Характеристика цінних паперів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПВНЗ «Європейський університет»
Житомирська філія
Кафедра «Фінанси»
Контрольна робота
З дисципліни «Фінансовий ринок»
на тему «Характеристика цінних паперів»
Житомир – 2011

Зміст
Вступ
1. Ринок цінних паперів
2. Цінні папери як об’єкт операцій на ринку.Цінні папери як об’єкт операцій на ринку
3. Формування курсової вартості ціннихпаперів
Списоквикористаної літератури
Додатки

Вступ
Розвитоквітчизняного ринку має свої характерні особливості, пов’язані з реформуваннямформ власності в суспільстві. У процесі приватизації з 1992 по 1998 рік понад60,5 тис. підприємств змінило форму власності, в тому числі 9,5 тис. — шляхомперетворення у відкриті акціонерні товариства, що становить 16 відсотків від загальноїкількості приватизованих товариств в Україні.
Аналізуючипроцес реформування системи власності шляхом приватизації, можна вивести такузакономірність:
У1991-1993 роках уряд започаткував на основі Української фондової біржістворення національної централізованої системи організованої торгівлі ціннимипаперами, реєстрації прав власності і забезпечення обігу цінних паперів.Комісія вже видала дозволи на діяльність п’яти спеціалізованих бірж таПозабіржовій фондовій торговельній системі (ПФТС).
Починаючиз 1994 року держава все більше й більше позбавляється функцій безпосередньогоуправління підприємствами, але водночас з кожним роком посилюється і потреба удержавному регулюванні ринку цінних паперів. Його розвиток також має своїособливості, оскільки відбувається одночасно з проведенням ринкових реформ тапошуком оптимальних методів державного регулювання економікою в цілому.
Кооперативнийринок зразка 1995-1996 років був ринком акцій державних підприємств, щоприватизуються. Тому зусиллями Комісії досить швидко створена мережареєстраторів власників іменних цінних паперів та нормативна база їхфункціонування. Але цей процес був ускладнений виникненням так званих«кишенькових» реєстраторів, які опосередковано створені емітентами іповністю ними контролюються, що не повною мірою дозволило реалізувати концепціюстворення інституту незалежних реєстраторів.
Значнимнедоліком вітчизняного ринку є і відсутність такого поширеного на світовихфінансових ринках інструменту, як корпоративні облігації. Якщо протягом 1996-97років було зареєстровано випусків облігацій підприємств на загальну суму 117,1млн. грн., то в 1998 р. таких випусків зареєстровано лише на суму 8,19 млн.грн.
Найбільшапитома вага випуску цінних паперів припадає на акції приватизованих підприємств.Це пояснюється продовженням процесів приватизації та корпоратизації державнихпідприємств: нині в Україні налічується 35,5 тис. акціонерних товариств, в томучислі 23,5 тис. закритих, загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованихДержавною комісією з цінних паперів та фондового ринку, становить майжедвадцять мільярдів гривень.
Іззагального обсягу випуску акцій у минулому році лише 21 відсоток припадає нареально залучені кошти, а інші 79 — емісії при здійсненні корпоратизації таакціонуванні державних підприємств, а також збільшення статутного фондупідприємства в результаті індексації основних фондів. Тобто «масоваприватизація» не вирішила їхніх економічних завдань — надходженняінвестицій та формування «ефективного» власника. Склалася ситуація,коли підприємства, що були приватизовані за ПМС та КС, маючи тисячі акціонерів,не мають перспектив щодо розвитку через скрутне фінансове становище і часточерез неспроможність керівництва працювати в нових ринкових умовах.
Прийняттяі введення в дію в січні 1998 року Закону України «Про Національнудепозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів вУкраїні» викликало необхідність приведення професійними учасникамифондового ринку своєї діяльності у відповідність до його норм.
Самеіснування Національного депозитарію є ознакою економічної цивілізованості тагарантованого захисту прав власності, що збільшує привабливість країни длявітчизняних та іноземних інвесторів.
Алеякщо враховувати, що Національний депозитарій України відповідно до законодавстває системоутворюючим елементом Національної депозитарної системи, якийзабезпечує стандартизацію документообігу, кодифікацію цінних паперів іміжнародні зв’язки з депозитаріями інших держав, то стає зрозумілим, щостворення Національної депозитарної системи України мало б передуватиприватизації, чи, як мінімум, збігатися з її початком. Позаяк це своєчасно небуло зроблено, єдиним виходом з ситуації, що склалася, є прискорення процесустворення Національної депозитарної системи України і розв’язання проблемивипуску і забезпечення обігу повноцінних паперів (в документарній табездокументарній формах) в процесі завершення приватизації.
