Управління фінансами на прикладі Сумського НВО ім. М.В. Фрунзе

Курсова робота
На тему «Управління фінансами на прикладі Сумського НВО ім. М.В. ФРУНЗЕ»

Вступ
Власний капітал – це власні джерела фінансуванняпідприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками(учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.
Утворюється власний капітал двома шляхами: внесеннямвласниками підприємства грошових коштів та інших активів; накопиченням сумидоходу, що залишається на підприємстві.
Основними складовими власного капіталу є статутний капітал,який представляє собою суму вкладів власників підприємства в його активи заномінальною вартістю згідно із засновницькими документами, додатковий капітал,резервний та нерозподілений прибуток. Їх наявність, розмір та тактика використаннявизначають ефективність роботи підприємства в цілому.
Основу управління власним капіталом підприємства складаєуправління формуванням його власних фінансових ресурсів. В умовах забезпеченняефективності управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальнафінансова політика, яка направлена на залучення власних фінансових ресурсів ізрізних джерел у відповідності з потребами його розвитку в попередньому періоді.Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою частину загальноїфінансової стратегії підприємства, яка полягає в забезпеченні необхідногосамофінансування його виробничого розвитку.
Саме тому метою даної курсової роботи є дослідженнясутності власного капіталу, його впливу на фінансовий стан підприємства, а такожзаходів, що дозволяють зробити більш ефективним управління власним капіталом тарозробити шляхи оптимізації його розміру на підприємстві.
Для досягнення мети вирішувалися наступні завдання:
· дослідити сутність власного капіталу;
· провести аналіз структури та динаміки власногокапіталу підприємства та аналіз ефективності його використання;
· намітити основні заходи по оптимізації розмірувласного капіталу на підприємстві.
Об’єктом дослідження даної роботи є ВАТ «Сумське НВО. ім. М.В. Фрунзе»,що займається виготовленням обладнання для газової, хімічної та інших галузейпромисловості.
В якості інформаційної бази використано фінансову звітністьВАТ «Сумське НВО. ім. М.В. Фрунзе», фактологічний матеріал, наведений вроботах вітчизняних та зарубіжних фахівців з проблематики аналізу та управліннявласним капіталом підприємства, інформація з офіційного сайту підприємства.
Основним джерелом інформації є форма №1 «Баланс», форма №2 «Звітпро фінансові результати» та форма №3 «Звіт про власний капітал».
Періоди, що аналізуються, включають три роки діяльностіпідприємства, тобто 2003–2005 рр.
При написанні роботи були використані такі методи аналізу:
· економіко-математичні методи аналізу;
· прийоми порівнянь;
· графічний метод.

1. Теоретичні аспекти управління власним капіталомакціонерного товариства
1.1 Сутність та значення власного капіталу у діяльності підприємств
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд,поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несевідповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.
Акціонери відповідають за зобов’язаннями товаристватільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери,які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товаристватакож у межах несплаченої суми. [15, с. 119].
Капітал – одна з фундаментальнихекономічних категорій, суть якої науковці вивчають упродовж століть. Термін «капітал»походить від латинського» capitalis», що означає основний, головний. Можливо, узв’язку з цим при аналiзi cyтi капіталу часто згадують основний капiтал. Такийпідхід не завжди виправданий, тому що капiтал має рiзнi форми вияву i механізмифункціонування та обороту. Teрмін «капiтал» з’явився ще у XІІ-XІII століттях iозначав засоби, склади товарів, суми грошей, гроші, позичені під процент.Поступово цей термін починає вживатися у вужчому значенні – як грошовебагатство виробника або купця.
В українській науковій лiтературi єкілька точок зору на суть капіталу. Зокрема одні науковці вважають, що капiтал –це авансовані підприємцями у засоби виробництва грошові ресурси i кошти наоплату найманої працi, якi у процеci своєї продуктивної взаємодії забезпечуютьзростання вартості та збагачення пiдприємцiв. В інших джерелах стверджується,що капiтал – це сукупні ресурси, що використовуються у пiдприємництвi: суманакопичених матеріальних благ, результат минулої i засіб для подальшоївиробничої чи комерційної дiяльностi. При цьому розрізняють капiтал виробничийi невиробничий, основний i оборотний, постійний i змінний.
М.Т. Білуха відмічає, що власний капіталвизначається вартістю майна суб’єкта господарювання, тобто чистими активами(різниця між вартістю майна і позиковим капіталом) і складається зі статутного,додаткового й резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових(спеціальних) фондів. Професор Ф.Ф. Бутинець вважає, що джереламиформування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створенняпідприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками(учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючипідприємницьку діяльність, підприємство також користується залученими коштами,в результаті чого виникають борги. Боргові зобов’язання підтверджують права івимоги кредиторів щодо активів підприємства (А=З+К) і мають вищий пріоритетпорівняно з вимогами власників. Тому власний капітал визначається як різницяміж вартістю майна і борговими зобов’ язаннями К=А-З. Власний капітал – цезагальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності івикористовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються зарахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чистіактиви підприємства. Тобто до власного капіталу належать: статутний капітал,пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал,резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплаченийкапітал, вилучений капітал. Таке розгорнуте, повне визначення власного капіталуне потребує, на погляд автора, допоміжних трактувань щодо його сутності. [21].
З-поміж сучасних українських учених, нанашу думку, найвдаліше трактування суті, форм вияву, механiзмiв формування тавикористання капіталу здійснив І.0. Бланк. Для забезпечення усебічного аналізуcyтi капіталу він розглядає його з різних точок зору. Найперше, виступаючиносієм економічних характеристик, капiтал е об’єктом економічного управління якна макро-, так i на мікро рівні будь-яких економічних систем. По-друге, Бланкрозглядає капiтал як накопичену вартість. По-третє, розглядає капiтал яквиробничий ресурс. У теоріях капіталу його характеристика як виробничогоресурсу посідає центральне місце. Проте не менш важливим е четвертий пiдхiд,який передбачає трактування капiталу як iнвестицiйного ресурсу. З таких позиційможна розглядати капiтал i як джерело доходу. Ці доходи можуть бути iпроцентами, i результатом самозростання капiталу у процесі обороту. Крім цихпiдxодiв, слід особливу увагу приділити трактуванню І.0. Бланком капiталу якоб’єкта купiвлi-продажу, об’єкта власності i розпорядження. З позицій оцінкиплатоспроможності капiтал можна розглядати як, носій чинників ризику i, напротивагу цьому, як носій чинників лiквiдностi. Отже, можна зробити висновок,що капiтал являє собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формікоштів i реальних капітальних товаpiв, залучений його власниками в економічнийпроцес як iнвестицiйний ресурс i чинник виробництва з метою отримання доходу.
У момент створення підприємства йогостартовий капiтал втілюється
в активах, інвестованих засновниками,учасниками та асоційованими членами, i є вартістю майна підприємства. Однак мивважаємо, що сума власного капiталу асоційованого пiдприємства – це абстрактнавартість майна, яка не є його поточною чи реалiзацiйною вартicтю, а тому невідображає поточної вартості прав власників фірми. На суму власного капiталуістотно впливають yci умовності обліку, що були застосовані при оцінці активівi кредиторської заборгованості, й вона може лише випадково збігатися ізсукупною ринковою вартістю акцій пiдприємства чи з сумою, яку можна отримативід продажу чистих активів. [14, с. 123–125].
