МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
КАФЕДРАКРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА КРИМІНАЛІСТИКИ
ПОНЯТТЯ,ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ
Чернівці 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИДОВКІЛЛЯ
2.1 Злочини проти екологічної безпеки
2.2 Злочини у сфері землевикористання,охорони надр, атмосферного повітря
2.3 Злочини у сфері охорони воднихресурсів
2.4 Злочини у сфері лісовикористання,захисту рослинного і тваринного світу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Природа утворює зовнішнє середовище,що оточує людину. Це сукупність умов, які складають природну основу, сферуіснування людства, будучи водночас джерелом життя людини, її благополуччя тапроцвітання.
Актуальність теми дослідження.Взаємодія суспільства з природою завжди була і є найголовнішою умовою існуваннялюдства. Усе те, що виробляє і споживає людина, створюється шляхом використанняприродних ресурсів. Тому роль природи в житті людей постійно зростає. Невипадково її охорона є конституційною вимогою, що зафіксовано в Основномузаконі України.
Незважаючи на вжиті заходи, гостротаекологічної безпеки не зменшилася. Сьогодні практично не можливо назвати такіявища та процеси навколишнього середовища на яких не позначилася діяльністьлюдей.
Відтоді як з’явилося людство,виникає та постійно існує взаємозв’язок людини і природи, забезпечуєтьсясприятливе для її існування навколишнє середовище. Однак поступово такінегативні явища в цій взаємодії, як виснаження природних ресурсів, забрудненнядовкілля, порушення екологічних зв’язків у екосистемах, починають призводити доекологічної кризи та інших катастрофічних явищ. Одним із прикладів таких явищможна назвати Чорнобильську катастрофу, внаслідок якої проживання людей навеликих територіях не тільки України, а й інших країн, зокрема Білорусі, Росії,стало неможливим.
Природа є невичерпнимджерелом наукових знань, духовності, екологічної освіти, культури та вихованнялюдей. Вона має величезну цінність як першоджерело матеріальних благ іневичерпне джерело здоров’я та творчого натхнення. Спілкування з природоюрозвиває в людині такі позитивні риси характеру, як доброта, чуйність,гуманність, повага, вміння бачити і розуміти прекрасне. Вивчення явищ природивідкриває перед людьми її таємниці, збагачує їх новими знаннями. У світізроблено не одне наукове відкриття завдяки постійному спілкуванню з природою.
Проте людина не тільки споживач, а йактивний творець, своїми знаннями і працею вона істотно впливає на живу інеживу природу, нею багато зроблено для відтворення природних ресурсів таполіпшення стану природи. Завдяки введенню в дію очисних споруд, впровадженнюсистем зворотного водопостачання безвідходних і маловідходних технологій значнозменшується забруднення вод і атмосферного повітря.
Поряд із економічними, біологічними,технічними та іншими напрямами розвитку екології, виникають і розвиваютьсяправові питання в екологічній сфері, тобто в галузі екології. На державномурівні приймаються нормативно-правові акти, які регулюють раціональневикористання природних ресурсів, охорону довкілля від забруднення і спрямованіна захист життя та здоров’я населення від небезпечних природних явищ, тобто назабезпечення екологічної безпеки для людини і середовища, що її оточує. Такпоступово складається система однорідних правових норм і правових інститутів.
Наукові погляди завждизнаходили своє відображення у чинному законодавстві. Спочатку це — правовізасади використання природних ресурсів для господарських потреб і захисту прававласності на природні об’єкти.
Наукове обґрунтуванняпроблеми захисту довкілля з’являється тільки у XX ст. Законодавче закріпленнявона дістає лише у другій його половині.
Охорона довкілля є важливою функцієюнашої держави. Тому в Особливій частині Кримінального кодексу України існуєспеціальний розділ, присвячений охороні довкілля. Даний розділ аналогічно йназивається – “Злочини проти довкілля”, де встановлюється відповідальність занайнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля.
Ступінь наукової розробки. Питанняохорони навколишнього середовища з правової точки зору особливо актуальнимистали в другій половині ХХ століття. Саме в цей час багато присвячено охоронідовкілля в працях таких вчених: А. Павлова, З. Г. Корчевої, В. Пакутіна, Ю.С.Шемшученка, В. Л. Мунтяна та інших. В часи незалежної України найактивнішимидослідниками даної проблеми є: С. Б. Гавриш, В. К. Матвейчук, А. М. Шульга, Е.Н. Жевлаков, В. О. Навроцький…
Об’єктом дослідження курсової роботиє кримінальне законодавство України.
Предметом дослідження курсової роботиє суспільна небезпека злочинів, вчинюваних проти навколишнього середовища.
Метою роботи є дослідження суспільноїнебезпеки злочинів, вчинюваних проти навколишнього середовища в світлісучасного кримінального законодавства.
Мета роботи передбачає виконаннятаких завдань:
– дослідитипоняття і види злочинів проти довкілля;
– охарактеризуватисуспільну небезпеку злочинів проти екологічної безпеки;
– охарактеризуватисуспільну небезпеку злочинів у сфері земле використання, охорони надр,атмосферного повітря;
– охарактеризуватисуспільну небезпеку злочинів у сфері водних ресурсів;
– дослідитисуспільну небезпеку злочинів у сфері лісокористування, захисту рослинного татваринного світу.
Структура курсової роботи. Курсоваробота складається зі вступу, двох розділів (другий розділ складається з 4підрозділів), висновку та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ
Відповідальність за екологічнізлочини є важливим складовим елементом правового забезпечення раціональногоприродокористування, відновлення екологічних об’єктів і охорони довкілля.
Законодавство про кримінальнувідповідальність за порушення права природокористування тим чи іншим природнимоб’єктом розвивалось у рамках загальних правових норм про відповідальність запорушення вимог природоохоронного законодавства.
