Поняттяпідприємство його основні ознаки.
2. Напрямкидіяльності і цілі підприємства.
3. Класифікаціяпідприємства за різними ознаками.
4. Структурапідприємства.
5. Зовнішнєсередовище підприємства.
1. В ринковій економіці існуєбагато господарських суб’єктів:
— населення;
— групинаселення;
— підприємства;
— установи;
— заклади;
— органи;
— організації таін.
Основнимгосподарським суб’єктом є підприємства.
Підприємство – це первинна організаційновідокремлена і економічно самостійна ланка народного господарства, яка виробляєпродукцію, виконує роботу, надає послуги.
Підприємство маєзажди комерційний характер – включає капітал з метою отримання прибутку.Підприємство має різні назви: фірма, завод, фабрика, магазин, ресторан,їдальня, ательє, шахта, банк.
Основнівластивості підприємства:
1. Назва,товарний знак;
2. Сформованасистема обліку, звітності, самостійний баланс;
3. Власнаорганізаційна побудова, матеріально-механічна база, персонал;
4. Властивіпідприємству організації;
5. Режим роботи іорганізація праці;
6. Розрахунковийрахунок в банку, печатка;
7. Юридичнасамостійність і відповідальність.
Правові основифункціонування поділяються:
1.загальнодержавні – Закон України Про підприємство в Україні, Закон України Пропідприємницьку діяльність, Закон України Про господарські товариства,Господарський Кодекс.
2. на рівніпідприємств – установчий договір, статутний колективний договір.
Всі підприємствав Україні підпорядковуються також дії усіх законів і нормативних актів,положень, інструкцій.
2. В основі діяльностіпідприємства лежить головна ціль (місія підприємства) – виробництво певноїпродукції(робіт послуг) з метою отримання прибутку. Місія підприємствапідпорядковується системі цілей підприємства.
/>
Рис. 1.Підприємство як ціле орієнтована система.
Матеріальні цілі– це досягненняпевного обсягу продукції (робіт, послуг), асортименту продукції, якості.Матеріальні цілі відображаються у виробничій програмі підприємства чистратегії.
Вартісні цілі – це досягнення в майбутньомупевних фінансових показників: доходів, витрат і прибутку. Вони такожпередбачають досягнення певних показників капіталу, його структури (власний чипозичковий), ліквідності, рентабельності.
Соціальні цілі – це бажані в майбутньомувзаємовідносини підприємства з:
— працівникамипідприємства: зарплата, ін. виплати, тривалість робочого тижня, відпусток,право на лікування, умови праці і відпочинку;
— взаємовідносинипідприємства і держави: сплата податків, захист навколишнього середовища,дотримання законодавства.
Напрямкидіяльності підприємства:
1. виробничадіяльність(виробництво продукції, робіт, послуг);
2.матеріально-технічне забезпечення;
3. маркетингова діяльність;
4. комерційнадіяльність;
5. економічнадіяльність;
6. інноваційнадіяльність;
7. соціальнадіяльність;
8. післяпродажний сервіс.
Кожнепідприємство формує свою політичну діяльність, світовий імідж на ринку і можевизначати вищі цілі:
– збереженняздорового ринкового функціонування;
– збереженнявільного демократичного устрою;
– застосуванняпрогресивних, нешкідливих технологій;
– захистоточуючого середовища, збереження національного багатства.
Класифікаціяпідприємства за різними ознаками.
1. Мета іхарактер діяльності:
– комерційний;
–частково-комерційний;
2. Формавласності:
– державні;
– колективні;
– приватні;
– змішані.
3. Належністькапіталу:
– національні;
– іноземні;
– спільні.
4. Правовийстатус і форма господарювання:
– одноосібні;
– орендні;
– сімейні;
– господарськітовариства;
– акцизнітовариства;
– кооперативи.
5. Об єднанняпідприємства:
– корпорації;
– асоціації;
– синдикат;
– картель;
– трест;
– концерн;
– консорціум.
6. За галуззюдіяльності і видом:
– промислові;
– торговельні;
–сільськогосподарські;
– посередницькі;
– будівельні;
– транспортні;
– страхові;
– банківські;
– лізингові таін.
7. За розміром:
– малі;
– середні;
– великі.
8. технологічнацілісність і сукупність підпорядкування:
– головніматеринські;
– дочірні(філії);
– асоційовані.
9. заоднорідність продукції:
–вузькоспеціалізовані;
– широкогоасортименту;
– універсальні;
–диверсифіковані.
3. Сутьпідприємства –це склад і взаємозв язки внутрішніх елементів підприємства, які характеризуютьйого побудову.
