Академія адвокатури України
РОБАК ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 343.341
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ НЕПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ ВОЄНІЗОВАНИХ АБО ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ
Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право такримінологія;
кримінально-виконавче право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні і політичні перетворення,розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, гуманістичнеспрямовування розвитку суспільного і державного життя України неможливі безрішучого посилення боротьби зі злочинністю. Держава в особі своїх органіввстановлює правила поведінки, які спрямовані на гарантування безпеки кожного знас, та встановлення стану захищеності суспільства від усілякого роду небезпек.Порушення цих правил може призвести до завдання шкоди суспільним відносинам усфері громадської безпеки. На правове забезпечення запобігання найбільшнебезпечним порушенням у цій сфері і спрямовані відповідні норми кримінальногозаконодавства. Однією з них є норма, що забороняє створення не передбаченихзаконом воєнізованих або збройних формувань.
Проблема боротьби з не передбаченимизаконом воєнізованими або збройними формуваннями є вкрай важливою і складноюдля суспільства. Існування таких формувань створює загрозу безпеки особи,суспільства і держави, несе потенційну небезпеку для кожного громадянина.Зазначені формування в змозі перешкоджати здійсненню соціально-економічноїполітики держави. Таке становище потребує термінового здійснення заходів, втому числі і кримінально-правового характеру. У першу чергу, це повинностосуватися законодавчої бази, що визначає боротьбу із зазначенимиоб’єднаннями.
Відповідно до статистичних даних МВСУкраїни та СБ України, протягом 2001 – 2007 рр. на території України булопорушено лише три кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 260Кримінального кодексу України (далі – КК), що є свідченням не лише низькоїефективності протидії злочинам цієї категорії, а й високій їх латентності.
На теперішній час в українськомусуспільстві складаються сприятливі умови для виникнення воєнізованих абозбройних формувань. Цьому сприяє політична нестабільність, адже такі формуванняможуть створюватися під егідою певних політичних сил, які використовуватимутьїх як засіб досягнення своїх цілей, тобто як інструмент впливу на будь-якідержавні органи або суспільство. І такі випадки відомі в історії Українськоїдержавності.
У юридичній літературі відсутнєкомплексне теоретичне дослідження зазначеного складу злочину, його кваліфікаціїта відмежування від суміжних складів злочинів. Відсутнє чітке тлумачення ознак,що властиві цим формуванням, немає конкретного визначення форм проявудіяльності цих угруповань, у зв’язку з чим правозастосовчі органи зазнаютьтруднощів у розумінні та застосуванні кримінально-правової норми, що передбачаєвідповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройнихформувань.
Всі перераховані обставини обумовлюютьу сукупності актуальність проведеного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковимипрограмами, планами, темами. Дисертаційнедослідження виконано відповідно до: Комплексної програми профілактикиправопорушень на 2007 – 2009 рр., затвердженої постановою Кабінету МіністрівУкраїни № 1767 від 20.12.2006 р.; “Пріоритетних напрямків розвитку наукиУкраїни на 2005-2010 рр.”, які рекомендовані відділенням кримінально-правовихнаук (затверджених загальними зборами Академії правових наук України від09.04.2004 р.); Пріоритетних напрямківнаукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розробленняі впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 р.;Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, що потребуютьпершочергової розробки на 2006 – 2010 рр. Харківського національногоуніверситету внутрішніх справ від 23 січня 2005 р.; Регіональної комплексноїпрограми профілактики правопорушень в Автономній Республіці Крим на 2008 – 2009рр., затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіці Крим №689-5/07 від 19 грудня 2007 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплекснийкримінально-правовий аналіз проблем кримінальної відповідальності за створенняне передбачених законом воєнізованих або збройних формувань і розроблення націй основі науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідноїстатті КК України.
Реалізація визначеної мети обумовлюєнеобхідність вирішення низки взаємообумовлених задач, серед яких найважливішимиє:
– дослідити обумовленістьвстановлення кримінальної відповідальності за створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань;
– визначити та дати авторськетлумачення ознак не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
– дослідити об’єктивні ознакизлочину, передбаченого ст. 260 КК України;
– проаналізувати суб’єктивніознаки злочину, передбаченого ст. 260 КК України;
– провести порівняльний аналізскладу злочину, передбаченого ст. 260 КК України та суміжних складів злочинів;
– розглянути питання покарання тазвільнення від кримінальної відповідальності за створення не передбаченихзаконом воєнізованих або збройних формувань;
– сформулювати та обґрунтуватипропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства в сфері боротьби зістворенням не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.