Нинів Україні налічується понад 35 мільйонів власників акцій приватизованихпідприємств. Населення, якому традиційно притаманне підвищене почуттясоціальної справедливості, покладає надії не тільки на розвиток державоюрізноманітних форм інвестування як засобу збільшення грошових заощаджень, а йна забезпечення захисту своїх фінансових вкладень. Відновлення довіри населеннядо держави і фондового ринку є необхідною умовою соціальної підтримки курсуринкових реформ та забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. На цихзасадах і була започаткована державна політика регулювання ринку цінних паперівв Україні.
Нафондовий ринок, як на складову частину фінансового ринку держави, звичайно,впливають кризові процеси, які мають місце в економіці. Проте, незважаючи напогіршення інвестиційного клімату, фондовий ринок продовжує свій розвиток.
ринок папери вартість акціонер

1.Ринок цінних паперів
Ринокцінних паперів – це специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій єцінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів,формується ціна на них, врівноважуються попит та пропозиція.
Черезринок цінних паперів (РЦП) акумулюються грошові нагромадженнякредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осібі спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів. Як і будь-якийінший ринок, РЦП складається з попиту, пропозиції та ціни, що їх врівноважує.Попит створюється компаніями і державами, яким не вистачає власних доходів дляфінансування інвестицій.
Підприємствата уряди виступають на РЦП чистими позичальниками (більше займають, ніжпозичають), а чистим кредитором є населення, приватний сектор, у якого зарізними причинами доход перевищує суму витрат на поточне споживання таінвестиції в матеріальні активи (головним чином, житло, нерухомість).
ЗавданняРЦП – забезпечити якомога повніше та швидке перетворення заощаджень вінвестиції за ціною, яка б задовольняла обидві сторони. Вирішення цьогозавдання неможливе без участі посередників, які діють на даному ринку, –брокерів та інвестиційних дилерів. Тільки вони знають, в якому станізнаходиться ринок цінних паперів, коли, на яких умовах та які цінні паперидоцільніше випускати.
Брокерзводить продавця з покупцем цінних паперів, отримуючи за це комісійні, аінвестиційний дилер, крім того ще купує цінні папери на своє ім’я та за свійрахунок, щоб потім їх перепродати (принципові операції). Виручка відперепродажу складає його прибуток.
Такимчином, суб’єкти операцій на ринку цінних паперів – це емітенти цінних паперів,інвестори (покупці) та посередники при укладанні угод. В ролі емітентіввиступають компанії, товариства, підприємства та держава в особі уряду імісцевих органів управління. Відповідно й ринок цінних паперів можна поділитина ринок цінних паперів, що випускаються юридичними особами, та ринок державнихцінних паперів.
Важливуроль на ринку цінних паперів та, зокрема, на ринку державних цінних паперіввідіграє центральний банк. Разом з міністерством фінансів (казначейством) вінвирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов’язань, визначаєумови їх обігу, розробляє заходи щодо забезпечення сталого курсу державнихцінних паперів. Крім того, центральний банк, здійснюючи операції з ціннимипаперами на відкритому ринку, впливає на розмір резервів комерційних банків ітаким чином на стан кредиту та грошового обігу. Він купує цінні папери, колидотримується курсу на стимулювання кредитної діяльності комерційних банків таринку в цілому, і продає цінні папери, коли має намір обмежити активністьбанків.
Різноманітніоперації з цінними паперами здійснюють комерційні банки. Вони виконують рольінвесторів і купують цінні папери для власного портфеля, беруть участь упервинному розповсюдженні щойно випущених паперів серед покупців, виступаютьпосередниками при перепродажу цінних паперів, виконують операції з ціннимипаперами за дорученням клієнтів, видають позики під заставу цінних паперів.
Залежновід стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринок.
Первиннийринок цінних паперів – це ринок, на якому розміщуються вперше випущені(емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями,товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою.
Розміщенняцінних паперів на ринку може здійснюватися:
ü  безпосередньоїх емітентом;
ü  черезпосередників;
ü  нааукціонах.