Водночас власний капітал є основою дляпочатку й продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одниміз найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:
—   довгострокового фінансування – знаходиться у розпорядженні підприємстванеобмежено довго;
—   відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений у балансіпідприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносинвідповідальності, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;
—   компенсація завданих збитків – тимчасові збитки мають погашатися зарахунок власного капіталу;
—   кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умовперевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю ібільшим власним капіталом;
—   фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансуванняризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;
—   самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступіньнезалежності та впливу його власників на підприємство;
—   розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі єосновою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.
Сума власного капiталу, відображена уфiнансовiй звiтностi, показує лише облікову, а не ринкову вapтість праввласників пiдприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методівоцінки активів та зобов’язань пiдприємства. Kpiм того, що власний капiтал єосновним, початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарськоїдiяльностi підприємств, а також джерелом погашення збитків пiдприємства, він єодним із найвагоміших показників, кoтpi використовуються при оцінці фінансовогостану пiдприємства, оскільки показує, з одного боку, cтyпiнь фінансовоїсамостiйностi пiдприємства (його незалежності від зовнiшнiх джерелфінансування), а з іншого – ступінь кредитоспроможності пiдприємства(забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у пiдприємства капіталомзасновників). Збереження власного капiталу є одним із головних показниківякості фінансового менеджменту на підприємстві. Цей показник дає змогувласникам підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадкахвиплат їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу упродовжперіоду, за який сплачується дохід.
У зарубіжних джерелах власний капіталприйнято вважати чистою вартістю підприємства, і хоч часто її знаходятьрозрахунковим шляхом як різницю між валютою балансу і всіма зобов’язаннямипiдприємства, фінансово ця величина може вважатися ідентичною власномукапiталу.
У найзагальнішому вигляді закордоннимита вітчизняними економістами поняття «структура капіталу» характеризується якспіввідношення ycix форм власних i позичених фінансових pecypciв, щовикористовуються підприємством у процесі своєї господарської дiяльностi дляфінансування активів. Існує дві основні схеми: змішане фінансування передбачаєформування капiталу як за рахунок власних, так i за рахунок позичкових коштів,що залучаються у різних пропорціях; повне самофінансування передбачаєформування капiталу пiдприємства лише за рахунок власних його видів, щовiдповiдають органiзацiйно-правовiй формі пiдприємства (статутний, пайовий,резервний, додатковий, нерозподілений прибуток).
При виборі кожної зі схем требавраховувати переваги та недоліки джерел фінансування.
Переваги власного капiталу:
—   власнийкапiтал є фінансовою основою функціонування пiдприємства;
—   формуваннявласного капiталу є простішим порівняно із залученням позикового капiталу, щозумовлено тим, що рішення, пов’язанi зі збільшенням капiталу, приймаютьвласники та менеджери пiдприємства без отримання згоди інших cyб’єктівгосподарювання;
—   власнийкапiтал забезпечує більшу можливість генерування прибутку в ycix сферахдiяльностi.
Недоліки власного капiталу:
—   обмеженість обсягу залучення фінансових pecypciв для розширенняопераційної та інвестиційної дiяльностi пiдприємства на окремих етапах йогожиттєвого циклу;
—   висока вартість;
—   неможливе забезпечення перевищення коефiцiєнта фінансової рентабельноcтiпiдприємства над економічною рентабельнicтю.
Серед недолiкiв значне місце посідаєвисока вартість капiталу. Позичковий капiтал оцінюється менеджментомпiдприємства за розмірами вiдсоткiв, а формування власного капiталу перебуваєпід впливом таких цінових чинників, як дивіденди, трансакцiйнi витрати.
1.2. Структура власного капіталу таїх характеристика
Створення юридичного суб’єктагосподарювання починається з формування його початкового капiталу i закріпленняцього факту чинними нормативними актами. Головною метою функціонування капiталупiдприємства є його рух. Протягом поточної дiяльностi у пiдприємства формакапiталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) якабсолютного розмipy капiталу, так i окремих його складових. Постійноздійснюється перетворення одних pecypciв на капітал, інших – на товар або iншiвиди цінностей.
Вiдповiдно до національних положень(стандартів) бухгалтерського обліку капiтал пiдприємства відображається впасиві балансу i складається з власного капiталу i зобов’язань. У складівласного капiталу видiляютъ: статутний, пайовий, додатково вкладений, іншийдодатковий, резервний капiтал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (рис. 1.1).
Kpiм цих складових елементів власногокапiталу, П(С) БО2 визначає коригувалънi показники, якi вiдображаютъ рухвласного капiталу пiдприємства у процесі його формування та управління. До цихпоказників вiдносятъ неоплачений i вилучений капiтал.
Основним елементом власного капiталу єстатутний капiтал – що є показником, який характеризує розміри i фінансовийстан пiдприємства. Тобто це сума коштів, що внесені в майно пiдприємствавласниками (учасниками, засновниками). Розмір статутного капiталу визначаєтьсяза домовленicтю між засновниками, фіксується в установчих документах яксукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників(учасників) пiдприємства та реєструється у вiдповiдних органах.
Статутний капітал акціонерноготовариства поділяється на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. АТнесе вiдповiдальнiсть за зобов’язання тільки майном товариства. Акціонернетовариство єнайбільш прийнятною органiзацiйно-правовою формою длявеликих підприємств з великою кiлькiстю власників (акцiонерiв). Власникамитовариства є акціонери, тобто особи, якi володіють його акціями. Акціонерамиможуть бути:
—   фiзичнiособи;
—   юридичніособи;
—   держава,яку представляє Фонд державного майна України, або інша уповноважена особа.
Слід зазначити, що статутний капiтал єнайбільш стабільною частиною власного капiталу акціонерного товариства.Його розмір, як правило, протягом року не змінюється на підприємствах, якi незмінили своєї форми власності.
Розмір статутного капіталу використовуєтьсяяк основа при розрахунках багатьох економічних коефіцієнтів, що характеризуютьфінансовий стан підприємства, і, в першу чергу, – автономність бізнесу.
З точки зору економіста, змістстатутного капіталу полягає у забезпеченні створеної юридичної особи основнимиі оборотними засобами, необхідними для початку господарської діяльності повиробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг чи продажу товарів. [17,с. 230–231].
Акцiонернi товариства також можутьзмінювати розмір статутного капiталу (збільшувати i зменшувати). Збільшеннястатутного капiталу здійснюється шляхом:
—   емісіїдодаткової кількості акцій;
—   обмінуоблігацій товариства на його акції;
—   збільшенняномінальної вартості капіталу.
Зменшення статутного капіталуздійснюється шляхом:
— зменшенняномінальної вартості акцій;
— зменшеннякількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу частини акцій увласників з метою анулювання.
Другою формою власного капіталу єпайовий капітал. Він відображає суму пайових внесків членів спілок та іншихпідприємств. Тобто пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичнихосіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарськоїдіяльності.
Джерелом формування пайового капіталу єобов’язкові та додаткові пайові внески, які надходять від членів АТ.
Додатково вкладений капітал – це сума,на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними акційта їх номінальною вартістю має назву «емісійний дохід». Емісійний дохід будеобліковуватися на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати дорахунка «Додатковий капітал».
Інший додатковий капітал – це сумадооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманихпідприємством від інших фізичних та юридичних осіб, та інші види додатковогокапіталу. У більшості підприємств додатковий капітал становить найбільшу часткуу складі власного капіталу. [18, с. 241–243].
У балансі сума додаткового капіталурозкривається двома статтями: «Додатковий оплачений капітал» та «Іншийдодатковий капітал», тобто окремо відображається емісійний дохід та іншіскладові додаткового капіталу.