Розвиток законодавства в цій галузійшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають напорядок користування природними ресурсами та суб’єктів правопорушень,встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення обов’язків органів тапосадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядкурозгляду справ про окремі правопорушення.
Однією із загальних характеристиккримінальної відповідальності за порушення вимог природоохоронногозаконодавства є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні перелікиправопорушень, котрі об’єднані в спеціальних статтях у самостійному розділі,який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельноготощо, законодавства, а узагальнені в КК України [13. c. 303].
Всі природні багатства нашої країни —«земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, якізнаходяться в межах території України, природні ресурси її континентальногошельфу, виключної (морської) економічної зони — згідно з Конституцією України(ст. 13), є об’єктами права власності Українського народу». Стаття 66 КонституціїУкраїни зобов’язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі, культурнійспадщині, відшкодовувати завдані ним збитки [1. c.111].
Удосконалення механізму реалізаціїкримінальної відповідальності за посягання на навколишнє природне середовище —один з найважливіших напрямів реформи кримінального законодавства, застосуваннянорм якого повинно відіграти значну роль у боротьбі з екологічнимиправопорушеннями. Безперечно, покладати всі надії тільки на правові засоби неможна. Разом з тим без досконалого правового забезпечення здійсненняприродоохоронних заходів неможливо. Правовідносини, що виникають у сферіохорони навколишнього середовища та природокористування, регулюються нормами яккримінального, так і цивільного, міжнародного, адміністративного права й такимигалузями екологічного права, як водне, земельне, повітряне, лісове, гірниче, атакож великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів. Незважаючи нарізні цілі, завдання і методи регулювання відносин у сфері екології, спільнимзалишається предмет їхньої уваги: захист навколишнього середовища віднераціонального використання природних ресурсів, здоров’я людей, охоронаінтересів суспільства від несприятливого екологічного впливу [9. c. 256].
Судова практика у сфері екологіїскладається в традиційному напрямі — притягнення до відповідальності занезаконну порубку лісу, незаконне полювання та незаконне зайняття рибним,звіриним або іншим водним добувним промислом; і дуже рідко за забрудненняводоймищ та атмосферного повітря (характерно для практики господарських судів).Занепокоєна екологічним станом громадськість активізує «зелений» рух (щояскраво довели вибори — 1998 р. у Верховну Раду), наполегливо вимагає посилитивідповідальність за екологічні правопорушення. Особливе місце у системі еколого-правовоївідповідальності займають екологічні злочини, що визначаються у юридичнійлітературі як «передбачені кримінальним законом суспільне небезпечні діяння,які посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі сфери. Ефективністьохорони природної сфери багато в чому залежить від досконалості закону.Попереднє кримінальне законодавство відображало безнадійно застарілу концепціюпріоритету економічних інтересів держави над екологічними [14].
Наявнаекологічна ситуація в Україні суттєвим чином обумовлена існуванням масштабноїекологічної злочинності, яка не знаходить свого адекватного відображення вофіційній статистиці. Так, аналіз статистичних даних про стан екологічноїзлочинності в Україні свідчить, що її доля в загальній структурі злочинності єстабільно незначною та становить близько 0,3 %. Основне місце в структурізлочинів проти довкілля, вчинених у 2004 році, займає незаконна порубка лісу – 54,4 %(1022), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом– 24,8 % (465), незаконне полювання – 1,7 %(32), порушення правил охорони надр – 12,5 %(234). Разом з тим злочини, що пов’язані з забрудненням природного середовища ітому являють надзвичайну небезпеку екосистемам та здоров ю людей, виявляютьсявкрай рідко (6,6 %), ще меншу долю становить кількість осіб засуджених завчинення злочинів цієї категорії (0,8 %). Особливості правозастосовної практикиу сфері охорони природного середовища значною мірою обумовлені оцінкою злочинівпроти довкілля як таких, що не становлять великої суспільної небезпеки, а томуне приділяється належної уваги протидії екологічній злочинності на державномурівні. Так, у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рокине заплановано жодного заходу, спрямованого на запобігання злочинам протидовкілля [15. c. 320].
Проте,незважаючи на безумовну теоретичну та практичну значимість наукових дослідженьпроблеми, питання комплексного дослідження стану екологічної злочинності вУкраїні, зокрема й на регіональному рівні, та її запобігання не розглядалисьабо розглядались фрагментарно.
Аналіз статистичних даних про станекологічної злочинності в Україні свідчить, що її частка в загальній структурізлочинності, незважаючи на стійку тенденцію до збільшення, залишаєтьсянезначною (Таблиця 1).
Таблиця 1
Питома вага злочинів проти довкілля у загальній структурі злочинностів Україні за період 2001 — 2007 років (за даними Департаменту інформаційних технологій МВСУкраїни) Роки Зареєстровано злочинів проти довкілля Зареєстровано всього злочинів Питома вага, у % 2001 1374 503676 0.27 2002 1247 450661 0.27 2003 1977 556351 0.35 2004 1877 520105 0.36 2005 2165 485725 0.46 2006 1919 420900 0.46 2007 1960 401293 0.49
Злочини проти довкілля мають своїмродовим об’єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, йогонаукове обгрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів,охорону нормального екологічного стану біосфери.
За своїм безпосереднім об’єктом всізлочини проти довкілля можуть бути поділені на:
1) злочинипроти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253),
2) злочини усфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря (статті 239, 240,241 і 254),
3) злочини усфері охорони водних ресурсів (статті 242, 243 і 244),
4) злочини усфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу (статті 245, 246,247, 248, 249, 250, 251 і 252).
Отже, необхідно створюватизаконодавчі та організаційні можливості для планомірної, послідовної боротьби зекологічними злочинами [6. c. 568].
