Організація та планування кредитування

ЗМІСТ
 
Вступ………………………………………………………………………………………………………….5
1. Кредитні операції — основадіяльності комерційних банків……………………….8
1.1 Економічна сутність та видикредитних операцій комерційного банку………………………………………………………………………………………………………….8
1.2 Умови і форми кредитування……………………………………………………………….17
1.3 Організація та планування процесукредитування ………………………………..26
2. Аналіз кредитної діяльності КБ„ПриватБанк”……………………………………….36
2.1 Фінансово-екомомічнахарактеристика діяльності КБ „ПриватБанк”…….36
2.2 Аналіз та оцінка якостікредитного портфелю………………………………………50
2.3 Процес надання кредиту………………………………………………………………………61
3. Шляхи оптимізації кредитнихоперацій………………………………………………….72
3.1 Удосконалення кредитної політики ……………………………………………………..72
3.2    Робота з проблемними кредитами…………………………………………………….79
3.3 Виколристування ЕВМ в банківськоїсистемі……………………………………….89
4. Охорона праці у комерційному банку…………………………………………………….97
Висновки………………………………………………………………………………………………..112
Література………………………………………………………………………………………………117
Додатки………………………………………………………………………………………………….122

ВСТУП
 
Значення кредитудля нормального функціонування економіки будь-якої країни важко переоцінити. Востанні роки він все більше використовується і в Україні — як відомо самекредит приносить банкам найбільший доход. За сучасних умов кредит набув своїхспецифічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресурсів івиступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошовогообігу, тобто змінює готівковий оборот в обігу на безготівковий.
Кредит, безперечно,необхідний вже існуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібентому, хто тільки прагне організувати своє виробництво, але не має для цьогостартового капіталу. Для того щоб отримати кредит, необхідно, щоб той, хто маєвільні кошти довіряв тому, кому вони потрібні. Звідси і походить термін«кредит», який виник від латинського слова «сгесіо»,означає вірити або приймати на віру. З часом мінялися економічні умовигосподарювання і відповідно трансформувався зміст терміну «кредит».За сучасних умов кредит означає систему грошових відносин, що пов’язана зтимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій танаселення. Необхідність використання підприємствами кредиту зумовлена тим, щонадходження коштів підприємству і його платежі не збігаються як за часом, так іза сумою. Таким чином виникнення і функціонування кредиту пов’язане знеобхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовимвивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Алеце не є єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. У теперішній часкредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операціїяка так чи інакше пов’язанаіз заборгованістю того чи іншого суб’єктуякі приймають участь у цій операції. Для забезпечення всього процесувідтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вонивикористовують для придбання оборотних виробничих фондів. Потім ці коштипереходять у наступну стадію і перетворюються у незавершене виробництво. Далі — готова продукція. Готова продукція, в свою чергу, є товаром який призначенийдля продажу і відповідно реалізується на ринку. Після цього етапу виручка відреалізації зараховується на рахунок підприємства. Тобто має місце рух вартостіфондів, що являє собою послідовний безперервний її перехід із однієїфункціональної форми в іншу. Цьому процесу об’єктивно властива нерівномірність,обумовлена індивідуальним характером кругообігу і обороту фондів на кожномупідприємстві внаслідок відмінностей організаційно-технічних характеристик виробництваі реалізації продукції. Тобто нерівномірність виникає внаслідок часової розбіжностіміж вивільненням коштів із обороту та авансуванням їх в оборот. Частіше за всетакі розбіжності зумовлені специфікою підприємств — сезонністю виробництва. Впевні періоди має місце зростання виробничих витрат порівняно із надходженнямкоштів від реалізації продукції на розрахунковий рахунок підприємства. Отжевиникає потреба в залученні додаткових коштів. Підприємство мусить братикредит, тому що саме він слугує тим механізмом акумуляції фінансових ресурсівякий дозволяє вирішити це протиріччя. Це можуть бути банківські кредити, кошти іншихкредиторів або комерційний кредит. Також мають місце такі випадки колизбільшується вихід готової продукції та починають поступати кошти відреалізації продукції, частина з яких може використовуватися на інші потреби.Таким чином можна зробити висновок, що об’єктивною економічною основоюфункціонування кредиту є саме такі розбіжності в потребі у коштах дляпідприємств сезонного виробництва. Кредит дозволяє підприємству нерозосереджувати свої фінансові ресурси на придбання запасів сировини йматеріалів, та позитивно впливає на кругообіг коштів підприємства, що в своючергу дозволяє йому працювати ритмічно й мати прибуток від своєї діяльності.
Неодмінноекономічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників назасадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини не можуть виникнути, якщоавансовані у виробництво кошти не приймають участі в кругообігу, або колигосподарюючий суб’єкт, який має намір їм скористатися, не має постійного доходу(не може покрити витрати кредитора за користування його коштами).
Не менш важливоюумовою виникнення кредитних відносин є спів падіння економічних інтересівкредитора і позичальника. Кредитор повинен бути в рівній мірі зацікавлений ввидачі кредиту, як і позичальник в його отриманні. Справа в тому, що кредитнівідносини не можуть виникнути з того, що у кредитора є вільні грошові кошти, ау позичальника їх немає. Кредитор і позичальник повинні дійти згоди за певнимиекономічними параметрами кредиту. Ось чому ця тема є актуальною.
Предметдослідження – кредитні операції комерційного банку.
Метою роботи єдослідження організації та планування кредитної діяльності та розробка шляхів щодоїї вдосконалення.
Об’єктом дослідженняв цієї роботі є комерційний банк „ПриватБанк”
У відповідності дометі було поставлено ряд завдань:
–          визначитипоняття та сутність кредитних операцій комерційного банку;
–          прослідкуватистадії кредитного процесу взагалі та на прикладі КБ „ПриватБанку”;
–          визначитишляхи оптимізація кредитних операцій.

1.КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ – ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
1.1Економічна сутність та види кредитних операцій комерційного банку
Кредитні операції- це відносини між кредитором і позичальником по наданню першим останньому певноїсуми грошових коштів на умовах платності, терміновості і поворотності [29, c. 128]. Банківські кредитні операції підрозділяються на дві великі групи: активні,коли банк виступає в особі кредитора, видаючи позики, і пасивні, коли банк виступаєв особі позичальника, привертаючи гроші від клієнтів і інших банків в банк наумовах платності, терміновості і поворотності. Виділяються і дві основні форми здійсненнякредитних операцій: позики і депозити. Відповідно активні і пасивні кредитніоперації банків можуть здійснюватися як у формі позик, так і у формі депозитів.Активні кредитні операції полягають, по-перше, з позикових операцій з клієнтамиі операцій за поданням міжбанківського кредиту; по-друге, з депозитів,розміщених в інших банках. Пасивні кредитні операції аналогічно складаються здепозитів третіх юридичних і фізичних осіб, включаючи клієнтів і інші банки, іпозикові операції по отриманню міжбанківського кредиту.
Виходячи з вказаниххарактеристик можна умовно підкреслити відмінність між кредитними і позиковими операціями,кредитом і позикою. Кредит — ширше поняття, що припускає наявність різних форм організаціїкредитних відносин, як формуючих джерела засобів банку, так і представляючиодну з форм їх вкладення. Позика ж є лише однією з форм організації кредитнихвідносин, виникнення яких супроводжується відкриттям позикового рахунку.
Депозитніоперації є операціями банків і інших кредитних установ по залученню грошовихкоштів у внески (пасивні депозити) або розміщенню засобів, що є в їхрозпорядженні, у внески в інших банках або кредитний — фінансових інститутах (активнідепозити). Під депозитом (внеском) в світовій банківській практиці розуміються грошовікошти або цінні папери, віддані на зберігання до фінансово-кредитних або банківськихустанов [72, c. 82]. Поняття “депозит” яктаке має декілька значень: наряду з внесками в банках і інших кредитно-фінансовихінститутах воно може означати також цінні папери, передані на зберігання в кредитно-фінансовіінститути; внески під оплату митного збору, зборів, податків; внески вадміністративних органах в забезпеченні позову, явки і т.д. Традиційно всідепозити, як до запитання, так і на термін, вважаються основним джереломбанківських ресурсів. Серед активних депозитних операцій можна виділитиоперації по розміщенню тимчасово вільних засобів даного банку в інших банках — термінові внески в банках (або в інших кредитних установах), засоби нарезервному рахунку в Центральному банку, а також засоби на кореспондентськихрахунках в інших банках.
Кореспондентськівідносини — договірні відносини між кредитними установами, банками, встановлюванів цілях здійснення платіжно-розрахункових операцій за дорученням один одного.Кореспондентські відносини можуть включати і інші види послуг, зокрема банки — кореспонденти можуть прокредітовати клієнта понад суму ліміту,встановленої для одного банку. Крім того, крупні банки — кореспонденти длядрібніших можуть давати консультації по управлінню інвестиційним портфелем,купувати, продавати, зберігати і управляти цінними паперами за їх дорученням.На підставі обміну листами, зразками підписів посадовців банки кореспондентивідкривають кореспондентські рахунки один одному, по яких вироблятимутьсявзаємні розрахунки на підставі укладеного кореспондентського договору. Операціїпо кореспондентському рахунку здійснюються в межах кредитного сальдо, комісіянараховується з обороту по дебету і з обороту по кредиту рахунку.
Міжбанківськідепозити, як термінові, так і до запитання, в більшості випадків є засобами,які банки тримають один у одного короткий час для здійснення розрахунків,регулювання рівня ліквідності балансу, виконання вимог органів грошовий — кредитного регулювання.
Клієнтськідепозити (внески) — це грошові кошти, що вносяться клієнтами на зберігання докредитних установ, які можуть бути використані для безготівкових розрахунківабо вилучені готівкою [37, c. 29]. Внески утворюються шляхом внесків готівкою і грошовими документами абочерез надання позики і перелік суми позики на розрахунковий рахунок (так званіуявні внески).
Розрізняютьсядекілька видів внесків. Залежно від терміну вони підрозділяються на депозити дозапитання, термінові квазітермінові, тобто привернуті на достатньо тривалий,але в той же час невизначений термін. Крім того, в окрему групу середклієнтських внесків необхідно виділити кошти клієнтів, зарезервовані наспеціальних рахунках для розрахунків (наприклад, акредитивами, лімітованимичековими книжками і т.д.); привернуті засоби спец фондів і засоби спецпризначення; кредиторську заборгованість; привернуті засоби по розрахунковихопераціях (наприклад, засоби розрахунку між банками, привернуті засоби пофакторингових операціях і т.д.).
При аналізіструктури пасивних кредитних операцій важливе значення має виділення депозитівдо запитання (засоби на поточних, розрахункових рахунках) і внесків на термін.Внески до запитання можуть бути вилучені у будь-який час на першу вимогувкладника. Вони використовуються для поточних розрахунків. По них нараховуєтьсявідносно низький (або взагалі не нараховується) відсоток. Часто даний видвнеску називають чековими депозитами, оскільки засоби можуть вилучатися порахунку шляхом виставляння чеків. Термінові внески є грошовими коштами приватнихосіб, компаній, підприємств і організацій, поміщені на зберігання на напередпевний термін, але, як правило, не менше одного місяця. В більшості випадків цевнески на крупніші суми. Найтиповіша форма термінових внесків приватних осіб — ощадні внески, засоби з яких можуть бути зняті з певними обмеженнями, наприкладз попереднім повідомленням. Останнім часом ощадні рахунки сталивикористовуватися і для безготівкових платежів, крім того, з’явилися нові видивнесків, режим використовування яких поєднує переваги поточних рахунків ітермінових депозитів. Режим використовування і зберігання засобів на цих“гібридних” видах рахунків визначається при відкритті рахунку. Як правило, поцих рахівницях встановлюються терміни повідомлення (наприклад, за 30 днів) провилучення певних сум з рахунку. Деякими банками практикується такожвстановлення ліміту — мінімальної суми, становлячи щоденний, середньомісячний, среднеквартальний і т.д. залишок на поточному або розрахунковому рахунку, на якийнараховуються відповідно вищі відсотки, ніж по сумах перевищуючих цеймінімально допустимий залишок.
Позикові операціїбанків можна класифікувати по різних критеріях. По-перше, залежно від тієїролі, в якій виступає банк, — кредитора або позичальника: активні і пасивніпозикові операції. Активні позикові операції складаються з операцій покредитуванню клієнтів і наданню кредитів іншими банками і або міжбанківськогокредиту. Пасивні позикові операції полягають в отриманні міжбанківськогокредиту в Центральному (Національному) банку або інших комерційних банках.
По-друге, потермінах: онкольні або до запитання; короткострокові (до одного року); середнесрокові(від одного року до п’яти років).
По-третє,виходячи з наявності, якості і характеру забезпечення: позики бланкові, немають забезпечення і засновані на довірі до позичальника, і позики забезпечені.Як забезпечення позики можуть виступати як застава товарно-матеріальних іфінансових цінностей, гарантії зобов’язання або поручительства, так істрахування ризику непогашення кредиту страховою організацією.
По-четверте,залежно від цілей кредитування: позики на збільшення капіталу (виробничихфондів); позики на тимчасове поповнення недоліку засобів; позики споживацькіцілі.
По-п’яте, напідставі відмінностей в умовах, порядку, величині і термінах сплати відсотківпо кредиту суми основного боргу; режимах позикового рахунку, що відкривається;галузевої приналежності клієнта, організаційно-правової форми його діяльності іт.д.
Позикові операціїбанків здійснюються на підставі укладення кредитного договору, в якомуфіксуються всі основні умови надання позики. Умови кредитного договору залежатьв кожен конкретний момент від кредитної політики, що проводиться комерційнимбанком, і наступних чинників: наявність і вартість кредитних ресурсів;співвідношення ступеня ризикованої і прибутковості кредитування кожногоконкретного проекту; стабільності і масштабів депозитної бази банку; установокекономічної і грошовий кредитної політики держави; господарської ситуації, щосклалася, в даному регіоні; кваліфікації і професіоналізму банківськихпрацівників і т.д. Механізм кредитування і організація кредитної роботи в банкувизначається кожним банком самостійно на основі діючих рекомендаційЦентрального банку.
В умовах ринковоїекономіки найхарактернішою формою кредитування першокласних позичальників,тобто позичальники кредитуються найбільш пільгової (наприклад без перевіркизабезпечення і з правом необмеженого перевищення планового розміру кредиту), єкредитування по контокоренту. Контокорент означає, що підприємствувідкривається тільки один-єдиний рахунок; розрахунковий рахунок в даномувипадку закривається. З урахуванням загальних принципів ведення контокорентногорахунку, практиці його використовування в нашій країні, інших країнах, зурахуванням особливостей сучасного періоду можна, на мій погляд, застосовуватинаступну модель контокорентного кредиту.
Кредитування поконтокоренту поєднується з наданням цільових короткострокових і довгостроковихпозик з окремих рахунків. Видача і погашення цільових позик кореспондуються зконтокорентним рахунком.
Основоюорганізації кредитування по контокоренту є плановий розмір кредиту. Вінвизначається на базі укрупненого об’єкту кредитування і є різницею між потребоюв оборотних коштах і наявними їх джерелами. Потреба складається із залишкунормованих активів, товарів відвантажених, термін оплати яких не наступив, ідебіторської заборгованості. Розрахунок цієї різниці робиться клієнтом на рік зрозбиттям по кварталах на основі балансу оборотних коштів. При складаннібалансу враховуються відображені в кредитному договорі умови кредитування, якінаправлені на підвищення кредитоспроможності позичальника. При плануваннізалишку активів звертається увага на вимогу банку по скороченню розміру їхокремих елементів, товарів відвантажених і дебіторської заборгованості,ліквідації тривалих неплатежів, приросту величини власних оборотних коштів.
Режимвикористовування планового розміру кредиту може мінятися залежно відрезультатів аналізу показників кредитоспроможності і характеру попиту накредит. Перший варіант застосовується, коли практично немає зауважень покоефіцієнтах кредитоспроможності. Тут плановий розмір кредиту жорстко не обмежуєрівень заборгованості і використовується тільки для спостереження за зміноюцього рівня. У інших випадках, а також при не виконанні умов договору яксанкція вводиться другий варіант, при якому дозволяється перевищення плановогорозміру кредиту тільки в певних умовах.
Контроль банку зазабезпеченням поворотного руху кредиту може здійснюватися різними шляхами, іперш за все за допомогою порівняння планового і фактичного балансу оборотнихкоштів. Цей порівняльний аналіз робиться на основі даних квартального відлікуклієнта. У випадку, якщо позичальник не умов кредитування його по 1 класу, банкухвалює рішення про подальшим режимі його кредитування. Зокрема, розв’язуєтьсяпитання про можливості перевищення планового розміру кредиту, встановленнявищого рівня позикового відсотка, про оплату розрахункових документів тільки вмежах виручки, що поступила.
Другим способомконтролю може виступати щоквартальне складання заборгованості по контокоренту зплановим розміром кредиту. Це значить, що планування залишків ряду активів ітоварів відвантажених здійснюється на базі їх середніх величин в минуліперіоди(при такому підході враховуються також темпи зростання об’ємувиробництва).
Як третій спосібконтролю за дотриманням принципів кредитування, і зокрема принципу терміновості,можна виділити щоквартальне порівняння планової і фактичної швидкості оборотукредиту. При уповільненні цієї швидкості вводяться штрафні надбавки додоговірного відсотка.
Однією з сучаснихтенденцій розвитку активних операцій банків країн ринкової економіки єтенденція подовження термінів кредитування. Довгострокове кредитування включаєкомплекс заходів по створенню банків довгострокових вкладень, формуваннюструктури відділів і розвитку форм і методів організації його видачі іпогашення позик.
Організаціядовгострокового кредитування в умовах розподільної економіки і фондового методуфінансування капітальних вкладень була заснована на видимості простотиотримання грошей на інвестиційні цілі. Ринкове господарство приймає не всікапіталовкладення; воно уміє вибирати сферу своєї діяльності. Проте в сучасний,перехідний період для довгострокового кредитування ще не наступили сприятливічаси. Разом з тим економічну діяльність банків вже не можливо представити безоперацій по довгостроковому кредитуванню. Організація довгострокового кредитуприпускає виділення суб’єктів і об’єктів кредитування; порядок видачі іпогашення позик.
Суб’єктамикредитування виступають: державні підприємства, СП, малі підприємства,індивідуальні позичальники.
Важливимелементом видачі кредиту є визначення об’єкту кредитування. У світовій практиціодним з основних об’єктів довгострокового кредитування виступає іпотека.Іпотечний кредит видається під заставу нерухомості — землі і будов, виробничогоі житлового призначення. Зі всього різноманіття об’єктів кредитування можнавиділити дві основні групи [18, с. 246]:
— виробницкіпозики;
— на споживацькіцілі.
В результатінадання виробничих кредитів гроші вкладаються у виробничі капітальні вкладення.Новим видом таких позик виступають інноваційні кредити або позики нанововведення. Об’єктом кредитування інновацій є: комп’ютерна техніка, медичнеустаткування, товари широкого споживання і ін.
Інформація провибір стратегії довгострокового кредитування повинна аналізуватися відділамикредитування і інвестицій на основі даних відділу депозитів. Основою дляправильного ходу банківської діяльності є узгодження термінів активних операційз термінами пасиву банку. Якщо банк одержує свої кошти на короткі терміни, вінне може видавати довгострокові позики, хоча б вони були забезпечені вподвійному розмірі.
Одним із способівзабезпечення по довгострокових кредитах може виступати застава. Кредитор вданому випадку має право при невиконанні боржником забезпеченого заставоюзобов’язання одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно передіншими кредиторами. Застава зберігає силу і під час переходу права власності назакладене майно від заставнику до іншої особи. До основних видів довгостроковихкредитів під заставу відносяться [18, с. 247]:
— кредит підзаставу рухомого майна;
— кредит підзаставу нерухомості.
У сучасних умовахкомерційні банки як і раніше стримано відносяться до видачі довгостроковихкредитів, переходячи до одночасного фінансування розробок, об’єднаних загальноютехнологічною спрямованістю і термінами реалізації. Такий підхід заснований наоб’єднанні в єдину програму комерційних і інноваційних кредитів; ряд проектівпереводиться з фінансування на інноваційне кредитування.
Зміцнення іупровадження ринкових основ економіки пов’язане з розвитком кредитних відносин,використовуванням нових форм банківської співпраці. Практика господарюванняпримушує об’єднувати банківську діяльність в різних сферах, у тому числі і дляорганізації консорціальних операцій. Модернізація і технічне переозброєннягалузей народного господарства, здійснення великомасштабних заходів в такихобластях, як енергетика, екологія, здобич сировини, упровадженнянауково-технічних розробок при значному скороченні традиційного джерела — засобів державного бюджету вимагають величезних кредитних ресурсів, включаючивалютні.
Потребиінвестиційної сфери не можуть бути задоволені окремими комерційними банкамичерез обмеженість їх власних засобів і складнощами залучення кредитних ресурсівдля довгострокового кредитування. Можливості надання крупного довгостроковогокредиту окремого комерційного банку обмежуються також діючими нормативамибанківської ліквідності, граничними розмірами позик, видаваних одномупозичальнику.
Важливим і навітьвирішальним моментом при кредитуванні інвестиційних процесів виступає кредитнийризик, пов’язаний із заморожуванням ліквідних засобів на тривалий період,кредитоспроможністю позичальника, з його можливостями своєчасно здійснитипроект, що кредитується.
Всі ці проблемирозв’язуються при створенні банківського об’єднання -консорциума для надання довгострокового кредитуна інвестиційні цілі. Консорціальний кредит може використовуватися і длякороткострокового кредитування, якщо об’єм кредиту або кредитний ризик дужевеликі для одного банку.
У консорциальной операції можуть брати участь нетільки декілька банків, але і декілька позичальників, безпосередньо причетнихдо здійснення заходу, що кредитується. Наприклад, можна здійснити модернізаціюосновного виробництва без модернізації цехів заводів-суміжників
Консорціальнікредити не є самостійною формою кредиту і базуються на тих же принципах, що іінші види банківських позик: міняються тільки механізм акумуляції кредитнихресурсів і техніка надання кредиту.
Банківськіконсорціуми підрозділяються на тимчасові, створюються, як правила, дляфінансування однієї, звично дуже крупної операції, і постійно діючі,встановлені банками на паритетних засадах. Останні в основному використовуютьсядля проведення операцій на валютних ринках і ринках позикових капіталів.Створення банківського консорціуму ґрунтується на цивільному кодексі, діючим всуспільстві, і нормативних актах, регулюючих діяльність комерційних банків.Діяльність кожного консорціуму здійснюється під керівництвом одного абодекількох банків. При сумісному керівництві все ж таки виділяється провіднийбанк. Банком-організатором, як правило, виступає банк з достатньо крупнимипасивами, що має певний досвід проведення великомасштабних операцій, володієналагодженими зв’язками з фінансово-кредитними установами, кваліфікованимикадрами і що користується високою репутацією в банківській системі.
Стандартної формикредитування консорціальних операцій не існує. При створенніконсорціуму банки керуються чинним законодавством, а при оформленні кредитнихвідносин керуються комерційною доцільністю. Загальними підходами приорганізації консорціальной операції у області кредитування є: надійністьпозичальника і проекту, що фінансується; можливість отримання згоди іншихбанків на участь в кредитуванні; чітке визначення терміну і порядку видачі іпогашення позики; ретельний аналіз фінансової діяльності і інвестиційних планівпозичальника; можливі ризики і методи їх страхування. Залежно від характеруперерахованих чинників визначається вид позики (середньостроковий,довгостроковий), відсоток за кредит (з урахуванням попиту і пропозиціїкредитних ресурсів, терміну і розміру кредиту, ступеня ризику по данійоперації), техніка надання кредиту через консорціум.
Кредитнівідносини між консорціумом і позичальником регулюються кредитною угодою, щомістить основні економічні умови і юридичні аспекти операцій. У угодіуказуються: мета, напрям кредиту, термін, сума, валюта кредиту, умовивстановлення процентної ставки; містяться зобов’язання кредитора своєчаснонадавати кредит, а позичальника — своєчасно і повністю погашати; обмовляєтьсямеханізм кредитування, порядок використовування і погашення кредиту, термінисплати відсотків.
Своєрідною формоюконсорциального кредиту починають виступатисумісні гарантії або поручительства банків за зобов’язаннями клієнта. Якщоклієнт не виконує свої зобов’язання по відношенню до своїх партнерів, то банкиберуть на себе їх оплату, оформляючи цю операцію як кредит і стягуючи платнюзалежно від виду вимог, терміну і суми кредиту.
Нестабільністьекономіки, відсутність відповідних законодавчих актів, ресурсів длядовгострокового кредитування і величезні кредитні ризики примушують комерційнібанки в нашій країні використовувати консорціальні кредити в основному длякороткострокових і середньострокових вкладень. Стримує створення банківськихконсорціумів для кредитування крупних інвестиційних заходів обмеженість уЦентрального банку довгострокових кредитних ресурсів, що скорочує можливості їхотримання багатьма комерційними банками. З другого боку, активний попит накороткострокові кредити і кредитні ресурси, спекулятивне зростання процентнихставок робить все менш привабливими довгострокові вкладення для комерційноїдіяльності банків.