Структураподіляється:
1. загальна –показує склад усіх елементів підприємств: виробничих, не виробничих,управлінських обслуговуючих та ін.
2. виробнича –показує як побудоване тільки виробництво(залежить від підрозділів).
/>
Рис. 2. Загальна структурапідприємства.
Основні
/>допоміжні
/>побічні
/> експериментальні
/>
ТЕМА 2: ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬСУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
1. Сутьпідприємництва, принципи, форми, моделі здійснення.
2. Типологіяпідприємства.
3. Підприємницькідоговори їх види.
4. Формиспівробітництва підприємству сфері виробництва, торгівлі, фінансових відносин.
5. Міжнароднийбізнес: поняття, типи, види.
1. Підприємництво– особливий виддіяльності людини у сфері економіки – ініціативно-самостійна, виробнича,комерційна діяльність окремих осіб, яка зорієнтована на отримання прибутку.
Така діяльністьздійснюється: від свого імені, на власний ризик, під особисту майновувідповідальність підприємця.
/>
Творча:народження підприємницької ідеї, врахування ризику.
Ресурсна:формування виробничих ресурсів, ефективне використання ресурсів.
Організаційно-супровідна:реєстрація підприємства, створення документації, організаційна побудова
Принципипідприємництва:
1. Вільний вибірвиду діяльності.
2. Залучення надобровільних засадах грошових коштів і майна підприємців.
3. Самостійнеформування програмної діяльності, вибір споживачів, цілі.
4. Вільнерозпорядження прибутком.
5. Врахуванняумов конкуренції.
6. Вільний вихідна зовнішній ринок.
Формипідприємництва:
1. Індивідуальна (одноосібнавласність) – підприємцем є особа або сім я.
Переваги:
– простотазаснування;
– хорошамотивація праці;
– збереженнякомерційної таємниці.
Недоліки:
— не великірозміри діяльності;
— важко залучитиінвестиції;
— повнавідповідальність за борги;
— відсутністьефективності менеджменту.
Колективна
1. малий бізнес –базується на особистій власності декількох осіб або на їх оренді;
2. спільнепідприємство – базується на колективній власності або на різних формахвласності.
Дана формапідприємництва організується у вигляді: ТзОВ, ТзПВ, КД, СП та ін.
Переваги:
— ширшіможливості діяльності;
— більшафінансова незалежність;
— ефективнеуправління та використання прибутку.
Недоліки:
— загроза членампідприємства майнової відповідальності;
— більшийгосподарський ризик, більша кількість помилок.
Корпорація (акціонерне товариство) –майно підприємства формується за рахунок акцій, які вільно обертаються наринку, а управління здійснюється акціонерами.
Переваги:
— залученнянеобхідних інвестицій;
— можливістьпостійно нарощувати обсяги діяльності;
— обмеженавідповідальність акціонерів;
Недоліки:
— розбіжності міжфункцією управління, функцією контролю і функцією виробництва;
— сплата більшихподатків;
— посадові особиможуть впливати на діяльність корпорації у власних інтересах
Моделіпідприємництва.
1. Класична –орієнтується на ефективне використання ресурсів та досягнення мети.
2. Інноваційна –орієнтується на використання інноваційних рішень(техніка, технологія, економіката ін.).
Дана модельпередбачає вивчення зовнішнього середовища прибутку стратегій діяльності,впровадження НТП.
2. Залежно від того які функції,у якій сфері діяльності виконує підприємство, розрізняють такі типи підприємства:виробниче, посередницьке і фінансове.
Виробничепідприємство
1. Основне –виробництво продукції або послуг;
2. Допоміжне:
— консалтинговадіяльність;
— лізинговадіяльність;
— маркетингова;
— проектувальна;
— інжинірингова.
Посередницькепідприємство – цеспрямоване на координацію інтересів виробників і споживачів.
— агентування;
— торгово-комерційна діяльність;
— аукціон;
— біржі.
Агентування – здійснюють діяльність задопомогою агентів (осіб, які мають певні права функції і обов’язки)
Розрізняють такихагентів:
1.агенти-представники — уповноважені, які представляють інтереси однієї чидекількох фірм;
2.агенти-збутовики – допомагають збути продукцію;
3.агенти-закупівельними – допомагають формувати необхідний асортимент товарів.
Залежно відповноважень і організацій агенти можуть мати такі різновиди:
— дистриб’ютори;
— дилери;
— консигнанти;
— брокери.
Торгово-комерційнадіяльність здійснюється гуртовими базами і гартівнями, гуртовими домами,окремими видами агентів(дистребюторами, брокерами).
