призначені, в основному, для запису мови в похіднихумовах. Міні диктофони умовно можна розділити за способом перенесення накишенькові і сумковою цифрові диктофони.
Кишеньковімініатюрні диктофони мають малі розміри і вага, що створює великі зручності дляіндивідуальної роботи з ними і дозволяє використовувати міні диктофони якзаписника. Прикладом може служити цифровий диктофон edic. Чим менше важатьмікро диктофони, тим вони зручніше. Вибрати диктофон, який би влаштовував вассвоїми розмірами досить просто – досить його лише взяти в руку. Якщо влаштовує –можете сміливо купити диктофон.
Специфікавикористання таких пристроїв як цифрові диктофони вимагає від них щодотривалого часу запису без перезарядки носія інформації. Кращий диктофон маєзручне комфортне керування апаратом і робота з ним проста і надійна в будь-якихумовах. Цифрові диктофони в силу своєї специфіки забезпечують максимальнузручність зберігання і перезарядки інформаційного носія. Ємність автономнихджерел живлення забезпечує цифрові диктофони тривалим запасом часу. Професійнідиктофони мають конструкцію, яка-б спрощувала їх заміну або перезарядку.
Вибірносія інформації, визначається специфічними умовами експлуатації, іпризначенням який буде нести міні диктофон. У свою чергу обраний тип носіяінформації визначає конструкцію апарату.
Основнівимоги, які мініатюрні диктофони надають до звукових носіїв інформації:забезпечувати необхідні електроакустичні властивості і необхідний час запису;дозволяти оперативно вносити зміни в текст; забезпечувати зручну зарядку, якуміг би використовувати навіть самий маленький диктофон, не втрачати своїхелектроакустичних і механічних властивостей при багаторазовому використанні;бути зручним у зберіганні та пересиланні; мати мінімальну вагу та прийнятнірозміри.
Вданий час цифрові диктофони використовують карти пам’яті різної ємності,виконані за технологією FLASH. Однак існують і безліч інших носіїв інформаціїдозволяють здійснювати цифровий запис інформації. Правда вони не настількишироко поширені як карти пам’яті, тому можуть накладати певні обмеження, в томувипадку, якщо знадобитися передати інформацію з такого «екзотичного» носія внезнайомій обстановці (інтернет-кафе, готель, автозаправка і так далі).
Професійнідиктофони, що використовують аналоговий метод запису – застосовують в якостіосновного носія інформації магнітну стрічку. Однак крім неї існують мініатюрнідиктофони в якості магнітних носіїв звуку використовують диски, манжети, листи,і навіть дріт. Для забезпечення необхідних електроакустичних характеристик диктофонівпридатний кожен з перелічених носіїв звуку, про що говорить багаторічнийсвітовий досвід.
Наводячиопис диктофонів, можна ще згадати про такий, нині вже раритеті, як мінідиктофони, що використовують механічний спосіб запису, при якому відбувається гравіруваннязвукового сигналу на пластмасовому носії. Носій механічного запису більшміцний, ніж магнітний, його важко пошкодити навіть при недбалому поводженні.Крім того – механічна запис має один нюанс, який в залежності від ситуаціїможна вважати як недоліком, так і недоліком: механічну запис не можна прати.Купити диктофон не так складно як його вибрати.
Такимчином – кращий диктофон, це той диктофон, який найбільш повно відповідає всімвашим вимогам. Сподіваємося на те, що наведене нами опис диктофонів допомогловам зі знанням справи вибрати диктофон.
Цифровийдиктофон – продукт, створений на основі 3-х найважливіших технологій 20-гостоліття: винаходи цифрового зберігання інформації та винаходиамплітудно-цифрових перетворювачів (надалі – АЦП) і винахід FLASH-пам’яті.
Якже вийшло так, що ця мініатюрна коробочка з кнопками стала вмістилищемголосових записів, пісень і комп’ютерних файлів з інформацією?
Змоменту, коли обчислювальна техніка дозволила людям зберігати в електроннійпам’яті 2 різних логічних стану «0» і «1», багато допитливі уми почалиперейматися питанням – а як би це використовувати не просто для обчислень іприкладної науки, а в створенні корисних речей для повсякденної життя людей?
Тут-тоі стала в нагоді технологія амплітудно-цифрового перетворення для перетворенняі подальшого зберігання даних (а саме звуку і відео) в електронній пам’яті.