Резервний капітал – сума резервів,створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів зарахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний капiтал – це джерело,яке створюється для гapaнтії безперервної роботи i виконання зобов’ язань передтретіми особами. Наявність цього джерела надає останнім упевненість у погашенніпідприємством своїх зобов’язань.
Створення резервного капiталу може матиобов’язковий (передбачається законодавством) i добровільний характер – вiдповiднодо установчих документів. На сучасному етапі створення резервного капiталу єобов’язковим тільки для акціонерних товариств i підприємств з іноземнимиiнвестицiями. Якщо в установчих документах не передбачено створення резервногофонду, то підприємство його не створює.
Розміри відрахувань у резервний капiталвизначають збори акцiонерiв i фіксуються в установчих документах товариства.При цьому АТ i спiльнi пiдприємства повинні дотримуватися мiнiмальної його межі.Розмір резервного капiталу ВАТ не може перевищувати 25% від статутногокапiталу. При цьому щорічно пiдприємства повинні робити відрахування в резервнийкапiтал не менше 5% чистого прибутку до того періоду, поки його розмір недосягне розміру, визначеного товариством.
Резервний капiтал спрямовують дляпокриття збитків у звітному перiодi, для погашення облiгацiй i викупу акцій акціонерноготовариства, якщо інших джерел немає. Резервний капiтал створюєтьсяпідприємствами i на випадок лiквiдацiї пiдприємства для покриття кредиторської заборгованості.
Нерозподілений прибуток (непокритийзбиток) – сума прибутку, яка peінвестована у підприємство. Це важлива складовавласного капiталу господарського товариства. Нерозподілений прибутокподіляється на асигновану частину, тобто частину, яка має певне цільовепризначення, i неасигновану, яка не має конкретного призначення.
Напрями розподілу чистого прибутку товариствазакріплені його статутом та обумовлені поточною і стратегічною політикою, щозатверджується загальними зборами акціонерів товариства. Сума нерозподіленогоприбутку поточного року розраховується таким чином:
Пн = Пн1 +Пч – Дп – В, (1.1)
де Пн – нерозподілений прибутокпоточного року;
Пн1 – нерозподіленийприбуток за попередній рік;
Пч – чистий прибуток поточного року;
Дп – дивіденди за поточний рік;
В-внески на поповнення резервногокапіталу.
1.3 Формування і реалізація політикиуправління власним капіталом та оцінка вартості його елементів
Політика управління власним капіталомявляє собою частину загальної фінансової стратегії пiдприємства (товариства),яка зводиться до забезпечення його виробничо-комерцiйної дiяльностi.
Сутність політики управління щодозабезпечення капіталом функціонування компанії i виплат засновникам i власникамкапiталу (власного i позичкового) зводиться до вирішення таких питань:
—   вибір між джерелами формування капiталу (власні i позичкові кошти). Принциповоюрисою позичкових коштів є їх повернення в установлений строк з урахуваннямплати за користування (про цент);
— вибір схемимiнiмiзацiї податкових платежів;
— вибір формизалучення зовнiшнiх джерел фінансування (з фіксованим або плаваючими процентамиза позичкові кошти, конвертованих активів, похідних) i забезпечення їхпривабливості на фінансових ринках;
— дивідендноїполітики, схем виплат власникам капiталу пiдприємства i пропорції міжреінвестованим прибутком i прибутком, який сплачується власникам.
Політика управління складовими власногокапiталу пiдприємства може здійснюватися в такій послiдовностi:
—   аналіз формування загального обсягу власного капiталу в перед плановомуперiодi. На даному етапі вивчається вiдповiдність темпів приросту власногокапiталу активам i обсягу виробленої (реалізованої) продукції;
—   вивчається спiввiдношення між зовнiшнiми i внутрiшнiми джереламиформування власного капiталу;
—   оцінюється достатність власного капiталу у звітному перiодi;
—   визначається загальна потреба у власному капiталу в плановому періоді;
—   у розрiзi основних елементів власного капiталу оцінюється вартістьвласного капiталу;
—   забезпечення загального обсягу власного капiталу в плановому перiодiможе бути досягнуто за рахунок залучення додаткового пайового капiталу або додатковоїемісії акцій чи за рахунок інших джерел;
—   оптимiзацiяспiввiдношення внутрiшнiх i зовнiшнiх джерел формування власного капiталу. [18,с. 252–253].
Розвиток пiдприємства вимагаєнасамперед мобiлiзацiї i підвищення ефективності використання власногокапiталу, що забезпечує його фінансову стiйкiсть i достатній рівеньплатоспроможності. Це, у свою чергу, потребує оцінювання вартості власногокапiталу в розрiзi окремих його елементів i в цілому.
Ефективне використання власногокапіталу забезпечує фінансову стійкість і рівень платоспроможностіпідприємства. Тому першочергова увага повинна бути і приділена оцінці вартостівласного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.
Оцінювання вартості власного капіталумає такі особливості:
—   необхідністьпостійного коригування балансової суми власного капіталу і порівнювати зпоточною ринковою вартістю;
—   оцінюваннявартості додатково емітованих акцій;
—   сумивиплат власникам капіталу входять до складу оподаткованого прибутку, щозбільшує вартість власного капіталу порівняно з позичковим;
—   залучення власного капіталу пов’язане з вищим рівнем фінансового ризикудля інвесторів, що збільшує його вартість та розмір премії за ризик;
—   залученнявласного капіталу, як правило, не пов’язано зі зворотнім грошовим потоком поосновній його сумі, що означає вигідність використання даного джерела,незважаючи на вищу його вартість.
Розглянемо механізм оцінювання вартостіелементів власного капіталу:
1. Вартість власного капіталуфункціонуючого в звітному періоді, що визначається за формулою:
ВКзвіт = (Пч*100) / ВК,                             (1.2)
де ВКзвіт — вартістьвласного капіталу товариства, який використовується у звітному періоді, %;
Пч – сума чистого прибутку,яка сплачена акціонерам при його використанні;
ВК – середня сума власного капіталутовариства у звітному періоді.
Процес управління вартістю цьогоелементу власного капіталу визначається операційною діяльністю підприємства.Він пов’язаний із формуванням операційного прибутку підприємства, а такожполітикою розподілу цього прибутку.
2. Вартість власного капіталуфункціонуючого в плановому періоді визначається за такою формулою:
ВКплан = ВКзвіт *І∆,                                              (1.3)
ВКплан – вартість власногокапіталу в плановому періоді, %;
ВКзвіт — вартість власногокапіталу у звітному періоді, %;
І∆ — прогнозованийіндекс зростання виплат з чистого прибутку акціонерного товариства.
3. Розрахунок вартості додатковогокапіталу через емісію звичайних акцій розраховується за формулою:
ВКзв.ак = (Кзв.ак*Дзв*І∆пл*100) / (∑ВКзв.ак * (1-Вем)),(1.4)
де ВКзв.ак — вартістьдодаткового капіталу від емісії звичайних акцій, %;
Кзв.ак — кількістьдодаткових звичайних акцій, шт.;
Дзв — сума дивіденду на однузвичайну акцію у звітному періоді, грн;
І∆пл – індексзростання дивідендів у плановому періоді;
∑ВКзв.ак – сумавласного капіталу, залученого від випуску звичайних акцій, грн;
Вем – витрати на емісіюзвичайних акцій відносно загальної суми емісії акцій, %.