Аукціоннаторгівля –оприлюднені торги з попереднім оголошенням стартової ціни і лоту(неподільнапартія товару). Є два види аукціонів: внутрішньодержавні і міжнародні
Біржова торгівля– формапостійно-діючого оптового ринку:
— товарів –товарні біржі;
— сировини — сировинні біржі;
— цінних паперів– фондова біржа;
— валюти, золота,металів, каміння – валютна біржа;
— праці – біржапраці.
Фінансовепосередництво –діяльність підприємців у сфері надання фінансових послуг:
— банки і банковіустанови;
— інвестиційнікомпанії та фонди;
— страховікомпанії.
3. Правовою формоюпідприємництва є договір(контракт, угода) – це форма документальногозакріплення партнерських зв’язків, яка обумовлює предмет договору, взаємніправа та обов’язки та відповідальність сторін.
Є два видидоговорів:
1. Установчий –документ, який засвідчує взаємне бажання осіб (фізичних або юридичних) дозаснування нового підприємства.
2.Підприємницький договір – засвідчує згоду сторін до здійснення вибраноїпідприємницької діяльності, форми бізнесу.
Різновидпідприємницького договору:
У сферікупівлі-продажу
— договір напоставку товарів;
— договір проаукціонний продаж;
— договір продажумайна;
— договір орендимайна;
— договірлізингова угода – право на користування машинами та обладнання.
У сферірозрахунків і кредитів
— лізинговийдоговір – договір, який укладається між власником конкретної інновації іособою, що буде її використано плата – роялті.
— договірпоручительства – угода між трьома сторонами (кредитором, боржником іпозичальником), за якої поручитель зобов’язується відшкодувати позичену сумузамість боржника.
Договірстрахування – угода між страховиком і страхувальником, яка зводиться до оплатистрахувальником виплат до страховика у випадку необхідності.
— договірстрахування від нещасних випадків;
— страхуваннямайна;
— договірмедичного страхування.
Колективнийдоговір – укладається у сфері трудових відносин адміністрації з найманимипрацівниками; обумовлює права і обов язки, режим праці, відповідальність івинагороди. Також можуть укладатися контракти про наймання працівників.
Підприємницькідоговори мають приблизно однаковий зміст. Їх укладанню передують переговори підчас яких висловлюють пропозиції та наміри сторін(оферта)
Включають:
1. Преамбули –містить інформацію про назву договору, місце і час укладання, факт укладання іповну назву сторін.
2. Основну частину:
— специфічніумови – предмет договору, якість, ціна, терміни, відповідальність сторін ізастереження.
— загальні умови– фосмажорні обставини, арбітражний припис.
3. Завершальначастина – необхідні додатки, зразки, схеми, юридичні адреси сторін і підписи.
4. Підприємницька діяльністьдекількох суб’єктів здійснюється на основі партнерських зв’язків. Форми співробітництвазалежать від особливостей бізнесу і пропозицій партнерів.
Розрізняють такіосновні форми співробітництва.
1. Виробництво
— Виробничекооперування – співпраця декількох підприємців з приводу виготовлення кінцевоїпродукції.
— Проектне фінансування– один партнер фінансує проект іншого, який його реалізує.
— Управління законтрактом – один підприємець передає іншому право управляти ( ноу-хау ).
— Спільнепідприємство.
— Підряднепідприємство.
2. Торгівля
— Звичайніпоставки
— Форвардськіугоди – термінова поставка усієї партії
— Експорт товарів
— Імпорт товарів
— Провстановлення прями зв’язків.
3. Товарообмін
— Бартерніпоставки – обмін товарів певної номенклатури і кількості.
— Зустрічнаторгівля – поставка одних товарів взамін на інші.
— Комерційнатріангуляція – бартерні операції у яких беруть участь три чи більше сторін.
4. Фінансовівідносини.
— Факторинг –взаємовідносини між підприємцями, фактор-фірмами(банками), які беруть на себедебіторську заборгованість або борги підприємця і оперують ними.
— Комерційнийтрансферт – партнери придбають капітал у національній валюті за договірноюціною а потім зараховують її на рахунок покупця в національному банку країниподавця.
5. Міжнароднийбізнес – взаємокорисне співробітництво міжнародних партнерів у сфері науки, техніки,виробництва, торгівлі, фінансування, інвестування.
Суб єктамиміжнародної підприємницької діяльності є:
1. фізичні особи;
2. юридичніособи;
3. структурніодиниці(дочірні фірми, філії, представництва);
4. спільніпідприємства.