Об’єктомдослідження є суспільні відносиниу сфері громадської безпеки відносно захищеності невизначеного кола осіб відстворення та діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройнихформувань.
Предметомдослідження є кримінальнавідповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройнихформувань.
Методи дослідження.Дослідженнязазначеної проблеми здійснювалося з використанням таких методів: діалектичного– при дослідженні кримінальної відповідальності за створення не передбаченихзаконом воєнізованих або збройних формувань у контексті загальних категорійкримінального права; історико-правового – при історичному аналізівстановлення кримінальної відповідальності за створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань; порівняльно-правового – при аналізізаконодавства іноземних держав у частині встановлення відповідальності застворення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань тавикористанні зарубіжного досвіду у вітчизняній законодавчій практиці; системно-структурного– при дослідженні об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину, щодосліджується, та при проведенні відповідних класифікацій; формально-юридичного– при дослідженні положень КК, що містять кримінально-правові заборони настворення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, з точкизору їх відповідності підставам та умовам криміналізації діянь, уніфікаціїтермінів, відповідності правилам законодавчої техніки; соціологічного –при проведенні та узагальненні результатів анкетування суддів, працівниківправоохоронних органів, науковців та пересічних громадян за спеціальнорозробленими анкетами.
Правовубазу дослідження складають: Конституція України, кримінальне законодавствоУкраїни та окремих зарубіжних держав, законодавство інших галузей права, атакож положення міжнародних конвенцій, що стосуються предмета дослідження.
Емпіричноюбазою дослідження є дані, отримані при вивченні понад вісімдесяти кримінальнихсправ, три з яких порушені за ст. 260 КК України, а інші за суміжними до ст.260 КК України злочинами, понад 10 адміністративних матеріалів, порушених заст. 1865 України Кодексу про адміністративні правопорушення, даніпроведеного анкетування суддів (більше 35 осіб), співробітників слідчихпідрозділів (більше 70 осіб), науковців (більше 60 осіб) та опитуванняпересічних громадян (більше 150 осіб).
Теоретичною основою дисертаціїпослужили наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені розгляду якзагальних питань кримінального права, так і досліджуваної проблеми, зокрема, М.І.Бажанова, А.Н. Бардіна, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Р.Р. Галіакбарова, В.В.Голіни, Н.О. Гуторової, В.М. Дреміна, О.М. Джужи, В.П. Ємельянова, В.П. Корж,М.Й. Коржанського, М.В. Корнієнка, В.М. Куца, С.Я. Лихової, П.С. Матишевського,М.І. Мельника, А.А. Музики, В.О. Навроцького, П.І. Орлова, В.В. Сташиса, С.А.Тарарухіна, В.Я. Тація, А.Н. Трайніна, З.А. Тростюк, В.П. Тихого, В.О.Тулякова, Є.В. Фесенко, М.І. Хавронюка та інших. Крім того, використовувалисьтакож наукові праці із загальної теорії держави і права, цивільного права,кримінології, криміналістики, філософії, психології, соціології.