Процес залучення власного капіталучерез емісію простих акцій є найбільш дорогим, оскільки витрати по йогообслуговуванню не зменшують базу оподаткування прибутку, а премія за ризик – найбільшвисока, оскільки цей капітал при банкрутстві підприємства є найменш захищеним.
4. Вартість залучення додатковогокапіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з урахуваннямфіксованого розміру дивідендів, що за ним заздалегідь визначений. Особливістюпроцесу визначення вартості даного елемента капіталу є те, що обслуговуваннязобов’язань за привілейованими акціями багато в чому співпаде з обслуговуваннямзобов’язань за позиковим капіталом. Але суттєвим розходженням у характері цьогообслуговування з позицій оцінки вартості є те, що виплати щодо обслуговуванняпозикового капіталу відносяться на витрати (собівартість) і тому виключені зіскладу оподаткування прибутку, а дивідендні виплати за привілейованими акціямиздійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, тобто не мають «податковогощита».
З урахуванням цих особливостей вартістьдодаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акційрозраховується за формулою:
ВКпр.акц = (Дпр.акц* 100) / (∑ВКпр.акц * (1-Вем.пр.акц)), (1.5)
де ВКпр.акц — вартістьдодаткового власного капіталу, отриманого від привілейованих акцій, %;
Дпр.акц – сума дивідендів довиплати відповідно до контрактних зобов’язань акціонерного товариства;
∑ВКпр.акц – сумавласного капіталу від привілейованих акцій;
Вем.пр.акц – емісійнівитрати за привілейованими акціями відносно загальної суми емісії.
Необхідно зазначити, що залученняпідприємством коштів шляхом випуску привілейованих акцій зменшує ризик. Одна зособливостей привілейованих акцій – сплата фіксованого дивіденду абооголошеного процента від вартості акцій на час їх випуску.
Процес управління вартістю залученнявласного капіталу за рахунок зовнішніх джерел є складним і потребує високоїкваліфікації виконавців. Це управління здійснюється шляхом розробки тареалізації емісійної політики підприємства, а також його дивідендної політикиабо політики розподілу прибутку.
Нерозподілений прибуток – це джереловнутрішнього походження i, як правило, ця сума реiнвестується у фірму. Зчастиною цього джерела теж пов’язана вартість капiталу пiдприємства.Пояснюється це тим, що альтернативою нерозподіленому прибутку, коли упiдприємства є потреба в залученому капiталу, був би випуск додатковихзвичайних акцій. Тому вартість капiталу за рахунок нерозподіленого прибуткуможе бути визначена за такою самою формулою, за якою визначається вартістькапiталу від звичайних акцій. Отже, вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток»кiлькiсно дорівнюватиме вартості джерела коштів «звичайні акції».

2. Управління власним капіталом ват«Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»
2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства
Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзепочало свою діяльність від заснування в 1896 році на кошти місцевихцукрозаводчиків і бельгійських інвесторів Сумських машинобудівних майстерень.
Сьогодні товариство є одним з найкрупніших в Європівиробників як серійних, так і ексклюзивних сучасних технологічних ліній іунікальних комплексів для хімічної, газової та інших галузей промисловості.Протягом останніх років підприємство постійно нарощує обсяги випуску продукціїта валового доходу, розширює номенклатуру обладнання.
ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» віднесене до групи «А»і визнане головним у питаннях науково – технічного забезпечення за напрямком «Обладнаннядля паливно-енергетичного комплексу».
Основними джерелами фінансування діяльності підприємства євласні кошти, в тому числі нерозподілений прибуток, а також банківські кредити,які використовуються з метою поповнення обігових коштів.
Дане підприємство унікальне за своїми технічнимиможливостями, оснащене найсучаснішим обладнанням і є Машинобудівним комплексом,в якому розробляється та виробляється різноманітне складне конкурентоспроможнеобладнання і повно комплектні технологічні лінії для різних галузейпромисловості.
ВАТ є одним з найбільших в Європі та країнах СНД виробниківтехнологічного обладнання для паливно-енергетичного комплексу (нафтова, газовапромисловість, атомна енергетика).ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» займає монопольніпозиції у виробництві центрифуг найрізноманітніших конструкцій і призначення.
На внутрішньому ринку товариство є єдиним вітчизнянимпостачальником газоперекачувальних агрегатів для магістральних газопроводів, щопроходять територією України, і конкурентів не має.
Основними джерелами фінансування діяльності підприємства євласні кошти, в тому числі нерозподілений прибуток, а також банківські кредити,які використовуються з метою поповнення обігових коштів.
На кінець 2005 року капітал підприємства мав такуструктуру: власний капітал – 46,9%, зобов’язання – 53,1%.
Протягом цього року на підставі рішення Загальних зборівакціонерів від 20.04.2001 р. акціонерним товариством здійснювався викупвласних акцій, у липні 223072 викуплених власних акцій реалізовано, і на
01.01.2005 р. на балансі товариства знаходились 34894 власнихакцій.
На протязі року загальний розмір активів збільшився на 22,5%.Збільшення активів відбулося, в основному, за рахунок зростання оборотнихактивів. Основну частину довгострокових зобов’язань складають зворотніінвестиції, отримані підприємством для здійснення програми розвитку тамодернізації виробництва.
Підприємство забезпечене власними коштами, в тому числі іобіговими. Більша частина активів сформована за рахунок власних коштів. Основніпоказники діяльності ВАТ наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Основні показники ВАТ за період 2003–2005 рр.Показники діяльності 2003 рік 2004 рік 2005 рік Відхилення Чистий дохід 725697 1036846 1233919 548222 Валовий прибуток 277705 507785 649160 371455 Собівартість реалізованої продукції 447992 529061 624759 176767 Чистий прибуток -5342 -91397 58517 63859 Рентабельність власного капіталу – – 0,07 0,07 Рентабельність діяльності – – 0,05 0,05 Рентабельність продукції – – 0,03 0,03 /> /> /> /> /> />

Дані, наведені в таблиці 2.1 свідчать, що за аналізованийперіод всі показники мали стійку тенденцію до покращення. Зокрема, чистий дохідзбільшився на 548222 тис. грн., валовий прибуток – 371455 тис. грн. Незважаючина зростання собівартості реалізованої продукції (на 176767 тис. грн.),підприємство у 2005 році досягло прибутку в сумі 58517 тис. грн. ВАТ у 2003–2004рр. функціонувало зі збитком, тому аналізувати рентабельність за цей період єнедоцільним. У 2005 р. показники рентабельності досягли позитивногозначення.
Оцінка рентабельності за вищезазначеними показниками,показує, що рентабельність ВАТ знаходиться на досить низькому рівні.
Протягом року акціонерним товариством згідно зБізнес-планом технічного розвитку освоєно капіталовкладень на суму 46,8 млн.грн, в тому числі: на розробку технічної документації на новуконкурентоспроможну продукцію -3089 тис. грн., на науково-дослідні і дослідно-конструкторськірозробки – 787 тис. грн.; на розробку і впровадження у виробництво новихпрогресивних технологічних процесів – 1292 тис. грн.; на цільову модернізаціюта відновлення обладнання та придбання нового обладнання – 11180 тис. грн.; навпровадження комп’ютерних технологій – 2114 тис. грн., на розвиток імодернізацію систем енергозабезпечення – 458 тис. грн.