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИДОВКІЛЛЯ
2.1 Злочини проти екологічної безпеки
До даної групи відносяться наступнізлочини:
1. Порушенняправил екологічної безпеки (ст. 236).
2. Невжиттязаходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237).
3. Приховуванняабо перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення(ст. 238).
4. Проектуваннячи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253).
Проблеми навколишнього середовища, якправило, впливають на життя країни як вирішальний фактор або як складованаціонального добробуту й потенційних можливостей держави. Отож, національна йміжнародна безпека неможлива без урахування екологічного фактору.
З точки зору глобального підходу допитання безпеки, будь-який аспект, що загрожує виживанню планети і її природі,мусить розглядатися як загроза безпеці. Загибель внаслідок ядерної катастрофи йзагибель від браку повітря — це все одно загибель. По-перше, темпи згадуванихглобальних змін значно вищі, ніж вчені передбачали раніше. Якщо ці процесизалишаться безконтрольними, вони стануть незворотними. По-друге, екологічніпроблеми — це проблеми абсолютно нових вимірів. Навіть маючи необмеженіресурси, не можна відновити озоновий шар, чи «заклеїти» «озоновудірку». Не усунувши причин, не можна зупинити глобальне потепління. По-третє,різниця рівнів економічного розвитку впливає на можливості захисту відекологічних загроз, а деградація довкілля впливає на економічний розвиток,ослаблюючи його потенціал. На думку експертів ООН, екологічні втрати внаслідокзабруднення перевищують вартість заходів, спрямованих на боротьбу з ним. Українах, що розвиваються, вони значно більше, ніж у розвинутих державах. Щорокучерез забруднення втрачається від 0,5 до 2,5% ВНП, а вартість заходів, які бдозволили радикально скоротити обсяги забруднення в індустріальних країнах — складає 1-2% ВНП. По-четверте, екологічні загрози не піддаються чіткомувизначенню у причинно-наслідкових зв’язках, проте вони досить тісно пов’язаніміж собою й іншими соціальними, політичними й економічними факторами, що такожвпливають на стан безпеки. Посилення боротьби за володіння та користуваннячистим повітрям, водою, орною землею, рибними та харчовими ресурсами, що колисьрозглядалися як безкоштовні, нині вже є реальною загрозою для регіональноїбезпеки. Загрозами екологічного характеру, спроможними порушити міжнароднустабільність, є і масова міграція населення з районів природних та техногеннихкатастроф (приміром районів засухи у Східній Африці чи Чорнобильської аварії),і та величезна шкода, яку завдають довкіллю промислові викиди, знищення лісів,знищення біологічних видів і, нарешті, кліматичні зміни [21. c. 170-187].
Таким чином поняття безпеки суттєворозширюється. Безпека стає всеохоплюючою категорією, що поєднує більшістьпроблем захисту населення від будь-яких загроз. Визнання екологічної безпекирівнозначною, або навіть важливішою за військову, сприятиме уважнішомуставленню до проблем навколишнього середовища. В рамках стратегії поступальногорозвитку проблема збалансування економічного зростання та збереження довкілля єпроблемою номер один. Якими б прекрасними не були сучасні рішення економічнихпроблем, вони одразу ж зазнають краху, якщо не вдасться поєднати їх ізрозв’язанням глобальних проблем. Природні підвалини життя вимагаютьвсеохоплюючого захисту. Зоб’єктивної сторони злочини проявляються у дії чи бездіяльності. Наприклад:об’єктивна сторона злочину ст.236 проявляється в порушенні (дії абобездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічноїбезпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введенняв експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувнихзасобів та інших об’єктів. Правила проведення такої експертизи встановлені впостанові Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року [11. c. 247].
Ознакою об’єктивної сторони злочинуст.236 є наявність наслідків — загибелі людей, екологічного забруднення значнихтериторій або інших тяжких наслідків.
Загибель людей – це смерть хоча б однієїлюдини.
Екологічне забруднення значнихтериторій може бути пов’язане із забрудненням землі, водних ресурсів,атмосферного повітря або продуктів харчування в цьому регіоні, радіоактивними,хімічними та іншими речовинами, що створюють реальну загрозу життю і здоров’юлюдей.
Інші тяжкі наслідки — це заподіянняшкоди здоров’ю людей або інший збиток, наприклад, зруйнування або пошкодженнязаповідних територій [4. c. 496].
Суб’єктивна сторона цих злочинівхарактеризується складною (подвійною) формою вини: щодо дії (бездіяльності) —умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необережність. Суб’єктивноюстороною злочину ст. 238 є прямий умисел.
Суб’єктами даної групи злочинів єслужбові особи, а також спеціально уповноважені особи (ст.253). Наприклад: cуб’єктзлочину ст.253 — службова або спеціально уповноважена особа — розробник абоздавальник проекту чи іншої аналогічної документації замовнику [8. c. 984].
Передбачаються наступні покарання зазлочини:
1. Покаранняза злочин: за ст. 236 — позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до трьох років.
2. Покаранняза злочин: за ст. 237 — обмеження волі на строк до п’яти років або позбавленняволі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чизайматися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 238 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певноюдіяльністю на строк до трьох років, або обмеження волі на строк до трьох років;за ч. 2 ст. 238 — обмеження волі на строк від двох до п’яти років абопозбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посадичи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
4. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 253 — позбавлення права обіймати певні посади абозайматися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеження волі на тойсамий строк; за ч. 2 ст. 253 — обмеження волі на строк від трьох до п’яти роківабо позбавлення волі на строк до п’яти років [10. c. 186].