Регулюванняміжнародного бізнесу здійснюється різними органами:
1. Вищимзаконодавчим органом України(ВРУ)
2. Центральнимвиконавчим органом України(Урядом, КМУ)
3. НаціональнимБанком
4. Міністерствомекономіки і зовнішньо-економічних зв язків і Міністерством фінансів
До міжнародногобізнесу також причетні: міжнародні організації(МВФ, Міжнародний банкреконструкції і розвитку, БМР, ЮНЕСКО, ЮНІДО)
Найбільшрозповсюдженими формами міжнародної підприємницької діяльності є:
1. здійсненняокремих зовнішньо-економічних операцій(експорт, імпорт, лізинг)
2. Міжнароднакорпорація
3. спільніпідприємства
4.територіально-виробничі, прикордонні райони(вільні економічні зони, міжнароднийконсорціум, корпорації).
3: КОПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТАЕФЕКТИВНІСТЬ ІХ ВИКОРИСТАННЯ.
1. Поняттяресурсів підприємства їх склад і класифікація.
2. Вартіснаоцінка ресурсів підприємства.
3. Основнізасоби(фонди): суть, склад, класифікація.
4. Види вартісноїоцінки основних засобів.
5. Амортизація,зношення і спрацювання основних засобів.
6. Показникивикористання основних засобів на підприємстві.
1. Для ведення діяльності кожнепідприємство формує ресурси – сукупність матеріальних і нематеріальних грошовихцінностей і робочої сили, які можуть бути використані у процесі виробництва іусієї господарської діяльності. Для формування ресурсів підприємство вкладаєкапітал(власний, позичений і залучений)
Ресурсипідприємства – цете, чим підприємство може розпоряджатися, його економічні потенціали, який незавжди може використовуватися.
Наприклад:підприємство може мати будівлі, які простоюють або здані в оренду.
Склад ресурсів:
Ресурсипідприємства діляться на чотири групи: матеріальні, нематеріальні, трудові іфінансові.
Більш детальновраховуючи особливості використання ресурси можна поділити так:
1. Просторові –це будівлі, споруди, земельна ділянка, під їзні шляхи.
2. Технічні –машини, обладнання, інструменти, сировина, товари, паливо.
3. Технологічні –це технології, ліцензії патенти, ноу-хау.
4. Інформаційні –доступ до джерел інформації, ЕОМ, програми, бази даних і ін. інформація, яка єкомерційною таємницею.
5. Кадровіресурси – чисельність працівників, склад та їх якісні характеристики (вік,стать, кваліфікація, ділові якості).
6. Комунікації –засоби зв язку, способи передачі інформації.
7. Фінансові –грошові кошти, цінні папери, інвестиції.
8. Інформація проресурси міститься у балансі, у технічній документації, паспортах обладнання устатистичній та оперативній звітності.
Ресурсипідприємства (капітал), які використовуються і приносять дохід називаються активними. Склад активів підприємства можна зобразити так:
/>
Основні засоби –будівлі, споруди, машини та ін.
Оборотні засоби:сировина, товари, гроші.
Інше майносоціального призначення: виробництво будівлі, дитсадки, будівлі відпочинку,їдальні та ін.
Об єктипромислової власності: винаходи, промислові зразки, фірмові знаки.
Об єктиінтелектуальної власності: авторські права, суміжні права.
Нетрадиційні обєкти: ноу-хау, раціоналізаторські, комерційна таємниця.
2. Враховуючи різноманітнийсклад ресурсів їх завдань в єдине ціле за допомогою вартісної оцінки.
Використаннятрьох видів вартісної оцінки:
1. Балансовавартість – визначається на основі балансу підприємства, який складаєтьсящоквартально.
/>
ОЗ – основнізасоби
ОбЗ – оборотнізасоби
ФОП – фонд оплатипраці(5 разів на рік)
/>
Оборотні засобирозраховуються аналогічно.
2. Ринковавартість – визначається за цінами, по яких окремі складові ресурси можуть бутипродані на ринку.
3. Економічна(капіталізована) вартість – вона враховує не вартість капіталів підприємства, асуму доходів, яку приносить підприємство.
/>
КВ –капіталізована вартість
Д – доходи,середньорічна сума
К – позичка –сума кредитів включена підприємством
% — процентнаставка за користування кредитом
r – ставкакапіталізації, яка показує частину капіталізації доходу економічної вартостіпідприємств. Вимірюється у %, середньому по галузі в даній формулі береться увигляді коефіцієнта.
Економічнавартість як правило розраховується тоді, коли треба визначити: ліквідуватипідприємство чи зберегти, реорганізувати, якщо економічна -вартість:
/>
/> — ліквідаційна вартість
/>
Усі видивартісної оцінки підприємства дають поняття про його розміри, склад капіталу івизначає доцільність фінансового підприємства.
3. Основні засоби– це сукупністьзасобів виробництва, які довготривалий час беруть участь у виробництві;зберігають свою натурально-речову форму і свою вартість переносять нагосподарську продукцію, поступово частинами в міру амортизації.