Якже звук, і чуємо перемістився в комірки електронної пам’яті?
Короткорозглянемо для цього весь процес.
Мікрофонперетворює звукові коливання в аналоговий електричний сигнал низької частоти(ширина частотного діапазону сильно залежить від якості мікрофону), який далійде з схеми обробки (включаючи АЦП).
Схемианалогово-цифрового перетворювача вимірює амплітуду звукового сигналу черезрівні проміжки часу (званими вибірками) і зберігає ці дані в пам’яті. Кількістьвибірок визначається користувачем (за допомогою програми або установки пристроюперетворення) з урахуванням того, наскільки висока якість передачі всіхзвукових «відтінків» потрібно отримати. Інша назва кількості вибірок – «частотадискретизації».
Цифроваінформація, отримана після АЦ – перетворення, направляється в електроннупам’ять безпосередньо, або після компресування її, використовую різні алгоритмикомпресії (Real Audio, MPEG або власні алгоритми виробників диктофонів і МР-3програвачів).
Слуховийапарат людини найбільш добре розрізняє звуки з частотою від 30 Гц до 17000 Гц.Більш низькі звуки (інфразвук, вібрація) відчуваються вже не вухами, апрактично тілом, а більш високі (ультразвук) діапазону 17000–20000 Гц можутьчути в основному музично обдаровані особистості.
Однаквиробники звукової апаратури роблять своє обладнання (особливо підсилювачі) здеяким «запасом», з тим, щоб вони без спотворень посилювали і відтворювализвуки діапазону 20–20000 Гц і задовольняли запити вимогливої публіки.
Дляякісного відтворення звуку частотою 20000 Гц (який, до речі не почують 80–90%людей) необхідна частота дискретизації не менше 40000 Гц (40 КГц). Стандартцифрових аудіо дисків (типу CD) використовує ліцензоване значення частотидискретизації 44,1 кГц. Часто використовується і менша частота дискретизації, восновному для того, щоб умістити більшу кількість звукової інформації в той жеоб’єм пам’яті, якщо користувачеві не обов’язково мати найкращу якість звуку(наприклад, для запису і зберігання телефонних переговорів).
Тобто,щоб записати більшу кількість звукової інформації в пам’ять, потрібнозменшувати значення параметрів, що визначають обсяг звукового файлу.
Крімчастоти дискретизації, це: кількість каналів (моно – 1 канал, стерео – 2канали) і розрядність квантування (кількість градацій виміряної амплітуди) – зазвичайвикористовують 8-ми або 16-ти бітне квантування. Для записів на CD потрібно 16-тибітне квантування.
Чомуж на CD-диску уміщається всього 15–16 пісень, тоді як у форматі MP3 – можевміститися 100 або навіть 200?
Татому, що аудіо-CD містить некомпрессированний оцифрований звук і розмір піснітривалістю 4 хвилини становить 35–40 МБ. Швидкість потоку даних при цьому – 1,378МБ в секунду.
Цяцифра виходить з параметрів H = 44100 В = 16, С = 2 (де Н – частотадискретизації, В – кількість біт квантування, С – кількість каналів).
Уфайлів з компресією. Mp3 (використання MPEG-компресії) швидкість потокуколивається від 128 КБ / с (прийнятне якість) до 256 або навіть 512 КБ / с(аналог аудіо-CD).
Природно,розмір аналогічної по тривалості (4 хвилини) пісні формату. Mp3 коливається від3,5 до 10 М. (128 або 256 КБ / с).
Більшістьцифрових диктофонів має параметр швидкості потоку даних, що визначаютьсяпараметрами H = 8000 В = 8, С = 1 (моно). Тому диктофон, який має обсяг FLASH-пам’ятівсього 32 МБ записує до 25 годин голосової інформації, що як ми бачимо, значноперевищує тривалість як звукового, так навіть і МР3/CD – диска.
Однак,цифровий звук «розмістившись» на CD-носіях ніяк не змінив конструкціїдиктофонів, які як і раніше використовували магнітну стрічку як носійінформації.
Ілише тільки з винаходом електронної FLASH-пам’яті, почалася ера цифровихдиктофонів.
ВинахідникомFLASH-технології можна назвати компанію TOSHIBA, яка в 1984 році сповістила процю новинку світу.