1.2Умови і форми кредитування
Банківськийкредит, вимоги, які пред’являються до його оформлення, володіють певнимиособливостями, відмінними від інших видів кредиту. Перш за все слід зазначити,що кредитні відносини банку з клієнтом будуються на принципах терміновості,поворотності, платності і забезпеченості кредиту і оформляються договором.
Банківськекредитування відрізняється наступними особливостями.
По-перше, ці правовідносинихарактеризуються спеціальним суб’єктним складом: кредитором в даному випадкувиступає банк або інша кредитна організація, яка регулярно, професіонально напідставі спеціально виданого банком дозволу (ліцензії) здійснює подібного родуоперації для витягання прибутку як основної мети своєї діяльності.
По-друге, якщо за договором позики абов результаті надання товарного або комерційного кредиту предметом договоруможуть служити не тільки грошові кошти, але і інші речі, то предметом договорубанківського кредиту можуть бути тільки грошові кошти.
По-третє, особливістю договорубанківського кредиту є його відшкодувальний характер, тобто сплата клієнтомвідсотків за користування грошовими коштами кредитної організації протягомпевного терміну — на відміну від звичною договори позики, що припускає яквідшкодувальний, так н безвідплатний характер правовідносин сторін.
По-четверте, забезпеченість кредиту. Якзабезпечення своєчасного повернення кредиту банки приймають заставу,поручительство, гарантію іншого банку, а також зобов’язання в інших формах,допустимих банківською практикою.
По-п’яте, відмінність від договорупозики кредитний договір містить вимога цільового використовування позиковихзасобів з вказівкою конкретних цілей.
По-шосте, кредитний договір полягаєобов’язково і письмовій формі. Обов’язковість такого оформлення визначеначинним законодавством, при цьому недотримання письмової форми спричиняє засобою недійсність кредитного договору.
По-сьоме, відповідно до чинногозаконодавства грошові кошти за договором кредиту (договору банківської позики)можуть бути надані підприємству-позичальнику тільки в безготівковій формі.
Наданнякомерційними банками кредиту підприємствам здійснюється на основі кредитногодоговору, який інакше називають договором банківської позики. Правила наданнякредиту, порядок, умови укладення кредитних договорів комерційні банкирозробляють самостійно з урахуванням рекомендацій і вказівок НБУ.
Для вирішенняпитання про доцільність надання кредиту тому або іншому позичальнику останнійзобов’язаний представити в комерційний банк певний набір документів:
— заявку наотримання кредиту;
— копіїзасновницьких документів позичальника, завірені нотаріально (свідоцтво прореєстрацію підприємства, статут, засновницький договір);
— баланс наостанню звітну дату, завірений податковою інспекцією;
— техніко-економічнеобґрунтування окупності проекту;
— копії договорів(контрактів) на підтвердження операції;
— завіренунотаріусом банківську картку із зразками підписів керівника підприємства,головного бухгалтера і відтисненням друку;
— документи,підтверджуючі наявність забезпечення кредиту (договір застави, договірпоручительства, банківська гарантія і т. д.).
Залежно відфінансового стану позичальника і інших обставин вказаний перелік може бути,значно розширений.
В результатіаналізу наданих документів, а також, можливо, проведення досліджень і оцінкирезультатів господарсько-фінансової діяльності позичальника, його діловоїрепутації, платоспроможності (особливо, коли розглядається питання про наданнядосить крупних сум на значний термін) ухвалюється рішення про видачу кредиту.Оформлення кредитної операції виробляється шляхом укладення договору
Класифікаціюкредиту традиційно прийнято здійснювати по декількох базових ознаках, донайважливіших з яких слід віднести категорії кредитора і позичальника, а такожформу, в якій надається конкретна позика. Виходячи з цього можна виділитинаступні шість досить самостійних форм кредиту, кожна з яких в своючергу розпадається на декілька різновидів по більш деталізованихкласифікаційних параметрах.
Банківськийкредит — одна знайпоширеніших форм кредитних відносин в економіці, об’єктом яких виступає процеспередачі в позику безпосередньо грошових коштів. Надається виключно банками, щомають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального банку. В роліпозичальника можуть виступати тільки юридичні особи, інструментом кредитнихвідносин є кредитний договір або кредитна угода. Дохід по цій формі кредитупоступає у вигляді позикового відсотка або банківського відсотка, ставка якоговизначається за угодою сторін з урахуванням її середньої норми на даний періоді конкретних умов кредитування. Класифікується по ряду базових ознак.
Терміни погашення:
— онкольніпозики, щопідлягають поверненню у фіксований термін після надходженняофіційного повідомлення від кредитора. В даний час вони практично невикористовуються, оскільки вимагають щодо стабільних умов на ринку позиковихкапіталів і в економіці в цілому;
— короткостроковіпозики, щонадаються, як правило, на заповнення тимчасового недоліку власнихоборотних коштів у позичальника. Середній термін погашення по цьому виглядукредиту звичайно не перевищує одного року. Найактивніше застосовуютьсякороткострокові позики на фондовому ринку, в торгівлі і сфері послуг, в режиміміжбанківського кредитування.
У сучаснихвітчизняних умовах короткострокові кредити, що одержали однозначно домінуючийхарактер на ринку позикових капіталів, характеризується наступними відмітнимиознаками:
а) коротшимитермінами, що звичайно не перевищують одного місяця;
б) ставкоювідсотка. Обернено пропорційної терміну повернення позики;
в)обслуговуванням в основному сфери обігу;
— середньостроковіпозики, щонадаються на термін від одного року до трьох років на меті яквиробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення набули ваграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів з середнімиоб’ємами необхідних інвестицій;
— довгостроковіпозики (терміном зверху 3-х років), використовувані, як правило, вінвестиційних цілях. Як і середньострокові позики, вони обслуговують рухосновних засобів, відрізняючись великими об’ємами передавання кредитних ресурсів.Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного переозброєння, новогобудівництва на підприємствах всіх сфер діяльності. Особливий розвиток одержалив капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузяхекономіки.
На Україні настадії переходу до ринкової економіки практично не використовуються як череззагальну економічну нестабільність, так і меншої прибутковості порівняно зкороткостроковими кредитними операціями.
Спосіб погашення:
— позики погашаютьсяодноразовим внеском (платежем) з боку позичальника.Традиційна форма поверненнякороткострокових позик, вельми функціональна з позиції юридичного оформлення,оскільки не вимагає використовування механізму числення диференційованоговідсотка;
— позики, щопогашаються в розстрочку протягом всього терміну дії кредитного договору. Конкретні умови (порядок)повернення визначаються договором, зокрема — в частині антиінфляційного захистуінтересів кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позиках і, якправило, при середньострокових.
Спосіб стягуванняпозикового відсотка:
— позики,відсоток по яких виплачується у момент її загального погашення. Традиційна для ринковоїекономіки форма оплати короткострокових позик, що має найбільш функціональний зпозиції простоти розрахунку характер;
— позики,відсоток по яких виплачується рівномірними внесками позичальника протягомвсього терміну дії кредитного договору. Традиційна форма оплати средне- і довгострокових позик, що маєдостатньо диференційований характер залежно від домовленості сторін (наприклад,по довгострокових позиках виплата відсотка може починатися як після закінченняпершого року користування кредитом, так і через триваліший термін);
— позики,відсоток по яких утримується банкому момент безпосередньої видачі їхпозичальнику. Для розвиненої ринкової економіки ця форма абсолютно нехарактернаі використовується лише лихварським капіталом.
Наявністьзабезпечення:
— довірчі позики(бланковий кредит),єдиною формою забезпечення повернення яких є безпосередньокредитний договір. У обмеженому об’ємі застосовуються деякими зарубіжнимибанками в процесі кредитування постійних клієнтів, що користуються їх повноюдовірою;
— забезпеченіпозикиякосновний різновид сучасного банківського кредиту, виражаючий один з його базовихпринципів. В ролі забезпечення може виступити будь-яке майно, що належитьпозичальнику на правах власності, найчастіше — нерухомість або цінні папери.При порушенні позичальником своїх зобов’язань це майно переходить у власністьбанку, який в процесі його реалізації відшкодовує збитки, що зазнають. Розмірвидаваної позики, як правило, менше середнеринкової вартості запропонованогозабезпечення і визначається угодою сторін. У вітчизняних умовах основнапроблема при оформленні забезпечених кредитів — процедура оцінки вартості майначерез незавершеність процесу формування іпотечного і фондового ринків;
— позики підфінансові гарантії третіх, осіб, реальні виразом яких служить юридично оформленезобов’язання з боку гаранта відшкодувати фактично завданого банку збитку припорушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору. В роліфінансового гаранта можуть виступати юридичні особи, що користуються достатньоюдовірою із стропи кредитора, а також органи державної влади будь-якого рівня, Вумовах розвиненої ринкової економіки набули широке поширення перш за все усфері довгострокового кредитування, у вітчизняній практиці до теперішнього часумають обмежене застосування через недостатню довіру з боку кредитнихорганізацій не тільки до юридичних осіб, але і до державних органів.
Цільовепризначення:
— позикизагального характеру (незв’язані кредити), використовувані позичальником насвій розсуд для задоволення будь-яких потреб у фінансових ресурсах. У сучаснихумовах мають обмежене застосування у сфері короткострокового кредитування, при средне- і довгостроковому кредитуванніпрактично не використовується;
— цільові позики(зв’язані кредити), щоприпускають необхідність для позичальника використовувативиділені банком ресурси виключно для вирішення задач, визначених умовамикредитного договору (наприклад, розрахунку за товари, що придбаваються, виплатизаробітної платні персоналу, капітального розвитку і т. п.). Порушення вказанихзобов’язань, як вже платня наголошувалося, спричиняє за собою застосування допозичальника встановлених договором санкцій у формі дострокового відгукукредиту або збільшення процентної ставки.
Категоріїпотенційних позичальників:
— сільськогосподарськіпозики— одинз найпоширеніших різновидів кредитних операцій, характерною його особливістю єчітко виражений сезонних характер, обумовлений специфікоюсільськогосподарського виробництва;
— комерційнийпозики, щонадаються суб’єктам господарювання, функціонуючим у сфері торгівлі іпослуг. В основному вони мають терміновий характер, задовольняючи потреби впозикових ресурсах в частині, що не покривається комерційним кредитом;
— позикипосередникам на фондовій біржі, що надаються банками брокерським, маклерським і дилерськимфірмам, що здійснюють операції по купівлі-продажу цінних паперів. Характернаособливість цих позик— початкова орієнтованість на обслуговування неінвестиційних. а ігрових (спекулятивних) операцій на фондовому ринку;
— іпотечні позикивласникам нерухомості, що надаються як звичними, так і спеціалізованими іпотечними банками.У сучасній зарубіжній практиці набули таке широке поширення, що в деякихджерелах виділяються як самостійна форма кредиту;
— міжбанківськіпозики— одна з найпоширеніших форм господарської взаємодії кредитнихорганізацій. Поточна ставки за міжбанківськими кредитами є найважливішимчинником, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку по рештівидів видаваних їм позик. Конкретна величина цієї ставки прямо залежить відцентрального банка, що є активним учасником і прямим координатором ринкуміжбанківських кредитів.
Комерційнийкредит — одна зперших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельний обіг і тимсамим активно сприяла розвитку безготівкового грошового обороту, знаходячипрактичний вираз у фінансово-господарських відносинах між юридичними особами уформі реалізації продукції або послуг з відстроченням платежу. Основна метацієї форми кредиту — прискорення процесу реалізації товарів. а отже, витяганнязакладеного в них прибутку.
Інструментомкомерційного кредиту традиційно є вексель, щовиражає фінансовізобов’язання позичальника по відношенню до кредитора. Найбільше поширеннянабули дві форми векселя — простий вексель, що містить пряме зобов’язанняпозичальника на виплату встановленої суми безпосередньо кредитору, і перекладний(тратта), представляючи письмовий наказ позичальнику з боку кредиторапро виплату встановленої суми третій особі або пред’явнику векселя. У сучаснихумовах функції векселя часто приймає на себе стандартний договірміжпостачальником і споживачем, регламентуючий порядок оплати реалізованоїпродукції на умовах комерційного кредиту.
У сучасних умовахна практиці застосовуються в основному три різновиди комерційного кредиту:
— кредит зфіксованим терміном погашення;
— кредит зповерненням лише після фактичної реалізації позичальником поставлених врозстрочку товарів;
— кредитування повідкритому рахунку, коли поставка наступної партії товарів на умовахкомерційного кредиту здійснюється до моменту погашення заборгованості попопередній поставці.
Головна відмітнаознака споживацького кредиту — цільова форма кредитування фізичних осіб. Угрошовій формі надається як банківська позика фізичній особі для придбаннянерухомості, оплати дорогого лікування і т.п., в товарній — в процесіроздрібного продажу товарів з відстроченням платежу. На Україні тільки набуваєпоширення, обмежено використовується при кредитуванні під заставу нерухомості(найчастіше — житла). У зарубіжній же практиці споживацький кредит охоплює всіверстви працездатного населення, в основному через різні системи кредитнихкарток.
Основна ознака державноїформи кредиту — неодмінна участь держави в особі органів виконавчої владирізних рівнів. Здійснюючи функції кредитора, держава через НБУ виробляєкредитування:
— конкретнихгалузей або регіонів, що випробовують особливу потребу у фінансових ресурсах,якщо можливості бюджетного фінансування вже вичерпані, а позики комерційнихбанків не можуть бути привернуті через дію чинників кон’юнктурного характеру;
— комерційнихбанків в процесі аукціонного або прямого продажу кредитних ресурсів на ринкуміжбанківських кредитів.
В ролі позичальникадержава виступає в процесі розміщення державних позик або при здійсненніоперацій на ринку державних короткострокових цінних паперів(облігаціївнутрішньої державної позики).
Основною формоюкредитних відносин при державному кредиті є такі відносини, при яких держававиступає позичальником засобів.
Слід зазначити,що в умовах перехідного періоду він повинен використовуватися не тільки якджерело залучення фінансових ресурсів, але і ефективного інструментуцентралізованого кредитного регулювання економіки.
Міжнароднийкредит — рух позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин,пов’язане з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах поворотності,терміновості і сплати відсотка [7, с. 245]. Джерелами міжнародного кредитуслужать: що тимчасово вивільняється у підприємств в процесі кругообігу частинакапіталу в грошовій формі; грошові накопичення держави і особистого сектора, мобілізуємобанками. Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавноюміграцією і укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їх залучення з низкикраїн. В ході відтворення на певних ділянках виникає об’єктивно з: кругообігомзасобів в господарстві; особливостями виробництва і реалізації; відмінностями воб’ємі і термінах зовнішньоекономічних операцій; необхідністю одночаснихкрупних капіталовкладень для розширення виробництва.
Розглядається яксукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосереднімиучасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути(МВФ, МБРР і ін.), уряди відповідних держав і окремі юридичні особи, включаючикредитні організації. У відносинах з участю держав в цілому і міжнароднихінститутів завжди виступає в грошовій формі, в зовнішньоторговельній діяльності— і в товарній (як різновид комерційного кредиту імпортеру). Класифікується подекількох базових ознаках: по характеру кредитів — міждержавний, приватний; формою— державний, банківський, комерційний; по місцю в системі зовнішньої торгівлі —кредитування експорту, кредитування імпорту.
Міжнароднийкредит виконує наступні функції, що відображають специфіку руху позикового капіталуу сфері МЕО.
1.  Перерозподіл позикових капіталів міжкраїнами для забезпечення потреб розширеного відтворення.
2.  Економія витрат обігу у сферіміжнародних розрахунків шляхом заміни дійсних грошей (золотих, срібних)кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів,заміни наявного валютного обороту міжнародними кредитними операціями.
3.  Прискорення концентрації іцентралізації капіталу.
Характерноюознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова або економічназахищеність у формі приватного страхування і державних гарантій.

1.3 Організаціята планування процесу кредитування
Одним знайважливіших напрямів діяльності комерційних банків є процес кредитування.
Хоча в перекладіз латинського “кредитувати” означає “довіряти”, проте процес кредитування всучасних умовах є однією з ризикових активних операцій, здатних прибезрозсудному підході привести до втрати ліквідності і банкрутства.
Кредитний процес- це прийом і способи реалізації кредитних відносин, розташованих в певнійпослідовності і прийняті даним банком [18, с. 96].
Через процескороткострокового і довгострокового кредитування відбувається функціяперерозподілу грошових коштів у фінансовій системі країни. Попит господарюючихсуб’єктів ринку на оборотні кошти задовольняється пропозицією від комерційнихбанків вільних фінансових ресурсів, привернутих в свою чергу з ринку депозитіві приватних внесків.
Процескредитування є складною процедурою, що складається з декількохвзаємодоповнюваних стадій, зневага кожної з яких чревата серйозними помилками іпрорахунками.
Перша стадіякредитного процесу– програмування та планування, полягає в оцінцімакроекономічної ситуації в країні в цілому, регіону роботи потенційнихпозичальників зокрема, аналізу галузевої динаміки вибраних напрямівкредитування, перевірці готовності персоналу банку-кредитора до роботи зрізними категоріями кредитоотрімачів, ухвалення ряду внутрішньобанківськихнормативних документів. Багато що їх перерахованих мною відбувається поза полемдіяльності безпосереднього кредитного підрозділу і відноситься більше до роботианалітичних і маркетингових служб банку, але присутність цих необхідних, на мійпогляд, елементів аналізу роблять процес кредитування осмисленим іпідготовленим.
Виходячи зпроведених досліджень керівництво банку (звичне правління банку) приймає меморандумкредитної політики на конкретний період (звично 1 рік). У цьому документівисловлюються:
1) Основнінапрями кредитної роботи банку на майбутній період, конкретні показникикредитної діяльності (нормативи і ліміти), забезпечуючи необхідний рівень рентабельностіі захищеності від кредитних ризиків, наприклад:
а) співвідношеннякредитів і депозитів;
б) співвідношеннявласного капіталу і активів;
в) лімітисегментів портфеля активів банку в цілому;
г) лімітисегментів кредитного портфеля (ліміти на кредитування підприємств однієїгалузі, однієї форми власності, одного виду кредитування і т.д.). Звичайнорозмір ліміту включає не більш 25 % від величини загального кредитногопортфеля. Збільшення певного сегменту понад ліміт можливе за наявності способівзахисту від цього підвищеного кредитного ризику;
д) клієнтськіліміти:
— для акціонерів(пайовиків);
— для старих, зпевною історією взаємостосунків клієнтів;
— для новихклієнтів;
— для не клієнтів банку;
е) географічніліміти кредитування (потрібні для банків, що мають іногородні філіали з різнимрівнем підготовленості персоналу до проведення якісної кредитної роботи, атакож для моно банків, але охочих проводити активні операції в певнихрегіонах);
ж) вимоги попроведенню роботи із забезпеченням (види застав, стандарти оформлення, маржа воцінці і т.д.);
з) вимоги подокументальному оформленню і супроводу кредитів;
и) планованийрівень кредитної маржі і механізми ухвалення рішення про його зміну.
2) Наступнимвнутрішньобанківським нормативним документом по кредитній роботі є Положенняпро порядок видачі кредитів, де відображається:
а) організаціякредитного процесу;
б) перелікнеобхідних документів від позичальника і стандарти підготовки проектівкредитних договорів;
в) правилапроведення оцінки забезпечення.
Тільки післяухвалення цих документів, що регламентують кредитний процес, можна говорити провнутрішню готовність банку до роботи до другої основної стадії кредитування.
Друга стадія — надання банківської позики.
Відповідно дорозроблених і прийнятих у кожного банку напрямів відбору співробітники(інспектори) кредитного підрозділу здійснюють прийом заявок на отриманняпозики. Залежно від видів кредитування (інвестиційне, короткострокове,кредитування юридичних осіб, кредитування фізичних осіб, як споживацьке, так ібізнес-кредитування приватних підприємців) до заявки на кредит йде отримання іпідбір необхідної документації. Тут співробітник кредитного підрозділу повиненпровести економічний аналіз наданої документації, зробити висновки про ринковуможливість і привабливість проведення операції, що кредитується. При проведеннітакої роботи від співробітника кредитного підрозділу потрібні навики і умінняекономіста, фахівця з маркетингу, знання макроекономіки, галузевих ірегіональних тенденцій розвитку народного господарства. У уникненні помилок,упущених в аналізі сторін і елементів діяльності ссудоутримувача практикапідказує використовування максимального формалізованого документа, заповнення(відповіді на питання) якого дозволяють скласти повну картину операції, щокредитується.
На основіпроведеного аналізу вимагається вибрати найбільш оптимальний методкредитування, вид позикового рахунку, термін кредитування, провести переговорипро величину і вид позикової ставки, про спосіб погашення позики.
Окремим питаннямпро сучасну банківську практику проходить рішення проблеми забезпечення.Гіпертрофія цього питання пояснюється, на мій погляд, відсутністю практичнодіючого механізму обігу судового стягнення на несумлінного позичальника.
Зокрема, залежновід стану боржника банк-кредитор має право клопотати перед судом або пропризначення зовнішнього управління майном боржника, або про його санацію, абопро застосування до боржника ліквідаційних процедур.
Але поки в Українікредитор не бачитиме реальної можливості стягнути свої засоби по неповерненомукредиту через суд, доти одним з показників професіоналізму кредитнихпрацівників буде наявність навиків роботи із забезпеченням. Криза ліквідності ібанкрутство багатьох банків прямо залежало від ризикової кредитної політикикерівництва банків і невміння працювати із забезпеченням співробітниківкредитних підрозділів.
Існує шість видів забезпеченнязобов’язань. Не піддаючи кожну докладному аналізу, можна сказати з практики,використовувати доцільно [21, с. 46]::
— застава;
— банківськагарантія;
— поручительство;
— страхуваннявідповідальності позичальника за непогашення кредиту та ін. Всі вказані способизабезпечення зобов’язань боржника розрізняються по ступеню дії і методамдосягнення мети — спонукати виконати свої зобов’язання належним способом. Томувід оптимального вибору банком способу забезпечення зобов’язання багато в чомузалежатиме і поведінка боржника.
При всьому цьомунеобхідно підкреслити, що позика повинна видаватися на здійснення певноїгосподарської операції, а не в обмін на забезпечення як таке. Забезпечення — цеостання лінія оборони для банку і рішення надати кредит завжди повиннебазуватися на достоїнствах проекту, що фінансується, а не на привабливостізабезпечення. Якщо сама основа кредитної операції пов’язана з підвищенимризиком, було б великою помилкою видати кредит під хороше забезпечення,використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення повиннерозв’язуватися вже після того, як кредитна операція визнана прийнятною для банку.
Взагалі питаннязабезпечення є індикатором для розпізнавання кредитів, що явно не повертаються.Варто співробітнику кредитного підрозділу чітко побудувати схему ухваленнязабезпечення, провести високопрофесійну оцінку вартості і ліквідностіматеріальних активів, що надаються, як відразу стає ясним був би кредит“проблемним” чи ні.
Найважливішоюзавершальною процедурою стадії надання кредиту є підготовка і укладеннякредитного договору.
Третя стадіякредитного процесу — контроль за використовуванням кредиту.
Використовуванняпозики означає напрям виділених банком коштів на здійснення платежів зазобов’язаннями господарсько-фінансової діяльності. Найважливіша умовавикористовування позик — ефективність кредитного заходу, дозволяючи забезпечитинадходження грошової виручки і прибутку для погашення боргу банку і сплатипроцентних грошей.
Головна мета цієїстадії кредитного процесу — забезпечення регулярної виплати відсотків по боргуі погашення позики.
Зрозуміло, покожній позиці існує ризик непогашення через непередбачений розвиток подій. Банкможе проводити політику видачі кредитів тільки абсолютно надійнимпозичальникам, але тоді він упустить багато прибуткових можливостей. В той жечас, якщо виникнуть труднощі з погашенням кредиту, це обійдеться банку дуже дорого.Тому розумна кредитна політика направлена на забезпечення балансу міжобережністю і максимальним використовуванням всіх потенційних можливостейприбуткового розміщення ресурсів.
Труднощі зпогашенням позик найчастіше виникають не випадково і не відразу. Це процес,який розвивається протягом певного часу. Досвідчений працівник банку може ще наранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, випробовуванихклієнтом, що зароджується, і вжити заходи до виправлення ситуації і захистуінтересів банку. Ці заходи слід вжити якомога раніше, перш ніж ситуація вийдез-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому слід врахувати, щозбитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і відсотків. Збиток, щонаноситься банку, значно більше, і він може бути пов’язаний з іншимиобставинами, які теж доводиться враховувати:
— підриваєтьсярепутація банку, оскільки велике число прострочених і непогашених кредитівприведе до падіння довіри вкладників, інвесторів і т. д.;
— збільшатьсяадміністративні витрати, оскільки проблемні позики вимагають особливої увагикредитного персоналу і непродуктивного витрачання часу на підтримку статус-кво;
— підвищитьсязагроза відходу кваліфікованих кадрів через зниження можливостей їхстимулювання в умовах падіння прибутковості операцій;
— засоби будутьзаморожені в непродуктивних активах;
— виникаєнебезпека стрічного позову боржника до банку, який може довести, що вимогубанку про відгук позики привели його на грань банкрутства.
Всі ці втратиможуть дорого обійтися банку і набагато перевищити прямий збиток віднепогашення боргу.
Особливозупинимося на основних причинах виникнення труднощів з погашенням позик .
1. Помилки,допущені персоналом банкупри розгляді кредитної заявки, розробці умов угоди іподальшому контролі. Найчастіше зустрічаються наступні порушення:
— недостатньостроге відношення до позичальника (наприклад, схвалення заявки з дружніхміркувань);
— непрофесійнепроведення фінансового аналізу;
— поганаструктуризація позики як наслідок недостатнього знайомства кредитногопрацівника з потребами підприємства, специфікою галузі і т. д.;
— недостатнєзабезпечення позики (наприклад, завищена оцінка застави і т. д.);
— помилки вдокументальному оформленні позики (пропуск в договорі важливих умов, щозабезпечують інтереси банку);
— поганийконтроль над позичальником в період погашення позики (відсутність обстеженькомпанії, перевірок забезпечення і т. п.).
2. Неефективнаробота компанії, що одержала позику:
—слабкекерівництво;
—погіршенняякості продукції і витіснення її з ринку;
—неефективниймаркетинг через відсутність плану рекламної компанії, помилок в оцінцімайбутніх ринків;
—слабкий контрольза фінансами компанії (зростання дебіторської заборгованості, накладних витраті т. п.).
Крім того,важливу роль можуть зіграти чинники, які не знаходяться під контролем банку:погіршення економічної кон’юнктури, політичні зрушення, зміна законодавства,технологічні прориви і т.д.
Як я вже говорив,труднощі з погашенням кредитів рідко виникають раптово. Як правило, є численнітривожні сигнали, що дозволяють запідозрити, що фінансове положенняпозичальника погіршується і що виданий йому кредит може бути не погашений встрок або взагалі перетворитися на безнадійний борг.
Ці тривожнісигнали виявляються шляхом:
— аналізу фінансовихзвітів;
— особистихконтактів з боржником;
— повідомленьтретіх осіб;
— відомостей зінших відділів банку.
В період діїкредиту від позичальника слід вимагати надання банку балансів, звітів проприбутки і збитки, звітів про надходження готівки і інших матеріалів. Їхретельний аналіз і зіставлення з минулими звітами можуть вказати на виникаючунебезпеку. Банк повинен звернути увагу на:
— непредставленняфінансових звітів у встановлені терміни;
— різкезбільшення дебіторської заборгованості;
— уповільненняоборотності запасів;
— зниження часткикороткострокових активів;
— непропорційнезростання короткострокової заборгованості;
— зниженнякоефіцієнта ліквідності;
— збільшеннячастки основного капіталу в сумі активів;
— зниження об’ємупродажів;
— зростанняпрострочених боргів;
— виникненнязбитків від операційної діяльності;
— зміна умовкомерційного кредитування і т.д.
Для банку важливопостійно підтримувати персональні контакти з клієнтом — відвідувати компанію іїї філіали, зустрічатися з керівними кадрами, що дозволяє виявити наявність невстановленого устаткування, незайнятого персоналу, надмірних запасів.Банківських працівників повинні насторожити такі факти, як:
— зміна поведінкиабо звичок вищого керівного складу;
— подружніпроблеми керівників;
— різка змінавідносин з банком, небажання співробітничати;
— заміна ключовихспівробітників;
— захопленнястворенням нових підприємств, скупка нерухомості;
— поганескладання фінансових звітів;
— ухвалення необґрунтованогоризику;
— встановленнянереалістичних цін на продукцію;
— повільнареакція на погіршення ринкових умов;
— слабкийопераційний контроль;
— відсутністьспадкоємності в керівництві;
— втрата важливихклієнтів;
— створенняспекулятивних запасів;
— відстроченнязаміни застарілого устаткування і т.д.
Багато можутьрозкрити банку взаємостосунки позичальника з іншими діловими партнерами, щозмінилися:
— отриманнябанком запитів про кредитоспроможність позичальника у зв’язку з його проханнямипро надання пільг в оплаті товарів;
— запити прокомпанію з боку нових її кредиторів;
— сповіщеннястрахової компанії про анулювання страховки через несплату страхових премій;
— пред’явлення дооплати платіжних документів (вимог) за відсутності засобів на банківськомурахунку;
— поява практикипокупки компанією товарів виняткова на умовах передоплати.
Нарешті, іншівідділи банку можуть повідомити важливі відомості про значне скороченнязалишків на банківському рахунку клієнта і т.п. При виявленні неблагополучної(проблемної) позики необхідно негайно вжити заходи для забезпечення погашеннякредиту. Перший при виявленні проблемної позики крок — об’єктивна перевіркаситуації, що склалася. Необхідно з’ясувати позицію позичальника (чи хоче вінвиправити положення, чи можна йому довіряти, чи здатне керівництво компаніївідновити прибутковість). Крім того, необхідно врахувати і позицію банку, чибагато у нього безнадійних боргів. Якщо багато, то не слід вплутуватися вдорогу операцію судового стягнення і запропонувати улагодити справу миром, анулювавшичастина боргу, що залишився.
Потім кредитнийпрацівник банку повинен організувати зустріч з представником компанії іобговорити положення, що склалося. При цьому необхідно зробити спробу доспівпраці, незалежно від того, чи вирішив банк продовжувати роботу з клієнтомабо ліквідовувати позику. Якщо вдасться переконати клієнта, що положення можнавиправити, слід намітити план дій, який може включати  продаж активів, скороченнянакладних витрат, зміна маркетингової стратегії, зміну керівництва і призначеннянових осіб на ключові пости.
Інше рішення можеполягати в продажу банком застави. Для цього слід перш за все перевіритидокументи і встановити, що банк дійсно має безумовне право розпоряджатисязаставою. Потім необхідно з’ясувати, які можливості реалізації застави: звичноце дорога і піднімаюча час процедура. Ідеальний варіант — співпраця зпозичальником у продажу застави.
Четверта стадіякредитного процесу — повернення банківської позики.
Повернення позикозначає зворотну притоку грошових коштів в банки і сплату відповідної сумивідсотків. Повернення позик є вінцем всієї проведеної роботи всього кредитногопідрозділу і відповіддю на питання, наскільки якісно і професіональноспрацювали співробітники на всіх попередніх стадіях кредитного процесу.
Якщо боржник безпроблем повертає позику і сплачує відсотки по ній, то залишається тількизакрити кредитну справу (досьє) і має на увазі на майбутнє цього позичальника якперспективного і вже має позитивну кредитну історію в нашому банку.
Якщо відбуваєтьсянеповернення позики і несплата відсотків, то тоді всім співробітникамкредитного підрозділу банку належить провести колосальну роботу по ліквідаціїцього проблемного кредиту, а потім повинен обов’язково пройти аналіз досконалихпомилок в процесі ухвалення рішення про видачу кредиту і перевіркувикористовування його. А ось у разі ухвалення якісного забезпечення кредиту, щодозволяє швидко провести його реалізацію і погашення суми основного боргу,відсотків по ньому, штрафів і пені за прострочення, можна говорити про закриттяпроблемного кредиту при виникненні будь-якої кризової ситуації.
Ось тут іпроходить перевірка кваліфікації оцінювачів, зручності вибраної схеми ухваленнязабезпечення в банк. Часто в практиці через непродуманість схеми реалізаціїзастави банки зазнають великі труднощі в легітимності реалізації забезпечення.