2.2 Оцінка структури та динаміки власного капіталутовариства
Аналіз власного капіталу є важливою складовою аналізуфінансового стану. Для визначення достатності власного капіталу встановленовимогу щодо мінімальних розмірів коефіцієнта капітального покриття таризикованості активів. Власний капітал повинен становити не менше 30% вартостіактивів. Але залежно від галузі ця величина може бути значно більшою. На ВАТ «СумськеНВО ім.М.В. Фрунзе» власний капітал становить 52,8% та 46,9%, відповіднона початок та кінець аналізованого періоду.
Власні кошти складаються з власного та додатковогокапіталу. Власний капітал – це:
· статутний капітал;
· пайовий капітал;
· додатковий капітал;
· резервний капітал;
· нерозподілений прибуток.
Аналізуючи власний капітал, треба дати характеристику змінийого обсягу, структури та динаміки та відповідності до зміни валового доходу чидоходу з реалізації продукції (робіт, послуг) табл. 2.2.
Таблиця 2.2. Аналіз складу та структури джерел власнихфінансових ресурсівНазва статей власних коштів 2003 рік 2004 рік 2005 рік Відхилення Тис. грн % Тис. грн % Тис. грн % Тис. грн % Статутний капітал 710850 72,52 710850 82,88 710850 83,80 11,28 Інший додатковий капітал 68254 6,87 70615 8,25 55520 6,50 -12734 -0,37 Резервний капітал 18912 1,90 18913 2,23 18913 2,20 0,30 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 182201 18,51 58471 6,40 63373 7,46 -118828 -11,05 Вилучений капітал 1913 0,20 1203 0,24 349 0,04 -1564 -0,16 Власний капітал 978899 100 857646 100 848307 100 -130592
Як свідчать дані таблиці 2.2, за аналізований періодспостерігається значне зменшення загального капіталу товариства – на 130592тис. грн. і у
2005 році він становить 848307 тис. грн.
Його зменшення обумовлено, в основному, зменшеннямнерозподіленого прибутку – на 91% (у натуральному вираженні – 118828 тис. грн.,по питомій вазі – 11,05%) і на 9,8% – за рахунок зменшення іншого додатковогокапіталу. Зменшення відбулося, також, по статті вилучений капітал. Так, якщо у2003 р. він становить 1913 тис. грн., то у 2005 р. -349 тис. грн.
Найбільшу питому вагу у структурі власного капіталу займаєвласний капітал, який у натуральному вираженні залишається незмінним, проте увідносному вираженні він збільшився на 11,28%.
Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства єйого фінансова стійкість.
Фінансова стійкість підприємства характеризується:
— достатньоюфінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності;
— фінансовоюнезалежністю від зовнішніх джерел фінансування;
— здатністюманеврувати власними коштами;
— достатнімзабезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами покриття;
— станомвиробничого потенціалу.
Фінансова стійкістьзалежить від стану кредиторів та інвесторів і передбачає, що ресурси, вкладенів підприємницьку діяльність повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, аотриманий прибуток – забезпечити самофінансування та незалежність від зовнішніхджерел формування активів.
Таблиця 2.3. Аналіз показників фінансової стійкості ВАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе»Показники 2003 рік 2004 рік 2005 рік Норматив
  Коефіцієнт автономії 0,64 0,55 0,49 >0,5
 
  Коефіцієнт фінансової стійкості 1,75 1,22 0,88 >1
  Коефіцієнт фінансування 0,57 0,82 1,13   Коефіцієнт маневрування власного капіталу 0,11 -0,01 0,03 >0,2
  Коефіцієнт забезпечення ВОК 0,19 -0,01 0,02 >0,1
  Плече фінансового важеля 0,04 0,08 0,17 0,3–0,5 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Із таблиці 2.3 бачимо, що за відповідний період фінансовастійкість підприємства погіршилась. Так, якщо на початок періоду, щоаналізується, значення коефіцієнта автономії становило 0,64, то наприкінціцього періоду воно зменшилось до 0,49. Коефіцієнт фінансової стійкості свідчитьпро те, що у 2003 р. підприємство здатне покривати за рахунок власногокапіталу всі свої зобов’язання, а у 2005 р. – лише на 88%. Значеннякоефіцієнта фінансування збільшилося на 0,56, тобто за аналізований періодзросла залежність АТ від позикових коштів. Значення коефіцієнта маневруваннявласного капіталу показує, що можливості підприємства щодо фінансовогозабезпечення виробничої та інших видів діяльності і проведення ефективнихрозрахунків з кредиторами значно погіршилися. Це є свідченням досить низькогоступеня мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним.Отже, можна стверджувати, що фінансовий стан ВАТ є нестійким і має стійкутенденцію до погіршення.
З усіх показників, які характеризують фінансову стійкістьпідприємства, відомі економісти А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін, Г.С. Савицькавиділяють як найбільш узагальнюючий показник фінансової стійкості залишок абонестачу джерел коштів для формування запасів і затрат. Тому для оцінкифінансової стійкості необхідно визначити розмір джерел коштів, які є упідприємства для формування його запасів і витрат. Для характеристики джерелкоштів розраховують показники, які відображають різноманітну ступінь охопленняджерел коштів:
1. Наявність власних оборотних коштів:
ВОК = ВК – НА, (2.1)
де ВОК – власний оборотний капітал;
ВК – власний капітал;
НА – необоротні активи.
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел дляформування запасів і витрат:
ВД = ВОК + ДП, (2.2)
де ВД – власні і довгострокові позикові джерела;
ДП – довгострокові позикові джерела.
3. Загальна величина основних джерел формування запасів івитрат:
ЗД = ВД + КПК, (2.3)
де ЗД – загальна величина основних джерел формуваннязапасів і витрат;
КПК – короткострокові позикові джерела.
Проаналізувавши джерела коштів для ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»у 2005 році маємо наступну ситуацію:
1. Власні джерела формування запасів:
848307 – 826725 = 21582 тис. грн.
2. Довгострокові джерела формування запасів – 21582 тис. грн.Як бачимо, ця сума аналогічна попередній. Це пояснюється тим, що у підприємствавідсутні довгострокові кредити банків.
3. Загальна величина основних джерел формування запасів:
21582 + 147004 = 168586 тис. грн.
Запаси і витрати ВАТ становлять 463706 тис. грн., що майжеу 3 рази перевищує загальну величину основних джерел формування запасів.
Із проведених вище розрахунків слідує, що дане підприємствознаходиться у кризовому фінансовому стані. Тобто, запаси і витрати незабезпечуються джерелами їх формування. Причиною такого стану може бути втратапідприємством ринків збуту продукції, недостача власного капіталу дляздійснення технічної реконструкції і переорієнтації виробництва на випускконкурентоспроможної продукції.
2.3 Аналіз ефективності використання власного капіталу
Ефективність діяльності підприємства значною міроюхарактеризується показником ефективності використання капіталу, тобтомаксимальної його віддачі, яка виражається збільшенням суми прибутку на 1гривню капіталу.
Ефективність використання власного капіталухарактеризується його віддачею, прибутковістю (рентабельністю) як відношеннясуми прибутку до середньорічної суми власного капіталу. Коефіцієнтприбутковості (рентабельності) є одним з найбільш визнаних і широковикористовуваних у світовій практиці узагальнюючих показників міри ефективностівикористання капіталу та ділової активності підприємства.
На основі показника прибутку на власний (акціонерний)капітал роблять висновки про перспективи бізнесу ринкової стійкості, наявностіфінансових резервів підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) використовуєтьсяяк інструмент прогнозування прибутку, оскільки він відображає взаємозв’язокпередбачуваного щодо одержуваного прибутку із загальним інвестованим капіталом.Саме це робить процес прогнозування більш реальним. Окрім того, цей показникмає важливе значення для прийняття інвестиційних рішень, загального іфінансового планування, координації оцінки і контролю за господарськоюдіяльністю та її результатами.