Наукова новизна результатівдослідження полягає у тому, що дисертаціяє одним із перших в України комплексним монографічним дослідженням, щоприсвячене кримінальній відповідальності за створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань. До найбільш вагомих результатів, щовідбивають наукову новизну дослідження, є теоретичні положення і практичнірекомендації, які виносяться на захист, зокрема:
Уперше:
– проведено історичний аналізрозвитку національного кримінального законодавства щодо протидії створенню непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
– досліджено обумовленістьвстановлення кримінальної відповідальності за створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань; визначено чинники, що обумовили встановленнявідповідної кримінально-правової заборони;
– здійснено порівняльно-правовийаналіз норми, що передбачена ст. 260 КК України, з відповідними нормамикримінального законодавства іноземних держав; на підставі цього зробленовисновок, що закріплення означеної норми у КК України обумовлено такожіноземним досвідом необхідності боротьби з цим негативним явищем;
– доведено, що спірним євіднесення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань дорізновидів злочинних організацій. Основною ознакою, що відмежовує зазначеніформування від злочинних організацій, виступає мета їх створення. Метастворення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, навідміну від злочинної організації, може бути не пов’язаною із вчиненням тяжкихчи особливо тяжких злочинів. Обґрунтовано, що воєнізовані або збройніформування правильно відносяться до стійких злочинних об’єднань;
– комплексно досліджено поняттяне передбачених законом воєнізованих та збройних формувань. На підставі цьоговизначено, що “воєнізоване формування” та “збройне формування” відносяться допорівняльних понять, які мають спільні ознаки. “Воєнізоване формування” та“збройне формування” є сумісними поняттями, що знаходяться у відношенніпідпорядкування. “Воєнізоване формування” буде підпорядкованим поняттям, а“збройне формування” – підпорядковуючим. На відміну від “воєнізованогоформування”, “збройне формування” має додаткову ознаку у вигляді йогоозброєності, яка робить його більш небезпечним. Отже, поняття “збройнеформування” ширше за “воєнізоване формування” і включає у себе всі його ознаки.
Набули подальшого розвитку:
– теоретична інтерпретаціяправових ознак стійких злочинних об’єднань. Доведено, що окрім загальних ознак,а саме кількісного складу, стійкості та ієрархічності, які притаманні всімстійким злочинним об’єднанням, не передбачені законом воєнізовані або збройніформування мають і специфічні ознаки: зовнішню схожість із передбаченимизаконами України військовими формуваннями; організаційну структуру, щовиражається в єдиноначальності, підпорядкованості і дисципліні; проведеннявійськової чи стройової підготовки; воєнізований характер завдань і методівдіяльності такого формування; для збройних формувань – також наявністьпридатної для використання вогнепальної, вибухової чи іншої небезпечної дляжиття і здоров’я людини зброї;
– обґрунтовано позицію щодонедоцільності паралельного використання у законі понять “воєнізованеформування” та “збройне формування”, на підставі чого, вбачається більш точнимзамість цих двох термінів використовувати єдине словосполучення “воєнізованезбройне формування”. З цього випливає наступне: складова терміна “збройне”дозволить відмежовувати ці об’єднання від суспільно безпечних воєнізованихгруп, а складова терміна “воєнізоване” дозволить відмежовувати ці об’єднаннявід інших злочинних об’єднань за наявності у них зброї, наприклад, збройноїорганізованої групи при розбої. Тільки поєднання цих двох складових зазначеноготерміна дозволить більш точно та повно визначити поняття злочинного об’єднанняв контексті ст. 260 КК України.
Запропоновано авторське визначення“воєнізованого збройного формування”, під яким необхідно розуміти стійкезлочинне об’єднання, що має організаційну структуру військового типу, а саме:єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, в якому проводитьсявійськова або стройова підготовка, що незаконно має на озброєнні придатну длявикористання вогнепальну, вибухову чи іншу небезпечну для життя та здоров’яособи зброю та здатне до виконання бойових завдань.
– поняття безпосереднього об’єктазлочину, передбаченого ст. 260 КК України. Детально проаналізовано структурусуспільних відносин, що складають цей безпосередній об’єкт, та визначеномеханізм заподіяння йому шкоди;
– діяння, що характеризуютьоб’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 260 КК України. Виявленонеточності законодавчого визначення окремих з них та запропоновано шляхи їхвиправлення. Визначено момент закінчення злочину при вчиненні кожного з діянь;
– пропозиції щодо удосконаленняредакції ст. 260 КК України.
Практичне значення результатівдослідження полягає в тому, щовикладені в ньому висновки та пропозиції можуть бути використані:
у науково-дослідній роботі – при подальшій розробці загальних і спеціальнихпитань боротьби з організованою злочинністю;
у правотворчості – при подальшому вдосконаленні чинногозаконодавства України, зокрема в частині відповідальності за злочини, вчиненістійкими злочинними об’єднаннями;
у правозастосовчій практиці – при вирішенні питань кваліфікації злочинів, щовчинюються стійкими злочинними об’єднаннями (Акт впровадження результатівдисертаційного дослідження у діяльність слідчих підрозділів ГУ МВС України в АРКрим; Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльністьслідчих відділів ГУ СБ України в АР Крим);
у навчальному процесі –при підготовці підручників та навчальнихпосібників з кримінального права та при викладанні курсу кримінального права(Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процесКримського юридичного інституту Харківського національного університетувнутрішніх справ).