2.АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КБ „ПРИВАТБАНК”
 
2.1Фінансово-економічна характеристика діяльності КБ „ПриватБанк”
 
Об’єктомдослідження в даній роботі є «Приватбанк». Дата заснування банку: 15.04.1995року. Юридична адреса банку: м. Евпаторія, вул. Фрунзе, д.41/28А, т. 33295,36502, 27135, 60355. Ліцензія НБУ на здійснення діяльності №22 від 04.12.2001р.
«Приватбанк» — єорганізацією, яка має виняткове право здійснювати в сукупності наступнібанківські операції: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичнихосіб, розміщення вказаних засобів від свого імені і за свій рахунок на умовахповоротності, платності, терміновості, відкриття і веління банківських рахунківфізичних і юридичних осіб.
Банк маєгенеральну банківську ліцензію Національного банку України і пропонує своїмклієнтам наступні види банківських послуг:
1.   Відкриття і обслуговуваннярахунків в національній і іноземних валютах;
2.   Виконання міжнароднихрозрахунків у формі документарних акредитивів, інкасо і перекладів;
3.   Відкриття і веденнякореспондентських рахунків “Ностро” і “Лоро” в національній і іноземнихвалютах;
4.   Міжнародні розрахунки звикористанням системи міжнародних розрахунків SWIFT;
5.   Надання послуг з розміщеннязасобів в іноземних банках, виконання всіх видів конверсійних і депозитнихоперацій на міжнародних валютних ринках з використанням системи “РейтерДілінг”;
6.   Залучення за дорученням УрядуУкраїни засобів на міжнародних кредитних ринках і обслуговування міжнароднихкредитних ліній;
7.   Надання коротко-, средне- і довгострокових кредитів внаціональній і іноземних валютах;
8.   Виконання операцій віноземних валютах на внутрішньому валютному ринку за дорученням банків:підприємств і фізичних осіб:
–  представництво інтересівклієнтів на валютних біржах;
–  покупка-продаж іноземноївалюти на валютних біржах;
–  інкасація валютної виручкиторгових організацій;
–  покупка-продаж наявноїіноземної валюти через мережу обмінних пунктів;
–  конверсійні операції з наявноюіноземною валютою;
–  виплата і інкасація іменних ідорожніх чеків;
–  виплата клієнтам наявноївалюти на витрати на відрядження;
9.   Залучення засобів внаціональній і іноземних валютах на депозит до запитання і термінові внески відфізичних і юридичних осіб;
10.   Ухвалення і наданнязабезпечення для платіжних договорів за дорученням своїх клієнтів;
11.   Надання банківських гарантійв національній і іноземних валютах;
12.   Проектне фінансування.
Кредитна політикабанку заснована на загальнодоступності кредитних ресурсів підприємств всіх формвласності при максимальному забезпеченні інтересів банку щодо поверненнякредитів. Економічний стан і державні пріоритети щодо інвестицій за рахунокпривернутих за рубежем кредитних ресурсів зумовили напрями кредитних вкладень.
В той же часкредитні ресурси в національній валюті за рахунок власних засобів у ВКВпрямують, головним чином, новим економічним структурам на виконання проектів,що забезпечують швидкий оборот позикового капіталу.
На даній стадіїаналізу формується початкове уявлення продіяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна підприємства і їхніхджерел, установлюються взаємозв’язки між показниками.
Для зручностіпроведення такого аналізу доцільно використовувати так званийущільнений аналітичнийбаланс — нетто, що формується шляхом додаванняоднорідних по своєму складі елементівбалансових статей у необхідних аналітичних розтинах,як це показано на таблиці.
Таблиця 2.1
Аналіз структуриактивів та пасивів банкуПоказник На 01.01.2005 У % до валюти балансу На 01.01.2006 У % до валюти балансу Відхилення (гр.4 — гр.2) 1 2 3 4 5 6 АКТИВ Нерухоме майно 1183 37.1 1635 43.1 +6.0 Поточні активи, усього в тому числі: 2004 62.9 2161 56.9 -6. 0 виробничі запаси 734 23.0 752 19.8 -3. 8 готова продукція 187 5.9 172 4.5 -1. 4 кошти і короткострокові фінансові вкладення 299 9.4 259 6.2 -3. 2 дебіторська заборгованість 612 19.2 780 20.5 1.3 ПАСИВ Джерела фінансових коштів 1932 60.6 2205 58.0 -2. 6 Позикові кошти — усього 1255 39.4 1591 42.0 -2. 6 Короткострокові позички банків 357 11.3 888 23.3 +12.0 Короткострокові позики 245 7.6 – – -7. 6 Розрахунки з кредиторами 653 20.4 703 18.5 -1. 9
Одним ізнайважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка йогоплатоспроможності, під яким прийнято розуміти спроможність підприємстварозраховуватися по своїх довгострокових зобов’язаннях. Отже, платоспроможним єте підприємство, у якого активи більші, ніж зовнішні зобов’язання.
Спроможністьпідприємства сплачувати по своїх короткострокових зобов’язаннях називаєтьсяліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно встані виконати свої короткострокові зобов’язання, реалізуючи поточні активи.Виходячи зі сказаного, у практиці аналітичної роботи використовують цілусистему показників ліквідності. Роздивимося найважливіші з них.
Коефіцієнтабсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) обчислюється — кошти і швидкореалізація цінних паперів(III розділ активу) до короткострокової заборгованості(результат поділу III пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованостіможе бути погашена на дату упорядкування балансу або іншої конкретної дати.
За даними нашогоприкладу співвідношення коштів і короткострокових зобов’язань складає 0.24: 1(299:1255) на 01.01.2005 і 0.16: 1 (259:1591) на 01.01.2006. Це говорить проте, що погасити свої зобов’язання в терміновому порядку підприємство не змоглоб. Проте, з огляду на малу можливість того, що всі кредитори підприємстваодночасно пред’являть йому свої боргові вимоги, і приймаючи в увагу той факт,що теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є співвідношення0.2: 1, можна попередньо припустити допустимість сформованих на підприємствіспіввідношень легко реалізованих активів і короткострокової заборгованості.
Уточненийкоефіцієнт ліквідності — визначається як відношення коштів, цінних паперів ідебіторської заборгованості (III розділ активу) до короткострокових зобов’язань(результат III поділу пасиву балансу-нетто). Цей показник характеризує, якачастина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки,але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконаніроботи або зроблені послуги. Для нашого прикладу це співвідношення склало напочаток року 0.73: 1 ((299+612):1255) і на кінець року 0.65: 1((259+780):1591), тобто скоротилося на 8 пунктів.
Загальнийкоефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіхпоточних активів (результат II розділу + результат III розділу активу) докороткострокових зобов’язань (результат III розділу пасиву балансу нетто). Віндозволяє встановити, у якій кратності поточні активи покривають короткостроковізобов’язання. У загальному випадку нормальними вважаються значення цьогопоказника, що знаходяться в межах від 2 до 3.
Варто мати наувазі, що якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов’язаньнижче, ніж 1:1, то можна говорити про високий фінансовий ризик, пов’язаний зтим, що підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.
Співвідношення1:1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов’язань.Приймаючи до уваги різноманітний ступінь ліквідності активів, можна зупевненістю припустити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновомупорядку, а, отже, і в даній ситуації виникає можливість фінансової стабільностіпідприємства.
Якщо ж значеннякоефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1: 1, то можна зробитивисновок про те, що підприємство має у своєму розпорядженні значний обсягвільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел.
Іншим показником,що характеризує ліквідність підприємства, є оборотний капітал, що визначаєтьсяяк різниця поточних витрат і короткострокових зобов’язань. Іншими словами,підприємство має оборотний капітал доти, поки Поточні активи перевищуютькороткострокові зобов’язання (або в цілому доти, поки воно ліквідне).
У цьому зв’язкукорисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільшмобільні активи.
У нашому прикладікоефіцієнт маневреності складає 749: 1932 = 0. 397 на 01.01.2005 року і 570:2205 = 0. 259 на 01.01.2006, що в цілому підтверджує раніше зроблені висновкищодо структури джерел формування поточних активів на підприємстві.
З метоюпоглибленого аналізу доцільно згрупувати всі оборотні активи по категоріяхризику. Приміром, є велика можливість того, що дебіторську заборгованість буделегше реалізувати, ніж незавершене виробництво, або витрати майбутніх періодів.
Таблиця 2.2
Зразковакласифікація поточних активів по категоріях ризикуСтупінь ризику Група поточних активів Частка групи в загальному обсязі поточних активів, % Відхилення (гр.2-гр. 4) На 01.01.2005 На 01.01.2006 1 2 3 4 5 Мінімальна Наявні кошти, легко реалізовані короткострокові цінні папери. 4.9 2.9 -2. 0 Мала Дебіторська заборгованість із нормальним фінансовим положенням + запаси (крім залежаного) + готова продукція, що користується попитом. 53.8 49.8 -4. 0 Середня
Продукція виробничого
технічного призначення, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів. 8.8 9.5 +0.7 Висока
 Дебіторська заборгованість
підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, запаси готової продукції, виведеної із ужитку, залежані запаси, неліквіди. 32.5 40.7 +8.2
У розвиток проведеногоаналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізованихактивів і загального розміру активів, а також важкореалізованих і легкореалізованих активів. Тенденція до росту названих співвідношень указує назниження ліквідності.
Враховуючи, щовідповідно до чинного законодавства податок на майно підприємства береться зусієї сукупності основних і оборотних коштів і фінансових активів, підприємствунеобхідно рятуватися від подібного баласту.

Таблиця 2.3
Стан поточних активів на підприємствіГрупа поточних активів На 01.01.2005 На 01.01.2006
Зміни
за рік у % до розміру поточних активів тис. грн. у % до розміру поточних активів тис. грн. пунк. (гр. 4 — гр.2) 1. Виробничі запаси 734.0 36.6 752.0 34.7 18.0 -1. 9 у тому числі – залежані 246.0 12.2 341.0 15.7 95.0 3.5 2. Незавершене виробництво 110.0 5.5 118.0 5.4 8.0 -0. 1 3. Готова продукція 187.0 9.4 172.0 7.9 -15.0 -1. 5 у тому числі – важкореалізована 37.0 1.8 34.0 1.5 -3. 0 -0. 3 4. Витрати майбутніх періодів 61.0 3.0 79.0 3.6 18.0 0.6 5. Дебіторська заборгованість 612.0 30.6 780.0 37.9 68.0 7.3 у тому числі – сумнівна 170.0 8.0 301.0 14.0 131.0 6.0 6. Кошти 300.0 14.9 260.0 12.0 -40.0 -2. 9
7.Усього важкореалізовані
активи (стор.1а+стор.2+
+стор.3а+стор.4+стор.5а) 624.0 31.1 873.0 40.4 249.0 9.3 8. Усього поточні активи 2004. 0 100.0 2161. 100. 157.0 —
Для стабілізаціїфінансового положення підприємства керівництву і головному бухгалтеру слід ужититермінових заходів по стабілізації фінансового положення підприємства. Такимизаходами повинні стати:
— удосконаленняорганізації розрахунків із покупцями (варто мати на увазі, що в умовахінфляції, як правило, вигідніше продавати продукцію швидше і дешевше, ніжочікувати вигідних умов ії реалізації);
–   проведення інвентаризаціїстану майна з метою виявлення активів «низької» якості і списання їхіз балансу у встановленому порядку й ін.
Аналіз станукредиторської заборгованості підприємства його покупцям показаний у таблиці.
Таблиця 2.4
Аналіз станукредиторської заборгованості (тис. грн.)Показники Залишки У тому числі по строкам утворення (на 01.01.2006 року) На 01.01.05 На 01.01.06 до одного місяця від 1 місяця до трьох від 3 місяців до 6 більше шести місяців 1. Короткострокові кредити банку 357 888 760 128 2. Короткострокові позики 245 – – – – – 3. Кредиторська заборгованість 653 703 322 69 264 48 за товари і послуги 355 222 100 – 122 – по оплаті праці 35 43 16 21 6 – по розрахунках по соцстрахуванню і забезпеченню 17 12 – 12 – – по платежах у бюджет 40 170 98 36 36 – іншим кредиторам 6 256 108 – 100 48 у т.ч. по розрахунках із покупцями – 248 100 – 100 48 4. Прострочена заборгованість – усього, у тому числі 238 509 x x x x по короткострокових позичках – 128 x x x x по короткострокових позиках – – по розрахунках із постачальниками 211 122 x x x x по розрахунках із покупцями – 148 по платежах у бюджет 11 72 x x x x по оплаті праці 12 27 x x x x по соцстрахуванню і забезпеченню 4 12 Інформаційно: короткострокові зобов’язання, усього : 1255 1591
Як бачимо,схована кредиторська заборгованість підприємства склала 248 тис. грн., із них148 тис. грн. — із терміном утворення більше трьох місяців.
На ліквідністьпідприємства значний вплив робить термін надання кредиту.
Середнійперіоднадання кредиту може бути обчислений по формулі:
 Середній залишок      Тривалість
 заборгованості  * періоду
Період кредиту =                                                        (2.1)
Сума обороту
де під сумарнимоборотом розуміється розмір дебетового обороту за аналізований період порахунках зобов’язань. Примітка: розрахунки проводяться окремо по кожному видузобов’язань.
Для визначеннясереднього періоду кредиту за рік у чисельнику формули буде 360 (кількість дніву періоді), за квартал — 90, за місяць — 30.
При цьому внайбільше спрощеному виді розмір середнього залишку по видах короткостроковихзобов’язань можна розрахувати за даними балансу як:
                                                ОКЗн+ ОКЗк
/> Середній залишок =                                                           (2.2)
 заборгованості                     2
де ОКЗн і ОКЗк — залишок заборгованості на початок і кінець періоду.
Для аналізузручно використовувати таблицю.
Дані таблицісвідчать про найбільше серйозні зміни в термінах кредитування, які відбувалисьу поточному році по статтях короткострокових позичок банку і кредиторськоїзаборгованості за товари, роботи і послуги.
Фінансовастійкість підприємства буде залежати від того, яким чином воно проводило впоточному періоді взаєморозрахунки зі своїми боржниками (дебіторами).
Таблиця 2.5
Аналізкороткострокових зобов’язань по термінахїхнього виникненняВид зобов’язань Середній період кредитування в попередньому році, дні Середній залишок кредиторської заборгова ності в поточному році, тис. грн. Оборот по дебету за поточний період, тис. грн.
Трива лість кредиту вання в поточно му році, дні
(гр.2*360)/
гр.3 1. Заборгованість по короткострокових позичках банку 114.3 403.6 1640. 0 88.6 2.Кредиторська заборгованість по розрахунках із постачальниками 49.2 229.3 1994. 0 41.4 3. Аванси, отримані від покупців і замовників 64.1 580.0 3208. 0 65.1 4.Розрахунки з бюджетом 31.7 27.4 314.0 31.4 5.Розрахунки по оплаті праці 25.7 87.5 1013. 5 31.1 6.Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню 18.1 20.1 344.0 21.0
Нагадаємо, щонеобхідною умовою стабільності діяльності є одержання кредиту на тих же умовах(або кращих), на яких саме підприємство його робить.
Прибутки банку — це загальна сума коштів, отриманих від здійснення активних операцій. Прибуткибанку відбиваються у 6-у класі плану рахунків.
Кількісний аналізструктури прибутків банку виявляється у визначенні питомої ваги окремих статейприбутків у їхній загальній сумі. Узагальнений кількісний аналіз структуриприбутків складається в порівнянні структури декількох банків або фактичних іпланових показників одного банку.
Таблиця 2.6
Порівняльнийаналіз структури прибутків банкуВитрати На 01.01.2005 На 01.01.2006 Грн. % Грн.. %
1. Отримані % — ти усього у т. ч. по короткостроковим
позикам міжбанківським операціям
2. Прибутки і комісія з наданих послуг
3. Інші прибутки
4. Усього прибутків
994340
890640
103700
107050
5
1101440
90,3
80,9
9,4
9,7
–
100,0
1195370
1080290
115160
370900
5
1566320
76,3
69,0
7,3
23,7
–
100,0
З приведенихданих ми бачимо, що на 1.01.06 р. у структурі прибутків банку найбільшу питомувагу займають отримані відсотки — 76,3%. Серед отриманих відсотків найбільшезначення по наданих короткострокових позиках — 69,0%. По міжбанківськихопераціях 7,3%. На другому місці в прибутках банку займають прибутки і комісіяз наданих послуг — 23,7%.
У структуріприбутків за рік відбулися такі зміни: питома вага отриманих відсотківзменшилася на 14%, що свідчить про те, що надання кредитів стає коефіцієнтомдля банку. Питома вага прибутків за комісії і послуги збільшилася на 14%.
Оскільки вструктурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки,слід зазначити, що на розмір цих прибутків впливають два чинники — суми наданихкредитів і процентної ставки за наданий кредит.
Вплив чинниківрозраховується як умовна сума отриманих відсотків, як розмір процентної ставкиза минулий період і суми виданих кредитів за звітний період, поділене на 100. Унас прибуток складає 1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на1103430 грн., а зменшення процентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманихвідсотків на 114880 грн.
Таблиця 2.7
Аналіз впливусуми надання кредитів і процентної ставки за кредит на суму отриманих відсотківПоказники На 01.01.05 На 01.01.06 Відхилення
Резерви
збільшення
прибутку Усього
в т.ч.
за рахунок
суми, %
кредитів ставки
 1.Представлені кредити, усього
 (_ідс.)
2.Получені % (_ідс.)
3.Відсотна ставка за
кредит, %
3473070
994340
28,63
 4576500
1195370
26,12
1103430
201030
— 2,51
–
315910
–
-114880
–
+114880 /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Основним джереломбанківського прибутку є прибуток від процентної різниці, обумовлений яквідсотки отримані мінус відсотки сплачені.
Таблиця 2.8
Аналіз прибуткубанку від кредитної діяльності (грн.)Показники На 01.01.05 На 01.01.06 Відхилення
1. Отримані відсотки
2. Сплачені відсотки
3. Прибуток
 994340
896630
97710
 1195370
1211650
— 16280
 +201030
+315020
— 113990
Прибуток відкредитної діяльності на 1.01.06 р. у порівнянні з 1.01.05 р. зменшився на113990 грн. за рахунок того, що сума сплачених відсотків перевищувала сумуотриманих відсотків. Від кредитної діяльності на 1.01.06 р. банк одержав збиткина суму 16280 грн.
Найважливішимипоказниками прибутковості банку є:
— прибутковістьактивів;
— прибутковістькапіталу.
Прибутковістьактивів (Па) — це відношення чистого прибутку після оподатковування досередньої вартості активів, виражене у відсотках.
Па = НП\ЗА *100%.                   (2.3)
Прибутковістькапіталу (Псф) — це відношення чистого прибутку після оподатковування достатутного фонду банку, виражене у відсотках.
Псф = НП\СФ *100%.                 (2.4)
Для збільшенняприбутковості активів застосовуються такі міри:
— збільшуєтьсяставка відсотків по активним відношеннях і зменшується ставка відсотків попритягнутих коштах;
— збільшуєтьсячастка власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показникплатоспроможності);
— зменшуєтьсяспіввідношення власних і притягнутих коштів.
Змінаефективності діяльності банку визначається за допомогою таких показників:
1. Чистий спред(%) = відсотки отримані / позики * 100% — відсотки сплачені / притягнуті коштиза відсотки * 100%.
Цей коефіцієнтвключає тільки ті активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки.Таким чином, він виключає вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталуі невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсотки і, звідси, наприбуток банку. Це показник ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку ітим самим дає більш глибоке розуміння джерела прибутку банку.
Відсоткиотримані: 1195370 грн.
Відсоткисплачені: 1211650 грн.
Надані кредити:4576500 грн.
Притягнуті коштиза відсотки: 3716110 грн.
Чистий спред =1195370 /4576500*100-1211650/3716110*100 = 26,1-32,6=-6,5%.
Кредитнадіяльність для банку є неефективний, чистий спред має негативне значення — 6,5%і свідчить про перевищення ставки сплачених відсотків по притягнутих коштах надвідсотками по наданих кредитах.
2. Чистий процентмаржі (%) визначає основну спроможність банку мати прибуток — його прибуток відпроцентної різниці як відсоток середніх загальних активів.
Чистий процентмаржі = (Прибутки від відсотків — Витрати по відсотках)/Загальні активи * 100%.
Відсотки отримані1195370 грн.
Відсотки сплачені1211650 грн.
Загальні активи9254960 грн.
Чистий процентмаржі = (1195370 — 1211650)/9254960*100%= -0,17%.
Банк маєнегативний процентний марж, отже, збитки від кредитної діяльності.
3. Відношенняіншого операційного прибутку до загальних активів (%) показує залежність від«нетрадиційного прибутку». Збільшення цього показника може показувати здоровудиверсифікацію в платні фінансові послуги або нездорове прагнення досягспекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківськогоприбутку від відсотків.
Інший прибуток увідсотках до активів = Інший негативний прибуток / /Загальні активи * 100%.
Прибутки ікомісія за надані послуги 370900 грн.
Сплачена комісія17550 грн.
Загальні активи9254960 грн.
Інший операційнийприбуток у відсотках до активів = (370900 — 17550)/9254960 * 100 = 3,8%
Прибуток банкусформований за рахунок інших не кредитних операцій.
4. Визначенняефективності діяльності робітників проводиться через показник продуктивності.
Продуктивністьпраці — це відношення чистого прибутку до загальної чисельності робітників.
ПП = НП/Р, (2.5)
де ПП — продуктивність праці,
НП — чистийприбуток, що залишається в розпорядженні банку,
Р — загальначисельність робітників.
Визначення оцінкифінансового положення комерційного банку.
Система рейтингумістить у собі:
1. Достатністькапіталу = 2
2. Якість активів= 2
3. Якістькерування (менеджменту) = 3
4. Прибутковість= 3
5. Ліквідність =1
Рейтингова оцінка= 11/5 = 2,2
Встановленнярейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто: 2-цеозначає, що банк одержує рейтинг задоволеного.
В основномуфінансове положення банку є надійним. Проблеми незначного характеру, що можутьбути вирішені керівництвом банку. Фінансове положення банку є, по суті,стабільним, і, таким чином, банк у змозі пристосуватися до умов економічноїкон’єктури і роботи банківського сектора.
2.2Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля
Аналіз структуриактивних операцій ділиться на якісний і кількісний. У випадку здійснення якісного аналізувизначається перелік активних операцій (напрямків використання коштів банку) на момент проведення аналізу.