Сутьтехнології полягає в тривалому зберіганні записаних в електронну пам’ять (неплутати з пам’яттю жорстких дисків комп’ютерів, які використовують ефектнамагнічування) даних при повній відсутності живлячої напруги.
Якже працює FLASH-пам’ять?
Базовоюодиницею, в якій зберігається інформація про логічне стані (0 або 1) у данійпам’яті є напівпровідниковий транзистор з двома затворами: статичним іплаваючим. Плаваючий затвор перебуває під статичним і є елементом зберіганнязаряду. У залежності від поданого на висновки транзистора напруги, заряд «плаваючого»затвора змінюється від «0» – це логічний нуль, до певного значення напруги,прийнятого за логічну «одиницю».
Такимчином, після подачі імпульсу, який визначає логіку осередку (транзистора),заряд може зберігатися в транзисторі дуже тривалий час (до 10 років) безподання будь-якого електрики.
Інформаціязаноситься в осередки FLASH-пам’яті як побітно, так і байтами. Швидкістьзчитування даних з комірок деяких з найбільш «спритних» моделей з використаннямподібної пам’яті на момент написання статті досягла 20 МБ / сек.
Крімкомп’ютерів, FLASH-пам’ять широко використовуються в цифрових диктофонах,фотокамерах, відеокамерах, PDA, а останнім часом – навіть у телевізорах.
Засукупністю показників (ємність, швидкодія, надійність, практичність і вартість)FLASH-пам’ять виходить у лідери пристроїв зберігання інформації і, швидше завсе, буде домінувати на ринку комп’ютерних аксесуарів і мультимедійного ринку всекторі пристроїв зберігання інформації.
Єдинийнедолік – залежність від коливань напруги при роботі в складі якого-небудьпристрою. Однак, даний недолік притаманний в тій чи іншій мірі практично всімелектроспоживачів.
Першіцифрові диктофони, що використовують FLASH-пам’ять, з’явилися в 90-х роках восновному в Кореї та Японії.
Висновок
Диктофон(від лат. Dicto – диктую і… фон), апарат для звукозапису мови з метою подальшоїдиктування і запису тексту промови від руки на папері.
Унецифрових Д. користуються головним чином магнітної записом. Основні вузли Д.:механізм переміщення носія запису (магнітна стрічка, дріт, манжета, диск та ін.),магнітні головки, підсилювач запису і відтворення і блок електроживлення.Вимоги до якості звуку при записі промови істотно нижче, ніж при запису музики,тому смуга пропускання частот Д. вужче, ніж у магнітофона (звичайно в межах 300–4000…200–6300 Гц) і відношення сигнал / шум гірше (звичайно в межах 32–35 Дб). Цедозволяє застосувати низькі швидкості руху носія (наприклад, для магнітноїстрічки – 2,38 см / сек, 1,19 см / сек і навіть менш) і отриматитривалість безперервного запису понад 2 год. на одній доріжці. Нерідко Д.оснащуються ще і динамічним компресором, що дозволяє поліпшити розбірливістьмовлення та перекрити корисним сигналом високий рівень шумів. Запис інформаціїпроводиться з надається цьому Д. мікрофона, перехідників для телефоннихапаратів та телефонних ліній, або через комутаційний пульт (з трансляційної тадиспетчерської ліній), а прослуховування запису – за допомогою головноготелефону або абонентського гучномовця. Стирання запису відбувається автоматичнопід час нового запису. У Д. передбачаються перемотування носія в обох напрямкахі прискорене повернення (відкинути) носія для повторного прослуховуванняневеликої частини запису. Це дозволяє записувати текст промови від руки абодрукувати на друкарській машині. Управління рухом носія друкарка здійснюєнатисненням спеціальної клавіші або ножний педалі. Д. застосовують головним чиномдля запису бесід та лекцій, виступів на зборах і нарадах, телефонних розмов ідиспетчерських переговорів.
Найменшийдиктофон (цифровий) у світі виробляється в Росії фірмою Телесистеми, за данимиКниги Рекордів Гіннесса. Модель диктофона: Edic-mini Tiny B21. Його розмірискладають всього 8*15*40 mm, а вага не більше 6 м. При цих мініатюрнихрозмірах і вазі диктофон здатний записати до 600 годин мови. Час роботи відбатареї складає до 60 годин.