Розміщенняцінних паперів на ринку безпосередньо емітентом (прямий продаж) відбуваєтьсядуже рідко і головним чином тоді, коли емітент не тільки добре відомий, а й маєзв’язки з можливими покупцями. Зокрема, прямий продаж набув поширення на ринкукорпоративних облігацій у вигляді продажу їх безпосередньо інституційнимінвесторам без публічного оголошення та відкритої передплати, а також безпопередньої купівлі облігацій інвестиційним дилером. Прямий продаж даєможливість корпораціям уникнути витрат, пов’язаних із складною процедуроюпублічних випусків та оплатою послуг дилерів, і крім того, уникнутирозголошення. Найпоширеніший спосіб розміщення цінних паперів – черезпосередників, інвестиційних дилерів, що мають великий досвід проведенняоперацій на ринку.
Емітентукладає угоду з інвестиційним дилером на розміщення цінних паперів новоговипуску. Спочатку дилер здійснює старанний аналіз передбачуваного випуску зточки зору прибутковості. Відносини між емітентом та дилером можуть будуватисяпо-різному. Дилер може виступити в ролі покупця цінних паперів з метою їхподальшого перепродажу. Така купівля цінних паперів називається передплатою (андерайтингом),а сам дилер – передплатником (андерайтером). Іноді дилер бере у емітентаопціон, тобто право купити випуск. Таке право він реалізує, якщо тільки знайдепокупців. Дилер може виступати у ролі агента емітента – брокера. У цьомувипадку він бере цінні папери на комісію та намагається по можливості продатиїх.
Розміщенняцінних паперів може відбуватися публічно чи приватно. При публічному розміщенніцінні папери за допомогою реклами пропонуються широкому колу потенційнихінвесторів. У випадку приватного розміщення цінних паперів інвестиційний дилервиступає агентом емітента і за комісійну винагороду знаходить покупців.Розміщення цінних паперів може здійснюватися за допомогою аукціонів.
Вториннийринок цінних паперів – це ринок, де продаються та купуються раніше випущеніцінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організаціївторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий. Історичнопозабіржовий ринок передує біржовому. У країнах з ринковою економікою біржіприродно виростали із вуличного ринку в міру того, як збільшувалися масштабифондових операцій, множилися емітенти цінних паперів, вдосконалювалася технікаброкерської справи.
Напозабіржовому ринку знаходяться в обігу цінні папери новостворених,маловідомих, невеликих компаній, які не отримали допуску до операцій нафондовій біржі. Проте на цьому ринку можна зустріти й цінні папери відомихвеликих компаній, які з тієї чи іншої причини віддають перевагу позабіржовомуринку. Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерських фірм, які часто єчленами біржі і пов’язані між собою та з найбільшими інституційними інвесторамителефоном, телетайпом та телексом.
2.Цінні папери як об’єкт операцій на ринку. Фактори впливу на їх
вартість
/>Акції
Акція– іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера),що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частиниприбутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отриманнячастини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право науправління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбаченіЦивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльностіта припинення акціонерних товариств.
Акціонерприватного та публічного товариства має переважне право на придбання акційдодаткової емісії.
Переважнимправом акціонера визнається:
правоакціонера – власника простих акцій придбавати у процесі приватного розміщеннятовариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій узагальній кількості емітованих простих акцій;
правоакціонера –- власника привілейованих акцій придбавати у процесі приватногорозміщення товариством привілейовані акції цього або нового класу, якщо акціїтакого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендівчи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонерупривілейованих акцій певного класу в загальній кількості привілейованих акційцього класу.
Емітентомакцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органомакціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, щорегулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Акціямає номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальнаномінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.
Акціонернетовариство розміщує тільки іменні акції.
Усертифікаті акції зазначаються вид цінного паперу, найменування тамісцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер ідата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип іномінальна вартість акції, ім’я власника, кількість акцій, що випускаються.
Акціонернетовариство розміщує акції двох типів – прості та привілейовані.
Простіакції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерноготовариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонернимтовариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі йоголіквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення,діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їхвласникам однакові права.
Простіакції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папериакціонерного товариства.
Привілейованіакції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, правана отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та наотримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а такожнадають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках,передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності таприпинення акціонерних товариств.
Акціонернетовариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав),якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їхрозміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованоготовариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонернимтовариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умоврозміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у простіакції або у привілейовані акції інших класів.
Часткапривілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не можеперевищувати 25 відсотків.
Облігації/>
Облігація– цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносинипозики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітентаповернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовамирозміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше непередбачено умовами розміщення.
Емітент,у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондовогоринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації:
Відсотковіоблігації — облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.
Цільовіоблігації – облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами абопослугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.
Дисконтніоблігації – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальнавартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігаціївиплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход(дисконт) за облігацією.
Облігаціїможуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску.Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі,коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначеніпорядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у якийоблігації можуть бути пред’явлені для дострокового погашення.
Погашенняоблігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщенняоблігацій.
Облігаціямає номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбаченоумовами розміщення облігацій — в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартістьоблігації не може бути меншою ніж одна копійка.
Емітентможе розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника.
Усертифікаті облігації зазначаються назва виду цінного паперу, найменування тамісцезнаходження емітента, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу,номінальна вартість облігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмірта строки виплати відсотків (для відсоткової облігації), дата прийняття рішенняпро розміщення облігацій, серія та номер сертифіката облігації, підпис керівникаемітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента.
/>Облігаціїпідприємств
Облігаціїпідприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свогостатутного капіталу.
Облігаціїпідприємств підтверджують зобов’язання емітента за ними та не дають право научасть в управлінні емітентом.
Недопускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповненнястатутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарськоїдіяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результатупоточної господарської діяльності.
Юридичнаособа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратногорозміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цієюметою третіми особами.
Умовирозміщення облігацій, що розміщуються акціонерним товариством, можутьпередбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства(конвертовані облігації).
/>Облігаціїмісцевих позик
Дооблігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевихпозик.
Рішенняпро розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада АвтономноїРеспубліки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетнимзаконодавством.
Особливостіпогашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються умовамиїх розміщення.
/>Державніоблігації України
Державніоблігації України можуть бути:
ü  довгострокові- понад п’ять років;
ü  середньострокові- від одного до п’яти років;
ü  короткострокові- до одного року.
Державніоблігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України,облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніхдержавних позик України.
Облігаціївнутрішніх державних позик України — державні цінні папери, що розміщуютьсявиключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання Українищодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості звиплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
Цільовіоблігації внутрішніх державних позик України — облігації внутрішніх державнихпозик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету вобсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України навідповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.
Основнимреквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначенняпередбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напрямувикористання залучених від розміщення таких облігацій коштів.
Облігаціїзовнішніх державних позик України — державні боргові цінні папери, щорозміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язанняУкраїни відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість звиплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Емісіядержавних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягаєрегулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Емісіядержавних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджетУкраїни на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державногозовнішнього та внутрішнього боргу.
Рішенняпро розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України таумови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України.
Розміщеннядержавних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець рокуграничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбаченихВерховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповіднийрік.
Казначейськізобов’/>язання України
Казначейськезобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно надобровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованостіДержавного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України,дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно доумов розміщення казначейських зобов’язань України.
Обсягемісії казначейських зобов’язань України у сукупності з емісією державнихоблігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничногообсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов’язаних з обслуговуваннямдержавного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України навідповідний рік.
Емісіяказначейських зобов’язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягаєрегулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Погашеннята сплата доходу за казначейськими зобов’язаннями України гарантується доходамиДержавного бюджету України.
Казначейськізобов’язання України можуть бути:
ü  довгострокові- понад п’ять років;
ü  середньострокові- від одного до п’яти років;
ü  короткострокові- до одного року.
Емітентомказначейських зобов’язань України виступає держава в особі Міністерствафінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.
Казначейськізобов’язання України можуть бути іменними або на пред’явника.
Рішенняпро розміщення казначейських зобов’язань України приймається згідно з Бюджетнимкодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашенняказначейських зобов’язань України.
Умовирозміщення казначейських зобов’язань України можуть передбачати їх погашенняшляхом зменшення зобов’язань перед Державним бюджетом України власникаказначейського зобов’язання України на вартість цього зобов’язання.
Порядоквизначення вартості продажу казначейських зобов’язань України під час їхрозміщення встановлюється Міністерством фінансів України.
Особливостіпровадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов’язаннями Українивизначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом зНаціональним банком України.