Таблиця 2.10
Аналіз структуриактивних операцій на 01.01.06 р.Види операцій Сума, грн. Структура, %
Каса
Кор. рахунки банків
Кор. рахунок у НБУ
Кредити видані – усього у т. ч. короткострокові
Основні кошти і
будівельні матеріали
Дебітори
Відведені кошти
Витрати
Валютна позиція
Інші активи
Усього активів
 134070
474360
2085190
4576500
3067110
169460
487870
80080
250700
896400
100330
9254960
1,4
5,1
22,5
49,4
33,1
1,8
5,3
0,9
2,7
10,0
1,0
100,0
У структуріактивних операцій банку найбільша питому вагу маєкредитна діяльність — 49,4%, у тому числінадання короткострокових кредитів 33,1%. Банк єплатоспроможним, оскільки кошти на кореспондентськомурахунку в НБУ складають22,5%. Витрати банку мають незначну питомувагу в структурі активних операцій — 2,7%. Отже, активи банку складаються в основному з позик клієнтів. Безнадійні борги по цих позиках заподіюють банку збитки, особливо в томувипадку, якщо недостатньо забезпечені кредити.
Кредитнийпортфель — це характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих по визначенихкритеріях. Одним із таких критеріїв, застосовуваних у практику,є ступінь кредитного ризику. За цим критеріємвизначається якість кредитного портфеля. Аналіз і оцінкаякості кредитного портфеля дозволяє менеджерам банку управляти його позичковимиопераціями.
При формуваннікредитного портфеля необхідно враховувати такіризики:
1. Кредитнийризик — при якому позичальники можуть бути не в змозі погаситисвій борг;
2. Ризикліквідності — при якому у банку виявиться недостатньо коштів для виконання платіжних зобов’язань у встановлені терміни;
3. Процентнийризик — ризик змін процентних ставок, що негативно позначаютьсяна прибутку банку.
Кредитний ризик повинний контролюватися для підтримки його на відповідному рівні. Цього рівня банк досягає задопомогою знедоленого керування кредитами, атакож таких мір:
— кредити даютьсятільки тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і є задовільною;
— кредитна угода складається таким чином, щоб виключити можливість невиконанняйого умов;
— постійноконтролювати виплати відсотків і погашенняосновної суми боргу; якщо платежі переходять укатегорію прострочених, застосовуються відповідні міри.
Зважаючи на те,що найбільша питома вага припадає на кредитну діяльність в активних операціяхбанку, що є ризикованоїдля комерційного банку, виникає необхідність в аналізі «кредитного портфеля»банку.
Таблиця 2.11
Аналіз структури«кредитного портфеля» банку на 01.01.06 р.Вид забезпечення
Сума,
грн.
Структура,
%
Усього виданих кредитів
у тому числі:
гарантовані іншими банками
гарантовані Урядом
України
прострочені
пролонговані
сумнівні для повернення
808290
45670
–
79220
659730
23670
 100
5,6
–
9,8
81,7
2,9
Структура«кредитного портфеля» банку може вважатися задовільною в томувипадку, якщо питома вагакредитів без забезпечення, сумнівних для повернення,прострочених і пролонгованих складає не більш50%. У такому випадку банк проводитьризиковану кредитну політику.
Основоположниммоментом в керівництві кредитним портфелембанку є вибір кредиторів, оцінки якості окремо взятоїпозички. На даний час приймаються два головних критерії: ступінь заможності повернення позички і фактичний стан ізпогашенням раніше виданих позичок. Вони відповідають утриманнюпершого етапу керування кредитним портфелем.
З поглядузабезпечення повернення позичок НБУ пропонує виділити тригрупи кредитів, що різняться за ступенями ризику.
Перша група — забезпечені позички.
Друга група — недостатньо забезпечені позички.
Третя група — незабезпечені позички.
Другий критерійкласифікації відбиває фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. У цьому зв’язку виділяють 5 груп кредитів:
1. — позички, щоповертаються в термін.
2. — позичка, із прострочена заборгованістьтерміном до 30 днів;
3. — від 30 до 60днів;
4. — від 60 до180 днів;
5. — понад 180днів.
З урахуванням зазначенихкритеріїв НБУ пропонує виділяти п’ять групкредитів, що диференціюється рівнем відрахувань у резервний фонд банку, щовідповідає утриманню другого етапу керівництва кредитним портфелем.
Відрахуванняконкретних позичок, виділених банком, значаться на балансі на квартальні дати,до відповідних груп складає утримання третього етапу керівництвакредитним портфелем.
На четвертому етапі робітникибанку визначають структуру кредитного портфеля в розтинікласифікованих позичок, тобто сумують усі позички однієїгрупи й одержують дані обсяги кожної групи, а також кредитного портфеля банку вцілому на відповідну дату.
На п’ятому етапі визначається сукупний ризик кредитногопортфеля банку. Для цього сума кредитів по кожній групі примножується на відповідний відсотокризику.
На 1.01.2006 р.структура кредитів банку виглядає таким чином (тис. грн.):
1-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1500,0
2-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _2300,0
3-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 800,0
4-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 700,0
5-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1300,0
Разом: _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6600,0
Схема 2.1Структура кредитів банку на 01.01.2006 р.
Використовуючикоефіцієнти ризику кожної групи позичок, одержуємо сукупнийризик кредитного портфеля банку на 1.01.06 р.:
 (1500х2%)+(2300х5%)+(800х30%)+(700х75%)+
 (1300х100%) =2200 тис. грн.
На попередню дату(1.01.05 р.) розмір сукупного ризику був вище,і складала 4500 тис. грн. Кредитний ризикзнизився за рахунок поліпшення якостікредитного портфеля.
Шостий етап — аналізуємо чинники, що викликали погіршенняякості кредитного портфеля. Такі чинникиможуть бути пов’язані як із зміною фінансовогостану позичальників, так і з погіршенням заможності поверненняпозичок при використанні заставного права, гарантій або страхування.
На сьомому етапі керівництвакредитним портфелем здійснюється формування достатніх резервних фондів.
У нашому випадку банк зобов’язаний сформувати резервний фонд у розмірі не менше 2200 тис. грн.Аудитори повинні підтвердити повноту формування зазначеногорезерву.
На заключному (восьмому)етапі керівництвакредитним портфелем менеджери банку на основі розглядусформованої структури кредитного портфеля і чинників,що викликали її зміну, намічають міри в області кредитної політикибанку на перспективу. До них належать: зміни в цільовій спрямованості позичокабо сфер вкладення кредитних ресурсів, одержання додаткових гарантій, посилення попереднього і наступного контролю за виконанням умов кредитного договору, поліпшення тихабо інших елементів організації кредитного процесу.
Система контролю за якістю кредитного портфеля і факторами ризику
Внутрішньобанківський контроль за якістюкредитного портфеля і факторами ризику, є одним із найважливіших напрямків внутрібанківської роботи. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з погляду економічної безпекибанку, у зв’язку з учиненням яких-небудьзловживань його службовцями або несумліннимиклієнтами, але і як засіб визначення стану ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їхньої ризикованості,ефективності розміщення власних і притягнутих коштів. Інакше кажучи,аналітичний внутрішньобанківський контрольнеобхідно розглядати як систему керівництва факторамиризиків, а також як інструмент прогнозування і здійснення ефективної грошово-кредитноїполітики банку. Як перший,так і другий аспекти внутрібанківськійсистеми контролю спрямовані на підтримкустабільної роботи банківського закладу. Але всилу специфіки даної роботи ми розглянемо ці питання через призму економічної безпеки банків упроцесі проведення активних кредитних операцій.
Важливість даних питань полягає втому, що в процесі активних кредитних операцій формується елемент ліквідностікредитного портфеля банків, а за правильно розміщені кредитні ресурси вониодержують відсотки, що є основним джерелом прибутку, формування якісного кредитногопортфеля банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи інадійності як партнера у фінансово-господарській діяльності. Запропонованасистема аналізу може бути використана як робітникамибанку для розробки оптимальних систем по керівництва кредитними ризиками і на цій основіудосконалювання кредитної діяльності, так і відповідними контрольно-ревізійнимислужбами при проведенні перевірочних заходів щодо вивчення діяльності банку.
Аналіз кредитної діяльності банку містить:
1. Оцінку ефективності банківських аналітичних систем керівництва кредитними ризиками (розробляється з урахуванням структури і видівкредитних ризиків кредитного портфеля конкретногобанку).
2. Оцінку якості можливого ризику, його правильнукласифікацію в плані покриття і достатності існуючих резервів для покриттяфактичного і потенційного збитку.
3. Прогнозрентабельності проведених кредитних операцій і обґрунтування відповідностіприбутку ступеня кредитних ризиків.
4. Визначенняступеня, особливостей і типу концентрації ризиків кредитного портфеля.
Оскільки визначені збитки, пов’язаніз кредитами є неминучими, то наявністьвідповідної системи контролю і процедури прийняття рішеньпро надання кредитів дає можливість знизитиризик збитків. Прогноз припустимих ризиківкредитних операцій повинний базуватися насистемі контролю і процедурі надання, покликаних захищати банківські резерви ікапітал, обмежувати ризики до контрольованих рівнів. Ці системи і процедура припускаютьглибокий аналіз кількісних кредитних чинників, що відповідно відображають якість припустимих ризиків.
Для попередженняпогіршення якості кредитного портфеля в процесі концентрації тих або інших видівкредитів, у тому числі в залежності відперіодичності діяльності, банк повиннийоперативно визначати ріст ризиків, івідкоригувати балансову вартість кредитів шляхом створення спеціальних резервівдля покриття можливого збитку.
Аналіз кредитнихризиків являє собою оцінку якісних ікількісних факторів платоспроможності окремихпозичальників і їхньої сукупності. На основі цього будується прогноз перспективі методів підтримки ліквідності операцій, що складаютькредитний портфель, а при необхідності ісанації кредитної діяльності банку.
Внутрішньобанківський процес керівництва кредитними ризиками має чотири основністадії:
а) Робота банкупо організації видачі кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджується і документально відображаєтьсякредитний ризик, визначається його категорія.
б) Розглядкредитного ризику. Дана стадія передбачає розробкупрогнозу з урахуванням ступеня ризику відмоменту видачі кредиту до його повного повернення.
в) Нагляд заборжниками в розтині конкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньоїконцентрації в розтині категорій ризиків.
г) Контроль запроцесом погашення заборгованості.
Керівництво кредитними ризиками включаєбанківські підходи і засоби контролю закредитною діяльністю і складається з:
1. Кредитної стратегії, що включає кредитну політику іпроцедуру надання кредитів.
2. Організаціїроботи персоналу по виконанню кредитнихфункцій.
3. Внутрішньобанківського контрольного супроводу за наданими кредитами.
4. Урахування кредитів і управлінських системзвітності.
Внутрішньобанківські методи зниження кредитнихризиків
Існує багаторізноманітних ризиків, так чи інакше пов’язанихіз кредитними ризиками. У банківській практиціїх нараховують понад п’ятдесяти видів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкрутства, банкрутства позичальника; відмовийого партнерів від платежів за отримані товари, від придбанихабо зроблених позичальником товарів; рівня переконцентраціїризиків у зв’язку з наданням коштів одному позичальнику,розміщення їх в одному секторі економіки;пільгового кредитування родинних дочірніх підприємств; заможностібанків і підприємств-позичальників кваліфікованими кадрами й інших чинників, щовпливають на ступінь ризику, аж до ряду політичних чинників,таких як військові конфлікти, революції,націоналізація, зміна законодавчої політики тощо.
Слід зазначити, щопри правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризикиможна зводити до мінімуму, але жоден ізризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність можепозбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, є основним джерелом його прибутку. З іншої сторонинадмірна, непродумана ризикованість створює для банку погрозузагубити не тільки прибуток у виді відсотків за наданікредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахування в процесі застосування вичленуємонайбільш важливі, внутрішньобанківськіметоди зниження кредитних ризиків.
Перший методзниження кредитних ризиків: вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитнихоперацій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду інших чинників.
Другим методомзниження кредитних ризиків єлимитування витрати позичальником кредитних коштів.
Третім методом зниження кредитнихризиків єдиверсифікаціяпозичок.
Кредитнийпортфель банку служить головним джерелом його доходів і одночасно — головнимджерелом ризику при розміщенні активів. Від структури і якості кредитногопортфеля в значній мірі залежить стійкість банку, його репутація, фінансовірезультати. Кредитні працівники і вищі службовці уважно аналізують складпортфеля з метою виявлення надмірної концентрації кредитів в певних галузях абоу окремих позичальників, а також проблемних позик, що вимагають втручання збоку банку.
Метою кредитногомоніторингу є контроль за якістю кредитного портфеля, проведення незалежноїекспертизи, своєчасне виявлення відхилень від прийнятих стандартів і цілейкредитної політики банку.
Контроль за ходомпогашення позики і виплатою відсотків по ній служить важливим етапом всьогопроцесу кредитування. Він полягає в періодичному аналізі кредитного досьєпозичальника, перегляді кредитного портфеля банку, оцінці стану позик іпроведенні аудиторських перевірок.
Для цієї мети в „ПриватБанку”ведеться кредитний архів, який є базою кредитного моніторингу. Там зосередженався необхідна документація — фінансові звіти, листування, аналітичні оглядикредитоспроможності, заставні документи і т.д.
„ПриватБанк” маєсвою систему ведення кредитного досьє. У ньому документи згруповані в наступнірозділи:
– документипо позиці (копії кредитної угоди, боргових зобов’язань, гарантійних листів,свідоцтво на право підпису документів);
– фінансоваі економічна інформація (баланси, звіти про прибутки і збитки, аналітичнітаблиці, звіти про грошові надходження, бізнес-плани, податкові декларації);
– запити ізвіти про кредитоспроможність (довідки кредитних агентств, телефонні запити,листування);
– матеріалипо забезпеченню позики (документи про право вступу до володіння, фінансовісвідоцтва про заставу, документи про передачу прав по внесках і цінних паперах,застави і т.п.);
– листуванняі пам’ятні записки (листування з клієнтом з питань кредиту, запису телефоннихрозмов, довідки про стан поточного рахунку клієнта).
Через специфікуположення державного банку, а також історичних передумов, програма контролю надкредитним портфелем залежить від його спеціалізації і прийнятих методів оцінкикредитоспроможності позичальника. Видаючи багато позик підприємствам в галузях,що переживають спад виробництва, банк проводить систематичну перевірку справсвоїх позичальників 2—3 кожного місяця.
Застосовуєтьсятакож диференційований підхід: найнадійніші кредити піддаються перевірці одинраз в рік, тоді як проблемні позики вимагають постійного аналізу і контролю.Проводиться постійний контроль за крупними позиками і періодичний — по позикахнижче певної величини.
Перевірка позикиполягає в повторному аналізі фінансових звітів, відвідини підприємствапозичальника, перевірка документації, забезпечення і т.д. При контрольнійперевірці знов розглядається питання про відповідність даної позики цілям іустановкам кредитної політики банку, аналізується кредитоспроможність іфінансовий стан клієнта, рентабельність операції і т.д.
В ході черговоїконтрольної перевірки „ПриватБанк” привласнює позикам рейтинг, що представляєпідсумкову оцінку кредиту по ряду параметрів. При цьому позикам привласнюєтьсяномер (1, 2, 3, 4, 5), який відповідає одній з категорій:
— “Щонайвищаякість”,
— “Задовільно”,
— “Маржінальнаяпозика”,
— “Критичнапозика”,
— “Збитковапозика, що підлягає списанню”.
Класифікація позикпо рейтингу дозволяє банку контролювати склад кредитного портфеля. У разізростання “Критичних позик”, з’ясовуються причини погіршення портфеля івживаються заходи до виправлення положення. Якщо зростання критичних позикпов’язане з позичальниками в певній галузі господарства або з певним видомкредиту, видача цих позик скорочується. На основі перевірки дається оцінкароботи окремих кредитних інспекторів і підрозділів банку.
Аудиторськаперевірка позик виробляється управлінням внутрішнього аудиту, підвідомчимПравлінню банку. Ця перевірка аналогічна контролю кредитного портфеля, алевона, як правило, здійснюється негласно працівниками незалежного управління, непов’язаного з управлінням кредитних операцій.
Аудиторськийконтроль має на меті відповісти на наступні питання:
– який станкредитних архівів банку, чи проводиться їх оновлення;
– чиздійснює керівництво і рядові співробітники управління кредитних операційрегулярне обстеження портфеля позик;
– чиправильно визначений рейтинг;
– чивідповідає робота управління кредитних операцій письмовому меморандуму прокредитну політику;
– яказагальна якість банківського портфеля;
– чидостатні резервні фонди банку для покриття збитків по безнадійних позиках.
Результатиаудиторської перевірки відображаються в спеціальному звіті, якийпредставляється Правлінню банку, кредитному комітету банку, керівникамструктурних підрозділів банку і старшим кредитним інспекторам. У звіті даєтьсяоцінка якості всього кредитного портфеля на момент перевірки і характеристикаефективності роботи управління кредитних операцій і кредитних відділівструктурних підрозділів банку. Крім того, аудитори дають свої рекомендації пополіпшенню роботи і зміні методів, що склалися, і форм кредитування в банку.
Таким чином,здійснюваний в „ПриватБанку” кредитний моніторинг є могутнім інструментомреалізації кредитної політики банку.
Розглянувшиметоди реалізації кредитної політики Укрексімбанку, слід зазначити, що недивлячись на те, що в банку чітко організована і відладжена робота по управліннюкредитними ризиками, існують шляхи її вдосконалення.