Будучи індикатором якості управління, коефіцієнт прибутковостівикористовується як показник ефективності управління, інструмент для прийняттярішення.
Даний коефіцієнт розраховується за формулою:
Кп.в.к. = Чистий прибуток / Середньорічна сумавласного капіталу (2.4)
Оскільки протягом 2003–2004 рр. ВАТ функціонувало зізбитком, то розраховувати за ці роки коефіцієнт прибутковості неможливо. У 2005 р.Кп.в.к. = 0,072. Тобто, на 1 гривню капіталу припадає 7,2 гривнічистого прибутку.
У зарубіжній практиці часто визначають коефіцієнт участіакціонерного, або пайового, капіталу в загальній сумі джерел фінансування. Вінобчислюється за формулою:
Ка = Статутний капітал / Валюта балансу (2.5)
У структурі власного капіталу ВАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе»статутний капітал займає досить значну питому вагу (46% у перші два аналізованіроки і 39% у 2005 р.). Тобто, основним джерелом фінансування поточноїдіяльності підприємства є власні кошти.
Важливим показником ефективності використання власногокапіталу є його оборотність, яка тісно пов’язана з його прибутковістю іхарактеризує інтенсивність використання коштів підприємства та його діловуактивність.

Таблиця 2.4. Показники обертання власного капіталуПоказники 2003 рік 2004 рік 2005 рік Відхилення Коефіцієнт обертання 0,74 1,15 1,57 0,83 Термін обертання 493 317 233 -260
Як свідчать дані таблиці, швидкість обертання власногокапіталу за аналізований період значно покращилася. Так, якщо у 2003 р.власний капітал здійснює 0,74 оберти, то на кінець періоду цей показник збільшивсядо 1,57. термін обертання зменшився на 260 днів, що є позитивом.
Важливим питанням, що у світовій практиці перебуває вцентрі уваги економістів-фінансистів як банків, так і фірм, компаній єдостатність власного капіталу підприємства.
Коефіцієнт капітального покриття обчислюють за формулою:
Кк.п. = Власний капітал / Активи (2.6)
За даними фінансової звітності ВАТ коефіцієнт капітальногопокриття становить:
2003 р. – 0,65;
2004 р. – 0,55;
2005 р. – 0,46.
Як бачимо, вищевказаний коефіцієнт має тенденцію дозниження. За аналізований період він зменшився на 0,18, тобто зменшилася ідостатність власного капіталу у забезпечення нормального функціонуванняпідприємства.
Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштамивизначає ступінь залежності покриття потреби матеріальних запасів і затрат відзалученого капіталу і розраховується відношенням суми власного оборотногокапіталу до вартості запасів і затрат підприємства.
На ВАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе» частка запасів, щофінансується за рахунок власного оборотного капіталу є досить низькою. У 2003 р.– 28%, у 2004 р. цей показник взагалі досягає від’ємного значення -0,02. У2005 р. коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштамистановить 4%. Отже, фінансовий стан підприємства можна вважати кризовим,оскільки значення коефіцієнта набагато нижче свого нормативного значення (0,6–0,8)і власними джерелами покривається досить низька частка запасів і затрат.
Всі явища і процеси господарської діяльності підприємствзнаходяться у взаємозв’язку та взаємозалежності. Кожне явище можна розглядатияк причину і як результат. Результативний показник залежить від багатьох різнихфакторів і чим більш детально вивчається вплив цих факторів, тим точнішимибудуть результати аналізу і оцінка якості роботи підприємства.
Пропонуємо провести аналіз власного капіталу ВАТ задопомогою формули, яка дозволяє визначити зміну рентабельності власногокапіталу в залежності від зміни різних факторів:
ROE = (ПК/ВК)*(ВБ/ПК)*(ЧП/ЧД)*(ЧД/ВБ) (2.7)
Таблиця 2.5. Вихідні дані для факторного аналізу власногокапіталуПоказники 2004 р. 2005 р. Відхилення Валюта балансу, тис. грн. 1557893 1809393 2515500 Власний капітал, тис. грн. 857646 848307 -9339 Чистий прибуток, тис. грн. (91397) 58517 149914 Чистий дохід, тис. грн. 1036846 1273919 237073 Позиковий капітал, тис. грн. 70615 147004 76389 Коефіцієнт чистої рентабельності діяльності -0,09 0,05 0,14 Ресурсовіддача 0,67 0,7 0,03 Плече фінансового важеля 0,08 0,17 0,09 Відношення валюти балансу до позикового капіталу 22,06 12,3 -9,76
Із даних, наведених в таблиці, бачимо, що за аналізованийперіод майже всі показники, які характеризують ефективність та результативністьдіяльності підприємства мають тенденцію до покращення. Проте, певне зменшенняспостерігається у структурі власного капіталу (зменшується на 9339 тис. грн.).Як позитив, необхідно відмітити, що підприємство із неприбуткового, неефективнофункціонуючого у 2004 р. (збиток 91397 тис. грн.) перетворилося у 2005 р.на прибуткове і як результат – коефіцієнт чистої рентабельності діяльностізбільшився на 0,14 (-0,09 у 2004 р. та 0,05 у 2005 р.). Певнепокращення спостерігається, також, за показником ресурсовіддачі (збільшився на0,03).
За допомогою даних, наведених в таблиці 2.4, проведемоаналіз впливу різних факторів на рентабельність власного капіталу:
1). Вплив зміни чистої рентабельності діяльності:
∆ROE1 = 0,14*0,67*0,08*22,06 = 0,17
2). Зміна рентабельності власного капіталу під дією зміниресурсовіддачі:
∆ROE2 = 0,03*0,05*0,08*22,06 = 0,003
3). Зміна рентабельності власного капіталу за рахунок змінипозикового капіталу у структурі валюти балансу:
∆ROE3 = 0,09*0,05*0,7*22,06 = 0,07
4). Зміна частки позикового капіталу у валюті балансу:
∆ROE4 = -9,76*0,05*0,7*0,17 = – 0,06
Отже, найбільший вплив на зменшення рентабельності власногокапіталу здійснює частка позикового капіталу в загальній сумі активу. Як видноз таблиці, загальна сума активу за аналізований період збільшилася і одночаснозбільшилася сума позикового капіталу, проте частка позикового капіталу у валютібалансу зменшилася на 9,76. Це свідчить про те, що підприємство використовуєпозиковий капітал у недостатньому розмірі.

3. Шляхи оптимізаціїструктури власного капіталу ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» за методомпоєднаного ефекту максимізації росту рентабельності власного капіталу та рівняфінансової стійкості
Забезпеченість підприємств необхідними засобами дляефективного та продуктивного ведення ними господарської діяльності є основоюфундаменту економічної стабільності країни в цілому. Тому одним із основнихзавдань створення сприятливих умов для безперервності відтворювального процесута розвитку суб’єктів господарювання є пошук варіантів оптимального їхзабезпечення різними засобами, тобто оптимального формування структури їх капіталу.
Процес оптимізації структури капіталу маєздійснюватися на основі формування цільової структури капіталу. Остання являєсобою таке співвідношення власних та запозичених фінансових коштівпідприємства, яке дозволяє повною мірою забезпечити досягнення вибраногокритерію її оптимізації.
Найбільш детально проблему оптимізації цільовоїструктури капіталу розглянуто І.О. Бланком.