Основні засобиділяться:
1. Залежно відтого, які процеси вони обслуговують.
— промислово-виробничі – обслуговують процеси основного виробника.
— Непромислово-виробничі – задіяні у іншій непромисловій але виробничихпідрозділах(торгівля, їдальня, підсобне господарство)
— Невиробничі –задіяні у соціально-культурній сфері(медпункт, сауна, жилий будинок, дитсадокта ін.)
2. Занатурально-речовим складом
— земельніділянки
— капітальнівклади для нарощування землі
— будівлі
— передавальніпристрої
— машини іобладнання(робочі, силові, електро-обчислювальні, вимірювальні і регулюючі)
— транспортнізасоби
— інструменти,господарський інвентар(більше 1р.)
— багаторічнінасадження
— робоча іпродуктивна худоба
— інші основнізасоби
3. За характеромвпливу на предмети праці
— пасивна: групи1, 2, 3, 4, 5, 8
— активи: всіінші групи
4. Залежно віднарахування амортизації основних засобів поділяється на три групи:
— будівлі,споруди, передавальні пристрої. />=5%
— електро-механічне обладнання, ЕОМ, транспорт, офісні меблі. />=25%
— інші основнізасоби. />=15%
Співвідношеннярізних груп основних фондів у їх вартості називається структурою основнихфондів, яка вимірюється у процентах.
Види структуриосновних фондів:
1.виробничо-технічна
2. прогресивнаструктура
3. вікова –співвідношення ОЗ з різними терміном служби.
4. Основні засоби вимірюються унатуральному виразі (кількість одиниць, назва, площа, потужність, склад) тавартісному (грн.).
Існують такі видивартісної оцінки:
1.Первісна(початкова) – вартість основних засобів на момент придбання включаютьвитрати на доставку, монтаж і розмитнення.
2. Відноснавартість – вартість основних засобів на кожен новий момент часу враховуючизміну цін на обладнання, інфляцію та інші економічні умови; визначається шляхоміндексації основних засобів.
/>
3. Ліквідаційнавартість – вартість на момент вибуття ОЗ з підприємства(продаж, списання).Залежно від врахування амортизації вартість основних засобів може бути повною ізалишковою
— повна вартість– це первісна або відновна без врахування амортизації
— залишковавартість – це повна вартість за мінусом суми зношення ОЗ
/>
Дані по вартостіОЗ міститься в балансі, додатках до нього та в техніко-економічнійдокументації.
5. У процесі використанняосновних засобів амортизують – переносять частину вартості на готову продукцію.
Амортизація – процес списання вартостіосновних засобів на вартість готової продукції згідно чинного законодавства інорм амортизації.
Існують такінорми амортизації:
1. Методрівномірного списання
Однакова нормаамортизації діє протягом багатьох років, а сума нарахування від первісноївартості.
/>
2. Методскладного залишку – з кожним роком вартість основних засобів зменшується насуму попередньої амортизації і утворюється залишкова вартість; амортизаційненарахування від цієї вартості.
/>
Вданому випадкуНа є трьох видів.
3. Методприскореної амортизації використовується для трьох груп основних засобів іполягає у прискореному списанні, щоб скоріше отримати кошти на оновленняосновних засобів.
Сума амортизаціїнарахувань за схемою:
1рік –15%
2рік – 30%
3рік – 20%
4рік — 15%
5рік – 10%
6рік – 5%
7рік – 5%
Слід враховувати,що даний метод впливає на ціну продукції в бік її збільшення.
4. Методкумулятивний
5. Виробничаамортизація
Четвертий і пятий метод існують в теорії, але рідко використовуються на практиці.
Амортизаціяосновних засобів відображає їх фізичне спрацювання, яке може бутиусувне(усувається шляхом ремонту) і неусувне(основні засоби треба замінюватиновими)
Однак в економіцімає місце моральне сиріння основних засобів, яке зводиться до:
1. появи новихзасобів, більш продуктивних і дешевших
2. появи на ринкунового обладнання з сучасними технологічними властивостями і новим дизайном.
Економічний вибірстаріння основних засобів здійснюється за формулою:
/>/>
/> — ціни старих і нових засобівпраці
/> — продуктивність старих інових засобів праці
Техніко-економічнестаріння основних засобів можна усунути шляхом повної їх заміни абоамортизації.
6. Для оцінки використанихосновних засобів використовують такі показники:
Показники стану іруху основних засобів
1. Балансосновних засобів.