2.2 Злочини у сфері землевикористання,охорони надр, атмосферного повітря
Злочинами у сфері земле використання,охорони надр та атмосферного повітря є:
1. Забрудненняабо псування земель (ст. 239).
2. Порушенняправил охорони надр (ст. 240).
3. Безгосподарськевикористання земель (ст. 254).
4. Забрудненняатмосферного повітря (ст. 241).
Земля — цеверхній шар земної поверхні у межах зони аерації, під якою слід розуміти верхнютовщу земної кори між її поверхнею і дзеркалом ґрунтових вод [17. c. 27].
Надра — це верхня частина земноїкори, що розташована під поверхнею суходолу та дном водоймищ, в межах державнихкордонів, і простягається до глибин, доступних для їх добування. До кориснихкопалин відносяться горючі речовини (нафта, природний газ), метали (залізнаруда, мідь, свинець) і благородні метали (золото, іридій, платина, срібло),сировина для металургії, а також вогнетривкі, ювелірні та інші загальнодержавногозначення копалини. Перелік їх затверджений постановою Кабінету МіністрівУкраїни “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного тамісцевого значення” [18. c. 340].
Атмосфернеповітря — природнасуміш газів (кисень, азот, аргон, вуглекислий газ, неон тощо), яка знаходитьсяу відкритому просторі над територією України. Забруднення повітря у межахзакритих виробничих приміщень за наявності до цього підстав повиннекваліфікуватись за ст. 271 як порушення вимог законодавства про охорону праці[20. c. 274].
Структура повітряного простору, порядок її формування і зміни, правила використання повітряного простору визначаються державним органом по використанню повітряного простору України.
/>Використання повітряного простору України або окремих його районів може бути частково або повністю обмежено.
/>До елементів структури повітряного простору України належать повітряні траси і місцеві повітряні лінії України, повітряні коридори для перетинання державного кордону України, встановлені та невстановлені маршрути польотів, райони виконання авіаційних робіт, заборонені зони, зони обмеження польотів і небезпечні зони.
/>Повітряна траса — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами навігації, контролю та управління повітряним рухом [23. c. 96].
/>Місцева повітряна лінія — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами контролю та управління повітряним рухом.
/>Усі обмеження щодо використання повітряного простору України доводяться до відома заінтересованих юридичних і фізичних осіб України, інших держав і міжнародних авіаційних організацій через канали систем аеронавігаційної інформації [20. c. 274].
Злочин ст.239 проявляється взабрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами,шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушенняспеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чидовкілля.
Під забрудненням розуміється внесенняв грунт речовин у вигляді різних відходів (отрутохімікатів, хімічних ірадіоактивних речовин) тощо [24. c.].
Псування землі — це незаконне зняттяродючого шару грунту і ґрунтового покриву, що призвело її до непридатногостану, або безконтрольне використання такого шару, розробка корисних копалинпри геологорозвідувальних та будівельних та інших роботах, заболочування земельтощо.
Злочин вимагає настання наслідків увигляді створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля.
Між порушенням спеціальних правил іцими наслідками має бути встановлений причинний зв’язок [17. c. 27].
Об’єктивна сторона злочину ст.240проявляється в порушенні встановлених правил охорони надр, або в незаконномувидобуванні корисних копалин.
Порушення встановлених правил охоронинадр може полягати в недотриманні строків видобування, місця, розміру і видівкопалин та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей та видобування.
Незаконне видобування кориснихкопалин — це їх видобування без відповідного дозволу, крім загальнопоширених(пісок, гравій, глина, галечник та ін.).
Об’єктивна сторона цього злочинупроявляється в безгосподарському використанні земель, якщо це спричинилотривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель ізсільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структуригрунту.
Безгосподарське використання земельможе виражатися у використанні земель сільськогосподарського призначення дляінших потреб, в перенасичуванні пестицидами та іншими агрохімікатами тощо.
Злочин вимагає настання наслідків увигляді тривалого зниження або втрати родючості земель, виведення земель зсільськогосподарського обороту, змиття гумусного шару, порушення структуригрунту [24].
Об’єктивна сторона злочину — це діяабо бездіяльність щодо забруднення атмосферного повітря або зміни йогоприродних властивостей, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чидля довкілля.
Забруднення — це, наприклад, викидитоксичних або інших шкідливих речовин в атмосферу з перевищенням допустимихконцентрацій. Інші зміни природних властивостей атмосфери — це зміна складуповітря в певній місцевості внаслідок будь-яких дослідів або дій з хімічнимиречовинами чи іншими властивостями.
Між порушенням спеціальних правил танаслідками у вигляді створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи длядовкілля має бути встановлений причинний зв’язок.
Суб’єктивна сторона вказаних злочинівхарактеризується умислом або необережністю.
Суб’єктами злочинів можуть бутибудь-які особи, як приватні так і службові.
Ст.240 передбачає наявність предмету.Предметом цього злочину є надра і корисні копалини, крім загальнопоширених.Предметом злочину ст.241 є атмосферне повітря, що знаходиться у відкритомупросторі над територією України [22. c. 56].
Покарання, які застосовуються зазлочини:
1. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 239 — штраф до двохсот неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатисяпевною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 239 — обмеження волі настрок від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до трьох років або без такого.
2. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 240 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 240 — обмеженняволі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк,з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.
3. Покаранняза злочин: за ст. 254 — штраф до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян або обмеження волі на строк до двох років, або позбавленняволі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади абозайматися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
4. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 241 — штраф від ста до двохсот неоподатковуванихмінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на тойсамий строк або без такого; за ч. 2 ст. 241 — обмеження волі на строк від двохдо п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням праваобіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох роківабо без такого [2. c. 240].
2.3 Злочини у сфері охорони воднихресурсів
Злочини у сфері охорони воднихресурсів включають:
1. Порушенняправил охорони вод (ст. 242).