Зокрема, ним виділено:
1).Метод оптимізації структури капіталу за критерієммаксимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності (рентабельностівласного капіталу);
2). Метод оптимізації структури капіталу за критерієммінімізації його вартості;
3). Метод оптимізації структури капіталу за критерієммінімізації рівня фінансових ризиків.
Найбільш раціональним щодо досягнення оптимальностіспіввідношення структурних елементів капіталу підприємства може бути метод,який ґрунтується на одночасній максимізації зростання рентабельності власногокапіталу та рівня фінансової стійкості.
Метод оптимізації цільової структури капіталу за критерієммаксимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності (рентабельностівласного капіталу) дає можливість розрахунково знайти лише оптимальну величинуефекту фінансового важеля. Якщо використовувати тільки його, то другий аспектдостатності власних коштів для нормального функціонування підприємства – йогоплатоспроможність може бути недопустимо заниженим. Тобто оптимально великийрівень ефекту фінансового важеля визначає зростання рентабельності власногокапіталу і в той же час, як правило, призводить до погіршення фінансового станупідприємства. А саме – до порушення умов платоспроможності та, як наслідок, донестачі власних грошових коштів у підприємства.
Щоб фінансовий важіль одночасно позитивно впливав і нарентабельність власного капіталу, і на фінансову стійкість, необхідним євизначення ефективного співвідношення між миттєво ліквідним та іншим майновимзабезпеченням зобов’язань підприємства. Тобто потрібен розрахунок рівняфінансового важеля не тільки в структурі джерел фінансування майна підприємства,а й у структурі активів.
Оскільки фінансова стійкість пов’язана з можливістюфінансового забезпечення погашення боргів підприємства, то при визначеннішляхів оптимізації фінансової цільової структури капіталу доцільно поряд іздослідженням особливостей фінансової структури капіталу, яка являє собоюспіввідношення власного та запозиченого капіталу, оцінити і його майновуструктуру. Саме раціональна структура майна підприємства є позитивним чинникомзростання рівня фінансової стійкості підприємства.
Розглядаючи можливості регулювання фінансової стійкостіпідприємства саме з урахуванням дієвості структуризації його капіталу,виділяємо декілька напрямків співвідношення його різнокласифікаційнихструктурних елементів:
1) у фінансовому аспекті – співвідношення власного тапозикового капіталу;
2) у майновому аспекті – співвідношення майна у грошовій тане грошовій його формах.
Виходячи з мотивації формуванняоптимальної фінансової структури капіталу за критерієм забезпечення фінансовоїстійкості підприємства, доцільним є не тільки розрахунок значень фінансовихважелів за фінансовим та майновими аспектами структуризації капіталу, а йпорівняння отриманих значень. Адже фінансова стійкість підприємствазабезпечується переважним рівнем фінансового важеля в майновій структурікапіталу порівняно з рівнем фінансового важеля його фінансової структури. [8,с. 73–74].
Фінансова стійкість підприємства забезпечується переважнимрівнем фінансового важеля в майновій структурі капіталу підприємства порівняноз фінансовим важелем його фінансової структури. На основі цього твердження миможемо записати:
ФВф.стр.к.
де ФВф.стр.к. – фінансовий важіль фінансовоїструктури капіталу;
ФВм.стр.к. – фінансовий важіль майновоїструктури капіталу підприємства.
Розрахунок фінансового важеля у фінансовій структурікапіталу підприємства здійснюється за формулою:
ФВф.стр.к. =ПК / ВК (3.2)
Визначення рівня фінансового важеля у майновій структурікапіталу підприємства здійснюється за такою формулою:
ФВм.стр.к. = Мгр.ф. / Мнегр.ф., (3.3)
де Мгр.ф. – майно в грошовій формі;
Мнегр.ф. – майно в не грошовій формі.
Виходячи із вище наведених формул визначення фінансовоговажеля як у фінансовій, так і у майновій структурі капіталу, формула (3.1) можебути перетворена у формулу:
ПК /ВК
У структурі капіталу ВАТ позиковий капітал становить доситьнезначну частину порівняно з власним капіталом. Тому для оптимізації структурикапіталу необхідно збільшити суму позикового капіталу, що дасть змогу доцільнішеорганізувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значні ресурси настворення грошових фондів і надлишкових запасів сировини і матеріалів.Розглянемо ситуації при збільшенні позикового капіталу на 50% від основної йогосуми та на 100%.
Таблиця 3.1. Вплив зростання позикового капіталу на плечефінансового важеля підприємстваПоказник 2005 р. Збільшення ПК на 50% Збільшення ПК на 100% Позиковий капітал, тис. грн. 147004 220506 294008 Валюта балансу, тис. грн. 1809393 1956397 2103401 Власний капітал, тис. грн. 848307 848307 848307 Плече фінансового важеля 0,17 0,26 0,35
Вище проведені розрахунки показують, що у 2005 р.плече фінансового важелю дорівнює 0,17, що значно нижче його оптимальногозначення (0,3–0,5). При збільшенні позикового капіталу на 50% і незмінномуобсязі власного капіталу коефіцієнт фінансового важеля зростає до 0,26, востанньому випадку – до 0,35.
Як видно з даних, наведених в додатку Н, на підприємствідосить висока частка оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво. Зметою поповнення грошових коштів необхідно зменшити ці запаси на 50% і отриманусуму (195883,5 тис. грн.) направити до грошових коштів. Внаслідок такоїоперації у другому випадку сума майна АТ у грошовій формі з урахуванням кредиту(220506 тис. грн.) становить 427518,5 тис. грн. В останній ситуації – 501020,5тис. грн. Майно в не грошовій формі в обох випадках становить 1522810,5 тис.грн. Провівши розрахунок фінансового важеля в майновій та фінансовій структурікапіталу маємо наступну ситуацію.
Таблиця 3.2. Фінансовий важіль в майновій та фінансовійструктуріПоказник 2005 р. Збільшення ПК на 50% Збільшення ПК на 100%
Мгр.ф. / Мнегр.ф. 0,01 0,28 0,33
Отже, найсприятливішою ситуацією для забезпеченняефективного функціонування підприємства є ситуація збільшення позиковогокапіталу на 50%, оскільки саме в цьому випадку виконується вимога переважанняфінансового важелю в майновій структурі над рівнем фінансового важеля уфінансовій структурі (0,26
До того ж, у цьому випадку виконується нерівність, яка щераз підтверджує об’єктивну необхідність збільшення позикового капіталу на 50%від основної його суми:
ПЗ*0,2 ≤ Мгр.ф. ≤ ПЗ*0,5 – 140248,8 ≤427518,5 ≤ 350622.
де ПЗ – поточні зобов’язання.
На основі вище викладеного матеріалу можемо скласти певнийпорядок формування оптимальної цільової структури капіталу за критеріємзростання рівня фінансової стійкості підприємства.
Отже, запропонований порядок розрахунків щодо формуванняоптимальної цільової структури капіталу дасть змогу не тільки оперативно йоптимально структурувати капітал підприємства у його майновому та фінансовомувтіленнях, а й спрогнозувати максимальність зростання рентабельності власногокапіталу та фінансової стійкості підприємства на майбутнє, розробити загальніможливі напрями підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому.

Висновки
Власний капітал є основою для початку і продовженнягосподарської діяльності будь-якого підприємства, одним з найістотніших інайважливіших показників. Власний капітал – це власні джерела фінансуванняпідприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновникамипідприємства, накопичені впродовж строку його існування за рахунокреінвестованого прибутку та отримані в дарунок.