/>Інвестиційнісертифікати
Інвестиційнийсертифікат — цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом,інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайовогоінвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку вінвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовомуінвестиційному фонді.
Емітентомінвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компаніяабо компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.
Кількістьпроголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фондузазначається у проспекті емісії.
Строкрозміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайовихінвестиційних фондів не обмежується.
Інвестиційнісертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у виглядідивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого таінтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.
Розміщенняпохідних (деривативів) цінних паперів, базовим активом яких є право наотримання інвестиційних сертифікатів, не допускається.
/>Ощадні(депозитні) сертифікати
Ощадний(депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеногоу банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливомвстановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, убанку, який його видав.
Ощадні(депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбаченіумовами їх розміщення). Можуть бути іменними або на пред’явника.
Доходза ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред’явлення їхдля оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.
Уразі дострокового пред’явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплатибанк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовамивипуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків.
Вексель/>
Вексель- цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця абойого наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену сумувласнику векселя (векселедержателю).
Векселіможуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.
/>Іпотечнісертифікати – іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечнимиактивами або іпотеками.
Іпотечніоблігації – облігації, виконання зобов’язань емітента заякими забезпечене іпотечним покриттям у порядку, встановленому Законом. Іпотечніоблігації є іменними цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесеннягрошових коштів її власником і підтверджує зобов’язання емітента відшкодуватийому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку,встановленому цим Законом та проспектом емісії, а в разі невиконання емітентомзобов’язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити своювимогу за рахунок іпотечного покриття.
Приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника набезоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств,державного житлового фонду, земельного фонду; похідніцінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу якихпов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеногодоговором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарнихресурсів.
3.Формування ринкової вартості цінних паперів
Цінніпапери мають номінальну і ринкову вартість або ціну. Номінальною (особовою)називають вартість, зазначену на цінному папері. Але купівля-продаж ціннихпаперів провадиться не за номіналом, а за цінами, що складаються на ринкуцінних паперів. Ціна, за якою папери продаються і купуються на ринку,називається ринковою ціною або курсом цінних паперів.
Курсовавартість цінних паперів постійно коливається залежно від зміни співвідношеньміж попитом на ті або інші цінні папери та їх пропозицією на ринку. У своючергу, попит і пропозиція залежать від очікуваної зміни рівня позичковогопроцента, а за звичайними акціями – і доходів, які визначаються, насамперед,перспективами розвитку корпорації, що випустила акції, а також станомполітичної обстановки, загальною економічною ситуацією в країні.
Накурс цінних паперів також впливає стан державних фінансів і грошового обігу.Інфляційне знецінення грошей призводить до зменшення попиту на цінні папери зфіксованим доходом, і водночас зростає попит на звичайні акції, облігації, щоконвертуються.
Формуваннякурсової вартості акцій
Прибутокза акціями сплачується у вигляді дивіденду, під яким розуміється частина чистогоприбутку акціонерного товариства, що підлягає розподілу між акціонерами.
Дивідендза привілейованими акціями, як правило, оголошується у відсотках від номіналу;його сума на одну акцію буде дорівнювати:
DПА = N * F
Де N – номінал привілейованої акції ;
F – ставка сплачуванихвідсотків у відносних одиницях.
Дивідендза звичайними акціями залежить від результатів діяльності акціонерноготовариства і нараховується за рішенням зборів акціонерів (проміжкові дивідендиможуть нараховуватися за рішенням ради директорів акціонерного товариства).Дивіденд за звичайними акціями за минулий рік може не виплачуватися (наприклад,у випадку збитків або направлення отриманих прибутків за рішенням зборівакціонерів на розширення діяльності акціонерного товариства).
Курсакцій знаходиться в прямій залежності від розміру одержаного за ним дивіденду йу зворотній залежності від рівня позичкового (банківського) відсотка.
Курс акцій = Дивіденди / Банківський відсоток х 100
Балансовавартість акції, яка застосовується при лістингу акцій, визначається вартістючистих активів компанії, що приходиться на одну оплачену акцію.

БВ = А / К
 
де, А- чисті активи акціонерної компанії,
К — кількість оплачених акцій, шт.
Ринковаціна для акцій:
Коефіцієнт виплат = сплачено дивідендів на 1 акцію /чистийдохід з розрахунку на 1 акцію
Цейпоказник характеризує відсоток (частку) доходів розподілених серед акціонерів.