2. Забрудненняморя (ст. 243).
3. Порушеннязаконодавства про континентальний шельф України (ст. 244).
Усі води (водні об’єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
/>Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об’єктами.
/>В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
Води — усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води.
/>Води підземні — води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.
/>Води поверхневі — води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні [19. c. 189].
Злочини ст.242 і ст.244 маютьпредмет. Зокрема, предметом злочину ст.242 є всі водні об’єкти на територіїУкраїни, що беруть участь в кругообігу вод і нерозривно пов’язані з довкіллям.Це — ріки, озера, водосховища, канали, ставки, підземні води, джерела, морськізатоки, протоки, лимани та інші водоймища, що знаходяться на поверхні або підземлею, включені та не включені до господарського обороту. Предметом злочинуст.244 є континентальний шельф України. Континентальний шельф України — цеповерхня і надра морського дна до глибини 200м., що примикають до територіїУкраїни.
Не визнаються предметом злочину,передбаченого ст, 242: а) внутрішні морські води та територіальне море; б)технічні місткості і накопичувачі води, які безпосередньо включені у технічнеабо споживче використання, вилучені з природного кругообігу і процес обмінуводних мас в яких повністю контролюється людиною (цистерни, системи оборотноговодопостачання, опалювальні та охолоджувальні прилади, ставки для нагромадженнястічних вод тощо); в) природні або штучні западини, в яких води немає постійно(наприклад, осушені болота, давні гирла рік, солончаки на місці висохлих озер)[12. c. 163].
Об’єктивна сторона злочину ст.242проявляється в порушенні правил охорони вод (водних об’єктів), якщо цеспричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів,джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, абовиснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи длядовкілля.
Між забрудненням вказаних воднихджерел і наслідками, що настали внаслідок цього, має бути встановлений причиннийзв’язок.
Об’єктивна сторона злочину ст.243визначається законом як забруднення моря і проявляється в таких двох формах: 1)в порушенні спеціальних правил з матеріалами чи речовинами, шкідливими дляжиття чи здоров’я людей або живих ресурсів моря; 2) у незаконному скиданні чипохованні вказаних матеріалів, речовин та відходів.
Важливе значення у визначенніоб’єктивної сторони цього складу має така ознака, як місце вчинення злочину.Забруднення моря шляхом порушення спеціальних правил поводження з певнимиречовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських аботериторіальних вод України, або вод виняткової (морської) економічної зониУкраїни, а забруднення шляхом незаконного скидання вказаних речовин і відходів,їх поховання — в межах внутрішніх морських територіальних вод України або увідкритому морі.
Як наслідок вказаних дій необхідновстановити наявність забруднення моря і створення небезпеки для життя іздоров’я людей або живих ресурсів моря, чи можливість перешкодити законним видамвикористання моря внаслідок вказаного забруднення [3. c. 384].
До внутрішніх морських водвідносяться води портів, заток, бухт, лиманів, береги яких повністю належатьУкраїні. Територіальні води — це морський пояс, який примикає до сухопутноїтериторії України (шириною 12 морських миль). Відкрите море — це весь морськийпростір, який не входить в територіальні і внутрішні води України або іншоїдержави і на який не поширюється нічий суверенітет.
Об’єктивна сторона злочину,передбаченого ч. 1 ст. 244, характеризується дією або бездіяльністю івиражається: в порушенні законодавства про континентальний шельф України, щозаподіяло істотну шкоду, а також невжитті особою, що відповідає за експлуатаціютехнологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів длязахисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечнихвипромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі абозагрожувало життю чи здоров’ю людей.
Суб’єктивна сторона злочинівпроявляється, як в умислі, так і в необережності [7. c. 615].
Суб’єктом злочину за ст.242 і 243може бути будь-яка особа, в тому числі службова. Суб’єкт злочину за ч. 1 ст.244 — громадяни України, а також особи без громадянства. Суб’єктом злочину,передбаченого ч. 2 ст. 244, можуть бути тільки іноземці.
Покарання, які можуть застосовуватисяза скоєння злочинів:
1. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 242 — штраф від ста до двохсот неоподатковуванихмінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чизайматися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеження волі на тойсамий строк; за ч. 2 ст. 242 — обмеження волі на строк до п’яти років абопозбавлення волі на той самий строк.
2. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 243 — штраф від трьохсот до восьмисот неоподатковуванихмінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, абопозбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посадичи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2ст. 243 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти років з позбавленнямправа обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьохроків або без такого; за ч. З ст. 243 — штраф від ста до двохсотнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обійматипевні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, абообмеження волі на строк до трьох років.
3. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 244 — штраф від ста до двохсот неоподатковуванихмінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, абопозбавлення волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якимикористувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої; за ч. 2 ст.244 — штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабо арешт на строк до шести місяців, з конфіскацією обладнання [5. c. 656].
2.4 Злочини у сфері лісовикористання,захисту рослинного і тваринного середовища
До даної групи входять наступнізлочини:
1. Знищенняабо пошкодження лісових масивів (ст. 245).
2. Умиснезнищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктівприродно-заповідного фонду (ст. 252).
3. Незаконнапорубка лісу (ст. 246).
4. Порушеннязаконодавства про захист рослин (ст. 247).
5. Незаконнеполювання (ст. 248).
6. Незаконнезайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249).
7. Проведеннявибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250).
8. Порушенняветеринарних правил (ст. 251).
Лісові масиви — це значні за площеюземельні ділянки, зайняті лісом, що являють собою сукупність землі, рослинності(дерева, чагарники), тварин, мікроорганізмів та інших компонентів, які за своїмрозвитком біологічно впливають один на одного та на довкілля.