/>
2. Коефіцієнтоновлення основних засобів
/>
/>
3. Коефіцієнтвибуття
/>
4. Коефіцієнтфізичного спрацювання
/>
5. Коефіцієнтприбутковості
/>
Використання(ефективність)
1. Фондовіддача: />
2.Фондомісткість(фондоємність): />
ТП – товарнапродукція
ФЄ – показуєскільки гривень основних засобів потрібно було, щоб отримати 1 грн. товарноїпродукції
3.Фондорентабельність (прибутковість): />
R – показуєскільки прибутку приносить 1 грн. основних засобів. Також можна використовуватиінші показники, серед яких важливо визначити фондоозброєність – ФО
/>
В наведених вищеформулах використовується середня вартість основних засобів, які визначаютьсяза середньою хронологічною.
/>
Сума основнихзасобів підприємства впливає на товарну продукцію. Приріст товарної продукціїможе бути отриманий двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним.
Для вимірюванняцих двох шляхів використовують ці два розрахунки.
Екстенсивна
/>
Інтенсивна: />
— за рахуноккращого використання основних засобів: />
ТЕМА4: ОБОРОТНІ ФОНДИ ТА ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА
1. Суть і складоборотних фондів
2. Нормуваннявитрат оборотних фондів
3. Ефективністьвикористання сировини і матеріалів
4. Суть і складоборотних коштів
5. Ефективністьвикористання оборотних коштів
6. Нормуванняокремих складових оборотних коштів
1. Виробничі фонди підприємстваділяться на дві частини: засоби праці і предмет праці.
Засоби праці – це основні фонди і предмети –оборотні фонди
Оборотні фонди – це сукупність предметівпраці, які один раз приймають участь у виробничому процесі втрачають абозмінюють свою натуральну речову форму, а вартість приходить на готову продукціюповністю в оборотні фонди за складом та місцезнаходженням.
Діляться нагрупи:
1. Виробничізапаси – знаходяться на складах сировини та матеріалів
— основнасировина
— допоміжніматеріали
— паливо
— тара
— інструменти.
2. Незавершеневиробництво і напівфабрикати – це предмети праці, які знаходяться в основних ідопоміжних цехах, частково пройшли обробку, а напівфабрикати можуть бутиреалізовано на сторону(тісто, томатна паста).
3. Витратимайбутніх періодів – це сума грошей вкладена у покращення виробничих процесів,яка буде віддавати ефект в майбутньому.
Співвідношенняокремих груп оборотних коштів називають їх структурою у ній переважаютьвиробничі запаси.
2. Основною складовою оборотнихфондів є сировина, матеріали, паливо. Їх витрачання здійснюється не довільно,а за нормами.
Розрізняють двавиди норм:
1. норми витрати– показує скільки необхідно витратити сировини і матеріалів палива на одиницюготової продукції. Встановлюється у натуральних одиницях.
2. норма виходу –показує скільки готової продукції повинно вийти із одиниці сировини,встановлених у натуральних одиницях або процентах.
Норми класифікуютьсяі за іншими ознаками:
1. За масштабомдії
— групові
— індивідуальні(на кожне найменування продукції)
— базові –визначені в стандартах, рецептах, технічних умовах
— середні –визначається на основі усереднення декількох норм, які діяли за період
— сезонні –залежно від сезону
— оперативні –розраховано на кожну партію сировини залежно від її властивостей.
Методивстановлення норм:
1.Звітно-статистичний – на основі звітних даних попередніх років вибираютьнайкращі показники, враховується досвід нормувальника.
2.Експериментальний – проводяться конкретні виміри чи експерименти
3.Аналітично-розрахунковий – проводяться спеціальні розрахунки за формулами,проводиться глибокий аналіз, оцінюється вживання чинників.
Норми витрат(виходу) встановлюються на кожному підприємстві залежно від умов його роботи,видів устаткування, особливостей продукції, зберігання у відділі техніковиробничої документації у начальників цехів, у бригадирів, затверджуєтьсядиректором.
Нормивикористання(виходу) використання:
1. Для дотриманнятехнологій
2. Для контролювитрачання сировини, матеріалів, палива
3. Для визначенняпотреби в сировині
— при наявностінорм виходу
/>/>
/>
Якщо визначенапотреба в сировині, матеріалах, паливі в натуральному вимірі, вартість можнавизначити шляхом множення кількості на ціну сировини.
3. Ефективність використанняоборотних коштів показує, який результат отриманий підприємством при певнійсумі оборотних фондів.
Вона вимірюєтьсядвома групами показників:
1. Натуральнийпоказник ефективності
— коефіцієнтвиходу готової продукції із вихідної сировини
/>
— витратисировини на одиницю готової продукції
— />
— коефіцієнтвикористаних матеріалів
— />
2. Витратніпоказники
— матеріаломісткість
— />
показує скількигрн. сировини міститься в одній грн.