Апробаціярезультатів дисертації. Результатидослідження були предметом обговорення на міжнародних та всеукраїнськихнаукових і науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми сучасної наукив дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 2003 р.); “Забезпечення правопорядкута безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки” (м.Харків, 2006 р.); “Другі Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 2006 р.);“Піднесення до права” (м. Запоріжжя, 2006 р.); VІІІ звітна науково-практичнаконференція науково-педагогічних працівників Кримського юридичного інститутуХарківського національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2006р.).
Публікації.За темою дослідження опублікованошістнадцять наукових робіт, з яких дев’ять статей надруковано у виданнях,визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук.
Структурароботи обумовлена метою, задачами,об’єктом і предметом дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів,які містять 10 підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальнихвисновків до всієї роботи), списку використаних джерел і додатків. Загальнийобсяг роботи складає 259 сторінок, з них основного тексту 186 сторінок.Кількість використаних джерел – 386 найменувань.
ОСНОВНИЙЗМІСТ РОБОТИ
У вступіобґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зміст і станпроблеми, яка підлягає аналізу, характеризується зв’язок роботи з науковимипрограмами, планами та темами, визначаються мета і задачі дослідження, йогооб’єкт, предмет, методологічні і теоретичні засади, висвітлюється науковановизна і практична значущість дослідження, формулюються положення, щовиносяться на захист, наводяться дані про їх апробацію.
Розділ1 “Обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань та їх загальнахарактеристика” складається зтрьох підрозділів і присвячений аналізу історичного розвитку та обумовленостікримінального законодавства України щодо відповідальності за створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань, сучасних підставкриміналізації створення вказаних злочинних об’єднань та поняття і ознакпритаманних цим угрупованням.
Упідрозділі 1.1 “Історико-правовий аналіз розвитку кримінального законодавстваУкраїни щодо відповідальності за створення не передбачених законом воєнізованихабо збройних формувань” простежуєтьсяпроцес історичного розвитку уявлень щодо небезпечності створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Аргументується, що наперших етапах розвитку України ще не визначилась необхідність у забороністворення не передбачених законом воєнізованих формувань. З моменту посиленняцентральної влади починалися процеси централізації всіх сфер суспільного життя.Формування централізованої беззаперечної влади єдиного суверена мало змогузіштовхнутися зі супротивом з боку воєнізованих формувань князівств або іншихсуб’єктів. У такому аспекті, вірогідно, і виникла потреба у забороні формуваннянезалежних від центральної влади воєнізованих формувань.
Натериторії сучасної України перші відгомони встановлення відповідальності застворення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань з’явилисяза козацьку добу у ХVІІІ ст.
Уперше окремавідповідальність за створення зазначених формувань у кримінальномузаконодавстві України з’явилася у КК України 1960, який у 1993 був доповненийст. 1876“Створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань або груп”.
Чиннекримінальне законодавство передбачило відповідальність за створення вказанихугруповань у ст. 260 КК України “Створення не передбачених законом воєнізованихабо збройних формувань”.
Упідрозділі 1.2 “Підстави криміналізації створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань” зазначається, що криміналізація створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань є цілком обумовленою і повністю відповідаєзагальним підставам криміналізації суспільно небезпечних діянь. Підставамикриміналізації таких формувань виступають: високий ступінь суспільноїнебезпечності; несприятлива динаміка виникнення та існування вказанихоб’єднань; об’єктивна необхідність кримінально-правової охорони суспільноїбезпеки у зв’язку із створенням не передбачених законом воєнізованих абозбройних формувань; необхідність кримінально-правової гарантії конституційнихправ та проголошених Конституцією України цінностей, а також реалізаціяположень законів України; необхідність виконання зобов’язань за міжнароднимиугодами; можливість доведення факту вчинення діяння кримінально-процесуальнимизасобами.
Підрозділ1.3 “Поняття та ознаки не передбачених законом воєнізованих або збройнихформувань” присвячений аналізупонять “не передбачене законом воєнізоване формування” і “не передбаченезаконом збройне формування” та притаманним їм ознакам.