Зелені насадження навколо населенихпунктів, вздовж автомобільних залізниць або інші такого типу насадженнявиконують різні охоронні функції: санітарно-гігієнічні, оздоровчі, водозахисні,протиерозійні тощо.
Порубка дерев в містах, селищах,інших населених пунктах (в парках, скверах, садах, на вулицях, на територіяхпідприємств, організацій, в придорожніх смугах, а також на сільгоспугіддях,садибах, дачних дільницях тощо) не охоплюється ознаками цього злочину і можебути кваліфікована як викрадення чужого майна. Заготівля поваленого вітром лісу(буреломного) розглядається як самоуправство. Викрадення зрубаної деревини єзлочином проти власності.
Поняттям рослин охоплюються не тількиживі виростаючі їх види, а й насіннєвий або посадочний матеріал (семена,цибулини, бульби), а так само відповідна сільськогосподарська продукція (зерно,плоди тощо). Тяжкими наслідками слід визнати заподіяння значної матеріальноїшкоди, зараження хворобами або загибель значної частини площ лісу, залишеннявеликої площі землі без посадок тощо [16. c. 99].
Полювання — це висліджування з метоюздобичі, переслідування і сама здобич (відлов, відстріл диких звірів таптахів). До полювання прирівнюється також перебування в мисливських угіддях змисливськими об’єктами, рушницями чи іншими знаряддями здобичі, а також ізздобутою продукцією.
Для ряду злочинів характерним єпредмет. Предметом злочину ст.245 є лісові масиви, зелені насадження навколонаселених пунктів, вздовж залізниць або інші такі насадження. Предметом злочинуст.252 є території, взяті під охорону держави, та об’єкти природно-заповідногофонду. До них відносяться такі об’єкти природи, які являють собою великунаукову, історичну цінність, а також цінність в лікувально-оздоровчому плані.Наприклад, Нікітський ботанічний сад у Криму, Тростянецький парк в Сумськійобласті, Дніпровські пороги в Запорізькій області, Одеські катакомби,Володимирська гірка в Києві. До об’єктів природно-заповідного фонду належатьтериторії та об’єкти систематичного нагляду, проведення комплексних дослідженьі вивчення природних процесів та явищ, а також розробки наукових основ охоронидовкілля. Предметом злочину ст.246 є ліс, тобто дерева і чагарники в природномустані, які невідокремлені від коріння і зростають у всіх лісах, незалежно відїх характеру, а також у заповідниках, на територіях і об’єктахприродно-заповідного фонду або в інших лісах, що особливо охороняються.Предметом незаконного полювання є дикі звірі та птахи, які перебувають у станіприродної волі та відносяться до так званого мисливського фонду. Мисливський фондце перелік видів дичини, на яку можна полювати за умови дотримання всіх правилполювання. Предметом цього злочину є риба різних видів, дельфіни, креветки,кальмари, восьминоги, раки, краби та інші водні тварини, які знаходяться встані природної волі, а також морські водорості і трави, що мають промисловезначення для виробництва добрива, медичних препаратів і продуктів харчування.
Незаконна ловля таких водних тварин,як видри, ондатри, та інших кваліфікується як незаконне полювання.
Дії осіб, винних в незаконному виловіриби, добуванні водних тварин, які вирощуються різними підприємствами таорганізаціями в спеціально обладнаних або пристосованих водоймах, абозаволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями або якізнаходяться в розплідниках, у вольєрах диких тварин, птахів, підлягаютькваліфікації як викрадення чужого майна [25 c. 54-57].
З об’єктивної сторони злочин ст.245проявляється в знищенні або пошкодженні лісових масивів, зелених насадженьнавколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чиіншим загально небезпечним способом.
Під знищенням розуміється повназагибель лісового масиву, припинення його існування, пошкодження — це частковайого загибель.
Об’єктивна сторона злочину ст.252проявляється в знищенні чи пошкодженні зазначених територій. Знищенняпередбачає повну ліквідацію природного об’єкта, що становить комплекс природнихцінностей або основної його частини, внаслідок чого природний об’єкт перестаєіснувати в науковому, оздоровчому або культурно-освітньому значенні.Пошкодження означає приведення природного об’єкта в часткову непридатність,якщо він значно втрачає своє вказане значення і не може бути використанийповною мірою.
Об’єктивна сторона злочину ст.246проявляється в незаконній порубці лісу, тобто у відділенні дерев, щознаходяться в лісі, від кореня незалежно від засобів, що використовуються дляцього, і способів (за допомогою сокири, пилки або механічної тяги тощо).Незаконною визнається порубка лісу без відповідного дозволу (тобтолісопорубного квитка чи ордера), виданого відповідним органом або, хоч і залісопорубним квитком або ордером, але не на відведеній дільниці, в більшій, ніждозволено кількості, не тих порід дерев або недозволеним способом. Закінченимзлочин є з моменту, коли дерева зрубані і цим заподіяна істотна шкода.
Об’єктивна сторона злочину ст.247полягає в порушенні правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобамирослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкінаслідки, між якими і вказаними порушеннями є причинний зв’язок [10. c. 186].
Об’єктивна сторона злочину ст.248проявляється в незаконному полюванні, тобто в порушенні правил полювання, якщовоно заподіяло істотну шкоду, а також незаконному полюванні в заповідниках абона інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або полюванні назвірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книгиУкраїни. Полювання в заборонений час — це полювання в час, коли воно повністюзаборонене або стосується лише тих звірів або птахів, на яких полюватизаборонено саме в цей проміжок часу, а також полювання в заборонених місцях —де воно заборонено взагалі або може проводитися лише за спеціальним дозволом,наприклад, заповідники, зелені зони навколо міст та населених пунктів, в самихнаселених пунктах тощо.