— матеріаловіддача
— />
показує скількигрн. продукції віддає 1 грн. сировини
— матеріальнівитрати на одиницю продукції
/>
— рентабельністьматеріальних витрат
— />
показує скількиприбутку віддають метеріальні витрати.
Джерела економіїматеріальних ресурсів
1. Скороченнявтрат відходів сировини
2. Закупівляякісної сировини
3. Збагаченнясировини, заміна натуральних видів – штучними
4. Комплекснапереробка сировини, використання відходів
5. Вдосконаленнянормування і нормативної бази
4. Суть і склад оборотнихкоштів.
Для свогофункціонування підприємство формує певну суму коштів, яку вона вкладає воборотні засоби. Слкад оборотних засобів підприємства може бути зображеним насхемі
Рис.1 Складоборотних коштів підприємств
Обслуговує процесОбслуговує процес реал.
Виробництва ірозрах.
/>
Оборотні коштипідприємства увесь час витрачаються і відшкодовуються після реалізаціїпродукції, тобто обертаються. Від швидкості обертання оборотних
5. Для оцінки використанихоборотних коштів під-ва використовують систему показників обортних коштів.
— оборотністьоборотних коштів: в разах
— /> — показуєскільки разів обертаються оборотні кощти, щоб отримати товарну продукцію.
— В днях
/>
Цей показникпоказує за скільки днів обертається середній залишок оборотних коштів.
Наприклад: оборотв разах = 6 раз, то оборот в днях за рік становить = 365/6=61день
— коефіцієнтзакріплення оборотних коштів
/> — Показує з якою частотоюоборотних коштів отримана певна сума ТП; чим менше – тим краще.
— рентабельністьоборотних коштів.
/> — показує яка сума отриманазавдяки оборотним коштам
6. Нормуванняоборотних коштів – це встановлення необхідної, оптимальної, допустимою їх величини, якуприйнято називати нормативом оборотних коштів.
Нормативоборотних коштів встановлюється у двох показниках: в днях, в сумі.
1. Виробничізапаси.
Розмір виробничихзапасів залежить від обсягів виробництва і єдності складів сировини іматеріалів. Щоб задовольнити ці дві умови, підприємство вибирає періодичністьпоставки сировини. Тоді виробничі запаси формуються у такій послідовності:
— встановленнянормативів у днях, який складається з таких частин:
· запастранспортування – час транспортування сировини
· запас приймання– час на розгрузку, приймання, складування сировини
· запаслабораторний – час на аналіз сировини
· запас робочий –це половина інтервалу поставки
· запас страховий– 30%-50% від робочого запасу.
/>
/>
Такі розрахункипроводяться по кожній складовій виробничих запасів:
— сировинні
— матеріальні
— паливо
— запчастини
2. Незавершеневиробництво
Нормативнезавершеного виробництва визначається за такою формулою:
/>= тривалість циклу * добовийобсяг виробництва * коефіцієнт наростання витрат
/>
а – витрати навиробництво у перший день циклу
b – рештапротягом всього циклу
Іноді для спрощеннярозрахунків Н витрати моди
/>
3. Витратимайбутніх періодів.
Сума витратмайбутніх періодів визначають звичайними балансовими методами.
Залишена напочаток року + витрати, які треба зробити в плановому періоді – сума погашенихвитрат за рахунок собівартості продукції = сума витрат майбутніх періодів
Погашення витратмайбутніх періодів здійснюється щомісяця у розмірі 1/12 від їх планової суми.
4. Готовапродукція.
Норматив готовоїпродукції залежить не тільки від підприємства але і від покупців продукції, відїї придатності на ринку. Однак підприємство повинне мати необхідний запасготової продукції для проведення її реалізації. Цей норматив встановлюється вднях і в сумі.
/> — це час на пакування,сортування, макетування, комплектування партії готової продукції та випискиплатіжних документів. Це мінімальний норматив, який повинен бути на складіготової продукції.
/>= Н(у днях)* однод. ВипискаТП(в грн.)
Встановленнянормативів оборотних коштів завершується складанням їх елементів і визначеннямзагальної суми норм. оборотних коштів.
/>
ТЕМА: 5 ТЕХНІЧНО-ТЕХНОЛОГІЧНА БАХА ВИРОБНИЦТВА (ТТБ)
1. Поняття ісклад ТТБ
2. Виробничапотужність підприємства
3. Технічнийрозвиток, його форма і показники.
1.Техніко-технологічна база (ТТБ) – це сукупність найактивніших елементів підприємства, якавідображає техніку і технологію виробництва, спосіб отримання готовоїпродукції. Вона складається з таких двох складових. (див.рис.1.)