Урезультаті дослідження цих понять зроблено висновок, що вказані формування невідносяться до різновиду злочинних організацій, а є стійкими злочиннимиоб’єднаннями. Автор піддає критиці нормативне закріплення цих понять. Зокремавказується, що воєнізовані та збройні формування в законі визначаються черезтерміни “формування, яке має організаційну структуру військового типу” та“воєнізована група” відповідно. Більш детальний розгляд цих двох термінівдозволяє визначити їх вади та визнати їх синонімами. Використання означенихсинонімів в Особливій частині КК є недоцільним, оскільки кожний з них не маєсамостійного навантаження, істотно відмінного від того, що несе спорідненийтермін. В такому аспекті вбачається більш доцільним визначати у законі поняттясаме “не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань” ізробити це через термін “стійке злочинне об’єднання, яке має організаційнуструктуру військового типу”. З огляду на це необхідно внести зміни узаконодавство, а саме у примітці до ст. 260 КК України замість термінологічнихзворотів “формування, яке має організаційну структуру військового типу” та“воєнізована група” використовувати термінологічний зворот “стійке злочиннеоб’єднання, яке має організаційну структуру військового типу”.
Доводиться,що використання у законі цих двох понять є недоцільним. Зокрема, поняттявоєнізоване завжди передбачає наявність зброї як ознаки будь-якого легальноговійськового формування. Окрім цього, просте воєнізоване формування без зброї неможе становити таку міру суспільної небезпеки, яка потребуєкримінально-правового реагування. З огляду на це, пропонується виключити ч. 1ст. 260 КК України, а в ч. 2 ст. 260 КК України передбачити відповідальність застворення не передбачених законом воєнізованих збройних формувань.
Дослідженокожну з ознак цих формувань. Доведено, що не передбаченим законом воєнізованимта збройним формуванням притаманні ознаки як стійких злочинних об’єднань:кількісний склад, стійкість, ієрархічність, так і власні специфічні: зовнішнясхожість на передбачені законами України військові формування; організаційнаструктура, яка виражається у єдиноначальності, підпорядкованості і дисципліні;проведення військової чи стройової підготовки; воєнізований характер завдань іметодів діяльності такого формування; для збройних формувань також наявністьпридатної для використання вогнепальної, вибухової чи іншої зброї.
Вбачаєтьсяза доцільне виключити із законодавчого визначення воєнізованого формування йогоознаку – проведення фізичної підготовки, як таку, що не є визначальною.
Наявністьпридатної для використання вогнепальної, вибухової чи іншої зброї є ознакою, щовідмежовує воєнізоване від збройного формування у контексті ст. 260 КК України.У роботі наголошується на певних дискусійних моментах цієї ознаки. З огляду нанеконкретність терміна “інша зброя”, пропонується його замінити натермінологічний зворот “інша небезпечна для життя та здоров’я особи зброя”.
На підставі розглянутого у підрозділі1.3 пропонується авторське визначення “воєнізованого збройного формування”.Так, під воєнізованими збройними формуваннями слід розуміти стійкі злочинніоб’єднання, які мають організаційну структуру військового типу, а саме:єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, в яких проводиться військоваабо стройова підготовка, які незаконно мають на озброєнні придатну длявикористання вогнестрільну, вибухову чи іншу небезпечну для життя та здоров’яособи зброю та здатні до виконання бойових завдань.
Розділ2 “Кримінально-правова характеристика створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань”присвячений аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак цього злочину.
Упідрозділі 2.1 “Об’єкт злочину” подається аналіз різноманітних підходівдо визначення об’єкта злочину, що досліджується.
Розміщеннянорми, що передбачає відповідальність за створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань, в розділі ІХ “Злочини проти громадськоїбезпеки”, вбачається правильною.
На підставіпропонованих у науці визначень сутності громадської безпеки автор пропонує їївласне бачення. Так, загалом громадську безпеку можна визначити як станзахищеності суспільства від будь-яких небезпек. Визначаючи громадськубезпеку як родовий об’єкт злочинів, передбачених розділом IX Особливої частиниКК України, слід виходити з того, що розділ IX передбачає злочинні діяння,пов’язані з загальнонебезпечними джерелами небезпеки. Ці джерела можуть бути соціальними(злочинні організації, воєнізовані групи, терористичні організації тощо) та упредметненими(зброя, бойові припаси, радіоактивні матеріали тощо). Враховуючи це, громадськубезпеку як родовий об’єкт злочинів, передбачених розділом IX Особливої частиниКК України, автор визначає як стан захищеності суспільства від суспільнонебезпечних посягань, пов’язаних із соціальними або упредметненими джереламинебезпеки.