2.3Процес надання кредиту
Порядок розгляду іухвалення рішення про видачу кредитів, контролю за виконанням умов кредитногодоговору і договорів на забезпечення, зміна первинних умов і порядок погашеннякредиту в КБ „ПриватБанк” є процесом, що складається з наступних етапів:
1 Етап: Інтерв’юз потенційним позичальником;
2 Етап:Комплексна оцінка заявки на кредит, визначення платні за користування кредитом;
3 Етап: Ухваленнярішення про видачу кредиту;
4 Етап:Підготовка і укладення кредитного договору;
5 Етап: Процесвидачі кредиту;
6 Етап: Контрольза виконанням умов кредитного договору і договору на забезпечення.
7 Етап: Процедурапогашення кредиту.
При першомуповодженні позичальника з клопотанням про надання кредиту, інтерв’ю зпозичальником з метою визначення можливості надання кредиту проводить начальникКредитного управління або співробітник відділу управління ризиковимиопераціями. В ході інтерв’ю одержується інформація про організацію, прокредитну операцію. Зокрема:
а) інформація проорганізацію: дата реєстрації; форма власності; склад засновників; розміроголошеного і сплаченого статутного капіталу; фінансовий стан і наявністьмайна; у якому (-іх) банку (-ах) відкриті рахунки у організації; чи є в оборотіорганізації кредити інших банків; залежність від державних субсидій; наявністьсуперечок, що розглянутих або розглядаються в суді; асортимент продукції, щовипускається; забезпечення продукції збутом і географія поставок; формарозрахунків, передбачена договорами з контрагентами;
б) інформація прокредитну операцію: мета і сума кредиту; термін кредиту; джерело погашеннякредиту і відсотків; вигляд, вартість пропонованого забезпечення, умовизберігання і місце знаходження; частка власних засобів в заході, щокредитується.
На підставіінформації, одержаної в ході інтерв’ю, є можливість скласти думку про керівникапідприємства по наступних критеріях: репутація керівника, його взаємовідношенняз банками, досвід роботи; компетентність керівника у області фінансового стануорганізації і її місця на ринку послуг; майновий і сімейний стан; чи доситьпереконливий керівник при викладі планів і проектів співпраці з банком.
У випадку, якщоумови прошеного кредиту не суперечать кредитній політиці банку, позичальникуказує реальні джерела погашення кредиту і наявність забезпечення. Кредитнийінспектор передає клієнту перелік документів, що надаються для отриманнякредиту, консультує і перевіряє правильність заповнення документів.
Якщо в ходіінтерв’ю не одержані задовільні відповіді на ключові питання, пов’язані з видачеюкредиту, або пропозиція клієнта розходиться з принципами і установкамиполітики, яку проводить банк у області кредитних операцій, то прохання провидачу кредиту слід відхилювати з аргументованим поясненням причин, по якихкредит не може бути наданий. Дана відмова здійснюється в усній форміначальником кредитного управління.
На другому етапі,в роботі над комплектом представлених позичальником документів у обов’язковомупорядку беруть участь (в межах своєї компетенціі): кредитний інспектор; юрисконсульт;співробітник відділу управління ризиками.
Тільки занаявності повного пакету документів, необхідного для розгляду питання пронадання кредиту, фахівці банку готують висновок. У разі ненадання яких-небудьдокументів, клієнту видається додатковий перелік документів, які повинні бути представлени в банк.
При обігу клієнтав банк з кредитною заявкою, в обов’язковому порядку співробітники банку виробляють попередню перевіркупозичальника з виїздом на місце, про що складається акт перевірки.
Він підписуєтьсяуполномоченнимі особами з боку позичальника і особами, що здійснюють перевіркуз боку банку. В ході перевірки позичальника необхідно:
— скластиуявлення про склад і стан майна організації (будівель; споруд; устаткування; тмц), зокрема про наявність, склад,збереження і умови зберігання передаваного в заставу майна;
— вивчити стан іорганізацію бухгалтерського і складського обліку;
— провестиперевірку даних, наданих позичальником в бізнес-плані;
— перевіритикнигу застави, яка повинна містити дані про умови застави майна і про всіоперації, що ваблять зміну складу або натуральної форми закладеного майна,включаючи їх переробку.
На цьому етапікредитний інспектор:
а)одержуєповний пакет документів відповідно до затвердженого перечнем безпосередньо від представникаорганізації-позичальника, засвідчуючи особу керівника і головного бухгалтера запаспортними даними і по статутним документам;
б) направляє:
— заявку у відділуправління ризиковими операціями для складання висновка про благонадійністьклієнта;
— передаєзасновницькі документи клієнта, документи по кредитній операції, забезпеченню іт.п. юрисконсульту для складання висновку;
в) проводитьекономічний аналіз, користуючись наявною інформацією, а саме:
— матеріалами,одержаними безпосередньо від клієнта;
— матеріалами, щоє в архіві банку і в базах даних;
— інформацією,одержаною з інших джерел.
Чинники, якіможуть бути використані при оцінці фінансового положення, розділяються на двіосновні категорії і представлені в таблиці:
Таблиця 2.9
Чинники,використовувані при оцінці фінансового положення позичальникаоб’єктивні чинники суб’єктивні чинники
У їх основі – фінансова звітність позичальника, що відображає стан балансових показників і кредитоспроможності позичальника:
(a)   коефіцієнт швидкої ліквідності;
коефіцієнт покриття;
У їх основі – знання банком організації-позичальника, її діяльності:
(a)   кредитна історія клієнта;
(b)   стан бухгалтерського обліку;
(c)   бюджет клієнта, розрахований за останні три місяці;
поточні і довгострокові плани і перспективи позичальника;
(b)   коефіцієнт оборотності оборотних активів;
(c)   коефіцієнт фінансової незалежності;
(d)   коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами;
(f) коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції.
(d)   технічне оснащення і його стан (ступінь амортизації основного устаткування);
(e)   наявність права власності або оренди складських приміщень;
(f)    наявність кваліфікованого персоналу, кваліфікація керівництва;
(h) відносини з іншими банками, фіскальними органами.
Розрахуноквищеназваних фінансових показників і аналіз кредитоспроможності клієнта виробляється на основівнутрішньобанківських методичних рекомендаций по порядку визначення кредитоспроможності позичальників. Напідставі виробленого аналізу робиться висновок про реальне фінансове положенняпозичальника з погляду його здатності повернути кредит в плановані терміни.
Виробляєтьсяоцінка проекту, що кредитується:
1)        метакредиту (підтвердження прошеного кредиту відповідними документами (контракти,договори поставки, і т.п.);
2)        сумакредиту (обґрунтованість наданої кредитної заявки відносно суми прошеногокредиту, оцінка ступеня участі власних засобів клієнта у фінансуванні даноїоперації, зіставлення сум-ми кредиту з оборотами по рахівницях потенційногопозичальника);
3)        визначенняреального джерела погашення кредиту (наявність договорів на реалізаціюпродукції (товарів, робіт, послуг), що випускається, на весь періодкредитування, інших надходжень засобів на рахунки позичальника в період кредитування);
4)        аналізнаданого позичальником бізнес-плану (відповідність термінів погашення кредиту івідсотків по ньому, запропонованих клієнтом, його реальним можливостям,достовірність вказаних даних, їх зіставлення з даними за попередні періоди);
5)        оцінкапропонованого забезпечення.
При проведенніекономічного аналізу позичальника слід враховувати стан галузі, до якоївідноситься позичальник. Джерелами інформації для експрес-оцінки стану галузі єстатистичні матеріали, публіковані в періодичних виданнях.
Кредитнийінспектор:
1) проводитькомплексну оцінку кредитного ризику по даному кредиту і за наслідками аналізускладає висновок про доцільність кредитування пропонованого заходу. Цейвисновок перевіряє і підписує начальник Кредитного відділу і погоджує його значальником Кредитного управління. У разі незгоди з висновком кредитногоінспектора начальник відділу або начальник управління складають окремийвисновок, який прикладається до висновку кредитного інспектора;
2) формує листиузгодження членів Кредитного Комітету банку для включення питання про наданнякредиту до порядку денного засідання комітету;
3) формуєкредитне досьє позичальника. Воно зберігається в кредитному відділі протягомтерміну дії кредиту, потім передається в архів банку для зберігання вустановленому порядку.
Паралельно зкредитним відділом, працюють в юридичному відділі і у відділі управлінняризиками.
Юрисконсультпісля отримання від кредитного відділу оригіналів представлених позичальникомдокументів:
а) проводитьправову експертизу кредитного проекту і аналіз на відповідність вимогам законунаступних документів: засновницьких (юридична справа); підтверджуючих повноваженняпосадовців організації-позичальника в частині підписання договорів ірозпорядження майном підприємства; договорів, пов’язаних з проектом, щокредитується; у разі потреби — документів, що характеризуютьфінансово-економічне положення позичальника, наявність у нього власного майна,складських, виробничих і офісних приміщень, договорів оренди приміщень; інших,з урахуванням конкретного позичальника і кредитного проекту; проектів кредитнихдоговорів і договорів на забезпечення;
б) за наслідкамианалізу складає відповідний висновок;
в) у разіпотреби, дає усні консультації кредитному інспектору і бере участь в діловихзустрічах з позичальником.
Співробітникивідділу управління ризиками:
а) перевіряютьблагонадійність потенційного позичальника;
б) складають свійвисновок про доцільність надання кредиту або ставлять візу на висновкукредитного інспектора. Віза на висновку означає відсутність заперечень покредитуванню даного клієнта;
в) на підставіпроведених перевірок і проведеного аналізу, сумісно з кредитним відділом,визначають величину процентної ставки за кредитом.
В окремихвипадках позичальник сплачує банку комісійне винагороду за послуги зкредитування, розмір і порядок сплати якого визначається тарифами комісійноївинагороди, діючими в банку. При цьому договір на обслуговування позиковогорахунку між банком і позичальником полягає у обов’язковому порядку одночасно зукладенням кредитного договору.
Етап ухваленнярішення про видачу кредиту починається з виявлення вільних кредитних ресурсів.
Далі, на підставівисновків фахівців (кредитного інспектора, юрисконсульта) і віз або висновківспівробітників відділу управління ризиками, готується повістка для засіданняКредитного комітету банку.
Підставою длянадання кредиту є позитивне рішення Кредитного комітету банку.
У разі ухваленнянегативного рішення про видачу кредиту начальник Кредитного управлінняповідомляє (як правило, в усній формі) про це клієнта з обґрунтуванням причинвідмови. Передача клієнту висновків специалістів банку, що беруть участь врозгляді кредитної заявки, заборонено.
Документи,представлені клієнтом для розгляду кредитної заявки, можуть бути повернені пойого проханню. Документи, створені в процесі розгляду питання про видачукредиту і копії документів, представлених позичальником зберігаються вкредитному досьє в кредитному відділі або в архіві банку.
З моментуухвалення позитивного рішення Кредитного комітету банку про надання кредитупочинається четвертий етап – етап підготовки і висновку кредитного і всіхпов’язаних з ним договорів.
Кредитний договірповинен міститиосновні умови видачі кредиту: мету, терміни, розмір, процентну ставку, порядокпогашення кредиту і відсотків по ньому, види забезпечення, об’єм інформації, щонадається позичальником в ході виконання кредитного договору, права, обов’язки івідповідальність сторін.
Договір позабезпеченню кредиту повинен містити вказівку на форму і вид забезпечення, його склад,вартість, місце знаходження, обов’язки і відповідальність сторін, а також умови,визнані істотними відповідно до чинного законодавства (розглянуті в другомурозділі даної роботи).
Після закінченняоформлення кредитного і всіх пов’язаних з ним договорів, кредитний інспекторзапрошує в банк осіб, уповноважених підписати ці документи з боку позичальника.Після підписання позичальником, кредитний договір і всі, пов’язані з ним договори,підписуються від імені банку.
Після виконанняпозичальником зобов’язань за кредитними договорами і закінчення термінузберігання документів в кредитному відділі, оригінали документів залучаються докредитного досьє і передаються в архів банку.
Видача кредитуздійснюється на підставі розпорядження кредитного відділу одноразово аботраншами (кредитна лінія) з віддзеркаленням заборгованості на окремомупозиковому рахунку.
Кредитнийінспектор готує і передає в обліково-операційний відділ:
1)        розпорядженняна відкриття балансових (позикового рахунку, рахунку резерву) і позабалансових(прийняте забезпечення) рахунків;
2)        розпорядженняпро постановку на облік забезпечення, прийнятого в заставу;
3)        розпорядженняпро постановку на облік ліміту кредитної лінії у разі надання позичальникукредиту у вигляді кредитної лінії.
Підставою длясписання з позабалансових рахунків вказаних договорів є розпорядженнякредитного відділу. Списання з позабалансових рахунків одержаного забезпечення повиданих кредитах договорів по забезпеченню виробляється у випадках,передбачених чинним законодавством.
Списання зрахунків виробляється після погашення кредиту і закриття кредитного договору, атакож у разі утворення проблемної заборгованості за кредитним договором.
З моменту видачікредиту починається етап контролю або моніторингу.
Поняття кредитногомоніторингу включає систему спостереження за погашенням кредитів, розробку івживання заходів, що забезпечують рішення цієї задачі.
Кредитниймоніторинг заснований на декількох головних принципах.
1. Необхідністьперіодичної перевірки (30, 60 або 90 щодня) всіх видів кредитів.
2. Ретельнарозробка етапів кредитного контролю з тим, щоб забезпечити перевірку всіхнайважливіших умов по кожному кредиту, зокрема:
— відповідністьфактичних платежів по кредиту розрахунковим;
— якість і станзабезпечення по кредиту;
— повнотувідповідної документації, можливість одержати в своє розпорядження забезпеченняі юридичне право робити при необхідності судові дії відносно позичальника;
— оцінку змінфінансового положення і прогнози щодо збільшення або скорочення потребпозичальника в сумі кредиту;
— оцінкувідповідності виданого кредиту кредитній політиці банку і стандартам,розробленим контролерами з боку регулюючих органів відносно кредитного портфелябанку.
3.        Найчастішаперевірка проблемних кредитів, збільшення частоти перевірок у міру зростанняпроблем, пов’язаних з конкретним кредитом.
4.        Частішіперевірки кредитів в умовах економічного спаду або появи значних проблем в тихгалузях, в які банк вклав значну частину своїх ресурсів (наприклад, помітназміна податкового або експортно-імпортного законодавства; поява новихконкурентів або зміна технологій, вимагаючи використовування нових методів производства і реалізації продукції).
Важливим елементомкредитного моніторингу є внутрішній аудит кредитних операцій. Така перевірказдійснюється (як негласно, так і відкрито) відділом, підвідомчим внутрішньомуаудитору банку. Аудитор знаходиться в безпосередньому адміністративномупідпорядкуванні керівника банку або особи, його заміщаючого.
Аудиторськаперевірка має на меті визначити:
— стан залишківзасобів на банківських рахунках по прострочених кредитах;
— реальнуситуацію із забезпеченням поворотності кредитів і скороченням кредитногоризику;
— положення зорганізацією кредитного процесу: відповідність практиці видачі і погашеннякредитів вимогам кредитної політики банку; правильність віддзеркалення всіхкредитів в облікових документах, особливо по пролонгированним і простроченим;стан резервів під можливі втрати по кредитах.
Аудитор перевіряєправильність оформлення і ведення кредитного досье.
У звітах прорезультати аудиторської перевірки робляться висновки відносно:
a)        загальногостану надання кредитів і їх погашення;
b)        основнихпричин кредитних неплатежів (в результаті недостатньої кваліфікаціїспівробітників, зайнятих цими проблемами або практики видачі кредитів позавстановленою процедурою — по вказівці керівництва банку);
c)        положенняіз списанням безнадійних кредитів;
d)        станифондів для покриття заборгованості по кредитах;
e)        порядкуведення кредитної звітності і іншої документації, зокрема кредитного досьє.
Звіт повиненмістити рекомендації щодо фінансових, кадрово-організаційних і інших заходів зарішенням проблеми погашення кредитів. Він надається керівнику і Раді Директорівбанку.
Перевіркакредитів необхідна для здійснення розумної програми банківського кредитування,а так само для виявлення помилок і недоліків. Вона допомагає керівництву банкуне тільки швидше виявляти проблемні кредити, але і постійно контролювативідповідність Кредитної політики банку діям уповноважених співробітниківКредитного управління (відділу). Кредитний контроль допомагає також керівнику іРаді директорів банку в оцінці сукупного ризику і здійсненні відповіднихпревентивних заходів щодо зміцнення фінансової стійкості банку.
При цільовомукредитуванні кредитний інспектор має право вимагати від позичальника наданняплатіжних документів з напрямом платежу, відповідного цілям, вказаним вкредитному договорі, візує їх у разі відповідності, перевіряє станрозрахункового рахунку позичальника на предмет наявності картотеки до картотеки№ 2. Після здійснення видачі кредиту залучає копії розрахункових документів звідміткою про оплату, одержані в обліково-операційному відділі, в кредитнедосьє.
У разі видачікредиту на здійснення попередньої оплати, відповідно до термінів, вказаних вдоговорі, що кредитується, перевіряється цільове використовування кредиту звиходом на місце. При цьому позичальник надає в банк документи, підтверджуючіфакт отримання цінностей, сплачених за рахунок кредиту. За фактом неотриманнясплачених цінностей у вказані в договорі, що кредитується, терміни кредитнимінспектором складається довідка, в якій аналізується ситуація, що склалася, івизначаються подальші перспективи кредитних взаємостосунків з позичальником.
За фактомвстановлення нецільового використовування засобів (як в ході перевірки звиходом на місце, так і в ході перевірки платіжних документів в банку)складається відповідний акт, на підставі якого застосовуються санкції,передбачені умовами кредитного договору.
Кредитнийінспектор здійснює контроль за виконанням умов договорів по забезпеченню,зокрема при наданні в забезпечення кредиту:
— гарантій,векселів банків — щокварталу перевіряє за даними одержуваної бухгалтерської звітностіфінансовий стан банків;
— поручительств,векселів організації– регулярно (щокварталу) перевіряє фінансовий стан поручителя(векселедавця), при виникненні необхідності, здійснює перевірку з виїздом на місце;
— цінних паперів — щомісячно, на підставіінформації про поточну ринкову вартість цінних паперів, наданої фондовимвідділом, перевіряє ліквідність і достатність забезпечення.
— застави товарівв обороті, основних засобів —
а) щомісячно, заданими бухгалтерської звітності заставника, перевіряє наявність забезпечення ійого достатність для покриття суми наданого кредиту. Перевіряє відповідністьфактично наявного і переданого в заставу майна переліку закладеного майна задоговором про заставу.
б) регулярноперевіряє наявність і правильність ведення книги застави.
Результатиперевірки оформляються актом, складеним в 2-х экземплярах, який підписується перевіряючим і посадовцями заставника, уполномоченнимі на таку перевірку, у присутностіяких вона проводилася. З актом обов’язково повинен бути ознайомлений керівникорганізації — заставодавця, про щоробиться відповідна відмітка, після чого акт надається начальнику Кредитноговідділу або управління.
При виявленнінедостатності заставного забезпечення, а також при встановленні фактів йогоненалежного зберігання та погіршення якості, позичальнику і заставникупред’являється вимога про приведення його у відповідність з умовами кредитногодоговору і договору про заставу. У разі відмови заставника і позичальника відприведення забезпечення у відповідність з умовами договорів, незабезпеченазаборгованість признається проблемною, і по ній проводиться відповідна робота.Завершальний етап – погашення кредиту виробляється після настання термінуплатежу, визначеного кредитним договором, як правило, на підставі розпорядженнякредитного відділу. Допускається так само і погашення кредиту позичальникомсвоїм платіжним дорученням.