Політика управління власним капіталом являє собою частинузагальної фінансової стратегії підприємства, яка зводиться до забезпечення йоговиробничо-комерційної діяльності.
Трансформація економічних відносин на сучасному етапірозвитку економіки потребує значних грошових вкладень, тому кожен суб’єктгосподарювання самостійно вирішує питання збільшення свого капіталу, йогоефективного інвестування і реінвестування. Вибір варіантів і шляхів залученнякапіталу має відмінності залежно від сфер діяльності, організаційно-правовоїформи господарювання. Крім того, на прийняття рішень щодо управління власнимкапіталом впливають як фактори зовнішнього середовища, так і внутрішніхарактеристики підприємства та підходи власників і менеджерів.
Перший розділ даної курсової роботи присвячений вивченнютеоретичних аспектів управління власним капіталом. Зокрема були з’ясованіпитання сутності власного капіталу, його функції, переваги та недоліки,наведені підходи різних науковців до визначення змісту даного поняття.Розглянуті основні форми функціонування власного капіталу: статутний капітал,пайовий, додатковий, резервний, нерозподілений прибуток, вилучений танеоплачений капітал та надана їх характеристика. Детально вивчені питаннясутності політики управління власним капіталом як частини загальної стратегіїпідприємства та її основні завдання. А також наведено механізм оцінюваннявартості окремих елементів власного капіталу.
В результаті аналізу фінансової і господарської діяльності ВАТбуло встановлено наступне:
1. Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзесьогодні є одним з найкрупніших в Європі виробників як серійних, так іексклюзивних сучасних технологічних ліній і унікальних комплексів для хімічної,газової та інших галузей промисловості. Товариство має партнерські зв’язки іпоставляє свою продукцію більше ніж у 40 країн світу.
2. Основними джерелами фінансування діяльності підприємстває власні кошти, в тому числі нерозподілений прибуток, а також банківськікредити, які використовуються з метою поповнення обігових коштів.
3. При аналізі обсягу, структури та динаміки власногокапіталу були виявлені наступні тенденції: за аналізований період відбулосязначне зменшення загального капіталу товариства – на 130592 тис. грн. Йогозменшення обумовлено, в основному, зменшенням нерозподіленого прибутку – на 91%і на 9,8% – за рахунок зменшення іншого додаткового капіталу. Зменшеннявідбулося, також, по статті вилучений капітал.
Найбільшу питому вагу у структурі власного капіталу займаєвласний капітал, який у натуральному вираженні залишається незмінним, проте увідносному вираженні він збільшився на 11,28%.
4. На основі проведеного аналізу фінансової стійкості можназробити висновок, що за відповідний період фінансова стійкість підприємствапогіршилась. Зокрема, спостерігається зниження значення коефіцієнта автономії,коефіцієнта фінансової стійкості. Значення коефіцієнта фінансування свідчить, щоза аналізований період зросла залежність АТ від позикових коштів. Значеннякоефіцієнта маневрування власного капіталу показує, що можливості підприємства щодофінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності і проведенняефективних розрахунків з кредиторами значно погіршилися. Отже, можнастверджувати, що фінансовий стан ВАТ є нестійким і має стійку тенденцію допогіршення.
5. При аналізі залишку або нестачі джерел коштів дляформування запасів і затрат було виявлено, що дане підприємство знаходиться укризовому фінансовому стані. Тобто, запаси і витрати не забезпечуютьсяджерелами їх формування.
6. Важливим показником ефективності використання власного капіталує його оборотність, що характеризує інтенсивність використання коштівпідприємства та його ділову активність. Швидкість обертання власного капіталуза аналізований період значно покращилася. Так, якщо у 2003 р. власнийкапітал здійснює 0,74 оберти, то на кінець періоду цей показник збільшився до1,57. термін обертання зменшився на 260 днів, що є позитивом.
7. В процесі проведення факторного аналізу рентабельностівласного капіталу було встановлено, що найбільший вплив на зменшення рентабельностівласного капіталу здійснює частка позикового капіталу в загальній сумі активу,яка є досить незначною.
У ІІІ розділі курсової роботи запропоновано інструментарійта методи оптимізації структури капіталу. Остання являє собою такеспіввідношення власних та запозичених фінансових коштів підприємства, якедозволяє повною мірою забезпечити досягнення вибраного критерію її оптимізації.Найбільш раціональним щодо досягнення оптимальності співвідношення структурнихелементів капіталу підприємства може бути метод, який ґрунтується на одночасніймаксимізації зростання рентабельності власного капіталу та рівня фінансовоїстійкості.
У структурі капіталу ВАТ позиковий капітал становить доситьнезначну частину порівняно з власним капіталом. Тому для оптимізації структурикапіталу необхідно збільшити суму позикового капіталу, що дасть змогудоцільніше організувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значніресурси на створення грошових фондів і надлишкових запасів сировини іматеріалів.
Проведені розрахунки свідчать, що найсприятливішоюситуацією для забезпечення ефективного функціонування підприємства є ситуаціязбільшення позикового капіталу на 50%, оскільки саме в цьому випадкувиконується вимога переважання фінансового важелю в майновій структурі надрівнем фінансового важеля у фінансовій структурі (0,26
До того ж, у цьому випадку виконується нерівність, яка щераз підтверджує об’єктивну необхідність збільшення позикового капіталу на 50%від основної його суми: ПЗ*0,2 ≤ Мгр.ф. ≤ ПЗ*0,5.
Отже, управління власним капіталомвідіграє важливу роль у діяльності суб’єктів господарювання та здійснює значнийвплив на їх фінансовий стан. Проведений аналіз свідчить про можливістьпідвищення ефективності використання власного капіталу на підприємстві, що усвою чергу забезпечить ріст його фінансової стійкості та дозволить покращитипоказники діяльності підприємства і створить усі передумови для подальшогоуспішного функціонування.

Список використаної літератури
1.Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р.
2.Закон України «Про внесення змін до ст. 20 Закону України «Пропідприємства в Україні» від 21.09. 2000 р.
3.Господарський кодекс України від 19.01.2003 р.
4. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. 1. – К.:Ника-Центр, 1999. – 592 с.
5. Бланк И.А. Управление формированием капитала –К.: Ника-Центр, 2000. – 512 с.
6.Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – Київ: Молодь,1997. – 1000 с.
7.Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств //Фінанси України. – 2002. – №3. – ст. 36–40.
8.Квасницька Р. Інструментарій та методи оптимізації цільової структурикапіталу підприємства // Економіст – 2005. – №5. – ст. 73–75.
9.Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз. – Київ: Центр навчальної літератури,2003. – 224 с.
10. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. тадоп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.
11. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю.Фінансовий аналіз: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ,2002. – 388 с.
12. Руденко Л.В. та ін. Аналіз фінансово-господарської діяльностіпідприємства: Навч. посібник – К.: Укоопспілка, 2000. – 422 с.
13.Савицкая Г.В. Аналіз хозяйственной деятельности предприятия: 2-е узд.,перераб. и доп. – Мн.: ИП «Єкоперспектива», 1997. – 498 с.
14.Слав» юк Р.А. Структурування власного капіталу підприємств України //Фінанси України – 2005. – №8. – ст. 123–131.
15. Слав» юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Київ: ЦУЛ,2002. – 460 с.
16. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промисловогопідприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000. – 485 с.
17.Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: / За ред. Г.Г. Кірейцева. – Київ:ЦУЛ, 2002. – 496 с.
18.Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.
19. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогіна. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.
20. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой.– 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во «Перспектива», 1999. – 656 с.
21. www. yandex. ru.