Безпосереднімоб’єктом складу злочину, передбаченого ст. 260 КК України, пропонуєтьсявизнавати суспільні відносини громадської безпеки з приводу гарантуваннястану захищеності невизначеного кола осіб від діяльності не передбаченихзаконом воєнізованих або збройних формувань та дотримання встановленого з метоюзабезпечення громадської безпеки порядку створення воєнізованих формувань вУкраїні.
У підрозділі2.2 “Об’єктивна сторона злочину” розкривається сутність злочиннихдій та інших ознак об’єктивної сторони досліджуваного злочину.
Об’єктивна сторона будь-якого зі складузлочину вчинюється тільки шляхом дії. Наслідки є обов’язковими лише у складізлочину, передбаченому ч. 5 ст. 260 КК України. У ч. 4 ст. 260 КК Україниобов’язковою ознакою об’єктивної сторони передбачений спосіб вчинення злочину –напад.
У результаті дослідження авторомстверджується, що процес створення стійких злочинних об’єднань, передбачених уст. 260 КК України, має два етапи. Перший зводиться до визначення складу йогоучасників. Обов’язковою ознакою цього етапу є досягнення угоди про вступконкретної особи до вказаного формування для здійснення спільної злочинноїдіяльності, при цьому обов’язковим є усвідомлення особою характеру цьогоугруповання. Другий етап характеризується розробкою планів діяльності,визначенням структури, цільової і функціональної спрямованості його діяльності.
Звертаєтьсяувага на те, що поняття організатора (особи, яка його створила) і поняттякерівника злочинного угруповання не співпадають. Адже існують два видикерування, залежно від того, з якого часу особа приймає на себе обов’язки(функції) керівника: у першому випадку особа створює і керує не передбаченимзаконом воєнізованим або збройним формуванням; у другому – особа, не приймаючиучасті у створенні зазначеного формування, приймає керівництво вже існуючим.
У підрозділі, з урахуванням думококремих науковців, доводиться, що передбачення такого діяння, що характеризуєоб’єктивну сторону, як участь у складі не передбачених законом воєнізованих абозбройних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи нагромадян (ч. 4 ст. 260 КК України) є цілком обґрунтованим. Окрім цьогозазначається, що суб’єктами вчинення дій, що складають форму об’єктивноїсторони, передбачену ч. 4 ст. 260 КК України, можуть бути як члени відповідногонезаконного формування, так і інші особи, не члени такого формування, якіспільно безпосередньо вчиняють зазначений напад.
На підставі аналізу бланкетногозаконодавства автор піддає сумніву доцільність використання в ч. 4 ст. 260 ККУкраїни триєдиного терміна “підприємство, установа, організація”. Адже згідно зцивільним та господарським законодавством терміном “організація” охоплюєтьсяюридична особа будь-якої організаційно-правової форми. У зв’язку з цимзапропоновано внести відповідні зміни до кримінального закону, зокрема до ч. 4ст. 260 КК України, щодо використання єдиного терміна – “організація”.
У підрозділі 2.3 “Суб’єктзлочину” наводиться характеристика суб’єкта злочину, що розглядається.
Суб’єктом злочину, передбаченого ст.260 КК України, відповідно до чинного кримінального законодавства, може бутифізична осудна особа, яка на момент вчинення цього злочину досяглашістнадцятирічного віку. Враховуючи загальні критерії доцільності встановленнязниженого віку кримінальної відповідальності, пропонується знизити вік суб’єктазлочину до 14 років за участь у складі не передбаченого законом воєнізованогоабо збройного формування у нападі на підприємства, установи, організації чи нагромадян та за ці діяння, якщо вони призвели до загибелі людей чи інших тяжкихнаслідків. На підставі цього запропоновано внести відповідні зміни до ч. 2 ст.22 КК України.
У підрозділі 2.4 “Суб’єктивна сторона злочину” визначаєтьсяформа вини, наводяться особливості інтелектуального та вольового моментів цієївини, аналізуються інші ознаки суб’єктивної сторони.