/>Рис.1. Елементи ТТБ
ТТБ відрізняєтьсявід поняття основні засоби і за складом і за сумою. Вона також відрізняєтьсявід поняття „мат. технічна база, бо остання включає також сировину іматеріали.
Напрямки розвиткуТТБ
1. Зростаннямасштабів і найменувань обладнання, які використовуються.
2. Підвищеннянаукомісткості засобів праці (точність, високий рівень технологій, високапродуктивність, складність управління).
3. Всебічнаавтоматизація виробництва.
4. Створеннятехнологічних універсальних систем.
2. Виробничапотужність підприємства – максимально можливий обсяг виробництва продукції певногоасортименту і якості за певний період часу (день, місяць, квартал, рік) принайкращому використанні обладнання і передовій діяльності виробництва.
Виробничапотужність вимірюється:
— у натуральниходиницях(шт., одиниці, т.)
— вумовно-натуральних одиницях(декалітри, тис. умовних банок, пагінні метри)
Виробничапотужність підприємства може бути таких видів:
1. Добова –випуск за день
2. Місячна –випуск за місяць
3. Річна – випускза рік
4. Вхідна –випуск на початку року
5. Вихідна –випуск на кінець року
6. Середня –(вхідна + вихідна)/2
7. Проектна
8. Резервна – навипадок зміни ринкової кон єктури
Для визначеннявиробничої потужності підприємства необхідно мати такі дані:
— пропідприємство і склад обладнання
— про режимроботи підприємства
Залежно відрежиму роботи визначать фонд робочого часу обладнання, який може бути:
— календарний
Т (кал.) = днікалендарні * години роботи на добу
— номінальний
Т (номін.) = Т(кален.) – дні вихідні + дні святкові * к-ть змін * тривалість змін
— плановий час
Т (план.) = Т(номін) – дні простою * к-ть змін * тривалість змін
Дні плановогопростою – це планові простої на огляд обладнання.
— фонд оплати
Т = Т (план.) – Т(ін. простої) + Т (понад урочної роботи)
В розрахунок ВПприймається плановий ефективний фонд часу. Таким чином виробнича потужністьвизначається так:
/>
N – кількістьобладнання
П –рентабельність обладнання за одну годину
T – час плановоїефективності
Дану формулуможна змінювати залежно від того, яка одиниця виміру робочого часу(година чидоба), який режим роботи підприємства(перервний чи неперервний). Вгосподарській діяльності підприємств виробнича потужність має базове значення,а для її використання визначають коефіцієнт використання потужності.
/>(Факт обсягу виробництва /виробничу потужність)*100
3. Технічний розвиток маєрізноманітні форми і базується на досягненні НТП.
Технічнийрозвиток – цесукупність заходів по формуванню і удосконаленню ТТБ, які спрямовані напокращення піку результатів виробничої комерційної та інших видів діяльності.
Технічнийрозвиток може бути спрямований на підтримку існуючої ТТБ і її розвиток.
ПідтриманняТехніко-технологічної бази:
1. Капітальнийремонт устаткування – максимально можлива зміна і відновлення агрегатів,механізмів, засобів праці.
2. Поточнийремонт – збереження засобів праці у придатному для експлуатації стані.
3. Технічні дооснащення – придбання нових засобів праці такого ж рівня але більшої кількості.
Розвитоктехніко-технологічної бази:
1. Модернізація –вдосконалення обладнання і підняття його рівня до сучасних вимог.
2. Реконструкція– заміна старого обладнання новим з повним оновленням технологічних процесів.
3. Технічнепереозброєння – заміна старої техніки новою, без зміни виробничої бази.
4. Новебудівництво – здійснюється на нових земельних ділянках.
Кожнепідприємство має свій технічний рівень, який прийнято вимірювати 4 групамипоказників:
1. Рівеньтехнічної оснащеності праці
Вимір:
/>
енергонасищеність= (вартість засобів праці викор. енер.)/(чисельність працівників)
2. Рівеньпрогресивності технологій
/>
/>або
/>
/>
/>
3. Показуєтехнічний рівень устаткування
— продуктивність– скільки продукції виробляє устаткування за одиниць часу
— надійність ідовговічність обладнання
— />
/>
4. Рівеньмеханізації та автоматизації виробництва.
Рівень механ.праці = чисельність працівників при механ / загальна чисельність працівників.
Рівеньавтоматизації виробництва = обсяг виробництва продукції на автом. лін./загальний обсяг продукції.
В сучасних умовахрівень технічного розвитку підприємства впливає на ціну і якість продукції, аоцінюється також екологічною чистотою продукції і рівнями збереженнянавколишнього середовища.