Об’єктивна сторона злочину ст.249проявляється в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувнимпромислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Об’єктивна сторона злочину ст.250проявляється в проведенні вибухових робіт з порушенням правил охорони рибнихзапасів або диких водних тварин.
Для відповідальності не потрібненастання шкідливих наслідків, досить самого факту проведення вибухових робіт зпорушенням правил рибоохорони.
Об’єктивна сторона злочину ст.251характеризується такими ознаками: наявністю дії або бездіяльності, що полягає,наприклад, в неправильному лікуванні тварин, неприйнятті заходів для виявленнядіагнозу захворювання тощо.
Наслідками злочину є поширенняепізоотії, тобто заразливих хвороб тварин, що відрізняються безперервністю тамасовістю епізоотичного процесу (наприклад, ящур тощо), або інші тяжкі наслідки(наприклад, велика пошесть тварин чи птахів, масова загибель риби, дичини,бджіл, захворювання людей від хвороб, загальних для людей і тварин тощо).
Між порушенням ветеринарних правил іцими наслідками слід встановлювати причинний зв’язок [21. c. 170-187].
Суб’єктивна сторона характеризуєтьсяумислом чи (або) необережністю.
Суб’єктами даних злочинів можуть бутибудь-які особи.
Покараннями за злочини можуть бути:
1. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 245 — обмеження волі на строк від двох до п’яти роківабо позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 245 – позбавлення волі настрок від п’яти до десяти років.
2. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 252 — штраф від ста до двохсот неоподатковуванихмінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч 2ст. 252 — позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
3. Покаранняза злочин: за ст. 246 — штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі настрок до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацієюнезаконно добутого.
4. Покаранняза злочин: за ст. 247 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян або обмеження волі на строк до двох років.
5. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 248 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян або обмеження волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь ізасобів полювання та всього добутого; за ч. 2 ст. 248 — штраф від ста додвохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі настрок до п’яти років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацієюзнарядь і засобів полювання та всього здобутого.
6. Покаранняза злочин: за ч. 1 ст. 249 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян або обмеження волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь ізасобів промислу та всього добутого; за ч. 2 ст. 249 — штраф від ста до двохсотнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк дотрьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь ізасобів промислу та всього здобутого.
7. Покаранняза злочин: за ст. 250 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк віддвох до п’яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
8. Покаранняза злочин: за ст. 251 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатисяпевною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеження волі на строк до трьохроків, або позбавлення волі на той самий строк [3. c. 384].
Отже, розглянуті специфічніособливості злочинів проти навколишнього природного середовища дозволяютьвважати їх самостійною групою злочинів, що і було реалізовано з прийняттямчинного КК. Це, а також позиція громадськості, занепокоєної станом довкілля, кількістьнормативних актів та органів, що повинні їх застосовувати, налаштовують наоптимістичний лад. Насправді ж маємо досить сумну ситуацію, обумовленунаявністю масштабної екологічної злочинності. Ефективність боротьби з нею — нетільки у досконалості, виваженості кримінально-правових норм, а й у діяльностіприродоохоронних органів.
ВИСНОВКИ
Період реформування суспільнихвідносин в Україні визначається насиченістю подій. Слід відмітити, що однією знайбільш складних є проблема безпеки, яка стала не тільки наукою, а й засобоммислення, поведінки, реальністю дій для всього людства. В таких умовах зростаєінтерес до теоретичних і практичних проблем екологічної безпеки і заслуговує наувагу вчених та практиків. Однак слід визнати, що на сьогодні екологічніпроблеми є не достатньо вивченими. У Декларації про державний суверенітетУкраїни від 16 липня 1990 року виділено окремий розділ „Екологічна безпека”. Вньому зазначено, що Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонднароду, його молоде покоління, а також має право заборонити будівництво таприпинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій й іншихоб`єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці. В значній мірі вирішенняданого питання визначено Конституцією України. Це також відображено у Законівід 25 червня 1991 року „ Про охорону навколишнього природного середовища”, дезазначено: охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів,забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід`ємна умовасталого економічного та соціального розвитку України; а природні ресурсидержави є власністю народу. Як відомо, здоров’я нації відображаєсоціально-економічний стан суспільства і його довкілля. Антропогеннезабруднення природи призвело до порушення рівноваги в біосфері і стало суттєвоюдемографічною проблемою. Встановлено, що населення багатьох міст і сіл Українипіддається дії негативних факторів навколишнього середовища в рівнях, щоперевищують гранично-допустимі величини. Прогнозовані до 2010 року змінидовкілля в низці регіонів спричинять несприятливі тенденції у стані здоров’ялюдей — хронізації патологій, зростанні онкологічних захворювань тощо. Пропогіршення стану здоров’я українців свідчать і медико-демографічні показники:смертність з 1991 року почала превалювати над народжуваністю, а в 1996 роціперевищувала її в півтора рази. Народжуваність в Україні знизилась у порівнянніз 1990 роком майже на 30%, а смертність зросла на 25,6%. Узагальнення лишенаведених даних дає підстави зробити висновок про наявність складностіекологічної обстановки. Значною мірою вона спричинюється масштабною екологічноюзлочинністю в Україні. Багато людей не розуміють тісного зв’язку між діяльністюлюдини і навколишнім