Обґрунтовується, що суб’єктивна стороназлочину, передбаченого ст. 260 КК України, характеризується виною у форміпрямого умислу. Інтелектуальний момент умислу передбачає усвідомлення особоюсуспільно небезпечного характеру будь-якого діяння, що становлять об’єктивнусторону цього злочину, при його вчиненні. Вольовий момент вказаного злочинупередбачає бажання суб’єкта вчинити зазначені діяння. Окрім цього, авторомдоводиться, що кваліфікувати діяння особи за ч. 5 ст. 260 можливо лише в томувипадку, якщо була присутня вина у формі прямого умислу відносно суспільнонебезпечного діяння і у формі необережності відносно настання суспільнонебезпечних наслідків.
Доводиться, що мотив та мета не єобов’язковими ознаками суб’єктивної сторони складу злочину, що досліджується.
Розділ 3 “ Відмежуванняаналізованого складу злочину від суміжних посягань, його караність таспеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності” присвячений питанням відмежування складу злочину,передбаченого ст. 260 КК, від суміжних складів злочинів, аналізу питаньпокарання за вчинення цього злочину та характеристиці питання звільнення особивід кримінальної відповідальності за його вчинення.
У підрозділі3.1 “Відмежування складу злочину, передбаченого ст. 260 КК України, відсуміжних складів злочинів” розглянуто питання відмежування створення непередбачених законом воєнізованих та збройних формувань (ст. 260 КК України)від створення злочинної організації (ст. 255 КК України), бандитизму (ст. 257КК України), створення терористичної групи чи терористичної організації (ст.2583 КК України) та масових заворушень (ст. 294 КК України).Відмежування слід проводити на підставі мети створення злочинних угруповань,об’єкта злочину, суб’єкта злочину. Окрім цього, не передбачені закономвоєнізовані та збройні формування слід відмежовувати від інших злочинних об’єднаньна підставі притаманних їм специфічним ознакам, які були зазначені вище.
Підрозділ3.2 “Караність злочину,передбаченого ст. 260 КК України” присвячений аналізу відповідностіпокарань, передбачених в санкціях статті, суспільній небезпечності злочину. Напідставі цього зроблено висновок, що встановлені законодавцем вид і строкипокарання за діяння, передбачені частинами 3 та 5 ст. 260 КК України, єдоцільними і корегування не потребують. В свою чергу вбачається за доцільневстановлення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років завчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, та покарання у видіпозбавлення волі на строк від 8 до 12 років за вчинення злочину, передбаченогоч. 4 ст. 260 КК України.
У підрозділі 3.3 “Звільнення відкримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 260 ККУкраїни” приділяється увага доцільності інституту звільнення особи відкримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину. На підставіаналізу зарубіжного досвіду, автор доводить, що існування у кримінальномузаконодавстві норми, яка передбачає можливість звільнення особи відкримінальної відповідальності, є доцільною мірою протидії вчиненню вказаногозлочину.
ВИСНОВКИ
У висновках підбито підсумкидослідження, визначено його основні результати, сформульовано пропозиції щодовдосконалення кримінального законодавства.
Пропонується:
1. Викласти ст. 260 КК України в такійредакції: “Створення не передбачених законом воєнізованих збройнихформувань:
1. Створення не передбачених закономвоєнізованих збройних формувань або участь у їх діяльності –
карається позбавленням волі на строквід п’яти до восьми років.
2. Керівництво зазначеними в частиніпершій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї,боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки –
караються позбавленням волі на строквід п’яти до десяти років.
3. Участь у складі передбаченихчастиною першою цієї статті формувань у нападі на організації чи на громадян –
карається позбавленням волі на строквід восьми до дванадцяти років.
4. Діяння, передбачене частиноютретьою цієї статті, що призвели до загибелі хоча б однієї людини чи іншихтяжких наслідків –
карається позбавленням волі на строквід десяти до п’ятнадцяти років.
5. Звільняється від кримінальноївідповідальності за цієї статтею особа, яка знаходилась у складі вказаних у ційстатті формувань, за діяння, передбачені частиною першої цієї статті, якщо вонадобровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органамдержавної влади або органам місцевого самоврядування
Примітка: під воєнізованимизбройними формуваннями слід розуміти стійкі злочинні об’єднання, які маютьорганізаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність,підпорядкованість та дисципліну, в яких проводиться військова або стройовапідготовка, які незаконно мають на озброєнні придатну для використаннявогнестрільну, вибухову чи іншу небезпечну для життя і здоров’я людини зброю таздатні до виконання бойових завдань”.