Формуваннякурсової вартості облігацій.
Прирозрахунках прибутковості облігацій використовують поняття їхнього курсу, що визначаєтьсяза формулою:
Ko = ( P / N) * 100
Де N — номінальна вартість облігації;
Ко — курс облігації ( купонна ставка ).
Купоннийдохід визначається шляхом процента номіналу:
Кд = Ко * N
Курсоблігації залежить від її номінальної вартості, річного доходу, який вонаприносить, рівня позичкового процента, кількості років, що залишилися допогашення облігації, та співвідношення між пропозицією облігацій та попитом наних.
Середнійкурс облігації, за яким рівень доходів і рівень позичкового процента однакові,дорівнюватиме номінальній вартості. Якщо ж рівень доходу за облігацією нижчийза рівень позичкового процента, то її середній курс буде меншим за номінальнувартість, а при рівні доходу за облігацією вищому за рівень позичковогопроцента – більшим.

Середнійкурс облігації визначається за формулою:
Кос= />
ДеСн – номінальна вартість облігації; н – кількість років, що залишилися до погашенняоблігації;
Рп– рівень позичкового процента

Списоквикористаної літератури
1. Гойко А.Ф. „Методи оцінки ефективностіінвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації ” – К: ВІРА-Р, 1999р. – 320стор.
2. Лозова Т.І., Худолій Л.М. „Управлінняфінансами акціонерних товариств ” – К: А.С.К., 2005р. – 384 стор.
3. Александрова М.М., Кірейцев Г.Г.,Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 312 с.
4.  МайороваТ.В. «Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003 р. – 376 стор.
5.  ГончаренкоВ.Г., Андрушко П.П., Базова Т.П. та інші «Юридичні терміни. Тлумачний словник//К.: Либідь, 2004. – 320 стор.
6.  Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. – К.:Знання, 2007. – 1072 с.

Додаток
Перелікдокументів, обов’язкових до надання для унесення акцій до Біржового реєстру УФБ№ Найменування документу 1 Нотаріально завірена копія статуту емітента. 2 Копія свідоцтва (рішення) про державну реєстрацію емітента. 3 Копія свідоцтва про внесення емітента в Єдиний державний реєстр підпр-в та орг-цій України. 4
Копії документів, що засвідчують присвоєння цінним паперам:
— державного реєстраційного номера;
— міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів. 5 Копія свідоцтва про реєстрацію випуску акцій. 6 Копія проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого відповідно до чинного зак-ва України. 7 Анкета цінного паперу. 8 Фінансова звітність за звітний період, що передував кварталу, у якому подаються документи. 9 Фінансова звітність за останні три завершені фінансові роки. 10 У випадках, коли емітент є правонаступником одного або декількох засновників, а також якщо емітент заснований шляхом реорганізації державних, комунальних або інших підприємств відповідно до законодавства про приватизацію, він зобов’язаний надати бухгалтерські баланси і звіти засновників (засновника) або реорганізованого підприємства за останні три роки, що передують поданню заяви, для проходження допуску на УФБ, а також ліквідаційні (передавальні) баланси. 11 Копія аудиторського висновку до звіту за останній рік роботи. 12 Копія прийнятого ДКЦПФР звіту емітента за останній звітний період 13 Звіт, який містить дані щодо структури акціонерного капіталу емітентів-акціонерних товариств, список усіх філій, представництв та інших самостійних підрозділів емітента, що мають окремі поточні та інші рахунки, та відомості про адміністративні та економічні санкції, що накладалися на емітента. 14 Підписаний з боку заявника договір про підтримання лістингу у двох примірниках.
Примітки:Заявник несе відповідальність за достовірність інформації, яка міститься внаданих документах, згідно з чинним законодавством України, Правилами УФБ тадоговором про підтримання лістингу. Всі документи, які нараховують більшеодного аркушу, повинні бути пронумеровані, прошнуровані і оформлені належнимчином.

Перелікдокументів, обов’язкових до надання для унесення облігацій підприємств доБіржового реєстру УФБ№ Найменування документу 1.    Нотаріально завірена копія статуту емітента. 2.    Копія свідоцтва (рішення) про державну реєстрацію емітента. 3.    Копія свідоцтва про внесення емітента в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. 4.   