середовищем, що являється наслідком відсутності знань таекологічної інформації. Існує гостра необхідність підвищити знання суспільстваі ступінь їх участі в пошуку розумних рішень розвитку цивілізації і зберіганнянавколишнього середовища. Освіта допоможе людям в виробленні таких екологічнихта етичних норм, цінностей і відносин, професійних навиків і способу життя, якіпотрібні будуть для забезпечення стійкого розвитку. Це допоможе людствуправильно оцінювати соціально-економічну ситуацію і проблеми свого розвитку,заздалегідь застерігати негативні наслідки своїх діянь. Всім країнам світупотрібно забезпечити усі рівні навчальних закладів матеріалами екологічнихпроблем, зробити максимально доступною наукову літературу для широкого вивченнянавколишнього середовища, його збереження, покращення людського середовищажиття людства. Вивчення екології потрібно ввести в усі навчальні програми,починаючи з дитячих дошкільних і шкільних закладів. Особливу увагу слідзвернути на підготовку майбутніх керівників промислових підприємств, сільськогогосподарства, транспорту і інших різноманітних сфер людської діяльності. Великезначення має створення різних шкільних і громадських організацій, які бвпроваджували в життя політику захисту навколишнього середовища, питної води,побутової і промислової санітарії. Необхідно максимально втілювати в життясуспільства через різні засоби масової інформації населення цінність оточуючоїнас природи, її важливість в житті людства, правильне застосування промисловихтехнологій, які б забезпечували високу продуктивність праці з найменшоюшкідливістю для природи. Перспективними є наукові розробки по використаннюекологічно чистих джерел енергії, тобто енергії води, сонця, вітру. Слідзазначити, як потрібні міжнародні організації, які б здійснювали контроль завиконанням кожною країною зобов’язань по охороні навколишнього середовища,контролювати правильність використання природних ресурсів, застосуваннятехнологій з різними очисними спорудами і фільтрами. З розвитком цивілізаціїпотрібно паралельно з новими технологіями постійно вносити корективи щодоекологічних проблем. В свідомості людей повинна бути, насамперед, екологія, авже потім високотехнологічне виробництво товарів народного споживання. Натериторії України зосереджено велику кількість екологічно небезпечнихвиробництв. Для порівняння: загальна площа України становила лише 2% територіїколишнього Союзу, але на ній було зосереджено 25% всього промисловогопотенціалу і відповідно 25% припадало забруднення природного середовищаколишнього СРСР. А причиною такої концентрації виробництв були низькі знаннятодішнього керівництва і нехтування екологічною наукою. Погані знання екологіїстали наслідком знищення природних річок, створені штучних водоймищ,забрудненні шкідливими речовинами прісної води, що порушило природний воднийбаланс. Незнання екології також призвело до отруєння землі пестицидами таіншими отрутохімікатами, які негативно впливають на людське здоров’я. Наекологічні проблеми не звертали уваги, виділялося мало коштів на охоронуприродного середовища, а в більшості випадків, взагалі, не було ніяких витратна екологію, вважаючи що весь час так буде. Але можливості природисамовідновлюватись не безкінечні, її потрібно допомагати в цьому. Заощадивши наекології, людство втрачає на своєму здоров’ї, якості і тривалості життя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. КонституціяУкраїни: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. –К., 1996. – 111 с.
2. Кримінальнийкодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001 р. – 240 с.
3. КоржанськийМ.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. — К., Атіка, Академія,Ельга-Н, 2001. – c. 384
4. Кримінальнеправо України. Особлива частина / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.– Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 496 с.
5. Кримінальнеправо України. Особлива частина./ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – Київ:Юридична думка, 2004. – 656 с.
6. Кримінальнеправо України. Особлива частина / За редакцією М.І.Бажанова та ін. – Харків.Юрінком Інтер – Право, 2001. – 568 с.
7. Науково-практичнийкоментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред.М.І.Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 615 с.
8. Науково-практичнийкоментар до Кримінального кодексу України./ Під загальною редакцією ПотебенькаМ.О., Гончаренка В.Г. – К.: «Форум», 2004., у 2-х ч. – Ч.2. – 984 с.
9. В.А.Ломако, В.І. Борисов, В.І. Касинюк /”Суб’єктивна сторона злочину” (методичнийпосібник для студентів). Харків 1993 р. – 256 c.
10. М.Й.Коржанський /”Кваліфікація злочинів” — Київ 1998 р. 186 c.
11. ГавришС.Б. / ”Уголовно – правовая охрана природной среды. Проблемы теории и развитиязаконодательства” Харків 1994 р. – 247 c.
12. БажановМ.І./ ”Уголовное право Украины. Общая часть: конспект лекций” Дніпропетровськ1992 р. – 163 c.
13. Екологічнеправо: Навч. посіб. для дистан. навчання. – К.: Університет «Україна», 2006. –303 с.
14. ЗаконУкраїни “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991року.
15. «Екологічнеправо»./ Навчальний посібник для дистанційного навчання за ред… Т.М. Кілічава.Київ, 2006 р. – 320 c.
16. Лісовийкодекс України від 21 січня 1994 року // ВВР. – 1994. — № 17. – 99 с.
17. Земельнийкодекс України від 20 жовтня 2001 року // ВВР. – 2002. — № 3-4. 27 с.
18. КодексУкраїни “Про надра” від 27 липня 1994 року // ВВР. – 1994. — № 36. – 340 с.
19. Воднийкодекс України від 6 червня 1995 року // ВВР. – 1995. — № 24. – 189 с.
20. Повітрянийкодекс України від 4 травня 1993 року // ВВР. – 1993. — № 25. – 274 с.
21. ГавришС.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії,застосування і розвитку кримінального законодавства: Наукове видання. – К.:Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 170-187 с.
22. НавроцькийВ.О. Злочини проти природи: Лекції для студентів юридичного факультету. –Львів, 1997. – 56 с.
23. МатвейчукВ.К. Кримінально-правовий захист атмосферного повітря. – К., 1994. – 96 с.
24. ШульгаА.М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування. Автореф.Дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2004.
25. Голуб С.Об’єктивна сторона складу незаконного полювання і питання його кваліфікації. //Право України. – 1998. — № 3. – 54-57 с.