2. З урахуванням запропонованої редакціїст. 260 КК України внести зміни до ч. 2 ст. 22 КК України, а саме доповнитипісля слів “…терористичний акт (стаття 258)…” словами “… участь у складі непередбачених законом воєнізованих збройних формувань у нападі на організації чина громадян (частини 3 та 4 статті 260)…”.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮДИСЕРТАЦІЇ
1. Робак В.А. Бандитизм:порівняльний аналіз з іншими, подібними по складу злочинами // Право і безпека.– 2002. – № 4. – С. 95 – 98.
2. Робак В.А. Банда як видзлочинної організації // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальніпроблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених”. – Х.: ВидавництвоНаціонального університету внутрішніх справ, 2003. – С. 35 – 37.
3. Робак В.А. Бандитизм і тероризм(кримінально-правовий аналіз) // Актуальні проблеми сучасної науки вдослідженнях молодих вчених. – Сімферополь, 2004. – Вип. 5. – С. 46 – 51.
4. Робак В.А. Ознаки, притаманнізлочинній організації // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені10-річчя незалежності України. – 2005. – Вип. 2. – С. 182 – 190
5. Робак В. А. До питання просуб’єкт злочину, передбаченого ст. 260 Кримінального кодексу України //Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – Сімферополь,2005. – Вип. 8. – С. 147 – 150.
6. Робак В.А. Ознаки, притаманніне передбаченому законом воєнізованому формуванню // Вісник Харківськогонаціонального університету внутрішніх справ. – 2006. – Вип. 32. – С. 73 – 78.
7. Робак В.А. Профілактикастворення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань: досвідіноземних держав // Матеріали науково-практичної конференції “Забезпеченняправопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадськоїбезпеки”. – Харків, 2006. – С. 48 – 49.
8. Робак В.А. Детермінанти створеннявоєнізованих або збройних формувань, не передбачених законом // Актуальніпроблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – Сімферополь, 2006. –Вип. 9. – С. 276 – 279.
9. Робак В.А. Загально-соціальніта спеціально-кримінологічні профілактичні заходи створення не передбаченихзаконом воєнізованих або збройних формувань // VІІІ звітна науково-практичнаконференція науково-педагогічних працівників Кримського юридичного інститутуХарківського національного університету внутрішніх справ 19 травня 2006. –Сімферополь, 2006. – С. 32 – 36.
10. Робак В.А. Озброєність, якознака притаманна не передбаченому законом збройному формуванню // Збірникнаукових праць міжнародної науково-практичної конференції “Другі Прибузькі юридичнічитання” / Під ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2006. – С. 245– 247.
11. Робак В.А. Відповідністьсанкції ст. 260 Кримінального кодексу України тяжкості злочину. “Піднесення доправа” реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства –головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальнихпокарань // Збірник доповідей та тез науково-практичної конференції 21-22грудня 2006 р. – Запоріжжя, 2006. – С. 207 – 212.
12. Робак В.А. Об’єкт злочину,передбаченого ст. 260 Кримінального кодексу України // Проблеми правознавствата правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2006. – С. 141 – 151.
13. Робак В.А. Суб’єктивна стороназлочину, передбаченого ст. 260 Кримінального кодексу України // ВісникЗапорізького юридичного інституту. – 2006. – Вип. 2 (35). – С. 169 – 174.
14. Робак В.А. Обумовленістькримінально-правового захисту від створення не передбачених закономвоєнізованих або збройних формувань // Часопис Київського університету права. –2007. – Вип. 1. – С. 162 – 166.
15. Робак В.А. Історичний аспектвідповідальності за створення не передбачених законом воєнізованих або збройнихформувань у кримінальному законодавстві // Актуальні проблеми сучасної науки вдослідженнях молодих вчених. – Сімферополь, 2007. – Вип. 10. – С. 294 – 299.
16. Робак В.А. Поняття та ознаки непередбаченого законом воєнізованого та не передбаченого законом збройногоформування // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2007. – № 1. – С. 158– 167.