3.ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
 
3.1Удосконалення кредитної політики
 
Одним з організаційнихзаходів, направлених на поліпшення якості перевірки кредитоспроможностіпозичальника, може бути кредитна оцінка. Складання даного документа допоможекредитному інспектору систематизувати відомості, що є у нього, і висловити їх встислому і повному вигляді для представлення керівництву.
Кредитний комітет, який,власне, і ухвалює рішення про видачу кредиту, маючи такий документ може кращеоцінити перспективність даної операції, оскільки вся необхідна інформація покредиту зібрана в одному місці і в зручному для сприйняття вигляді. Відпадаєнеобхідність ворушити кіпи фінансових звітів, довідок, висновків і іншихдокументів.
Робота по складаннюкредитної оцінки виробляється таким чином: в процесі перевірки заявки клієнтана надання кредиту виробляється оцінка його кредитоспроможності,перспективності проекту, що кредитується, якості і достатності забезпечення.Кредитний інспектор одержує необхідні матеріали від клієнта, від підприємств ібанків які раніше взаємодіяли з ним, вивчає бізнес-план, на реалізацію якогозапрошується кредит, відвідує Позичальника з метою:
—      переконатися вправильності інформації, що є в бізнес-плані;
—      одержати необхіднуінформацію, яка потрібна для оцінки кредиту і не включена в бізнес-план;
—      оцінитижиттєздатність бізнес-плану і особливо визначити здатність керівництва успішноздійснювати його;
—      підрахувати активипропонованого позичальника, особливо ті активи, які пропонується узяти якзабезпечення на підставі середніх ринкових цін і за умови вимушеного продажу;
—      запропонувати позичальникуприйняти такі умови, при яких він має найбільші шанси на позитивне рішення.
Після отримання всієїнеобхідної інформації складається кредитний огляд в якому узагальнюються наявніфакти і висловлюються рекомендації і висновки кредитного інспектора.
Далі приведений зразковийформат кредитного огляду, який повинен стати результатом роботи кредитногоінспектора по проведенню кредитної оцінки.
Формат кредитного огляду:
1.      Інформація проПозичальника.
Цей розділ повинен уявитиповну інформацію про позичальника і будь-яких Поручителів і містити наступнівідомості:
–       коли вони булизасновані і приватизовані;
–       їх юридичнийстатус (наприклад: акціонерне суспільство);
–       скільки кожен маєакціонерів — висловлюється інформація про всіх основних акціонерів;
–       у якій галузіпромисловості вони беруть участь, і яку посаду посідають в цій галузі;
–       які сильні(слабкі) сторони, можливості, загрози мають заемщик/Поручители — коротко;
–       Чи мають заемщик/поручители дочірні підприємства. Якийвплив вони мають на операції, і особливо, як вони впливають на пропонований проект.Якщо дочірні підприємства мають значний вплив, їх рахунки повинні бути зведенів таблицях і Оцінка повинна включати аналіз цифр дочірніх підприємств.
2.      Інформація проПроект.
Цей розділ повинен надавативичерпні відомості про проект, який вимагає фінансування і повинен міститинаступну інформацію:
–       цільовевикористовування кредитних засобів (може бути представлена у виглядібізнес-плану);
–       чому булоухвалене рішення про вибір цього варіанту;
–       які розглядалисяальтернативи і чому вони відхилювали;
–       які перевагиодержить позичальник, здійснюючи цей проект (наприклад: матиме вихід на новіринки, одержить велику частину ринку, зменшить базу ціни і ін.).
3.      Аналіз напрямудіяльності Позичальника.
Цей розділ повиненаналізувати галузь промисловості, в якій бере участь позичальник і їїхарактеристики:
–       розширяєтьсягалузь, стабільна або падає. Необхідно проаналізувати перспективи цьоговиробництва;
–       чи циклічневиробництво. На якому циклі воно зараз знаходиться. Який вплив на нього маєекономічне падение/переходный період;
–       попит/поставкасировини — сезонні або рівномірні впродовж всього року;
–       це виробництвонаправлене на експорт або на внутрішній ринок. Які нові ринки дозволитьобслуговувати позичальнику пропонований проект;
–       хто єконкурентом, і частка ринку обслуговувана конкурентами.
В результаті аналізусильних і слабких сторін і можливостей позичальника, необхідно зробити висновокпро загрози в даній галузі промисловості і як на них можна вплинути задопомогою втілення пропонованого проекту.
4.      Фінансовийаналіз.
–       аналізбухгалтерських документів.
Цей розділ повинен освітлюватибухгалтерську політику, яка використовувалася для звітів попередніх років, атакож і те, чи були вони підвернуті аудиторській перевірці. Він також повиненуказувати імена аудиторів і будь-які обмеження до їх свідоцтв.
Будь-які розбіжності взвітах за попередні роки повинні освітлюватися разом з причинами цихрозбіжностей.
–       комерційна діяльність.
Цей розділ повинен надавативичерпний аналіз комерційної діяльності за попередні роки заемщика/поручителей, включаючи:
а) продаж: напрямиторгівлі за останні роки повинні указуватися як грошовими термінами так ітермінами об’єму виробництва, з аналізом причин їх збільшення/зменшення.
б) витрати: які основнівитрати, з якими прійдется зіткнутися позичальнику. Яке розбиття міжфіксованими і змінюються витратами. Як за останні роки збільшилися/зменшилисявитрати. Що свідчить про те, що витрати знаходяться під ефективним контролем.
в) інші доходи/витрати:які інші значні доходи/витрати мав позичальник, не пов’язані здоходами/витратами виробництва і продажі своїх основних ліній виробництва(наприклад: орендний дохід, виручка від продажу основних активів, витрати нареорганізацію). Чи може це повторюватися в майбутньому.
г) прибутковістькапіталу: необхідно вказати рівень прибутку, який досягався за останні роки узв’язку з продажем або використовуванням капіталу. Які напрями і динаміка.Вказати причини, що відносяться до цих напрямів.
–       баланс підприємства.
Всі складові частинибалансу підприємства повинні бути проаналізовані.
а) поточні активи(грошові кошти або інші активи, які можуть бути переведені в грошові кошти в12-місячний період від дати балансу підприємства).
б) гроші: чи має позичальникзначні рівні грошових коштів. Якщо є, то яке їх джерело і як пропонуєтьсявикористовувати ці засоби в справі.
в) дебітори: яким чином рівень боржниківвідноситься до рівня і термінів продажів в значенні кількості днів продажу. Яквиникають боржники (багато дрібних боржників або борги сконцентроване в однихруках). Як швидко розплачуються боржники. Боржники виникли недавно абоспостерігаються значні заборгованості. Який попередній досвід в безнадійнихборгах.
г) запаси: чи можуть бути продані запаси, абовони складаються із застарілих, непродажних товарів. Наскільки високі рівнізапасів по відношенню до витрат виробництва за рік.
д) поточні пасиви, тобтопасиви, які повинні бути погашені впродовж 12 місяців від дати балансупідприємства.
е) банківські позики: якіінші позики і в яких банках має позичальник. Навіщо вони були узяті. Як вонизабезпечені. Коли їх слід виплатити. Чи виконувалися виплати відсотків ікредиту до теперішнього часу.
ж) кредитори: яким чиномрівень кредиторів відноситься до річних виробничих витрат і термінівзакупівель. Існує багато дрібних кредиторів або є дещо великих. Чи єпрострочена кредиторська заборгованість.
з) податки: які податкиповинен виплачувати позичальник. Терміни податкових платежів.
Оцінка також повиннавідображати коефіцієнт ліквідності — відношення поточних активів до поточнихпасивів, і коефіцієнт “лакмусового папірця” — відношення грошових і близьких догрошових активів плюс дебітори до поточних пасивів, а також інші коефіцієнти,які розраховуються в конкретному банку.
Довгострокові активи:
а) основні засоби: складі стан основних засобів. Ступінь амортизації. Ставки індексації. Якою будевартість цих активів у випадку, якщо вони продаватимуться на ринку.
б) інші довгостроковіактиви: наприклад, інвестиції в дочірні підприємства, довгострокові позики іін.
Довгострокові пасиви:
Кредитори: якукредиторську заборгованість має позичальник на термін понад один рік; як вонавиникла; коли її потрібно погашати; чи забезпечена вона, і якщо так, то як.
Відношення всіх активівдо акціонерного капіталу:
а) Надлишок показниківактивів над пасивами представляє інвестиції акціонерів в справу. Необхіднопрокоментувати значення показника.
б) Необхідно оцінитиспіввідношення акціонерного капіталу до загальних пасивів і який вплив на ценадасть запрошуваний кредит.
Умовні зобов’язання.Необхідно оцінити будь-які показники, які впливають на фінансовий станпозичальника, але які не представлені в балансі підприємства, наприклад,випущені поручительства, капітальні витрати і визначити їх потенційний вплив набаланс.
Сезонні коливання.Необхідно зробити аналіз сезонного впливу на баланс в таких галузяхпромисловості, як переробка продуктів харчування, де закупівля и/или продажсировини може бути сконцентрована в певні пори року.
–       грошовий потік.
Відсотки виплачуються ікредити повертаються тільки грошима, а не з доходів, тому необхідно:
а) оцінити здатністьпозичальника одержувати гроші;
б) динаміка операційногогрошового потоку і причини його зменшення або збільшення;
в) які вимогипред’являються до грошового потоку (покриття капітальні витрат, виплатаподатків, дивідендів).
–       оцінка планів клієнта.
Необхідно:
а) прокоментуватипередбачений продаж, рівні вартості і доходів для якнайкращого і якнайгіршоговипадків і обгрунтувати ці припущення;
б) порівняти передбаченіпродажі, рівні вартості і доходів з цифрами попередніх років і проаналізуватипричини змін.
5.      Інформація прокерівництво.
Короткі подробиці прокожного із старших керівників позичальника, включаючи директора, що управляєвиробництвом, головного бухгалтера і товарознавця по збуту і маркетингу.
Як їх досвід і здібностіможуть вплинути на майбутню життєздатність компанії і особливо на пропонованийпроект.
6.      Повна і точнаінформація про майно, пропоноване для передачі в заставу. Тут необхіднопривести точний список майна передаваного в заставу (земля і споруди,устаткування, автомобілі і ін.) і дати повний і докладний опис кожного вигляду:
–       земля і споруди:терміни володіння, місце і розміри ділянок, розмір і вік споруд, потенційнеальтернативне використовування, ринкова вартість (думка про відкритий ринок іціни примусового продажу);
–       устаткування: типі вік основних машин, потенційне альтернативне використовування, ринковавартість (думка про відкритий ринок і ціни примусового продажу);
–       автотранспортнізасоби: кількість, тип і середній вік всіх автотранспортних засобів, ринковавартість (думка про відкритий ринок і ціни примусового продажу).
7.      Характеристикаосновних ризиків і чинників які знижують їх вірогідність.
Наприклад: ризик — затримка доставки устаткування або технічні проблеми, які затримуютьвиробництво всієї продукції. Чинники ослаблення — постачальник устаткування маєхорошу репутацію, 50% ціни покупки відкладено до введення устаткування вексплуатацію. Контракт включає штрафи за затримку доставки/задержку початкуроботи.
8.      Джерела погашеннякредиту.
Всі кредити повинні мати,щонайменше, два джерела виплат. Першим, як правило, буде операційний потікгрошей, а останнім — реалізація застави.
9.      Висновки кредитногоінспектора.
Даний кредитний оглядповинен закінчуватися висновками про доцільність надання запрошуваного кредитуз чітким обгрунтуванням ухвалюваних рішень.
Запропонована методикаоцінки кредитоспроможності позичальника має недолік, який полягає у тому, щометодика не дозволяє кількісно зміряти ступінь ризику по кожному конкретномупозичальнику. Розв’язати цю проблему можна, аналізуючи динаміку економічнихпоказників діяльності підприємства із застосуванням методівекономіко-математичного моделювання.
Таким чином,запропонована методика оцінки кредитоспроможності позичальника допоможеефективніше оцінювати кредитоспроможність позичальника, забезпечуючи тим самимзниження кредитного ризику.
У разі погіршенняфінансового стану позичальника, може виявитися під загрозою повернення позики.Виявивши такого позичальника, необхідно вжити екстреним заходам до недопущенняпогіршення кредитного портфеля банку. Реалізація заставного майна є крайнімзаходом, якому слід уникати через її трудомісткість і недосконалість законодавстваУкраїни в даному питанні. Тому доцільно провести оцінку фінансового станупозичальника і порекомендувати йому заходи по його поліпшенню.
Оцінку фінансового станупідприємства доцільно проводити в розрізі статей балансу, впливаючих напоказники кредитоспроможності підприємства.
Підприємству сліддокласти зусилля до недопущення погіршення показників кредитоспроможності.Такими заходами повинні стати:
–       вдосконаленняорганізації розрахунків з дебіторами і кредиторами з метою недопущеннявипереджаючого зростання кредиторської заборгованості над дебіторською;
–       скорочення витратна основні засоби і збільшення витрат на формування оборотних коштів;
–       скороченнярозміру оборотних коштів в запасах і витратах;
–       негайнескорочення кредиторської заборгованості перед бюджетом і позабюджетнимифондами.
Таким чином, виконаннявказаних заходів допоможе позичальнику досягти вищих фінансових показників, щодозволить йому надалі ефективніше користуватися банківським кредитом.
Розглянувши шляхипідвищення кредитоспроможності позичальника, необхідно розглянути роботу зпроблемними кредитами, оскільки досвід роботи показує, що процес кредитуванняне обмежується оцінкою кредитоспроможності позичальника.
3.2    Робота з проблемними кредитами
Особлива увага в процесікредитування надається своєчасності сплати позичальником чергових внесків впогашення позики і відсотків по ній. Оскільки по кожній позиці існує ризикнепогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредитинайнадійнішим клієнтам. Проте він не повинен упускати можливостей розвиватисвої позикові операції і за рахунок надання кредитів, пов’язаних з підвищенимризиком, оскільки вони приносять вищий дохід. Враховуючи назад пропорційнузалежність між рівнями ризику і прибутковості позикових операцій, банк повиненбудувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністюі ризиком. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибутковихможливостей, а надмірна ризикована створює загрозу втрати не тільки доходу відвідсотків, але і позичених засобів.
В той же час неприйняттясвоєчасних заходів до недопущення фінансових проблем у позичальника приводитьне тільки до несплати позики і відсотків. Збиток в цьому випадку для банкузначно більше. По-перше, підривається репутація банку, оскільки великакількість прострочених кредитів може привести до падіння довіри вкладників іінвесторів і до загрози неплатоспроможності банку. По-друге, втрати відпозикових операцій підвищують загрозу відходу з банку кваліфікованихпрацівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання. По-третє,банк вимушений виробляти додаткові витрати, пов’язані із стягненням проблемноїпозики. По-четверте, певна частина позикового банківського капіталузаморожується в непродуктивних активах. Названі втрати за своїми розмірамиможуть набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.
Що повинен робитибанкір у випадку, якщо кредит стає проблемним? Зарубіжні експерти по розробціпланів по поверненню кредитів — процесу відшкодування засобів банку у разівиникнення проблемної ситуації — пропонують наступні основні кроки [62, с. 76]:
1.        Завждипам’ятати про мету розробки подібних планів — максимізації шансів банкуодержати повне відшкодування своїх засобів.
2.        Украйважливими є швидке виявлення і оголошення про виникнення будь-яких проблем,пов’язаних з кредитом; звичайно затримка тільки погіршує ситуацію.
3.        Відділитивідповідальність по розробці подібних планів від функції кредитування для того,щоб уникнути можливих зіткнень інтересів у конкретного кредитного інспектора.
4.        Кредитніінспектора повинні щонайшвидше обговорити з проблемним позичальником можливіваріанти рішення проблеми, особливо в частині скорочення витрат, збільшенняпотоку готівки і поліпшення контролю з боку менеджерів. Дана зустріч повиннапередувати аналізом проблеми і можливих причин її виникнення, а такожвиявленням особливих проблем (зокрема наявність інших кредиторів). Післявизначення ступеня ризику для банку і наявності всіх необхідних документів(особливо претензій на заставу, надану клієнтом, відмінних від претензій з бокубанку) повинен бути розроблений попередній план дій.
5.        Оцінити,якою сумою коштів потрібно розташовувати для стягнення проблемного кредиту(зокрема оцінити продажну ціну активів і розміри депозитів).
6.        Співробітники,що займаються поверненням кредитів, повинні вивчити податкові декларації ісудові позови для того, щоб з’ясувати, чи має позичальник інші неоплаченіборгові зобов’язання.
7.        Співробітникибанку повинні оцінити якість, компетентність і чесність керівництвафірми-позичальника і відвідати позичальника для того, щоб на місці оцінити йогомайно і діяльність.
8.        Потрібнорозглянути всі розумні альтернативи для погашення проблемного кредиту, зокремависновок нової, тимчасової угоди, якщо виниклі проблеми є за своєю природоюкороткостроковими, або розробити способи збільшення потоку готівки клієнта(наприклад, зниження витрат або вихід на нові ринки) або вливання новогокапіталу в підприємницьку фірму. Інші можливості припускають пошук додатковогозабезпечення, наявність другого підпису або гарантій, реорганізацію, злиття аболіквідацію фірми, заповнення заяви про банкрутство.
Природно,найприйнятнішим варіантом завжди є такий перегляд умов кредитного договору,який дає і банку, і його клієнту шанс відновити нормальну діяльність. Навіть занаявності серйозних проблем з кредитним договором у банку подібних проблем можене бути у клієнта. Це означає, що у разі правильно розробленого кредитногодоговору нерозв’язні проблеми виникають рідко. Проте неправильно складенийкредитний договір може посилити фінансові проблеми позичальника і послужитипричиною невиконання зобов’язань по кредиту.
Труднощі зпогашенням позик можуть виникати з різних причин, найпоширенішими з яких є:помилки і упущення самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки,розробці умов кредитного договору і подальшому контролі; неефективна роботаклієнта, що одержав позику; чинники, які не знаходяться під контролем банку.
Серед причин непогашенняпозик, залежних від самого банку, слід зазначити: необгрунтовано ліберальневідношення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісно проведенаоцінка кредитоспроможності позичальника; погана структуризація позики; помилкив оцінці забезпеченості позики; неповне віддзеркалення в кредитному договоріумов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником вперіод погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення і ін.).
Основні причинивиникнення проблемних позик (позик, по яких виникають труднощі з їх погашеннямі сплатою відсотків), залежні від клієнта, пов’язані із слабким керівництвомпідприємства, погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринківзбуту, із слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляється в зростанні дебіторськоїзаборгованості, непродуктивних витрат і ін.
До чинників виникненнятруднощів з погашенням кредиту, які не знаходяться під контролем банку,відносяться: погіршення економічної кон’юнктури, зміна політичної ситуації ізаконодавства і т.д.
Якнайкращою мірою єрозробка спільно з позичальником плану заходів для відновлення стабільностіпідприємства і усунення недоліків в його роботі. Якщо цей захід не дастьнеобхідних результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси, зажадавшиплатіж по позиці, продажі забезпечення, пред’явлення претензій до гаранта іт.п. Самий крайній захід — постановка питання про оголошення позичальникабанкротом, але це якнайменше бажаний шлях як для банку, так і для клієнта.
У роботі по стягненнюпроблемних позик банк повинен діяти швидко, без зволікання, оскільки якщопозичальник затримає розрахунки за своїми зобов’язаннями перед іншимиорганізаціями і підприємствами (постачальники, податкова служба, страховаорганізація) раніше, ніж виникне вимога банку, останньому прійдется перебуватив довгій черзі кредиторів, що вимагають відшкодування довга.
Залежно від формизабезпечення кредиту банк застосовує різні способи примусового стягнення боргуі відсотків але йому у разі відсутності у позичальника найближчим часом реальніперспектив розрахуватися з ним.
Якщо позика видана підзаставу майна, банк одержує задоволення своїх вимог до позичальника з вартостізакладеного майна в порядку, визначеному в договорі застави. Звичайно цездійснюється шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на позиковийрахунок позичальника, минувши його розрахунковий рахунок, до повного погашенняпозикової заборгованості. Проте загальна сума прямих зарахувань на позиковийрахунок виручки від реалізації продукції не повинна перевищувати суми, вказаноїв договорі застави.
При видачі позики підгарантію (поручительство) банк пред’являє до стягнення суму боргу своїмрозпорядженням (вимогою) в безперечному порядку з рахунку гаранта.
У випадку, якщозабезпеченням позики є страхове свідоцтво (поліс), банк одержує страховевідшкодування від органів страхування (державних або акціонерних) в межахтермінів, визначених правилами страхування.
Якщо забезпеченням позикислужить переуступка вимог, банк пред’являє до оплати вимоги і рахункипозичальника третій особі і поступаючі засоби направляє на погашення кредиту.
Як вже було відмічено,кожен банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, яка складається підвпливом поточних і перспективних задач банку, а також економічної кон’юнктури.В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується виробленої політики ітому періодично аналізує склад і структуру виданих позик або кредитнийпортфель. Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірізалежать його стійкість, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідноретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи крупнихкредитні проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від напряму кредитноїполітики. Банківські працівники, що займаються позиковими операціями, зобов’язанінаправляти свої зусилля на виявлення у складі кредитного портфеля крупних іособливо крупних кредитів, а також проблемних позик, що вимагають підвищеноїуваги.
Контроль за крупними,особливо крупними і проблемними позиками може полягати в повторному аналізібухгалтерських балансів і фінансових звітів, відвідинах ссудополучателя,перевірці документації, якості забезпечення і т.д. При контрольній перевірцізнов розглядається питання про відповідність даної позики цілям і установкамкредитної політики банку, оцінюються кредитоспроможність і фінансовий станпозичальника.
Таким чином, робота вданому напрямі дозволяє своєчасно виявляти проблемні позики, що сприяє зниженнюкредитного ризику.
Виходячи зіснування специфічних банківських ризиків, що мають до певної міри імперативнийхарактер, банки повинні проводити чітку політику управління цими ризиками іпідтримка стабільності. Імперативність банківських ризиків як одна з їхосновних характеристик виходить з можливості банку у разі невиправдано високогоступеня ризику по якій-небудь операції відмовитися від її проведення, тобтовідхилитися від ухвалення на себе відповідних ризиків. Крім того існуваннясистем управління банківськими ризиками припускає наявність певногоінструментарію, що дозволяє здійснювати мінімізацію ризиків згідно цілям банку.
Повне уникненняризику кредитних операцій не представляється можливим, оскільки це привело б дотого, що банки взагалі не видавали б кредитів. Але в окремих випадках існуєможливість відхилення заявки конкретного клієнта на кредит і, таким чином,уникнення виникнення окремої зв’язаної із значним ризиком кредитної позиції, щоі має місцев практиці.
Для поліпшеннясвого положення щодо існуючих ризиків банки звичайно вимагають від позичальниканадання (додаткового) забезпечення, оскільки не дивлячись на перевіркукредитоспроможності ризик неплатоспроможності не може бути виключений повністю.Особливо при довгострокових кредитах, які у момент ухвалення рішення про видачукредиту припускають здійснення довгострокових і пов’язаних таким чином зневизначеністю прогнозів щодо платоспроможності позичальника, забезпеченістькредиту просто необхідна.
Надання гарантійобов’язкове і в тим випадку якщо після завершення перевірки кредитоспроможностівиникли певні думки з приводу платоспроможності позичальника, проте банк небажає відмовитися від проведення даної кредитної операції.
В усякому разіпотрібно сказати, що як «перша» гарантією кредиту виступає платоспроможністьпозичальника, а забезпечення є «другою лінією оборони», оскільки кредитиповинні погашатися не шляхом реалізації наданого забезпечення, а з доходівборжника, а забезпечення використовується лише тоді,.когда позичальник невиконує умови кредитного договору.
Розділенняризиків має місце у тому випадку, коли сума за планованим або укладенимкредитним договором ділиться на «однорідні» частини між декількома кредиторами.Розділення ризиків використовується, як правило, при операціях по дуже крупнихкредитах, оскільки в цих випадках розмір окремого кредиту часто перевищує можливість,а значить і готовність кредитора прийняти на себе відповідний ризик. Крім тогоіснують певні обмеження на видачу крупних кредитів, в яких допустимий розміркредиту ставиться в залежність від власного капіталу банку, вимушуючи тим самимбанк до створення консорціуму для видачі кредиту.
Крім можливостізменшення виплачуваної суми консорциальниє (синдиковані) кредити дозволяютьбанкам виробляти кредитування таких позичальників, з якими банки не змогли бпрацювати поодинці (поєднання високої прибутковості із значними ризиками).
Нарешті,ініціатива по розділенню ризиків може виходити від банку, якщо він у принципіміг би самостійно надати позичальнику необхідну суму, але із стратегічнихміркувань банк вважає вигіднішим здійснити видачу синдикованого кредиту в надіїв майбутньому бути запрошеним для участі в наданні крупних синдикованихкредитів.
Щодо готовностібанку приймати на себе певні ризики і враховувати при калькуляції можливеневиконання зобов’язань з боку контрагента (непогашення кредиту) існують різнігіпотези.
Згідно тези провідшкодування ризику при ухваленні банком на себе ризиків по кредитнихопераціях допускається включення в процентну ставку за кредитом специфічноїпремії за ризик для погашення можливих втрат (цей метод був розглянутий на чоліII). Теорія нормування ризику базується на тому, що банки не слідують принципукомпенсації кредитного ризику, що збільшується, шляхом збільшення премій, щомістяться в процентних ставках, за ризик, а здійснюють селекцію кредитів такимчином, що вони зберігають готовність прийняти на себе ризики по кредитнихопераціях до певного рівня. Значення даної фрази полягає у тому, що банки хочаі приймають на себе окремі ризики, але лише в тому випадку, якщо вірогідністьнепогашення кредиту не перевищує визначеної, загальновизнаної норми, причому цянорма не залежить від рівня процентної ставки.
Можнастверджувати, що банки особливих премій за ризик, як правило, не стягують, абільшою мірою стежать за наявністю достатнього забезпечення. Слід зазначити,проте, той факт, що частина процентної ставки за кредитом неявно містить преміюза ризик, яка окремо ніде не обмовляється, але забезпечує банку створеннядостатніх резервів. Розмір неявної премії за ризик повинна враховуватиіндивідуальну платоспроможність позичальника і залежить від ринкової позиціїбанку з одного боку і репутації позичальника — з іншою.
Основна ідеярозподілу ризику полягає в диверсифікації кредитних операцій по самих різнихкритеріях так, щоб у випадку збитковість окремих кредитів не мала для банкукатастрофічних наслідків. Згідно цьому принципу кредити повинні видаватися поможливості великій кількості позичальників, при цьому причини можливогонедотримання з позичальниками умов кредитного договору повинні знаходитися підвпливами різних чинників.
Розподіл ризиківкредитних операцій може здійснюватися за речовинним, тимчасовим і регіональнимпринципами. Речовинний розподіл ризиків може відбуватися по-різному. На першомумісці стоїть дисперсія кредитних операцій залежно від розмірів, виду кредиту ігалузевої приналежності позичальників. Тимчасовий розподіл ризиків має місцетоді, коли банк диверсифікує свій кредитний портфель на кратко-, средне- і довгострокові кредити. Регіональний розподіл кредитнихризиків здійснюється таким чином, що при видачі кредитів по можливостівиключається концентрація операцій банку на певному регіоні, для того, щобуникнути кумулятивної дії негативних змін економіки регіону на кредитніоперації банку в цілому. Існують проте певні обмеження в значенні того, що не всібанки в рівній мірі здатні проводити такий розподіл ризиків. Звично ті банки,які спеціалізуються на певних групах клієнтів і галузей народного господарства,або чия комерційна діяльність пов’язана з відносно жорстким обмеженням, немають досить можливостей проводити активні заходи в плані розподілу ризиків.
Обмеженнякредитних ризиків важливе як при видачі окремого кредиту, так і для процесукредитування в цілому. Воно конкретизується у встановленні лімітів, які залежновід вигляду, групи позичальників обмежують розміри кредиту згідно готовностібанку здійснити видачу кредиту. Особливим моментом лімітації кредиту є те, щоконтрольні банківські органи багатьох стан фіксують максимальні межі окремихкредитів і загальних об’ємів кредитування шляхом співвідношення їх власнимкапіталом банку, Законодавче обмеження кредитних операцій в Росії і за рубежембуло розглянуте вище.
Компенсаціяризиків шляхом хеджування у принципі досягається тим, що банк створює в своємубалансі так звані контрпозиції, ризики і шанси на прибуток по яких маютьнегативну кореляцію з ризиками і шансами на прибуток по хеджованих позиціях. Їхможлива реалізація залежить від настання одних і тих же подій, при чомупозитивна зміна вартості однієї позиції компенсується негативною зміною вартостііншої.
При так званому«досконалому» хеджуванні банк повністю уникає збитків, але і не одержує ніякогоприбутку, інакше можлива лише часткова компенсація ризиків.
Як хеджування — зпогляду дії на кредитора — може розглядатися посередництво по кредитах, так вданому випадку активні і пасивні балансові позиції однозначне сопоставіми і відповідають один одному щодорозмірів, процентних ставок і термінах, а у разі непогашення кредитубанк-посередник не зобов’язаний до виплати по відповідних пасивах. Проте,оскільки при подібних операціях ініціатива по зіставленню ризику непогашеннякредиту шансам на прибуток по контрпозиції виходить не від кредитора, а єхарактеристикою посередницького кредиту, така операція не є заходом щодокомпенсації ризику згідно вищенаведеному визначенню.
Звідси можназробити висновок, що компенсація ризиків кредитних операцій банку шляхомхеджування неможлива. Проте подібні заходи мають велике значення у сферіміжнародного кредитування, якщо для рефінансування кредитором полягає «контроперація»,відповідна початковій по валюті, сумі і термінам. Такі заходи служать більшоюмірою захисту від валютних ризиків при кредитуванні.
Ще одним зметодом зниження ризиків є організація роботи з проблемними кредитами. Недивлячись на елементи страхування, які банки включають в свої програмикредитування, деякі кредити неминуче переходять в розряд проблемних. Звичайноце означає, що позичальник не виробив своєчасно один або більш платежів або щовартість забезпечення по кредиту значно знизилася. Не дивлячись на те, що коженпроблемний кредит має свої особливості, всім їм властиві певні загальні риси,які говорять банкіру про те, що виникли певні труднощі:
1. Незвичайні абонез’ясовні причини затримки надання фінансової звітності, здійснення платежівабо припинення контактів з працівниками банку.
2. Будь-яканесподівана зміна позичальником методів розрахунку амортизації, внесків попенсійних планах, оцінки товарно-матеріальних запасів, нарахування податків аборозрахунку прибули.
3. Реструктурірованіє заборгованості або відмовавід виплати дивідендів, зміна кредитного рейтингу позичальника.
4. Несприятливізміни ціни на акції позичальника.
5. Наявністьчистих збитків протягом одного або декількох років, зміряних за допомогоюпоказників прибутковості активів, прибутковості капіталу або прибутку досплати відсотків і податків.
6. Несприятливізміни структури капіталу позичальника (показника співвідношення акціонерногокапіталу і боргових зобов’язань), ліквідності (коефіцієнт «критичної»оцінки) або ділової активності (наприклад, співвідношення об’єму продажів ітоварно-матеріальних запасів).
7. Відхиленняоб’єму фактичних продажів або потоку готівки від планованих при подачікредитної заявки.
8. Несподівані інез’ясовні зміни у розмірі залишків на рахунках клієнта.
Такі основністратегії активної політики управління кредитними ризиками. Таким чином, банкповинен визначити всі можливі ризики, які можуть бути пов’язані з кожнимкредитом і виробити заходи по їх зниженню.
 
3.3Використування ЕВМ в банківської системі
Автоматизаціябанківської діяльності провадиться задопомогою комп’ютерів сімейства IBM із мікропроцесорамиIntel 80486, Pentium і вище.
Комп’ютери,встановлені в банку, об’єднані в мережу, що складається з виділеного серверу ілокальних робочих станцій. На всіх локальнихмашинах встановлена операційна система Windows 95, а також Windows-додатки MS Office 97 (MS Word, MS Exel) іспеціалізовані бухгалтерські програми для ведення операційного дня.
Використовуванамережна операційна система Novell 4.11.Конфігурація серверу: Pentium II, 96 MB ОЗУ,жорсткий диск (вінчестер) 4 ГВ. Конфігураціялокальних станцій: Pentium MMX 200 MГц, 32 МВ ОЗУ,вінчестер 1,2 ГВ. Використовувані мережні карти фірми 3-com.
Уякості табличного процесора використовується MS Excel 97.
Табличніпроцесори включають такі засоби для рішення економічних задач,як електронну таблицю, ділову графіку і базу даних.
MSExcel застосовується при: техніко-економічномуплануванні; оперативному керуванні виробництвом; бухгалтерськомуі банківському урахуваннях;матеріально-технічному постачанні; фінансовому плануванні; розрахунку урахуваннякадрів, податків; розрахунку різноманітнихекономічних показників і ін.
Розрахунокплатежів по кредиту.
Фірмаодержала кредит 200 тис. грн. на 5 років із погашенням рівними частинаминаприкінці кожного року. У контракті встановлена процентна ставка 10% річних назалишок року.
Необхідноскласти план погашення кредиту фірмою зароками. Вихідні дані і результати розрахунку оформимо у вигляді документа. Уявимографічно дані про суму, що погашаєтьсящорічно, сумі відсотків по кредиту за кожний рік і про річний платіж, а такожпро прибуток банку при поверненні боргу фірмою наприкінці терміна кредиту у виглядіразового платежу, розрахованого по формуліскладних відсотків, простих відсотків і при погашенні кредиту рівними частинаминаприкінці кожного року. Розрахунки і побудовадіаграм зробити за допомогою ТП Excel 97.Зробити аналіз отриманих результатів.

Таблиця3.1
Вихіднідані Найменування
 Умовне
позначення
Кредит (тис. грн.)
Процентна ставка (% у рік)
Термін (рік)
 КР
ПС
ТР
Розрахунковіпоказники за кожний рік погашення кредиту приведеніу таблиці 3.2.
Таблиця3.2
Розрахунковіпоказники за кожний рік погашення кредитуНайменування
 Умовне
позначення Формула
 Сума боргу, що погашається щорічно
Залишок боргу на початок року
Сума відсотків по кредиту
Річний платіж
Сума відсотків за весь кредит
Сума річних платежів за весь термін кредиту
Борг, що повертається:
одноразовий (по простим %)
одноразовий (по складним %)
Прибуток банку:
виплата за 5 років
одноразовий (по простим %)
одноразовий (по складним %)
 СПБ
ЗБП
СВК
РП
СВВК
СРП
ОПВ
ОСВ
РВ
ПОПВ
ПОСВ
 КР/ТР
ЗБП-СПБ
 (для першого року ЗБП=КР)
ЗБП*ПС
СПБ+СВК
å СВК
å РП
КР*(1+ТР*ПС)
КР*(1+ПС)^ТР
СРП-КР
ОПВ-КР
ОСВ-КР
Запровадження вихідних даних ітаблиць
Табличнийдокумент побудуємо на Листі 1 робочої книги,що є активнимпри завантаженні Excel 97.
Спочаткувводжу вихіднідані для рішеннязадачі:
-активізуюосередок C1 щиголем лівої кнопки миші на ній ідля того, щоб вводимий текст був підкресленим клацнемо мишею на кнопці Подчеркнутыйна панелі інструментів форматування;
-уводжу текст «Вхідні дані» інатискаю клавішу Enter;
-уводжу текстові і числові дані відповідно до таблиці 3.3.
Таблиця3.3
Вихіднідані Клітина Назва Клітина Значення
A3
A4
A5
Кредит (тис. грн.)
Процентна ставка (% у рік)
Термін (рік)
D3
D4
D5
200
0.1
5
Таблиця3.4План погашення боргу фірмою
Роки
Залишок боргу
Сума боргу, що
Сума відсотків
Річний
 