Копії документів, що засвідчують присвоєння цінним паперам:
—  державного реєстраційного номера;
— міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів. 5.    Копія проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого відповідно до чинного законодавства України. 6.    Анкета цінного паперу. 7.    Фінансова звітність за звітний період, що передував кварталу, у якому подаються документи. 8.    Фінансова звітність за останні три завершені фінансові роки. 9.    Висновок аудитора (аудиторської фірми) за рік, що передував року, у якому подаються документи. 10.    У разі випуску облігацій з додатковим забезпеченням ― нотаріально засвідчені копії договорів, що підтверджують відповідне додаткове забезпечення, та фінансова звітність поручителя, гаранта чи страховика за звітний рік, що передував року, у якому подаються документи. 11.    Якщо умовами розміщення облігацій, емітентом яких є акціонерне товариство, передбачена можливість обміну облігацій на акції ― документи, які підтверджують спроможність емітента виконати зобов’язання щодо виконання ним умов випуску облігацій. 12.    Звіт одного з уповноважених рейтингових агентств або звіт одного з визнаних Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку міжнародних рейтингових агентств щодо рівня кредитного рейтингу відповідного випуску облігацій. 13.    Підписаний з боку заявника договір про підтримання лістингу у двох примірниках
Примітки:Заявник несе відповідальність за достовірність інформації, яка міститься внаданих документах, згідно з чинним законодавством України, Правилами УФБ тадоговором про підтримання лістингу.
Всідокументи, які нараховують більше одного аркушу, повинні бути пронумеровані,прошнуровані і оформлені належним чином.

Перелікдокументів, обов’язкових до надання для унесення облігацій внутрішніх місцевихпозик до Біржового реєстру УФБ Найменування документу 1.    Копія рішення Ради про здійснення запозичень у формі випуску облігацій. 2.    Проспект емісії облігацій за формою згідно чинних нормативних актів ДКЦПФР. 3.    Копія висновку Міністерства фінансів України щодо відповідності проекту рішення Ради про здійснення запозичень вимогам, установленим бюджетним законодавством. 4.    Копія свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій внутрішньої місцевої позики. 5.    Копія звіту про виконання відповідного місцевого бюджету за рік, що передує року, в якому приймається рішення про запозичення. 6.    Анкета цінного паперу. 7.    Підписаний з боку заявника договір про підтримання лістингу у двох примірниках.
Примітки:Заявник несе відповідальність за достовірність інформації, яка міститься внаданих документах, згідно з чинним законодавством України, Правилами УФБ тадоговором про підтримання лістингу.
Всідокументи, які нараховують більше одного аркушу, повинні бути пронумеровані,прошнуровані і оформлені належним чином.
Перелікдокументів, обов’язкових до надання для унесення цінних паперів інститутівспільного інвестування до Біржового реєстру УФБ№ Найменування документу 1.    Нотаріально засвідчену копію статуту емітента. 2.    Копія свідоцтва про державну реєстрацію емітента 3.    Копія свідоцтва про реєстрацію інвестиційного фонду в ЄДРІСІ. 4.    Копія свідоцтва про реєстрацію випуск цінних паперів. 5.    Нотаріально засвідчену копію договору з компанією з управління активами  інвестиційного фонду. 6.    Проспект емісії цінних паперів інвестиційного фонду. 7.    Анкета цінного паперу. 8.    Баланс та звіт про фінансові результати емітента за станом на останню звітну дату, засвідчені підписами та печатками емітента, компанії з управління активами та аудитора (аудиторської фірми). 9.    Баланс та звіт про фінансові результати емітента за рік, що передував року, у якому подаються документи, засвідчені підписами та печатками емітента, компанії з управління активами та висновком аудитора (аудиторської фірми). 10.    Довідку про фінансовий стан за останній фінансовий рік. 11.    Інформацію про попередній випуск цінних паперів. 12.    Нотаріально засвідчену копію договору з депозитарієм. 13.    Баланс та звіт про фінансові результати компанії з управління активами станом на останню звітну дату. 14.    Підписаний з боку заявника договір про підтримання лістингу у двох примірниках.
Примітки:Заявник несе відповідальність за достовірність інформації, яка міститься внаданих документах, згідно з чинним законодавством України, Правилами УФБ тадоговором про підтримання лістингу.
Всідокументи, які нараховують більше одного аркушу, повинні бути пронумеровані,прошнуровані і оформлені належним чином.