на початок року
погашається щорічно
по кредиту
платіж 1 =D3 =$D$3/$D$5 =C13*$D$4 =D13+E13 2 =C13-D13 =$D$3/$D$5 =C14*$D$4 =D14+E14 3 =C14-D14 =$D$3/$D$5 =C15*$D$4 =D15+E15 4 =C15-D15 =$D$3/$D$5 =C16*$D$4 =D16+E16 5 =C16-D16 =$D$3/$D$5 =C17*$D$4 =D17+E17 Разом =СУММ(E13:E17) =СУММ(F13:F17)
Процентнаставка, рівна 10 %, що заноситься в клітину D4 береться у відносних одиницях(10/100=0,1).
Виділяюосередки A3:C3, клацаю лівою клавішею миші накнопці Объединить и поместить в центрена панелі Форматированиеі на кнопці По левому краю.Таку ж операцію проробляюз осередками A4:C4 і A5: C5.
Уосередок B9 і B28 уводжузаголовки таблиць «План погашення боргуфірмою» і «Прибуток кредитора» відповідно. Завершується запровадження клавішею Enter.
Дляформування «шапки таблиці» уводяться текстовідані відповідно до таблиці.
Таблиця3.5
Текстові данідля формування «шапки таблиці» Клітина Назва Клітина Значення
F10
B11
C11
C12
D11
тис. грн.
Роки
Залишок боргу
на початок року
Сума щорічно
D12
E11
E12
F11
F12
B18
борг, що погашається
Сума відсотків
по кредиту
Річний
платіж
Разом
Дляактивізації осередку B32 необхідно клацнути наній лівою клавішею миші і з клавіатури ввести текст. Завершується запровадження натисканнямклавіші Enter. При цьому покажчик осередкупереміщається на один рядок униз.
Щобпронумерувати роки в інтервалі B13:B17, скористаємося обчисленням членіварифметичної прогресії з кроком 1, що і єномерами з 1 по 5.
Дляцього: вводжу в осередокB13 значення 1; виділяю інтервал осередківB13:B17;
-вибираюз меню Правка команду Заполнить,а потім Прогрессия…;
 удіалоговому вікні Прогрессияклацаю на кнопці Ok (по умовчанню у вікні активізованаопція Арифметическаяв області ТипіПо столбцамв областіРасположение,а крок прогресії встановлений рівним 1 у полеШаг).
Запровадження формул.
Формулидля розрахунку залишку боргу на початоккожного року, суми боргу що погашається щорічно, суми відсотківпо кредиту за кожний рік, а також річногоплатежу вводяться в осередки C13, C14, D13,E13 і F13, а потім копіюються у відповідні осередкиколонок C, D, E і F з автоматичним настроюваннямформул у такий спосіб:
уводжу в осередокC13 формулу:
=D3(3.1)
восередок C14 формулу:
=C13-D13(3.2)
активізуюосередок C14 і встановлюю покажчик миші намаркері автозаповнювання;
утримуючиліву клавішу миші натиснутої, переміщаюпокажчик миші на осередок C17 (виконуєтьсякопіювання з автоматичним настроюваннямформул).
Аналогічноуводжу формули в осередки:
D13=$D$3/$D$5; (3.3)
E13=C13*$D$4; (3.4)
F13=D13+E13 (3.5)
іпотім копіюю у відповідні інтервали осередків.
Уформулі запис адреси осередку $D$5 позначаєабсолютний номер рядка. Цей номер при копіюванні не змінюється.
Длявизначення підсумкової суми відсотків за кредит активізую осередокE18 і клацаю на кнопці з зображенням символу суми на стандартній панеліінструментів. Такі ж дії проводжу і з осередкомF18 для визначення суми річного платежу.
Прибутокбанку при розрахунку боргу, що повертається на виплат на 5 років по складних відсотках, визначається формулами:
E32=F18; (3.6)F32 =E32-D3. (3.7)
борг,що повертається одноразовим платежем, розрахований по простих і складних відсотках, а також прибуток банку в цих випадкахвизначається за формулами:
E33=D3*(1+D5*D4); (3.8)
E34=D3*(1+D4)^D5; (3.9)
F33=E33-D3; (3.10)
F34=E34-D3. (3.11)
Форматування таблиці.
Щобзробити таблицю більш наочною, виконаємо таке форматування осередківтаблиці.
Дляустановки потрібної ширини стовпчиків таблиці, виділимоінтервал стовпчиків А:F, вибираю в рядку менюпункт Формат, у ньомукоманду Столбец, а потім — Автоподборширины.
Форматуємо осередокВ9, що міститьзаголовок таблиці, у такий спосіб:
-активізуємоосередок В9;
-упанелі інструментів форматування відчинимо поле списку з розмірами шрифту щиголеммиші на кнопці зі стрілкою, розташованої зправа від поля списку, і виберемо розмір шрифту рівний14 пунктам;
-упанелі інструментів форматування клацнемо накнопки для полужирного шрифту;
-розташуємо заголовок посерединітаблиці, для чого виділимо інтервал осередків В9:F9 іклацнемо на кнопці Объединить и поместить в центрена панелі інструментів форматування.
Виділимо полужирнимшрифтом текстові данів «шапці» таблиці, а також «шапку» таблиці полужирними лініями, що обмережують.
Дляцього:
-виділяюінтервали осередків B11:B12, C11:C12, D11:D12,E11:E12, F11:F12;
-клацнемона кнопці для полужирного шрифту на панеліінструментів форматування;
-клацнемона кнопці зі стрілкою праворуч від кнопки Линии рамкина панелі інструментів форматування.З меню що з’явилося, виберемо зразок ліній.Через те, що зазначені інтервали осередків несуміжні,то при їхньому виділенні необхідно утримувати натиснутоїклавішу Ctrl.
Таблицю«Прибуток кредитора» форматуємоаналогічно.
Приберемосітку таблиці. Для цього в рядку меню виберемо пункт Сервис, а потімкоманду Параметры… і в діалоговому вікні, що з’явилося,клацнемо на вкладціВид, у нійвиключимо перемикач Сетка і клацнемо на кнопціОК. Графічнезображення табличних даних.
Дляграфічного зображення даних про суму боргу, щопогашається щорічно, сумі відсотків по кредиту за кожний рік і річний платіж доцільнопобудувати об’ємну, з’єднану, стовпчиковудіаграму, присвоївши їй номер 1.
Виділимоінтервали осередків E11:E17 і D11:D17,значення, яких будуть використані в якості числових даних, легенди, а такожміток осі X при побудові діаграми. Клацнемо на кнопці Мастердиаграмм на стандартній панелі інструментів. У діалоговому вікні, щоз’явилося,Мастердиаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммы виберемо типдіаграмиГистограмма(Объемный вариант гистограммы снакоплением.) і клацнемо на кнопціДалее.
Удіалоговому вікні,що з’явилося,Мастердиаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммывиберемо вкладкуРяд. Через тещо діапазон осередків заданий раніше, то він внесений автоматично в поля Имя:і Значения:,а в поле Подписи оси X:клацаємо на кнопці згортання вікна, розташованого праворуч в полізапровадження діапазону. Для вказівкидіапазону осередків необхідно виділити діапазоносередків B13:B17 за допомогою лівої клавішімиші. Цей діапазон автоматично вводиться в полезапровадження Подписиоси X:.Після повторного щигля на кнопці згортання вікна відчиняєтьсядіалогове вікно Исходные данные.Потім клацнемо на кнопці Далее.
Удіалоговому вікні,що з’явилося,Мастердиаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммына вкладці Заголовкивполе ввода Названиедиаграммы введемо текст «План погашення боргу фірмою». У полезавантаження Ось X(категорий):уведемо текст «Роки». У поле завантаження Ось Z(значений):уведемо текст «тис. грн.» і клацнемо на кнопці Далее.
Удіалоговому вікні,що з’явилосяМастердиаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммыв Поместитьдиаграмму на листе: по умовчаннюобраний пунктимеющемся:,а в його поле запровадженнявстановимо значенняЛист 2.
Післящигля на кнопці Готово діаграмабуде побудована.
Щобустановити потрібний розмір діаграми, требаклацнути на порожній області діаграми для їївиділення. За допомогою маркерів, що з’явилися,змінюємо розмір діаграми до потрібних розмірів. Для наданнядіаграмі більшої наочності необхідно відредагувати її елементи шляхомподвійного щигля лівою клавішею миші і зміни параметрів цих елементів.
/>Дляграфічного зображення даних про прибуток банкудоцільно побудувати об’ємну стовпчиковудіаграму, присвоївши їй номер 2.
Визначаємо інтервал осередківE30:E34 і F30:F34 значення, яких будуть використані як легенда, і числовихданих при побудові діаграми.
Клацнемона кнопці Мастер диаграмм настандартній панелі інструментів. У діалоговомувікні, що з’явилося,Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): типдиаграммы виберемо тип діаграмиГистограмма(Трехмерная гистограмма показывает раскладку значений по категориям и рядамданных.) і клацнемо на кнопціДалее.
Удіалоговому вікні,що з’явилося,Мастердиаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммывиберемо вкладкуРяд. Через тещо діапазон осередків був заданий раніше, то він внесений автоматично в поля Имя:і Значения:,а в поле Подписи оси X:клацаємо на кнопці згортання вікна, розташованої праворуч в полізапровадження діапазону. Для вказівкидіапазону осередків необхідно виділити діапазоносередків B32:B34 за допомогою лівої клавішімиші. Цей діапазон автоматично вводиться в полезапровадження Подписиоси X:.Після повторного щигля на кнопці згортання вікна відчиняєтьсядіалогове вікно Исходные данные.Потім клацнемо на кнопці Далее.
Удіалоговому вікні,що з’явилося ,Мастердиаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммы навкладці Заголовкивполе запровадженняНазваниедиаграммы введемо текст«Прибуток кредитора». У поле запровадження Ось X(категорий): уведемо текст «Вид розрахунку». У полезапровадження ОсьZ(значений):уведемо текст «тис. грн.» і клацнемо на кнопці Далее.
Удіалоговому вікні,що з’явилося ,Мастердиаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммы вгрупіПоместить диаграмму на листе:по умовчанню обранийпунктимеющемся:,а в його поле запровадженнявстановимо значенняЛист 3.
Післящигля на кнопці Готово діаграмабуде побудована.
Щобустановити потрібний розмір діаграми, требаклацнути на порожній області діаграми для їївиділення. За допомогою маркерів, що з’явилися,змінюємо розмір діаграми до потрібних розмірів. Для наданнядіаграмі більшої наочності необхідно відредагувати її елементи шляхомподвійного щигля лівою клавішею миші і зміни параметрів цих елементів.
Зберігання таблиці і діаграм на диску і висновок їх на пресу.
Длязберігання створеної таблиці і діаграм надиску клацнемо на кнопці Сохранитьвстандартній панелі інструментів.
Удіалоговому вікні,що з’явилося, Сохранитьвведемоім’я таблиці «План погашення боргу фірмою»у поле запровадженняИмяфайла і клацнемо на кнопціСохранить.
Длявисновків поточної таблиці і діаграм на пресу необхідно клацнути на кнопці Печатьнастандартній панелі інструментів.
Дані,подані на діаграмах, дозволяють зробити порівняльнийаналіз прибутку кредитора (банку) у трьох випадках:
-приповерненні боргу наприкінці терміна кредиту у виді разового платежу, розрахованогопо формулі складних відсотків
322,102-200=122,102тис. грн.;
-розрахованого по формулі простих відсотків
300-200=100тис. грн.;
-припогашенні кредиту рівними частинами наприкінці кожного року
260-200=60тис. грн.
Зрезультатів табличних розрахунків і побудованихдіаграм очевидно, що прибуток кредитора знижується при погашенні боргу на виплат. Очевидно, такий підхід вигідний банку, тому що кошти, що повертаються частинами,банк знову може пустити в обіг і одержати наних відсотки можливо великі,якщо зросте ставка по кредиту. Крім того, цедозволяє контролювати платоспроможність клієнтури.

4.ОХОРОНА ПРАЦІ У КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ
Охорона праці – це система правових,соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних ілікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження здоров’яі працездатності людини в процесі праці.
Складовоючастиною системи управління охороною праці є навчання і інструктаж працівниківз питань охорони праці, яка проводиться зі всіма працівниками в процесі їхтрудової діяльності.
Для того, щоблюдина могла плідно працювати, йому необхідно створити оптимальні умови для виконанняйого виробничих обов’язків. Існує цілий ряд норм, виконання яких дозволяєбагато в чому забезпечити такі умови, продовжити життя даному конкретномуіндивіду і зберегти його дорогоцінне здоров’я.
Весь процесроботи в комерційному банку ведеться на комп’ютері.
Розміри приміщення повинні відповідати кількості працюючих в ньому людей.Згідно існуючим «Санітарним нормам проектування підприємств»(СH-245-71) об’єм виробничого приміщення на одного працюючого повинен складатине менше 15 кубічних метрів, а площа — 4.5 квадратних метрів.
Бухгалтеріята кредитний відділ банку знаходиться в триповерховому будинку,на першому поверсі. Загальна площа бухгалтерії 85 м2,висота 3,8 м. На одного працюючого припадає в середньому7,1 м2 площі.Об’єм помешкання на одного працюючого 26,9 м2. Що відповідає нормам Держстандарту (площа виробничого помешкання на одного працюючого4,5 м2, обсяг виробничогопомешкання на одного працюючого 15 м3,висота помешкання від підлоги до виступаючих конструкцій перекриттів 2.2). Інтер’єроформлений у світлих тонах: стіни — білі, та шумопоглинаючіпластикові панелі, підлога — паркетсвітло-коричневого кольору, вікна — жалюзі білогокольору, дверіі бар’єри пофарбовані у білий колір, офісна меблі- чорного кольору.
Для успішної роботи дуже важливо правильно спланувати робоче місце, якеповинне задовольняти вимогам зручності виконання робіт, економії енергії і часукористувача, раціонального використовування площ і об’ємів, дотримання правилтехніки безпеки. При плануванні робочого місця необхідно враховувати зручністьрозташування дисплеїв, принтерів, системного блоку, клавіатури, робочого столукористувача, а також зони досяжності рук оператора. Ці зони встановлені напідставі антропометричних даних людського тіла і приводяться у відповіднихдовідниках.
Умови експлуатації обчислювальної техніки також накладають ряд умов напараметри мікроклімату, оскільки перегрів апаратури може привести до виходу їїз ладу а дуже низька температура приводить до проблем при запуску вінчестерів іпомилкам читання на гнучких дисках.
Важливо, щобробоче місце було добре освітлене. Краще всього якщо світло падає зліва.Hеобходимо також передбачити штучне освітлення, наприклад, у вигляділюмінесцентних ламп. У будь-якому випадку, пряме світло не повинне потрапляти наекран монітора, що дуже сильно знижує контрастність (при цьому зображенняпрактично не видно — його закриває освітлена поверхня екрану). Крім того,шкідливими є різкі перепади освітленості — коли екран стоїть в тіні, а заспиною оператора знаходиться вікно або яскраво освітлена стіна — в цьомувипадку екран перетворюється на дзеркало, на якому видно все, що відбувається заспиною оператора, але не видно те, що відбувається на самому екрані. При цьомунабагато швидшає стомлюваність очей, хоча, на відміну від першого випадку іможна абияк працювати.
Для боротьби з вредностяміподібного роду застосовуються захисні екрани, які непогано працюють, коли потрібнопідвищити контрастність, але, на жаль, більшість з них дає сильніші відблиски,ніж сам екран. Рекомендується після кожних двох годин роботи за дисплеєм робитип’ятнадцятихвилинну перерву, а після чотиригодинної — вартовий. Цей режимдозволить уникнути перевтоми.
Роботи, виконувані в приміщенні відділу відносяться до категорії легкихробіт, оскільки в даному приміщенні виконуються операторські роботи. Цеприміщення по теплоїзбиткам відноситься до приміщень знезначними надлишками тепла, оскільки сучасні ПЕВМ, виконані за технологією “SLEnhanced” практично не вироблять тепла, крім того мають вбудовані системивентиляції. Згодне ГОСТ 12.1.005-88 “Повітря робочої зони.
Санітарно-гігієнічні умови у нашому банку відповідають встановленимнормам. У будинку відсутні які-небудь токсичні і пожежно-небезпечні речовини іматеріали. Умови і чинники, що несприятливо впливають на організм людинизустрічаються трьох видів: фізичні, хімічні і біологічні захворювання.
Метеорологічні умови у закладі або мікроклімат визначають такі параметри:температура повітря в помешканні, %, відносна вологість повітря, %, рухливістьповітря, м/с, теплове випромінювання. Ці параметри окремо й у комплексівпливають на організм людини, визначаючи його самопочуття (див. таблицю 4.1).
Таблиця 4.1
Метереологічні показники.
 
Параметр
Фактичне
Значення
Норматив по ДГСТ 12,1005-88
і др. держстан-дартам
Відповідність стандартам параметрів Шум, дБа 60 60 відповідає Освітленість, лк 400 400 відповідає Значення КЕО, % 0,9 0,9 відповідає
Загазованість, м2/м3 – – –
Запиленість, мг/м3
Температура повітря,
0 С, взимку 21 22-24 припустимо влітку 23 23-25 відповідає Відносна вологість повітря, % 40 40-60 відповідає Швидкість руху повітря, м/с 0,1 0,1 відповідає
Вентиляціяповітря у приміщенні звичайна — у зимовий час,за рахунок різниці питомої ваги теплогоповітря, що знаходиться у середині приміщення, і більш холодногозовні, а також за рахунок вітру природна вентиляція створює необхіднийповітряний обмін. У літню пору використовуються кондиціонери, (тобто примусовавентиляція) які забезпечують постійність температури, відносноївологості, рухливості і чистоти повітря.
Рівень шуму відповідає нормі в середньому,але іноді може досягати 80 дБа. У бухгалтеріїробітничі місця освітлюються як природним, так і штучнимспособом. Природне освітлення- віконне, штучне — лампи. Освітлення в приміщенні природне бічне і штучне загальне.Нормування природного і штучного освітлення здійснюється СНіП II-4-79 “Природнеі штучне освітлення” залежно від характеру зорової роботи. Якнайменший розміроб’єкту розрізнення з яким може працювати бухгалтер при експлуатації системискладає 0,3 — 0,5 мм (розмір крапки, друкованої на папері), що дозволяєвіднести даний вид роботи з III-му розряду згідно СНіП II-4-79.
У відділі зі встановленою обчислювальною технікою і електроннимипристроями основним джерелом шуму є вентилятори охолоджування блоків апаратури.Джерела живлення виконані в імпульсному варіанті з високочастотнимитрансформаторами. Шум вентиляторів є среднечастотним тональним і не перевищує42 ДБ для машин класу IBM PC встановлених в приміщенні відділу, що відповідаєнормі згідно СНіП II-12-77
Необхіднодотримувати заходи пожежної профілактики, керуючись при цьому СНіП 2.01.02-85«Протипожежні норми», в яких висловлені основні вимоги довогнестійкості будівель і споруд.
Роботивиробляються обслуговуючим персоналом на ПЕВМ і пристроях зв’язаних з ними, якіпідключаються в мережу з напругою 220 В і частотою 50 Гц (по ССВТ ГОСТ12.1.038-82 — небезпечні параметри). Згідно ПУЕ приміщення відноситься до 2-йкатегорії «Приміщення з підвищеною небезпекою», оскільки існуєможливість торкання корпусів апаратури і батарей центрального опалювання. Уприміщенні відсутні відкриті токоведущие частини з напругою більше 12 В(послідовний інтерфейс RC-232C). Поразка електричним струмом можлива тільки уразі несправності апаратури і живлячих кабелів.
Пристроївентиляції і кондиціонування повітря використовується для забезпеченнянормальних параметрів мікроклімату підтримуючих постійну температуру, вогкість,чистоту і швидкість повітря (СНіП 2.04.05-86 “Опалювання, вентиляція ікондиціонування повітря”). Виробимо розрахунок надходження тепла у відділ:
Q = Qобор + Qл+ Qосв + Qрад (ккал/час), (4.1)
де      Qобор — виділення тепла від устаткування;
Qл — надходження тепла відлюдей, що працюють в приміщенні;
Qосв — виділення тепла від електричного освітлення;
Qрад — надходження тепла череззовнішні захищаючі конструкції від сонячної радіації.
Qобор = 860 ×n ×P ×К1 ×К2, (4.2)
де      n — кількість машин = 1;
P — настановна потужністьмашини = 0,2 КВт ;
К1 — коефіцієнт використовування настановної потужності = 0,8;
К2 — коефіцієнт одночасності роботи оборудования= 0,5;
860 — це коефіцієнт відношенняміж потужністю устаткування і кількістю тепла, що виділяється, під час переходуелектричної енергії в теплову: 1 КВт = 860 ккал/час.
Qобор = 860 ×1 ×0,2 ×0,8 ×0,5 = 68,8 ккал/час. (4.3)
Qл= n×q, (4.4)
де      n- кількістьпрацюючих в приміщенні людей -3;
q-кількість тепла, що виділяється однією людиною-125 ккал/час
Qл = 3 ×125 = 375 ккал/час.
Qосв = 860 ×N ×ДО (ккал/час),
де      N — сумарна настановна потужність лампочок = 0,56КВт;
До — коефіцієнт способуустановки приладів електроосвітлення = 0,5.
Qосв = 860 ×0,56 ×0,5 = 240,8 ккал/час.
Величина Qрад з СН 7-57 для західної півкулі 50-й широти береться рівною 135 ккал/час.Підставляючи відповідні значення у формулу для розрахунку надходження тепла увідділ, одержимо:
Q = 68.8 + 375+ 240,8 + 135 = 819,6 ккал/час.
Виробимо розрахунок повітрообміну по надлишках тепла:
/> (4.5)
де      З — питома теплоємність повітря = 0.24 ккал/(кг × град);
p — густина повітря вприміщенні = 1.3 (кг/м3);
t — різниця температури повітряв приміщенні і повітря приточування = 5 град.
/>(м/година)
Для підтримки настановних параметрів мікроклімату в досліджуваномуприміщенні цілком досить 1 кондиціонера БК0 — 500, холоднопроводность якого — 500 ккал/час.
Повітря в місцяхзабору повинне ретельно очищатися від пилу. Для цього використовуються фільтриочищення повітря.
Нормування природного освітлення здійснюється СНіП II-4-79 “Природне іштучне освітлення” залежно від характеру зорової роботи. Розрахунок природногоосвітлення полягає у визначенні площі світлових отворів. Для цьоговикористовується формула:
/> (4.6)
де      Sп — освітлювана площа;
lн — нормоване значеннякоефіцієнта природної освітленості;
Kз — коефіцієнт запасу, залежний від концентрації пилу вприміщенні і періодичності очищення стекол;
n0 — світлова характеристикавікна;
Kзт — коефіцієнт затінювання;
T — загальний коефіцієнт светопропуськанія;
r1 — коефіцієнт враховуєпідвищення lн при віддзеркаленні світла від стін, стелі, поля.
Освітлювана площарівна S = 6 • 8 = 48 м2 .
Значення lнвизначається по формулі:
 /> (4.7)
де      lн — коефіцієнт природної освітленості;
m — коефіцієнт світловогоклімату;
з — коефіцієнт сонячностіклімату.
m = 0,9, з = 0,8.lн вибирається згідно СНіП 11-4-79 залежно від розряду зорової роботи (KEOрівний 2.0).
lн = 2 • 0,9 •0,8 = 1,44.
Значення Kзвизначається по СНіП 11-4-79 і при очищенні вікон 2 рази на рік рівний1,2. Значення n0 визначається конструкцією вікон і згідно СНіП11-4-79 рівне 15. Коефіцієнт затінювання Kзт рівний одиниці,оскільки відсутні протистоячі будівлі. Значення T визначається поформулі:
T= T1×T2×T3×T4×T5= 0,8 ×0,65 ×1 ×1 ×1 = 0,52,
де      T1 = 0,8 — коефіцієнт светопропуськанія матеріалу;
T2 = 0,65 — коефіцієнт втрат впалітурках вікон;
T3 = 1 — коефіцієнт в несучихконструкціях, при бічному освітленні рівний ;
T4 = 1 — коефіцієнт враховує втрати світла в сонцезахиснихпристроях;
T5 = 1 — коефіцієнт втрат світла взахисній сітці для ліхтарів.
Значення T1- T5 визначаються по СНіП 11-4-79. Значення r1 визначаютьсяпо СНіП II-4-79 і рівно 1,85. Знаючи всі параметри можна визначати площусвітлових отворів:
/>
Площі світлових отворів недостатньо для нормальної освітленості, оскількив бухгалтерії є три вікна загальною площею 4 м2, проте розширити отвори віконне представляється можливим, тому природне освітлення необхідно комбінувати зштучним.
Нормування штучного освітлення також здійснюється СНіП II-4-79. Длязагального освітлення використовують головним чином люмінесцентні лампи, щообумовлено їх достоїнствами. Виходячи з економічної доцільності вибираємолюмінесцентні лампи типа ЛБ білого світла. Для розрахунку штучного освітленнязастосовують метод коефіцієнта використовування потоку:
/> (4.8)
де      Ф — світловий потік ;
E — нормована мінімальнаосвітленість ;
До — коефіцієнт запасу ;
S — освітлювана площа ;
Z — коефіцієнт нерівномірності освітлення ;
З — коефіцієнт використовуваннявипромінюваного світильниками світлового потоку на розрахунковій площі;
N — число світильників;
Згідно СНіП 11-4-79 визначаємо норму освітленості:
E=400 лк;
До= 1,5;
S=6 ×8 = 48 м2;
Z=1,2.
При вибраномутипі і потужності люмінесцентних ламп їх необхідна кількість визначається поформулі:
/> (4.9)
Найприйнятнішимидля приміщення є люмінесцентні лампи ЛБ (білого світла) потужністю 80 ВТ. Нормальний світловий потік лампи ЛБ-80 рівний Ф = 5320 люмен (лм). Велічиной i, індексом приміщенняможна встановити залежність від площі приміщення і висоти підвісу:
/> (4.10)
де      А — довжина приміщення = 8м;
B — ширина приміщення = 6м;
h — висота підвісу;
h= H — hр — hс, (4.11)
де      H — висота приміщення = 4 м;
hр — висота робочої поверхні =0,8м;
hс — висота від стелі до нижньої частини лампи = 0,4м;
h = 4 — 0,8 — 0,4 = 2,8 м;
/>
Коефіцієнт використовування світлового потоку на розрахунковій площівизначається по таблиці: З = 0.4. У результаті число світильників вийдерівним
/>
Таким чином потрібно 3 люмінесцентні лампи ЛБ-80.
Як світильникивибрані стельові світильники УСП-35 здвома лампами ЛБ-80. Отже, всього необхідно двасвітильники УСП-35.
Електробезпеказабезпечується відповідною конструкцією електроустановок; застосуваннятехнічних способів і засобів захисту; організаційними і технічними заходами.
Конструкція електроустановок відповідає умовам і експлуатації ізабезпечує захист персоналу від зіткнення з токоведущимі і рухомими частинами,а устаткування – від попадання всередину сторонніх твердих тіл і води.
Основними технічними способами і засобами захисту від поразки електричнимструмом, використовуваними окремо або в поєднанні один з одним, є: захиснезаземлення; занулення; вирівнювання потенціалів; мала напруга; електричнерозділення мереж; захисне відключення; ізоляція токоведущих частин (робоча,додаткова, посилена, подвійна); компенсація струмів замикання на землю; захисніпристрої, попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки; ізолюючізахисні і запобіжні пристосування.
Не підприємстві технічними засобами захисту є захисне заземлення ізанулення.
Для захисту відпоразки електричним струмом у відділі передбачено:
1)   наявність заземлення всіхПЕВМ і приладів з опором не більш 4 Ом;
2)   недоступність токоведущих частин;
3)   застосована прихованаелектропроводка в захищаючих від механічних пошкоджень трубах;
4)   маркіровані роз’єми ірозетки;
5)   передбачений аварійнийрубильник виключення всього електроживлення.
Оскільки ПЕВМвідноситься до виробу першого класу, то згідно ГОСТ 12.2.007.0-75 вона повиннамати принаймні робочу ізоляцію і елемент для заземлення (див. Ошибка! Источник ссылки не найден. 3.1). Виробимо електричнийрозрахунок заземлітеля.
/>
Рісунок 4.1- Схема захисного заземлення.
Задамося параметрами заземлітеля:
–  S = 100м2 — площа обмежена заземлітелем;
–  L = 24 м2- загальна довжина горизонтальних електродів;
–  l = 2,6м2 — довжина вертикальних електродів;
–  а = 10 м2- відстань між вертикальними смугами.
 Розрахуємопараметр Т при відношенні питомих опорів
шарів грунту:
/>,
/>,
де      P1 = 100 Ом×м — питомий опір грунту суглинногогрунту;
P2 = 50 Ом×м — питомий опір садової землі;
H = 0,5 м — глибина заставляннягоризонтальних електродів;
h = 1 м — товщина шару грунту
При,
CB = 0,71; EB= 0,24; Cb = 0,15; Eb= 0,32..
Визначаємо значення параметрів B і b по формулах:
/>,
/>.
Визначаємо опірзаземлення:
/> 
Визначаємокоефіцієнт напруги дотику
/>;
де m = 0,602 — параметр визначений для />.
Визначаємонапругу дотику:
/>,
де      J =20 А — струм короткого замикання, виходячи із споживаної потужностіблоку живлення ПЕВМ.
Допустима напруга дотику згідно ПУЕ Uдоп = 42 в, що вище розрахованогозначення.
Отже, параметри заземлення для даного приміщення вибрані правильно.
В цілях підтримкивисокого рівня пожежної безпеки в обов’язку керівника підприємства входить:організація пожежної охорони об’єкту, організація навчання робітників іслужбовців правилам пожежної безпеки, розробка перспективних планівупровадження засобів пожежогасінні і заходів щодо підвищення рівня пожежноїбезпеки підприємства; розробка інструкції про порядок роботи з пожароопасниміречовинами і матеріалами, а також інструкцією про дотримання протипожежного режимуі про дії людей при виниклій пожежі; виготовлення і застосування засобівнаочної агітації по забезпеченню пожежної безпеки і т.п.
У допомогу пожежній охороні на підприємстві організована пожежно-технічнакомісія. До складу комісії, що призначається наказом керівника підприємства,входять: головний інженер (голова), начальник пожежної охорони, головнийенергетик, головний технолог, головний механік, інженер по охороні праці і іншіфахівці. Задачами пожежно-технічної комісії є виявлення порушень і недоліківтехнологічних процесів, які можуть привести до виникнення пожеж, і розробказаходів щодо їх усунення; сприяння органам пожежного нагляду і їх роботі;створення строгого протипожежного режиму; організація масової роз’яснювальноїроботи серед персоналу.
Приміщеннявідділу відноситься до пожароопасним. Оскільки в приміщеннізнаходяться горючі речовини в холодному стані (документація, роздруки,дерев’яні меблі), то його слід віднести до категорії «В» пожароопасних приміщень. Клас пожароопасності П1 оскільки в приміщенні знаходятьсяелектроустановки. Приміщення відділу можна віднести до вибухобезпечних.
Будівлі ВЦ,згідно СНіП 2.01.02-85 “Протипожежні норми”, повинні бути I або II ступеніввогнестійкості.
Необхіднооснастити будівлю первинними засобами пожежогасіннею: внутрішніми пожежнимиводопроводами, ручними і пересувними вогнегасниками, сухим піском, азбестовимиковдрами. Пожежні крани повинні бути встановлені в коридорах, на майданчикахсходових кліток, у входів. Щити протипожежного захисту повинні бути оснащеніручними углекислотнимі вогнегасниками, оскільки для даного класу приміщеньрекомендується використовувати хімічні засоби гасіння пожежі. Для гасіння пожежв замкнутих об’ємах, яким і є приміщення техвідділу, застосовують вуглекислийгаз для припинення подачі кисню повітря до вогнища спалаху.
Первиннимизасобами пожежогасінні можуть послужити ручні вогнегасники типу: ОУ-6 і ОУ-8. У приміщенні як первинні засоби пожежогасінні передбаченіпорошкові вогнегасники типа ОПС-6, проте їх застосування може виробити значнийзбиток в слідстві псування дорогої електронної апаратури, тому рекомендуєтьсязастосовувати пінний вогнегасник типу ОХП-10.

ВИСНОВКИ
Результатизастосування кредиту важливі і багатоманітні. Кредит, використовуваний дляповоротного надання засобів, впливає на процеси виробництва, реалізації іспоживання продукції і на сферу грошового обороту.
Роль кредитувиявляється в результатах складаються при здійсненні різних видів йоговідносин, що виникають при комерційному, банківському, споживацькому,державному і іпотечному кредитах. По кожному напряму впливу кредиту домінуючемісце займає який-небудь вид кредитних відносин.
Не мале значенняв системі кредитних відносин має залучення засобів для виконання кредитнихоперацій. Проте така діяльність неоднакова для різних кредитних відносин.Наприклад, при застосуванні комерційного кредиту немає необхідності в залученнікредитором засобів із сторони; для надання засобів у позику у виглядівідстрочення оплати реалізовуваних товарів використовуються власні ресурсикредитора. Це не виключає подальше залучення банківського кредиту длякомпенсації вкладень засобів кредитора (облік векселів, позики під заставувекселів). Проте спочатку при наданні комерційного кредиту не обов’язковопередбачається залучення засобів із сторони.
Навпаки,банківське кредитування припускає широке залучення засобів із сторони. Такадіяльність банків має важливе значення, оскільки наявність привернутих засобівсвідчить про те, що власники засобів не використовували їх для придбання товарів.Проте в подібній ситуації надання засобів позичальнику означає появу у ньогоможливості придбавати необхідні товари. Іншими словами, застосуваннябанківського кредиту зводиться кінець кінцем до перерозподілу матеріальнихресурсів. Такий результат застосування банківського кредиту характеризує йогозначення в перерозподілі матеріальних ресурсів в господарстві.
Практично і призастосуванні державного, потребітельського, а також іпотечного кредитів, щонадаються під заставу нерухомого майна і на споруду такої нерухомості, якжитло, стає можливим перерозподіл матеріальних ресурсів.
Все це свідчитьпро важливість участі кредиту в перерозподілі матеріальних ресурсів. Проте цеприпускає необхідність таких кредитних відносин, при яких досягається доцільневикористовування ресурсів. Одним з проявів ролі кредиту виступає його дія набезперебійність процесів виробництва і реалізації продукції. При систематичнихнеспівпаданнях поточних грошових надходжень і витрат підприємства можливатимчасова недостатність засобів для придбання необхідних товарно-матеріальнихцінностей, оплати послуг і обумовлені цим порушення безперебійності процесіввиробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових засобів длязадоволення тимчасових потреб долаються «приливи», що безперервно повторюються,і «відливи» засобів у позичальників, що сприяє подоланню затримкивідтворювального процесу і тим самим його безперебійності і прискоренню.
Кредит виконуєвелику роль в задоволенні тимчасової потреби в засобах, обумовленою сезонністювиробництва і реалізації певних видів продукції. Використовування позиковихзасобів дозволяє утворити сезонні запаси і виробляти сезонні витратипідприємствами і організаціями сезонних галузей господарства. Тут важливо, щопри застосуванні кредиту створюються сприятливі умови не тільки для успішноїроботи підприємств і організацій сезонних галузей господарства, але і дляекономічного використовування ресурсів, оскільки ці підприємства і організаціїможуть здійснювати свою діяльність при мінімальному об’ємі власних засобів, атакож зменшенні резервів, зокрема грошової їх частини.
Разом з тимзавдяки перерозподілу засобів між різними позичальниками створюється можливістьскорочення сукупного об’єму засобів, що надаються позичальникам. Необхідноюпередумовою надання позикових засобів для задоволення сезонних потреб служитьте, що розмір потреби в засобах обумовлений дійсно сезонними чинниками.Недотримання такої вимоги може привести до надмірного надання позикових засобіві невчасного їх повернення.
Велика ролькредиту і в розширенні виробництва. Позикові засоби можуть надаватися напорівняно короткі терміни для збільшення запасів і витрат, що вимагаються длярозширення виробництва і реалізації продукції. Разом з тим кредит можевикористовуватися як джерело засобів для збільшення основних фондів – будівель,споруд, придбання устаткування і т.д.
Характеристикаролі кредиту як важеля, сприяючого безперебійності виробництва і його розвитку,виявляється прямолінійною, оскільки не виключене застосування кредиту, яке можевплинути на уповільнення виробництва і реалізацію продукції.
Значна ролькредиту у сфері грошового обороту – наявного і безготівкового. Це відноситьсядо грошово-кредитних систем всіх країн. Важливе також те, що надходженняготівки в обіг і вилучення їх з обігу відбувається на кредитній основі, черезбанки. Останнє виявляється, з одного боку, у тому, що випуск готівки в обіг зкас банків при видачі готівки підприємствам, організаціям, а також окремимгромадянам можливий, якщо у них є залишки на рахунках в банках. Наявність такихзалишків означає, що між клієнтами і банками існують кредитні відносини, в якихкредиторами є підприємства, організації і окремі громадяни.
У роботі розкритісутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків України,зокрема аналізованим по КБ „ПриватБанку”
Відокремлені такіформи кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий,консорціумний, споживчий. Також названа і розкрита класифікація кредитів,охарактеризовані кредитні операції. У організації кредитного процесувідокремлено значення керівного складу банку, кредитного відділу і кредитнихпідрозділів, а також інших чинників, що впливають на організацію кредитногопроцесу.
Етапи процесукредитування подані у чотири етапи, кожний із який вносить свій внесок ухарактеристику кредиту і визначає ступінь надійності і прибутковості для банку.
У роботі поданийаналіз активних операцій банку за 2004-2005 рокі, у структурі якого кредитизаймають 49.9%, у тому числі видача короткострокових кредитів 33,1%. На цьомуетапі банк можна охарактеризувати як платоспроможний. тому що кошти накоррахунках в НБУ складають 2,7%. Активи банку складаються в основному зкредитів клієнтів. На даному етапі банк повинний боротися з безнадійнимиборгами і погано забезпеченими кредитами, що можуть спричинити за собою збитки.
Аналіз кредитноїдіяльності банку — це оцінка ефективності банківських аналітичних системкерування кредитними ризиками, оцінка якості можливого ризику, прогнозрентабельності кредитних операцій, слушність визначення кредитного портфелябанку.
Зроблений такожаналіз кредитного портфеля банку. У аналізі структури кредитного портфеля банкунайбільшу питому вагу складають пролонговані позички 81,7%, що складає 659730грн. Банк проводить ризиковану кредитну політику.
У дипломнійроботі приведена діюча практика визначення платоспроможності і ліквідностіпідприємства. Оскільки для того, щоб погасити кредит і відсотки по ньому,капітал повинний бути вкладений в основному в ліквідні активи, що приносятьприбуток.
Аналіз прибуткубанку зроблений на 1.01.2006 р., у структурі прибутків найбільшу питому вагузаймають відсотки, отримані від кредитної діяльності 69%. У структурі прибутківза рік відбулися такі зміни: отримані відсотки по кредитах зменшилися на 14%. Оскількив структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки покредитах, зроблений аналіз впливу суми виданих кредитів і процентної ставки закредит. Прибуток склав 1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на1103430 грн., а зменшення процентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманихвідсотків на 114880 грн.
Зроблено аналізприбутковості банку від кредитної діяльності в порівнянні з попереднімперіодом. Прибутковість зменшилася на 113990 грн., за рахунок того, що сума сплаченихвідсотків перевищила відсотки отримані. Від кредитної діяльності банк одержавзбитки в розмірі 16280 грн.
Зміниефективності діяльності банку визначалася за допомогою таких показників:
1. Чистий спред — 6,5% — означає, що кредитна діяльність банку неефективна, свідчить про те, щоставка сплачених відсотків перевищує відсотки отримані.
2. Маржа — 0,17%- означає збитки від кредитної діяльності.
3. Інший прибуток3,8% Прибуток банку формувався за рахунок не кредитних операцій.
На підставі данихможна зробити висновок про те, що фінансове положення банку задовільне.Проблеми пов’язані з кредитною діяльністю банку можуть бути вирішенікерівництвом банку. Фінансове положення банку стабільне, банк можепристосуватися до умов економічної кон’юнктури і роботи банківського сектора.
Комерційні банкивиконують функції кредитування і інвестування підприємств, держав і населення.Банки виступають у якості фінансових посередників, одержуючи кошти в кінцевихкредиторів і даючи їхнім кінцевим позичальникам. За рахунок кредитів банкуздійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі,забезпечується розширення виробництва.
Ефективнерозміщення активів приносить банку прибуток, що дозволяє йому здійснювати своюроль у розвитку держави.
Проблема, щостосується добробуту держави, є актуальною.

Література:
 
Про банки ібанківську діяльність: Закон України № 872-Х11 від 20.03.91 р. // ВідомостіВерховної Ради УРСР. -1991. -№ 25.
Про заставу:Закон України від 2.10.92 р. №2654 – 12 //Відомості Верховної Ради України 1997№47
“Рекомендації повизначенню фінансового стану позичальників” Постанова НБУ №323 затверджене від29.09.97
“Про кредитниймоніторинг” Положення Ощадбанку України протокол №8 від 2.03.99
“Про порядоквизнання і списання безнадійної заборгованості за кредитами” ПоложенняОщадбанку протокол №8 від 2.03.99
1.        АбрамоваМ.А., Александрова Л.С. Финансы, денежное обращение и кредит / Учебное пособие.- М.: Институт международного права и экономики, 1996.- 136 с.
2.        АдибековМ.Г. Кредитные операции: классификация, порядок привличения и учет / серия«Международный банковский бизнес».- М.: Изд. АО « Консалтбанкир», 1999.-88с.
3.        АндреевА.А., Морозов А.Г. Пластиковые карточки. Руководство для пользователей. -М.:Концерн «Банковский деловой центр», 2001- 102 с.
4.        АндреевА.А. Пластиковые карты 2-е изд. переработанное и дополненное, -М.: Концерн«Банковский деловой центр», 2003.- 412 с.
5.        АнкасовА.И. Активные операции коммерческих банков / серия «Международный банковскийбизнес». — М.: Издательство АО «Консалтбанкир», 2004.- 280 с.
6.        АнтоновН.Г. Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки .- М.: АО «Финстатинформ»,1999.- 269 с.
7.        Банківськаенциклопедія / Під редакцією д. ек. н. професора Мороза А.М. — К.:«Слід», 2003.- 328 с.
8.        Банковскийкредит и способы его обеспечения / Под ред. А.А. Безуглова, М.: «Интерпол — Москва», 1999.- 80 с.
9.        Банковскийпортфель – I / Книга банкира, Книга клиента, Книга инвестора – М.,1999. – 752с.
10.     Банковскоедело и финансирование инвестиций: т.1 теория и концепции / под ред. Н. Брука, — Вашингтон: Всемирный банк реконструкции и Развития, 1997.- 548 с.
11.     Банковскоедело и финансирование инвестиций: т.2 политика и стратегия/ под ред. Н. Брука,- Вашингтон: Всемирный банк реконструкции и Развития, 1997.- 648 с.
12.     Банковскоедело под редакцией О.И. Лаврушина – М.: «Росто», 1998. – 429с.
13.     Банковскоедело / Учебник для вузов – М.: Финансы и статистика, 2001. – 480 с.
14.     Банки и финансы.Информационно-аналитический бюллетень. — 2001.-№ 1.
15.     Банковское дело.Учебник под ред. Колесникова В.И., Кроливецкой Л.П. — М.: Финасы и статистика.1999.
16.     БатраковаЛ.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: Учебник для вузов,-М.: Издательская корпорация «Логос», 1999.- 344 с.
17.     Брітхем,Евхен Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. / Державний національний університетім. Т. Шевченка – К.: « Молодь», 1999 – 1000 с.
18.     Вступ добанківської справи / Під ред. М.І. Савлука, — К.: Лібра, 1998. – 344с.
19.     ГамидовГ.М. Банковское и кредитное дело, — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2001.- 94с.
20.     ГоловачА.В., Захожай В.Б., Банківська статистика. -К.: Український фінський інститутменеджменту та бізнесу, 1998.- 192 с.
21.     ГорчиковаИ.Н. Финансовый менеджмент – М.: АО «Консалтбанкир», 1999. – 208 с.
22.     Деньги,кредит, банки: Справочное пособие / Г.И. Кравцова, Б.С. Войтешенко, Е.И.Кравцов и др.; под общ. ред. Г.И. Кравцовой, — Мн.: Меркаванне, 1999.- 270 с.
23.     Деньги.Кредит. Банки: Учебник для вузов/ под ред. Профессора Е. Ф. Жукова. — М.: Банкии биржи, ЮНИТИ, 1999. — 622 с.
24.     Діяльністьбанку в умовах ринкової економіки / Г.О. Швиданенко, С.Г.Мішта,І.А.Колесникова, М.С.Рудь, — К., 2003 — 164 с.
25.     ЗарубаО.Д. Фінансовий менеджмент у банках: навчальний посібник для студентівекономічних спеціальностей – К.: Знання, 1999. – 172 с.
37. Економічнийсловник-довідник: За ред. док. екон.наук, проф. С.В. Мочерного — К.: Феміна,1999.- 368 с. (Nota bene )
26.     ИшринскаяЕ.Б. Операции коммерческих банков: российский и зарубежный опыт. -М.: Финансыи статистика 1998.- 450 с.
27.     КорниенкоЕ.Б. Коммерческие банки их операции: Учебное пособие. — Симферополь, 2001.- 270с.
28.     Кредиты.Инвестиции / Под ред. Куликова А.Г.,- М.: «ПРИОР», 1999.- 144 с.
29.     Кредитныйпроцесс коммерческого банка / А.И. Абалкин: А.Г. Гряднова и др. (ред.) – М.:ДСКА, 1999. – 112 с.
30.     КудрявцевВ.А., Кудрявцева Е.В. Основы организации ипотечного кредитования: Учебноепособие .- М.: Высшая шк. 1998.- 64 с.
31.     НуреевР.М. Деньги, банки и денежно — кредитная политика: Учебное пособие .- М.: АО«Финстатинформ», 1999.- 128 с.
32.     Новітнібанківські продукти: Модуль 2. -К.: ДЕкУ Українська фінансово-банківська шк.,1997.- 39 с.
33.     Лексис В.Кредит и банки. -М.: Перспектива, 2003.- 120 с.
34.     Лексис В.Кредит и банки / Пер. с нем. Р. и Ф. Михалевских — М.: Перспектива 2003. – 118с.
35.     ЛьвовЮ.И. Банки и финансовый рынок Петроград – Санкт-Петербург. – СПб.: РИЦ «культинформ пресс», 1999. – 528 с.
36.     МарковаО.М., Сахорова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции: Учебноепособие. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999.- 288 с.
37.     МасляченковЮ.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Фундаментальный анализ — М.:Перспектива., 1999. – 160 с.
38.     МаслеченковЮ.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке Кн.№2: Технологический укладкредитования М.: Перспектива, 1999. – 191 с.
39.     МаслеченковЮ.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке Кн.№3: Технология финансовогоменеджмента клиента, — М.: Перспектива — 1999. – 221 с.
40.     Мирун.Н.И.Герасимович А.Л. Банковское обслуживание предприятий и населения, — К.:Национальная академия управления, 1998.- 278 с.
41.     МіштаС.П. Механізм формування та використання ощадних ресурсів – К.,1999 – 23 с.
42.     Основыбанковского дела / под редакцией Мороза А.Н. – К.: «Либра», 2001 – 330 с.
43.     ПановаГ.С. Кредитная политика коммерческого банка .- М.: ИКЦ «Дис», 1999.- 464 с.
44.     Планированиефинансовой деятельности банка: необходимость, возможность, эффективность – М.:АСА, 1999. – 90 с.
45.     Положенняпро оцінку фінансового стану позичальника. — К.: Банк «Україна», 1999. — 28с.
46.     ПолфреманД. Основы банковского дела /Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 624 с.
47.     Руководствопо кредитному менеджменту / Пер. с англ. Под ред. Б. Эдвардса 3-е изд. –М.: ИНФРА-М ,1999. – 464 с.
48.     РусакН.А., Русак В.А. Основы финансового анализа, — Мн.: ООО «Меркаванне», 1997.-196 с.
49.     СусіденкоВ.Т. Організація і методика управління кредитною діяльністю комерційного банку– В. Логос, 1997. –238 с.
50.     СусіденкоВ.Т. стратегія управління кредитною діяльністю комерційного банку –К.,1998. –345 с.
51.     СусіденкоВ.Т. Теоретичні основи та практичні питання управління сучасною кредитноюдіяльністю комерційного банку, К., 1997. – 221 с.
52.     УткинЭ.А. Финансовое управление / Ассоциация «Тандем» — М.,1997. – 208 с.
53.     Финансовыйменеджмент: теория и практика / Е.С. Стоянова, И.Т. Балабанов; Академияменеджмента и рынка, Институт финансового менеджмента — М.: Перспектива, 1999.– 574 с.
54.     Финансовыйменеджмент: Учебник для студентов экономических вузов/ Под ред. Г.Б. Поляк — М.: Финансы, ЮНИТИ 1997. – 518 с.
55.     ШереметА.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. -М.: ИНФРА-М, 1995.- 176 с.
56.     ШульгаН.П. Оценка кредитоспособности клиента: рекомендации банкиру при выдаче кредита– К., 1999. – 59 с.
57.     ЧелноковВ.А. Банки и банковские операции: Букварь кредитования. Технология банковскихссуд. Околобанковское рыночное пространство: Учебник для вузов — М.: Высшаяшкола, 1998.- 272 с.
58.     ЧелноковВ.А. Банки: букварь кредитования. Технология банковских ссуд. – М.: АО «Антидор», 1999. – 368 с.
59.     ЧеркасовВ.Е., Платицина Л.А. Банковские операции: маркетинг, анализ, расчеты:Учебно-практическое пособие, -М.: Метаинформ, 1999.- 208 с
60.     ЧеркасовВ.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. -М.: ИНФРА-М, 1998.- 272 с.
61.     ЧетыркинЕ.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов – М.: Дело, «Business Речь»,199. – 320 с. ( 2-е изд.)

ДОДАТОКА
Схема проведення кредитного аналізу (правилошести ”СІ” — принципи кредитування.I. Характер. II. Здатність. III. Грошові кошти
1.   Кредитна історія клієнта банку
2.   Досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом
3.   Мета позички
4.   Досвід клієнта і складанні планів та прогнозів
5.   Кредитний рейтинг клієнта
6.   Наявність серед керівників осіб з правом другого підпису
1.   Дієздатність клієнта і гарантія
2.   Наявність статутних документів
3.   Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність, тощо
1.   Обсяг в звітному періоді: продаж, прибутку, дивідендів
2.   Забезпеченість власними коштами
3.   Наявність ліквідних резервів
4.   Кредиторська та дебіторська заборгованість
5.   Структура капіталу та рівень ліверіджу
6.   Контроль за витратами
7.   Динаміка цін на акції (показник Р/Е)
8.   Наявність аудиторського висновку
9.   Якість управління
10. Останні зміни в бухгалтерському обліку IV. Забезпечення V. Умови VI. Контроль
1.   Право власності на активи
2.   Строк служби активів
3.   Залишкова вартість
4.   Борги, обмеження
5.   Зобов’язання за лізингом та закладні
6.   Наявність страхування
7.   Гарантії
8.   Банк клієнта
9.   Судові санкції
10. Податкові санкції
11. Потреба в фінансових ресурсах
1.   Рейтинг клієнта в своїй галузі, частка ринку
2.   Конкурентоздатність клієнта
3.   Чутливість до кон’юнктур-них та технологічних змін
4.   Умови на ринку робочої сили
5.   Вплив інфляції на грошові потоки клієнта
6.   Довгострокові прогнози розвитку галузі та перспектива зростання клієнта
1.   Банківське законодавство
2.   Правила кредитування
3.   Наявність документації у клієнта
4.   Кредитна заявка та кредитний договір
5.   Інформація сторонніх осіб (політики, економісти, громадські діячі) про зовнішні фактори зміни умов економічної діяльності

ДОДАТОКБ
Прибутки тавидатки банку2006 рік казники Сума, грн. 2005 рік, показники Сума, грн.
Отримані відсотки усього
 у тому числі по короткостроковим
міжбанківських операціях Прибутки і комісія з наданих послуг
Усього прибутків
Сплачені відсотки
Витрати банку
1195370
1080290
115160
370900
1566320
1211650
1525720
Отримані відсотки усього
у тому числі по короткостроковим
міжбанківських операціях
Прибутки і комісії з наданих послуг
Усього прибутків
Усього витрат
994340
890640
103700
107050
1101440
1064860
Надані кредити — 3473070
Сплаченівідсотки — 896630
Прибутокбанку від кредитної діяльності – 97710

ДОДАТОК В
Баланс„ПриватБанку” за 2004 та 2005 рікПоказник
На 01.01.2005
Сума (тис.грн..)
На 01.01.2006
Сума (тис.грн..) 1 2 3 АКТИВ Нерухоме майно 1183 1635 Поточні активи, усього в тому числі: 2004 2161 1. Виробничі запаси 734.0 752.0 у тому числі – залежані 246.0 341.0 2. Незавершене виробництво 110.0 118.0 3. Готова продукція 187.0 172.0 4. Витрати майбутніх періодів 61.0 79.0 5. Дебіторська заборгованість 612.0 780.0 у тому числі – сумнівна 170.0 301.0 6. Кошти 300.0 260.0
БАЛАНС
3187
3796 ПАСИВ Джерела фінансових коштів 1932 2205 Позикові кошти — усього 1255 1591 У том числі короткострокові позички банків 357 888 короткострокові позики 245 – розрахунки з кредиторами 653 703
БАЛАНС
3187
3796 /> /> /> />

/>